Отруєння тварин нітратами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Значення, перелік і застосування препаратів даної групи у сільськогосподарському виробництві

2. Хімічні властивості отруйних речовин

3. Умови, що сприяють отруєнню

4. Шляхи надходження отрут в організм

5. Патогенез

6. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів

7. Патолого-анатомічна картина

8. Діагностика

9. Лікування

10. Профілактика отруєнь

11. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Важливе значення у сільському господарстві має вивчення токсикології нітратів та нітритів. З метою одержання високої врожайності і кормових культур окремі господарства намагаються використати якнайбільше мінеральних добрив, особливо азотних. Застосування цих препаратів в землеробстві і рослинництві по інтенсивній технології дозволяє забезпечити найбільш раціональне використання землі і отримати високі врожаї зернових, овочевих, технічних і кормових культур, а також покращити сінокісні угіддя і культурні пасовища для продуктивних тварин.

В сукупності все це сприяє забезпеченню зростаючих потреб населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

Для боротьби з бур'янами і шкідниками використовують різні гербіциди і отрутохімікати, які впливають на якість кормів і їх придатність до згодовування. Основними факторами впливу на утворення нітратів у кормових культурах є також кліматичні умови в період вегетативного росту рослин, а також умови зберігання кормових культур і їх підготовка до згодовування, від яких залежить поживність і смакові якості. Але небезпечно інтенсивно використовувати азотні добрива для підвищення урожайності кормових культур. Поряд з позитивним впливом спостерігаються і негативні наслідки, такі як: накопичення токсичних речовин у кормах і, насамперед, нітратів і нітритів, а також інших небілкових азотних сполук та отрутохімікатів, що значно знижує поживні і смакові якості кормів. Кількість нітратних сполук у кормах залежить від кількості внесених у грунт азотних добрив. Годівля тварин кормами з підвищеним вмістом нітратів значно погіршує їх стан здоров'я, знижує продуктивність і якість одержаної продукції.

А тому при складанні раціонів годівлі тварин слід брати до уваги не лише вміст основних поживних речовин у кормах, але і рівень нітратів та нітритів, а також інших шкідливих речовин, які в них містяться. Вміст нітратів у кормових культурах залежить від сорту, фази розвитку тієї чи іншої культури, доз внесених азотних добрив, кліматичних умов тощо. Численні дані свідчать про те, що згодовування кормів з високим вмістом нітратів, особливо у великій кількості, може викликати порушення процесу травлення, обміну речовин і навіть загибель тварин.

Таким чином, щоб забезпечити людей екологічно чистими продуктами харчування, а промисловість сировиною, фахівцям потрібно суворо дотримуватись заходів екологічної безпеки ведення сільськогосподарського виробництва та озброїтись знаннями з питань попередження забруднення грунтів, водоймів, кормів хімічними речовинами, організації правильного зберігання кормів та їх використання, здійсненню контролю за вмістом отруйних речовин в кормах і продуктах тваринництва.

1. Значення, перелік і застосування препаратів даної групи у сільськогосподарському виробництві

Нітрати - солі азотної кислоти, яких дуже багато в навколишньому середовищі, наприклад у грунті або воді.

Азот, поряд з фосфором і калієм, становить основу харчування рослин, у тому числі і овочів. Азот потрібен рослинам для синтезу білків. Однак більша частина земного азоту знаходиться в молекулярному стані, а рослини не можуть засвоювати такий азот при його слабкій активності і поганій розчинності. Тому вони поглинають азот після його фіксації в сполуках.

В процесі існування різноманітних органічних речовин, утворюються солі та інші сполуки азоту, які засвоюються рослинами.

Азот також може зв'язуватись мікробіологічним шляхом. Мікроорганізми, які засвоюють молекулярний азот, називають діазотофами.

Для підвищення плодючості грунтів необхідно штучне внесення азотних добрив. Азотні добрива -- азотовмісні речовини, які вносять у грунт з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Важливим джерелом азотних речовин для рослин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства і м'ясо-рибної промисловості та ін. Особливо великого значення набули мінеральні азотні добрива.

Нітрати входять до складу багатьох добрив, наприклад калійна селітра (нітрат калію), кальцієва селітра (нітрат кальцію), аміачна селітра (нітрат амонію) і т.п.

· Нітрат калію KNO3 (калійна селітра) являє собою безбарвну кристалічну речовину. На вологому повітрі не мокріє і не злежується. Нітрат калію -- дуже цінне мінеральне добриво, в якому міститься два поживних для рослин елементи -- азот і калій. Однак за агрохімічними вимогами вміст азоту в азотнокалійових добривах повинен бути більшим, ніж в KNO3. Тому нітрат калію застосовують переважно в суміші з амонійними солями.

· Нітрат амонію NH4NO3 (аміачна селітра) дуже багате на азот добриво. Але нітрат амонію має істотний недолік -- на вологому повітрі він мокріє, а при висиханні утворює тверді куски. Цілком сухий нітрат амонію може вибухати. Тому його застосовують як добриво в суміші з сульфатом амонію. Така суміш на повітрі не мокріє; не злежується і являє собою дуже цінне добриво, особливо під цукрові буряки, картоплю та інші культури.

· Нітрат кальцію Ca(NO3)2 (кальцієва, або норвезька, селітра) -- теж цінне азотне добриво. Його виробляють у великих кількостях нейтралізацією нітратної кислоти вапном. Цінність нітрату кальцію як добрива полягає також у тому, що іони кальцію Ca2+ позитивно впливають на структуру ґрунту.

· Нітрат натрію NaNO3 (чилійська селітра) являє собою єдину сіль нітратної кислоти, яка утворює потужні природні родовища (в Чилі). В багатьох країнах чилійська селітра широко використовується як мінеральне добриво.

· Сульфат амонію (NH4)2SO4 -- одне з найстаріших азотних добрив. Його добувають у великих кількостях нейтралізацією сульфатної кислоти аміаком. Сульфат амонію не гігроскопічний і не злежується. Він значно підвищує врожайність таких культур, як жито, пшениця, картопля.

· Хлорид амонію NH4Cl одержують нейтралізацією хлоридної кислоти аміаком. Він теж не гігроскопічний і не злежується. Але на відміну від сульфату амонію його не вносять під такі культури, як цукрові буряки, оскільки іони хлору на ці культури впливають негативно.

· Рідкий аміак і аміачна вода є найбагатшими добривами за вмістом азоту. Рідкий аміак, як і аміачну воду, стали застосовувати як азотні добрива лише останнім часом, коли були розроблені методи внесення в грунт добрив у рідкому стані.

Органічні добрива:

· Гній - це найбільш цінне органічне добриво. У гною різних тварин в середньому міститься (%): води 75, органічної речовини 21, загального азоту 0,5, засвоюваного фосфору 0,25, окису калію 0,6. Якість гною залежить від виду тварини, її корму, підстилки та способу зберігання. Так, при годівлі свиней використовують багато концентратів, тому гній відрізняється високим вмістом азоту, а в раціоні жуйних тварин присутні грубі корми -- в їх гної більше калію. Гній у стадії меншого розкладання вносять восени, більшого -- навесні. Свіжий гній використовувати небажано.

· Пташиний послід - за хімічним складом пташиний послід відноситься до числа кращих видів органічних добрив. Найбільш цінним вважається курячий і голубиний послід, менш цінним -- качиний і гусячий. При частому внесення посліду в грунті накопичується азот в нітратній формі, тому дане добриво краще закладати восени, рівномірно розподіляючи по всій площі.

· Торф - У торфі міститься не дуже багато доступних для рослин поживних елементів, але зате він збільшує вміст гумусу і покращує структуру грунту. Темний колір торфу сприяє поглинанню тепла та швидкому прогріву грунту.

· Компост - компости готують з різних органічних матеріалів. Рослинні залишки, не уражені шкідниками та хворобами, фекалії, пташиний послід, гній і інші матеріали складають у пухку купу (штабель) на рівній поверхні, перешаровуючи дерновою землею або торфом.

· Зелене добриво - це зелена маса, переважно бобових культур, які заорюють в грунт. Це добриво містить велику кількість бактерій діазотоф, які і є основним джерелом азоту.

· Сечовина містить 46% азоту. По зовнішньому вигляду й розчинності у воді вона не відрізняється від аміачної селітри. Може бути використана під усі плодові і ягідні культури для основного внесення й у вигляді підгодівель. Завдяки тому, що вона менше, ніж аміачна селітра, обпалює листя рослин. Цей вид азотного добрива вважається кращим для позакореневих підгодівель (обприскуванням).

Нітратні добрива добре розчиняються у воді і при внесенні в грунт швидко всмоктуються кореневою системою рослин.

Зростаючі об'єми застосування азотних добрив, нераціональне їх використання, несприятливі кліматичні умови, високий рівень небілкового азоту у поливній воді, дефіцит в грунті кальцію, фосфору та мікроелементів обумовлює накопичення нітратів у рослинах понад допустимих рівнів. Це призводить до виникнення отруєнь тварин, зниження їх продуктивності, погіршення якості продукції та відтворювальної здатності, народження нежиттєздатного приплоду та значної загибелі поголів'я. [ 2, 18 ]

2. Хімічні властивості отруйних речовин

Серед токсичних речовин для тварин, а також і для людини найбільш відомими є нітрати та нітрити.

Нітрати можна добути внаслідок дії азотної кислоти на метали, основні оксиди, основи, аміак і деякі солі.

Характерною хімічною властивістю нітратів є їхня здатність розкладатися

при нагріванні з виділенням кисню та інших продуктів.

Всі нітрати - тверді кристалічні речовини, добре розчинні у воді. Це сполуки фізіологічно мало активні, чим пояснюється їх низька токсичність при парентеральному введенні.

При надходженні всередину нітрати легко всмоктують в кров і без особливої негативної дії виводяться з сечею.

При надходженні великих доз нітратів значна частина їх в кишечнику піддається розпаду з утворенням нітриту, гіпонітриту, гідроксиламіну, амоніаку, які всмоктуються в кров, і викликають цілий комплекс патологічних явищ.

Нітрити - це солі азотної кислоти, отуйні, добре розчинні у воді.

Нітрити дуже шкідливо впливають на організм тварини. Вони перетворюють гемоглобін у метгемоглобін, що не здатний переносити кисень, доставляючи їх до клітин і тканин. У результаті може розвитися кисневе голодування тканин і організму в цілому. Одночасно в крові зростає вміст молочної кислоти, холестерину і лейкоцитів, знижується кількість білків.

Нітрати токсичні в дозі 750 мг/кг маси тіла тварини, нітрити - 150 мг/кг.

Токсичність нітритів підвищує токсичність нітратів у 10 - 20 разів. [ 4, 13, 18 ]

3. Умови, що сприяють отруєнню

Отруєння нітратами, які в організмі людей і жуйних тварин перетворюються на нітрити, спричиняється у разі вживання рослин, природно багатих на нітрати (лобода біла, шавлія відігнута, представники роду щириця та деякі ін.) чи добривами.

До нітратів рослин, питної води і мінеральних добрив найбільш чутливі велика рогата худоба, кози, вівці, далі свині, коні та птиця. Отруєння може виникати при надходженні нітратів в організм тварин у великих кількостях.

У жуйних тварин у рубці під впливом багаточисельної мікрофлори нітрати відновлюються до нітритів, які і викликають тяжку інтоксикацію.

У м'ясоїдних та всеїдних нітрати всмоктуються переважно в шлунку і кишечнику і, циркулюючи в крові, виділяються із сечею. Посиленню нітратного токсикозу сприяє недостача в раціоні вуглеводів, каротину, вітаміну С, незамінних амінокислот, кобальту, сірки, заліза, магнія та ін.

Отруєння новонароджених тварин виникає при високому рівні нітратів і нітритів у молозиві та молоці матері.

Якщо рослини не містять нітратів, то вони часто утворюються в специфічних умовах. При згниванні і забрудненні буряків землею частина нітратів перетворюється в нітрити. Рано прибрана зелена маса, при високій вологості та підвищеній температурі, збагачується нітритами.

Перетворенню нітратів в нітрити сприяють забруднення картоплі, буряка і сінажу землею, фекаліями і природним добривом, багатим бактеріями. При висушуванні рослин вміст нітратів в них не зменшується.

Комбіновані корми також можуть бути контаміновані нітратами. Це обумовлено неправильним зберіганням нітратних добрив, транспортуванням тварин в неочищених від таких добрив вагонах та машинах. [ 10 ]

4. Шляхи надходження отрут в організм

В організм тварин нітрати потрапляють різними шляхами, але основними є потрапляння:

- через корми;

- через питну воду.

Нітрати потрапляють в грунт та підземні води через різноманітні хімічні добрива та від хімічних підприємств по виробництву цих добрив. Найбільша кількість нітратів міститься в грунтових водах, їх вміст коливається від 0 до 200 мг/кг.

Надмірне накопичення нітратів спостерігається у річках та відкритих водоймах, в які впадають побутові стоки. Високий вміст нітратів у річках сприяє інтенсивному росту водоростей та зникненню риби. Випадання кислотних дощів неминуче призводить до забруднення питної води нітратами та нітритами.

Відповідно з державним стандартом вміст отруйних речовин у питній воді для людей та тварин не повинен перевищувати:

- нітратів - 45 мг/л;

- нітритів - 0, 2 мг/л.

В зелених плодах нітратів значно більше, ніж в дозрілих. Але в основному вони накопичуються не в плодах, а в коренях рослин, прожилках листя, коренеплодах.

Кормові овочі та плоди за здатністю накопичувати нітрати поділяються на три групи:

- з високим вмістом нітратів ( до 5000 мг/кг ): капуста, кавуни, буряк;

- з середнім вмістом нітратів ( 300 - 600 мг/кг ): морква, кабачки, редька;

- з низьким вмістом нітратів ( 10 - 80 мг/кг ): картопля, капуста, горох, щавель.

У великої рогатої худоби отруєння нітратами та нітритами часто настає після згодовування недоброякісних загниваючих буряків.

Нерідко отруєння виникає при облизуванні тваринами упаковок, в яких містились азотні добрива.

Гостре отруєння тварин нітратами відзначається і при одноразовому надходженні їх в організм з кормами та водою в дозах, що наведені в Таблиці №1.

Таблиця №1 Орієнтовні одноразові токсичні та смертельні дози нітратів та нітритів для тварин та птиці:

Вид тварини	Доза маси тіла, г/кг
	нітрати	нітрити
	Токсична	Смертельна	Токсична	Смертельна
ВРХ	0,3 - 0,5	0,6 - 0,7	0,05 - 0,09	0, 01 - 0,15
Коні	0,5 - 0, 6	0,7 - 0,9	0,05 - 0,06	0,07 - 0,09
Вівці	0,4 - 0,5	0,6 - 0,8	0,06 - 0,09	0,12 - 0,16
Свині	0,8 - 0,9	1,0 - 1,2	0,05 - 0,07	0,08 - 0,09
Кролі	1,4 -1,5	1,5 - 2,0	0,03 - 0,04	0,05 - 0,08
Кури	1,5 - 1,9	2,0 - 3, 0	0,08 - 0,09	0,1 - 0,15

Таблиця №2 Вплив нітратів та нітритів на розвиток бройлерів:

Група	Добова доза, г	Вплив
	нітрати	нітрити
1	0,78	0,012	Стимуляція росту
2	1,99	0,014	Зниження росту
3	3,13	0,620	Ознаки отруєння

[3, 10 ]

5. Патогенез

Керуючим фактором в патогенезі гострого отруєння нітратами і нітритами являється гемічна гіпоксія тканин, яка розвивається внаслідок здатності нітритів зв'язуватись з гемоглобіном крові, перетворюючи його в метгемоглобін. Він, в свою чергу, втрачає здатність зворотньо зв'язуватись і транспортувати кисень. При вмісті у крові близько 30% метгемоглобіну з'являється клінічно виражене отруєння, а при 70% - наступає смерть від асфіксії. При цьому рівень нітритів у крові складає 30 - 40 мг/л.

Значну роль в патогенезі гострого отруєння відіграє ослаблення серцево-судинної діяльності в результаті розширюючої дії нітритів на судини із різким зниженням кров'яного тиску. Окрім цього, нітрити, проникаючи через клітинні мембрани життєво важливих органів, блокують тканинне дихання і посилюють розлад окисно-відновних процесів.

При повноцінній та збалансованій годівлі нітрати в шлунково-кишковому тракті м'ясоїдних відновлюються до аміаку.

В ряді випадків - при нестачі вуглеводів та аскорбінової кислоти в раціоні, різкій зміні корму, неправильному їх приготуванні і згодовуванні та ін. - утворюється велика кількість токсичних продуктів неповного відновлення нітратів.

В шлунково-кишковому тракті нітрати і нітрити різко ( в 2 - 3 рази ) пригнічують активність травних ферментів - пептидази та фосфатази, в результаті чого порушується гідроліз і всмоктування поживних речовин.

При хронічній нітрато-нітритній інтоксикації з'являються ознаки гіпоксії органів і тканин, які супроводжуються порушенням обміну речовин. В результаті цього виникає порушення функцій органів і систем організму.

Імунна система відповідає на нітратну інтоксикацію появою лімфоцитів.

При відповідних умовах у грунті, рослинах та організмі тварин із нітратів і нітритів відбувається утворення нітрозаминів, які володіють високою токсичністю та вираженою канцерогенною дією.

Хронічне отруєння тварин нітратами та нітритами призводить до затримки приросту, порушення відтворної функції у самок а, особливо сильно, у самців, а також до забруднення продуктів харчування ( м'яса, молока, яєць ) нітратами, нітритами та канцерогенними нітрозосполуками. [ 5, 9, 12 ]

6. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів

Найбільш вираженою ознакою отруєння є раптове захворювання групи до цього здорових тварин; при цьому захворювання, як правило, буває пов'язане з вживанням корму або води, з обробкою їх пестицидами або іншими хімічними речовинами, з перебуванням тварин в приміщеннях, де не так давно проводилася дезінфекція або інші подібні факти.

При гострому токсикозі ознаки отруєння у великої рогатої худоби з'являються декілька годин після поїдання кормів, які містять рослини з підвищеною кількістю нітратів. Температура тіла в межах фізіологічної норми. У тварин відмічають тахіпное і тахікардію, ціаноз видимих слизових оболонок та язика. Апетит спочатку знижується, а потім зовсім відсутній. Спостерігається слинотеча з ротової порожнини, посилюється діурез. Згодом розвивається загальна слабкість, хитка хода, тремтіння м'язів. У тільних корів відбуваються аборти.

При хронічних токсикозах відмічають сухість шкіри, скуцовдженість шерсті, часте дихання, зниження м'ясної продуктивності, пригнічення відтворювальної здатності, низьку життєздатність приплоду, низьку якість сперми биків-плідників, забруднення молока нітрато-нітритами та канцерогенними нітрозамінами.

У свиней симптоми отруєння розвиваються майже відразу після поїдання корму. З'являється блювота, гіперсалівація, блідість шкіри, відмічають синюшність видимих слизових оболонок, п'ятачка та кінчиків вух. Поросята лежать на боці, намагаючись зануритись в підстилку. Температура тіла в межах фізіологічної норми. Посилюється задишка та настає смерть.

При хронічних токсикозах у супоросних свиноматок відмічають аборти або народження мертвих поросят. У поголів'я на відгодівлі інтоксикації проявляються у вигляді жовтяниці та діареї, які чергуються запорами. Розвивається тахіпное і набряк легень.

У птиці ознаками хронічної інтоксикації являються: зниження репродуктивної функції, зниження маси яєць, поява яєць без шкаралупи, а також слабкість кінцівок, поява кров'яних плям в яйцях та аномалії органів у курчат.

Гостре отруєння кролів виявляється поступово наростаючим загальним пригніченням, прискоренням дихання та серцеврї діяльності, збільшенням діурезу, посиленням перистальтики кишечнику, значними витіканнями з ротової та носової порожнин густого слизу, атаксією, перед загибеллю - клонічними судомами. Смерть настає протягом 7 - 8 годин.

Гостре отруєння нітратами і нітритами у собак і котів характеризується ознаками вираженої гіпоксії. У цуценят та котенят через 10 - 15 хвилин після першого прийому молока з нітратами спостерігаються занепокоєння, салівація, часте дихання, м'язова слабкість та скутість рухів. Дефекація зазвичай часта. Тварини слабшають і швидко гинуть. У цуценят та котенят більш старшого віку, як правило, відмічають скрегіт зубами, зміну кольору видимих слизових оболонок від рожевої до світло-коричневої, а також частий пульс і при температура в межах фізіологічної норми.

Разом з тим спостерігається тремтіння м'язів, часте сечовипускання, пронос, збільшення живота в об'ємі, тетанічні судоми, часткова або повна втрата чутливості шкіри, коматозний стан та загибель від асфіксії. Схожі клінічні ознаки реєструються у дорослих собак та котів.

При хронічному нітрато-нітритному токсикозі у молодих і дорослих собак та котів відмічають пригнічення, спотворення апетиту або його відсутність, а також зниження вгодованості, часті розлади травлення, дерматити, порушення линьки, гіповітамінози, анемія.

При отруєнні вагітних собак та кішок нерідко виникають аборти, молодняк народжується гіпотрофний, з ослабленою природньою резистентністю та імунною реактивністю. У самців при хронічному отруєнні знижується репродуктивна функція внаслідок зниження руху сперміїв.

Своєчасне виключення з раціону кормів з нітратами та нітритами, а також провівши активну терапію, можна досягнути ефекту поступового одужання тварини. [ 4, 8, 12, 16 ]

7. Патолого-анатомічна картина

Специфічні зміни в тканинах і органах спостерігаються при небагатьох отруєннях, що мають здебільшого хронічний перебіг.

Більшість отрут викликає дистрофічні і запальні зміни в тканинах і органах, не відрізняючись від змін, які спостерігаються при інших хворобах. При цьому ступінь вказаних змін залежить не тільки від дози, але і від терміну дії отрути. При швидкій смерті зміни в органах малопомітні, а в ряді випадків макроскопічно не встановлюються, тоді як при тривалішому перебігу хвороби, викликаному тією ж отрутою, запальні процеси яскраво виражені. Багато отрут, незалежно від тривалості перебігу захворювання, не викликають морфологічних змін, що виявляються на розтині. Проте розтин трупів тварин з метою діагностики отруєнь відіграє дуже важливу роль.

При розтині, який проводять в першу добу після загибелі тварини, вміст шлунку має запах закису азоту ( згорівший ріг ). Другою характерною патолого-анатомічною ознакою є зміна кольору крові ( при нанесенні краплини крові на фільтрувальний папір ). При вмісті метгемоглобіну близько 30% кров набуває коричневого відтінку, а при підвищенні даного рівня, цей відтінок стає більш насиченим. При вмісті метгемоглобіну близько 80% кров набуває темно-коричневого кольору.

Кров погано зсідається, в судинах знаходиться у вигляді коричнево-смолистих згустків.

Серозні оболонки внутрішніх органів при зберіганні розтятих трупів на повітрі протягом декількох годин набувають сіро-коричневого відтінку.

При отруєнні азотними добривами спостерігають гастроентерит, іноді виразки і кров'яну рідину в перикарді. Слизова оболонка передшлунків гіперемована з крововиливами та наявністю влгнищ некрозу. В стінці рубця зустрічаються інфільтрати, а слизова оболонка кишечнику в стані катарально-геморагічного запалення.

В серозних оболонках паренхіматозних органів і в черевній порожнині відмічають крововиливи. Печінка збільшена, повнокровна. В нирках визначають крововиливи. В наднирниках з'являються вогнища некрозу.

В трахеї та бронхах накопичується піниста рідина з домішками крові, а на слизових оболонках спостерігають різної величини крововиливи темно-коричневого кольору. Легені в стані гіперемії з наявністю вогнищ набряку та емфіземи.

Серце збільшене, коронарні судини переповнені кров'ю, під епікардом та ендокардом чисельні крапкові крововиливи.

М'язи червоного кольору. В корі головного мозку, мозочка, спинного мозку, міокарді, стінках альвеол, під капсулою печінки, в селезінці відзначають геморагії.

При абортах ( внаслідок хронічного отруєння ) плоди часто муміфіковані. Плацента набрякла, чорного кольору.

При отруєнні курей відмічають синюшність гребеня, сережок і шкіри. Кров від темно-коричневого до червоно-чорного кольору, внутрішні органи переповнені кров'ю. Слизова оболонка зобу, залозистого шлунка і кишечника набрякла, гіперемійована, вкрита слизом, в окремих місцях виявляють незначні крововиливи. При хронічному отруєнні курей нітратами встановлюють сіро-жовті вузлики на слизовій оболонці стравоходу. У півнів знижується маса сім'яників.

При гострій нітрато-нітритній інтоксикації у собак та котів спостерігається синюшність видимих слизових оболонок, наявність на них крапкових крововиливів, а також набряки підшкірної клітковини в різних ділянках тіла. В шлунку та кишечнику реєструють катарально-геморагічне запалення слизових оболонок, а часто і серозних.

Нерідко відмічаються виразки та ерозії в шлунку і дванадцятипалій кишці. Печінка збільшена, края притуплені, сіро-коричневого кольору, м'якої консистенції. З поверхні розрізу виділяється значна кількість темно-червоної з коричневатим відтінком крові, яка погано згортається.

Нирки збільшені в об'ємі, сіро-коричневого або темно-червоного кольору з наявністю крововиливів, рихлої консистенції.

В легенях може спостерігатись застійна гіперемія і набряк.

Лімфатичні вузли набряклі, гіперемовані, на розрізі з мармуровим малюнком.

Селезінка у більшості випадків без змін.

В грудній, черевній порожнинах и серцевій сорочці міститься значна кількість серозної рідини червонуватого кольору.

При хронічних нітрато-нітритних інтоксикаціях в печінці, підшлунковій залозі і нирках, рідше в міокарді виявляють зміни, характерні для зернисто-жирової дистрофії. [ 4, 7 ]

8. Діагностика

Діагностика отруєнь тварин нітратами та нітритами грунтується на анамнестичних даних, характерних клінічних ознаках захворювання тварин, результатах хіміко-токсикологічних досліджень кормів, питної води, вмістимого шлунково-кишкового тракту, рідини з грудної порожнини та серцевої сумки, крові, сечі, а також на результатах патолого-анатомічного розтину трупів.

При діагностиці необхідно виключити гострі інвазійні та інфекційні захворювання (піроплазмідози, сибірка, лептоспіроз), а також гострі отруєння похідними фенолу, кухонною сіллю, рослинами, що містять ціанглікозиди.

Основними ознаками прижиттєвої діагностики нітрато-нітритних отруєнь є: наявність метгемоглобіну в крові ( в нормі до 5% ), коричневий колір артеріальної та венозної крові, високий вміст нітратів та нітритів у крові, слині та сечі тварин.

Гостре отруєння жуйних нітратами виявляються через 2 -3 години після надходження їх в організм, тварин з однокамерним шлунком та курей - через 5 - 6 годин; отруєння нітритами - значно раніше ( 30 хв - 2 год ).

Показником хронічного отруєння тварин є визначення сумарної добової дози нітратів у складі кормів та питної води.

Для визначення метгемоглобіну використовують 0,25% водний розчин аміаку, який готують з 1 мл 25% водного розчину аміаку додаючи до нього 100 мл дистильованої води.

Хід аналізу:

У пробірку вносять 7,3 мл робочого розчину аміаку, до якого, за допомогою мікропіпетки, додають по 0,2 мл крові. Вмістиме пробірок змішують і через 5 хв визначають оптичну густину на ФЕК при довжині хвилі ( 670 нм ). Контроль 0,25% водний розчин аміаку.

Виявлення нітратів у кормах проводять після їх екстарування із наважки середньої проби 1:10 2% розчином оцтової кислоти протягом години з наступною фільтрацією.

Наявність нітратів визначають дифеніламінним реактивом, одночасно він відкриває і нітрити. Екстрагування можна провести і дистильованою водою.

Виявлення нітратів та нітритів у вмістимому травного каналу, сечі, молоці, сметані проводять після їх змішування ( наважки середньої проби ) з рівною кількістю 5% розчину цинку сульфату та 0,3 н розчину гідрату окису барію з послідуючою фільтрацією і одержанням прозорого безбарвного фільтрату.

Хід реакції:

а) на нітрати і нітрити. Декілька мілілітрів фільтрату з корму, тваринницької продукції чи патматеріалу вміщують у пробірку і повільно по нахиленій стінці підшаровуюють дифеніламінний реактив під фільтрат. При наявності нітратів чи нітритів на межі контакту реактиву і фільтрату утворюється синє кільце, інтенсивність забарвлення якого залежить від вмісту отрут.

б) до декількох мілілітрів фільтрату додають 1 - 2 мл реактиву Грісса. При наявності нітритів виникає рожеве забарвлення, інтенсивність якого залежить від вмісту нітритів.

Дифеніламінний реактив:

0,086 г дифеніламіну вміщують у колбу на 500 мл, вливають 142 мл дистильованої води і обережно коливаючи колбу вливають концентровану сірчану кислоту, прогріту до відходження білих парів. Вмістиме колби розігрівається і дифеніламін розчиняється. Розчин охолоджують і доливають цією ж кислотою до мітки. Реактив повинен бути прозорим. Придатний при тривалому зберіганні.

Реактив Грісса:

а) 0,1 г а-нафтиламіну розчиняють при кип'ятінні в 20 мл дистильованої води, фільтрують і додають до 150 мл гарячої 12% оцтової кислоти. Розсин придатний до 2 місяців.

б) 0,5 г сульфанілової кислоти розчиняють у 150 мл 12% розчину оцтової кислоти.

Перед застосуванням змішують розчин а і б в рівних кількостях.

в) 12% розчин оцтової кислоти: 120 мл концентрованої оцтової кислоти в мірній колбі доливають до 1000 мл дистильованою водою. [ 1, 4, 5, 9, 12 ]

9. Лікування

Необхідно своєчасно виявити і усунути причину отруєння, виключити із раціону підозрілі корми.

Найкращим лікарським препаратом при гострому отруєнні являється 1% розчин метиленового синього в дозі 0,01 - 0,02 г/кг маси тварини або хромосмон ( 1% розчин метиленового синього в 25% розчині глюкози ) в дозі 0,25 - 0,5 мл/кг маси тіла. Він сприяє перетворенню метгемоглобіну в оксигемоглобін. Покращення стану спостерігається через 10 - 15 хв.

Показано також внутрішньовенне введення:

- 40% розчину глюкози в дозі 100 -150 мл;

- розчину аскорбінової кислоти в дозі 0,1 мл/кг маси тіла;

- 30% розчину натрію тіосульфату великим тваринам до 100 мл, свиням 15 - 20 мл, телятам до 30 мл;

- 5% розчин унітіолу в дозі: великим тваринам до 500 мл, дрібним жуйним до 150 мл, краще разом з глюкозою;

Також необхідне симптоматичне лікування:

- кофеїн-бензоат натрію;

- ефедрина гідрохлорид;

- коразол;

- кордіамін в терапевтичних дозах.

З метою нормалізації функції шлунково-кишкового тракту всередину вводять 10% розчин цукру в дозах: ВРХ та коням - 3 л, ДРХ - 1 л з додаванням 1% розчину оцтової кислоти в дозах 200 і 100 мл відповідно.

У лікуванні собак та котів перш за все проводять промивання шлунку та кишечнику за допомогою розчину перманганату калию або слабким розчином метиленового синього. Після всерелину задають 2 - 3 рази на добу ентеросгель.

Призначають проносні ( натрію і магнію сульфат ) в терапевтичних дозах.

В якості антидотів внутрішньовенно вводять 1% водний розчин метиленового синього в дозі 0,5 - 1 мл/кг або хромосмон ( 0,3 - 0,5 мл/кг ); 5% водний розчин аскорбінової кислоти - 0,2 мл/кг; 1% розчин аскорбінової кислоти на 20 - 40% розчині глюкози - 0,3 мл/кг; 30% водний розчин натрію тіосульфату (крапельно) - 0,3 мл/кг маси тіла.

За необхідності слід застосовувати серцеві, антимікробні, в'яжучі, обволікаючі та інші симптоматичні засоби в терапевтичних дозах.

При хронічному отруєнні в раціон включають корми, багаті на магній, каротин, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, токоферол. Вітаміни задають як і всередину, так і ін'єкційно. Показані антигістамінні препарати.

РЕЦЕПТИ:

Корові живою масою 400 кг при отруєнні нітратами та нітритами:

а) Rp.: Olei Ricini 40,0

D. t. d. № 4

S.: Всередину. Один раз на день з кормом.

б) Rp.: Solutionis Glucosi 40% - 20,0

D. t. d. № 5 in ampullis

S.: Внутрішньовенно. На одне введення.

в) Rp.: Solutionis Methyleni coerulei 1% - 100,0

D. S.: Внутрішньовенно.

г) Rp.: Solutionis Natrii thyosulfatis 30% - 50,0

D. S.: Внутрішньовенно. На одне введення.

д) Rp.: Solutionis Corazoli 10% - 1,0

D. t. d. № 20 in ampullis

S.: Внутрішньом'язево. По 5 ампул один раз на добу. Протягом

чотирьох днів. [ 7, 9, 12, 14 ]

10. Профілактика отруєнь

Для одержання якісної продукції тваринництва та з метою надійної профілактики отруєнь тварин нітратами та нітритами необхідно суворо дотримуватись наступних вимог:

· Перед закупівлею та згодовуванням тваринам сіна та інших кормів необхідно провести хіміко-токсикологічні дослідження;

· Необхідно змішувати корми з вищим вмістом нітратів з кормами, в яких міститься незначна їх кількість;

· Для зниження загрози отруєння потрібно спочатку згодовувати тваринам зерно ( концентрат ) і лише тоді давати корм, який містить нітрати;

· Під час сінокосу необхідно зрізати лише верхню частину рослини ( щоб у корм потрапляла незначна кількість рослин із стеблами );

· Потрібно використовуати продукти, які містять пропіонові бактерії, оскільки це може посилити мктаболізм нітратів у рубці і знизити ризик отруєння;

· Забезпечувати зберігання, використання азотних добрив в умовах, які б гарантували відсутність контакту їх з тваринами, кормами та джерелами водопою;

· Джерела питної води не повинні знаходитися поблизу гноєсховищ та ділянок, куди вивозиться рідкий гній;

· Траву з площ, политих водою, яка містить нітрати, можна згодовувати лише через 14 днів після поливу;

· Ділянки лук та пасовищ, які були оброблені азотними добривами, використовувати для випасу тварин лише після випадіння тривалого дощу;

· Голодним тваринам небезпечно згодовувати зелену масу бобових трав з підвищеним вмістом нітратів;

· Сумарна добова доза нітратів питної води не повинна перевищувати:

- для бугаїв-плідників - 0,1

- кнурів-плідників - 0,05

- корів і свиноматок - 0,2

- молодняку - 0,3

- коней - 0,4

- кролів та курей - 0,5 г/кг маси тіла.

Загальний вміст нітратів у добовому раціоні молочних корів не має перевищувати 20 г.

Власникам собак та котів необхідно суворо контролювати вміст нітратів і нітритів у кормах та воді. При згодовуванні продуктів, які містять нітрати, потрібно складати раціон таким чином, щоб добова доза в ньому та воді не перевищувала 0,2 - 0,4 г/кг маси тіла. Окрім цього, раціон повинен бути збалансований по всім поживним речовинам, а особливо по вуглеводам, вітамінам А, Е, та С, незамінним амінокислотам і мікроелементам - кобальту, сірці та ін.

Таблиця №3 Максимально допустимі рівні нітратів та нітритів в кормах для сільськогосподарських тварин [2, 3,6, 7, 9, 12]

Вид корму або сировини	Мг/кг натурального продукту
	Нітрати	Нітрити
Комбікорм для ВРХ, свиней, птиці	500	10
Зернофураж і продукти переробки зерна	300	10
Макуха, шроти	200	10
Сировина тваринного походження (м'ясо-кісткове та рибне борошно, сухе молоко)	250	10
Дріжджі кормові, гідролізні (БВК)	300	10
Трав'яне борошно	2000	10
Меляса, патока	1500	10
Хвойне борошно	1000	10
Жом буряковий, сухий	800	10
Грубі корми (сіно, солома)	1000	10
Зелені корми	500	10
Силос ( сінаж)	500	10
Буряки кормові	2000	10
Картопля	300	10

11. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва

Забій тварини на м'ясо після перенесеного гострого отруєння дозволяється не раніше, ніж через 10 діб після клінічного одужання.

М'ясо вимушено забитих тварин підлягає органолептичному, бактеріологічному, біохімічному дослідженням з визначенням залишкових кількостей нітратів та нітритів.

Доброякісне за всіма показниками м'ясо, але при вмісті в ньому нітрат-іону до 50 мг/кг та нітрит-іону до 3 мг/кг, можна використовувати в харчових цілях як умовно придатне.

Внутрішні органи, кров, шлунково-кишковий тракт і голова підлягають технічній утилізації.

Молоко від корів та яйця курей, що перенесли гостре отруєння нітратами, можна використовувати в харчових цілях при умові одержання їх через 72 години після клінічного видужання тварин.

Згідно діючих норм в Україні молоко та молочні продукти дитячого харчування не повинні містити нітратів понад 5 мг/кг. [ 7, 15, 18 ]

отруєння нітрат тваринництво

Висновок

Важливим фактором розвитку високоефективних технологій є використання мінеральних добрив, а саме азотних сполук.

Однак, відомо, що ці речовини мають здатність накопичуватись в кормах, викликати отруєння тварин, переходити в продукти тваринництва наносячи шкоду людині. Саме тому необхідно чітко дотримуватись правил використання цих добрив.

Основними причинами, які викликають отруєння є:

- недотримання правил зберігання та застосування азотних добрив;

- недостатній контроль за вмістом нітратів і нітритів у кормах та воді;

- недотримання вимог заготівлі кормів'я;

- незбалансованість раціонів.

Щоб не допустити отруєння тварин, внаслідок вищезазначених порушень, необхідно суворо дотримуватись таких вимог:

- проводити хіміко-токсикологічні дослідження кормів;

- не допускати випасання тварин на полях, де нещодавно проводилась обробка азотними добривами;

- зберігати різні мінеральні добрива окремо від тварин.

Необхідно вчасно розпізнавати ознаки отруєння у тварин та надавати відповідну лікувальну допомогу.

Спеціалістам ветеринарної медицини потрібно регулярно проводити роз'яснювальну роботу серед працівників господарства, власників тварин про безпеку використання мінеральних добрив, а також про основні методи профілактики отруєнь нітратами і нітритами тварин та людей.

Список використаної літератури

1) Иванов А.Т. и др. Ветеринарная токсикология - Мн.: Ураджай, 1988. - 184 с.

2) Задорожняя Г.П. Пути снижения содержания нитратов и нитритов в продуктах животноводства. - К.: УкрНИИНТИ, 1991. - 44 с.

3) Глунцев Н.М., Дмитриева Л.В., Макарова С.О. Как снизить содержание нитратов в продукции. // Картофель и овощи, 1990 г. №1, с. 24 -28

4) Димитров С., Джуров А., Антонов С. Диагностика отравлений животных. Пер. с болг. К. С. Богданова - М. Агропромиздат, 1986 - 283 с.

5) Малинин О.А., Хмельницкий Г.А., Куцан А.Т. Ветеренарная токсикология, 2002 - 464 с.

6) Покровская С.Ф. Пути снижения содержания нитратов в овощах. М., 1988 г.

7) Полоз Д.Д., Полякова В.Н. Профилактика и лечение сельскохозяйственных животных при отравлениях натратами и нитритами. - М.: Агропромиздат, 1988.

8) Радкевич П.Е. Ветеренарная токсикология. - М.: Колос, 1972 - 230 с.

9) Роудер Джозеф Д. Ветеренарная токсикология / Джозеф Д. Роудер. - М.: Аквариум, 2003 - 416 с.

10) Соколов О.А. Особенности распределения нитратов и нитритов в овощах. // Картофель и овощи, 1997 г. № 6.

11) Соколов О., Семенов В., Агаев В. Нитраты в окружающей среде. Пущино, 1990 г., с 216 - 238.

12) Старченков С.В., Донская Т.К., Племяшов К.В. Болезни собак и кошек. Комплексная диагностика и терапия болезней собак и кошек : - Специальная Литература, 2006. - 655 с.

13) Слета Л.А. Химия : Справочник. - Харьков: Фолио; М.: 2000. - 496 с.

14) Хмельницкий Г.А. Терапия животных при отравлениях: Справочник.- К.: Урожай, 1990.- 216 с.

15) Хмельницкий Г.А., Локтионов В.Н., Полоз Д.Д. Ветеринарная токсикология - М.: Агропромиздат, 1987. - 319 с.

16) Хмельницкий Г.О., Панько М.Ф., Вовк Д.М., Духницький В.Б. ін. Методичні рекомендації з профілактики, діагностики та лікування тварин при отруєнні нітратами і нітритами - К.: 2001

17) Хоменко В.І., Ковбасенко В.М., Оксамитний М.К. Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації тваринництва. - К.: Сільгоспосвіта, 1995. - 711 с.

18) Хомченко Г.П. Посібник з хімії для вступників до вузів; Київ , 1999. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru