Видовий склад, біологічні і екологічні особливості, лісівнича і господарська цінність голонасінних деревних видів у насадженнях Закревського лісництва ДП "Черкаського лісового господарства"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра дендрології і лісової селекції

Курсова робота

на тему

«Видовий склад, біологічні і екологічні особливості, лісівнича і господарська цінність голонасінних деревних видів у насадженнях Закревського лісництва ДП «Черкаського лісового господарства»»

Виконав: студент ІІ курсу 1 групи

лісогосподарського факультету

Семенюта О.В

Керівник: проф. Калініченко О.А

Київ -2009

ВСТУП

В народному господарстві України ліс відіграє важливу роль. Він являється джерелом деревини, багатьох харчових продуктів та технічної і лікарської сировини, має санітарно-гігієнічне, оздоровче, ґрунтозахисне, водорегулююче, полезахисне, рекреаційне, виховне та інші особливо важливі функції.

Хвойні - один з підкласів, що складається з п'яти порядків, семи родин та 55 родів, до яких належить більше 560 видів. Найбільша концентрація хвойних спостерігається у північній півкулі (у Північній Америці та Північній Євразії), де представники родів сосна, ялина, модрина та ін. зростають на значних площах. Лісотвірна роль хвойних у південній півкулі найважливіша в Австралії та Південній Америці. В областях з помірним кліматом та гірських районах південної півкулі поширені види араукарієвих, подокарпових та ін. Уздовж берегів Тихого океану зростає найбільше рідкісних ендемічних і реліктових видів хвойних. Найбільшу кількість видів мають роди ялина, сосна, модрина, тис, ялівець. Їх представники займають дуже широкі географічні ареали. Вужчі географічні ареали мають види, що належать до родів тсуга, псевдотсуга, кедр, кипарисовик. Реліктові та ендемічні ареали властиві родам секвойядендрон, секвойя, метасеквойя, криптомерія, туйовик, тайванія та ін.

Хвойні породи є важливими для світової економіки, оскільки вони можуть зростати на бідних ґрунтах, навіть при несприятливих кліматичних умовах. Вони є джерелом багатства багатьох країн, оскільки займають значні площі. У природних умовах усіх кліматичних зон світу та гірських масивів хвойні самовідновлюються без участі людини. На цей час у високорозвинутих країнах світу близько 90 % усіх хвойних насаджень використано. Тому в цих країнах штучне лісовідновлення зокрема для хвойних рослин, є досить актуальне.

Практичне значення сучасних хвойних надзвичайно велике. З хвойних порід отримують високоякісну деревину, яка має різноманітні застосування. Пиломатеріали з деревини хвойних порід мають важливе значення в промисловості ряду країн світу. До них ставлять високі вимоги, що й зумовлює їх цінність у повсякденному житті. Пиломатеріали хвойних порід використовують при виготовленні меблів, деревно-волокнистих і деревно-стружкових плит, тари та інших предметів побутового, культурного та господарського призначення, також у житловому будівництві, зв'язку і на транспорті. Близько половини лісової продукції хвойних насаджень використовують у целюлозно-паперовому виробництві. У хімічній промисловості з них добувають камфору, скипидар, ацетон, дубильні речовини, метиловий і етиловий спирти та ін. Багато видів хвойних є особливо цінними рослинами в садово-парковому будівництві, ландшафтній архітектурі, озелененні міст.

Значення хвойних деревних порід-інтродуцентів найважливіше в лісовому господарстві, полезахисному лісорозведенні, озелененні. Незважаючи на те, що за допомогою інтродукції рослин суттєво доповнено флористичне багатство України, асортимент порід-екзотів недостатньо ефективно використовують в лісовому господарстві. Хоча лісогосподарське значення окремих інтродуцентів потенційно досить високе, вони все ж займають незначні площі з частковою їх участю в насадженнях.

Найбільша частина інтродуцентів класу хвойних, які використовують в умовах відкритого ґрунту в Україні, походить з Північної Америки та Східної Азії. Потенційно перспективними для інтродукції в Україну є багато представників флори Китаю та Північної Америки.

1. Місце знаходження і підпорядкованість Закревського лісництва

Закревське лісництво, загальною площею 5083 га, входить до складу ДП «Черкаське лісове господарство» і розсташоване в північно-західній його частині на території Городищенського адмінстративного району. Контора лісництва знаходиться на території Городищенського району Черкаської області, на відстані 40 км від контори держлісгоспу, і 25 км від районного центру. Територія лісництва розділена на 3 майстерські дільниці та на 10 обходів.[2]

хвойний лісництво видовий насадження

2. Короткий опис кліматичних і ґрунтових умов Закревського лісництва та оцінка їхньої придатності для вирощування хвойних

Лісові масиви лісництва розташовані на тереторії Тясмино-Вільшанського фізико-географічного району з висотою над рівнем моря до 1400 м.

Клімат району - помірно-континентальний. Тривалість вегетаційного періоду - 167 днів, з 23 квітня до 8 жовтня. Середньорічна температура повітря становить +6,6 ?С. Максимальна температура повітря - +36 ?С, а мінімальна - -33 ?С. Пізні весняні заморозки можливі до 20 травня, а ранні осінні - з 16 вересня. Сереня кількість річних опадів становить 493 мм. На протязі вегетаційного періоду випадає 49 % опадів. Средня відносна вологість повітря становить 67 %. Вітровали і буреломи трапляються рідко. Переважно північно-західні та південно-східні вітри. Середня глибина промерзання ґрунту - 42 см. Максимальна - 108 см. Постійний сніжний покрив встановлюється з грудня. Танення снігового покриву проходить в березні. В цілому клімат району розташування сприятливий для вирощування хвойних деревних порід.

Переважаючими типами ґрунтів являються: сірі та темно-сірі опідзолені.[2]

3. Видовий склад, розміри (Нм, Дсм), відношення до родючості ґрунту, вологи, посухи, низьких температур та природні ареали хвойних, які зустрічаються:

3.1 у лісових насадженнях Закревського лісництва

ЯЛИНА ЗВИЧАЙНА -- Рісеа abies (L.) Karst. - дерево висотою до 60 м та до 2 м у діаметрі. Крона конусоподібна, компактна або пухка. Гілки першого порядку відходять від стовбура горизонтально, на кінцях трохи припідняті, зустрічаються форми, в яких гілки відходять під гострим або тупим кутом. Розміщення гілок першого порядку розсіяно-кільчасте. Ялина звичайна - дуже поліморфний вид. За типами розгалуження зустрічаються гребін часто-гіллясті, плоскогіллясті, щітко- подібні та інші форми.

Ялина звичайна - Picea abies (L.) Karst. Кора червонувато-коричнева чи сіра, гладенька або шпарувата з різною мірою та характером шпаруватості, особливо на деревах у старому віці. Товщина кори звичайно невелика, але зустрічаються й відносно товстокорі форми. Пагони бурі, коричневі або червонувато-жовті, голі або малоопушені. Брунька яйцеподібно-конічні, бурі, іноді з щільно прилеглими, іноді -- з відстовбурченими (зібраними в розетку) лусками. Хвоя 10-25 мм завдовжки, 4-гранна, загострена, пряма або дещо вигнута, різних відтінків зеленого кольору. Мікростробіли червоного, мегастробіли -- червоного та зеленого кольорів різних відтінків. В умовах України пилує в травні. Шишки 10-15 (20) см завдовжки і 3-4 см завширшки, циліндричні, насінні луски різної форми. Насіння коричневого кольору різних відтінків -- від світлого до майже чорного, 4-5 мм завдовжки, з крилом до 15 (20) мм. В 1кг 100-180 тис. нас.; маса 1000 нас. 5,5-10 (12) г, схожість 70-80 %, зберігається 4-5 років. В умовах Карпат і Лісостепу плодоносить через 4-7 років. У період між урожайними роками плодоносить слабко або не плодоносить.

Вона природно поширена в Альпах і Карпатах, в північній частині Європи. У межах України ялина звичайна природно росте в Карпатах (масово верхня частина Горган, Чорногори, Чивчинські, Гринявські і Мармароські гори, частково -- на Сколевських Бескидах і на північно-східних схилах Горган), а також окремими островами в передгір'ї та на рівнині в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Волинській, Рівненській, Житомирській і Чернігівській обл. У XX ст. в результаті лісокультурної діяльності ареал ялини в Україні значно розширився. Площа ялинових лісів становить близько 10 % площі всіх лісів України.

Ялина звичайна -- найшвидкоросліша серед усіх видів ялин, хоча в перші роки життя росте повільно. Надає перевагу свіжим і вологим добре дренованим ґрунтам. Їй притаманна здатність засвоювати складні сполуки азоту, що дає змогу розвиватись на ґрунтах, бідних на азот, використовуючи власний опад хвої. Іншою властивістю є значна тіневитривалість, тобто ялинова памолодь довгі роки може рости під пологом. В умовах доброго освітлення дерева ялини дають значний приріст у висоту (відповідно збільшується діаметр стовбура). Ці особливості, у поєднанні з іншими (гостроверха форма крони, розростання коренів у верхньому горизонті ґрунту, «скороспілість» і ранній початок вегетації), роблять ялину звичайну цінним компонентом для створення мішаних насаджень у Карпатах і Лісостепу. Високі декоративні якості ялини звичайної визначають її цінність як важливого компонента паркових і лісопаркових композицій, однак використання для озеленення скверів і вулиць обмежується відносно слабкою стійкістю проти шкідливих атмосферних викидів.

Розмножують насінням (схожість до 90%), щепленням, живленням і відсадкою.

М'яку, легку, довговолокнисту деревину ялини широко використовують у целюлозно-паперовій промисловості та в будівництві для виготовлення пиломатеріалів.

За формою крони, хвої і молодих шишок та за характером розгалуження гілок в ялини звичайної виділяють до 40 форм. У садах і парках України ростуть такі форми:

'Aurea' -- 'Золотиста' -- ялина з золотисто-жовтою хвоєю. Особливо гарна навесні, коли відростають молоді пагони, торішня хвоя освітлених пагонів має дещо золотистий відтінок, який у подальшому зникає;

'Ваггуі' -- 'Баррі' -- конічна форма з потовщеними гілками і короткими пагонами; в дендропарку «Тростянець» у віці 63 роки мала 4,5 м заввишки;

'Boberskii' -- 'Боберського' -- карликова ширококонічна;

'Chlorocarpa' -- 'Зеленошишкова' -- ялина з зеленими молодими мегастробілами;

'Coerulea' -- 'Сиза' -- дерево з нормальною інтенсивністю росту із збіжистим стовбуром і сизуватим забарвленням хвої;

'Compacta' -- 'Компактна' -- дерево з напівкулястою компактною кронею, утвореною тонкими пагонами з тонкою хвоєю;

'Cupressiana' -- 'Гостроколоноподібна' -- дерево до 20 м заввишки, сучки прямі, гілки короткі, загнуті догори, світло-оранжеві короткоопушені. Хвоя 12-14 мм завдовжки, спочатку голубувато-зелена, пізніше -- зелена;

'Depressa' -- 'Розпростерта' -- форма з уповільненим ростом. У віці 60 років досягає 2 м заввишки і 14 см у діаметрі;

'Deflexa' -- 'Відігнутолуската' -- форма нормального росту, відрізняється відігнутими до основи шишковими насінними лусками;

'Erytrocarpa' -- 'Червоношишкова' -- форма з червоними молодими мегастробілами;

'Finedonensis' -- 'Витончена' -- форма з мідно-жовтою хвоєю на молодих пагонах, пізніше з віком стає бронзовою, надалі -- зеленою;

'Frohburg' -- 'Повисла' -- форма з більш-менш прямим стовбуром і вертикально повислими гілками; нижні гілки досягають землі і по ній стеляться. Хвоя дрібна, світло-зелена, 8-12 мм завдовжки навіть на товстих пагонах;

'Inversa' -- 'Висяча' -- дерево 5-10 м заввшки з вузькокеглеподібною кронею. Гілки щільно прилягають до стовбура і вертикально звисають донизу;

'Maxwellii' -- 'Максвелла' -- повільноросла форма. У віці 65 років досягає 3 м заввишки, з компактною кронею, утвореною дуже короткими, товстими, спрямованими догори пагонами; хвоя жорстка, світло-зелена, загострена, радіально розміщена;

'Nana' -- 'Карликова' -- конічна або напівкуляста форма з короткими висхідними гілками та оранжево-жовтими пагонами, часто неправильної форми; хвоя жорстка, стиснута, різко загострена. У дендропарку «Тростянець» у віці 83 років досягла 0,7 м заввишки;

'Nidiformis' -- 'Гніздоподібна' -- карликова форма з подушкоподібною кронею;

'Ohlendorfii' -- 'Олендорфа' -- невелике дерево з дуже щільною овально-пірамідальною кронею, утвореною щорічними густороз-галуженими, спрямованими догори короткими пагонами;

'Pendula' -- 'Плакуча' -- форма з пряморослим стовбуром і тонкими повислими гілками;

'Procumbens' -- 'Розпростерта' -- сланка форма з горизонтальними гілками і численними короткими світло-жовтими пагонами, вкритими тонкою жовто-зеленою хвоєю;

'Pyramidalis' -- 'Пірамідальна' -- дерево з досить інтенсивним ростом та пірамідальною кронею, утвореною спрямованими догори під гострим кутом гілками першого порядку;

'Reblexa' -- 'Обернута' -- невисоке дерево без вираженого головного стовбура з плакучою кронею, утвореною гілками першого порядку, що згинаються донизу. Приріст крони у висоту відбувається за рахунок утворення нових пагонів на верхніх частинах «дуг»;

'Remontii' -- 'Ремонта' -- дерево з нормальною інтенсивністю росту, збіжистим стовбуром і щільнопірамідальною кеглеподібною кронею;

'Viminalis' -- 'Прутоподібна', 'Гірлянда' -- дерево з нормальним стовбуром і гілками першого порядку, тонкі гілки другого і наступних порядків вільно звисають донизу;

'Virgata' -- 'Змієподібна' -- дерево з прямим повнодеревним стовбуром і поодинокими змієподібними гілками першого порядку, на яких дуже мало гілок другого та наступних порядків.[4]

СОСНА ЗВИЧАЙНА -- Pinus sylvestris L. - дерево до 40 м заввишки і 70-90 см у діаметрі зі струнким стовбуром, вкритим грубою, темною, з тріщинами корою знизу і гладенькою золотисто-жовтою - у верхній частині. Молоді пагони зеленуваті, пізніше -- жовтувато-сірі. Крона у молодих дерев конічна, у старих - широка, округла або у вигляді парасольки і моноподіальним, кільчастим гілкуванням. Хвоя зібрана в пучки по 2 шт., сіро-зелена, сиза або темно-зелена, скручена завдовжки до 7 см, по краях зазубрена, живе 2-3 роки. Сосна звичайна - Pinus sylvestris L. Рослина однодомна. Шишки поодинокі або зібрані по 2-3 шт., яйцеподібно-конусоподібні, видовжені або короткозагострені, до 7 см завдовжки і 2-3,5 см у діаметрі, дозрівають на другий рік. Запилюється у травні. При достиганні насіння луски дерев'яніють, розсуваються і воно висипається. Насіння чорнувате, плямисте або білувате, з крилом, що у 2-3 рази більше за нього.

Сосна звичайна є основною лісоутворюючою породою в Лісостепу. Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, зрідка на піщаних терасах рік північної частини Степу. Вона займає близько 35% державного лісового фонду України.

Природно поширена майже по всій Європі до 70 ? північної широти та в Азії. На півдні України поширена у вигляді окремих острівців. У молодому віці росте швидко. До родючості ґрунтів не вибаглива. Може рости на сухих, вапнякових і заболочених ґрунтах, морозо-, посухо-, і вітростійка. Міські умови витримує незадовільно, оскільки чутлива до забруднення повітря димом і газами, погано переносить ущільнення ґрунту. Доживає до 300-400 років.

Практичне використання. Деревинна, смоло-, танідо- і пилконосна, жиро- і ефіроолійна, волокниста, вітамінозна, лікарська, фарбувальна, фітонцидна, декоративна і фітомеліоративна рослина.

Широке поширення, великі запаси деревини сосни свідчать про її важливе народногосподарське значення.

Деревина сосни звичайної з рожевуватим або бурувато-червоним ядром і жовтувато-білою заболонню, яка особливо різко виділяється після висихання; деревина її легка, м'яка, трохи блищить, мало сучкувата, добре розколюється, легко обробляється, смолиста, стійка проти гниття, проте швидко втрачає природний колір, буріє і часом уражується синявою.

У вигляді круглого лісу вона є основним будівельним матеріалом як у сільськогосподарському, так і в промисловому та житловому будівництві; використовується також на портові споруди, дамби, греблі, набережні, мости. Соснові пиломатеріали (дошки, бруси) широко застосовують у будівництві (ферми, балки, крокви, сходи, віконні коробки, одвірки, підлоги тощо).

Останнім часом деревина сосни все ширше використовується в целюлозно-паперовій промисловості, але в меншій мірі, ніж деревина ялини. Деревина сосни містить до 54 % целюлози (технічний вихід її становить до 39 %), вміст смоли -- до 3,5 %, деревинні волокна довгі (2,6-4,4 мм).

Із сосни звичайної збирають живицю, з якої одержують скипидар і каніфоль. Скипидар використовують на виробництво лаків, фарб, духів, технічної камфори, яка необхідна для виробництва пластмас, кіно-фотоплівок, штучних тканин, вибухівки, у гумовій і фармацевтичній промисловості. Каніфоль сосни використовують для проклейки паперу, виготовлення дешевого лаку, грампластинок, сургучу, а також як домішку до бетону. Живицю, смолу, скипидар і каніфоль застосовують також у медицині.

З насіння сосни звичайної пресуванням або екстрагуванням одержують жирну висихаючу олію, яку використовують для виробництва оліфи.

Як декоративна рослина, сосна звичайна рекомендується для поодиноких і групових насаджень, а також масивів у парках і лісопарках. Вона має декоративні різновидності (пірамідальну, плакучу тощо).[1]

СОСНА КРИМСЬКА - Pinus pallasiana D.Don. - дерево заввишки до 30 м із пірамідальною у молодих і розлогою або зонтикоподібною кроною у старих рослин. Гілки товсті, спрямовані в боки. Кора стовбура темно-бура внизу з глибокими тріщинами, у верхній частині червонувато-жовта. Хвоя зібрана в пучки по 2-3 шт., завдовжки до 15 (18) см, темно-зелена, густо вкриває пагони, жорстка, гострокінцева. Шишки поодинокі або зібрані по 2-4 шт. на коротких черешках, до 10 см завдовжки і до 5 см у діаметрі, Сосна кримська - Pinus pallasiana D.Don. світло-жовті, досить декоративні.

Природно поширена в горах Криму до висоти 1000 м над рівнем моря та в північній частині Чорноморського узбережжя Кавказу. Краще росте на важких глибоких вапнякових суглинках з достатнім зволоженням, може рости на бідних і сухих ґрунтах, поселяється на пісках і кам'янистих схилах. Світлолюбна, вітро-, димо-, посухо-, та відносно зимостійка. Міські умови витримує краще ніж сосна звичайна.

Деревина смоло-, танідо-, і пилконосна, жиро- і ефіроолійна, волокниста, вітамінозна, лікаська, фарбувальна, фітонцидна, декоративна і фітомеліоративна рослина.

Декоративні форми: за будовою крони - аутська - зі струнким стовбуром і швидким ростом та нікітська - із низьким сучкуватим стовбуром і зонтикоподібною кроною.[1]

3.2 у озелененні тереторії Закревського лісництва

ТУЯ ЗАХІДНА - Thuja occidentalis L. - дерево заввишки до 30 м з короткими гілками та пірамідальною кроною. Кора стовбура червонувата або сіро-коричнева, відокремлюється поздовжніми смужками, пагони сплющені, горизонтально розміщені, хвоя лускоподібна, оберненояйцеподібна, близько 4 мм завдовжки і 2 мм завширшки.

Туя західна - Thuja occidentalis L. ний запах ефірних масел, на деревах зберігається 2-4 роки. Шишки видовжені, завдовжки 10-12 мм, на коротких черешках, дозрівають в один рік. Насіння крилате, овальної форми.

Природно поширена в приатлантичній частині Північної Америки. Широко культивується в Україні, росте повільно, досить морозо-, посухостійка, до родючості ґрунтів не вибаглива, витримує надмірне зволоження ґрунту. Досить стійка проти шкідливих атмосферних викидів - кіптяви, диму, газів. Виділяє фітонциди. Живе 100 років і більше.

Декоративні форми: юнацькі форми з м'якою хвоєю - вересо- або кущоподібна (Ельвангера), золотисто-жовта (Ельвангера золотиста); форми дорослих рослин з лускатою хвоєю; форми з колоноподібною, повислою кроною; форми за характером гілкування - складчаста, скручена, папоротеподібна; форми з сріблястою, сріблясто-пістрявою, жовтою, жовто-пістрявою та іншою хвоєю.

Рекомендується використовувати велику різноманітність форм туї західної у різних районах країни для створення багатих ландшафтних композицій, регулярних посадок, вічнозелених живих огорож, бордюрів, узлісь, як солітерів, елементів партнерів і квітників, улаштування підліска в лісопарках. Низькорослі форми можна використовувати для внутрішнього озеленення приміщень різного призначення.[1]

ЯЛІВЕЦЬ КОЗАЦЬКИЙ - Juniperus sabina L. - низькорослий сланкий кущ з шаблеподібними червонувато-сірими стеблами заввишки 1,5-2 м. Хвоя в молодих рослин голчаста, у дорослих - переважно лускоподібна, після розтирання має різкий неприємний запах. Шишки округлі, діаметром 5-6 мм, темно-сині із сизим нальотом.

Природно поширений у Західній Європі, Криму, Сибіру, Середній Азії та па Кавказі. Росте повільно, до родючості ґрунту не вибагливий, може рости на кам'янистих, вапнякових ґрунтах, заселяє прирічкові сипкі та вологі піски. Світлолюбний, морозо-, засухо- і газостійкий.

Всі форми чудово виглядають як в одиночній, так і в груповій посадці. Слід мати на увазі, що кращого розвитку ялівці досягають в місцях, де з південного боку їх крону прикриває легка тінь від інших дерев.[1]

ЯЛИНА КОЛЮЧА - Picea pungens Engelm. - дерево до 20-45 м висоти, зі стовбуром 70-120 см у діаметрі, із щільною, симетричною конусоподібною кроною, утвореної горизонтально поставленими матовими гілками, у молодому віці опускающимися до землі. З віком (20-25 років) нижні гілки відмирають навіть при вільному стоянні. Доживає до 400-600 років. Хвоя тверда, колюча, до 3 см довжиною, чотиригранна, світло або сірувато-зелена.

Поширена в західній частині Північної Америки в лісовому поясі Скелястих гір на висоті від 2000 до 3300 м поодиноко або невеликими групами, а також разом з іншими Ялинa колюча - Picea pungens Engelm. видами дерев. Віддає перевагу північним схилам уздовж рік. До ґрунту невибаглива, добре росте як на кам'янистих зволожених, так і піщаних сухих ґрунтах. Засухо- і морозостійка. Успішно культивується на найрізноманітніших ґрунтах - чорноземах, підзолистих, заболочених. Ялина колюча й особливо її сизі й блакитні форми стійкі до задимлення повітря в місті.

Ялину колючу типову і її форми розмножують насінням, живцюванням і щепленням. Характеризується пізнім початком вегетації й проходженням наступних фенофаз. Насіння дозрівають до осені; зрілі шишки овально-циліндричні, пухкі, 5-8 см довжиною й близько 3 см. товщиною, світло-коричнево-сірі. Покриті луски м'які, шкірясті, сильно зморшкуваті, по краях хвилясті. Шишки розкриваються восени, коли відбувається й висипання насіння, переноситься вітром. При насінному розмноженні фарбування хвої материнської рослини потомству повністю не передається, тому в практиці озеленення декоративні форми цієї ялини звичайно розмножують вегетативно - щепленням або живцюванням.[5]

Доживає до 300-600 років. До клімату та ґрунтових умов не вибаглива, морозо- і вітростійка, не сніговальна, витримує сухість повітря та дію високих температур, міські умови, стійка проти забруднення повітря димом і газами. Один із найдекоративніших видів ялини.[1]

4. Найкращі (найпродуктивніші) хвойні лісові насадження:

4.1 місцевих видів

На території Закревського лісництва природно ростуть сосна звичайна- Pinus silvestris L., ялина звичайна -- Рісеа abies (L.) Karst.

Таблиця 1. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за класами бонітету

Таблиця 2. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за повнотами, га

Таблиця 3. Динаміка поділу площ та запасів насаджень переважаючих порід за класами віку

4.2 інтродукованих видів

На території Закревського лісництва інтродукована сосна кримська - Pinus pallasiana D. Don.

Таблиця 4. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за класами бонітету

Таблиця 5. Поділ вкритих лісовою рослинністю земель за повнотами, га

Таблиця 6. Динаміка поділу площ та запасів насаджень переважаючих порід за класами віку

5. Видовий склад та обґрунтування перспективності для лісових насаджень нових хвойних рослин

Використання інтродукованих видів на території України має досить давню історію. Ще в період Київської Русі у монастирські сади інтродукували горіх волоський, виноград, деякі плодові породи. Але масова інтродукція почалася у XVII ст., коли польські магнати почали створювати декоративні сади і парки. Наприклад, дендрологічний парк «Софіївка».

При створені штучних насаджень ми тепер використовуємо понад 50 видів деревних порід районного походження. В першу чергу екзотичні рослини використовують у приміських лісах, які призначені для відпочинку населення.

У ліси експлуатаційного призначення екзоти доцільно вводити, якщо вони мають суттєві переваги над аборигенними породами у підвищенні продуктивності, чи дають деревину вищої якості. Породи-екзоти можуть бути як головними, так і супутніми породами, чи породами-домішками у лісостані.

При введені екзотів у культури, їх потрібно розміщувати на площі так, щоб вони залишалися до віку стиглості в умовах, які сприяють росту, цвітінню та плодоношенню. Цвітіння та плодоношення це показники стійкості даного виду в лісостані. Якщо ж цвітіння та плодоношення не відбувається, введення даної породи не досягло поставленої мети.

В Україні є достатньо лісорослинних умов для використання у хвойних насадженнях модрини європейської, сибірської, польської, Сукачова, японської, дугласії, горіха чорного, деяких інших порід. Перелічені породи у відповідних їх біології лісорослинних умов дають значно вищі запаси деревини порівняно з аборигенними породами. Типами, що найбільше відповідають вищевказаним породам, є С2, С3, Д2.

Для перспективності лісових насаджень Закревського лісництва я рекомендую вводити модрину європейську - Larix deciduas Mill. Вона природно поширена в Альпах і Карпатах. Це довговічна порода (живе 500 і більше років). Росте швидко, не вибаглива до родючості ґрунтів. Солевитривала, світлолю- бива, достатньо зимостійка, досить стійка проти забруднення повітря димом і газами.

Деревина модрини євро- пейської - дуже цінний будівельний і виробний матеріал. Її використовують у судно- будуванні, вагонобудуванні (замінник дуба), у гідротехнічних спорудах (виготовлення водо- Модрина європейська - Larix deciduas Mill. спусків, труб, паль тощо), на телеграфні і телефонні стовпи, будівництво будинків (підвалини), шахтні стояки, балки в льохах, на виробництво паркету, дощатої підлоги тощо. З неї виготовляють акумуляторні ящики, рами, двері, ліжка, меблі; квасні, винні діжки, великі чани спеціального призначення, а також гонт і облицювальну фанеру. Незважаючи на високий вміст смоли в деревині, її використовують для одержання целюлози (промисловий вихід якої становить 33 %). Високо ціниться також деревина інших видів модрини.

У типах лісорослинних умов С2, С3, Д2, Д3, що є найбільш характерними для насаджень Закревського лісництва, модрина дасть значно вищі запаси деревини порівняно з ялиною і сосною.

Висновок

На території Закревського лісництва природно ростуть: Сосна звичайна Pinus sylvestris L., Ялина європейська -- Рісеа abies (L.) Karst., інтродуковані Сосна кримська -- Pinus pallasiana D. Don.

Покращення лісонасіневої справи, селекція деревних порід, введення швидкоростучих цінних порід, впровадження новітніх досягнень агротехніки, ефективні методи боротьби із шкідниками лісу, вірне проведення рубок догляду - все це відіграє важливу роль в справі підвищення продуктивності і господарської цінності лісів.

Інтродукція дерев і кущів в Україні сприяє значному поширенню культури деревних рослин для декоративного садівництва, лісового господарства.

Я пропоную збагатити насадження Закревського лісництва модриною європейською - Larix deciduas Mill. Вона дасть значно вищі запаси деревини порівняно з ялиною і сосною.

Використана література

1. Калініченко О.А. Декоративна дендрологія. К.: Вища шк., 2003.

2. Таксаційна характеристика Закревського лісництва ДП «Черкаського лісового господарства».

3. Щепотьев Ф.Л. Дендрология. - К.: Выща шк., 1990.

4. Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева і кущі. Голонасінні: Довідник / За ред. М. А. Кохно, С. І. Кузнецова. - К.: Вища шк., 2001.

5. Булыгин Н.Е. Дендрология: Учебное пособие для вузов. - М.: Агропромиздат., 1985.- 280 с.

Размещено на Allbest.ur