Вивчення показників крові риб за ботріоцефальозу на Придніпровському ВАТ "Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" Дніпропетровської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Вивчення показників крові риб за ботріоцефальозу на Придніпровському ВАТ «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство» Дніпропетровської області

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріал та методи досліджень

2.2 Характеристика господарства

2.3 Результати власних досліджень та їх аналіз

2.4 Розрахунок економічної ефективності

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему «Вивчення показників крові риб за ботріоцефальозу на Придніпровському ВАТ «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство» Дніпропетровської області» була проведена на базі Придніпровської дільниці та кафедри паразитології ДДАУ, викладена на 56 сторінках, містить 17 таблиць, 6 фото, 1 малюнок, використано 39 літературних джерел.

Мета роботи: вивчення показників крові риб за ботріоціфальозу на Придніпровському відкритому акціонерному товаристві "Дніпропетровськ виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" Дніпропетровської області.

В результаті поведених досліджень встановлено, що риба, хвора на ботріоцефальоз менша на 44 % за масою та на 8,7 % за довжиною від голови до кінця хвостового плавнику, порівняно зі здоровою рибою тієї самої вікової групи. У риб вражених Bothriocephalus gowkongensis було виявлене зменшення гематокритної величини на 13,7 % та гемоглобіну на 22 % порівняно з контрольною групою, при цьому спостерігається збільшення кількість лейкоцитів на 10,6 %, (безпосередньо нейтрофілів у 2,3 рази) та підвищення вмісту гамма-глобулінів у сироватці крові у 3 рази, порівняно зі здоровими рибами. Такі зміни показників кров риб є характерними для ботріоцефальозу.

Для попередження виникнення даного інвазійного захворювання на Придніпровському відкритому акціонерному товаристві «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство» Дніпропетровської області» рекомендовано проводити копрологічні дослідження риби, яка закуповується. Економічна ефективність даних заходів складає 2,08 грн. на 1 грн. витрат.

ВСТУП

В здійсненні програми забезпечення населення України продуктами харчування значну увагу слід приділяти галузі рибництва.

В останні десятиріччя в Україні поряд з крупними водосховищами виникли малі водойми різного цивільного призначення, які підпорядковуються різним відомствам і підприємствам. Загальна площа водоймищ та ставків України становить близько 1 млн. га, з них водосховищ 800 тис. га, ставків 122,5 тис. га, озер 86,5 тис. га, водойм-охолоджувачів 13,5тис. га, інших категорій ? 6 тис. га. Утворилась своєрідна водогосподарська система, яку можна використовувати і для рибогосподарських цілей [35].

Зариблюючи ці водойми, є можливість одержувати значну кількість товарної рибопродукції без особливих затрат дорогих кормів і добрив. Загальне виробництво риби у внутрішніх водоймах України становить близько 63,0 тис. тонн, тобто значно менше ніж можна вирощувати (145,9 тис. тонн) [35].

Значний збиток рибопромисловим водоймам спричинюють гельмінтозні захворювання та безпосередньо цестодози риб. Серед стрічкових червів, які приводять до значного зниження іхтіомаси, особливо патогенним є Botriocetphalus gowkongensis. Плероцеркоїди (личинки) ботриоцефалюсів, а пізніше і статевозрілі паразити розвивають у кишечнику риби. При цьому уражають інші органи, що свідчить про токсичний вплив паразита на господаря. Ступінь ураження органів та як наслідок зміна ряду гематологічних та біохімічних показників залежить від інтенсивності інвазії та рівня токсичного впливу [19].

Ботріоцефальоз у дорослих риб перебігає безсимптомно (вони є носіями інвазії), саме тому існує загроза розповсюдження даного захворювання з плідниками та ремонтними рибам. Клінічні прояви хвороби спостерігаються у цього річок, загибель мальків у віці 1-1,5 місячному віці може становити більше 75 %. Економічні збитки, які наносить ботріоцефальоз, складаються з втрат молодняку та недоотримання приросту живої маси хворої риби [4].

У риб хворих на ботріоцефальоз значно змінюються гематологічні та біохімічна показники крові, так зменшується вміст гемоглобіні, збільшується кількість поліморфно-ядерних лейкоцитів та нейтрофілів, прискорюється швидкість осідання еритроцитів. У боротьбі з ботріоцефальозом велике значення мають профілактичні заходи спрямовані на недопущення завезення у господарство риб з неблагонадійних водойм [11].

Показники крові відображають сутність впливу паразитів на організм риби, тому обрана мною тема потребує висвітлення. Таким чином можна сказати, що проблема ботріоцефальозу на сучасний період на Україні є актуальною і потребує подальшого вивчення.

Метою роботи було вивчення показників крові риб за ботріоцефальозу на Придніпровському відкритому акціонерному товаристві "Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" Дніпропетровської області.

Для досягнення мети ми поставили такі завдання:

- проаналізувати умови утримання риби та вивчити епізоотичну ситуацію щодо ботріоцефальозу;

- встановити таксономічну належність паразитів дослідженої риби;

- визначити екстенсивність та інтенсивність інвазії;

- розрахувати економічну ефективність профілактичних заходів щодо ботріоцефальозу;

- визначити основні гематологічні та біохімічні зміни крові риб за ботріоцефальозу.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Ботріоцефальоз ? найбільш розповсюджене гельмінтозне захворювання прісноводних риб, зустрічається у прудових, садкових господарствах, а також у природних водоймах. Характеризується гострим ураженням кишечнику та порушенням процесів травлення. Ботріоцефалюси були виявлені у 26 видів риб родини коропових та у деяких хижих риб, (короп, сазан, карась, лящ, синець, білий амур, товстолобик, плотва, вусач, сом та інші) Найбільш сприйнятливі мальки коропа, сазана, білого амура, ураженість яких нерідко досягає 80-100%. При цьому відбувається масова загибель молоді. Ботріоцефальоз є причиною значних збитків у рибництві. Особливо великі збитки захворювання наносить риборозплідникам, які не можуть вирощувати повноцінний посадочний матеріал [7; 2; 19;].

Збудником ботріоцефальозу у риб являється Bothriocephalus gowkongensis з родини Botriocephalidae отряду Pseudophyllidea ? цестода білого чи кремового кольору, тіло подовжене, стрічкоподібне. Статевозрілі гельмінти 150 - 200 мм довжиною та 2,5 - 3 мм шириною, стробіла складається з багатьох члеників, які мають форму квадратів. Передній кінець кожного членика коротший, ніж задній, тому бічні краї паразита здаються пилоподібно зазубрені. У кожному членику є чоловіча та жіноча статева система. Сім'яники розташовуються у бічних частинах членика. Цирус та вагіна відкриваються загальним статевим отвором на дорсальній поверхні членика. Яєчник двохлопасний, розташований біля заднього краю членика, жовточники ? у бокових частинах стробіли. Матка у форми звивистої трубки відкривається з боку кожного членика. Головка (сколекс) серцеподібної форми з двома симетрично розташованими ботріями, за допомогою яких паразити кріпляться до слизової оболонки кишечнику риб. Яйця овальної форми блідо-сірого кольору, з кришечкою, розміром 0,045-0,055 х 0,034-0,038 мм. В яйці знаходиться ембріон на початкових стадіях розвитку.

У розвитку Bothriocephalis gowkongensis велику роль відіграють проміжні господарі веслоногі-рачки (див. додаток 1). Ботріоцефалюси, перед тим як потрапити в організм риби, проходять личинкову стадію свого розвитку в організмі проміжного господаря - вислоногого рачка-циклопа. Статевозрілі цестоди, що локалізуються у кишечнику риби, відкладають яйця, які з екскрементами виділяються у воду і потрапляють на дно водоймища. Повний цикл розвитку від яйця до статевозрілого гельмінту, у весняно - літній період, становить 30-40 діб, і паразит, виділивши яйця, гине. При осінньому зараженні ботріоцефалюси залишаються у кишечнику протягом всього зимового періоду та лише на весні виділивши яйця гинуть. Протягом 3-5 діб, в залежності від температури води в яйці завершується формування личинки ? корацидію. При температурі води 16-19?С інкубація триває 3-4 доби, при 22 - 25?С цей термін скорочується до 2 діб. У прямій залежності від температури знаходяться і інші стадії розвитку паразита (див. додаток 2).

Корацидій ? личинка округлої форми, з багатьма війками, які рівномірно вкривають все тіло, та завдяки яким личинка рухається, вона також має три пари хітинових гачків. Розмір корацидію 0,05 - 0,06 мм, висушування та заморожування діє на нього згубно. Корацидій є життєздатним у воді лише протягом 2-3 діб. Циклопи заковтують плаваючих у воді корацидіїв, які проникають через стінку кишечнику у порожнину тіла, де за 7-10 діб розвивається інвазійна личинка ? плероцеркоїд, яка досягає розміру 100-115мкм та характеризується наявністю у неї церкомера ? особливого мішкоподібного відростку, у якому добре проглядаються три пари зародкових гачків. В цій стадії процеркоїд є інвазійним для риб. Риба заражується гельмінтом при заковтуванні циклопу з плероцеркоїдом [2].

У розвитку гельмінта приймають участь такі види циклопів як: Cyclops strenuous, Mesocyclops leuckarti, Mesocyclops oithonoides, Mesocyclops crassus, Mesocyclops dybovskii, Acanthocyclops vtrnalis, Akanthocyclops bicuspidatus, що мешкають у прісних водоймах [7].

Строки життя гельмінта у кишечнику риби і весь життєвий цикл ботріоцефалюсів складає приблизно 9 - 10 місяців. У період зимівлі у кишечнику гельмінт не розвивається, життєві функції його послабляються, відбувається дестробіляція цестоди. З весняним теплом гельмінт набуває звичайної форми [19; 14].

Ботріоцефальоз широко розповсюджений, як у ставкових господарствах, так і у природних водоймах. Цьому сприяють безконтрольне перевезення риб, наявність загальних джерел водопостачання, вирощування риб у головних ставках та інші фактори. Ботріоцефалюс, має велике коло дефінітивних та проміжних господарів. Широкому розповсюдженню захворювання сприяє той факт, що у 1955-1957 роках у великій кількості завозилась молодь білого амура з Далекого Сходу у європейську частину країни. У Китаї від ботріоцефальозу гине іноді до 90 % посадки молоді білого амура. Ботріоцефальоз розповсюджений майже всюди, як у ставкових господарствах так і природних водоймах (озерах, водосховищах, річках та інших), особливо у рибогосподарствах південних зон, де застосовується ущільнена посадка риби. На теперішній час паразит широко розповсюджений на території України, особливо у її центральній частині. Знаходили ботріоцефальоз у коропа, сазана, ляща, плотви, чехоні Кременчуцькому, Каховському, Дніпровському водосховищах [2;13].

У природних водоймах, де щільність посадки менша, ці показники зазвичай бувають невеликі, та небезпека зараження для риб значно менша. Мальки заражаються у віці 6 - 7 діб, тобто в той період, коли вони починають харчуватись [8; 26].

Ботріоцефальозом в ставкових господарствах хворіють білі амури, коропи особливо сприйнятливі цьоголітки. Риби старшого віку, зазвичай, не хворіють, але часто є паразитоносіями. Одним з найважніших питань епізоотології ботріоцефальозу є встановлення джерел інвазії та виявлення шляхів передачі збудника хвороби. Основним джерелом для зараження молоді риб є дорослі риби-носії інвазії, такі риби зустрічаються у головних (водопостачальних) водойм чи інших вододжерел, звідки інвазія потрапляє у вирощувальні водойми. Інвазія може розповсюджуватись шляхом заносу в благонадійні господарства з течією води заражених циклопів або заходу зараженої риби з сусідніх водойм, також при перевезенні риби з неблагополучних господарств. Екстенсивність та інтенсивність інвазії цьогорічок зростає до середини літа (найбільша у липні - серпні ). Восени, коли температура води знижується, зменшується кількість веслоногих рачків, а риба, що підросла переходить на харчування бентосом, це призводить до різкого зниження зараження. Зараженість цьогорічок коропів віком 30 діб, вагою близько 7 г і довжиною 7 см становила у червні 98,1 % при середній інтенсивності 14,6 екземплярів. Через 60 діб заражуваність знизилась до 40%, а через 80 діб при осінньому лові лише - 6,4 % при інтенсивності інвазії 25 паразитів на рибу. Середня вага здорових риб була - 33,8 г, заражених - 23,6 г. Загибель цьогорічок спостерігалась при інтенсивності інвазії 80 - 100 та більше паразитів на рибу. У водоймах де спостерігається захворювання, вихід риби становить лише 67 % проти 90 % у водоймах, де зараження не було. Зимою інтенсивність інвазії риб утримується приблизно на рівні осіннього, хоча у поодиноких випадках спостерігається зниження екстенсивності та інтенсивності інвазії, що може пояснюватись відмиранням частини гельмінтів та виходом їх із кишечнику [19].

Весною з потеплінням риби починають вживати корм, та інтенсивність інвазії одразу зростає. Дворічки та риби більш старшого віку не гинуть. Дорослі риби-носії інвазії, які утримуються в головних водопостачаючих ставках, є основним джерелом інвазії для мальків. Таке сумісне утримання виправдовують більш раціональним використанням кормової бази, але призводить до перезараження мальків.

Паразитування гельмінтів у кишечнику риб призводить до погіршення процесів травлення та порушення функцій внутрішніх органів та тканин. Попадаючи у порожнини тіла риби, плероцеркоїди ростуть і досягають значних розмірів 60-80 см довжиною. Вони здавлюють внутрішні органи, порушуючи їх функції. Через постійний тиск, який посилюється, печінка, селезінка, статеві залози та інші органи поступово атрофуються. Порушуються або різко гальмуються обмінні процеси в організмі. Заражена риба припиняє харчуватись, відстає у розвитку, сильно виснажується. Відбувається атрофія статевих залоз, і риба стає безплідною, Все це різко знижує рибопродуктивність водоймищ та репродукції риби. Одночасно з механічним впливом на внутрішні органи гельмінти викликають інтоксикацію організму продуктами своїх виділень. Змінюються гематологічні показники: вміст гемоглобіну зменшується на 25 - 30 % проти норми, в 2 - 3 рази збільшується кількість поліморфноядерних лейкоцитів клітин та нейтрофілів, у 1,5 - 2 рази прискорюється швидкість осідання еритроцитів. Маса риби знижується на 22 - 27 %, а коефіцієнт вгодованості ? на 18 - 24 % [4; 7; 24].

У кишечнику риби гельмінти прикріплюються до його стінки, в результаті чого викликають запалення слизової оболонки. При середній інтенсивності інвазії відмічається десквамаціоний (злущувальний) катаральний ентерит, а пізніше катарально-геморагічний. Цестоди щільно прилягають до слизових оболонки кишечнику своєю голівкою і затискають ворсинки, тим самим вони ізолюють слизову від контакту з хімусом, чим зашкоджують здійсненню нормальної функції травлення та асиміляції перетравленої їжі. Пошкоджена стінка часто розривається і риба гине. Через пошкоджені ділянки слизової оболонки проникає різноманітна мікрофлора, яка ускладнює перебіг хвороби [2; 7].

Захворювання може перебігати в хронічній чи гострій формі. По розповсюдженню ботріоцефальоз може бути дифузний чи локальний. Хворіють мальки, цьогорічки, риби віком один-два роки родини коропових та інших прісноводних риб. Риби старших вікових груп є носіями гельмінтів. Інвазія у них перебігає безсимптомно і виявити паразитоносійство можна тільки при розтині кишечнику чи при проведенні копрологічних досліджень. Риба, яка захворіла худне, стає кволою, мало рухливою, відмовляється від корму, плаває у поверхневому шарі води, слабо реагує на приближення людини. У хворих риб відмічають анемічність зябер, черевце підтягнуте чи здуте, спинка загострена, очі западають в орбіти. Мальки стайками збираються на притоці свіжої води, поблизу берега та швидко гинуть [4; 2].

Гельмінти поселяються в кишечнику риби, зазвичай у його першій петлі, прикріплюються до його стінки, викликаючи запалення. При скупченні у кишечнику великої кількості паразитів черевце риби значно збільшується. Крім ушкодження стінок, вони викликають закупорку кишечнику, що порушує процес харчування. Стінки кишечнику стають такі тонкі, що гельмінти просвічуються крізь них, в окремих випадках спостерігається прободіння кишечника. Вченими було відмічено, що у передній ділянці кишечнику хворої риби утворюються пухлини, які перешкоджають доступу їжі. Заражені цьогорічки погано переносять зиму і часто гинуть у зимувальних водоймах, особливо в останні місяці зимівлі. Маса інвазованих цьогорічок, на кінець вегетаційного період, буває на 25 - 30 % менша, ніж у не інвазованих особин [7].

Найбільш виражені патологоанатомічні зміни спостерігають у кишечнику риби. Стінка його в місті скупчення гельмінтів тонка, бліда, при доторканні легко рветься, відмічається картина катарально-геморагічного запалення. Запалена слизова оболонка вкрита на початку серозним, а пізніше густим, тягучим ексудатом, який містить злущені епітеліальні клітини на різній стадії слизового, жирового та білкового переродження. Порушення функцій органів та тканин призводить до виснаження організму та затримці росту та розвитку.

Набрякла слизова оболонка гіперемійна, рихла, зі смугастими та крапельними крововиливами. Іноді виявляються дрібні виразки та ерозії з набряклими почервонілими краями.

На гістологічних препаратах виявляють набряк слизової оболонки та інфільтрацію форменими елементами крові. У покривному епітелії помітно слизове переродження, некроз, відторгнення епітелію та оголення поверхні слизової оболонки. У місцях прикріплення паразитів відмічається розростання сполучної тканини [33; 34].

М'язова тканина спочатку набрякла, потім стає більш тонкою. В місцях прикріплення іноді помітні дегенерація та некроз.

При значній інвазії розвивається тяжкий геморагічний ентерит з інтенсивною десквамацією епітеліальних клітин. Геморагічне запалення спочатку виражається в локальній формі (в місцях прикріплення ), потім у вигляді розлитої інфільтрації слизової оболонки та підслизової тканини. Слизова оболонка потовщена, рихла за консистенцією, темно-червона. На гістологічних препаратах виявляють сильне розширення судин, переповнення преваскулярних проміжків еритроцитами, лейкоцитами та клітинами тканевого проліферату. Також відмічається десквамація епітелію, руйнування ворсинок різного ступеню, атрофічно-деструктивні зміни [29; 26; 31].

Отруйні речовини, які виділяють гельмінти, всмоктуючись отруюють весь організм. В результаті токсикозу можуть розвиватись дегенеративно-некробіотичні процеси деяких внутрішніх органів, які характеризуються жировою дегенерацією, некробіозом та аутолізом клітин.

Паренхіматозні органи збільшені кровонаповненні. Невеликі поверхневі крапкові крововиливи добре продивляються крізь тонку капсулу. Печінка набуває блідо-коричневого кольору, стає дряблою, нирки кровонаповненні, жовчний міхур буває перенаповнений кров'ю та збільшений у розмірах, відмічається десквамація епітелію.

До патологічного впливу гельмінтів додається вплив токсинів різної мікрофлори та продуктів тканинного розпаду. Злущування епітеліального шару слизової оболонки відкриває ворота інфекції, яка ускладнює перебіг патологічного процесу [12].

Діагноз ставлять на основі епізоотичних та клінічних даних, а також шляхом проведення гельмінтологічного дослідження риб, вирішаючим є розтин кишечнику та виявлення в ньому ботріоцефалюсів. Знання морфології цього гельмінта дозволяє безпомилково поставити діагноз. Для дослідження беруть не менше 25 - 30 мальків та цьогорічок, а риб віком 1 та 2 роки по 10 - 15 екземплярів з кожного ставку. У маточному стаді та у ремонтній групі проводять копрологічні дослідження. З анального отвору видавлюють екскременти, розбавляють їх водою та мікроскопують з метою виявлення яєць ботріоцефалюсу. Це необхідно робити у тому випадку, коли треба вивозити плідників чи ремонтних риб у інші господарства [32].

Для виявлення прихованого носійства досліджують більшу кількість риб (до 50 - 75 ), а іноді застосовують навіть біологічну пробу (до дорослих риб, що перебувають на карантині, підсаджують 2-х тижневих мальків, як найбільш сприйнятливих до ботріоцефальозу, а через 35 - 40 діб проводять гельмінтологічне дослідження та встановлюють діагноз [15; 20].

Діагноз на ботріоцефальоз ставиться при виявлені цестод у кишечнику риби. У інвазованих риб спостерігається запалення слизової оболонки кишечнику, відставання у рості, зниженні вгодованості та маси.

Боротьба з цим небезпечним захворюванням складається з комплексу заходів, як і при інших цестодозах. У неблагонадійних господарствах проводять комплекс ветеринарно-санітарних та лікувальних заходів, які включають у себе: охорону водоймища від занесення у них збудника інвазії та ліквідацію хвороби. Боротьба з ботріоцефалюсами здійснюється двома шляхами - дезінвазією ложа ставків для знищення яєць гельмінта та дегельмінтизацією інвазованої риби [5; 1].

Дезінвазія ложа ставків може бути здійсненна, як внесенням дезінфектанту по ложу спущеного ставку та просушування його влітку, так проморожування його взимку.

Обробку ставків хлорним вапном з розрахунку 5 - 6 ц / га проводять восени після того, як спускають воду зі ставку. При проведенні дезінвазії необхідно слідкувати за рівномірністю та ретельністю внесення дезінфектанту, звертаючи увагу на заболочені та мокрі місця, де можуть зберігатися яйця [28; 38].

Всі ставки, у яких утримувалась заражена риба, повинні бути повністю спущеними для того, щоб весною вони добре просихали, а зимою грунт їх промерзав на глибину 5 - 10 см.

Дегельмінтизація риб при ботріоцефальозі може бути масовою, коли той чи інший антгельмінтик задається рибам з кормом, безпосередньо у ставок (таким чином, обробці підлягає велика кількість риб), та індивідуальною, яку зазвичай застосовують для плідників та ремонтної риби. У такому випадку антгельмінтик вводять безпосередньо у кишечник кожної риби.

У якості антгельмінтику використовується камала, фенотеазин, феліксан та лікувальний корм - циприноцистін, який містить 1 % фенасалу. Задають корм груповим способом. Дозу лікувального корму на одну годівлю риб в залежності від температури води та віку риб розраховують за формулою:

X =A ?B ?C / 100, де

Х - необхідна кількість циприноцестіна, кг;

А - середня вага однієї риби, кг;

В - кількість риб у водоймі, екз.;

С - потрібна кількість циприноцестіну по відношенню до маси риби при даній температурі, % (див. додаток 3).

При внесенні у водоймище циприноцестіну більше ніж 0,003 кг/м? води, за умови відсутності водообміну складається токсична концентрація діючої речовини (при проходженні препарату через кишечник риби), що може призвести до загибелі риб на 3 - 4 добу. Тому у ставках для вирощування, при середній глибині яких 100 см, рекомендують вносити не більше 200 кг циприноцистіну на 1 га водної площі. У водойми глибиною 160 см вносять не більше 300 кг циприноцистіну на 1 га водної площі. Водообмін при цьому не припиняють. Цьогорічок дегельмінтизують у липні або серпні під час підйому інвазії. Повторну обробку проводять через 7 - 8 діб та досягають 100 % ефективності. Оскільки зараження цьогорічок в цих самих водоймах знову відбудеться, тому що після дегельмінтизації у воду виділяються членики цестод з яйцями, то восени (у вересні - жовтні) необхідно проводити дегельмінтизацію цих вікових груп перед посадкою цьогорічок зимувальні ставки. Це дозволяє повністю звільнити цьогорічок від гельмінтів. При знижені температури води до 10 - 8 ?С лікувальний корм задають дворазово. Дворічок коропа дегельмінтизують одноразово через місяць після посадки їх у нагульні ставки. Восени цю рибу реалізують у торгову мережу [27; 10; 30].

Плідникам та ремонтному молодняку лікувальний корм згодовують навесні, при підготовці їх до нересту. Звільнення їх від гельмінтів гарантує посадку на нерест здорових плідників та профілактує зараження молоді. Білих амурів дегельмінтизують у ті самі строки, що і коропів, але лікувальний корм задають із розрахунку 5 % до маси риб.

Дегельмінтизацію плідників та ремонтних риб можна проводити індивідуально. Для цього фенасал змішують з водою, емульсію набирають у шприць, на кінець якого надівають еластичний катетер, та вводять через рот рибі у кишечник. Рибам масою від 0,5 до 1,5 кг призначають 0,3 - 0,4 г/кг живої маси, а плідникам - не більше 0,4 - 0,5 г/кг для зручного та швидкого введення антгельмінтика у кишечник риб А. П. Кленовим було запропоновано спеціальний кран, який одягають на канюлю шприцу. У крані є випускний та впускний клапани і пружина, надходження препарату здійснюється автоматично, для точного дозування на штоці поршню приладнаний бігунок. Останнім часом для дегельмінтизації риб застосовують активований фенесал (мікросал). Також для дегельмінтизацію плідників та ремонтних риб можна використовувати камалу, її також вводять безпосередньо у кишечник риб у формі емульсії.

При вирощуванні коропів у ставках на термальних та геотермальних водах лікувальний корм рекомендується задавати через кожні 60 - 70 діб з урахуванням періодів зараження.

Після дегельмінтизації рибу утримують в окремих ставках. Після пересадки риб ставки ретельно дезінфікують хлорним або негашеним вапном по існуючим нормативам [29; 23].

З неблагонадійних водойм після завершення вегетаційного періоду всю рибу відловлюють і реалізують тільки для товарних цілей. Воду з водойм видаляють за межі господарства, щоб вона не потрапила у загальне русло, тим самим попереджуючи потрапляння личинок та заражених циклопів з током води у благонадійні водойми. При висушуванні ставку яйця ботріоцефалюсу гинуть через 15 - 20 годин, а при проморожуванні - через 48 годин. У разі завезення у господарство посадочного матеріалу необхідно мати відомості відносно ботріоцефальозу, та відповідно до цього приймають заходи по попередженню занесення паразита [39; 28].

З біологічних методів боротьби з ботріоцефальозом рекомендується вносити у водойми маточної культури ветвистоусих рачків - дафній та моін, з розрахунку 400 - 450 г/га у малькові водойми. Це дозволяє знизити захворювання цьогорічок на 3 - 5 % [10].

Виконання всього комплексу рибоводно-меліоративних та ветеринарно-санітарних заходів сприяє профілактиці паразитарних захворювань риб, та зокрема ботріоцефальозу.

Захворювання морських риб на ботріоцефальоз реєструють досить часто (більш ніж у 45 видів риб). Збудник ботріоцефальозу морських видів риб Bothriocephalis scarpii. При захворюванні морських риб спостерігаються приблизно така сама патологоанатомічна картина, як і у прісноводних риб: сильне враження кишечнику та його витончення крововиливи та виділення густого слизу, виснаження вражених особин. Так, у Азовському морі у 45% та більше популяції камбали вражені даною цестодою, при цьому найбільш часто хворіють молоді риби віком до двох років. Розвиток та життєвий цикл відбувається аналогічно до розвитку ботріоцефалюсів у прісноводних риб - за участі ракоподібних, якими, як відомо харчується молодь риб, у зв'язку з чим зараженість молоді значно вища [15; 11; 6].

2. Власні дослідження

2.1 Матеріал та методи досліджень

ботріоцефальоз гельмінтозний риба захворювання

Дослідження проводились на базі Придніпровського відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство" Дніпропетровської області. Матеріалом була риба, яка належить даному господарству, вік досліджуваної риби менше одного року (цьогорічки), які були завезені літом 2006 року з міста Запоріжжя. Утримуються риби у садках відповідними віковими групами.

Для досліду було відібрано випадковим чином 19 середньостатистичних особин. Дослідження проводились у науково-дослідній лабораторії кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи тварин факультету ветеринарної медицини, для проведення досліджень використовувались тест-набори виробництва «Філісіті-діагностика» .

При гематологічному дослідженні в кров визначали наступні показники:

- величину гематокритного числа;

- кількість еритроцитів;

- кількість лейкоцитів;

- лейкоцитарну формулу.

З біохімічних показників у даній роботі визначали:

- кількість гемоглобіну;

- вміст загального білку у плазмі крові;

- вміст альбумінів у плазмі крові;

- вміст глобулінів у плазмі крові;

- співвідношення білкових фракцій у плазмі крові.

Риб перед взяттям крові зважували та виміряли їх довжину Для дослідження кров відбирали з серця риб та одразу стабілізували за допомогою 10 % трилону-В. Місце пункції після зняття луски обробляли 70 % спиртом. Для взяття крові використовували пастерівську піпетку оброблену розчином антикоагулянту (див. додаток 4) [25].

Після взяття крові проводили розтин та дослідження кишечнику риб на наявність гельмінтів (Bothriocephalis gowkongensis).

Кількість гемоглобіну визначали гемоглобінцеанідним методом. Принцип даного методу полягає в тому, що гемоглобін в присутності окислювача та ціанід іонів утворює у водному розчині гемоглобінціанід, колір якого пропорційний вмісту гемоглобіну у досліджуваній пробі.

Методика проведення даного аналізу:

Дослідна проба: 0,02 мл крові ретельно перемішують, не допускаючи утворення піни, з 5 мл трансформуючого розчину, витримують 15 хвилин та фотометрують проти трансформуючого розчину.

Калібрувальна проба: виміряють екстинцію калібрувального розчину гемоглобінціаніда проти трансформуючого розчину.

Розрахунок проводять за формулою [22]:

С = 150 ? Е опт ? Е кал, де

С - концентрація гемоглобіну крові (г/л);

Е опт -оптична щільність дослідної проби;

Е кал - оптична щільність калібрувальної проби.

Величину гематокритного числа визначали шляхом центрифугування крові протягом 5 хвилин при 3000 тис обертів та перерахунком отриманих результатів у відсотки.

Кількість еритроцитів підраховують у лічильній камері Горяєва: до 5 мл фізіологічного розчину додають 0,02 мл крові, ретельно перемішують. заповнюють підготовлену камеру Горяєва та підраховують кількість еритроцитів у 5 великих квадратах під малим збільшенням. Кількість еритроцитів розраховують за формулою [25]:

М4000 ? 200 ? 80, де

М - кількість еритроцитів (Т/л).

Кількість лейкоцитів визначали за допомогою прямого методу підрахунку. Перед початком роботи готуємо розчини А і Б:

Розчин А: 25 мг нетральрота та 0,6 г натрію хлористого розчиняють у 100 мл дистильованої води (розчин можна використовувати протягом однієї доби);

Розчин Б: 12 мг кристалвіолету, 3,8 мг натрію цитрату та 0,4 мл формаліну розчиняють у 100 мл дистильованої води (розчин можна використовувати протягом одного тижня).

Кров з часового скельця набирають у сумісник для підрахунку еритроцитів ссавців до мітки 0,5 потім розчин А - до розширення сумісника, а потім розчином Б заповнюють до мітки 101. Після наповнення сумісника знімають гумову трубку, затискають його між великим та середнім пальцем та перемішують кров з рідиною та залишають у горизонтальному положенні на 5 - 10 хвилин. Лічильну камеру Горєва готують притираючи до неї покривне скельце. Під дією розчинів А і Б відбувається вітальне фарбування формених елементів крові. Ядра лейкоцитів фарбуються у темний фіолетово-червоний колір, а протоплазма - у рожевий. У еритроцитах слабо фарбуються тільки ядра. Завдяки цьому еритроцити та лейкоцити добре розрізняються у лічильній камері. Кількість лейкоцитів підраховують у 80 великих квадратах.

Кількість лейкоцитів визначають за формулою [25]:

Х = М ? 250 ? У ? П, де

Х - кількість лейкоцитів в 1 (Г/л);

М - загальне число клітин у підрахованих квадратах;

У - ступінь розбавлення крові;

П - число квадратів, що було проглянуто.

Для характеристики лейкоцитозів та лейкопеній, які виникають у риб при різних захворюваннях, використовують диференційний підрахунок лейкоцитів, тобто виводять лейкоцитарну формулу. Кількість різних груп лейкоцитів виражають у відсотках. Лейкоцитарний склад крові риб представлений: еозинофілами, нетрофілами, базофілами, які відносяться до гранулоцитів; лімфоцитами та моноцитами, які відносяться до агранулобластів, а також бластами [9].

Для визначення лейкоцитарної формул підраховують 200 клітин білої крові у мазку під збільшенням мікроскопу 90 ?8. (з імерсією). Всі клітини білої крові, які зустрічаються в мазку, вносять у спеціальну таблицю у відповідності до класифікації клітинних форм та розраховують відсоткове співвідношення клітин білої крові, тобто груп лейкоциті у відсотка

Для цього використовують формулу:

Х = (А ? 100) ? 200, де

Х - відсоток групи клітин, яку визначаємо у лейкоцитарній формулі;

А - кількість даних клітин, які було знайдено при підрахунку 200 лейкоцитів (за показниками лічильника).

Визначення загального білка у плазмі крові проводили за допомогою біуретової реакції. Принцип методу полягає в тому, що білки у лужному середовищі з сірчанокислою міддю утворюють сполуки фіолетового кольору (біуретова реакція), інтенсивність кольору якої пропорційна концентрації білка у сироватці крові, що аналізується.

У пробірку вносимо 0,04 мл аналізуємого розчину що, додаємо біуретовий реактив. У пустій пробі замість аналізуємого розчину, додаємо фізіологічний розчин. Витримуємо 30 хвилин при кімнатній температурі (від +18 до + 25?С). Вимірювання провидимо проти пустої проби (довжина хвилі 550). Розрахунок концентрації загального білку за калібрувальним графіком.

Принцип визначення вмісту альбуміну у сироватки крові полягає в тому, що альбумін утворює у слабо кислому середовищі з індикатором бромкрезоловим зеленим у присутності детергенту кольоровий комплекс, інтенсивність кольору якого пропорційна вмісту альбуміну у досліджуваній пробі.

У пробірку вносимо 0,02 мл досліджуваного розчину та додаємо 2 мл робочого розчину. У пустій пробі замість аналізуємого розчину додаємо фізіологічний розчин. Витримуємо 5 хвилин при кімнатній температурі (від +18 до + 25?С). Вимірювання проводимо проти пустої проби. (довжина хвилі 630). Калібрувальну пробу ставлять як дослідну, але беруть замість плазми калібрувальний розчин альбуміну.

Розрахунок вмісту альбуміну проводять за формулою [22]:

С = 50 ? (Е оп ? Е кал) , де

С - концентрація альбуміну в плазмі, г/л;

50 - концентрація альбуміну у калібрувальному розчині, г/л;

Е оп - оптична щільність дослідної проби;

Е кал - оптична щільність калібрувальної проби.

Вміст глобулінової фракції у плазмі кров становить різницю між загальним білком плазми крові та альбумінів.

Принцип методу визначення співвідношення білкових фракцій у плазмі крові полягає в тому, що фосфатні розчини визначеної концентрації осаджують різні білкові фракції плазми крові з утворенням дуже дрібної суспензії. За ступенем каламутності розчинів роблять висновок про співвідношення білків у дослідному матеріалі.

Проведення аналізу:

У штатив помішують 7 пробірок (ємністю 10 мл), позначених цифрами "1", "2", 3" 4", "5", "6", "0". У "0" пробірку відміряють 10 мл дистильованої води, а в пробірки "5", "4", 3", "2", "1" - по 5 мл відповідних фосфатних буферів (№5 - №1). У "6" пробірку вносимо 0,5 мл плазми, 0,75 мл розчину основного фосфатного буферу "О", вміст пробірки змішуємо 5 - 6 кратним перевертанням її, уникаючи утворення бульбашок. Потім у пробірки "1", "2", 3" 4", "5" переносять по 0,05 мл отриманої суміші, а в "0" додають 0,1 мл її. Вміст кожної пробірки обережно перемішують і через 15 хвилин заміряють оптичну щільність - 5, 4, 3, 2 і 1 розчинів проти розчину нульової пробірки [21].

Розрахунок:

1. Обчислюють показник оптичної щільності (Е) альбумінів. Для цього від показника (Е) "1 - ї" проби віднімають показник (Е) "2 - ї" проби.

2. Обчислюють показник оптичної щільності (Е) а1-глобулінів. Для цього від показника (Е) "2 - ї" проби віднімають показник (Е) "3 - ї" проби.

3. Обчислюють показник оптичної щільності (Е) а2-глобулінів. Для цього від показника (Е) "3 - ї" проби віднімають показник (Е) "4 - ї" проби.

4. Обчислюють показник оптичної щільності (Е) ?-глобулінів. Для цього від показника (Е) "4 - ї" проби віднімають показник (Е) "5 - ї" проби.

5. Показник (Е) "5 - ї проби є показником (Е) ? - глобулінів.

2.2 Характеристика господарства

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство Дніпропетровської області»було засноване у 1982 році. Господарство складається з кількох виробничих дільниць.

Найбільшою є Придніпровська дільниця. Джерелом водопостачання є тепла збросна вода Придніпровської ТЕЦ, яка надходить до басейна і акваторії садкової лінії. Термальні води, які надходять у басейн дають можливість подовжувати вегетаційний період довше, ніж у природних умовах.

Господарство має 26 залізобетонних басейнів. Вода до них надходить через водонапуски. Садкові лінії розташовані протилежно басейнам.

На Придніпровській дільниці розташовані усі стадії виробничого процесу: нерест та отримання ікри, вирощування мальків, вирощування цьогорічок, зимівля риби, нагул риби.

На цій дільниці утримуються плідники канального сому, білого амуру, коропи місцевої селекції та японський короп. Для поповнення стада є ремонтний молодняк. Найбільш добре ведеться селекційно - племена робота з канальним сомом, що відображається у кількісному та якісному складі ремонтного стада. Технологія вирощування білого амура на теплих водах не має аналогів в Україні.

Таромська дільниця відповідає за отримання товарного коропа та товстолоба з рибопосадкового матеріалу в нагульні стави № 1, а також рибопосадкового матеріалу цьогорічок, отриманих на Придніпровській дільниці.

Царичанська дільниця тимчасово не експлуатується, внаслідок порожніх ставків і неможливості заповнити їх водою за економічних причин.

Христофорівська дільниця, яка територіально відноситься до Криворізького району пов'язана із Карачунівським водосховищем. На цій дільниці проводиться планове зариблення товстолобу, білого амура і коропчуків , восени відловлюються і транспортуються до Карачунівського водосховища,

Всі дільниці знаходяться в лісостеповій зоні південного сходу України. Середньо місячна температура самого холодного місяця (січня) становить - 9 ?С , а самого теплого (липня) - +22,5?С, середньорічна температура - + 7,5?С.

Перше заморозки наступають в першій половині жовтня, останні ще спостерігаються в останній декаді травня. Переважаючими вітрами у літній час є південно-східні вітри, а взимку східні та північно-східні.

Середньорічна кількість опадів становить 410 - 480 мм. При цьому більша їх кількість випадає в теплу пору року - з квітня по жовтень.

Зими помірно сніжні, середня висота снігового покриву становить 12 - 20 см.

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство Дніпропетровської області» є багатовекторним виробництвом, яке включає не тільки виробництво товарної риби , але і селекційно племінну роботу, про що свідчать данні таблиці 2.3.1.

Слід відмітити, що виробничий фонд використовується не в повному обсязі. Так, зокрема всі види ставків використовуються тільки на 80 %, з них більш повніше за все нагульні та вирості. Майже 83 % маточно - ремонтних ставків не зариблюються.

Однією з найскладніших ланок рибогосподарства вважається заготівля рибопосадочного матеріалу (таблиця 2.3.2.). Такий матеріал, а зокрема личинки, отримується безпосередньо у господарстві. За якісними показниками, половина цих личинок - личинки коропа, а інша половина рослиноїдні риби. Вони частково реалізуються іншим господарствам. Великою часткою серед риби є короп, джерелом для отримання якого є плідники. У таблиці 2.3.3. наведені дані по їх кількості.

Таблиця 2.3.1.

Наявність площ виробничого фонду Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство» Дніпропетровської області

№	Тип категорії водойм	На початок звітного періоду	В тому числі
			придатні до використання	не використовуються
1	Ставки, га. всього	590,6	483,9	106,7
2	В тому числі : нагульні	191,5	191,5	-
3	вирощувальні	360,2	281,6	78,6
4	нерестові	1,1	1,1	-
5	маточно-ремонтні	33,8	5,7	28,1
6	зимувальні	3,7	3,7	-
7	карантинні	0,3	0,3	-
8	басейн, м?	5200	5000	200
9	Водойми спеціальних товарних рибних господарств, м?	4547	4547	-

Таблиця 2.3.2.

Заготівля рибопосадкового матеріалу, тис. шт

Джерела заготівлі рибопосадкового матеріалу	Всього	В тому числі
		короп	рослиноїдні риби	сом канальний
Отримано личинок в інкубаційний період	6050	2750	3300	-
Реалізовано личинок іншим господарствам	1800	-	1800	-
Виловлено у водоймах господарства, всього.	265	160	6	100
у тому числі: - річняків	168	125	-	44
- дворічок	97	35	6	56

Таблиця 2.3.2.

Наявність плідників, шт

Показники	Всього	У тому числі
		короп	рослиноїдні риби	сом канальний
Плідники всього	1126	51	93	982
У тому числі: - самки	537	25	45	467
- самці	589	26	48	515

Таблиця 2.3.4.

Зариблення нагульних водойм

Тип водойм	Площа, га	Кількість рибопосадового матеріалу, тис. шт.
		Всього	Утому числі по видах та за віком
			Річняки	Дворічки
			короп	рослиноїдні риби	сомканальний	короп	рослиноїдні риби	Сом канальний
Нагульні водойми всього	359,7	539,72	137,00	252,00	43,65	35,20	5,87	56,00
У тому числі ставки	359,7	165,87*	125,00	-	-	35,00*	5,87*	-
Басейни, м?	2000,0	99,85	-	-	43,65	0,20	-	56,00
Інші водойми**	62,0	264,00	12,00	252,00	-	-	-	-

Примітки: * - розрахункові данні, риба залишалась на зимування з нагульних ставів. ** - Христофорівське водосховище.

Виробничим напрямом рибогосподарства є вирощування товарної риби. За період 2005 - 2006 роки були отримані такі показники (таблиця 2.3.5.).

Таблиця 2.3.5.

Вирощування товарної риби

Категорія і тип водойм	площа зариблених водойм га/м?	Вирощено товарної риби, ц.
		всього	У тому числі
			короп	рослино - їдні риби	сом канальний
Нагульні водойми всього	359,8*	816,6	275,7	307,3	231,6
У тому числі: стави	359,8*	585,0	275,7	307,3-	-
Басейни, м?	3000,0	231,6	-	-	231,6

Примітка : * - в т.ч. і 168 га вирощувальних ставків.

Товарна риба, яка булла вирощена для реалізації, її кількість та розподіл по видам наведені у таблиці 2.3.6.

Таблиця 2.3.6.

Вилов товарної риби

Категорія і тип водойм	Площа зариблених водойм га/м?	Вирощено товарної риби, ц.
		всього	У тому числі
			короп	рослиноїдні риби	сом канальний
Нагульні водойми всього	300*	514,9	152	284,5	78,4
В тому числі стави	300*	436,5	152	284,5	-
басейни	1500	78,4	-	-	48,4
Крім того водосховища	4547	1291	0,07	639,4	651,6**

Примітка : * - залишено не обновленою частина риби в нагульному ставі Таромської дільниці; ** - цей показник відображає кількість всіх інших видів риб.

Переважно товарну рибу виловлювали в ставах, основну частину виловленої продукції складали рослиноїдні риби (товстолобик, білан, карась).

Хоча утримання риби не залежить від кормової бази, як у інших сільськогосподарських тварин, але все ж специфіка ведення теплового господарства потребує приділяти кормам велику увагу. В таблиці 2.3.7. наведена структура використаних кормів по господарству.

Таблиця 2.3.7.

Структура використаних кормів

Корми	Кількість кормів, ц	Структура, %
Комбікорми гранульовані, СБ-3	80,0	29,5
РГМ-8П (модифіковані)	170,0	62,6
Рибні відходи (фарш малоцінної риби)	20,0	7,4
Личинкові (стартові) корма, в т.ч. зоопланктон	1,5	0,5

Основні корми риба знаходять собі сама при утриманні в ставі, але при вирощуванні на термальних водах вона потребує штучної годівлі. Корми, які застосовувались для годівлі, призначались переважно для риби, що утримувалась в садках та басейнах.

Витрати кормів по галузям рибництва наведено в таблиці 2.3.8. Переважно корми витрачались на вирощування товарної риби, причому досить стабільні показники 2004 - 2005 років змінились різким зменшенням кількості кормів в 2006 році.

Таблиця 2.3.8.

Витрати кормів по галузях рибництва, ц

Тваринні категорії	Витрати кормів, всього
	2004	2005	2006
Плідники	60,0	65,0	50,0
Ремонт	55,0	75,0	60,0
Товарна риба	720,0	930,0	84,4
Личинки	0,5	0,6	0,5
Цьогорічки	19,0	8,6	1,5

Таблиця 2.3.9.

Аналіз виробничих показників по господарству

Показники	2004	2005	2006
	план	факт	план	факт	план	факт
Середньо добовий приріст, мг - цьогорічки,	150	80	150	88	150	72
- дворічки	3,3	3,2	3,3	2,8	3,3	1, 7
Витрати кормів на 1 ц приростів, т	4,0	5,8	4,0	7,2	4,0	6,9
Собівартість 1 ц приросту товарного сома, грн..	-	1600	-	2100	-	2600

Аналіз виробничих показників по господарству, що наведено у таблиці 2.3.9 вказує, що спостерігається незначне підвищення середньодобових приростів цьогорічок у 2005 році порівняно з 2004 роком, але в 2006 році вони суттєво знижуються. Така картина відмічається із середньодобовими приростами дворічок.

Аналіз рівня рентабельності рибогосподарства наведено у таблиці 2.3.10.

При аналізі середньої заробітної плати у працівників господарства слід зазначити, що вона суттєво підвищилась в 2005 році порівняно з 2004 роком і надалі продовжує зростати, але не так суттєво (таблиця 2.3.11.).

Таблиця 2.3.10.

Аналіз рівня рентабельності господарства

Показники	Повна собівартість, тис. грн.	Виручка, тис. грн.	Прибуток (+) Збиток (-)	Рівень рентабельності
Зарибок (личинки, рачки)	15,1	14,3	- 0,8	- 5,3
Товарна риба	120,4	112,8	- 7,6	- 6,3
Інші статі (оренда)	32,0	60,5	+ 28,5	89,0
Всього	167,5	187,6	+ 20,1	+ 12
У тому числі без інших статей	135,5	127,1	- 8,4	- 6,2

Таблиця 2.3.11.

Оплата праці у рибогосподарстві

Показники	Роки	2004 до 2006, %
	2004	2005	2006
Затрати праці, люд. д.	5020	4799	4769	95
Середній заробіток працівників за рік, грн.	5760	6720	6960	120

При аналізі рівня рентабельності господарства слід відмітити, що воно є збитковим, і прибуток приносить лише такий показник як оренда. Навіть продаж товарної риби наносить збиток в розмірі 7,6 %. Це є наслідком незадовільного фінансово-економічного стану господарства у якому на потреби санітарного та іхтіопатологічного контролю виділяється коштів значно менше від необхідної потреби.

2.3 Результати власних досліджень та їх аналіз

Риби, які були дослідним матеріалом для виконання даної дипломної роботи, закуплені минулого року відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровське виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство Дніпропетровської області» на Придніпровську дільницю. Вони утримуються у трьох садках по 100 шт. у кожному. Мальки були завезені у господарство у серпні місяці. Цьогорічки утримуються на природних кормах. Влітку при температурі 26 - 28 ?С відмічається висока вегетація водоростей, а взимку навпаки унаслідок зниження температур кормові умови у садках погіршуються.

У березні 2007 року був проведений контрольний відлов риби. З виловленої риби була сформована середня проба (19 екземплярів), які були об'єктом дослідження. Ураженість риб паразитами становить 37% (частина риб вже звільнилася від Bothriocephalus gowkongensis, оскільки строк їх паразитування у кишечнику риби становить приблизно 9 місяців). У 7 хворих риб у кишечнику було виявлено по 1 екземпляру паразитів. Екстенсивність інвазії - це кількість риби враженої паразитами, а інтенсивність - кількість паразитів виявлених в одній рибі.

У риб хворих на ботріоцефальоз у тонкому відділі кишечнику відмічали катарально-геморагічне запалення з крапковими крововиливами на слизовій оболонці (див. додаток 5), стінки кишечнику вкриті шаром тягучого слизу, легко розриваються при незначному впливі зовні. У деяких риб відмічалось помірне здуття кишечнику.

Таблиця 2.4.1.

Групи риб	Маса г	Довжина см
		L*	l*
Здорові (n=12)	40,14 ± 6,3	14,28 ± 0,18	11,36 ± 0,21
Вражені (n=7)	22,47 ± 5,2	12,28 ± 2,2	9,7 ± 1,8

Маса та розмір дослідної риби вільної та враженої Bothriocephalus gowkongensis (М ±m)

L*- довжина риби від голови до кінця хвостового плавнику; l*- довжина риби від голови до кінця лускатого краю;

Аналізуючи дані які наведені у таблиці 2.4.1., можна зробити висновок, що риба вражена Bothriocephalus gowkongensis значно менша за живою масою та довжиною (різниця маси здорової та враженої риби становить 44 %; різниця довжини враженої та здорової риби від голови до кінця хвостового плавнику 8,7 %; різниця довжини враженої та здорової риби від голови до кінця лускатого краю 19,3 %). Така значна різниці маси та довжини між здоровою та хворою рибою зумовлена тим, що Bothriocephalis gowkongensis, який локалізується у тонкому відділі кишечнику, викликаючи катарально-геморагічне запалення та перешкоджаючи контакту хімусу із слизовою оболонкою кишечнику, негативно впливає на процеси травлення корму та всмоктування поживних речовин. Крім того паразити знаходячись у кишечнику риби здавлюють внутрішні органи, порушуючи їх функції, що з часом може призвести до їх атрофії. Bothriocephalus gowkongensis у процесі своєї життєдіяльності виділяють токсини, що спричинює інтоксикацію організму риби та порушує обмінні процеси. Всі ці фактори обумовлюють зниження живої маси та довжини тіла риби хворої на ботріоцефальоз порівняно з контрольними рибами (тієї самої вікової групи та при умовах утримання, але вільними від Bothriocephalus gowkongensis).

Таблиця 2.4.2

Гематологічні показники крові дослідної риби вільної та враженої Bothriocephalus gowkongensis (М ±m)

Групи риб	Гематокрит, %	Еритроцити, Т/л	Лейкоцити, Г/л
Норма	35,2 - 35,6	1,7 - 1,8	41,0 - 45,5
Здорові (n=12)	30,6 ± 2,3	3,2 ± 1,7	43,3± 10,1
Вражені (n=7)	26,4 ± 6,3	3,1 ± 1,5	48,4± 9,5

Виходячи з даних таблиці 2.4.2. ми бачимо, що у риби, враженої Bothriocephalis gowkongensis, значно змінюються гематологічні показники. При цьому показник гематокриту у хворих риб на 13,7 % нищій. ніж у здорових. Гематокритна величина - це відношення формених елементів крові (еритроцитів) до загального об'єму взятої крові. Зменшення даного показника спостерігається при анеміях, які у нашому досліді зумовлені тим, що у зимній період раціон риби був неповноцінний, що могло призвести до аліментарної анемії, а також запальними процесами у травному каналі.

Кількість лейкоцитів у риб, вражених Bothriocephalis gowkongensis, збільшена на 10,6 %, що пояснюється наявністю запальних процесів у організмі хворих риб та підтверджує поставлений діагноз. Кількість еритроцитів у дослідної риби у 1,8 рази перебільшує норму для даної вікової групи. Взяті норми є усередненими для будь-якої пори року, а по літературних даних спостерігається значне коливання цього показнику. Слід зазначити, що при дослідженні крові риб було виявлено велику кількість молодих еритроцитів, це вказує на посилення функції органів гемопоезу, зумовлене тим, що з настанням весняної відлиги покращилися умови утримання та харчування цьогорічок.

При проведенні розтину дослідної риби були виявлені цестоди білого кольору тіло яких має стрічкоподібну форму та є видовженим. Стробіла складається з багатьох члеників, які мають форму квадратів, передній кінець кожного членика коротший ніж задній, тому бічні краї паразита здаються пилоподібно зазубрені. Головка (сколекс) серцеподібної форми з двома симетрично розташованими ботріями (див. додаток 6), за допомогою яких паразити кріпляться до слизової оболонки кишечнику риб. Сім'яники розташовуються у бічних частинах членика. Цирус та вагіна відкриваються загальним статевим отвором на дорсальній поверхні членика. Яєчник двохлопасний, розташований біля заднього краю членика, жовточники ? у бокових частинах стробіли. Матка у форми звивистої трубки відкривається з боку кожного членика.