Розробка комплексу технологічних заходів і елементів виробництва овочів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Овочівництво - галузь сільського господарства, що займається виробництвом овочів. Овочеві рослини характеризуються тим, що всі вони трав'янисті і утворюють придатні для споживання соковиті органи - листки, стебла, бруньки, пагони, суцвіття, коренеплоди, плоди, цибулини тощо.

Овочівництво як наука вивчає біологічні особливості овочевих рослин і способи вирощування високих врожаїв овочів з мінімальними затратами праці і коштів. Порівняно з польовими більшість овочевих рослин вимогливі до умов вирощування (родючості ґрунту, вологи, тепла, освітлення). Це зумовило їх агротехніку й організацію вирощування. Залежно від кліматичних умов їх вирощують з використанням зрошення (південні райони) та без нього (полісся), зрошуване овочівництво поширене і в лісостепу України. Овочі вирощують у відкритому ґрунті (в польових умовах) і в закритому (теплицях, парниках, утепленому ґрунті). У закритому ґрунті овочі вирощують в осінньо-зимово-весняний період для усунення сезонності в постачанні їх населенню, а створення в цих спорудах сприятливого мікроклімату дає змогу вирощувати на одній і тій самій площі 2-4 врожаї на рік. В овочівництві застосовують методи розсади, дорощування, вигонки. Застосовуючи метод розсади, ранню продукцію одержують на 20-30 днів раніше, ніж від висіву насіння у ґрунт. Розсадою можна вирощувати овочі з довгим вегетаційним періодом, наприклад селеру та ін. Овочеві культури у структурі посівних площ сільськогосподарських посівів мають невелику питому вагу. Проте виробництво їх потребує значних матеріальних затрат, будівництва споруд закритого ґрунту для вирощування розсади і овочів, внесення підвищених доз добрив, зрошення, правильного обробітку ґрунту тощо. Овочівництво в Україні розвивається за трьома основними напрямами: товарне овочівництво відкритого ґрунту у тому числі фермерське, товарне виробництво закритого ґрунту (потребує великих матеріальних затрат на створення матеріальної бази) та овочівництво для власних потреб (присадибні та городні ділянки). Товарне виробництво овочів концентрується навколо промислових і культурних центрів, курортів та переробних підприємств.

Овочі - джерело вітамінів, мінеральних солей, органічних кислот та інших фізіологічно активних речовин, від яких залежить смак їжі й засвоюваність її людським організмом. Цінність овочів полягає в тому, що вони підвищують апетит, посилюють вилучення органами травлення соків чим підвищують перетравлюваність та засвоєність не овочевої їжі: м'яса, риби, білків тощо. Клітковина, яка є в овочах, посилює травлення, сприяє виведенню з організму холестерину, шкідливих речовин. Овочі нейтралізують шкідливі кислоти, що нагромаджуються в організмі.

Овочі - не лише продукти харчування, вони мають лікувальні властивості. Цибуля, часник, хрін, редька, містять фітонциди і мають бактерицидні властивості. Зелені овочі застосовують для лікування і профілактики недокрів'я, ожиріння, онкологічних хвороб. Овочі цінні ще тим, що вони придатні для технічної переробки - виготовлення консервів, соків, квашення, сушіння, соління, маринування. Потреба у технічній переробці викликана тим, що ряд цінних овочів (помідори, перець, баклажани, огірки та ін.) свіжими не можуть тривалий час зберігатися, а для регулярного споживання вони необхідні цілий рік.

Ґрунтово-кліматичні умови господарства

Господарство ПСП «Промінь» знаходиться в 15 км від Краснокутська, Харківській області.

Ґрунти в господарстві темно-сірі опідзолені. Клімат помірно теплий. Середньомісячна температура повітря січня коливається від мінус 4°С у західній частині до мінус 8°С. Протягом зимових місяців спостерігаються тривалі відлиги, а зміни їх різкими морозами зумовлюються несприятливі умови для перезимівлі озимих культур. Середньомісячна температура літа близько 7°С. Сума активних температур повітря становить 2500-3400°С. Вегетаційний період триває 190-210 днів.

Кількість опадів нерівномірна і зменшується з північного заходу на південний схід від 550 до 450 мм, за теплий період від квітня до жовтня у середньому випадає 350-400 мм. За агрокліматичною характеристикою лісостеп вважається зоною нестійкого зволоження. Розміщується на 70% території чорноземи, які характеризуються сприятливими властивостями та містять багато поживних речовин. Є також і більш бідні ґрунти - це світло-сірі та сірі лісові.

1. Ґрунтово-кліматичні умови господарства (ферми)

Таблиця 1. Характеристика ґрунтів

Таблиця 2. Кліматичні умови зони, де розташоване господарство

Строк закінчення весняних заморозків: 2-3 д III

Початок перших осінніх заморозків: 2-3д XI

Тривалість без морозного періоду: 244

Тривалість періоду з активною температурою:

Вище 5° 214

10° 153

15° 123.

2. Овочівництво відкритого ґрунту

2.1 План виробництва та врожайність овочевих рослин

Таблиця 3. План виробництва та урожайність овочевих рослин у відкритому ґрунті

Сівозміни в овочівництві

Сівозміна і культуро зміна в овочівництві відкритого ґрунту - це науково обґрунтоване чергування овочевих та інших сільськогосподарських рослин в часі і просторі. Невід'ємною частиною їх є системи застосування добрив, обробітку ґрунту, боротьби з бур'янами, хворобами рослин і шкідниками та інші агротехнічні заходи.

Сівозміна - одна з основних ланок комплексу агротехнічних заходів вирощування високих врожаїв овочів. А при беззмінній культурі зниження урожайності овочів зумовлюється однобічним використанням поживних речовин із ґрунту, нагромадженням у ґрунті токсичних речовин, які виділяються кореневими системами, а також специфічними шкідниками і збудниками хвороб.

Основними вимогами при розробленні сівозміни є розміщення рослин відповідно до їх біологічних особливостей, забезпечення оптимального розміру та конфігурації полів з тим, щоб вирощування овочевих рослин визначають середній розмір поля і кількість полів у сівозміні. При вирощуванні кількох культур в одному полі виходять із спільних біологічних ті агротехнічних особливостей. Так в одному полі часто розміщують столові буряки, моркву, петрушку. В полі з огірками вирощують кабачки, пітисони і гарбузи. При потребі в овочевих сівозмінах виділяють збірне поле, де вирощують малопоширені і зелені овочеві рослини. Багаторічні овочеві рослини розміщують поза сівозмінами.

Овочеві рослини у польових сівозмінах найдоцільніше розміщувати після озимої пшениці, яка добре очищає поле від бур'янів а також після бобових культур які забезпечують ґрунт азотом. Не слід висівати овочеві рослини однієї родини на тому самому полі раніше як через 2-3 роки, а цибулю при ураженні переноспорозом через 5-6 років.

Чергування рослин в сівозміні зумовлюється тим, що деякі рослини мають велику кореневу систему, яка проникає глибоко в ґрунт, а в інших вона розміщується переважно в орному шарі. В наслідок цього вони неоднаково використовуючи з ґрунту поживні речовини і вологу, а також залишають різну кількість органічної маси. Деякі рослини розвивають велику вегетативну масу, яка пригнічує бур'яни, інші навпаки, формують невелику розетку листя. Все це свідчить про те, що попередник дуже впливає на розвиток наступної культури.

Ураження овочевих рослин хворобами і шкідниками також залежить від попередника. Правильний добір попередників під культури в сівозміні значно впливає на врожай і якість овочів. Пізньостиглі сорти капусти займають поле наприкінці весни - на початку літа і пізно його звільняють восени, тому їх можна розміщувати після помідорів, картоплі.

Овочеві рослини родини пасльонових (томати, перець, баклажани), при вирощування способом розсади томати висаджують пізно і вони займають площу до настання заморозків. Всі рослини цієї родини добре реагують на післядію органічних і внесення мінеральних добрив та уражаються спільними грибними хворобами. Кращими попередниками для них є огірки, цибуля, бобові, озима пшениця.

Овочеві рослини родини гарбузових (огірки, кабачки, патісони) добре реагують на внесення органічних і мінеральних добрив. Особливістю їх є одночасний ріст і плодоношення та неглибоке залягання кореневої системи в огірків. Всі вони дуже вимогливі до родючості і вологості ґрунту.

У господарстві використовується овочева 10 пільна сівозміна з розміром поля 50 га

1. Багаторічні трави (50 га)

2. Багаторічні трави (50 га)

3. Капуста пізньостигла (50 га)

4. Ячмінь 50 га

5. Огірок 50 га

6. Томат 42 га + перець 5 га + баклажан 3 га

7. Кавун 23 га + кабачок 12 га + патисон 10 га + диня 5 га

8. Буряк столовий 30 га + морква 20 га

9. Капуста білокачанна пізньостигла 35 га + капуста білокачанна ранньостигла 10 га + капуста цвітна 5 га

10. Ячмінь 50 га.

2.2 Система обробітку ґрунту

Основним завданням системи обробітку ґрунту є створення глибокого орного шару, посилення аерації, нагромадження в ґрунті достатньої кількості поживних речовин, зменшення забур'яненості полів, знищення хвороб і шкідників, розробка і вирівнювання поверхневого шару. Такий обробіток сприятиме дружньому проростанню насіння, інтенсивному росту й розвитку рослин та забезпечить високу врожайність культур. Ґрунт під овочеві культури починають обробляти з осені, відразу після збирання попередника. Площі, засмічені одно- і дворічними бур'янами, дискують на глибину 7-8 см дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15, а засмічені коренепаростковими бур'янами лущать 2 рази: перший раз - дисковими лущильниками на глибину 7-8 см, а другий через 10-15 днів лемішними на глибину 10-12 см. В овочевих сівозмінах велике значення має вирівнювання поверхні поля. На вирівняних площах рівномірно зволожується ґрунт при поливах, що запобігає заболоченню і засоленню його. Вирівнювання поверхні ґрунту позитивно впливає на дружність дозрівання і урожайність овочевих рослин, а також сприяє механізації робіт під час догляду за рослинами та збирання врожаю. Планування поля слід проводити після глибокого (10-14 см) розпушування по діагоналі в два сліди один-два рази ротацію. Глибина зняття шару ґрунту планувальником не повинна перевищувати 5-7 см. Зяблеву оранку часто поєднують із внесенням органічних та мінеральних добрив а при потребі - з вапнування кислих і гіпсуванням солонцюватих ґрунтів. Після багатьох попередників на полі залишаються рослинні рештки, які значно погіршують якість обробітку ґрунту і ускладнюють роботу ґрунтообробних агрегатів. Тому рослинні рештки пасльонових та інших культур перед лущенням краще подрібнити косарками-подрібнювачами КИР - 1,5 або УБД-3А. Цей захід набагато зменшить засміченість полів насінням бур'янів, а також буде запобігати розмноженню шкідників і хвороб.

Зяблеву оранку проводять плугами з передплужниками ПН-4-35, ПЛН-5-35. Для очищення верхнього шару від бур'янів та нагромадження в ньому вологи і поживних речовин велике значення має осінній напівпаровий обробіток ґрунту. Суть його у проведенні ранньої зяблевої оранки з бороновунням і коткуванням у строки, коли температурні умови ще сприятливі для проростання бур'янів. Через 10-15 днів після зяблевої оранки, як тільки з'являться сходи бур'янів, проводять культивацію на глибину 6-8 см з боронуванням і коткуванням. За теплий осінній період таких культивацій має бути не менше 2-3. Такий обробіток застосовують під дрібнонасінні овочеві рослини (моркву, цибулю). На перезволожених ґрунтах під овочеві рослини застосовують профілювання площі, створюють відповідну поверхню ґрунту (гребні і грядки). Висота гребнів і грядок за рахунок нарізування борозен досягає 20-25 см. При профілюванні площі відстань між центрами гребнів становлять 70-90 см ширина смуги грядок 80-120 см, ширина міжрядь 40-70 см. В разі потреби поверхню ґрунту вирівнюють планувальниками. За 2-3 дні до сівби проводять передпосівну неглибоку (4-6 см) культивацію з одночасним боронуванням і коткуванням. Весняний обробіток ґрунту (культивацію, переорювання) проводять з одночасним боронуванням і коткуванням. Такий спосіб обробітку сприяє з'явленню дружніх сходів і приживленню розсади.

Система обробітку ґрунту

Овочеві культури, як уже зазначалось, виносять з ґрунту багато поживних речовин і помітно знижують родючість ґрунту, якщо під них не вносити добрива. Саме тому під овочеві культури обов'язкове внесення органічних і мінеральних добрив. Під овочеві рослини в господарстві вносять гній. Гній вносять здебільшого під зяблеву оранку і лише на ґрунтах що запливають, навесні під переорювання зябу. Мінеральні добрива застосовують під усі овочеві рослини. Усі види азотних добрив найдоцільніше вносити безпосередньо в ґрунт (особливо рідкі). З калійних добрив під овочеві культури вносять хлористий калій, калійну сіль, сульфат калію, калімагнезію та ін. Цінним калійним добривом є попіл, який містить 15-20% калію, 5% фосфору, 6-9% калію. Застосовують також складні добрива: нітроамофос, карбоамофос, амофос, метафосфат калію, калійну селітру. При вирощуванні овочів слід додержуватися рекомендованих норм внесення мінеральних добрив. Підвищення норм азотних добрив призводить до нагромадження в овочевій продукції нітратів і нітритів. Ефективність використання добрив, їх вплив на ріст, розвиток і врожайність рослин значною мірою залежить від строків і способів внесення. Добрива вносять під основний обробіток ґрунту, перед висіванням насіння або садінням розсади, в рядки під час сівби та в період вегетації.

2.3 Система удобрення в сівозміні

Таблиця 4. Орієнтовна схема розподілу добрив у сівозміні на чорноземних ґрунтах (при зрошені)

2.4 Сорти і гібриди овочевих рослин

Таблиця 5. Сорти і гібриди овочевих рослин

З цієї таблиці видно, що в господарстві використовуються 14 видів овочевих рослин які займають 500 га. Кожної рослини використовується по 2-3 сорти. Це зумовлено що різні сорти мають різні групи стиглості, а тому і різні строки дозрівання. Це добре впливає на тривалий період постачання продукції на ринок.

2.5 Потреба в насінні та садівному матеріалі

Таблиця 6. Потреба господарства в посівному та садивному матеріалі

2.6 Підготовка й обробка насіння та садивного матеріалу до сівби або садіння

врожайність овочевий удобрення насіння

Передпосівна підготовка насіння включає калібрування, протруювання, намочування і пророщування, прогрівання, гартування, обробку добривами і біологічно активними речовинами, дражування, барботування, інкрустацію, опромінювання, термічну обробку тощо.

Калібрування - поділ насіння на фракції за масою і розміром. Маса залежить від сортових особливостей культури і умов вирощування. Так маса 1000 насінин пізньостиглих сортів капусти без калібрування коливається від 35 до 48 г. При калібруванні дрібне насіння відокремлюється і маса відкаліброваного збільшується. Дрібне насіння, особливо щупле, має знижену схожість. Велике добірне насіння завжди забезпечує високу продуктивність рослин.

Калібрування насіння на фракції за розміром проводять на зерноочисних машинах ОСМ-3У, ОС-4,5А.

В овочівництві добирають насіння і за щільністю. Для цього цого засипають у 3-5% розчин кухонної солі чи 2% аміачної селітри. Легше насіння спливає на поверхню, а ваговите осідає. Відібране насіння протягом 4-5 хв. Промивають у проточній воді і підсушують.

Хімічна і термічна обробка. Перед сівбою насіння оброблюють отрутохімікатами для знищення на ньому спор грибів і бактерій. Ефективна також і термічна обробка насіння. Так, заражене фомозом насіння капусти прогрівають у воді при t° 40-50°C протягом 30 хв. Прогріване насіння капусти сухим повітрям при t° 55°C протягом 3 год. Знищує спори бактеріозу, а цибулі перед висаджуванням при 45°С протягом кількох діб знезаражує їх від шийкової гнилі та борошнистой роси.

Намочування і пророщування насіння прискорює з'явлення сходів і сприяє одержанню більш раннього врожаю. Намочують насіння при

t° 18-20°C у дерев'яній склянці чи емальованій посудині або на розстеленому брезенті чи мішковині. Для цього його насипають шаром 10-15 см і заливають половинною дозою води, а коли вона вбереться - додають решту. Весь час насіння перемішують спочатку через 2, а потім 4 години.

Для пророщування набубнявіле насіння розтеляють тонким шаром у приміщенні з температурою 20-25°С і прикривають зволоженою мішковиною. Якщо насіння висіватимуть сівалками, пророщування закінчують, коли накільчиться 1-5% насіння. Потім його злегка пророщують у затіненому місці. Намочене і пророщене насіння треба відразу висівати у вогкий ґрунт.

Гартування насіння підвищує стійкість овочевих культур до понижених температур. Пониженими температурами діють на набубнявіле насіння. У виробничих умовах доцільно застосовувати короткочасне гартування. Ефективне охолодження насіння, яке тільки почало проростати, протягом 3 днів при температурі близько 0°С у районах з прохолодним літом. При висіванні загартованого насіння сходи з'являються на 2-7 днів раніше, ніж сухого, а врожай у районах з прохолодним літом підвищується на 20-30%.

Обробка добривами і біологічно активними речовинами. Намочування насіння поєднують з обробкою (збагаченням) його поживними речовинами. Для цього насіння перед сівбою обробляють янтарною кислотою, мінеральними добривами і мікродобривами. Розчин їх виготовляють у підігрітій до 40-45°С воді. Насіння обробляють також сумішшю мікроелементів.

Дратування - це підготовка, яка передбачає збагачення насіння поживними елементами і біологічно активними речовинами. Воно дає можливість проводити сівбу з точним висівом при зменшені норм висіву в 1,5 - 2 рази. Для дратування готують суміш з подрібненого торфу і перегною. До неї додають мінеральні добрива, біостимулятори, пестициди. Всю суміш добре зволожують і додають поліакриланід (0,02 - 0,01%) або свіжий коров'як (10-14%). Діаметр драже для дрібного насіння доводять до 3 мм, великого до 10 мм. Потім його підсушують у сушарках. У такому вигляді насіння може зберігатися кілька місяців. Перед сівбою дратоване насіння злегка зволожують, оскільки торф має підвищену гідрофільність, то як компонент знижує схожість насіння. Тому замість торфу для дратування доцільніше використовувати діатоміт.

Барбатування - спеціальний прийом передпосівного намочування насіння у воді, насичений киснем. Цей захід прискорює проростання і підвищує польову схожість насіння. Під впливом кисню активізується фермент системи і польова схожість насіння підвищується на 7 - 10%.

Гідробобізація та інкрустація - підвищує стійкість рослин проти низьких t°-р, знезараження від збудників хвороб і для ранньої сівби. Суть цього агрозаходу полягає в тому, що насіння вкривають захисними плівками, до складу яких входять речовини, які активізують ріст рослин, мікродобрива та інсектициди.

2.7 Підготовка й обробка насіння та садивного матеріалу до сівби або садіння

Таблиця 7. Параметри розсади овочевих рослин

Розсада - це молоді трав'янисті рослини у фазі 4-7 справжніх листків які використовують для висаджування у відкритому і закритому ґрунті.

Метод розсади - це спосіб культури, при якому рослини спочатку вирощують загущено в культиваційних спорудах та на грядках утепленого ґрунту, а потім з настанням відповідних умов пересаджують на постійне місце для завершення вегетаційного періоду. Суть в тому, що на початку росту рослини потребують площі, в 50-200 разів меншої, ніж у період формування врожаю. Значне загущення в молодому віці дає можливість вирощувати рослини на порівняно невеликі площі в найбільш несприятливу пору року.

У комплексі агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високоякісної розсади, важливу роль відіграє її гартування. Для цього за

10-15 діб до висаджування розсади у відкритий ґрунт з парників знімають рами спочатку на день, а потім в на ніч. У плівкових теплицях посилюють вентиляцію, а за 7-10 діб до висаджування знімають покриття або 30% бічної огорожі.

З метою посилення стійкості рослин проти несприятливих умов розсаду перед початком гартування підживлюють фосфорно-калійними добривами з розрахунку 20г аміачної селітри, 40г суперфосфату, 80г сірчанокислого калію на 10 л води (на 1,5 м²). Відразу після підживлення рослини поливають. У період гартування розсади поливи не проводять. При вирощування розсади у парниках за 5-7 діб до її вибирання ґрунт посередині міжрядь прорізують, щоб до вибирання утворилась додаткова коренева система.

Перед вибиранням за добу розсаду поливають, щоб зволожився шар ґрунту, в якому розміщується коренева система.

Вік розсади визначають кількістю днів від з'явлення сходів до висаджування. Він залежить від біологічних особливостей рослини, умов середовища і технологій вирощування.

Так розсаду томатів вирощують 35-60 діб, капусти пекінської 40-50 діб. Відповідно до віку розсади коливається її висота від 16 до 25 см і кількість листків від 4 до 8 штук.

2.8 Строки і способи сівби і садіння, схеми розміщення та густоти рослин

Строки сівби залежать від біологічних особливостей рослин, кліматичних умов району та призначення врожаю. Основним фактором для одержання дружніх сходів є тепло і волога.

Розрізняють такі строки садіння і сівби овочевих рослин: ранньовесняних, пізньовесняні, літні, озимі, під озимі і зимові.

Ранньовесняну сівбу проводять на початку польових робіт, коли температура ґрунту у верхньому шарі досягне 3-4°С. У цей строк висівають холодостійкі овочеві культури (зеленні, цибулю, горох, моркву, буряки на пучковий товар та ін.)

У пізні весняні строки висівають і висаджують розсаду теплолюбних рослин (огірків, квасолі, цукрової культури, томатів, перцю, гарбузів), коли верхній шар ґрунту прогріється до 8-12° і мине загроза заморозків.

Літні посіви застосовують для того, щоб мати свіжу продукцію з відкритого ґрунту наприкінці літа і восени. Літню сівбу проводять після напівпарового обробітку ґрунту або після збирання врожаю ранніх скоростиглих рослин (салату, шпинату, редиски, ранньої і цвітної капусти).

Озимі посіви використовують для одержання ранньої продукції навесні.

Насіння в підзимні строки сівби висівають з таким розрахунком, щоб до настання морозів воно не проросло. Під зиму сіюьб переважно холодостійкі культури (моркву, буряки на пучкову продукцію, петрушку, пастернак, кріп, цибулю та ін.). Оптимальні строки сівби для цих культур настають при зниженні температури ґрунту до 2-4°, а повітря 0°С.

Зимову сівбу насіння проводять на мерзлому ґрунту. Щоб мати ранню овочеву продукцію, при настанні сонячних днів висівають моркву, салат, шпинат, кріп, цибулю на перо.

Способи сівби і садіння. Одним з основних агротехнічних заходів, від яких значною мірою залежить урожайність рослин, є правильне розміщення рослин на площі. Розрізняють такі способи сівби: розкидний, вузькорядний, широкорядний, широкосмуговий, стрічковий, пунктирний, гніздовий, квадратний а квадратно-гніздовий.

Розкидний спосіб сівби - найдавніший і малопоширений. Застосовують його у парниках і теплицях при вирощуванні сіянців і зелених культур.

При вузькорядній сівбі насіння висівають з міжряддям 7,5-15 см.

Широкорядний спосіб з відстанню між рядками від 30 до 210 см висівають насіння і висаджують розсаду культур, які формують велику надземну масу (капусти, томати, перець, баклажани, баштанні, огірки, буряки та ін.).

Широкосмугові посіви - при такій сівбі насіння висівають смугами шириною 5-20 см з відстанню між їх центрами 45-70 см.

Стрічковий спосіб - при цьому способі кілька зближених рядків (2-10) утворюють стрічку.

Пунктирний спосіб - при цьому способі можливість розмістити насіння в рядку на однаковій відстані.

При квадратному способі сівби (садіння) відстань між рослинами у рядку і міжряддях однакову. При такому розміщені рослин на площі міжряддя обробляють у двох напрямках.

Квадратно - гніздовий спосіб забезпечує розміщення у гнізді 2-4 рослин і більше.

Висновки

Під час написання курсового проекту я описав клімат та ґрунти господарства яке знаходиться в Харківській області. Господарство розташоване в Лісостеповій зоні. Після чого я склав план виробництва та урожайність овочевих рослин у відкритому ґрунті господарства. Але для складання плану мені необхідно було сівозміну, яку я склав, на мою думку, вона є оптимальною для мого господарства. Я включив такі культури як люцерну, томат розсадний, коріандр, кріп, аніс, кмин, огірок, редиску, крес-салат, капусту пекінську. Далі і я склав систему обробітку ґрунту, в якій входили основний, передпосівний обробіток, полив, удобрення та збирання врожаю кожної культури.

В системі удобрення в сівозміні, я розподілив добрива в потрібній кількості на кожну культуру.

У розділі сорти і гібриди овочевих рослин я визначився які сорти я буду використовувати в даному господарстві. Було посіяно по два сорти кожній культури. Далі я визначив яка потреба в посівному та садивному матеріалі. Визначив страховий фонд, яку кількість насіння повинно висіяти на визначену площу. Далі було проведена підготовка та обробка насіння та садивного матеріалу до сівби або садіння, були використані такі способи як: сортування, знезараження, прогрівання та барботування насіння та садивного матеріалу. Далі я визначився зі строком, способом та схемою розміщення рослин на полі. У догляд за рослинами я включив агротехнічні заходи боротьби з бур'янами та хімічні. Застосував пестициди та біологічні засоби захисту рослин проти хвороб та шкідників. Потім я вирахував загальну потребу у воді господарства для зрошування. У наступному розділі я склав план надходження овочевої продукції. Скільки і в якій декаді ми збираємо овочевої продукції. Так як основною культурою господарства є томат, то для нього я розробив спеціальну технологічну карту враховуючі всі дані.

Список літератури

1. Агрометерологические особенности сельскохозяйственных полей различных географических зон (Под ред. С.А. Сапожниковой, С.И. Смирновой.-М.:Гидрометеоиздат, 1975. - 176 с.

2. Беляк Б.И., Борисов В.Я., Базилевич С.Е. Овощеводство: Практикум.-К.:Вища шк., 1983. - 221 с.

3. Балотских А.С. Технологические процессы возделывания овощных культур: Учеб.пособие / Харьков. с.-х. ин-т им. В.В. Докучаэва. - Харьков, 1990. - 87 с.

4. Болотских А.С. Технология выращивания капусты и томата: Учеб.пособия / Харьк. гос. аграр. ун-т. - Харьков, 1992. -84 с.

5. Болотських О.С. Біологічні основи овочівництва: Навч.посібник. / Харк.держ. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 1997. - 64 с.

6. Болотских А.С. Овощи Украины. - Харків: Орбита, 2001. - 1088 с.

7. Болотских А.С. Капуста. - Харків: Фолио, 2002. - 320 с.

8. Болотских А.С. Огурцы. - Харьков: Фолио, 2002. - 287 с.

9. Лихацький В.І., Бургарт Ю.Є., Васянович В.Д. Овочівництво: Підручник. - К: Урожай, 1996. Ч. 1,2. - 360 с

10. Операційні технології технології виробництва овочів / За ред. О.С. Болотських. - К.: Урожай, 1988. - 344 с.

11. Система заходів боротьби з бур'янами в посівних овочевих культур: Рекомендації / ІОБ УААН. - Харків, 1998. - 23 с.

12. Справочник по овощеводству / Под ред. В.А. Брізгалова. - Л.: Колос, 1982. - 511 с.

13. Фітофармакологічний довідник / За ред. М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна / Харк. Держ. Аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2000. - 517 с.

Размещено на Allbest.ru