Вплив добового нормування корму на ріст і морфо-фізіологічні показники коропа вирощуваного у садках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему:

"Вплив добового нормування корму на ріст і морфо-фізіологічні показники коропа вирощуваного у садках"

Одеса 2011

Вступ

Розвиток індустріальних форм риборозведення поставило перед дослідниками низку нових питань. Поряд з необхідністю розробки повноцінних збалансованих раціонів з'явилася потреба у біотехнологічній обробці корму, а також дотримування режиму годування, особливо в уточненні добових доз. Від правильності щоденного нормування корму, від постійного контролю за споживанням його рибою залежить, в кінці кінців, не тільки обсяг продукції господарства, а й основні економічні показники його роботи. При високій вартості повноцінних кормів будь-яке підвищення їх використання на одиницю приросту буде істотно позначатися на економічній ефективності вирощування риб [2].

Щоденна потреба в їжі визначається витратою білка, енергетичними витратами на обмін підтримуючий і на обмін зростаючий. Оскільки рівень необхідної кількості їжі визначається інтенсивністю обміну речовин, яка залежить від температури води і маси риби, тому основними факторами, що впливають на щоденне нормування корму будуть маса риби і температура води. Крім того, при встановленні добових норм гранульованого корму необхідно враховувати можливі втрати гранул і внести відповідні поправки з урахуванням особливостей місцевих умов (висока швидкість течії, підвищена каламутність води, сильне хвилювання та ін.). Велике значення при нормуванні має також калорійність і збалансованість застосовуваного корму. Тому, без відповідних поправок, користуватися нормативами годівлі, розробленими для іншого корму, не можна [8].

При садковому і басейновому вирощуванні риб відсутність у рибоводів належного досвіду в щоденному контролі за нормуванням корму може бути причиною низького темпу зростання або невиправдано великих витрат корму на одиницю приросту маси навіть при використанні високобілкових повноцінних гранульованих кормів.

Визначення добових норм їжі для коропа в умовах теплих вод, де він має можливість надзвичайно швидко зростати, особливо складно, так як це вимагає частих коригувань дози корму у зв'язку з постійно мінливою масою риби.

Оскільки у вітчизняній практиці годівлі коропа переважав напрямок з використання рослинних компонентів у кормах, то норми годування були дуже високими. Так, для коропа вагою від 50 до 300 г. щодня рекомендується використовувати до 12% корму від маси тіла. Разом з тим вказується, що для годовиків коропа необхідно проводити нормування, а при вирощуванні цьоголіток цього річок давати корм за поїданням [7].

1. Огляд літератури

1.1 Хімічний склад кормів та фізіологічне значення поживних речовин

Відомо, що потреби риб у поживних речовинах тісно пов'язані і залежать від їх виду, віку, маси тіла, вгодованості, суми факторів, які становлять внутрішнє та зовнішнє середовище організму. Чим повніше норма годівлі відповідає фізіологічним та продуктивним потребам організму на фоні забезпечення оптимальної технології годівлі, адаптованої до відповідних умов, тим реальніше отримання максимальної, генетично обумовленої продуктивності риб у реальний термін [1,34].

Для оцінки поживності кормів поряд з детальною інформацією стосовно хімічного складу має бути визначена і їх фізіологічна цінність. Ступінь з'їдання кормів значною мірою залежить від їх хімічного складу, наявності шкідливих та отруйних речовин у складі кормів і навколишньому середовище, фізіологічного стану риб. Наявність у кормах алкалоїдів, глюкозидів, ефірних олій може надати кормовим сумішам гіркого смаку або різкого запаху. Такі корми риби можуть не споживати або споживати погано.

До основних поживних речовин, які мають входити до складу кормів і без яких неможливий нормальний розвиток риб, відтворення їх продуктивних та репродуктивних властивостей, належать: протеїн з незамінними амінокислотами, жир з незамінними жирними кислотами, вуглеводи, мінеральні та біологічно активні речовини [1-3,7,21].

Протеїни. Складні сполуки, що містять білки та аміди. Значна частина останніх є проміжним продуктом синтезу білка у рослинах з неорганічних сполук або утворюється під час розщеплення білків під дією ферментів і бактерій. Нині виділено понад 2 тис. різноманітних білків, а от єдиної і раціональної класифікації їх досі немає.

До складу білків входять такі елементи, %: вуглець - 50,6-54,5; водень - 6,5-7,3; азот - 15,0-17,6; кисень - 21,5-23,5; сірка - 0,3 - 2,5; фосфор - 1,0 - 2,0. У складі окремих білків крім вище перелічених елементів виявлено Fe, Cu, I, Zn, Br, Мn, Ca та деякі інші. Їх кількість зазвичай не перевищує 0,3 - 0,00001%, однак їх значення досить важливе. Наприклад, залізо білка гемоглобіну відіграє важливу роль у процесах дихання; йод, що входить до складу білка щитоподібної залози, бере участь у гормональній регуляції обміну білків [5].

На концентрацію білків у плазмі крові риби впливають фізіологічний стан та умови годівлі. Білки, які входять до складу плазми крові, здебільшого беруть участь у таких життєво важливих процесах:

ь перенесення продуктів обміну речовин (транспортна функція);

ь захист організму від бактерій, вірусів, токсинів і чужорідних білків (захисна функція);

ь підтримуванні крові в рідкому стані і запобіганні втратам крові у разі пошкодження судин за рахунок наявності у плазмі компонентів згортальної та протизгортальної систем;

ь забезпеченні сталості об'єму крові, що циркулює по судинах, і регулюванні розчинності внутрішньо- і зовнішньосудинних рідин, або колоїдно-осмотичному регулюванні;

ь підтримуванні азотної рівноваги, що характеризує азотне живлення організму [9, 22-24].

За надмірної концентрації у кормах протеїну вміст вільних амінокислот в організмі риб пропорційно збільшується. Дефіцит амінокислот, що виникає у разі білкового голодування або неповноцінного живлення, упродовж певного часу може компенсуватись за рахунок протеїну плазми крові, що виступає як резервна функція.

Значення і роль окремих амінокислот у забезпеченні життєдіяльності риб неоднакові, багато з них не повністю з'ясовані. Відомо, що одні амінокислоти можуть синтезуватися в організмі риб, інші - ні. У зв'язку з цим введено термін - критичні амінокислоти. Амінокислоти, які здатні синтезуватися в організмі, називаються замінними, не здатні - незамінними, вони обов'язково мають надходити в організм риб з кормами. Визначено, що для риб незамінними амінокислотами є: аргінін, гістидин, цистин, лейцин, ізолейцин, лізин, метіонін, триптофан, треонін, фенілаланін і валін. Згідно з останніми дослідженнями, для риб найбільше значення мають лізин, метіонін, цистин і триптофан. Найбільше незамінних амінокислот у кормах тваринного походження, за умови, що вони перебувають у повітряно-сухому стані, у насінні олійних та бобових культур, у дріжджах [8-9, 32].

Амінокислоти досить різнопланові за функціональною дією. Наприклад, лізин необхідний для регулювання обміну азоту і вуглеводів, синтезу найважливіших білків - нуклеотидів і хромопротеїдів. Досить важливу роль лізин виконує в оптимізації росту і розвитку організму риб, у формуванні кісткових тканин і нормалізації функцій різних органів. Нестача лізину спричинює втрату апетиту, порушення кальцієвого обміну, гальмування росту, загальне виснаження. Проте передозування лізину, що викликає раціонний дисбаланс амінокислот, веде до того, що гальмується інтенсивність росту, погіршується фізіологічний стан, порушується обмін речовин [10-11].

Жири і жирові добавки. Жири досить поширені у природі і є сумішшю різних за складом органічних сполук. У натуральних жирах містяться 95-97% гліцеридів жирних кислот, у рафінованих - 98-99%. До складу суміші, яку називають сирим жиром, входять супутні речовини - фосфатиди, стерини, віск, деякі інші компоненти. Сирі жири, які виконують важливі фізіологічну і біохімічну функції у живих організмах, називають ліпідами.

Ліпіди погано розчиняються у воді, але добре розчинні один в одному і в гідрофобних органічних розчинниках. Жири входять до складу тваринних і рослинних тканин. У рослинах жири переважно містяться в насінні, у злакових концентруються в зародку. Наприклад, ціле зерно пшениці може містити 1,6-2,5% жиру, а його зародок - 10-17%, зерно жита відповідно 1,5-1,9 і 8-11%, зерно кукурудзи - 4-8 і 15-40%. Вміст сирого жиру у зерні рослин коливається в досить широкому діапазоні. В організмі тварин жири зосереджуються переважно у внутрішніх органах і в підшкірній тканині, особливо в черевній порожнині. У зв'язку з низькою теплопровідністю, підшкірний жир слугує добрим ізолятором теплоти, захищає тварин від переохолодження. Це дуже важливо для морських ссавців (моржів, тюленів, китів). У інших водних тварин і риб багато жиру накопичується у печінці. Частина жиру відіграє резервну функцію (акумулює хімічну енергію, яку організм тварин і риб використовує за умов дефіциту їжі) [5, 8,27].

Жири класифікують за різними ознаками. Залежно від походження їх поділяють на тваринні і рослинні. Кожну з цих груп жирів, у свою чергу, залежно від кількості гліцеридів поділяють на рідкі (за температури 20 °С) і тверді.

Жири рослинного і тваринного походження відрізняються за фізичними властивостями і хімічним складом. На склад жирів великою мірою впливають генетичні ознаки, а також умови розвитку і життєдіяльності організмів. З'ясовано, що під час накопичення жирних кислот у насінні і в процесі синтезу гліцеридів спочатку утворюються насичені кислоти, а потім ненасичені.

Значущість жирів у годівлі риб і специфічність їхніх хімічних властивостей визначають доцільність отримання певної інформації щодо їх хімічного складу. Хімічні показники є особливо важливими для характеристики якості і природи жирів [6, 11, 48].

Вуглеводи. Поряд з білками, амінокислотами і жирами виняткове значення в годівлі риб мають вуглеводи, які необхідні всім тваринам, оскільки їх вміст у кормових раціонах визначає рівень енергетичного живлення. Вони безпосередньо впливають на інтенсивність обміну жирів і протеїнів, нестача вуглеводів у кормах може спричинити розлад обміну речовин. Так, якщо в кормосумішах для риб джерелом енергії є вуглеводи, то білки забезпечують вищий приріст маси тіла риб порівняно з енергозабезпеченістю за рахунок жирів [7].

Залежно від рівня та інтенсивності обміну, забезпеченості риб протеїном, амінокислотами, жирами, мінеральними та іншими харчовими речовинами кормовий раціон риб має бути насиченим певними формами вуглеводів у потрібних концентраціях. Вуглеводи у живих організмах можуть служити для таких цілей:

ь є джерелом енергії в організмі риб;

ь є резервними речовинами у рослин (крохмаль), в тілі тварин (глікоген);

ь є структурно-опірними елементами у рослин (клітковина);

ь виконують специфічні функції в процесі переамінування амінокислот.

Доведено, що за підвищеного вмісту вуглеводів у кормових сумішах, призначених для коропа, в їх печінці і підшлунковій залозі накопичується надмірна кількість глікогену. Цей процес супроводжується пригніченням росту і підвищенням загального накопичення жирів. Перетравлюваність гідролізованих вуглеводів коропом відбувається у широких межах - від 17 до 84%. Найкраще перетравлюються вуглеводи зернових злакових культур. Слід зазначити дуже низьку перетравлюваність рибами клітковини, що найбільш виражено у лососевих; коефіцієнт її перетравлюваності коропом коливається у межах 25-50%.

Знання хімічного складу поширених кормів та фізіологічного значення поживних речовин, які містяться у кормах, є важливою передумовою створення раціональної системи годівлі риб, яка відповідатиме біологічним потребам конкретних видів риб і гармонійно поєднуватиметься з особливостями технологічного циклу певних підприємств [9, 12-13].

1.2 Корми та кормові засоби

На практиці досить часто поняття «корм» і «кормові засоби» вживають як синоніми, що є невірно. Слід добре розуміти, що корми - це спеціально вирощені або виготовлені фізіологічно допустимі продукти рослинного, тваринного чи мікробіологічного походження, які у доступній формі містять необхідні поживні та біологічно активні речовини, енергію та не шкідливо впливають на тварин і риб і на якість отримуваної від них продукції. Для кормів різного походження характерні певні фізичні і хімічні ознаки, колір, смак, запах, відсутність або вміст у допустимих кількостях шкідливих домішок і речовин, що погіршують їх поживні властивості [1,5,34].

Важливе значення у годівлі риби, особливо в режимі вирощування за індустріальними технологіями, мають дієтичні властивості корму, що зумовлено практично повною відсутністю у раціоні риби їжі природного походження. Проте дієтичні властивості корму не можна розглядати як константу, бо вони значною мірою залежать від походження корму, технології приготування, умов зберігання, підготовки до згодовування. На дієтичні властивості корму та його поїдання можуть істотно впливати смакові стимулятори та ароматизатори. Так, внаслідок ароматизації комбікормів анісовою (150 г/т) і коріандровою (200 г/т) оліями, що є головними ефірними фракціями відходів ефіроолієекстракційної промисловості, поїдання кормів зростає на 10-16% за рахунок чого підвищується приріст маси риби. Однак використовувати ароматизатори слід з чітким дотриманням технологічних вимог, оскільки їх ігнорування і перевищення доз може не лише не дати позитивних результатів, а й спричинити негативний ефект [4,8. 28].

На відміну від кормів, поняття кормові засоби ширше, поєднує як натуральні, так і синтетичні продукти, які за своїм хімічним складом мають потенційну харчову цінність і можуть бути використані для виготовлення кормів. Прикладом служать харчові відходи, відходи інкубації. Вони не є кормами, але їх можна цілеспрямовано обмежено використовувати для годівлі після відповідної технологічної підготовки, яка включає очищення від домішок і термічну обробку.

Кормові засоби під час виробництва кормів є своєрідними харчовими добавками, які дещо облагороджують корми, поліпшують їхні дієтичні властивості, збільшують поїдання і продуктивну дію. Певні кормові засоби, в разі їх включення до складу кормів, можуть виконувати лікувально-профілактичні функції поряд зі спеціальними медикаментозними препаратами, які широко використовують для профілактики і лікування деяких хвороб риб.

Раціональне використання кормів дає змогу без значних коштів істотно знизити витрати корму на одиницю продукції, забезпечити високу ефективність годівлі риби, зберегти якість вирощуваної продукції [3,11, 47].

За умов зростаючого антропогенного тиску на природні комплекси якість вироблюваної рибної продукції набуває виняткового значення. Світова практика підтверджує користь виробництва екологічно чистої продукції, яка нині більш затратна, але й рентабельніша. Більшість населення, особливо у розвинених країнах, хоче платити більше за продукти харчування і рибу за умов їх високої якості, яка значною мірою зумовлена екологічною чистотою.

Якість рибної продукції та її екологічна чистота великою мірою залежать від кваліфікованої праці з кормами і кормовими засобами, раціонального виробництва кормів з урахуванням видоспецифічних особливостей конкретних об'єктів сучасного рибництва.

Оптимальне поєднання доступних для виробництва кормів і кормових засобів в умовах господарств відповідної орієнтації відносно видів риб, їх вікового складу дає змогу одержати істотний економічний ефект у процесі виробництва риби за умов її годівлі. Цього ефекту можна досягнути переважно за рахунок зниження собівартості складової, яку можна поєднати з підвищенням маси отриманої риби, її якісних товарних і дієтичних показників.

Сучасна світова практика годівлі риб розглядає проблему пошуку оптимального поєднання кормів і кормових засобів у раціоні риб як один з перспективних напрямів, здатних сприяти розширенню виробництва за умов економічної доцільності [4,49].

1.3 Класифікація кормів

Залежно від технології виробництва риби різних вікових груп з урахуванням видоспецифічних особливостей конкретних об'єктів культивування використовують дуже різноманітні корми. У цьому зв'язку цілком зрозуміло, що пропорційне підвищення рівня інтенсифікації виробництва у раціоні риб має закономірне зростання частки пропонованих штучних кормів [2].

Сучасне традиційне тепловодне рибництво ґрунтується на полікультурі, основою якої є короп і представники далекосхідної прісноводної іхтіофауни (білий і строкатий товстолобики, білий амур). Як правило, витрати комбікормів розраховують і визначають за числом екземплярів коропа на одиницю водної площі з урахуванням певної відсоткової поправки на інші компоненти полікультури. Вирощування коропа різних вікових груп за ставових умов певною мірою лімітується наявністю природних кормів. Короп є доместикованою формою сазана, який за об'єктивними критеріями сучасної іхтіології віднесений до групи мирних твариноїдних риб. Сучасна рибогосподарська наука і практичний досвід фахівців засвідчують, що у раціоні коропа, якого вирощують у спеціалізованих ставах, малих і середніх водосховищах, частка природних тваринних кормів має становити не менше 20-30% залежно від віку, фізіологічного стану і призначення певних груп риб. Біопродукційний потенціал природних і штучних водойм, його тваринна частка (зоопланктон + зообентос), що є основою природного раціону різновікових груп коропа, відносно обмежені, що потрібно враховувати [4, 23-25].

Вирощування коропа та представників далекосхідної іхтіофауни, які дістали поширену узагальнюючу назву - рослиноїдні риби, у спеціалізованих ставах, пристосованих малих і середніх водосховищах, водоймах-охолодниках у разі переходу від пасовищної аквакультури до інтенсивного вирощування риби потребує застосування штучних кормів, до складу яких у певному співвідношенні входять компоненти рослинного і тваринного походження. Безсумнівно, частка тваринних компонентів має збільшуватись адекватно нарощуванню концентрації коропа на одиниці площі відповідної акваторії. Стосовно рослиноїдних риб гостра проблема у годівлі відсутня. Як правило, розрахунок їх концентрації на одиницю площі ґрунтується на динаміці біомаси фітопланктону, макрофітів та окремих складових зоопланктону, які не належать до харчового раціону певних вікових і статевих груп коропа.

Класифікація кормів у цьому плані має підлягати певній системі, за якою диференціюють існуючі корми, і враховувати можливі шляхи їх удосконалення, створення нових кормів для зростаючого різноманіття видового складу риб, яких культивують у штучних умовах із застосуванням годівлі [4, 45].

Природні корми. До природних кормів належать різні групи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є їжею відповідних видів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природну рибопродуктивність.

У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон, до якого віднесено всю сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються у шарі води, куди надходить сонячна енергія (евфотична зона) і відбувається фотосинтез. Планктонні водорості мають спеціальні пристосування для існування у завислому стані: вирости і придатки (шипи, ості, щетинки, перетинки, рогоподібні відростки), порожнинні і сплощені колонії, виділення рясного слизу, накопичення у тілі речовин з низькою густиною (краплини жиру, газові вакуолі). Фітопланктон є головним, а іноді і єдиним первісним продуцентом органічної речовини, за рахунок якої існує все живе у водоймах. Якісний і кількісний склад фітопланктону у різних водоймах неоднаковий і залежить від фізичного та хімічного режимів останніх. Простежується виражена сезонна динаміка його розвитку. До поширених і найбільш розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених, синьо-зелених. Менше значення мають пірофітові, евгленові, золотисті, жовто-зелені водорості [7, 18, 29].

Добрі харчові властивості мають зелені водорості (тип Chlorophyta) класу протококових, які за біохімічним складом особливо привабливі як кормовий об'єкт фітопланктофагів. Деяких представників цієї групи (хлорела, сценедесмус) використовують для масового штучного культивування. Суха речовина цих водоростей містить від 36,7 до 59,6% білків, серед яких добре засвоювані рослиноїдними рибами всі незамінні амінокислоти, від 10,5 до 51,2% жирів, у складі яких виявлено до 80% ненасичених жирних кислот, від 26,0 до 52,1% вуглеводів. Протококові водорості продукують майже всі відомі вітаміни, енергетична цінність їх сухої речовини варіює від 18,8 до 28,0 кДж/г. За харчовими властивостями зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, не дуже розвинені у рибогосподарських водоймах [7, 41].

Макрофітофаги задовольняють свої харчові потреби за рахунок споживання макрофітів, до яких належать переважно вищі водні рослини порівняно великих розмірів.

Фітопланктон, макрофіти і рослинні компоненти перифітону належать до автотрофних організмів. Вони становлять перший трофічний рівень і завдяки перебігу реакції фотосинтезу забезпечують формування первинної продукції, створюючи енергетичну та екологічну основи для функціонування всієї водної екосистеми.

Високу харчову цінність мають безхребетні тварини, які мешкають у товщі водойм, більш-менш пасивно «ширяють» у воді, пасивно переносяться течіями і не здатні їм активно протистояти. Цю доступну групу кормових організмів, що дістали назву - зоопланктон, споживають на перших етапах екзогенного живлення практично усі види риб, незважаючи на їх подальшу харчову спеціалізацію.

Така орієнтація дасть змогу зменшити витрати на корми, відповідно знизити собівартість отриманої продукції, що супроводжуватиметься підвищенням товарної і дієтичної якості риби [1-3, 32].

Штучні корми. З розгляду певних якісних і кількісних параметрів кормів природного походження у зв'язку з характером живлення культивованих об'єктів, чітко видно, що конкретні види риб для свого нормального існування, забезпечення росту і розвитку потребують відповідного харчового раціону, який здатний задовольнити фізіологічні потреби організму на оптимальному рівні. Ця теоретична концепція досить відома. Вона покладена в основу підходу до створення штучних кормів, які застосовують у разі культивування окремих видів риб у спеціалізованих рибних господарствах [5, 14].

Під час аналізу штучних кормів і кормових засобів, які використовують для годівлі різних видів і вікових груп риб, привертає увагу той факт, що їх основою за умов відповідної обробки, кількісного та якісного підбору є низько- і високобілкові компоненти рослинного і тваринного походження, добавки продуктів мікробіологічного синтезу. У разі додавання до цієї основи ріст стимулювальних речовин реальним є отримання стійкого рибогосподарського ефекту.

Нині є штучні корми, які успішно використовують для годівлі різних видів і вікових груп риб, яких культивують у спеціалізованих ставах, водосховищах різного походження і призначення, лотках, саджалках, басейнах, де рибу вирощують за індустріальними методами [4,7, 46].

Живі корми. Великий досвід багатьох попередніх поколінь фахівців, які присвятили своє життя рибництву, результати новітніх досліджень вчених, переконливо засвідчують користь кормових гідробіонтів під час формування раціону риб за умови їх відповідності видоспецифічним особливостям живлення риб.

Досі одним з головних елементів інтенсифікації сучасного рибництва, яке ґрунтується на спеціалізованих рибницьких ставах або пристосованих водоймах, є стимулювання збагачення чисельності і біомаси кормових гідробіонтів за допомогою впливу на штучні екосистеми комплексу органо-мінеральних добрив. Залежно від особливостей живлення конкретних видів риб цей вплив може бути різним: цілеспрямованим і орієнтованим на певну групу продуцентів, що є основою раціону фітофагів, або опосередкованим і орієнтованим на стимулювання через продуцентів відповідної групи консументів, які є основою раціону зоопланктофагів, зообентофагів і певною мірою хижаків [4,11, 36].

Сучасні рибницькі заводи з відтворення і вирощування цінних промислових видів риб мають спеціалізовані дільниці, які культивують відповідні організми рослинного і тваринного походження, з подальшим їх використанням для годівлі риб на ранніх стадіях постембріогенезу. Цей напрям вбачається досить перспективним, здатним забезпечити фізіологічно повноцінним кормом личинок і мальків культивованих видів риб, що дасть змогу знизити відходи у критичні періоди вирощування й отримати життєстійку молодь для подальшої її інтродукції у природні та штучні водойми, вирощування у саджалках, лотках, басейнах, ставах [8, 15].

1.4 Основи раціонального використання кормів при годівлі риб

1.4.1 Загальні принципи нормування годівлі риби

Використання кормів при виробництві рибопосадкового матеріалу, товарної риби, формування й утримання ремонтно-маточних стад є визначальним фактором сучасного рибництва. Водночас отримання високоякісних кормів потребує вихідної сировини, яка характеризується багатокомпонентністю і є досить витратним виробництвом.

Одним з найважливіших елементів раціонального використання кормів є нормування годівлі риби, яке ґрунтується на забезпеченні постійного споживання рибою повноцінного корму для підтримування її нормального фізіологічного стану, максимального утворення продукції і формування повноцінних статевих продуктів у ремонтних груп і плідників риб [4, 45].

Нормування годівлі риби формується залежно від виду риб, їх віку, маси, фізіологічного стану, рівня продуктивності і плодючості. Слід враховувати, що риба має отримувати за раціоном оптимальну кількість протеїну, жиру, вуглеводів та енергії, а також вітамінів і мінеральних речовин, що забезпечить оптимізацію годівлі.

Під раціоном розуміють необхідну кількість якісних кормів, яка б відповідала визначеним нормам потреби риби у поживних речовинах, енергії, вітамінах, макро- і мікроелементах для отримання певного рівня продуктивності на фоні нормального фізіологічного стану риби. Розрізнюють добовий раціон, під яким розуміють кількість повноцінного корму, потрібного для годівлі риби, упродовж доби. Його подають в одиницях маси або у відсотках маси риби і коригують залежно від температури води і вмісту розчиненого у воді кисню. Загальну масу корму, яку визначено для згодовування риби упродовж доби, розподіляють на однакові порції, кількість яких залежить від гідрохімічних і гідробіологічних показників, віку і фізіологічного стану риби [7, 16-17].

Для всіх живих організмів характерна витрата частини корму на енергетичні потреби, які досить варіабельні у різних видів, що повною мірою стосується і риб. У зв'язку з цим енергетичний аспект у годівлі риб має досить вагоме значення, що орієнтує на потребу енергетичної оцінки кормів, для чого використовують відповідні поняття. Енергетична поживність корму - це загальна кількість енергії, яка утримується у кормовому протеїні, жирах і вуглеводах.

Досить важливим елементом організації нормованої годівлі риби є кількість годівель упродовж світлової частини доби. Наука і практика рекомендують згодовувати добову норму за один або два прийоми протягом дня. Зазвичай у рибницьких господарствах рибу годують двічі: зранку до 9 год. та після обіду до 16 год. Багаторазову годівлю коропа у ставах необхідно проводити з урахуванням швидкості проходження їжі по його кишечнику, що, у свою чергу, залежить від температури води. Наприклад, підвищення температури води з 10-15 до 20-28°С збільшує швидкість проходження їжі по кишечнику риби з 18-17 до 7-4 год. У зв'язку з цим кількість годівель слід визначати з урахуванням фізіології травлення. Проте, як показують дані спостережень, збільшення частоти годівель за світловий день пов'язане з підвищенням витрат на оплату праці, зростанням витрат палива і мастильних матеріалів, іншими додатковими витратами. Отже, число годівель потрібно оцінювати за категоріями економічної доцільності у кожному конкретному випадку [7,51].

Повноцінність нормованої годівлі треба контролювати за рибницькими показниками, проведенням регулярних контрольних виловів, які виконують через кожні 10-15 діб, та шляхом фізіолого-біохімічних досліджень, які здійснюють через кожні 30 діб. У разі виявлення певних відхилень у показниках від норми слід оперативно вносити корективи у раціони, аналізуючи головні параметри зовнішнього середовища.

Очевидні переваги нормованої годівлі безсумнівні. Водночас видоспецифічні особливості анатомії і фізіології травлення культивованих видів риб демонструють досить виражене різноманіття у цьому аспекті. Це зумовлює доцільність впровадження диференційованого підходу до вирішення проблеми нормованої годівлі різних видів і екологічних груп риб. Особливо варто підкреслити значущість факту, стосовно якого практично всі види риб демонструють досить виражену здатність до зміни характеру живлення упродовж свого життя, що пов'язано з анатомо-фізіологічними віковими особливостями [6,28].

1.4.2 Нормування годівлі коропових риб

Сучасне традиційне тепловодне рибне господарство ґрунтується на полікультурі коропа і представників далекосхідної іхтіофауни з родини коропових, серед яких домінуюча роль належить білому і строкатому товстолобикам та гібридним формам цих видів. Дещо менше значення має білий амур. У зв'язку з цим доцільно викласти матеріали стосовно годівлі цієї систематичної групи риб у послідовності, що передбачає вікові аспекти.

Годівля личинок. Личинок коропових риб найчастіше підрощують з використанням стартових комбікормів, але при цьому слід враховувати особливості їх розвитку і зміни низки морфологічних ознак, що доцільно розглядати під кутом етапності раннього пост ембріогенезу [14,43].

Підрощування личинок у лотках. Личинки у стандартних лотках з робочим об'ємом води 1,0 м³ підрощують за щільності посадки 200 тис. шт./м³. Зауважимо, що природні кормові організми у лотках практично відсутні. У зв'язку з цим головним кормом є спеціально розроблені стартові комбікорми, які обов'язково мають бути збагачені вітамінно-мінеральними преміксами. Незважаючи на це, до стартових комбікормів рекомендують додавати і відповідну частку живого зоопланктону. Сумарний добовий раціон має становити 30-38% маси личинок. 50% приросту потрібно отримувати за рахунок зоопланктону і 50% - за рахунок стартових комбікормів. Рекомендовані норми годівлі зоопланктоном у перші п'ять днів підрощування становлять до 150 г. щоденно на лоток, у другі - до 200, у треті - до 250 г. Пропоновану кількість живого корму бажано розділити на 4-5 порцій і згодувати упродовж світлового дня. Одночасно, тричі на день (вранці, в обід і ввечері) личинкам згодовують стартові комбікорми з розрахунку на лоток: у перші п'ять днів 48, у другі - 84, у треті - 132 г. Згодовувати стартові комбікорми, які попередньо мають бути розмелені до часточок корму розміром 0,1-0,2 мм, можна двома способами [6-8].

Перший спосіб передбачає використання стартових комбікормів у сухому вигляді, які рівномірно розсіюють по водній поверхні у різних місцях лотка з розрахунку 5-6 кормових точок на 1 м². Якщо личинки скупчуються у певних місцях лотка, то комбікорм доцільно задавати саме туди. Разову норму комбікорму потрібно однаковими частинами розподіляти по всіх кормових точках. Згодовувати комбікорми у вигляді грудочок не рекомендують, бо вони погано розподіляються по поверхні води.

За другим способом передбачається разову норму стартового комбікорму перед згодовуванням залити водою у будь-якій місткості (склянці, чашці, мисці), ретельно розмішати і розлити по всій водній поверхні лотка. Проте за такого способу годівлі часточки комбікорму швидше осідають на дно лотка.

Пропонована схема дає змогу підрощувати личинок коропа, білого і строкатого товстолобиків, білого амура у промислових масштабах, забезпечувати отримання нормативних показників виживання (50-60%) і середньої маси підрощеної молоді (15-25 мг). За умов ретельнішої оптимізації параметрів середовища, результати можуть бути значно кращими [10,48].

Годівля мальків. Нерідко виникає потреба вирощування мальків, що пов'язано з доцільністю їх використання для інтродукції у водойми, які не відповідають вимогам, що ставляться до спеціалізованих вирощувальних ставів. Це можуть бути пристосовані водойми, водойми багаторічного регулювання, природні і штучні континентальні водойми різного походження і призначення, недостатньо підготовлені вирощувальні стави. У цьому разі для підвищення виходу цьоголіток або промислового повернення з континентальних водойм природного походження та водосховищ виникає потреба отримання життєстійких мальків.

На відміну від годівлі личинок годівля мальків відносно триваліша, тому годівлю личинок упродовж 10-15 діб доцільно розглядати як перший етап годівлі мальків. Другим етапом є безпосередня годівля мальків, що має певні особливості. Загальний термін вирощування та годівлі мальків становить 20-45 діб і здебільшого передбачає застосування спеціалізованих малькових ставів площею до 1-2 га. При цьому кінцева маса мальків залежно від виду риби, щільності посадки на вирощування, забезпеченості природними і штучними кормами, фізико-хімічних параметрів середовища коливається від 0,2 до 1,5 г.

Головним завданням організації вирощування мальків є захист малькових ставів від смітної і хижої риби, створення оптимального режиму за основними екологічними факторами середовища: термічним, кисневим, кормовим. Температура води має перевищувати 20°С (бажано 22-28°С), оптимальний вміст кисню - 6 мг/л і вище, концентрація кормових організмів - не нижче 1-1,5 тис. шт./л.

У відповідних умовах одержання мальків безперечно доцільне, що і потребує певної підготовки у галузі їх годівлі [7-9,12].

Годівля цьоголіток. У сучасних тепловодних рибницьких підприємствах, які орієнтовані на виробництво рибопосадкового матеріалу, цьоголіток переважно вирощують у полікультурі. Принцип полікультури, тобто її визначальна концепція, полягає у відсутності або слабко вираженій харчовій конкуренції між коропом і рибами східно-китайського рівнинного комплексу, які отримали узагальнену назву - рослиноїдні риби.

Цьоголіток можна вирощувати у разі зариблення вирощувальних ставів як личинками віком 3-5 діб, так і підрощеними личинками віком 10-15 діб або мальками віком 30-45 діб, що залежить від конкретних умов рибницьких господарств [8,42].

Аналіз динаміки конкуренції у харчуванні коропа і рослиноїдних риб засвідчує, що між цими видами риб вона виражена лише у період раннього постембріогенезу і має тенденцію прогресивного згасання після досягнення рибами малькової стадії розвитку. Крім того, проходження відповідних стадій коропом і рослиноїдними рибами не збігаються у часі, що дає змогу практично ігнорувати харчову конкуренцію. Тому проблему живлення рослиноїдних риб вирішують регулюванням концентрації кормових гідробіонтів в одиниці об'єму води з використанням для цього органо-мінеральних добрив. Тому під час розгляду питання раціонального використання кормів доцільно акцентувати увагу на коропі.

Для розрахунку планової кількості кормів на вегетаційний період у разі вирощування цьоголіток потрібна така вихідна інформація: площа ставу, план вирощування рибопосадкового матеріалу, щільність посадки, планована рибопродуктивність за рахунок природної кормової бази, загальний приріст за рахунок внесення добрив, кормовий коефіцієнт корму, кормосуміші чи гранульованого комбікорму (формула 2.1). Для останнього величина кормового коефіцієнта згідно з чинними рибницько-біологічними нормативами становить 4,7, для сипких вона збільшується на 8% [1,4,19].

Конкретно для окремого ставу потребу в кормах можна визначити за формулою:

(2.1)

де: Д - потрібна кількість корму, кг;

А - вихід риби восени, шт.;

В-запланована середня маса цьоголіток, кг;

П_пр - загальний приріст риби за рахунок природної кормової бази з урахуванням внесення добрив, кг;

Кк - кормовий коефіцієнт.

Інтенсивну годівлю молоді розпочинають наприкінці червня - на початку липня після досягнення мальками коропа середньої маси 1 г. Розрахункову загальну масу корму за місяцями розподіляють так, %: червень - 5, липень - 35, серпень - 35 - 40, вересень - 15 - 20, жовтень - 5. Визначену кількість кормів на місяць розподіляють за декадами і кожним днем.

Отже, очевидно, що найраціональніша годівля у разі вирощування рибопосадкового матеріалу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму. Проте за високих щільностей посадки, які часом мають тенденцію до подальшого зростання, значення природної кормової бази у раціоні молоді риб, особливо коропа, неухильно падатиме. Це, у свою чергу, потребує штучних кормів, які б забезпечували не тільки головні, а й усі фізіологічні потреби організму. Такі комбікорми, які б задовольняли усі потреби організму риб створити досить проблематично, вони дорогі і можуть у сучасних умовах господарювання істотно знизити ефективність виробництва як рибопосадкового матеріалу, так і товарної риби [3,26].

З урахуванням вищевикладеного, під час вирощування цьоголіток коропових риб у моно - або полікультурі доцільно ширше застосовувати арсенал методів стимулювання розвитку природної кормової бази у поєднанні з ефективним і економічно обґрунтованим використанням штучних кормів. Така орієнтація дасть змогу у кожному конкретному рибницькому господарстві визначити оптимальну концентрацію молоді на одиницю площі акваторії у зв'язку з реальним балансом кормових ресурсів природного і штучного походження [1,3,11].

Годівля дволіток. Ставове тепловодне рибництво пройшло досить довгий шлях свого розвитку і, згідно з європейською специфікою, головним його об'єктом досі залишається короп, який має найвищий ринковий попит. У зв'язку з цим, аналогічно різним напрямам тваринництва, існує галузь коропівництва, яка пройшла низку етапів розвитку різного рівня інтенсифікації. Тому, розглядаючи питання можливості використання кормів у годівлі риби, доцільно акцентувати увагу на коропі, оскільки він як у моно-, так і в полікультурі залишається практично єдиним компонентом, штучна годівля якого є виправданою і раціональною (формула 2.2).

Для вирощування товарного коропа за високих щільностей посадки слід використовувати гранульовані комбікорми або кормосуміші, що містять не менше 23% протеїну, які виготовляють на комбікормових заводах або без посередньо на рибницьких підприємствах.

Потребу корму для годівлі дволіток коропа іноді розраховують за формулою:

(2.2)

де Д - необхідна кількість кормів на нагульний став, кг;

П - природна рибопродуктивність ставу, кг/га;

Щ - щільність посадки одноліток коропа, тис. шт./га;

Кк - кормовий коефіцієнт корму;

Г - площа ставу, га.

Визначивши необхідну кількість корму для вирощування коропа на вегетаційний період в кожному ставу, годівлю розпочинають через 3 - 4 тижні після зариблення ставів. Корми за місяцями приблизно розподіляють так, % загальної маси: травень - 7, червень - 22, липень - 32, серпень - 35, вересень - 4. Такий розподіл придатний для водойм, якісні параметри води в яких відповідають галузевим стандартам [6-7,11,27].

На жаль, ці показники води досить динамічні і далеко не завжди є сприятливими, що певним чином впливає на інтенсивність годівлі, і в окремі місяці може істотно змінюватися. Наприклад, якщо очікується порівняно холодне літо, рибу у травні можна практично не годувати, з підвищенням температури води у червні до 21°С згодовують до 26-27% загальної маси кормів, у липні з підвищенням температури води до 23°С - до 53%, а в серпні за температури води 22°С - решту кормів, що становить 20-21% загальної маси.

З самого початку годівлі коропа добові норми корму планують за кінцевим виходом риби з нагулу. У разі планування загальної кількості кормів на вегетаційний період відходи риби у розрахунках мають відповідати нормативним показникам. Добові норми годівлі коригують з урахуванням маси коропа, температури води і вмісту розчиненого у ній кисню. На початку годівлі, за температури води 11-13°С, згодовують корми у кількості 1-3% маси риби. Зазвичай риба звикає до корму упродовж перших 3 - 5 днів (залежно від рівня розвитку природної кормової бази), а далі починає активно його споживати. Після того як короп привчився до корму, починають нормовану його годівлю [7, 11, 26].

Термін споживання комбікорму є контрольним показником правильності визначення добових норм годівлі. Тривалість споживання кожної порції корму не повинна перевищувати 2-3 год за температури води нижче 20°С і 1-2 год - за температури води понад 20°С.

Обґрунтованість добових норм і режиму годівлі можна оцінити, проаналізувавши вміст травного каналу вирощуваної риби. Для цього рибу треба відловлювати на кормових місцях у перші 1-2 год після згодовування комбікорму.

Якщо виявлено відставання коропа у рості, допускається підвищення норми годівлі на 10 - 20%.

Для вирішення рибницьких завдань, пов'язаних з годівлею риби, рекомендують використовувати тактичний і оперативний рибницькі планшети, які дають змогу точно розрахувати приріст коропа за етапами вирощування за звичайних умов, в разі зміни початкових мас риби, терміну вирощування, температури води, інших екологічних факторів. За рибницькими планшетами можна оцінювати ефективність годівлі риби за показниками її росту [7,12].

Впровадження нормованої годівлі сприятиме стабільному вирощуванню товарного коропа стандартної маси за високого рівня інтенсифікації, що дасть змогу значно підвищити обсяги виробництва риби та економічну ефективність товарного рибництва [7, 17].

В умовах спеціалізованих рибницьких господарств вирощування риби тісно пов'язане з її годівлею, метою якої є отримання максимальної кількості продукції високої якості в найкоротші терміни за мінімальних витрат кормів. При цьому домінуючого значення набуває комерційний аспект, де прибуток є вирішальним фактором. Тому у годівлі риб триває постійний пошук шляхів здешевлення кормів і підвищення їх продуктивності, що поступово, але досить важко досягається з причини явного протиріччя цих завдань.

Отже, очевидно, що найраціональніша годівля в разі вирощування коропу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму. Проте за високих щільностей посадки, які часом мають тенденцію до подальшого зростання, значення природної кормової бази у раціоні коропа, неухильно падатиме. Це, у свою чергу, потребує штучних кормів, які б забезпечували не тільки головні, а й усі фізіологічні потреби організму.

З вище викладеного слідує що:

- правильне нормування витрат кормів дозволяє їх використовувати найбільш повно і при цьому добитися максимального приросту риби при мінімальних витратах кормів,

- нормована годівля риб відіграє важливу роль при вирощуванні коропових риб в ставових господарствах.

2. Власні дослідження

Експериментальна частина дипломної роботи виконувалася на базі рибогосподарського аграрного товариства з обмеженою відповідальністю «Сарган» (надалі РА ТОВ «Сарган») та на кафедрі водних біоресурсів та аквакультури в Одеському державному екологічному університеті. Робота проводилась на протязі 2010-2011 року.

2.1 Матеріали і методика

Об'єкт дослідження - були однолітки коропа. Предметом дослідження являється біологічні показники коропа та корм номерів РК-2, РК-2А ТА РК-2Б.

З метою уточнення добової потреби в кількості високобілкового гранульованого корму в 2010 р. були проведені досліди з однорічними коропами, які вирощуються в садках в РА ТОВ «Сарган». На протязі 4 місяців риба отримувала три варіанти гранульованих кормів рецептів №РК-2, РК-2А і РК-2Б щодня в кількості 10,5% від маси тіла кількість корму з часом зменшували до 1,5%. Годування проводили 2-3 разів на добу, температура води коливалася від 24 до 30 °С.

Температурний режим вивчався шляхом вимірювання температури води один раз в день. Хімічний аналіз води: pH, окиснюваність, лужність, NO₂?, NH₂, NO₃, PO₄, Fe загальне, твердість, Ca, Cl, Mg, SO₄, загальну мінералізацію, O₂, CO₂, проводили за загальноприйнятими методиками.

Вміст кисню, розчиненого у воді в період зариблення садків становив 6.3 мг/л. Активна реакція води (рН) у садку - 7,4. Вміст вільного вуглецю у садках в період зариблення однорічними коропами становив 10 - 11 мг СО₂/л, кальцію 43-45 мг/л, фосфору - 0,33 мг/л. Вміст кисню та фосфору визначався за допомогою хімічного методу.

Середня жива маса зарибленого коропа складала 40-50 г. При щільності посадки однорічних коропів 220 шт./м², а площа садка становила 2,4 м².

У ході дослідів 2-3 рази на місяць проводили контрольні облову коропа, які давали можливість простежити за швидкістю росту і витратами корму на одиницю приросту коропа за періодами (кожні 10-13 днів).

2.2 Характеристика місця проведення досліду

Дослідження проводились на базі РА ТОВ «Сарган», яке розташоване в м. Татарбунари Одеської області.

Рибне господарство розташоване в природному нерестовищі озера Сасик. Поруч із територією пролягає автомобільна дорога національного масштабу, а на відстані 30 км від господарства знаходиться залізнична гілка.

Територія господарства складає 8,4 га. На території господарства розташовані: адміністративний корпус, котельня, водонапірна вежа, трансформатор, будинок для проживання персоналу, склад для кормів, їдальня, 4 господарські споруди.

До основних рибогосподарських споруд відносяться:

ь садки загальною кількістю 32 шт.,

ь пірс для розвантаження / завантаження посадкового матеріалу/товарної риби,

ь понтонний пірс для годівлі риби,

ь водоподаючий канал до ставків (водозабір проводиться з річки Когильник);

ь водойми малі - садки-маточники з водопропускними гідроспорудами;

ь водойми великі - садки - ставки з водопропускними гідроспорудами.

Таким чином для риборозведення є 7 ставків загальною площею водного дзеркала 2,8 га, де знаходяться садки, та канал для сливу води - водовідвідний.

Ставки для риборозведення мають орієнтовні розміри 100 х 40 м та загальну площу 4000 м².

Водопропускні гідроспоруди між ставками виготовлені із залізобетону та двох труб діаметром 1 м і довжиною 6 м кожна. Подача води та її рівень в ставках регулюється шандрами.

Водопостачання здійснюється за допомогою підвідних каналів та насосної станції.

Зариблення ставів проводився з кінця березня до середині квітня, в залежності від погодних умов. Вегетаційний період тривав до середині жовтня. Виловлену рибу відправляли у торгівельну мережу, а частина залишалась зимувати у господарстві.

Клімат району помірно-континентальний, з теплим літом і м'якою зимою. Середньорічна температура повітря 12?С, середня температура найбільш холодного місяця - січень - 4^?С, а найбільш теплого - липень 19^?С. Промерзання ґрунту зазвичай не перевищує 0,5 м, а висота сніжного покриву 20-30 см. Сніговий покрив остаточно сходить в березні. Середньорічна кількість опадів становить 550-650 мм, їх основна частина випадає восени. Напрям вітрів - північно-східний і південно-західний. Швидкість вітру не велика - 3,5 м/с, і лише у весняні місяці досягає 10-15 м/с.

3. Результати власних досліджень

3.1 Гідрохімічні показники вирощування коропа в садках

Найважливіша умова успішного вирощування і утримання риб, це контроль над середовищем проживання. Гідрохімічний аналіз здійснювався один раз на місяць, кожного 2 числа.

Як показує статистика, близько 90% всіх випадків загибелі риби в рибних господарства викликане порушеннями кисневого режиму, 5% є наслідком токсикозів, і 5% викликано захворюваннями, але під час проведення досліду такі явища не спостерігалися.

На протязі проведеного дослідження в садках були отримані наступні гідрохімічні показники. Температурний режим вивчався шляхом вимірювання температури води один раз на день і становив у середньому 24-30?С, це відповідає нормі. Хімічний аналіз води проводили за загальноприйнятими методиками та визначали наступні показники: pH, окиснюваність, NO₂?, NH₂, NO₃, фосфати, Fe загальне, Ca, хлориди, SO₄, O₂, CO₂.

Так визначення розчинного у воді кисню проводили за методом Вінклера. Принцип методу полягав у тому, що при додаванні хлористого марганцю або сульфату марганцю і їдкого калію або натрію у воду, яка містить розчинений кисень, утворюється осад закису марганцю, який окислюється розчинним у воді киснем, в гідрат окису марганцю. Гідрат окису марганцю окисляє в кислій воді йодид калію, введений раніше з лугом, з утворенням вільного йоду в кількості еквівалентному кисню. Йод який виділився відтитровують. В нашому досліді вміст кисню, розчиненого у воді в період проведення досліду становив в середньому 6.1-7,5 мг/л.

Визначення рН води проводили в польових умовах за допомогою лакмусового паперу, де у середньому в садках склала - 7,4 що відповідає нормі 7,2-8,3.

Для визначення вільної вуглекислоти (СО₂) в склянку з притертою пробкою ємністю 100-150 мл набирали воду. Піпеткою Мора відбирали 100 мл води в колбу. У воду додавали 1-2 мл 0,1%-го розчину фенолфталеїну (або 3 краплі 1%) і добре перемішували. Після додавання фенолфталеїну вода в колбі залишилася безбарвною, в ній визначали вільну вуглекислоту титруванням проби розчином соди (Na₂C0₃) або лугу (NaOH) до отримання рожевого забарвлення. Вміст вільного вуглецю у садках в період зариблення однорічними коропами становив 10-11 мг СО₂/л, що в межах норми.

Визначення кальцію проводиться в лужному середовищі. Межа виявлення кальцію 0,4-0,6 мг / л.

Після того, як у воду додали луг, слід відразу приступати до титрування. Якщо зволікати з титруванням, то, в присутності карбонатів у пробі, починає з'являтися осад CaCO₃. Наші досліди показали, що у воді кальцію було 0,43-0,45 мг/л.

Визначення вмісту фосфору проводиться за допомогою ортофосфат-аніону. Використовуваний метод відповідає прийнятому в практиці санітарно-хімічного контролю (ГОСТ 18309). Метод включає кислотний гідроліз фосфатів у пробі, мінералізацію при визначенні загального фосфору і подальше їх фотометричне або експресне візуально-колориметричне визначення. Ортофосфати визначали колориметричним методом в результаті реакції з молібденом амонію в кислому середовищі. При визначенні фосфатів у гідролізованій пробі визначають суму ортофосфатів і поліфосфатів. Концентрація поліфосфатів розраховується як різниця між результатами аналізу гідролізованої і негідролізованної проби. Гідроліз поліфосфатів протікає також і при проведенні мінералізації, так як її проводять у сильнокислому середовищі. Загальний фосфор визначають шляхом проведення мінералізації при кип'ятінні проби з додаванням кислоти і персульфата амонію. Фосфати в нашому досліді склали - 0,8 мг/л.