Гельмінтози м’ясоїдних (лабораторні методи діагностики та заходи боротьби) у місті Дніпропетровськ

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

Магістерська робота

Гельмінтози м'ясоїдних (лабораторні методи діагностики та заходи боротьби) у місті Дніпропетровськ

Вступ

Епізоотичний характер паразитарних захворювань домашніх тварин в умовах великих міст на сучасному етапі розвитку залишається досить складним і спостерігається тенденція до його погіршення, в результаті масштабнішого характеру утримання м'ясоїдних. У розповсюдженні цих інвазій значну роль відіграють коти чи собаки-носії статевозрілих форм збудників. Неконтрольоване збільшення кількості безпритульних собак і котів, а також антисанітарний стан місць, де їх вигулюють (дитячих і газонних майданчиків, скверів, парків), безсумнівно впливають на розповсюдження різних паразитарних захворювань. Тварини, заражені паразитами, розсіюють навколо себе величезну кількість інвазійних елементів, у зв'язку з цим навколишнє середовище в значній мірі забруднюється яйцями, личинками, проміжними живителями або механічними переносниками інвазії. За чисельними повідомленнями дослідників у м'ясоїдних широко реєструються гельмінтози. Інвазованість ними досліджених тварин сягає до 100% [1, 2].

Без застосування сучасних лабораторних методів діагностики, профілактики й лікування різних захворювань тварин неможливо забезпечити стійкий благополучний стан щодо інвазійних хвороб, а особливо щодо гельмінтозів. Основним методом боротьби з гельмінтозами тварин є, і ще тривалий час буде залишатись, фармакотерапія антигельмінтними препаратами [3, 4]. В сучасних умовах розвитку ветеринарної науки, роботи науковців, фармакологів, розробляється і випускається велика кількість препаратів для боротьби з паразитарними захворюваннями м'ясоїдних. При цьому досить часто домашні тварини, в тому числі і м'ясоїдні, стають повноцінними членами сім`ї, тому їх лікування вимагає найефективніших препаратів, вибір яких з такої чисельності, що пропонують виробники, стає дилемою перед спеціалістом ветеринарної медицини і власником тварини [5]. Тому проблема визначення більш точного методу лабораторної діагностики та найефективнішого антигельмінтика, оптимізації схеми його застосування залишається актуальною сучасної ветеринарії.

В зв'язку цим метою нашої роботи є порівняння ефективності методів лабораторної діагностики гельмінтозів у м'ясоїдних та розробка заходів з їх профілактики.

Для досягнення мети перед нами були поставлені такі завдання:

- оцінити епізоотичну ситуацію щодо гельмінтозів собак, котів і інших м'ясоїдних на території міста Дніпропетровськ;

- визначити рівень ураженості гельмінтами м'ясоїдних;

- вияснити ефективність лабораторних методів дослідження гельмінтозів (метод Фюллеборна, метод послідовних промивань, хімічних методів);

- вивчити зміни гематологічних показників за виявлених гельмінтозів;

- вияснити ефективність антигельмінтних препаратів ? Прател і Брованол;

- розрахувати економічну ефективність проведених заходів;

- запропонувати найбільш ефективний метод діагностики для власників лабораторій та терапевтично й економічно вигідний препарат для застосування практикуючим ветеринарним лікарям.

1. Огляд літератури

домашній тварина гельмінт м'ясоїдний

В умовах промислового мегаполіса міста Дніпропетровська За останні роки спостерігається збільшення кількості м'ясоїдних, особливо собак і котів, при цьому ступінь інвазованості їх підвищується.

Переважна кількість м'ясоїдних має різний ступінь змішаних інвазій, обумовлюючи тим самим постійне зараження інших. У той же час інвазовані домашні тварини є небезпечними для людей через передачу збудників ряду паразитарних хвороб.

Основний вплив на поширення інвазійних хвороб чинять географічні особливості, умови утримання і годівлі тварин, наявність проміжних живителів та переносників, дикі тварини-переносники. Деякі інвазійні хвороби зустрічаються майже повсюди, інші в більшості регіонів, а треті - спорадично в окремих вогнищах.

Епізоотологія паразитарних хвороб вивчає причини виникнення та шляхи поширення, особливості розвитку і згасання цих захворювань. Важливими факторами та умовами, які впливають на формування заразних захворювань є такі: імунітет, локалізація збудника в організмі живителя, зв`язок між розмірами живителя та частотою їх зараження паразитами, залежність паразитів від статі та віку живителів, групи крові, процесів міграції в живителі, ступінь забрудненості навколишнього середовища вільноживучими стадіями паразитів, соціальні умови, рівень організації боротьби та інше [6, 7].

Широке розповсюдження різних гельмінтозів собак виникає у зв`язку зі збільшенням популяції бродячих, заражених інвазіями тварин і відсутністю культури утримання домашніх улюбленців. Бездомних тварин приваблюють місця скупчення сміття, органічних відходів діяльності людини. Щільність забруднення собачими фекаліями газонів і тротуарів досягла критичних об`ємів.

За даними багатьох авторів, при дослідженні проб фекалій собак, зібраних з ґрунту в місті Харкові, свідчать про високий рівень забрудненості навколишнього середовища екто - та ендопаразитами, яйцями та личинками гельмінтів сягнули 85-87% [1, 8-10]. Навколишнє середовище забруднене яйцями нематод на 74,5%, цестод - на 25,5%. Причому відсоток виявлених яєць нематод склав за видами: токсокари - 45,1%, токсаскариси - 15,6%, унцинарії - 9,8%, анкілостоми - 2,5%, трихуріси - 1,6%. З цестод кокони дипілідій виявлені в 20,5% проб, яйця теній - 4,9% [11, 12].

Гельмінтози мають динаміку коливань кількості випадків захворювань від пори року. Весняні та зимові спалахи ряду гельмінтозів тварин в значній мірі залежать від ослаблення їх організму внаслідок недостатньої годівлі. Захисними пристосуваннями організму тварин проти дії паразитів є імунний стан (набутий чи вроджений імунітет), а також бар`єрні функції кишечнику, печінки, лімфатичних вузлів, утворення сполучнотканинних капсул навколо личинкових стадій цестод.

Як повідомляють окремі автори, максимальне зараження тварин спостерігається в теплу пору року. Поширення паразитарних хвороб залежить від природних умов (клімату, характеру ґрунту, тип водоймищ, складу безхребетних тварин і рослин), віку, статі і породи домашніх тварин, наявності диких тварин та їх контакту з домашніми тваринами, від умов утримання, годівлі і системи вирощування тварин та інших факторів. Тому одні й ті ж інвазійні хвороби тварин часто мають суттєві епізоотологічні особливості в різних природних зонах (Полісся чи Степу). Ці фактори мають значний вплив на виникнення гельмінтозів [13, 14].

Крім домашніх м'ясоїдних, яких утримують власники, з'явилась велика кількість безпритульних, бродячих і здичавілих собак. Подібною є ситуація і щодо котів, хоча їх популяції менші.

Переважна кількість собак має різний ступінь видового складу паразитів змішаних інвазій, чим зумовлює постійне перезараження інших собак.

Важливим аспектом гельмінтозів для великих міст є контамінація навколишнього середовища фекаліями собак, в яких знаходиться велика кількість яєць гельмінтів та інших паразитів, що у ряді випадків значно ускладнює епізоотичну та епідемічну ситуації щодо зоонозних інвазій (ехінококоз, альвеококоз, токсокароз, анкілостомоз та ін.) [13, 15].

Дослідження на наявність гельмінтів у дрібних тварин на території Сумської та Полтавської областей показало, що ураженість тварин становить 76,9%. Тварини, які утримуються у міських квартирах, уражені токсокарозом, трихурозом і токсаскарозом. Про це свідчать роботи І.С. Дахно із співавторами [16]. Близькими до вище вказаних є дані по м. Вінниця: з 63 службових собак 70% були уражені токсокарозом [17]. Аналіз епізоотичного стану з гельмінтозів собак у м. Одеса показав, що з 515 досліджених собак міста лише 94 були вільні від паразитів, решта були носіями збудників різних інвазійних захворювань, у тому числі токсокарозу. Було відмічено, що хворих тварин восени більше, ніж навесні [18]. Дослідженнями м'ясоїдних тварин м. Донецьк в період з 2000 по 2003 рр. виявлено 7 видів нематод. Екстенсивність інвазії токсокарами складала 36,5%. У відстріляних диких м'ясоїдних (лисиць) було виявлено: дипілідії - у 100%, токсокари - 82,3, токсаскариси - 52,9, унцинарії - 35,3 і анкілостоми - у 5,9% тварин [19].

За даними різних авторів [20-23] дипілідіозна інвазія собак і котів у великих містах є досить поширеною і коливається в межах від 15,9 до 68,4%, але ці дослідження стосуються великих міст у Росії. Ряд авторів [24, 25] повідомляє про ступінь розповсюдження дипілідіозу у мегаполісах України яка знаходиться у межах 22,8 - 33,4%.

Ряд вчених зазначає, що при обстеженні територій дитячих установ знайшли яйця токсокар, причому у 5,7% випадків яйця були з рухомою інвазійною личинкою. Яйця токсаскарисів були виявлені в 1,23% випадків, а трихурисів у - 0,96%. Яйця гельмінтів, в основному, знаходили в пробах ґрунту з пісочниць і, рідше - в пробах з інших місць [15]. Авдюхіна Т.І. і Горбунова Ю.П. повідомили, що зараженість проб ґрунту яйцями токсокар на території Москви досягає 52%. При дослідженні 125 проб ґрунту в Істрінському районі Московської області ними виявлено 22 (17,6%) позитивних, в яких знайдені життєздатні яйця гельмінтів: токсаскарисів - 6, волосоголовців - 2, токсокар - 14 проб. Інтенсивність забруднення склала 1- 6 яєць на 100 г. ґрунту [26]. За даними інших авторів в Москві знаходиться понад 400 тис. собак, які виділяють більше 54 т фекалій за добу. Авторами підраховано, що в 1 г фекалій інвазованих собак може знаходитися до 40 тис. яєць токсокар. У зв'язку зі зростанням популяції собак, у тому числі заражених гельмінтами (токсокарами, унцинаріями, дипілідіями, токсаскарисами і ін.), неминучим є забруднення навколишнього середовища інвазійними елементами. В різних районах міста ними було проведено відбір проб ґрунту з територій парків і місць вигулу собак і досліджено на його забрудненість яйцями гельмінтів. З 500 досліджених проб в 21,2% були виявлені кишкові паразити, у тому числі яйця теній в 9,8%, токсокар - 0,5%. Зазначено, що рівень виявлення інвазійних елементів протягом року нерівномірний: у березні - мінімальний, у червні-серпні - максимальний, з подальшим зниженням до кінця року [27, 28].

Короленко Л.С., Шендрик Л.І. та Курсаков Д.В. провели протягом 2001-2004 рр. в місті Дніпропетровськ подібні дослідження та встановили, що території парків, скверів, дитячих майданчиків є небезпечними з огляду на можливість зараження людей, особливо дітей, токсокарозом, виявивши в 14 пробах (0,8%) яйця токсокар. Цими ж авторами при проведенні копрологічних досліджень калу від собак, підтверджено кишковий токсокароз у 378 собак із 642 досліджених, що склало 58,9%. Крім токсокар були виявлені яйця інших гельмінтів (алярій, унцинарій, анкілостом, трихурисів, дипілідій, та ін.) у різних асоціаціях у 122 собак (19,0%), такі випадки реєстрували у домашніх і у бездомних собак [29].

Таким чином, ґрунт в місцях масового вигулу собак значною мірою контамінований яйцями і личинками паразитів і може представляти реальну небезпеку з розповсюдження і інвазування тварин і людей.

У зв'язку з вищесказаним виникла необхідність розробки діагностики і здійснення заходів боротьби з паразитозами і профілактики забруднення зовнішнього середовища.

Діагностика найпоширеніших гельмінтозів для виявлення кількості паразитів, поділяється на прижиттєву і посмертну. Діагноз на гельмінтози ставлять за життя на основі результатів лабораторних методів досліджень, діагностичних дегельмінтизацій (прямих методів), та імунобіологічних реакцій. Допоміжну роль відіграють дані досліджень проміжних живителів (за біогельмінтозів), клінічні та епізоотологічні спостереження. Основні методи діагностики - лабораторні дослідження, що дозволяють виявити збудників, їх яйця і личинки в екскретах (фекалії, сеча, мокротиння), секретах (жовчі), тканинах (крові, м`язах), органах (шматках шкіри), у вмістимому пунктатів і абсцесів. Лабораторні методи діагностики гельмінтів легко і точно виконуються, тому їх широко застосовують у ветеринарних установах, лабораторія [30,31].

Гельмінтоовоскопічні методи дослідження дозволяють виявити в екскретах, секретах і зіскрібках яйця багатьох паразитичних червів. Широко застосовують у ветеринарній практиці дослідження фекалій за методом Фюллеборна, Дарлінга та інші.

Гельмінтоларвоскопічні методи використовують при виявленні личинок гельмінтів. З цієї групи нерідко застосовують дослідження фекалій за методом Бермана-Орлова, і Вайда. Їх застосовують з діагностичною метою для виявлення гельмінтів чи їх фрагментів. Більшість гельмінтів, які паразитують у тварин, виділяють яйця, личинок, частини тіла у навколишнє середовище через травний канал. Тому гельмінтокопрологічні дослідження є основними методами прижиттєвої діагностики гельмінтозів.

Гельмінтоовоскопічні методи включають метод нативного мазка, флотації, Фюллеборна, послідовних промивань, та багато інших. Діагностичні дослідження на акарози враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки і результати лабораторних досліджень зіскрібків шкіри, які відбирають по краю ураженої ділянки шкіри скальпелем або ложкою Фолькмана до появи слідів крові. За вивченням даних діагностики виявлених паразитарних хвороб, паразитоценозів постає питання лікування тварин, ефективного, майже не токсичного для організму [30-33].

Петров А.М. відзначив, що при повних гельмінтологічних розтинах 24 собак, 21 з них виявилися інвазовані гельмінтами (87,5%). При цьому було зареєстровано 9 видів гельмінтів, з них 5 видів цестод і 4 види нематод: Toxascaris leonina - у 10 собак (41,6%), Dipylidium caninum - у 9 (37,5%), Toxocara canis - у 8 (33,3%), Taenia hydatigena - у 4 (16,6%), Uncinaria stenocephala - у 3 (12,5%), Echinococcus granulosus - у 1 (4,1%), Mesocestoides lineatus - у 1 (4,1%), Taenia pisiformis - у 1 (4,1%), Ancylostoma caninum - у 1 (4,1%) [34].

В литовські вчені при розтині 141 бродячих собак знайшли цестоди у 59,6%, нематоди - у 14,1%. Найвища інвазія відзначена восени і взимку - 82,5-89,7%, весною і влітку спостерігалося зниження до 33,3 - 22,2%. Diphyllobotrium latum реєстрували у 1,4% собак, Dipylidium caninum - 31,9%, Taenia hydatigena - 43,3%, Taenia pisiformis -4,2%, Hydatigera taeniaeformis - 0,76%, Echinococcus granulosus - 4,8%, Ancylostoma caninum - 2,8%, Toxocara canis -11,3% [35].

Таким чином, в Україні з року в рік більш актуальною стає проблема захворювання собак на паразитоценози. Наявність річок, ставків, значна кількість опадів, м`яка малосніжна зима, вільне утримання в приватному секторі собак створюють сприятливі умови для виплоду і значного поширення багатьох видів паразитів, до яких сприятливі і м`ясоїдні. І хоча ветеринарія займається проблемою розповсюдження паразитів, дегельмінтизацією, проти паразитарними обробками, застосовуючи і нові комплексні препарати, проте ефективність таких заходів не достатня. До того ж паразитоценологія ще не досить вивчена науковцями, і досліджується виробниками ветеринарних препаратів. Загальні профілактично-лікувальні заходи не завжди відповідають конкретній паразитологічній ситуації того чи іншого регіону [36].

За останні роки з'явився достатньо обширний ринок протипаразитарних засобів боротьби з гельмінтозами м'ясоїдних, який зробив безпосередній вплив як на кількісний, так і на видовий склад паразитів.

Успіх боротьби з гельмінтозами дрібних домашніх тварин багато в чому залежить від наукового обґрунтування комплексу заходів, які можуть бути здійснені тільки на основі детального вивчення і врахування всіх аспектів взаємовідносин в системі «паразит-хазяїн». Разом з тим у відносинах «гельмінт-собака» на життєдіяльність паразитів суттєво впливають ряд факторів: пора року, вік, порода, фізіологічні особливості інвазованої тварини, стан її імунної системи тощо [1, 37].

Основним методом боротьби з гельмінтозами тварин є, і ще тривалий час буде залишатись, фармакотерапія антигельмінтними препаратами. Проте більшість із них у терапевтичних дозах є імуносупресорами. Гельмінти, в свою чергу, також зумовлюють стан супресії організму. Тому проблема визначення ефективності використання антигельмінтиків, оптимзації їх доз та застосування імуномодуляторів для посилення імуногенезу у дегельмінтизованих тварин залишається актуальною. А розробка комплексних заходів боротьби з гельмінтозами є важливим завданням, розв'язання якого обумовить ефективність терапії інвазованих тварин [37].

За дослідженнями Поживіл А.І., Головкіна Л.П. найбільш ефективними сучасними антгельмінтними препаратами для собак є протинематодозний препарат аверсектин та протицестодозний празиквантел. Їх було скомпановано під запатентованою назвою «Авертель», у препарат широкої проти паразитарної дії. «Авертель» у рекомендованих дозах був ефективним проти токсокар, токсоскарисів, анкілостом, теніїд та дипілідій (ІЕ та ЕЕ склали 100%). За трихурозу у собак він виявив дещо нижчу ефективність відповідно ІЕ - 98,9%, ЕЕ - 83,3% [38].

Захрялов Я.М. та Шендрик Л.І. вивчали застосування препарату панакур за гельмінтозів собак і встановили, що за змішаних інвазій він впливає тільки на нематод. У випадку моноінвазії 100% ефективність досягнута за токсокарозу, а за дипілідіозу препарат не діяв. Автори зробили висновок, що панакур діє тільки на нематод, а за паразитоценозів має вибіркову дію [36].

Ефективність препарату івермек, виробництва «Ніта-Фарм» дослідили Сидоркін І.А. та Семенов С.В. Препарат має широкий спектр дії, за гельмінтозів та арахнозів, екстесефективність за токсокарозу та токсоскарозу собак склала 100%, за демодекозу 75-85% [39].

Кузьмін А., Боровко О., Баранов В. проаналізували протипаразитарну дію препарату «Парфен-плюс». Вони встановили, що комбінація празиквантелу і фенбендазолу в препараті дозволяє застосовувати його проти більшості гельмінтозів м`ясоїдних. Особливо цей препарат ефективний за нематодозів і цестодозів собак і кішок. Препарат має низьку токсичність і добре переноситься тваринами. Що є досить важливим для препарату сьогодення [40].

Порівнювали ефективність препаратів проти паразитозів собак - «Брованол», «Адвантікс», «Брованол-плюс» - Павленко С.В. та Березовський А.В. Препарати «Брованол» та «Брованол-плюс» у дозах рекомендованих виробником, виявились високоефективними проти Dipilidium caninum. Водночас Брованол-плюс є ефективними інсектицидом, і така дія триває протягом двох тижнів поспіль. При відсутності заходів захисту тварин від Ctenocephalides canis - проміжних живителів цестод - спостерігається дипілідіозна реінвазія. Препарат адвантикс здатний запобігати реінвазії собак блохами протягом 5 тижнів [3].

За даними Пригодінна А.В. етазол і вермітан-20 при дегельмінтизації собак 100% - ву ефективність виявили за токсоскарозу, а панакур і вермітан-20 - за унцинаріозу. Трохи нижча ефективність цих препаратів за токсокарозу: вермітан-20 95%, а панакур і атазол - 90%. Ефективність атазолу при унцинаріозі собак не перевищує 85% [41].

Отже, виходячи з огляду літературних джерел, з аналізуючи питання розповсюдження гельмінтозних захворювань у м'ясоїдних тварин, можна зробити висновок, що інвазійна патологія зустрічається у них повсюдно за будь-яких умов утримання. Ступінь інвазування залежить від багатьох чинників, починаючи від системи утримання, віку тварин, а також від якості проведених дегельмінтизацій. Важливо підкреслити, що в доступній літературі кількість даних з лабораторних методів діагностики гельмінтозів м'ясоїдних в Україні досить обмежена потребує досліджень у розрізі великих мегаполісів.

Ветеринарна фармакологія і медицина стоять на шляху вирішення проблеми звільнення від гельмінтозів м'ясоїдних, з року в рік науковцями пропонуюється нові розробки сучасних препаратів широкого спектру дії, як лікувального так і профілактичного характеру, визначення більш терапевтично ефективного та економічно вигідного лікарського засобу є актуальним, як в Україні, так і за її межами.

2. Власні дослідження

2.1 Матеріал та методи досліджень

Експериментальну частину магістерської роботи виконували в умовах приватних клінік міста Дніпропетровськ. Деякі лабораторні дослідження - в умовах лабораторії кафедри паразитології та ветсанекспертизи факультету ветеринарної медицини Дніпропетровського державного аграрного університету.

Вивчення питань епізоотології гельмінтозів м'ясоїдних в залежності від умов утримання та господарського призначення проводили в умовах приватної клініки міста. Головним показником при проведенні епізоотологічного обстеження була ураженість тварин гельмінтами, тобто екстенсивність інвазії (ЕІ).

Вивчали зміни гематологічних показників за виявлених гельмінтозів та проводили лікувально-профілактичні дослідження на собаках і котах різних порід і статі, з подібними умовами утримання та годівлі, віком від одного до п`яти років. Було досліджено понад 60 тварин.

Від м'ясоїдних кожної з груп ми відбирали проби крові для вивчення її показників за гельмінтозів. Після проведеного лікування, дослідження повторювали і робили висновок за виявлення різниці в показниках.

У досліджуваних тварин визначали морфологічні показники з використанням таких методик:

· еритроцити та лейкоцити підраховували у камері Горяєва з наступним розрахунком за відповідними формулами [42, 43];

· гемоглобін вимірювали гемоглобінціанідним методом [42];

· лейкограму виводили методом підрахунку окремих класів лейкоцитів у фіксованих мазках крові, пофарбованих за Романовським-Гiмза [43].

Кров, яку відбирали з вени стегна, одразу стабілізували за допомогою антикоагулянту, 10% трилону-В. Місце пункції обробляли 70% спиртом. Для взяття крові використовували одноразові шприци, оброблені розчином антикоагулянту.

Кількість еритроцитів підраховують у лічильній камері Горяєва: до 5 мл фізіологічного розчину додають 0,02 мл крові, ретельно перемішують. заповнюють підготовлену камеру Горяєва та підраховують кількість еритроцитів у 5 великих квадратах під малим збільшенням. Кількість еритроцитів розраховують за формулою:

М4000 Ч 200 ч 80, де

М - кількість еритроцитів (Т/л).

Кількість лейкоцитів визначали у 80 малих квадратах та за допомоги формулою підраховували їх кількість:

Х = М Ч 250 Ч У ч П, де

Х - кількість лейкоцитів в 1 (Г/л);

М - загальне число клітин у підрахованих квадратах;

У - ступінь розбавлення крові;

П - число квадратів, які були переглянуті.

Відсоткове співвідношення окремих форм білих клітин крові собак визначали попередньо приготувавши мазки крові і зафарбувавши їх. Мазок фіксували, висушуючи на повітрі. Фарбування проводили за методом Романовського-Гімза. Мазки розглядали при збільшенні мікроскопу на 90, використовуючи імерсійне масло. Рахували по 100 клітин з проби, після закінчення, суму кожного виду лейкоцитів ділили навпіл і отримували відсоткову їх залежність [43].

Кількість гемоглобіну визначали гемоглобінцеанідним методом. Принцип цього методу полягає в тому, що гемоглобін в присутності окислювача та ціанід іонів утворює у водному розчині гемоглобінціанід, колір якого пропорційний вмісту гемоглобіну у досліджуваній пробі [42].

Методика проведення цього аналізу:

Дослідна проба: 0,02 мл крові ретельно перемішують, не допускаючи утворення піни, з 5 мл трансформуючого розчину, витримують 15 хвилин та фотометрують проти трансформуючого розчину.

Калібрувальна проба: виміряють екстинцію калібрувального розчину гемоглобінціаніда проти трансформуючого розчину.

Розрахунок проводять за формулою:

С = 150 Ч Е опт ч Е кал, де

С - концентрація гемоглобіну крові (г/л);

Е опт - оптична щільність дослідної проби;

Е кал - оптична щільність калібрувальної проби.

Діагноз ставили на основі епізоотичних даних, клінічних ознак і для підтвердження діагнозу досліджували у науковій лабораторії кафедри паразитології та ветсанекспертизи Дніпропетровського державного аграрного університету проби фекалій, де і проводили гельмінтоовоскопічні дослідження.

Матеріал дослідження - екскременти м'ясоїдних, які відбирали від тварин дослідних груп. Проби транспортували на кафедру паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Дніпропетровського державного аграрного університету для подальших лабораторних досліджень.

Свіжі фекалії відбирали з підлоги клітки дерев'яними паличками у поліетиленові пакети у кількості не менше 40г від кожної тварини. Для визначення рівня ураженості тварин гельмінтозами (трематодозами, цестодозами, нематодозами, акантоцефальозами) їх екскременти досліджували гельмінтоовоскопією за удосконаленим методом Фюллеборна (метод Г.О. Котельникова і В.М. Хренова) та методом послідовного промивання. Насичений розчин виготовляли з аміачної селітри (до 1 л кип'яченої води додавали 1500 г. нітрату амонію - гранульованої аміачної селітри). 3 г фекалій поміщали у склянку, заливали невеликою кількістю (5 мл) розчину і розмішували скляною паличкою до утворення однорідної маси, доливаючи поступово розчин аміачної селітри (співвідношення фекалій до води - 1:10) та проціджували через ситечко у суху чисту склянку. Суміш відстоювали 40 хвилин. За цей час яйця гельмінтів спливали на поверхню за рахунок того, що насичений розчин аміачної селітри має високу щільність (питома вага 1,32 г./мл). Із поверхні рідини паразитологічною петлею, діаметром 8 мм знімали поверхневу плівку та наносили три краплі на предметне скло, накривали покривним і досліджували під мікроскопом за малим збільшенням (8x15) [44, 45].

Принцип метода послідовного промивання полягав в тому, що брали невелику кількість фекалій (5-10 г.) розмішували у склянці з 10-кратною кількістю води. Суміш фільтрували скрізь сито і давали відстоятися упродовж 5 хв. Після цього верхній шар рідини зливали, до осаду знову добавляли таку саму кількість води та відстоювали 5 хвилин. Після прояснення верхнього шару рідини в склянці його зливали, а осад наносили на предметне скло і досліджували на наявність яєць [31].

Крім гельмінтоовоскопічних методів застосовували і хімічні (реакції на скриту кров, білок, муцин) та мікроскопічні (наявність крохмальних зерен, жирних кислот і нейтрального жиру) [46].

Реакцію на скриту кров за Грегерсеном проводили таким чином: наносили на предметне скло товстий мазок із фекалій, поклавши попередньо скло на білий фон. Капали на мазок 2-4 краплі реактиву з бензидину та перекису барію. При наявності крові упродовж 1-2 хвилин з'являлось синє або зелене забарвлення.

Методика проведення реакції на білок за Вішняковим-Трибуле: спочатку готували 3% водну емульсію фекалій, яку розливали в 3 пробірки по 15 мл. В першу пробірку додавали 2 мл 20% трихлоруксусної кислоти, в другу - 2 мл 20% уксусної кислоти, в третю (контрольна) - 2 мл дистильованої води. Пробірки струшували та залишали на 12-18 годин, після порівнювали з контролем ступінь просвітлення. Просвітлення в першій пробірці вказувало на наявність білку, а в другій - муцину (слизу).

Для мікроскопічних досліджень наносили на предметне скло тонкий мазок фекалій, який обробляли різними розчинами: на наявність крохмальних зерен - розчином Люголя, жирних кислот - розчином судану чорного, нейтрального жиру - розчином 80% уксусної кислоти.

Для проведення досліджень з порівняння ефективності протипаразитарних препаратів у лікувальних заходах нами були відібрані собаки (масою 10-20 кг) та коти (масою 3-6 кг) і сформовані по три групи тварин, дві дослідних і одну контрольну, які утримувались в однакових умовах і з подібною годівлею. Групи собак і котів формували за принципом аналогів, враховуючи такі показники: вік, масу тіла, клінічні ознаки.

У тварин дослідних і контрольної груп відмічали такі ознаки: схуднення, запори, пригнічення, апетит знижений.

Ефективність протипаразитарної дії препаратів за гельмінтозів нами було застосовано два різних протигельмінтозних препарати для дослідних груп собак і котів.

Схема введення цих препаратів представлена у вигляді таблиці. Тваринам першої та другої дослідних груп було застосовано відповідно Прател і Брованол. Собаки та коти контрольної групи препаратів не одержували (табл. 2.1).

Відповідно до інструкцій з застосування вказаних у схемі препаратів були розраховані дози препаратів для дослідних собак і котів (додаток 1, 2).

Тваринам дослідних груп препарати задавали з кормом вранці під час годівлі, повторюючи обробку, з перервою 14 днів.

Прател (Pratel) - антигельмінтний препарат широкого спектру дії, що містить як речовини пірантел ембонат і празіквантел, що діють.

Прател є таблетками жовтого кольору, круглої форми з скошеними краями і хрестоподібною насічкою з одного боку. Кожна таблетка містить 144 міліграми пірантела ембоната і 50 міліграм празіквантела.

Пірантелу ембонат активний проти личинкових і статевозрілих форм шлунково-кишкових нематод. Він є деполяризуючим нейром'язовим гангліоблокатором, який впливає на їх холінергічні рецептори, що призводить до незворотного спастичного паралічу паразитів. Нематоди виводяться з організму тварин назовні перистальтичними рухами кишечника.

Таблиця 2.1. Схема досліду, n=10

Групи тварин	Препарат, доза
собака
1-ша дослідна	Прател, 2 таблетки
2-га дослідна	Брованол, 4 таблетки
Контрольна	-
кішка
1-ша дослідна	Прател, 1/2 таблетки
2-га дослідна	Брованол, 1 таблетка
Контрольна	-

Празіквантел діє на дорослі форми цестод (стьожкових гельмінтів), підвищує проникливість мембран для іонів кальцію, викликає підвищення м'язової активності, яке змінюється скороченням мускулатури та спастичним паралічем, викликає руйнування зовнішнього покриву цестод дорослих форм. У деяких випадках стьожкові гельмінти під дією празіквантелу повністю перетравлюються і не виявляються у фекаліях

Прател (Pratel) застосовують для дегельмінтизації собак і котів при гельмінтозах, що викликаються: Toxocara canis, Toxocara cati, Toxocaris leonina, Uncinaria stenocephala, Ancylostoma caninum, Ancylostoma tubaeforme, Echinococcus granulosus, Echinococcus multilocularis, Dipylidium caninum, Taenia spp., Mesocestoides spp.

Кішкам і собакам препарат дають одноразово в роздробленому вигляді з кормом або примусово на корінь мови.

Дегельмінтизацію котенят і щенят препаратом Прател проводять з 30 денного віку. З профілактичною метою дегельмінтизацію рекомендується проводити щокварталу. Препарат твариною дають одноразово у вищезгаданих дозах.

Протипоказання: Прател не можна застосовувати одночасно з препаратами, що містять піперазин. Забороняється застосовувати препарат сильно виснаженим тваринам. Виробник: Лек фармасьютікелз д.д, Словенія.

Брованол - антигельмінтний препарат, який застосовується для лікування та профілактика змішаних інвазій, викликаних личинками та дорослими гельмінтами травного тракту у собак і котів, а саме: анкілостомозу, дипілідіозу, дифілоботріозу, токсокарозу, токсаскаридозу, трихоцефальозу, теніозів, унцинаріозу, ехінококозу (тільки дорослих) та деяких інших.

Одна таблетка (1 г препарату) Брованолу-М (для молодняка) містить діючі речовини: ніклозаміду - 92 мг; оксибендазолу - 12 мг; левамізолу гідрохлориду - 16 мг; спеціального наповнювача - 880 мг. 1 г порошку, а також одна таблетка Брованолу-Д (для дорослих) містить: ніклозаміду - 230 мг; оксибендазолу - 30 мг; левамізолу гідрохлориду - 40 мг; спеціального наповнювача - 700 мг.

Брованол виявляє сукупні фармакологічні властивості трьох компонентів, що забезпечують широкий спектр протипаразитарної дії, а саме: ніклозамід при пероральному застосуванні не всмоктується з травного тракту і при контакті зі стьожковими гельмінтами інгібує оксидаційно-фосфоролітичні процеси, що призводить до ослаблення та швидкої загибелі сколексів та сегментів паразитів, які частково перетравлюються і відходять; оксибендазол і левамізол внаслідок сумарної дії порушують у нематод метаболізм глюцидів, блокуючи утворення АТФ, що викликає параліч і загибель паразитів на всіх стадіях розвитку вже за кілька годин після введення.

Таблетки подрібнюють і змішують з третиною кормової маси вранішнього раціону.

Цуценятам першу дегельмінтизацію проводять напередодні вакцинації у віці 4-5 тижнів, котенятам - у віці 6 тижнів. У подальшому профілактичні обробки в тих же дозах бажано повторювати кожні 3-4 місяці. Протипоказання: атонія кишечнику.

Застереження: не перевищувати вказаних доз. У незначної частини тварин при сильній інвазованості внаслідок інтоксикації перетравленими частинами гельмінтів можлива поява кропивниці і сверблячки в ділянці прямої кишки, неспокою, діареї, блювоти. Всі ці ознаки швидко зникають без спеціального втручання. Виробник: ТОВ «Бровафарма», Україна.

Ефективність лікування оцінювали за даними щоденних зовнішніх обстежень та за даними копрологічних досліджень проб фекалій через 10 днів після дегельмінтизації.

Дію препаратів визначали за таким показниками, як екстенсефективність і інтенсефективність.

Екстенефективність (%) - кількість тварин, які в результаті дії препарату звільнились від паразитів, виражене у відсотках, по відношенню до загального числа тварин, які підлягали дегельмінтизації.

Інтенсефективність препарату (%) - це відношення кількості яєць, члеників гельмінтів чи комах до лікувальної обробки та після неї, виражене у відсотках.

При розрахунках по визначенню економічної ефективності проведених оздоровчих заходів ми використовували «Методика визначення економічної ефективності ветеринарних заходів» та один із підпунктів загальної паразитології - «Збитки, яких завдають інвазійні хвороби, і визначення економічної ефективності протипаразитарних заходів», враховуючи при цьому економічний збиток спричинений гельмінтозною інвазією, затрати на проведення ветеринарних заходів, попереджений збиток за рахунок профілактичних заходів, сумарну економічну ефективність ветеринарних заходів на 1 гривню затрат [47].

домашній тварина гельмінт м'ясоїдний

2.2 Характеристика приватної лікарні ветеринарної медицини

Дніпропетровськ розташований в помірному кліматичному поясі степової зони східного регіону України.

Лікарня ветеринарної медицини з назвою ПП Гіренко - це приватне підприємство, яке знаходиться в місті Дніпропетровськ і розташоване у центральній його частині, але обслуговує, як міський, так і приватний сектор.

Організація роботи у лікарні ветеринарної медицини відповідає закону України «Про ветеринарну медицину». Вона є міським органом керування ветеринарної інспекції.

Лікарня ветеринарної медицини ПП Гіренко обслуговує в рік приблизно 250 собак, 220 котів, 50 кролів, 30 птахів, 20 свиней, 10 дрібної рогатої худоби, 30 сімей бджіл.

Лікарня працює кожен день цілодобово без перерви та вихідних, що дуже зручно для мешканців нашого міста та сусідніх міст і сел, бо вони в любий час доби можуть привезти своїх домашніх улюбленців для надання їм висококваліфікованої ветеринарної допомоги.

Ветеринарна лікарня ПП Гіренко надає такі послуги, як: проведення щеплень (вимушених та профілактичних), дегельмінтизацій (вимушених і профілактичних), лікування інфекційний, інвазійних, внутрішніх незаразних, хірургічних, акушерсько-гінекологічних хвороб, хвороб молочної залози та ін. Проводить лабораторні дослідження крові, сечі, калу, мазків крові, зіскрібків. Лікарня надає такі послуги, як виклик ветеринарного спеціаліста до дому, бо не завжди господарі свійських тварин можуть привести їх до клініки.

Найчастіше до клініки звертаються з такими захворюваннями, як: піометра, дістоция, переломи та вивихи різноманітного ступеня важкості, ниркова недостатність, сечокам'яна хвороба котів, вірусні захворювання котів та собак, грибкові ураження шкіри, бабезіоз собак (особливо навесні та восени), поранення різного ступеня складності, абсцеси, новоутворення і т.д. Також до спеціалістів ветеринарної медицини цієї лікарні звертаються за консультацією по утриманню, годівлі та дресурі тварин.

Виробнича площа складається з приміщень загальною площею 36 кв. м: кабінету для огляду, прийому хворих тварин та операційної, кімнати для відвідувачів, побутової кімнати для спеціалістів, санвузол.

Стіни в усіх кімнатах вкриті фарбою, підлога зацементована. В кімнаті для надання лікарської допомоги є раковина для миття рук та інструментів, централізований водостік. Освітлення в приміщеннях ветеринарної лікарні штучне за рахунок люмінесцентних ламп, достатньої інтенсивності. Ветеринарна клініка під'єднана до централізованого водопостачання (холодна і гаряча вода), каналізація, опалення. Інвентар для прибирання та деззасоби (віркон) є в достатній кількості, зберігаються в санвузлі.

Для надання лікарської допомоги тваринам є необхідне обладнання та інвентар - столи операційні, оглядові, письмові; холодильник, стерилізатор, набір хірургічних та інших інструментів, кварцові лампи (для знезараження повітря), мікроскоп, спеціальна література (книги, періодичні видання).

Ветеринарне обслуговування населення здійснюють спеціалісти ветеринарної медицини з закінченою вищою освітою, а також в лікарні працюють фельдшера ветеринарної медицини.

Директор ПП Гіренко - фізична особа, що закінчила вищий навчальний заклад (Дніпропетровський державний аграрний університет, за фахом лікар ветеринарної медицини) - Гіренко Наталья Миколаївна.

Розклад роботи працівників лікарні складається згідно графіку щомісячно.

В зв'язку з тим, що ветеринарна лікарня ПП Гіренко приватна, то вона не планує проведення протиепізоотичних заходів. Щеплення проводиться в лікарні по мірі надходження клієнтів з своїми тваринами. Такий підхід до виконання цього питання є не раціональним використанням часу ветеринарних лікарів, так як їх дуже часто відволікають від ургентних справ, а також від більш прибуткових маніпуляцій.

У ветеринарній лікарні ведуться такі основні журнали: журнал амбулаторного прийму тварин, журнал обліку використання препаратів групи А, а також ведуться додаткові - журнал щеплень, журнал лабораторних досліджень, журнал обліку стаціонарних тварин та тварин, що перебувають на тимчасовому утриманні, журнал реєстрації викликів, журнал температурного режиму в приміщенні, журнал температурного режиму в холодильнику, журнал обліку перевірок.

Ветеринарна лікарня знаходиться на самозабезпеченні за рахунок різниці цін закупівлі та продажу препаратів, проведення операцій, лабораторних досліджень та інших маніпуляцій.

Лікарські засоби та ветеринарні препарати у ветеринарну лікарню ПП Гіренко замовляються у ТОВ «Вєнта», у БТК «Днєпр». Замовлення препаратів відбувається по телефону. Кур'єр доставляє замовлення у лікарню, яка розраховується через кур'єра готівкою за отримане замовлення.

Аналіз патологій, які найчастіше зустрічались у приватній лікарні ветеринарної медицини протягом з 2008 по 2010 років, показав, що найчастіше власники собак звертаються з приводу хірургічних і внутрішніх незаразних захворювань (табл. 2.2.1).

Таблиця 2.2.1. Структура хвороб собак, зареєстрованих протягом 2008-2010 років

Кількість хворих	Хвороби
	хірургічні	паразитарні	Внутрішні незаразні	акушерсько-гінекологічні	інфекційні
Всього	560	432	573	104	77
% від загальної кількості	32,1	24,7	32,8	6,0	4,4

Враховуючи захворюваність собак, зареєстрованих фахівцями ветеринарної медицини, встановлено, що частка внутрішніх незаразних хвороб, від усіх хвороб з якими були прийняті собаки, становила 32,8%, хірургічних - 32,1%, паразитарних - 24,7%, акушерсько-гінекологічних - 6,0%, інфекційних - 4,4%.

Отже, клініка ветеринарної медицини ПП Гіренко відповідає усім вимогам, завдяки чому має багато постійних клієнтів і з кожним днем набуває все більше нових.

2.3 Результати власних досліджень та їх аналіз

Проводячи аналіз ветеринарної звітності приватної лікарні ветеринарної медицини, ми відмітили, що найбільш поширеними паразитами у собак і котів є токсокароз, токсаскароз, дипілідіоз, трихуроз, стронгілятози, теніози та інші. Аналіз матеріалів проводили упродовж трьох років з 2008 по 2010 роки включно. Усього за зазначений період було обстежено 820 собак та котів (табл. 2.3.1).

Таблиця 2.3.1. Результати гельмінтокопрологічних досліджень м'ясоїдних тварин

Роки	Досліджено тварин	Виявлено хворих на гельмінтози	% ураження
2008	195	90	46,2
2009	275	111	40,4
2010	350	135	38,6
Разом	820	336	41,0

Аналізуючи отриманні дані за три роки можна зробити висновок, що 41% м'ясоїдних тварин хворі на різні гельмінтози. Рівень гельмінтозної інвазії з року в рік поступово знижується з 46,2% до 38,6%.

Вивчення вікової сприйнятливості до гельмінтозів собак і котів проведено на тваринах наступних вікових груп: до 3-х місяців, від 3-х до 6-ти місяців, від 6-ти місяців до 4-х років і старше 4-х років. Результати проведених досліджень наведені у таблиці 2.3.2.

Таблиця 2.3.2. Вікова сприйнятливість м'ясоїдних тварин до гельмінтозної інвазії

Вік хворих тварин	Кількість хворих тварин	% від загальної кількості
До 3-х місяців	8	2,3
Від 3-х до 6-ти місяців	73	21,8
Від 6-ти місяців до 1 року	85	25,3
Від 1-го до 2-х років	70	20,8
Від 2-х до 4-х років	49	14,6
Старше 4-х років	51	15,2
Разом	336	100,0

Як видно з таблиці 2.3.2, найбільш часто гельмінтози виявляються у тварин від 3-х місяців до 2-х років 21,8-25,3%. Але найбільш сприйнятливою віковою групою є тварини віком від 6-ти місяців до 1 року. Тварини старше 2-х та 4-х років хворіють на гельмінтози значно рідше за молодих собак та кішок. У молодняку до 3-х місяців гельмінти зустрічаються лише у 2,3% випадків.

За досліджуваний період була проаналізована сезонна динаміка гельмінтозної інвазії м'ясоїдних. Результати цих досліджень наведені у таблиці 2.3.3.

Таблиця 2.3.3. Сезонна динаміка гельмінтозів у м'ясоїдних

Місяці	Досліджено тварин	Виявлено хворих	% захворюваності
Січень	63	15	23,8
Лютий	71	11	15,5
Березень	74	13	17,6
Квітень	75	15	20,0
Травень	73	24	32,9
Червень	78	26	33,3
Липень	72	29	40,3
Серпень	66	32	48,5
Вересень	65	44	67,7
Жовтень	63	46	73,0
Листопад	59	41	69,5
Грудень	61	40	65,6
Разом	820	336	41,0

Аналіз отриманих даних свідчить що, тварини в умовах міста Дніпропетровськ уражені гельмінтозами упродовж всього року. Але інвазія перебігає із наявною сезонною динамікою. Так у літній, весняний періоди та наприкінці зими рівень ураження тварин порівняно не великий і коливається в межах від 15,5 до 48,5%. Проте упродовж всієї осені та на початку зими спостерігається значне збільшення рівня ураженості тварин з піком інвазії у жовтні - 73,0%.

Отже, гельмінтози в умовах міста Дніпропетровськ реєструється у 41,0% собак та котів які постійно мешкають на території міста, найбільш сприйнятливими до інвазії виявились тварини у віці від 6-ти місяців до 1 року, рівень їх ураження склав 25,3%. При цьому гельмінтозна інвазія перебігає з наявною сезонною динамікою. Найбільший рівень ураження тварин за 3 роки досліджень було встановлено в осінній період з піком інвазії 73,0% у жовтні.

Діагноз ставили на основі епізоотичних даних, клінічних ознак, а для підтвердження діагнозу проводили лабораторні методи дослідження:

проб фекалій - гельмінтоовоскопічними (удосконаленим методом Фюллеборна та методом послідовного промивання на наявність яєць), хімічними (реакції на скриту кров, білок, муцин) та мікроскопічними (наявність крохмальних зерен, жирних кислот і нейтрального жиру);

проб крові - мікроскопічними (еритроцити, лейкоцити та лейкоформула) та біохімічними (гемоглобін).

Таблиця 2.3.4. Результати лабораторного аналізу калу у м'ясоїдних здорових і хворих на гельмінтози, n =10 (М ± m)

Показники	Норма	Здорові	Хворі
собака
Удосконалений метод Фюллеборна на наявність яєць	0	0	10
Метод послідовного промивання на наявність яєць	0	0	10
Реакція на скриту кров	0	2	9
Реакція на білок	0	2	10
Реакція на муцин	0	4	10
Наявність крохмальних зерен	0	1	10
Наявність жирних кислот	0	2	10
Наявність нейтрального жиру	0	2	10
кішка
Удосконалений метод Фюллеборна на наявність яєць	0	0	10
Метод послідовного промивання на наявність яєць	0	0	10
Реакція на скриту кров	0	2	8
Реакція на білок	0	1	10
Реакція на муцин	0	1	10
Наявність крохмальних зерен	0	1	10
Наявність жирних кислот	0	1	10
Наявність нейтрального жиру	0	1	10

Визначення крові в фекаліях має важливе діагностичне значення, особливо у випадках «скритих» шлунково-кишкових кровотечах, коли макроскопічно кров не можливо виявити. Аналізуючи отримані дані у 80-90% тварин хворих на гельмінтози виявляють скриту кров, а у здорових цей показник дорівнював 20%, які були хибнопозитивні із-за наявності в раціоні великої кількості м'ясних продуктів. Реакція на білок і муцин у всіх хворих м'ясоїдних була 100% позитивна та вказувала на запальні процеси у кишечнику, що призводили до підвищеної перистальтики. У здорових собак реакція на муцин спостерігалась у 40%. Причина цього, що вони полюбляють гратися твердими предметами, щепки яких, попадаючи в кишечник, травмують його.

Мікроскопія калу дозволяє більш детально дає уявлення зі ступенем перетравлення корму та патологічних домішках.

В нормі крохмальні зерна в калі не виявляються. У здорових тварин вони повністю перетравлюється цілим рядом амілолітичних ферментів (виявляли поодинокі випадки), у хворих, які мали прискорену перистальтику, у 100% знаходили крохмальні зерна.

В нормі у собак і котів жир повністю перетравлюється, тому в калі жирні кислоти та нейтральний жир відсутні. Найбільш частими причинами порушення перетравлення жирів є недостатня зовнішньосекреторна функція підшлункової залози (зниження активності панкреатичної ліпази), недостатня кількість жовчі в кишечнику (порушення процесу емульгації жиру в тонкому кишечнику), порушення всмоктування жирних кислот в кишечнику та прискорене пересування харчового хімусу (ентерити). У калі жирні кислоти та нейтральний жир виявляли у всіх хворих на гельмінтози м'ясоїдних внаслідок запальних процесів у кишечнику. Тільки у двох здорових собак і одного коти реєстрували залишки неперетравленого жиру.

Для підтвердження негативного впливу паразитів на організм тварин нами були проведені гематологічні дослідження.

Дослідження морфологічного складу крові має назву загального клінічного аналізу і включає в себе підрахунок кількості еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкограми, вивчення патологічних змін клітин крові. Еритроцити є носіями гемоглобіну, який забезпечує організм киснем, переносить вуглекислий газ із тканин у легені, бере участь у регуляції кислотно основного балансу (гемоглобіновий буфер) та в ряді ферментативних процесів, транспорту до тканин амінокислот, ліпідів, адсорбує токсини. Зміни картини білої крові належать до найціннішої лабораторної інформації про пацієнта.

Проводили дослідження крові від собак дослідних груп, до застосування препаратів. Одержані показники крові собак різних дослідних груп приведені в таблицях 2.3.5. та 2.3.6.

Таблиця 2.3.5. Морфологічні показники крові у м'ясоїдних здорових і хворих на гельмінтози, n =10 (М ± m)

Групи тварин	Еритроцити, Т/л	Гемоглобін, г/л	Кольоровий показник	Лейкоцити, Г/л
собака
Норма	4-7	120-180	0,86-1,05	8,5-10,5
Здорові	6,2±0,4	134,8±4,8	1,0±0,06	8,9±0,6
Хворі	4,2±0,3**	96,9±4,1**	0,9±0,05	10,7±0,7*
кішка
Норма [50]	6-7	100-130	0,76-0,85	14,8-19,9
Здорові	6,6±0,8	114,8±6,9	0,80±0,04	16,9±0,7
Хворі	5,0±0,4*	76,8±5,2**	0,74±0,05	21,5±0,9*

Примітка: *p<0,05, **p<0,01 порівняно із здоровими тваринами

Аналіз крові вказував на вірогідне зниження вмісту еритроцитів (р<0,01, р<0,05) при зменшенні кисневої ємності крові (вміст гемоглобіну знизився в 1,4 рази, (р<0,01)) та кольорового показника, що свідчить про зниження енергетичного потенціалу хворих м'ясоїдних. Разом з тим, кількість лейкоцитів у хворих тварин зросла в 1,2 рази (р<0,05). Це свідчить, очевидно, про посилення захисних властивостей організму хворих на гельмінтози м'ясоїдних у зв'язку з захворюванням.

Виведення лейкограми включає визначення еозинофілів, лімфоцитів, нейтрофілів, базофілів і моноцитів. Еозинофіли утворюються у кістковому мозку і основні функції виконують у тканинах. Вони беруть участь у алергічних реакціях адсорбують гістамін, який виділяється при алергії, інактивують його, адсорбують антиген і переносить їх в органи багаті на плазматичні клітини, чим посилюють продукцію антитіл. Збільшення кількості еозинофілів називають еозинофілією і спостерігаються при захворюваннях, які спостерігаються з явищами алергії (екземи, кропивниця, паразитарні хвороби) кількість еозинофілів може досягти 30-40%, що пояснюється надходженням у кров гістаміну. Лімфоцити адсорбують антитіла, що циркулюють в крові і мігруючи в тканини, доставляють їх в вогнище запалення. Вони викликають також антитоксичну функцію. Адсорбуючи та інактивуючи токсини різного походження, беруть участь ліпідному обміні, виробляють гуморальні фактори, що стимулюють регенерацію тканин. Лімфоцитам характерна також фагоцитарна активність. Базофіли беруть участь в алергічних реакціях, оскільки вони утримують половину наявного в крові гістаміну, а концентрація його в базофілах у 1 млн разів вища, порівняно з плазмою крові. Базофіли впливають на функцію згортання крові: у них містяться як фактори, що прискорюють цей процес, так і ті, що запобігають згортанню (гепарин) крові. Здатність базофілів виділяти гепарин дає змогу зробити припущення про участь їх в обміні ліпідів. Будь-яке вогнища гострого запалення в організмі швидко викликає проліферацію про моноцитів, зростає продукція моноцитів у кістковому мозку, вони скоріше потрапляють у кров, де їх кількість збільшується у 3-4 рази.

Таблиця 2.3.6. Лейкоцитарна формула у м'ясоїдних здорових і хворих на гельмінтози, n =10 (М ± m)

Групи тварин	Базофіли, %	Еозино-філи, %	Нейтрофіли	Лімфоцити, %	Моно-цити, %
			Юні, %	Палочко-ядерні, %	Сегменто-ядерні, %
собака
Норма	0	2-5	0	2-6	45-70	20-40	2-6
Здорові	0	4,2±0,2	0	5,1±0,2	58,6±2,1	28,7±1,4	4,4±0,3
Хворі	0	10,4 ±0,3**	0	5,6±0,3	31,4±1,8*	44,3±1,9*	8,3 ±0,5**
кішка
Норма [50]	0	5-8	0	2-6	58-65	22-30	1-2
Здорові	0	5,2±0,3	0	5,1±0,2	61,6±2,2	26,7±1,4	1,4±0,1
Хворі	0	12,6 ±0,7**	0	4,6±0,3	31,4 ±1,9**	46,3±2,3*	5,1 ±0,2**

Примітка: *p<0,05, **p<0,01 порівняно із здоровими тваринами

Еозинофілію (р<0,01), лімфоцитоз (р<0,05) і моноцитоз (р<0,01) на фоні нейтрофілопенії відмітили у хворих собак, які проявляються при ураженні організму паразитарними хворобами, частіше при гельмінтозах.

Для того, щоб дати оцінку ефективності терапії гельмінтозів, нами проведені досліди по застосуванню антгельмінтних препаратів, що використовуються ветеринарними спеціалістами міста для лікування собак і котів. Визначення антгельмінтної дії Прател і Брованол здійснювали в умовах експерименту на собаках і кішках, спонтанно уражених токсокарами, токсаскарісами, дипілідіями. Дослідним тваринам згодовували антгельмінтні препарати в дозах, рекомендованих фірмами-виробниками. Антгельмінтну ефективність препаратів оцінювали через 10 діб після їх введення Результати випробувань були занесені в таблицю.