Лікування мікоматоза

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

міксоматоз лікування клінічний

Кролівництво - одна з перспективних галузей тваринництва, що поставляє дієтичне м'ясо. Кролики відрізняються скоростиглістю і високою інтенсивністю розмноження, завдяки чому в порівняно короткий термін можна одержати значну кількість м'яса, дешевої хутряної сировини і пуху. Крім того, їх використовують у якості лабораторних тварин при вивченні різних питань біології, фізіології, медицини, імунобіології, ветеринарії й інших галузей, для виготовлення біологічних препаратів.

Кролівництво стало рентабельною галуззю виробництва. Щорічно в країні виробляється 60-70 млн. шкурок і більш 200 тис. тонн м'яса (у живій масі), з яких понад 60% - вирощене в Україні. В особистих підсобних господарствах громадян одержують основну частину продукції кролівництва. В даний час передбачається подальший розвиток кролівництва як додаткової галузі в сільськогосподарських підприємствах.

В останні роки відзначається інтенсифікація галузі, створюються великі комплекси на промисловій основі по виробництву кролячого м'яса і шкурок. При цьому кроликів утримують у закритих приміщеннях, де забезпечуються постійна температура, чистота повітря, використання повноцінних гранульованих кормів, автоматизоване поїння, механізоване збирання гною й ін. Ці умови забезпечують цілорічне відтворення поголів'я і дозволяють значно знизити захворюваність тварин.

Однак при порушеннях зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних вимог в умовах високої концентрації, частих стресових ситуацій підвищується чутливість кроликів до різних несприятливих факторів, у тому числі до патогенної мікрофлори. Останнім часом багато хвороб протікають атипово, з'являються нові захворювання кроликів.

У зв'язку з зосередженням великого поголів'я на відносно малих виробничих площах постійно існує загроза виникнення інфекційних і інвазійних захворювань. Велику небезпеку становлять хвороби, викликані бактеріями, вірусами, грибами, а також ті, що виникають в результаті згодовування недоброякісних кормів, різкого порушення зоогігієнічних умов утримання тварин.

У цих умовах підвищується роль ветеринарних заходів, спрямованих на зниження економічного збитку від хвороб кроликів, на підвищення їхньої плідності, поліпшення якості хутра, збільшення виходу м'ясної продукції. Першорядне значення при цьому здобувають діагностика і профілактика масових захворювань.

1. Огляд літератури

Міксоматоз (Myxomatosis cuniculorum) - це гостро протікаюча висококонтагіозна хвороба кроликів, яка викликається вірусом і характеризуюється запаленням слизових оболонок, набряково-студнеподібною інфільтрацією підшкірної клітковини в області голови, зовнішніх статевих органів, ануса й інших ділянок тіла, а також високою легальністю.

Міксоматоз відомий з 1896 р. як спустошлива хвороба домашніх кроликів у Південній Америці. Вперше описав захворювання Санареллі в 1898 р. в Уругваї, де воно було широко поширене серед диких пухнастохвостих кроликів, але зустрічалося в латентній формі або перебігало хронічно і характеризувалося появою на шкірі фіброзних пухлин.

З 1950 р. вірус міксоматозу навмисно використовували в Австралії для боротьби з дикими кроликами, що стали основними шкідниками посівів і пасовищ. У перші роки летальність серед кроликів перевищувала 99%. Однак згодом з'явилися атенуйовані варіанти збудника, паралельно зростала генетична стійкість популяції кроликів як до високовірулентних, так і ослаблених штамів вірусу, у результаті чого летальність знизилася за сім років до 25%.

У Європу хвороба була занесена штучно, коли в 1952 р. для боротьби з дикими кроликами в 100 км від Парижа були випущені дві заражені міксоматозом тварини. Інфекція швидко поширилася по усій Франції, викликавши спустошливу епізоотію не тільки серед диких, а й домашніх кроликів. З 1954 р. хвороба охопила багато країн Західної Європи.

У 1967 р. у Центральній Європі знову спалахнула епізоотія цього захворювання. На території нашої країни міксоматоз кроликів уперше зареєстрований на Україні в 1981 р. Захворювання наносить величезний економічний збиток.

1.1 Етіологія

Збудник хвороби - ДНК-вмістимий вірус роду Leporipoxvirus родини Poxviridae. За морфологічними властивостями не відрізняється від вірусу вісповакцини. Форма вірусу цеглеподібна, розмір 390X260 нм, зовнішня оболонка з ворсинками. Віріон містить 3,2% ДНК і 91,9% білка. ДНК двохниткова, включає п'ять антигенів, з яких нуклеопротеїдний антиген - загальний для усіх вірусів віспи хребетних. В імунологічному й антигенному відношенні він споріднений збуднику фіброматозу кроликів, завдяки чому кролики, що перехворіли фіброматозом. здобувають несприйнятливість до міксоматозу. Цей факт приводить до виникнення так званої негенетичної реактивації, коли після змішаного зараження живим вірусом фіброми та інактивованим вірусом міксоми кролики занедужували не фіброматозом, а міксоматозом.

Антигенна спорідненість вірусів фіброми та міксоми підтверджується в серологічних реакціях. Між вірусами міксоми, виділеними в Бразилії і Каліфорнії, існують деякі відмінності, що виявляються при використанні в серологічних реакціях розчинного антигену. Розчинні антигени вірусу міксоми кроликів G штаму (Glanfild) володіють унікальною антигенною детермінантою. Між штамами Lu (Lausone) і G (Glinfild) існують виражені антигенні розходження. Штам Urana Field (UF) виявився родинний штаму LU. Вірус міксоми родинний також вірусу фіброми білок. За допомогою перехресної реакції імунодифузії виявлена наявність імунологічного перехреста між вірусами міксоми й вісповакцини.

Вірус індукує утворення віруснейтралізуючих антитіл, які можна виявити в реакціях на шкірі кролика або ХАО курячого ембріона. У тканинах, а іноді в сироватці крові кроликів з гострим перебігом хвороби наявні розчинні антигени, що виявляються в реакції преципітації.

Гемаглютинуючі та гемадсорбуючі властивості не встановлені.

Вірус розмножується на ХАО курячих і качиних ембріонів, викликаючи утворення характерних фокусів (віспин). До вірусу міксоми чутливі моношарові первинно-трипсинізовані культури клітин нирок кроленят та перевиваємої лінії нирки кролика РК13. У цих культурах вірус викликає цитопатичні зміни, що характеризуються округленням клітин, утворенням синцитіїв з 2-6 ядрами, скупченням округлих клітин і відшаруванням від скла. Вірус розмножується також у культурі клітин фібробластів курячих ембріонів, але викликає слабо-виражений цитопатичний ефект, утворення бляшок і великих цитоплазматичних включень. Встановлено залежність між вірулентністю вірусу для кроликів та здатністю його утворювати бляшки при температурі, вище оптимальної і при низькому pH.

Вірус міксоматозу вдавалося культивувати в головному мозку мишенят-сисунів, у яких він викликав латентну інфекцію, у саркоматозній пухлині морської свинки і трансплантатах гомологічних тканин цих тварин. Інтрацеребральними пасажами на кроликах Херст (1959) одержав атенуйований штам (нейроміксому).

Штучне зараження європейських диких і домашніх кроликів легко вдається при внутрішкірному або підшкірному введенні високовірулентного матеріалу. Хвороба розвивається через 4-5 днів. Несприйнятливі до зараження південноамериканські дикі кролики (в Уругваї і Бразилії). У них на місці введення вірусу з'являються пухлини. Генералізації процесу і загибелі не спостерігали.

Одним з основних характерних властивостей вірусу міксоматозу є висока вибіркова специфічність у відношенні хазяїна. Вважають, що до міксоматозу більш сприйнятливі дикі кролики і домашні тварини, що від них походять. З перевірених зайців тільки 1% виявився чутливими. Інші тварини до даної інфекції резистентні.

Вірус міксоми чутливий до формаліну, лугів, ефіру, але стійкий до дезоксихолату натрію. Прогрівання при 55°С убиває його за 25 хв.

1.2 Епізоотичні дані

Найбільш сприйнятливі домашні і дикі європейські кролики внаслідок високої видової специфічності вірусу міксоматозу, у яких захворювання проявляється у вигляді генералізованої інфекції. Дикі американські кролики (тропічні південноамериканські і чагарникові) хворіють дуже легко. Залежності захворювання кроликів від породи, статі і віку не установлено. Занедужують домашні кролики, що належать до родів Sylvilagus і Oryctolagus. Дикі зайці (рід Lupun) хворіють рідко.

З розвитком інфекції міксоматозу в польових умовах відбуваються два рівнобіжних явища: збудник знижує вірулентність, а сприйнятливі тварини стають більш стійкими.

Джерелом збудника інфекції в індивідуальних господарствах, кроликорозведенських фермах і в лабораторіях є хворі і перехворілі кролики, що виділяють вірус з витіканнями з носа й очей. У хворих вірус знаходиться в крові, шкірі, підшкірних набряках і в паренхіматозних органах.

Основний резервуар збудника в природі дикі кролики, а також зайці. Вірус міксоматозу поширюється серед них за допомогою механічної передачі членистоногими, викликаючи доброякісну локалізовану фіброму. Таким же шляхом він може передаватися і домашнім кроликам, але в них відмічається генералізована форма з високою летальністю.

Основне значення в поширенні міксоматозу в природі мають такі кровосисні комахи як комарі і москіти, а також ектопаразити - воші, блохи, кліщі. Так, комарі можуть передавати вірус до 30 днів після одержання його при укусі хворої тварини. Кролячі блохи можуть бути носіями вірусу протягом З міс голодування. У слинних залозах москітів вірус міксоматозу зберігається до 7 міс. Передача його відбувається при контакті хворих тварин зі здоровими, а також через корм і інвентар. Встановлено, що вірус міксоми не розмножується в організмі членистоногих, які є лише його механічними переносниками захворювання. Розповсюдженню збудника сприяють водоплавна птиця, комар, москіти, кліщі.

Механічними переносниками вірусу на великі відстані (до 500-1000 км протягом 1-2 тижнів) можуть бути люди, пов'язані з торгівлею тваринами і шкурками, транспортні засоби, хижі ссавці, птахи.

У перехворілих кроликів спостерігається довге вірусоносійство. Латентний вірус може реактивуватись при поганих умовах утримання тварин та стати причиною виникнення спалахів міксоматозу. Кроленята, отримані від перехворілих міксоматозом крольчих, недивлячись на наявність нейтралізуючих антитіл, залишаються чутливими до зараження.

Епізоотії міксоматозу виникають у будь-який час року, але найбільше важко хвороба перебігає в вологе і прохолодне літо. У таких умовах вірус може довго зберігати життєздатність, а для комарів, основних переносників вірусу, складаються сприятливі умови для розмноження.

Перехворілі кролики довгостроково залишаються носіями латентного вірусу, що може бути реактивований різними формами стресу і служити причиною нових спалахів хвороби.

Летальність при міксоматозі досягає 90-100%. У силу підвищення генетичної стійкості тварин і ослаблення вірулентності вірусу, високий рівень летальності при продовженні епізоотії з роками звичайно знижується.

1.3 Патогенез хвороби

Хворобу викликає ДНК-вмісний вірус роду Лепоріпоксвірусів.

В організм вірус проникає через шкіру, слизові оболонки органів дихання і кон'юнктиву. Лімфатичними судинами вірус потрапляє в регіональні лімфатичні вузли, а потім в кров'яне русло і розноситься в різні органи і тканини тіла. Репродукція вірусу відбувається в печінці й селезінці, звідки він знову проникає в кров (вторинна віремія) і заноситься в шкіру і слизові оболонки, викликаючи пухлинні вузлики і набряки. Утворення вузликів пов'язане з вогнищевою проліферацією клітинних елементів сосочкового шару дерми (фібробласти, зернисті базофіли тощо). Згодом клітини, що формують вузлик, піддаються слизовій дистрофії з утворенням слизових пухлин-міксом, обмежених досить товстою фіброзною капсулою. Вміст пухлини - драглистий слиз.

При шкірному зараженні вірус приблизно через 48 год. попадає по лімфатичних судинах у регіональний лімфовузел, а через 72 години - у кров'яне русло і потім локалізується в печінці і селезінці. Після інтенсивної репродукції в паренхімі печінки й у селезінці розвивається вторинна віремія, внаслідок якої виникають вогнища ураження в шкірі і слизистих оболонках. Вірус виявляється в шкірі і сім'яниках на 4-ту добу, у кон'юнктиві й в області зовнішніх статевих органів - через 5 діб. При ускладненому перебігу хвороби розвивається гострий катар органів дихання.

У сироватці крові кроликів, заражених вірусом міксоми, виявлена до появи нейтралізуючих антитіл антикомплементарна активність, що вказує на присутність імунних комплексів (антиген - антитіло - комплемент) у крові наприкінці інкубаційного періоду вірус зберігається 3 міс, в трупах-сім днів, у землі до 10 тижнів, у шкурках висушених при 15-20°С до 10 міс. У замороженому стані зберігається більше двох років.

1.4 Перебіг та клінічні симптоми

Інкубаційний період при міксоматозі від 3 до 11 днів. Перебіг хвороби гострий, За даними В.П. Рютової (1985), міксоматоз у кроликів може протікати в двох формах: класичній, що характеризується появою студенистих набряків на тілі, і модулярній (вузликовій), при якій з'являються обмежені пухлини. Класична форма протікає злоякісно, як правило, з 100%-ною летальністю, а вузликова супроводжується більш доброякісним перебігом, хоча смертність при ній теж висока (70-90%).

Першими ознаками міксоматозу є почервоніння у виді плям чи горбків на шкірі області повік і на вушних раковинах. У хворих тварин виникає гострий серозно-гнійний кон'юнктивіт, що викликає набряк повік, з очей виділяються спочатку слизисті, а потім гнійні витікання, що викликають склеювання повік - розвивається двосторонній блефарокон'юнктивіт. В області голови, анального отвору і статевих органів, спини й інших ділянок тіла з'являються набряклості розміром 3-4 см, а також вузлики. Звичайно спостерігається орхіт.

Передня частина голови, особливо в області очей і ушей, опухає, шкіра на цих місцях збирається у валикоподібні складки, внаслідок чого голова кролика нагадує голову лева («левячий вигляд»).

До 9-11-ого дня процес досягає максимального розвитку. Внаслідок риніту тварини сопуть, у результаті часто виникаючої пневмонії з'являються задишка синюшність слизових оболонок.

На голові і підгрудку, кінцівках, з боків тіла виникають множинні (величиною з біб і більше) пухлини, що, зливаючи між собою, додають кролику потворної форми. На 10-14-й день на місці вузликових розростань утворюються вогнища некрозу. При видужанні некротичні вогнища загоюються протягом 3-4 тижнів.

У хворих спочатку апетит зберігається, але з розвитком хвороби з'являється пригнічення, відмовлення від корму, сонливість. Температура тіла підвищується до 41,5°С, а пізніше стає нормальною. Дихання та ковтання утруднені. При вузликовій формі температура тіла частіше в межах фізіологічної норми.

У дорослих тварин хвороба триває 10-14 днів, а у молодняку до одного тижня. Якщо захворювання з'являється вперше, видужують лише поодинокі особини. Резистентність організму кроликів тієї чи іншої породи і ступінь виразності імунобіологічного стану дуже впливають на тривалість інкубаційного періоду, форму і перебіг хвороби.

До кінця спалаху міксоматоз у кроликів виявляється в основному в вузликовій формі внаслідок появи слабовірулентних штамів. На шкірі хворих виявляють лише окремі міксомні вузли, що згодом зморщуються і поступово розсмоктуються.

1.5 Патологоанатомічні зміни

При розтині кролів, що загинули від міксоматозу, знаходять драглистий набряк підшкірної клітковини на голові, вухах, шиї, анусі та зовнішніх статевих органах, а також вузлики і міксомні пухлини в цих ділянках тіла. При гістологічному дослідженні шкіри відмічають розволокнення сполучної тканини сосочкового і сітчастого шарів дерми. Клітинні елементи сосочкового шару дерми в стані слизової дистрофії. Серед розпушених колагенових волокон багато гістіоцитарних клітин та еозинофілів. Плоскі клітини зернистого й блискучого шарів епідермісу в стані водянкової (вакуольної) дистрофії - ретикулоцитарний метаморфоз епітелію.

Крім специфічних змін у шкірі та на слизових оболонках у нирках знаходять зернисту і водянкову дистрофії епітелію звивистих канальців, серозний екстракапілярний гломеруліт, у печінці - зернисту й жирову дистрофії гепатоцитів, набряк (наявність трансудату в просторі Діссе), у головному мозку - периваскулярний та гострий набряки, лізис нервових клітин, у лімфатичних вузлах і селезінці - застійні явища і гіперплазію фолікулів.

1.6 Діагноз

Ставлять на підставі епізоотологічних даних, характерних симптомів хвороби, патологоанатомічних змін та лабораторної діагностики. Лабораторна діагностика міксоматозу кроликів полягає в постановці біопроби на кроликах та гістологічному дослідженні патологічного матеріалу.

а. Узяття і підготовка матеріалу. У лабораторію доставляють

клінічно хворих кроликів або їхні трупи не пізніше 2 год. після загибелі. У вимушено забитих або загиблих тварин відбирають змінені ділянки шкіри навколо вік, губ, носа, ушей, геніталій, ануса й уздовж хребта. Патологічний матеріал доставляють у термосі з льодом, або в 50%-ному розчині хімічно чистого гліцерину.

З отриманого матеріалу готують 10%-ну суспензію за загальноприйнятою методикою. Надосадову рідину використовують для зараження кроликів і курячих ембріонів.

б. Індикація вірусу в досліджуваному матеріалі. При виявленні вірусу за допомогою електронної мікроскопії в цитоплазмі кліток видимі скупчення зрілих віріонів, так звані включення типу А, що часто локалізуються поблизу ліпідних включень. Часто навколо скупчень вірусу, що сформувався, видна багатошарова мембрана, і віріони разом з ділянкою клітини ізолюються в цитолісомі, де надалі піддаються морфологічної деструкції. Іноді виявляють фагоцитовані дром, напівзруйновані вегетативні форми віріонів. На ранніх стадіях цитопатології відбувається повна деструкція клітини, і віріони звільняються в міжклітинний простір.

Метод вірусоскопії елементарних тілець для виявлення вірусу не застосовується.

в. Виявлення специфічних тілець-включень. Для гістологічних досліджень готують парафінові зрізи зі шматочків шкіри разом зі студнеподібною зміненою підшкірною клітковиною, зрізи фарбують гематоксилін-еозином, тіоніном або крезилвіолетом. При міксоматозі в клітинах епідерми шкіри і кореневої піхви волосся спостерігаються вакуолізація цитоплазми, каріолізіс і каріорексіс, зустрічаються цитоплазматичні ацидофільні включення: у коріумі (дермі) і підшкірній клітковині відмічається серозний інфільтрат, набряклі фібробласти, ретикулярні клітки, еозинофіли і міксомні клітини, що утворюють пухку сітку, заповнену слизистою рідиною.

г. Виявлення вірусного антигену за допомогою серологічних реакцій. Безпосереднє виявлення антигену в тканинах або органах хворих і полеглих тварин проводять методом імунофлуоресценції. В Україні діагностику проводять згідно «Методичним вказівкам по лабораторній діагностиці міксоматозу кроликів» (1981). Крім того запропонований швидкий і чутливий метод діагностики міксоматозу - роговиця-тест. Він заснований на дослідженні імунофлуоресценцією зіскрібів або відбитків на скельцях клітин, що покривають роговицю очей кролика. Результат можна одержати за 24-48 год. до появи клінічних ознак хвороби.

д. Виявлення вірусу методом біопроби. Для цієї мети використовують молодих в основному білих кроликів масою 1,5 - 2,0 кг. На попередньо виголену ділянку шкіри в області боку двом кроликам внутрішньошкірно вводять досліджуваний матеріал у дозі по 0,1-0,2 мол і по одній краплі в кон'юнктивальні мішки очей. Для контролю залишають 2 незаражених кроликів. Якщо проба позитивна, то звичайно на 3 - 6-й день після зараження на місці ін'єкції з'являються почервоніння і набряк, а на 5-10-й день кон'юнктивіт і риніт. При набряковій формі на голові, вухах, анусі і зовнішніх статевих органах розвивається набрякло-судинна інфільтрація підшкірної клітковини, з очей виділяється серозно-фібринозний або гнійний ексудат і на 7-16-й день кролики гинуть. При вузликовій формі на вухах, голові, віях і інших частинах тіла утворяться вузлики, що некротизуютея. У цьому випадку тварини іноді виживають.

Діагноз на міксоматоз кроликів вважається встановленим при одержанні позитивних результатів біологічної проби на кроликах і гістологічному дослідженні. Термін дослідження 15 днів.

є. Виділення вірусу з досліджуваного матеріалу. Виділення вірусу на природно-сприйнятливих тваринах див. біопробу. Лабораторних (крім кроликів) тварин для цих цілей не використовують.

Зараження курячих ембріонів проводять на ХАО за загальноприйнятою методикою. При наявності вірусу на ХАО утворяться характерні фокуси (віспини).

Виділення вірусу можливо в первинно-трипсинізованій культурі клітин нирок кроленяти та перевиваємої лінії РК13 (рідше в культурі кліток фібробластів ембріонів курей).

ж. Ідентифікацію виділеного вірусу за допомогою серологічних реакцій не проводять, крім імуноферментної ідентифікації.

з. Ретроспективна діагностика. Серологічні реакції (РЗК, РДП, РН і ІФА) застосовують для виявлення антитіл до даного вірусу з метою визначення широти поширення хвороби, рівня циркулюючих антитіл і імунного статусу кроликів. Метод ELISA має переваги: висока чутливість, простота реакції, висока продуктивність, стандартизація обліку.

1.7 Диференціальна діагностика

Міксоматоз у кроликів може протікати так само, як інфекційний фіброматоз: без ознак порушення загального стану, уражень слизових оболонок та блефарокон'юнктивіту; виявляються лише невеликі підшкірні новоутворення в різних ділянках тіла, що регресують через кілька тижнів; проте, у новонароджених кроленят хвороба протікає гостро і з високою летальністю.

Міксоматоз необхідно також диференціювати від стафілококозу і бродячої піємії з підшкірними абсцесами. Останні на відміну від міксоматозних абсцесів містять густий білий гнійний ексудат. Крім того, при бродячій піємії відсутні ураження голови, очей й аногенітальної області. Масового поширення за короткий термін ця хвороба не набуває, вона триває довше, але немає великого відходу. Дане захворювання необхідно диференціювати від стафілококозу чи так званої «бродячої піємії» з підшкірними абсцесами і віспи. Абсцеси при стафілококозі на відміну від міксоматозних містять густий сірувато-білого кольору гнійний ексудат. При цій хворобі не спостерігається ураження голови, очей та аногенітальної області.

Лікування

Не розроблене. Хворих тварин знищують.

Імунітет

Перехворілі кролики здобувають довготривалий імунітет. У кроленят, що народилися від перехворівших самок, створюється колостральний імунітет та триває до п'яти тижнів.

Ветеринарна практика ряду країн має два типи вакцин для імунопрофілактики міксоматозу кроликів; з вірусу фіброми Шоупа (гетеровірулентний вірус) і з ослабленого вірусу міксоматозу. Перший тип вакцин виробляється в ЧССР, Франції і з 1982 р. - у СРСР. Французька вакцина «Кунілок», що вважається однієї з кращих препаратів, забезпечує імунітет у 68 - 86,7% кроликів.

Живі вакцини з атенуйованого вірусу роблять у ВНР, ЧССР, Франції. У СРСР використовують живу вакцину з атенуйованого штаму В-82, що репродукується в первинно-трипсинізованій культурі клітин нирок

кроленяти.

Для активної імунізації в Україні застосовують суху живу культуральну вакцину зі штаму В-82 проти міксоматозу. Вона рекомендована для профілактичної імунізації клінічно здорових кроликів у благополучних, загрозливих і неблагополучних по міксоматозу господарствах і населених пунктах.

В благополучних і загрозливих господарствах дорослих кроликів імунізують одноразово. Імунітет наступає на дев'ятий день і продовжується 9 міс. Молодняк вакцинують з 1,5 - місячного віку і через 3 міс ревакцинують.

У неблагополучних по міксоматозу кроликів господарствах і населених пунктах хворих тварин забивають і разом зі шкуркою спалюють. Клінічно здорових кроликів і кроленят з 28-денного віку вакцинують. Молодняк через З міс ревакцинуть. Кролиць вакцинують у будь-який період вагітності.

У вакцинованих тварин, що знаходяться в інкубаційному періоді, можуть бути випадки клінічного захворювання. Таких тварин убивають і спалюють зі шкуркою.

Клінічно хворих кроликів вакцинувати строго забороняється. Лікувальними властивостями вакцина не володіє. Щеплення рекомендується проводити навесні до появи основних переносників збудника хвороби-комарів.

Вакцину вводять внутрішньошкірно за допомогою двохголкового ін'єктора, що занурюють у розведену вакцину, потім проколюють їм вушну раковину кролика з внутрішньої сторони на рівні верхньої третини в області безволосої ділянки так, щоб отвір голки проникнув через усю товщу вушної раковини (без ушкодження великих кровоносних судин).

Вакцину можна вводити внутрішньом'язово в дозі 1 мл в області внутрішньої сторони стегна. Дане щеплення не можна проводити на кроликорозведницьких фермах, фермах кролівників-аматорів і в господарствах громадян при наявності гострих інфекційних хвороб кроликів. Не підлягають також вакцинації виснажені тварини і з підвищеною температурою тіла.

1.10 Профілактика та заходи боротьби

Для попередження захворювання кроликів міксоматозом керівники і ветеринарні фахівці господарств, підприємств, правлінь суспільств кролівників-аматорів і організацій споживчої кооперації, що мають кроликів, а також громадяни-власники кроликів зобов'язані строго виконувати заходи, передбачені «Основними ветеринарно-санітарними правилами для кроликорозведницьких ферм», затвердженими Міністерством аграрної політики України.

Кроликорозведницькі ферми повинні функціонувати за принципом підприємств закритого типу. Ветеринарні фахівці господарств, установ державної ветеринарної мережі зобов'язані проводити в господарствах, населених пунктах передбачені планами спеціальні ветеринарні заходи (діагностичні дослідження, підозрюваних у зараженні, тобто всіх інших кроликів шеда, закритого крільчатника, ізольованої секції комплексу, окремого двору.

Тварин першої групи забивають на місці і спалюють разом зі шкурками. Гній, підстилку, залишки кормів, тару і малоцінний інвентар також спалюють. Кроликів другої групи убивають на м'ясо безпосередньо в неблагополучному пункті на спеціально обладнаному майданчику. М'ясо після проварки протягом 1,5 год. використовують у їжу, внутрішні органи спалюють або утилізують.

Для дезінфекції крільчатників, кліток, інвентарю застосовують 3%-ний розчин їдкого натру, формалін з вмістом 3% формальдегіду, прояснений розчин хлорного вапна з вмістом 2% активного хлору, 5%-ний розчин лізолу й ін.

Шкурки кроликів, заготовленні сировинними базами й іншими організаціями до виникнення захворювання й у період карантину, дезінфікують бромистим метилом у вакуумній газокамері, а при її відсутності відправляють упакованими в щільну подвійну продезинфіковану тканину.

У неблагополучному пункті всіх клінічно здорових кроликів, що залишилися, вакцинують проти міксоматозу, а також проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на недопущення поширення збудника міксоматозу.

В інших випадках для боротьби з міксоматозом також використовують вакцини. У Чехословаччині і у Франції застосовують суху живу вакцину з вірусу фіброми Шоппа, в Угорщині - суху живу культуральну зі штаму САРМ - V-219.

В загрозливій зоні проводять заходи, спрямовані на запобігання заносу збудника міксоматозу в господарства і населені пункти; обмежують господарські зв'язки з неблагополучними пунктами; встановлюють жорсткий ветеринарно-санітарний режим утримання кроликів і постійне спостереження за станом їхнього здоров'я; проводять дезинсекцію і дератизацію; беруть на облік усіх кроликів і попереджають письмово керівників господарств і індивідуальних власників про заборону ввозу і вивозу їх (крім вивозу для забою на найближчі м'ясокомбінати), переміщення усередині господарства, торгівлі на ринках кроликами, кролячим м'ясом і іншими продуктами кролівництва; проводять поголовну вакцинацію проти міксоматозу.

Карантин з неблагополучного пункту знімають через 15 днів після останнього випадку захворювання і знищення (забою) хворих і підозрілих у захворюванні кроликів і проведення заключних ветеринарно-санітарних заходів. Ввіз поголів'я кроликів у колишній неблагополучний пункт забороняється протягом 2 міс, а в загрозливу зону - протягом 1 міс після зняття карантину.

Комплектування поголів'ям великих кролівницьких комплексів може бути дозволене після зняття карантину тільки з дозволу ветеринарних органів області, краю, республіки. Завезені в колишній неблагополучний пункт або загрозливу зону кролики повинні бути вакциновані проти міксоматозу в господарствах-постачальниках.

При виявленні в кроликів захворювання з ознаками міксоматозу ветеринарний фахівець, що обслуговує господарство (населений пункт), зобов'язаний негайно сповістити про це головному ветеринарному лікарю району до його прибуття вжити заходів по припиненню реалізації кроликів і продуктів їхнього забою, а також в'їзду на територію господарства (ферми) будь-якого виду транспорту, виходу обслуговуючого персоналу за межі господарства без відповідної санітарної обробки.

До встановлення діагнозу припиняють усі види зв'язків між кроликорозведницькими фермами й особистими господарствами громадян.

При встановленні діагнозу на міксоматоз господарство (ферму), населений пункт оголошують неблагополучним і карантинують, визначають границі загрозливої зони.

Неблагополучними пунктами по міксоматозу є кроликорозведницька ферма, кролівницький комплекс, господарство, населений пункт чи його частина (окремі двори), де є наявні хворі цією хворобою кролики. Загрозливою зоною вважають територію з населеними пунктами і господарствами, що мають безпосередні господарські й інші зв'язки з неблагополучним по міксоматозу пунктом.

За умовами карантину забороняють ввіз у неблагополучні пункти і вивіз з них кроликів, продуктів їхнього забою, шкурок, пуху, інвентарю і кормів; перегрупування тварин усередині господарства; доступ людей, за винятком обслуговуючого персоналу, на територій ферм, де містяться кролики; проведення виставок, а також торгівлю кроликами, продуктами їхнього забою, шкурками, пухом і їхньою заготівлею в неблагополучному пункті й загрозливій зоні.

Про встановлення карантину по міксоматозу повідомляють ветслужби сусідніх районів, областей, країв, що не мають обласного розподілу, і транспортному ветеринарному нагляду.

У неблагополучному пункті виставляють охоронно-карантинні посади з цілодобовим чергуванням; при в'їзді на територію кролівницького господарства (ферми) обладнають дезбар'єри, що заправляють 3%-ним розчином їдкого натру; вживають заходів до недопущення проникнення на ферму домашніх і диких тварин. Щодня проводять дезинсекцію (знищення мух, комарів і інших комах) у приміщеннях для кроликів, а також на прилягаючій території, у першу чергу приймаючи заходи для ліквідації місць розплоду комах. Приміщення або клітки для кроликів оберігають від комарів шляхом забивання вікон і дверей марлею або мілкоячеєчною сіткою. Для відлякування комарів можна використовувати димові шашки.

Обслуговуючий персонал допускають до роботи щораз тільки після зміни ними особистого одягу і взуття на спецодяг і спецвзуття, що знезаражують у параформаліновій камері.

Працівники кроликоферм, в особистому господарстві яких виникло захворювання з підозрою на міксоматоз, на ферму не допускаються.

У неблагополучному пункті всіх кроликів поділяють на дві групи хворих і підозрілих у захворюванні відносять до першої групи, а до другої - здорових тварин.

2. Власні дослідження

Під час проходження виробничої практики з епізоотології в Управлінні ветеринарної медицини в м. Ірпінь Київської області зустріла випадок міксоматозу кроликів. Ця хвороба виникла в приватному секторі. Власник Юрченко В.В. має 50 голів кролів породи сірий велетень. Він виявив 5 трупів кроликів у клітці. При цьому на різних ділянках тіла тварин були виявлені пухлини, різного розміру, від горошини до курячого яйця. Перед цим господар спостерігав у цих тварин запалення кон'юнктиви ока (почервоніння очей, гнійне витікання з очей). При огляді ветеринарним лікарем всіх інших тварин було виявлено ще 5 тварин з ознаками запалення кон'юнктиви ока, серед цих тварин у 2-х було виявлено незначні пухлини по всьому тілі, ці тварини тяжко та часто дихають, хропуть. Вгодованість у них незадовільна. Всі ці тварини відмовляються від корму, пригнічені.

2.1 Коротка епізоотологічна характеристика м. Ірпінь

Місто Ірпінь Київської області благополучний пункт по лейкозу та туберкульозу. Воно розміщене в лісовій зоні, на пересіченій місцевості, грунти переважно супіщані. Середня температура даної місцевості взимку від -3 до -26 С, а влітку від + 20 до + 32 С. Найбільше опадів буває восени та взимку, пануючі вітри Північно-Східні. Місто знаходиться на відстані 18 км від Києва.

2.2 Власні спостереження

Юрченко В.В. власник 50 голів кролів породи сірий велетень, в господарстві якого виникло захворювання кроликів на міксоматоз не проводив вакцинацію тварин.

Ветлікар Титаренко К.В. поставив діагноз міксоматоз кроликів на основі:

епізоотичні дані (при зовнішньому огляді тварин були виявлені кролячі блохи);

клінічних ознак (виявлені пухлини на різних ділянках тіла, різного розміру, від горошини до курячого яйця; запалення кон'юнктиви ока; тварини тяжко та часто дихають, хропуть; вгодованість незадовільна; загальне пригнічення відмова від корму);

патологоанатомічних змін (у підшкірній клітковині голови, шиї, аногенітальній області, на лапах виявлені студнеподібні інфільтрати різного розміру; пневмонія з гострим запаленням слизової оболонки дихальних шляхів);

В результаті проведених лабораторних досліджень гістологічно виявлено:

гіперемію тканин, крововиливи, розширення лімфатичних судин, збільшення кількості фібробластів, наявність міксомних (слизових) клітин та цитоплазматичні ацидофільні включення. Жирова тканина в ділянках проліферації жирових кліток не виявляється. Ендотелій судин злущується, внаслідок чого проникність їх підвищена. М'язи в стані атрофії, міолізу, міжм'язова клітковина інфільтрована. У селезінці і лімфовузлах різко виражені гіперплазія і повнокров'я. У міокарді, легенях і сім'яниках нерідко видні специфічні інфільтрати, що складаються із слизових клітин. У міксоматозних інфільтратах, поряд з наявністю еозинофільних гранулоцитів, присутні гістіоцитарні клітини, частково в стадії розподілу, і утримуючі включення.

Під наглядом лікаря ветеринарної медицини Татаренка К.В., фельдшера та господаря, тварин з явними ознаками захворювання забили на місці і спалили разом зі шкурками. Гній, підстилку, залишки кормів, тару і малоцінний інвентар також спалюють. Кроликів підозрілих у зараженні, але клінічно здорових забили на м'ясо безпосередньо в дворі у господаря в спеціально призначеному для цього місці. М'ясо після проварки протягом 1,5 год. господар використовував у їжу, внутрішні органи спалював.

Також під наглядом лікаря ветеринарної медицини Татаренка К.В. провела дезінфекцію крільчатників, кліток, інвентарю застосовуючи при цьому прояснений розчин хлорного вапна з вмістом 2% активного хлору.

Всіх клінічно здорових кроликів, що залишилися, забили на м'ясо.

Інший випадок. Підозрілих на захворілих міксоматозом кроликів було виявлено у господарстві Чубаренко Г.В. Вона відгодовувала 20 кроликів породи велетень, троє з них мали симптоми набрякової форми міксоматозу:

Двосторонній кон'юнктивіт - з обох очей у кроликів рясно текли гнійні виділення;

Гнійні виділення з носа;

Набрякання повік;

Важке дихання;

При вживанні води та їжі були чутні хрюкання.

Хазяйка розповіла, що проводила профілактику захворювання - вакцинацію 2 рази на рік з півторамісячного віку, кожен березень і вересень. При відлученні молодняку ??у віці 30-45 днів, вакцинація кроленят проводилася через п'ять-сім днів після відсадження від матерів, в 2,5-3-х місячному віці проводилася ревакцинація молодняка, з подальшою вакцинацією кожні півроку. За інструкцією, жодне щеплення не дає 100% захисту, але значно зменшує ризик зараження інфекційним захворюванням.

Так само нею було оброблено клітки кроликів проти ектопаразитів. Сіно і тирса для кроликів хазяйка тримає у чистоті, годує їх високоякісними кормами. Проте підозрілі симптоми у 3-х кролів усе ж з'явилися, і хазяйка зразу ж звернулася до фахівця ветеринарної медицини.

Ветеринар призначив стандартні процедури для підтримки життя кроликів:

- Гамавит 2 мл підшкірно, щодня до одужання;

- Фоспренил 1 мл щодня, до одужання;

- Байтрил (можна питний) протягом 7 днів. Розводити 1 мл на 10 кілограм. На добу 2 рази;

- Краплі в ніс;

- Обробка ран.

Під наглядом ветлікаря під час лікування кроликів мною було зроблено підшкірні щеплення в області шиї з лівого (або правого) боку, грудної стінки, внутрішньої сторони стегна і нижньої стінки: на місці ін'єкції зістригають шерсть, протирають шкіру 5% розчином йоду, 3% розчином карболової кислоти або 70% спиртом. Голку вводили під гострим кутом так, щоб овальний отвір голки було направлено скосом назовні.

Внутрішньовенні щеплення було зроблено у вушну вену, що знаходиться збоку вуха із зовнішньої сторони вушної раковини.

Внутрішньом'язові щеплення було зроблено у область внутрішньої поверхні стегна (прокол голкою роблять перпендикулярно).

Лікування кроликів ліками у вигляді порошку змішували з кормом. Такі ліки давали натщесерце.

Для покращення дихання кроликам прочищала носи, попередньо змастивши їх вазеліновим маслом.

Очі слід протирала 3% розчином борної кислоти у напрямку від зовнішнього кута ока до внутрішнього. Процедуру повторювала, міняючи ватні тампони. Таке лікування кроликів проводила кілька днів.

Під час лікування кроликів стежила за якістю корму. Продукти харчування, особливо сіно, повинні бути чистими свіжими.

Після одужання кроликів виключили з розведення і не давали контактувати з іншими кроликами.

Після офіційної медицини хазяйка звернулася до народних засобів. Каже, що їй у профілактиці хвороб кролів їй допомагають звичайні чорнобривці. Щовечора в кожну клітину кладе по кущику цих квіток з корінням - і поки що ніяких проблем (ця рослина має властивість відлякувати всяких комах).

2.3 Розрахунки та висновки

Міксоматоз кроликів це дуже контагіозне захворювання, збудником якої є вірус, який переноситься, переважно, комахами, зокрема блохами, комарами. Міксоматозом хворіють здебільшого кролі. Останнім часом ця хвороба поширилася в Україні і завдає значної шкоди звірогосподарствам. Її першою ознакою є запалення кон'юнктиви ока, яке швидко ускладнюється гнійним кон'юнктивітом (повіки набрякають). Згодом на різних ділянках тіла з'являються невеликі пухлини, які швидко збільшуються, деякі - до розмірів курячого яйця. Вони можуть з'єднуватися, утворюючи ділянки набряків, заповнених драглистою рідиною. Локалізуються пухлини здебільшого на животі та задній частині тіла. Розвивається запалення органів дихання (риніти, бронхіти), тварина тяжко і часто дихає, хрипить, втрачає апетит, швидко худне та гине.

Так, у господарстві Юрченка В.В. було 50 голів кроликів, з них 16

кролиці парувального віку, 6 кролів самців та 28 голів молодняку кролів. В результаті виникнення захворювання 5 голів молодняку загинуло від хвороби, 5 голів кроликів було вимушено забито та знищено зі шкурками, з них було 2 кролиць відтворювального віку, 1 самець та молодняк 2 голови.

Всіх інших тварин вимушено забили на м'ясо (40 голів).

Економічний збиток, спричинений виникненням хвороби, буде розрахований як сума: економічного збитку (3б1), який являється збитком від недоотримання приплоду за формулою

Зб1=Р*Кр*См, де

Р - кількість забитих кролиць відтворювального віку, гол.;

Кр - коефіцієнти народжуваності, умовно прийнятий для даної породи

См - ціна приплоду при народженні, грн.

3б 1 = 16*8*1= 108 грн.

3б 2 - економічний збиток, який виникає внаслідок загибелі та вимушеного забою тварин, де:

М - кількість загиблих та вимушено забитих тварин;

Ж - середня жива маса тварин кожної вікової групи, кг;

Ц - державна закупівельна ціна, грн.;

Сф - гроші отримані від реалізації продуктів забою,

грн.

3б 2 = (50 * 3.5 * 10) - 400 = 1400 грн.

3б 3 - збитки, викликані вибраковкою туш кролів та сировини, розраховую за формулою:

Зб З=Вб*Ц-Сф,

де Вб - кількість вибракованих продуктів забою та сировини, кг.

3б 3 = 45.5*10-400 =55

Загальна сума економічного збитку:

36 = 361 +362 + 363 36 = 108+1400+ 55 = 1563 грн.

Розрахунки оплати праці ветеринарного спеціаліста

За період виконання ветеринарних робіт оплата праці розраховується таким чином:

оклад лікаря 160 грн.;

оклад санітара 100 грн.;

година оплати роботи ветлікаря 0.78 грн.;

година оплати роботи санітара 0.49 грн.

На прведення міроприємств по ліквідвції міксоматозу кроликів було використано 6 годин робочого часу.

Розрахунки економічної ефективності

Розрахунки економічної ефективності, які отримали в результаті проведення заходів по ліквідації хвороби розраховується за формулою:

Пзб = Мо * Кз * Кзб - 36,

Де,

Мо - загальна кількість тварин в господарстві (50 голів);

Кз - коефіцієнт можливої захворюваності, який визначають

діленням хворих тварин на загальну кількість їх в господарстві; Кзб - питома величина економічного збитку на 1 хвору тварину.

Пзб = 50 * 0.5 * 156.3 - 1563 = 2344.5

Висновки

1. Міксоматоз кроликів - гостра висококонтагіозна хвороба, що викликається ДНК-вмісним вірусом роду Лепоріпоксвірусів.

2. Методи діагностики. Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень. Згідно епізоотологічних даних, хворіють як дикі, так і домашні кролики. Серед диких зайців міксоматоз реєструють рідко. Хвороба характеризується високою летальністю.

3. Для міксоматозу характерні такі клінічні ознаки: слизисто-гнійний кон'юнктивіт, набряк повік, вушних раковин, аногенітальної області, спини. Набряклі ділянки досягають 3-4 см, шкіра в цих місцях збирається в валикоподібні складки, вуха обвислі. При цьому голова кролика нагадує голову лева - «левова голова». Іноді хвороба супроводжується порушенням відтворення і загибеллю кроленят.

4. При патологоанатомічному дослідженні в підшкірній клітковині виявляють скупчення жовтуватої тягучої, майже прозорої рідини, що містить еозинофільні гранулоцити і гістіоцитарні клітини, які частково знаходяться в стадії поділу (міксомні клітини). Відзначають також катаральну пневмонію і гостре запалення слизової оболонки дихальних шляхів.

5. Лабораторна діагностика міксоматозу кроликів полягає в гістологічному дослідженні патологічного матеріалу. При негативному результаті цього дослідження і відсутності характерних клінічних ознак вдаються до біопроб. Використовують молодих, в основному білих, кроликів масою 1,5-2 кг. На попередньо поголеній ділянці шкіри в області боку двом кроликам вводять внутрішньошкірно досліджуваний матеріал у дозі 0,1-0,2 мл і по одній краплі - в кон'юнктивальні мішки очей. Контролем служать два незаражених кролика. Якщо проба позитивна, то зазвичай на 3-6-й день на місці ін'єкції з'являються почервоніння і набряк, а на 5-10-й день - кон'юнктивіт та риніт. При набряку на голові, вухах, анусі і зовнішніх статевих органах розвивається набряково-судинна інфільтрація підшкірної клітковини, з очей виділяється серозно-фібринозний або гнійний ексудат і на 7-16-й день кролики гинуть. При вузликової формі на вухах, голові, повіках і інших частинах тіла утворюються вузлики, які некротизуються. У цьому випадку тварини іноді виживають. Діагноз на захворювання вважають встановленим при отриманні позитивних результатів біопроби на кроликах і гістологічного дослідження.

6. Профілактичні та оздоровчі заходи. При виявленні у кроликів захворювання з ознаками міксоматозу вживають заходів, спрямованих на запобігання поширенню хвороби. У неблагополучному пункті встановлюють карантин, визначають межі загрозливої ??зони. У неблагополучному пункті і загрозливій зоні проводять заходи згідно діючої інструкції по боротьбі з міксоматозом кроликів.

7. Карантин з неблагополучного пункту знімають через 15 днів з дня останнього випадку захворювання, знищення (забою) кроликів і завершення спеціальних і ветеринарно-санітарних заходів. Після зняття карантину зберігають тимчасові обмеження: ввозити кролів в колишній неблагополучний пункт забороняється протягом 2 міс, а в загрозливу зону - протягом 1 міс; кроликів, що завозяться в неблагополучний пункт, вакцинують проти міксоматозу в господарствах-постачальниках.

Список використаної літератури

1. Артемов, Б.А. // Эпизоотология и инфекционные болезни сельскохозяйственных животных. / Б.А. Артемов. - М.: Колос, 1984.

2. Болезни кроликов /С.В. Леонпок, А.А. Дубницкий, Б.А. Гусев, М.Ф. Демина // 2-ое изд., переработанное и дополненное. М.: Колос, 1974. - С. 239.

3. Гусева, К.М. Кролиководство в личном хозяйстве./ К.М. Гусева. - М.: Знание, 1982. 64 с.

4. Инструкция по дезинфекции на кролиководческих фермах и комплексах. // Ветеринарное законодательство./ Под ред. А.Д. Тректьяков. - М.: Колос, 1981.-T3.-C.453-458.

5. Инструкция о мероприятиях по борьбе с миксоматозом кроликов. // Ветеринарное законодательство. / Под ред. А.Д. Третьяков - М.: Колос, 1988. -1. Т.4.-С. 430-434.

6. Калугин Ю.А. Физиология питания кроликов./Ю.А. Калугин - М.: Колос, 1980. 174 с.

7. Карпов, В.М. Миксоматоз и меры борьбы с заболеванием /В.М. Карпов // Кролиководство и звероводство. - 1984, - №3. - с. 34-35.

8. Карпов, В.М. Вакцина против миксоматоза кроликов./В.М. Карпов // Кролиководство и звероводство. 1986. - №1. - С. 28.

9. Колосов, Ю.А. Кролиководство./ Ю.А. Колосов /Настольная книга животновода. Личное подсобное хозяйство- - справочное пособие / Сост. B.Н. Приступа. - Ростов н/Д: Феникс, 2002. - С. 571-611.

Размещено на Allbest.ru