Розробка практичних рекомендацій щодо аналізу та оптимізації банківського кредитування фізичних осіб на прикладі ВАТ "БМ Банк"

Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з таким розрахунком, щоби сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечувала рентабельну роботу установи банку. Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.

У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про зміну процентної ставки кредитний договір розривається банком в односторонньому порядку, а позичальник зобов'язаний повністю розрахуватись за одержаним кредитом. Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який повинен враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу з управління ресурсами. Процедуру прийняття рішення про надання кредиту надано на рис. 1.1.

Рис. 1.1 Процедури прийняття рішення про надання кредиту

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів із поточного рахунка, вкладного (депозитного) рахунка, переказами через пошту або готівкою. Новий кредит надається лише при умові повної сплати заборгованості за раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного майна та реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й сплати процентів.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті рішення щодо пролонгації кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід'ємною частиною кредитної угоди.

При настанні строку погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми коштів для його погашення банк починає проводити роботу з проблемними кредитами. У день визначеного строку погашення частина непогашеної або непогашена заборгованість за позичкою переноситься на рахунок прострочених позик.

Труднощі з погашенням позичок можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними з них є: помилки самого банку при розгляді кредитної заявки, при розробці умов кредитної угоди; нерентабельна робота клієнта, що отримав позичку; фактори, непідконтрольні банку, або форс-мажорні обставини.

Існує багато сигналів, що свідчать про погіршення фінансового стану позичальника, які працівник банку повинен вміти розпізнавати. Якщо банк виявляє проблемну позичку, він негайно повинен вжити заходів для забезпечення повного і своєчасного її повернення. Найдоцільнішим кроком буде розробка разом з позичальником заходів щодо покращення фінансового стану підприємства. Якщо цей спосіб не дасть результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом реалізації забезпечення, пред'явлення претензії до гаранта і т. д.

1.3 Ризики банківського кредитування населення та заходи щодо їх мінімізації

Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності. Існуючі проблеми сучасних умов становлення ринкових відносин в Україні - тіньова економіка, недосконалість правової бази та податкової системи - спричиняють необхідність вдосконалення існуючого механізму оцінки кредитоспроможності клієнтів банків.

Кредитні операції є найважливішим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зі збільшенням в останні роки випадків неповернення кредитів дані операції складають підвищену небезпеку для стійкості та стабільності банку в цілому. Прикладом щодо цього можуть слугувати приклади банкрутства ряду банків України, краху котрих сприяла ризикована кредитна політика. Водночас із забезпеченням банківському бізнесу найбільшої частки доходів кредитні операції залишаються і найбільшим джерелом ризиків [40, с. 35].

Незважаючи на те, що частка прострочених та сумнівних кредитів в сукупному кредитному портфелі банківської системи України на 01.01.2008р. складала 1,7%, що є досить низьким показником, в абсолютному виразі це становить 7,3 млрд. грн. При цьому, зважаючи на економічне і політичне становище в Україні та розгортання світової фінансово-банківської кризи, можна стверджувати, що обсяг проблемної заборгованості українських банків не зазнає суттєвого скорочення найближчим часом [42, с. 65].

Саме тому захист від ризиків, зокрема від кредитного ризику як одного з основних, є серед пріоритетних завдань банківської системи України. Особливого значення це питання набуває у зв'язку з інтеграцією вітчизняної банківської системи у світову та напередодні впровадження у практичну діяльність нових стандартів банківської діяльності.

Ризик є невід'ємною ситуативною характеристикою будь-якої діяльності кожного суб'єкта бізнесу. У розрізі банківських кредитних операцій можна розглядати кредитний ризик - тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) і відсотків, які належать сплаті банку за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. Несплата процентів за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку від кредитної діяльності, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збитків та можливу втрату банківського капіталу. З огляду на це кредитний ризик активної діяльності комерційного банку можна розглядати як ймовірність появи втрат (втраченої вигоди) із-за ненадання кредиту потенційному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фінансові зобов'язання.

Під кредитним ризиком розуміють «наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб, виконати взяті на себе зобов'язання» [70, с. 62].

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мірою стосується всіх клієнтів банку незалежно від того, чи позичальником є юридична особа-виробник, фізична особа, а чи інший банк. Кредитний ризик - це ризик понесення збитків від кредитної діяльності, тобто ризик неповернення позичальником вчасно та у повному обсязі тих кредитних ресурсів, які він отримав від банку, внаслідок певних обставин, в основному незадовільного фінансового стану. Неповернення кредитів тягне за собою погіршення показників фінансового стану як комерційного банку, так і позичальників [82].

Дослідження кредитних ризиків і методів управління ними знайшли своє відображення у наукових працях багатьох вітчизняних і закордонних науковців та практиків, зокрема: І. Балабанова, А. Бєлякова, І. Бланка, О. Васюренка, Н. Версаль, І. Вишнякова, В. Вітлінського, І. Волошина, В. Галасюка, В. Гейця, І. Гуцала, М. Дмитренка, О. Євтуха, В. Єдронова, А. Єпіфанова, І. Івченко, С. Кабушкіна, О. Кириченка, В. Кочеткова, А. Мороза, Е. Морсмана, О. Пернарівського, Л. Примостки, М. Савлука, І. Сала, Дж. Сінкі, В. Севрук, З. Щибиволока [31].

Віддаючи належне вченим, що досліджують проблему банківського ризик-менеджменту та оцінки кредитоспроможності, слід зазначити, що методичні підходи до визначення кредитоспроможності позичальників вітчизняних банків потребують подальших досліджень. Зокрема, в більшості методик оцінки кредитоспроможності використовуються підходи, не завжди адаптовані до умов вітчизняної економіки, або інструментарій, практичне застосування якого в значній мірі ускладнює процес банківського кредитування.

Стрімке збільшення обсягів кредитування населення, яке обумовлене зростаючим попитом на такого виду кредити, супроводжується зростанням ризиків за зазначеними операціями і несе загрозу фінансовій стабільності банків. Аналітики вважають кредити населенню найбільш ризиковими.

Негативним фактором, який призводить до зростання ризиків у процесі кредитування, зокрема фізичних осіб, є те, що банки користуються недосконалими внутрішніми методиками оцінки платоспроможності позичальників, які не враховують у повному обсязі вимог щодо класифікації кредитних операцій, встановлених положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279 [78].

Узагальнення сучасних поглядів на економічну природу кредитних ризиків дозволило визначити їх основні види, що представлені у додатку Е, а його джерел - у додатку Є.

Кредитний ризик при кредитуванні фізичної особи може бути пов'язаний з простроченням платежу через неплатоспроможність позичальника; нецільовим використанням кредиту; збитковістю галузі застосування кредиту; забезпеченістю і видами застави; невиконанням попередніх зобов'язань за кредитами банку; безперспективністю подальшого розвитку позичальника; складним фінансовим станом позичальника тощо.

Структуру кредитного ризику походженням із зовнішніх умов можна зазначити як [49, с.369]:

1. Ризик, пов'язаний із позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'єктивний (фінансових можливостей) - нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів;

б) суб'єктивний - репутація позичальника (гаранта, страховика) в діловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов'язання;

в) юридичний - недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний із предметом застави:

а) ліквідності - неможливість реалізації предмета застави;

б) кон'юнктурний - можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди;

в) загибелі предмета застави;

г) юридичний - недоліки в складанні і оформленні договору застави.

3. Системний ризик - зміни в економічній системі, які можуть здійснити вплив на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства).

4. Форс-мажорний ризик - землетруси, повені, катастрофи, смерчі, страйки, воєнні дії тощо.

Труднощі з погашенням наданих банком позик можуть виникати з різних причин. Найбільш поширеними з них є:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих він припустився при розгляді кредитної заявки, а також під час розробки та укладання кредитного договору і подальшого контролю його виконання.

2. Зміна доходних фінансових потоків клієнта, що отримав позику.

3. Фактори, які знаходяться поза банківським контролем та можливостями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатен спровокувати банк, називають:

а) необґрунтовано ліберальне ставлення до позичальника при розгляді заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати місце такі чинники, як:

- надання необґрунтовано великої суми кредиту (кредитів) одному клієнту(концентрація кредитних ринків);

- надання кредитів позичальникам, котрі пов'язані системою участі з банкіром або банком(чинник "зв'язаного кредитування").

б) неякісне проведення оцінки кредитоспроможності позичальника внаслідок недостатнього професіоналізму банківських спеціалістів або відсутності чіткої методики проведення оцінки фінансового стану позичальника, передбаченої нормативними актами.

в) помилки в оцінці забезпечення позики внаслідок завищення його реальної ринкової вартості, ліквідності тощо.

г) неповне відображення у кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку у поверненні кредиту та плати за нього повною мірою.

д) відсутність контролю за позичальником у період користування кредитом та погашення позики (проведення обстежень, перевірок використання кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фінансової діяльності клієнта тощо).

е) надмірне розширення або швидке збільшення обсягів кредитних операцій:

- надання позик в обсягах, що не відповідають капіталу банку;

- поширення кредитної діяльності на регіони та сфери, не знайомі банку або для функціонування в котрих банк недостатньо оснащений;

Рівень кредитного ризику значно збільшується, якщо:

- проблемні позики виникають раптово та наперекір очікуванням;

- в галузі кредитування розробляються та втілюються нові задачі, кредитні послуги, котрі не відповідають минулому досвіду банку і не мають базового потенціалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, де інститут кредитних послуг комерційних банків трансформується та розширюється);

- керівництво банку не в змозі вжити необхідних та негайних заходів управління кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто ризикованої кредитної політики, яка може призвести до фінансових збитків (погіршення можливостей отримання необхідного та/або додаткового прибутку);

- існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацій заходів стосовно зменшення ризику кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощі з погашанням основного боргу та сплатою процентів), що залежать від клієнта - фізичної особи, вважають:

а) неотримання доходів для покриття заборгованості фізичними особами-позичальниками.

б) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощів з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'єднують:

а) погіршення економічної кон'юнктури, що враховує макроекономічні проблеми: спад, криза виробництва, інфляція, стагфляція, криза неплатежів, котрі утруднюють, а подеколи й унеможливлюють отримання доходів фізичною особою;

б) зміну законодавства країни тощо;

в) форс-мажорні обставини природного характеру.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості.

З метою захисту своїх інтересів, зменшення рівнів кредитних ризиків у процесі активної діяльності комерційний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими інструктивними документами, так і власними критеріями оцінки ймовірних ризиків, методами та заходами щодо їх зниження, котрі відображаються у кредитній політиці банків. Способи зменшення кредитних ризиків представлено у додатку Ж.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. Таким чином, сучасний ринок банківських послуг кредитування населення можна сегментувати з точки зору кредитного ризику як:

а) високоризикові та високодоходні кредити на поточні потреби;

б) кредити в інвестиційну діяльність середнього ступеня ризику та середньої ставки доходності;

в) кредити вексельного рефінансування з змінною ставкою доходності обліку векселя, але з великим рівнем ризику непогашення векселя;

г) низькоризикові низькодохідні іпотечні кредити під заставу нерухомості з можливістю рефінансування іпотечних активів через випуск іпотечних цінних паперів;

Найпростішим методом захисту від ризику неповернення кредитів є елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надійним та перевіреним позичальникам. Але повністю уникнути ризику у кредитній справі, виключити ймовірну появу втрат практично неможливо. Головною метою постає мінімізація ризику, банк не повинен ігнорувати ринок кредитних вкладень з відносно високим ступенем ризику, раціонально та виважено оперуючи капіталом у даному секторі активної діяльності. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї діяльності та бути гідним конкурентом у системі фінансових посередників.

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості за позиками конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом визначення лімітів надання позик, які уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник має право отримати в банку.

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [8]:

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше 25%;

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) - не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) - не має перевищувати 5 відсотків.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - не має перевищувати 30 відсотків.

Із застосування способу лімітування кредитів шляхом встановлення максимальних значень показників щодо надання позик випливає інший метод захисту від ризику при кредитуванні, а саме диверсифікація кредитних вкладень. Цей спосіб захисту передбачає розподіл та розміщення надаваних грошових засобів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більшій кількості позичальників буде переданий у тимчасове користування позичковий капітал конкретного банку, тим, за інших однакових умов, меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, позаяк ймовірність банкрутства одразу багатьох клієнтів є значно нижчою од вірогідності банкрутства одного або кількох позичальників, у яких зосереджена значна частка кредитних коштів, і тим меншою мірою банк буде залежний від можливості чи бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цією метою банк може застосовувати спосіб зменшення розмірів надаваних позик у тому випадку, якщо він не має цілковитої упевненості у достатній кредитоспроможності потенційного позичальника, але при цьому ступінь та рівень втрат від надання кредиту є порівнянним з відповідними показниками неотримання доходів від втраченої вигоди.

Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання кредитів формують, ґрунтуючись проведеною попередньою та поточною класифікацією за групами ризику кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за основним боргом та, окремо, за процентами та комісіями за всіма наданими позиками, в тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.

Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв «коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики. (див. табл. 1.1)[65| с.76].

Таблиця 1.1 Класифікація позик за ступенем ризику

Класифікація позик	Рівень резерву (ступінь ризику), %
Стандартні позики	2
Позики під контролем	5
Субстандартні позики	20
Сумнівні позики	50

Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний - на решту позик за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок його неспроможності погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).

Але найголовнішим методом захисту від кредитних ризиків, визначення необхідного обсягу позики та можливих шляхів повернення заборгованості банку є аналіз та оцінка кредитоспроможності клієнта, його фінансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Якщо у процесі оцінки кредитоспроможності клієнта банк дійшов позитивного висновку про привабливість кредитної угоди, то наступним елементом визначення рівня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-які прогнозні розрахунки, навіть найоптимістичніші, не здатні передбачити усіх можливих ускладнень з поверненням позики та процентів під час її використання [50, с.30].

Сутність даного методу захисту від кредитних ризиків полягає у тому, що позичальник апріорно гарантує відшкодування суми кредиту та процентів за ним. До таких гарантій відносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власності, гарантії та поруки, страхування.

Наведені форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спеціальними документами, котрі мають юридичну силу і закріплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разі відсутності коштів у позичальника при настанні строку виконання зобов'язань.

Ще одним методом захисту банків від кредитних ризиків у своїй діяльності та однією з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадків, вірогідних у взаємовідносинах між кредитором та позичальником. Даний спосіб широко застосовується практично у всьому світі. Страхування операцій та дій, пов'язаних з наданням кредитів, передбачає повне передання відповідальності та ризику організації, котра страхує кредит.

З метою мінімізації кредитного ризику в банку слід проводити правильну його ідентифікацію та оцінювання. Аналіз кредитного ризику має враховувати основні зміни, які відбуваються в діяльності банку, зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на проведення кредитних операцій, впровадження нових банківських продуктів, послуг та прогноз банківської діяльності [84, с. 55].

Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Оскільки кредитна діяльність має найбільшу питому вагу в активних операціях банків, то саме моніторинг кредитного ризику є однією з найважливіших складових загальної системи ризик-менеджменту у банку. Формування ефективної управлінської політики стосовно кредитного ризику у банку потребує всебічного обґрунтування пріоритетних напрямів і шляхів проведення його моніторингу для досягнення динамічного, збалансованого та стабільного стану функціонування банку. Для проведення моніторингу кредитного ризику у банківській діяльності необхідна відповідна методична база. Це обумовлює важливість удосконалення організаційно-методичних підходів, необхідних для здійснення моніторингу, що на сьогодні, враховуючи вплив світових процесів глобалізації фінансових ринків та інтернаціоналізації банківської діяльності на національну банківську систему, має першочергове значення.

Порядок здійснення моніторингу кредитних операцій має бути закріплений у банківських інструкціях і положеннях про кредитування. Проведення моніторингу кредиту починається відразу після надання позики клієнту (отримання ним позики). Основна мета, яку ставить банк при здійсненні контролю за ходом кредитних операцій, полягає у налагодженні ефективної організації кредитного процесу і пошуку досконаліших механізмів кредитування.

Висновки до розділу 1

1. Важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит, що завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва, за допомогою якого прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Кредит здебільшого розуміється у двох значеннях: вузькому - як сума коштів, що отримує позичальник від кредитора; широкому - як сукупність суспільних правовідносин, що виникають, здійснюються та припиняються в процесі надання залучених раніше кредитором коштів у борг позичальнику.

2. Однією з характерних рис сучасного стану розвитку банківської системи України є інтенсивне опанування банками технологій споживчого кредитування. Споживчий кредит характеризує відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування кінцевого споживання. Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади

(кредитори) та населення (позичальники). Кредитування фізичних осіб банку як вартісна економічна категорія виражає відносини між кредитором і позичальником з приводу позички, що надається банківською установою фізичним особам для задоволення їхніх потреб на умовах тимчасового користування, забезпечення та платності.

3. Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку. Банки здійснюють видачу кредитів фізичним особам у межах наявних кредитних ресурсів згідно з основними напрямками власної кредитної і відсоткової політики. Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників

3. Здійснення кредитної діяльності банків відбувається за умови дотримання принципів кредитування. До основних принципів банківського кредитування належать: поверненість, строковість, платність, забезпеченість та цільовий характер використання. Кожний наданий банком кредит має бути повернутий позичальником у визначений кредитним договором строк. Водночас позичальники повинні використовувати надані кредитні кошти за цільовим призначенням та сплачувати проценти за користування ними. Банківським установам, у свою чергу, слід виважено підходити до оцінки позичальників та диференціювати їх за характером фінансово-господарської діяльності, обсягом капіталу тощо та організовувати кредитування на договірних засадах. Процес кредитування в банку включає попередній, підготовчий, основний та заключний етапи, кожен з яких характеризується сукупністю процедур та відповідних дій для здійснення кредитної операції.

5. Кредитні операції є найважливішим джерелом прибутку банку, проте складають підвищену небезпеку для стійкості та стабільності банку в цілому. Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) і відсотків, які належать сплаті банку за користування кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі. Несплата процентів за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку від кредитної діяльності, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збитків та можливу втрату банківського капіталу. З огляду на це кредитний ризик активної діяльності комерційного банку можна розглядати як ймовірність появи втрат (втраченої вигоди) із-за ненадання кредиту потенційному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фінансові зобов'язання.

6. Кредитний ризик при кредитуванні фізичної особи може бути пов'язаний з простроченням платежу через неплатоспроможність позичальника; нецільовим використанням кредиту; збитковістю галузі застосування кредиту; забезпеченістю і видами застави; невиконанням попередніх зобов'язань за кредитами банку; безперспективністю подальшого розвитку позичальника; складним фінансовим станом позичальника тощо. Оскільки джерело кредитного ризику банку полягає у нездатності позичальника своєчасно та в повному обсязі виконати свої зобов'язання за отриманим кредитом, одним із заходів, спрямованих на мінімізацію збитків, є проведення якісної оцінки його кредитоспроможності.

7. Найголовнішим методом захисту від кредитних ризиків, визначення необхідного обсягу позики та можливих шляхів повернення заборгованості банку є аналіз та оцінка кредитоспроможності клієнта, його фінансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства. Комплексна оцінка кредитного ризику можлива на основі багатофакторного аналізу кредитоспроможності клієнтів банку та його кредитного портфеля.

8. Забезпечення ефективності та надійності здійснення кредитних операцій вимагає від комерційного банку організації постійного моніторингу всіх стадій реалізації кредитного процесу. Для проведення моніторингу кредитного ризику у банківській діяльності необхідна відповідна методична база. Це обумовлює важливість удосконалення організаційно-методичних підходів, необхідних для здійснення моніторингу, що на сьогодні, враховуючи вплив світових процесів глобалізації фінансових ринків та інтернаціоналізації банківської діяльності на національну банківську систему, має першочергове значення.

2. АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ у ВАТ «БМ Банк»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності банківської установи

ВАТ «БМ Банк» (Ліцензія НБУ № 223 від 02.09.2008) є українською дочірньою структурою одного з найбільших російських банків - Банку Москви, що входить у п'ятірку потужніших російських кредитних організацій за розміром активів та капіталу, а також в трійку найбільших - за обсягами залучення коштів населення.

ВАТ «Банк Москви» надає диверсифікований спектр фінансових послуг як для фізичних, так і для юридичних осіб. Він обслуговує більш ніж 105 тис. корпоративних клієнтів та більш ніж 9,6 млн. приватних клієнтів. Серед клієнтів - юридичних осіб - найпотужніші підприємства різних галузей, суб'єкти середнього та малого бізнесу. Банк представлений практично у всіх економічно значущих регіонах держави та нараховує 395 відокремлених підрозділів, включаючи додаткові офіси, обмінні пункти та операційні каси. Станом на 1 січня 2009 року, в регіонах Росії працювало 267 підрозділів банку.

В мережу банку входять 5 дочірніх банків, що знаходяться за межами Росії:

- ВАТ «БМ Банк» (Україна);

- ВАТ «Банк Москва-Мінськ» (Білорусь);

- Латвійський Бізнес банк (Латвія);

- Естонський кредитний банк (Естонія);

- ВТ «Банк Москви» (Белград, Сербія).

Представництво Банку Москви працює у Франкфурті на Майні (Німеччина).

У головному банку функціонує власний Процесинговий центр, що обслуговує карткові програми банку. Процесинговий центр сертифікований компаніями Vіsa Іnternatіonal та MasterCard, має розгалужену сітку банкоматів.

Висока надійність банку підтверджується рейтингами міжнародних рейтингових агенцій. Довгостроковий кредитний рейтинг банку за версією Moody`s Іnvestors Servіce - Baa 1, а за даними Fіtch Ratіngs - BBB.

Активи Банку Москві за 2008 рік збільшилися на 49% та склали 755,3 млрд. рублів. Власний капітал банку зріс у цьому році на 14,6 млрд. (зростання на 24%) та на 1 січня 2009 року склав 76,7 млрд. руб. Таке зростання обумовлене емісією акцій та зростанням прибутку.

Сукупний кредитний портфель банку на 1 січня 2009 року склав 507,9 млрд. руб., збільшившись на 54% за 2008 рік. Обсяги кредитів фізичним особам зросли на 43% та склали 98,9 млрд. руб. Балансовий прибуток Банку Москви на 01.08.2010 г. склала 8,5 млрд. руб., а чистий прибуток - 6,2 млрд. рублів. Таким чином, прибуток за 7 місяців 2010 року перевищує прибуток за весь 2009 рік в 3,6 рази.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" було створено відповідно до рішення Зборів засновників від 15 серпня 2005 року і зареєстровано 06 грудня 2005 року. В Україні ВАТ «БМ Банк» був зареєстрований у грудні 2005 року, а у лютому 2006 р. Банк отримав ліцензію НБУ на проведення банківської діяльності на території України. У серпні 2008 р. ТОВ «БМ Банк» було реорганізовано у ВАТ «БМ Банк».

Протягом періоду своєї діяльності на українському ринку ВАТ «БМ Банк» демонструє активний якісний ріст. Банк є асоційованим членом платіжної системи VІSA, членом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, членом Асоціації українських банків.

Зареєстрований уставний капітал ВАТ «БМ Банк» складає 340657850 грн. доля АКБ «Банк Москви» в уставному капіталі складає 99,91%, доля «БМ Холдінг АГ» - 0,09%.

25 грудня 2010 року АТ «БМ Банк» став членом Асоціації «ПФТС».

Головним завданням керівництва та колективи БМ Банку є створення універсального банку із обслуговування корпоративних клієнтів та фізичних осіб шляхом поєднання можливостей провідного російського банку з накопиченим досвідом та знанням українського бізнесу.

У березні 2007 року ВАТ «БМ Банку» присвоєний кредитний рейтинг ВВВ з прогнозом «стабільний». Згідно до Національної шкали рейтингів агенції «Кредит-Рейтинг», цей рівень вважається інвестиційним. Рейтинг було підтверджено у грудні 2010 року (Таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1 Позиції БМ Банку в рейтингах АУБ у 2007-2010 рр.

Дата	Активи	Кредитно-інвестиційний портфель	Депозити фіз. осіб	Депозити юр. осіб	Капітал
01.01.2007	91	94	133	79	110
01.01.2008	58	53	111	48	62
01.01.2009	46	44	75	38	56
01.01.2010	45	41	50	44	57

Станом на 1 січня 2009 року активи БМ Банку склали 3,12 млрд. грн.. (екв. 405,7 млн. дол.. США), кредитний портфель - 2,37 млрд. грн.. (екв. 307,1 млн. дол.. США), зобов'язання - 2,77 млрд. грн.. (екв. 359,3 млн. дол.. США), в тому числі: кошти юридичних осіб -1,05 млрд.. грн.. (екв. 136,6 млн. дол.. США), кошти фізичних осіб - 296,2 млн. грн.. (екв. 38,5 млн. дол.. США).

За результатами діяльності у 2008 році отримано прибуток у розмірі 10,1 млн. грн. (екв. 1,31 млн. дол.. США), але у наступних роках результати діяльності банку суттєво погіршилися: у 2009 році отримано збиток у розмірі 93,7 млн. грн., а у 2010 році - 14,9 млн. грн., що відповідає загальносвітовій тенденції до погіршення результатів діяльності банківських установ внаслідок фінансової кризи.

За 5 років успішної роботи на українському ринку БМ Банк завоював репутацію дійсно надійного та відкритого бізнес-партнера. На сьогодні в Україні працює 46 відділень Банку.

Згідно до результатів діяльності, у 2008 році банком отримано:

- зростання чистих активів - на 1873 млн. грн.., або на 150 %;

- зростання кредитного портфелю - на 1479 млн. грн.., або на 167%;

- зростання коштів клієнтів - на 752,4 млн. грн.., або на 126%.

Обсяг експортно-імпортних документарних операцій зріс у 2,5 рази. Загальний обсяг операцій торгівельного фінансування склав 69,37 млн. дол.. США, що на 39,67 млн. дол. США більш відповідного показника 2007 року. При цьому обсяг імпортних акредитивів зріс у 2,4 рази. Така позитивна динаміка досягнута головним чином завдяки впровадженню нових конкурентних продуктів - імпортних документарних акредитивів, за якими надавалося торгівельне фінансування за рахунок ресурсів іноземних банків під більш привабливі кредитні ставки. Чистий прибуток від проведення документарних операцій у 2008 році склав більш ніж 1 млн. дол.. США.

ВАТ «БМ Банк» є асоційованим членом міжнародної платіжної системи Vіsa. Банк емітує типові платіжні картки Vіsa (із вбудованим мікропроцесором) Vіsa Electron, Vіsa Іnstant, Vіsa Classіc, Vіsa Busіness, Vіsa Gold. Станом на 1 січня 2009 року в Україні функціонувало 49 автоматів та 9 інформаційних кіосків ВАТ «БМ Банку».

Стратегічно важливим напрямком діяльності ВАТ «БМ Банку» є розвиток системи управління ризиками. В рамках удосконалення управління ризиками банк розпочав у 2008 році перехід до єдиних стандартів управління ризиками Банківської Групи ВАТ «Банк Москві» з урахуванням місцевої специфіки, нормативної бази Національного банку України та рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду. Для підвищення ефективності ризик-менеджменту у банку Управління аналізу, оцінки та контролю ризиків реорганізовано в Департамент управління ризиками, у склад якого увійшли Управління кредитними ризиками, Управління ринкових та операційних ризиків, відділ аналізу та оцінки портфельних ризиків. Повна незалежність управління ризиками від бізнесу забезпечена відокремленим статусом цього підрозділу в організаційній структурі банку, що представлена у додатку З. У Департаменті консолідується управління основними ризиками, із якими зіштовхується банк під час своєї діяльності, для чого було створено підрозділ з управління комплаєнс-ризиком.

У банку розроблено та затверджено «Положення про політику управління банківськими ризиками ВАТ «БМ Банк», яке визначає цілі, завдання та принципи політики управління, а також інструменти її реалізації.

Головна цінність БМ Банку - це клієнти - справжні та майбутні. БМ Банк пропонує широкий спектр банківських послуг, серед яких різноманітні депозитні і кредитні програми, фінансування експортно-імпортних операцій, відкриття і обслуговування поточних рахунків, зарплатні проекти і багато чого іншого. Запропоновані банківські продукти задовольняють потреби більшості клієнтів АТ «БМ Банк». Проте, у процесі роботи, стандартні умови можуть бути адаптовані до специфічних побажань клієнтів, шляхом встановлення індивідуальних умов, таких, як: тарифи, розмір процентної ставки, графік виплати відсотків і т.д.

Основним принципом роботи Банку є індивідуальний підхід до кожного клієнта і до кожної операції. БМ Банк здійснює кредитування підприємств усіх галузей промисловості, торгівлі і сфери послуг. Структура кредитного портфеля за галузями промисловості представлена на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Структура кредитного портфеля ВАТ «БМ Банк» за галузями промисловості у 2010 році

Менеджери БМ Банку вбачають своїм основним завданням комплексне банківське обслуговування корпоративних клієнтів, у тому числі компаній, що працюють у секторі малого і середнього бізнесу. В рамках програми підтримки малого підприємництва у ВАТ «БМ Банк» були розроблені та запроваджені уніфіковані стандарти банківських продуктів, такі як: авто в кредит, устаткування в кредит, кредит на придбання комерційної нерухомості, кредит на поповнення оборотних засобів та інші. Для цієї категорії клієнтів розроблені спеціальні банківські продукти, які враховують особливості роботи приватного бізнесу.

Кредитні кошти надаються у вигляді:

- кредиту в гривнях і/або іноземній валюті - разове перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника;

- кредитної лінії в гривнях і/або іноземній валюті - перерахування позикових коштів на поточний рахунок позичальника частинами (траншами) у міру виникнення необхідності;

- кредитування банківського рахунку (овердрафт) - оплата платіжних документів позичальника при відсутності або недостатності коштів на поточному рахунку. Сума овердрафта - до 30% від суми середньомісячного обороту по поточному рахункові в Банку. Крім того, Банк передбачає видачу овердрафта Потенційним клієнтам. Строк кредитування залежить від цілей кредиту і кредитоспроможності позичальника.

Стандартний строк розгляду кредитної заявки з моменту подачі повного пакета документів становить 7 робочих днів. У якості забезпечення по кредитах Банк приймає в заставу майно, що належить позичальникові або третім особам, у тому числі:

- нерухомість та устаткування;

- сировину, готову продукцію, товари на складі;

- права вимоги по контрактах/договорам;

- державні цінні папери;

- майнові права на депозити, розміщені у АТ «БМ Банк»;

- гарантії першокласних банків;

- порука третіх осіб, ін.

Перераховані продукти адаптовані до особливостей ведення бізнесу середніми та малими компаніями, а саме: близькість до клієнта, необхідність постійно змінюватися та адаптуватися, низькі накладні видатки, використання «вузьких місць». При кредитуванні малого та середнього бізнесу основними критеріями оцінки є прозорість ведення бізнесу, стабільний фінансовий стан, ліквідна застава.

Приватним особам ВАТ «БМ Банк» надає широкий спектр банківських операцій:

- валютно-обмінні операції;

- сплата комунальних платежів;

- сплата послуг;

- відкриття депозитних, поточних та карткових рахунків;

- здійснення переводів, як з відкриттям, так і без відкриття рахунку;

- купівля/продаж банківських металів;

- отримання кредитів та інші.

У зв'язку із посиленням кризисних проявів у державі, у четвертому кварталі 2008 року ВАТ «БМ Банк» переглянув кредитну лінійку, пристановив кредитування по ряду напрямків з підвищеним ступенем ризику. В результаті в наступному фінансовому році склалася структура кредитного портфелю банку, що представлена на рис. 2.2.

Сучасні і різноманітні депозитні програми Банку забезпечують додатковий дохід за рахунок оптимального розміщення тимчасово вільних коштів підприємства. Клієнти завжди можуть вибрати найбільш оптимальні умови розміщення тимчасово вільних коштів підприємства за наступними параметрами:

- строк розміщення коштів - від декількох днів до декількох років;

- можливість поповнення внеску - сприяє накопиченню коштів і збільшенню доходу;

- можливість дострокового і часткового зняття коштів - забезпечує безперервність фінансових потоків;

- валюта вкладу - гривня, долар США, євро;

- графік виплати відсотків - щомісяця або по закінченню терміну дії договору. Платежі по поверненню клієнтам внесків і відсотків по них для БМ Банку мають статус першочергових;

- багатофункціональність внеску - внесок може приносити не тільки дохід, але одночасно служити забезпеченням при проведенні різних видів кредитних операцій у Банку.

Рис. 2.2 Структура кредитування фізичних осіб ВАТ «БМ Банк» у 2009р.

Депозитні програми ВАТ «БМ Банк» дозволяють отримати максимальний ефект від тимчасово вільних коштів, для чого відкриті:

- депозитна лінія з правом поповнення та дострокового зняття депозитного вкладу;

- депозитна лінія «Депозит зручний» як сукупність строкових депозитів, що враховуються на єдиному депозитному рахунку.

Банк швидко зростає, розширюючи як продуктовий ряд, так і границі діяльності. Амбіційна стратегія розвитку вимагає максимальної мобілізації всіх ресурсів, включаючи кадрові. Кадрова політика банку спрямована на залучення в нашу команду кращих фахівців банківської справи і створення для них сприятливих умов для ефективної роботи та професійного зростання. Для співробітників впроваджено програми навчання, у тому числі одержання другого вищої освіти за рахунок Банку, підвищення кваліфікації в навчальному центрі НБУ та інших навчальних закладах. У Банку діє власний Навчальний центр, який крім професійних тренінгів проводить для співробітників регулярні заняття з англійської мови. На додаток до конкурентних посадових окладів у БМ Банку працює система матеріальної і нематеріальної мотивації, спрямована на стимулювання та заохочення успішних співробітників.

Отже, ВАТ «БМ Банк» є активним учасником фінансового ринку і бере участь у роботі спеціально створених робочих груп та професійних організацій, діяльність яких спрямована на вдосконалення роботи банківського та фінансового секторів України, створення належної інфраструктури та відносин на ринку, поліпшення інвестиційного клімату, захист прав кредиторів та розширення доступу до ринків фінансових послуг для підприємств і населення України.

2.2 Аналіз фінансової діяльності банку

Фінансово-економічний стан банку характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями. Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану банку за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан банку цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті - негативному, бо вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності та ознайомлення з практикою безпосередньо в досліджуваній банківський установі свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожний банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різноманітні показники, які зазвичай суттєво різняться. Однак, найбільш суттєвими для кожного банку є показники результатів пасивних та активних операцій банку - прибутку, рентабельності, які складаються під впливом обсягів доходів та витрат, тому саме їх банк повинен привести у відповідність один до одного. Отже, з метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат.

Для інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат можна використовувати всі види директивної, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової та методичної інформації. Але базовою інформацією для фінансового аналізу є дані звіту про фінансові результати, який відображає величину дохідних і витратних статей, згрупованих за їх характером та основними напрямами; балансу (з примітками), який розкриває наявність та напрями розміщення фінансових ресурсів банку на фіксований момент часу; фінансового плану, або бізнес-плану банку щодо очікуваних доходів і витрат періоду, який аналізується.

Відповідно до законів України «Про Національний банк України» (1999) та «Про банки та банківську діяльність» (2000) [1] фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо). Взаємозв'язок між балансом та звітом про фінансові результати проявляється в тому, що активи балансу генерують основну частину операційних доходів, а пасиви - операційних витрат, на аналізі яких ґрунтується оцінювання ефективності банківської діяльності. Для більш детального аналізу фінансових результатів діяльності банку (у тому числі доходів і витрат) як інформаційне джерело можуть бути використані дані звіту про рух грошових коштів та звіту про власний капітал банку, а також дані аналітичного і синтетичного обліку.

В свою чергу доходи і витрати банку - це показники, що характеризують та відображають вплив усіх чинників на діяльність банку. Для прибутковості банку першочергове значення має забезпечення взаємозв'язку між управлінням активами та управлінням пасивними операціями, при цьому важливо зважати не тільки на загальний обсяг прибутку, а й на структуру його розподілу.

Отже, розпочнемо аналіз фінансової діяльності банку з дослідження структури його доходів за даними фінансової звітності, представленої у додатку К.

Доходи банку - це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських послуг. Доходи банку мають бути достатніми не тільки для покриття операційних витрат, а й для нарощення власного капіталу та виплати доходу акціонерам, що в кінцевому підсумку підвищує авторитет банку та поліпшує його конкурентну позицію на ринку.

Результати аналізу складу та структури доходів досліджуваного банку надано у табл. 2.2 та на рис. 2.3, згідно до яких не спостерігається стійка тенденція до змін загального обсягу доходів, адже у 2009 році доходи банку збільшилися проти 2008 року на 138222 тис. грн.., але у 2010 році відбулося їх суттєве зменшення на 71744 тис. грн., що є наслідком кризових явищ у банківському секторі економіки внаслідок фінансової кризи. При вивченні факторів, що справили найбільший вплив на вище означену динаміку доходів слід виділити показник процентного доходу, що має суттєву тенденцію до збільшення, комісійний дохід та інший операційний дохід. Їх частка у сукупних доходах банку у 2008 році склала 84,3%, 8,5%, 0,2%, а у 2009р. - 84,2%, 12,2%, 0,4% відповідно. При цьому спостерігалося найбільше збільшення частки комісійного доходу (на 3,7%), що є найбільш суттєвим показником структурних зрушень у 2009 році.

Порівняно із 2009 роком, у 2010 році, напроти, відбувалося зниження доходів практично за всіма їх видами (окрім інвестиційного доходу, який зріс на 173 тис. грн., та іншого операційного доходу, що збільшився на 1728 тис. грн.). При цьому суттєвих структурних зрушень у складі доходів банку не відбулося. Спостерігаючи за структурними показниками доходів банку слід визначити, що найбільшу питому вагу займає показник процентного доходу (більш ніж 80%) протягом усього досліджуваного періоду. Це означає, що банк переважно формує свої фінансові ресурси завдяки процентним доходам за кредитами суб'єктам господарської діяльності та фізичним особам, доходам за коштами, розміщеними в інших банках та в центральному банку, процентним доходам за депозитами в інших банках та за кредитами, наданими іншим банківським установам. Процентні доходи залежать від обсягу наданих кредитів та інвестицій у цінні папери, від ринкових процентних ставок, потреб економіки в позичковому капіталі та пропозиції вільних грошових ресурсів на кредитному ринку. Процентні доходи та витрати визнаються у звіті про фінансові результати для всіх процентних інструментів за принципом нарахування із застосуванням методу ефективної ставки доходності на основі фактичних цін придбання.

Таблиця 2.2 Аналіз динаміки та структури доходів ВАТ «БМ Банк» у 2008-2010 рр.

Показники	2008 рік	2009 рік	Зміна, +/-	2010 рік	Зміна, +/-
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис .грн.	Питома вага, %	У абсол. вел., тис. грн.	У питомій вазі %	У абсол. вел., тис. грн.	У питомій вазі %	У абсол. вел., тис. грн.	У питомій вазі %
1. Процентний дохід	240807	84,3	356853	84,2	116046	-0,1	305045	86,6	-51808	2,4
2. Комісійний дохід	24130	8,5	51530	12,2	27400	3,7	36823	10,5	-24130	3,2
3. Дохід від торгівлі ін. валютою	11895	4,2	12060	2,9	165	-1,3	8348	2,4	-3713	-0,5
4. Дохід від переоцінки ін. валюти	8322	2,9	1621	0,4	-6701	-2,5	-1797	-	-3418	-
5. Дохід від інвестиц. паперів	-12	-	23	0,01	35	0,01	196	0,06	173	0,05
6. Інший операційний доход	443	0,2	1720	0,4	1277	0,2	3448	1,0	1728	0,6
Разом	285585	100	423807	100	138222	0	352063	100	-71744	0

Рис 2.3 Структура доходів ВАТ «БМ Банк» за 2008 - 2010 рр.