Операції у ротовій порожнині свійських тварин

Потім шкіру рук обробляють 3 хвилини, обтираючи стерильним марлевим кулькою, просоченою спиртом. Після обробки рук антисептичними засобами обов'язково потрібно змастити піднігтьові простору 5%-ним спиртовим розчином йоду.

Механічна обробка пом'якшує шкіру, видаляє злущений епітелій та мікроби, а етиловий спирт та сулема діють на мікрофлору бактерицидне та бактеріостатичне -- як на поверхні шкіри, так і в її порах.

Та попри всі способи підготовки, руки не стають стерильними. Для досягнення стерильності на руки надягають простерилізовані хірургічні гумові рукавички. Оскільки в процесі оперування рукавички дуже часто втрачають цілість (проколюються чи надриваються), іноді непомітно для хірурга, і через ці дефекти на операційне поле потрапля; забруднений мікробами вміст рукавичок, надяганню рукавичок передує ретельна дезінфекція рук за якимось із способів. Треба зауважити, що хірург насамперед має берегти свої руки від огрубіння та травматизації в побуті, своєчасно підстригати нот, змащувати на ніч кремом тощо.

3. Операції

3.1 Операції на зубах

3.1.1 Знеболення зубів

3.1.1.1 Провідникова анестезія нижньощелепового нерва

Показання. Виконується з обох боків. Поряд із знеболюванням зубів нижньої щелепи цю провідникову анестезію застосовують для розслаблення жувальних м'язів при маніпуляціях у ротовій порожнині, глотці та початковій частині стравоходу. Для полегшення її виконання попередньо проводять премедикацію нейролептиками.

Визначення точки ін'єкції для анестезії нижньощелепного нерва у великої рогатої худоби: А-Б - орбітально-вушна лінія; В - точка ін'єкції.

Техніка провідникової анестезії у великої рогатої худоби (за Вороніним). У просвіт спрямовуючої голки вводять ін'єкційну. Точка уколу знаходиться на 1 см нижче від середини відстані між зовнішнім кутом ока та нижнім краєм вушної раковини. Проколюють шкіру і просовують спрямовуючу голку в глибину та дещо назад, орієнтуючись на основу протилежної вушної раковики, до переднього краю щелепної вирізки, де ін'єктують 5 мл розчину анестетика. Далі через щелепну вирізку просовують ін'єкційну голку у скроневу ямку до зіткнення її з кісткою. Тут ін'єктують ще 20-25 мл анестетика. Через 5-10 хв. відбувається розслаблення жувальних м'язів та відвисання нижньої щелепи, які тривають 1,5-2 год. При цьому зникає чутливість зубів і язика, але рухливість останнього зберігається.

Техніка провідникової анестезії нижньощелепного нерва у собак (за Вороніним).

Попередньо щелепи зв'язують та застосовують нейролептики. Точка ін'єкції знаходиться на середині лінії, яку проводять від кутового відростка нижньої щелепи до виличної дуги, в напрямку до зовнішньої комісури повік. Голку просовують дещо аборально в напрямку основи протилежної вушної раковини. При зіткненні зі щелепною вирізкою ін'єктують 2-3 мл анестетика. Далі голкою через щелепну вирізку проникають у підскроневу ямку до зіткнення з кісткою, де ще ін'єктують 5-6 мл анестетика. Таким же чином діють з протилежного боку.

Техніка провідникової анестезії у коней (за Чубарем). Голку вколюють безпосередньо спереду найвипуклішої точки щелепного суглоба і спрямовують її на основу протилежної вушної раковини до моменту дотику з кісткою (щелепна вирізка). Витягують мандрен та ін'єктують 5-7 мл розчину анестетика, а далі голку просовують на глибину 5-7 см, де знову вводять 10-15 мл цього ж розчину.

3.1.1.2 Провідникова анемтезія коміркового альвеолярного нижнього нерва

Показання. Операції на зубах нижньої щелепи, нижній губі та підборідді.

Техніка анестезії у великої рогатої худоби (за Садовським). Проекція нижньощелепового отвору знаходиться на перетині двох ліній: жувальної, яку проводять уздовж жувальної поверхні зубів верхньої щелепи; орбітальної - по передньому краю виличного відростка лобової кістки. Голку вколюють на внутрішній поверхні вентрального краю нижньої щелепи та спрямовують її по орбітольній лінії до нижньощелепового отвору, де ін'єктують 15-20 мл анестетика.

Техніка анестезії в коня (за Красницьким). Ін'єкцію проводять у місці входження нерва в нижньощелеповий отвір, який знаходиться на середині відстані між випуклою ділянкою щелепового суглоба й судинною вирізкою. На цю точку проводять лінію від заднього краю орбіти до вентрального нижної щелепи. Голку вколюють знизу за напрямком цієї лінії між кісткою та криловим м'язом на глибину, що дорівнює відстані від краю нижньої щелепи до проекції нижньощелепового отвору.

3.1.1.3 Провідникова анестезія підборідного нерва

Показання. Для операції на підборідді та нижній губі. При заглибленні голки в нижньощелеповий канал знеболюються ікла й різцеві зуби з яснами з відповідного боку. Обов'язковою є попередня нейролептаналгезія.

Техніка. На рівні комісури губ крізь шкіру пальпують підборідний отвір. Голку підводять до нього та ін'єктують 5-10 мл анестетика.

3.1.1.4 Вирівнювання зубів у коней

Показання. Наявність на коронках кутніх зубів гострих країв, які пошкоджують слизову оболонку язика й щік.

Техніка. Зуби вирівнюють зубним рашпілем зі зйомною чи глухою пластинкою з крупними насічками з одного боку і дрібними - з другого.

Тварину фіксують у станку. Помічник витягує язик у бік, протилежний ділянці операції. Ритмічними рухами при невеликому натискуванні рашпілем сточують поверхні зубів. Спочатку рашпілем з великими насічками, а потім з дрібними. Після процедури ротову порожнину промивають розчином антисептика.

Рисунок 8. Зубні інструменти: 1 - рашпіль; 2-5 - зубні ножиці; 6 - ножиці для захоплювання коронки зуба; 7-11 - зубні щипці та підставка для молярів (10); 12 - універсальні зубні щипці; 13 - щипці Целіщева; 14 - щипці для дрібних тварин

3.1.1.5 Резекція коронки зуба

Показання. Висока коронка одного із зубів, яка заважає жуванню і пошкоджує зуб, розміщений навпроти.

Фіксація. Попередньо застосовують нейролептик. Тварину фіксують у станку. У ротову порожнину ставляють зівник, язик виводять на протилежний бік.

Техніка операції. Зубними ножицями захоплюють частину коронки зуба, яка виступає на рівні здорового сусіднього зуба. Ріжучою поверхнею інструмента відколюють її та видаляють із ротової порожнини. Гострі краї зуба вирівнюють рашпілем. При оголенні пульпи зуба, останній видаляють. Ротову порожнину промивають розчином антисептика.

3.1.1.6 Екстракція зубів

Показання. Переломи зубів, карієс, пульпіт, перидоніт, порушення зміни зубів. Найчастіше виконують у коней і собак.

Інструменти. Зівник, зубні щипці різної конструкції та підкладки для них.

Знеболювання. Нейролептаналгезія в поєднанні з провідниковою анестезією.

Техніка операції. Промивають ротову порожнину розчинами антисептиків із вираженими дубильними властивостями. По краях у шкодженного зуба скальпелем надрізують ясна.

У дрібних тварин кінцями щипців проникають під ясна й вглибину до альвеоли, щоб захопити шийку і навіть корінь зуба. Швидким і коротким рухом щипців уздовж щелепи та в бік зуб витягують.

У коней премоляри видаляють щипцями типу важеля, кінці яких з'єднанні шарніром, а робочі щічки знаходять дещо позаду нього. Після фіксації коронки зуба інструментом розхитують корінь зуба, а потім, упираючись шарніром на сусідній зуб, натискують рукоятками в напрямку протилежної щелепи й витягують зуб. Для видалення молярів, що технічно більш складніше, застосовують щипці типу важеля з шарніром дещо збоку від рукояток або щипці з підставкою. При цьому діють як і в попередньому випадку. Після видалення зуба альвеолу тампонують і помивають розчинами антисептиків. Наступні 2-3 доби задають лише рідкі корми.

3.2 Операції на язиці

Показання: травматичні пошкодження язика, виразки, новоутворення.

Тварину фіксують у лежачому положенні. Витягнутий з ротової порожнини язик утримують спеціальними щипцями або рукою за допомогою серветки. При високій ампутації одразу підрізають вуздечку язика вздовж нижньої поверхні. Потім в межах здорової частини ведуть клиновидний розріз через всю товщину язика й видаляють пошкоджену його частину. Великі судини лігрують, а на культю накладають чергуючі вузлові й петлевидні шви. Зашивають так само краї розсіченної вуздечки. На протязі 6-7 діб ротову порожнину 1-2 рази в день обробляють антисептичним розчином та змазують лінію шва йод-гліцерином.

В перші дні після операції тварині дають рідкий корм через носостравохідний зонд.

Новоутворення язика з тонкою ніжкою та невеликою основою видаляють шляхом накладання лігатури на ніжку або посічення її в межах здорових тканин. Рану зашивають вузловим швом.

Актиномікозом найбільш часто хворіє велика рогата худоба, рідше свині й інші тварини. До найбільш частих місць розташування актиноміком відносять межщелеповий простір, нижню щелепу, язик, ясна, м'яке й тверде піднебіння, глотка.

Збудником захворювання є променистий гриб, актинобактерії й інші мікроби - Actinomyces bovis, Actinobacillus Lignieri, Streptothrix Israeli.

Захворювання виникає при поїданні грубих кормів, заражених грибком, внаслідок проникнення збудників у тканини через рани, садна, виразки, подряпини на слизових оболонках.

При зараженні язика відмічається збільшення його в об'ємі. Заражений язик щільний, малорухливий з місцями розм'ягчення, абсцесами, свищами та виразками. Він випадає назовні, в результаті чого щелепи не змикаються, спостерігається слюнотеча. Порушується пережовування корму. Тварина виснажується, і якщо її не лікувати, то помирає.

При поверхневих нескладних актиномікозах прогноз сприятливий. При ускладнених формах, супровождуються пораженням кісток, прогноз обережний або несприятливий. При актиномікозах, доступних оперативному втручанню, використовується цей метод лікування.

Промиваємо ротову порожнину асептичним розчином, проводимо обезболювання й гранулему повністю вирізаємо.

Наряду з оперативним методом лікування гарний лікувальний ефект дають етіопатогенетичні методи - це лікування протилежне оперативному. Відомо, що променистий грибок помирає під впливом антибіотиків пеніцилінового ряду і йоду. Ці препарати вводимо всередину гранулеми скляним шприцем по 30-80 мл. Через деякий час (7-10 днів) повторяють. Вводимо в декілька місць, для швидшого початку розм'якшення, утворений свищ і гній виходить у зовнішнє середовище. Рану промивають марганцем, фурациліном.

Можно ввести в товщу актиномікоми й навколо неї 0,5%-вий розчин новокаїну з пеніциліном по 1 млн. ОД на ін'єкцію 2 рази на добу на протязі 12 днів. (Н.А. Обухов)

Ин'єкції в актиномікому таких антибіотиків, як тераміцин, стрептоміцин, єритроміцин вводимо в дозах 1 млн. ОД з проміжками між ін'єкціями 1 - 2 дні (А.В. Голіков)

Внутривене введення 10-%-вого розчину йодиду натрія в дозі 1 мл на 3 кг маси тварини через кожні 24 години на протязі 3 діб (Л.С. Мамінов).

Все ці методі сприяють розсмоктуванню актиноміком.

При консервативно-операціонному методі лікування вводимо всередину йод або антибіотики, коли настає розм'якшення, розрізаємо гранулему скальпелем на весь її діаметр хрестоподібно. Беремо ватно-марлевий тампон, змочуємо йодом, вкладаємо в порожнину і залишаємо шматочок бинта, тампон знаходиться в порожнині 1-2 дні, після чого його виймаємо.

Для профілактики атиномікозів грубі корми завчасно перед згодовуванням подрібнюють і запарюють. Тварин з відкритими актиномікозними свищами ізолюють і лікують, приміщення дезинфікують.

3.2.1 Усунення гіперкінезу язика

Показання. Спостерігається у великої рогатої худоби. Воно проявляється систематичним висовуванням язика та “грою язиком? при одночасному закиданні голови,зумовлює посилену слинотечу, тимпанію, виснаження та розвиток кіфозу в тварин.

Фіксація та знеболення. Тварину фіксують в станку,застосовують нейролептик.

Інструментарій. Спеціальні щипці та незамкнуте кільце з дроту (в перерізі 2 мм), запропоновані Штраубом.

Техніка операції. У ротову порожнину вставляють зівник. Асистент витягує язик тварини на бік, натягуючи при цьому подвійну уздечку органа. Оператор за допомогою щипців уводить у вуздечку кільце. Після операції гіперкінез зникає.

3.2.2 Знеболювання нервів язика

Показання. Операції в ділянці верхівки й тіла язика; досягнення нерухомості органа.

Техніка знеболювання у коней (за Магдою). Тварину фіксують у стоячому положенні, при необхідності застосовують седативні препарати. У міжщелепному просторі в напрямку дна ротової порожнини на ширину 2-3 пальців спереду від язикового відростка під'язикової кістки вколюють голку. Протягом її введення на глибину до 5 см ін'єктують 20 мл 2%-ного розчину анестетика. Потім відтягують голку під шкіру і під кутом 45-60 просовують її вбік внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи до упирання в кістку. Дещо відтягують голку, надають їй злегка вертикального напрямку та ін'єктують до 20 мл розчину антисептика.

У тій же послідовності підводять розчин анестетика до протилежної гілки нижньої щелепи. Через 5-20 хв. язик стає нечутливим і звисає з ротової порожнини .

Техніка знеболювання у великої рогатої худоби (за Сажиним). У міжщелеповому просторі на рівні зовнішніх кутів ока визначають положення тіла під'язикової кістки. Безпосередньо збоку від кістки вколюють голку на глибину до 2-х см і одночасно ін'єктують 15 мл розчину анестетика. Далі голку відтягують під шкіру і спрямовують до середини внутрішньої поверхні однієї із гілки нижньої щелепи та ін'єктують 15 мл анестетика. Після цього голку знову відтягують під шкіру, зміщують разом із шкірою не протилежний бік тіла під'язикової кістки й виконують знеболювання в попередній послідовності.

3.2.3 Оперативне усунення вади в корів-синусів

Показання. Самовидоювання, висмоктування молока в інших корів, що призводить до порушень статевого циклу, розладів секреції молока, маститів.

Фіксація і знеболювання. Тварин фіксують в станку,застосовують нейролептик та провідникову анестезію язика та жувальних м'язів (знеболювання під'язикового та нижньощелепного нервів).

Техніка операції за Маккормак. На тіло язика накладають гумовий джгут. На вентральній поверхні язика, на 1,5-2 см від його боків та верхівки, еліпсополібно на всю довжину 12-18 см видаляють клапоть слизової оболонки з м'язами. Краї з'єднують двоповерховим швом. На м'язовий шар накладають безперервний кушнірський шов із розсмоктуючого матеріалу, а слизову - із шовку.

3.2.4 Ампутація й пластика язика

Показання. Травматичні пошкодження язика, некроз, новоутворення. Фіксація й знеболювання. Тварину фіксують в лежачому положенні. Застосовують потенційоване місце знеболювання. Ротову порожнину розкривають роторозширювачем чи зівником.

Техніка операції при ампутації. Спочатку антисептична обробка ротової порожнини та язика, після знеболювання назовні витягують язик. На тіло язика вище рівня ампутації накладають гумовий джгут, щоб запобігти кровотечі. Спочатку підрізають вуздечку вздовж його поверхні та з'єднують нижній край розтятої вуздечки швами. У подальшому це значно поліпшує функцію вкороченого язика. Потім у межах здорових тканин роблять клиноподібний розріз через увесь язик і при цьому видаляють його уражену ділянку. Великі судини, що кровоточать, легують разсмоктуючим шовним матеріалом. Після цього через усю товщу язика накладають вузловий чи петлеподібний шов. При цьому останній не слід дуже сильно стягувати. У післяопераційний період протягом 6 - 7 днів показане промивання ротової порожнини антисептиками після кожної годівлі. У перші 3 - 4 доби дають тільки рідкий корм, при можливості через зонд. Шви на язиці обробляють антисептиками пролонгованої дії.

Техніка пластики язика. Після знеболювання та антисептичної обробки ротової порожнини змертвілу ділянку вирізують гострим скальпелем. На центральному кінці язика скарифікують край пошкодження. Неушкоджену частину переферичної ділянки язика завертають на куску і підшивають рідким петлеподібним швом з інтервалами між стібками 1-1,5 см. Насамкінець підрізають вуздечку язика й накладають на неї шви, які знімають на 8-10-й день.

3.2.5 Ущелина піднебіння

Ущелина піднебіння (вовча паща) - розрив, отвір в середній частині піднебіння, що виникає внаслідок незрощення двох його половин в період ембріонального розвитку. Може бути уражена лише частина органу (наприклад, тільки м'яке піднебіння), або ж ущелина може проходити по всій довжині, поєднуючись з білатеральним отворами в передній частині верхньої щелепи. Розрив м'якого і твердого піднебіння завжди розташовуються по середній лінії піднебіння.

У ряду порід собак (кокер-спанієлі, собаки брахіцефаліческих порід, йоркширські і той-тер'єри) причинами виникнення розщепленого твердого та м'якого піднебіння є спадкові захворювання. У представників інших порід це може бути спадковою ембріонопатією, так як експериментально були отримані випадки ущелини піднебіння у цуценят при нестачі вітаміну А і В12, а також при надлишку вітаміну А і прийомі глюкокортикоїдів. Розщеплення піднебіння - це вроджений дефект. Під час ембріонального розвитку, кістки та м'які тканини ростуть з обох боків верхньої щелепи і потім зростаються посередині. Так утворюється верхня стінка порожнини рота (піднебіння), що є так само нижньою стінкою носової порожнини. Якщо обидві половинки піднебіння зростаються не повністю, то між ротовою і носовою порожниною виникає отвір (щілина). Як правило, цей дефект твердого піднебіння йде в сукупності з такою патологією, як недорозвинення м'якого піднебіння.

Ознаки та симптоми. Основними ознаками даної патології є те, що під час годування рідкий корм виділяється з носа, тварина чхає, щеня погано набирає вагу. Вторинні інфекції верхніх дихальних шляхів і недостатній прийом їжі часто призводить до загибелі тварини.

Діагноз. Як правило, поставити діагноз не складає труднощів. В основному достатньо візуального огляду ротової порожнини. У деяких випадках при незначних дефектах необхідно провести ларингоскопію. Огляд ротової порожнини здійснюється тільки під седацією, якщо в цьому є необхідність.

Лікування. При огляді тварини необхідно виключити супутні захворювання. Досить часто внаслідок аспірації рідкої їжі через розщеплене небо у верхні дихальні шляхи і легені, зустрічаються пневмонії. Для виключення даної патології необхідно провести рентгенографію грудної порожнини. Якщо дана проблема виявлена, то хірургічне лікування відкладається до стабілізації стану. У цей період тварині встановлюється носо-стравохідний зонд, або формується временна езофагостома (штучний зовнішній свищ стравоходу) для годівлі тварини. Призначаються антибіотики широкого спектру дії. Хірургічне лікування неможливо до стану.

Підготовчий період до оперативного втручання може займати до декількох місяців. Він повинен проходити за участю хірурга і анестезіолога. Оперувати таких тварин рекомендується в 1,5-4 місяці, так як зростання верхньої щелепи зменшує співвідношення тканин верхньої щелепи до міжгір'ї. Перед оперативним втручанням необхідно провести рентгенографію верхньої щелепи в Дорсо-вентральної проекції з приміщенням касети в ротову порожнину, для визначення площі дефекту кісткової тканини.

Єдиним методом лікування є - хірургічний. У літературі описані безліч варіантів проведення оперативного втручання по усуненню цього дефекту, але не один з них не дає достатньо стабільних позитивних результатів. Основним принципом всіх методів є ушивання слизової оболонки ротової і носової порожнини, накладення стяжок на кістки верхньої щелепи, транспозиція клаптів слизової оболонки зі щік, реімплантацією кісткової тканини, імплантація нікелідотітанових сіток. Основним ускладненням даних методів є розбіжність країв рани. Ушивання слизової оболонки ротової і носової порожнини. Укладання тваринного виробляється в спинному положенні. Здійснюється обов'язкова інтубація (введення інтубаційних трубок в трахею) тварини для запобігання виливання крові під час операції. У трахею вводиться атропін для зменшення салівація. Цей етап необхідний для всіх видів операцій з усунення дефекту розщепленого твердого та м'якого піднебіння. Ротова порожнина зрошується розчинами антибіотика, але можливості дотриматися всіх правил асептики і антисептики, як правило, немає. Тому застосування антибіотиків широкого спектру дії в перед і післяопераційний період обов'язково. Після підготовки операційного поля проводиться премидикація слизової оболонки по краях ущелини, оновлення країв рани і ушивання дефекту нерозсмоктуючимся шовним матеріалом (в нашій клініці використовується мононитка). Необхідно пам'ятати, що ушивання слизової ротової і носової порожнини проводиться окремо. Якщо після зближення країв рани напруга тканин велике, то необхідно зробити попускають розрізи слизової оболонки. Накладення стяжок на кістки верхньої щелепи. Підготовка тваринного, операційного поля і укладання пацієнта проводиться аналогічно описаному вище.

Якщо дефект кістки при розщепленому небі значний, то необхідно зблизити краї різцевого кістки за допомогою накладення дротяних стяжок. Саркляжний дріт проводиться між верхніми четвертими премалярами. Кістки верхньої щелепи в ранньому віці досить еластичні для того, щоб провести зближення країв різцевих кісток і піднебінної пластинки, не вдаючись до остеотомії. Потім проводиться препамидикація слизової оболонки по краях ущелини, оновлення країв рани і ушивання дефекту.

Для закриття дефекту міжгір'я твердого та м'якого піднебіння можна використовувати перенесення слизового клаптя на ніжці. Слизову реімплантіруют зі щік. Виробляється висічення слизових клаптів уздовж країв розколини, відступаючи від краю 3-4 міліметри. Підготовляється клапоть слизової оболонки відпрепарований зі щоки. Накладаємо підготовлений клапоть на місце дефекту так, щоб не було надмірного напруження тканин. Потім виробляємо ушивання дефекту не тільки по краях рани, але й по всій його площі так, щоб не було порожнини між клаптем і кісткою верхньої щелепи. Якщо кістковий дефект ущелини значний, то проводиться імплантація кісткової тканини з крила клубової кістки. Першим етапом здійснюється ушивання слизової носової порожнини, потім фрагменти кісткової тканини укладаються на місце кісткового дефекту і зверху закриваються слизової ротової порожнини, яка вшиваються за вищеописаною методикою.

4. Пухлини в ротовій порожнині

Пухлини ротової порожнини становлять більш ніж 99% від всіх пухлин шлунково-кишкового тракту і 11-15% в структурі всіх пухлин, зустрічаються у дрібних свійських тварин достатньо часто. Найбільш чутливі до їх виникнення самці (55%) і молоді тварини (82% серед всіх захворілих).Вогнище пухлини частіше виявляється в ділянці щелеп (більш 75% всіх пухлин ротової порожнини), на другому місці за частотою ураження - тканина губ (17%), рідше - язика (8%). Серед можливих етіологічних агентів найбільше значення приділяють вірусам папіломи собак і котячих, які асоційовані з виникненням і розвитком папілом і плоскоклітинного раку ротової порожнини. З метою профілактики розвитку пухлинного процесу розроблена і успішно застосовується рекомбінантна вакцина для собак, яка запобігає персистенції вірусу.

4.1 Пухлини піднебіння

Зустрічаються рідко. Частіше це плоскоклітинний рак, а також мукоепідермоїдний рак, який розвивається з епітелію слизових і малих слинних залоз.

В ділянці мигдаликів піднебіння і глотки локалізується лімфоепітеліома - пухлина Шмінке. В її складі, крім епітеліальних клітин (середнього розміру з великою світлою, іноді вакуолізованою. цитоплазмою, ніжним ядром з одним крупним ядерцем), присутній значний лімфощний компонент. Лікування оперативне. Підсумовуючи різні терапевтичні заходи, що використовуються для лікування пухлин ротової порожнини дрібних свійських тварин різного гістогенезу, слід відмітити, що провідним залишається хірургічний. Рентгенотерапія ефективна для лікування епулісів, амелобластоми, плоскоклітинного раку, меланоми. Хіміотерапевтичні препарати мають обмежене застосування - в терапії остеогенної саркоми, амелобластоми, плоскоклітинного раку.

4.2 Пухлини язика

Пухлини язика у 80% випадках мають зло'якісний характер. Переважає плоскоклітинний рак (38-40% всіх пухлин), меланома (12-15%), рідше спостерігається ангіогенна саркома (7-10%), фібросаркома (5-7%), ліпосаркома (3-4%).

4.3 Пухлини губ

Серед пухлин губ частіше зустрічаються меланома (25-30% всіх пухлин), папілома (20-25%), рідше - плоскоклітинний рак (8-10%), гістіоцитома (6-9%), вкрай рідко інші види пухлин - фібро-саркома, фіброма, мастоцитома. В цілому, співвідношення доброякісних і злоякісних пухлин приблизно рівне.

4.4 Пухлини щелеп

Пухлинним ураженням може вражатися як кісткова тканина (22%), так і м'які тканини щелеп (78%).

Із злоякісних пухлин кісткової тканини щелеп частіше зустрічаються остеогенна саркома, плоскоклітинний рак, злоякісні одонтогенні пухлини. У котів переважає плоскоклітинний рак (більш, ніж 60% всіх пухлин ротової порожнини). Плоскоклітинний рак, який первісно виникає в щелепах, за гістогенезом пов'язаний з залишками одонтогенного епітелію. За цитологічного дослідження його важко диференціювати зі злоякісною амелобластомою. Обидва види пухлин здатні до розвитку місцевої деструкції. Віддалені метастази нехарактерні.

Лікування остеогенної саркоми щелеп не відрізняється від лікування при остеосаркомі кінцівок.

Серед пухлин м'яких тканин щелеп переважають плоскоклітинний рак (40%) і меланома (біля 30%), значно рідше зустрічаються ангіогенні пухлини, папіломи. Плоскоклітинний рак характеризується швидким ростом й інвазією в кісткову тканину. При меланомі високим є ризик розвитку метастатичного процесу.

Лікування плоскоклітинного раку переважно хірургічне. При неможливості провести оперативне втручання в повному обсязі перевагу віддають променевій терапії. Звичайно проводять 10 сеансів опромінення, через добу, сумарна доза 32-46 Гр. За такого лікування протягом року рецидив пухлини було відмічено у 57-75% тварин (залежно від отриманої ними дози опромінення).

Значно ефективнішим виявився режим сполучення променевої терапії (7 сеансів опромінення, через добу, сумарна доза 30-36 Гр) з наступним сеансом гіпертермії (прогрів тканини пухлини до 42 °С протягом 3 годин). У тварин, які отримували таке лікування, при спостереження протягом року не було випадків рецидиву пухлини.

Гіпертермія використовується в лікуванні плоско-клітинного раку і без попередньої променевої терапії. При цьому здійснюють прогрів тканини пухлини до 43,5 °С протягом 1 години.

Як самостійний вид терапії плоскоклітинного раку ротової порожнини, при розмірі пухлинного вогнища менш за 3 см, застосовують також введення цитостатика безпосередньо в пухлинний осередок. Для цього хіміопрепарат змішують з полімерним носієм, який забезпечує його поступовий вихід в вогнище поразки. Звичайно використовують цисплатин або карбоплатин (3,3 мг чи 10 мг на 1 мл суміші відповідно). Суміш вводять у пухлину 1 раз на тиждень (в дозі 0,5 мг цисплатину або 1,5 мг карбоплатину на 1 см3 тканини пухлини) з інтервалом 1-2 тижня. Курс лікування - 4 введення. За більш великого розміру пухлини цитостатик з полімерним носієм вводять в операційну рану безпосередньо після проведення оперативного втручання.

Як вже зазначалось, при меланомі ротової порожнини часто не вдається провести радикальне хірургічне втручання. В таких випадках, на відміну від меланоми, що локалізується в інших ділянках тіла, застосовують променеву терапію (сумарна доза 2400 сГр, 3 сеанси опромінення, з періодичністю 1 раз на тиждень). Велике значення має проведення наступної терапії біологічно активними агентами, насамперед інтерфероном і ІЛ-2.

До доброякісних процесів, що пов'язані з кістковою тканиною щелеп, відносять різні види епулісу (ясневик), який за клінікою можна охарактеризувати як пухлинне утворення, що повільно росте на щочній або (рідше) язиковій ділянці ясен. З чотирьох відомих у людини форм епулісу (локальна фіброзна гіперплазія, піогенна гранульома, периферична гігантоклітинна пухлина, периферична осифікуюча фіброма) у собак і котів описані тільки перші три.

Частіше зустрічається локальна фіброзна гіперплазія (фіброепуліс). За цитологічного дослідження виявляють варіюючу кількість сполучнотканинних волокон, інфільтрати з лімфоїдних і плазматичних клітин, а також невелику кількість зернистих та гранулярних клітин.

Піогенна гранульома не є істинною пухлиною і виникає як реакція на пошкодження ясен.

Периферична гігантоклітинна пухлина складається з великої кількості гігантських багатоядерних клітин, клітин типу остеобластів і нагадує гігантоклітинну пухлину довгих трубчастих кісток У собак зустрічається рідко.

Амелобластами, або акантоматозний епуліс, - інший вид доброякісних пухлин щелеп тварин. Виникає в ділянці великих кутніх зубів, росте повільно, тривалий час безсимптомно. Здатен до місцевого руйнування тканин, за локалізації в ділянці верхньої щелепи може поширюватись на верхньощелепну пазуху, орбіту, носоглотку.

Віддалені метастази не характерні. Амелобластома виникає з одонтогенного епітелію, складається із скупчень циліндричних, полігональних епітеліальних клітин (клітин зовнішніх шарів епітеліального фолікула), клітинного синцитію і великих клітин з зернистою цитоплазмою (клітин центральних зон фолікулів), часто містить ділянки плоскоклітинного диференціювання. Розвивається в основному внутрішньокістково, тому її відносять до пухлин кісткової тканини, незважаючи на її епітеліальне походження.

Лікування доброякісних пухлин кісткової тканини щелеп переважно хірургічне. При фіброепулісі і амелобластомі можливі місцеві рецидиви. При рецидиві застосовують введення в вогнище ураження протипухлинного антибіотика блеоміцину в дозі 5 мг, 1 раз на тиждень, протягом 3-х тижнів. Дискутабельним є питання про променеву терапію - окремі автори, незважаючи на її ефективність, попереджують щодо можливого розвитку вторинних злоякісних пухлин в місці опромінення.

Висновок

Важливу роль в роботі лікаря ветеринарної медицини відіграють хірургічні операції.

Хірургічна операція - комплекс дій над тканинами чи органами, які проводить хірург з лікувальною метою, а також для діагностики та корекції функцій організму, за допомогою різних способів роз'єднання та сполучання тканин.

Операція має зміст тільки в тому випадку, якщо внаслідок її проведення у тварини відновлюється або підвищується продуктивність і господарська цінність.

Винятки становлять випадки операцій з гуманних міркувань, з метою фізіологічного експерименту, а також для краси тварин.

Тривалі больові подразники різко знижують продуктивність тварин. Тому перед будь-яким оперативним втручанням треба провести знеболювання.

Усунення болю при операції створює умови для стараннішого його проведення і кращого післяопераційного перебігу. При проведенні операції без болю буває менше ускладнень, процеси загоєння і одужання перебігають значно швидше.

Також треба пам'ятати про небезпеку занесення збудників інфекційних захворювань, тому треба дотримуватися правил асептики та антисептики. Треба дотримуватися умов утримання та годівлі тварин.

Кожна операція-ризик для тварини,повинна виконуватися за згодою власника тварини або його представника, тобто хазяїна. “Директора колгоспу або іншого довіреного лиця тварини”.

Використана література

1. Анатомія свійських тварин / С.К.Рудик, Ю.О.Павловський, Б.В. Криштофорова та ін. За ред. С.К. Рудика. - К.: Аграрна освіта, 2001 - 575 с.;

2. Оперативна хірургія, анестезіологія і топографічна анатомія / В. М. Власенко, Л.А. Тихонюк, М.В. Рубленко. - Біла Церква - 2006 - 543с.

3.Довідник з ветеринарної хірургії / У.С. Панько, В.Н. Власенко, М.В. Рубленко. - Біла Церква - 2001 - 208с.

4. Оперативная хирургия / В.М. Оливков. - М.: Сельхозиздат, 1941 - 219-244с.

5. Атлас топографической анатомии сельскохозяйственных животных / П. Попеско. - Братислава: Природа, Издательство книг и журналов, 1978. - 213 с.;

6. Частная ветеринарная хирургия / Б.Г. Семенов, А.В. Лебедев, А.Н. Елисеев и др. Под ред. Б.Г. Семенова, А.В. Лебедева - М.: Колос, 1999 - 496 с.;

7. Загальна ветеринарно-медична хірургія / Б.В. Борисевич, В.Б. Борисевич, О.. Петренко, Н.М. Хомин За ред. В.Б. Борисевича - К.: Науковий світ, 2001 - 274с.;

8. Оперативна хірургія тварин з основами топографічної анатомії і анастезіології / І.І. Магда, В.М. Власенко, І.І. Воронін та ін. За ред. І.І. Магди - К.: Вища школа, 1995 - 295 с.;

9. Оперативна хірургія тварин з основами топографічної анатомії і анастезіології / І.І. Магда, В.М. Власенко, І.І. Воронін та ін. За ред. І.І. Магди - К.: Вища школа, 1995 - 295 с.;

Размещено на Allbest.ru