Особливості виробництва технічних культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1.Теоретично-методологічні основи формування ринку зерна.

1.1 Економічна сутність ринку і місце в ньому насіння технічних культур.

1.2 Світовий ринок насіння технічних культур і місце України в його формуванні.

1.3 Економічна кон'юнктура і тенденції розвитку ринку технічних культур в Україні.

1.4 Технологічні і економічні показники ефективності виробництва технічних культур і методика їх визначення.

Розділ 2.Ефективність виробництва технічних культур і аналіз її досягнутого рівня.

2.1 Економічно характеристика підприємства та визначення місця і ролі виробництва технічних культур в його економіці.

2.2 Досягнутий рівень ефективності виробництва технічних культур і дослідженя його тенденцій.

2.3 Факторний аналіз ефективності виробництва технічних культур.

Розділ 3.Шляхи підвищення ефективності виробництва і переробки технічних культур.

3.1 Заходи щодо формування повноцінного ринку технічних культур.

3.2 Підвищення врожайності технічних культур і удосконалення структури їх посівних площ, поліпшення якості продукції.

3.3 Зниження трудомісткості і собівартості технічних культур на основі впровадження інтенсивної технології його виробництва.

3.4 Вибір ефективних ринків збуту технічних культур.

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання. Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства.

До проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування технічних зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу.

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури - нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що Україна належить до тих країн, де традиційно вирощуються олійні культури і насамперед, соняшник, який входить до структури сівозмін природно-кліматичних зон Степу, центрального та східного Лісостепу. Під ними зайнято понад 90% посівних площ усіх вирощуваних в Україні олійних культур.

Основною метою даної курсової роботи являється визначення тенденції і закономірностей в розвитку виробництва технічних культур та підвищення їх ефективності в СТОВ «Кіровоградське» Маловисківського району Кіровоградської області.

Основні задачі:

- аналіз виробництва технічних культур за певний період часу;

- аналіз динаміки собівартості технічних культур;

- визначення резервів підвищення ефективності виробництва технічних культур і зниження собівартості.

Об'єктом даної курсової роботи являється дослідження діяльності СТОВ «Кіровоградське». Предметом - виробництво технічних культур.

В даній курсовій роботі були застосовані такі методи дослідження як факторний аналіз.

При написанні курсової роботи були використані дані фінансової звітності.

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання. Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства [1, ст. 112].

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу [11, ст.67].

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури - нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль. [12, ст.89].

ринок зерно технічний сільськогосподарський



1. Теоретично - методологічні основи формування ринку технічних культур

1.1 Економічна сутність ринку і місце в ньому технічних культур

Ринкова інфраструктура об'єднує систему державних, приватних і громадських організацій і установ та технічних засобів, що обслуговують суб'єкти ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію. Всі інституції ринкової інфраструктури разом з іншими державними та приватними суб'єктами оптимізують процес руху грошових коштів і товарів між ними, встановлюють вартісну рівновагу, тобто створюють умови для вільного обміну фінансовими, трудовими, товарними, сировинними, інформаційними, технологічними та інтелектуальними ресурсами.

Ринкова інфраструктура сприяє товаровиробникам сільськогосподарської продукції та підприємствам харчової промисловості отримувати всі необхідні матеріально-технічні засоби і сировину в оптимальні строки, інформувати їх про стан кон'юнктури ринку продукції, забезпечувати її збут та надавати інші послуги. Загальний рівень ефективності галузі доцільно визначати наявністю перехідних запасів, поточним виробництвом продукції, майбутньою ціновою кон'юнктурою, що буде сформована попитом та пропозицією в результаті торгів на товарній біржі, а також державною політикою з урахуванням міжнародних правил торгівлі. Орієнтована на ринок стратегія розвитку інфраструктури повинна забезпечувати: підтримку приватної власності, виконання зобов'язань по контрактах, ліберальний режим ціноутворення, низькі податки, привабливі умови для іноземних інвестицій тощо [1, ст.431].

Дослідження показали, що на тлі сучасного споживчого попиту ринок соняшникової продукції сьогодні все ще є нестабільним. Збільшення виробництва технічних культур в останні роки ХХ ст. призвело до зростання обсягу споживання. Виробництво вочевидь не встигало за попитом, що зумовило перше за останні роки його перевищення над обсягами виробництва. Випереджальні темпи зростання потреби в рослинних оліях і жирах значною мірою обумовлено все більш широким їх використанням у харчовій, фармацевтичній, хімічній та парфумерній промисловості. Водночас світове виробництво соняшнику має тенденцію до зменшення за рахунок скорочення посівних площ та збільшення виробництва альтернативних олійних культур.

Головними імпортерами олійної сировини і олії є промислово розвинені країни, а експортерами - країни, що розвиваються. Україна тут посідає проміжне місце: вона одночасно є імпортером й експортером олійної сировини.

Ситуація, що складається на світовому ринку олійних культур, може сприяти підвищенню ефективності економіки АПК України. Враховуючи значний приріст населення в світі, а також той факт, що низка економічно розвинених країн (зокрема, країни ЄС) вже вичерпали власні агротехнічні можливості подальшого збільшення врожайності і, відповідно, обсягу виробництва олійних культур, Україна має посісти одне з чільних місць на світовому ринку із забезпечення потреб в олійно-жировій продукції, для чого має проводити відповідну активну політику у сфері зовнішньоекономічної діяльності [3, ст.134].

Дослідження показують, що найголовнішим фактором, який визначає експортний потенціал України, є обсяг виробництва насіння олійних, 95-97% якого складає насіння соняшнику. На сьогодні Україна є другим найбільшим виробником насіння соняшнику у світі (після Росії), виробляючи щорічно близько 10-16% світового і 20-30% європейського обсягу. Аналіз показників виробництва свідчить, що з 1991 р. у зв'язку з економічною кризою в АПК країни, інтенсивне вирощування соняшнику змінилося екстенсивним, що виявилося у зростанні посівних площ (у середньому на 8% за рік) з одночасним зниженням урожайності (на 19%) і валового збору (на 16%), за винятком 2000 та 2002 років. Встановлено, що оптимальна посівна площа під соняшником не повинна перевищувати 10% орних земель, тобто знаходитись в межах 1,6-1,8 млн. га. Фактично вони вдвічі перевищують рекомендації, що негативно впливає на врожайність та ефективність землекористування. Проте, сьогодні виникає необхідність переглянути структуру посіву сільськогосподарських культур, оскільки визначена науково-обґрунтована площа ще в 80-х роках минулого століття не відповідає потребам сучасності. Тому ця норма потребує перегляду на рівні наукових закладів і державних установ. Адже за останні роки створено нові гібриди, більш спроможні і більш стійкі до захворювань, що дають підстави дещо збільшити концентрацію посівів цієї культури в сівозмінах і рекомендувати оптимальну площу цієї культури в Україні 1,8-2,0 млн. гектарів. Сьогодні лише 40% посівних площ засівається високопродуктивним насінням, внаслідок чого втрачається 0,4-0,5 млн.т. валового збору. Збільшення продуктивності виробництва певною мірою обмежується відсутністю ринку земель сільськогосподарського призначення. Зрозуміло, що орендарі землі не вкладатимуть в неї такі ж засоби, як це робили б власники.

Визначено, що зниження урожайності зумовлено, насамперед,фінансовими нестачами господарств: обмежено використовуються мінеральні добрива; більшість господарств не забезпечують задовільну підтримку родючості земель і не здатні забезпечити себе технічними засобами виробництва. У нинішніх умовах підвищення урожайності за рахунок розширеного використання мінеральних добрив не знижує, а навпаки, підвищує його собівартість, оскільки додаткові витрати на добрива не покриваються приростом урожаю [13, ст.341].

За сучасних умов на ринку існує парадоксальна ситуація, коли подорожчання засобів виробництва приносить реальні прибутки і загальна виручка виробників зростає, що є наслідком державного регулювання, яке дозволяє виробникам закладати подорожчання ресурсів у ціну, що в кінцевому випадку відображається на споживачеві.

За цих умов економічна сутність нарощування обсягів виробництва цих культур обумовлюється високою ефективністю від їх реалізації. У багатьох аграрних підприємствах соняшник забезпечує 40-60% прибутку від рослинництва за відносно високих показників рівня рентабельності порівняно з іншими культурами.

1.2 Світовий ринок технічних культур і місце України в його формуванні

Розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема нарощування експорту країни на світовому ринку, збільшило або збереження його питомої ваги у світовій торгівлі є надзвичайно важливим чинником функціонування національної економіки будь - якої держави. Експортний потенціал України визначається обсягами товарів та послуг, які можуть бути вироблені в економічній та соціальній сферах і реалізовуватися на світовий ринку з максимальною користю для країни[2, ст.132].

Олійні культури відіграють стратегічну роль у формуванні світових та вітчизняних продовольчих та кормових ресурсів. Їхнє насіння - унікальна сировина для одержання як харчових, так і технічних олій для виробництва екологічно чистого біопального, дешевих кормів із високими біологічними властивостями й значним вмістом активних речовин і широким набором мікро та ультрамікроелементів, вони є добрими медоносами. Серед олійних культур розрізняють власне олійні, які вирощують виключно з метою одержання олії, та культури комплексного використання, з яких як побічний продукт одержують олію. Насіння соняшнику, як і всі інші сільськогосподарські культури, - це сировина для переробних підприємств. Після його переробки одержують основний продукт - олію. Залежно від виду та якості олії, її споживачами є підприємства кондитерської, миловарної, комбікормової, лакофарбової, косметичної та хімічної галузей. При цьому домінуючим є використання соняшнику для виробництва харчової олії. Крім того, частину внутрішньої пропозиції насіння соняшнику експортують.

У 2008-2009 роках світове виробництво насіння соняшнику було на рівні 33,1 млн. т, що більше порівняно з відповідним періодом на 32%. Але слід зазначити, що соняшник не належить до основних олійних культур. За світового виробництва олійних культур минулого року на рівні 391,4 млн. т частка соєвих бобів становила 56,4%, ріпаку - 12,4, а соняшнику лише 7%.

Основними світовими виробниками насіння соняшнику в 2008-2009 роках є Російська Федерація - 21% загального виробництва, ЄС - 27-21, Україна - 19, Аргентина - 11, Туреччина - 3 та інші країни - 25% [4, ст.312].

Усі провідні світові виробники насіння соняшнику, крім Аргентини, порівняно з минулим сезоном, збільшили своє виробництво. А тому міністерство сільського господарства США прогнозує збільшення обсягів світової торгівлі. Україна при цьому має посісти лідируючі позиції серед країн - експортерів. Частки світового експорту в нинішньому сезоні мають розподілитися таким чином: Україна - 27%, ЄС - 20, Російська Федерація - 7, Аргентина - 5, інші країни - 41% [7, ст.97].

Така сама ситуація буде з торгівлею соняшникової олією. Основними споживачами цього продукту є країни ЄС, Пн. Африки та Близького Сходу. Україна, маючи 20% світового виробництва, може стати найбільшим експортером сезону. За прогнозного експорту соняшникової олії в світі на рівні 4,1 млн. т вітчизняна продукція становитиме 1,58 млн. т, або 39% обсягу зовнішнього продажу. Все було б добре у наших виробників, якби збільшення виробництва насіння соняшнику та продуктів переробки не призвело до зростання їхніх перехідних запасів. Очікується, що на кінець 2008-2009 роках світові запаси насіння соняшнику збільшаться на 29, а олії - на 91%. Все це впливатиме на підтримку низького рівня цін як на світовому, так і на внутрішньому ринках [5, ст.320].



1.3 Економічна кон'юктура і тенденції розвитку ринку зерна в Україні

В процесі розвитку сільського господарства сформувались спеціалізовані регіони та зони по виробництву зернових, технічних і спеціальних культур. Протягом багатьох років спеціалізовані райони визначають рівень забезпечення потреб населення продуктами харчування та розподілу їх між країнами. Провідними аграрними державами світу була обрана стратегія оптимального розвитку і взаємодії усіх основних факторів інтенсифікації виробництва - біологічних, технологічних, організаційно-економічних, екологічних. Ці держави почали створювати зони гарантованого виробництва зерна, олійних культур, овочів за рахунок розміщення відповідних культур в найсприятливіших для їх вирощування ґрунтово-кліматичних умовах. Основна частина вирощуваного соняшнику використовується для виробництва олії . Вихід олії з очищеного соняшнику становить 43-48 % . Переробка насіння соняшнику знаходиться в прямій залежності від валового його виробництва. У загальносвітовому виробництві для виробництва олії в 2001 р. було направлено 18,9 млн. т або 90,4% його валового збору. Обсяги світового виробництва технічних знаходяться в прямій залежності від державної політики Уряду кожної країни щодо підтримки його виробництва та світової ціни, що склалася протягом минулого сезону. На формування ціни соняшнику впливають розміри його посівних площ в поточному році, рівень урожайності, кінцеві запаси насіння соняшнику та обсяги його споживання в поточному році. Величина коефіцієнту відношення кінцевих запасів до обсягу загального споживання є одним із факторів коливання ціни на соняшник та продукти його переробки [11, ст.213].

Цінова політика та обсяги переробки насіння соняшнику відображають цінову кон'юнктуру на олію соняшникову. Слід зазначити, що в собівартості олії вартість сировини становить від 75 до 84 % всіх виробничих витрат. Крім того, на собівартість олії значно впливають витрати на енергоносії та оплату праці. В країнах ЄС вартість переробки соняшнику становить 15-17 доларів США, тоді як в Росії - 18-20 доларів США за 1 т. Якщо країни Європейського Союзу постачають на світовий ринок продукт глибокої переробки, то і вартість його збуту на рівень вища від вартості нерафінованої олії, яка постачається на ринок Аргентиною та країнами Східної Європи.

Наша країна посідає значне місце в світовому виробництві олійних культур, які є джерелом одержання продукції продовольчого і технічного призначення. В Україні вирощуються такі олійні культури: соняшник, ріпак озимий та яровий, соя, гірчиця, рицина, які є основою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів. У загальному обсязі їх виробництва соняшник займає 97%, а вироблена продукція безпосередньо реалізується на споживчому ринку та використовується у виготовленні широкого асортименту майонезу, маргарину, хлібобулочних, кондитерських, кулінарних виробів, овочевих і рибних консервів та інших видів харчової продукції. Частину олії використовують для виробництва мила, оліфи та інших виробів .

Актуальним завданням успішного розвитку виробництва є застосування прогресивних технологій, раціоналізація посівних площ, підвищення врожайності. Ефективність виробництва олійних, як і інших сільськогосподарських культур, залежить від рівня цін на внутрішньому та зовнішньому ринках, державної політики щодо підтримки та регулювання внутрішнього ринку. Досвід показує, що низька ефективність виробництва соняшнику обумовлена незадовільною підтримкою родючості земель, низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення, недосконалістю виробничих відносин, слабою матеріальною зацікавленістю працівників у результатах своєї праці. Внутрішній та зовнішній ринки насіння соняшнику насичуються з використанням традиційних каналів його реалізації: вільний продаж торговельним компаніям, продаж масложиркомбінатам для переробки, бартерний обмін, продаж через власні магазини та ларьки, видача населенню в рахунок оплати праці, тощо. Протягом останніх років попит на насіння соняшнику зберігається на достатньо високому рівні. Зокрема, на внутрішньому ринку він становить щорічно в межах 2,2-2,3 млн. т. Крім значних обсягів виробництва соняшнику, Україна має достатні виробничі потужності по його переробці. В останні роки питома вага виробництва олії потужними підприємствами становила в середньому 80-85 % загального її обсягу і невеликими підприємствами - 15-20 відсотків. Глибина переробки олії на українських олійно-екстракційних підприємствах неоднакова. На 13 підприємствах виробляється лише нерафінована олія, яка відрізняється за смаком, запахом та прозорістю, а на 8 - можливе виробництво рафінованої дезодорованої олії, яка переважно фасується у відповідну тару. Поєднання державного та ринкового регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників повинне досягатись шляхом удосконалення та розширення їх державної підтримки; посилення антимонопольного контролю за формуванням цін на матеріально-технічні ресурси і послуги, що надаються сільському господарству; впровадження механізмів забезпечення рівно вигідності в розподілі доходів усіх учасників процесу виробництва, заготівель, зберігання і переробки та численних посередників при реалізації сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів; державної підтримки доходів товаровиробників через фінансування окремих державних програм; підтримання експорту системою субсидування, удосконалення регулювання імпорту продовольства, цін на окремі види продукції внутрішнього ринку; створення власності на землю та формування власного господаря [7,ст. 245].

1.4 Технологічні і економічні показники ефективності виробництва технічних культур і методика їх визначення

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в колективних, державних і міжгосподарських підприємствах і об'єднаннях необхідно правильно визначати систему взаємозв'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відображувати її рівень. З цією метою широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Доцільно застосовувати насамперед натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва, проте вони не можуть бути єдиними для всього сільськогосподарського виробництва. Водночас одні й ті самі рівні врожайності і продуктивності худоби досягаються при різних витратах або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва [3, ст.214].

Для одержання порівнянних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішими показниками, що характеризують обсяг сільськогосподарського виробництва (результат), є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток. В умовах свободи підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку [1, ст.312].

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат (ефект), а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати (ресурси) функціонують сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:

- вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 100 грн. виробничих витрат, на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів; · розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника на 1 люд.-год., на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів;

- рівень рентабельності й норма прибутку сільськогосподарського виробництва [9, ст.342].

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3--5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, Тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Показники технологічної ефективності характеризують рівень розвитку застосовуваної технології. Вони є специфічними для кожної окремої галузі і визначаються переважно в натуральних показниках або коефіцієнтах:

1) урожайність (відношення валового збору соняшнику у фізичній вазі до площі його збирання);

2) трудомісткість (затрати праці на вирощування 1 га. або 1 ц соняшнику);

3) показники продуктивності праці (кількість виробленої продукції (ц) ділять на затрати праці (люд.-год.));

4) рівень механізації (відношення затрат механізованої праці до загальних затрат праці);

5) ефективність застосування технологічних ресурсів. Наприклад, економічна ефективність застосування трудових ресурсів дорівнює відношенню вартості прибавки урожаю до суми затрачених коштів на технологічні ресурси. Для технічних, як сировини для переробної промисловості, показники якості є надзвичайно важливими. Вони визначають подальшу ефективність і якість готової продукції. Показники економічної ефективності:

1) Первинним показником, який характеризує затрати на виробництво продукції рослинництва є виробничі витрати на 1 га. Їх визначають діленням загальної суми витрат до площі посіву.

2) Собівартість одиниці продукції дорівнює відношенню загальної суми витрат до обсягу виробленої продукції або відношенню затрат на 1 га до урожайності, урожайність визначається як відношення валового збору до площі сільськогосподарських угідь.

3) Урожайність, визначається як відношення валового збору до площі угідь.

4) Ціна реалізації 1 ц, визначається діленням виручки на кількість реалізованої продукції.

5) Рівень рентабельності, визначається як відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції.

6) Прибуток, визначається як різниця виручки від реалізації і собівартості продукції. [4, ст.142].

Україна соняшник насіння собівартість



Розділ 2. Ефективність виробництва технічних культур у СТОВ «Кіровоградське» і аналіз їх досягнутого рівня

2.1 Економічна характеристика підприємства СТОВ ?Кіровоградське? Маловисківського району, Кіровоградської області і визначення місця і ролі виробництва насіння технічних культур в його економіці

СТОВ ?Кіровоградське? знаходиться в с. Плетений Ташлик Маловиськівського району, Кіровоградської області.Знаходиться в приватній власності.

Земля знаходиться в зоні лісостепу ,що є сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур.

Спеціалізація СТОВ ”Кіровоградське” - це вирощування зернових та технічних культур і тваринництво. Основний напрямок діяльності господарства є найважливіша його частина рослинництво. Більшою частиною в загальній структурі землеробства є зернові.

Таблиця 2.1

Чисельність та ефективність використання трудових ресурсів в СТОВ «Кіровоградське» Маловисківського району, Кіровоградської області

Показники	2008 р.	2009р.	2010р.	Порівняльні дані 2010р. до 2008р.,%
Середньорічна кількість працівників, чол..	139	116	107	77
-рослинництво	120	97	91	76
- тваринництво	19	19	16	84

У 2008р. працівників підприємства у галузі рослинництва-120 осіб,тваринництва-19 осіб,2009 р. у рослинництві-97 осіб, тваринництві-19, 2010 р. рослинництво - 107, тваринництво -16. Тож можна сказати, що тваринництву не приділяють такої уваги як рослинництву .

Таблиця 2.2

Динаміка показників забезпеченості та ефективності використання основних фондів СТОВ «Кіровоградське» Маловиськівського району Кіровоградської області

Показники	2008р.	2009р.	2010р.	2010 до 2008
1)Вартість ВП в порівняльних цінах 2005р, тис.грн	7711,58	5516,22	5436,59	-274,99
2)Вартість основних фондів, тис.грн	3241	2600	2485	-756
3)Фондозабезпеченість, тис.грн	65,6	54	51,7	-13,9
4)Фондоозброєність, тис.грн	23,3	22,4	23,2	-0,1
5) Фондовіддача, грн.	2,4	2,1	2,2	-0,2
6) Фондомісткість, грн.	0,42	0,47	0,46	0,04
7)Норма прибутку(збитку),%	4,3	17,5	12,7	3
8)Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	332	1678,2	1522	1190

Виходячи з даних наведених у Табл. 2.2 можна зробити висновок, що вартість валової продукції з кожним роком зменшувалась. Норма прибутку складає - 3%. Найбільше прибутку у 2009 році - 1678,2 тис.грн.

Таблиця 2.3

Об'єм і структура товарної продукції СТОВ «Кіровоградське» Маловиськівського району, Кіровоградської області

Галузь і вид продукції	2008р.	2009р.	2010р.	Всього за 3р.
	тис.грн	%	тис.грн.	%	Тис.грн.	%	Тис. грн.	%
Рослинництва(всього В тому числі:	6433,5	97,6	7308,2	97,6	10849	98,2	8196,9	97,8
Зернові і зернобобові:	2400,7	36,4	3713,8	49,6	6838	61,9	4317,5	49,3
-пшениця озима	1121,5	17	593,8	7,9	1730	15,6	1148,4	13,5
- гречка	67,5	1	558,2	7,5	281	2,6	302,2	3,7
- кукурудза на зерно	334,4	5	1446,4	19,3	3750	34	1843,6	19,4
- ячмінь озимий	-	-	613,6	8,2	324	3	312,5	3,7
- ячмінь ярий	877,3	13,3	239,3	3,2	753	6,8	623,2	7,8
- горох	-	-	262,5	3,5	-	-	87,5	1,2
- соняшник	1544,1	23,4	3588,4	47,9	3225	29,2	2785,8	33,5
- Соя	68,0	1	-	-	-	-	22,7	0,3
- ріпак озимий	2376,4	36	-	-	731	6,2	1035,8	14,1
-інша продукція рослинництва	44,3	0,67	6	0,08	55	0,5	35,1	0,4
Тваринництво,всього	155,8	2,4	174,6	2,4	194	1,8	174,8	2,2
-свині	31,2	0,47	90,4	1,2	33	0,29	51,5	0,7
-ВРХ	17,1	0,26	6,8	0,09	46	0,41	23,3	0,3
-молоко	31,6	0,48	39,5	0,53	105	0,95	58,7	0,7
-мед	2,5	0,03	10,1	0,13	5	0,05	5,9	0,07
Продукція сільського господарства	6589,3	100	7482,8	100	11043	100	8371,7	100

З таблиці 2.3 можна побачити, що підприємство впродовж трьох років мало найбільше чистого доходу від реалізації продукції по: зернових 49,3%, соняшник 33,5%,ріпак 14,1, а соя 0,3%.

2.2 Досягнутий рівень ефективності виробництва технічних культур і дослідження його тенденцій

Економічна ефективність виробництва технічних культур визначається такими показниками: урожайність, собівартість, ціна реалізації, прибуток на 1 га та на 1 ц, рівень рентабельності, валовий дохід, виробнича собівартість,

Таблиця 2.4

Показники економічної ефективності виробництва соняшнику СТОВ «Кіровоградське» в с. Плетений Ташлик, Кіровоградської області

Показники	2008р.	2009р.	2010р.
1.Виробнича собівартість на 1 ц. соняшник грн.	92,46	114,88	266
2.Урожайність ц	14,02	15,5	11,3
3.Прибуток на 1ц соняшнику,грн.	5,76	73,09	30,25
4.Прибуток на 1 га посіву соняшнику, грн	79,87	1024,5	304,81
5.Рентабельність виробництва соняшнику, %	6,03	60,8	10,9
6.Фактична ціна реалізації 1ц соняшнику, грн.	101,19	193,36	307,81
7.Повна собівартість 1ц реалізованого соняшнику, грн.	95,43	120,27	277,56



Таблиця 2.4 показує, що найбільш рентабельним виробництво соняшнику було у 2009 році - 60,8%, це означає, що 1 грн. затрачена на виробництво продукції принесла прибуток 60 коп., у 2009 році найбільш нерентабельне виробництво - 6,03%. Найбільша повна собівартість 1ц соняшнику у 2010 році - 277,56 грн. а найбільша ціна на 1 ц. соняшника в 2010 р.- 307,81 грн.

Для того, щоб підвищити врожайність культури і знизити витрати праці, палива та інших засобів виробництва, а загалом знизити собівартість виробництва соняшника у господарстві необхідно вирішити наступні задачі та впровадити слідуючи заходи:

- запровадити раціональні методи використання гербіцидів та добрив з метою зниження енерго- та працезатрат, а також зниження їх вартості;поступово відновлювати склад машинно-тракторного парку, звертаючи увагу на високопродуктивну та надійну роботу техніки; поліпшити організацію праці, умови праці та матеріальне стимулювання працюючих;скоротити витрати на невиробничі процеси.

Таблиця 2.5

Динаміка показників використання насіння соняшнику на СТОВ «Кіровоградське» Маловисківського району Кіровоградської області

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Площа посіву, га	1103	1324	1040
Урожайність, ц/га	14,02	15,5	11,3
Валовий збір, ц	15467	20522	11752

Дані таблиці 2.5 показують, що площа посіву у 2009 році була найбільшою - 1324 га, що принесло найбільше урожаю - 15,5 ц/га. Валовий збір також був найбільшим у 2009 році - 20522 ц. Тож можна зробити висновок, що збільшення посівних площ для вирощування соняшнику і принесе найбільше урожаю. Також цьому можуть сприяти ефективні заходи обробки землі і удосконалення збиральної техніки.

Таблиця 2.6

Показники економічної ефективності виробництва сої СТОВ «Кіровоградське» в с. Плетений Ташлик, Кіровоградської області,Маловисківського району

Показники	2008р.	2009р.	2010р.
1.Виробнича собівартість тис.грн	55,8	-	-
2.Урожайність ц	5,4	4,7	1,5
3.Прибуток на 1ц сої,грн.	24,15	-	-
4.Прибуток на 1 га посіву сої, грн.	285	-	-
5.Рентабельність виробництва сої, %	20,14	-	-
6.Фактична ціна реалізації 1ц сої, грн.	144,06	-	-
7.Повна собівартість 1ц реалізованої сої, грн.	119,91	-	-

Таблиця 2.7

Динаміка показників використання насіння сої в СТОВ «Кіровоградське» Кіровоградської області,Маловисківського району

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Площа посіву, га	40	38	109
Урожайність, ц/га	5,4	4,7	1,5
Валовий збір, ц	216	178,6	163,5

Дані таблиці 2.7 показують, що площа посіву у 2010 році була найбільшою - 109 га,. Найбільший урожай був в 2008 році- 5,4 ц/га., валовий збір також був найбільшим у 2008 році - 216 ц.

Таблиця 2.8

Показники економічної ефективності виробництва ріпака СТОВ «Кіровоградське» в с. Плетений Ташлик, Кіровоградської області

Показники	2008р.	2010р.
1.Виробнича собівартість тис.грн	1652	797
2.Урожайність ц	22,3	8,82
3.Прибуток на 1ц ріпаку,грн.	52,78	- 34,19
4.Прибуток на 1 га посіву ріпаку, грн.	1019,35	-235,29
5.Рентабельність виробництва ріпаку, %	38,74	-12,55
6.Фактична ціна реалізації 1ц ріпаку, грн	189,03	238,19
7.Повна собівартість 1ц реалізованого ріпаку, грн.	136,25	272,38



Таблиця 2.9 показує, що найбільш рентабельним виробництво соняшнику було у 2008 році - 38,74%, це означає, що 1 грн. затрачена на виробництво продукції принесла прибуток 38 коп..В 2010 році виробництво було нерентабельним - (-12,55), що є негативним наслідком для підприємства. Найбільший прибуток на 1 ц та 1 га від виробництва ріпаку було в 2008 році. Найбільша повна собівартість 1ц ріпаку у 2010 році - 272,38 грн.

Таблиця 2.9

Динаміка показників використання насіння ріпаку в СТОВ «Кіровоградське» Маловисківського району Кіровоградської області

Показники	2008 рік	2010 рік
Площа посіву, га	651	476
Урожайність, ц/га	22,3	8,8
Валовий збір, ц	14517,3	4188,8

Дані таблиці 2.9 показують, що площа посіву у 2008 році була найбільшою - 651 га, що принесло найбільше урожаю - 22,3 ц/га. Валовий збір також був найбільшим у 2008 році - 14517 ц. Тож можна зробити висновок, що збільшення посівних площ для вирощування ріпаку і принесе найбільше урожаю. Також цьому можуть сприяти ефективні заходи обробки землі і удосконалення збиральної техніки. Для того, щоб підвищити врожайність культури і знизити витрати праці, палива та інших засобів виробництва, а загалом знизити собівартість виробництва соняшника у господарстві необхідно вирішити наступні задачі та впровадити слідуючи заходи: - запровадити раціональні методи використання гербіцидів та добрив з метою зниження енерго- та працезатрат, а також зниження їх вартості;поступово відновлювати склад машинно-тракторного парку, звертаючи увагу на високопродуктивну та надійну роботу техніки; поліпшити організацію праці, умови праці та матеріальне стимулювання працюючих;скоротити витрати на невиробничі процеси.

2.3 Факторний аналіз ефективності виробництва соняшнику

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник. Прибуток промислового підприємства створюється в процесі виробництва продукції, хоча реального змісту, форми він набуває тільки після реалізації продукції. Аналіз прибутку, одержаного в процесі виготовлення продукції, дозволяє оцінити ефективність діяльності виробництва. Власне, в процесі виробництва приховуються найбільші резерви зростання прибутку підприємства. Тому нарівні з аналізом прибутку від реалізації продукції слід проводити аналіз прибутку від виробництва продукції [13, ст.121].

Величина прибутку від реалізації продукції цікавить не тільки управлінців підприємства, але і зовнішніх споживачів (аудиторів, податківців, інвесторів тощо). Для визначення чинників, які сприяли зростанню або зниженню прибутку, необхідно провести факторний аналіз. Зростання прибутку відбувається під впливом таких факторів: обсягу реалізації продукції -- необхідно значення прибутку за попередній рік перемножити на темп приросту обсягу чистого доходу (виручки) за незмінних цін на продукцію; собівартості продукції -- враховуючи, що між собівартістю і прибутком існує зворотний зв'язок, то для оцінки впливу собівартості необхідно від собівартості фактично реалізованої продукції відняти собівартість фактичної реалізації за витратами попереднього періоду і змінити знак одержаного результату; ціни на продукцію -- потрібно від фактичного обсягу реалізації відняти фактичну реалізацію за цінами попереднього періоду. Приклад у Таблиці 2.11.

Факторний аналіз проведений в СТОВ «Кіровоградське» показав, що 2010 рік по відношенню до2008 року зменшився: по соняшнику на 3732,9, по сої на 46,9, ріпаку на 10299,4. Зміна урожайності вплинула на валовий збір негативно,так як урожайність зменшилася: по соняшнику на 2849,6, сої на 417,43, ріпаку 6402,2.

Таблиця 2.11

Вплив зміни обсягу реалізації, ціни, собівартості на відхилення прибутку від соняшнику СТОВ«Кіровоградське»

Сільськогосподарські культури	Площа	Урожайність	Валовий збір	Відхилення
	2008	2010	2008	2010	2008	Умов-ний	2010	Всього	За рахунок
									площі	Урожайності
Сояшник	1103	1040	14,02	11,28	15464,1	14580,8	11731,2	-3732,9	-883,3	-2849,6
Соя	40	109	5,37	1,54	214,8	585,33	167,9	-46,9	370,5	-417,43
Ріпак	651	476	22,27	8,82	14497,7	10600,5	4198,3	-10299,4	-3897,2	-6402,2

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва технічних культур

3.1 Заходи щодо формування повноцінного ринку технічних культур

Україна має достатні умови для насичення внутрішнього продовольчого ринку продукцією олієпродуктового підкомплексу та її експорту в економічно доцільних для товаровиробників і держави параметрах. Останніми роками наша країна посідає 1-2 місце серед основних експортерів світу (Росії та Аргентини). Однак вона має орієнтуватись на світовий ринок готових продуктів, а не сировини, до чого прагнуть всі економічно міцні держави. На сучасному етапі галузь функціонує на екстенсивній основі - розширюються посівні площі при. Тобто в "доринковий" період урожайність знаходилась на рівні середньої світової (близько 16 ц/га), зараз нижча на 30-40%. Відповідно знизилася економічна ефективність галузі [7,ст.651].

Для підвищення ефективності вирощування технічних культур необхідним є врахування товаровиробниками наступних факторів: удосконалення регіонального розміщення посівів цієї культури, виходячи з її ботанічних і біологічних особливостей, вимог до умов, технологій вирощування, підбору сортів, застосування відповідних засобів захисту; неухильне додержання вимог чергування посівів соняшнику в полях сівозміни; застосування інтенсивних технологій вирощування і збирання з метою зниження витрат на одиницю продукції, впровадження високоврожайних гібридів з високим вмістом олії; залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів (техніки, добрив, насіння, гербіцидів, десикантів) з метою вирішення проблем виробництва і раціонального використання урожаю [9,ст.51].

Для ефективного функціонування внутрішнього і зовнішнього ринку насіння олійних культур, попередження подальшого економічного занепаду «стратегічної» галузі, крім державного втручання (зокрема щодо регулювання експортно-імпортних операцій), необхідно вжити ряд заходів і на господарському рівні.

Для підвищення ефективності каналів реалізації насіння соняшнику основними заходами господарств мають бути: орієнтація на найбільш ефективні канали збуту насіння на основі аналізу маркетингової інформації внутрішнього і зовнішнього ринків; активізація участі в біржовій торгівлі.

Створення інтегрованих агропромислових, агропромислово-фінансових формувань (асоціацій, систем, корпорацій та ін.) в складі виробників насіння соняшнику і олієдобувних підприємств, а також в разі доцільності фінансово-кредитних, заготівельно-збутових, науково-виробничих, проектних, консалтингових, страхових структур тощо, в тому числі зарубіжних, є одним з напрямів вирішення окремих проблем олієпродуктового під комплексу [11,ст.253].

3.2 Підвищення врожайності технічних культур та удосконалення структури їх посівних площ, поліпшення якості продукції

Причина зниження врожайності технічних полягає в тому, що часто господарства не мають у своєму розпорядженні штат кваліфікованих працівників, вдосконаленою технікою та обладнанням для ефективного обробітку великих площ, що тягне за собою їх нераціональне використання і як наслідок, зниження врожайності. Для підвищення рентабельності соняшнику необхідно використовувати високотехнологічних і високогетерозісних гібридів, адаптованих до умов вирощування і стійких до хвороб і шкідників.

В даний час у Реєстрі сортів Україні зареєстровано близько 200 гібридів соняшнику, рекомендованих для вирощування. Досвідчені аграрії при виборі гібридів висувають безліч вимог до якості насіння: високий рівень врожайності, тривалість вегетативного періоду, технологічність, висока калібрування, стійкість до шкідників, хвороб, шкідників, а також несприятливих погодних умов. При високому генетичному потенціалі насіння багатьох вітчизняних гібридів, але без дотримання рекомендованої технології вирощування при розмноженні гібридів їх якість зводиться до мінімуму. Елементарне недотримання норм просторової ізоляції свідомо призводить до зниження гетерозисного ефекту, низького рівня гібридності і як наслідок, зниження врожайності. Тому часто вітчизняні гібриди поступаються місцем закордонним. Основною перевагою зарубіжних насіння перед вітчизняними є калібрування, яка грає далеко не останню роль в одержанні високих врожаїв. Погано відкалібрований насіннєвий матеріал тягне за собою перевитрату насіння при посіві, отримання недружні сходів, нерівномірне дозрівання, несвоєчасне прибирання і, як наслідок, недобір урожаю олієнасіння з одиниці площі. Багато закордонних гібриди вже отримали прописку на наших землях завдяки якісній калібрування, інкрустації, оформлення, однак ціна дуже висока [12,ст.151]. Але, незважаючи на високі ціни, хлібороби не можуть ризикувати і змушені закуповувати дорогі імпортні насіння, вважаючи, що дорожче - значить краще. Дуже часто аграрії при цьому не отримують високі врожаї, так як більшість імпортних гібридів погано пристосовані до наших кліматичних умов, мають розтягнутий період вегетації, уражаються вовчка, хворобами та шкідниками. Виходить, що на сьогоднішній день внутрішній ринок насіння соняшнику і різноманітний, а частка якісних гібридів незначна. Виробники насіння повинні розуміти, що відхилення від технології вирощування гібридів неминуче призведе до зниження ефекту гетерозису, недобору урожаю. Щоб галузь рослинництва була ефективною і рентабельної необхідно забезпечити аграріїв високоякісним посівним матеріалом гібридів соняшнику. Це можливо при дотриманні виробниками гібридів наступних умов:

- Дотримання сівозміни (повернення на колишнє місце вирощування не раніше 7-8 років);

- Дотримання технології вирощування (просторова ізоляції на ділянках гібридизації повинна становити не менше 1500 м;

- Якісна калібрування насіння;

- Інструктація насіння. Використання якісного посівного матеріалу дозволяє підвищити врожайність соняшнику на 20-35% [14, ст. 250].

Соя -- культура багатопланового використання, яка забезпечує виробництво понад 400 видів продуктів, у т. ч. харчових продуктів для людини та високопо-живних кормів для тварин, є важливою сировиною для переробної промисловості, успішно розв'язуючи проблему білка та рослинної олії. Соя здатна підвищувати родючість ґрунту, залишаючи після збирання 60-80 кг/га біологічно фіксованого азоту, і тому є одним з кращих попередників для більшості сільськогосподарських культур. Завдяки високій рентабельності площі посівів сої у світі за останні десять років зросли з 61,1 до 93 млн. га, в Україні з 2001 по 2008 роки -- з 72,9 до 556,7 тис. га, а в 2006 році займали 714,8 тис. га (табл. 1). Україна в 2006 році зайняла перше місце в Європі за обсягами виробництва сої (889,6 тис. т) і нині входить до дев'ятки найбільших країн -- виробників цієї культури в світі з перспективою розширення площ посівів

Разом із тим, деякі науковці відстоюють позицію скорочення площ посівів під соєю та заміну її ріпаком, який, на відміну від іншої білково-олійної культури -- соняшнику, не настільки виснажує ґрунт і є добрим попередником під зернові культури.

Потрібно зазначити, що ріпак -- культура, вимоглива до умов вирощування й потребує точного дотримання технологій виробництва. В Україні переважають екстенсивні напрями виробництва, що дає змогу одержати в середньому лише 7-9 ц/га, тим самим обумовлюючи незначну пропозицію на ринку ріпаку. До того ж, якість ріпакового насіння (високий вміст ерукової кислоти та глюкозинолатів) часто не відповідає стандартам провідних країн, на чий ринок експортується товарний ріпак з України, що змушує експортерів знижувати закупівельні ціни. Соя ж стабільно користується попитом на ринку, конкурентоспроможна, рентабельна культура .

Однією із запорук одержання максимального врожаю є правильний вибір сорту. В 2005 році селекціонерами вітчизняних наукових установ створено й занесено до державного “Реєстру сортів рослин України” 72, в 2006 -- 74, в 2007 році -- 82 сорти сої з потенціалом урожайності ранньостиглих сортів 2,5-2,8, середньостиглих -- 3,0-3,8 т/га. Проте, кожен із них можна успішно вирощувати тільки у відповідній ґрунтово-кліматичній зоні, в межах так званого “соєвого поясу”. Сою можна вирощувати без зрошення в лісостепових районах Полісся, в північному, центральному, південно-західному Степу та практично в усій зоні Лісостепу. В південному Степу цю культуру потрібно висівати тільки на зрошуваних землях, щоб запобігти різкому, особливо в посушливі роки, зниженню врожаю,з використанням, в основному, середньоранніх і середньостиглих сортів.

Соя є альтернативою необґрунтованого розширення посівів соняшнику через його негативний вплив на родючість ґрунтів. Проте в науково обґрунтованій структурі посівів питома вага технічних культур не повинна перевищувати 15%.

Є ряд проблем при вирощуванні білково-олійних культур, з якими нині стикаються як науковці, так і товаровиробники. Перша з них -- проблема насінництва, а саме відсутність достатнього технічного забезпечення для виробництва насіння сої та інших зернобобових культур. Особливо це стосується малогабаритної техніки для роботи на дослідних ділянках. Є також потреба в будівництві переробних заводів.

Друга проблема -- вирощування окремими підприємствами в південному регі оні країни генетично модифікованих сортів сої. Використовуючи сорти, зокрема,американської селекції, не адаптовані до умов південного Степу, такі підприємства змушені застосовувати підвищені дози засобів захисту рослин з розрахунку на 1 га посівів. Однією з причин цього явища є ігнорування системи сівозмін, вирощування сої в монокультурі.

Третя проблема -- нині сільськогосподарські угіддя розпайовані з видачею громадянам державних актів на право приватної власності на земельні частки (паї), а також передані в оренду, яка є основною формою використання землі.

Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що при розробці стратегії й тактики виробництва сої, удосконаленні розміщення її посівів доцільно враховувати: вимоги до ґрунтово-кліматичних умов; урожайність насіння; економічну ефективність виробництва; конкурентоспроможність і попит на насіння, олію та шрот на внутрішньому й світовому ринках. З економічного погляду необхідно чітко дотримувати структури посівних площ, особливо на зрошенні, ні в якому разі не ігноруючи систему сівозмін. У цьому плані назріла об'єктивна необхідність прийняття Закону України «Про сівозміни». У відповідних ґрунтово-кліматичних зонах потрібно встановити оптимальне співвідношення між соєю,соняшником і ріпаком для максимального використання наявних біокліматичних ресурсів, нарощування виробництва білково-олійних культур та підвищення економічної ефективності сільського господарства.(15 с 97-102)

3.3 Зниження трудомісткості і собівартості технічних культур на основі впровадження інтенсивної технології його виробництва

Із проведеного аналізу ефективності виробництва технічних на основі отриманих даних планується для підвищення економічної ефективності виробництва технічних ввести такі заходи:

Впровадження технологій з мінімального обробітку ґрунту. Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрат поливу;

- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозії;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

- поліпшення інфільтрації води у ґрунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викидів паливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів [2, ст. 245]. Потрібно контролювати вирощення гібридного і сортового насіння з високими генетичними і посівними якостями.

Зниження собівартості - одна з першочергових і актуальних задач суспільства кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність темпи розширеного відтворення, рівень закупки і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію [10,ст.311].