Синтетичний і аналітичний облік на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Правильно організований облік дає можливість вести систематичний контроль за зберіганням і використанням ресурсів на всіх стадіях виробництва, виявляти конкретних винуватців шкоди, заподіяною нестачею, крадіжкою, перевитратами або збитками.

На сьогодні немало зроблено для покращення бухгалтерського обліку і звітності в зв'язку з прийняттям Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності. На багатьох кооперативних підприємствах і в організаціях облік і контроль стали більш оперативними і дієвими. Однак ще не на всіх кооперативних підприємствах і в організаціях бухгалтерський облік відповідає вимогам ринкової економіки. З іншого боку, внутрівідомчий контроль за станом бухгалтерського обліку, дотриманням інструктивного і методологічних вказівок щодо і його організації і здійснення налагоджений недостатньо.

У зв'язку з цим виникає необхідність удосконалення прийомів і способів ревізії, перевірки виконання постанов уряду, вказівок та інструкцій міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку і звітності.

Побудова бухгалтерського обліку залежить від розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування комп'ютерних технологій дає можливість одному працівникові оперувати нормативною, технологічною, обліковою, правовою інформацією, що підносить інтегрованість бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи нову якість обліку й нові чинники його побудови.

Бухгалтерський облік базується як на документуванні всіх господарських процесів, так і проведенні періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

Для ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства бухгалтер повинен:

Знати законодавчу та нормативну базу, яка регламентує ведення бухгалтерського обліку в країні.

Уміти оформлювати та обробляти первинні документи та облікові регістри.

Уміти складати правильно та своєчасно бухгалтерську та податкову звітність, проводити аналіз діяльності підприємства.

А це, в нашому випадку, і є метою і завданням виробничої практики з синтетичного та аналітичного обліку.

Для проходження виробничої практики з синтетичного та аналітичного обліку мною було вибране СТОВ «Україна»

Об'єктом дослідження є синтетичний і аналітичний облік на підприємстві.

Основними завданнями написання роботи є:

Вивчення і узагальнення діючих П(С)БО, інструктивних матеріалів, наукових розробок вчених-економістів з обліку праці та її оплати;

Надання короткої характеристики природних умов і сучасного стану економіки підприємства;

Вивчення сучасного стану обліку праці та її оплати в господарстві;

Визначення напрямків удосконалення обліку праці та розрахунків по її оплаті.

Теоретичною передумовою для написання курсової роботи послужили Закони України, Постанови уряду, наукові розробки вчених економістів та економістів-практиків.

Мета роботи - систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних навичок розвиток навичок самостійної науково - пошукової діяльності; опанування методики дослідження й аналізу; вивчення та осмислення основних проблем розвитку

Розділ 1. Характеристика фінансового стану підприємства

бухгалтерський облік податкова звітність

СТОВ «Україна» засноване в 1999 році внаслідок реорганізації на підставі по регіональному відділенню фонду державного майна шляхом перетворення колгоспу у товариство з обмеженою відповідальністю відповідно до закону України “ Про особливості приватизації в АПК ” з метою найбільш ефективного використання майна. “дод. 1”

Дане підприємство розташоване в селі Шлишківці Могилів-Подільського району Вінницької області. Відстань до районного центру м. Могилів-Подільський становить - 7 км, до найближчої залізничної станції ст. Могилів-Подільский - 9 км, а до обласного центру - 112 км.

Грунтовий покрив господарства сформувався під впливом існуючих з давніх часів відповідних природних умов, з яких головними умовами і факторами є клімат, рельєф місцевості, умови зволоження, ґрунтоутворюючі породи, рослинний покрив, а також господарська діяльність людини.

Найбільшу площу в землекористуванні господарства займають чорноземи. Усі ґрунти мають сприятливі фізичні і агрономічні властивості, вони багаті на поживні речовини. Мають сприятливі умови для поглиблення орного шару. Ґрунти цієї групи придатності для вирощування зернових, технічних, кормових та овочевих культур.

Господарство розташоване в помірно вологій зоні з помірно континентальним кліматом. Зима м'яка, літо помірно тепле. Значної шкоди сільському господарству наносять ранні осінні та пізні весняні приморозки. Ранні осінні приморозки можуть спостерігатися вже в другій декаді вересня. Найбільш пізні весняні приморозки можуть спостерігатися в кінці першої декади травня.

Як видно з наведених кліматичних умов, розташування господарства цілком сприятливі для росту і розвитку основних сільськогосподарських культур.

Щодо організаційної структури господарства (рис. 1.1.) і його розмірів,то можна сказати що, чітке визначення і виконання обов'язків кожним працівником необхідна умова підвищення ефективності управління виробництвом - це реальна гарантія того, що функція працівників управління не можуть бути розширені або звужені самовільно, по бажанню керівників підрозділів.

Рис. 1.1. Організаційна структура господарства

Підсобні при цьому не можуть ухилятися від персональнальної відповідальності за отриману діяльну роботу в кожному конкретному випадку потрібне творче відношення до виконання своїх обов'язків.

Очолює економічну роботу керівник господарства, а організують її економічна і бухгалтерська служба. (дод. 2)

У раціональній і ефективній економічній роботі важливу роль відіграє чітке розмежування функцій між всіма працівниками, відповідно до їх місця і ролі у виробництві.

Обов'язки керівника господарства полягають у удосконаленні апарату управління, забезпеченні конкретного прояву і раціонального сполучення економічних, адміністративних та соціально-психологічних стадій управління, визначенні стратегії розвитку підприємства, організації ефективного використання виробничих потужностей, трудових, грошових і матеріальних ресурсів, створені сприятливих соціальних умов праці та життя працівників підприємства, забезпечення самоокупності та самофінансування виробництва.

Положення про бухгалтерський облік і фінансову звітність чітко передбачає відповідальність за організацію бухгалтерського обліку окремих посадових осіб. Так на СТОВ «Україна» за організацію бухгалтерського обліку відповідає керівник підприємства, який зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку і забезпечити неухильне виконання усіма підрозділами і службами, а також працівниками прилежними до обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів і відомостей.

Бухгалтерський облік у товаристві здійснює бухгалтерська служба, що є самостійним структурним підрозділом, який очолює головний бухгалтер. Взагалі структуру бухгалтерської служби підприємства можна зобразити схемою (рис. 1.2.). На підприємстві обрана меморіально ордерна система обліку.

Рис. 1.2. Структура бухгалтерської служби СТОВ «Україна»



Головні спеціалісти разом з керівниками відділків, ферм, дільниць, бригад розробляють і здійснюють конкретні заходи, спрямовані на збільшення виробництва та зменшення собівартості продукції, робіт і послуг, підвищення продуктивності праці в галузях, вдосконалюють організацію та оплату праці.

Розподіл функцій економічної роботи між її учасниками залежить від організації структури господарства та його розмірів, чисельності працюючих, кваліфікації керівників та спеціалістів, методів організації цієї роботи та ступінь розвитку демократизації управління. Нормальне функціонування господарства забеспечується як основними засобами, так і трудовими ресурсами. Найважливішим з виробничих ресурсів СТОВ «Україна» є земельні ресурси. Склад та структура земельних угідь показана в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Склад та структура земельних угідь

Назва угідь	2008р.	2009р.	2010р.
	Площа,га	%	Площа,га	%	Площа, га	%
Загальна земельна площа	2454,2	100	2015	100	1627	100
в т. ч. рілля	2188,6	89,2	1965	97,5	1382	84,9
Сінокоси	-	-	-	-	-	-
Пасовища	-	-	-	-	-	-
Багаторічні насадження	-	-	-	-	-	-

В господарстві використовують централізовану систему обліку, при якій всю роботу з опрацюванням первинних документів зосереджують в одному центрі - головній бухгалтерії. У виробничих підрозділах здійснюється документальне оформлення всіх господарських операцій, складаються деякі зведені документи, виробничі звіти. Щодо спеціалізації господарства і його економічних відносин з іншими господарствами, можна сказати, що воно займає не останє місце в районі.

Наявність і рівень забезпеченості господарства виробничими ресурсами наведено в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4.

Наявність і рівень забезпеченості господарства виробничими ресурсами

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відношен- ня 2010 р. до 2008р., %
1	2	3	4	5
Сільськогосподарські угіддя, га	2454,2	2015	1627	66,29
Середня чисельність працівників в с. -г. виробництві, чол.	191	165	161	84,29
Середньорічна вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення, тис. грн.	4381	4746	4726	107,87
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	4521	4886	4728	104, 58
В розрахунку на працівника, га сільськогосподарських угідь	12,9	12,2	10,1	78,29
Фондозабезпеченість, тис. грн.	178,5	235,5	290,5	162, 75
Фондоозброєність, тис. грн.	22,94	28,76	29,35	127,94

З таблиці 1.4 видно, що підприємство достатньо забезпечено виробничими ресурсами. Фондозабезпеченість зросла на 41, 2 %, фондоозброєність також збільшилась приблизно в три рази, за рахунок скорочення кількості працівників. Далі розглянемо і проаналізуємо результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Спеціалізація передбачає зосередження трудових і матеріальних ресурсів на виробництво якогось певного виду продукції і сприяє підвищенню ефективності виробництва. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств по структурі товарної продукції.

Таблиця 1. 5

Основні результати виробничо-фінансової діяльності підприємства

№ п/п.	Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.
1	2	3	4	5
1	Виручка від реалізації продукції тис. грн.
2	Валовий прибуток, тис. грн.	1980	3301	1476
3	Чистий прибуток (збиток)	511	1452	34
4	Собівартість реалізованої продукції, тис, грн.
5	Рівень рентабельності(%)	11,30	29,72	0,27
6	Норма прибутку %	12,41	4,82	-6,69

Провівши оцінку виробничо-господарської діяльності підприємства і проаналізувавши таблицю 1.5. дійшли до висновку, що господарська діяльність підприємства погіршилася, про що свідчать такі показники:

в 2010 році порівняно з попереднім роком підприємство отримало збитку розмірі -151 тис. грн.

собівартість продукції збільшилась на 25 тис. грн., а виручка від реалізації зменшилась на 201, 7 тис. грн. в порівнянні з 2008 р.

рівень рентабельності та норма прибутку досягли від'ємного значення.



Розділ 2. Організація фінансів, бухгалтерського обліку і контролю на підприємстві

2.1 Організація, облік ї контроль грошових коштів, розрахункових і кредитних операцій

2.1.1 Касові операції

Касові операції (надходження готівки до каси і видача з неї) здійснюється на підставі Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ за №637 від 15.12.2009р.[1]

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2009р. за №40/10320. Постановою Правління Національного банку України "Про встановлення граничної суми готівкою розрахунку" №32 від 9 лютого 2010р. встановлено і граничну суму розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 23 Положення №637 від 15.12.2009р. - у розмірі 10000 грн.

Положення №637 від 15.12.2009р. (набуло чинності з 14.02.2010р.) регламентує вимоги до організації готівкових розрахунків, порядок оформлення касових операцій, порядок ведення Касової книги і обов'язки касира, порядок здавання готівкової виручки і розрахунку ліміту каси, особливості організації банками роботи з готівкою, контроль за дотриманням порядку ведення операцій з і готівкою.

Надходження готівки до Каси і видача із Каси оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами (дод.1 ). Касові ордери передаються до виконання касирові підприємства безпосередньо бухгалтером, а не через особу, що одержує або вносить гроші

Касир, що одержав з бухгалтерії касові ордери, повинен перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перераховані в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція. При видачі грошей за видатковим касовим ордером (ф.№КО-2) окремій особі касир вимагає пред'явлення документа, який посвідчує особу одержувача. Таким документом є паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток, службове посвідчення за наявності на ньому фотокартки й особистого підпису власника. Прибуткові касові ордери (ф.№КО-1) і квитанції до них, а також видаткові касові ордери заповнюються бухгалтерією чітко і зрозуміло, без будь-яких підчисток, помарок або виправлень. Прибуткові й видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації касових документів (ф.№КО-3), де їм надаються порядкові номери

З метою контролю за схоронністю готівки коштів на підприємствах (п.п.4.10 Положення №637) проводяться інвентаризації кас. Для проведення інвентаризації каси, що мас здійснюватися згідно Наказом керівника, призначається комісія, яка після закінчення інвентаризації каси складає Акт про результати інвентаризації наявних коштів

Інвентаризація - це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку. Комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахування всі готівкових коштів, що є в касі, цінних паперів, чекових книжок тощо. Акт складається в двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальною особою.

Один примірник Акта передається до бухгалтерії підприємства, другий залишається у матеріально-відповідальної особи. До початку інвентаризації всі матеріально-відповідальні особи (особи, які відповідають за збереження коштів) дають розписку.

Підприємство одержує готівку з банку через касира за грошовим чеком виписаним на його ім'я.(дод.2). Для одержання в банку чекової книжки, в якій знаходяться чеки, потрібне заповнити відповідну заяву, в котрій зазначаються прізвище, ім'я та по батькові касира і зразок його підпису. Заява підписується керівником ї головним бухгалтером і засвідчується печаткою підприємства, Згідно з цією заявою касир одержує чекову книжку на 25 або 50 чеків. Щоб зняти готівку зі свого рахунка в банку, бухгалтер заповнює грошовий чек, і підписує його разом з керівником передає касирові. Касир попередньо (як правило, за 1-2 дні) замовляє необхідну суму в банку, а потім одержує її за чеком. Корінець чека є виправдним документом для записів касових операцій в облікових регістрах.

Касир підприємства після одержання готівкових коштів у касі Банку зобов'язаний їх доставити і здати до Каси підприємства. При перевезенні готівки| підприємствами усіх форм власності, від Кас підприємства до установ Банків та у зворотному напрямку, керівник такого підприємства зобов'язаний забезпечувати касира чи бухгалтера, чи іншого працівника, відповідального за транспортування коштів, охороною та транспортним засобом.

Готівку, одержану з рахунків у Банку до Каси, витрачають за суворо цільовим призначенням (потреби, на які одержані гроші, зазначаються на зворотньому боці грошового чека). Невикористаний залишок здається з Каси на рахунки у Банках

Здача готівки на рахунки в Банках оформлюється Видатковим касовим ордером. Касир, щоб здати готівку, повинен заповнити первинний документ "Об'ява про внесок готівки" , який може одержати в оператора Банку. Цей документ складається з трьох частин. Верхня частина залишається у Банку, середня частина (квитанція) передається касирові. Нижня частина Об'яви (ордер)також повертається касирові тільки після проведення Банком відповідної операції й разом із банківською випискою.[2]

На кожній із трьох частин зазначаються: дата, від кого прийнята готівка, банк одержувача і одержувач, призначення внеску. У правому верхньому куту першої та другої частин зазначаються номер свого поточного рахунка та сума цифрами. Та ж сума записується словами у такому порядку:

- починати запис потрібно впритик до початку відведеного для цього поля з великої літери;

- місце, що залишилося на полі, потрібно прокреслити горизонтальною лінією.

Третя частина Об'яви заповнюється таким чином. У ордері потрібно зазначити код Банка-одержувача і суму за кредитом Поточного рахунка підприємства.

На підприємстві ведеться тільки одна Касова книга (тип.ф.№КО-4)(дод.3) в національній валюті, в якій касир відображає готівку і рух грошей у касі. Аркуш касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Записи у Касовій книзі здійснюються за кожним Прибутковим і Видатковим ордером. Але якщо в організації є інші види валют, крім національної, то Касові книги відкриваються на кожну валюту окремо.

Усі касові ордери після їх використання касир підписує, а додані до них документи для запобігання повторного використання погашає штампом або підписом від руки "одержано". "Сплачено" із зазначенням дати.

Записи у Касовій книзі здійснюються через копіювальний папір, тобто у двох примірниках (другий примірник є звітом касира). Наприкінці робочого дня касир підбиває підсумки оборотів за надходженням і видачею грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами й доданими до них виправданими документами касир передає бухгалтерії під розписку у Касовій книзі.

Бухгалтер перевіряє правильність оформлення касових ордерів, їх обґрунтування, виконання записів у Касовій книзі і виведеного залишку на кінець дня і проти кожної суми проставляє шифр кореспондуючих рахунків. Касир усі надходження і видачі готівки за прибутковими і видатковими ордерами обліковує у Касовій книзі.

Касова книга є регістром аналітичного обліку. Касові документи слід брошурувати окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію і при здачі до бухгалтерського архіву фіксуватися в Архівній книзі.

Відповідно до Положення №637 п.4.3 касир може не заповнювати Касову книгу, якщо руху готівки в касі підприємства протягом робочого дня не було. Виправлення в Касовій книзі, як правило, не допускаються.[3]

Для обліку наявності, руху, залишків готівки в касі використовують активний рахунок 30 "Каса" з такими субрахунками:

"Каса в національній валюті";

"Каса в іноземній валюті".

На дебеті рахунка 30 "Каса" відображається надходження грошових коштів до каси підприємства, на кредиті -- виплата грошових коштів із каси підприємства.

Бухгалтерські записи ведуть на підставі перевірених відривних листків (другий примірник Касової книги) і доданих до них документів. Залишок і надходження грошових коштів відображають на дебеті рахунка 30 "Каса", а видану готівку - на кредиті.

Бухгалтерія після одержання звіту касира здійснює перевірку обґрунтованості всіх записів у звіті, проставляє кореспонденцію рахунків на кожному документі

Щодо бухгалтерського обліку інших грошових коштів, то його здійснюються на активному рахунку 33 "Інші грошові кошти", на якому ведеться узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті), що знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, оплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та кошти в дорозі, тобто грошові суми, внесені до кас банків, ощадних кас або поштових відділень для подальшого їх зарахування на рахунках підприємства в банках.

Рахунок 33 "Інші кошти" має такі субрахунки:

"Грошові документи в національній валюті";

"Грошові документи в іноземній валюті";

"Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

"Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті". За дебетом рахунка 33 "Інші грошові кошти" відображається надходження, грошових документів до каси підприємства та коштів у дорозі, за кредитом відбуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами. До кошті, що вважаються коштами в дорозі, належать: виручка, одержана підприємствами за послуги, реалізовану продукцію, виконані роботи і внесена до банку для нарахування на поточний рахунок.

На субрахунок 331 "Грошові кошти в національній валюті" ведеться облік грошових документів за їх номінальною вартістю, які зберігаються в касі підприємства: векселі, облігації та грошові квитки, поштові марки й інші грошові документи. Аналітичний облік грошових документів організується за їх видами.

Для обліку грошових кошті в іноземній валюті за телеграфним повідомленням іноземного банку про господарський платіж за рахунок акредитива, відповідно до виправдних документів -- рахунків-фактур, актів та ін., що вважаються в бухгалтерському обліку грошовими коштами в дорозі, використовую субрахунок 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

Головний бухгалтер з метою контролю повинен не менше одного разу на місяць перевіряти готівку в касі, складати акт і доповідати керівникові підприємства. У зв'язку з тим, що значна частина грошових операцій здійснюється під-підприємством через Розрахунковий рахунок, потрібно систематично стежити за правильністю банківських операцій. Керівник підприємства несе відповідальність за збереження грошей, правильне й доцільне їх використання.



2.1.2 Операції на поточному та інших рахунках в банку

Вільні грошові кошти підприємств повинні обов'язково зберігатися в банку, причому підприємство самостійно обирає установи банків, у яких зберігає гроші. СТОВ «Україна» має поточний рахунок у ХФ "ПриватБанку".

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунків у банках свого підприємства на відповідні рахунки інших підприємств.

Інструкція "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" затверджена Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2009р. Ця Інструкція розроблена відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законі України "Про національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".[4]

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні депозитні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Для відкриття поточного рахунка потрібно подати такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи;

копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчено нотаріально;

копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницького договору), установчого акта (положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.

Усі юридичні особи незалежно від форм власності та їх відокремлені підрозділи подають картку із зразками підписів і відбитка печатки у двох примірниках. У картку включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються: на підставі заяви клієнта;

на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи:

на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

на інших підставах, передбачених чинним законодавством україни або договором між банком і клієнтом.

Повідомлення про відкриття (закриття) рахунка в установі банку суб'єкта підприємницької діяльності (платники) направляють відповідно до чинного законодавства України до державного податкового органу, де вони взяті на податковий облік.

Повідомлення реєструється відповідним підрозділом податкової служби та з обробки вхідної кореспонденції за умови заповнення всіх реквізитів. Корінець повідомлення зі штампом відповідного підрозділу податкової служби та датою реєстрації повертається платнику. У триденний термін після дати одержання повідомлення платника орган державної податкової служби направляє до установи банку, у якому відкритий рахунок, або повертає платнику для наступної передачі до установи банку корінець повідомлення платника з відміткою про взяття рахунка на податковий облік. В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією "Про і безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №135 від 29 березня 2001р. зі змінами №173 від 10.05.2010р. за такими формами:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

пластиковими картками та ін.;

- електронними розрахунковими документами. Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами. У СТОВ «Україна» безготівкові розрахунки здійснюють за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення (дод. 4) являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунка не менше чим у двох примірниках. Банки приймають до, виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися:

за фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо); - для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого чинним законодав-

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого чинним законодавством;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;

для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів;

в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного законодавства.

Банк на договірній основі здійснює касово-розрахункове обслуговування в своїх клієнтів, списує грошові кошти з рахунків підприємств у черговості, яку визначає керівник підприємства згідно з Положенням "Про безготівкові розрахунки в господарському обігу України". Документи, надані банку, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки. Число вказується цифрами, місяць - словами, рік - цифрами. Платіжні документи виписуються, під копіювальний напір у кількості примірників, необхідній банку та всім сторонам, що беруть участь у розрахунках. Установи банків періодично, але не рідше одного разу на місяць надсилають підприємствам поштою або видають через уповноважену підприємством особу виписку з поточного рахунка, додаючи копії документів.

Для обліку операцій на розрахунковому рахунку використовують рахунок 31 "Рахунки в банку". Це активний рахунок, що призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку.

За дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів. За кредитом - їх використання.

Субрахунки:

"Поточні рахунки в національній валюті"

"Поточні рахунки в іноземній валюті"

"Інші рахунки в національній валюті"

"Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Аналітичний облік на рахунку 31 здійснюється за виписками банку.

Звірка про наявність та рух грошових коштів на підприємстві контролюється за допомогою банківської виписки, яку обслуговуючий банк надає господарству за вимогою.(дод.5)

2.1.3 Кредитні операції

Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучають позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначаються об'єкти кредитування, умови одержання та погашення позик, включаючи плановий розмір кредиту, відсоткові уставки плати за кредит, умови то розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов'язання підприємства за заставою цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови кредитування.

Як правило, кредитний договір укладається на рік, але в окремих випадках він може бути укладений і на більш тривалий термін. Так, за позиками на капіталовкладення та іншими довгостроковими кредитами договір укладається на визначений термі, наприклад, будівництва. У рамках договору установи банку і підприємства виступають як рівноправні партнери, котрі слідкують за додержанням умов кредитування. Якщо заборгованість прострочена більше ніж на 30 днів, то надання нових кредитів припиняється: при нестачі обігових коштів на підприємстві його кредитування може бути продовжено під гарантію вищої організації, підприємства-спонсора або ін,

Підприємствам можуть надаватися кредити таких видів:

банківський кредит - надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором;

комерційний кредит - економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами;

державний кредит - економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання;

лізинговий кредит - стосунки між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна (майновий кредит або лізинг-кредит);

іпотечний кредит;

споживчий кредит;

міжнародний кредит.

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний у товарній. За терміном надання кредити розрізняють на:

короткострокові (не перевищують одного року);

середньострокові (від одного до трьох років), надаються на поточні ви трати, оплату обладнання та фінансування капітальних вкладень;

довгострокові кредити (понад три роки) можуть надаватися для формування основних засобів. Підприємство СТВО«Україна» не користується кредитами. Облік отриманих короткострокових позик банку ведеться за видами позик (на термін до одного року).

Механізм одержання кредиту. За необхідності одержання кредиту представник підприємства звертається у кредитний відділ банку з відповідними проханнями. Банківський працівник визначає можливість надання кредиту під дану операцію. Банк видає кредит, коли впевнений у кредитоспроможності підприємства або в прибутковості заходу, який він фінансує. Оскільки твердої впевненості в погашенні кредитів в умовах техніко-економічного обґрунтування використання позичкових коштів, вимагають також додаткові гарантії повернення кредитів. Ними можуть бути: застава основних засобів або іншого майна; страхування ризику непогашених кредитів в окремих страхових компаніях, які заслуговують довіри; гарантії іншого підприємства або організації, що повинні бути письмово підтверджені.

За користування кредитом підприємства повинні платити відповідну відсоткову ставку. Вона залежить від деяких факторів. У кожній установі банку кредитні ставки різні. Це залежить від внутрішніх проблем банку, рівня відсоткових ставок по депозитах. Крім того, при визначенні кредитного відсоткова ставка враховується фінансовий стан, репутація клієнта, а також строки і цілі кредиту, Розмір відсотка залежить від рівня рентабельності заходу, що фінансується, можливості погашення кредиту. Як правило, ставки по довгострокових кредитах вищі, ніж по короткострокових.

Кредитні взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з установами банку ґрунтується на кредитних договорах між банком і підприємством. Останніми визначаються взаємні обов'язки і відповідальність банку та підприємства. У кредитних договорах передбачається розмір кредиту і зобов'язання банку про його своєчасну видачу; строки і порядок погашення кредиту і відсоткові ставки за нього; обсяг та строки надання підприємствами звітності, а також довідок, необхідних для визначення і видачі кредитів; форми перевірки забезпеченості цільового використання кредитів та інші умови. При цьому можуть, бути використані договори, розроблені як банком, так і клієнтом (підприємством).

На рахунку 50 "Довгострокові позики" обліковують надані банком довгострокові кредити банків для технічного переобладнання, реконструкції та розширення діючих підприємств, а також на інші об'єкти будівництва підприємством. Банки при наданні кредитів відбирають найбільш ефективні проекти, що можуть значно підвищити продуктивність праці, ефективно розвинути наукомісткі види виробництва, підвищити якість продукції, фінансують соціально-культурні об'єкти, житлове будівництво та ін.

За кредитом рахунка 50 "Довгострокові позики" відображуються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення допоточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями. Аналітичний облік довгострокових кредитів ведеться за видами кредитів, банками, які їх надали.

У бухгалтерському обліку кредитні операції відображають проведенням:

Дт 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Дт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті'¹

Кт 50 "Довгострокові позики".

На підставі повідомлення банку про сплату векселів та інших боргових зобов'язань проведення таке:

Дт 50 "Довгострокові позики"

Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кт 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

Для обліку короткострокових позик призначено рахунок 60 "Короткострокові позики".

На рахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться облік розрахунків в національній та іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом рахунка відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань в разі відстрочення кредитів (позик). Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками їх погашення. Бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасне ї правильне складання й подання банку документації, необхідної для одержання кредитів, контролю за цільовим використанням та своєчасним поверненням кредитів, інформацію про ефективність використання кредитних коштів з метою прийняття правильних управлінських рішень.

2.1.4 Розрахунки за податками і платежами та страхуванням

Відповідно до діючого законодавства усі підприємства вступають у взаємовідносини з бюджетом, оскільки вони є учасниками формування бюджету України. Ці взаємовідносини базуються на сплаті підприємствами бюджету податків, зборів та їх платежів.

Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету, призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами». Це рахунок активно-пасивний, балансовий, основний, розрахунковий.

За кредитом рахунка 64 «Розрахунки за податками й платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом -- належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

Рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами» має субрахунки:

641 «Розрахунки за податками»;

642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»;

643 «Податкові зобов'язання»;

644 «Податковий кредит». [21]

На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства.

На субрахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» ведеться облік розрахунків за зборами (обов'язковими платежами), які справляються відповідно до чинного законодавства та облік яких не ведеться на рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням». На цьому субрахунку облічуються нарахування та сплати збору за спеціальне використання природних ресурсів, платежі за забруднення навколишнього середовища, ринкового збору, тощо, а також різниця між сумою стягнення з винних осіб за нестачі товарно-матеріальних цінностей та їх вартістю за обліковими цінами та ін.

На субрахунку 643 «Податкові зобов'язання» ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання. [4,с.485]

Аналітичний облік за податками і платежами ведеться за їх видами.

СТОВ «Україна» є платником таких видів податків:

- Податок з доходів фізичних осіб - облік ведеться на рахунку 6411;

- ПДВ - для обліку відкрито рахунок 6412;

- Орендна плата за землю - облік ведеться на рахунку 6416;

- Фіксований податок - для обліку відкрито рахунок 64118.

Податок з доходів фізичних осіб . У зв'язку із втратою чинності Закону від 22.05.03 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» і набранням чинності Податкового Кодексу . Із 01.01.11 р. справляння податку на доходи фізичних осіб (який раніше називався «податок з доходів з фізичних осіб») регулюється нормами розд. IV ПК.

За Податковим Кодексом об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи із джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року

За Кодексом уводиться дві ставки: 15 та 17%.

За ставкою 15% оподатковуються доходи в розмірі, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, одержані у формі:

- зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами;

- виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри, та інші доходи. [14]

Якщо загальна сума доходу, отриманого платником податку у звітному податковому місяці, перевищує цей поріг, то із суми перевищення податок справляється за ставкою 17 % .

Існує 10%-у ставка оподаткування заробітної плати шахтарів, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, у вугільній промисловості, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як і раніше, право на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП матимуть платники податку, у яких такий дохід не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. .

У 2011 році розмір податкової соціальної пільги для будь - якого платника податку надається у розмірі 470,50 грн., що складає 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового року.

Підвищена податкова соціальна пільга в розмірі 150% складає 705,75 грн. у 2011 році, а у розмірі 200% - 941 грн.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь фізичної особи протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо розмір доходу не перевищує у 2011 році 1320 гривень. [14]

Розглянемо на конкретних прикладах порядок утримання податку з доходів фізичних осіб у працівників СТОВ «Україна»

1.Заступнику директора Гордійчук І.Г. в березні було нараховано заробітну плату в сумі 7330 грн. Обчислюємо утримання:

- збір єдиного внеску : 7330 х 3,6%:100% = 263,88 грн.;

Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 7330 грн. - 263,88 грн. = 7066,12 грн.

Соціальна податкова пільга не застосовується, бо сума заробітної плати вища встановленого розміру обмеження .

Сума податку з доходів:

7066,12 грн. х 15 %:100% =1059,92 грн.

2.Трактористу господарства Насадик Д.В. нараховано заробітну плату 1080,00 грн. Обчислюємо утримання:

- збір єдиного внеску : 1080,00х 3,6%:100% = 38,88 грн.;

Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 1080,00 грн. - 38,88 грн. = 1041,12 грн.

Соціальна податкова пільга буде застосовується, бо сума заробітної плати не вища встановленого розміру обмеження :

1041,12 - 470,50 = 570,62 грн.

Сума податку з доходів:

570,62 грн. х 15 %:100% = 85,59 грн.

3.Працівнику Слободяну М.І. в березні місяці 2011 року нараховано заробітної плати в сумі 1260,00 грн.

Обчислюємо утримання:

- збір єдиного внеску : 1260,00 х 3,6%:100% = 45,36 грн.;

Визначаємо базу для обчислення податку з доходів у вигляді заробітної плати: 1260,00 грн. - 45,36 грн. = 1214,64 грн.

Соціальна податкова пільга буде застосовується, бо сума заробітної плати не вища встановленого розміру обмеження :

1214,64 - 470,50 = 744,14 грн.

Сума податку з доходів:

744,14 грн. х 15 %:100% = 111,62 грн.

На суму нарахованого ПДФО складається наступна бухгалтерська проводка:

Д-т 661 К-т 6411 20898,02 грн. (сума розрахована на основі Розрахунково-платіжної відомості №184 за березень 2011 року).

Згідно Податкового кодексу України усі податкові агенти зобов'язані щомісяця подавати податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб незалежно від того, виплачують чи ні доходи платникам податку протягом звітного періоду. Вона має подаватися щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним. У декларації відображається загальна сума нарахованого по підприємству доходу фізичним особам і загальна сума ПДФО, яку нараховано (утримано) з такого доходу.

Податок на додану вартість. У Податковому кодексі визначаються основні положення щодо податку на додану вартість (ПДВ). Так, згідно зі ст. 181 ПК особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у разі, якщо загальна сума від здійснення нею операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Порядок добровільної реєстрації платником ПДВ визначено у ст. 182 розд. V ПК. Так, якщо особа, обсяги постачання товарів (послуг) у якої не перевищують 300 тис. грн., а обсяги постачання товарів (послуг) іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50% загального обсягу постачання, уважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, то така реєстрація здійснюється за її заявою.

Тобто ПК передбачає дві обов'язкові умови для реєстрації осіб за добровільним рішенням, а саме:

- особа повинна здійснювати діяльність протягом 12 місяців;

- протягом цих 12 місяців обсяги поставки платникам ПДВ не повинні бути менше 50% від загального обсягу поставок. [14]

Відповідно до ст. 187 та 198 ПК дата виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з постачання (придбання) товарів та послуг визначається, як і раніше, за правилом першої події, тобто це є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (чи сплати постачальнику) за товари та послуги,

- або дата відвантаження (чи отримання) товарів та послуг.

Метою здійснення контролю за правильністю відображення податкових накладних при формуванні податкового кредиту з ПДВ було введено певні норми та обмеження. Мається на увазі п. 198,6 ПК, у якому передбачено: якщо платник не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, то таке право зберігається за ним протягом 365 днів із дати виписування податкової накладної. Тобто встановлено граничний термін включення податкової накладної до податкового кредиту.

Є й інші вимоги щодо включення сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, при формуванні податкового кредиту та веденні реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Зокрема, у ПК передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до ПК передбачено дві ставки податку; основна ставка в розмірі 17% і нульова ставка, яка здебільшого застосовується для операцій з експорту товарів чи супутніх такому експорту послуг.

Однак у ПК установлено, що ставка ПДВ у розмірі 17% починає застосовуватися тільки з 1 січня 2014 року. А в період із 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року застосовується ставка 20%.[14]

Відповідно до ПК звітним податковим періодом залишається один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПК, - календарний квартал.

Відповідно до Кодексу для подання податкової декларації з ПДВ встановлені такі строки:

- якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному місяцю, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку ? протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

- якщо звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу, декларація подається до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку ? протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу;

Згідно Кодексу визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Фіксований сільськогосподарський податок. Після набрання чинності ПКУ сільськогосподарські товаровиробники, як і раніше, мають право застосовувати спеціальний податковий режим -- фіксований сільськогосподарський податок . З 01.01.11 р. сплата ФСП регулюється главою 2 розділу ХІV Податкового Кодексу України, а вся термінологія міститься у ст. 14 розділу І Податкового Кодексу України. До прийняття ПКУ порядок оподаткування ФСП регулював Закон про ФСП, який втратив чинність з 01.01.11 р.

Відповідно ПКУ під ФСП розуміють податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Так, у новому визначенні не міститься умови, що цей податок не змінюється протягом визначеного для його дії терміну. А тому відповідно до ПКУ при виявленні за результатами документальної перевірки порушення вимог ФСП платник ФСП зобов'язаний починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення, перейти на сплату податків за загальною системою оподаткування. Тобто тепер платник ФСП при порушенні умов перебування на ФСП буде вимушений перейти на загальну систему оподаткування з наступного місяця, в якому виявлено порушення вимог перебування на ФСП. [14]

Що стосується звільнення від сплати деяких видів податків, то на сьогодні платники ФСП звільняються від сплати лише 4 податків :

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

При впровадженні ФСП перелік податків, від сплати яких звільнявся платник ФСП, налічував 12 податків, але із плином часу їх перелік поступово зменшувався. Ураховуючи те, що ПКУ ліквідував деякі податки взагалі, можна стверджувати, що платникам ФСП у цьому році порівняно з минулим додаткові податки сплачувати не доведеться.

Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Податкового Кодексу.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі ? 10 відсотків;

б) у II кварталі ? 10 відсотків;

в) у III кварталі ? 50 відсотків;

г) у IV кварталі ? 30 відсотків. [14]

Д-т 91 К-т 6418 6,61 грн

Плата за землю (земельний податок та/ або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).У ПКУ передбачено, що плата за землю -- загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.