Фінансовий і управлінський облік та аудит на матеріалах підприємства Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд")

Фронт офіс включає в себе торгові підрозділи компанії - торговий відділ (ділінг), відділ портфельного менеджменту, відділ роботи з індивідуальними та інституціональними клієнтами.

Головною функцією фронт офісу є складання угод з цінними паперами від імені компанії та за дорученням клієнтів. при цьому на фронт офіс накладається мінімум облікових та розрахункових функцій. Облік та виконання угод здійснює бек - офіс.

Як було сказано вище, створення інформаційної системи для фронт- офісу пов'язано з рядом складностей. По-перше, інформаційна система повинна оцінювати ефективність довгострокових фінансових інвестицій, тобто допомагати компанії сформувати інвестиційний портфель. Це необхідно перш за все таким посередникам, як довірчі товариства та інвестиційні компанії. Але для інших торговців також потрібно формувати інвестиційний портфель для підстраховки програшу в спекуляційних операціях з цінними паперами. Така інформаційна система буде використовуватись у відділі портфельного менеджменту. Для інформаційної системи потрібна інформація про доходи акцій емітента, яку можна одержати з звітів емітента та інформація про ринковий показник дохідності. Ця інформація може міститись як в лістінгу на біржі так і в звітах про емітента, які містяться в ПФТС( позабіржова фондова торговельна система). Для формування інвестиційного портфелю перш за все використовується фундаментальна аналітика. Головною задачею фундаментального аналізу є розрахунок дійсної ( економічно виправданої, справедливої) вартості конкретного підприємства. При цьому треба виходити з історичних та поточних значень таких показників як: прибуток, виручка, обсяги виробництва, дебіторська та кредиторська заборгованості, рух коштів на рахунках та ін. Один з класичних законів ринку гласить, що в ціну акції вкладаються не стільки текучі оцінки, скільки очікування майбутнього. Тому при фундаментальному аналізі, крім аналізу минулого та теперішнього, необхідно прогнозувати майбутній стан об'єкта, що аналізується. З цього можна зробити висновок, що інформаційна система оцінки, а тобто і аналізу, повинна бути системою штучного інтелекту, тобто системою підтримки та прийняття рішення. Вона повинна допомогти працівнику ( брокеру - аналітику) фронт - офісу прийняти як найбільш правильне рішення щодо покупки акцій для інвестиційного портфелю.

На жаль, на сьогодні не існує жодного науково обгрунтованого фундаментального способу оцінки акцій. Всі існуючі методи є не більш ніж припущеннями, які змінюються разом з розвитком ринку та можливостями комп'ютерної техніки. Розглянемо один з методів, який можна використовувати в інформаційній системі.

Значну частину процесів, які відбуваються в ринковій економіці, неможливо з достатнім ступенем достовірності оцінити раніше. Єдиний спосіб науково обгрунтованого прогнозу заключається в статистичному аналізі економічних процесів. Використовування даного методу дає можливість на основі минулих наглядів знайти тенденції розвитку процесів, що вивчаються, та виявити кількісний взаємозв'язок між ними. Основою такого аналізу є вірогідно- статистичні методи, які оперують приблизними вірогідносними характеристиками та умовними допущеннями.

В основу покладемо показник прибутковості акцій на визначений період, який розраховується по формулі:

r=((P1-P0)+d)/P0,де

P0 - ціна покупки акції,

P1 - ціна продажі акції,

d - дивіденди, які одержані за час володіння акції.

Одночасно на фондовому ринку об'єктом куплі-продажу є акції великої кількості емітентів, які мають різний ступень дохідності.

Середню ринкову дохідність цих акцій визначають по формулі:

rm=(r1*x1+ ri*xi+…+rn*xn), де

ri - дохідність i акцій,

n - кількість акцій на ринку,

xi - питома вага i- тих акцій, який визначається як відношення їх обсягу до сумарного обсягу всіх випусків ( в ринкових цінах на відповідний момент).

Розрахунки показника проводять по акціям найбільш прибуткових компаній.

Інвестиції в цінні папери завжди будуть супроводжуватись з необхідністю рішення дилеми: вкладати гроші в акцію з більшим доходом та більшим ризиком, чи задовільнятись меншим доходом та меншим ризиком.

Вибір варіанту залежить від характеру інвестора, суми інвестицій та її долі в загальному капіталі інвестора. Наприклад 5 % капіталу можливо вкласти в акції з високим ступенем ризику, але які можуть принести великий прибуток. Одночасно нерозумно вкласти в ці акції 25 та більше відсотків капіталу.

Тут потрібно ввести термін - принцип ринкової рівноваги. Даний принцип оснований на тому, що ринок цінних паперів є збалансованою системою. Це означає, що при нормальному стані ринку продавці цінних паперів та їх покупці постійно та активно взаємодіють та, як наслідок, розрив між цінами попиту та пропозиції дуже незначний, оператори фондового ринку швидко приходять до признання рівноважних значень. Забезпечується подібне положення тим, що всі цінні папери, які обертаються на ринку завжди є у продажу, і крім того адміністрацією фондових бірж та торговельно-інформаційних систем передбачений ряд мір, направлених на зменшення розриву в цінах попиту та пропозиції.

На основі принципу ринкової рівноваги можна зробити висновок: дохідності відповідає мінімальний ступень ризику, якщо досягається структура портфелю, ідентичного структурі ринкового обороту.

В силу цього, інформаційна система повинна допомагати компанії створити у портфелі структуру ринка з майбутнім її коригуванням. Для цього на основі даних, яки одержуються щоденно з біржових зведень та котиювань ПФТС розраховуються показники дохідності та ринкові індекси. Далі розраховуються коефіцієнти, яки показують ризиковість даних цінних паперів стосовно ризиковості ринку в цілому. Це дає змогу сформувати компанії портфель цінних паперів, який принесе максимальний доход при мінімізації ризику.

Але потрібно створити універсальну інформаційну систему, яка дасть змогу не тільки сформувати довгостроковий інвестиційний портфель а й допомогти працівникам торгового відділу фронт-офісу працювати на даному проміжку часу та здійснювати операції з купівлі- продажу цінних паперів. Для зменшення ризику при спекуляційних операціях з цінними паперами використовуються методи технічного аналізу. Головною задачею технічного аналізу є оцінку поточного стану фондового ринку в цілому ( на основі аналізу фондових індексів) та сегменту окремо взятої акції. В основі методів та способів технічного аналізу покладені психологічні закони поведінки людей. В цілому використовуються висновки фундаментального аналізу при визначенні довгострокових тенденцій, а технічний аналіз при визначенні часу і ціни здійснення конкретних угод.

Технічний аналіз слід розділити на аналіз фондових індексів і аналіз саме акцій. Ціль проведення першого - визначення та прогнозування макротенденцій ринка в цілому. Другий повинен давати практичні рекомендації щодо управління конкретними акціями.

Інформаційна система повинна аналізувати стан індексів на різних проміжках часу. Це досягається шляхом аналізу тренду, його сили та напрямку.

Інформаційна система повинна оцінювати рівні цін на проміжках часу, з'ясовувати тренд та виявляти рівні підтримки та супротивлення та на основі цих рівнів допомагати робити висновки. Тобто на основі трендового аналізу робити висновки, та давати рекомендації.

Величини індексів система може розраховувати самостійно чи користуватися тими, що надаються через торговельно-інформаційні системи. Для розрахунку індексів та індикаторів використовуються щоденні котиювання ПФТС. Рекомендується розраховувати індикатори щоденно. Представлення інформації на екрані повинно бути наглядним і представлятися у вигляді графіків та діаграм. Це нескладно зробити за допомогою сучасних СУБД чи електронних таблиць. У зв'язку з тим, що немає однозначної форми подання документів для аналітиків та система є інформаційною системою, інформація повинна надаватися у формі, зрозумілій для аналітиків компанії.

На основі вищесказаного зрозуміло, що робота аналітика в компанії, яка займається операціями з цінними паперами на ринку є досить складною і потребує використовування обчислювальної техніки, яка допомагатиме проводити якісний аналіз ринку на всіх етапах, а також, яка може бути універсальною і робити не тільки довгостроковий, а й короткостроковий аналіз ефективності фінансових інвестицій. Це допоможе поєднати опит з математичними розрахунками та зробити роботу компанії більш ефективною та безризиковою. У зв'язку з практичною відсутністю на Україні систем підтримки рішень при торгових операціях цінними паперами постає питання створення і впровадження таких систем у вітчизняних підприємствах, які займаються посередницькою діяльністю на ринку цінних паперів. Бажано, щоб ця система була більш універсальна і здійснювала як фундаментальний, так і технічний аналіз ринку.

Проаналізувавши фінансово - господарську діяльність СБМФ «Укргазпромбуд» ми визначили такі показники,вони наведені в таблиці 15.1

Таблиця 15.1 Основні показники фінансово- господарської діяльності СБМФ «Укргазпромбуд» за 2007-2009 роки

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення (+,-)
				у абсолютній сумі,тис.грн	у відсотках,%
				2009 до 2007	2009до 2008	2009 до 2007	2009 до 2008
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Капітал (станом на кінець періоду),тис. грн	9654.2	10684.8	11217.8	1563.6	533	-	-
1.1. Власний капітал:	8337.5	9120.3	10085.5	1748	965,2	17.48	9.65
- у тому числі:власний оборотний капітал	1226.7	1564.5	1132.3	-94.4	-432.2	-0.94	-4.32
Нерозподілений прибуток(непокриті збитки)	3384.3	3960.9	4696.9	1312.6	736	13.12	7.36
1.2. Позиковий капітал	1226.7	1564.5	1132.3	-94.4	-432.2	-0.94	-4.32
- у тому числі: поточні зобов'язання за розраунками	926.7	994.5	1132.3	205.6	137.8	2.056	1.378
2. Ресурси
2.1.Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн	6730.2	7940.8	8630.8	1900.6	690	19.0	69.0
2.2Середньорічна вартість оборотних активів, тис.грн	4007.7	3227.6	4790.1	782.4	1562.5	78.24	15.62
- у тому числі: запасів	1.6	0	0.6	-	-	-	-
2.3. Середньоблікова чисельність працівників, осіб	198	200	500	-	-	-	-
2.4. Фонд оплати праці, тис. грн	555	445	754	-	-	-	-
3. Економічні показники
3.1. Виручка від реалізації продукції, тис. грн	3555.4	6777.6	5359.5	1804.1	4206.4	141.1	178.4
3.2. Товарна продукція в діючих цінах, тис. грн	50	100	550	450	440	-	-
3.3. Операційні витрати: - сума, тис. грн	3397.1	6457.9	5583.3	2723.3	3597.9	142.1	164.4
- витрати на 1 грн виручки від реалізації, коп.	0.95	0.95	1.04	0.01	-0.08	101.0	92.3
3.4. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн	268.2	5682.8	4355.3	178.7	3109.2	131.3	171.3
3.5. Прибуток (збиток), тис. грн:- від операційної діяльності, тис. грн	158.3	304.4	458.2	328.4	174.6	207.8	138.1
- від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн	3.1	21.7	25.5	-11.8	-15.6	45.6	38.8
3.6. Чистий прибуток (збиток), тис. грн	0.1	15.9	19.9	-8.5	-12.5	46.5	37.1
3.7. Середньомісячна заробітна плата, грн	1200	2000	3500	243	238	158.9	157.0
3.8. Продуктивність праці, тис. грн	555	444	505	833	1656	126.2	170.4
3.9. Рентабельність продажу, %	7.5	8.6	9.4	2.0	6.9	125.7	109.5

З наведених розрахунків ми визначили, що фінансовий стан підприємства та всі його зобов'язання включені до статистичної та фінансової звітності,отже можимо зробити висновки, підприємство працює не в збиток, а в прибуток тобто він забезпечує як розрахунки зі своїми працівниками так і з постачальниками.

Виходячи з наведених розрахунків можна зробити висновок :

1. Власний капітал у 2009 році порівняно з 2007 та 2008 роками зріс;

2. Власний оборотний капітал зріс у 2009 році на 0,86% та 0,62% порівняно з 2007 та 2008 роками;

3. Нерозподілений прибуток ( непокриті збитки) зросли у 2009 році порівняно з 2007 та 2008 роками на 33,8 % та 39,6%;

4. Позиковий капітал збільшився у 2009 році;

5. Поточні зобов'язання у 2009 році були відсутні, а у 2008 році вони були +2,3тис.грн, тобто у 2009 році порівняно з 2008 роком він становив (-2,3) тис.грн;

6. Середньорічна вартість основних засобів зросла у 2009 році на 1,49% і 1,75% порівняно з 2007 та 2008 роками;

7. Середньорічна вартість оборотних активів зросла у 2009 році на 2,85% та 1,76% у порівнянні з 2007 та 2008 роками;

8. Середньооблікова чисельність працівників зросла і фонд оплати праці зріс за рахунок того що, середньооблікова чисельність працівників збільшилась;

9. Виручка від реалізації продукції збільшилась у 2009 році порівняно з 2007 та 2008 роками на 26,37% та 20,15%;

10. Прибуток (збиток) від операційної діяльності у 2007 та 2009 був однаковий, а у 2008 зріс на 334,9 тис.грн;

11. Чистий прибуток (збиток) у 2007 та 2009 році був однаковий за рахунок того, що прибуток (збиток) від операційної діяльності у 2007 та 2009 роках також однаковий, тобто у 2008 році він був більший ніж у 2007 та 2009 роках на 148,5 тис.грн.

Аналізуючи фонд оплати праці, було виявлено, що фонд оплати праці в 2009 році збільшився в порівнянні з минулим на 12 тис.грн., в 2007 році показник був менший у порівняні з 2008 та 2009 на 112,5 тис.грн і 124,5 тис.грн.

Також аналітичні розрахунки свідчать, що в 2007 році темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту середньорічної заробітної плати. При цьому коефіцієнт випередження становить 2,39. Ще в процесі аналізу було встановлено, що величина чистого прибутку на 1 грн. оплати праці в 2007 році зросла на 0,41 грн., в 2008 році - збільшилась на 0,21 грн.

Розділ IV. Аудит

Тема 1. «Планування аудиту»

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування.

Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту.

Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому суттєвість помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань, які визначені у нормативі № 9 «Планування аудиту».

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

- розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

Розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці;

- питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Вивчення ризиків і суттєвості помилок:

- оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю та ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємництва, тобто ії спроможності попереджати помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

- імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера.

Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

- робота внутрішніх аудиторів підлриємства та можливий вплив ії на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

- участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

- місцезнаходження підрозділів підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

- можливість оперативного включення до л\програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись найближчим часом;

- умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі спорідненими сторонами. Порядок визначення споріднених сторін наводиться в Національному нормативі аудиту № 19 «Споріднені сторони».

Для проведення аудиту складається загальний план аудиту за формою, наведеною в Національному нормативі.

Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розлоділу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору необхідно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з'ясувати, чого чекає від нього клієнт. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнта.

Отримання інформації про діяльність клієнта є важливою частиною планування аудиту. Знання бізнесу допомогає аудитору зрозуміти події, операції, практичну діяльність, які впливають на фінансову звітність.

Планування -- це процес здійснення рішень аудиторської стратегії [140, с. 148]. Процес планування аудиту здійснюють на початковій стадії аудиторської перевірки, і його основною метою є надання аудиторами (аудиторськими по фірмами) підприємствам і організаціям різних форм власності ефективних аудиторських послуг у встановлений договором термін. Це означає належне виконання аудиторами своїх функціональних обов'язків на високому рівні професійних стандартів. Планування забезпечує формування відповідної думки аудитора про фінансову звітність суб'єкта перевірки з мінімальними затратами, виділення при цьому найбільш важливих і суттєвих частин і виключенням зайвого часу, який міг би бути витрачений на питання аудиту з низьким рівнем ризику. За допомогою ефективного планування вирішують наступні завдання:

ознайомлення з бізнесом клієнта і його обліковою системою;

оцінка ризику, пов'язаного з бізнесом, обліковою системою і внутрішнім контролем;

визначення стратегії аудиту в відповідно до оцінки ступеня аудиторського ризику;

координація роботи аудитора таким чином, щоб вона була виконана на високому професійному рівні й у визначений термін;

розподіл бюджету часу, виділеного на аудиторську перевірку;

визначення матеріально-технічного забезпечення аудиту тощо.

У МНА 4 "Планування", затвердженому Комітетом міжнародної аудиторської практики (КМАП), концептуально розкрито зміст загального планування аудиту. Основними вимогами до процесу планування є:

набуття знань про облікову систему клієнта, політику і процедури внутрішнього контролю;

визначення очікуваного рівня довіри до внутрішнього контролю суб'єкта перевірки;

визначення і прогнозування змісту, часу проведення й обсягу аудиторських процедур;

координація роботи молодших аудиторів, експертів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки.

Обсяг робіт з планування аудиту залежить від таких факторів: масштаб і складність аудиту, кваліфікація аудитора та його практичний досвід, бізнес клієнта, наявність постійних замовників, чинне законодавство та ін.

На процес планування аудиту великий вплив мають масштаб і складність аудиту, що залежить від бізнесу клієнта, його величини та діяльності. Правильним є твердження тих економістів, які вважають, що на зміст плану і програми значно впливає розмір підприємства. Для підприємств малого бізнесу вони більш спрощені [79, с. 76].

Неабияке значення для якості і обсягу робіт з планування має кваліфікація аудиторів. Як свідчить практика, кваліфікованіші аудитори серйозно і з умінням до складають плани і програми, а менш кваліфіковані аудитори ставлять до процесу планування формально.

Наявність постійних клієнтів на проведення аудиту у певній мірі згладжує часті зміни у Законі про аудиторську діяльність і тим самим зменшуються амплітуда коливань у змінах обсягу робіт аудиторських фірм.

Основними показниками планування аудиторської перевірки є: обсяг робіт (послуг), чисельність аудиторського персоналу, залучено до перевірки; потреба в кількості запрощених спеціалістів і експертів зі сторони; кількість днів, відведених на перевірку; витрати на аудит; очікуваний дохід тощо.

Залежно від очікуваного обсягу робіт розраховують бюджет часу на аудиторську перевірку і вартість послуг. Ці показники, як правило, визначають на етапі попереднього планування шляхом вивчення бізнесу клієнта, системи обліку і внутрішнього контролю, огляду первинних документів та бухгалтерських реєстрів, здійснення аналітичних процедур. Правильне визначення обсягу робіт значною мірою залежить від кваліфікації аудитора і його практичного стажу. Переважно цей показник оцінює керівник групи аудиторів, тобто менеджер.

Від запланованого обсягу аудиторських послуг, із врахуванням кваліфікації аудиторів та їх практичного досвіду, залежатиме потреба в чисельності аудиторів. Крім цього, на основі визначеного обсягу робіт можна розрахувати кількість людино-днів або людино-годин для аудиторської перевірки.

Виходячи зі складності аудиту й кваліфікації аудиторів, керівнику бригади потрібно визначитися з потребою у додатковому залученні зі сторони спеціалістів і експертів для виконання певних контрольних операцій.

У процесі планування необхідно визначити очікувані витрати, пов'язані з перевіркою. Це насамперед матеріальні витрати, зарплата, відрядження та ін. Згаданий показник у значній мірі залежить від місця розташування суб'єкта перевірки. Якщо аудиторська перевірка не пов'язана з відрядженням працівників аудиторської фірми, то витрати будуть значно меншими і відповідно зменшиться вартість аудиторських послуг.

Вартість аудиту по-різному визначається у практиці роботи вітчизняних аудиторських фірм. Одні фірми розраховують свій гонорар, виходячи з кількості днів або годин, затрачених на перевірку, із врахуванням діючих ставок у тому чи іншому регіоні України. За останні роки у західному регіоні України аудиторські послуги за день роботи аудитора становили в середньому від 80 до 120 гривень. У східних регіонах України з розвинутою інфраструктурою базових галузей народного господарства аналогічні послуги були в два і більше разів дорожчі.

Ряд економістів і практиків пропонують інші підходи до визначення вартості аудиту. Наприклад, встановлювати певний відсоток від валюти балансу.

На наш погляд, правильнішим підходом до визначення вартості аудиту є враховування комплекту показників: обсяг робіт, кількість затраченого часу, витрати на перевірку, попит і пропозиція на аудиторські послуги тощо.

Правильне планування вище перелічених показників має важливе значення не тільки для визначення вартості аудиторської перевірки, а й для попереднього планування очікуваного доходу. Всі ці показники треба враховувати не тільки при складанні загального плану і програми конкретної аудиторської перевірки, а й при плануванні роботи аудиторських фірм.

Вивчення української і зарубіжної літератури з аудиту показує, що більшість економістів розглядає процес планування тільки з погляду аудиторської перевірки і не звертає належної уваги на питання стратегічного і поточного планування бізнесу аудиторської діяльності [26; 27; 29; 30; 32; 43; 48; 79; 67; 73 та ін.], зокрема на розробку бізнес-планів на перспективу.

На наш погляд, процес планування аудиторської діяльності доцільно розмежувати на два види:

· планування аудиторської діяльності як одного із видів бізнесу;

· планування аудиту та інших видів послуг як конкретне виконання робіт для того чи іншого суб'єкта господарської діяльності.

Залежно від часу і періоду складання плану аудиторської діяльності планування можна класифікувати на стратегічне, поточне й оперативне (рис. 4.2.). Стратегічне планування передбачає розробку аудиторською фірмою перспективного бізнес-плану не менш як на 2-3 роки. Від статегічного плану аудиторської фірми залежать специфіка її дальшої діяльності, організаційна структура, підбір її персоналу та ін. Як правино зауважує проф. М.С. Пушкар, «стратегія розвитку повинна підкріплюватись масштабними дослідженнями та фактичними даними. Для ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна постійно зважати на розвиток галузі, ринок (власний ринковий

фінансовий облік заборгованість бюджетний

Тема 2. «Методика аудиту фінансової звітності»

Згідно МСА 200 “Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів” метою аудиту фінансових звітів є надання аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої концептуальної основи фінансової звітності.

Аудит фінансових звітів є завданням з надання впевненості.

Завдання аудиту фінансової звітності наступні:

1. Дослідити достовірність та відповідність записів звітності даним Головної книги та регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

2. Вивчити взаємоузгодженість показників звітності господарюючого суб'єкта.

3. Порівняти дані річної фінансової звітності з даними квартальної і поточної фінансової звітності.

4. Оцінити можливість постійного функціонування господарюючого суб'єкта.

5. Оцінити вплив подій, що відбулися, на фінансову звітність, та їх відображення у звітності.

6. Сформувати думку аудитора про відповідність фінансової звітності наступним критеріям: повнота, обґрунтованість, існування, права і обов'язки, подання, оцінка, розкриття.

Аудит фінансової звітності необхідно проводити, застосовуючи наступні процедури:

1. Перевірка тотожності показників, які повторюються в різних формах звітності згідно з рекомендаціями Мінфіну України та П(С)БО.

2. Перевірка правил складання балансу, порівняння показників Головної книги з регістрами аналітичного обліку.

3. Перевірка ув'язки регістрів обліку зі зведеними та первинними документами.

4. Перевірка матеріалів інвентаризації (майна, запасів, заборгованості), проведеної до складання річного звіту (описи, акти, порівняльні відомості ТМЦ, акт перевірки каси, виписки банку, акт інвентаризації розрахунків тощо).

5. Проведення експрес-аудиту балансу та інших звітних форм.

Необхідно зауважити, що аудитор несе відповідальність за формування та висловлення думки стосовно фінансових звітів.

Відповідальність за складання та подання фінансових звітів покладається на управлінський персонал суб'єкта господарювання

МСА 200 визначає міру відповідальності управлінського персоналу за складання фінансових звітів.

Перевірка фінансової звітності здійснюється з використанням трьох методів (табл.2.1)

Таблиця 2.1. Методи перевірки фінансової звітності

Методи	Розкриття
Формальна перевірка	- полягає у візуальній перевірці правильності записів всіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявність підписів
Аналітична перевірка	- полягає у виявленні суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою наскрізних тестів дозволяє встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності Визначаються ті ділянки звітності, де аудиторський ризик є найбільшим, тобто - де можливість шахрайства або наявність помилок в обліку та звітності для цього клієнта є найбільш ймовірним.
Перевірка по суті та розрахункова перевірка показників звітності	- полягає у встановленні достовірності показників звітності Перевіряється правильність складання фінансової звітності (ФЗ): - перевірка правильності заповнення адресної частини; - визначення вида діяльності підприємства; - перевірка правильності заповнення звітності за формами: наявність всіх передбачених показників, відсутність підчисток, виправлень тощо. Проводиться логічний аналіз показників звітності з метою визначення ділянки у звітності із найбільш вірогідною можливістю виявлення шахрайства та помилок. В залежності від цього визначаються ті операції та майно, які повинні бути перевірені більш детально, й ті, по яких можливо покластися на інформацію клієнта; перевірка та співставлення взаємоузгодженості показників, які відображені у різних формах звітності. Здійснюється арифметична перевірка: - узгодженості показників, відображених у різних формах ФЗ - узгодженості показників, відображених у формах ФЗ та у Головній книзі - узгодженості показників, відображених у регістрах обліку та зведених і первинних документах. Встановлення суттєвості виявлених відхилень у показниках фінансової звітності

Тема 4. «Аудит розрахунків з оплати праці»

В ході проведення аудиторської перевірки, в тому числі і перевірки з оплати праці, аудитор використовує план перевірки. План перевірки аудитор формує самостійно або він може мати рекомендований вигляд, сформований аудиторською компанією.

Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому суттєвість помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань, які визначені у нормативі № 9 "Планування аудиту".

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

- розподілу обов'язків між керівництвом підприємства. Розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці;

- питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Вивчення ризиків і суттєвості помилок:

- оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю та ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємництва, тобто її спроможності попереджати помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не-виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

- імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера. Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

-робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів. Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

- участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

- місцезнаходження підрозділів підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи. Інші питання:

-можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись найближчим часом;

- Для проведення аудиту складається загальний план аудиту за формою, наведеною в Національному нормативі.

Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору потрібно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з'ясувати, чого чекає від нього клієнт, його вимоги. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнтів).

При поведенні аудиту з оплати праці ЗАТ«Укргазпромбуд» використовуємо план аудиторської перевірки з оплати праці. Таким планом визначаються основні етапи аудиту з зазначенням терміну проведення кожного з них, який необхідний для повного та точного здійснення всіх поставлених завдань

Таблиця 4.1. План аудиторської перевірки розрахунків з оплати праці

№ п/п	Завдання аудиту	Термін проведення	Виконавці	Примітки
1	Перевірка обліку чисельності працівників та їх руху	12.01.2009	Шевченко К.С
2	Перевірка використання робочого часу	13.01.2009	Шевченко К.С
3	Перевірка тарифних ставок та посадових окладів	14.01.2009	Шевченко К.С
4	Перевірка розрахунків з оплати праці	15.01.2009	Шевченко К.С
5	Перевірка джерел фінансування оплати праці	16.01.2009	Шевченко К.С

Виходячи з наявного плану перевірки, в процесі аудиту розрахунків з оплати праці ЗАТ«Укргазпромбуд» виконуємо п'ять блоків завдань. Важливе дотримання терміну проведення, що визначається виходячи з обсягів роботи. Використання плану аудиту дає змогу організувати, систематизувати та полегшити роботу перевіряючого.

Розробка програми проведення аудиту включає ті ж самі етапи, що й розробка загального плану. Програма є розвитком загального плану аудиту і складає детальний перелік аудиторських процедур, необхідних для практичної його реалізації. У програмі аудиту види, зміст та час проведення запланованих аудиторських процедур мають співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану. До аудиторської програми включається також перелік аудиту за його напрямками, а також час, який необхідно витратити на кожен напрямок аудиту чи аудиторську процедуру. З метою раціоналізації розробки та оптимізації програм проведення аудиту крупні аудиторські фірми дуже часто використовують сітьові графіки.

Основними завданнями застосування сітьових методів управління аудиторською діяльністю є планування, передбачення та виявлення можливих перешкод у виконанні програми аудиту ще до того, як вони виникнуть. Інформаційною моделлю, за допомогою якої планують і контролюють виконання процесу аудиту, є сітьова модель (графік), яка дає змогу алгоритмізувати процеси планування та управління аудиторською діяльністю, тобто встановити певну оптимальну послідовність виконання аудиторських процедур.

У програмі аудитор оцінює ступінь ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який можливий під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів, координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, включені до загального плану аудиту, розкриваються також з більшою деталізацією.

В аудиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються.

З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова);

закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Програма аудиту - це документ, що містить завдання аудиту для конкретного об'єкту, процедури необхідні для виконання поставлених завдань, обсяг і термін їх виконання.

Програму, як правило розробляють досить детально(додаток ) Дана програма перевірки відображує порядок аудиту з відповідними процедурами, які для цього необхідні. Програмою також передбачається час проведення аудиту кожного завдання.

В програмі зазначено термін проведення розрахунків з оплати праці, відповідно до даних по ЗАТ«Укргазпромбуд». Використання пограми дає змогу систематизувати роботу аудитора та збільшує рівень контролю аудиту.

У програмі аудитор оцінює ступінь ризику внутрішнього контролю та свій особистий ризик невиявлення суттєвих помилок у звітності, який можливий під час проведення аудиторських процедур, визначає термін проведення аудиторських тестів, координує роботу всіх можливих помічників, залучених з числа співробітників підприємства, визначає присутність інших виконавців аудиту, якщо такі беруть участь у роботі. Під час розробки аудиторської програми інші питання, включені до загального плану аудиту, розкриваються також з більшою деталізацією.Планування та підготовка аудиту здійснюється таким чином, щоб гарантувати його високу якість, ефективність та своєчасність виконання всіх процедур.

Тема 5. «Аудиторський висновок та інші підсумкові документи та їх реалізація матеріалів аудиту»

Аудиторський висновок - це єдиний комунікативний зв'язок між аудитором, зовнішніми користувачами і власниками підприємства, фінансову звітність якого перевірив аудитор. Аудитор передає повний обсяг інформації користувачам у стислій формі «професійною мовою». Аудитор повинен дотримуватись форми аудиторського висновку; знати в яких випадках аудиторський висновок видається без застережень або з ними і значення фраз, які при цьому використовуються, а також в яких випадках є доцільним включати додаткову інформацію - пояснювальний абзац, що підкреслює певний аспект фінансової звітності.

Основними елементами аудиторського висновку є:

Заголовок (міститься запис про те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, назву аудиторської фірми або прізвище аудитора).

Замовник (зазначається повна назва підприємства, яке перевіряється, і час перевірки).

Вступ (дають інформацію про склад фінансової звітності і дату її підготовки, вказують, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства, а за правильність аудиторського висновку - на аудитора).

Масштаб перевірки (наводять масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Дають впевненість користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами українського законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського обліку, або у відповідності з вимогами міжнародних стандартів та практики. Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку, внутрішнього контролю підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність, керується положеннями ННА № 11 «Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки», говорить про те, що він використовував принцип вибіркової перевірки інформації і що під час перевірки брав до уваги тільки суттєві помилки, зазначає принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві під час перевірки.

Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність (подається висновок про правильність фінансової звітності, який відповідає всім суттєвим аспектам Національних положень та принципам бухгалтерського обліку, що передбачені Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Дата аудиторського висновку (ставиться дата на день завершення аудиторської перевірки, в той самий день, коли керівництво підприємства підписало акт приймання-передання виконаних робіт (перед вступною частиною аудиторського висновку або після підпису аудитора).

Підпис аудиторського висновку (ставиться підпис директора аудиторської фірми або уповноваженої особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

Адреса аудиторської фірми (вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні (розміщується після підпису аудитора або в матриці бланка аудиторської фірми).

Аудитор повинен попередити керівництво підприємства, на якому проводилась аудиторська перевірка, про його відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення обов'язкового аудиту.

Аудиторський висновок за результатами аудиту класифікується на такі види:

1.умовно - позитивний висновок (безумовна позитивна згода) представляється клієнту, коли:

· аудитор отримав всю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

· надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

· є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

· фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

· фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих відхилень;

· фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Аудитор повинен врахувати стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства-клієнта.

У позитивному висновку використовують стверджувальні слова: «задовольняє вимогам», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з…», «відповідає».

Аудитором самостійно обирається форма викладення змісту перевірки, проте заключна частина повинна відповідати вимогам національних нормативів.

2. Умовно-позитивний висновок видається аудитором, коли він не може дати беззастережний висновок, оскільки існують обставини, які мають обмеження: фундаментальну невпевненість і незгоду.

Основні причини фундаментальної невпевненості:

значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку);

аудитор не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом);

невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів законодавства).

Аудитор не може висловити свою думку щодо вищевказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ в цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан, а система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам.

Фундаментальна незгода виникає через:

неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку;

незгода із способом надання або ступенем розкриття інформації про факти або суми у фінансовій звітності;

невідповідність діючому законодавству та встановленим нормам порядку оформлення або здійснення операцій.

Однак вказані моменти не мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривають дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних.

3. Негативний висновок встановлює аудитор, коли виявляє порушення, які викривають реальний стан справ в цілому. Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

Підставою для відмови від видання аудиторського висновку може стати фундаментальна невпевненість аудитора у зв'язку з неможливістю перевірки фактів чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому, а відсутність достатніх аудиторських свідчень не дає можливості видати об'єктивний аудиторський висновок.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку використовують такі слова: «не задовольняє вимоги», «суперечить…», «не відповідає…», «перекручує дійсний стан справ» тощо.

Порахунки та відхилення, виявлені аудитором під час перевірки, але які було усунуто до моменту складання аудиторського висновку, дають підставу для складання умовно-позитивного висновку із застереженням, що показники звітності є достовірними з урахуванням відхилень за станом на відповідну дату, яка передує даті складання аудиторського висновку.

Наявність фундаментальної незгоди може привести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку, а наявність фундаментальної невпевненості - для відмови від надання аудиторського висновку.

У деяких випадках надається аудиторський висновок без застережень з відмінними від стандартних формулюваннями з пояснювальним абзацом. Такий висновок надається у випадку задовільних результатів і достовірності розглянутої фінансової звітності, коли аудитор вважає необхідним дати додаткову інформацію.

Причини, коли додають пояснювальний абзац наступні:

Наявність можливих та вірогідних суттєвих невпевненостей під час складання прогнозних оцінок при підготовці фінансової звітності;

Порушення послідовності та логіки обліку;

Винятковість ситуації (наприклад, наявність неординарних господарських операцій, важливі події після дати балансу);

Аудиторський висновок з використанням роботи інших аудиторів;

Надання аудиторського висновку з застереженнями (видається тоді, коли головна аудиторська фірма не хоче брати на себе відповідальність за роботу виконану іншою аудиторською фірмою).

За результатами аудиту було складено аудиторський висновок (додаток) і аудиторський звіт (додаток ).

Список використаних джерел

Чабанова Н.В «Фінансовий облік»,2006 c 320

Верига Ю.А «Бухгалтерський облік»,2008 c 300

Газета «Все про бухгалтерський облік»,2005

Пархоменко В.С «Бухгалтерский фінансовий облік,2004 c 450

Баланс - клуб «Допомога :надаємо і отримуємо, роз'яснення спеціаліста»,2009 c 120

Згурський О.О «Актуально про документообіг»,2008 c 400

Бутинець Ф.Ф «Бухгалтерський фінансовий облік»,2008 c 500

«Записки бухгалтера» - Фактор,2007 c 700

Бутинець Ф.Ф «Бухгалтерський словник»,2007 c 500

Тютюник П.С «Бухгалтерський облік»,2006 c 300

Шорт Даніель «Основи фінансового обліку»,2008 c 450

Грабова Н.М «Теорія бухгалтерського обліку»,2005 c 250

Матвієць С.М «Довідник бухгалтера»2007 c 440

Дорош Н.І. «Аудит: методологія та організація»-К.:2000. - 402с.

Грабова Н.Н., Добровский В.Н. «Бухгалтерський облік у виробничих і торгових підприємствах»-К., 2000р.- 624с.

Белуха Н.Т. «Аудит» Підручник для до.: «Знання», КОО,2000. -769с.

Давидов Г.М. Аудит: підруч. / Г.М.Давидов - К.: Знання, 2004. - 511с.

Давидов Г.М. Аудит:Навч. посіб.-- 3-те вид., стер.-- К.: Т-во “Знання”, КОО, 2007, -- 363с.

34.Дорош Н.І. Аудит: методичне і орг-ція, -- К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2004.--402 с.

Размещено на Allbest.ru