Технологія вирощування озимої пшениці в умовах Південного Степу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА: «ЗАГАЛЬНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА»

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «РОСЛИННИЦТВО»

НА ТЕМУ: «Технологія вирощування озимої пшениці в умовах Південного Степу України. »

м. Мелітополь, 2011

Зміст

Вступ

1. Біологічні особливості культури, можливості рекомендованих сортів

2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування

2.1 Кліматичні умови

2.2 Ґрунтові умови

3. Обґрунтування технології вирощування

3.1 Розміщення в сівозміні

3.2 Система обробітку ґрунту

3.3 Система удобрення

3.4 Сівба

3.4.1 Розрахунок норм висіву

3.4.2 Підготовка насіння

3.4.3 Строки, способи, глибина сівби

3.5 Догляд за посівами

3.6 Збирання врожаю і первинна обробка

4. Технологічна карта вирощування культури

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сприятливі ґрунтово-кліматичні умови у поєднанні з біологічними організаційно-технологічними особливостями зерновиробництва створили світову славу Україні як традиційній житниці, а український селянин відомий саме своїм землеробським мистецтвом.

Протягом тривалого історичного періоду зернові культури займають більше половини орних земель, а за обсягом валових зборів зерна і його виробництва на душу населення Україна завжди знаходилась у числі перших 6-7 країн світу. Виробництво зерна в Україні традиційно належить до стратегічних галузей розвитку не тільки сільського господарства, а й усього народногосподарського комплексу країни. Зернове господарство відноситься до основних пріоритетів розвитку агропродовольчого сектора економіки держави, і є важливим джерелом прибутковості сільськогосподарських підприємств різних форм власності.

Пшениця - найбільш цінна зернова культура, як з точки зору її походження, так і її використання в якості джерела харчування для людини і тварин. Як джерело харчування, пшениця є найбільш давньою рослиною, що вирощувалась на земній кулі в доісторичні часи - за 15-10 тис. років до нашої ери. За висловом Н. І. Вавілова «человек уже в то время выращивал различные виды и группы сортов, многие из которых возделывались тысячелетиями».

Ареал розповсюдження пшениці охоплює 5 континентів Земної кулі, де площі посіву щорічно складають близько 230 млн. га, валові збори зерна - понад 565 млн. тонн.

Найбільш високі врожаї, а значить і найвища реалізація біологічних можливостей пшениці спостерігається у промислово розвинених країнах: Ірландія - 84,5 ц/га, Нідерланди - 78,1, Великобританія - 77,2, Бельгія -68,6, Франція 64,5, Германія 62,3 ц/га і ін.

Серед видів пшениці найбільш урожайною є пшениця м'яка (T.Aestivum), з якої озима - найбільш продуктивна. Остання за врожайністю перевищує пшеницю яру на 8,5-14,4 ц/га [10].

На Україні пшениця озима є головною національною культурою. Вона вирощувалась ще в Трипільську культуру приблизно 10 тис. років до Різдва Христова. Вже в ті часи вирощували три сорти пшениці озимої [16]. В світі площі посіву цієї культури щорічно складають 5-7 млн. га. В основному посіви її розміщені в степовій і лісостеповій зонах (90 %), а питома вага у загальному виробництві зерна понад 70 % [7].

Виробництво зерна в (області, районі, господарства) є вирішальним у забезпеченні населення високоякісними продуктами харчування, тваринництва - кормами, переробної промисловості - сировиною. В успішному вирішенні цього питання важливе місце займає озима пшениця, посівна площа під якою щорічно доходить до 60% в зерновій групі. Пшениця озима найпоширеніша культура зернового клину регіону. Вона вибаглива до попередників, позитивно реагує на внесення добрив, тому питання прийомів її вирощування є особливо актуальним, а отже в роботі кожного господарства, незалежно від форми власності, їй слід приділяти особливу увагу.

1. Біологічні особливості культури. Можливості рекомендованих культур

Проблема харчування людства завжди була є і буде актуальною. Невипадково К. А. Тимирязєв говорив: «Є питання, які завжди викликають живий інтерес , на які не існує моди. Ми не звертаємо уваги на надзвичайні факти тільки через те, що вони надто звичайні. Чи багатьом насправді приходила в голову думка, що шматок добре спеченого хліба, та ще й з додаванням масла (що практично наближає його до нормального харчування), це один з найвизначніших винаходів людського розуму, одне з тих імперичних відкриттів, які подальшими науковими дослідженнями доводиться тільки підтверджувати й пояснювати».

Пшениця є основним продуктом харчування в 43 країнах світу, приблизно для 35% населення Землі. Питома вага пшениці у харчуванні населення сильно варіює у різних географічних областях: у Європейських країнах пшениця забезпечує більше 30% калорій, в інших регіонах - не більше 20%). Споживання на душу населення в найбільш розвиненій країні -США складає близько 47 кг в рік.

Основне призначення озимої м'якої пшениці - забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається високою калорійністю - в 1 кг його міститься 2000-2500 ккал, що свідчить про його високу поживність.

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м'якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16-18 %>). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хліб із такого борошна формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості, їх клейковина дає змогу виготовляти макарони, вермішель, які добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно-жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна - крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки, які особливо ціняться при годівлі молодняку. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при цьому забезпечується вітамінними зеленими кормами рано навесні услід за житом. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирівнюється до 20-22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну. У 100 кг безостих сортів пшениці прирівнюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 кг перетравного протеїну.

Озима пшениця є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Врожайність пшениці у Європі за останні 75 років зросла в 5-6 разів, при цьому за останні 25 років - вдвічі [15]. Збільшення врожайності на 50 % відбувається за рахунок застосування добрив, на 25 % - дякуючи успіхам селекції і на 20-25 %) - за рахунок покращення системи землеробства, агротехніки, засобів захисту рослин [2]. Не зважаючи на значне підвищення врожайності пшениці, потенційні можливості сучасних сортів використані виробництвом далеко не повністю. В землеробстві склалась суттєва різниця між потенційною і реальною врожайністю вирощуваних сортів. В Україні цей показник не перевищте в сприятливі за погодними умовами роки - 35%), у несприятливі - 20% [5].

Середня врожайність озимої пшениці на Україні за останні 10 років склала 31,9 ц/га з коливаннями по роках від 23,0 до 40,2 ц/га. За врожайністю пшениця озима перевищує яру на 8,5-14,4 ц/га [8].

Пшениця належить до родини Gramineae, роду Triticum L. Серед зернових культур вона представлена у виробництві найбільшою кількістю видів. Всього налічують 22 види, які об'єднують у чотири генетичні групи.

В основу поділу видів пшениці на групи покладено кількість хромосом у соматичних клітинах: диплоїд на група (14 хромосом); тетраплоїдна (28); гексаплоїдна (42); октаплоїдна (56 хромосом). Види, що належать до однієї групи, легко схрещуються між собою і дають плодючі гібриди, тоді як види, що належать до різних груп, при схрещуванні дають потомство безплідне, або з низькою плодючістю.

Всі види пшениці за морфологічними ознаками поділяють на дві групи: гол озерні й плівчасті. Важливою особливістю культурних гол озерних пшениць є те, що колосовий стрижень їх неламкий і зерно при обмолочуванні легко відділяється від колоскових лусок. Всі інші пшениці (плівчасті та дикорослі) мають стрижень, який під час достигання врожаю легко розламується на окремі членики разом з колосками. Зерно цих пшениць при обмолочуванні не відділяється від квіткових і колоскових лусок.

Найбільше значення у виробництві мають два види пшениці: м'яка, або звичайна, і тверда. У культурі найпоширеніші сорти м'якої пшениці.

Невеликі площі в світі займають карликова, карталінська, тургідум, Тимофеєва, польська, полба, спельта, однозернянка та інші пшениці. М'яка пшениця однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 1-1,5 м і більше [2]. Коренева система пшениці сильно розвинена, представлена первинною, що розвивається із зародка, і вторинною - з вузла кущіння.

Стебло - прямостояча соломина, що складається з 5-7 міжвузлів. Висота його в залежності від виду, сорту та умов вирощування коливається від 50-70 до 200 см. Рослина пшениці здатна утворювати велику кількість стебел з бруньок, розташованих у вузлі кущіння [1].

Пшениця відрізняється підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3-5 стебел, у тому числі продуктивних -2-3. Максимальний урожай забезпечує густота продуктивних стебел 500-700 шт/м².

Листки у м'якої пшениці майже голі, ярої - опушені, завдовжки 15-25 см і більше, завширшки 1-2 см. Листок лінійної форми, складається з двох частин: нижньої листкової піхви, яка у вигляді трубки охоплює стебло, і верхньої - листкової пластинки. Між піхвою і пластинкою з внутрішнього боку листка є тонка плівка - язичок, із зовнішнього, з обох боків - так звані вушка (ріжки), які частково або повністю охоплюють стебло [7].

На головному пагоні у більшості сортів озимої пшениці закладається 8-10 листків, на бокових на 1-3 менше. Результати багатьох наукових досліджень свідчать, що розміри листкових пластинок в період їх фотосинтетичної діяльності істотно впливають на формування сухої маси рослин і врожай зерна [16].

Верхня частина стебла закінчується суцвіттям, що являє собою складний колос. Стрижень колоса складається з члеників, де розташовано по одному сидячому колоску. Колосок складається із двох симетрично розташованих широких колоскових лусочок, збоку розташований кіль, колосковий (кільовий) зубець і плече. У м'якої озимої пшениці у перерахунку на 10см стриженя, якщо розміщується менше 16 колосків - колос вважається нещільним, 17-22 - середньо щільним, 23-28 - щільним, понад - 28 - дуже щільним [16].

За способом запилення озима пшениця належить до самозапильних рослин [15]. Однак, як показали дослідження інших вчених, озима пшениця не є облігатним самозапильником, спостерігаються випадки перехресного запилення, особливо в умовах жаркої і сухої погоди на півдні України [2].

Плід пшениці -- зернівка, яку в агрономічній практиці називають зерном. У зернівці розрізняють власне сім'я (зернину), яке складається із зародка, ендосперму і насінної оболонки. Зародок складається із щитка, бруньки і зачаткових кореневих пагорбків [7].

Кількість зерен у колосі часто перевищує 30-35 штук, а середня маса зерна в ньому становить 1-1,5 г (іноді до 2,5-4 г); маса 1000 зерен - 25-55 г, частіше -- близько 40 г [2].

Насіння озимої пшениці проростає у середньому трьома-чотирма корінцями (з коливаннями від двох до шести). Кількість зародкових корінців залежить від величини насіння, родючості та вологості ґрунту, строків посіву та інших факторів.

При оптимальній температурі та вологості ґрунту сходи з'являються на 6-8-й день. Кущення починається після утворення рослиною 3-4 листків, приблизно на 23-27 день після появи сходів. Після утворення вузла кущіння (іноді разом з появою бокових пагонів) починається розвиток вторинних коренів. За деякими дослідженнями, вторинні корені озимої пшениці з'являються через 20 днів після сходів. Вторинні корені утворюються із бруньок, які знаходяться на початку листка і проникають в глиб і в сторони ґрунтового шару [5]. Дружне кущіння відбувається при температурі 10-15 °С, достатньому забезпечення водою, поживними речовинами та достатній площі живлення. За сприятливих умов кожна рослина утворює до 5-7 пагонів. Максимальний урожай зерна забезпечує густота продуктивних пагонів 500-700 шт./м2 [1].

У озимої пшениці утворення стебла з вузлами, міжвузлями і зародковим колосом починається ще в період кущення. Ріст стебла починається з нижнього міжвузля, яке протягом 10-15 днів видовжується, піднімаючи догори у листковій трубці друге і наступні міжвузля. Початок трубкування -- період, коли стебловий вузол першого міжвузля піднімається на висоту 2-3 см від поверхні ґрунту. Ця фаза настає через 42-45 днів після появи сходів і триває 42-50 днів [18].

За дослідженнями інших вчених, у фазу виходу в трубку спостерігається інтенсивний ріст вегетативної маси, формування та диференціація суцвіть, репродуктивних органів, їх інтенсивний ріст. У цей період рослина дуже вибаглива до поживних речовин та вологості. Період від початку весняної вегетації до трубкування в умовах півдня України становить 29-44 дні [7].

Колос закладається весною, коли температура повітря сягає 7-8 °С, а тривалість дня - більше 12 годин. Колосіння пшениці починається через 3-4 дня після виходу в трубку. Ця фаза триває 5-7 днів. Колос з'являється внаслідок інтенсивного росту стебла, особливо його верхнього міжвузля, з листкової трубки [7].

Досліджено, що колос формується тим швидше, чим довша ніч і вище температура. Похмура погода затримує колосіння. Фосфорні добрива прискорюють колосіння на 2-3 дні, а азотні та гній, навпаки, затримують його[7].

Цвітіння озимої пшениці настає через 2-3 дні після колосіння і триває 4-6 днів. Починається воно з колосків, що розташовані нижче середини колоса і продовжується вниз і вверх. Останніми цвітуть верхні та нижні колоски. Посушлива погода прискорює цвітіння. Пшениця відноситься до самозапильних рослин [7].

Під час цвітіння відбувається запилення квіток. Оптимальна температура повітря для цього 25-27 °С і відносна вологість 25 % і більше. Мінімальна температура для цвітіння вважається 6-7 °С. Цвітіння пшениці триває протягом усієї доби, вдень краще, вночі - гірше [7].

Після запліднення настає фаза формування зерна - його ріст в довжину до розміру, типового для кожного сорту. В цей час ріст стебла припиняється і поживні речовини із листа в стебло пересуваються до зерна, що формується. В ньому з'являється ендосперм, зародок та інше. Зерно помітно збільшується в довжину і через 12-16 днів достягає кінцевої величини, що співпадає з початком молочної стиглості. Цей період характеризується інтенсивним ростом зернівки у довжину, швидким накопиченням в ній води і невеликою кількістю сухих речовин. Кількість води на початку цього періоду досягає 80 - 82 %, в кінці знижується до 65-70 % [18].

Далі наступає період наливу. При цьому спостерігається помітне збільшення ширини і довжини зернівки, зміна її забарвлення від зеленого до тілесного. На початку наливу вода складає 65-70 %, а наприкінці - 42-38 %. В цілому, формування зерна при помірно теплій і вологій погоді триває 12-14 днів, на півдні країни - 10-12; фаза молочної стиглості 8-11, воскової - 6-12 днів [18]. За іншими даними кількість води у зерні під час молочної стиглості становить 50 %) і більш, воскової - знижується до 30-32 %), повної - 15-20 %. Повна стиглість - це кінцевий етап вегетації рослин, при якому зерно повністю втрачає зв'язок з материнською рослиною [16]. Строки початку повної стиглості зерна залежать від багатьох факторів, а особливо від ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки вирощування, сортових особливостей. На півдні України ця фаза настає в кінці червня - першій половині липня, а на півночі - в другій - третій декаді липня [16].

Таким чином, вегетаційний період озимої пшениці починається з осені в рік сівби і закінчується влітку наступного року. Він становить разом з періодом зимового спокою 180-200 днів, а без періоду спокою, при нормальних строках сівби посівів - 150-170 днів [15].

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару ґрунту 1-2 °С, проте оптимальна 12-20°С. За оптимальної температури і достатньої вологості ґрунту (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з'являються на 5-6-й день. Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14-17°С. При доброму загартуванні восени вона витримує зниження температури на глибині вузла кущіння до 15-18 С морозу, а деякі сорти - навіть до мінус 19-20 °С [15].

Високою морозо- і зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2-4 пагони і нагромаджує у вузлах кущіння до 33-35 %) цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45-50 днів з сумою температур близько 520-670 С. Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16-20 С із зниженням у період кущення до 10-12°С та підвищенням при трубкуванні до 20-22°С, цвітінні та наливанні зерна - до 25-30°С. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунтує 10-20 °С [15].

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи в орному шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння - не менше 80-100 мм при постійній вологості ґрунту 70-80 % HB. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500, у сприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі - підвищується до 600-700 [18]. Найбільше озима пшениця поглинає вологу в період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски, квітки. В умовах степу велике значення має вологість посівного, шару на час сівби пшениці. Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у м'якої пшениці відбувається при поглинанні 50-55 % води від сухої маси насіння, а у твердої - на 5-15 %) більше. Тому дружні сходи з'являються лише за наявності в посівному шарі 10-15мм продуктивної вологи, а процес кущіння при вологості орного шару 0-20 см не менше 20-30 мм [18].

Про високу потребу озимої пшениці у волозі свідчать витрати нею води при формуванні врожаю, які становлять за вегетацію, залежно від зони вирощування, в середньому 2500-4000 мм/га [18].

Озима пшениця вибаглива до запасів поживних речовин [19] у ґрунті та її водно-фізичних властивостей. Озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром, гарною структурою та глибоким заляганням ґрунтових вод.

Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об'ємна маса яких становить 1,1-1,25 г/см³. Встановлено, що серед озимих культур озима пшениця - одна з найбільш вибагливих до ґрунтових умов вирощування. Найвища урожайність спостерігається при її вирощуванні на чорноземних ґрунтах, а на півдні - на каштанових і темно-каштанових. Коренева система пшениці характеризується невисокою здатністю до засвоєння, тому нормально розвивається при нейтральній реакції ґрунтового розчину в межах РН = 6,5-7,5 [18].

У степовій зоні України озима пшениця формує високі врожаї з високими хлібопекарськими якостями. При вирощуванні озимої пшениці необхідно, щоб протягом всього періоду вегетації рослини були в достатній кількості забезпечені всіма поживними речовинами, при оптимальному співвідношенні всіх елементів мінерального живлення [22].

Чим вище врожаї озимої пшениці дим більше вона споживає води, азоту, фосфору, калію та інших елементів живлення з ґрунту. За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною: 1ц зерна виносить в середньому з ґрунту азоту 3,75, фосфору - 1,3, калію -2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин на весні та влітку - для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка. Критичний період в азотному живленні настає через два тижні після появи сходів і збігається з початком осіннього кущіння [18,24].

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її залежно від району вирощування коливається від 240-260 до 320 днів. Для пшениці необхідне інтенсивне освітлення. При затінені рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягуються і пшениця вилягає [18].

Сорти озимої пшениці

Альбаторс Одеський

Оригінатор: Селекційно-генетичний інститут УААН м. Одеса. Занесений до Реєстру сортів рослин України у 1990 році.

Сорт середньо рослий (90-105 см). Стійкий до вилягання та обсипання зерна. Зимостійкість на рівні або вище Одеської 51 (стандарт). Має високу посухо- та жаростійкість. Характеризується польовою стійкістю до бурої іржі, борошнистої роси та летючої сажки.

Сорт високо інтенсивного типу. Урожайність до 58 ц/га.

Хлібопекарські властивості зерна відмінні.

Вміст сирого білка 13,5-14,0 %, клейковини 30,5-31,5 %.

Загальна оцінка хліба 4,9 бала.

Придатний для вирощування по різних попередниках та за інтенсивною технологією.

Ніконія Одеська

Оригінатор: Селекційно-генетичний інститут УААН. Занесений до Реєстру сортів рослин України у 1999 році.

Сорт короткостебельний (71-80 см), з доброю стійкістю до вилягання.

Високоморозостійкий. Середньоранній (вегетаційний період 265-268 днів). Висока посухостійкість. Стійкий до хвороб. Високоврожайний. Середній урожай - 59,1 ц/га. Належить до групи сильних пшениць.

Належить до універсального типу - може вирощуватись по різних попередниках, але кращі результати показу є за добрих умов вирощування.

2. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування

2.1 Кліматичні умови

Клімат відноситься до другого агрокліматичного району, який характеризується як дуже теплий та посушливий і знаходиться в зоні Південного Степу України. Клімат відзначається нерівномірністю і недостатнім випаданням опадів на протязі року, високою температурою і сухістю повітря, потужними східними вітрами в найбільш критичні періоди розвитку рослин. Середня кількість опадів, які випадають за рік, складає 430 мм. Дують східні та південно-східні вітри, навесні і влітку їх швидкість складає 10-15 м/с, що значно збільшує випаровування вологи ґрунтом і рослинами. Відносна вологість повітря становить 80-85 %, а влітку знижується до 30-40 %. Середньорічна температура складає +9,3^оС, без морозний період триває 275 днів, сума ефективних температур за цей період складає 3100-3250°С. [5]

Зима тепла із частими відлигами. В такі холодні місяці, як січень та лютий, днів із відлигами буває до п'ятдесяти. В цей період температура повітря коливається від -2,5°С до -20°С, але в окремі роки знижувалися до -25°С. Перехід середньодобової температури повітря через 0°С спостерігається в березні. Останні весняні приморозки характерні до другої декади квітня, а перший осінній - другій половині жовтня. Глибина промерзання ґрунту коливається від 14 до 102 см, а в середньому 41 см. Повне відтавання ґрунт зазвичай співпадає з другою декадою березня. Середня висота снігового покриву в період його максимуму (лютий) досягає 6-7 см, а середня з максимальних декадних висот за зиму складає 15 см.

Зима 2009-2010 року була холодною з критичними негативними температурами. Інтенсивне зниження температури спостерігалося з 20 січня, коли вдень температура сягала до -18^оС, а вночі вже до -23,1^оС. Мінімальна температура 21 січня досягла до -25^оС, 22 січня -21,9^оС, а з 23 січня -26,3^оС (сама низька) і 24 січня до -25^оС.

Найважливіші місяці (червень, липень, серпень) мають середньомісячну температуру повітря 20-22°С.

Погодні умови характеризуються значним перепадом температур у лютому та березні. До негативних явищ слід також віднести нерівномірний розподіл опадів по місяцях року, низьку відносну вологість повітря впродовж вегетаційного періоду, високий рівень випаровування вологи ґрунтом. Східні та північно-східні вітри взимку дуже холодні. Навесні переважають південно-західні вітри, з опадами у вигляді дощів; влітку східні вітри приносять зливові дощі. Накопичення вологи в ґрунті відбувається, головним чином, восени, частково взимку і рано навесні. В цілому кліматичні умови району дозволяють вирощувати озиму пшеницю. Нижче представлені середні багаторічні агрокліматичні показники.

Таблиця 1. Середньомісячна температура повітря, °С

Рік	Місяць	Сума за рік
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
Серед. багатор.	-3,1	-2,5	1,6	10,0	16,2	20,6	22,8	21,7	16,6	10,1	4,1	-0,2	9,8
Максимальна серед. багатор.	7,7	9,1	15,9	23,9	29,1	32,6	34,5	33,8	29,9	23,0	16,0	10,8	35,3
Мінімальна серед. багатор	-17,1	-15,0	-9,2	-1,0	4,1	8,9	11,5	9,0	3,3	-2,9	-6,7	-13,4	-19,1
2008	-0,6	5,4	9,5	19,0	22,9	25,4	26,7	18,2	12,8	12,8	2,9	0,3	12,1
2009	-4,8	-0,3	6,1	11,8	15,3	21,3	24,0	25,3	16,7	11,8	5,7	-0,6	11,0
2010	5,7	-0,6	5,7	-0,6	5,7	-0,6	5,7	-0,6	5,7	-0,6	5,7	-0,6	11,4

Таблиця 2. Максимальна температура ґрунту

Рік	Місяць	Сума за рік
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
2008	16,5	17,7	35,0	49,0	65,7	65,8	66,6	62,6	53,5	15,8	18,5	11,5
2009	7,5	18,6	29,1	48,5	56,6	62,8	65,3	61,0	54,5	36,0	27,0	19,0
2010	8,7	18,1	32,3	46,0	57,7	62,7	65,0	56,7	50,9	37,5	19,5	14,0

Таблиця 3. Мінімальна температура ґрунту

Рік	Місяць	Сума за рік
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
2008	-17,5	-19,0	-5,5	-2,0	-1,3	О3	10,5	12,5	5,9	-1,5	-7,3	-15,8
2009	-20,5	-18,5	-5,0	1,0	-0,2	5,5	10,0	8,6	5,5	0,1	-6,0	-22,1
2010	-25,5	7,2	-6,0	-4,8	3,7	11,7	14,0	8,0	4,8	-2,9	-5,5	-17,0

Таблиця 4. Розподіл опадів, мм.

Рік	Місяць	Сума за рік
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
Серед. багатор.	42	35	33	32	48	53	50	38	33	23	39	49	475
2008	50,9	19,2	32,0	29,1	5,4	15,3	25,7	12,9	47,8	22,7	41,1	60,8	362,9
2009	16,1	12,5	40,2	55,1	52,0	42,0	23,8	27,0	27,5	15,1	9,1	25,0	383,3
2010	33,8	53,5	56,1	1,1	48,5	37,0	27,4	20,9	26,6	21,3	46,5	113,8	486,5

Таблиця 5 . Відносна вологість повітря, %

Рік	Місяць	Сума за рік
	01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
Серед. багатор.	84	83	78	68	65	64	61	60	66	75	85	88	73
2008	88	80	71	63	58	57	51	50	69	75	64	92
2009	81	82	80	79	69	61	59	50	69	85	82	85
2010	91	82	80	54	72	56	58	54	61	81	89	89

2.2 Ґрунтові умови

Ґрунтовий покрив Південного Степу досить різноманітний і представлений темно-каштановими ґрунтами, які сприятливі для зростання і розвитку зернових культур . Ґрунтоутворююча порода - лес, який характеризується палево-бурим забарвленням, розвиненою пористістю, досить щільним складанням. Структура верхніх шарів лесу грубокомковата, по порах спостерігаються прожилки, з близьким заляганням лінії закипання 10% HCl і горизонту білозерки 58-60см. Карбонати представлені вуглекислими солями кальцію і магнію. Ґрунти представлені чорноземами звичайними середньо - та мало гумусними, чорноземами південними та темно-каштановими слабо солонцюватими ґрунтами. [6]

За даними лабораторії агрохімії ІЗС ім. М. Ф. Сидоренка чорнозем південний важко суглинковий, сформований на лесах в умовах рівнинного рельєфу. За вмістом гумусу (в середньому 1,6 % у верхньому 60 см шарі) даний ґрунт відноситься до мало гумусних. Середній вміст його в шарі 0-20 см складає 2,71 % і з глибиною поступово зменшується до 1,97 %. Об'ємна маса ґрунту у верхньому 0-60 см шарі складає в середньому 1,25-1,26 г/см³. Вміст мінерального азоту в цьому шарі чорнозему становить 8,8 мг/кг г. Ґрунт оптимально забезпечений в шарі 0-40 см рухомим фосфором 2,6 мг/100г г., та середньо - обмінним калієм 34,8 мг/100г ґрунту (за Мачигіним). Вміст водорозчинних солей в шарі ґрунту 0-150 см становить 0,09-0,12 %, серед яких переважають нейтральні солі. Токсичні лужні солі в шарі 0-60 см відсутні. Реакція ґрунтового середовища у верхніх горизонтах нейтральна та слабо лужна рН_водн. -6,6-7,5 (0-60 см). Чорнозем південний важко суглинковий має високу ємність вбирання 32,51 - 48,62 мекв/100г г.(шар 0-150 см) і характеризується значною насиченістю кальцієм і магнієм, низьким вмістом натрію. Вміст увібраного натрію в шарі ґрунту 0-60 см складає 0,3-0,5 % від суми увібраних основ, що свідчить про відсутність солонцюватості ґрунту.

По механічному складу темно- каштанові ґрунти відносяться до важко суглинкових, в якому переважає фракція мулу - 41,78 - 53,85%. Крім того, відмічається значна кількість пилуватих часток - 35,88 - 45,12% (Табл. ). Ґрунти володіють великою вологоємкістю, в сильно зволоженому стані в'язкі, дрібні, погано провітрювані. У сухому стані - щільні і тверді.

Таблиця 6 Механічний склад темно-каштанових ґрунтів, %

Глибина відбору зразків, см	Вміст фракції, мм
	1-0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001	<0,01
0-10	0,72	19,87	18,61	7,19	12,73	41,78	61,70
20-30	0,50	17,30	18,40	8,18	9,30	46,30	63,78
40-50	0,21	10,99	19,07	6,51	19,54	43,68	69,73
80-90	0,15	10,57	18,24	7,09	10,10	53,85	71,04
140-150	0,90	18,42	20,14	7,04	10,20	53,80	71,04

Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної, з глибиною величина рН стає слабо лужною 7,37-7,62, рН водної витяжки 6,70-7,37.

Вниз по профілю вміст гумусу поступово зменшується. Забезпеченість гідролізованим азотом і рухомим фосфором низька, обмінним калієм - висока. Сума увібраних основ складає 29,9-40,1 мгекв/100г ґрунту. Характерною особливістю складу увібраних основ є присутність натрію і збільшена кількість магнію і кальцію. Вміст натрію становить 0,45-1,35%. Дані аналізу водної витяжки показують, що темно-каштанові ґрунти мають підвищений вміст водорозчинних солей 0,86 мгекв/100г ґрунту в шарі 0-100см. Глибина залягання ґрунтових вод близько 10 м. По хімічному складу вода сульфатно-хлоридно-натрієво-магнієва з сухим залишком 7,8-22,6 г/л і загальною жорсткістю 58-162,5 мг-экв/л.[6]

Отже, темно-каштанові ґрунти за своїм механічним складом та за вмістом гумусу придатні для вирощування зернових культур.

Нижче представлена характеристика основних ґрунтів Південного Степу .

Таблиця 7. Характеристика ґрунтів

Показник	Чорноземи звичайні	Чорноземи південні	Темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти
рН водний	7,2	7,8	7,7
Увібрані катіони,мекв/100г ґрунту
Са	34,2	28,8	23,9
Mg	8,9	7,9	8,0
Na	1,0	0,14	0,2
K	0,9	0,9	1,0
Місткість вбирання, мекв/100 г ґрунту	46,1	37,4	34,0
Об'ємна маса, г/см	1,05	1,26	1,25
Найменша вологоємкість, % від маси ґрунту	32,1	27,0	27,0
Вміст фізичної глини, %	62,8	46,2	48,0
Вміст гумусу, %	4,7	2,7	2,4
Вміст загального Азоту, % Фосфору, %	0,24 0,10	0,15 0,12	0,14 0,10

3.Обґрунтування технології вирощування

3.1 Розміщення в сівозміні

Озима пшениця висуває підвищені вимоги до попередників. Її обробляють на великій території з різними ґрунтово-кліматичними умовами. Основна умова надійної її перезимівлі та отримання високого врожаю - дружні і сильні сходи. У зоні недостатнього і нестійкого зволоження найкращим попередником будуть чорні пари. У цій зоні вони забезпечують накопичення та збереження вологи, боротьбу з бур'янами, збільшують вміст нітратів та інших поживних речовин у ґрунті. Чорні пари не лише сприяють підвищенню врожаю пшениці, але і дозволяють отримувати при посіві відповідних сортів високоякісне зерно, що відповідає стандартам на сильні пшениці. Одна з основних причин зниження врожайності озимої пшениці по непарових попередників - вкрай низькі запаси вологи в ґрунті. Крім того, суха осінь часто призводить до запізнювання з посівом. Не зміцнілі з осені сходи пшениці погано гартуються і гинуть. При посіві озимої пшениці в недостатньо вологу або в пухку неосівший ґрунт корисно провести коткування кільчастими котками. Воно сприяє переміщенню вологи у верхній шар ґрунту, що сприяє швидкому й дружному появи сходів і доброго осінньому кущіння. Щоб зменшити небезпеку пошкодження переросла озимої пшениці, рослини, якщо вони не розпластані, підкошують восени на одну третину висоти.

3.2 Система обробітку ґрунту

Система обробки ґрунту будується в залежності від попередника, забур'яненості полів, а також від району обробітку. Озима пшениця дуже чуйна на глибину оранки. Поглиблювати орний шар краще всього при зяблевої обробці ґрунту під попередник з одночасним внесенням органічних добрив в підвищеній дозі Поглиблення оранки покращує ґрунтові умови: підвищує водний запас, ступінь аерації, вміст нітратів і розчинних фосфатів. Найважливіша умова отримання високих врожаїв озимої пшениці по зайнятих парах - висока агротехніка парозанимающую культури, своєчасне прибирання. Після збирання культур суцільного посіву залежно від ущільненості ґрунту необхідно орати плугами з передплужниками і одночасно боронувати або обробляти культиватором. Слідом за прибиранням просапних поле культивують і боронують. У роки з посушливим літньо-осіннім періодом більш ефективна поверхнева обробка ґрунту дисковими лущильниками або корпусними лущильниками без відвалів з одночасним боронуванням і коткуванням. Виняток становлять лише важкі за механічним складом, схильні до запливання ґрунту, а також поля, засмічені корнеотприсковимі бур'янами. Не можна допускати великого розриву між прибиранням попередника і обробкою, так як ґрунт за цей час може сильно висушити. У сухі роки після посіву озимої пшениці слід проводити прикочування ґрунту з одночасним легким боронуванням.

Прикочування сприяє появі дружних сходів, їх нормальному розвитку, а також усуває можливість осідання ґрунту, що покращує умови перезимівлі. Після колосових попередників також важливо якомога раніше зорати поле. При ранній оранці з одночасним боронуванням краще зберігається волога в ґрунті, не буває глибистой, як при пізній оранці, до посіву озимих у випадку появи на полі бур'янів можна провести 2-3 культивації з боронуванням. Перші культивації повинні бути більш глибокими, а передпосівна - на глибину загортання насіння. Такий спосіб обробки ґрунту після колосових близький до обробки чистих парів і отримав назву полупаровой обробки ґрунту (напівпару). Він широко поширений на півдні. Степові райони Півдня Україні зони недостатнього і нестійкого зволоження схильні до дії сильних вітрів, які руйнують і видувають ґрунт, викликають пилові бурі, пошкоджують посіви і нерідко знищують їх на великих площах. Для безвідвальної обробки ґрунту використовують спеціальні машини: плоскоріз КПГ-250, що підрізає коріння рослинних залишків та рихлить ґрунт на глибину 8-30 см, штанговий культиватор КШ-3, 6, призначений для обробки ґрунту на глибину 5-10 см, і голчаста борона БІГ-3 для розпушування ґрунту, яка майже не пошкоджує стерню. Посів проводять сівалкою СЗС-2, 1. Одночасно з посівом насіння вона підрізає культиваторними лапами бур'яни і накочують ґрунт у засіяних рядках.

3.3 Система удобрення

Озима пшениця - одна з найбільш вимогливих до родючості ґрунтів зернових культур і позитивно реагує на внесення добрив. Добрива сприяють економному використанню ґрунтової вологи, покращують зимостійкість, сприяють збереженню і покращанню родючості ґрунту, підвищують урожай зерна і його якість. Позитивний вплив добрив на врожайність пшениці пояснюється тим, що в ґрунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі і через недостатню фізіологічну активність кореневої системи недоступні рослинам.

Норми мінеральних добрив розраховують з врахуванням потреби в елементах живлення для формування запланованої урожайності та запасів рухомих форм елементів живлення в ґрунті.

Урожайність пшениці при внесенні повного мінерального добрива на звичайних чорноземах Стену України залежить від вологозабезпеченості. Особливе значення для пшениці мають азотні добрива. При достатній кількості азоту рослини добре кущаться, утворюють щільний колос з високою масою 1000 зерен. Проте, разом з тим, як нестача, так і надмірна його кількість негативно впливає на розвиток рослин і врожайність. Особливо шкідливе надмірне живлення азотом, при якому рослини восени переростають і втрачають морозо- і зимостійкість. У таких посівах зменшується продуктивність фотосинтезу від надмірного загущення і взаємозатінення, рослини сильніше уражуються хворобами.

Система використання мінеральних добрив передбачає внесення їх під основний обробіток ґрунту, в рядки при сівбі і під час вегетаційних підживлень.

Вся норма фосфорно-калійних добрив і частково азотних вноситься до сівби під передпосівну культивацію у вигляді нітроамофоски -160 кг/га. Добрива вносять розкидачами РУМ-5.

Азотні добрива також вносять у декілька строків по фазах і етапах органогенезу.

Ранньовесняне підживлення азотом при поганій перезимівлі проводиться у фазі кущення по мерзлоталому ґрунту по технологічних коліях, що збільшує густоту класичним системам удобрення. Але для підвищення родючості ґрунту, збереження і збільшення в ньому вмісту гумусу слід було б застосовувати і органічні добрива, що, відповідно, підвищить і рівень екологізації землеробства.

3.4 Сівба

3.4.1 Розрахунок норми висіву

Формування високої врожайності можливо тільки при виборі оптимальної площі рослин. Це можливо при встановленні науково обгрунтованої норми висіву (посадки).

Кількісна норма висіву залежить від морфології рослини, цілі обробітку, біологічних особливостей сорту, екологічних умов зони, способів посіву.

Розрахунок вагової норми проводять за формулою:

Н = М *А * 100/ ПП

Н - норма висіву, кг / га

М - норма висіву, млн.шт.семян / га;

А - маса 1000 насінин, г;

ПП - посівна придатність,%.

Н = 5 * 40 * 100/89 = 20000/89 = 224кг / га

Культура	Маса 1000 насінин, г	Всхожість, %	Чистота, %	Посевна придатність, %	Норма висіву, ц/га
Озима пшениця	40-45	90	99,8	89	224

3.4.2 Підготовка насіння

Якість насіння - одне з важливих умов одержання високого врожаю. Рослини, вирощені з великих насіння, здатні глибше закладати вузол кущіння. Глибина залягання вузла кущіння впливає на перезимівлю рослин: чим глибше закладений вузол кущіння, тим вище зимостійкість озимої пшениці. Рослини, отримані з великих насіння, розвивають більш потужну кореневу систему, швидше ростуть, менше піддаються впливу посух, значно слабше уражаються хворобами і в результаті дають більш високий врожай. При необхідності використання для посіву щойно зібраного насіння із зниженою схожістю слід перед посівом піддати їх прогріванню на сонці протягом 3-5 днів або в зерносушарці при температурі 45-48 ° С протягом 2-3 годин. Для знезараження насіння від спор твердої сажки їх протруюють. Ефективний прийом підготовки насіння до посіву - обробка їх препаратом тур (хлорхолінхлорид). Після такої обробки рослини глибше закладають вузол кущіння, формують більш потужну і глибоко проникаючу кореневу систему. Це підвищує стійкість озимої пшениці до несприятливих умов зимівлі, вилягання і збільшує врожайність (на 2-5 ц з 1 га). При обробці насіння препаратом тур поява сходів дещо затримується (на 1-2 дні), тому найкращий час для посіву - початок оптимального строку, прийнятого в даній зоні.

3.4.3 Строки, способи, глибина сівби

Терміни посіву. Один із вирішальних факторів благополучної перезимівлі озимих - оптимальні строки посіву. При дуже ранньому посіві рослини володіють зниженою морозостійкістю і зимостійкістю. Особливо сильно виявляється негативний вплив ранніх строків сівби на удобрених чистих парах, де рослини, маючи кращий водний і харчовий режим, переростають, погано зимують, що призводить до більш різкого зниження врожайності. При пізніх строків сівби озимі, як правило, йдуть в зиму слабкими. Навіть при хороших умовах перезимівлі вони зріджуються, а навесні відстають у рості і розвитку. Способи посіву. Кращі способи посіву узкорядним (міжряддя не більше 10 см) і перехресний. Ці способи дозволяють більш рівномірно розподілити насіння на площі, завдяки чому рослини краще розвиваються, менше гнітять один одного, збільшують продуктивну кущистість та потужність кореневої системи, повніше використовують світло, вологу, поживні речовини і дають більш високий врожай. За багато чисельними даними, узкорядним і перехресний способи посіву озимої пшениці в порівнянні зі звичайним рядовим посівом дають надбавку врожайності в середньому 2-4 ц з 1 га, в деяких випадках - ще вище.

Глибина посіву. Для озимої пшениці потрібно відносно більш глибока закладення насіння, при якій глибше закладається вузол кущіння. При дрібній закладенні збільшується небезпека вимерзання. На чорноземних ґрунтах і в посушливих районах насіння озимої пшениці закладають на глибину 5-6 см. При сильному пересиханні верхніх шарів ґрунту глибину посіву насіння на чорноземах можна збільшувати до 8-10 см.

біологічний сівба сільськогосподарський сорт

3.5 Догляд за посівами

При посіві озимої пшениці в недостатньо вологу або в пухку ґрунт корисно провести коткування кільчастими котками. Воно сприяє переміщенню вологи у верхній шар ґрунту, що сприяє швидкому й дружному появи сходів і доброго осінньому кущіння. Щоб зменшити небезпеку пошкодження переросла озимої пшениці, рослини, якщо вони не розпластані, підкошують восени на одну третину висоти. Скошену зелену масу негайно прибирають з поля, щоб уникнути розвитку на рослинах цвілі. Підкошувати потрібно своєчасно, щоб рослини до настання стійких холодів могли oкрепнуть. Пасіння худоби на озимих посівах забороняється. При тривалому застої води на полях сходи можуть восени загинути від вимокання. Для видалення надлишку її на полях роблять борозни під невеликим нахилом. Важливе значення має весняне боронування для руйнування грантової кірки, видалення загиблих і пошкоджених рослин, а також бур'янів, які часто служать вогнищем поширення шкідників і хвороб.

До боронування приступають після того, як поверхня ґрунту трохи підсохне. Борони пускають упоперек рядків або по діагоналі до них. На слаборозвинених посівах і легких ґрунтах боронують в один слід, на добре розвинених посівах і важких ґрунтах - у два сліди. Весняне боронування посівів озимої пшениці підвищує врожайність на 2-3 ц з 1 га. При випирання рослин його не застосовують, такі ділянки накочують. Озима пшениця навесні розвивається повільно і легко заростає бур'янами. Для знищення бур'янів застосовують хімічну прополку.

3.6 Збирання врожаю і первинна обробка

Озиму пшеницю збирають однофазним (пряме комбайнування) і двофазним (роздільне збирання) способами. Спосіб збирання вибирають залежно від безлічі факторів, наведених нижче. При однофазної прибирання основна продукція (зерно) виділяється за один етап при скошуванні рослин у фазі повної стиглості (вологість зерна 14-17%). Цей спосіб застосовують для низькорослих, розріджені і перестояв хлібів, короткостеблових сортів, стійких до вилягання, а також у районах з підвищеною вологістю в період збирання. Висоту зрізу встановлюють у межах 10-20 см: для низькорослих і полягли не більше 10 см, для длінносоломістих і полягли 15-20 см. Двофазне збирання здійснюється у два етапи. Спочатку рослини скошують і укладають для просушування у валки. Скошування починають у воскової стиглості при вологості зерна 36-40%. Потім через кілька днів (у південних районах через 5-6, а в північних через 7-9) просохлі валки обмолочують комбайнами з підбирачами. Двофазну прибирання застосовують для високо стеблових, нерівномірно дозрілих і схильних до вилягання і осипання сортів, а також на забур'янених посівах. Густота стеблостою повинна бути не менше 250-300 стебел на 1 м2. Висоту зрізу встановлюють у межах 12-25 см. У районах з підвищеною вологістю формують тонкі широкі валки, у сухих - неширокі товсті.

Скошувати рослини слід впоперек рядків, щоб забезпечити кращу укладання стебел у валки. Двофазний спосіб дає можливість раніше почати збиральні роботи, дозволяє запобігти втратам від осипання і отримати сухе зерно, придатне до здачі на елеватор без додаткової обробки, що скорочує обсяг роботи з очищення та сушіння зерна. Особливо велике значення двофазна прибирання має в районах з тривалим періодом дозрівання хлібів і коротким строком збиральних робіт. Незважаючи на значні переваги двофазної прибирання, вона повинна раціонально поєднуватися з однофазної.

4. Технологічна карта вирощування культури

Попередник - чорний пар. Врожайність - 40,2 т/га Валовий збір - 100 т

Технологічна операція	Обсяг робіт, га (т)	Склад агрегату	Термін проведення
		Марка трактора	Марка с.-г. машини
1	2	3	4	6
Протруювання насіння вітовакс 2 л/т+ марс 0,200г/т	0,054	Електр. двигун	ПС-10	За два тижні до посіву, 10л води на 1 т насіння
Передпосівна культивація	100	МТЗ- 80	КПС- 4,2	Розпушування, * вирівнювання верхнього шару ґрунту, знищ, бур'янів
Навантаження насіння + мін. Добрив аммофоска	18+ 3,6	Вручну	В день посіву, не . допустити розсипання
Підвезення насіння + добрив	18+ 3,6	ГАЗ- 53	В день посіву
Завантаження сівалки насінням + добрива	21,6	Самозавантаження шнеком сівалки	В день посіву
Посів з одночасним внесенням добрив та прикочування ґрунту	100	МТЗ- 80	Сівалка СЗ- 3,6	Глибина посіву 5-6 см. Норма висіву 4,5 млн. насінин на 1 га ширина міжряддя 15 см
Боротьба з миловидними гризунами, Родинфос 2кг/га	100	Вручну	Розкладання отруєних принад
Підживлення ам. селітрою 35 кг/га (діюч реч .) кг/га	3,0	МТЗ-80	СЗ-3,6	Фаза кущіння
Підвезення води (200л/га)	20	МТЗ-80	Бочка	Відстань перевезення 10 км
Приготування і внесення розчину пестицидів, Гранстар 25г/га + Карбомид 5 кг	100	МТЗ-80	Обприскув. ОПШ-2000	Фаза кінець кущення початок виходу в трубку. Знищення бур'янів і хвороби. Об'єм робочої суміші 200 л/га
Підвезення мін. добрив, Кристалон 12 л/га	12	Вантажний автомобіль ГАЗ-53	Відстань перевезення 15 км
Обприскування мін. Добривами (200 л/га)	20	МТЗ-80	Обприскув. ОПШ-2000	Фаза виходу в трубку. Рівномірне нанесення добрива
Підвезення води	20	МТЗ-80	Бочка	Відстань перевезення 10 км
Приготування і внесення пестицидів Децис Профі 0,15л/га + БІ-58 2 л/га	100	МТЗ-80	Обприскув. ОПШ-2000	* Боротьба з шкідливою черепашкою, злак. мухами, трипсом, попелицею
Збирання прямим комбайнуванням	100	Комбайн СК-5	Стадія воскової стиглості. Вологість зерна 18-20%
Транспортування зерна з поля на тік	100	ГАЗ-53

Висновки

Інтенсифікація землеробської галузі сільськогосподарського виробництва охорона навколишнього середовища -- це єдиний тісно пов'язаний між собою процес. Застосувати і повністю використовувати потенціал інтенсивних технологій вирощування пшениці без забруднення навколишнього середовища можна лише при реалізації потенціалу ценозу сорту з врахуванням його біологічних властивостей: екологічної стійкості проти посухи, низьких температур та інших негативних факторів, а звідси і підвищення потенційної продуктивності сорту, ценозу пшениці і кожної рослини в ньому.

Сучасні сорти озимої пшениці інтенсивного типу мають потенційну продуктивність 60--90 ц зерна і більше. В основному у виробничих умовах урожай цих сортів набагато менший. Причин невеликої продуктивності багато і основні серед них -- порушення технологічної дисципліни.

Потенційна врожайність рослин є головним фактором формування можливо високого врожаю, а реалізація його залежить від оптимізації умов вирощування, що досягається створенням оптимальних умов середовища в ценозах, тобто наближенням на різних етапах росту й розвитку озимої пшениці доцільної кількості факторів необхідного співвідношення їх.

Список використаної літератури

1. Возделывание зернорвых /Д.Шпаар, А.Н. Постников, Н.Маковски - М.:Агропромиздат, 1988-33с.

2. Довідник з вирощування озимої пшениці / В.Г. Влох, М.Я. Бомба, В.В. Лихочвор - Львів. - Українські технології, 1998- 149с.

3. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта(с основами статической обработки результатов исследований)- 5-е изд., доп. и перераб.- М.: Агропромиздат. 1925.-351с.

4. Гордіенко В.П., Недвига М.В., Осадчий О.С.,Осінній М.Т. основи грунтознавства і землеробства.-К., 2000.-390с.

5. Зінченко О.І. та ін. Біологічне рослинництво.-К.: Вища школа, 1996.-239с.

6. Калашников К.Я. Повишение всхожести семян с помощью протравления//химия в сельском хозяйстве. - 1988, -№3- с. 48-52.

7. Лихочвор В.В. рослинництво: Технології вирощування сільскогосподарських культур. К.: ЦНЛ, 2004-808с .

8. Лихочвар В.В., Проць Р.Р. Озима пшениця.-Львів: НВФ «Українські технології», 2002.- 88с.

9. Монастарський О.А. Биозащита зерновых культур от токсических микроорганизмов // защита и карантин растений. - 2003.-№2. -С.5-8.

10. Ніколаєв Є.В., Ізонтов А.М. Пшениця в Криму. - Сімферополь: СОНАТ, 2001,-288с.

11. Охорона праці в галузі сільського господарства: Навчальний посібник/ І.П. Осадчук, М.М, Сачун, П.І. Осадчук, Т.В. Сталярова - Одеса: Виробництво Бабашин. 2007-480с.

12. Пшениця. Технічні умови: ДСТУ 3769-2009.-Чинний від 01.07.09.-К.: 2009-16с.

13. Реєстр сортів України. -К.: 2009-51с.

14. Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.-К.: Інвест маркетінг, 2008.-94с.

15. рослинництво: Підручник/С.М. Каленська, О.Я. Шевчук- К.: НАУУ, 2005-502с.

16. Танчик С.П. , Дмитришак М.Я., Алімов Д.М. та ін. Технології виробництва продукції рослинництва. Підручник.- К.: Слово,2002.- 1000с.

17. Улін О.Л. Обґрунтування строків сівби нових сортів пшениці озимої // Вісник аграрної науки. - 1999,-№10.-с.29-32

18. Фізиологія і біохімія сільськогосподарських рослин / Під ред. Н.Н. Трейтнова.- М.: Колос, 1998,-640с.

19. Агрохімія: Підручник/ М.М. Городній, А.В. Бикін, Л.М. Нагаєва.- 2003,-786с.

20. Ґрунтознавство з основами геології. Навч посібник/о.Ф. Гнатенко, Л.Р. Петренко, С.В, Вітвицька.-К.: Оранта, 2005.-648с.

21. Загальне землеробство/ за ред В.О. Єщенка.-К.: Вища Школа, 2004,-336с.

22. Женега Т.П., Технологія збирання і переробки продукції рослинництва/ Г.П. Женега, В.І. Шемавньов, О.М. Олексюк - Полтава , 2003-420с.

23. Практикум з землеробства/ за ред. М.С Кравченко, З.М. Томанівського.-К.: Мета

24. Сучасні системи удобрення сільськогосподарських культур у сівозмінах з різною за основними ґрунтово-кліматичними зонами України: рекомендації/ За ред. А.С. Зорисняка, М.В. Лісового - К.: Аграрна наука, 2008-120с.

Размещено на Allbest.ru