Удосконалення методів оцінки якості кредитного портфеля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На сучасному етапі грошово-кредитних відносин країни ми бачимо, що події минулих років показали неготовність банків до фінансової кризи. Багато банків зазнало збитків, дехто втратив ринкові позиції, а дехто зовсім «вийшов зі гри». Лише одиниці змогли зберегти стабільність. Втрати, які понесли банки вказують на необхідність кращої оцінки їх діяльності. Основним процесом, що визначає діяльність банку є кредитування. Позиція банку в напрямі кредитної діяльності зазвичай характеризують кредитним портфелем - сукупністю всіх наданих банком кредитів. Оскільки аналіз якості кредитного портфеля дає змогу знизити ризики за цим напрямком діяльності банку, актуальним постає питання дослідження методів оцінки якості кредитного портфеля та шляхи їх удосконалення. Якісна оцінка кредитного портфеля спрямована передусім на те, щоб максимально знизити ризик за кредитними операціями, що є досить актуальним в наш час.

Об'єктом дослідження є кредитний портфель банку як поняття, що характеризує всю сукупність наданих кредитів, а також відносини та процеси які відбуваються в внутрішньому та зовнішньому середовищі банку, що безпосередньо впливають на умови його формування.

Предметом дослідження є поняття якості кредитного портфеля. Категорія, що описує ризиковість, захищеність, забезпеченість, рентабельність та прибутковість кредитного портфеля банку.

Мета дослідження полягає в теоретичному дослідженні поняття кредитного портфеля та його якості, вивчення основних методів оцінки якості кредитного портфеля та пошук можливих шляхів їх удосконалення.

Відповідно до мети необхідно вирішити ряд завдань:

- дослідити нормативно-правову базу та праці дослідників в сфері якості кредитного портфеля;

- дати чітке визначення поняттю кредитний портфель та його якості;

- опрацювати основні методологічні підходи щодо оцінки якості кредитного портфеля;

- провести аналіз якості кредитного портфеля на прикладі одного з банків, що функціонує на ринку банківських послуг в Україні;

- відповідно до результатів проведеного аналізу визнати основні проблеми з якими стикається банк під час формування кредитного портфеля та знайти можливі шляхи їх вирішення.

Дослідження в курсовій роботі проводилось з застосуванням основних наукових методів. А саме: аналіз, синтез, спостереження, вимірювання, дедукція та індукція.

В ході розробки курсової роботи використовувались праці таких науковців: Бутинець Ф.Ф., Герасимович А.М., Мерещяков А.А., Лисяк Л.В., Мороз А.М., Савчик М. І., Смовженко Т.С., Коцовська Р.Р., Крупський В.М., Хім'як В.С. А також закони України в сфері банківського права та постанови Правління Національного банку України, що визначають діяльність банку в напрямі здійснення кредитних операцій.

1. Теоретико-методичні основи дослідження якості кредитного портфеля

1.1 Сутність та загальна характеристика кредитного портфеля та його класифікація

кредитний банк портфель динаміка

Кредитування - найважливіший напрям проведення банком активних операцій, результатом яких є кредитний портфель банку, що становить здебільшого від 35 до 80% загальних активів банку.

Кредитний портфель - це сукупність наданих комерційним банком позик, які класифікуються на основі різних критеріїв. [4, с. 47] Інші підручники дають таке визначення: кредитний портфель - це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату з метою одержання доходу у вигляді відсотків.

Кредитний портфель є результатом активних, цілеспрямованих дій банку, співвідношенням між різноманітними видами кредитів. Банківський кредитний портфель слід розглядати як втілення кредитної політики банку, що, у свою чергу, є невід'ємною складовою його загальної стратегії розвитку. (смовженко)

Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова активів банку, що характеризується притаманним йому рівнем ризику.

Кредитний портфель виступає центральною ланкою в процесі діяльності банку. Це основний сегмент активних операцій банку який потребує чіткого і правильного розуміння, за для досягнення банком відповідних цілей. Як будь-який напрям діяльності банку, кредитний портфель потребує чітких способів управління. Під управлінням кредитного портфеля слід розуміти пошук шляхів зменшення ризиковості кредитних операцій банку.

Методи управління ризиком кредитного портфеля банку:

1. Диверсифікація. Метод диверсифікація полягає в розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників. Розглядають три види диверсифікації: галузеву, географічну та портфельна.

2. Концентрація. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі, географічній території або кредитування певних категорій клієнтів.

3. Установлення лімітів. Лімітування полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих кредитів, що дозволяє обмежити ризик.

4. Резервування. Суть резервування полягає в акумуляції частини коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів.

Але управління повинно ґрунтуватись на чіткому аналізі стану кредитного портфеля. Тому постає питання визначення рівня ризику, що супроводжує кредитні операції банку.

З метою визначення ризиковості кредитний портфель класифікується за основними критеріями, пов'язаними з різними чинниками кредитного ризику та способами захисту від нього. Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, якості обслуговування кредитної заборгованості, ступеня забезпеченості, форм власності позичальників, галузевої структури, і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля, вимагає кількісного та якісного аналізу як кредитного портфеля в цілому, так і його структури. Аналіз структури кредитного портфеля дає змогу збалансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик притаманний тим чи іншим сегментам кредитів та позиковим інструментам [7, c. 135].

Згідно з «Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року №279, до складу кредитного портфеля входить заборгованість за такими кредитними операціями:

- строкові депозити, розміщені в інших банках, і сумнівна заборгованість за ними;

- кредити, надані іншим банкам, і сумнівна заборгованість за ними;

- вимоги, придбані за операціями факторингу із суб'єктами господарювання, і сумнівна заборгованість за ними;

- кредити, надані за операціями РЕПО суб'єктам господарювання;

- кредити, надані за врахованими векселями суб'єктам господарювання;

- кредити суб'єктам господарювання в поточну та інвестиційну діяльність та сумнівна заборгованість за ними;

- кредити, надані органам державної влади та місцевого самоврядування;

- кредити на поточні потреби та в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними;

- кредити, надані за врахованими векселями фізичним особам, і сумнівна заборгованість за ними;

- кредити овердрафт, надані суб'єктам господарювання та фізичним особам;

- гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, надані банкам;

- сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями, виданими банкам, фізичним особам і суб'єктам господарювання;

- гарантії та авалі, надані фізичним особам та суб'єктам господарювання;

- сумнівні гарантії, надані банкам, фізичним особам і суб'єктам господарювання;

- зобов'язання з кредитування, надані банкам, фізичним особам та суб'єктам господарювання.

Загальна сума кредитного портфеля визначається за балансовою вартістю всіх кредитів банку, в тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних, і вартістю позабалансових зобов'язань банку з кредитування.

На розмір і структуру кредитного портфеля впливають такі параметри:

- кредитна політика банку;

- досвід і кваліфікація працівників кредитного відділу;

- розмір і вартість кредитних ресурсів;

- вимоги та обмеження Національного банку;

- рівень кредитного ризику.

Банки з метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля - оцінку рівня кредитного ризику за кожною кредитною операцією за такими параметрами:

- кредитоспроможність позичальника;

- стан обслуговування позичальником заборгованості за кредитом;

- рівень та якість забезпечення кредитної операції.

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції - «стандартна», «під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи «безнадійна».

«Стандартні» кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику.

«Під контролем» - кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок несприятливих ситуацій і становить 5% чистого кредитного ризику.

«Субстандартні» кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20% чистого кредитно ризику.

«Сумнівні» - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька і становить 50% чистого кредитного ризику.

«Безнадійні» - операції, ймовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Досвід роботи багатьох банків доводить, що оптимальною вважається така структура кредитного портфеля за рівнем ризику: «стандартні» кредити - 22% від загальної суми кредитного портфеля; кредити «під контролем» - 38%, «субстандартні» кредити - 30%, «сумнівні» - 5%, «безнадійні» - 5%. (мороз)

Так відповідно до Постанови НБУ №279 класифікація позичальників банку здійснюється за результатами оцінки їх кредитоспроможності. Банки на підставі рекомендацій Національного банку самостійно визначають перелік показників. За результатами оцінки кредитоспроможності позичальника відносять до певного класу - «А», «Б», «В», «Г» або «Д».

Клас «А» фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями.

Клас «Б» фінансова діяльність позичальників близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою.

Клас «В» фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність свідчать про можливість несвоєчасного погашення кредиту.

Клас «Г» фінансова діяльність незадовільна, є високий ризик значних збитків та низька ймовірність повного погашення кредитної заборгованості.

Клас «Д» фінансова діяльність незадовільна і є збитковою, ймовірності виконання зобов'язань позичальником практично немає.

Після отримання результатів оцінки кредитоспроможності позичальника і віднесення його до відповідного класу банк має оцінити стан обслуговування заборгованості давши йому таку оцінку:

- «добре», якщо заборгованість і відсотки сплачуються у встановлені строки або з максимальною затримкою сім днів;

- «слабке», якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів і відсотки за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів;

- «незадовільне» заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів.

Категорія кредитної операції за ступенем ризику визначається в результаті комбінації результатів класифікації позичальників та оцінки стану обслуговування заборгованості за кредитом (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація кредитних операцій банку

Клас позичальника	Обслуговування боргу
	«добре»	«слабке»	«незадовільне»
«А»	«стандартна»	«під контролем»	«субстандартна»
«Б»	«під контролем»	«субстандартна»	«субстандартна»
«В»	«субстандартна»	«субстандартна»	«сумнівна»
«Г»	«сумнівна»	«сумнівна»	«безнадійна»
«Д»	«сумнівна»	«безнадійна»	«безнадійна»

1.2 Аналіз кредитного портфеля банку

Здійснення ефективної кредитної діяльності комерційних банків певною мірою залежить від здатності економічного аналізу оцінити цю діяльність у всій її повноті та різноманітності. З метою виявлення резервів підвищення ефективності кредитної діяльності за умови запланованого рівня дохідності та допустимого рівня ризику банки проводять аналіз кредитного портфеля, який здійснюється у двох напрямах:

1. Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля.

2. Якісний аналіз кредитного портфеля (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Напрями аналізу кредитного портфеля банку

Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля здійснюється за допомогою методик горизонтального та вертикального аналізу за такими параметрами, як строк кредитування, валюта кредитів, види кредитних продуктів, галузі економіки, статус позичальника, вид і рівень забезпечення, рівень ризику [13, c. 256].

Горизонтальний (або трендовий аналіз) дає можливість дослідити динаміку кредитного портфеля банку в цілому та його окремих статей. У процесі виконання цього виду аналізу розраховується абсолютний приріст, темпи приросту окремих статей за ряд періодів і визначаються тенденції їх розвитку.

Вертикальний (або структурний аналіз) ґрунтується на структурному дослідженні кредитного портфеля. В процесі такого аналізу визначається частка окремої статті в загальній сумі кредитного портфеля. Під час аналізу кредитного портфеля у розрізі строків кредитування особливу увагу приділяють частці прострочених, пролонгованих і сумнівних кредитів.

Управління структурою кредитного портфеля дозволяє балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позичковим інструментам, кредитам та умовам діяльності. Структурний аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, рівня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т.д., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні кредитними операціями та може стати причиною банкрутства банку.

Кредитні вкладення доцільно групувати за такими класифікаційними ознаками:

1. За галузевою структурою наданих кредитів розрізняють вкладення у промисловість, сільське господарство, торгівлю, будівництво, транспорт та інше. Аналіз галузевої структури кредитів дозволяє визначити галузеву диверсифікацію кредитів у порівнянні з попередньою звітною датою. Галузева диверсифікація кредитних вкладень має сприяти розвиткові пріоритетних галузей економіки.

2. За видами забезпечення кредити поділяються на забезпечені (надані під заставу, надані під гарантію, застраховані) і незабезпечені (бланкові).

3. За терміном погашення кредити поділяються на поточні (непрострочені), прострочені та пролонговані.

4. За термінами надання кредити поділяються на короткострокові (до 1 року) та довгострокові (більше 1 року).

5. За класифікаційними видами кредити поділяють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Аналіз якості кредитного портфеля здійснюється коефіцієнтним методом на підставі розрахунку та аналізу тенденцій зміни відповідних показників. В економічній літературі показники, що дають змогу оцінити якість кредитного портфеля банку, представлені у вигляді двох груп (рис. 1.2): показники ризику кредитного портфеля та показники дохідності кредитних операцій.

Рис. 1.2. Показники оцінки ризику та дохідності кредитного портфеля банку

Якісна оцінка кредитного портфеля спрямована передусім на те, щоб максимально знизити ризик неповернення позики, що призведе до значних втрат для банків і може довести його до банкрутства [13, c. 270].

Для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовують такі показники:

- коефіцієнт покриття класифікованих позик;

- питома вага зважених класифікованих позик;

- коефіцієнт проблемних позик;

- коефіцієнт збитковості позик.

Перелічені показники слід проаналізувати в динаміці, виявити тенденції до їх зміни, виявити причини їх погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити тенденції погіршення фінансового стану та визначити шляхи збільшення економічної ефективності кредитних операцій.

Коефіцієнт покриття класифікованих позик (Кп.к.п.) розраховується як відношення зважених класифікованих позик (Пзв.кл.) до власного капіталу (ВК):

(1.1)

Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля щодо ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього коефіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про підвищення ймовірності збитків в майбутньому.

Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик (Чк.п.) розраховується як відношення позик із простроченою виплатою процентів та основної суми (Пзв.кл.) до загального обсягу позик (П):

(1.2)

Зважені класифіковані позики розраховують шляхом множення суми кредитів певної групи ризику на відповідний коефіцієнт.

Коефіцієнт несплачених позик (Кнесп.) розраховується як відношення позик із простроченою виплатою процентів та основної суми (Ппростр.) до загального обсягу позик (П):

(1.3)

Коефіцієнт вказує на ту частину позик у портфелі банку, виплати за якими були не вчасно погашені, та на ті, які не були погашені в строк. Високий процент свідчить про погіршення кредитної діяльності банку. Значний приріст за аналізований період свідчить про можливі значні збитки в перспективі.

Коефіцієнт збитковості позик (Кзб.) розраховується як відношення збитків за позиками, отриманими, за аналізований період (Зп.) до середнього залишку заборгованості за позиками (П), або до загального обсягу позики:

(1.4)

Коефіцієнт збитковості визначає частину позик, які за певний період призвели до збитку. Зростання цього показника може свідчити про погіршення політики проведення допустимого рівня ризику.

Також аналіз якості кредитного портфеля банку слід проводити в напрямі оцінки ступеня захищеності від можливих втрат. Що гірші показники якості кредитів за кредитним ризиком, то більшою має бути міра їх захищеності [15, c. 133].

Для оцінки рівня ризику використовують такі показники:

- коефіцієнти забезпеченості позики;

- коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів;

- коефіцієнт захищеності позики від втрат сумою резерву;

- коефіцієнт покриття збитків за рахунок резерву;

- ступінь повноти формування резерву;

- коефіцієнт покриття позик власним капіталом.

Коефіцієнт забезпеченості позик (Кз.п.) розраховується шляхом співвідношення кредитного забезпечення (застава, гарантії, страхування і т.д.) (Зк) і загальної суми позик (П):

(1.5)

Цей показник характеризує рівень захищеності банку від втрат за позиками шляхом використання зовнішніх чинників, таких, як гарантії, застава майна, страхування, поручительство.

Коефіцієнт забезпечення збиткових кредитів (Кз.з.) розраховується як співвідношення кредитного забезпечення (Зк) у збиткових позиках із чистими списання за аналізований період (Сп):

(1.6)

Цей коефіцієнт свідчить про міру захищеності банку від збитків за позиками з урахуванням тенденцій збитковості кредитного портфеля, яка склалася.

До внутрішніх факторів захисту кредитного портфеля від можливих збитків належить створення резервів, які дозволяють уникнути можливих збитків від неповернення кредитів.

Рівень такої захищеності від втрат аналізується за допомогою:

- коефіцієнтів захищеності позик сумою резерву;

- коефіцієнтів покриття збитків за рахунок резерву.

Коефіцієнт захищеності позик сумою створеного резерву (Кзах.) розраховується як співвідношення резервів на покриття збитків за позиками (Рзб.) до загальної суми позик (П):

(1.7)

Коефіцієнт покриття збитків за позиками (Кп.зб.) розраховується як відношення резервів на покриття збитків за позиками (Рзб.) до збиткових позик (Пзб.):

 (1.8)

Рівень повноти формування резерву розраховується як співвідношення фактично створеного резерву і розрахункової суми резерву, виходячи з кредитного ризику:

(1.9)

Коефіцієнт покриття позик власним капіталом (Кп.п.) розраховується шляхом співвідношення власних коштів банку (ВК) і загальної суми позик (П):

(1.10)

Цей показник відображає, яка частина кредитного портфеля фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання коефіцієнта свідчить про те, що зростає захищеність кредитів власним капіталом.

Аналіз кредитного портфеля має завершуватись оцінкою його ефективності, тобто аналізом його дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, дохід від кредитної діяльності банку традиційно має найбільшу питому вагу в загальній структурі доходів банку.

Ефективність кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи таких показників:

- дохідність кредитних операцій;

- питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів;

- рентабельність кредитних операцій;

- прибутковість кредитних операцій;

- дохід на одного працівника кредитного відділу.

Дохідність кредитних вкладень розраховується відношенням доходу від кредитних операцій до середньої суми кредитних вкладень за досліджуваний період:

(1.11)

Цей коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність кредитних операцій і показує, скільки банк отримує доходів із кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції. Його застосування дозволяє зробити порівняльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій (операцій із цінними паперами, з валютою, лізингові операції тощо) і дозволяє оптимізувати напрями використання банківських ресурсів, віддаючи перевагу найбільш дохідним видам діяльності. За ідеальної фінансової дисципліни позичальників, які виконують усі умови договорів і всі кредити та проценти за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт буде дорівнювати середньозваженій процентній ставці за кредити. Під час розрахунку чисельником цього коефіцієнта є фактична сума отриманого доходу за процентами на кредити. Для більш точного розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за аналізований період.

Дохідність активів за рахунок кредитних операцій розраховується шляхом ділення доходу від кредитних операцій на середню суму активів:

(1.12)

Використання цього коефіцієнта менш поширене, ніж попереднього. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів. Різновидом цього показника може виступати коефіцієнт, у знаменнику якого стоять тільки дохідні активи. За високої частки кредитів у загальних активах його значення наближається до значення першого коефіцієнта - дохідності кредитних вкладень.

Питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується шляхом ділення доходу від кредитних операцій на загальну суму доходів банку:

(1.13)

Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів, у загальних доходах банку від інших активних операцій. Аналізуючи його, доцільно порівняти значення цього показника зі значенням коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів є вищим за коефіцієнт питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій.

Різновидом показника рентабельності може бути відношення процентних доходів від кредитів до процентних витрат на залучення ресурсів:

(1.14)

Він характеризує ефективність обраної політики в регулюванні співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів. Зростання цього коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку.

Про ефективність процентної політики може свідчити і обернений показник - співвідношення процентних витрат за залученими ресурсами і процентних доходів від кредитних операцій:

 (1.15)

Зниження цього показника є, безумовно, позитивним явищем, проте аналіз слід доповнювати оцінкою абсолютної суми прибутку.

Прибутковість кредитних операцій розраховується шляхом ділення прибутку від кредитних операцій на середні кредитні вкладення:

(1.16)

Цей коефіцієнт свідчить про те, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривну, що вкладена в кредитні операції. Зростання показника прибутковості кредитних операцій швидшими темпами, ніж зростання показника дохідності кредитних операцій, свідчить про зростання ефективності кредитних вкладень.

Наступним етапом аналізу кредитного портфеля є визначення факторів та причин, що вплинули на зміну абсолютного розміру прибутку від кредитних операцій.

На прибуток від кредитних операцій впливають такі фактори:

- обсяг наданих кредитів;

- зміна структури наданих кредитів;

- зміна процентної ставки за кредит (ціна кредиту);

- зміна процентної ставки за депозитами (собівартість залучених ресурсів).

Розрахунок впливу факторів розраховується за такою методикою.

Для розрахунку впливу обсягу наданих кредитів на зміну прибутку базову суму прибутку множать на відсоток приросту фактичної суми наданих кредитів порівняно з базою.

Для розрахунку впливу структурних зрушень треба від базової величини прибутку в перерахунку на фактичний обсяг та структуру відняти базову суму прибутку, помножену на відсоток темпу зростання обсягів наданих кредитів.

Для розрахунку впливу процентної ставки за кредит від фактичних процентних доходів банку віднімають базову величину доходів у перерахунку на фактичний обсяг та структуру наданих кредитів.

Вплив процентної ставки за депозитами розраховується як різниця між фактичною сумою процентних витрат і базовою в перерахунку на фактичний обсяг та структуру залучених депозитів. Вплив цього фактора береться з протилежним знаком, оскільки він перебуває у зворотній залежності до результативного показника.

Запропонована методика аналізу кредитних операцій передбачає комплексний підхід до вивчення цього напряму діяльності банку, має змогу оцінити їх ефективність, визначити основні шляхи вдосконалення управління кредитним портфелем банку та підвищити результативність банківського менеджменту.

1.3 Нормативно-правова та інформаційна база оцінки якості кредитного портфеля банку

Оскільки кредитування банку є основним напрямом діяльності банку, а кредитний портфель основним критерієм який визначає цю діяльність, то він потребує ґрунтовної законодавчої та інформаційної бази, що контролює рамки діяльності банку в процесі здійснення кредитної діяльності.

Перш за все необхідно дослідити законодавчу базу. Існує ряд Постанов Національного банку України, що в тій чи іншій мірі регулюють поведінку банку стосовно кредитного портфеля.

Тут в першу чергу можна говорити про Постанову НБУ №368 «Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні». Інструкція містить методику розрахунку адекватності регулятивного капіталу, нормативи ліквідності банківської діяльності та нормативи обмеження кредитних ризиків банку.

Так в нормативному акті дається опис кредитних операцій банку, а також характеризується кредитна діяльність банку. Далі описується ризики з якими стикається банк при концентрації кредитних коштів в одного контрагента або групи споріднених контрагентів.

Так відповідно до Постанови. Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:

а) під час надання кредитів, гарантій і поручительств, проведення інших кредитних операцій з установами, що вважаються асоційованими особами чи дочірніми установами банку, або належать до акціонерів (учасників) банку, персоналу та керівників банку чи іншого банку, що належить до тієї самої банківської групи або материнської компанії, банки не повинні застосовувати більш пільгові умови, ніж ті, що застосовуються при кредитуванні інших клієнтів банку, зокрема не встановлювати більш пільгові процентні ставки (комісійні);

б) загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу, не повинна бути більшою за 10 відсотків основного капіталу банку, а в кооперативних банках вона не повинна бути більшою 25 відсотків основного капіталу.

Також Постанова визначає обмеження, щодо максимального кредитного ризику на одного інсайдера, особу пов'язану з діяльністю банку. Тут же дається пояснення цього поняття.

До інсайдерів - фізичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) управлінський персонал банку:

в) контролери:

г) керівники та контролери афілійованих і споріднених осіб;

ґ) асоційовані особи: рідні брати та сестри, батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти тих керівників банку, контролерів банку і керівників установ - акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі банку.

До інсайдерів - юридичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) афілійовані особи:

в) споріднені особи:

г) асоційована особа - юридична особа, в якій керівником є батьки, брати й сестри, дружина, чоловік або діти тих керівників і контролерів банку, а також установ - акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі в банку.

Отже, таким чином в Постанові кредитна діяльність банку регулюється такими нормативами: Н7, Н8, Н9, Н10.

Норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань. Він визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента (за мінусом фактично сформованих резервів) та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. Банк, який є добре капіталізованим або достатньо капіталізованим і проводить беззбиткову діяльність протягом останніх шести місяців, може надавати кредити в обсягах, що перевищують ліміт, установлений Н7. Н7 не має перевищувати 25% регулятивного капіталу.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) встановлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. Кредитний ризик вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, виданих їм, становить 10% і більше регулятивного капіталу банку. Н8 не має перевищувати восьмикратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо Н8 перевищує Н1, то вимоги до платоспроможності банку (Н2) підвищуються. А саме, якщо перевищення становить не більше 50%, то вимоги до Н2 подвоюються. Коли перевищення більше 50%, то вимоги до Н2 потроюються (8Ч3=24%).

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) встановлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, у зв'язку з тим, що банк проводить такі операції на умовах, які не вигідні для банку. Це може призвести до серйозних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно. Н9 визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань, цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком йому, до капіталу банку. Н9 не має перевищувати 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) встановлюють для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів, бо це загрожує збереженню регулятивного капіталу. Він визначається як співвідношення сукупної суми всіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих банком усім інсайдерам, до капіталу банку. Н10 не має перевищувати 40%.

Вирахування нормативів виконується автоматично за програмним забезпеченням, що ліцензовано НБУ. В його основу покладено переваги аналітичного обліку, згідно з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Таким чином ці нормативи встановлюють обмеження щодо структури кредитного портфеля. Встановлення ліміту на суму кредитного ризику звужує діяльність банку в можливості співпрацювати з одним контрагентом, та обмежує структуру кредитного портфеля в розрізі інсайдерів та осіб не пов'язаних з діяльністю банку. Тому банк здійснюючи кредитні операції повинен зважати на ці показники.

Наступним нормативним актом Національного банку, що досить суттєво визначає діяльність банку в напрямі кредитування, а в свою чергу в напрямі формування кредитного портфеля є Постанова №279 «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків».

По-перше в Положенні описана розроблена Національним банком методика класифікація кредитних операцій за рівнем ризику. Подібна класифікація на основі класу позичальника та якості обслуговування кредиту докладніше описана в першому пункті розділу.

Так в Постанові зокрема визначені:

- Критерії прийняття забезпечення за кредитними операціями при розрахунку резервів. Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за
кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість
прийнятного забезпечення.

- Порядок розрахунку резерву під кредитні ризики. На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування. За заборгованістю, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, сума загального кредитного ризику зважується на встановлений коефіцієнт резервування залежно від категорії, до якої віднесена ця заборгованість. Додаток 2 Під час формування резервів за кредитними операціями,
що здійснюються на міжнародному ринку, банки мають ураховувати
ризик країни, який виникає у зв'язку з кредитуванням позичальників
інших країн і залежить від нестабільної політичної ситуації,
економічної кризи, обмежувальної політики уряду щодо іноземних
кредитів, інвестицій, переказів тощо.

- Вимоги щодо кредитної документації та звітності. Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику. Банки зобов'язані зберігати протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

- Порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків.

Загалом Постанова визначає основні аспекти діяльності банку в напрямі класифікації кредитних операцій, розрахунку рівня резерву під кредитні операції, коефіцієнти врахування забезпечення при розрахунку резерву під кредитні операції. Таким чином ця Постанова регулює можливості банку безпосередньо в напрямі оцінки якості кредитного портфеля.

Існує ще цілий ряд положень Національного банку України, що в тій чи іншій мірі регулюють кредитну діяльність банку. Серед них можна перелічити:

1. Постанова Правління НБУ №246 «Про кредитування» від 28.09.95, втратила чинність в 2004 році. До того як втратити чинність постанова давала визначення поняттю кредит та його основним формам і видам. Також описувала систему кредитних органів банку, його відносини з НБУ та давала загальну характеристику кредитної діяльності банку.

2. Постанова Правління НБУ №270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» від 17.06.2004 року. Національний банк України цим Положенням встановлює порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, та видачі резидентам реєстраційних свідоцтв про здійснення валютних операцій за такими договорами.

3. Постанова Правління НБУ №172 «Про затвердження порядку відшкодування банками безнадійної заборгованості за рахунок резерву» 01.06.2011 року.

Щодо інформаційної бази необхідної для повноцінного аналізу кредитного портфеля то тут в першу чергу використовують фінансову звітність банку. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів банку за звітній період.

Офіційна фінансова звітність не дає повного висвітлення інформації необхідної для повноцінного і всебічного аналізу кредитного портфеля. Існує внутрішня звітність, якою володіє лише персонал банку.

Інформаційними джерелами аналізу кредитних операцій є такі форми звітності:

1. Баланс банку:

- Примітка 6. Кредити та заборгованість

2. Оборотно-сальдовий баланс банку.

3. Інформація за спеціальним файлом 42 для розрахунку нормативів: Н7, Н8, Н9, Н10 (щоденна).

4. Звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків (декадна) - Форма №618.

5. Звіт про структуру активів та пасивів за строками (щодекадна) - Форма №631.

6. Звіт про активні операції банків (щодекадна).

7. Звіт про кредитні операції банку (щомісячна) - Форма №615.

8. Звіт про дотримання економічних нормативів (місячна) - Форма №611.

9. Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності (місячна) - Форма №302.

10. Звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (місячна) - Форма №604.

11. Звіт про суми і процентні ставки за кредитами (щоденна) - Форма №310 Д.

12. Звіт про суми і процентні ставки за кредитами, наданими суб'єктам господарювання та фізичним особам (за видами економічної діяльності) (місячна) - Форма №310.

13. Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за організаційно-правовими формами господарювання) (місячна) - Форма №317.

14. Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за видами економічної діяльності) (місячна) - Форма №320.

15. Звіт про вимоги за наданими кредитами (класифікація за секторами економіки) (місячна) - Форма №321.

16. Звіт про вимоги за кредитами, наданими в економіку України (класифікація за цільовим спрямуванням) (місячна) - Форма №322.

17. Звіт про вимоги за кредитами, що надані в економіку України (класифікація за формами власності) (місячна) - Форма №323.

18. Аналітичні дані за кредитними справами позичальників.

2. Практика оцінка якості кредитного портфеля на прикладі АТ «Сведбанк» (публічне)

2.1 Динаміка та структура кредитного портфеля АТ «Сведбанк»

Аналіз кредитного портфеля АТ «Сведбанк» було проведено на основі публічної фінансової звітності, яку банк розмістив на своєму офіційному сайті. Під час розрахунку використовувались дані за 2008-2010 звітні роки, інформація за 2011 рік не використовувалась, так як наявні дані лише за третій квартал не дають змоги повністю прослідити зміни динаміки та структури. Наявна звідність дає нам змогу дослідити динаміку та структуру портфеля в розрізі видів наданих послуг та галузей економіки.

Отже спочатку було проведено аналіз кредитного портфеля за видами заборгованості (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. Динаміка кредитного портфеля в розрізі кредитів та заборгованості клієнтів

Найменування статті	2010 рік	2009 рік	2008 рік	Темп зростання 2010/2009	Темп зростання 2009/2008
				тис. грн.	відсотки	тис. грн.	відсотки
Кредити юридичним особам	9 149 159	10 858 126	8 361 440	-1 708 967	84,26%	2 496 686	129,86%
Кредити фізичним особам-підприємцям	112 249	105 967	66 963	6 282	105,93%	39 004	158,25%
Іпотечні кредити фізичних осіб	2 495 822	2 676 311	2 521 863	-180 489	93,26%	154 448	106,12%
Споживчі кредити фізичним особам	3 677 561	4 487 286	3 273 719	-809 725	81,96%	1 213 567	137,07%
Інші кредити фізичним особам	10	108	1 681	-98	9,30%	-1 574	6,40%
Усього	15 434 801	18 127 798	14 225 666	-2 692 997	85,14%	3 902 132	127,43%

Таким чином проаналізувавши динаміку кредитного портфеля за період з 2008 по 2010 роки можна побачити тенденцію до його розширення в 2009 році та зменшення обсягів кредитування в 2010 році. Так з 2008 по 2009 рік абсолютний приріст загальної вартості кредитного портфеля склав 27,4%, що свідчить про активне нарощування банком кредитної діяльності, проте в 2010 році тенденцію зростання змінив спад. В 2010 році сумарний розмір кредитного портфеля зменшився і склав лише 85,14% до попереднього року, в грошовому виразі ця сума склала близько 2,6 мільярда гривень. Якщо рухатись по статтях то найбільшої зміни зазнали кредити юридичним особам. В 2009 році їх вартість збільшилась майже на 30%, а в наступному скоротилась на 15%. Тут можна зробити висновок, що найбільших втрат банк зазнав саме від цієї статті кредитного портфеля. Іпотечні та споживчі кредити фізичним особам мають схожу тенденцію, в 2009 році можна спостерігати збільшення їх суми, а в 2010 зменшення. Кредити, що надані фізичним особам підприємцям, єдина складова кредитного портфеля, що збільшувалась з року в рік. В 2009 році зростання склало 39 тис., в 2010 - 6 тис. грн. Інші кредити фізичним особам мали зворотну тенденцію, їх сума щороку зменшувалась. Далі в ході курсової роботи було проаналізовано структуру кредитного портфеля в розрізі видів заборгованості (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2. Структура кредитного портфеля за видами заборгованості

Найменування статті	2010 рік	2009 рік	2008 рік	2010/2009	2009/2008
	тис. грн.	відсотки	тис. грн.	відсотки	тис. грн.	відсотки
Кредити юридичним особам	9 149 159	59,28%	10 858 126	59,90%	8 361 440	58,78%	-0,62%	1,12%
Кредити фізичним особам-підприємцям	112 249	0,73%	105 967	0,58%	66 963	0,47%	0,14%	0,11%
Іпотечні кредити фізичних осіб	2 495 822	16,17%	2 676 311	14,76%	2 521 863	17,73%	1,41%	-2,96%
Споживчі кредити фізичним особам	3 677 561	23,83%	4 487 286	24,75%	3 273 719	23,01%	-0,93%	1,74%
Інші кредити фізичним особам	10	0,00%	108	0,00%	1 681	0,01%	0,00%	-0,01%
Усього	15 434 801	100,00%	18 127 798	100,00%	14 225 666	100,00%

Провівши аналіз структури кредитного портфеля АТ «Сведбанк» в розрізі кредитів та заборгованостей клієнтів були отримані такі дані. За всі три аналізовані роки найбільшу питому вагу в складі портфеля займали кредити видані юридичним особам. У 2008 році заборгованість юридичних осіб становила 58,8% від загальної суми кредитного портфеля, в наступних роках цей відсоток не зазнав суттєвих змін і коливання відбувались в межах одного відсотку. Далі вагому частку займають споживчі кредити надані фізичним особам, в 2008 році частка яких становила 23%. В наступному 2009 році їх участь дещо збільшилась і склала 24,7%, а в 2010 - 23,8%. Тобто тут ми також можемо побачити, що ця складова кредитного портфеля аналізованого банку не зазнала вагомих змін. Третє місце в структурі кредитного портфеля займають іпотечні кредити фізичним особам. Найбільшого значення цей показник досяг в 2008 році - 17,7%, найменшого в 2009 - 14,7%. Решта складових кредитного портфеля банку займають близько одного відсотка від загальної структури кредитного портфеля. Загалом провівши даний аналіз кредитного портфеля, слід відмітити про незначні зміни в його структурі. Найбільше відхилення, що мало місце під час дослідження склало 2,96% за іпотечними кредитами фізичним особам. Така ситуація може свідчити про вже вироблену банком кредитну стратегію, щодо формування кредитного портфеля, де виділенні пріоритетні напрями кредитування та налагоджені відносини з клієнтами.

Провівши аналіз динаміки та структури кредитного портфеля АТ «Сведбанк» з погляду видів заборгованості та виданих кредитів, далі було проведено аналіз (виходячи з даних фінансової звітності банку) динаміки та структури кредитного портфеля за видами економічної діяльності позичальників.

Таблиця 2.3. Динаміка кредитного портфеля за видами економічної діяльності

Вид економічної діяльності	2010 рік	2009 рік	2008 рік	Темп зростання 2010/2009	Темп зростання 2009/2008
				тис. грн.	відсотки	тис. грн.	відсотки
Виробництво	3 139 041	3 630 946	2 809 713	-491 905	86,45%	821 233	129,23%
Нерухомість	1 245 179	1 321 179	863 232	-76 000	94,25%	457 947	153,05%
Торгівля	2 155 225	2 476 085	2 723 294	-320 860	87,04%	-247 208	90,92%
Сільське господарство	86 644	104 323	71 056	-17 679	83,05%	33 266	146,82%
Кредити, що надані фізичним особам	6 173 393	7 163 705	5 797 263	-990 312	86,18%	1 366 442	123,57%
Будівництво	1 896 765	2 259 563	1 237 481	-362 798	83,94%	1 022 082	182,59%
Інші	738 554	1 171 997	723 627	-433 443	63,02%	448 370	161,96%
Усього	15 434 801	18 127 798	14 225 666	-2 692 997	85,14%	3 902 132	127,43%

Аналіз динаміки кредитного портфеля за видами економічної діяльності показав, що динаміка всіх показників співпадає з динамікою всього кредитного портфеля. В 2009 році можна спостерігати тенденцію до нарощування кредитного портфеля, що відбувалось по всіх галузях економіки, а в 2010 до скорочення кредитної діяльності. Єдина стаття, що мала тенденцію до зменшення з року в рік є торгівля, у 2009 році обсяг кредитів в цій галузі скоротилась на 9%, а у 2010 - 13%. Також проаналізувавши всю динаміку можна зробити висновок щодо пріоритетних видів економічної діяльності, які виділяв банк. По-перше необхідно виділити будівництво, адже саме за цією статтею кредитного портфеля в 2009 році можна було спостерігати найбільший приріст майже 83%. Та сфера нерухомості де приріст становив більше 50% відсотків. В 2010 році очевидна ситуація скорочення як об'єму всього кредитного портфеля, так і кожної статті окремо. Найбільшого скорочення зазнала стаття інших кредитів (37%), найменшого галузь нерухомості (6,75%). Решта кредитів за видами економічної діяльності в середньому зменшились на 15%.

Далі було проаналізовано структуру кредитного портфеля розрізі галузей економіки (таблиця 2.4).

кредитний банк портфель динаміка

Таблиця 2.4. Структура кредитного портфеля за видами економічної діяльності

Вид економічної діяльності	2010 рік	2009 рік	2008 рік	2010/2009	2009/2008
	тис. грн.	відсоток	тис. грн.	відсоток	тис. грн.	відсоток
Виробництво	3 139 041	20,34%	3 630 946	20,03%	2 809 713	19,75%	0,31%	0,28%
Нерухомість	1 245 179	8,07%	1 321 179	7,29%	863 232	6,07%	0,78%	1,22%
Торгівля	2 155 225	13,96%	2 476 085	13,66%	2 723 294	19,14%	0,30%	-5,48%
Сільське господарство	86 644	0,56%	104 323	0,58%	71 056	0,50%	-0,01%	0,08%
Кредити, що надані фізичним особам	6 173 393	40,00%	7 163 705	39,52%	5 797 263	40,75%	0,48%	-1,23%
Будівництво	1 896 765	12,29%	2 259 563	12,46%	1 237 481	8,70%	-0,18%	3,77%
Інші	738 554	4,78%	1 171 997	6,47%	723 627	5,09%	-1,68%	1,38%
Усього	15 434 801	100,00%	18 127 798	100,00%	14 225 666	100,00%

Аналіз структури галузей кредитного портфеля дає змогу побачити пріоритеті напрямки діяльності банку щодо розміщення залучених коштів. З таблиці ми бачимо, що найбільшу питому вагу кредитного портфеля займають кредити, що надані фізичним особам, середнє значення за три роки склало 40%. Банк повинен обережно проводити подібного роду кредитну політику, адже значна концентрація кредитів в одному секторі економіки збільшує ризик всього кредитного портфеля, що в свою чергу призводить до погіршення його якості. На другому місці в структурі кредитного портфеля займає галузь виробництва. В 2008 році питома вага якої склала 19,7%, в наступних двох роках ця частка дещо збільшувалася і в 2010 році досягла 20,3%. Галузь торгівлі, яка посідає трете місце зменшувала свою участь в загальній структурі і з 19% в 2008 скоротилась до 13% в 2010 році. Галузь будівництва в 2009 році збільшила свою питому вагу на 3,8% і склала 12,7% від загальної суми кредитного портфеля, в 2010 цей показник майже не змінився. Нерухомість збільшувала свою питому вагу з року в рік і в 2010 році досягла 8%. Участь сільського господарства в даній структурі кредитного портфеля становить менше одного відсотка, що говорить про незацікавленість банку в даній сфері економічної діяльності. Інші галузі економіки в загальній структурі портфеля в середньому становлять 5%.

Загальний аналіз змін в структурі кредитного портфеля за три роки має дещо неоднозначні показники. А саме деякі галузі збільшили свою участь в структурі портфеля, а деякі навпаки зменшили, частина взагалі не змінилась. Проте найбільші відхилення становили 5%, що в свою чергу не мало суттєвого впливу на структуру всього кредитного портфеля.

Далі проведемо аналіз динаміки та структури кредитного портфеля за категоріями ризику. В звітності банку за 2008 рік відсутня класифікація кредитного портфеля за категоріями заборгованості, тому аналіз було проведено лише за два роки.

Перша таблиця (таблиця 2.5) показує зміни, що відбулися зі кредитним портфелем в розрізі заборгованостей.

Таблиця 2.5. Динаміка кредитного портфеля за категоріями заборгованості

Категорія заборгованості	2010	2009	Відхилення
	Сума, тис. грн.	Сума, тис. грн.	тис. грн.	відсоток
«Cтандартні»	2 035 049	2 665 067	-630 018	76,36%
«Під контролем»	1 841 890	4 363 753	-2 521 863	42,21%
«Субстандартні»	2 484 586	2 861 543	-376 957	86,83%
«Сумнівні»	2 838 470	1 176 029	1 662 441	241,36%
«Безнадійні»	6 234 806	5 828 871	405 935	106,96%
Всього	15 434 801	16 895 263	-1 460 462

З таблиці 2.5 ми бачимо погіршення стану кредитного портфеля. Так зміни, що відбулися з 2009 по 2010 рік призвели до скорочення кількості кредитів з низьким рівнем ризику і збільшили кількість сумнівної та безнадійної заборгованості. Так приріст безнадійної заборгованості становив 6%, що в грошовому виразі становить 405 тис. грн., нагадаємо що за такою категорією заборгованості банк повинен формувати 100% резерву від суми кредитного ризику, що суттєво погіршує фінансову стабільність банку. Дуже великого приросту зазнала категорія сумнівної заборгованості. Приріст становив 140% від суми на початок періоду, це свідчить про значне погіршення фінансового стану позичальників та якості обслуговування заборгованості. Кредитні операції стандартні, під контролем та субстандартні навпаки за досліджуваний період зменшилась в загальній сумі приблизно на 3,5 мільярда гривень. Вартість всього кредитного портфеля також зменшилась на 1,46 мільярда гривень.

Таблиця 2.6. Структура кредитного портфеля за категоріями заборгованості

Категорія заборгованості	2010	2009	Структурні відхилення
	Сума, тис. грн.	Відсоток

Подобные документы

• Аналіз та класифікація кредитного портфелю комерційного банку

  Сутність кредитного портфеля банку та критерії його конкурентоспроможності. Класифікація кредитного портфелю банку згідно методології НБУ. Аналіз кредитного портфеля банку: очікувані та неочікувані втрати та резерви, співвідношення "ризик-доходність".
  
  курсовая работа [43,2 K], добавлен 20.11.2010
  

• Аналіз і оцінка якості кредитного портфеля ЛФ АТ "Імексбанк" відповідно до вимог Національного Банку України

  Дослідження кредитного портфеля банку. Проблемні зони управління кредитним портфелем банку. Вимоги до фахівців у контексті запропонованих способів удосконалення управління кредитним портфелем банку. Визначення ступеня й типу ризику кредитного портфеля.
  
  курсовая работа [164,6 K], добавлен 31.01.2014
  

• Управління вартістю кредитного портфеля банку

  Поняття, характеристика кредитного портфеля банку. Фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на вартість кредитного портфеля банку. Особливості управління вартістю кредитного портфеля в умовах кризи. Оцінка вартості кредитного портфеля ПАТ КБ "Хрещатик".
  
  дипломная работа [3,9 M], добавлен 12.08.2010
  

• Кредитний портфель комерційного банку

  Теоретичні основи управління, сутність і структура кредитного портфеля. Роль кредитної політики комерційного банку у забезпеченні надійності його кредитного портфелю, основні види ризиків. Управління проблемними кредитами і заходи щодо їх оздоровлення.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 03.03.2011
  

• Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації

  Поняття та сутність кредитного ризику. Підходи до оцінки та страхування кредитного ризику. Підходи до мінімізації кредитного ризику. Аналіз кредитного ринку України. Зарубіжний досвід щодо мінімізації кредитного ризику.
  
  дипломная работа [131,8 K], добавлен 04.09.2007
  

• Вплив ризиків кредитного портфеля на формування резервів банку

  Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку, принципи та етапи формування резерву. Нормативне регулювання та міжнародні стандарти щодо формування та використання резерву на відшкодування можливих збитків від кредитних операцій в банку.
  
  курсовая работа [1000,0 K], добавлен 27.03.2012
  

• Основи кредитного ризику

  Сутність, аналіз та методи оцінювання кредитного ризику. Способи захисту та шляхи управління кредитним ризиком. Аналіз кредитного портфеля ПАТ "ВТБ Банк". Оцінка стану справ у банку в галузі кредитних відносин з клієнтом. Кредитна політика "ВТБ Банку".
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 14.05.2013
  

• Аналіз банківської діяльності

  Аналіз тенденцій складу структури і динаміки доходних активів банку. Аналіз якості кредитного портфеля, забезпечення позик. Оцінка ризику та формування резерву банку. Аналіз тенденцій структури і динаміки капіталу за ряд років за даними балансу.
  
  шпаргалка [71,6 K], добавлен 06.05.2009
  

• Технология формирования и анализ качества кредитного портфеля банка

  Сущность и структура кредитного портфеля банка. Нормативно-правовое регулирование процесса кредитования. Порядок предоставления и сопровождения кредитов. Документальное оформление и учет операций. Анализ кредитного портфеля банка за 2012-2014 гг.
  
  курсовая работа [114,6 K], добавлен 26.10.2015
  

• Управление качеством кредитного портфеля банка

  Экономическая сущность и показатели оценки качества кредитного портфеля. Анализ современной практики управления качеством кредитного портфеля на примере АКБ "Инвестбанк". Приоритетные пути решения проблем в сфере менеджмента качества кредитных вложений.
  
  дипломная работа [140,1 K], добавлен 26.09.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам