Курсова робота

Облік довгострокових фінансових інвестицій

Зміст

• Вступ 3
• Розділ 1. Теоретичні основи обліку довгострокових фінансових інвестицій 6
• 1.1 Фінансові інвестиції. Поняття та види 6
• 1.2 Економічна суть обліку довгострокових фінансових інвестицій 13
• Розділ 2. Організаційна-економічна характеристика страхової компанії ЗАТ СК „Інвест-сервіс” 17
• Розділ 3. Облік довгострокових фінансових інвестицій 30
• 3.1 Визначення та оцінка фінансових інвестицій 30
• 3.2 Синтетичний та аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій 35
• 3.3 Відображення операцій з обліку довгострокових фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку 39
• Висновки 45
• Список використаних джерел 48
• Додаток 1 50
• Додаток 2 55
• Додаток 3 59
• Додаток 4 62
• Додаток 5 64

Вступ

Одна з головних проблем, що сьогодні заважає підприємству розвиватися -- є відсутність фінансування як поточної діяльності, так і перспективної. Стан підприємства і його навколишнього середовища не дозволяє використовувати традиційні і доступні для західних компаній джерела фінансування. З усіх існуючих причин, що ускладнюють вихід підприємств на джерела фінансування, вибрати одну головну -- неможливо. Ця проблема багатофакторна, пов'язана як з об'єктивними, так і з суб'єктивними коренями.

Формування в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінює економічне, інформаційне і правове середовище функціонування, зміст фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

В умовах становлення та розвитку України як незалежної держави з ринковою моделлю господарювання, коли господарюючі суб'єкти самостійно вирішують проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану організацій, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

В Україні дотепер не створено обґрунтованої системи підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Це стало однією з причин катастрофічного спаду інвестиційної активності в країні, який перевищує темпи зниження показників економічного розвитку

Разом з тим одними з головних причин є тягар чинної податкової системи, надмірне вилучення її каналами прибутку та інших ресурсів простого і розширеного відтворення. Реформування системи бухгалтерського обліку і звітності відповідно до міжнародних стандартів є складовою частиною заходів, спрямованих на розвиток ринкових відносин. Побудова нових економічних стосунків неможлива без активізації інвестиційних процесів і поліпшення якості управління ними на рівні окремих суб'єктів господарювання. В цих умовах важливим є здійснення обліку, аналізу та аудиту фінансових інвестицій як в інтересах інвесторів, власників підприємства (об'єкта інвестування), так і будь-яких інших зацікавлених користувачів фінансової звітності, потенційних інвесторів.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що інвестиції є основою розвитку підприємства, окремих галузей та економіки країни в цілому. Від уміння інвестувати залежить розквіт власного виробництва, можливості вирішення соціальних й екологічних проблем, сучасний рівень і потенційний динамізм фізичного, фінансового та людського капіталів. Без надійних основ інвестиційної діяльності, якими професійно володіли спеціалісти відповідно профілю, важко сподіватися на сталий розвиток вітчизняного виробництва, науково-технічний та соціальний прогрес, а з ним і на належне місце у світовому господарстві.

Метою дослідження в курсовій роботі - це особливості обліку довгострокових фінансових інвестицій на підприємствах України.

Для досягнення встановленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

· визначити економічну сутність та надати характеристику довгострокових фінансових інвестицій;

· встановити методи оцінки довгострокових фінансових інвестицій;

· визначити шляхи удосконалення обліку фінансових інвестицій на підприємстві.

Об'єктом дослідження є Закрите акціонерне товариство Страхова компанія “Інвест-сервіс”.

Предметом дослідження є методологія обліку та законодавче регулювання фінансових інвестицій підприємств України.

В умовах перехідної економіки суттєво зростає роль фінансових інститутів, що здатні забезпечити економічну, фінансову, соціальну стабілізацію та стати новим джерелом залучення інвестиційних ресурсів.

Розділ 1. Теоретичні основи обліку довгострокових фінансових інвестицій

1.1 Фінансові інвестиції. Поняття та види

Згідно з п. 1.28. Закону №283/97-ВР, інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств, інші фінансові інвестиції.

Поточні фінансові інвестиції -- фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентом грошових коштів).

Фінансові інвестиції характеризуються певними особливостями, основними з яких є:

І) використання у двох напрямах: перший -- отримання додаткового інвестиційного доходу у процесі користування вільними грошовими активами; другий -- їх протиінфляційний захист;

2) надання суб'єкту підприємницької діяльності вибору широкого діапазону інструментів інвестування за шкалою «дохідність -- ризик» та «дохідність -- ліквідність»;

3) виходячи з багатогранної інфраструктури фінансового ринку, пильніший та змістовніший моніторинг у процесі фінансового інвестування.

Суб'єкт підприємницької діяльності може здійснювати фінансове інвестування у таких формах:

1) вкладення капіталу до статутних фондів спільних підприємств;

2) вкладення капіталу у прибуткові види грошових інструментів;

3) вкладення капіталу у прибуткові види фондових інструментів.

Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій:

* інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі;

* інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюються за рахунок частини національного доходу або за рахунок фонду чистого нагромадження.

Інвестиції оновлення разом з інвестиціями розширення являють собою валові інвестиції.

Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції у таких формах:

· пайова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

· створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам;

· придбання діючих підприємств;

· придбання рухомого і нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт та ін.) [18, 216].

Розвиток національної економіки України в цілому чи будь-якого господарюючого суб'єкта пріоритетне пов'язують зі створенням належного фінансування потреб за внутрішніми та зовнішніми інвестиціями. Згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. До інвестицій можна віднести грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, облігації державних позик, облігації інших підприємств, депозитні сертифікати банків, акції та інші цінні папери.

Треба виділити дві складові частини, які виражають економічну сутність інвестування: вкладення капіталу й одержання переваг. Між ними існує так званий інвестиційний лаг -- як проміжок часу між вкладенням капіталу й отриманою від цього перевагою.

Капітал на фінансовому ринку розподіляють на позичковий та акціонерний. Джерело їх формування однакове -- це капітал, що належить юридичним і фізичним суб'єктам. Поділ відбувається за ознакою його функціонування у процесі фінансування.

За принципом використання механізмів і інструментів в процесі фінансування розрізняють:

· банки (фінансові структури, компанії, об'єднання);

· інвестиційні фонди (інвестиційні компанії, інвестиційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, трасти);

· ринок цінних паперів (фондовий ринок);

· прямі інвестори (стратегічні інвестори, приватні інвестори).

Варто врахувати, що існування величезної маси фінансового капіталу з численними і багатофункціональними механізмами обумовлює глибоку зацікавленість капіталу в його розміщенні, тобто весь даний ринок знаходиться в очікуванні об'єкта фінансування -- підприємства. Ринок створений для того, щоб задовольняти запити і надії підприємства. Один без іншого не існує. Вартість капіталу формується винятково у процесі співробітництва між двома ринками -- ринком фінансів і ринком виробництва. Це поняття необхідно усвідомити для того, щоб зняти невпевненість у керівників підприємств. Необхідно активно рухатися назустріч ринку капіталу. У процесі активного розвитку цього ринку за останні 200 років вироблені основні правила функціонування капіталу. Логіка появи таких правил виходить з елементарних бажань інвесторів зберегти свої кошти, мінімізувати ризик їх втрати. Якщо підприємство бажає взяти участь у цьому процесі, то, відповідно, насамперед, повинне грати за сталими правилами. Для цього потрібно знати і виконувати існуючу систему взаємин. Знання правил і суворе їх виконання -- головна умова участі підприємства в інвестиційному процесі. Крім того, інвестора цікавить не формальне керівництво компанією, а особи, які за нею стоять. Йому потрібна точна інформація, яким чином і поміж ким будуть розподілятися прибутки у разі надання інвестиції [18, 224].

Усі залучені засоби, які використовує підприємство у своїй діяльності, можна розділити на 2 групи за функціональною ознакою:

· позичкові (кредитні ресурси), за використання яких підприємство повинне платити щорічний відсоток, так звану кредитну ставку;

· інвестиції (статутний і інший капітал), за використання яких підприємство виплачує інвестору дивіденди з прибутку, якщо такий існує.

Існують принципові розходження між цими двома видами капіталу. У першому випадку підприємство виплачує щорічні відсотки незалежно від результатів діяльності, у другому випадку -- дивіденди виплачуються тільки з результатів діяльності (тобто при наявності прибутку).

Немає необхідності підкреслювати, наскільки ці розходження принципові для керівника в момент ухвалення рішення про можливе джерело фінансування майбутнього проекту. У випадку, якщо використовуються позичкові засоби (кредитні ресурси), керівника будуть цікавити наступні показники:

· умови їхнього одержання;

· надання зустрічних гарантій (застави, страхування й ін.);

· кредитна ставка (щорічний відсоток);

· термін, на який можуть бути надані кредити;

· умови погашення заборгованості (відсотки й основна сума боргу).

Якщо рішення прийняте на користь інвестицій, то керівник повинен знати:

· розподіл часток учасників у статутному фонді підприємства;

· розподіл обов'язків учасників (виконання інвестиційних зобов'язань іноземного учасника, тобто інвестора) за умовами Установчого договору;

· сподівання інвестора на майбутню рентабельність вкладень.

З перерахованого вище випливає наступне принципове розходження між двома видами фінансування: якщо використовуються кредитні ресурси, то підприємство приймає на себе всі ризики перед кредитором. У випадку, якщо проект з якої-небудь причини буде зірваний, підприємство виплачує банку повну суму боргу плюс відсотки. Якщо такої можливості підприємство не має, то реальною стає загроза втрати власності, яка у формі застави перейде кредитору.

В другому варіанті (з інвестиціями) ризик утрати капіталу приймають на себе учасники. Підприємство не несе фінансової відповідальності за невдачі в процесі реалізації інвестиційного проекту.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад (Схема. 1.1.1).

Схема. 1.1. Функціонально-елементний склад інвестицій підприємства.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), відокремлюють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні - на прямі і портфельні [18, 232].

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, так як він не є реальним багатством і не має дійсної вартості, на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери і галузі суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження відрізняють два види акцій - іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу - звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованим - фінансовий розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.

Вкладення підприємством з метою отримання додаткових доходів вільних ресурсів (в т.ч. грошові кошти) в активи, не пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг) і створенням об'єктів тривалого користування, називаються фінансовими вкладеннями.

Фінансові вкладення здійснюються з метою:

1.Отримання відповідного, як правило, сталого доходу. Так, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримати прибуток, який складається з двох елементів:

· доходу у вигляді дивідендів, отриманих протягом інвестиційного періоду;

· зростання ринкової вартості акцій, що знаходяться у власності інвестора, оскільки інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, що в кінцевому підсумку призводить до зростання ринкової вартості акцій.

У будь-якої юридичної особи, зайнятої в сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері й є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, внаслідок цього, не є фінансовими вкладеннями. Для вказаних організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде складати предмет їх основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, -- посередницьку діяльність.

2. Збільшення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися у можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій. Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називаються пов'язаними сторонами.

3.Отримання податкових пільг за інвестиціями.

Досліджуючи інвестиційну діяльність, потрібно врахувати специфічні риси інвестицій:

1) інвестиції вимагають значних фінансових витрат;

2) віддачу від інвестицій можна отримати лише у перспективному періоді на стадії експлуатації об'єкта інвестування;

3) при здійсненні інвестицій виникає ризик, який варто врахувати, вибираючи та реалізуючи інвестиційні проекти.

Також треба врахувати кваліфікаційні ознаки інвестицій, які виражають зміст методики аналізу та її функціональне призначення.

1.2 Економічна суть обліку довгострокових фінансових інвестицій

Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції. В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні (див. схему 1.2.1). Розглянемо, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському та податковому обліку.

Схема 1.1.1 Класифікація фінансових інвестицій

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові інвестиції - це: активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

До таких активів зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому законодавстві, зокрема в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну „фінансові інвестиції". Згідно з п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів4 та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку з податку на прибуток - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку з податку на прибуток відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку [20, 301].

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Згідно з п.п.1.5.1 Закону №283/97-ВР, до деривативів належить форвардний та ф'ючерсний контракти, опціони. Крім того, деривативи поділяються за видами цінностей на фондовий, валютний та товарний.

В Законі №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій по купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей фінансової звітності розрізняють:

· довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

· поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

В свою чергу довгострокові фінансові інвестиції поділяються на: інвестиції пов'язаним1 сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам. Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти грошових коштів, тобто короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції [20, 312]..

Згідно з П(с)БО 2, пов'язані сторони - це особи, стосунки між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про облікову політику визначає поточні фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).

Згідно з нормами П(с)БО 2 та П(с)БО 12, об'єктом бухгалтерського обліку фінансових інвестицій є актив (наприклад, цінний папір, тощо), тобто ресурс, що контролюється підприємством в результаті минулих подій, та використання якого, як очікується, приведе до надходження економічних вигод (наприклад, прибутку тощо) у майбутньому. Об'єктом же податкового обліку є безпосередньо як фінансова інвестиція в цілому (див. визначення вище), так і її окремі складові, зокрема, господарські операції (в т.ч. купівля-продаж) з безстроковими цінними паперами6, сертифікатами і облігаціями, процентними і дисконтними цінними паперами (наприклад, акціями). Отже, фінансові інвестиції трактуються в бухгалтерському та податковому обліку по різному, і крім того, їх класифікація та об'єкти обліку дещо відрізняються. Тому, і методологічні засади формування інформації про фінансові інвестиції в бухгалтерському обліку одні, а в податковому обліку інші.

Відповідно до п.п.7.9.4 Закону №283/97-ВР, безстрокові цінні папери - це цінні папери, які не мають встановленого строку погашення чи мають строк погашення більш як 10 років з моменту їх емісії (випуску) або згідно з умовами емісії передбачають право емітента приймати одноособове рішення про продовження строку погашення (ліквідації) таких цінних паперів, незалежно від загального строку дії таких цінних паперів.

Розділ 2. Організаційна-економічна характеристика страхової компанії ЗАТ СК „Інвест-сервіс”

ЗАТ СК „Інвест-сервіс” ліцензована страхова компанія., яка знаходиться за адресою: 88000, Україна, Закарпатська обл., Ужгород, вул. Гойди, 10.

Товариство веде облік результатів діяльності, оперативний, бухгалтерський облік та статистичну звітність. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник Товариства. Керівник створює необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах. Товариство веде бухгалтерський облік майна та результатів своєї роботи методом подвійного запису господарських операцій згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку. Баланс станом на 1 січня 2008 ЗАТ СК „Інвест-сервіс” див. Додаток 2.

Бухгалтерський облік фінансово - господарської діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” здійснюється бухгалтерією, яку очолює головний бухгалтер, безпосередньо підпорядкований керівнику підприємства. До основних обовязків головного бухгалтері відноситься:

· організація роботи відділу у відповідності з чинними законодавчими актами;

· контроль за правильністю та своєчасністю проведення розрахунків із бюджетом та діловими партнерами;

· організація підготовки відповідних даних до нарад, засідань, переговорів;

· забезпечення працівників відділу бухгалтерії всім необхідним приладдям;

· організує та контролює документообіг у відділі;

· розподіляє обовязки по бухгалтерії;

· перевіряє та контролює роботу підлеглих бухгалтерів;

· надавати фінансовим органам головну звітність підприємств.

У бухгалтерії ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” працює сім бухгалтерів під керівництвом головного бухгалтера. Крім цього безпосередньо на діючих обєктах обліку працюють робітники-сумісники, які не є робітниками бухгалтерії, але виконують частково роботу бухгалтерів та збирають необхідну первинну документацію для безперервного ведення облікового процесу.

Кожний бухгалтер має закріплений за ним обсяг робіт які повинні виконуватися в обумовлений головним бухгалтером та законодавством час.

На підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку. Облікова політика визначається наказом по підприємству. Бухгалтер та головний бухгалтер мають посадові інструкції. Бухгалтерські документи зберігаються в бухгалтерії у книжкових шафах у хронологічному порядку. Свідоцтво про державну реєстрацію, платника ПДВ, печатка - зберігаються у сейфі.

Таблиця 2.1 Показники діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс”, тис. грн. [Додаток 3].

Показники	2006	2007	Відхилення
			Абсолют.	%
1. Товарообіг	21432	24360	+2928	+13,6
2. Страхові відшкодування, тис. грн..	3572	4060	+488	+13,6
3. Доход від реалізації	17860	20300	+2440	+13,6
4. Фінансові витрати	13320	15138	+1818	+13,6
5. Операційні витрати	3650	3965	+315	+8,6
6. Балансовий прибуток	890	1197	+307	+34,5
7. Чистий прибуток	623	838	+215	+34,5
8. Рентабельність, %	17,1	21,1	+4,0	+23,4

Показники діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” свідчать про збільшення товарообігу та, відповідно, доходу від реалізації у 2007 році порівняно з 2006 роком на 13,6%. При цьому операційні витрати збільшились лише на 8,6%. Випереджаючий темп зростання доходу у порівнянні з витратами є позитивним фактором, в результаті якого чистий прибуток підприємства збільшився на 215 тис. грн.., що складає 34,5%. Збільшення показника рентабельності на 4% доводить, що діяльність підприємства у 2007 році значно покращилась.

Однією з умов правильного здійснення бухгалтерського обліку є наявність і достовірність первинних документів, оскільки саме вони відображають факт здійснення господарських операцій. На їх підставі здійснюються бухгалтерські записи у аналітичному та синтетичному обліку, від правильності яких залежить якість складання фінансової звітності.

Фінансові ресурси страхової компанії, які знаходяться в її розпорядженні, є сукупністю ресурсів, за рахунок яких виконуються зобов?язання у разі настання страхового випадку та забезпечується нормальне функціонування компанії. Джерелами інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” є:

· надходження страхових премій;

· власні засоби, які можуть використовуватися на протязі декількох років.

При інвестуванні вказаних засобів необхідно враховувати структуру та оптимальний термін інвестування. При цьому необхідно виходити з того, що резерви є засобами страхувальників та у разі настання страхового випадку повинні вчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути більшим у порівнянні з внесками за надання страхової послуги. Активи страхової компанії повинні бути розміщені з урахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності та диверсифікації.

Інвестиційна діяльність ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс підлягає певній інвестиційній політиці, яку підприємство формує самостійно виходячи з мети свого стратегічного розвитку і можливостей формування інвестиційних ресурсів (інвестованого капіталу).

Головною метою інвестиційної політики ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” є вибір і реалізація найбільш ефективних шляхів розширення його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку в довгостроковій перспективі.

ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” здійснює свою інвестиційну діяльність у відповідності з певними принципами, головними з яких є:

Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності у відповідності з розробленою стратегією розвитку. Розробка напрямку цієї діяльності повинна підлягати меті та завданням стратегічного розвитку підприємства, товарну та регіональну спрямованість цього розвитку, зростання потенціалу та зростання ринкової вартості підприємства.

Облік умов зовнішнього інвестиційного середовища та кон'юнктури інвестиційного ринку. Здійснюючи інвестиційну діяльність ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” виходить з правових її умов у розрізі, окремих її форм, аналізу поточної кон'юнктури інвестиційного ринку, можливостей інвестиційної інфраструктури у регіоні своєї діяльності та інших факторів зовнішнього характеру, які визначають ефективність інвестиційного процесу.

Визначення співвідношень різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду. Функціональна спрямованість діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” визначає пріоритетною формою здійснення реальних інвестицій, які забезпечують процес постійного розвитку матеріально-технічної бази та технологічний процес. Однак, на окремих етапах розвитку виправдане здійснення і фінансових інвестицій. Така форма інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування по відібраним інвестиційним проектам; у разі коли кон'юнктура грошового або фондового ринків дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж страхова діяльність в окремих сегментах ринку страхових послуг; у випадках наміченого "захоплення" інших підприємств перед товарною чи регіональною диверсифікацією своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання значного пакунка їх акцій) та в ряді інших аналогічних випадків.)

Формування необхідного об'єму інвестиційних ресурсів, потрібних для здійснення інвестиційної діяльності. Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” здійснюються за рахунок формованих ним інвестиційних ресурсів. Невеликі інвестиції здійснюються підприємством за рахунок власних фінансових ресурсів та запозичених коштів, сформованих в процесі поточної господарської діяльності. Реалізація великих реальних інвестиційних програм потребує тривалої акумуляції капіталу, призначеного до інвестування.

Формування інвестиційних ресурсів ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” покликане забезпечити невпинну інвестиційну діяльність в передбачених обсягах, найбільш ефективне використання накопиченого капіталу, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі. Воно передбачає

· планування потреб в цілому об'ємі інвестиційних ресурсів (у межах сукупної потреби в фінансових ресурсах на плановий період);

· визначення найбільш ефективних методів фінансування окремих інвестиційних програм та проектів;

· вивчення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок різноманітних джерел;

· оптимізацію структури джерел формування інвестиційних ресурсів.

Відбір найбільш ефективних об'єктів конкретного інвестування. По кожному з напрямків інвестиційної діяльності у розрізі окремих форм інвестування повинні бути відібрані найбільш ефективні його об'єкти. З цією метою на інвестиційному ринку вивчається склад таких об'єктів реальних інвестиційних проектів, грошових та фондових інструментів та здійснюється оцінка припустимої їх ефективності.

Формування інвестиційного портфеля підприємства на наступний період. З переліку можливих об'єктів інвестування формується сукупний інвестиційний портфель страхової компанії. Таке формування ґрунтується на критеріях рівня ефективності, рівня інвестиційних ризиків та рівня ліквідності такого портфеля в цілому.

Процес здійснення інвестиційної діяльності вимагає різного роду фінансових розрахунків пов'язаних з потоками грошових коштів в різні періоди часу. Головну роль в цих розрахунках відіграє оцінка вартості грошей в часі. Концепція цієї оцінки ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку (рівня депозитного чи кредитного відсотків). Враховуючи, що інвестування являє собою тривалий процес, у практиці інвестиційної діяльності ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” часто доводиться порівнювати вартість грошей з початку їх інвестування з вартістю їх повернення у вигляді майбутнього прибутку, амортизаційних відрахувань, тощо (цей поворотний потік інвестиційного капіталу носить назву "чистий грошовий потік").

В процесі порівняння вартості грошових коштів при їх інвестуванні та поверненні використовують два основних поняття - майбутня вартість грошей та їх теперішня.

Майбутня вартість грошей являє собою суму вкладених в нинішній момент коштів, в яку вони перетворюються через певний період часу з урахуванням певної ставки відсотка. Визначення майбутньої вартості грошей зв'язано з процесом збільшення вартості грошових активів, які являють собою поетапне їх збільшення шляхом приєднання до початкового їх розміру суми відсотка (відсоткових платежів). Ця сума розраховується за так званою "відсотковою ставкою". В інвестиційних розрахунках ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” відсоткова ставка застосовується не тільки як інструмент збільшення вартості грошових засобів, а і як вимірник ступеню прибутковості інвестиційних операцій компанії.

Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових засобів, приведених з урахуванням певної ставки відсотка (так званої дисконтної ставки) до нинішнього періоду. Визначення теперішньої вартості грошей пов'язано з процесом дисконтування їх вартості у часі, який являє собою операцію зворотну збільшенню при обумовленому майбутнім розміром грошових засобів. В цьому випадку сума відсотка (дисконту) віднімається із кінцевої суми (майбутньої вартості) грошових засобів.

Така ситуація виникає у тих випадках, коли необхідно визначити скільки грошових коштів необхідно інвестувати сьогодні для того, щоб через визначений період часу отримати заздалегідь обумовлену їх суму.

Страхова компанія “Інвест-сервіс” в своєї діяльності здійснює фінансові та реальні інвестиції.

До фінансових інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” належать:

· акції, а також інші цінні папери (облігації підприємств або державних і місцевих позик);

· кошти, які вкладені у статутний капітал інших підприємств на території України і за кордоном.

До реальних інвестицій ЗАТ Страхова компанія “Інвест-сервіс” відносяться капітальні вкладення, які являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства [Додаток 1]. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення - це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури, а чисті - витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього з загального обсягу капітальних вкладень треба вилучити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За існуючою на ЗАТ Страхова компанія «Інвест-сервіс» системою планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

вартість будівельно-монтажних робіт;

вартість усіх видів устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;

інші капітальні роботи і витрати.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень.

Ціна будівельної продукції розраховується на підставі кошторисної вартості. Якщо фактичні витрати менше, ніж кошторисна вартість, то це означає, що підприємство отримає прибуток понад планових накопичень. Якщо ж підприємство допустить перевитрати, то прибуток буде менше кошторисної величини, і навіть можливе виникнення збитків.

Договірна ціна будівельно-монтажних робіт визначається як сума наступних складових:

ДЦ = ВМ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН,

де ДЦ - договірна ціна будівельно-монтажних робіт;

ВМ - вартість будівельних матеріалів;

ОЗП -основна заробітна плата;

ЕМ - вартість експлуатації будівельних машин і механізмів;

НВ - накладні витрати;

ПН - планові нагромадження.

Всі ці складові, за винятком планових нагромаджень, тобто величини прибутку, визначаються у відповідності з кошторисними нормативами і фактичними цінами ресурсів, а накладні витрати розраховуються у відповідності з державними будівельними нормами. Величина прибутку визначається у процентному відношенні до суми інших складових (6-10% у відповідності до державних будівельних норм). Враховуючи, що сума всіх складових, за винятком вартості матеріалів, яка являє собою додану вартість, маємо:

ДЦ = ВМ + ДВ, де ДВ + ОЗП + ЕМ + НВ + ПН - додана вартість.

Під посиленням ринкових чинників у ціноутворенні мається на увазі надання можливості підрядникам договірного визначення за узгодженням із замовником розміру доданої вартості.

Облік будівництва розпочинається з відкриття об'єкту, який складається з наступних етапів:

· складання кошторису робіт;

· прийняття наказу на початок капітального будівництва (генеральний директор);

· наймання підрядників або призначення виконавців зі сторони працівників підприємства;

· складання підрядником “Акту приймання-передачі виконаних робіт” форма Ф-2, який повинні підписати: підрядчик, начальник цеха, та керівництво підприємства в особі заступника генерального директора;

· до форми Ф-2 обов'язково додається форма Ф-3 “Довідка про вартість виконаних робіт”.

При визначенні ціни використовуються показники кошторисної, планової (розрахованої з урахуванням конкретних умов) і фактичної (реально сформованої на будівельному майданчику) собівартості будівельно-монтажних робіт в залежності від умов договорів.

Договір на виконання підрядних робіт є основним документом, що забезпечує узгоджену діяльність учасників будівництва. Слід також ураховувати застосування особливого порядку оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковими контрактами.

Згідно п. 7.10. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під терміном “довгостроковий контракт” слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво або монтаж матеріальних цінностей, які будуть входити в склад основних фондів замовника або складові частини таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з будівництвом (технологічні та конструкторські роботи та розробки), при умові, якщо такий контракт не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання передоплати. Виконавець таких контрактів, самостійно визначає доходи та витрати, нараховані та понесені на протязі звітного періоду в зв'язку з виконанням довгострокового контракту, використовуючи оціночні коефіцієнти виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход у звітному періоді визначається добутком ціни контракту на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначається на рівні фактично нарахованих витрат, пов'язаних з виконанням довгострокового контракту. Витрати та доходи, нараховані виконавцем довгострокового контракту на протязі звітного періоду, включаються у склад валового доходу та валових витрат у межах нарахованих сум.

Після завершення довгострокового контракту виконавець здійснює перерахунок сум податкових зобов'язань, попередньо визначені ним за результатами кожного податкового періоду на протязі строку виконання такого довгострокового контракту, на підставі розрахунку фактичного коефіцієнту виконання довгострокового контракту як співвідношення витрат відповідних попередніх звітних періодів до фактичних загальних витрат. Доход таких періодів визначається як добуток кінцевої договірної ціни об'єкту довгострокового контракту на фактичний коефіцієнт виконання довгострокового контракту.

Основи формування в бухгалтерському обліку страхової компанії “Інвест-сервіс” інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» [Додаток 4, 5].

Згідно з П(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю.

Аналітичний облік здійснюють за видами фінансових інвестицій із забезпеченням можливості отримання інформації про інвестиції як на території країни, так і за кордоном.

Інформацію про фінансові інвестиції розкривають у Примітках до фінансової звітності, в яких указують:

· балансову вартість фінансових інвестицій, включених до статті балансу «Довгострокові фінансові інвестиції, обліковані методом участі в капіталі інших підприємств»;

· фінансові інвестиції, включені до статей балансу «Інші довгострокові фінансові інвестиції» та «Поточні фінансові інвестиції» за собівартістю, за справедливою вартістю, за амортизованою вартістю;

· підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій;

· доходи і втрати від змін справедливої вартості фінансових інвестицій за звітний період;

· перелік асоційованих, дочірніх, спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, які використовуються для обліку фінансових інвестицій.

Контрольний учасник спільного підприємства також розкриває інформацію про зобов'язання інвестиційного характеру в Примітках до фінансової звітності.

Цінними паперами, що відносяться до фінансових інвестицій, є облігації внутрішніх державних і місцевих позик, а також облігації, які випускають окремі підприємства, але які не дають права їх власнику на участь в управлінні підприємством.

Облігації можуть випускати підприємства всіх форм власності, об'єднання підприємств, акціонерні та інші товариства, не дають їх власникам права на участь в управлінні. Ці облігації можуть бути іменними та на пред'явника, вільно обертатися або з обмеженим колом обігу.

Акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму не більш як 25% від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

Облігації, запропоновані до відкритого продажу з наступним вільним обігом, повинні мати купонний лист.

Не допускається випуск облігацій підприємствами для відшкодування збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю.

Облігації всіх видів купуються громадянами лише за рахунок їх власних коштів. Підприємства купують облігації всіх видів за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків.

Усі цінні папери мають зберігатися у вогнетривких шафах, сейфах. За відсутності необхідних умов їх можна здати на зберігання до банку. Особливих умов зберігання потребують також чисті, незаповнені бланки чеків, квитанцій, трудових книжок тощо. Для контролю за їх збереженням ведуть окремий журнал, в якому розписуються особи, що отримали бланки суворої звітності, із зазначенням номера та серії бланка.

Матеріальна відповідальність за їх збереження покладається на касира або особу, яка виконує його обов'язки.

Усі цінні папери, що зберігаються в касі, описуються у відповідному реєстрі (книзі), який складають у 2-х примірниках: один -- для касира, другий -- для бухгалтерської служби. Записи в ньому ведуться за кожним видом цінного папера.

Таким чином, обов'язком бухгалтера є також робота з цінними паперами, а саме: забезпечення їх збереження, своєчасного пред'явлення при розрахунках, обліку фінансових результатів за операціями з ними. Для окремих підприємств (у страхових та інвестиційних компаніях, акціонерних товариствах, банках, фондових біржах тощо) робота з цінними паперами -- їх основна діяльність, для інших -- можливість отримання прибутків від господарського використання коштів.

Порівняльна характеристика кореспонденції рахунків

Кореспонденція рахунків, що використовується на ЗАТ СК „Інвест-сервіс”	Нормативні показники	Назва операції	Відхилення
Дт 14 Кт 72	Дт 14 Кт 72	Дохід від участі в капіталі	Немає
Дт 96 Кт 14	Дт 96 Кт 14	Списуються втрати, завдані внаслідок отримання асоційованим підприємством збитків	Немає
Дт 97 Кт 10	Дт 97 Кт 10	Списання й уцінка основних засобів	Немає
Дт 79 Кт 97	Дт 79 Кт 97	Списання витрат на фінансові результати	Немає
Дт 141 Кт 31	Дт 141 Кт 31	Інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства	Немає
Дт 141 Кт 721	Дт 141 Кт 721	Отриманий дохід від інвестицій в асоційоване підприємство	Немає
Дт 373 Кт 141	Дт 373 Кт 141	Нарахування дивідендів за інвестиціями	Немає

Зробивши невелику характеристику кореспонденції рахунків, ми можемо зробити висновок, що відхилень від нормативної бази немає.

Розділ 3. Облік довгострокових фінансових інвестицій

3.1 Визначення та оцінка фінансових інвестицій

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”. Вибір таких методів залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Оцінка фінансових вкладень здійснюється у двох випадках: при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій та в разі складання фінансової звітності. Оцінка, що провадиться при безпосередньому придбанні фінансових інвестицій, називається первісною оцінкою; а та, що здійснюється в разі складання фінансової звітності -- оцінкою на дату балансу.

Поточні та довгострокові інвестиції при безпосередньому придбанні оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату (мал. 3.1.1).

Мал.. 3.1.1 Первісна оцінка фінансових інвестицій

Собівартість поточної та довгострокової фінансової інвестиції включає такі складові:

* ціна її придбання;

* можливі комісійні винагороди (винагороди фінансовим посередникам тощо);

* податки, збори, обов'язкові платежі, які пов'язані з придбанням фінансової інвестиції;

* суми мита, які сплачуються під час придбання (реєстрація договорів);

* інші можливі додаткові витрати [19, 90].

Ці витрати виникають у підприємств, якщо фінансові інвестиції вони будуть придбавати за грошові кошти. Але не виключена можливість надходження фінансових інвестицій на підприємства способом обміну на цінні папери власної емісії або на інші активи. У цьому випадку згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції” собівартість фінансової інвестиції визначається справедливою вартістю цінних паперів або активів, що обмінюються на фінансові інвестиції.

У п. 4 П(С)БО 19 наведено дефініцію терміна “справедлива вартість”: це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими й незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю інвестицій, тобто сумою, яку можна отримати від продажу на активному ринку. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їхньою собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 “Основні засоби”, “зменшення корисності” -- це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Слід зазначити, що справедлива вартість може бути як вищою, так і нижчою від собівартості. У такому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство володіє частиною акціонерних капіталів кількох інших товариств, такі акції розглядаються як інвестиційний портфель короткострокових цінних паперів. Якщо ж воно володіє поточними борговими зобов'язаннями -- це портфель боргових зобов'язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Для того, щоб провести оцінку фінансових інвестицій на дату балансу (для відображення їх у фінансовій звітності) можна використовувати один із трьох методів:

1. Оцінка за справедливою вартістю;

2. Оцінка за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій;

3. Оцінка за методом участі в капіталі.

У разі володіння борговими інвестиціями (облігаціями) для їх оцінки на дату балансу застосовується метод оцінки за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій (АСФІ).

Вкладення, які утримуються для перепродажу, повинні бути переоцінені на дату балансу за кожною інвестицією окремо, виходячи з їхньої справедливої вартості [19, 99].

Порядок оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю встановлено пунктами 8 та 9 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність означеного методу полягає в тому, що для оцінки фінансової інвестиції на дату балансу використовується сума, що дорівнює вартості, за якою може бути здійснена реалізація інвестиції в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Методом оцінки за справедливою вартістю на дату балансу оцінюють фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу.

Порядок оцінювання означених вкладень на дату балансу за амортизованою собівартістю встановлено пунктом 10 Положення (стандарту) 12 “Фінансові інвестиції”. Сутність цього методу полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія в разі придбання) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. При цьому амортизована собівартість інвестиції визначається додаванням вартості вкладень на попередню дату та суми амортизації дисконту (премій) за звітний період.

Суть амортизації премій зводиться ось до чого: їх сума повинна розподілятися на весь період, на який інвестиції були придбані, тобто спрямовуватись на сплату відсотків інвесторам. Таким чином, амортизацію премій необхідно протягом усього періоду розподілити так, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума премій досягла нульового значення.

Суть амортизації дисконту полягає в такому: його сума повинна розподілятися на весь період, на який придбана інвестиція, тобто спрямовуватись на збільшення витрат зі сплати відсотків інвесторам. Амортизація дисконту протягом цього періоду має розбиватися таким чином, щоб на дату погашення інвестицій їх поточна вартість дорівнювала номінальній, а сума дисконту досягла нульового значення. За допомогою цього методу проводиться оцінка на дату балансу фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення.