Шляхи підвищення продуктивності насаджень України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття про види продуктивності лісу

Термін "продуктивність лісових насаджень" до недавнього часу відносили лише до деревини, а тепер він стосується й інших продуктів лісу, та його екологічного впливу на навколишнє середовище.

Продуктивності насаджень - це запас стовбурної деревини, гілля, листя, хвої, коренів, підросту, підліску, живого надґрунтового покриву на одиниці площі, тобто на 1 га у віці стиглості, який вимірюється у м^.га^-1 або у т^.га^-1. Продуктивність насаджень є найважливішим показником для оцінки лісостану.

Розрізняють загальну продуктивність насадження та продуктивність деревостану. Деревна продуктивність залежить від фізіологічних процесів - фотосинтезу і діяльності камбію. І від багатьох інших факторів: умов зовнішнього середовища, деревної породи та господарської діяльності людей. Комплексна продуктивність поєднує у собі деревну, екологічну і продуктивність побічних користувань. Усі перелічені види можуть бути фактичними, тобто такими, що існують реально, та потенціальними або максимально можливими в даних умовах. Фактична продуктивність визначається сучасним рівнем ведення господарства, а потенціальна - вказує на можливості одержання продукції при максимальному використанні лісом лісорослинних умов та результатів господарських заходів. Під біологічною продуктивністю лісових насаджень та інших рослинних угруповань розуміють їх здатність утворювати органічні речовини. Біологічна продуктивність вимірюється кількістю органічної речовини, яка утворилася за одиницю часу на одиниці площі.

Нагромадження органічної маси у рослинах пов'язане з процесами росту та розвитку, рушійними силами яких є фотосинтез, дихання та ін., що відбуваються у рослинах. Ріст у товщину у дерев залежить від діяльності камбію, яка активно проявляється навесні. В середину стовбура відкладаються нові шари деревини, а назовні - луб.

Продуктивність лісостану залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів відносяться: 1) інтенсивність надходження ФАР (фотосинтетично - активна радіація), 2) надходження води, 3) вуглекислоти, 4) кисню, 5) мінеральних речовин, 6) температура повітря та ґрунту. На продуктивність впливають також рельєф, мінералогічний склад гірських порід, що утворили ґрунт, діяльність багатьох тваринних організмів, господарська діяльність людини. Всі ці фактори повинні бути збалансованими між собою. Якщо ресурси середовища надходять не у гармонійному співвідношенні, то якась їх частина виявиться невикористаною.

Наприклад, при дефіциті вологи не повністю використовується сонячна радіація, мінеральне живлення тощо.Внутрішніми факторами, що впливають на продуктивність лісостану - є властивості самих деревних порід, тобто біологічні, екологічні та еколого - фізіологічні фактори, а також фактори, що властиві самому рослинному угрупованню (ценотичні фактори).

2. Система заходів по підвищенню продуктивності лісів

Біологічно стійкими і відносно стабільними бувають лише корінні стиглі лісостани, Але продуктивність таких лісостанів зазвичай низька. На практиці доведено, що для підвищення продуктивності лісостану потрібно знизити його стабільність.

Це вирішується 1) шляхом підбору деревної породи, 2) встановленням віку технічної стиглості деревостану, 3) цілеспрямованою системою рубок догляду. Чим вища продуктивність деревостану, тобто чим швидше накопичується запас деревини, тим більше знижується його стабільність (стійкість). Серед лісоводів та екологів існує думка, що чим більше видів у лісостані, чим складніша його будова, тим стійкіший лісостан. Але на практиці доведено, що це не завжди так. Мішаний деревостан не завжди переважає у стійкості чистий. Так, чисті букові ліси, як правило, переважають за стійкістю мішані. Таким чином, стійкість лісостану не є наслідком зростаючої його складності. Наприклад, сосняки-брусничники часто стійкіші за сосняки-кисличники або сосняки різнотравні.

У літературі з лісівництва багато сказано про те, що чисті культури, наприклад, ялини, у Середній Європі обов'язково повинні страждати від дії шкідників, хвороб та різних факторів абіотичного середовища. Але практика свідчить про інше: кілька поколінь штучно створених ялинників у Німеччині не призвели до погіршення ґрунтів. Упорядкований за класами віку ялиновий ліс у Саксонії виявився вітростійким. Якраз 250-річний досвід саксонських лісоводів і свідчить, що вирощування чистих ялинників не потребує поправок. У північно-східній частині Європейської рівнини сосна та ялина утворюють корінні лісові угруповання, тобто - первинні насадження (за Г.Ф.Морозовим).

Тому створення чистих соснових і ялинових лісів не слід відносити до штучних монокультур, приписуючи їм усілякі недоліки, бо вони найкращим чином відповідають лісорослинним умовам. Можна навести приклади і по Дзвінківському лісництву Боярської ЛДС (Київська область). Чисті соснові культури у цих умовах забезпечують кращі Деревостани, ніж мішані,

Багато дослідників вважають, що листяні породи, особливо широколистяні, суттєво поліпшують ґрунт. Однак цей процес не можна розглядати як самоціль, потрібно чітко уявляти, яка переслідується мета. Наприклад, евтрофізація умов доцільна при вирощуванні більш вимогливих до родючості ґрунту екзотів. Якщо вирощуються корінні хвойні ліси, то потрібно враховувати, що вони зростають при участі грибів (мікоризи).

Для нормальної життєдіяльності грибів потрібне кисле середовище у межах рН 3-4. Тому різні заходи у сосняках та ялинниках, які спрямовані на пониження кислотності ґрунтового розчину (вапнування, збереження листяних порід) часто не мають успіху. Зниження кислотності приводить до прискорення розкладання підстилки та короткострокового підвищення поточного приросту. Але потім продуктивність зменшується і, завдяки заміні грибної флори сапрофітними бактеріями, знижується стійкість лісостану до ураження кореневою губкою. Евтрофізація ґрунтових умов змінює їх на користь листяних порід, особливо порід-піонерів: берези та осики, а це не завжди доцільно з точки зору ведення лісового господарства. Українські вчені П.С.Пастернак та І.І. Смольянінов дійшли висновку, що вплив на ґрунт насаджень, які ростуть добре (мають високі бонітети), буде тільки поліпшуючим, якщо на цей процес не вплине антропогенна чи якась інша дія.

3. Заходи щодо підвищення продуктивності лісів, які впливають на деревостан

продуктивність ліс деревостан

Уміле застосування способів і технологій головних рубок у відповідних Деревостанах дозволяє скоротити період поновлення, чим забезпечує підвищення продуктивності лісу. Збільшення терміну поновлення лісу на вирубках різко знижує його продуктивність, а у гірських умовах призводить до розвитку ерозійних процесів. Позитивно впливають на поновлення лісу своєчасно проведені заходи. Якщо у результаті несвоєчасного проведення цих заходів або через непродумані технології рубок виникли малоцінні насадження, то у даному випадку доцільне проведення реконструктивних рубок, які повинні супроводжуватися введенням цінних порід культурою. Причому такі насадження, а також розладнані культури повинні бути першочерговим об'єктом для проведення відповідних заходів, інакше ці насадження не зможуть використати певною мірою продуктивні сили ґрунту і дати відповідну кількість деревини потрібної якості. Якщо середньорічний приріст високопродуктивних Деревостанів України перевищує 3 м^га"¹, то у низькоповнотних малоцінних насадженнях він становить 1,5-2,0 м^га'¹. Проф. П.П. Ізюмський під реконструкцією насаджень розуміє сукупність лісогосподарських, лісо-культурних, а іноді й лісомеліоративних заходів, спрямованих на докорінну зміну складу і структури насаджень з метою найшвидшого вирощування цінних Деревостанів, що якнайбільше відповідають лісорослинним умовам і вибраному напрямку ведення господарства. До реконструктивних заходів відносять: ущільнення насаджень, покращання їх складу, виведення у верхній ярус швидкорослих головних порід.

Реконструктивні рубки іноді доцільно проводити, не чекаючи технічної стиглості деревостану, якщо його якість низька. Такі рубки повинні узгоджуватися зі спеціалістами обласного рівня і бути як суцільними, так і поступовими чи частковими, що проводяться не на всій площі ділянки. Доведено, що своєчасна заміна деревостану на кращий за породним складом економічно доцільніша, ніж рубка, що відповідає встановленому терміну.

Але найчастіше реконструктивні рубки проводяться у молодняках малоцінних порід. При цьому прорубують коридори і вводять сюди культурою цінні породи. У цьому разі виникає питання: якої ширини потрібно прорубувати коридор, щоб забезпечити достатню освітленість сіянців чи саджанців, що вводяться? Принципове також питання про доцільний напрямок коридорів - меридіональний чи широтний.

Проф. М.М.Горшенін вважав, що ширина коридору повинна бути дещо більшою за висоту порослі, а кращий напрям коридорів - меридіональний. Проф. Б.Й.Логгінов довів, що при реконструкції грабняків ширина коридорів повинна складати 1/2-3/4 висоти молодняка, які краще розміщувати у меридіональному напрямку. Проф. В.П.Тимофеев на основі спостережень за ростом дуба у коридорах дійшов висновку, що коридори краще розміщувати у широтному напрямку, а ширина коридорів повинна приблизно дорівнювати висоті молодняка, який реконсгруюється. Проф. П.П.Ізюмський на основі багатьох досліджень також дійшов висновку, що коридори краще розміщувати у широтному напрямку. У коридорах меридіанного напрямку опівдні створюється надто висока температура, що шкодить рослинам, тоді як у коридорах широтного напрямку рослини краще освітлюються ранковими і передвечірніми променями, які продуктивніше використовуються при фотосинтезі. П.П.Ізюмський виділяє три категорії малоцінних насаджень, які потрібно поліпшувати: молодняки природного походження, малоцінні лісові культури і зріджені середньовікові Деревостани. Кожна з категорій за однорідністю господарських заходів може розбиватися на відокремлені групи.

Размещено на Allbest.ru