Теоретичні основи обліку та нормативне забезпечення розрахунків з оплати праці

2.2 Аналіз фінансового стану КП «Трест зеленого господарства»

Важливою передумовою успішного функціонування підприємства є стабільний фінансовий стан. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Для оцінки фінансового стану використовуються десятки абсолютних та відносних показників, які дають уявлення про той чи інший аспект діяльності. З метою визначення основних показників фінансового стану КП «Трест зеленого господарства» проведемо аналіз фінансової звітності підприємства за 2009-2011 роки.

Результати проведеного горизонтального та вертикального аналізу активу балансу (Додаток А) можна коментувати наступним чином:

- систематичне збільшення вартості необоротних активів (у порівнянні із попередньою датою) на 31.12.2011 р. - ще на 13,7% - засвідчує підвищення потенціалу підприємства;

- зміни у вартості запасів та дебіторської заборгованості не мають чітких тенденцій і залишаються практично незмінними упродовж досліджуваного періоду;

- в загальному, аналіз активу балансу дозволяє говорити про стійкість у господарській діяльності досліджуваного підприємства, що на фоні швидкого розвитку підприємництва

- аналіз пасиву балансу, починаючи з власного капіталу, показує тенденцію збільшення капіталу підприємства, що свідчить про позитивні зрушення в діяльності підприємства, а сам на 31.12.2010 - 3993 тис. грн., на 31.12.2011 - 5131 тис. грн.

- важливо, що домінуючу частку у складі власного капіталу складає нерозподілений прибуток, що засвідчує про ще недавно прибуткову господарську діяльність підприємства;

- у складі залучених джерел фінансування вагому частку посідають інші поточні зобов'язання та на 31.12.2010 р. - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість.

Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів.

Коефіцієнт автономії характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльності. Чим вищим є значення цього показника, тим більше підприємство є фінансово стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Щодо рівня залучення позичених коштів у вітчизняній практиці існують різні думки.

Таблиця 2.1 Аналіз показників фінансової стійкості підприємства

№	Показник	31.12.2009р.	31.12.2010р.	31.12.2011р.
1	Коефіцієнт автономії	0,74	0,69	0,62
2	Коефіцієнт фінансової залежності	1,35	1,45	1,61
3	Маневреність робочого капіталу	0,61	0,57	0,67
4	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	0,84	0,85	0,85
5	Коефіцієнт фінансової стійкості	2,88	2,2	1,64
6	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування)	0,35	0,45	0,61
7	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,26	0,31	0,38
8	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	0,71	0,65	0,58
9	Коефіцієнт забезпеченості запасів робочим капіталом	1,65	1,76	1,49

Найбільш поширена так: частка власного капіталу має бути не менше за 0,5 (50%). На основі проведених розрахунків, можна стверджувати, що досліджуване підприємство є фінансово стійким і в незначній мірі залежне від зовнішніх джерел фінансування. (табл. 2.1)

Значення коефіцієнта фінансової залежності на 31.12.2010 р. - 1,45 означає, що в кожній 1,45 грн., вкладеній в активи підприємства, 45 коп. десь позичено.

Рекомендоване значення коефіцієнта забезпечення власними оборотними засобами складає , що є значно нижчим за фактичне значення цього показника на всі досліджувані моменти складання річної фінансової звітності КП «Трест зеленого господарства» та позитивно характеризує стан справ на підприємстві.

Проведені дослідження засвідчили високу фінансову стійкість досліджуваного підприємства упродовж 2009-2011 рр.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів за активом, згрупованих за рівнем їх ліквідності, і розташованими в порядку зменшення ліквідності із зобов'язаннями за пасивом, згрупованими за строками їх погашення і розташованими в порядку збільшення строків, і проводиться в наступній послідовності. (табл. 2.2, табл. 2.3, табл. 2.4)

Таблиця 2.2 Групування активів підприємства, тис. грн.

Групи	Умовне позначення	Сума рядків балансу	Періоди
			31.12.2009	31.12.2010	31.12.2011
Високо-ліквідні	А1	Р220-Р240	0,7	0,5	0,5
Швидко-ліквідні	А2	Р150-Р210	74,6	81,7	72,2
Повільно-ліквідні	А3	Р100-Р140, Р250	56,8	48,6	46,3
Важко-ліквідні	А4	Р080	17,5	14,6	12,6

Таблиця 2.3 Групування зобов'язань підприємства, тис. грн.

Групи	Умовне позначення	Сума рядків балансу	Характеристика
			31.12.2009	31.12.2010	31.12.2011
Найбільш термінові	П1	Р530-Р610	38,6	45,4	49,8
Коротко-строкові	П2	Р500-Р520	-	-	-
Довго-строкові	П3	Р480	-	-	-
Постійні	П4	Р380, Р430	111,0	100,0	81,8

Коефіцієнт покриття показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів.

Таблиця 2.4 Аналіз показників ліквідності підприємства

№	Показники	на 31.12.2009 р.	на 31.12.2010 р.	на 31.12.2011 р.	Відхилення
					31.12.2010	31.12.2011
1	Коефіцієнт покриття	3,42	2,88	2,39	-0,54	-0,49
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,95	1,82	1,46	-0,13	-0,36
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,02	0,01	0,01	-0,01	0,0
4	Частка оборотних засобів в активах	0,88	0,9	0,9	0,02	0,0
5	Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів), тис. грн.	93,5	85,4	69,2	-8,1	-16,2

Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. У вітчизняній практиці вважається, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання. Згідно даного твердження досліджуване підприємство є платоспроможним.

Рекомендоване значення для коефіцієнта швидкої ліквідності знаходиться в межах 0,8...1,0. Зазначений показник в умовах КП «Трест зеленого господарства» значно вищий за рекомендоване значення, що позитивно характеризує платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна погасити негайно. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності вважається 0,2-0,25. На практиці фактичні середні значення цього показника не сягають рівня 0,2, оскільки вважається недоцільним зберігати значні готівкові суми.

2.3 Особливості облікової політики КП «Трест зеленого господарства»

Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності, тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з діючих нормативних актів і особливостей діяльності підприємства. Існування різних видів обліку покликано максимально задовольнити інтереси різних груп користувачів облікової інформації, що, в свою чергу, визначає особливості облікової політики. Крім того, суттєвим фактором визнаються не тільки інтереси користувачів звітності, але й тих,хто її складав. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій в первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством. Дотримання законодавства при виконанні господарських операцій несуть їх власники. Формування облікової політики підприємства здійснюється головним бухгалтером і затверджується наказом або розпорядженням керівника.

Облікова політика, як складова частина фінансової звітності повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку. Основна мета облікової політики - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Підприємство самостійно визначає свою облікову політику і вибирає форму ведення бухгалтерського обліку з дотриманням принципів, встановлених законодавством. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка надана переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Вона визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

Отже, облікова політика підприємства - це не просто сукупність способів ведення обліку, обраних відповідно до умов господарювання, але й вибір методики обліку, яка надає можливість використовувати різні варіанти відображення фактів господарського життя в обліку (залежно від поставлених цілей). Іншими словами, облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому -- як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку). Облікову політику підприємства повинні знати: - керівник підприємства, який несе відповідальність за її формування; - бухгалтер підприємства, за участю якого можна грамотно та всебічно обгрунтувати зміст облікової політики; -аудитор, оскільки облікова політика є одним з об'єктів дослідження, з вивчення яких розпочинається процес аудиторської перевірки; - податковий інспектор, адже від багатьох принципів облікової політики залежить порядок формування того чи іншого об'єкту оподаткування.

В КП «Трест зеленого господарства» облікова політика налагоджена наступним чином.

Основними засобами вважати матеріальні активи, які утримуються на підприємстві з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Основні засоби класифікувати відповідно до класифікаційних груп, які встановленині П(С)БО 7 "Основні засоби".

Для нарахування амортизації на підприємстві слід здійснювати за прямолінійним методом з розрахунком ліквідаційної вартості основних засобів. Ліквідаційну вартість визначати як залишкову вартість об'єкту основних засобів. Амортизаційні відрахування нараховувати пооб'єктно.

Нематеріальні активи амортизувати протягом встановленого строку їх корисного використання за прямолінійним методом.

Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважати об'єкти, вартість яких не перевищує 2000 грн. Облік МШП зі строком служби менше одного року вести на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", а зі строком служби більше року обліковувати у складі необоротних активів (на рахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи").

На вартість МШП, які обліковуються на рахунку 112, щомісячно нараховувати знос у розмірі 50% від їх первісної вартості. Суму зносу цих МШП відображати за кредитом рахунку 132 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

МШП, які обліковуються за рахунком 22, у разі передачі до експлуатації, повністю виключати зі складу активів та відображати за дебетом відповідних рахунків обліку витрат.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати найменування або однорідна групу запасів. Початкову вартість запасів визначати за собівартістю запасів, відповідно до принципу фактичної історичної собівартості. Не включати до первинної вартості запасів, а відносити до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

- позанормативні втрати та нестачі запасів;

- відсотки за користування кредитом;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням та доставкою і приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

У разі відпуску запасів у виробництво, продажу, або іншого вибуття оцінку запасів здійснювати за методом середньозваженої собівартості, яка повинна розраховуватися щодо кожної одиниці запасів, шляхом відношення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця та вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця та запасів, що отримані у звітному місяці.

Запаси, від яких підприємство не зможе отримати економічної вигоди в майбутньому, вважати неліквідними та визнавати такими, що підлягають списанню. Під час складання фінансової звітності ці не відображати в балансі, а обліковувати за позабалансовими рахунками.

Доходи та витрати включати до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності та відображати в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.

До виробничої собівартості продукції включати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати.

Облік витрат вести з використанням тільки 9 класу рахунків. Повна собівартість визначати як суму виробничої собівартості, адміністративні витрати та витрат на збут.

Прийняти за базу розподілу загальновиробничих витрат:

- між витратами і собівартістю - обсяг виробництва;

- між об'єктами витрат - заробітну плату.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за наступними статтями:

а) Змінні загальновиробничі витрати:

- витрати на поточний ремонт основних засобів;

- витрати на охорону праці;

- витрати на електроенергію;

- знос малоцінних і швидкозношувальних предметів;

- комунальні послуги;

- страхування ризиків;

- інформаційні послуги;

- витрати матеріалів;

- заробітна плата працівників, які займаються ремонтом обладнання, і відрахування на соціальні заходи;

- компенсаційні та заохочувальні виплати робітникам основного виробництва;

- витрати на відрядження робітників цехового персоналу;

інші витрати.

б) Постійні загальновиробничі витрати:

- амортизація основних засобів;

- заробітна плата робітників, які обслуговують виробниче обладнання;

- відрахування на соціальні заходи;

- опалення;

- витрати на гігієну і санітарію;

- медичне страхування працівників;

- витрати на операційну оренду;

- амортизація нематеріальних активів;

- інші витрати.

Облік адміністративних витрат здійснювати за таким переліком статей:

- зарплата адміністративно-управлінського персоналу;

- відрахування на соціальне страхування;

- амортизація основних засобів загальногосподарського призначення;

- витрати на операційну оренду об'єктів основних засобів;

- амортизація нематеріальних активів, які мають загальногосподарське призначення;

- витрати на відрядження працівників адміністративної сфери;

- витрати на банківські послуги;

- витрати на аудиторські і юридичні послуги;

- утримання автотранспорту загальногосподарського призначення;

- витрати на охорону;

- податки, обов'язкові збори та платежі;

- поштові і канцелярські витрати;

- інші витрати.

Облік витрат на збут здійснювати за такими статтями:

- заробітна плата персоналу, який займається збутом продукції;

- відрахування на соціальні заходи;

- транспортні витрати;

- претензії, збитки покупців;

- створення гарантійного резерву;

- витрати на рекламу, пов'язану зі збутом;

- інші витрати.

Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує імовірність отримання підприємством економічної вигоди та може бути достовірно визначена сума цієї дебіторської заборгованості. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги вносити у підсумок балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за відніманням безнадійних боргів.

Резерв сумнівних боргів визначати виходячи з платоспроможності окремих дебіторів.

Грошовими коштами та їхніми еквівалентами в фінансовій звітності, вважати грошові кошти на розрахунковому рахунку, в касі підприємства, грошові кошти у русі.

Резерви майбутніх витрат і платежів створювати за наступними витратами: попередньо сплачена орендна плата, суми за підписки на періодичні видання, попередньо сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються наступного звітного періоду.

До складу доходів наступних періодів включати суми доходів, які нараховані протягом поточного або попередніх звітних періодів, а також ті, що будуть визначені в наступних звітних періодах.

Здійснювати облік податків та відрахувань відповідно до діючого законодавства України.

Положення облікової політики фіксуються в наказі керівника підприємства, що передбачає наступні розділи:

1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку.

2. Організація роботи облікового апарату.

3. Технічна організація обліку.

4. Організація бухгалтерського обліку.

В першому розділі наказу "Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку" визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами бухгалтерської звітності.

До них відносять: - оцінку запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції; - методи амортизації основних засобів; - методи амортизації нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів; - інші способи, що відповідають вимогам суттєвості; - визнання доходів та витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг; - варіанти ведення обліку витрат виробництва.

Облік витрат на виробництво можна здійснювати: - за елементами витрат (витрати на оплату праці, матеріали, амортизація тощо); - за видами продукції (робіт, послуг); - в розрізі виробничих або інших підрозділів; - з використанням рахунків класу 8 чи без їх використання. Кількість і дати проведення інвентаризацій. Другий розділ наказу присвячується організації бухгалтерського обліку. В ньому визначаються: - форма організації бухгалтерського обліку; - форма ведення бухгалтерського обліку; - розробка системи і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю; - затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації, додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку. - обов'язки головного бухгалтера.

Відповідно до принципу послідовності підприємство повинно постійно (з року в рік) застосовувати обрану облікову політику. Дотримуватись єдиної облікової політики мають й групи об'єднаних підприємств (після об'єднання), а також ті підприємства, які складають консолідовану фінансову звітність. У разі, якщо неможливо застосувати єдину облікову політику, складаючи консолідовану фінансову звітність, це розкривають у Примітках до консолідованої фінансової звітності. Зумовлено це необхідністю порівнювати фінансову звітність підприємства для оцінки його фінансового стану, перспектив розвитку та результатів діяльності за певний період. У зв'язку з цим доцільно й для кожного звітного періоду дотримуватись єдиної облікової політики.

Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обгрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності. Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо: - змінюються статутні умови; - змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО; - нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності.

Не вважається зміною облікової політики інформація, що стосується: - подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; - подій або операцій, які не відбувалися раніше. Відображення у фінансовій звітності впливу зміни облікової політики на події та операції минулих періодів здійснюється шляхом: - коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; - повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів. Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення, за винятком окремих випадків. Окремими вважаються випадки, коли суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. Тоді облікова політика поширюється лише на події, які відбуваються після дати зміни облікової політики.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

3.1 Організація оплати праці в КП "Трест зеленого господарства"

Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об'єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов'язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

Основою обліку чисельності робітників є кваліфікація персоналу:

- по сфері застосування праці -- промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства;

- по категоріях персоналу -- робочий (основного та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони.

Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах. Для цього використовується єдина документація по прийому, звільненню та переміщенню робітників та уніфіковані регістри обліку особистого складу.

Регістром обліку особового складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи перевід на іншу роботу реєструється у особистій картці на основі приказу. За даними картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

Кожному робітнику на підприємстві, якого беруть на роботу присвоюється табельний номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі.

Бухгалтерія на кожного робітника відкриває особовий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами:

- жетоном -- з використанням табельних марок;

- картковим -- при використанні контрольних годинників пропуску, шляхом здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних засобів.

В КП «Трест зеленого господарства» безпосередній контроль передається в ведення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого часу (форма № Т-12 або форма № Т-13). По формі № Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок заробітної плати, а форма № Т-13 - тільки для обліку робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки - повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп'ютера. Пізніше повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.

Порядок нарахування заробітної плати, належної працівникам підприємства, залежить від форм оплати праці, що застосовуються на підприємстві, і організації виконання самих робіт (в індивідуальному порядку чи бригадою).

При погодинній оплаті праці основним документом, який служить підставою для нарахування заробітної плати, є табель використання робочого часу (ф. № П-12 і № П-13). У цьому разі для розрахунку погодинного заробітку працівника достатньо знати його розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем. При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток множиться на кількість відпрацьованих днів.

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт заробіток робітника визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи. При бригаднійформі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфікації (розряду).

Для цього роблять розрахунок у такій послідовності:

1. множиться відпрацьована кількість годин кожним робітником на їх погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками;

2. визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт приробітку);

3. множать заробіток за тарифною ставкою кожного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт приробітку, визначаючи відрядний заробіток окремих членів бригади.

Оплата праці за час понад норму здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, -- за всі відпрацьовані понад норми години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.

Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний строк і визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.

При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як по заробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.

При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників), за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на періодпрацевлаштування), але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці.

Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці.

Основні проведення, що проводяться підприємством у розрахунках з оплати праці, мають місце і в КП «Трест зеленого господарства» (табл. 3.1)

Таблиця 3.1 Господарські операції з обліку праці та її оплати в КП «Трест зеленого господарства»

№ п/п	Зміст операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим на будівництві, придбанні основних засобів	15	661
2	Нарахована заробітна плата працівникам підприємства, які виконували роботи на виробництві	23	661
3	Нарахована заробітна плата працівникам по виправленню браку	24	661
4	Нарахована заробітна плата за час відпустки: - якщо створюється резерв відпусток - якщо резерв відпусток не створюється	471, 23,91, 92,93	661, 661
5	Нарахована заробітна плата працівникам за рахунок коштів цільового фінансування і цільового надходження	48	661
6	Нараховано суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах та інші виплата за рахунок соціального страхування	652	661
7	Нарахована заробітна плата працівникам основного виробництва за звітний період (при використанні 8 класу рахунків)	81,23	661,81
8	Нарахована заробітна плата загальновиробничому персоналу	91	661
9	Нарахована заробітна плата загальногосподарському персоналу	92	661
10	Нарахована заробітна плата комісійним продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту	93	661
11	Нарахована заробітна плата працівникам житлово-комунальних і обслуговуючих підприємств, дитячих закладів та інших закладів оздоровчого та культурного призначення	949	661
12	Нарахована заробітна плата працівникам, які зайняті на виконанні робіт з ліквідації основних засобів	976	661
13	Нарахована заробітна плата працівникам, які зайняті на відновлювальних роботах з ліквідації стихійного лиха, катастроф, аварії та інших надзвичайних подій	99	661
14	Утримано із заробітної плати працівників за допущений брак	661	24
15	Виплачена заробітна плата, допомога то тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах, сум наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам, премій	661	301
16	Утримано із заробітної плати працівників: - не повернені підзвітні суми;	661	372
17	- за відшкодування підприємству завданих збитків в результаті нестач, втрат від псування цінностей, розкрадання;	661	375
	- по виконавчих листах та інших утримань за згодою працівників	661	377
	Утримано із заробітної плати засновників внески до статутного капіталу підприємства	661	46
18	Утримано із заробітної плати працівників прибутковий податок	661	641
19	Утримано із заробітної плати працівників: - внески до Пенсійного фонду;	661	651
20	- внески на обов'язкове страхування на випадок безробіття;	661	653
	- профспілкові внески	661	685
	Утримано із заробітної плати вартість виданих у рахунок оплати праці продуктів і наданих послуг	661	701,703
21	Видана робітникам натуроплата	661	701
22	Депоновані суми невиданої заробітної плати	661	662
23	Виплачена депонована заробітна плата із каси	662	301

У реєстрах журнально-ордерної форми обліку для відображення операцій по рахунку 66 передбачено журнал-ордер № 10-2 с./г.

Журнал-ордер відкривається на місяць. В журналі-ордері № 10-2 с./г. відображають нараховану заробітну плату та пов'язані з нею суми відрахувань на соціальні заходи та забезпечень майбутніх витрат. Крім того в журналі-ордері № 10-2 с./г. виділено окремий розділ для відображення дебетових оборотів по рахунку № 66. Підставою для відображення дебетових оборотів є Розрахунково-платіжні відомості або Книги обліку розрахунків по оплаті праці підсумок обороту за місяць по кореспондуючим рахункам.

Для контролю за використанням фонду оплати праці і станом розрахунків по оплаті праці з робітниками і службовцями складається відомість ф.№ 10.2.3 с./г. “Зведена відомість по розрахунках з робітниками і службовцями”. Ця відомість складається на підставі показників розрахунково-платіжних відомостей за звітний місяць або книги розрахунків по оплаті праці.

3.2 Аналітичний та зведений облік розрахунків з оплати праці в

КП «Трест зеленого господарства»

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) в КП «Трест зеленого господарства» здійснюється на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці». Рахунок 66 «Розрахунки з робітниками по оплаті праці» - пасивний, балансовий, розрахунковий і має два субрахунки:

- 661 «Розрахунки за заробітною платою»,

- 662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунку 661 «Розрахунки з оплати праці» відображається нарахована заробітна плата всьому персоналу підприємства:

- працівникам основного і допоміжних виробництв;

- працівникам за обслуговування та ремонт обладнання

- службовцям та обслуговуючому персоналу;

- спеціалістам;

- суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;

- суми нарахованих премій та ін.

Кредитове сальдо по рахунку означає заборгованість підприємства перед персоналом по нарахованих: основній і додатковій заробітній платі, преміях, допомоги з тимчасової втрати працездатності, матеріальної допомоги, але не виданих ще працівникам.

По дебету субрахунку 661 «Розрахунки з оплати праці» відображається виплачена заробітна плата, премії, депонована заробітна плата, а також суми утримання податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”. Залишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

Суми невиплаченої заробітної плати в бухгалтерії депонуються на субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами». Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений термін суми з оплати праці, відображають за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами».

По дебету субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами» відображається видача депонованих сум. По кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами» відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомог та інше працівникам підприємства.

Аналітичний облік розрахунків з депонентами здійснюється у «Книзі обліку розрахунків з депонентами», яка відкривається у розрахунку на один календарний рік. Видача депонованої заробітної плати здійснюється лише за «Видатковим касовим ордером», який виписується окремо на кожного працівника для погашення однієї або декількох заборгованостей.

Сума заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

Нарахування заробітної плати - це водночас її розподіл на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання. При нарахуванні заробітної плати кредит рахунка 661 «Розрахунки з оплати праці» кореспондує з рахунками відповідних витрат. КП «Трест зеленого господарства» використовує в обліку рахунки класу 9 “Витрати діяльності”, то нарахування витрат на оплату праці і обов'язкових зборів буде відноситись в дебет рахунків:

- 23 “Виробництво” (оплата праці працівників безпосередньо зайнятих у виробництві продукції);

- 91 “Загальновиробничі витрати” (оплата праці ІТП виробничих цехів);

- 92 “Адміністративні витрати” (оплата праці апарату управління);

- 93 “Витрати на збут” (оплата праці персоналу відділу збуту);

- 94 “Інші витрати операційної діяльності”.

При такому варіанті ведення обліку витрати вкінці звітного періоду у повній сумі списуються на рахунок фінансових результатів, тобто з кредиту відповідного субрахунку 9 класу у дебет рахунка 791 “Результат основної діяльності”.

Аналітичний облік нарахування й видачі заробітної плати в КП «Трест зеленого господарства»ведеться в розрізі кожного працівника, видів виплат і утримань. Для відображення нарахованої оплати праці у витратах виробництва її групують за встановленим тут об'єктами. Все це вимагає використання, поряд із Журналом 5, інших реєстрів обліку, де нараховану на підставі первинних документів оплату праці групують за об'єктами обліку витрат виробництва та аналітичними рахунками з обліку розрахунків із оплати праці.

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті на даному підприємстві ведеться в картках - особових рахунках, які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи бухгалтерів КП «Трест зеленого господарства» по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» - пасивний, балансовій, розрахунковий і складається з наступних субрахунків:

- 661- «Розрахунки за заробітною платою»;

- 662 - «Розрахунки з депонентами»;

- 663 - «Розрахунки за іншими виплатами».

У бухгалтерському обліку нарахування виплат, пов'язаних з оплатою праці, відображають за кредитом рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» і дебетом рахунків витрат. При цьому рахунок, що дебетують, залежить тільки від того, до якої категорії належить працівник і у зв'язку з чим призначено виплату.

Отже, для підприємства будь-які виплати, пов'язані з оплатою праці - це практично завжди витрати, але витрати різних категорій:

- витрати поточного періоду (рахунки класів 8 і 9);

- витрати, що підлягають амортизації (рахунок 15);

- витрати майбутніх періодів (рахунок 39);

- витрати, відображені в обліку та звітності раніше (рахунок 47).

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки за виплатами працівникам» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основною, допоміжною), де виконуваність роботи, характер цих робіт, категорій робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова).

Облік заробітної плати в системі рахунків - це зведений облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки витрат за статтями і об'єктами калькулювання.

В бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків: 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці); 652 «За соціальним страхуванням» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування).

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам), відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

У бухгалтерському обліку узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства.

Так, для нарахування заробітної плати, яка належить кожному працівникові, розраховується заробіток за місяць і від цієї суми здійснюють необхідні відрахування. Сума, яка нарахована працівнику за виконану роботу, і сума, яка належить до виплати, як правило, відрізняються одна від одної на суму проведених утримань із оплати праці. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань, передбачених законодавством України, не може перевищувати 50% заробітної плати.

Отже, аналітичний та зведений облік розрахунків з оплати праці узагальнює інформацію про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, забезпечує точність розрахунку заробітної плати та правильність використання коштів на оплату праці, полегшує складання статистичної звітності.

3.3 Напрямки удосконалення обліку розрахунків з оплати праці в КП «Трест зеленого господарства»

На сьогодні в сучасній літературі не сформовано єдиного підходу до обліку витрат оплати праці. Питання вдосконалення обліку праці є одним із найголовніших, тому одним із важливих питань реформування бухгалтерського обліку заробітної плати є вдосконалення діючої моделі аналітичного обліку.

Дані аналітичного обліку відіграють важливу роль в обліку цього об'єкта, характеризуючи розміщення та склад персоналу за місцями його використання, відпрацьований і невідпрацьований час, обсяг продукції, виконання норм продажів, фонд заробітної плати і його структуру, динаміку заробітної плати за категоріями персоналу, місцями виникнення витрат. Аналітичний облік незамінний при визначенні розміру оплати праці та відрахувань з неї за кожною особою окремо та при віднесенні витрат на рахунки, субрахунки.

Відповідно до Плану рахунків, для обліку розрахунків з оплати праці призначено рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» для узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і необлікового складу підприємства, з оплати праці (за усіма видами заробітної плати, премії, допомоги тощо), а також розрахунки за не отриману персоналом у встановлений строк суму з оплати праці (розрахунки з депонентами) має наступні субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою»; 662 «Розрахунки з депонентами»; 663 «Розрахунки за іншими виплатами».

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 26 «Розрахунки з робітниками» передбачено розподіл виплат на поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченні трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу, інші довгострокові виплати. Поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

З метою рівномірного розподілу витрат на оплату відпустки протягом звітного періоду доцільно на досліджуваному підприємстві створення резерву оплати відпусток або, інакше кажучи, забезпечення майбутніх витрат. Це дозволить підтримувати величину фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) приблизно на тому самому рівні, наприклад, близькому до значення планової собівартості.

Відсутність забезпечення для оплати відпусток призводить, як правило, до того, що в «сезон відпусток» значення фактичної собівартості стрімко зростає.

Таким чином, на мою думку, необхідно внести зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку. Виходячи з того, що через рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» здійснюються виплати сум, які не можна чітко ідентифікувати із заробітною платою, тому необхідно до рахунку відкрити субрахунки з більш детальною структурою, що подані на рис. 3.1.



Рисунок 3.2 - Деталізована структура рахунка 66 «Розрахунки за виплатами працівникам»

Щомісячно для фактичного нарахування сум відрахувань до резерву відпусток складається бухгалтерська довідка.

Резерв оплати відпусток створюють шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, що враховуються при розрахунку середнього заробітку. Норматив відрахувань до резерву оплати відпусток кожне підприємство розраховує самостійно (орієнтиром можуть бути витрати на оплату праці і на виплату відпускних минулого року, але якщо підприємство планує збільшувати або зменшувати штат, то цей «нюанс» треба обов'язково врахувати). При його розрахунку враховують заробітну плату, що включається до розрахунку середнього заробітку за рік, і відрахування на соціальні заходи, що нараховуються на зарплату.

Слід зазначити, що застосування резерву відпусток має певні особливості:

1) відшкодовуються тільки ті витрати, для покриття яких створено резерв, - тобто оплати щорічних відпусток, додаткових відпусток, компенсацій за невикористані відпуски. А ось оплата за навчальні та творчі відпустки за рахунок резерву відпусток не покривається, а відноситься відразу на витрати відповідного місяця;

2) залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу і, за потреби, збільшується або зменшується.

Норми П(С)БО 11 «Зобов'язання» не забороняють наявність залишків сум забезпечення та перенесення таких сум на наступні звітні періоди, а лише містять декілька умов:

- забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків (п. 14);

- забезпечення використовується для відшкодування тільки тих витрат, для покриття яких воно було створене (п. 17);

- залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу і, у разі потреби, коригується (збільшується або зменшується) (п. 18).

оплата праця облік розрахунок

ВИСНОВКИ

Перехід України до ринкової економіки супроводжується чималою кількістю негативних явищ, таких як кризовий стан промисловості, відсутність будь-якої підтримки малих та середніх підприємств з боку держави.

В таких умовах особливо важливим для підприємств є не тільки вистояти (не стати банкрутом), а й по мірі можливості зміцнити свої позиції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Велику роль відіграє оптимальна організація бухгалтерського обліку, фінансової звітності та фінансового аналізу і планування на підприємстві.

Основною задачею кожного підприємства є підвищення рівня продуктивності праці, якісних характеристик продукту, що виробляється, або послуг, що надаються, зменшення витрат та як наслідок збільшення прибутку.

Оскільки важливою складовою витрат підприємства є витрати на оплату праці, що регулюються великою кількістю законодавчих та нормативних актів, які постійно змінюються, то дослідження організації обліку розрахунків з оплати праці є надзвичайно актуальним у світлі економічних умов, в яких працює підприємство.

Реформа бухгалтерського обліку вплинула на облік розрахунків з оплати праці не лише в частині зміни рахунків, що беруть участь у відображенні операцій розрахунків з оплати праці. Підприємства отримали більше самостійності у виборі прийомів та напрямів власної облікової політики, а саме таких як вибору порядку ведення обліку витрат, створення резерву на оплату відпусток, вибору форм і систем оплати праці, що найбільш прийнятні для даного підприємства. Але на сьогоднішній день ще існують невирішені питання і суперечення в сфері оплати праці.

В Законі Україні «Про оплату праці» терміном «заробітна плата» позначається винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу

Процес регулювання оплати праці почався з 1991р., коли було прийнято закон України "Про підприємства в Україні" і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.

Дослідження організації обліку розрахунків з оплати праці в КП «Трест зеленого господарства» свідчить, що бухгалтерський облік ведеться у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Плану рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, Національних стандартів, а також наказу "Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства" за журнально-ордерною формою з елементами комп'ютерної обробки за допомогою прикладних програм, аудит розрахунків з оплати праці на підприємстві на внутрішньому рівні не проводиться. Фінансовий стан КП «Трест зеленого господарства» є стабільним, що характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Облікова політика КП «Трест зеленого господарства» була визначена підприємством самостійно, згідно чинного законодавства України, щоб забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

Дослідження проблеми організації обліку розрахунків підприємства з оплати праці дало змогу теоретично обґрунтувати та розробити рекомендації та пропозиції, спрямовані на вирішення ряду методологічних і практичних завдань.

З метою покращення інформації з розрахунків за виплатами працівникам для аналізу та прийняття управлінських рішень запропонували впровадження ряду субрахунків до рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці", що дозволить підприємству вести облік за виплатами, які не входять до фонду оплати праці на окремому рахунку та надасть більш детальну інформацію. Також запропонували впровадження формування забезпечення майбутніх витрат на оплату відпусток, що надасть підприємству можливість постійно підтримувати величину фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на плановому рівні, уникати її стрімких коливань та рівномірно розподіляти витрати на оплату відпусток протягом звітного року, що в свою чергу стабілізує стан підприємства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бачевська, І.Л Теоретичні аспекти заробітної плати в умовах ринкової економіки [Текст] / І.Л. Бачевська // Актуальні проблеми економіки (укр.). - 2005. - №1. - С.10-16.

2. Безтелесна, Л. Удосконалення механізму мотивації продуктивності найманих працівників [Текст] / Л. Безтелесна, Г. Міщук, С. Мартинюк // Україна: аспекти праці (укр.). - 2006. - № 1. - C.42-49.

3. Білоченко, А.М. Розвиток фінансового ринку Республіки Польша [Текст] / А.М. Білоченко // Фінанси України. - 2007. - №5. - С.86-96.