Діагностика травматичного ретикуліту та ретикулоперитоніту

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ І ЗДОРОВ'Я ТВАРИН ФКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Кафедра клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин

КУРСОВА РОБОТА

з Клінічної діагностики внутрішніх хвороб тварин

Тема: «Діагностика травматичного ретикуліту та ретикулоперитоніту»

Дніпропетровськ, 2011 р.



ВСТУП

Клінічна діагностика - це наука, яка вивчає клінічні, інструментальні та лабораторні методи дослідження хворих тварин, техніку й послідовність їх застосування при дослідженні окремих органів і систем, виявленні при цьому симптоми та ознаки й основні шляхи розпізнавання хвороб.[3]

Серед різноманітної патології внутрішніх органів особливо часто спостерігаються хвороби органів травлення, причиною яких є різні порушення годівлі: незбалансований за поживними речовинами раціон, недостатня підготовка кормів до згодовування, порушення режиму годівлі, згодовування неякісних кормів. Серед незаразних хвороб органів травлення значно поширені травмування сітки гострими металевими предметами - травматичний ретикуліт. Залежно від глибини проникнення сторонніх тіл розрізняють такі форми травматичного запалення сітки: запалення стінки сітки (ретикуліт), запалення стінки сітки та очеревини (ретикулоперитоніт), запалення сітки та суміжних органів - діафрагми, легень, серця, книжки та ін.[2]

Слід пам'ятати, що майже при всіх хворобах відмічаються функціональні розлади органів травлення, пригнічення секреторної функції, зниження апетиту, загальний занепад сил. Все це зобов'язує лікаря більше уваги приділяти стану органів системи травлення, що вимагає певних знань методів та методику дослідження.[5]



1.ПОПЕРЕДНІ ДАНІ ПРО ТВАРИНУ

1.1 Реєстрація тварини - Registratio animalis

Власник тварини та його адреса: Н.В., в. Комарова 46, с. Спаське.

Вид: ВРХ.

Стать: корова.

Вік: 4 роки.

Кличка: Зірка.

Інвентарний номер: 9324.

Масть і прикмети: чорна, біла пляма на череві зліва.

Порода: українська чорно-ряба.

Маса тіла: 400 кг.

Продуктивність: молочна.

1.2 Анамнез - Anamnesis

1.2.1 Анамнез про життя тварини - Anamnesis de vitae animalis

Тварину утримують в хліву. Тип годівлі - силосно-концентратний, тобто в раціон тварини, переважно входять силос, сіно люцернове, комбікорм. Тварина завжди забезпечена кормом та свіжою водою. Годівля дворазова. Тварина випасається щоденно з 6.00 ранку до 18.00 вечора. Видалення гною з хліву щоденне. Всі діагностичні дослідження та профілактичні обробки проведено. Захворювань органів та систем не спостерігалось.

1.2.2 Анамнез про хворобу тварини - Anamnesis de morbi animalis

Дата початку захворювання невідома. Тварина направлена на лікування з 09.11.11р. з такими клінічними ознаками: незначне пригнічення, погіршене поїдання корму. Тварина переважно лежить, при випасанні відстає від загального стада, відмовляється спускатися з гори, угору йде добре, у стійлі прагне поставити грудні кінцівки вище, а тазові, навпаки, нижче, стоїть з відведеними від тулуба ліктьовими горбами. Ослаблення сили скорочень передшлунків, в більшій мірі рубця. Попереднє лікування не проводилось.

2. ВЛАСНЕ КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВАРИНИ

Exploratio propria clinicalis status praesens animalis.

2.1 Дослідження загального стану - Exploratio status communis

Найважливіші показники стану здоров'я тварини

Температура тіла - 39,1С;

Частота пульсу - 55 ударів за хвилину;

Частота дихання - 13 разів за хвилину.

Зовнішній вигляд тварини - габітус - Habitus animalis

загальний стан задовільний;

поведінка пригнічена, реагує на подразники;

положення тіла в просторі вимушене стояче, тварина намагається поставити грудні кінцівки вище за тазові, ліктьові горби передніх кінцівок відведені від тулуба;

вгодованість середню, конституція ніжна, щільна, тілосклад середній, темперамент жвавий.

Кон'юктиви і видимі слизові оболонки: за допомогою огляду виявила, що слизові оболонки ротової та носової порожнин, піхви та кон'юнктива ока блідо-рожевого кольору, частково пігментовані (темно-грифельного кольору), без видимих змін; при пальпації встановила помірне зволоження кон'юктиви і видимих слизових оболонок.

Шерстний, волосяний покрив: за допомогою огляду встановила, що шерстний покрив щільно прилягає до шкіри, блискучий, рівномірно густий; в верхній частині шиї невеликі алопеції (зтертий нашийником); волосся погано утримується, що пов'язано з сезонною линькою; змін кольору волосся не відмічено.

Шкіра: за допомогою огляду виявила, що шкіра пігментована, темно-грифельного кольору; при пальпації встановила, що шкіра еластична, помірно волога; при обнюхуванні встановила специфічний запах слабкої інтенсивності; за допомогою термометрії встановила, що температура шкіри в нормі і складає 39,1 С.

Лімфатичні вузли: методом огляду та пальпації встановила:

- підщелепні лімфатичні вузли (біля кута нижньої щелепи) - розміром приблизно 1 см. (в нормі - 2 см.), овальної форми, рухливі, неболючі, щільні, гладенькі, температура шкіри над вузлами нормальна;

- передлопаткові лімфатичні вузли (під переднім краєм лопатки, трохи вище плечового суглоба) - розміром 9 см. (в нормі - 6-12см.), продовгуватої форми, рухливі, неболючі, щільні, гладенькі, температура шкіри над вузлами нормальна;

- лімфатичні вузли колінної складки (в кінці черева, нижче колінного суглоба) - розміром 10 см. (6-12 см.), витягнутої форми, рухливі, неболючі, щільні, гладенькі, температура шкіри над вузлами нормальна;

- надвим'яні лімфатичні вузли (в підщкірній клітковині задньої ділянки шкіри, яка фіксує вим'я) - непропальповуються.

Скелетно-м'язова система: методом пальпації встановила - м'язи анконеуси, міжреберні та сідничні м'язи неболючі, їх тонус в нормі, стінки черева підтягнуті, ліктьові горби відведені від тулуба; кістки черепа (лобові, носові), передніх (кістки передпліччя) та задніх (кістки гомілки) кінцівок, ребра відповідної форми, гладкі, цілісні.

Аналіз виявлених змін: тварина пригнічена, положення тіла в просторі - вимушене стояче, тварина намагається поставити грудні кінцівки вище за тазові.

При дослідженні скелетно-м'язової системи відмітила, що стінки черева підтягнуті, ліктьові горби відведені від тулуба.

Виявлені зміни є характерними проявами при травматичному ураженні сітки (ретикуліті).



2.2 Дослідження окремих органів і систем - Exploratio systematum et organorum singularium

Серцево-судинна система - Systema cardio-vasculare.

Анатомо-фізіологічні особливості: Серце - cor - центральний і головний орган, який забезпечує течію крові і лімфи судинами. Воно побудоване з посмугованої серцевої м'язової тканини .[1]

Серце має вигляд порожнистого конусоподібного м'яза. На серці розрізняють основу серця - basis cordis, спрямовану дорсально, і верхівку - apex cordis, спрямовану вентрально. Серце поділено перегородкою на праву й ліву половини. Кожна половина поділена на передсердя - atrium і шлуночок - ventriculus. Кожний шлуночок сполучаеться зі своїм передсердям передсердно-шлуночковим отвором - ostium atrioventriculare .[1]

З правого шлуночка виходить стовбур легеневих артерій - truncus pulmonalis. Він проходить по основі серця спереду. Позаду від нього розміщена аорта - aorta, що виходить з лівого шлуночка і спрямовується, як і стовбур легеневих артерій, каудально .[1]

У праве передсердя входять порожнисті вени - краніальна і каудальна - vena cava cranialis et caudalis .[1]

У ліве передсердя входять легеневі вени - vv. pulmonales .[1]

У ВРХ серце розміщене в грудній порожнині між легенями, спереду від діафрагми і дуже зміщене вліво, а в ділянці 3 - 4-го ребра прилягає до лівої грудної стінки. Основа його лежить на рівні середини 1-го ребра, верхівка серця знаходиться в ділянці 6-го ребра. Передній край серця знаходиться на рівні 3-го, а задній - 6-го ребра .[1]

План дослідження серцево-судинної системи:

1. Анамнез до серцево-судинної системи.

2. Дослідження ділянки серця.

3. Дослідження серцевого поштовху.

4. Перкусія ділянки серця.

5. Аускультація серця.

6. Електрокардіографія, фонокардіографія.

7. Дослідження кровоносних судин.

8. Аритмії серця.

9. Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи.

Методи дослідження серцево-судинної системи:

Огляд (inspection).

Пальпація (palpatio).

Перкусія (percussio).

Аускультація (auscultatio).

Анамнез до серцево-судинної системи: в минулому у тварини не відмічалося хвороб серцево-судинної системи.

Огляд і пальпація ділянки серця:

- при огляді ділянки серця відмітила, що стан м'язів анконеусів задовільний, їх тонус збережено, чутливість в нормі, фібрилярне посмикування відсутнє; ліктьові суглоби відведені від тулуба; шерстний покрив щільно прилягає до шкіри, блискучий, рівномірно густий; тварина стоїть з широко розставленими передніми кінцівками, намагається поставити їх вище;

- при пальпації в ділянці серця (зліва в 4-му міжреберному проміжку, на 6 см нижче лінії плечового суглоба) звернула увагу на те, що шкіра еластична, помірно волога; болючість відсутня; сторонніх шумів не відчувається.

Серцевий поштовх:

- за допомогою огляду встановила, що місце локалізації серцевого поштовху розташоване зліва в 4-му міжреберному проміжку, на 6 см нижче лінії плечового суглоба;

- при пальпації в ділянці серця відмітила, що серцевий поштовх помірний за силою, локальний, відчувається на невеликій площі величиною в 6 см2 ; серцевий поштовх ритмічний, його частота становить 55 уд/хв.;

- за допомогою топографічної перкусії в серцевій ділянці визначила перкусійні межі серця:

1) верхня перкусійна межа - при перкусії за лінією, проведеною від заднього кута лопатки до ліктьового горба, при переході чіткого легеневого звуку в притуплений, і розташовується по лінії плечового суглоба;

2) верхня перкусійна межа - при перкусії за лінією, проведеною від ліктьового горба уверх і назад, за переходом притупленого звуку в чіткий легеневий, і досягає 5-го ребра.

При перкусії болючість не була відмічена.

Аускультація серця: місця найкращого вислуховування тонів серця -

перший тон (систолічний) - двостулкового клапану - 4-й міжреберний проміжок зліва на 6 см нижче лінії плечового суглоба;

- тристулкового клапану - 4-й міжреберний проміжок зправа на 6 см нижче лінії плечового суглоба;

2) другий тон (діастолічний) - напівмісяцевого клапану аорти - 4-й міжреберний проміжок на 2 см нижче лінії плечового суглоба;

- напівмісяцевого клапану легеневої артерії - 3-й міжреберний проміжок на 7 см нижче лінії плечового суглоба.

Частота тонів серця 55 уд/хв. Тривалість тонів серця: перший довгий, другий короткий.

Після першого тону пауза коротка, після другого - довга, що свідчить про ритмічність тонів серця.

Тони серця досить чітко відрізняються один від одного: перший тон сильний, довгий, на кінці протяжний; другий тон короткий, вищий за перший, на кінці обривистий.

Серцеві шуми, розщеплення та роздвоєння серцевих тонів відсутні.

Дослідження артерій та вен: у тварини за допомогою пальпації досліджувала лицьову артерію (a. facialis), яка доходить до судинної вирізки нижньої щелепи та переходить на лицеву поверхню голови; поверхневу артерію гомілки (a. saphena) - знаходиться на плантарній поверхні заплесна з медіальної сторонни; середню хвостову артерію (a. coccygea). Частота пульсу 55 уд/хв при нормі 50 - 80 уд/хв, ритмічний, с правильним і послідовним чергуванням пульсових ударів однакової сили і пауз між ними. Величина пульсової хвилі середня, пульс середнього наповнення, за формою пульсової хвилі - помірний.

При огляді яремної (v. jugularis), молочної вен, а також підшкірних вен голови, кінцівок відмітила, що вони помірно наповнені. При пальпації виявила негативний венний пульс.

Артеріальний кров'яний тиск тварини вимірювала за допомогою осциляторного методу сфігмоманометрії на серединній хвостовій артерії. Він становить 135 мм рт. ст. при нормі 110 - 140 мм рт. ст.

Венозний кров'яний тиск вимірювала за допомогою флеботонометру на яремній вені, який становить 98 мм вод. ст. при нормі 80 - 130 мм вод. ст.

Функціональну здатність серцево-судинної системи досліджувала за допомогою аускультаційної проби з апное (за Шарабріним І.Г.), яка полягає в аускультації серця і визначенні сили другого тону в пунктах оптимуму клапанів аорти і легеневої артерії до апное і після нього. Спостерігала акцент другого тону на аорті та легеневій артерії.

Аналіз виявлених змін: патологічних змін при дослідженні серцево-судинної системи не виявлено. Фізіологічні показники в нормі.

Дихальна система - Systema respiratorium.

Анатомо-фізіологічні особливості:

Ніс ( nasus ) - у ВРХ крила носа потовщені і малорухливі. Шкірний покрив між ніздрями і навколо них зливається з дзеркалом верхньої губи і формує носо-губне дзеркало - planum nasolabiale. Ніздрі неправильно овальні, широко розставлені .[1]

Носова порожнина ( cavum nasi ) - велика, об'ємна, має вхід - ніздрі, і вихід - хоани .[1]

Носова порожнина поділяється на:

присінок носової порожнини - vestibulum nasi;

власне носова порожнина - cavum nasi proprium;

корінь носа - radix nasi.[1]

Гортань (larinx) - невелика, прямокутної форми. Щитоподібний хрящ каудально не має вирізки. Каудальні ріжки гачкоподібні і з'єднуються зв'язками з кільцеподібним хрящем. Голосовий відросток черпакуватого хряща добре виражений. Надгортанний хрящ має овальну форму.[1]

Вхід у гортань звужений, шлуночків не має. Слизова оболонка не утворює рельєфних складок, голосові складки слабко виражені. Голосовий і шлуночковий м'язи злиті.[1]

Трахея (trachea) - трахейних хрящів 46 - 50. Вони стиснені з боків, кінці спрямовані дорсально, утворюючи високий гребінь, дещо загнутий убік. Біфуркація трахеї знаходиться на рівні 5-го ребра. Перед біфуркацією відгалужується трахейний бронх до краніальної частки правої легені.[1]

Легені (pulmones) - мають добре виражені частки. Краніальна частка (верхівка) легені поділяється на дві окремі частини: краніальну і каудальну. До краніальної частки відгалужується трахейний бронх. Сполучнотканинний прошарок між частками добре виражений, що зумовлює характерний малюнок легень у вигляді багатогранних комірок.[1]

План і методи дослідження системи дихання:

1. Анамнез щодо системи дихання.

2. Дослідження дихальних рухів.

3. Дослідження кашлю.

4. Дослідження передніх дихальних шляхів.

5. Огляд (inspectio) грудної клітки.

6. Пальпація (palpatio) грудної клітки.

7. Перкусія(percussio) грудної клітки у ділянці легень.

8. Аускультація (auscultatio) легень.

9. Додаткові методи дослідження (функціональні, інструментальні, лабораторні).

Анамнез щодо системи дихання: у віці 2 років тварина хворіла ларингітом.

Дослідження переднього відділу дихальних шляхів:

при огляді носу і носової порожнини відмітила, що витікання з носу незначні, серозного характеру, без запаху і кольору; носогубне дзеркало пігментоване, помірно зволожене, на дотик тепле; слизова оболонка носової порожнини пігментована, помірно волога, без опухань, висипів та новоутворень, цілісність не порушена; струмінь видихуваного повітря з обох боків рівномірний, помірної сили, вологості та температури, без запаху, сторонні шуми відсутні;

додаткові пазухи носа (верхньощелепна та лобна) - при огляді не відмітила ніяких деформацій; за допомогою пальпації встановила міцність кісток верхньощелепної та лобної пазух, патологічних змін не виявила; при перкусії - характерний притуплений тимпанічний (коробковий) звук;

при зовнішньому огляді гортані припухань не виявлено; при зовнішній поверхневій пальпації в ділянці гортані болючість та температура відсутні, деформацій, викривлення, зміщення хрящів не виявлено; за допомогою аускультації в ділянці гортані виявила стенотичний шум (нагадує літеру «х»);

при огляді трахеї не виявила припухань, викривлень, змін форми; за допомогою бімануальної пальпації в ділянці трахеї відмітила відсутність болючості, підвищеної температури, зміни форми; при аускультації в ділянці трахеї виявила трахеальне дихання;

кашель відсутній;

при дослідженні щитоподібної залози одночасно застосувала огляд і пальпацію, за допомогою чого виявила, що залоза досить рухлива, болючість та інші зміни відсутні.

Провела огляд та пальпацію грудної клітки. За допомогою огляду визначила, що грудна клітка даної тварини глибока і широка (добра ємність легень). Частота дихальних рухів за хвилину - 13, що відповідає фізіологічній нормі (12 - 25 рухів за хвилину). Тип дихання - грудочеревний (змішаний). Ритм дихання характеризується правильним чергуванням фаз вдиху і видиху і відповідає фізіологічному відношенню тривалості (1 : 1,2). Задишка відсутня. Глибина дихання помірна. Дихання симетричне.

При пальпації грудної клітки не було відмічено патологічних змін, місцева температура не підвищена, набряки, новоутворення та інше відсутні,цілісність ребер не порушена; болючість ребер та міжреберних м'язів відсутня.

За допомогою перкусії визначила задню межу легень, яка у великої рогатої худоби лежить на рівні маклока в 11-му міжреберному проміжку, а на рівні лопатко-плечового суглоба - у 8-му міжреберному проміжку. Отриманий перкусійний звук легень довгий, сильний і низький - чіткий легеневий (атимпанічний).

Аускультацію легень провела в певній послідовності: спочатку вислуховувала ті ділянки легень, де дихальні шуми найсильніші і найчіткіші. Це середня третина грудної клітки за лопаткою. Потім дослідила задню середню ділянку, за нею - верхню і лише після цього - нижню ділянку грудної клітки. У жуйних під час аускультації досліджують також перед лопаткові ділянки. В середній частині грудної клітки і безпосередньо за лопаткою вислуховується бронховезикулярний дихальний шум. На грудній клітці в ділянці плечолопаткового поясу до 4-го міжребер'я прослуховується бронхіальне дихання. В задніх ділянках діафрагмальних часток вислуховується чисте везикулярне дихання. Патологічних шумів не виявлено.

Додаткових методів дослідження не проводилося.

Аналіз виявлених змін: патологічних змін при дослідженні органів системи дихання не виявлено. Всі показники знаходяться в межах фізіологічної норми.

Система травлення - Systema digestivum.

Анатомо-фізіологічні особливості: у ВРХ губи відносно короткі, товсті й малорухливі, із загостреними губними краями, усіяні бородавкоподібними потовщеннями, багатими на нервові закінчення. Слизова оболонка верхньої губи має конусоподібні сосочки, спрямовані в бік щік.[1]

Щоки утворюють об'ємний защічний присінок. На слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговілі верхівки яких спрямовані назад. Сосочок протоки привушної слинної залози відкривається на рівні 3-4-го верхнього кутнього зуба.[1]

Тверде піднебіння відносно широке з добре вираженим піднебінним швом. Різцевий сосочок округло-трикутної форми. В задній частині піднебіння розміщені слизові піднебінні залози.[1]

Піднебінні мигдалики мають овальну форму і часточкову будову.[1]

Язик товстий, грубий. Верхівка язика загострена, вуздечка подвійна. На спинці язика різко виділяється подушка язика, що відокремлюється від передньої частини язика пограничною борозною, яка збільшує рухливість переднього відділу язика під час захоплення та жування корму. У вентральній частині перегородки язика є слабко розвинутий язиковий хрящ. Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками: механічні (ниткоподібні, конічні) і смакові (грибоподібні, валикоподібні, листоподібні).

Різці короткокоронкові і є лише на нижній щелепі.[1]

Глотка відносно коротка, широка і стиснена з боків. Отвори слухових труб невеликі і розміщенні глибоко біля дорсальної стінки хоан. Вхід у глотку з ротової порожнини широкий. Глотковий мигдалик лежить у дорсальному відділі верхньої стінки глотки поблизу хоан.[1]

Стравохід відносно широкий, однак стінки його тонкі; перед входженням у рубець він розширюється.[1]

Шлунок багатокамерний, стравохідно-кишкового типу. Перші три камери - рубець (займає всю ліву половину черевної порожнини), сітка (лежить в ділянці мечоподібного хряща, 6-7-й міжреберний простір на рівні ліктьового суглобу), книжка (праве підребер'я, 7-10-й міжреберний простір на рівні плечового суглобу) - передшлунки (не мають травних залоз). Четверта камера - сичуг (має слизову оболонку кишкового типу з розвинутою системою залоз; займає праве підребер'я і ділянку мечоподібного хряща - 9-11-12-й міжреберний простір) .[1]

Тонкий кишечник: дванадцятипала кишка - відносно коротка, підвішена на короткій брижі в правому підребер'ї; порожня кишка - в правому підребер'ї, правій клубовій і пахвинній ділянках; клубова кишка - спрямована від останнього витка гірлянди порожньої кишки вперед і вгору до вентральної стінки сліпої кишки, на рівні 4-го поперекового хребця.[1]

Товстий кишечник: сліпа кишка - циліндричної форми, верхівка спрямована в тазову порожнину, а вся кишка міститься в правій клубовій ділянці черевної порожнини. Передній кінець сліпої кишки знаходиться на рівні 3-го поперекового хребця; ободова кишка - скручена у вигляді спіралі в одній площині, формує диск. Розміщена в правій клубовій ділянці черевної порожнини, справа від рубця; пряма кишка - лежить під крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями, закінчується відхідником.[1]

Печінка монолітна; квадратна частка відокремлена лише жовчним міхуром; кругла зв'язка часто відсутня; хвостата частка має слабо виражений сосочковий відросток, який звисає над воротами печінки; хвостатий відросток виходить за межі печінки; жовчний міхур грушоподібної форми, верхівка звисає за гострий край печінки, жовчна протока відкривається самостійно від протоки підшлункової залози.[1]

Підшлункова залоза має одну протоку, відкривається в дванадцятипалу кишку самостійно від жовчної.[1]

План дослідження системи травлення:

Анамнез до системи травлення.

Оцінка апетиту, спраги, приймання корму і води, жування і ковтання.

Жуйка ( ruminatio), відригування (eructatio), їх порушення. Блювання.

Дослідження рота та органів ротової порожнини.

Дослідження глотки і стравоходу.

Дослідження черева, передшлунків і сичуга.

Дослідження кишечника, акту дефекації та екскрементів.

Дослідження печінки.

Методи дослідження системи травлення:

огляд;

пальпація;

аускультація;

перкусія;

зондування;

румінографія;

ендоскопія;

рентгенографія;

ректальне дослідження;

фізико-хімічне дослідження слини, вмісту рубця, калу і т. п.

Анамнез щодо системи травлення: в минулому у тварини не було відмічено хвороб системи травлення.

Апетит і спрага: методом спостереження встановила, що поїдання корму погіршене, споживання води відбувається досить рідко.

Прийом корму і води: методом огляду встановила що, розладів, під час приймання твариною корму і води, не відмічається.

Жування і ковтання: методом огляду встановила що, жування майже не відмічається при прийманні твариною корму, але в період жуйки жування досить мляве. Під час ковтання харчової грудки розладів не відмітила.

Жуйка, ремигання ( ruminatio): оглядом встановила - жуйка ослаблена. після приймання корму починається приблизно через 2 год при нормі 20 - 30 хвилин і навіть через 1,5 год, кількість жуйних періодів за добу - 4 при нормі 6 - 12 разів, тривалість кожного - 15 хвилин при нормі 30 - 60 хв.

Відригування (eructatio): під час огляду встановила - відригування рідке й слабке, супроводжується занепокоєнням тварини та стогоном, яке викликане його утрудненням та болісністю.

Ротова порожнина: оглядом визначила - ротова порожнина закрита, слинотеча відсутня; методом обнюхування встановила що, запах у роті природній.

За допомогою огляду та пальпації встановила:

- носогубне дзеркало сухе, тепле, цілісне;

- губи помірно стиснуті, цілі, рухомі;

- слизова оболонка рота блідо-рожева, помірно волога, без порушень цілісності, місцева температура в нормі;

- язик - рухомий, поверхня неушкоджена, змін величини, форми, щільності та температури не відмітила;

- зуби - цілі, добре утримуються в яснах; ясна бліді, без уражень; прикус правильний.

Глотка та стравохід: методом огляду та пальпації змін не виявила - положення голови і шиї природне, на пальпацію тварина реагує спокійно.

Рубець: оглядом встановила - ліва голодна ямка вирівняна (тварину нещодавно годували); пальпація - стінки черева напружені; вміст рубця щільний, після натискання кулаком у лівій здухвинній ділянці ямка довго не вирівнюється; скорочення рубця уповільнені, частота сягає 1 разу за 2 хвилини при нормі 3-5 разів протягом 2 хвилин; при перкусії лівої голодної ямки виявила слабкий тимпанічний звук; аускультація - поступово наростаючі ослаблені тріскучі звуки.

Сітка: при огляді тварини виявила, що тварина малорухлива, весь час прагне поставити грудні кінцівки вище, а тазові, навпаки, нижче; черевна стінка підтягнута, ліктьові горби відведені від тулуба; методом глибокої пальпації в ділянці мечоподібного хряща груднини встановила що, тварина стогне і ухиляється від дослідження.

Проба на біль в ділянці холки (запропонована С.І. Смирновим): тварина занепокоєна, стогне, прогинає спину, стає на зап'ясткові суглоби.

Книжка: при дослідженні методом аускультації встановила, що шуми скорочення книжки відсутні; під час пальпації виявила незначну больову реакцію; при проведенні вібраційної перкусії, яку виконували нанесенням коротких сильних ударів в ділянці книжки відмітила більш виражену больову реакцію, ніж при пальпації. Тиск на ділянку книжки спричиняє неспокій.

Сичуг: огляд - змін не виявила; пальпація - больова реакція відсутня; аускультація - чути ослаблені м'які шуми, які нагадують перистальтику кишечника (переливання рідини, гурчання).

Кишечник: при огляді встановила, що поза тварини природна; обидві половини черева приблизно одинакові за об'ємом, симетричні.

При перкусії в ділянці голодної ямки з поступовим переходом вниз виявила, що під поперечними відростками крижових хребців упродовж 5 - 6 см (поле перкусії дванадцятипалої кишки), а також спереду і нижче від зовнішнього клубового кута (поле перкусії сліпої кишки) прослуховується ослаблений тимпанічний звук.

При аускультації виявила, що перистальтичні шуми тонкого та товстого кишечнику мало відрізняються, але шуми товстого кишечнику глухіші, ніж тонкого. Патологічних шумів не виявлено.

Ректальне дослідження: при введенні руки в пряму кишку відчула напруження сфінктера ануса; пряма кишка слабко наповнена густим калом, слизова оболонка її гладенька, волога, слизька і тепла.

При глибокій пальпації у лівій половині черевної порожнини прощупала рубець, верхній ділянці правої половини - товсті кишки у вигляді диска, у задній і нижче - тонкі. Пропальповані органи помірно наповнені, патологічних змін не виявлено.

Акт дефекації: при дослідженні за допомогою огляду встановила, що поза природна, звична тварині. Випорожнення затримується, триває 18 с при нормі 3 - 10 с; частота близько 9 р через кожні 2,5 - 3 год; нерегулярний. Відмітила наявність у тварини атонічного запору.

Кал: під час огляду відмітила, що при падінні на землю набуває кал вигляду "хвилястого коржа"; протягом доби виділилося 8 кг при нормі 15 - 35 кг;густої консистенції, жовто-бурого кольору, запах специфічний - кислуватий, містить рештки неперетравленого корму, з домішками слизу.

Печінка: оглядом виявила, що склера дещо ціанозна, без випинання кровоносних судин; слизові оболонки блідо-рожевого кольору, пігментовані; шкіра пігментована, темно-грифельного кольору.

За допомогою проникаючої пальпації за останнім ребром та у 12-му, 11-му і 10-му міжреберних проміжках справа визначила, що болючість в ділянці печінки відсутня.

При перкусії за останнім ребром та в 12-му, 11-му і 10-му міжреберних проміжках справа відмітила зону печінкового притуплення у верхній частині правого підребер'я. На початку 11-го міжребір'я, починаючи від найдовшого м'яза спини і в низ відмітила тимпанічний звук, який переходить у тупий (верхня межа печінки). За нижнім краєм печінки, який співпадає з лінією, проведеною через середину лопатки, звук тимпанічний. Ширина притуплення печінки в цьому місці 8 см при нормі 6 - 10 см. Болючість в ділянці печінки відсутня.

Аналіз виявлених змін: при дослідженні системи травлення встановила, що тварина погано споживає корм та воду; відригування рідке й слабке, утруднене та болюче; жуйка ослаблена, починається пізно (через 2 год), триває не довго (15 хв), кількість жуйних періодів невелика (4 рази за добу). Відмічені розлади вказують на вторинну атонію передшлунків, яка характеризується ослабленням та уповільненням скорочень рубця (1 раз за 2 хв), ущільненням його вмісту; відсутністю шумів скорочення книжки та наявністю больових реакцій під час пальпації та вібраційної перкусії.

Вторинна атонія передшлунків розвинулась через ураження сітки (травматичний ретикуліт), яке проявляється прагненням тварини поставити грудні кінцівки вище, а тазові, навпаки, нижче; стогоном та ухиленням тварини від дослідження під час глибокої пальпації в ділянці мечоподібного хряща груднини. Черевна стінка підтягнута, ліктьові горби відведені від тулуба.

Найбільш надійні результати отримала за допомогою проби на біль в ділянці холки, запропонованої С.І. Смирновим, під час якої виявила занепокоєння тварини, яка стогнала, прогинала спину, ставала на зап'ясткові суглоби.

Сечова система - Systema urinarium.

Анатомо-фізіологічні особливості: нирки борозенчасті, багато сосочкові. Ниркових пірамід 16 - 35. Ниркові сосочки обмежені нирковими чашами. Чаші відкриваються в дві основні протоки й утворюють сечовід. Ниркової миски немає. Ліва нирка за формою нагадує біб, лежить на рівні 2- 5-го поперекових хребців. Права міститься попереду лівої нирки на рівні від 12-13-го ребра до 2-3-го поперекових хребців.[1]

План дослідження системи сечовиділення:

Анамнез до сечової системи.

Дослідження сечовиділення.

Дослідження нирок.

Дослідження сечоводів.

Дослідження сечового міхура.

Дослідження уретри.

Дослідження сечі.

Методи дослідження системи сечовиділення:

огляд;

пальпація;

перкусія;

лабораторне дослідження сечі;

катетеризація;

цистоскопія;

біопсія;

рентгеноскопія;

рентгенографія;

функціональні порби.

Анамнез щодо системи сечовиділення:тварина раніше не хворіла хворобами системи сечовиділення.

Акт сечовиділення: за допомогою огляду встановила, що тварина під час акту сечовиділення вигинає спину, розставляє тазові кінцівки і піднімає хвіст; акт сечовиділення триває 1,5 хв при нормі 1 - 2 хв; частота сечовиділення становить 11 разів за добу при нормі 10 - 12 разів за добу, добова кількість 10 літрів при нормі від 6 - 12 до 25 літрів. Патологічних змін не виявлено.

Нирки: за допомогою внутрішньої пальпації виявили, що ліва нирка тварини знаходиться під 4-м поперековим хребцем, вона рухлива, бобовидної форми, мають борозенчасту поверхню, щільної консистенції, змін в розмірі не виявлено. Права нирка не змогла про пальпувати, що пов'язано з топографічними особливостями. . Патологічних змін не виявлено.

Сечоводи: за допомогою катетеризації встановила що, прохідність сечоводів збережена.

Сечовий міхур: при внутрішній пальпації виявила, що сечовий міхур розміщений на лобових кістках у тазовій порожнині, пропальповується у вигляді щільного грушоподібного тіла (порожній). Патологічних змін не виявлено.

Сечовий канал (уретра): при огляді уретри за допомогою піхвового дзеркала виявила, що слизова оболонка блискуча й рожева. За допомогою пальпації уретри через вентральну стінку піхви встановила, що сечові камені та болючість відсутні.

Сеча:

- кількість - 0,9 мл при нормі 0,7 - 1,0 мл;

- колір - світло-жовтий;

- консистенція - водяниста;

- прозорість - прозора;

- запах - гниючих фруктів;

- відносна густина - 1.034 г/л при нормі 1,015 - 1,045;

- водневий показник ( рН ) - 8,0 при нормі 7,0 - 8,5;

- білок - 0,033 г/л при нормі 0,015 - 0,033 г/л;

- уробіліноген - + ;

- білірубін - + ;

- глюкоза - відсутня;

- кетонові тіла - визначала за допомогою індикаторних смужок, кількість становить 0,7 ммоль/л при нормі 0,6 - 1,5ммоль/л.

Аналіз виявлених змін: патологічних змін при дослідженні сечової системи не виявлено. Всі показники знаходяться в межах фізіологічної норми.

Нервова система - Systema nervorum.

Анатомо-фізіологічні особливості:

Головний мозок - великий мозок порівняно короткий, широкий і високий, півкулі звужені в передньому напрямі, а позаду розширені, що надає мозку грушоподібної форми.[1]

Парасимпатична НС - дорсальний блукаючий стовбур прямує на праву поверхню рубця й поверхню сичуга, віддаючи одночасно гілки в печінку й сонячне сплетення. Вентральний блукаючий стовбур прямує на ліву поверхню рубця, книжку, сичуг і сонячне сплетення.[1]

План дослідження нервової системи:

Анамнез до нервової системи.

Дослідження поведінки.

Дослідження черепа і хребта.

Дослідження органів чуття(зору, слуху, нюху, смаку), поверхнево і глибокої чутливості.

Дослідження рухової сфери(парези, паралічі, судоми).

Дослідження поверхневих і глибоких рефлексів.

Дослідження вегетативного відділу нервової системи.

Дослідження спинномозкового ліквору.



Методи дослідження нервової системи:

опитування, розпитування;

спостереження;

огляд;

перкусія;

пальпація;

термометрія;

струшування;

обнюхування;

вимірювання;

зважування;

хроноксиметрія;

електроенцефалограма;

радіотелеметрія.

Анамнез щодо нервової системи: у віці 2,9 років тварина після отелення хворіла на післяродовий парез.

Поведінка тварини: при спостереженні за твариною встановила, що її поведінка нормальна, урівноважена;

Череп та хребет:

Огляд - не відмітила ніяких деформацій черепу, він звичайного об'єму, характерної для ВРХ форми; хребці хребта нормальної форми, без патологічних змін.

Пальпація - ушкоджень черепа і хребта не виявила, місцева температура в нормі. При дослідженні додаткових пазух черепу та хребців відмітила, що кістки тверді, не деформовані.

Перкусія - відмітила механічну збудливість м'язів при дослідженні хребта; перкусійний звук в ділянці верхньощелепних та лобових пазух коробковий. Патологічних змін не виявлено.



Органи чуття:

1) Зір - за допомогою огляду встановила, що зорова здатність збережена; витікання з очей відсутні; порушень рухів повік і миготливої перетинки не відмітила, припухання та новоутворення відсутні; очні яблука нормальної величини, рухливі, райдужна оболонка пігментована. При дослідженні світлової реакції зіниці за допомогою закривання очей руками виявила, що під впливом яскравого світла вона звужується, а при затемненні - розширюється. При огляді відмітила, що рогівка цілісна, не травмована, без патологічних змін; сітківка здорова, без запалень та інших патологічних змін;

2) Слух - досліджувала за допомогою окликання тварини на її кличку, за допомогою чого встановила,що слух у тварини збережено;

3) Нюх - досліджувала за допомогою піднесення до носу тварини знайомих їй пахучих кормів, під час чого встановила,що нюх у тварини збережено.

4) Смак - досліджувала за допомогою заливання тварині у ротову порожнину 1% - вих розчинів речовин різного смаку. Тварина охоче споживає солодкі речовини, а гіркі намагається не ковтати, що свідчить про збереження смакових відчуттів.

Чутливість, рефлекси:

Поверхнева чутливість (шкіри та слизових оболонок):

а) тактильну чутливість визначала доторканням руки до кінчиків волосся холки, спини, черевних стінок, у відповідь на це тварина обмахувалась хвостом, робила рухи шкірою, оглядалась. Така реакція тварини говорить про збережену тактильну чутливість;

б) больову чутливість визначала поколюванням шкіри голкою, відмітила виникнення відповідної реакції, що свідчить про збереження больової чутливості;

в) температурну чутливість визначала прикладанням до шкіри пробірок з холодною і гарячою водою в ділянці внутрішньої поверхні стегна, відмітила проявлення відповідної реакції на подразник, що свідчить про збереження температурної чутливості.

Глибока чутливість (пропріорецептивна) - визначала при спостереженні та наданні тварині незвичайних поз: при перехрещенні грудних кінцівок тварина зразу ж приймає природну позу.

Поверхневі рефлекси (екстерорецептори):

а) шкірні - досліджувала за допомогою подразнення шкіри в ділянці холки, копитної кістки, а також в ділянці черева та ануса, на що спостерігала скорочення м'язів, згинання кінцівки. Це свідчить про збереження шкірних рефлексів;

б) рефлекси слизових оболонок - досліджувала кон'юнктивальний та корнеальний (рогівковий) рефлекси підведенням долоні руки до ока, спостерігала змикання повік. Глотково-гортанний рефлекс досліджувала шляхом подразнення слизової оболонки рота, глотки та гортані, що супроводжувалось виникненням ковтальних та кашльових рухів. Дані реакції свідчать про збереження рефлексів слизових оболонок.

Глибокі рефлекси (пропріорецептивні) - дослідження проводила у покладеної на бік тварини шляхом нанесення ударів спеціальним молоточком по зв'язці наколінника - відмітила розгинання тазової кінцівки; та ахіллового сухожилля - відмітила розгинання скакального суглоба. Це свідчить про збереження глибоких рефлексів.

Рухова сфера: при огляді відмітила, що положення тіла тварини в просторі природне стояче; координацію рухів досліджувала у спокої та під час руху тварини, рухи координовані.

За допомогою пальпації виявила, що окремі групи м'язів помірно напружені, чинять деяку протидію пасивним рухам.

Вегетативна нервова система: досліджувала за допомогою око - серцевого рефлексу, надавлюючи пальцями через повіки на очні яблука,підраховуючи частоту серцевих скорочень у спокої та через 0,5 хв, не припиняючи подразнення. У спокої частота пульсових ударів 55 уд/хв при нормі 50 - 80 уд/хв, а через 0,5 хв в момент подразнення становить 65 уд/хв, що свідчіть про нормотонію - приблизну рівність тонусу обох відділів вегетативної нервової системи.

Аналіз виявлених змін: патологічних змін при дослідженні нервової системи не виявлено. Всі показники знаходяться в межах фізіологічної норми.

Кровоносна система і кров - Systema haematogenum et haema.

Анатомо-фізіологічні особливості: кров виконує в організмі функцію транспорту хімічних речовин, у тому числі кисню, завдяки чому відбувається інтеграція біохімічних процесів у різних клітинах і міжклітинному просторі в єдину систему. Окрім того, кров виконує дихальну, захисну, регуляторну, видільну та інші функції.[3]

Червоний кістковий мозок - розташований, головним чином, в пласких кістках (грудній, тазових, черепних кістках, ребрах, та відростках хребців).[1]

Тимус (thymus) - грудна його частка велика, шийні частки досягають гортані.[1]

Селезінка (lien) - розміщена в лівому під ребер`ї черевної порожнини на лівій поверхні дорсального мішка рубця. Має видовжено-овальну форму із заокругленими кінцями і прямими краями, у корів - сіро-синього кольору, у биків - червоно-коричневого.[1]

Формені елементи крові:

Еритроцити - червоні кров'яні клітини, становлять основну масу формених елементів крові. Основною функцією еритроцитів є газообмін, який здійснюється завдяки наявності в них дихального пігменту - гемоглобіну. Кількість гемоглобіну в крові є важливим клінічним показником дихальної функції крові [6];

Лейкоцити - у крові присутні дві групи лейкоцитів: зернисті, або гранулоцити (містять в цитоплазмі зернистість, видиму при фіксації та забарвленні мазка), і незернисті, або агранулоцити (зернистість в цитоплазмі відсутня). До зернистих лейкоцитів відносяться базофіли (беруть участь в імунологічних реакціях алергічного типу), еозинофіли (володіють антитоксичними властивостями, здатні адсорбувати токсини на своїй поверхні, нейтралізувати їх або транспортувати до органів виділення) і нейтрофіли (фагоцитують потрапивши в організм мікробні клітини, продукти їх життєдіяльності, імунні комплекси, що утворилися при взаємодії антигену з антитілом). Незернисті лейкоцити - лімфоцити (продукція захисних імуноглобулінів) і моноцити (очищають кров'яне русло, руйнують живі і загиблі мікроорганізми, знищують уламки тканин і відмерлі клітини організму) [6];

Тромбоцити (кров'яні пластинки) - це без'ядерні незначного розміру елементи судинної крові, які являють собою фрагменти цитоплазми мегакаріоцитів - клітин червоного кісткового мозку. Тромбоцити беруть участь в усіх реакціях гемостазу. Перш за все з їх безпосередньою участю формується тромбоцитарний або мікроциркуляційний тромб.[6]

Тромбоцити володіють адгезивністью (клейкістю). Вони здатні розпластуватися і приклеюватися до чужорідної поверхні, один до одного, до судинної стінки.[6]

Зі зруйнуванням тромбоцитів виділяються тромбоцитарні чинники зсідання крові, які беруть участь в утворенні протромбінази і ретракції кров'яного згустку, а також викликають скорочення кровоносної судини.[6]

Кров досліджують з метою встановлення діагнозу, особливо за прихованого перебігу захворювань. За даними дослідження уточнюють діагноз, визначають тяжкість перебігу хвороби, виявляють ускладнення, контролюють ефективність лікування. Прогнозують закінчення хвороби, проводять оздоровлення господарства від різних інфекційних хвороб (лейкоз, бруцельоз).[6]

План та методи дослідження системи крові:

Визначення фізичних властивостей крові.

Біохімічний аналіз крові.

Дослідження морфологічного складу крові.

Серологічне і бактеріологічне дослідження.

Дослідження кісткомозкового пунктату.

Дослідження селезінки.

Анамнез при дослідженні кровоносної системи та крові: раніше не було відмічено патологій в кровоносній системі та крові дослідної тварини.

Фізичні показники крові:

- ШОЕ визначала за методом Панченкова (через 1 годину під кутом 50) - 33 мм при нормі 17 - 24 мм.;

- РКЗ - часткова настала через 2 години, повна через 18 годин; індекс ретракції становить 0,5 при нормі 0,3 - 0,7;

- ШЗК визначала за методом Моравця - 6 хв при нормі 5 - 6 хв;

- густину крові від досліджуваної тварини визначала за методом Філіпса - 1,050 кг/л при нормі 1,045 - 1,055 кг/л;

- гематокритну величину (гематокрит) визначала за методом Тодорова - 42% при нормі 35 - 45%, середній об'єм еритроцитів становить 56 мкм3.

Біохімічні показники крові:

- резервну лужність плазми крові визначала дифузійним методом за допомогою спарених колб (за І.П.Кондрахіним) - 50 об% СО2 при нормі 46 - 66 об% СО2 ;

- кислотну ємність плазми крові визначала за методом Беляєва - Большакова - 300 мг/100 мл при нормі 270 - 460 мг/100 мл;

- вміст загального білка визначала за допомогою рефрактометра - 80 г/л при нормі 72 - 86 г/л;

- вміст глюкози визначала за допомогою біохімічного аналізатора "Autolab" - 2,9 ммоль/л при нормі 2,5 - 3,5 ммоль/л;

- вміст каротину у сироватці крові визначала за допомогою КФК-2 (за Карром-Прайсом у модифікації Юдкіна) - 0,8 мг/100 мл при нормі 0,45 - 1,0 мг/100 мл;

- вміст кетонових тіл визначала за допомогою експрес-метод-теста - 0,8 ммоль/л при нормі 0,17 - 1,0 ммоль/л;

- вміст білірубіну в крові визначала за методом Бокальчука - 2,9 мкмоль/л при нормі 0,3 - 7,0 мкмоль/л;

- вміст загального кальцію в сироватці крові визначала за допомогою комплексонометричного методу (за Д.Я.Луцьким) - 2,6 ммоль/л при нормі 2,4 - 3,12 ммоль/л;

- вміст неорганічного фосфору в сироватці крові визначала за допомогою реакції з аскорбіновою кислотою (на КФК-2) - 1,95 ммоль/л при нормі 1,5 - 2,2 ммоль/л;

- вміст магнію в сироватці крові визначала за допомогою колірної реакції з титановим жовтим (набір реактивів фірми "Лахема") - 0,92 ммоль/л при нормі 0,8 - 1,15 ммоль/л.

Морфологічні показники крові:

- кількість еритроцитів визначала за допомогою меланжерного методу - 6,5 Т/л при нормі 5 - 7,5 Т/л;

- колірний показник визначала - дослідної тварини КП становить 0,93 од при нормі 0,85-1,15 од.

- середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті визначала за допомогою ділення вмісту гемоглобіну в 1 л. крові на кількість еритроцитів у тому ж об'ємі крові, який становить 17 пг при нормі 15 - 20 пг;

- кількість лейкоцитів визначала за допомогою меланжерного методу - 10 Г/л при нормі 6 - 12 Г/л;

- кількість тромбоцитів проводила у забарвлених мазках крові (метод Фоніо) - 570 Г/л при нормі 260 - 700 Г/л;

- лейкограмма - це відсоткове відношення окремих форм лейкоцитів.

Аналіз результатів дослідження: при дослідженні фізичних показників крові виявила збільшення ШОЕ (до 33 мм), а при морфологічному дослідженні - лейкоцитоз, нейтрофілія з простим зрушенням ядра. Виявлені фізичні та морфологічні зміни крові є досить характерними та мають велике значення при діагностиці травматичного ретикуліту у ВРХ.



2.3 Спеціальні дослідження - Exploratio speciales

корова дихання кров тимус

За допомогою металошукача типу МЗОК при дослідженні в ділянці мечоподібного хряща груднини виявила наявність феромагнітних металевих предметів.

Провела зондування сітки за допомогою магнітного зонда Меліксетяна, за якого встановила наявність в сітці феромагнітних металевих предметів, які, можливо й були причиною травматичного ретикуліту.



ВИСНОВОК

Тварина була прийнята на курацію 9.11.11р. Загальний стан задовільний, поведінка пригнічена, тварина слабо реагує на подразники; положення тіла в просторі вимушене стояче, при цьому ліктьові горби передніх кінцівок відведені від тулуба, стінки черева підтягнуті.

При дослідженні системи травлення встановила, що тварина погано споживає корм та воду; відригування рідке й слабке, утруднене та болюче; жуйка ослаблена. Відмічені розлади вказують на вторинну атонію передшлунків, яка характеризується ослабленням та уповільненням скорочень рубця, ущільненням його вмісту; відсутністю шумів скорочення книжки та наявністю больових реакцій під час пальпації та вібраційної перкусії.

Вторинна атонія передшлунків розвинулась через ураження сітки (травматичний ретикуліт), яке проявляється прагненням тварини поставити грудні кінцівки вище, а тазові, навпаки, нижче; стогоном та ухиленням тварини від дослідження під час глибокої пальпації в ділянці мечоподібного хряща груднини.

Найбільш надійні результати отримала за допомогою проби на біль в ділянці холки, запропонованої С.І. Смирновим, під час якої виявила занепокоєння тварини, яка стогнала, прогинала спину, ставала на зап'ясткові суглоби.

При дослідженні фізичних показників крові виявила збільшення ШОЕ, а при морфологічному дослідженні - лейкоцитоз, нейтрофілія з простим зрушенням ядра. Виявлені фізичні та морфологічні зміни крові є досить характерними та мають велике значення при діагностиці травматичного ретикуліту у ВРХ.

За допомогою металошукача типу МЗОК при дослідженні в ділянці мечоподібного хряща груднини виявила наявність феромагнітних металевих предметів.

Провела зондування сітки за допомогою магнітного зонда Меліксетяна, за якого встановила наявність в сітці феромагнітних металевих предметів, які, можливо й були причиною травматичного ретикуліту.

Виявлені зміни при дослідженні скелетно-м'язової і травної систем, а також в кровоносній системі і крові дають змогу впевнено говорити про захворювання даної тварин на травматичний ретикуліт, яке проявляється найхарактернішими симптомами. Встановлений діагноз підтвердила при проведенні спеціальних досліджень за допомогою металошукача та магнітного зонду Меліксетяна, що допомогло встановити наявність в сітці тварини феромагнітних металевих предметів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анатомія свійських тварин: Підручник / С.К. Рудик, Ю.О. Павловський, Б.В. Криштофорова та інші.; За ред. С.К. Рудика - К: Аграрна освіта, 2001 - 575 с.

2. Довідник ветеринарного фельдшера (видання 3-е, доповнене і перероблене). За ред. І.М. Гладенка. К., "Урожай", 1979, 288 с.

3. Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П. Кондрахін та інші.; За ред. В.І. Левченка. - Біла Церква, 2004. - 608 с.

4. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, М.О. Судаков, Й.Л. Мельник та ін.; за ред. В.І. Левченка.

5. Навчальний посібник для лабораторних занять і самостійної роботи студентів з клінічного дослідження системи травлення / В.В. Лисенко, В.І. Немировський, Н.І. Суслова та інші. - Дніпропетровськ, 2009. - 56 с.

6. Фізіологія тварин / За ред. А.Й. Мазуркевича і В.І. Карповського. Підручник - Вінниця: Нова Книга, 2008 - 424 с.

Размещено на Allbest.ru