Формування економiчної ефективностi виробництва зерна в господарствi (ТОВ Великоглибочецьке)

Огляд літератури. Наукові дослідження обраної теми магістерської роботи пов'язані із опрацюванням літературних джерел, в яких розглядаються проблеми розвитку зернової галузі. Багато уваги проблемам розвитку зернової галузі приділяється в працях про розвиток АПК таких відомих вчених-економістів України, як П. Саблука, В. Юрчишина, О. Онищенко, П.Гайдуцького та багатьох інших. Цими вченими шляхи вирішення проблем зерновиробництва обґрунтовуються в контексті вирішення проблем загального розвитку АПК України. Мова йде про аналіз державної політики щодо розвитку АПК та про місце галузі сільського господарства в сукупності галузей АПК; про напрямки вдосконалення державної політики в сфері формування і ефективного функціонування аграрного ринку, в тому числі і ринку зерна і т.п.; про розвиток економічних відносин між суб'єктами ринку зерна тощо.

Низькі ціни у 2001--2002 роках, на думку аналітиків, були зумовлені значною перевагою пропозиції над попитом¹. Про те, що саме попит і пропозиція відіграють головну роль у встановленні цін, свідчить ситуація, яка склалася на ринку зернових у 2003 році.

Ринок зернових демонструє безпрецедентний ріст, причому максимум цін на продовольчу пшеницю ще не досягнуто. З вересня 2003 року на пшеницю 3 класу ціни зросли від 970--1050 грн./т ЕХW до 1200 грн./т ЕХW наприкінці місяця. Кілька великих угод укладено за ціною 1220 грн./т ЕХW, однак попит на ринку продовольчого зерна значно перевищує пропозицію. Уперше за багато років продовольча пшениця дорожче соняшнику, що нині пропонують на ринку за ціною 900--950 грн/т ЕХW. Основними факторами, що спричинили ріст цін, називають такі: відсутність внутрішньої пропозиції, нерівномірний імпорт продовольчої пшениці, що призводить до нерівномірного насичення ринку.

З даних таблиці можна зробити висновок, що у 1999 вона знизилася на 20 % порівняно з 1990 р. Надзвичайно знизилась за останні роки урожайність озимого жита, озимого ячменю, кукурудзи на зерно (26 ц/га). Дальше підвищення врожайності по групі зернових у цілому можна досягти завдяки удосконаленню структури їх посівних площ, зокрема збільшенню питомої ваги площ високоврожайних і зменшенню низьковрожайних культур. При цьому слід враховувати потреби країни в необхідній кількості зерна різного господарського призначення - хлібного, круп'яного, технічного і фуражного.

Важливим показником рівня виробництва зерна є валовий збір, який наведений у таблиці 2 . Питома вага валового виробництва пшениці в останні роки становить близько 50 % від загальної кількості виробленого зерна в Україні. Як показано у таблиці з кожним роком в Україні зменшуються валові збори зернових, особливо озимої пшениці, проса, вівса, кукурудзи на зерно. Поряд із збільшенням виробництва зерна особливе значення має підвищення його якості. Для того, щоб збільшити валові збори зерна при високій його якості необхідно перш за все впроваджувати у виробництво нові сорти інтенсивного типу і вирощувати їх з урахуванням фізіологічних особливостей. Необхідно вирощувати зернові культури по найкращих попередниках на основі прийнятих сівозмін, перехід від окремих заходів боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами до інтегрованих систем боротьби з ними і інші заходи. Важливим показником рівня виробництва зерна є кількість його на душу населення. В Україні цей показник різко зменшується з кожним роком. Так, як у 1990 р. виробництво зернових і зернобобових культур на душу населення становило 490 кілограмів.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці 3 виробництво зерна по категоріях господарств України.

Таблиця 5

Характеризуючи динаміку торгівлі, слід відзначити, що у 1990-92 рр. вона була досить стабільною. В урожайному 1993 р. її обсяги досягли максимуму - 20 млн. т., а в наступні 5 років зменшились, сягаючи лише 13 млн. т. Загальне зменшення продажу за 1991-1997 рр. становило майже 10 % і насамперед звузився внутрішній ринок зерна (від 17,8 до 10,1 млн. т.); а також нерозвиненість ринкової інфраструктури, яка не змогла вчасно компенсувати втрачені можливості гарантованого збуту.

Для товаровиробників, які мають великі партії продовольчого і фуражного зерна, більш привабливим є продаж зерна на біржах, де вони можуть скористатися перевагами поточної кон'юктури ринку, протягом п'яти днів отримати гроші. Реалізація зерна в рахунок держкомітету і продаж на біржах - це ті канали, які дозволили товаровиробнику виручити максимальну ціну за його продукцію у період мінімально низьких цін - зразу після збирання врожаю. У цей період реалізувалось до 90 % всього товарного зерна. Продаж підприємством споживкооперацій, населенню і видача в рахунок оплати праці, реалізація на ринку та через власні магазини, бартерна торгівля не забезпечили господарством значних доходів. Проте слід сказати, що продаж зерна населенню в останні роки збільшився від 4 млн. т. у 1991 р. майже до 44 млн. т. у 1997-1998 рр. У 1,5 рази виросла реалізація зерна на ринку, через власні магазини. І хоч тут ціни порівняно з цінами держконтракту нижчі більш як на третину, проте в умовах високої інфляції господарства вигравали на швидкості обігу грошей, які зразу ж спрямовувались на придбання матеріальних ресурсів.

Зерно є традиційним біржовим товаром, його ринок не вимагає інтеграційних процесів і зайвих посередників. Однак з огляду на велике стратегічне значення ринку зерна, роль і місце державного посередництва в ньому не викликають сумніву. Зерновому господарству і ринку зерна властиві регіональні проблеми, пов'язані з різницею між виробництвом і потребами, попитом і пропозицією на регіональних ринках.

Порівняння даних за 1991-1998, 99 рр. щодо потреби в зерні з його середньорічним виробництвом показує, що Україна забезпечує себе власним зерном лише на 70 %, зокрема, області Полісся - 64 %, Карпат - 23%, Лісостепу - на 86 % і Степу - на 73 %. Найбільший дефіцит зерна мають Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Донецька, Київська області. Виробляють зерна понад потреби Херсонська, Черкаська, Хмельницька, Тернопільська, Вінницька, Сумська, Полтавська і Чернігівська області.

У перспективі Україна повинна мати достатню кількість продовольчого і фуражного зерна для повного забезпечення своїх власних потреб, а також для його експорту на зовнішній ринок.

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ТОВ “Великоглибочецьке”.

Динаміка земельних і с/г угідь ТОВ “Великоглібочицьке”

Аналіз даних таблиці та діаграми свідчить про те, що в господарстві загальна земельна площа у 2005 р. порівняно з 1999 р. зменшилася на 2192 га. Зменшилися площі с/г угідь на 2130 га та ріллі на 1855 га. Ці зміни пов'язані з реорганізацією даного господарства за вказаний період часу. У 2005 р. у зв'язку із нестачею коштів масштабні меліоративні заходи не проводилися. Це стосується площі лісу, ставків та водоймищ, та у звітному році вона не змінилася порівняно з 2003-2004 рр., однак порівняно із 1999 р. зменшилася відповідно на 3 і 1 га.

Для забезпечення роботи автотракторного парку в господарстві є дві ремонтні майстерні, одна для тракторів, друга для автомашин. Також в товаристві є одна тракторна бригада, одна рільнича бригада, свиноферма, також ферма по відгодівлі ВРХ і молочна ферма.

За економічним значенням в господарствах розрізняють: головні, додаткові та підсобні галузі.

Головна галузь у с/г підприємстві і характеризує основний виробничий напрямок господарства, додаткові галузі дають менше товарної продукції, ніж головна, проте в поєднанні з нею можуть успішно забезпечувати розвиток господарства.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці структуру товарної продукції за три останніх роки і визначимо спеціалізацію господарства.

Як свідчать показники таблиці, найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції Товариства займають в 2004 р. зерно і цукрові буряки. За цукрові буряки був отриманий цукор, реалізація якого була відображена у виручці від промислової продукції.

По питомій вазі структури товарної продукції можна зробити висновок, що ТОВ має виробничий напрямок - зерново-буряковий з розвинутим тваринництвом.

Охарактеризуємо за допомогою таблиці наявність в господарстві техніки, тракторів с/г машин.

Таблиця

Комбайни розміщені в боксах, інша с/г техніка розміщена під навісами або на машинному дворі на асфальтному покритті. Є два зерно токи і складські приміщення місткістю 5 тис. тонн зерна. Для обробки зерна є зерноочисні і зерносушильні установки.

Як вже було вище сказано, техніка в господарстві застаріла. Моральний та фізичний знос машин не дає змоги вийти на високі показники ефективності с/г виробництва. Парк машин майже не поповнюється через брак запасних частин, нових вузлів, агрегатів з року в рік техніку ремонтують абияк. Господарство нині шукає запасні частини, витрачаючи великі кошти на їх придбання. В сучасних умовах інфляційні процеси на паливно-мастильні матеріали і запасні частини ведуть до постійного подорожчання вантажоперевезення. Склад машинно-тракторного парку повинен відповідати виробничій спеціалізації господарства, оскільки для виробництва певних видів продукції необхідна відповідна система машин. До основних показників, які характеризують ефективність використання машинно-тракторного парку відносяться норма виробітку, коефіцієнт технічної готовності використання техніки, рівень механізації виробничих процесів.

З таблиці можна зробити висновок, що ефективно використовуються трактори Т-150, ДТ-75, МТЗ-80. Важливим показником, що характеризує ефективність використання МТП є затрати на його експлуатацію.

З наведеної таблиці можна зробити висновок, що затрати на поточний ремонт тракторів досить високі. Це пояснюється тим, що більшість техніки - застаріла, і тому зростають затрати на ремонт. З підвищенням цін на нафтопродукти зростають затрати на їх придбання. Це зростання пов'язане з нестабільним економічним становищем в країні.

Охарактеризуємо трудові ресурси даного господарства. До них відносяться наявна чисельність працездатних членів господарства і працюючі особи пенсійного віку та підлітки, що проживають на території господарства - всього нараховується 180 чоловік.

Трудові ресурси за виробничою діяльністю поділяються:

агрономи - 1 чол.;

зоотехніки - 1 чол.;

інженери і техніки - 6 чол.;

бригадири - 3 чол.;

трактористи-машиністи - 43 чол.;

комбайнери - 6 чол.;

електромонтери - 3 чол.;

доярки - 6 чол.;

телятниці - 8 чол.;

свинарі - 6 чол.;

шофери - 17 чол.;

інші працівники тваринництва - 5 чол.;

працівники ремонтних майстерень - 12 чол.;

Як видно з таблиці, тваринництво забезпечене трудовими ресурсами на 1,1%, а в зимовий період показник сягає 1,9%. Найбільша потреба в робочій силі - це осінню, коли йде збір урожаю, і, як бачимо, в даному господарстві спостерігається нестача трудових ресурсів, особливо в ІІІ кварталі.

Охарактеризуємо систему керівництва і управління в господарстві. Це можна зробити за допомогою схеми.

Відповідно до ст.23 Закону України “Про колективне с/г підприємство” і статуту ТОВ “Великоглибочецьке” найвищим органом управління в господарстві є загальні збори членів Товариства, які розглядають і приймають рішення з найважливіших питань.

Схема

Охарактеризуємо виробництво основних видів продукції в ТОВ “Великоглибочецьке” за 2004 рік.

З таблиці можна зробити висновок про те, що основними видами продукції є зерно, цукрові буряки. Хоча у 2004 р. одержали продукції набагато менше. Це пов'язано перш за все з тим, що різко скоротилися посівні площі під ці культури, також не вносилось відповідної кількості мінеральних добрив, оскільки вони дорогі, низька продуктивність праці.

Щоб збільшити виробництво зерна, цукрових буряків, необхідно впроваджувати у виробництво нові сорти інтенсивного типу, необхідно вирощувати культури по найкращих попередниках, на основі прийнятих сівозмін. Це все поки що виконується дуже повільно.

Аналізуючи дані цієї таблиці можна зробити висновок, що у 2004 р. порівняно з 2003 р. збільшилася собівартість 1 цнт. зерна, цукрових буряків - майже у 2 рази, проте позитивним є те, що в тваринництві вона з кожним роком зменшується. Також позитивним є те, що реалізаційна ціна 1 цнт. всіх видів продукції у 2004 р. збільшилася. Це дало змогу підвищити прибутковість даного господарства.

В загальному по показниках ТОВ “Великоглибочецьке” вважається збитковим. Але позитивним є те, що з кожним роком збиток зменшується.

Отже, підводячи підсумок усього вище сказаного, можна зробити висновок, що хоча на сьогоднішній день Товариство з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” є збитковим, однак воно намагається по мірі можливості реформуватись і пристосуватися до умов ринку. Звичайно, на перших порах не все вдається і не зразу отримуються очікувані результати, однак керівництво даного господарства постійно працює над розробкою і впровадженням у життя нових методів і способів покращення організації своєї діяльності.

2.2. Відповідність природних і економічних умов господарства біологічним та агротехнічним вимогам зернових культур

Територія Товариства з обмеженою відповідальністю “Великоглибочецьке” розміщене в зоні холодного “Поділля”. У кліматичному відношенні характеризується всіма особливостями, які властиві для даного району.

Аналізуючи дані цієї таблиці можна зробити висновок, що на території господарства значне місце займають чорноземи опідзолені. Вони мають глибокий гумусовий профіль. За вмістом гумусу поділяються на слоїстогумусні (менше 3 %), мало гумусні (3 - 5,5 %) і середньо гумусні (більше 5,5 %). Гумусовий профіль досягає 100 - 130 см, а в окремих місцях 200см. Вони мають нейтральну реакцію ґрунтового розчину і досить сприятливі водно-фізичні властивості.

За фізико-хімічними, агро-фізичними властивостями, вмістом елементів живлення чорноземи - най родючіші ґрунти зони. Впровадження раціональних, стосовно до конкретних умов, способів обробітку ґрунту, чергування культур у сівозміні, системи удобрення забезпечують безперервне підвищення родючості цих ґрунтів, а в результаті - зростання врожайності сільськогосподарських культур.