Облік і аудит розрахунків за виплатами працівникам

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так (формула 2.3):

Лш = (2.3)

Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси. Виключаються матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( платоспроможності ) визначається наступним чином (формула 2.4):

Ла = (2.4)

Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно.

Таким чином, можна зробити висновок, що ліквідність - це спроможність будь-якого з активів трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, впродовж якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший цей період, тим вища ліквідність.

Розглянемо показники ліквідності та платоспроможності Агрофірми «Лебежанська» ТОВ, скориставшись для цього даними таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Аналіз показників ліквідності та платоспроможності Агрофірми «Лебежанська» ТОВ за 2008-2010рр.

Показники	Значення, що рекомен-дуються	Роки	Відхилення (+,-) 2010 р. від 2008р.
		2008	2009	2010
1. Коефіцієнт поточної ліквідності	>1	5,24	5,31	4,26	-0,98
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7-0,8	1,81	2,17	0,43	-1,38
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності)	?0,2	1,16	1,53	0,08	-1,08
4.Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості	=1,0	0,66	0,65	0,31	-0,35

Аналізуючи дані таблиці 2.7 можемо сказати, що коефіцієнт поточної ліквідності в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ в період з 2008 по 2010рр. був значно вище рекомендуємого значення і дорівнював 5,24, 5,31, 4,26 відповідно по рокам. Це говорить про те, що підприємство є ліквідним і платоспроможним. Коефіцієнт швидкої ліквідності у 2010 році складає 0,43, що менше за норму і це говорить про те, що підприємство має недостатньо швидко ліквідних активів і таким чином може мати труднощі в короткострокових розрахунках, але 2008-2009 рр. це не стосувалось, тому що значення цього коефіцієнта складало 1,81 та 2,17 відповідно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності теж нижчий за норму у 2010 році і складає 0,08, про що не можна сказати за 2008 та 2009рр., цей коефіцієнт складав 1,16 та 1,53. Це все говорить про те, що підприємство у 2010 р. зіткнулось з труднощами щодо сплати своєї заборгованості.

В таблиці 2.8 розглянемо показники рентабельності Агрофірма «Лебежанська» ТОВ за 2008-20010 рр.

Таблиця 2.8

Показники рентабельності реалізації продукції і операційної діяльності Агрофірма «Лебежанська» ТОВ за 2008-20010 рр. (тис. грн. на кінець року)

Показники	Роки	Відхилення 2010р. (+,-) від 2008р.
	2008	2009	2010
1. Чиста виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	4194	5853	5313	+1119
2. Собівартість реалізованої продукції	3329	3984	4094	+765
3. Валовий прибуток	865	1869	1219	+354
4. Адміністративні витрати	513	425	526	+13
5. Витрати на збут	41	51	36	-5
6. Повна собівартість реалізованої продукції	3883	4460	4656	+773
7. Прибуток від реалізації продукції	311	1393	657	+346
8. Рентабельність продажу,%	7,4	23,8	12,4	+5
9. Рентабельність підприємства,%	8,0	31,2	14,1	+6,1
10. Чистий прибуток	586	1204	619	+33
11. Рентабельність за чистим прибутком,%	14,0	20,6	11,7	-2,3
12. Інші операційні витрати	260	309	242	-18
13. Загальна сума витрат по операційній діяльності	4143	4769	4898	+755
14. Прибуток від операційної діяльності	452	1281	619	+167
15. Рентабельність операційної діяльності	10,9	26,9	12,6	+1,7

З даних таблиці 2.8 видно, що підприємство за період 2008-2010 рр. являється рентабельним по всім показникам рентабельності. Причому всі показники рентабельності 2010 р. більше у порівнянні з 2008 р., окрім рентабельності за чистим прибутком.

Підставою для складання всіх таблиць у цьому розділі стали слідуючі форми звітності за 2008-2010 роки: Баланс (форма 1), Звіт про фінансові результати (форма 2), Звіт про рух грошових коштів (форма 3), Звіт про власний капітал (форма 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма 5), Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств (форма № 50-сг) (додатки Х, Ц, Ш).

Бухгалтерський облік в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ ведеться згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у відповідності із Наказом про облікову політику товариства (додаток Б) і діючим Планом рахунків (додаток В).

Всі документи складаються і здаються в бухгалтерію в строки встановлені графіком документообігу. Графік документообігу - це порядок затвердження обробки інформації, що регламентує строки складання, надання і обробки первинних документів, визначає перелік документів , час їх проходження і обробки посадовими особами, які відповідальні за складання документів, порядок передачі документів до бухгалтерії від працівників. Графіком документообігу забезпечується порядок руху і обробки первинних документів і визначається коло осіб, відповідальних за їх створення і передачу до бухгалтерії.

Облік в Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ ведеться за автоматизованою формою обліку. Обраною програмою є базова версія програмного облікового комплексу «Універсал-5».

Програмний комплекс «Універсал» - це потужна, повністю інтегрована і гнучко налагоджувальна система для організації будь - яких функцій управління підприємством. ПК дозволяє забезпечити масштаб системи від локального файл - серверного до клієнт серверного варіанту з територіально розподіленою базою даних та internet - робочими місцями. Середовище проектування комплексу дозволяє створювати і розгортати облікові і аналітичні контури будь - якої складності за короткий час.

В Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ використовують версію «Універсал-5» для сільськогосподарських підприємств, в якій повністю врахована специфіка діяльності агроформувань, в тому числі передбачені документи і звіти, пов'язані з обліком руху худоби, що дозволяє від слідкувати це переміщення в розрізі кількості голів, їх живої маси та вартісному вираженні.

Діалогово-автоматизована форма дозволяє повністю автоматизувати обробку і систематизацію облікової інформації. Дані відображаються в обліку відразу після їх введення до інформаційної бази даних. Видача інформації можлива як у вигляді друкованого документа, так і на екрані. Така форма автоматизованого бухгалтерського обліку передбачає виконання облікових завдань як у регламентному режимі, так і в режимі запитів.

Автоматизована комп'ютерна система дозволяє охопити всі стадії бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного обліку при даній формі обліку - журнали-ордери, оборотні відомості, головна книга представлені у вигляді машинограм, які мають назву і формуються у розрізі синтетичних і аналітичних рахунків.

В Агрофірмі «Лебежанська» бухгалтерський облік ведеться відділом бухгалтерії з 3 бухгалтерів. Свої обов'язки працівники бухгалтерії виконують у відповідності з Посадовими інструкціями (додаток Ж).

Первинні документи, що пройшли опрацювання, а також форми звітності підлягають обов'язковій передачі до архіву. Архів повинен бути організований так, щоб було забезпечено збереження документів і можливість швидкого їх знаходження. Для цього первинні документи звітного місяця, що пройшли обробку, комплектують в окремі папки, переплітають і супроводжують відповідною довідкою для архіву.

В агрофірмі створені архіви поточні і постійні. Поточний архів організований безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів звітного року, за якими вже складено і подано в установлені адреси бухгалтерську звітність. Для поточного архіву відведено спеціальні шафи, ключі від яких знаходяться в особи, уповноваженої головним бухгалтером.

Постійний архів розміщений у спеціально обладнаному приміщенні із стелажами для розміщення на них папок з документами. В постійному архіві зберігаються не тільки бухгалтерські документи і звітність, але і справи інших підрозділів і служб підприємства.

Документи з поточного архіву в постійний передають після закінчення звітного року. Прийняті на зберігання справи завідуючий архівом (архіваріус) реєструє в архівній книзі, що полегшує знаходження документів у випадку необхідності.

Справи бухгалтерського обліку видають з архіву тільки за рішенням головного бухгалтера, а в окремих випадках - за постановою судово-слідчих, ревізійних, податкових органів і з дозволу керівника підприємства. Вилучення документів оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку посадовій особі, що відповідає за архів, а в архівній книзі роблять відповідні помітки. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються.

Податковий облік ведеться згідно чинного законодавства України. Амортизаційні відрахування нараховуються у відповідності із методом, передбаченим податковим законодавством. У господарстві створюється резервний фонд на забезпечення виплат відпусток та додаткове пенсійне забезпечення.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ВИПЛАТАМИ ПРАЦІВНИКАМ

3.1 Економічний зміст оплати праці та завдання її обліку

Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця - земельні угіддя - засоби і предмети праці) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Важливими факторами мотивації до праці є розмір оплати праці, тісно пов'язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

На сучасному етапі реформування економіки в напрямі ринкової роль оплати праці набуває підвищеної актуальності, особливо в умовах інфляційних процесів, низьких грошових виплат у сільському господарстві. Майже в половині сільськогосподарських підприємств не забезпечується державна гарантія мінімальної заробітної плати.

Сутність та економічний зміст оплати праці зображено на рис. 3.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Сутність оплати праці

За сучасної економічної ситуації оплата праці все більше втрачає здатність виконувати властиві їй функції - забезпечувати нормальне відтворення робочої сили і спонукати працівників до ефективної праці. Середньомісячна заробітна плата в цілому в галузях економіки України є недостатньою для забезпечення нормальної життєдіяльності працівника і стримує його купівельну спроможність. Її рівень у сільському господарстві набагато нижчий, ніж у цілому в Україні.

Основні права й обов'язки щодо організації оплати праці сьогодні передано державою підприємствам. Це вимагає замість раніше застосовуваних стандартних розробити і використовувати на підприємствах диференційовані системи оплати й тарифні умови, які б забезпечували прямий зв'язок заробітку з продуктивністю праці, а преміювання -- з фінансовими результатами. Надані сільськогосподарським підприємствам широкі права вимагають від їх керівників, спеціалістів та інших значних зусиль, щоб система матеріальних стимулів була творчо задіяна і забезпечувала максимальну економічну ефективність. Виникає необхідність у виробленні на кожному підприємстві власної політики заробітної плати. Вона повинна враховувати інтереси різних груп працівників і власників, передбачати ефективну систему зайнятості населення й винагороди за працю, заходи до соціального захисту населення, механізми з підтримання доходів на рівні, що забезпечує людині гідне життя.

Досягнення цих цілей важко здійснити без створення належної системи обліку і контролю за витратами праці та її оплатою. Основними завданнями обліку праці та її оплати є:

· своєчасне і точне оформлення документами обсягу виконаних робіт, одержаної продукції й нарахування заробітної плати відповідно до кількості та якості затраченої праці;

· правильний розподіл сум нарахованої заробітної плати по об'єктах обліку витрат;

· своєчасне й правильне нарахування і виплата заробітної плати кожного працівника, контроль за утриманням із заробітної плати;

· своєчасне складання та подання звітності по заробітній платі у відповідні органи;

· забезпечення інформації про використання трудових ресурсів;

· контроль за витрачанням фонду оплати праці.

3.2 Класифікація працівників сільськогосподарських підприємств

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. При цьому під професією розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної суми спеціальних знань (оператор машинного доїння, тракторист-машиніст, оператор тваринницького комплексу тощо). В межах професії можуть виділятися спеціальності - її різновиди з вужчим характером трудової діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія) різних спеціальностей - токар-розточувальник тощо). Аграрні підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників, що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов'язків (функцій). Скажімо, робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.

Залежно від умов найму працівників (без визначення або з визначенням строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:

1. Постійні працівники - ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств - сільськогосподарських виробничих кооперативів, ТОВ, СФГ, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно відносити до даної категорії працівників.

2. Тимчасові працівники - ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

3. Сезонні працівники - ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.

Отже, склад трудових колективів приватних підприємств формується за рахунок членів підприємств і найманих працівників з різними умовами найняття на роботу. В державних аграрних підприємствах усі працівники є найманими і залежно від умов найму можуть бути віднесені до категорії постійних, тимчасових або сезонних працівників.

Загальна кількість працівників, яка є в списках підприємства, називається обліковим (списковим) складом. До облікового складу включають усі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці, відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин.

Персонал державних сільськогосподарських підприємств залежно від сфери трудової діяльності його членів класифікують на такі групи:

- персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал основної діяльності);

- персонал, зайнятий у підсобних промислових виробництвах;

- персонал, зайнятий в обслуговуючих виробництвах.

До персоналу першої групи відносять працівників, зайнятих у рослинництві, тваринництві, садівництві, поточним ремонтом будівель і споруд виробничого сільськогосподарського призначення, працівників транспорту, що переважно обслуговує сільськогосподарське виробництво.

До персоналу другої групи включають працівників переробних цехів, цегельних заводів, столярень, працівників майстерень по ремонту техніки та працівників транспорту, що обслуговують промислове виробництво.

До складу персоналу, зайнятого в обслуговуючих виробництвах, належать працівники складів, матеріально-технічного постачання, працівники, які здійснюють капітальний ремонт будівель і споруд несільськогосподарського призначення, працівники транспорту, які обслуговують неосновне виробництво і непромислове виробництво, наприклад комунальне господарство.

Приватні аграрні підприємства можуть використовувати дану класифікацію для аналізу свого персоналу за сферами діяльності й оцінки якості роботи.

3.3 Форми, види і системи оплати праці

В умовах переходу України до ринкової економіки й виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати.

Основними показниками праці та заробітної плати, що підлягають обліку, є чисельність працівників, їхні професії, кваліфікація, витрати робочого часу у людино-годинах, людино-днях, кількість виготовленої продукції (виконання робіт, надання послуг), розмір фонду оплати праці за категоріями працюючих, видами нарахувань, нарахування премій, відпускних, розмір відрахувань за їх та ін. Ці данні необхідні для обчислення таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» форми й системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюють підприємства в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими угодами. Оплата праці здійснюється залежно від кількості та якості трудового внеску кожного члена підприємства і зумовлюється кінцевими результатами господарювання.

Заробітна плата посідає одне із центральних місць в обліку на підприємстві. Порядок обчислення заробітної плати робітникам всіх категорій регламентують різні форми та системи заробітної плати.

Сутність поняття «заробітна плата» складна і багатогранна, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

В умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці.

З позиції найманого працівника заробітна плата - це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно об'єктивне необхідне відтворення робочої сили.

З позиції підприємця заробітна плата - це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Форми та системи заробітної плати - це спосіб встановлення залежності між кількістю та якістю праці, тобто між мірою праці та її оплатою. Для цього використовуються різні показники, які відображають результати праці та фактично відпрацьований час. Іншими словами, форма оплати праці встановлює як оцінюється праця при її оплаті: по конкретній продукції, по затраченому часу або за індивідуальними чи колективними результатами діяльності. Від того, яка форма оплати праці використовується на підприємстві залежить структура заробітної плати: чи переважає в ній умовно-постійна частина ( тариф, оклад ) чи змінна ( премія ). Відповідно різним буде і вплив матеріального заохочення на показники діяльності окремого робітника або колективу бригади, цеху, ділянки.

Перелік видів заробітної плати та їх складових відобразимо на рис. 3.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.2. Види заробітної плати

Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає : тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики ( довідники ). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт за їх складністю, а працівників - залежно від їх кваліфікації й відповідності за розрядами тарифної сітки. Вона служить підставою для формування і диференціації розмірів заробітної плати. Підприємства й організації при складанні трудової угоди встановлюють кожному працівникові розмір тарифної ставки ( посадового окладу ), види доплат, компенсаційні і гарантовані виплати, передбачені чинним законодавством.

Для тарифікації робіт та присвоєння тарифно-кваліфікаційних розрядів призначені тарифно-кваліфікаційні довідники, в які включені тарифно-кваліфікаційні характеристики: вони містять вимоги, які пред'являються до того чи іншого робітника відповідної професії, до його практичних та теоретичних знань, описанню робіт, які найчастіше зустрічаються за фахом та кваліфікаційними розрядами.

Під словом система слід розуміти сукупність принципів, які служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система включає два напрямки: організацію праці та нарахування заробітної плати. Перше пов'язане з обліком відпрацьованого часу, а друге - з кількістю виконаної роботи. Тому система оплати праці розподіляється на дві форми: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Системи заробітної плати характеризують взаємозв'язок елементів заробітної плати: тарифної частини, доплат, надбавок, премій за кількість і якість праці, кваліфікацію робітника, стаж його роботи, рівень виробництва продукції та інші. Зрозуміло, варіантів такого взаємозв'язку може бути чимало, і будь-який з них, реально існуючий на конкретному підприємстві, є системою заробітної плати. Форми і системи оплати праці, які застосовуються і сільськогосподарських підприємствах, схематично зобразимо на рисунку 3.2.

Відрядна оплата праці - система заробітної праці, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і розміру розцінки. Цю форму використовують при оплаті праці тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню. Відрядна оплата праці має дві різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обсягу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці - застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.3. Форми та основні системи оплати праці

При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об'єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній, крім оплати по відрядним розцінкам виплачуються премії за досягненні результати роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розділяється між членами бригади пропорційно розрядам робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) - це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив ( бригада). У зв'язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади), розподіл суми заробітку між членами (працівниками) бригади здійснюються, як правило, пропорційно відпрацьованого часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі та іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

Акордна оплата праці - одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, сутність її полягає в тому, що основна оплата праці здійснюється за два показники:

- обсяг виконаних робіт (відпрацьований час);

- кількість та якість виробленої продукції.

Перша її частина (обсяг робіт, відпрацьований час) виступає у формі авансу, що може бути як відрядним - за обсяг виконаних робіт, так і погодинним - за відпрацьований час.

Друга частина оплати праці за кінцевий результат виробництва формується за рахунок коштів збільшення тарифних ставок на 25 - 50% при визначенні розцінок оплати за продукцію, або розрахункових цін (величина відсотка залежить від досягнутого рівня виробництва; чим він вищий, тим більший відсоток збільшення тарифу).

В умовах ринкових відносин набуває свого розвитку система оплати праці за контрактом. Суть її полягає в тому, що при найманні на постійну чи сезонну роботу з кожним працівником укладається контракт, в якому обумовлюються зобов'язання сторін. Ця система покликана забезпечити індивідуалізацію оплати праці, адже справжня цінність працівників визначається не так освітою чи стажем роботи, як рівнем фактичної кваліфікації, ставленням до роботи, новаторством, ініціативою й іншими природними здібностями, які дають можливість працівникам в рівних умовах досягати різних результатів у роботі. В контракті вказуються предмет та строк договору, обов'язки роботодавця, зокрема: умови праці та відпочинку, тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна відпустка, форма оплати праці та її розміри, забезпечення нормальних і безпечних умов праці, а також своєчасні виплати встановленого розміру заробітної плати і додаткового матеріального стимулювання за досягнення високих показників її продуктивності. Також зазначаються обов'язки та права найманого працівника, його посадова та функціональні інструкції щодо своєчасного, якісного і в повному обсязі виконання робіт. У додаткових умовах контракту вказуються процедури продовження та припинення дії контракту та умови регулювання спірних питань між сторонами. Форма контракту та перелік показників не є обов'язковими і встановлюються сторонами на взаємовигідних умовах.

Погодинна заробітна плата - форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці - проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язково умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками - погодинниками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання.

Премії робочим - погодинникам нараховуються по місячним результатам роботи пропорційно відпрацьованого часу. Іх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Оплата праці за місячними посадовими окладами застосовується щодо працівників, робота яких має стабільний характер (службовці, деякі посади робітників) і, як правило, щодо керівників та спеціалістів. Така оплата праці теж може бути простою ( весь заробіток складається лише із встановленого окладу) і преміальною ( заробіток складається із встановленого окладу та премії за досягнення певних показників, що заохочуються).

По формам вираження і оцінці результату праці системи оплати розподіляються на колективні (що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні (що базуються на оцінці результатів праці окремого робітника).

По кількості показників, що беруться до уваги при оцінці вкладу праці робітників, системи оплати поділяються на однофакторні, тобто прості (проста відрядна і погодинна), і багатофакторні, тобто преміальні (відрядно-преміальна і погодинно-преміальна, відрядно-прогресивна і таке інше).

Вище перелічені системи оплати праці це далеко не всі, що можуть застосовуватися підприємствами. Вибір чи розробка системи заробітної плати є прерогативою роботодавця. Адміністрація підприємства, з огляду на завдання, обсяги, якість й терміни виробництва продукції і враховуючи можливості працівників впливати на реалізацію певних резервів виробництва, розробляє конкретні системи заробітної плати, пояснює їх працівникам і додає до колективної угоди. Профспілка може не погодитися із запропонованими системами за умови, що вони вимагають надмірної інтенсифікації праці на шкоду здоров'ю працівників. Критерієм правильності вибору певної системи заробітної плати повинна бути її економічна ефективність, її вплив на зростання продуктивності праці і зменшення собівартості продукції.

Аналізуючи викладені системи оплати праці, можна зазначити, що в ринкових умовах господарювання найбільш доцільною є акордно-преміальна. Формування фонду оплати праці також залежатиме від систем оплати праці, які використовуються на підприємстві. За відрядних систем, він формується, виходячи із тарифної системи, яка прийнята в господарстві й обсягів виконуваних робіт, за акордно-преміальної системи фонд створюється за рахунок прибутку за остаточним принципом.

За щільністю зв'язку оплати праці і рівня ефективності виробництва існуючі системи оплати праці поділяють на три великі групи:

- оплата праці за фактично вироблену продукцію;

- оплата праці від одержаного валового доходу;

- оплата праці за залишковим принципом.

Існують слідуючи види заробітної плати: основна та додаткова.

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад встановлені зазначеними актами норми.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

По мірі становлення ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин між працюючими і адміністрацією на підприємстві (включаючи питання оплати праці як основу цих відносин). Вони все більш спираються не тільки на державні законодавчі норми, скільки на колективні договори, що зобов'язують обидві сторони діяти у відповідності з прийнятими на себе зобов'язаннями. Щодо питань оплати праці це означає, що підставою для встановлення робітникові тарифної ставки чи окладу, що відповідають його кваліфікації, є не урядові постанови, а колективний договір.

В Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ використовують відрядну форму оплати праці.

3.4 Склад фонду оплати праці

Фонд оплати праці вiдповiдно до Інструкцii зi статистики заробітної плати, затвердженої наказом державного комітету статистики України від 13.01.2004р. №5, складається з основної, додаткової заробітної плати та заохочувальних i компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування), посадових зобов'язань. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) i відрядних розцінок для робiтникiв i посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю помад встановленої норми, за тpyдовi досягнення i винахідництво i за особливі умови пpaцi. Вона включає доплати, надбавки, гарантiйнi й компенсацiйнi виплати, передбачені іншим законодавством, премii за виконання виробничих завдань i функцій.

До інших заохочувальних та компенсацiйиих виплат належать виплати у формi винагород за пiдсумками роботи року, премій за спецiальними системами i положеннями, компенсацiйнi та iншi грошовi й матерiальні виплати, не передбаченi актами чинного законодавства або здiйснюванi понад встановленi законодавством норми.

До фонду основної заробітної плати належать:

1.Заробiтна плата, нарахована за виконану роботу вiдповiдно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування), посадових обов'язків за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робiтникiв та встановленими посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

2.Суми процентних або компенсаційних нарахувань залежно від обсягів доходів (прибутку), одержаних від реалiзацii продукцii (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою.

З.Суми авторського гонорару діячам мистецтва, працівникам редакцій газет i журналів, телеграфних aгeнств, видавництв, paдio, телебачення та інших підприємств i (або) оплата прaцi, або здійснюється за ставками (розцінками) авторської постановочної винагороди, нарахованими на даному підприємстві.

4.Оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника.

5.Оплата праці висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

6.Оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення).

7.Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці. Згідно з Законом України «Про оплату праці» передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

8. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт.

До фонду додаткової, заробітної плати входять:

1. Надбавки i доплати до тарифних ставок (посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством за.

2. Премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування.

3. Відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки.

4.Оплата роботи в надурочний час і в святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством.

5.Оплата праці днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством.

6.Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) -місця роботи й назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.

7.Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників.

8.Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

9.Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати.

10.Витрати пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту.

11.Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, що може використовуватися поза робочим місцем та залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами.

12.Оплата за невідпрацьований час.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать:

1.Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги з часткового безробіття), брать участь у страйках.

2.Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер.

3.Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).

4.Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі.

Інші виплати, що не входять до складу фонду заробітної плати:

1.Внески підприємства на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2.Допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів соціального державного соціального страхування:

3.Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

4.Соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми).

5.Внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.

6.Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективним договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим працівникам).

7.Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам.

8.Суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

9.Суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

10. Витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом.

11.Видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

12. Виплати у встановленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи.

13.Компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок коштів підприємства, що виплачується за рішенням суду.

14.Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва.

15.Витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

16.Надбавки(польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

17.Вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу і взуття та інших засобів індивідуального захисту, миючих і знешкоджуючих засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування, або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу і інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх адміністрацією.

18.Вартість придбаних підприємством проїзних квитків, що персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань у зв'язку з специфікою роботи.

19.Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортним засобом (крім оплати праці водіїв).

20.Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

21.Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників.

22.Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів.

23.Стипендії, що призначаються згідно з діючим законодавством видатним діячам науки, освіти та культури, фізичної культури і спорту, інформаційної галузі, олімпійським чемпіонам та інші державні стипендії.

24.Довічна плата за звання довічного члена та члена кореспондента академії наук.

25.Витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують).

26.Позики, видані працівникам підприємств для поліпшення житлових умов на індивідуальне будівництво, за ведення домашнього господарства.

27.Вартість житла, переданого у власність працівникам.

28.Витрати підприємств на оплату послуг з лікування працівників, що були надані установами охорони здоров'я.

29.Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами на оплату лікування, оздоровлення дітей і поховання.

30.Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством.

31.Суми матеріальної допомоги у грошовій і натуральній формах, незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями і катастрофами, місцевими органами влади, профспілками, благодійним фондами і іноземними державами.

32. Витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського та рибопромислового флотів, а також харчування льотного складу цивільної авіації при виконанні завдань польоту, які можуть бути прирівняні до добових витрат, що виплачуються в період відрядження.

33.Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання землі в оренду.

34. Грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

35. Витрати на харчування учасників спортивних заходів, у тому числі суддів, на час перебування на спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах у межах установлених норм.

3.5 Облік особового складу працівників підприємства

Для здійснення своєї діяльності кожне підприємство використовує матеріальні і трудові ресурси.

Трудові ресурси підприємства - це сукупність робітників різних професійно - кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його спискового складу.Трудові ресурси підприємства мають кількісну, якісну та структурну характеристику.

Кількісна характеристика вимірюється показниками списочної, явочної і середньосписочної чисельністю робітників. Якісна характеристика визначається розподіленням робітників за статтю, віком, стажем роботи, освітою та кваліфікацією.

Структурна характеристика трудових ресурсів визначається співвідношенням окремих категорій робітників підприємства.

Право кожного громадянина на працю реалізується шляхом укладання трудового договору у письмовій формі. За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату та забезпечити умови праці, які необхідні для виконання цієї роботи.

Однією з форм трудового договору є контракт. Трудовий контракт укладається тільки з тими працівниками, які працевлаштовуються на визначений строк або на час виконання певного завдання (робіт). Трудовий контракт оформляється в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, і зберігаються у кожній з сторін.

Первинними документами по обліку чисельності робітників є: наказ про прийняття на роботу (ф.№П-1), наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф.№П-5), наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф.№П-6), наказ (розпорядження) про припинення трудової угоди (ф.№П-8),особова картка (ф.№П-2), алфавітна картка (ф.№П-3), особова картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи (ф.№П-4).

В Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ наказ про прийняття на роботу, наказ про переведення на іншу роботу, та на наказ про припинення трудової діяльності ведуть за довільною формою та реєструють їх в Книзі реєстрації наказів.Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Ведуть її на кожного працівника, який пропрацював на підприємстві понад 5 днів. На осіб, які працюються за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

При влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку. Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або іншій документ про освіту чи професійну підготовку.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника, роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, нагородження і заохочення, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, стягнення до трудової книжки не заносяться. З кожним записом, що заносяться до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу, переведення і звільнення ознайомлюють працівника під розписку в особистій картці. Трудову книжку видають працівнику в день його звільнення.

Трудові книжки, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства, а після цього строку - в архіві підприємства протягом 50 років. По закінченні зазначеного строку трудові книжки можна знищити в установленому порядку.

Для обліку трудових книжок на підприємстві повинні вести Книгу обліку бланків трудових Книжок і вкладишів до них (ф.№П-9) і Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (ф.№П-10). Обидві Книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані та затверджені підписом керівника і головного бухгалтера підприємства. В Агрофірмі «Лебежанська» ТОВ ведеться Книга обліку руху ведення трудових книжок довільної форми.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігають в бухгалтерії підприємства і обліковують як документи суворої звітності. Щомісяця особа, відповідальна за ведення трудових книжок, подає в бухгалтерію підприємства звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них. На використані бланки трудових книжок або вкладишів складається акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них (ф.№П-11).

3.6 Сутність, мета та завдання аудиту розрахунків за виплатами працівникам

Аудит розрахунків з оплати праці відіграє суттєву роль у системі як внутрішнього, так і зовнішнього аудиту. Це пов'язано з тим, що облік праці і заробітної плати є трудомістким, оскільки пов'язаний з обробкою великої кількості первинної інформації, має багато однотипних операцій, здійснення яких потребує чимало часую

Мета аудиту розрахунків з оплати праці - встановити дотримання

підприємством чинного законодавства з оплати праці та правильність відображення господарських операцій в обліку; отримання достатніх доказів упевненості в ефективності їх використання, достовірності відображення та розкриття інформації відповідно до діючих принципів та тверджень(якісних аспектів) подання фінансової звітності та оцінка здатності підприємства забезпечувати відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну функції заробітної плати для забезпечення подальшої безперервної діяльності підприємства.

Задача аудитора при проведенні аудиту розрахунків з оплати праці - встановити: дотримання законодавчо-нормативної бази із питань виплат (КЗпП, П(С)БО); ефективність внутрішнього контролю витрат на оплату праці; правильність розрахунків виробітку за виконані роботи та надані послуги та їх відображення в обліку; обґрунтованість виплат заробітної плати за трудовими угодами та достовірність відображення в обліку; дотримання встановленого порядку віднесення витрат на оплату праці та собівартість продукції; правильність визначення розміру сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню; відповідних нарахувань чи утримань; своєчасність перерахувань до бюджету утриманих сум податків та обов'язкових платежів; дотримання встановленого порядку депонування заробітної плати та своєчасності перерахування депонованих сум після закінчення строку позовної давності; резервування коштів для оплати відпусток

Основними завданнями аудиту розрахунків за виплатами працівникам є: - підтвердження достовірності нарахувань та виплат працівника;

- установлення законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам;

- аналіз впливу різних факторів на показник продуктивності праці;

- перевірка стану організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці і взаємозв'язку аналітичного та синтетичного обліку;

- оцінка заходів, яких вживає адміністрація для своєчасного стягнення заборгованості працівників;

- перевірка стану нормування праці;

- дотримання посадових окладів згідно з затвердженим штатним розкладом і тарифними ставками;

- дотримання трудової дисципліни;

- перевірка достовірності трудових показників у звітності;

- перевірка обґрунтованості віднесення витрат на оплату праці на собівартість продукції або на витрати операційної діяльності, які не включаються до собівартості реалізованої продукції;

- вивчення правильності розподілу витрат на оплату праці між видами готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) та за звітними періодами;

- перевірка своєчасності розрахунків з працівниками з оплати праці.

Перевіряючи правильність оплати праці, аудитор повинен перевірити:

- наявність і відповідність законодавству первинних документів з обліку робочого часу, обсягу виконаних робіт, послуг, випущеної продукції;