72

ЗМІСТ

Вступ

1 Теоретичні основи дослідження

1.1 Економічний зміст основних засобів, їх класифікація, методи оцінки

та завдання обліку

1.2 Нормативно-правове та літературне забезпечення обліку основних

засобів

2 Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського

господарства „Пролісок” Самбірського району Львівської області

2.1 Загальні відомості про господарство, організаційна структура та

спеціалізація

2.2 Характеристика основних економічних показників господарства

2.3 Організація облікової служби

2.4 Стан охорони праці та заходи його покращення

2.5 Стан екологічної безпеки та заходи його покращення

3 Організація обліку та контролю основних засобів

3.1 Документація руху основних засобів

3.2 Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

3.3 Облік зносу (амортизації) основних засобів

3.4 Облік витрат на ремонт і поліпшення основних засобів

3.5 Контроль основних засобів

3.6 Напрями вдосконалення обліку основних засобів

Висновки і пропозиції

Вступ

Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є основні засоби. Без них не може здійснюватися ні один господарський процес.

Прискорення науково-технічного прогресу найповніше проявляється в кількісному зростанні та якісному вдосконаленні основних виробничих фондів, які разом з трудовими та земельними ресурсами становлять основу сільськогосподарського виробництва.

Кількісне зростання та якісне вдосконалення основних виробничих фондів, їх концентрації в провідних галузях сільськогосподарського виробництва сприяють поглибленню технологічного поділу праці, розвитку міжгалузевих та міжгосподарських зв'язків. Крім того, вони виступають матеріально-речовим чинником сільськогосподарського виробництва та вдосконалення вироблених відносин.

За будь-якої форми власності важливим чинником раціонального господарювання, відносин власності, приватизації майна є визначення відповідної вартості засобів виробництва. Вартість засобів виробництва, яка не відповідає сучасному рівню цін, зумовлює зниження ціни виробництва, ускладнює процеси відтворення матеріально-технічної бази.

Функціонуючим засобом виробництва є земля внаслідок застосування живої і упевненої праці. Причому вона повинна бути спрямована на її поліпшення, підвищення економічної родючості ґрунту. Тому в сільському господарстві досліджувати економічну категорію основних засобів виробництва, закономірності формування й ефективного функціонування необхідно з урахуванням природної та економічної родючості земельних угідь, тобто їх якісних характеристик.

Велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства має поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням. Цьому сприяє добре побудований облік основних засобів.

Перехід України на принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зумовив істотні зміни в порядку ведення бухгалтерського обліку основних засобів. Складність полягає в застосуванні вимог П (С) БО №7 „Основні засоби” на практиці, оскільки новий порядок обліку основних засобів суттєво відрізняється не тільки від використовуваного раніше, а й від чинного паралельно з бухгалтерським порядку податкового обліку основних засобів. Цим і визначається актуальність обраної теми.

Метою дослідження є вивчення організації обліку основних засобів та обґрунтування напрямків вдосконалення обліку в умовах реформування системи бухгалтерського обліку.

Предметом дослідження є засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства.

Об'єктом дослідження обрано СФГ „Пролісок” Самбірського району Львівської області.

1 Теоретичні основи дослідження

1.1 Економічний зміст основних засобів їх класифікація, методи

оцінки та завдання обліку

В економічній теорії під основними засобами розуміють засоби праці, які використовуються протягом тривалого часу, при цьому зберігають свою початкову фізичну форму і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами, на протязі декількох виробничих ступенів, по мірі фізичного і морального зносу. Засоби праці - це те, за допомогою чого працівник діє на предмет праці з метою одержання результату.

П (С) БО 7 визначає основні засоби як „матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)” [21].

Таким чином, для віднесення матеріального об'єкта до основних засобів об'єкт:

1) повинен бути визначений активом, тобто, згідно п. 6 П (С) БО 7, повинна існувати імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Майбутня економічна вигода згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку - це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство прямо чи непрямо, грошових засобів чи їх еквівалентів. Потенціал може бути, тобто частиною господарської діяльності підприємства.

Потенціал може набувати форми конвертованості в грошові засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також є майбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошових засобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати на виробництво.

Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:

- використовуватися окремо чи разом з іншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;

- обмін на інші активи, в тому числі на грошові засоби;

- використання для погашення заборгованості

- розподіл між власниками підприємства;

2) повинен використовуватися для визначеної мети:

- виробництва, поставки товарів, надання послуг;

- здачі в оренду;

- здійснення соціально-культурних функцій;

3) повинен мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).

Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об'єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу.

В економічній літературі часто вживається термін „основні фонди”. Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8. 2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р. розуміють матеріальні цінності, використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію постійно зменшується в зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

Для контролю за наявністю та рухом об'єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.

Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Відповідно до Закону України „про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди підлягають розподілу за такими групами6

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації;

група 3 - будь-які інші фонди, не включені до групи 1 і 2.

Крім того основні засоби поділяють: за сферою застосування - виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення, невиробничі основні засоби: за використанням - діючі і недіючі; за речовим складом - інвентарні і неінвентарні; за належністю - власні і орендовані.

Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва та його обслуговуванні. На них нараховують амортизацію, тоді як на недіючі, тобто ці, які перебувають у запасі, консервації, не зараховують амортизацію.

Власні основні засоби належать конкретному підприємству і обліковуються на його балансі, а орендовані обліковуються поза балансом підприємства, оскільки перебувають у тимчасовому користуванні.

Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти й підраховувати в натурі, а інвентарні - не мають речового змісту і є витратами на земельні, водні та лісові угіддя, вкладень.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки - по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан ( стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату внесків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до стажу цього капіталу підприємства, визначається погодження засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” та 16 „Витрати”.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в облік на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін на подібний об'єкт дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній на суму, грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкта основних засобів, що може бути отримана в операціях обміну між проінформованими зацікавленими сторонами. Згідно з додатком до ПБ019 справедлива вартість основних засобів визначається таким чином:

- земля та будівлі - решіткова вартість;

- машини та обладнання - решіткова вартість. У разі відсутності даних про решіткову вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

- інші засоби - відновлена вартість;

в узагальненому вигляді підхід до визначення оцінки основних засобів, отриманих в облік на інші активи, показано на рисунку 1.1

= =

Рис. 1.1 Методика оцінки основних засобів, отриманих в обмін на інші активи.

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за допомогою молодняку тварин, стриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань.

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманнями тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє відповідні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П (С) БО9 „Запаси”.

Собівартість об'єктів, збудованих власними силами включає: - вартість робіт, виконаних субпідрядниками;

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші операційні витрати, що безпосередньо пов'язані з будівництвом активу;

- вартість ліцензії (дозволу) на будівництво;

- оплату фахових послуг (архітекторів, юристів).

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.

Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. При здійсненні переоцінки основних засобів для кожного об'єкта повинен здійснюватися аналітичний обмін зміни первісної вартості. За кожним переоціненим об'єктом основних засобів необхідно забезпечити окремий облік суми до оцінки, віднесеної до складу додаткового капіталу, і суми віднесеної на витрати.

Економічне значення переоцінки полягає по-перше, у тому, щоб визначити реальну вартість активів підприємства, отже, реальну вартість активів підприємства, по-друге - дає можливість уточнити витрати підприємства, насамперед собівартість продукції і товарів та відкоригувати цінову політику.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первинної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів по закінченню періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продані) цього об'єкту.

Перед обліком основних засобів стоять такі завдання:

- своєчасне і повне документальне оформлення руху основних засобів;

- об'єктивна оцінка і правильне нарахування амортизації у відповідності із встановленими нормами і своєчасне відображення в первинних документах і бухгалтерських реєстрах;

- своєчасне відображення в обліку зносу основних засобів, виявлення результатів від їх ліквідації;

- обґрунтоване відображення в обліку витрат на ремонт і поліпшення основних засобів.

1.2 Нормативно-правове та літературне забезпечення обліку основних

засобів

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах регламентується рядом законодавчих актів. Важливим актом є Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”. Цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно даного документу бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами, так як фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, відповідальність за правильність його ведення несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів [11].

В зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку Міністерством фінансів України було затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операції підприємств і організацій. Для обліку основних засобів у Плані передбачено рахунок 10 „Основні засоби” і ряд субрахунків [24].

Крім цього затверджено інструкцію про застосування плану рахунків [17]. Вона спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведено коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції.

Значна роль відводиться П (С)БО. Для обліку основних засобів передбачений П(С)БО7 „Основні засоби”. Це положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності [21]. Стандарт 7 містить вимогу класифікації основних засобів на дев'ять груп. Одним із основних і значущих термінів стандартує поняття „справедлива вартість”. Від правильності визначення справедливої вартості залежить первинна вартість основних засобів, придбаних внаслідок бартерних операцій, одержаних безоплатно або у рахунок внеску до статутного капіталу.

Новим у Стандарті 7 є те, що первинна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за якими виражені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Крім цього Стандарт 7 пропонує п'ять методів амортизації, а також дозволяє застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Обмін основних засобів, формування вартості у фінансовому обліку з прийняттям стандарту 7 докорінно відрізняється від податкового обліку. Оскільки досліджуване господарство при нарахуванні амортизації користується методами передбачені податковим обліком, то вони при цьому керуються положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1987 р. (зі змінами і доповненнями).

Згідно цього Закону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скориговагоного прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею [12].

Основні фонду поділяються на три групи, для яких, відповідно до Закону і встановлену річну норму амортизації для І групи - 5%, ІІ групи - 25% і IV групи - 15%.

Згідно п. 8.8. ст. 8 Закону платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 5 відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Всі сільськогосподарські формування, які ведуть бухгалтерський облік за журнально-ордерною формою обліку повинні використовувати регістри журнально-ордерної форми. По даний час в досліджувальному господарстві керуються Інструкцією по журнально-ордерній формі обліку в сільськогосподарських підприємствах [16]. Проте наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 р. № 356 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [20]. Прийняті Методичні рекомендації є важливим кроком виконання заходів з реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиці аналітичних даних, аркушів-розшифровок.

Основним засобам на підприємстві відводиться важлива роль, а тому необхідно контролювати їх надходження і вибуття. Основним документом, яким визначено завдання економічного контролю, його органи, права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють функції економічного контролю ревізійних комісій є Закон України „Про контрольно-ревізійну службу” [13].

Незалежний контроль (аудит) регулюється Законом України „Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника [14].

Крім законодавчих актів при написанні роботи ми керувалися підручниками, використовували матеріали зі статей науковців.

В підручнику під редакцією Литвина Ю.Я. „Бухгалтерський облік у сільськогосподарському господарстві” детально подано завдання обліку основних засобів, а також порядок ведення і заповнення первинних і зведених документів [3].

Економічний зміст, класифікацію та оцінку основних засобів, облік їх надходження і вибуття набули висвітлення в підручнику Скирпона О.П., Олійника В.М. та Палюха М.С. „Бухгалтерський обліку сільськогосподарському господарстві. [27].

Проте рік видання цих підручників передує реформуванню системи бухгалтерського обліку і тому в них не відраховано всіх змін щодо методики ведення обліку та нові рахунки.

Є ряд підручників, в яких висвітлено облік основних засобів вже зі всіма змінами.

В підручнику Гарасима П.М. „Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей” подано характеристику синтетичних рахунків та типові кореспонденції [5].

Значну увагу обліку основних засобів, а саме їх класифікації, оцінку, обліку надходження і вибуття. Амортизації тощо приділено в підручнику Огійчука М.Ф.„Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах” [23]/

Вдало подано облік руху основних засобів та документування господарських операцій, а також розрахунок амортизаційних відрахувань за різними методами в підручнику Ф.Ф. Бутинзе „Бухгалтерський фінансовий облік” [4]. Проте цей підручник не призначений для сільськогосподарських вузів і тому в ньому не відображено специфіку обліку засобів у сільськогосподарському господарстві.

Заслуговує на увагу стаття О. Капінус, Т. Високос „Облік надходження та вибуття основних засобів у сільському господарстві” [18]. Автори розкрили методику обліку надходження основних засобів і її документальне оформлення та обліку вибуття основних засобів керуючись при цьому П (С) БО7 „Основні засоби”.

У статті Губачова О. „Обираємо метод нарахування амортизації основних засобів” автор докладно розглядає методи амортизації як в теоретичному, так і в практичному плані, показуючи при цьому переваги і недоліки одного методу над іншим [8]. При цьому автор зазначає, що обраний метод має сприяти прискоренню оновлення основних засобів, визначенню реальної величини прибутку, найкраще врахувати усі фактори, пов'язані з експлуатацією об'єкта основних засобів тощо.

Білоусов А. У статті „Про проблеми практичного застосування нового порядку переоцінки основних засобів” розглядає досить актуальну і важливу на даний час проблему переоцінки. Як вказує автор, одним з найбільш складених і трудомістких для виконання вимог П (С) БО7 є розділ, що стосується нового порядку переоцінки основних засобів [1]. Оскільки згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу, тому постає ще одна проблема - вибір оцінки основних засобів для нарахування амортизації, а саме як нарахувати амортизаційні відрахування з первісної чи переоціненої вартості.

2. Організаційно-економічна характеристика селянсько-фермерського

господарства „Пролісок” Самбірського району Львівської області

2.1 Загальні відомості про господарство, організаційна

структура та спеціалізація

Селянсько-фермерське господарство "Пролісок" (СФГ "Пролісок") Самбірського району Львівської області утворено 27 травня 1997 року на базі Луківської спілки власників селянських господарств, яка в свій час була утворена на базі колгоспу ім. Калініна. Колгосп ім. Калініна заснували в 1947 році.

Господарство розташоване в межах середнього поясу Верхньо-Дністрянської частини лісостепу. До складу СФГ "Пролісок" входять наступні населені пункти: с. Луки, с. Загір'я і с. Острів. Центральна садиба знаходиться в с.Луки. Віддаль від якої до районного центру м. Самбір -18 км, а до обласного м. Львів - 60 км. Господарство має добре сполучення, віддаль до шосейної дороги Львів-Самбір 1 км, а до залізничної станції -З км.

Грунтово-кліматичні умови на території господарства сприятливі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Господарство складається з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, що включають в себе основне виробництво, машинно-тракторний парк, ремонтну майстерню. Основне виробництво включає в себе дві комплексні бригади до яких входять рільничі бригади і ферми.

У будь-якому сільськогосподарському підприємства важливу роль відіграють земельні ресурси. Розглянемо структуру земельних угідь СФГ „Пролісок” в таблиці 2.1



Таблиця 2.1 - Розміри і структура земельних угідь СФГ "Пролісок"

Види угідь	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2001р у %до 1999 р
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	1421	100	1097	100	1097	100	77,2
Всього сільськогосподарських угідь	1305	91,8	1097	100	1097	100	84,1
з них: рілля	654	46,0	535	48,8	535	48,8	81,8
сінокоси	565	39,8	445	40,6	445	40,6	78,8
пасовища	86	6,0	117	10,6	117	10,6	136,0
Інші види угідь	116	8,2	-	-	-	-

Аналізуючи таблицю 2.1 бачимо, що загальна земельна площа в 2001 р. порівняно з 1999 р. зменшилась на 22,8 %, а площа сільськогосподарських угідь - на 15,9 %. Зменшилась площа ріллі і пасовищ відповідно на 18,2% та 21,2%, тоді як площа пасовищ збільшилась на 36%. Збільшення площі під пасовищами відбулося внаслідок зменшення площі ріллі. Якщо порівняти 2001р. з 2000 р. то бачимо, що змін ніяких у структурі посівних площ не відбулося.

Основою виробництва товарної продукції є спеціалізація. Спеціалізація господарства визначається видами виробленої товарної продукції. Товарна продукція є частиною валової продукції, що вибуває з господарства. Для визначення спеціалізації використовується структура товарної продукції, котра відображає характер виробничого напрямку.

У таблиці 2.2. подамо вартість і структуру товарної продукції, за даними якої визначимо виробничий напрямок господарства.

Таблиця 2.2- Вартість і структура товарної продукції СФГ „Пролісок”

Продукція	1999р.	2000 р.	2001 р.	В середньому за 3 роки
	варті сть, тис. грн.	стру ктура, %	варті сть, тис. грн.	стру ктур а,%	варті сть, тис. грн.	Стру ктур а,%	варті сть, тис. грн.	струк-тура, %
Продукція рослинництва, всього	270,8	27,4	767,3	45,9	351,8	33,0	463,3	37,3
Зернові	98	9,9	515,5	30,8	220,5	20,7	278	22,3
Льон-насіння	54,9	5.5	25,1	1,5	31,1	2,9	37	3,0
Картопля	14,4	1,5	0,2	0,1	6,9	0,6	7,2	0,6
Цукрові буряки	103,2	10,4	205,9	12,3	63,3	5,9	124,1	10,0
Інша продукція рослинництва	0,3	0,1	20,6	1,2	30	2,9	17	1,4
Продукція тваринництва, всього	188,7	19,1	289,4	17,3	352,9	33,1	277	22,3
ВРХ на м'ясо	48,7	4,9	117,1	7,0	134,5	12,6	100,1	8,1
Свині	8,6	0,9	15,2	0,9	80,6	7,6	34,8	2,8
Молоко	130	13,1	146,4	8,8	129,5	12,1	135,3	10,9
Інша продукція тваринництва	1,4	0,2	10,7	0,6	8,3	0,8	6,8	0,5
Промислова продукція	318,9	32,2	325,8	19,5	173,6	16,2	272,8	21,9
Реалізація робіт і послуг	210,8	21,3	289,7	17,3	187,9	17,7	229,5	18,5
Всього по господарству	989,2	100	1672, 2	100	1066, 2	100	1242, 6	100

З таблиці 2.2. бачимо, що в структурі товарної продукції рослинництво займає значну питому вагу 37,3 % в середньому за три роки. Найбільшу питому вагу серед продукції рослинництва займають зернові 22,3 %. Продукція тваринництва займає в структурі 22,3 %, в тому числі молоку належить 10,9 ° о. В господарстві значну питому вагу займають промислові підприємства. В середньому за три роки вона становила 21,9 %. Промислові виробництва займаються переробкою власної продукції.

Отже, основний виробничий напрямок зерновий з розвинутими промислами.

2.2 Характеристика основних економічних показників господарства

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують систему показників, а саме вартість товарної продукції, валовий і чистий доход, прибуток, рівень рентабельності тощо. Найбільш концентровано відображає ефективність виробництва одержаний чистий доход. Він створюється додатковою працею і розраховується як різниця між вартістю валової продукції і виробничими витратами. Реалізовану частину чистого доходу становить прибуток. Важливим показником оцінки виробничої діяльності підприємства є рівень рентабельності. Він визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за три роки. Ці показники характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва.

Аналіз основних економічних показників проведемо в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 - Аналіз показників виробничо-фінансової діяльності СФГ "Пролісок" Самбірського району Львівської області

Показники	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2001р. у % до 1999р.
Вартість валової продукції в
порівняльних цінах, тис. грн.	582,5	591,6	410,2	70,4
в т.ч. рослинництва	384,7	394,1	272,3	70,8
тваринництва	197,8	197,5	137,9	69,7
Валова продукція на 100 га с/г	44,6	53,9	37,4	73,9
угідь, тис. грн.
Валова продукція на 1 серед-
ньорічного працівника, грн.	2,3	2,5	1,9	82,6
Валова продукція (по
собівартості)	1088,3	1362,7	1562,5	143,6
Середньорічна чисельність
працівників, чол.	256	241	217	84.7
Грошові надходження, тис. грн.	989,2	1672,2	1066,2	107,8
Валовий доход тис. грн.	518,4	824,1	420,3	81,1
Валовий доход на 100 га с/г
угідь, тис. грн.	39,7	75,1	38,3	96,5
Валовий доход на 1 середньо-
річного працівника, грн.	2,0	3,4	1,9	95
Прибуток, тис. грн.	200,4	511,7	10,8	5.4
Рівень рентабельності, %	26.8	50,2	1,2	-25,6 п.

Аналізуючи таблицю 2.3 бачимо, що всі показники досліджуваного господарства у 2001 р. порівняно з 1999 р. зменшились. Так, вартість валової продукції зменшилась на 29,6 %, середньорічна чисельність працівників на 15,3%. Грошові надходження у 2001 р. проти 1999 р. збільшились на 7,8 %, проте проти 2000 р. зменшились на 36,2 %. Значно знизився такий важливий показник як прибуток. Так в 2001 р. прибуток становив 10,8 тис.грн., тоді як в 1999 р. - 200,4 тис. грн., або на 94,6 % менше. Зменшення прибутку позначилось і на рівні рентабельності, який зменшився на 25,6 пункти.

Підвищення ефективності виробництва значною мірою залежить від стану основних засобів праці, темпів оновлення техніки, транспорту, окремих видів енергоносіїв, тобто найбільш активної їх частини. Науково-технічний прогрес сприяє суспільному поділу праці, поглибленню спеціалізації сільськогосподарських підприємств, що зумовлює удосконалення їх виробничого потенціалу, насамперед основних фондів. Останні являють собою провідну і найбільш динамічну частину відтворюваних ресурсів сільського господарства. Їх ефективність значною мірою залежить від концентрації на одиницю земельної площі, голову худоби і птиці, середньорічного працівника тощо.

Важливе значення відводиться показникам забезпеченості основними фондами та їх використання. Основні виробничі фонди виконують різні функції в процесі виробництва. Значна їх частина створює умови для здійснення виробничих процесів та впровадження прогресивних технологічних рішень( будівлі); інші забезпечують зберігання продукції (споруди); ще інші - передачу електроенергії, тепла, води тощо (передавальні пристрої).

Співвідношення основних виробничих фондів сільського господарства має принципове значення при аналізі таких показників ефективності основних фондів, як фондоозброєність, фондозабезпеченість, фондовіддача, фондомісткість.

В таблиці 2.4 наведемо показники забезпеченості досліджуваного господарства основними фондами.

З даних таблиці 2.4 можна зробити висновки, що забезпеченість господарства основними фондами основного виду діяльності зменшилась в 2001 р. порівняно з 1999 р. на 77,1 %. Така ситуація склалася внаслідок того,

Таблиця 2.4 - Забезпеченість та ефективність використання основних фондів в СФГ "Пролісок" Самбірського району Львівської області

Показники	1999р.	2000 р.	2001 р.	2001 р. в % до 1999р.
Основні виробничі фонди на кінець року, тис. грн.	5276,6	5027,9	1206,7	22,9
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	483,6	4274,0	972,5	21,7
Середньорічна чисельність працівників, чол.	256	241	217	84,8
Площа с/г угідь, га	1305	1097	1097	84,1
Вартість валової продукції, тис. грн.	582,5	591,6	410,2	70,4
Фондозабезпеченість, тис. грн.	343.6	389.6	88,7	25,8
Фондоозброєність, тис. грн.	17,5	17,7	4,5	25,7
Фондовіддача	0,13	0,14	0,42	в 3,2 рази
Фондомісткість	7,7	7,2	2,4	в 3,1 рази

що частина виробничих фондів вибула внаслідок паювання, коли працівники забрали свій пай основними засобами. Фондозабезпеченість зменшилась і свідчить, що на 100 га сільськогосподарських угідь в 2001 р. порівняно з 1999 р. припадає 88,7 тис. грн., тобто зменшення становить 74,2 %. Фондоозброєність показує, що на 1 середньорічного працівника в господарстві в 2001 р. припадало 4,5 тис. грн. основних фондів. Це Менше проти 1999 р. на 74,3 %. Показником, що характеризує випуск продукції на одиницю вартості основних виробничих фондів є фондовіддача. Вона зросла за останні 3 роки у 3,2 рази. Ще одним показником, що характеризує забезпеченість господарства основними фондами є фондомісткість. В СФГ „Пролісок” на виробництво 1 грн. валової продукції в 2001 р. було використано на 5,3 грн. основних фондів менше, ніжу 1999 р.

Отже, СФГ "Пролісок" в основному забезпечене основними виробничими фондами, в тому числі фондами сільськогосподарського призначення, проте вони не повністю використовуються. Необхідно більш раціонально використовувати їх. Саме від їх комплексності, кількісного і якісного складу залежать результати господарської діяльності, обсяги та види виробленої продукції, її собівартість, продуктивність праці, доходність і рентабельність.

2.3 Організація облікової служби

На кожному сільськогосподарському підприємстві функціонує облікова служба. Вона є структурним підрозділом апарату управління, який здійснює бухгалтерський облік господарської діяльності. Організація облікової служби передбачає визначення прав та обов'язків всіх її працівників, в тому числі головного бухгалтера, побудову облікової служби на підприємстві, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами. Саме від правильно організованого бухгалтерського обліку залежить успіх господарства.

Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе керівник господарства.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку в СФГ „Пролісок” створено облікову службу на чолі з головним бухгалтером. Крім головного бухгалтера в склад облікової служби входять: бухгалтер по оплаті праці, бухгалтер по виробництву; бухгалтер автопарку; бухгалтер по основних засобах ( він же заступник головного бухгалтера), а також касир.

Функції працівників облікового апарату регламентуються посадовими інструкціями. Це документ, у якому зафіксовані завдання, функції, обов'язки, права і відповідальність посадової особи. Він розробляється для кожної конкретної посади, забезпечує єдність при розподілі обов'язків між категоріями працівників тощо.

Розробляються посадові інструкції за дорученням керівника господарства. Для облікових працівників вони розробляються головним бухгалтером.

Головний бухгалтер СФГ „Пролісок” призначається і звільняється керівником господарства і йому підлеглий. Він забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі; крадіжки і псування активів підприємства.

Крім цього головний бухгалтер разом з керівником господарства підписує документи на отримання і видачу матеріальних цінностей та грошових коштів. Він забезпечує збереженість бухгалтерських документів, оформлення і передачу їх до архіву.

Головний бухгалтер в СФГ „Пролісок” вибрав централізовану систему організації облікової роботи господарства. Перевагою централізованої системи є те, що вона дає змогу отримувати узагальнюючі облікові показники в найкоротші строки з найменшими затратами праці й коштів. Крім того, централізація обліку сприяє забезпеченню кваліфікованішого керівництва ним і створює умови для впровадження механізації облікових і обчислювальних робіт на базі АРМ з допомогою персональних ЕОМ.

На бухгалтера по оплаті праці покладено обов'язок вести облік по оплаті праці, а саме здійснювати нарахування заробітної плати, проводити розрахунок нарахувань та відрахувань, які пов'язані з оплатою праці згідно чинного законодавства. Також в його обов'язки входить нарахування відпустки, лікарняних і різного роду допомоги.

Бухгалтер по обліку основних засобів в досліджуваному господарстві веде облік основних засобів, які наявні у господарстві; здійснює нарахування амортизації на дані засоби; обліковує вибуття та надходження основних засобів, їх переоцінку тощо.

Бухгалтер по виробництву відповідає за облік виробництва у господарстві, а саме продукції рослинництва, тваринництва та промислових підприємств. Він здійснює розрахунок фактичної собівартості певних видів продукції, виявляє і списує калькуляційні різниці між плановою і фактичною собівартістю.

Ведення касових операцій покладено на касира. Касир в господарстві веде касову книгу на основі виписаних касових ордерів; регулює готівковий обіг в господарстві; видає підзвітні суми, оплату праці. Касир несе відповідальність за наявність готівки в касі.

Облік на підприємстві здійснюється за журнально-ордерною формою. Це означає, що зведеними реєстрами по бухгалтерському є журнал-ордери, які є підставою для складання Головної книги.

Для складання фінансової звітності відповідно до чинних нормативних актів та надання її користувачам керівництво СФГ "Пролісок" затвердило облікову політику. В ній визначено принципи, методи і процедури обліку.

Облікова політика розробляється на багато років, проте може зазнавати змін у випадках:

- змінюються статутні вимоги;

- змінюються вимоги органу, що затверджує положення бухгалтерського обліку;

- зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Зміст облікової політики оформлено наказом про облікову політику.

При формуванні облікової політики господарство керувалося Законом України „Про організацію бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні” та П (С) БО. В обліковій політиці господарства зазначено, що СФГ „Пролісок” є економічно самостійним виробником сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації. Крім цього в ній зазначено, що господарство для нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку використовує норми і методи передбачені податковим законодавством. Для списання виробничих засобів обрано метод середньозваженої собівартості.

Отже, в СФГ „Пролісок” організація облікової служби на належному рівні. Всі працівники облікового апарату чітко виконують свої обов'язки.

2.4 Стан охорони праці та заходи його покращення

Покращення умов праці на виробництві є необхідною умовою підвищення її продуктивності та економічної ефективності виробництва. Для цього необхідно:

- розробляти і впроваджувати у виробництво найбільш раціональні технологічні процеси і таку організацію виробництва і праці, яка б усувала небезпечні та шкідливі для здоров'я чинники;

- залучати у виробництво найновішу техніку, під час експлуатації якої виключається потенціальна небезпека аварії, пожеж та нещасних випадків;

- розробляти заходи, спрямовані на профілактику травматизму, професійних захворювань та підвищення культури виробництва, які гарантують повну безпеку і здорові умови праці.

В СФГ „Пролісок” робота з охорони праці здійснюється на основі Законів України „Про охорону праці”, „Про пожежну безпеку”, „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. У господарстві розроблено Положення „Про роботу з охорони праці і техніки безпеки”.

Відповідальність за проведення заходів з охорони праці в господарстві несе інженер з техніки безпеки. Він призначений з числа спеціалістів, має вищу освіту. Розпорядження інженера з техніки безпеки виконується усіма спеціалістами та працівниками.він також контролює виконання розроблених заходів, перевіряє стан охорони праці, проводить розслідування нещасних випадків. За організацію охорони праці в господарстві відповідальність несе голова господарства.

Відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку працівники мають право на щотижневі вихідні дні та щорічну оплачу вальну відпустку. Для працівників господарства встановлений шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. На передодні святкових та неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину. Робочий день працівників починається з 9°° години до 16°° год, з обідньою перервою з 13°° до 14°°год.

У СФГ „Пролісок” створено необхідні заходи щодо запобігання пожежі. При цьому стараються правильно розміщувати машини, обладнання з дотриманням певних проходів; організовувати пожежну службу на підприємстві; на території складів заборонено куріння; на всіх об'єктах повинні бути встановлені вогнегасники. Для того, щоб вивчити причини виробничих травм в господарстві, доцільно провести аналіз виробничого травматизму (таб. 2.5)

Таблиця 2.5 - Основні показники з охорони праці в СФГ „Пролісок”

Показники	1999 р.	2000 р.	2001 р.
1. Середньорічна кількість працюючих, чол.	256	241	217
2. Фактично витрачено на одного працюючого, грн.	2,5	3,0	2,6
3. Витрати на спецодяг, грн.	210	187	130
4. Протипожежні витрати, грн.	2,9	3,1	3,0
5. Кількість нещасних випадків	4	3	4
6. Кількість днів непрацездатності	247	375	298
7. Частота травматизму	12	14	18
8. Тяжкість травматизму	10	11	10
9. Втрати, внаслідок непрацездатності, грн	230	410	306

За даними таблиці 2.5 бачимо, що за рахунок проведених заходів з охорони праці та проведення фінансування в господарстві зменшились у 2001 р. порівняно з попереднім роком фактичні витрати на одного працюючого. Кількість нещасних випадків та частота травматизму збільшились. Тому в майбутньому необхідно вживати всі необхідні заходи щодо зменшення таких випадків.

У досліджувальному господарстві здійснюється річне та оперативне планування заходів з охорони праці. Комплексні плани охоплюють заходи поліпшення умов праці, зниження виробничого травматизму і захворювань терміном на 5 років. Даний план складають у вигляді окремого документа, що затверджується правлінням та надсилається вищестоящій організації. Оперативні плани складаються на період 3-3 місяці і включають заходи з поліпшення охорони праці при виконанні робіт у найбільш наружений період.

Для ефективного функціонування господарства необхідно здійснювати заходи, які запобігають яи зменшують дію виробничих чинників:

- своєчасне проведення інструктажів;

- правильна організація робочої зони, висотою 2 м. над рівнем підлоги, на якій знаходиться постійне місце роботи працівника.

- Дотримання режиму праці і відпочинку.

Сума коштів, яку потрібно витратити на впровадження запланованих заходів з охорони праці розраховано в таблиці 2.6

Таблиця 2.6 - Заходи з охорони праці та витрати коштів

Зміст заходів	Вартість робіт, грн.	Терміни виконання заходів	Відповідальний за виконання заходів
	2002	2003	2004	Всього
1. Встановити запобіжні і захисні пистрої	710	?	?	710	2.05.2002-10.05.2002	Інженер
2. Обладнати об'єкти новими системами вентиляції	?	450	?	450	3.05.2003-18.05.2003	Інженер
3. Створити нормальний тепловий режим і мікроклімат на робочих місцях	200	250	155	605	10.02.2002-20.03.2002 10.02.2003-10.03.2003 10.02.2004-10.02.2004	Механік
4. Пофарбувати обладнання і нанести на ньому знаки безпеки	?	?	790	790	15.06.2004-25.06.2004	Бригадир
5. Обладнати кабінет з охорони праці	1500	?	?	1500	10.10.2002-30.10.2002	Інженер
6. Виділено коштів	2410	700	945	4055	Х	Х

Покрашення умов праці необхідно здійснювати у всіх виробничих підрозділах господарства. На тваринницьких фермах доцільно здійснювати наступні заходи:

- не розміщувати ліміт електропередач над вигульними площадками;

- під'їзди до тваринницьких приміщень повинні мати тверде покриття, дороги, проїзди в зимовий час повинні бути очищені від снігу;

- тваринницькі приміщення мають бути обладнані тумбами;

- забезпечити стік води безпосередньо в гноєзбірники;

- приміщення обладнати витяжними пристроями згідно з нормами технічного і санітарного проектування.

Отож, у досліджувальному господарстві необхідно і є можливість створити здорові та безпечні умови роботи працівників. А це накладе свій відбиток на продуктивності праці працівників та ефективності виробництва.

2.5 Стан екологічної безпеки та заходи його покращанням

СФГ "Пролісок" поряд із матеріальними, фінансовими та іншими ресурсами володіє і земельними, адже земля є першою передумовою і природною основою суспільного виробництва і обов'язковою основою існування суспільства.

Все більше споживаючи природні ресурси з допомогою зростаючих технічних засобів людство у прогресуючій формі покращувало умови розвитку своєї цивілізації і свого росту як біологічного виду. Одначе, завойовуючи природу, людство у значній мірі підірвало природні умови власної життєдіяльності.

Екологічні проблеми багатогранні, охопити всі їх складно. Тому із загальною оцінкою економічного стану досліджуваного господарства необхідно особливу увагу приділяти екологічним питанням.

Закони екології лежать в основі не лише біологічного, а й соціального буття. Екологічні прогнози майбутнього, що очікує людство, з розвитком екологічної кризи стають все більш актуальними.

Земля - один з найважливіших економічних чинників, тому, для господарства важливе значення має стан та використання земельних ресурсів.

Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації і раціональне співставлення галузей. Аналіз господарської діяльності СФГ "Пролісок" показав, що основним виробничим напрямком господарства є зерновий з розвинутими підсобними промислами.

В охороні земель важливе значення має організація території підприємства. При вирощуванні зернових культур та картоплі зустрічаються випадки забруднення ґрунтів мінеральними добривами. Зберігання їх у досліджуваному господарстві задовільне, вони зберігаються на складах для добрив.

В господарстві необхідно ретельно розраховувати дози внесення добрив та отрутохімікатів, вибирати правильні строки і способи їх внесення;

це необхідно проводити з метою зменшення забруднення навколишнього середовища. Мінеральні добрива повністю не засвоюються рослинами і частина їх залишається в ґрунті та проникає до ґрунтових вод чи зі стоками надходить до водойм, тому великі дози внесення добрив призводять до забруднення питної води. Найбільшу екологічну небезпеку складає забруднення навколишнього середовища пестицидами. Вони небезпечні не тільки самі по собі, крім цього вони підлягають розкладанню та трансформації і продукти таких перетворень виявляються ще більше небезпечними, чим вихідний пестицид.

У галузі тваринництва є підрозділи з об'єктами, що наносять навколишньому середовищу значної шкоди. Зокрема, це тваринницькі приміщення, пункти приготування комбікормів, гноєсховища, пасовища тощо. Можна сказати, що по господарству дотримуються санітарно-гігієнічних норм і вимог на господарських об'єктах. На фермі побудовані гноєсховища, але господарство періодично вивозить гній на поля і кагатує до внесення його в грунт.

До основних антропогенних забруднювачів довкілля, належать також різні шуми від виробництв і транспорту, іонізуюче випромінювання, вібрації, світло-теплові впливи.

Висока шумність, вібрація від роботи машин та велика кількість стічних вод створюється у кормоцехах, під час приготування кормових сумішей.

Велику небезпеку для оточуючого середовища містять гноєсховища, особливо тоді коли їх недбало улаштували, або при улаштуванні безпосередньо на полі. У гноєсховищах відбуваються різні біохімічні процеси. Які супроводжуються виділенням теплоти, азоту тощо. Тому при улаштуванні гноєсховищ необхідно враховувати ряд вимог: використовувати землі лише не сільськогосподарського призначення, забезпечувати герметизацію сховищ від землі і оточуючого середовища, здійснювати біоутилізацію гною з виробленням біогазу.

Вода є одним з найважливіших біологічних чинників. Без неї життя не можливе. Водні ресурси досліджуваного господарства являють собою запаси поверхневих і підземних вод, а також інші водні об'єкти, які використовуються для потреб сільськогосподарського виробництва. Основним джерелом питної і технічної води на території господарства є ставки і атмосферні опади, що збираються і використовуються для господарських потреб.

Найбільшої шкоди водним ресурсам досліджуваного господарства завдають тваринницькі ферми. Неочищені, не знешкоджені стічні води ферм, невідповідність санітарним вимогам стану гноєсховищ і сечозбірників негативно впливають на якість води.

Ще одним важливим чинником, який потребує охорони та систематичного контролю за його станом, є атмосферне повітря. Природні джерела не дуже забруднюють повітря, до того ж вони не піддаються регулюванню. Основні джерела атмосферного забруднення - антропогенні, пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Аналізуючи стан охорони повітря, треба насамперед виявити джерела

його забруднення, серед яких в СФГ „Пролісок” зустрічаються такі, як викиди газів

двигунів автомобілів та інших мобільних сільськогосподарських машин, що використовуються на виробництві; викиди цеху з переробки молока і м'яса; випаровування в повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема, при несвоєчасній очистці приміщень та неправильному зберіганні гною; випаровування нафтопродуктів при неправильному їх зберіганні та використанні, втратах на машинних дворах тощо. Система заходів з охорони атмосферного повітря на підприємстві включає налагодження контролю за роботою двигунів, їх відповідністю нормативним вимогам щодо складу викидних газів.