Отруєння моногастричних тварин нітратами та нітритами

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Отруєння моногастричних тварин нітратами та нітритами

Вступ

отруєння нітрат нітрит тваринництво

Проблема нітратів у тваринництві та ветеринарній медицині виникла у зв'язку з широким використанням азотних добрив з метою підвищення урожайності кормових культур. Вона тісно пов'язана із загальними закономірностями кругообігу азоту в природі. При цьому необхідно пам'ятати, що любі азотвмісні компоненти (рештки відмерлих рослин, тварин, комах, черв'яків, перегній, компости тощо) під впливом мікробних ферментів грунту поступово піддаються нітрифікації за спрощеною схемою: білок > поліпептиди > амінокислоти > гідроксиламін > аміак > нітрит > нітрат. Останні чотири форми азоту всмоктуються кореневою системою рослин і включаються в синтез амінокислот та білків, які потім використовуються організмом людини і тварин. Як відомо, молекулярний азот - це хімічний елемент, що являє собою у вільному стані безколірний малоактивний газ, який складає за об'ємом в атмосфері землі близько 80 %. В хімічно зв'язаному стані він знаходиться у формі мінеральних сполук земної кори та світового океану, а також є незамінним компонентом всього живого на планеті - від рослин до тварин і людини. При відмиранні живих об'єктів органічні сполуки за допомогою чисельних мікроорганізмів піддаються нітрифікації (мінералізації) з утворенням доступних форм азоту для рослин і водоростей. Синтетичні нітратні добрива, як правило, добре розчиняються і при надходженні в грунти швидко всмоктуються кореневою системою рослин, де за участю відповідних ферментів відновлюються до аміаку, який, взаємодіючи з альфа-кетоглутаровою та щавлево-оцтовою кислотами, утворює глутамінову та аспарагінову амінокислоти. Останні, шляхом переамінування, є джерелом аміногрупи для синтезу інших амінокислот, що використовуються в процесі синтезу білка.

Нітрати (рос. нитраты, англ. nitrates) -- безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.

1. Природні солі та нітрати

Природні солі мають кристалічну острівну будову. Виникають виключно при екзогенних процесах, часто внаслідок гниття органічних решток. Можливе також утворення азотистих сполук з азоту повітря під час громових розрядів. Застосовують як добрива, протрави при фарбуванні, компоненти вибухових речовин. Нітрат амонію, лужних та лужноземельних металів називають селітрами. Ефіри - безбарвні або світло-жовті, приємні на запах рідини. Деякі ефіри (нітрогліцерин) застосовують як вибухові речовини.

При сильному нагріванні нітрати розкладаються, не плавлячись. Виняток становлять лише нітрат натрію і нітрат калію, які спочатку плавляться, а потім уже розкладаються. При цьому продукти розкладу нітратів залежать від активності металу, що входить до складу солі.

Нітратну кислоту, використовують для виробництва добрив, барвників, пороху та інших вибухових речовин, пластмас штучного волокна, лікарських препаратів (стрептоцид), кіно- і фотоплівки. Вона застосовується і як сильний окисник у самозаймистих ракетних паливах.

Нітрати (натрієві, калієві, амонійні солі азотної кислоти) є постійним компонентом атмосферних, наземних і підземних вод. В хімічному відношенні вони є відносно стабільними сполуками, легко засвоюються, як джерело азоту, мікроорганізмами, водоростями та рослинами завдяки наявності в них відповідних ферментних систем (нірат-, нітрит-, гіпонітрит гідроксиламінредкуктаз), що перетворюють нітратний азот в амонійний, який використовується для синтезу амінокислот - попередників білку.

Рівень нітратів у кормових та овочевих рослинах залежить, в першу чергу, від вмісту мінеральних та органічних сполук азоту в грунті. Високі дози азотних добрив, особливо в ранній період вегетації рослин і незадовго до збирання врожаю, сприяють накопиченню нітратів зверх максимально допустимих рівнів (МДР). Але навіть за оптимальних доз азотних добрив вміст нітратів у рослинах може підвищуватись в період стійких засух, за тривалої похмурної погоди та зниженої температури повітря. а також при підвищеній кислотності та засоленості грунту, при дефіциті в ньому макро- та мікроелементів - Р, K, Mg, Co, Mo, J, Mn, Cu, Fe.

Гербіциди, особливо з групи 2, 4 - Д, також гальмують процеси обміну речовин у рослинах, що сприяє накопиченню небілкового азоту, в першу чергу нітратів. Ступінь засвоєння нітратів залежить від виду рослин, стадії вегетації, пори року та часу доби. Із кормових культур та овочів найбільш вираженою здатністю до накопичення нітратів за перерахованих вище умов можна виділити наступні (в убуваючому порядку): амарант посівний, жито посівне, кукурудза, сорго звичайне, просо посівне, ячмінь звичайний, пшениця,соняшник, буряк звичайний, конюшина (різні види), капуста кормова, горох посівний, ріпак, кавун, диня, кабачок (стабла, листя) та деякі інші. З дикорослих токсикологічне значення можуть мати деякі найбільш розповсюджені бур'яни, що накопичують нітрати у високих концентраціях на пасовищах та кормових угіддях, добре збагачених азотом. Серед них можна відмітити амброзію, буркун, гірчицю білу, лободу, щирицю, спориш та отруйні рослини, що накопичують крім нітратів алкалоїди, глікозиди та ефірні олії. Масові отруєння тварин нітратами на пасовищах або зеленою масою частіше зустрічаються після внесення в грунт більше 150 - 200 кг азоту на гектар. Крім того, дефіцит у грунті деяких елементів (молібдену, заліза, міді,марганцю, магнію, сірки), що активують рослинні редуктази, гальмує утилізацію азоту і сприяє його накопиченню у формі нітратів. Молоді рослин накопичують нітрати більш інтенсивно, особливо в другій половині літа.

Нерідко джерелом нітратів для тварин у токсичних дозах є питна вода відкритих водойм, річок та калюж, забруднених після надмірного та неправильного внесення азотних добрив, недбалого їх зберігання і транспортування, після випадання так званих "кислотних дощів", попадання тваринницьких та побутових стоків у річки та відкриті водойми.

Чинні в Україні Державний стандарт Союзу РСР - ГОСТ 2874?82 та Державні санітарні правила і норми ДСанПіН?97 (затверджені Наказом МОЗ №383 23.12.96 "Про затвердження Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання") передбачають гранично допустимі концентрації у питній воді для людей і тварин нітратів (за NO3-) - 45 мг/л, а вміст нітритів і аміаку - не регламентують. Водночас згідно нових ДСанПіН 2.2.4-171-10 (ДСанПіН 2.2.4-400-10) "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (затверджені Наказом МОЗ №400 12.05.2010, зареєстровані в Мінюсті України 1.07.2010 р. за № 452/17747) передбачено такі гранично допустимі концентрації: нітратів (за NO3-) у водопровідній і колодязній воді -50 мг/л; нітритів (за NO2-) - 0,5 мг/л у водопровідній воді та 3,3 мг/л - у воді з колодязів, аміаку - 0,5 і 2,6 мг/л відповідно.Корми з підвищеним вмістом нітратів стають особливо небезпечними за умов, що сприяють швидкому відновленню їх до нітритів, оксидів азоту та аміаку, що можливе у наступних випадках: самозігрівання зеленої маси, варіння буряків та тривалого їх охолодження разом з відваром, здобрювання кормових сумішей молочнокислими продуктами, на другу-третю доби після розморожування коренебульбоплодів та капусти, при згодовуванні тваринам після тривалого голодування та нестачі питної води.Масові отруєння тварин, особливо жуйних, можливі також після згодовування великої кількості зеленої маси з підвищеним вмістом нітратів,при зберіганні нітратних добрив під відкритим небом, після забруднення комбікормів під час їх транспортування в неочищених вагонах та автомобілях,при випасанні тварин, особливо після дощу, на щойно удобрених полях, при напуванні тварин після дощу з криниць та водойм, розміщених неподалік від складів мінеральних добрив та тваринницьких ферм тощо.

Одним із небезпечних віддалених наслідків негативної дії підвищених рівнів нітратів у продуктах харчування та кормах є екзо- та ендогенний синтез канцерогенних нітрозамінів - діетил-, дифенілнітрозамінів, що утворюються у кормах при їх заготівлі, силосуванні та технологічній переробці, особливо при гранулюванні, екструдуванні, виготовленні трав'яного борошна, а у м'ясних продуктах харчування - в процесі копчення та тривалої термічної обробки.

Ендогенні нітрозаміни можуть утворюватись також у шлунку та в товстому відділі кишечника при взаємодії нітратів і оксидів азоту з біогенними амінами (лейцином, валіном, орнітином тощо) під впливом декарбоксилаз ешерихій, сальмонел та інших кишкових бактерій.

2.Перелік, значення й застосування нітратів та нітритів

Важливим джерелом азоту в грунті є фіксація атмосферного азоту бульбочковими бактеріями, особливо бобових культур, потенційні можливості котрих є невичерпними.

Значному підвищенню вмісту рухомих форм азоту сприяє антропогенна діяльність людини, наслідком якої є забруднення атмосфери леткими оксидами азоту, які розчиняються у водному конденсаті і повертаються на землю з дощовими водами та снігом.

У травному тракті тварин, нітрати під впливом денітрифікуючих мікроорганізмів відновлюються до аміаку, який використовується у синтезі повноцінного мікробного білку, що є джерелом живлення макроорганізму. При надходженні незначної кількості нітратів та достатньому забезпеченні організму легко перетравними вуглеводами процеси редукції нітратів проходять рівномірно, тому вони не виявляють шкідливого впливу на макроорганізм. Зростаючі об'єми азотних добрив, нераціональне їх використання, несприятливі кліматичні умови (посуха, заморозки тощо), високий вміст небілкового азоту в поливних водах, незбалансованість у грунтах макро- та мікроелементів (P, K, Mg, Ca, Mo, Co, Mn, J, Cu, Fe) сприяють накопиченню нітратів у харчових та кормових рослинах, що призводить до гострих і хронічних отруєнь тварин, зниження їх продуктивності, погіршення якості продукції та відтворювальної здатності, народження нежиттєздатного приплоду та значного відходу поголів'я. Хронічні отруєння тварин перебігають без якихось специфічних клінічних ознак, тому вони є особливо небезпечними, бо завдають відчутних економічних збитків, а також погіршують якість продукції тваринництва інегативно впливають на здоров'я людей.

Фізичні й хімічні властивості нітратів та нітритів

· Азомтні домбрива -- азотовмісні речовини, які вносять у ґрунт з метою підвищення врожайності сільсько-господарських культур. Важливим джерелом азотних речовин для рослин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства і м'ясо-рибної промисловості та ін. Особливо великого значення набули мінеральні азотні добрива. Вони містять азот в нітратній, аміачній, нітратно-аміачній і рідше в амідній формі.

Мінеральні азотні добрива більш концентровані і діють швидше, ніж органічні. До них належать:

· аміачна вода;

· сірчанокислий амоній;

· аміачна селітра;

· рідкий аміак;

· кальцієва селітра;

· натрієва селітра;

· ціанамід кальцію;

· хлористий амоній;

· аміакати (розчини аміачної і кальційової селітри, а також інших добрив у рідкому аміаку).

Аміачні добрива краще вбираються ґрунтом, через це вони більш придатні для завчасного внесення. Норми внесення аміачних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур і способу внесення добрив.

Як мінеральні азотні добрива застосовують такі речовини:

Нітрат калію KNO3 (калійна селітра) являє собою безбарвну кристалічну речовину. На вологому повітрі не мокріє і не злежується. Нітрат калію -- дуже цінне мінеральне добриво, в якому міститься два поживних для рослин елементи -- азот і калій. Однак за агрохімічними вимогами вміст азоту в азотнокалійових добривах повинен бути більшим, ніж в KNO3. Тому нітрат калію застосовують переважно в суміші з амонійними солями.

Нітрат амонію NH4NO3 (амонійна селітра) дуже багате на азот добриво. Але нітрат амонію має істотний недолік -- на вологому повітрі він мокріє, а при висиханні утворює тверді куски. Цілком сухий нітрат амонію може вибухати. Тому його застосовують як добриво в суміші з сульфатом амонію. Така суміш на повітрі не мокріє; не злежується і являє собою дуже цінне добриво, особливо під цукрові буряки, картоплю та інші культури.

Нітрат кальцію Ca(NO3)2 (кальцієва, або норвезька, селітра) -- теж цінне азотне добриво. Його виробляють у великих кількостях нейтралізацією нітратної кислоти вапном. Цінність нітрату кальцію як добрива полягає також у тому, що іони кальцію Ca2+ позитивно впливають на структуру ґрунту.

Нітрат натрію NaNO3 (чилійська селітра) являє собою єдину сіль нітратної кислоти, яка утворює потужні природні родовища (в Чилі). В багатьох країнах чилійська селітра широко використовується як мінеральне добриво.

Сульфат амонію (NH4)2SO4 -- одне з найстаріших азотних добрив. Його добувають у великих кількостях нейтралізацією сульфатної кислоти аміаком. Сульфат амонію не гігроскопічний і не злежується. Він значно підвищує врожайність таких культур, як жито, пшениця, картопля і особливо чай і рис.

Хлорид амонію NH4Cl одержують нейтралізацією хлоридної кислоти аміаком. Він теж не гігроскопічний і не злежується. Але на відміну від сульфату амонію його не вносять під такі культури, як цукрові буряки, тютюн тощо, оскільки іони хлору на ці культури впливають негативно.

Рідкий аміак і аміачна вода є найбагатшими добривами за вмістом азоту. Рідкий аміак, як і аміачну воду, стали застосовувати як азотні добрива лише останнім часом, коли були розроблені методи внесення в ґрунт добрив.

Нітрати-- безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.

Природні солі мають кристалічну острівну будову. Із неорганічних сполук азоту ми розглянемо солі двох кислот:

- азотна (HNO3);

- азотиста (HNO2).

Азотна кислота - відноситься до категорії сильних кислот, які руйнують будь-які живі клітини при контакті.

Солі азотної кислоти (NaNO3 і KNO3) відомі під загальною назвою селітри або нітрати.

Відомі також і такі селітри як: аміачна, барієва, кальцієва.

Найважливіше значення мають ті сполуки азотної кислоти, які використовуються в сільському господарстві в якості добрив,для насичення азотом, який необхідний для нормального росту рослин. Ці добрива називають нітратні.

Азотиста кислота - слабка, у вільному стані в природі не існує. Вона може бути отримана лише у вигляді слабких водних розчинів.

Солі азотистої кислоти (нітрити) значно міцніші ніж кислота. Практичне значення мають амілнітрат і нітрит натрію (нітрит). Нітрит широко використовується в медицині, ветеринарії, а також у виробництві барвників, органічному синтезі, тощо.

3. Причини та умови отруєння нітратами

Причини та умови, що сприяють отруєнню. Шляхи надходження в організм

1) Рівень нітратів у кормових культурах знаходяться в тісній залежності від доз внесення мінеральних і органічних добрив. В грунт дозволено вносити не більше ніж 125 кг/га.

2) Вміст нітратів залежить від погоди (підвищується в період засухи; при зниженні в грунтах макро- і мікроелементів особливо Mg, Co, I, Cu, F).

Причини отруєння:

гостре отруєння спостерігається у жуйних:

1) поїдання великої кількості кормів з високим вмістом нітратів і нітритів;

2) вільний доступ до мінеральних добрив,що містять нітрати;

3) випасання на пасовищах оброблених азотними добривами без часу очікування (2 тижні);

4) отруєння водою,що містить нітрати і нітрити.

Масові отруєння тварин, можливі також після згодовування великої кількості зеленої маси з підвищеним вмістом нітратів, при зберіганні нітратних добрив під відкритим небом, після забруднення комбікормів під час їх транспортування в неочищених вагонах та автомобілях, при випасанні тварин, особливо після дощу, на щойно удобрених полях, при напуванні тварин після дощу з криниць та водойм, розміщених неподалік від складів мінеральних добрив та тваринницьких ферм тощо. Одним із небезпечних віддалених наслідків негативної дії підвищених рівнів нітратів у продуктах харчування та кормах є екзо- та ендогенний синтез канцерогенних нітрозамінів - діетил-, дифенілнітрозамінів, що утворюються у кормах при їх заготівлі, силосуванні та технологічній переробці, особливо при гранулюванні, екструдуванні, виготовленні трав'яного борошна, а у м'ясних продуктах харчування - в процесі копчення та тривалої термічної обробки. Ендогенні нітрозаміни можуть утворюватись також у шлунку та в товстому відділі кишечника при взаємодії нітратів і оксидів азоту з біогенними амінами (лейцином, валіном, орнітином тощо) під впливом декарбоксилаз ешерихій, сальмонел та інших кишкових бактерій.

Патогенез отруєння

Нітрати є сполуками біологічно малоактивними, що

підтверджується низькою їх токсичністю за парентерального уведення. При надходженні всередину в помірних дозах і концентраціях вони легко всмоктуються у кров і без особливих наслідків виводяться з сечею,прискорюючи діурез.

При надходженні всередину у великих дозах значна частина їх утовстому кишечнику тварин і птахів під впливом

мікробних редуктаз піддаються денітрифікації з утворенням нітриту, гіпонітриту, гідроксиламіну та аміаку, які легко всмоктуються у кров і викликають цілий комплекс патологічних змін. Найбільш стійким із всіх проміжних продуктів є нітрит, токсичність якого для тварин різних видів перевищує токсичність нітратів у 10 - 20 разів.

Жуйні тварини є більш чутливими до нітратів і, навпаки, менш чутливими до нітритів, в той час як моногастричні тварини та птиця є більш чутливими до нітритів. Молодняк тварин всіх видів є більш чутливим до нітратів і нітритів, ніж дорослі тварини.

Новонароджені тварини мають підвищену чутливість до нітритів у зв'язку з низькою активністю у їх крові ферменту метгемоглобінредуктази.

Ступінь гострого отруєння тварин і птиці залежить від дози нітратів та нітритів, а також від їх співвідношення у кормах та питній воді. Чутливість тварин до нітратів та нітритів підвищується за розладів функції органів травлення (сальмонельоз, колібактеріоз, диспепсія тощо), при одночасному лікуванні їх нітрофурановими препаратами (фуразолідоном, фурагіном) внаслідок сумації токсичного ефекту.

Механізм токсичної дії нітратів полягає у блокуванні нітритами, гідроксиламіном та оксидами азоту гемінових дихальних ферментів (гемоглобіну, міоглобіну) як наслідок перетворення в їх молекулі двовалентного заліза у тривалентне (у фериформу). Вище зазначені ферменти втрачають здатність зв'язувати і транспортувати кисень та забезпечувати тканинне дихання, викликаючи гостру гемічну гіпоксію, до якої найбільш чутливою є нервова система. При цьому надзвичайно швидко у крові наростає концентрація метгемоглобіну, рівень якого близько 70 % є критичним.

Нерідко корми та питна вода одночасно містять високі концентрації нітратів і нітритів, тому ступінь гострого отруєння тварин буде залежати від їх співвідношення.

Тривале надходження в організм тварин нітратів та нітритів у підвищених дозах викликає хронічне отруєння, яке супроводжується порушенням азотового, енергетичного та мінерального обмінів, що проявляється відчутним

зниженням м'ясної молочноїта яєчної продуктивності, погіршенням якості продуктів харчування, порушенням відтворної функції самців і самок, зниженням життєздатності приплоду за відсутності якихось чітких ознак порушення клінічного стану.

В моногастричних тварин нітрати всмоктуються в кров без негативної дії на організм, легко виводиться з крові через нирки, посилюючи діурез. Отруєння може бути тільки нітритами.

За кількістю метгемоглобіну встановлюють ступінь отруєння:

- в нормі до 5 %;

- при 15 % - починає розвиватись гіпоксія;

- при 30 % - явна клініка гострого отруєння;

- ри 70 % - не зворотна реакція, в наслідок якої наступає смерть.

Нітрозаміни викликають канцерогенну і мутагенну дію.

4. Паталого-анатомічна картина

За вимушеного забою або після загибелі тварин привертає увагу блідо-синє з сіруватим відтінком забарвлення непігментованих ділянок шкіри та видимих слизових оболонок. Поступово розвивається трупне задубіння. Кров погано згортається, нерідко гемолізована, у вигляді коричнево-смолистих згустків.

Вміст рубця має специфічний "подразнювальний" запах, що посилюється при підігріванні. Судини серозних оболонок кишечника та печінки переповнені кров'ю. Слизова оболонка передшлунків - у стані гіперемії з крововиливами та вогнищами некрозу, кишечника - у стані катарально-геморагічного запалення.

Печінка збільшена, повнокровна, при хронічному отруєнні - з осередками дистрофії.

У трахеї та бронхах скупчення пінистої рідини з домішками крові, на слизовій оболонці крововиливи темно-коричневого кольору. Легені в стані гіперемії з наявністю вогнищ набряку та емфіземи. Серце збільшене, під епікардом та ендокардом чисельні крапчасті крововиливи. В грудній та перикардіальній порожнинах - скупчення рідини солом'яного кольору.

Скелетні м'язи неприродньно червоного кольору, з часом почервоніння посилюється.

При розтині трупів - темно-коричневе забарвлення крові, що погано звертається (шоколадна). Слизові оболонки синюшні, вміст рубця жуйних має характерний запах (горілого рогу).

Судини внутрішніх органів, серозні оболонки переповнені кровю. В кишечнику геморагічне запалення слизових оболонок з явищами некрозу.

Печінка збільшена, повнокровна. В бронхах і легенях піниста рідина. Легені з явищами гіперемії, набряклі, з вогнищами некрозу.

На епікарді та ендокарді крапкові крововиливи. До 1,5 л ексудату в грудній порожнині.

М'ясо неприродного червоного кольору.

Сечовий міхур збільшений і містить велику кількість сечі.

Клінічні симптоми отруєння тварин:

Отруєння протікає в трьох формах:

· блискавична;

· гостра;

· хронічна.

Блискавична форма - найчастіше спостерігається в молодняка худоби після згодовування зеленої маси.

В тварин через 15-20 хв після поїдання корму:

1) тварини неспокійні;

2) швидко розвивається атонія і тимпанія передшлунків;

3) посилена салівація;

4) утруднене дихання;

5) різке пригнічення роботи серця, що супроводжується:

а) прискоренням пульсу;

б) аритмією;

в) ціаноз видимих слизових оболонок;

г) посиніння світлих ділянок шкіри;

д) знижується чутливість шкіри;

6) за 30-50 хв тварина гине від зупинки дихання.

Гостра форма - перші ознаки зявляються через 2-3 години, а тяжкий стан на 5-6 годину:

1) тварина неспокійна;

2) посилюється частота діурезу, посилення перистальтики кишечнику(пронос);

3) дихання утруднене;

4) слизові оболонки ротової порожнини і кон'юнктиви вишневого забарвлення,яке переходить в буро-коричневе;

5) значне зниження температури тіла;

6) з ротової порожнини виділяється в'язка рідина;

7) поступово розвивається тремор мязів,порушується координація рухів;

8) загальний стан тварини пригнічений (слухові і зорові рефлекси знижені);

9) тварини гинуть в коматозному стані, з явищами асфіксії.

З клінічних ознак домінують спочатку занепокоєння, слинотеча, потяг до блювоти чи блювота, тимпанія та атонія передшлунків у жуйних, утруднене дихання, прискорений пульс та аритмія, ундуляція яремних вен, порушення координації руху, тремор скелетних м'язів, атаксія, судоми кінцівок, ціаноз шкіри та слизових оболонок, коматозний стан, згасання рефлексів, втрата тактильної та больової чутливості, зупинка дихання (через 30 - 50 хвилин). У свиней блискавична форма отруєння виникає після згодовування варених охолоджених буряків разом з відваром. У поросят через 10-15 хвилин спостерігається занепокоєння, блювота, синюшність слизових оболонок, шкіри та п'ятачка, пронос, спрага, посилений діурез. Тварини зариваються в підстилку, знижується температура тіла, появляється задуха, коматозний стан і загибель з явищами асфіксії через 15-20 хвилин. Гостре отруєння тварин оксидом азоту (силосним газом) та аміаком за швидкістю перебігу і клінічними ознаками нагадує гостре отруєння ціанідами. Перші клінічні ознаки гострого отруєння жуйних тварин нітратами появляється через 2-3 години після поїдання корму, а тяжкий стан настає через 5-6 годин. Спочатку відмова від корму, потім занепокоєння, часте сечовиділення, спрага, поступова зміна кольору кон'юнктиви та слизових оболонок рота від світло-рожевого до вишневого, пізніше - з коричнюватим відтінком. При цьому спостерігаються незначне зниження температури тіла, прискорений пульс та дихання. З рота і носових ходів виділяється густа рідина. Загальний стан пригнічений, порушується координація рухів, появляється тремор скелетних м'язів та атаксія. Нерідко спостерігається посилена перистальтика кишечника та діарея, у більшості випадків відмічають атонію передшлунків та тимпанію. Тварини гинуть в коматозному стані з явищами асфіксії. Перші клінічні ознаки отруєння появляються за рівня метгемоглобіну в крові 25-30 %, смерть настає за рівня 70-80 %. Гостре отруєння кролів нітратами проявляється наростаючим загальним пригніченням, прискореними диханням та ритмом серця, посиленням діурезу та перистальтики кишечнику, витіканням з рота і носа густого слизу, атаксією, клонічними судомами. Смерть настає через 7 - 8 годин. Для гострого отруєння курей нітратами характерними є наростаюче загальне пригнічення, атаксія, прискорення частоти дихання та пульсу, почервоніння з синюшним відтінком гребеня і сережок, рідкі випорожнення з домішками слизу та крові і коматозним станом. Смерть настає через 20 - 24 години. Хронічні отруєння тварин та птиці характеризуються загальним пригніченням, прискоренням частоти пульсу та дихання, ціанозом слизових оболонок, зниженням молочної продуктивності та яйцекладки у курей, абортами корів, вівцематок і свиноматок, зниженням відтворної здатності самок, чисельними випадками мертвонароджуваності та нежиттєздатності приплоду, некроспермією та зниженням якості сперми у самців. При цьому відмічають послаблення апетиту, зниження маси тіла, гальмування росту скелета у молодняка, матовість та скуйовдженість шерсті, затримку линьки у птахів, частішають випадки затримки посліду у корів. Нерідко спостерігають раптову смерть тварин без комплексу характерних клінічних ознак отруєння. В сечі тварин та молоці корів виявляють підвищені рівні нітратів, нітритів та нітрозамінів.

Діагностика:

Базується на анамнестичних даних, характерних клінічних ознаках, результатах хіміко-токсикологічних досліджень кормів, питної води, крові, сечі на наявність нітратів, нітритів і рівня метгемоглобіну крові. При цьому необхідно виключити гострі інвазійні та інфекційні захворювання, подібні за клінічним проявом (гемоспоридіози, сибірку, лептоспіроз), а також гострі отруєння похідними фенолу, кухонною сіллю та рослинами, що містять ціанглікозиди.

Найбільш характерними ознаками нітрато-нітритних отруєнь є високий вміст метгемоглобіну в крові (за норми до 5 %), темно-шоколадний колір крові, високий вміст нітратів та нітритів у крові, носовому слизу, слині та сечі тварин (в нормі можуть бути сліди). Рівень нітратів (NO3) за смертельного отруєння сягає 1250 мг/л.

Підвищене нітратне навантаження організму тварин, особливо на фоні незбалансованої годівлі за енергією, протеїном, макро - та мікроелементами можна виявити за допомогою таких тестів як підвищення величини рН сечі (від 5,9 - 7,6 до 7,2 - 8,6), вмісту нітратів у сечі від 5 - 7 до 120 мг/л, у носовому слизі від 18 до 800 мг/л, у слині від 15 до 775 мг/л.

Більш прогностичним показником хронічного отруєння тварин є висока сумарна добова доза нітратів у складі кормів раціону та питної води. Виражена патологія обміну речовин і порушення фізіологічних функцій організму появляється за добового споживання нітратів (NO3, мг на кг маси тіла) свиньми - 0,4; кнурами-плідниками - 0,1; курми та кролями - понад 0,5.

При вивченні обставин виникнення масової загибелі тварин в результаті отруєння нітратами і нітритами перш за все треба провести дослідження кормів на вміст азотних сполук. Після цього важливо визначити рівень метгемоглобіну в крові тварин. При гострому отруєнні специфічні клінічні симптоми не спостерігаються.

Отже, діагностику проводять завдяки:

1) анамнестичним даним;

2) клінічним ознакам;

3) прижиттєво визначають вміст гемоглобіну у крові.

4) пат анатомічному розтину;

5) хіміко-токсикологічному дослідженню;

Лікування:

При підозрі на гостре отруєння тварин нітратами необхідно,

перш за все, припинити надходження їх з кормами та питною водою. Подальше всмоктування у кров нітратів та продуктів їх розкладу можна ослабити промиванням шлунку (передшлунків у жуйних ) теплою водою з активованим

вугіллям, а також призначенням сольових проносних засобів - натрію або магнію сульфату.

З метою нормалізації функції шлунково-кишкового тракту уводять всередину 10 % розчин цукру великій рогатій худобі до 3 літрів, дрібній рогатій худобі до 0,5 л з додаванням 1 % оцтової кислоти в дозах 200 і 50 мл відповідно.

З ефективних лікувальних засобів рекомендуються:

- внутрішньовенно 1 % водний розчин метиленового синього або препарат хромосмон (1 % розчин метиленового синього на 25 % розчині глюкози) із розрахунку 0,25 - 0,5 мл/кг маси тіла;

- внутрішньовенно 5 % водний розчин аскорбінової кислоти (вітаміну С) у дозі 0,1 мл/кг маси тіла;

- внутрішньовенно (повільно) 30 % водний розчин натрію тіосульфату (гіпосульфіту) в дозах: великій рогатій худобі - до 100 мл; телятам - до 30 мл, дорослим свиням - до 20 мл;

- внутрішньовенно 5 % водний розчин унітіолу в дозах: великій рогатій худобі та коням - до 500 мл; дрібним тваринам - до 150 мл, краще разом з метиленовим синім.

При наростанні явищ гіпоксії та серцевої недостатності рекомендоване парентеральне уведення 10 % розчину коразолу крупним тваринам до 20 мл,дрібній рогатій худобі - до 5 мл, свиням - до 3 мл, або 5 % розчин ефедрину

гідрохлориду крупним тваринам до 10 мл, дрібній рогатій худобі - до 5 мл, свиням - до 1 мл, або 1 % розчину лобеліну гідрохлориду чи цититону в дозах0,02 - 0,03 мл на кг маси тіла відповідно.

Негативний вплив надлишку нітратів у кормах та питній воді на організм тварин можна послабити уведенням до складу раціону розчинних цукрів(меляси) або багатих на вуглеводи кормів (до 12 % в сухій речовині), натрію гіпосульфіту, аскорбінової кислоти та колоїдної сірки.

Рецепти:

Коню

Rp.: Kalii permanganatis - 5,0

Ag. destil. Ad 5000 ml

M. f. sol

D.S. для промивання.

Коню

Rp.: Methyleni cerulei, 3,5

Sol. Glucosi 25% - 350 ml

M. f. sol. Steril

D. in lag.

S. в/в по 125 мл на одну ін'єкцію 2 рази на добу.

Коню

Rp.: Sol Glucosis 40% - 300 ml

Sol Acidi ascorbini 1% - 25 ml

D.S. Внутрішньовенно.

Профілактика

Попередити виникнення отруєння серед тварин можна лише заходами, які виключають високий вміст нітратів у кормах.

На сьогоднішній день встановлено, що вміст нітратів у кормах вище 0,5% загрожує інтоксикацією тварині. Поїдання такого корму призводить до накопичення в організмі нітритів і отруєнню ними.

При згодовуванні корму з високим вмістом нітратів в організмі починають погано засвоюватись вітаміни А, Д, Е. І саме нестача цих вітамінів неодноразово призводила до отруєння нітратами і нітритами.

Тому корми потрібно забезпечити підвищеною кількістю вітаміну А і каротину.

При наявності в кормі нітратів понад максимально допустимий рівень для профілактики токсикозу курей необхідно до корму додавати аскорбінову кислоту в дозі 50 мг/кг, метіонін - 80 мг/кг, фенарон - 200 мг/кг або “Метіфен” - 280 мг/кг.

З метою надійної профілактики гострих та

хронічних отруєнь тварин і птиці нітратами необхідно дотримуватись наступних вимог:

- забезпечувати зберігання, транспортування та використання азотних

добрив за умов, які б гарантували неможливість контакту їх з тваринами,

кормами та джерелами водопою;

- внесення азотних добрив під кормові культури та сінокоси не повинне перевищувати, як правило, 150 кг азоту на гектар, з урахуванням наявного азоту в грунті; навіть за підвищених рівнів азоту в грунті він ефективно

засвоюється кормовими культурами без значного накопичення нітратів при достатньому забезпеченні їх фосфором, калієм, сіркою, молібденом, магнієм,

міддю, марганцем, цинком, кобальтом, залізом та йодом.

Перед масовим згодовуванням зеленої маси, коренеплодів або випасанням тварин необхідно досліджувати вміст нітратів у рослинах або ставити біологічну пробу на декількох малоцінних тваринах з наступним спостереженням за ними протягом 24 годин.

Максимально допустимі рівні нітратів (NO3) та нітритів (NO2) у кормах для тварин (мг/кг натурального продукту)

Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва

Забій тварин на м'ясо після перенесення отруєння дозволяється не раніше ніж за 10 днів.

М'ясо досліджують органолептично, бактеріологічно на вміст нітратів і нітритів.

В м'ясі допускається не більше 50 мг/кг нітратів і 3 мг/кг нітритів.

Внутрішні органи підлягають утилізації.

При після забійному ветеринарно-санітарному огляді туш і органів у випадках підозри на отруєння необхідно зробити поздоздовжній глибокий розріз нирки для дослідження кіркового і мозкового шарів та слизової оболонки ниркової миски, а також обов'язково розітнути шлунок, кишечник і сечовий міхур.

Висновок

Нітрати-- безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.

Азомтні домбрива -- азотовмісні речовини, які вносять у ґрунт з метою підвищення врожайності сільсько-господарських культур. Важливим джерелом азотних речовин для рослин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства і м'ясо-рибної промисловості та ін. Особливо великого значення набули мінеральні азотні добрива. Вони містять азот в нітратній, аміачній, нітратно-аміачній і рідше в амідній формі.

Мінеральні азотні добрива більш концентровані і діють швидше, ніж органічні. До них належать: аміачна вода, сірчанокислий амоній, аміачна селітра, рідкий аміак, кальцієва селітра, натрієва селітра, ціанамід кальцію, хлористий амоній, аміакати (розчини аміачної і кальційової селітри, а також інших добрив у рідкому аміаку).

Вміст нітратів у природі залежить від погоди (підвищується в період засухи; при зниженні в грунтах макро- і мікроелементів особливо Mg, Co, I, Cu, F).

Отруєння протікає в трьох формах:блискавична,гостра,хронічна.

Блискавична форма - найчастіше спостерігається в молодняка худоби після згодовування зеленої маси.

В тварин через 15-20 хв після поїдання корму у тварин спостерігається неспокій, швидко розвивається атонія і тимпанія передшлунків, відбувається посилена салівація, утруднене дихання,різке пригнічення роботи серця, за 30-50 хв тварина гине від зупинки дихання.

Гостра форма - перші ознаки зявляються через 2-3 години, а тяжкий стан на 5-6 годину при цьому тварина неспокійна, посилюється частота діурезу, посилення перистальтики кишечнику(пронос), дихання утруднене, слизові оболонки ротової порожнини і кон'юнктиви вишневого забарвлення,яке переходить в буро-коричневе, значне зниження температури тіла, з ротової порожнини виділяється в'язка рідина,поступово розвивається тремор мязів,порушується координація рухів, загальний стан тварини пригнічений (слухові і зорові рефлекси знижені), тварини гинуть в коматозному стані, з явищами асфіксії.

У курей отруєння спостерігається дуже рідко.

При хронічному отруєнні проявляється зниження продуктивності і сповільнення росту тварин, пригнічення загального стану, вагітні тварини абортують, в самців розвивається некроспермія,змінюється волосяний покрив, смерть раптова, з явищами асфіксії.

Отже, попередити виникнення отруєння серед тварин можна лише заходами, які виключають високий вміст нітратів у кормах. Так як вміст нітратів у кормах вище 0,5% загрожує інтоксикацією тварині. Поїдання такого корму призводить до накопичення в організмі нітритів і отруєнню ними.

Список використаної літератури

1. С. В. Баженов “Ветеринарная токсикология”;

2. Конспект лекцій;

3. Ветеринарная токсикология/Под ред. В.Н. Жуленко. - М.: Колос, 2004;

4. Винярська А.В. Ефективність використання тетравіту при нітратно-нітритних навантаженнях тільних корів // Науково-технічний бюлетень інституту біології тварин і Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок. - 2005. - № 3,4. - С. 62-67.

5. Гунчак Василь Михайлович. Хронічний нітратно-нітритний токсикоз курей та його профілактика : Дис... д- ра вет. наук: 16.00.04 / Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького. -- Л., 2004. -- 387арк. -- Бібліогр.: арк. 300-360.

6. П. Е. Радкевич “Ветеринарная токсикология”, Колос, Москва, 1972.

7. Вильнер А. М. кормовые отравления. - Ленинград: Колос,1974

8. Димитров С., Джуров А., Антонов С. диагностика отравления животных. - М.: Колос 1986.

9. Копілевич В. А., Карнаухов О. І. Загальна та неорганічна хімія. К.: Фенікс. 2003.

10. Хмельницький Г. О., Хоменко В. С., Канюка О. І. Ветеринарна фармакологія. - К.: Урожай. 1994.

11. Хмельницький Г. А., Локтинов В. М. Ветеринарная токсикология. - М.: Агропромиздат. 1987.

12. Ломака В. А.,Забельський В. І., Ройтенберг М. І., Тіток В. А. Протиотрути у ветеринарній практиці. - К.: Урожай,1967.

13. Хоменко В. І., Практикум з ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослинництва. - К.: Ветінформ, 1998.

14. Терапия животных при отравлениях. Под ред. Хмельницкого Г. О. - К.: Урожай,1990.

15. Малинин О. А., Хмельницький Г. А Ветеринарная токсикология. - Корсунь-Шевченковский: ЧП Майданенко. 2002.

Размещено на Allbest.ru