Особливостi обчислення собiвaртостi хлiбобулочної продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливостi обчислення собiвaртостi хлiбобулочної продукції

1. Актуальність статті

Підприємства харчової промисловості, зокрема хлібопекарні здійснюють виробництво, оптову та роздрібну торгівлю хлібобулочними виробами. В умовах ринкових відносин надзвичайно важливим є удосконалення механізмів ефективного управління витратами в цій галузі, оскільки їх оптимізація забезпечує вирішення важливих соціально-економічних проблем суспільства як на мікро, так і на макрорівні. Тому процес прийняття управлінських рішень щодо оптимізації витрат повинен враховувати максимальну кількість факторів, що суттєво впливають на елементи такої системи.

Специфіка діяльності (сегмент ринку) визначає склад та структуру витрат, тому розглядати концепцію ефективного управління витратами та його інформаційного забезпечення доцільно за видами економічної діяльності. Дослідження основних аспектів діяльності хлібопекарень та хлібозаводів України, наявність постійного попиту на продукцію дозволяє стверджувати, що цей бізнес може бути прибутковим. Широкий асортимент продукції зумовлює гнучке реагування хлібозаводів та мініпекарень на зміни у кон'юнктурі ринку. Специфіка техногологічного процесу, особливості структури системи управління, обмеженість ресурсів підкреслює необхідність впровадження сучасних методів обліку витрат та калькулювання собівартості продукції в умовах обліку відхилень від нормативних витрат як найбільш перспективного напрямку удосконалення організації управлінського обліку витрат.

2. Аналіз останніх досліджень та публікацій

Розвиток теорії і практики управлінського обліку витрат, а також особливості внутрішньої звітності на основі калькулювання неповної собівартості продукції, досліджувалися у працях українських та зарубіжних вчених: Ф.Ф. Бутинця, С.Ф. Голова, Л.М. Голубовського, М.О. Вахрушиної, С.Г. Діордіца, О.В. Карпенко, Т.Н. Карпової, Л.В. Нападовської, Соболь Г.О, Озерана В.О., Пушкаря М.С. та ін.

Не зменшуючи важливість здійсненої роботи та цінність одержаних науковцями результатів, необхідно звернути увагу на дослідження проблеми організації та методики калькулювання неповної собівартості хлібобулочних виробів та формування внутрішньої звітності. В свою чергу, функціонування в умовах невизначеності та ризику хлібопекарних підприємств України та їх галузева специфіка постійно зумовлюють необхідність удосконалення організації та методики обліку, корисного для управління. Тому важливим є вирішення цих питань у тісному взаємозв'язку із системою внутрішнього контролю та механізмом прийняття управлінських рішень, що актуалізує обрану тему дослідження.

Метою статті є дослідження особливостей калькулювання неповної собівартості хлібобулочних виробів та надання рекомендації щодо удосконалення порядку їх обліку на хлібопекарних підприємствах України.

З метою досягнення поставлених цілей необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити сутність понять «калькулювання» та «собівартість»;

- дослідити сучасні підходи до калькулювання неповної собівартості та можливості його застосування щодо хлібобулочних виробів;

- дослідити особливості відображення неповної собівартості у системі рахунків бухгалтерського обліку;

- розкрити вимоги до формування внутрішньої звітності щодо управління витратами на основі калькулювання неповної собівартості.

Об'єктом дослідження є теоретико-практичні підходи до калькулювання неповної собівартості хлібобулочних виробів на хлібопекарних підприємствах України.

3. Результати дослідження

кaлькулювaння собiвaртість хлiбобулочний

Трактування поняття “собівартість” носить досить дискусійних характер, а саме зазначене зумовлює потребу уточнення його змісту як центральної категорії управління витратами.

Термін «собівартість» згадується з 1912 р. у працях О.П. Рудановського, О.М. Давидова, Н.Ф. фон Дітмара. З точки зору поглядів на зміст, структуру і порядок процес калькулювання собівартості вражає всебічністю підходів. Формування собівартості продукції було своєрідною «революцією» на кожному з етапів розвитку облікової думки. Проте різницю між ними обґрунтував І.І. Поклад, підкресючи що калькуляційні одиниці є вимірником об'єкту калькулювання [8, 9]. Розвиток методів калькулювання собівартості та уточнення його об'єкту калькулювання впливають на склад і структуру витрат, що відносяться на собівартість продукції. Зокрема, Ж. Г. Курсель-Сенель вважав, що до складу собівартості необхідно включати прямі (особливі) й непрямі (загальні) витрати. До складу непрямих витрат було віднесено амортизацію, заробітну плату підприємця в межах загальноприйнятої плати управителям, страхові внески, витрати із ремонту, сформовані резерви на майбутні витрати. У складі прямих витрат чільне місце посідали матеріальні витрати й витрати із заробітної плати [6, с. 43-52].

У ХХІ ст. як у зарубіжній, так і вітчизняній науці та практиці відбувається поглиблення ідеї калькулювання собівартості продукції в залежності від цілей управління витратами. Чинні регламенти обліку передбачають включення до складу собівартості реалізованої продукції таких витрат як: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати, що загалом відповідає зарубіжній практиці.

Що стосується калькулювання неповної собівартості, то воно пройшло складний шлях розвитку та визнання в економічній спільноті,про що зазначають у своїх працях Нападовська Л.В., Корягін М.В., Пушкар М.С., Озеран В.О. Загальна концепція калькулювання неповної собівартості передбачає включення до собівартості лише умовно-змінних витрат, що дозволяє оцінити суспільно необхідний внесок ресурсів у виробництво продукції.

Особливий інтерес для практичного застосування методики калькулювання неповних витрат має праця Карпенко О.В. та Соболь Г.О. [6]. Вивчення окреслених питань важливо починати з оцінки наявного теоретичного підгрунтя для удосконалення економічної роботи ( табл.1).

Таблиця 1. Основні системи та методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції [6, с.11].

За фактичними витратами	За повнотою включення витрат до собівартості
Калькулюв фактичної собівартості	Калькулюв нормативної собівартості	Стандат-кост	Повна собівартість	Неповна собіварт	Жорсткий директ-костинг
За об'єктами калькулювання	За цільовою спрямованістю
Калькулюв за замовленнями	Калькулюваня за переділами	Калькулюв за процесами	Калькулюв за операціями	Таргеткост	Кайзеркост
Елементи методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції
Спосіб розподілу непрямих витрат	Час здійснення калькулювання	Число об'єктів калькулювання
Метод однокоефіц калькулюв	Метод багато коефіцієнт калькулюв (диференц. підхід)	Метод апріор-ного калькулюв	Метод апостеріор калькулюв	Однопрод метод калькулюв	Багато продуктовий метод калькулюв

Досвід розвинутих країн світу свідчить, що 30-50 % компаній використовують систему калькулювання неповної собівартості для потреб управління (табл. 2) [10, с.23-50].

Таблиця 2. Застосування системи калькулювання неповної собівартості для потреб управління

США	Канада	Австрія	Японія	Швеція	Великобританія	Росія	Україна
31	48	33	31	42	52	20	30

За даними, наведеними у таблиці 2, можна стверджувати, що у Канаді, Швеції та Великобританії відображення систем обліку витрат та калькулювання неповної собівартості продукції є найбільш поширеним у діяльності підприємств. В Україні та Росії її впровадження має, переважно, формальний характер і обмежується використанням окремих елементів методики калькулювання неповної собівартості не носить системного характеру.

Досліджуючи системи калькулювання собівартості, науковці використовують різні терміни: до поняття «система обліку неповних витрат»: система калькулювання «урізаної» собівартості, система обліку маржинальних витрат, верібл-кост, калькулювання за змінними витратами, калькулювання за прямими витратами [1, 2, 3, 5, 9]. В економічній літературі мають місце різночитання термінів із-за некоректного перекладу. В різних статтях можна зустріти суперечливі тлумачення [4, 5, 10, 11]. У Великобританії перевагу надають словосполученню «маржинал-кост», у Франції - «маржинальна бухгалтерія», у Німеччині та Австрії - облік часткових або граничних витрат, облік суми покриття [4, с.187-192]. У США використовується поняття - внесок у покриття. Його ми також зустрічаємо у працях Нападовської Л.В.

Сучасний розвиток теорії і практики калькулювання виокремлює три основні способи калькулювання неповної собівартості, що зображено на рисунку 1.



Рис. 1. Способи калькулювання неповної собівартості [3, с.78-80].

За першим варіантом до неповної собівартості включають всі умовно-змінні витрати: прямі і непрямі, виробничі та витрати періоду, що дозволяє чітко визначити межі управління умовно-змінними та умовно-постійними витратами загалом.

За другим варіантом, до складу неповної собівартості включають лише умовно-змінні прямі виробничі витрати, що цілком виправдовує первісний термін «директ-костинг». Такий підхід сприяє багатоступеневості обґрунтування управлінських рішень. Метод «директ-костинг» належить до альтернативних підходів калькулювання повної собівартості і базується на обчисленні неповної (обмеженої) собівартості. Він представляє собою визначення по виробам маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат і змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих витрат). Постійна частина загальновиробничих витрат за виробами не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються за виробами також адміністративні витрати і витрати на збут .

За третім варіантом різновидом неповної собівартості є система калькулювання собівартості продукції в умовах «жорсткого» директ-костингу: неповну собівартість формують тільки прямі умовно-змінні матеріальні витрати.

Таким чином нами вставлено, що до недоліків і переваг калькулювання неповної собівартості відносяться :

- труднощі в поділі витрат на постійні та змінні. Значна частина змішаних витрат може бути класифікована по-різному, наприклад залежно від застосовуваного методу розподілу витрат на постійні та змінні, а це буде позначатися на результатах;

- необхідність для більшості компаній наявності інформації про величину повних витрат, перш за все для визначення ціни виробу, так як в цінах в довгостроковому плані необхідно забезпечувати покриття усіх затрат підприємства. При відсутності даних про повну собівартості великий ризик недотримання цієї умови;

- наявність деких проблем при формуванні внутрішньої звітності [10].

Отже, «директ-костинг» - система управлінського обліку, що базується на категорії змінних (або часткових) витрат. Ця система не позбавлена недоліків, але має і деякі переваги в порівнянні з системою повного обліку та розподілу витрат. Вибір однієї з них залежить, перш за все, від практичної користі застосування тієї чи іншої системи.

Бльшість науковці підтримують позицію, що калькулювання неповної собівартості не є метою управління витратами. Тому негативно оцінюється той факт, що окремими авторами не завжди розмежовано поняття «система обліку витрат», «калькулювання собівартості продукції» та «метод калькулювання собівартості продукції» в управлінському обліку [3, с.78-80].

Загальна побудова обліку витрат основної діяльності за системою неповних витрат є аналогічною системі повних, оскільки обидві системи [6]:

- мають повне відображення фактичних витрат;

- мають вплив на формування фінансового результату;

- дозволяють отримати інформацію для обґрунтування управлінських рішень.

Проте їх істотною відмінністю є передбачення додаткового групування витрат залежно від обсягу виробництва на умовно-постійні й умовно-змінні, а також актуальні можливості системи обліку неповних витрат при прийнятті управлінських рішень в умовах невизначеності, альтернативності варіантів, обмеженості ресурсів (табл. 3).

Таблиця 3. Основні відмінні риси систем калькулювання повної та неповної собівартості

Система калькулювання повної собівартості	Система калькулювання неповної собівартості
1. Не передбачає класифікацію витрат за залежністю від обсягів виробництва.	1. Базується на групуванні витрат на прямі, непрямі умовно-змінні, непрямі умовно-постійні.
2. Умовно-постійні витрати включаються до собівартості продукції.	2. Умовно-постійні витрати не включаються до собівартості, а списуються на фінансові результати в тому періоді, в якому вони виникли.
3. Система калькулювання повної собівартості активізує взаємозв'язок прибутку від обсягу реалізації.	3. Система калькулювання неповної собівартості активізує взаємозв'язок «обсяг реалізації - витрати - прибуток».
4. Розрахунок прибутку (рентабельності) виробу свідчить про отримання економічного ефекту від виробництва даної продукції у звітному періоді.	4. Розрахунок маржинального доходу надає можливість оцінити доцільність нарощування обсягу виробництва окремого виду продукції в майбутньому періоді.
5. Досягає економічного ефекту на ринку продукції, де попит і пропозицію можна спрогнозувати досить точно.	5. Є корисним в умовах економічної невизначеності, обмеженості ресурсів.
6. Інформація про витрати може бути викривлена, якщо витрати включені у собівартість пропорційно основній заробітній платі.	6. Надає інформацію для прогнозування показників рентабельності виробництва.

Джерело : систематезовано автром на основі [1, 3, 5, 9].

Оскільки основним методом бухгалтерського обліку є подвійний запис, необхідним методологічним аспектом удосконалення управлінського обліку витрат на хлібопекарських підприємствах є їх відображення в системах рахунків. Науковцями визначено такі основні системи рахунків обліку: загальна, інтегрована та переплетена.

Застосування загальної або інтегрованої систем рахунків обліку з метою впровадження обліку витрат. Використовується для одночасного обліку витрат у розрізі різних напрямків класифікації (за центрами відповідальності, групами та видами продукції, за елементами та статтям калькуляції) та аналітичної вибірки (умовно-постійні та умовно-змінні, відхилення від рецептур та нормативів тощо) сприятиме перевантаженню системи інформаційного забезпечення управління витратами. На основі перегрупованих даних про витрати на виробництво продукції здійснюється калькулювання за неповної собіварті продукції у поєднанні з обліком відхилень від нормативних витрат. Нормативні витрати відображають заздалегідь визначені витрати для досягнення цілей бізнесу в умовах ефективного виробництва. Якщо показники бюджету відносяться до всієї діяльності, то норматив - до одиниці продукції. Система обліку та калькулювання за нормативними витратами грунтується на розробці нормативних витрат на фактичний обсяг виробництва у розрізі центрів відповідальності, зіставленні нормативних і фактичних витрат, аналізі відхилень, з'ясуванні причин виникнення відхилень, коригувальних діях. Основними її елементами є облік витрат за діючими нормами, облік відхилень від норм і облік зміни норм.

Питанням, що тісно пов'язане з удосконаленням калькулювання собівартості продукції для цілей управління є формування форм внутрішньої звітності. Система внутрішньої звітності з обліку витрат і калькулювання неповної собівартості у поєднанні з обліком відхилень повинна відповідати тикам основним вимогам [5, с.5-11] :

1) відповідати концепції центрів відповідності;

2) відповідати концепції калькулювання неповної собівартості у поєднанні з обліком відхилень;

3) відповідати вимогам різних рівнів управління витратами.;

4)взаємоузгоджуватись з обліковими потоками традиційного фінансового обліку;

5) містити інформацію, у формі, зручній для використання та зрозумілій для користувача;

6) зводити до мінімуму ризик недостовірності та нерелевантності наданої облікової інформації.

Результатом роботи центрів обліку відхилень повинні бути сигнальні відомості обліку відхилень в розрізі статей калькуляції за видами готової продукції. Обов'язковими реквізитами документів мають бути встановлені причини відхилення та відповідальні особи згідно з розробленою обліковою номенклатурою підприємства.

В межах удосконалення системи внутрішньої звітності цілком достатньою є розробка форми калькуляції неповної виробничої собівартості хлібобулочних виробів. Внутрішня звітність має на меті задовольнити першочергову потребу в обліковій інформації про неповну собівартість менеджерів різних рівнів. Створення комп'ютерної технології формування та обробки інформаційних потоків є одним із основних напрямів удосконення провадження, які виникають з впровадженням управлінського обліку, оскільки вирішується такі питання, як: [5, с.5-11].

- формування великого масиву облікової та іншої інформації;

- оперативність одержання облікової інформації;

- відповідність критеріям корисності облікової інформації;

- націленість облікової інформації на користувача;

- забезпечення комунікацій різних рівнів управління;

- застосування інструментів контролінгу різного ступеня складності для обґрунтування альтернатив;

- ранжування альтернатив в умовах багатоваріантності управлінських рішень;

- оперативний контроль за реалізацією управлінського рішення;

- економічне обґрунтування необхідності впровадження коригувальних дій щодо впроваджуваного управлінського рішення.

Автоматизовані управлінські системи необхідно розглядати з методологічної точки зору - залежно від завдань управління, щодо технічного аспекту - залежно від ступеня готовності підприємства до впровадження.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Під терміном «собівартість» необхідно розуміти виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи. Для удосконалення системи обліку важливо досліджувати галузеві особливості складу витрат відповідного виду діяльності.

2. Дослідження сучасних підходів до калькулювання собівартості підприємств дозволило виявити, що цей процес впливає на такі чинники як: технологічий процес хлібобулочних виробів, особливості структури системи управління, обмеженість ресурсів, високий рівень конкуренції, що зумовлює необхідність впровадження моделі обліку витрат та калькулювання неповної собівартості продукції в умовах обліку відхилень від нормативних витрат як найбільш перспективний напрям удосконалення організації управлінського обліку витрат для хлібопекарних підприємств.

3. Важливим методологічним питанням калькулювання неповної собівартості в умовах обліку відхилень є визначення його місця у системі рахунків обліку. Очевидно, що переплетена система рахунків обліку є найбільш прийнятною для впровадження системи калькулювання неповної собівартості в умовах обліку відхилень від нормативних витрат. Система обліку і калькулювання за нормативними витратами - це сукупність процедур з планування, нормування, обліку, контролю, складання звітності, калькулювання собівартості продукції на основі нормативних витрат. Технічний бік підготовки інформації для прийняття управлінських рішень забезпечує система внутрішньої звітності в умовах автоматизації. Створення комп'ютерної технології формування та обробки інформаційних потоків є одним із основних напрямів розв'язання проблем, які виникають з впровадженням управлінського обліку.

4.Система калькулювання неповної собівартості в умовах обліку відхилень від нормативних витрат передбачає розробку таких форм внутрішньої звітності, які б надавали інформацію про зіставлення міри і фактичних витрат для оперативного аналізу відхилень тощо.

Список використаних джерел

1.Апчерч А. Управленческий учет: принципы и практика / А.Апчерч; [пер с англ. под ред. Я.В. Соколова, И.А. Смирновой.]. - М.: Финансы и статистика, 2002.- 952 с.

2.Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет: учебник [для вузов] / М.А. Вахрушина. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - М.: ИКФ Омега-Л; Высш. шк.,

3. Голов С.Ф. Управленческий учет: учеб. курс / С. Ф. Голов. - Х.: Фактор, 2009. - С.78-80 с.

4.Голубовський Л. Аналіз сучасних методів управління витратами / Л. Голубовський // Галицький економічний вісник. - 2010. - № 1(26). - С. 187-192.

5. Діордіца С.Г. До питання про адекватность інформаційної моделі обліку витрат / С.Г. Діордіца / Наукові праці КНТУ. Економічні науки, 2010, вип.-№17.- С.5-11.

6. Карпенко О.В. Управлінський облік: організація, методологія, методика викладання: монографія / О.В. Карпенко. - Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2005. - 341 с.

7. Неповна собівартість: теорія і практика обліку, аналізу, контролю : монографія / О.В. Карпенко, Г.О. Соболь; ВНЗ ПУСКУ. - Полтава : РВВ ПУЕТ, 2011. - 241 c.

8 .Карпова Т.П. Управленческий учет / Т.П. Карпова. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 350 с.

9. Корягін М.В. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції хлібопекарних підприємств ( на матеріалах підприємств хлібопекарної промисловості споживчої кооперації України) : автореф. дис. … канд.. екон. наук: спец. 08.06.04/М.В. Корягін. - Л.:ЛКА, 1999. - 16 с.

10. Нападовська Л.В. Управлінський облік: монографія / Л.В. Нападовська - Д: Наука і освіта, 2000. - 450 с.

11. Нападовська Л.В., Добія М., Сандер Ш. Теорія бухгалтерського обліку: монографія / Нападовська Л.В., Добія М., Сандер Ш., Р. Матезіч та ін.; за заг. ред. Л.В. Нападовської. - К.: Київ. Нац. торг.-екон. Ун-т, 2008.- С. 35-40.

Размещено на Аllbest.ru