Основні відомості про шкідників

25

Основні відомості про шкідників та хвороби сільськогосподарських культур

Шкідники й хвороби рослин можуть завдавати великої шкоди сільському господарству, знижуючи врожай на 10 - 25%, а іноді до 35%. Для успішного використання найбільш досконалих засобів захисту посівів необхідно знати основні їх види, особливості розвитку, а також заходи боротьби з ними.

Серед шкідників сільськогосподарських культур найбільш небезпечні комахи - різні види саранових, попелиць, клопів, жуків, метеликів, пильщиків, а також нематодb, кліщі, слимаки, гризуни - миші, пацюки, хом'яки, ховрахи.

Всі хвороби рослин поділяють на дві групи: неінфекційні, або не паразитарні, та інфекційні, або паразитарні.

Неінфекційні хвороби виникають внаслідок дії на рослину несприятливих (абіотичних) факторів зовнішнього середовища води, температури, умов живлення, шкідливих домішок у повітря тощо.

Інфекційні хвороби з'являються під дією патогенних організмів або біотичних факторів. Збудниками їх можуть бути гриби, бактерії, актиноміцети, віруси, мікоплазмові тіла й квіткові рослини-паразити.

Шкідники та хвороби зернових і зернобобових культур

Шкідники. Зернові й зернобобові культури пошкоджують понад 100 видів комах. Серед них є багатоїдні та спеціалізовані. Великої шкоди колосовим культурам із спеціалізованих завдають клопи-черепашки, попелиці, хлібна жужелиця, хлібні жуки, гесенська та шведська мухи. Небезпечними шкідниками зернобобових культур є попелиці, гороховий зерноїд, бульбочкові довгоносики, горохові плодожерки.

Клопи-черепашки поширені у південних степових районах. Зимують у листяній підстилці в лісах, полезахисних лісосмугах, садах. Навесні, коли встановиться стійка тепла погода (17-20 C), перелітають на посіви, де живляться і в першій половині травня відкладають яйця на молоді сходи рослин, бур'яни, залишки соломи і навіть на грудочки землі. В середині літа личинки перетворюються на дорослих клопів, які пошкоджують листки, нижню частину стебел і колосся пшениці, жита, вівса та ячменю, іноді й кукурудзи а у фазах молочної, воскової та повної стиглості й зерно.

Попелиці (звичайна, злакова, велика злакова та ячмінна). Це не мігруючі, або однодомні, види. Яйця зимують на листках озимих і сходах диких злаків. Навесні виплоджуються личинки, які перетворюються у безкрилих самок-засновниць. Розмножуючись партеногенетично (без запліднення), вони дають декілька поколінь. Серед них є крилаті форми, які перелітають на ярі злаки, де продовжують розмножуватися.

Мігруючі, або дводомні види, як черемхово-злакова попелиця, живуть на злаках тільки влітку. Восени вони переселяються на дерева або кущі, де зимують у фазі яйця. Живуть попелищ великими колоніями. Уколами і висмоктуванням соку рослин спричиняють нерівномірний ріст тканин. Листки скручуються, жовтіють і відмирають.

Хлібна жужелиця поширена в Степу. Найбільшої шкоди завдає посівам озимої та ярої пшениці, ячменю, жита. Зимують в основному личинки ІІ-ІІІ віків в грунті на глибині 20-ЗО см, навесні продовжують пошкоджувати сходи, поки не перетворяться в лялечку. Жуки з'являються в середині літа. Починаючи з фази молочно-воскової стиглості, вони вигризають у колосках зерно. Шкідник дає одне покоління на рік.

Хлібні жуки. Найбільшої шкоди колосовим зерновим завдає жук-кузька. Зимують у ґрунті личинки, розвиток їх триває 22 місяці. Протягом першого року життя вони живляться перегноєм і корінням різних рослин, а на другий рік перегризають підземні частини сходів і молодих рослин. Жуки з'являються на посівах під час достигання хлібів. Нестигле зерно обгризають, а стигле частково вибивають з колосків. Яйця відкладають у ґрунт на глибину від 5 до 20 см. Жуки вилітають у травні - червні. Спочатку концентруються на пирії та інших диких злаках, а потім на озимих і ярих культурах.

Гесенська муха найбільшої шкоди завдає пшениці. Поширена на всій території України. За зовнішнім виглядом нагадує комарика. Зимують личинки в несправжніх коконах на озимих посівах, сходах самосіву, а також на диких злаках. Виліт мух першого (весняного) покоління відбувається в період виходу озимих у трубку. Через 4-5 днів після вильоту вони відкладають яйця. Після виплоджування личинки залазять по пластинці листка за його піхву і, присмоктавшись біля основи стебла, живляться соками рослин.

На Україні гесенська муха дає від 2 до 4 поколінь на рік.

Шведська муха поширена на всій території України, особливо на Поліссі та в Лісостепу. Зимують дорослі личинки на озимих посівах, багаторічних та дикоростучих злакових травах. Виліт мух першого покоління спостерігається в кінці квітня - на початку травня. Залежно від погодних умов розвивається 2-4 покоління. Перше покоління розвивається на ярих злакових культурах, багаторічних травах, друге - на дикоростучих злаках, третє - на самосіві, а четверте - на сходах озимих.

Гороховий зерноїд особливо великої шкоди завдає у південних районах республіки. Посіви гороху жуки заселяють під час бутонізації та цвітіння. Самки відкладають яйця на поверхню зелених бобів. Личинка вгризається в горошину, де розвивається до перетворення в дорослого шкідника.

Із зібраним зерном шкідник потрапляє у зерносховища, де й зимує в середині зерна. Частина жуків залишається зимувати в зерні на полі. Основна маса їх попадає в поле з посівним матеріалом.

Бульбочкові довгоносики. Зернобобовим найбільшої шкоди завдають смугастий та щетиновий, а люпину - люпиновий бульбочковий довгоносики. Перші два види дуже поширені в Лісостепу, а третій - на Поліссі. У більшості видів зимують жуки. З'являються вони після зимівлі рано і

живляться листками багаторічних та сходами однорічних бобових рослин. Личинки виїдають тканину бульбочок на коренях бобових.

Хвороби. Залежно від збудників хвороби зернових культур ділять на грибні (сажкові, іржасті, фузаріозні, гельмін-тоспоріозні, борошнисторосяні), бактеріальні та вірусні.

Тверда сажка, або зона, поширена на всій території України. Уражений колос на початку молочної стиглості зерна має інтенсивно зелений колір з синім відтінком, колоски розпушені під дією збудника. В ураженому колосі замість зерна утворюються округлої форми чорні "мішечки" зони, в яких міститься багато хламідоспор. При збиранні пшениці, особливо під час обмолочування, "мішечки" руйнуються і хламідоспори потрапляють на поверхню зерна. Під час сівби разом із зерном вони потрапляють у ґрунт, де проростають, утворюють інфекційну гіфу, яка проникає в молодий проросток пшениці. Під час формування зерна спостерігається значне розростання міцелію, його ділення і утворення чорної спорової маси-хламідоспор.

Порошиста (летюча) сажка поширена в усіх районах вирощування пшениці. В ураженому колосі ще до того, як він вийде з піхви листка, всі частини - зав'язь, луски, остюки - вже зруйновані й перетворені в чорну порошисту масу хламідоспор гриба.

Зараження відбувається під час цвітіння. Потрапивши на приймочку квітки, хламідоспори проростають і утворюють гіфи (нитчасті утворення), які досягають зав'язі й проникають у насінний зачаток або в оболонку зернини, де й зберігаються. Висіяне заражене зерно проростає, одночасно розвивається і міцелій (вегативне тіло) паразита, досягши колоса, утворює масу спор. Джерелом летючої сажки є заражене насіння.

Лінійна, або стеблова, іржа уражає велику кількість видів (280) культурних і дикорослих злаків. Ознаками хвороби є поява головним чином на стеблах, листкових піхвах довгастих іржаво-бурих порошистих подушечок. Пізніше, в кінці вегетації пшениці вони набувають вигляд довгастих чорних подушечок, які зливаються в чорні смужки. Весною, перезимувавши на рештках, збудник хвороби розвивається на проміжній рослині - барбарисі, звідки поширюється знову на злакові рослини.

Бура листкова іржа пшениці поширена в Лісостепу і на Поліссі, але в окремі роки з'являється і на півдні. Проявляється на листкових пластинках і піхвах, частіше з верхнього боку, спочатку у вигляді червоно-бурих, а пізніше чорних подушечок. Збудник хвороби гриб. На Україні він зимує в листках озимої пшениці, диких злаків. Весною утворюються спори, якими гриб розмножується. Протягом весняно-літнього періоду буває декілька поколінь спор. Джерелом інфекції можуть бути пирій повзучий, стоколос, житняк, костриця лучна, тонконіг звичайний. У північних районах спори з решток стерні можуть потрапляти на нові сходи І заражати їх. Внаслідок ураження зменшується поверхня листків і тому ослаблюється процес утворення органічних речовин. Недобір урожаю може досягати 20-30%.

Жовта іржа розвивається з ранньої весни до пізньої осені, уражуючи всі надземні частини рослини, листки, листкові піхви, стебла. На уражених частинах рослини утворюються дуже дрібні лимонно-жовті порошисті подушечки, розташовані поздовжніми шарами. Наприкінці вегетації поряд з жовтими подушечками з'являються чорні, які теж розміщені лінійними рядами і прикриті епідермісом (шкірочкою). Збудник хвороби - гриб, може заражати понад 20 видів злаків, в тому числі пшеницю, ячмінь, жито, пирій та ін. Зимує на озимих посівах І багаторічних диких злаках В ураженій тканині вегетативних органів, а також у зерні.

Аскохітоз поширений на всіх зернобобових. Уражуються сходи, листки, стебла, боби, насіння, на яких з'являються плями. На стеблах і бобах вони часто вдавлені й облямовані. Уражене насіння або зовсім втрачає схожість, або з нього виростають хворі ростки, які гинуть. Зимують гриби - збудники хвороби в насінні і рештках рослин.

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Хвороба гороху дуже поширена в районах достатнього зволоження. Збудники - гриби. З верхнього боку листків з'являються округлі білуваті або жовтуваті плями, з нижнього боку яких утворюється сірувато-фіолетовий павутинистий наліт спороношення гриба. При ураженні бобів плями спочатку безбарвні, а потім коричневі. Рослини в'януть і часто не дають врожаю. Джерелом інфекції є уражені рештки рослин насіння.

Бура плямистість люцерни проявляється на листках у вигляді бурих, округлих, спочатку дрібних, а пізніше близько 2-3 мм у діаметрі плям із зубчасто-бахромчастими краями. У центрі їх утворюються один або два воскоподібних бугорки. На стеблах і черешках плями довгасті. Збудник хвороби - гриб, який зимує на рослинах. Шкідливість хвороби полягає у передчасному масовому опаданні листків і зниженні врожаю насіння.

Шкідники і хвороби цукрових буряків та інших технічних культур

Шкідники. Бурякова попелиця масово розмножується в західних районах України. Оселяється колоніями на нижньому боці листків буряків, а також на молодих стеблах висадків. Дорослі попелиці та їх личинки висмоктують сік рослин, внаслідок чого листки скручуються і відстають у рості. Протягом літа розвивається до 15 поколінь. Дводомний вид. Зимують яйця на калині, жасмині.

Бурякова коренева попелиця шкодить у різних фазах свого розвитку. Особливо великої шкоди завдає у посушливі роки. Зимують безкрилі форми у ґрунті на бурякових полях. Навесні самки народжують по 10-25 личинок, які проникають до дрібних корінців рослини і висмоктують сік. Внаслідок цього корінці відмирають, листки в'януть, рослини відстають у рості. За час вегетації на буряках розвивається 9-10 поколінь.

Бурякові блохи. Найбільш шкідливими є звичайна, або гречкова, й південна бурякові блохи. Зимують жуки під різними рослинними рештками на полі і в лісосмугах під опалими листками. Після виходу з місць зимівлі живляться спочатку на бур'янах, а при з'явленні сходів буряків переселяються на них, де жуки вигризають м'якоть з верхнього боку листків. Дуже пошкоджені сходи гинуть. Самки відкладають яйця у поверхневий шар ґрунту біля корінців різних рослин, якими потім живляться личинки. Заляльковуються вони в поверхневому шарі ґрунту. Молоді жуки, які з'являються у другій половині літа, шкоди не завдають.

Бурякова муха - небезпечний шкідник, особливо в західних районах України. Мухи з'являються навесні й живляться нектаром квітучих бур'янів. Яйця відкладає на нижню поверхню листків буряків. Личинки вигризають всередині листків ходи (міни), виїдаючи м'якоть і залишаючи непошкодженими верхню й нижню шкірочки. Розвиток личинок триває 2-3 тижні, потім вони заляльковуються у ґрунті. За літо шкідник дає 2-3 покоління.

Бурякова мігруюча міль дуже поширена в південних областях України. Гусениці пошкоджують буряки та їх висадки. Вони проточують ходи у черешках листків та у верхній частині кореня. Пошкоджені молоді рослини гинуть. На висадках гусениці роблять ходи у верхівках квітконосних стебел і пазушних листках. За літо розвивається 4 покоління. Зимують гусениці різного віку. Метелики з'являються у травні. Яйця (100-150 шт) відкладають на сходи буряків, ґрунт та рослинні рештки.

Звичайний буряковий довгоносик поширений у Степу і в деяких районах Лісостепу. Шкодять жуки й личинки. Найбільш небезпечні жуки у весняний період після виходу з зимівлі. Потребуючи додаткового живлення, вони об'їдають листки, стебельця і проростки сходів. Після спарювання і відкладання яєць жуки поступово відмирають, а личинки живуть у ґрунті й живляться коренями буряків та інших лободових і рослин, заляльковуються в ґрунті. Молоді жуки, як правило, не виходять з ґрунту і залишаються зимувати.

Хвороби. Коренеїд уражує тільки молоді рослини, до утворення другої пари справжніх листків. У проростків загниває корінець і підсім'ядольне коліно. У місцях ураження тканина кореневої шийки буріє, стебельце тоншає, бічні корені не розвиваються, надземна частина рослини жовтіє і в'яне. Причина розвитку коренеїда - комплекс несприятливих умов для розвитку сходів буряків і ґрунтові мікроорганізми. До найбільш активних збудників належать гриби та бактерії. Збудник хвороби зберігається у ґрунті.

Коренеїд найбільш поширений на вологих, глинистих і суглинкових ґрунтах при недостатній аерації.

Шкідники і хвороби картоплі та овочевих культур

Шкідники. Колорадський жук дуже небезпечний шкідник картоплі та інших пасльонових культур. Шкодять жуки та їх личинки, об'їдаючи листки картоплі. Самка відкладає яйця з нижнього боку листків. Личинки живуть близько трьох тижнів. Закінчивши розвиток, вони залазять у ґрунт і там заляльковуються. Протягом весни й літа, залежно від погодних умов, розвивається 2-3 покоління жуків. Зимують у ґрунті дорослі жуки й лялечки.

Капустяний білан дуже поширений на Поліссі та в Лісостепу на капусті. Зимують лялечки шкідника на гілочках дерев, кущів. Самки відкладають яйця на нижній бік листків кормових рослин. Молоді гусениці пошкоджують всі капустяні, обгризаючи листки з країв. Капустяний білан на Україні дає 2-4 покоління на рік.

Павутинний кліщ дуже небезпечний шкідник багатьох, зокрема гарбузових культур, особливо в суху жарку погоду. Кліщі висмоктують сік з нижнього боку листків, обплутуючи їх тонким павутинням. На пошкоджених листках спочатку з'являються світлі плями, потім листки знебарвлюються і засихають. Кліщ зустрічається у парниках і на городах. Зимують самки у щілинах парників, на рослинних рештках. Весною вони відкладають яйця на нижній бік листків. Протягом сезону в теплицях розвивається 8-10 поколінь.

Стеблова нематода картоплі. В бульбах шкідник знаходиться на межі здорової та ураженої тканини. Перші ознаки ураження бульб - утворення під шкіркою картоплі невеликих білих плям, які є місцем розмноження нематод. Шкірка на цих плямах тріскається, звідти видно пухку уражену тканину бурого кольору. У пошкоджених бульбах розпадаються крохмальні зерна і бульби трухлявіють.

Хвороби. Фітофтороз дуже поширений на Україні. Уражує всі надземні частини і бульби. Перші ознаки виявляються на листках і стеблах у вигляді бурих розпливчастих плям з білуватим нальотом спороношення на нижній поверхні листка. Уражені листки чорніють, рослина передчасно відмирає. На бульбах хвороба проявляється у вигляді буруватих, злегка вдавлених плям різного розміру. Збудником хвороби є гриб. Протягом вегетації він розповсюджується спорами. Головним джерелом фітофторозу є заражені бульби, в яких зберігається гриб у формі грибниці. Збудник, крім картоплі, уражує помідори та деякі інші рослини з родини пасльонових.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз) уражує цибулю в усі періоди росту. На листках з'являються жовті плями з сірувато-фіолетовим нальотом. Пізніше листки стають темно-сірими, поступово жовтіють і засихають. Насіння на уражених рослинах недорозвинуте. Збудник хвороби - гриб. Зимує він у цибулинах і звідти при пророщуванні їх переходить у листки.

Бактеріальний рак уражує помідори протягом усієї вегетації. Розрізняють дифузне (проникнення по всій рослині) й місцеве ураження. При дифузному розсада в'яне й гине. У дорослих рослин в'януть окремі листки і пагони, на стеблах помітні темні смужки. На поперечному розрізі стебел судини мають вигляд темних крапок. При місцевому ураженні плодів біля плодоніжки виникають білі плями з темним центром, подібні до пташиного ока, через що цю хворобу часто називають "пташине око". Збудник хвороби - бактерії, які проникають у тканину в місцях поранень. Джерелом хвороби є уражене насіння і неперегнилі рештки рослин.

Борошниста роса гарбузових культур проявляється на всіх гарбузових культурах у відкритому і особливо в закритому ґрунті у вигляді білого або рожево-сірого нальоту з обох боків листків. Уражені листки засихають. Збудником є гриби. Під час вегетації рослин збудники поширюються спорами. Первинне зараження їх навесні відбувається від спор, які дозрівають на опалих листках.

Шкідники та хвороби садів і ягідників

Шкідники. Яблуневий квіткоїд. В Європейській частині поширений скрізь, де росте яблуня. Може пошкоджувати і грушу. Зимують жуки під опалими листками, у щілинах кори і верхніх шарах ґрунту. Рано навесні жуки з'являються на деревах і пошкоджують бруньки й бутони. Самки відкладають по одному яйцю в зелені бутони. Личинки виїдають їх внутрішні частини, склеюють пелюстки. Такі бутони не розпускаються, буріють і засихають, утворюючи ковпачок, під яким личинки заляльковуються. Молоді жуки деякий час живляться листками. В середині літа впадають у стан спокою. Протягом року розвивається одне покоління. Букарка поширена по всій території України, в Криму, на Кавказі. Пошкоджує бруньки і листки різних плодових дерев. Зимують жуки в ґрунті. З появою листків самки відкладають по яйцю в черешки листків або центральну жилку, вмістом яких потім живляться личинки. Пошкоджені листки засихають і опадають. Восени личинки з опалих листків переходять у ґрунт, де заляльковуються і перетворюються в дорослих жуків. Дають одне покоління на рік.

Казарка пошкоджує більшість плодових дерев, особливо яблуню, абрикос, сливу. Жуки з'являються на деревах рано навесні і живляться спочатку бруньками, листками, а потім тільки зав'яззю. Яйця самка відкладає в м'якоть плода. Личинка може розвиватися тільки в плодах, уражених плодовою гниллю, які згодом опадають. Личинки заляльковуються у ґрунті, де й зимують сформовані жуки. Розвивається одне або два покоління.

Трубковерт вишневий, або вишневий довгоносик, поширений у Степу і Лісостепу. Пошкоджує вишню, черешню й інші кісточкові породи. Жуки, які перезимували навесні, сильно шкодять бутонам, квіткам і плодам. Яйця відкладають в зелений плід, вигризаючи в ньому яйцеву камеру і закупорюють її пробкою з екскрементів. Личинка проникає в м'яку кісточку і живиться її вмістом. Пошкоджені плоди не опадають. Заляльковуються личинки в ґрунті. Молоді жуки залишаються в грунті на зиму. Частина личинок зимує в ґрунті і заляльковується в кінці літа наступного року.

Сірий бруньковий довгоносик поширений на півдні України. Пошкоджує всі плодові дерева, а також смородину, аґрус, виноград. Зимують жуки в ґрунті. Живляться вони вдень спочатку бруньками, а згодом і листками. Після цвітіння яблуні відкладають яйця у загорнуті кінці листків. Личинки виплоджуються через 10-12 днів, падають на землю, заглиблюються в ґрунті, де живляться корінням протягом двох років. Заляльковуються в кінці наступного літа.

Яблунева плодожерка поширена скрізь, де є її основна кормова порода - яблуня. Крім того, пошкоджує грушу, айву, іноді кісточкові. Літ метеликів починається під час цвітіння яблуні. Самки відкладають яйця в тиху погоду ввечері після заходу сонця. Гусениці виплоджуються через 9-14 днів, вгризаються всередину плода до насіннєвої камери і живляться насінням. Після живлення (через 24 - ЗО днів) вони залазять у щілини кори або в ґрунт, там плетуть кокони, в яких і зимують.

Яблунева міль зустрічається скрізь, де росте яблуня. Поширена по всій Україні. Метелики літають у липні. Самки відкладають яйця купками на кору молодих гілок і вкривають їх слизом, який швидко твердіє і утворює щиток. Гусениці залишаються під щитком на зимівлю. Навесні виповзають з-під них і вгризаються в молоді листки, роблять всередині їх ходи (так звані міни). В період цвітіння починають об'їдати листки, обмотуючи їх павутинням. Заляльковується кожна гусениця в окремому коконі в павутинному гнізді. Розвивається одне покоління.

Кільчастий шовкопряд пошкоджує всі плодові породи. Метелики відкладають яйця навколо гілки у вигляді кільця. Кладки яєць зимують. Перед цвітінням плодових дерев гусениці виходять з місць зимівлі і об'їдають листки. Заляльковуються поодинці в коконах між листками.

Білан жилкуватий найбільшої шкоди завдає у лісостеповій і південній частині лісової зони. Пошкоджує всі плодові дерева. Метелики літають у червні і відкладають яйця на верхній бік листків. Гусениці живуть групами, скелетуючи листки. Зимують вони в окремих коконах у гніздах із одного-двох листків, стягнутих павутинкою. В період розпускання бруньок виходять із зимових гнізд і живляться бруньками й листками. Після цвітіння яблуні (через 7 - 10 днів) починають заляльковуватися. На початку червня з'являються метелики.

Американський білий метелик поширений у Закарпатті та в Криму, Одеській, Донецькій і Вінницькій областях, є об'єктом внутрішнього карантину. Пошкоджує всі плодові культури. Навесні самки відкладають яйця купками на нижній бік листків. Молоді гусениці живуть колоніями, утворюють гнізда, обплітаючи листки павутинням. Більш дорослі зустрічаються на листках поодинці. Вони живляться листками, вигризаючи м'якоть. Зимують лялечки під корою дерев та в інших затишних місцях. Має два покоління на рік.

Червоний плодовий кліщ дуже поширений. Пошкоджує переважно яблуню, грушу, сливу, черешню, абрикос. Зимують яйця в розгалуженнях гілок і тріщинах кори. Личинки виплоджуються з часу відокремлення бутонів. За літо розвивається 4-6 поколінь.

Хвороби. Парша найбільшої шкоди в садах завдає на Поліссі, Лісостепу, Закарпатті. Збудник хвороби - гриб.

Уражуються квітки, листки, зав'язь, плоди, пагони. Уражені органи вкриваються дрібними темними плямами, на поверхні яких можна побачити зеленуватий бархатний наліт конідій гриба. Уражені квітки засихають і плоди не зав'язуються. На листках і плодах хвороба проявляється у вигляді маслянистих розпливчастих плям. Плоди в місцях утворення плям вкриваються тріщинами, швидко загнивають. Джерелом первинного зараження є уражені листки, що перезимували. Збудник хвороби може зимувати на пагонах у вигляді міцелію (грибниці).

Плодова гниль, або моніліоз, поширена в садах усіх зон, де завдає великої шкоди, знищуючи в окремі роки до 50% урожаю плодів. Збудник хвороби - гриб. Уражуються плоди яблуні, груші, айви та інших. На ураженому плоді з'являється бура пляма, яка швидко розростається по всьому плоду. На поверхні його з'являється велика кількість сірувато-білих подушечок, які розташовані концентричними колами. Вони являють собою щільне сплетіння гіф міцелію гриба, на кінцях яких утворюється конідіальне спороношення. Зимує збудник хвороби у вигляді міцелію в муміфікованих плодах, а також у плодових гілочках і навіть бруньках.

Борошниста роса яблуні завдає великої шкоди в садах, особливо на півдні України. Уражуються молоді листки, пагони, квітки, плоди, які вкриваються білим, борошнистим нальотом, що згодом буріє. Цей наліт являє собою міцелій і спороношення гриба. Уражені листки припиняють ріст, буріють, скручуються і опадають, а суцвіття не утворюють плодів. Зимує міцелій гриба, який зберігається в бруньках.

Мільдью дуже шкідливе захворювання винограду. Проявляється хвороба на всіх зелених надземних органах рослин. На уражених листках помітні зверху блідо-зелені або жовтуваті плями, які потім буріють. З нижнього боку листків, у місцях плям, формується білий пушистий наліт спороношення гриба - зооспорангії і зооспорангієносці. Уражені ягоди набувають темно-шоколадного кольору, а навколо плодоніжки утворюється синювата смужка. Збудник хвороби - гриб з роду плазмопара. В опалих листках зимують спори, які проростають навесні. При сильному розвитку хвороби листки і пагони засихають, вусики загнивають, квітки і зав'язі відмирають.

Кореневий рак, або зобуватість коренів. Уражуються корені та коренева шийка. Бактерії потрапляють у рослини через ранки на коренях, що з'являються внаслідок їх пошкодження шкідниками. Під впливом бактерій тканина розростається і на коренях утворюються щільні нарости різної форми, внаслідок чого утруднюється засвоєння води і поживних речовин з ґрунту.

Мозаїка яблуні. Збудником є вірус, що передається під час окулірування або щеплення живців. Проявляється хвороба у розсадниках на молодих листках, які вкриваються жовтувато-зеленими плямами. Плями неправильної форми - кільцеві, дужкоподібно зігнуті, розташовані по всій поверхні листків. При сильному ураженні листки відмирають.

Багатоїдні шкідники

Дротяники - личинки жуків-коваликів. На Україні різні культури пошкоджують види смугастий степовий і темний. Дротяники вигризають ходи різної довжини у набубнявілому насінні, в проростках і стебельцях сходів, а також у прикореневій частині стебельця. Личинки розвиваються в ґрунті 3-4 роки. Дорослі жуки майже не шкодять.

Хрущі. Найбільше шкодять такі види, як західний, східний, травневий та мармуровий хрущі. Жуки з'являються перед цвітінням плодових культур. Літають після заходу сонця. Личинки пошкоджують коріння різних рослин, розвиваються протягом 2-4 років.

Південний сірий довгоносик. Небезпечний шкідник багатьох культур, зокрема кукурудзи, особливо у Степу. Зимують жуки. Самки відкладають яйця на верхній шар ґрунту. Шкодять жуки, обгризаючи листки рослин, перегризаючи молоді стебла. За рік розвивається одне покоління.

Совка-гамма. Перше покоління метеликів з'являється у травні. Самки відкладають яйця на нижній бік листків. Гусениці пошкоджують понад 100 видів різних рослин, грубо об'їдаючи листки й генеративні частини. Зимують у різних фазах розвитку. На Україні розвивається 3 покоління на рік.

Капустяна совка. Метелики з'являються у травні - червні. Шкідник належить до групи надземних совок (гусениці її пошкоджують надземні частини рослин). Самки відкладають яйця на нижній бік листків. Зимує шкідник у фазі лялечки в ґрунті. На Україні розвивається 2 покоління.

Озима совка - один з найнебезпечніших шкідників сільськогосподарських рослин. Гусениці пошкоджують більш як 147 видів рослин. На Україні дає 2 покоління за рік. Зимують дорослі гусениці у ґрунті, навесні вони заляльковуються у верхньому шарі ґрунту. Самки відкладають яйця на рештки бур'янів та культурні рослини. Особливо великої шкоди завдають гусениці першого покоління молодим рослинам буряків, а другого покоління пошкоджують сходи озимої пшениці, жита та інших культур.

Лучний метелик. Метелики першого покоління вилітають із лялечок у другій половині травня. Самки відкладають яйця на листки різних рослин і рослинні рештки. Гусениці живляться надземними частинами рослин, об'їдаючи листки, стебла, квітки і зав'язі, трохи обплутуючи пошкоджені частини павутиною. Зимують дорослі гусениці в коконах у ґрунті. Залежно від умов може давати 2-3 покоління.

Стебловий кукурудзяний метелик. Зимують дорослі гусениці в рештках рослин, якими живилися. Навесні вони заляльковуються. Метелики з'являються на полях незадовго до викидання кукурудзою волотей і відкладають яйця. Гусениці ховаються під обгортки качанів, у листки, де живляться м'якими частинами рослини, потім вгризаються всередину стебла, де вигризають довгі ходи і переміщуються ближче до основи стебла. На Україні стебловий метелик дає одне покоління.

Заходи боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур

Агротехнічні заходи можуть змінювати мікроклімат (температуру і вологість) у травостої польових культур, умови життя комах і збудників хвороб у несприятливий для них бік розвитку.

Високий агрофон сприяє одержанню високого врожаю, загибелі багатьох шкідників і збудників хвороб, підвищенню стійкості рослин проти пошкодження.

Раціональне розміщення й чергування культур у сівозміні, вибір кращих попередників, дотримання оптимальних строків сівби і глибини загортання насіння мають велике значення в запобіганні розвитку тих шкідливих організмів, які продовжують свій цикл розвитку на рослинних рештках, нагромаджуються у ґрунті й здатні довгий час бути життєздатними.

На стійкість рослин проти шкідливих організмів позитивно впливає правильна система удобрення, своєчасний і якісний догляд за посівами (боронування сходів, обробіток ґрунту в міжряддях, боротьба з бур'янами). Знищення бур'янів заважає розселенню комах і поширенню збудників хвороб.

Важливим заходом є впровадження у виробництво стійких сортів, а також дотримання правильної системи насінництва. При розміщенні посівів слід дотримуватись просторової ізоляції, яка утруднює переліт комах і запобігає перезараженню рослин збудниками хвороб.

Хімічні заходи боротьби з шкідниками і хворобами рослин. Основою хімічного методу є використання отруйних для шкідливих організмів хімічних сполук - пестицидів, які залежно від призначення поділяють на інсектициди - препарати, які застосовують проти шкідливих комах; акарициди - проти кліщів; зооциди - проти гризунів; фунгіциди - піроти збудників хвороб, нематоциди - проти нематод і гербіциди - проти бур'янів.

У даний час роль хімічних засобів боротьби зростає, в зв'язку з цим налагоджено виробництво препаратів комплексної і комбінованої дії проти шкідників і збудників хвороб (фентіурам, тигам, меркургексан, гептатіурам), а також препаратів системної та внутрірослинної дії (віта-вакс, фозалон, фундазол).

Тепер до пестицидів пред'являються нові вимоги - бути високотоксичними для шкідливих організмів, малотоксичними для. рослин, людини і теплокровних тварин і нездатними нагромаджуватись в оброблених рослинах.

Інсектициди. Хлорофос (80% -ний порошок, що змочується, і 7% -ний гранульований) застосовують проти клопа-черепашки, хлібних жуків, капустяного білана, капустяної молі, совки, личинок капустяної й бурякової мух, яблуневої молі, гусениць кільчастого і непарного шовкопрядів, листокруток, колорадського жука, лучної совки, лучного метелика. Доза 80% -ного порошку на зернових культурах - 1,5-2, а овочевих - 0,5-0,8 кг/га. діючої речовини.

Метафос (20% -ний концентрат емульсії і 30% -ний порошок) використовують для боротьби з клопом-черепашкою, хлібними жуками, а також для знищення кліщів, трипсів, попелиць та ін. Доза препарату при обприскуванні зернових - 1,5-2 кг/га (норма витрати рідини - 25 - ЗО л/га), проти сисних шкідників зернобобових культур - 0,25, люцерни - 0,5 кг/га діючої речовини.

Ф о с ф а м і д (40% -ний концентрат емульсії) використовують протії сисних і гризучих шкідників овочевих та технічних культур в 0,1-0,2% -ній концентрації.

Гамма-ізомер ГХЦГ (25% -ний порошок, що змочується, та 16% -ний концентрат мінерально-масляної емульсії) застосовують проти бурякових довгоносиків у концентрації 0,3%, горохової зернівки - 0,1, хлібної жужелиці, озимої совки - 0,2-0,3%. Для внесення в ґрунт у розсадниках проти личинок хрущів, дротяників та гусениць підгризаючих совок з розрахунку 50 кг/га використовують 2% -ний крупно-зернистий та 4% -ний дрібнозернистий гранульовані препарати на суперфосфаті.

ДНОК (40% -ний розчин) використовують у 0,5-1% -ній концентрації для ранньовесняного (до розпускання бруньок) обприскування плодових дерев і проти зимуючих фаз різних шкідників (медяниці, попелиці, кліщів, щитівки, спори грибів). Норма витрати робочої рідини при обприскуванні саду - 1500-2000 л/га.

Сайфос (70-80% -ний порошок) використовують як контактний і внутрірослинної дії інсектицид проти всіх видів попелиць (за винятком газоутворюючих), а також для обпудрювання насіння з метою захисту сходів від сисних шкідників. Доза препарату для передпосівної обробки насіння - 2-4 кг/т, при обприскуванні овочевих культур - 1-2 кг/га діючої речовини.

Акарициди. Кельтан (20% -ний концентрат емульсії і 18,5-ний порошок) застосовують в 0,2% -ній концентрації проти різних кліщів на плодових, овочевих, винограді. Доза препарату - 1,6-3 кг/га діючої речовини з витратою робочої рідини 800-1500 л/га для обробки садів і 400 л/га польових культур.

Тедіон (30-50% -ний порошок, що змочується). Високотоксичний акарицид проти личинок і яєць усіх видів кліщів на плодових, овочевих, цитрусових культурах, бавовнику і виноградній лозі. Норма витрати - 3-8 кг/га діючої речовини; суспензію готують у концентрації 0,2 - 0,4% для багатолітражного обприскування та 0,8-1,6% для малооб'ємного.

Фунгіциди. Бордоська рідина ефективна в боротьбі з багатьма грибними і бактеріальними хворобами (парша яблуні й груші, фітофтороз картоплі й томатів, мільдью винограду, пероноспороз буряків, цибулі, капусти, зернобобових та ін). Застосовують її в 1% - ній концентрації лише при багатолітражному обприскуванні. Для виготовлення 100 л 1% -ної бордоської рідини потрібно взяти 1 кг мідного купоросу, 1 - 1,2 кг високоякісного гашеного вапна і 98 л води.

Цинеб (80% -ний порошок, що змочується) застосовують проти грибних і бактеріальних захворювань (фітофтороз картоплі й томатів, пероноспороз цибулі, капусти, буряків, зернобобових, бактеріоз льону, огірків та ін). Доза препарату при обробці овочевих - 2-4 кг/га, зернових і технічних культур - 4-6 кг/га діючої речовини.

Хлорокис міді (90% -ний порошок, що змочується) використовують для обприскування рослин проти тих хвороб, що й бордоську рідину. Доза препарату 3-8 кг/га, а при авіаобприскуванні цукрових буряків - 4 кг/га діючої речовини.

Купрозан випускається у формі порошку (65% хлорокису міді +15% цинебу), його використовують для обробки садів, виноградників, овочево-баштанних та технічних культур у вигляді 0,4% -ної водної суспензії в дозі 1,5 - 7 кг/га діючої речовини. Препарат не можна змішувати з милом.

Сірка колоїдна (70% -ний порошок, що змочується) використовують проти грибних хвороб (парша, борошниста роса, плодова гниль). Доза препарату - 2 - 20 кг/га.

Зооциди. Ратиндан застосовують для боротьби з пацюками, мишами у виробничих приміщеннях, діє як антикоагулянт крові. Норма витрати препарату - 3% від маси принади.

Фосфід цинку (21% - ний порошок, таблетки, паста) використовують як кишкову отруту для боротьби з гризунами (ховрахи, пацюки, миші) і вовчком. Доза витрати - 0,2-0,4 кг/га. Застосовують у вигляді отруйних принад з вмістом отрути 4,5% проти пацюків і полівок, ховрахів - 10, вовчка - 5% від маси принади. Для кращого прилипання отрути до принади додають 3% олії.

Нематоциди. Карбатіон (40% -ний водорозчинний концентрат) застосовують як сильний стерилізатор грунту у вигляді 2-3% -ного розчину проти нематод, грибів, бур'янів. Забезпечує повне знищення галової, картопляної, стеблової, бурякової та інших нематод при дозі витрати препарату 150-200 см³/м², кореневої гнилі огірків - 175-250, чорної ніжки капусти - 50-75 см³/м². Восени або за 4 - 6 тижнів до садіння основної культури норму препарату розводять в 6-10 л води і обробляють ґрунт.

Тіазон (85% -ний порошок) використовують як високоефективний нематоцид і фунгіцид шляхом внесення у ґрунт з розрахунку 700--1500 кг/га. В карантинних цілях проти картопляної нематоди використовують препарат у дозі 100-200 г/м². Після внесення препарату ґрунт добре поливають.

Способи застосування хімічних препаратів для боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. У хімічній боротьбі з шкідниками та хворобами культурних рослин використовують різні способи: обприскування, обпилювання, фумігацію, аерозолі, отруйні принади, протруювання, внутрішню терапію рослин.

Обприскування - нанесення на об'єкти обробки (рос лини і ґрунт) дрібних крапель рідких отрутохімікатів за допомогою спеціальних машин (обприскувачі). Для обприскування застосовують розчини, емульсії, суспензії.

Обпилювання - нанесення пестицидів у вигляді порошку на поверхню рослин, посівного матеріалу і ґрунту за допомогою спеціальних машин (обпилювачі).

Фумігація - насичення повітря у закритому приміщенні або ґрунті хімічним препаратом у газоподібному або пароподібному стані.

Аерозолі - дуже дрібні часточки пилу і краплі рідини, які знаходяться у завислому стані в атмосфері, або пестициди у вигляді диму, туману.

Отруйні принади - кормові рослини, оброблені розчином отрути або змішані з нею, - розкидають в місцях нагромадження шкідників і гризунів. У кожному конкретному випадку харчовою основою має бути улюблена їжа того шкідника, проти якого ведуть боротьбу.

Протруювання - передпосівна обробка насіння проти підгризаючих ґрунтових шкідників, збудників грибних та бактеріальних захворювань. Існує три способи протруювання: сухе, напівсухе (із зволоженням), мокре (вологе). Вибір способу і пестициду залежить від біології збудника захворювання, ступеня зараження насіння, обробки культури та інших умов.

Внутрішня терапія полягає у введенні в рослини нешкідливих для них хімічних речовин, які розповсюджуються по рослині, роблячи її отруйною для шкідливих організмів. До способу внутрішньої терапії ставляться спеціальні вимоги - токсичність для шкідливих організмів, неотруйність для рослин і людини.

Призначений для хімічної обробки садів, полезахисних смуг і польових культур. Робочий орган - це однобічне овальне розпилювальне сопло на базі осьового вентилятора. Привід від вала відбору потужності трактора. Можна використовувати для малооб'ємного обприскування при обладнанні горизонтальною штангою. Експлуатаційна ширина захвату при обробці польових культур - 20-40 м. Продуктивність 6-15 га/год. Місткість бака - 1200 л.

Обприскувач ОН-400-3 - польовий малооб'ємний начіпний. Призначений для обробки пестицидами польових і технічних культур. Розпилюючим органом є польове сопло типу трубки Вентурі. Експлуатаційна ширина захвата - 50-75 м. Продуктивність при обробці польових культур - 8,6 га/год.

Обпилювач ОЩУ-50 - універсальний широкозахватний тракторний. Призначений для хімічної боротьби з шкідниками і хворобами садів, виноградників, польових, технічних і овочевих культур шляхом нанесення на них сухих порошкоподібних отрутохімікатів. Експлуатаційна ширина захвату при обробці польових культур до 100 м, продуктивність при цьому 27 га/год, при обробці садів - 4,4, а виноградників - 3,9 га/год.

Обприскувач-обпилювач ОТН-8-16 - комбінований начіпний тракторний. Призначений для боротьби з шкідниками і хворобами пропашних культур і саду. До нього приєднується аерозольний пристрій.

Аерозольний генератор АГ-УД-2 призначений для боротьби з шкідниками в садах, на посівах польових культур, при обробці теплиць, сховищ, приміщень. Продуктивність до 12 га/год.

Техніка безпеки під час роботи з пестицидами. При роботі з пестицидами треба дотримуватись правил, викладених у спеціальній інструкції по техніці безпеки щодо зберігання, видачі, перевезення і використання отрут для боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур, затвердженої Міністерством сільського господарства СРСР від 2 лютого 1976 р.

Всі роботи, пов'язані з хімічним захистом рослин, проводять під керівництвом спеціаліста по захисту рослин. За організацію робіт, охорону праці та техніку безпеки відповідають керівники господарств.

Робітники, які працюють з пестицидами і на машинами для хімічного захисту рослин, повинні пройти медогляд та інструктаж по ознайомленню з правилами і заходами безпеки при роботі з отрутами. Підлітки, вагітні жінки і матері, що годують немовлят, до роботи з хімічними засобами

Звичайний буряковий довгоносик поширений у Степу і в деяких районах Лісостепу. Шкодять жуки й личинки. Найбільш небезпечні жуки у весняний період після виходу з зимівлі. Потребуючи додаткового живлення, вони об'їдають листки, стебельця і проростки сходів. Після спарювання і відкладання яєць жуки поступово відмирають, а личинки живуть у грунті й живляться коренями буряків та інших лободових рослин, заляльковуються в грунті. Молоді жуки, як правило, не виходять з грунту і залишаються зимувати.

Хвороби. Коренеїд уражує тільки молоді рослини, до утворення другої пари справжніх листків. У проростків загниває корінець і підсім'ядольне коліно. У місцях ураження тканина кореневої шийки буріє, стебельце тоншає, бічні корені не розвиваються, надземна частина рослини жовтіє і в'яне. Причина розвитку коренеїда - комплекс несприятливих умов для розвитку сходів буряків і грунтові мікроорганізми. До найбільш активних збудників належать гриби та бактерії. Збудник хвороби зберігається у грунті.

Коренеїд найбільш поширений на вологих, глинистих і суглинкових грунтах при недостатній аеірації.

Шкідники і хвороби картоплі та овочевих культур

Шкідники. Колорадський жук дуже небезпечний шкідник картоплі та інших пасльонових культур. Шкодять жуки та їх личинки, об'їдаючи листки картоплі. Самка відкладає яйця з нижнього боку листків. Личинки живуть близько трьох тижнів. Закінчивши розвиток, вони залазять у грунт і там заляльковуються. Протягом весни й літа, залежно від погодних умов, розвивається 2-3 покоління жуків. Зимують у ґрунті дорослі жуки й лялечки.

Капустяний білан дуже поширений на Поліссі та в Лісостепу на капусті. Зимують лялечки шкідника на гілочках дерев, кущів. Самки відкладають яйця на нижній бік листків кормових рослин. Молоді гусениці пошкоджують всі капустяні, обгризаючи листки з країв. Капустяний білан на Україні дає 2-4 покоління на рік.

Павутинний кліщ дуже небезпечний шкідник багатьох, зокрема гарбузових культур, особливо в суху жарку погоду. Кліщі висмоктують сік з нижнього боку листків, обплутуючи їх тонким павутинням. На пошкоджених листках спочатку з'являються світлі плями, потім листки знебарвлюються і засихають. Кліщ зустрічається у парниках і на городах. Зимують самки у щілинах парників, на рослинних рештках. Весною вони відкладають яйця на нижній бік

Серед хижих жуків найбільш корисні сонечка. На Україні відомо їх понад 80 видів, з яких 75 - хижаки. Вони знищують попелиць, кокцид, медяниць.

Жужелиці живляться яйцями бульбочкових довгоносиків, різними гусеницями, лялечками метеликів, багатьох жуків, в тому числі - колорадського, дротяників. Кримська жужелиця поїдає різних слимаків. Найефективнішим ентомофагом з числа сітчастокрилих є золотоочки. Вони знищують попелиць, черевців, щитівок, павутинних кліщів.

Серед ентомофагів особливо слід підкреслити роль яйцеїдів, зокрема трихограму, яку зараз застосовують проти шкідників рослин на значних площах. В біологічній боротьбі найширше використовують буру та бурувато-жовту трихограми. Розводять їх у біолабораторіях. Випущені в поле або сад, трихограми відкладають яйця у яйця різних шкідливих комах. Личинка, що розвивається, живиться вмістом яйця. Таким чином зменшується чисельність шкідників.

Ефективним є використання проти павутинного кліща, який є найнебезпечнішим шкідником огірків у закритому грунті, хижого кліща фітосейулюса. Розвиток і розмноження його відбуваються на рослинах, заражених павутинними кліщами. Самки відкладають яйця серед їх колоній. Личинки фітосейулюса, які відроджуються з яєць, перед линькою впадають в стан спокою, а в наступних фазах живляться павутинними кліщами та їх яйцями. Найбільш сприятлива температура для розвитку фітосейулюса - 20-30°С, а відносна вологість повітря - понад 70%.

Для боротьби з шкідниками використовують також мікроорганізми, які викликають захворювання та загибель комах.

Вітчизняна промисловість випускає бактеріальний препарат кишкової дії ентобактерин-5 - порошок сірого кольору, що складається із спор кристалоутворюючої бактерії і наповнювача. Препарат містить не менше як ЗО млрд. спор бактерій і таку ж кількість білкових кристалів ендотоксину в 1 г. Доза препарату 1-3 кг/га проти шкідників овочевих і 2-5 кг/га - проти шкідників садових культур.

З грибних препаратів для боротьби з шкідниками (колорадський жук, яблунева плодожерка, дубова листокрутка, шкідлива черепашка та інші) використовують боверин - біопрепарат з широким спектром дії. Його випускають у формі порошку, що змочується. У кожному грамі препарату міститься не менш як 2-6 млрд. спор гриба і наповнювач каолін.

Боверин - біопрепарат контактної дії. Спори гриба, Що потрапляють на тіло комахи, утворюють міцелій, який через кутикулу проникає в гемолімфу. Ураження може бути і через кишковий тракт.

Доза препарату - 2 кг/га.

Вітчизняна промисловість випускає бактороденцид амінокістковий - зерниста сипка маса сірого кольору з кісткового борошна, в якому знаходяться бактерії мишачого тифу. Вологість препарату - 6%. В 1 г міститься не менш 0,1 млрд. бактерій. Перед застосуванням препарат зволожують чистою водою і змішують з кормовою принадою.

Із звіробою звичайного і кмину піщаного одержано антибіотики іманін і аренарин, які при використанні для передпосівного намочування насіння або обприскування розсади перед висаджуванням у грунт підвищують стійкість помідорів і тютюну проти тютюнової мозаїки, бронзовості, стовбура пасльонових та інших вірусних і бактеріальних хвороб. Доза препаратів - 5-6 г/га для п'ятиразового обприскування розсади овочевих або намочування насіння.