Розробка шляхів удосконалення методики складання фінансової звітності на сільськогосподарському підприємстві

· проводити навчання посадовому (керівному) персоналу з перевіркою їх знань, оформлення протоколу, та вести журнал «Реєстрації інструктажів»;

· обов'язково проводити медичні огляди перед вступом на роботу і потім - профілактичний огляд 1 раз на рік;

· придбати медичні аптечки першої допомоги для всіх структурних підрозділів та транспортних засобів;

· відремонтувати застаріле обладнання;

· запровадити систему контролю по попередженню дії на організм людини небезпечних виробничих факторів на зернотоку;

· під час збирання врожаю, робочі місця працюючих обладнати пересувним вагончиком для харчування відпочинку;

· оновити вентиляційну систему в складах, відремонтувати побутові санітарні приміщення (роздягальні та душеві кабіни);

· налагодити та відремонтувати устаткування, з яким працюють працівники в галузі рослинництва;

· зробити заміну вогнегасників на всіх транспортних засобах та виробничих відділеннях та ін.

Основними показниками економічної ефективності заходів по покращенню умов охорони праці є:

· зростання продуктивності праці;

· річний економічний ефект.

В результаті вищезгаданих заходів по охороні праці необхідно визначити приріст продуктивності праці, який викликано покращенням умов праці.

Оскільки основна маса грошових коштів в Підліснівській філії ПрАТ «Райз-Максимко» надходить в товариство від вирощування зернових культур, то визначимо приріст продуктивності праці за зерновими культурами,

Т = (Т1 / Т2 - 1) * 100 %, де

ТІ, Т2 - трудомісткість вирощування 1 ц зерна до і після впровадження заходів, люд.-год./ц.

Т = ((1,5 / 1,43) - 1) * 100 = 4,9%

Далі розраховуємо річний ефект за формулою:

Еф = (СІ - С2) * Вр - Ен * Зод., де

СІ, С2 - собівартість вирощування 1 ц зерна до і після впровадження заходів, грн.

Вр - річний обсяг виробництва зерна, Вр =936130 ц

Ен. - коефіцієнт порівняння економічної ефективності вкладень на виконання заходів по охороні праці. Ен =0,1

Зод. - одноразові затрати на виконання заходів охороні праці, грн.

Еф. =(62,15-62,08)*936130-0,1*46000=60929,1 грн.

При визначенні економічної ефективності необхідно враховувати час, за який окупаються витрати на його впровадження, термін окупності одноразових витрат (Тод.) визначають по формулі:

Тод. = Зед / ((С1 - С2) * Вр) =46000/[(62,15-62,08)*936130]=0,7 року

На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки. За досліджуваний період у зв'язку з поліпшенням організації охороні праці в господарстві відсутній рівень травматизму.

Впровадження цих заходів дасть можливість підвищити продуктивність праці на 4,9%, отримати річний економічний ефект в сумі 60929,1 грн. з терміном окупності 7 місяців.

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСРЕРТИЗА

Сільськогосподарське виробництво за ступенем впливу на навколишнє середовище формально не становить підвищеної екологічної небезпеки. Проте треба визначити що постійно зростають масштаби деградації ґрунту, зменшення видової різноманітності фауни і флори, забруднення навколишнього середовища і продуктів харчування пестицидами, нітратами, важкими металами безпосередньо пов'язані з цією галуззю економіки. Ці процеси не лише порушують екологічну рівновагу біосфери, але й істотно знижують продуктивний потенціал сільськогосподарських угідь.

Отже, постають дві взаємопов'язані проблеми: перша - вплив обмеженості природних ресурсів на їх використання і розвиток суспільного виробництва, зростаюче забруднення середовища; друга - необхідність розробки комплексу заходів щодо ліквідації цієї небезпеки для подальшого розвитку суспільства.

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, екологічно-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці перед проектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.[47]

Закон України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 р. N 45/95-ВР регулює відносини в області екологічної експертизи. Він спрямований на реалізацію конституційного права громадян України на безпечне навколишнє середовище за допомогою попередження негативних впливів господарської й іншої діяльності на це середовище й передбачає реалізацію конституційного права суб'єктів України на спільне ведення питань охорони навколишнього середовища й забезпечення екологічної безпеки[47].

Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закон України «Про екологічну експертизу» формують основи законодавства в галузі ЕЕ, але практично, не будучи законами прямої дії, вони вимагають наявності що конкретизують і доповнюють їх підзаконних нормативних і правових актів Президента й Кабінету Міністрів, відомств, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим й органів місцевого самоврядування. До даної нормативно-правової документації в галузі ЕЕ відносяться наступні підзаконні акти:

- постанови Кабінету Міністрів України

- укази Президента України

- нормативні документи спеціально уповноважених державних органів в галузі ЕЕ України й територіальних органів цього комітету

- накази Міністерства охорони навколишнього середовища

- нормативні документи й матеріали інших відомств по ЕЕ

- документи МОЗ України та ін. міністерств і відомств

- нормативні документи й матеріали Автономної Республіки Крим в галузі ЕЕ.

Мета екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах[47].

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей і якість природніх ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього середовища і здоров'я людей;

6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи[47].

Основними принципами екологічної експертизи є:

1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

Екологічна експертиза в Україні базується на таких принципах:

Ш попередній характер (за загальним правилом вона проводиться на найбільш ранніх стадіях, коли діяльність ще не почала здійснюватись і можна найбільш раціонально, найбільш економічно вплинути на прийняття господарських чи управлінських екологічно важливих рішень);

Ш обов'язковість щодо видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

Ш комплексність в оцінці матеріалів, поданих на експертизу

(оцінці піддається діяльність на відповідність вимогам всього екологічного законодавства, а не окремо земельного, водного чи гірничого; при цьому слід підраховувати і не лише найближчі, а й віддалені екологічні наслідки господарської діяльності; ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні);

Ш свобода вибору експертами форм і методів еколого-експертного аналізу;

Ш наукова обґрунтованість (об'єктивність висновків екологічної експертизи забезпечується науковою методологією, що застосовується в процесі дослідження, кваліфікаційними вимогами до експертів екологічної експертизи, що є єдиними для учасників усіх видів екологічної експертизи);

Ш прозорість процедури та висновків екологічної експертизи, гарантії участі громадськості в її здійсненні;

Ш відповідальність суб'єктів екологічної експертизи за організацію, проведення, її висновки та дотримання умов, що в них містяться.

Об'єктами екологічної експертизи є:

1) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів;

2) передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей[47].

Суб'єктами екологічної експертизи є:

1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

2) органи та установи Міністерства охорони здоров'я України - в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;

3) інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

6) окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України „Про екологічну експертизу” та іншими актами законодавства.

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створеними комітетами Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади[47].

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і Міністерства охорони здоров'я України.

Проведення додаткових державних екологічних експертиз здійснюється за ініціативою заінтересованих осіб на підставі договору про надання еколого-експертних послуг або за рішенням Кабінету Міністрів України, Уряду АР Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофінансуванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та охоронного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охороні навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей;

5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей[47].

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, Уряду АР Крим, місцевих Рад народних депутатів чи їх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і районах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей [47].

Державна екологічна експертиза проводиться шляхом:

1) аналізу і оцінки об'єктів екологічної експертизи - групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров'я України;

еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів екологічної експертизи - спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців - практиків та науковців інших підприємств, установ і організацій;

створення Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України спільно з іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій;

4) залучення на договірних засадах інших спеціалізованих організацій для попереднього експертного розгляду та підготовки відповідних пропозицій.

Громадська екологічна експертиза може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань [47].

Сучасний стан агропромислового комплексу України можна вважати критичним. Висока розораність угідь, яка досягла 80%,не завжди обгрунтоване застосуваня мінерільних добрив і хімічних засобів призвели до порушення екологічного стану природних ресурсів та стійкості агроландшафту: посилюється деградація грунтів, знизилася їх родючість.

Значної шкоди сільському господарству завдала аварія на Чорнобільській АЕС. Вона призвела до забруднення радіонуклідами 3,5 млн.га угідь , з яких 70 тис.га виведено з сільськогосподарського використання.

Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів. Якість навколишнього середовища, його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів.

Охарактеризуємо докладніше екологічну обстановку на території підприємства ПрАТ «Райз-Максимко».

ПрАТ «Райз-Максимко» являється забруднювачем навколишнього середовища і сплачує кошти за забруднення навколишнього природного середовища згідно нормативу збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

Таблиця 5.1.

Суми збору за забруднення навколишнього середовища (2010р.)

З даних таблиці можемо зробити висновок, що підприємство є не дужу великим забруднювачем навколишнього середовища. Вся сума нарахованого збору сплачується до державного та місцевого бюджетів. До державного бюджету вноситься 30% від загальної суми збору, а решта 70% до місцевих бюджетів.

З метою зменшення шкідливих викидів, ми пропонуємо зменшити, де це можливо, використання важкої техніки та легкових автомобілів.

На даний час в Україні здійснюється фінансово-економічне стимулювання раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища шляхом:

1. Надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян у разі реалізації ними заходів щодо охорони навколишнього природного середовища - при переході на маловідходні і безвідходні ресурсо та енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання та устаткування для утилізації забруднюючих речовин і переробки відходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;

2. Передача частини коштів позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи, спрямовані на гарантоване зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливого впливу господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

3. Надання на пільгових умовах короткотермінових та довгострокових кредитів для реалізації заходів що забезпечують раціональне використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

4. Звільнення від оподаткування спеціальних екологічних фондів;

Таким чином можна стверджувати, що підприємству потрібно працювати в напрямку впровадження нових більш прогресивних біотехнологій, нової сільськогосподарської техніки з метою зменшення забруднення навколишнього середовища та покращення його стану.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Вивчення методики складання та аудиту фінансової звітності дало нам можливість комплексно розглянути усі суттєві аспекти визначеної на початку даної магістерської роботи проблематики. Таким чином, зроблена нами спроба щодо вдосконалення облікових процесів та аудиторських процедур є вагомим методологічним доробком в бухгалтерській науці і тому представляє наукову цінність. Проведене дослідження, враховуючи його комплексний та інноваційний характер, має бути завершене наступними висновками.

1. Розгляд теоретико-методологічних засад методики складання і аудиту фінансової звітності було спрямовано на виявлення ключових сутнісних питань щодо обґрунтування важливості економічного значення фінансової звітності на всіх етапах господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Крім того аналіз нормативної бази та точок зору багатьох провідних науковців дав нам методологічне підґрунтя для дослідження практичних аспектів складання і аудиту в подальших розділах магістерської роботи.

2. Взяте як практична база досліджень господарство - ПрАТ «Райз-Максимко» в складі бухгалтерії налічує 9 бухгалтерів на чолі з головним бухгалтером, обов'язки по складанню та поданню фінансовї звітності покладено на головного бухгалтера. Бухгалтерія використовує автоматизовану на базі «1С: Підприємство 7.7» форму обліку, що задовольняє поточні облікові вимоги, але свідчить про незастосування усіх можливих резервів підвищення ефективності автоматизації обліку.

3. Аналіз господарської діяльності показав, що господарство ПрАТ «Райз-Максимко» має зернову спеціалізацію з добре розвиненим виробництвом кукурудзи на зерно та пшениці озимої, оскільки за 2008-2010 рр. в структурі товарної продукції зернові займають 70,5%, кукурудза на зерно - 45,9%, озима пшениця - 16,3%. Розглянувши трудові ресурси господарства та ефективність їх використання, ми можемо зазначити, що підприємство не ефективно використовує робочу силу, оскільки продуктивність праці за три останні роки знизилась на 77,6%. В 2009 році підприємство було збитковим, але в 2010р. воно вже отримало прибуток. Деякі консультації з фахівцями дозволяють нам прогнозувати подальше збільшення рівня прибутковості в 2011р.

4. ПрАТ «Райз-Максимко» не належить до категорії підприємств, які зобов'язані проводити щорічний аудит фінансово-господарської діяльності відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність». Але проведення аудиторської перевірки в сучасних умовах функціонування АПК, з нашої точки зору,є чинником покращення фінансового стану.

Наведені висновки, а також розгляд поточного стану фінансової звітності на підприємстві й методики проведення аудиту дали нам можливість надати наступні пропозиції.

1. З метою відображення спеціальної економічної інформації саме сільськогосподарських підприємств пропонуємо введення додаткової форми фінансової звітності № 7 „Додатки до фінансової звітності”. Це дасть змогу повніше розкрити властивості статей звітності; деталізувати звітні дані; представити некількісну інформацію як органічне ціле звітності; забезпечити зіставність показників і підвищити аналітичну цінність фінансової звітності.

3. У зв'язку з необхідністю відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності показників доходів і витрат у розрізі видів діяльності доцільним, на нашу думку, було б послідовне відображення доходів і витрат, згрупованих за видами діяльності, з метою забезпечення наочності інформації, що надається, та зручності складання Звіту про фінансові результати.

4. У зв'язку з тим, що на підприємстві не має Наказу про облікову ми розробили його. Впровадження Наказу про облікову політику приведе до кращого функціонування системи бухгалтерського обліку на підприємстві

5. Вважаємо також, що необхідною умовою адекватного відображення стану активів і пасивів підприємства є формування в системі балансу показників, пов'язаних з інтелектуальними ресурсами, які, на жаль, на сьогодні взагалі не представлені не тільки у вітчизняних П(С)БО, але і в зарубіжних обліково-аналітичних системах.

6. Введення в дію П(С)БО і нової звітності та поява таких нових дефініцій, як “визнання”, “достовірна оцінка”, “майбутня економічна вигода” та інших, значно ускладнило процес аудиту, особливо за умов відсутності формалізованих процедур перевірки елементів нової фінансової звітності. Для вирішення цих проблем пропонуємо розділити процес аудиту на два етапи: суцільну, обов'язкову перевірку форми звітності і облікової політики та вибіркову перевірку окремих елементів (статей) звітності на відповідність їх параметричному мінімуму для кожного етапу аудиторської перевірки окремо.

7. На основі використання запропонованих вимог до аудиту, розроблених з їх урахуванням локальних методик розрахунку суттєвості та оцінки аудиторського ризику, пропонуємо методику проведення аудиту фінансової звітності приватних акціонерних товариств (ПАТ). Ця методика складається з п'ятнадцяти послідовних етапів, в основі яких лежить залежність вибору об'єкту обліку від взаємозв'язків з контрольними параметрами фінансової звітності.

8. Для більш оперативної організації використання результатів попередньої аудиторської перевірки пропонуємо ввести паспортизацію підприємств, які підлягали зовнішньому аудиту шляхом видачі паспорта про проходження зовнішнього аудиту та рівень аудиторського ризику.

Викладені вище пропозиції щодо вдосконалення методики складання і аудиту фінансової звітності дозволять спростити методику її складання; підвищать рівень зрозумілості показників звітності; полегшать та дадуть змогу удосконалити проведення аудиту на досліджуваному підприємстві.

Размещено на Allbest.ru