Військові аеродроми
Відомості щодо складання зональної схеми польового аеродрому. Призначення споруд службово-технічної забудови, вибір ділянок розташування. Проектування водостічно-дренажної мережі, руліжних доріжок, місць стоянки літаків. Розробка схеми охорони і оборони.
| Рубрика | Военное дело и гражданская оборона |
| Вид | методичка |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.07.2014 |
| Размер файла | 1,9 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Горизонталі односхилих профілів мають злам по верхній крайці покриттів, що характеризує утворення зворотного схилу.
Після побудови проектних горизонталей на літній смузі необхідно критично оцінити вплив стану поверхні покриття на загальний об'єм земляних робіт як по площі покриттів, так і по летовищу в цілому. З можливих недоліків проекту слід зазначити:
завищені об'єми земляних робіт з виправлення рельєфу на ґрунтовій частині, які не викликані витримуванням норм і вимог;
різкий дисбаланс земляних робіт у цілому по летовищу;
утворення замкнутих знижень або поверхонь без уклонів, що може призвести до підтоплення покриття або ґрунтової частини, до необхідності побудови складних водовідвідних пристроїв;
наявність глибоких виїмок або високих насипів, за винятком головних водорозділів або тальвегів (як правило, робочі відмітки понад 1 м небажані).
Наявність таких недоліків може обумовити внесення корективів у положення покриття відносно висоти, після чого мають бути остаточно нанесені проектні горизонталі й підраховані об'єми земляних робіт.
3.3 Розрахунок нежорстких покриттів
Розрахунок нежорстких покриттів, включаючи розрахунок товщини основи під металеві покриття, роблять за граничним прогином на дію статичного навантаження. Для обчислення умов роботи покриття, у тому числі під виникаючими динамічними навантаженнями, у розрахунок вводять коефіцієнти, які відображають намічений термін експлуатації і повторюваність навантажень.
Розрахунок покриттів виконують за визначеною схемою для певного типу літака, який називається розрахунковим. Розрахунок виконують, знаючи, що динамічні навантаження максимально впливають на покриття під час руління літаків на швидкостях до 30 км/год. Особливо сильні ознаки руління помітні на поворотах (наприклад, на руліжних доріжках), де велика частина навантаження доводиться на одну з опор літака. Враховують також деяке розвантаження опор літака на середній частині злітно-посадкової смуги, де швидкість вища за 50 км/год забезпечує створення піднімальної сили, а самі навантаження - швидкоплинні. Динамічні навантаження в момент торкання коліс літаків - порівняно короткочасні і не створюють істотного впливу на покриття стартово-фінішних майданчиків.
Вихідні дані для розрахунків покриттів.
1. Характеристики розрахункового літака:
маса літака Мq (в кілограмах);
кількість t коліс на головних опорах (рис.3.4.); частина навантаження, що доводиться на коефіцієнт Кр = 0,8-1;
внутрішній тиск у пневматиках р0 (у паскалях).
Рис. 3.4. Схеми розміщення коліс
На основі цих характеристик визначаються:
навантаження на одне колесо головної опори (в ньютонах):
G = (3.1)
тиск по сліду пневматика (у паскалях):
рп = 1,05 р0; (3.2)
розрахунковий діаметр приведеного до кола овального відбитка одного пневматика (у сантиметрах)
D = 1,13; (3.3)
параметр с, що враховує вплив сусіднього з розрахунковим колеса на прогин покриття, значення с визначають інтерполяцією в межах, залежно від відношень l/D, m/D (рис. 3.4).
2. Характеристики застосовуваних у покриттях матеріалів та грунтової основи:
- модуль деформації Е0 грунтової основи, який визначають за табл. 3.1 залежно від кліматичної зони та гідрологічних умов;
- модуль деформації Е шарів, який приймають для конструкції покриття відповідно до табл. 3.2, 3.3, 3.4.
При цьому харктеристиками визначаються:
- параметр
n =; (3.4)
- коефіцієнт а, який залежить від застосовуваних у покритті матеріалів (за графіком рис. 3.5);
Рис. 3.5. Залежність коефіцієнта а від модуля деформації шарів покриття, Е, МПа (кгс/см2).
- коефіцієнт б переходу до руйнуючих дій залежно від розрахункового діаметру приведенного до кола овального відбитку пневматика D за табл. 3.5.
Таблиця 3.1
Розрахунковий модуль деформації природних грунтів Е0
|
№ п/п |
Грунт |
Е0 ,МПа (кгс/см2) у кліматичних зонах |
||||
|
II |
III |
IV |
V |
|||
|
1 |
Пісок крупний |
45,0 (450) |
45,0(450) |
50,0(500) |
50,0(500) |
|
|
2 |
Пісок середньої крупності |
35,0(350) |
35,0(350) |
40,0(400) |
40,0(400) |
|
|
3 |
Пісок дрібний |
30,0(300) |
30,0(300) |
32,5(325) |
32,5(325) |
|
|
4 |
Супісь дрібна |
20,0(200) |
25,0(250) |
27,5(275) |
27,5(275) |
|
|
5 |
Суглинок |
12,5(125) |
15,0(150) |
20,0(200) |
25,0(250) |
|
|
6 |
Суглинок важкий та глина |
11,0(110) |
13,0(130) |
20,0(200) |
25,0(250) |
|
|
7 |
Суглинок лесовий та пилуватий, супісь пилувата |
10,0(100) |
12,5(125) |
17,5(175) |
20,0(200) |
Примітки:
1. Гідрогеологічні умови поділяються на три типи:
- тип І - сухі місця без надлишкового зволоження, із забезпеченим поверхневим стіканням, низьким рівнем грунтових вод, відсутністю капілярного підняття в активну зону роботи грунту; глибина горизонту грунтових вод або верховодки до початку промерзання більша за суму глибини промерзання та капілярного підняття;
- тип ІІ - місця з тимчасовим надлишковим зволоженням поверхневими водами у зв'язку з поганою фільтрацією та недостатнім стіканням у разі низького рівня грунтових вод; горизонт грунтових вод розміщується нижче глибини промерзання;
- тип ІІІ - місця з постійним надлишковим зволоженням у зв'язку з низьким рівнем грунтових вод та верховодки, великою кількістю річних опадів у разі поганої фільтрації та поганого стоку, високого капілярого підняття до активної зони грунту; глибина води горизонту менша за глибину промерзання.
2. Значення Е0 наведені для типу ІІ гідрогеологічних умов. Для умов типу І значення Е0 для грунтів пп. 4-7 збільшуються на 20%, а для грунтів пп.1-3 - на 15%. За умов типу ІІІ значення Е0 для зв'язних грунтів знижуються на 40%, а для піщаних - на 25%.
3. В кліматичній зоні V для умов типу ІІ значення Е0 збільшуються на 40% в західних областях та на 60% - у східних, а в зонах ІІІ-ІV- на 30-40%.
Таблиця 3.2
Розрахунковий модуль деформації шарів покриття та основ, Е
|
Матеріали конструктивного слою |
Модуль деформації Е, МПа (кгс/см2) |
|
|
Асфальтобетон щільний із сумішей: марки 1 марки 2 |
260 - 300 (2600 - 3000) 210 - 240 (2100 - 2400) |
|
|
Асфальтобетон пористий |
210 (2100) |
|
|
Щебінь з природного каменю, укладений з розклинцюванням |
90 - 130 (900 - 1300) |
|
|
Щебеневі матеріали, оброблені способом просочення |
200(2000) |
|
|
Грунтогравійні та грунтощебеневі суміші *: крупнозернисті середньозернисті дрібнозернисті |
80 - 90(800 - 900) 180 -190 (1800 - 1900 ) 70 -80 (700 - 800) 160 - 180 (1600 - 1800) 50 - 60 (500 - 600 ) 120 - 130 (1200 - 1300 ) |
|
|
Кислі доменні шлаки** |
50(500) |
|
|
Жорства** |
40 -50 (400 - 500) |
|
|
Черепашник** |
25(250) |
* У знаменнику Е - для матеріалів, оброблених органічними в'яжучими речовинами, у чисельнику - без обробки. Менші значення - для грунтогравію, більші - для грунтощебеню.
** Значення Е вказані для ІІ - ІІІ кліматичних зон. Для зон IV - V значення Е збільшують на 20%.
Таблиця 3.3
Розрахунковий модуль деформації Е у разі укріплення грунтів цементом М-300
|
Грунтоцемент |
Значення Е, МПа (кгс/см2) у разі масової частки цементу, % |
||||
|
8 |
10 |
12 |
15 |
||
|
Із піску або оптимальних грунтових сумішей |
240(2400) |
380(3800) |
540(5400) |
800(8000) |
|
|
Із супіщаних або суглинкових грунтів |
120(1200) |
200(2000) |
300(3000) |
500(5000) |
|
|
З пилуватих супісків та суглинків |
60(600) |
110(1100) |
180(1800) |
350(3500) |
Примітки:
1. У разі використання цементів марки М-200 значення Е знижуються на 25%, а М-400 - підвищуються на 25%.
2. Табличні значення Е надані для виготовлення суміші з цементом на місці. У разі приготування сумішей в установці значення Е підвищують на 30%.
Таблиця 3.4
Розрахунковий модуль деформації Е у разі укріплення грунтів органічними в'яжучими речовинами для кліматичних зон ІІІ, IV і V
|
Грунт |
Значення Е , МПа (кгс/см2), у разі додавання в'яжучої речовини, масової частки, % |
|||||
|
6 |
8 |
10 |
12 |
14-15 |
||
|
Пісок (оптимальні суміші) |
90(900) |
100(1000) |
- |
- |
- |
|
|
Супісок |
70(700) |
80(800) |
- |
- |
- |
|
|
Супісок дрібний, суглинок |
- |
70(700) |
80(800) |
- |
- |
|
|
Пилуваті супіски та суглинки |
- |
- |
60(600) |
70(700) |
70(700) |
Примітки:
1. Табличні значення Е надані для виготовлення суміші з цементом на місці. У разі приготування сумішей в установці значення Е підвищують на 20%.
2. У разі використання добавок у вигляді негашеного вапна або цементу значення Е підвищують на 10% для зони ІІІ та на 20% - для зон IV-V.
Таблиця 3.5
Залежність діаметра приведенного до кола овального відбитку пневматика D від коефіцієнту б
|
D, см |
<25 |
25 - 30 |
31 - 35 |
36 - 45 |
>45 |
|
|
б |
1,8 |
1,6 |
1,5 |
1,4 |
1,3 |
Умови експлуатації покриття, які плануються, включають:
- намічений час базування авіаційної частини;
- припустиму інтенсивність експлуатації літаків за період базування.
Умови експлуатації враховують під час вибору коефіцієнта запасу Кзап.
У разі короткочасного базування авіаційної частини для покриттів групи ділянок А (рис. 3.6) Кзап = 1; для груп Б, В і Г коефіцієнт запасу вираховується за формулою
Кзап = 0,06 + 0,39 lg N, (3.5)
де N - кількість проходів розрахункового літака за період експлуатації.
Рис. 3.6. Схема розташування груп ділянок покриттів (розмір у метрах): А, Б, В - групи ділянок.
Кількість проходів враховує розосередження руху літаків по ширині покриття. Повторюваність беруть за законом імовірності і, вона може бути для злітно-посадкової смуги в межах від 1/4 до 1/5 числа запланованих вильотів. Для руліжних доріжок беруть повне число вильотів. Для розрахункових літаків з велосипедним шасі або з чотирма колесами на опорі повторюваність підходів подвоюється.
У разі тривалого базування авіаційної частини Кзап=1,5 для покриттів групи ділянок А, для інших ділянок Кзап =1,3.
Для ділянок групи Г обчислені значення Кзап можуть застосовуватися з додатковим коефіцієнтом 0,8 - 0,85 незалежно від терміну базування авіаційної частини.
Розрахунок товщини одношарових покриттів (у сантиметрах) виконують за формулою
H =, (3.6)
де а - коефіцієнт, що залежить від застосовуваних у покритті матеріалів (рис. 3.5); b - параметр, що вираховується за формулою
b =, (3.7)
де б - коефіцієнт переходу до руйнуючих дій (табл. 3.5); с - параметр, що враховує вплив сусіднього з розрахунковим колеса на прогин покриття (див. рис. 3.4).
Приклад 1. Визначити товщину одношарового грунто-нафтового покриття. Аеродром розташований у кліматичній зоні III, ділянка характеризується карбонатними суглинистими ґрунтами, Е0 = 20 МПа (200 кгс/см2) і сприятливими гідрологічними умовами. Передбачається забезпечити короткочасне базування літаків масою 8,8 т з одним колесом на опорі (взяти Кр = 0,8) і внутрішнім тиском р0 = 0,8 МПа (8 кгс/см2) при 550 вильотах. Для зміцнення ґрунтів використовують в'язку нафту, яка складає 9% від маси ґрунту з добавкою 2% вапна; модуль деформації покриття Е = 90 МПа (900 кгс/см2).
Розв'язання. На одне колесо головних опор приходиться навантаження, що дорівнює 35000 Н (3500 кгс). Тиск по сліду пневматика р = 0,8 1,05 = 0,84 МПа (8,4 кгс/см2)
Знаходимо рохрахунковий діаметр приведеного до кола овального відбитку пневматика
D = 1,13 ? 23,2 см.
Для одиночних коліс с = 1.
Параметр
n =1,38, n3,5 = 8,2.
Коефіцієнт а = 0,061 (Рис 3.5); б = 1,8.
Для кінцевих ділянок злітно-посадкової смуги і магістральної руліжної доріжки Кзап = 1; для середньої частини злітно-посадкової смуги
Kзап = 0,06 + 0,39lg(550/5) = 0,06 + 0,39 2,04 0,87.
Для ділянок покриттів групи Г
Kзап = 0,87 0,85 = 0,74.
Відповідно для кінцевих ділянок злітно-посадкової смуги і магістральної руліжної доріжки
b = 0,077;
H = 12,7tg 17,3 см.
Беремо Н = 17 см.
Для середньої частини злітно-посадкової смуги
b = 0,066;
H = 12,7tg 15,2 см.
Беремо Н =15 см.
Для бічних ділянок злітно-посадкової смуги
b = 0,056;
H = 12,7tg 13,6 см.
Беремо Н = 14 см.
Розрахунок двохшарового твердого нежорсткого покриття
Розрахунок двошарового нежорсткого покриття на польових аеродромах виконують у такій послідовності:
а) визначають за формулою (3.5) товщину шару із матеріалу основи, передбачаючи, що покриття являється одношаровим;
б) з конструктивних міркувань призначають товщину верхнього шару покриття - h2;
в) задається товщина еквівалентного (заміняємого) шару hекв і визначається еквівалентний модуль деформації Еекв системи, яка підстеляє шари, що заміняються, по формулі
Еекв =, (3.8)
де h1 - товщина основи під шар, що замінюється:
h1 = H - hекв;
г) визначається еквівалентна товщина h'екв, на яку може бути зменшена товщина одношарового покриття, за рахунок устрою верхнього шару за формулою:
h'екв ,
де Кпл - виправний коефіцієнт до еквівалентного модуля деформації системи, яка підстиляє шари, що замінюються (знаходиться за графіком, показаним на рис. 3.7);
Рисунок 3.7
n0 =,
де Е1 і Е2 - модулі деформації матеріалу відповідно нижнього і верхнього шарів;
д) величина h'екв порівнюється з заданою величиною hекв при визначенні Еекв за формулою (3.8), якщо розбіжність буде перевищувати 5%, необхідно задатися іншою товщиною і виконати повторний розрахунок;
е) виконати заміну шарів;
ж) загальна товщина покриття (рис. 3.8) складе:
Н = h1 + h2.
3.4 Визначення об'ємів основних будівельних робіт по топографічним картам
Вибір ділянок і визначення об'ємів основних будівельних робіт виконують за великомасштабними картами (1:25000, 1:50000, 1:100000).
Об'єми підготовчих робіт Sпідг (площина вирубки лісу, розчищення від кущів і дрібного лісу і т. ін.) на вибраних під аеродроми ділянках визначають відповідно до тактико-технічних вимог до смуг повітряних підходів і елементів літної смуги.
Рис. 3.8. Поперечні профілі нежорстких аеродромних покриттів: І - одношарове нежорстке; ІІ - двошарове нежорстке; 1 - грунто-гравійне вимощення, оброблене в'яжучими матеріалами, товщиною 5 - 10 см
Площа лісу, кущів та інших територій на картах знаходять (в гектарах) за допомогою палетки у вигляді квадратів 1х1 мм за формулою
S = S0 (N + 0,5N1), (3.9)
де S0 - площа одного квадрата в масштабі карти, га; N, N1 - кількість квадратів палетки, зайнятих лісом, кущами та ін, відповідно повністю і частково.
Об'єми земляних робіт з виправлення дефектів рельєфу ґрунтових літних смуг обраховують (в тисячах квадратних метрів) за формулою
Vзем=10 -4R2LBKзаг, (3.10)
де R - мінімальний радіус вертикальної кривизни поверхні робочої площини літної смуги в поздовжньому напрямку, км; L - довжина літної смуги, км; B - ширина літної смуги, м; Kзаг - показник загальної розчленованості рельєфу.
Kзаг = ісер.ч1,26Кх3,8, (3.11)
де ісер.ч - середній із часткових нахилів по осі літної смуги, %; Кх3,8 - показник хвилястості горизонталей рельєфу.
Картометричні роботи із знаходження морфометричних показників рельєфу ісер.ч і Кх на вибраній ділянці місцевості виконують на карті в середині прямокутника розміром LЧ1 км (рис. 3.9), віссю симетрії якого є вісь літної смуги.
Рис. 3.9. Приклад проведення спрямлених горизонталей для виконання картометричних робіт із знаходження морфометричних показників рельєфу: 1 - горизонталь; 2 - спрямлена горизонталь; 3 - вісь літної смуги.
Показники ісер.ч і Кх дорівнюють:
ісер.ч = ;
Kх = У l2 / У l0,
де hi - перевищення по осі літної смуги між суміжними характерними точками рельєфу, в якості яких беруть точки перетину осі літної смуги з горизонталями, точки перелому поздовжнього профілю, початок і кінець літної смуги, м; L - довжина літної смуги, км; Уl2 - сумарна довжина горизонталей рельєфу, показаних на розглянутій ділянці карти, см; Уl0 - сумарна довжина спрямлених горизонталей, які враховують тільки загальний характер рельєфу, на тій самій ділянці, см.
Довжину показаних на карті і спрямлених горизонталей знаходять циркулем-вимірювачем (у сантиметрах) з розкриттям 1 - 3 мм (залежно від ступеня хвилястості горизонталей) або за допомогою палетки у вигляді системи паралельних ліній через 2 мм (рис. 3.10) за формулою (3.12).
У l2(0) = 0,0785 УNi, (3.12)
де УNi - кількість точок перетину горизонталей з лініями палетки у чотирьох її положеннях (при кожному подальшому положенні паралельні лінії розміщуються під кутом 45° до початкового), см.
Рис 3.10. Схема палетки для знаходження сумарної довжини горизонталей: 1, 2, 3, 4 - робочі положення палетки відносно осі літної смуги
Підставляючи у формулу (3.11) показник, визначений за результатами картометричних вимірів на картах масштабів 1:100000 і 1:50000, його підвищують на значення, яке враховує узагальнення рельєфу, що дорівнює 0,10 і 0,05 відповідно, а на картах масштабу 1:25000 беруть без змін.
У разі необхідності швидкої орієнтирної оцінки об'ємів земляних робіт з виправлення дефектів рельєфу ґрунтових літних смуг (в тисячах кубічних метрів) розрахунки виконують за формулою
Vзем = 187,5·10-6К2LВiсер.ч1,26. (3.13)
Тип рельєфу визначають за даними про місцевість, наведеними на топографічній карті масштабу 1:200000. Інші умовні позначення в формулі (3.13) такі ж самі, що і в формулі (3.10). Значення величин ісер.ч1,26, Кх3,8 і L2,5 наведені в табл. 3.6 і 3.7.
Площу планувальних робіт Sпл (в гектарах за один слід) при будівництві польового аеродрому обраховують за формулою
Sпл = Sлс nпл + Sр.ч nдод; (3.14)
де Sлс - площа літної смуги, га; Sр.ч - площа робочої частини літної смуги, га; nпл, nдод - кількість основних і додаткових слідів планування.
3.5 Визначення затрат часу на виконання будівельних робіт
Час виконання (діб) підготовчих tпідг, земляних tзем і планувальних tпл робіт при будівництві польового аеродрому вираховують за формулами 3.15, 3.16 та 3.17.
Таблиця 3.6
Значення функції L2,5
Таблиця 3.7
Значення функцій ісер.ч1,26, Кх3,8
|
ісер.ч, % |
ісер.ч1,26 |
Кх |
Кх3,8 |
|
|
1 |
1,0 |
1,00 |
1,00 |
|
|
2 |
2,4 |
1,04 |
1,16 |
|
|
4 |
5,7 |
1,08 |
1,34 |
|
|
6 |
9,6 |
1,12 |
1,54 |
|
|
8 |
13,7 |
1,16 |
1,76 |
|
|
10 |
18,2 |
1,20 |
2,00 |
|
|
12 |
22,9 |
1,24 |
2,26 |
|
|
14 |
27,8 |
1,28 |
2,56 |
|
|
16 |
32,9 |
1,32 |
2,87 |
|
|
18 |
38,2 |
1,36 |
3,22 |
|
|
20 |
43,6 |
1,40 |
3,59 |
|
|
22 |
49,1 |
1,44 |
4,00 |
|
|
24 |
54,8 |
1,48 |
4,44 |
|
|
26 |
60,7 |
1,52 |
4,91 |
|
|
28 |
66,6 |
1,56 |
5,42 |
|
|
30 |
72,6 |
1,60 |
5,97 |
|
|
32 |
78,8 |
1,64 |
6,55 |
|
|
34 |
85,1 |
1,70 |
7,51 |
tпідг =; (3.15)
tзем = (3.16)
tпл =, (3.17)
де n - кількість видів підготовчих робіт; Ппідг - середнє добове виробництво інженерно-аеродромної частини на підготовчих роботах, га/доб; П'зем - те саме, на земляних роботах, коли частина землерийної техніки зайнята на підготовчих роботах, тис.м3/ доб; П''зем - те саме, на земляних роботах, коли підготовчих робіт немає, тис.м3/доб; Ппл - те саме, на планувальних роботах, га в 1 слід/доб; ?N - кількість одночасно працюючих на одному об'єкті інженерно-аеродромних частин; Sпл - площа планувальних робіт (формула 3.19).
Середнє добове виробництво інженерно-аеродромної частини на будівельних роботах можна взяти із табл. 3.8.
Таблиця 3.8
Виробничі можливості інженерно-аеродромної частини за добу з підготовки земляних робіт
Час будівництва аеродрому (діб) визначають за формулою
tбуд = max (3.18)
де r - ритм роботи під час поточно-швидкістного будівництва.
Приклад. Розрахувати час будівництва польового аеродрому (R = 4 км; L = 2,6 км; В = 90 м; Sл.п = 40,2 га; Sр.г = 11 га) на ділянці з морфометричним показником рельєфу ісер.ч = 12% і Кх = 1,10, визначеними за топографічною картою масштабу 1:50000. На ділянках необхідно вирубати 4 га кущів середньої густини в смугах повітряних підходів і прибрати 1 тис.м3 каміння з летовища.
Дано: ?N = 1; nпл = 5; r = 0,1 доби.
Розв'язання.
1. Об'єм земляних робіт обраховуємо за формулами (3.9) і (3.10).
Показники із врахуванням узагальнення рельєфу:
Кх = 1,10 + 0,05 = 1,15;
Кзаг = 121,261,153,80 = 38,9;
Vзем = 10-4 422,6 90 38,9 = 14,6 тис.м3.
2. Площа планувальних робіт за формулою (3.14):
Sпл = 40,25 + 113 = 234 га в 1 слід.
3. Час виконання підготовчих, земляних і планувальних робіт обчислюємо за формулами (3.20) - (3.22):
tпідг = 4 / 21,21 + 1 / 2,51 = 0,59 доби < 14,6 / 11,51 = 1,26 доби,
тому
tзем = 0,59 + (14,6 - 0,5911,51) / 15,01 = 1,11 доби;
tпл = 234 /(3601) = 0,65 доби.
4. Час будівництва аеродрому знаходимо за формулою (3.18):
tбуд = max= 1,31 доби 1,3 доби.
4. Розробка схеми охорони і оборони польового аеродрому
Наземна оборона аеродрому організовується з метою чинити опір раптовому нападу сухопутних військ і повітряних десантів противника.
Наземна оборона аеродрому залежно від обставин має виконувати такі задачі:
- забезпечувати безперебійну бойову діяльність авіаційної частини до підходу резервів, для чого належить утримувати противника на достатній віддалі від літаків, летовища і інших об'єктів;
- вигравати час виводу авіаційної частини з-під удару;
- знищувати диверсійні групи противника;
- чинити опір нападу повітряних десантів, знищуючи живу силу і техніку противника на землі і в повітрі.
Силами авіаційної і авіаційно-технічної частин неможливо створити суцільну кругову оборону по всьому периметру аеродрому. У зв'язку з цим бойовий порядок наземної оборони польового аеродрому в цілому може включати такі основні елементи:
- систему пунктів опору, які є основою оборони; пункти опору прикривають летовище, зони розосередження, місця розташування частин;
- рухомий резерв, який розташовується, як правило, в районі командного пункту начальника оборони;
- вогневі позиції зенітно-ракетних установок, артилерійських засобів;
- систему командних пунктів, наглядових постів і патрулів у районі аеродрому.
Опорні пункти являють собою підготовлені (в інженерному відношенні) ділянки місцевості. Їх розмішують на вигідних звичайних рубежах. Місце для опорного пункту вибирають з хорошим оглядом, щоб забезпечувати обстріл місцевості спереду.
Інженерне улаштування місцевості виконують з такою метою:
- забезпечити найкращі умови для використання всіх видів зброї та свободу маневру;
- затримати просування танків і піхоти противника;
- скрити від противника розміщення своїх бойових порядків;
- забезпечити найкращий захист від різних засобів ураження.
Інженерне улаштування місцевості - це зведення польових захисних споруд, улаштування загороджень, виконання інших робіт.
Польові захисні споруди устатковують для забезпечення ведення вогню, нагляду, керування боєм, закритого сполучення вздовж фронту і в глибині, захисту особового складу від різних засобів ураження.
На інженерно устаткованій місцевості для пункту опору необхідно мати траншею, хід сполучення і командний пункт командира.
Траншея і хід сполучення являють собою вузький довгий рів. Головне призначення траншеї - служити вогневою позицією стрілецьким підрозділам. Ходи сполучення мають забезпечувати закрите сполучення. Траншеї і ходи сполучення зменшують радіус зони ураження під час ядерного вибуху в 1,5 - 2 рази порівняно з розташованим на відкритій місцевості.
Устаткування траншеї визначається її тактичним призначенням і має відповідати складу стрілецького підрозділу, озброєнню і бойовим порядкам.
Для забезпечення ведення вогню із стрілецької зброї траншея має бути устаткована примкнутими і винесеними нішами для стрільців, площадками і окопами для кулеметів та іншої зброї. Для створення системи суцільного флангового і перехресного вогню, для захисту від поздовжнього прострілу вогнем противника і підвищення захисту від ядерної зброї траншеї риють криволінійного, уступного або ламаного креслення в плані.
При механізованому ритті траншей прямі ділянки (фаси) роблять довжиною 20-25 м, а при ручному ритті - 15-20 м.
Кут між фасами має бути 90-120о. Залежно від виду і стану ґрунту, наявності часу на відриття траншеї (ходи сполучення) риють різного профілю:
- для стрільби лежачи і для руху повзком - з глибиною рову 60 см (ширина фасу по верху - 90 см, по низу - 40-45 см);
- для стрільби стоячи на дні рову і руху зігнувшись - з глибиною рову 110 см (ширина фасу відповідно 100 і 60 см);
- для повного профілю і руху у весь ріст з глибиною рову 150 см (ширина фасу відповідно 100-110 см і 40-50 см).
Ходи сполучення риють такого самого профілю, що й траншеї. Основні (магістральні) ходи сполучення, призначені для інтенсивного руху людей, доставки боєприпасів, евакуації поранених, риють шириною по дну 70 см і більше та глибиною не менше 150 см. Інші ходи сполучення риють шириною по дну 40-50 см. На найбільш важливих у тактичному відношенні ділянках у ходах сполучення улаштовують чарунки (ніші) для стрільців і площадки для вогневих засобів.
Розбивка траншеї (ходу сполучення) полягає у позначенні на місцевості кутів повороту траншеї (при ритті вручну) кілками чи напрямку руху машин (при механізованому ритті) віхами.
Трасування полягає у позначенні на землі усіх меж бороною. Риття траншеї (ходу сполучення) необхідно виконувати в такій послідовності:
- зняти трав'янистий шар землі з протрасованої ділянки траншеї і віднести за межі тильного траверсу;
- вирити чарунки (ніші) для стрільців і ділянки рову, які примикають до площадок , на повну глибину, а інші ділянки рову - на глибину 60 см, викидаючи грунт вперед для утворення бруствера; під час риття необхідно слідкувати, щоб укоси виїмок не були прямими і мали крутизну, щоб недопустити осипання і обвалів;
- закріпити внутрішню крутизну бруствера держаком;
- зрівняти і замаскувати бруствер;
- вирити рів траншеї на повну глибину, викидаючи грунт у бік тильного траверсу, зрівняти грунт і замаскувати тильний траверс.
Простіша споруда відкритого типу для нагляду складається із чарунки (ніші) і укриття у вигляді ніші, воно забезпечує зручний нагляд і захист наглядача від засобів ураження.
Кожний пункт опору по можливості устатковують збірною кулеметною спорудою із залізобетону, що дозволяє вести ефективний вогонь із укриття в декількох секторах обстрілу.
Якщо взводний пункт опору розміщений на танко-небезпечному напрямку, то перед ним на відстані до 200 м будують протитанкове і протипіхотне загородження (мінні поля, завали, дротове огородження і т.д.). Частіше використовують загорожі вибухового типу (фугаси і мінні поля).
Особливу увагу при організації захисту приділяють системі вогню. Під системою вогню розуміють організований вогонь кулеметів, автоматів і карабінів, посилений вогнем артилерії. Система вогню має забезпечити можливість ведення флангового і перехресного вогню всіма засобами перед фронтом опорних пунктів і в проміжках між ними, а в цілому по можливості забезпечити кругову оборону. Крім того, система вогню повинна створювати масивну дію над літною смугою для протидії повітряним (посадочним або парашутним) десантам противника безпосередньо на летовищі аеродрому. Перед фронтом пункту опору на глибину до 1000 м створюється зона суцільного вогню.
Під час створення системи вогню кожному взводу вказують розміри смуги вогню з границею справа і зліва. Границю вказують за місцевими предметами двома точками (від себе в бік противника). Смуги вогню на стиках з'єднаних пунктів опору мають перекривати одна одну.
Відстань між пунктами опору для оборони аеродрому може бути до 1500 м; проміжки між опорними пунктами прикривають вогнем, наприклад, кулеметів. У місцях таких проміжків передбачають протитанкове і протипіхотне загородження. Прикриття проміжків посилюється також вогнем крупнокаліберних зенітних кулеметів, які завчасно видвигають на підготовлені вогневі позиції (запасні позиції), і вогнем зенітної артилерії, діючої на своїх основних чи запасних вогневих позиціях. Пункти опору мають бути замасковані від наземного і повітряного огляду противника.
Взводний опорний пункт (ВОП) (рис. 4.1) наземної оборони устатковують на віддалі до 1000-1500 м від оборонних об'єктів. Кількість ВОП залежить від характеру місцевості, взаємного розташування об'єктів; наявності сил і засобів, призначених для оборони об'єкта з однією розташованою на аеродромі ескадрильєю (50 осіб); весь особовий склад, виділений для наземної оборони аеродрому, формується у взводи чисельністю 25 осіб кожний.
Взводний пункт опору займає по фронту 300-500 м, між ними проміжки 1500 м, які знаходяться під неперервним візуальним оглядом, прострілюються вогнем з флангів і з глибини та прикриті загородженнями. На флангах ВОП підготовляють позицію для кулеметів. Враховуючи віддалення зон розосередження на аеродромах від центра ЗПС на 2-2,5 км і віддалення ВОП на 1-1,5 км від зон розосередження, при відстані між ВОП 1,5 км потрібно створити 6-10 ВОП.
Для зручності керування наземною обороною аеродрому (рис. 4.2) вся територія поділяється на сектори оборони.
Рис. 4.1. Взводний опорний пункт
Кількість секторів оборони і їхні розміри визначають за умовами місцевості. За центр наземної оборони аеродрому беруть центр ЗПС. Розташування секторів наземної оборони визначають розміщенням зон розосередження і основних об'єктів, що примикають до них. На аеродромі базування одного авіаполка необхідно створювати 3 - 4 сектори наземної оборони. Із врахуванням значної кількості на аеродромі об'єктів, які підлягають обороні, віддалення їх один від одного на відстань у декілька кілометрів обмежене кількістю сил і засобів наземної оборони.
Рис. 4.2. Схема оборони аеродрому
Віддалені від ЗПС об'єкти (дальній і ближній привідні радіомаяки, склади боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів та ін.) обороняють пооб'єктно.
Основою оборони таких об'єктів є окопи, підготовлені для кругової оборони і з'єднані ходами сполучення в поєднанні з інженерними загородженнями і мінними полями. Особовий склад об'єктів і караулів має бути навчений веденню активних бойових дій не тільки по фронту, а й в оточенні.
В цілому успіху оборони аеродрому досягають вмілим інженерним устаткуванням пунктів опору, їхнім маскуванням, чіткою організацією системи вогню, витримкою, стійкістю і наполегливістю особового складу під час відсічі атак противника і підтримки взаємодії з іншими частинами.
Для попередження диверсій і раптового нападу на аеродромі організується надійна цілодобова охорона, якій належить:
- забезпечити надійну охорону об'єктів авіаційної й авіаційно-технічної частин;
- забезпечити заняття оборонних позицій особовим складом згідно з планом оборони;
- не допускати на аеродром сторонніх осіб;
- попереджувати і ліквідовувати пожежі;
- забезпечити підтримку високої військової дисципліни серед особового складу гарнізону.
Охорону аеродрому здійснюють згідно з вимогами Статуту гарнізонної і караульної служб.
Основними об'єктами охорони аеродрому є: авіаційна техніка (літаки, вертольоти), місця роботи і відпочинку особового складу, склади, пункти управління, вузол зв'язку і транспортні засоби.
Оскільки основні об'єкти, що підлягають охороні, розміщені розосереджено, то для їхньої охорони необхідні значні сили і засоби.
Охорону об'єктів аеродрому здійснюють караули, чергові підрозділи авіаційної та авіаційно-технічної частин, внутрішній наряд частин і підрозділів. Кількість караулів, постів і чергових підрозділів визначають за багатьма факторами, основними з яких є: кількість і важливість об'єктів, що підлягають охороні, їхні розміри і характер місцевості, на якій вони розташовані. Для посилення охорони окремих об'єктів і аеродрому в цілому, особливо в нічний час і в умовах поганої видимості, призначають патрулі. Для несення служби патрульними розробляють декілька графіків, які виключають одноманітність руху патрульних у часі. На маршрутах руху передбачають засоби зв'язку.
Інженерне забезпечення охорони аеродрому може включати в себе устаткування огороджень навколо важливих об'єктів:
- аеродрому в цілому;
- місць стоянок літаків і вертольотів;
- складів паливо-мастильних матеріалів і боєприпасів;
- пунктів управління і зв'язку;
- парків наземних засобів забезпечення.
Для охорони можуть бути споруджені караульні пости і вишки, а також караульні приміщення, контрольно-перепускні пункти.
Пости охоронних об'єктів, як правило, обладнані оборонними спорудами, що допомагає караулу не тільки ефективно здійснювати охорону, але й у випадку необхідності брати участь в обороні аеродрому.
Необхідно передбачити устаткування:
огороджень з колючого дроту в два ряди по всьому периметру аеродрому;
огородження з колючого дроту по периметру зон розосередження, складів авіаційного пального, боєприпасів і авіаційно-технічного майна, ділянок розміщення засобів зв'язку і радіотехнічного забезпечення;
постів з охорони літаків із спостережними вишками;
взводних пунктів опору і окремих вогневих позицій;
споруд для укриття особового складу, техніки і пунктів управління;
інженерних загороджень.
Устаткування аеродромів інженерними спорудами охорони і оборони здійснюється двочергово:
перша черга:
- будівництво і устаткування об'єктів охорони;
- будівництво і устаткування взводних пунктів опору і запасних позицій;
- будівництво укриття для особового складу, техніки і матеріальних засобів;
друга черга:
- доустаткування взводних пунктів опору;
- устаткування інженерних загороджень;
- проведення маскувальних заходів силами і засобами частин, що базуються на аеродромі (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Розрахунок сил і засобів на оборону аеродрому
5. Складання погодинного плану-графіка робіт
Розробку погодинного плану-графіка (рис. 5.1) виконують на кресленні з планом літної смуги, місць стоянок, руліжних доріжок у масштабі 1:2000. На ньому вказують схему переміщення земляних мас, контури підготовчих робіт, пікетаж, що розділяє межі захватів. План може бути доповнений пояснювальною запискою. На шкалі часу, що охоплює повний строк будівництва аеродрому, вказують години роботи, години доби (через 1-2 год), темні години доби, час, призначений для відпочинку і проведення профілактичного огляду, ремонту і заправки машин, строки введення окремих елементів (чергу взводу).
Графік складають, наприклад, з розрахунку двозмінної роботи за добу по 10 год за зміну з перервою 4 год (або з перервою по 2 год між кожною зміною). Перерви зручніше планувати на темні часи доби, коли виробництво робіт знижується.
Рис. 5.1. Приклад погодинного плану-графіка для будівництва штучних покриттів і основ
Розстановка бригад по ділянках і захватах для виконання робіт відображається на погодинному графіку похилими відрізками прямих ліній. Порядок виконання технологічних процесів (робота бригад) має просліджуватися зверху до низу на кожній ділянці. Вертикальна проекція кожного відрізка відповідає тривалості роботи бригади на даній ділянці. Горизонтальна проекція відрізка відповідає довжині ділянки (захватки), на якій указаний час працює певна бригада. Час перерв у роботі бригади на даній ділянці відображається вертикальною пунктирною лінією, що з'єднує відрізки. Перехід бригад з ділянки (захвата) на іншу ділянку відображається горизонтальними пунктирними лініями (час на переміщення розраховано за нормами).
Доповнювальні надписи над відрізками можуть вказувати нумерацію бригад, ділянки (захвата), робіт, особливості виконання робіт. Для наочності, зручності керування і контролю роботи різних бригад можуть відображатися лініями різного виду (кольору).
Рекомендується така послідовність розробки графіка:
загальна оцінка умов робіт;
розрахунок трудомісткості ведучих і допоміжних машин і механізмів по окремих ділянках або захватах;
розрахунок сумарних трудомісткості по видах машин і механізмів;
визначення термінів (тривалості) використання ведучих машин і механізмів;
розрахунок кількості мінімально необхідних ведучих машин і механізмів (мінімального терміну, якщо відома кількість машин);
розрахунок допоміжної техніки і складу комплексних бригад;
розстановка комплексних бригад по ділянках (захватах) в технологічній послідовності, взаємна ув'язка їхніх робіт за місцем і строками;
коректування складу бригад (або встановлених строків робіт);
оформлення графіка, оцінка використання машин і механізмів.
Розрахунок трудомісткості машин і механізмів здійснюють за нормами часу і виробітку з урахуванням умов робіт. Тривалість роботи бригади на даній ділянці визначають як частку від ділення раніше врахованих трудомістких ведучих машин на число цих машин у бригаді.
Норми виробітку на влаштування твердого покриття наведені в табл. 5.1. Розташування бригад доцільно починати із земляних робіт і в першу чергу на тих контурах і захватках, де є можливість швидше підготовити ділянку для планування і ущільнення. Тому за інших рівних умов початок земляних робіт доцільно планувати на контурах з меншими об'ємами робіт, але з більшою площею; на контурах, виправлення не пов'язане з розробкою кар'єрів; на контурах в середній частині літної смуги (що забезпечить в першу чергу готовність смуги найбільш можливої довжини). Подальший перехід бригад (без перерви в часі) планують виходячи із термінів очистки і підготовки контурів для робіт землерийної транспортної техніки.
Планування і ущільнення починається на придатних для цього ділянках можливо більшої довжини. Такі ділянки можуть бути розділені на частини. Послідовність переходу з ділянки на ділянку визначють спроможністю виконання попередніх операцій, приставлення фронту для виконання цих робіт. Необхідно, щоб довжина ділянки відповідала оптимальній довжині для роботи техніки. За наявності більш довгих ділянок (вище визначених довжин захватів) доцільно використовувати ці бригади на всю довжину звільненої ділянки. Ритмічність у роботі цих бригад характеризується на графіку однаковим нахилом відрізків в межах наміченого строку їхнього використання, що дозволяє не робити кожен раз обрахунки продовження робіт на ділянках визначеної довжини.
Підготовчі роботи в першу чергу планують на ділянках, де може бути представлений більш широкий фронт робіт бригадам з планування і ущільнення. На ділянках, які необхідні для земляних робіт, підготовчі роботи планують виходячи із наміченої графіком черги і обов'язково з самого початку, якщо немає фронту робіт для землерийної техніки.
Машини для підготовчих робіт можуть бути використані під час будівництва польового аеродрому протягом порівняно короткого терміну. Для загальної ефективності використання техніки під час розстановки бригад може бути необхідне коректування складу бригад з виконання підготовчих робіт у бік раціонального збільшення кількості машин.
Таблиця 5.1
Норми виробітку при улаштуванні твердого покриття
|
Тип покриття і основи |
Основні виробничі операції |
Засоби механізації бригад |
Орієнтовна норма виробітку за зміну (10 год) |
|
|
Збірне покриття із залізо-бетонних плит ПАГ-18, ПАГ-14 |
1. Розвантаження з/б плит із залізничних платформ і навантаження їх на автомашини 2. Підвезення плит на об'єкт на відстань: 3 км 10 км 3. Вкладання покриття: укладання плит, зварювання скоб і закладення швів |
Автокран 12 т Особовий склад - 4 особи Бортова автомашина Комплексна бригада: компресор - 1 електрозварюваль-ний агрегат - 3 електростанція - 1 бетономішалка - 1 заливальник - 1 бітумний котел - 2 Особовий склад - 20 осіб |
188 плит 30 плит 22 плити 90-120 плит 75-100 плит |
|
|
Металеві покриття із плит ПМП-1-63, К-1-Д, ААП |
1. Розвантаження пачок плит із залізничної платформи і навантаження їх на автомашини 2. Підвезення плит на об'єкт на відстань: 5 км 10 км 3. Складання покриття: розстилання й укладання плит, установлення з'єд-нувальних планок або чек кріплення кромок з плит ПМП-2, ПМП-1-53 К-1-Д ААП |
Автокран КС-1562 Особовий склад - 5 осіб Самоскид МАЗ-503 Комплексна бригада 36 осіб |
256-312 пачок 100 пачок 75 пачок 3000 плит 4125 плит 6000 плит |
|
|
Чорне, щебеневе покриття способом просочення |
1. Навантаження щебеню на автомашини-самоскиди 2. Підвезення щебеню на об'єкт на відстань: 3 км 10 км 3. Підвезення бітуму на відстань: 3 км 10 км. 4. Будівництво покриття: розсипання крупного щебеню, ущільнення, розливання бітуму, розсипання клинцю, ущільнення, розливання бітуму, розсипання кам'яного дріб'язку, ущільнення |
Екскаватор 30В 44-21 Самоскид МАЗ-503 Автогудронатор ДС-39 Комплексна бригада: автогрейдер ДЗ-31 - 2 автогудронатор ДС-39 - 1 легкий каток - 2 важкий каток - 2 |
375 м3 62 м3 30 м3 100 т 50 т 1875 м2 |
|
|
Гравійне, щебеневе покриття з обробкою бітумом способом змішування на місці |
1. Навантаження щебеню в автомашини-самоскиди 2. Підвезення гравію (щебеню) на відстань: 3 км 10 км 3. Внесення 1-ої і 2-ої порції бітуму з підвезенням його на відстань: 3 км 10 км 4. Перемішування у чотири підходи 5. Планування в 5 слідів 6. Ущільнення в 10 слідів |
Екскаватор 30В 44-21 Самоскид МАЗ-503 Автогудронатор ДС-39 Дорожня фреза ДС-74 Автогрейдер ДЗ-31 Каток ДУ-16В |
375 м3 62 м3 30 м3 100 т 50 т 12 га/слід 16 га/слід |
|
|
Ґрунтові (грунто-гравійні, грунто-щебеневі) покриття і основа, оброблені чорними в'язкими матеріалами |
1. Розпушення місцевого ґрунту 2. Внесення грануломет-ричних домішок із підвезенням їх на: 3 км 10 км 3. Переміщення місцевого ґрунту з гранулометрич-ними добавками за два проходи фрези 4. Внесення в'язких із підвозом на відстань: 3 км 10 км 5. Змішування суміші за чотири проходи фрези |
Трактор Т-100 дис-кова борона (плуг) Самоскид МАЗ-503 Дорожня фреза ДС-74 Автогудронатор ДС-39 Дорожня фреза ДС-74 |
7,5 га/слід 62,5 м3 30 м3 1 га/слід 100 т 50 т 1 га/слід |
|
|
Грунто-цементне покриття (основа) |
1. Розпушення місцевого ґрунту 2. Внесення цементу з підвезенням його на відстань: 3 км 10 км 3. Перемішування сухої суміші за два проходи фрези 4. Внесення води 5. Змішування вологої суміші за два проходи фрези 6. Планування за п'ять проходів 7. Ущільнення за шість проходів |
Трактор, плуг (дискова борона) Цементовоз-роз-подільник З-927 Дорожня фреза ДС-74 КПМ-64 Дорожня фреза ДС-74 Автогрейдер ДЗ-31 Каток ДУ-16 В |
7,5 га/слід 100т 50 т 1 га/слід - 1 га/слід 12 га/слід 16 га/слід |
|
|
Піщано-цементна основа під збірне залізо-бетонне покриття |
1.Підвезення піску на відстань: 3 км 10 км 2. Планування піску за два проходи автогрейдера 3. Підвезення і розподіл цементу 4. Поливання водою 5. Профілювання цементу і його ущільнення |
Екскаватор 30В-44-21 Самоскид МАЗ-503 Автогрейдер ДЗ-31 С-927 КПМ-64 Профілювальник основи Д-345 |
375 м3 75 м3 37,5 м3 12 га/слід 100 т 1875 м2 |
|
|
Вирів-нювальний килимок із грунто-бітуму поверхне-вих штучних основ |
1. Приготування грунто-бітумної суміші в установці 2. Підвезення суміші на відстань 2 км 3. Розподілення суміші за два проходи |
Змішувальна установка Самоскид МАЗ-503 Автогрейдер ДЗ-31 |
1125 м3 75 м3 12 га/сл |
|
|
Грунто-гравійні (грунто-щебеневі) основи без обробки в'яжучими матеріалами |
1. Розпушення місцевого ґрунту 2. Підвезення грануло-метричних добавок навідстань: 3 км 10 км 3. Перемішування суміші за два проходи фрези 4. Планування за п'ять проходів 5. Ущільнення за вісім проходів |
Трактор Т-100 плуг (дискова борона) Екскаватор 30В 44-21 Самоскид МАЗ-503 Дорожня фреза ДЗ-74 Автогрейдер ДЗ-31 Каток ДУ-16В |
7,5 га/сл 62,5 м3 17,5 м3 1 га/слід 18 га/слід 16 га/слід |
|
|
Улаш-тування захисного шару |
1. Розлиття рідкого бітуму за нормою - 1-1,5 л/м2 з підвезенням бітуму на відстань: 3 км 10 км 2. Розлиття в'язкого бітуму за нормою 2 л/м2 з підвезенням його на відстань: 3 км 10 км 3. Розсипання кам'яних висівок або великого піску з підвезенням його на відстань: 3 км 10 км 4. Розрівнювання за чотири проходи автогрейдером 5. Ущільнення важкими катками за 20 проходок по одному сліду |
Автогудронатор ДС-39 Екскаватор 30В-44-21 Самоскид МАЗ-503 Автогрейдер ДЗ-31 Каток ДУ-16В |
100 т 50 т 100 т 50 т 375 м3 62,5 м3 30 м3 12 га/ слід 16 га/слід |
Зазначимо, що при високій продуктивності машин для підготовчих робіт збільшення складу бригад навіть на одну одиницю дозволяє забезпечити фронт робіт для інших бригад, подовжити строки роботи для накопичення досвіду для вибору оптимального варіанта організації робіт і визначення найменшої кількості техніки, необхідної для будівництва аеродрому.
Організація робіт з будівництва аеродрому не може мати готових рішень на всі випадки, оскільки можлива велика кількість варіантів розташування комплексних бригад. Вміння пов'язувати роботи різної техніки і передбачувати заходи щодо підвищення загального виробництва - це задача інженерно-технічного складу інженерно-аеродромних частин. Показниками для оптимізації графіка можуть служити:
- загальна кількість машин і механізмів, залучених до роботи;
- коефіцієнти використання ведучих машин бригад (відношення часу роботи бригад до загального строку виконання за винятком перерв).
Під час виконання робіт в умовах, що скорочують продуктивність техніки, план організації і графік робіт складають за тою самою схемою. Зниження продуктивності, характерні особливості технології виконання робіт, необхідність залучення других типів машин і механізмів враховують під час комплектування бригад.
Тобто у разі організації робіт у зимовий час мають бути враховані роботи з очищення ділянки від снігу і льоду, роботи з мерзлим ґрунтом. Під час роботи в умовах бездоріжжя враховують загальне зниження прохідності різних машин і їхньої продуктивності, зменшення корисного навантаження ковшів.
Зменшення виробництва в темну годину доби необхідно враховувати під час складання графіка множенням норм виробітку за цей час на коефіцієнт, що становить 0,8-0,9. За достатньої натренованості особового складу для робіт у темні години доби із використанням приладу нічного бачення виробництво може не знижуватися. На темний час доби планувати земляні роботи по контурах з найбільшими об'ємами і робочими відмітками, а планувальні роботи - тільки на другорядних ділянках літної смуги.
Кожній бригаді (підрозділу) на основі погодинного графіка видається виробниче завдання. У завданні вказують об'єми робіт, погодинне виробництво, терміни виконання, контури ділянки. Ці дані служать основою для видачі індивідуальних завдань водіям окремих машин.
Приклад. Визначити мінімальну кількість машин, розрахувати і скласти погодинний план-графік організації робіт з будівництва літної смуги польового аеродрому. Строк будівництва - 2 доби, початок робіт 18 червня о 3-й годині. Виконання робіт організувати цілодобово, в дві зміни по 10 год. Ділянка розміщена на широті 60о, характеризується важкими суглинистими ґрунтами, встановленим рівнем грунтових вод (РГВ), що дорівнює - 1,5 м.
Розв'язання. Передбачена розбивка літної смуги на дев'ять захватів довжиною по 300 м. Розрахунок сил і засобів для виконання робіт зведений в табл. 5.2.
Таблиця 5.2
Розрахунок сил і засобів для виконання робіт з будівництва літної смуги аеродрому
|
Вид основної роботи |
Об'єм, м3 |
Ведучі машини |
Продук-тивність, га/год. |
Трудо-витрати маш. |
|
|
1.Розпушування, розробка, переміщення, відсипання, розрівнювання й ущільнення ґрунту групи II, м3 |
|||||
|
На відстань до 200 м |
4900 |
Скрепер |
40,0 |
122 |
|
|
На відстань до 300м |
9050 |
Д-357М зі штовхачем |
40,0 |
226 |
|
|
На відстань до 400 м |
6850 20800 |
Т-100 |
35,7 |
196 544 |
|
|
2.Планування поверхні 36 га у шість слідів автогрейдерами і в два сліди планувальником, га/слід |
|||||
|
36Ч6 |
216 |
Автогрейдер |
1,19 |
182 |
|
|
36Ч2 |
72 |
Планувальник |
2,0 |
36 |
|
|
3.Ущільнення поверхні 36 га в 6 слідів, 36Ч6, га-слід |
216 |
Самохідний пневмокаток |
1,6 |
135 |
|
|
4.Повалення дерев діамет-ром 23 см з корінням з ділянки 4,2 га - (4000 шт/га) |
1680 |
Викорчовувач-збирач |
28 |
73 |
|
|
5.Зрізання чагарнику діамет-ром 7 - 10 см зі збиранням, га |
6 |
Бульдозер |
0,25 |
24 |
|
|
6. Викорчовування пнів діамет-ром 26 см на 5 га, 250Ч5, шт |
1250 |
Викорчовувач-збирач |
37 |
34 |
|
|
7. Оранка на 25 см ділянок ПКО-3 і 10-21, га |
21 |
Трактор Т-100 із плугом |
0,67 |
31 |
Бригаду 1 комплектують на виконання робіт протягом 34-35 год. Ведуча машина - скрепер Д-357 Г. Число скреперів: 544:35 = 15, приймаємо - 16. Їхня сумарна часова продуктивність дорівнює 40·16 = 640 м3.
Виходячи із забезпечення їхньої продуктивності в бригаду включають:
- розпушувач на базі трактора Т-100 (часова продуктивність - 1000 м3) - 1 шт.;
- бульдозери на базі трактора Т-100 (під час розрівнювання ґрунту норма 189·4=756 м3/год) - 4 шт.;
- штовхачі на базі Т-100 - 4 шт.;
- катки причіпні важкі (270 м3/год в чотири сліда) - 3 шт.
Бригаду 2 комплектують із розрахунку роботи протягом 36 год. Її укомплектовують:
- автогрейдерами 182:36 = 5 шт.;
- планувальниками 36:36 = 1 шт.
Бригаду 3 комплектують на 36 год. Включають катків пневмошинних самохідних 135:36 = 4 шт. Розстановка цих бригад (див. графік) вказує на можливість безперервної роботи у разі переходу з ділянки на ділянку. Тривалість роботи, наприклад, бригади 1 визначають за трудомісткістю:
- на п'яти і шести контурах 122:16 = 7,7 год;
- на одному і двох контурах 266:16 = 14,3 год;
- на трьох і чотирьох контурах 196:16 = 12,3 год.
Разом - 34,3 год.
Відповідно визначають тривалість роботи бригад 2 і 3 послідовність переходу з ділянки на ділянку.
Розстановка бригад 1 і 3 вказує на можливість використання бригад на підготовчих роботах.
Бригаду 4 комплектують на 28 год і додають:
- викорчовувачів-збирачів 73:28 = 3 шт.;
- тракторів для трелювання і зорювання - 8 шт.
Бригаду 5 використовують для збирання кущів - 12 год, для збирання пеньків - 12 год і додають:
- бульдозерів - 2 шт.;
- викорчовувачів-збирачів - 3шт.;
- тракторів з пенами і плугами - 3шт.
Використання основних машин із розрахунку на робочий час 40 год:
- скрепери 34,3:40 = 0,86;
- автогрейдери 36,3:40 = 0,90;
- викорчовувачі-збирачі [(28 · 3) + (24 · 3)] : 6:40 = 0,65.
Список літератури
1. Дашевський З.М., Парфьонов А.П. Ремонт штучного аеродромного покриття. - М.: Транспорт, 1975. - 232 с.
2. Демин Б.И., Осипов А.С., Матюк Ю.А. Строительство аэродромов. - М.: Транспорт, 1980. - 248 с.
3. Гербер А.А., Осипов А.С. Строительство аэродромов. - М:, Транспорт, Автотрансиздат, 1962. - 332 с.
4. Глушков Г.И., Бабаков В.Ф., Горецький Л.И., Смирнов А.С. Изыскания и проектирование а/д. - М.: Транспорт, 1981. - 616 с.
5. Глушков Г.И., Раев-Богословский Б.С. Изыскание и проектирование аэродромов. - М.: Транспорт, 1972. - 280 с.
6. Горецький Л.И., Бородач А.И. Проектирование и строительство вертолетных станций. -М.: Стройиздат, 1964. - 264 с.
7. Горецький Л.И., Могилевский Д.А. Эксплуатация аэродромов. - М.: Транспорт, 1960. - 454 с.
8. СНиП ІІІ - 46-79 Аэродромы. Госстрой СССР. - М.: Стройиздат. 1981. - 112 с.
9. Указания по укладке, эксплуатации и ремонту металлических аэродромных покрытий (УА-166-77). - М.: Воениздат, 1977. - 80 с.
10. Руководство по строительству полевых и восстановлению разрушенных аэродромов. - М.: Воениздат,1983. - 392 с.
11. Положение о восстановлении аэродромов в военное время. - Винница, ВВС Украины 1993. - 26 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Призначення польового заправного пункту ПЗП-14, принцип його роботи та функціональні особливості. Організація роботи ПЗП-14: будова та головні елементи, технічна схема, заправка колісних і гусеничних машин. Основні засади експлуатації технічних засобів.
курсовая работа [911,7 K], добавлен 12.03.2012Роль цивільної оборони в структурі заходів щодо забезпечення життєдіяльності населення України. Сили і засоби цивільної оборони України: характеристика і призначення. Цивільна оборона зарубіжних країн. Міжнародне співробітництво у сфері цивільної оборони.
реферат [23,6 K], добавлен 25.01.2010Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного і природнього характеру. Розміщення потенційно-небезпечних виробництв, їх паспортизація. Норми проектування інженерно-технічних заходів цивільної оборони. Міжнародні документи з питань техногенної безпеки.
реферат [48,0 K], добавлен 23.11.2012Льотно-технічні характеристики літаків, системи управління озброєнням літаків різних модифікацій. Тактико-технічні характеристики керованого ракетного озброєння. Дані оптико-прицільної та навігаційної систем, комплекс бойової живучості літаків.
методичка [56,7 K], добавлен 17.08.2009Призначення варт охорони та оборони об'єктів, їх підпорядкування. Види озброєння, підготовка особового складу до несення служби, добір і розподіл згідно постів. Права та обов’язки начальника варти, розвідного, чатового. Дії варти при нападі на об'єкти.
презентация [23,6 M], добавлен 16.03.2012Позиційна оборона як основний вид оборони. Побудова оборони мотострілкового (танкового) батальйону: бойовий порядок, система опорних пунктів і вогневих позицій, вогню та інженерних загороджень. Батальйонні райони оборони в основі оборонної позиції.
реферат [34,8 K], добавлен 16.09.2011Організація комплексу спеціальних заходів щодо затримання озброєних злочинців, які втекли з-під варти. Вивчення, оцінка місцевості. Вибір та призначення орієнтирів. Організація спостереження за місцевими предметами. Підготовка вихідних даних для стрільби.
дипломная работа [55,4 K], добавлен 04.11.2011Методика розрахунку сил і засобів і складання схеми організації зв'язку. Здійснення зв'язку з взаємодіючими танками. Порядок проведення радіорозвідки противника на полі бою. Проведення заходів під час висування підрозділів на рубіж переходу в атаку.
методичка [11,0 K], добавлен 14.08.2009Польові виходи підрозділів ракетних військ і артилерії як одна з основних форм польової виучки особового складу частин і підрозділів РВіА Збройних Сил України. Підготовка навчальної матеріально-технічної бази. Загальна оцінка польового виходу підрозділів.
реферат [41,0 K], добавлен 23.08.2009Формування, склад та призначення Сухопутних військ Збройних Сил України. Механізовані і танкові бригади. Роль ракетних військ і артилерії. Армійська авіація. Призначення аеромобільних частей. Роль формувань протиповітряної оборони Сухопутних військ.
презентация [1,8 M], добавлен 15.04.2014
