Формування ринку майнового страхування

2

План

Вступ 3

1. Поняття і значення майнового страхування і його функції 5

2. Формування ринку майнового страхування 8

3. Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг 13

Висновок 18

Використана література 20

Вступ

У фаховій літературі питанням з'ясування поняття страхування також приділено значну увагу. Проте до єдиного розуміння змісту категорії «страхування» дійти не вдалося. Оскільки ігнорувати відоме положення про необхідність відрізняти економічну сутність категорії від її змісту ні в якому разі не можна. Адже сутність постійна, а зміст може змінюватися відповідно до конкретних умов розвитку суспільства. Важливість цього висновку полягає в тому, що він вказує на об'єктивну стабільність сутності страхування. Така позиція дає змогу сформувати поняття про страхування зусиллями багатьох поколінь.

Страхування -- це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Мета даної роботи - дослідити та узагальнити методологічні принципи, методи побудови та передовий зарубіжний досвід щодо забезпечення єфективного функцінування майнового страхування на сучасному етапі розвитку нашої держави, що може бути корисним для визначення фінансового стану держави в цілому та окремих ії елементів, а також напрямів поліпшення ії функцінування.

Страховий ринок повинен відображати конкретні умови конкретної країни, а саме, рівень розвитку соціально-економічної сфери. Україна тільки недавно почала створення власного страхового ринку. Через те, що Україна знаходиться на перехідному етапі розвитку, структура страхового ринку може конкретно відрізнятися від зарубіжних країн в плані відносин між окремими видами страхування, та і сам механізм українського страхування поки не досконалий.

1. Поняття і значення майнового страхування і його функції

«Страхування - такий вид необхідної суспільно корисній діяльності, при якій громадяни і організації наперед страхують себе від несприятливих наслідків у сфері їх матеріальних і особистих нематеріальних благ шляхом внесення грошових внесків до особливого фонду спеціалізованої організації (страховика), що надає страхові послуги, а ця організація при настанні вказаних наслідків виплачує за рахунок засобів цього фонду страхувальнику або іншій особі обумовлену суму».

Способи освіти і форми організації страхового фонду можуть бути різними, але в цілому їх можна звести до трьох основних.

При самострахуванні окреме підприємство, організація, установа або індивідуальний підприємець з своїх власних засобів створює індивідуальний страховий фонд - для себе самого. Але даний спосіб мало продуктивний, а для деяких підприємств і зовсім непосильний.

Централізовані резервні або страхові фонди утворюються за рахунок загальнодержавних засобів у вигляді бюджетних резервів - Уряди, Президента і т.д.

І, нарешті, власне страхування припускає утворення страхового фонду за рахунок внесків, вироблюваних окремими підприємствами і іншими фізичними і юридичними особами, і знаходження цього фонду в управлінні і розпорядженні спеціальної страхової організації, яка і видає потерпілим особам у відповідних випадках відповідні суми. Саме цей спосіб формування і використання страхового фонду і припускають в більшості випадків, коли вимовляють «страхування» - специфічний метод компенсації збитків в несприятливих випадках.

На відміну від самострахування при страхуванні у власному сенсі страховий фонд обслуговує не одне, цілу групу осіб і організацій. У відмінність же від централізованих бюджетних страхових фондів, тут страховий фонд утворюється за рахунок внесків обслуговуваних їм фізичних і юридичних осіб. При страхуванні у власному сенсі страховий фонд є, як правило, грошову суму (хоча страховий фонд може бути утворений і в натуральній формі), а відносини по його освіті і подальшому розподілу приймають звичайно форму цивільного правовідношення.

Майнове страхування пов'язане з володінням, використанням і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує різні види страхування, які розділяються на дві групи - страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування майна юридичних осіб включає страхування будівель, споруд, устаткування, транспорту, вантажів і багажу, урожаю, технічних ризиків, фінансових ризиків і інших майнових ризиків. Страхування майна громадян включає страхування автомобілів, нерухомості, домашнього майна, майна в господарствах, домашніх тварин і інших видів майна.

За договором майнового страхування можуть бути, зокрема, застраховані наступні майнові інтереси: ризик (втрати) загибелі, недостачі або пошкодження певного майна; ризик збитків в підприємницькій діяльності із-за порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або із-за зміни умов цієї діяльності по незалежних від підприємця обставинах, зокрема ризик неотримання очікуваних доходів - підприємницький ризик.

Необхідно звернути особливу увагу на те, що можливість страховика приймати на страхування те або інше майно (майновий інтерес) обмежена. Це пов'язано з тим, що страхова компанія не має права укладати договори майнового страхування по тих видах об'єктів страхування, які не були включені в правила страхування. У конкретному страховому договорі разом з комбінацією об'єктів страхування і видів ризиків, на випадок настання яких полягає договір, може бути присутньо і конкретизація об'єкту страхування, страхування, що передбачається правилами по даному вигляду. Наприклад, договір страхування може бути поміщений страхувальником одночасно відносно двох об'єктів: автотранспортного засобу і вантажу, що перевозиться їм, але тільки на випадок знищення або пошкодження застрахованих видів майна в результаті аварії.

Страхування, при якому за одним договором прийнято на страхування декілька різнорідних об'єктів (або коли в наявності комбінація декількох однорідних об'єктів однієї галузі страхування), носить назву комбінованого, або комплексного.

Під комбінованим страхуванням можна розуміти об'єднання в одному договорі декількох різних видів майнового і особистого страхування від комплексу страхових ризиків. Види комплексного страхування можуть бути самими різними залежно від поєднань і комбінацій об'єктів і ризиків страхування. Прикладом такого виду страхування служить так зване авто-комбі, при якому поодинці комбінованому договору могли бути застраховані автотранспортний засіб, багаж і водій.

Досить часто при комбінованому страхуванні договори полягають відносно інтересів, зв'язаних і з майном, і з відповідальністю, і з життям, і із здоров'ям (іншими словами майнове страхування комбінується з різними видами в самих різних поєднаннях). Деякі такі види страхування через свою специфіку, багаторічної практики застосування і вдосконалення стали традиційними, наприклад морське страхування. До комбінованого страхування відноситься і повітряне страхування, яке поєднує страхування повітряних суден, вантажів, відповідальності авіаперевізника, страхування екіпажа, пасажирів і так далі. Виділяють також космічне страхування, тобто страхування інтересів при здійсненні космічної діяльності; банківське страхування і інші комплексні умови страхування.

Порядок проведення страхування по кожному конкретному об'єкту в такому комбінованому страхуванні повинен строго відповідати правилам і нормам, що регламентують відповідний вид страхування (майнового або особистого).

2. Формування ринку майнового страхування

Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового процесу на всіх його стадіях.

Основні принципи страхування такі:

- майновий економічний інтерес;

- найвищий ступінь довіри сторін;

- причинно-наслідковий зв'язок подій;

- виплата відшкодування в розмірі реального збитку;

- використана франшиза;

- суброгація;

- диверсифікація ризиків.

Фактично ці принципи відповідають основним етапам взаємодії страхувальника і страховика:

1. Переговори щодо укладання договору страхування.

2. Повідомлення всієї необхідної інформації для забезпечення ефективного страхового захисту.

3. З'ясування причини настання страхового випадку.

4. Розрахунок і виплата страхового відшкодування. Економічний інтерес майнового захисту пов'язаний із зацікавленістю юридичних і фізичних осіб у збереженні об'єктів власності та збереженні життя та здоров'я при настанні несприятливих подій або нещасних випадків. Відшкодовуються лише конкретні збитки конкретної особи. Основні риси економічного інтересу:

- повинен піддаватися фінансово-економічній оцінці;

- повинен виникати на законних підставах;

- особа, яка, уклавши договір страхування, порушила його, скоївши злочин, не може одержати від страхування незаконну вигоду.

Принцип найвищої довіри сторін полягає втому, що на стадії укладення договору страхування страховик може нічого не знати про об'єкт страхування, а клієнт -- майбутній страхувальник -- повинен розкрити суттєві обставини про останніх, зокрема, всі відомості, що дозволили б зробити висновки про ступінь ризику, інформацію про попередні збитки, наявність інших страхових полісів та ін.

Значення цього принципу полягає в тому, що, коли виникає збиток, починається розслідування обставин його винекнення. Якщо при цьому буде виявлено, що страхувальник не повідомив що-небудь суттєве про об'єкт страхування, дію договору може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

Принцип причинно-наслідкового зв'язку. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, деякі причини ведуть до страхової виплати на користь страхувальника, а інші -- ні. Важливим є визначення саме фактичної причини настання збитку.

Відшкодування фактичних збитків (страхове відшкодування) -- центральний принцип страхування. Страхове відшкодування -- страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст.9 Закону України «Про страхування»).

Для об'єктів із однаковою вартістю розмір залежить від величини страхової суми, зазначеної в договорі страхування. Чим ближче вона до вартісної оцінки об'єкта, тим більший розмір відшкодування одержить потерпілий страхувальник. Відшкодовується, як правило, не весь збиток. Майже завжди є франшиза -- мінімальна частина збитку, завданого страхувальнику, але яка не відшкодовується страховиком. Франшиза зазначається в договорі, а її величина впливає на розмір страхового відшкодування. Вона може бути встановлена в абсолютних і відносних величинах до страхової суми або у відсотках до збитку. Виділяють умовну та безумовну франшизу.

Умовна франшиза означає, що страховик не несе відповідальність за збиток, якщо його розмір не перевишує розмір франшизи, але відшкодовує збиток повністю, якщо розмір збитку перевишує суму франшизи.

Безумовна франшиза означає, що страховик виплатить страхувальнику суму збитку за мінусом суми франшизи, тобто страхове відшкодування дорівнює збитку, зменшеному на франшизу.

Франшиза та страхова сума, як і набір ризиків, що страхуються, -- основні ціноутворюючі фактори у страхуванні.

Принцип суброгації означає право страховика на регресні вимоги, які страхувальник може мати до третіх сторін, котрі повністю або частково відповідають за збитки, претензії, за якими було оплачено страховиком.

Диверсифікація. Законодавством багатьох країн світу можливості диверсифікації, тобто поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу, обмежені.

За формою взаємодії страхувальників та страхових товариств виділяють обов'язкове та добровільне страхування.

Обов'язкову форму страхування визначають такі принципи.

1. Встановлення законом, відповідно до якого страховик зобов'язаний застрахувати встановлені об'єкти, а страхувальники -- вносити належні страхові платежі. Закон передбачає: перелік об'єктів обов'язкового страхування; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференсації на місцях; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням зазначених у законі об'єктів. Для цього страхові органи щорічно проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення у встановлені терміни.

3. Автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі. Страхувальник не повинен заявляти в страховий орган про появу в господарстві об'єкта страхування. Це майно автоматично включається до сфери страхування. При черговій реєстрації воно буде зафіксовано, а страхувальнику пред'явлено до сплати страхові внески.

4. Дія обов'язкового страхування незалежно від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадку загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборгованості за страховими платежами. На не внесені в необхідний термін страхові платежі нараховується пеня.

5. Безстроковість обов'язкового страхування. Вона діє протягом усього періоду користування страхувальником застрахованим майном. Тільки безгосподарське та зношене майно не підлягає страхуванню. При переході майна до іншого страхувальника дія страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна.

6. Нормування страхового забезпечення за обов'язковим страхуванням. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

За обов'язковим особистим страхуванням у повному обсязі діють принципи суцільного охоплення, автоматичності, нормування страхового забезпечення. Проте воно має суворо обумовлений термін і цілком залежить від сплати страхового внеску (наприклад, за обов'язковим страхуванням пасажирів).

Добровільна участь у виборі страховика повною мірою притаманна лише для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування за першою (навіть усною) вимогою страхувальника.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів.

1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об'єкти добровільного страхування і загальні умови страхування, які регулюються правилами страхування, розробленими страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання договорів.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміна обумовлюються в договорі, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити лише шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

4. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Вступ у дію договору добровільного страхування обумовлений сплатою разового або першого страхового внеску. Несплата чергового внеску по страхуванню спричиняє припинення дії договору. Страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника. При майновому страхуванні страхувальник може визначати розмір страхової суми у межах страхової оцінки майна. За особистомим страхуванням страхова сума відповідно до договору встановлюється за угодою сторін. Чинні в даний час умови всіх видів страхування вироблені багаторічною практикою його проведення з урахуванням досвіду закордонних країн. Вони постійно удосконалюються з метою більш повного задоволення інтересів страхувальника. Розвиток страхового ринку і конкуренції між страховиками створюють сприятливий ґрунт для подальшого поліпшення умов страхування.

3. Роль і місце майнового страхування на ринку страхових послуг

Сьогодні все більше людей розуміє, що найцінніше майно краще застрахувати. Навряд чи варто сподіватися на те, що держава відшкодує збиток, який можуть заподіяти квартирі, дачі або гаражу пожежа, повінь або протиправні дії злочинців. Тепер кожен сам роблю вибір, чи потрібне йому добровільно застрахувати всі ризики. На його частку доводиться більша половина всіх зібраних премій по добровільному страхуванню - 16 612,7 млн. грн. Це майже на 8 млн. грн. більше, ніж в 2003 році, темп зростання при цьому дорівнює 214%.

Зростання зібраних премій по майновому страхуванню відзначають майже всі експерти. В даний час відбувається збільшення попиту на всі види послуг в секторі страхування нерухомого і рухомого майна, що належить громадянам. Зміни, які відбуваються в останні декілька років на ринку майнового страхування, більшість експертів пов'язують із зростанням страхової культури населення. До того ж сьогодні все більше людей набувають житла на власні засоби, а не одержують за муніципальними програмами, і їх бажання застрахувати свою нерухомість цілком зрозуміло. Стимулює майнове страхування і іпотека, що розвивається, - вона сприяє зростанню не тільки звичайного страхування купленої нерухомості, але також заставного і титульного страхування.

Ринок страхування нерухомого майна громадян знаходиться в даний час на підйомі, свою позитивну роль в цьому зіграло у тому числі і введення майже два роки тому обов'язкового автострахування. У громадській думці поступово складається уявлення про необхідність страхування як однієї з форм захисту від всіляких неприємностей.

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, спочатку повністю перемкнуло на себе увагу і засоби клієнтів, але надалі все ж таки допомогло привернути клієнтів і до добровільних видів страхування майна - в основному за рахунок знижок, які надавалися для комплексного страхування. Сьогодні всі види майнового страхування затребувані в основному у достатньо забезпеченої категорії громадян. Ці види страхування розвиватимуться в першу чергу шляхом збільшення вартості об'єктів, що приймаються на страхування, - страхові суми будов, наприклад, будуть наближені до реальних цін їх відновлення. Проте сьогодні найбільш перспективні на цьому сегменті ринку, юридичні особи - підприємства малого і середнього бізнесу. Керівники цих підприємств поступово приходять до думки, що щорічні страхові внески по страхуванню майна, ДМС, транспорту, відповідальності - це цілком прораховувані витрати підприємства, до того ж майже повною мірою відношувані на собівартість (знижуючі базу, оподаткування, підприємства). Вартість послуг страхування майна юридичних осіб - це майже завжди 0,1 - 0,5 % від його вартості (залежно від протипожежних і охоронних заходів, виду майна і т.п.). А навіть невелика пожежа або затока здатна повністю зупинити виробництво, роботу офісу, зажадати миттєвих вкладень на відновлення майна і навряд чи такі підприємства на такий випадок створюють спеціальні резервні фонди".

Якщо ж говорити про структуру страхового портфеля в сегменті майнового страхування, то тут у експертів немає загальної думки. Страхування заміських будов і майна, що знаходиться в ньому, є в даний час найбільш затребуваним виглядом. Це пояснюється перш за все тим, що ризик нанесення збитку заміській будові значно вищий, ніж міській квартирі. На думку компаній, що працюють на українськом ринку, пріоритети сьогодні міняються: раніше дійсно основу страхового портфеля складало страхування дач, а зараз - міського житла. Це в першу чергу пов'язано з постійним зростанням об'ємів житла, що продається в Україні. Попит цілком залежить від пори року: "Попит на конкретні страхові послуги із страхування майна фізичних осіб схильний до сезонних коливань (весна-літо - квартири, осінь-зима - заміські будови) і залежить від ступеня активізації сегментів будівельного ринку. Крім того, певний вплив на збільшення попиту роблять негативні природні явища, що почастішали останнім часом, і стан справ в ЖКГ. B добровільному страхуванні майна на даний момент найбільш затребувано страхування заміської нерухомості - котеджів, дачних будинків. У перспективі очікується посилення інтересу споживачів страхових послуг і до страхування квартир, особливо їх обробки. Це пов'язано з так званим "ремонтним бумом", який останнім часом охопив українців: ремонтні і обробні роботи стають все більш складними і витратними, тому природно, що власник житла хоче гарантувати, що вкладені засоби не підуть прахом через те, що його сусіди зверху забудуть закрити кран".

Якщо ж порівнювати кількість страхових випадків, по яких проходили виплати, то тут лідирують пожежі. Як і раніше найбільшого збитку майну громадян завдають пожежі. На жаль, статистика невтішна, і число пожеж в квартирах і будинках громадян з року в рік продовжує рости. Наприклад, в 2003 році в країні було зафіксовано 140 тис. пожеж, причому 72,5% з них в житловому секторі. Матеріальний збиток від них перевищив 7 млн. гривень. Ще більшого збитку завданий стихійними бідами - більше 9 млн. грн. За даними Держкомстату, в 2003 році більше 3 млн. гривень склав матеріальний збиток від дій злочинців. Всього в 2003 році було зафіксовано 967 772 крадіжки, у тому числі і квартирні, 12 908 випадків пошкодження майна шляхом підпалів.

Проте потенційні клієнти - фізичні особи ще не сприймають страхування як інструмент, який їм допоможе пережити фінансові проблеми після настання страхового випадку, швидше, навпаки, вважають страхові компанії здатними тільки збирати внески і затягувати виплати.

Недовіра до страхових компаній лише одна з причин, яка гальмує розвиток цього ринку. Існують і інші перешкоди. Узяти, наприклад, проблеми, пов'язані з державною реєстрацій нерухомості. Страхові компанії працюють, як правило, тільки із зареєстрованими об'єктами нерухомості. А у нас в країні поки що дуже багато заміських домів і квартир, що не пройшли держреєстрацію.

Причини, чому величезний потенціал споживчого попиту дотепер не використаний страховиками, на думку маркетологів, полягають в наступному: по-перше, низька страхова культура суспільства, недовір'я населення до фінансових інститутів, зокрема до страхових компаній, а по-друге, погана дистрибуція. У страховій галузі спостерігається дефіцит страхових агентів, який, на думку експертів, досягає 100 тисяч. Звичайно, щоб розвивати дистрибуцію, необхідно створювати комплексну систему навчання страхових представників, що, загалом, всі крупні страхові компанії вже роблять. У страховій галузі дефіцит кадрів призводить до того, що команди переходять з однієї компанії в конкуруючі, цілі відділи і філіали міняють вивіски.

Та і для самих компаній страхування майна фізичних осіб - досить-таки збиткова справа. За даними РБК, в середньому частка виплат до внесків складає 35%. Розвиток страхування рухомого і нерухомого майна фізичних осіб на початковому етапі є найбільш працезатратной страховою послугою, і тому не багато компаній здатні її надати на якісному рівні.

Проте головна перешкода для реального і значущого зростання страхування майна фізичних осіб - це низький рівень доходів населення. На це посилаються майже всі експерти. Розвитку російського страхування, зокрема майнового, до рівня, наприклад, країн Західної Європи, перешкоджають проблеми макроекономічного характеру і перш за все низький рівень життя населення. В даний час в Україні є застрахованими не більше 10% відсотків ризиків, тоді як в Західній Європі, США і Японії цей показник складає не менше 95%.

Ще однією важливою умовою успішного розвитку майнового страхового ринку є формування комунікацій із споживачем шляхом його страхової освіти через ЗМІ, а також вдосконалення страхових продуктів.

На думку маркетологів, розвиток ринку в цілому багато в чому залежатиме від розвитку роздрібного страхування. Компанії, які вже зараз почали вибудовувати агентську мережу, володіють безперечною конкурентною перевагою. Основні функції, які виконує грамотний страховий агент, -- це реклама страховика, інформування і консультування страхувальника.

Висновок

Майнове страхування трактується як галузь страхування, в якій об'єктом страхових правовідносин виступає майно в різних видах; його економічне призначення - відшкодування збитку, що виник унаслідок страхового випадку. Застрахованим може бути майно що як є власністю страхувальника, так і знаходиться в його володінні, користуванні, розпорядженні. Страхувальниками виступають не тільки власники майна, але і інші юридичні і фізичні особи, що несуть відповідальність за його збереження.

У 2004 році лідерство по темпах зростання страхових платежів належало майновому страхуванню. Цей показник склав 83%. Зростанню збору страхових премій не перешкодила навіть відміна обов'язкового страхування майна в сільській місцевості і переведення цього виду страхування на добровільну основу. В основному таке збільшення стало можливим за рахунок зростання числа фізичних осіб, які придбали реальне право власності на майно, а також завдяки зміні порядку відрахування страхових премій підприємствами на цей вид страхування. Тепер такі платежі можна здійснювати за рахунок собівартості. Цей вид страхування є одним з найбільш перспективних. Одним же з головних чинників, що заважають цьому виду страхування розвиватися в повну силу, є низька платоспроможність і юридичних, і фізичних осіб.

На сьогодні назріла необхідність планомірного розвитку страхового ринку і перетворення його в цивілізований. Для цього, на мій погляд, в першу чергу його необхідно регламентувати. З цією метою держава повинна оперативно вирішити питання із законодавчою базою, оподаткуванням, забезпеченням захисту інтересів страхувальника, і, найголовніше, забезпечити вигідність страхування для громадян.

Дуже важливим, на мою думку, є вдумливий підхід до фінансових можливостей діяльності страхових компаній, особливо в питаннях збереження їх платоспроможності. Прийняті зміни порядку формування страхових резервів, на жаль, не дозволяє їх накопичувати, що істотно підриває платоспроможність страхових організацій. По цьому практично єдиною можливістю збереження платоспроможності страхових організацій є нарощування власних засобів, що не завжди відповідає інтересам засновників, оскільки часто можливо тільки в збиток останнім.

Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб'єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті.

Використана література:

1. Закон України «Про страхування» // Голос України. -- 1996. -- № 68 (1318).

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 21 жовтня 1997 р. // Урядовий кур'єр. -- 1997. - 15 листопада. -- С. 12.

3. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.

4. Барновський О.І. Розвиток страхового бізнесу в Україні // Фінанси України. - 2004. - № 8. - С.85.

5. Барнатій Т. Проблеми розвитку страхового ринку України // Банківська справа. -- 2000. -- №5. -- С.21--25.

6. Горбач Л.М. Страхова справа. --Луцьк: Вежа, 2001. -- 182 с.

7. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. -- К.: Товариство «Знание», КОО, 1998.-- 321с.

8. Ларіонова Л. Страховий ринок в Україні. Яким йому бути? // Фінанси України. -- 1996. -- № 8. -- С.89-94.