Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВІТ

З НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України



Вступ

Ринкова економіка неможлива без активно функціонуючого фондового ринку. Тому одним із найважливіших напрямів регулювання розвитку її реального сектора є забезпечення повноцінної діяльності організованого ринку цінних паперів. В Україні його розвиток відбиває протиріччя перехідного періоду, пов'язаного з корінним реформуванням економіки і соціальної сфери. Незважаючи на те що за останні десять років ХХ століття вдалося створити хоча і недостатньо досконалі інфраструктуру і механізми регулювання фондового ринку, сам він у цілому і його організований сегмент, представлений фондовими біржами, зазнають серйозних труднощів, які обумовлені специфікою нинішнього етапу реформування економіки України.

Об'єктивна необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Предметом дослідження є об'єктивні умови й особливості формування і функціонування фондових бірж України.

Метою даної роботи є розробка науково-методичних основ забезпечення цілісності організованого ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності й активізації діяльності фондових бірж України.

У зв'язку з цим в науковій роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

- дослідити розвиток фондових бірж на території України;

- розглянути загальну характеристику фондової біржі;

- проаналізувати відношення держави і біржі;

- розглянути основні вимоги щодо діяльності фондової біржі;

- проаналізувати процедуру лістингу;

- порівняти розвиток фондової біржі в Україні та зарубіжних країнах.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення економічної теорії, праці провідних учених і окремі дослідження в галузі світової та вітчизняної економіки і фондового ринку, історії їхнього розвитку, законодавчі й нормативні акти органів державної влади і управління.

Вірогідність і обґрунтованість досліджень і одержаних результатів було забезпечено використанням методів: системного історичного і порівняльного аналізу (при дослідженні закономірностей і особливостей становлення і розвитку організованих ринків цінних паперів в Україні і зарубіжних країнах), порівняльного економічного аналізу, статистичних методів групування й узагальнення даних (при дослідженні особливостей функціонування фондового ринку України).



1. Теоретичні аспекти функціонування фондових бірж в Україні

1.1 Загальна характеристика фондової біржі

фондовий правовий біржа ринок

Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є різною. Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всі фондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі також перебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такого роду бірж можна назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій [6, 510 c.].

Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії, де фондові біржі діють самостійно - як звичайні приватні компанії (акціонерні товариства).

В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі, визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньому провідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зі значною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржова система. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівних посадових осіб, а такожконтроль за дотриманням ними належних правил і нормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, а учасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил [14, c. 30-36].

Статус фондових бірж характеризується передовсім різними обмеженнями. Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги. Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно «включення до списку»), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів для наступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї. Така «демократизація» біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже, найпростіше - це не завжди найліпше, і переважна більшість фондових бірж вибирає лістинг [27, c. 81-87].

У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матиме право клопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіційного котирування на фондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньо БДЮпройти процедуру лістингу хоча б в одній фондовій біржі і його акції стануть котируватися на інших німецьких біржах.)

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії - 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині - по 8, Канаді - 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін.

Фондова біржа є, по суті, організаційним ринком цінних паперів, який функціонує на підставі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, за якими угоди щодо розміщення та купівлі-продажу цінних паперів або їх похідних здійснюються обмеженою кількістю біржових посередників [15, c. 57-59].

Юридичні особи, визначені законодавством як організаційно оформлені централізовані ринки та електронні торговельно-інформаційні мережі (ЕТІМ), на яких постійно здійснюється торгівля цінними паперами або їх похідними, можуть одержати статус фондової біржі, якщо вони відповідають таким вимогам:

- укладання біржових угод тільки між засновниками і членами біржі та ЕТІМ;

- наявності процедури відбору цінних паперів або інших фінансових інструментів, яка відповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу;

- високого рівня концентрації попиту і пропозиції на цінні папери;

- визначення ринкових цін на цінні папери як базового показника для індикації станом фондового ринку та ринку похідних цінних паперів ринку України;

- надання інших, крім торговельних послуг клієнтам тільки через посередництво членів біржі;

- наявності правил відбору брокерів-дилерів і вимог щодо їх професійної кваліфікації;

- наявність правил (регламенту) торгівлі та стандартних торгівельних процедур;

- встановлення офіційного біржового курсу, централізації реєстрації угод та розрахунків по них;

- наявності системи контролю за діяльністю членів біржі та брокерів-ділерів і дотримання ними норм професійної та ділової етики;

- наявності у керівників та провідних фахівців фондової біржі, залучених до біржової діяльності, кваліфікації спеціаліста відповідногопрофілю, згідно з переліком видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка підтверджується кваліфікаційним сертифікатом (посвідченням) встановленого зразка, що видається атестаційною комісією, склад та порядок роботи якої теж визначаєтьсявідповідною комісією фондової біржі;

- забезпечення стабільного і ефективного функціонування системи інформації про цінні папери та інші фінансові інструменти, їх ціни і умови обігу на території України [19].

У разі формування статутного фонду біржі довгостроковими (не менш року) державними цінними паперами, їх частки не повинна перевищувати 30%.

Формування статутного фонду недержавними цінними паперами для фондової біржі не дозволяється. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру - торгівцю цінними паперами, не може перевищувати 5%. Установчі документи та правила фондової біржі, що подаються до Комісії на погодження, мають містити інформацію про: правовий статус і функції біржі; порядок застосування правил біржі; основи професійної етики; види і оплату послуг за допуск цінних паперів до користування на біржі, за реєстрацію угод; біржовий збір за допуск та реєстрацію брокерської контори, біржовий збір за реєстрацію договору оренди брокерського місця (якщо можливість оренди брокерських місць передбачена статусом біржі) та біржовий збір за допуск брокера до виконання операцій на ЕТІМ, якщо використання ЕТІМ передбачено правилами; обов'язки членів біржі щодо ведення обліку операцій, порядку діяльності і розпорядку роботи біржової ради; систему інформаційного забезпечення та вимог до порядку формування офіційного біржового бюлетеня; правила ведення розрахунків, накладання санкцій за порушення процедур біржової торгівлі (видалення порушників з торговельного залу, накладання штрафу, тимчасове позбавлення права на торгівлю, остаточне позбавлення права на торгівлю тощо) [18].

Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію на цінні папери, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», інших законодавчих актів, статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу можуть створити не менше як 20 засновників - торгівців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними до статутного фонду не менше 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі визначаються: назва та місце знаходження фондової біржі; найменування та адреса засновників; розмір статутного фонду; умови прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права і обов'язки фондової біржі; організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею; порядок припинення діяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі Правила фондової біржі повинні передбачати:

- види угод, що укладаються на фондовій біржі;

- порядок торгівлі на фондовій біржі;

- умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

- умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

- порядок формування цін державного курсу та їх публікацій;

- перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

- обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

- систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

- види послуг, що надаються фондовою біржею і розміри плати за них;

- інші положення [21].

Діяльність фондової біржі припиняється в тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі регулюється Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та іншими нормативними документами. Державне регулювання фондових операцій здійснює Комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені.

До першої групи належать: Нью-йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька, фондові біржі. До другої слід віднести Американську, Цюригську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія), Міланську (Італія),

За своїм економічним змістом і функціями фондова біржа покликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню іх біржового курсу.

Фондова біржа виконує низку функцій:

- по-перше, вона відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій. по-друге, фондова біржа сприяє і забезпечує постійний рухкапіталів і спрямовує їх у ті сфери, які гарантують вищу продуктивність.

- по-третє, фондова біржа служить важливим каналом для розміщення державних цінних паперів, через неї опосередковано здійснюється управління державним внутрішнім боргом.

- по-четверте, фондова біржа є одним з економічних стабілізаторів, який вмонтований у систему товарно - грошових відносин і сприяє при цьому тривалому та динамічному розвитку господарського механізму;

- по - п'яте, фондова біржа служить економічним барометром ділової активності, показниками якого виступають спеціально розрахованііндекси кон'юнктури, вони дозволяють аналізувати поточний стан фондового ринку, національної та світової економіки, складатиекономічні прогнози;

- по-шосте, фондова біржа забезпечує ефективний розвиток вторинного ринку; по-сьоме, вона формує сприятливе ставлення інвесторів до держави, як одного із регуляторів ринку цінних паперів [20].

Як основний структурний елемент національного ринку цінних паперів фондова біржа виконує функції організатора торгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створює необхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни в цілому.

Важливою функцією фондової біржі є акумуляція ділової інформації й надання її тим підприємствам, що стали на шлях акціонування виробництва або здійснюють інші форми роздержавлення.

1.2 Порівняльний аналіз функціонування фондових бірж NYSE Euronext, Токійської фондової біржі, Української фондової біржі та ПФТС

Згідно з класифікацією світової федерації бірж (World Federation of Exchanges) основні фондові біржі світу умовно поділяються на: фондові біржі Американського регіону, фондові біржі Азійсько - Тихоокеанського регіону та фондові біржі Європейсько - Африканського регіону. Світова федерація бірж WFE - світова галузева асоціація організаторів торгівлі цінними паперами та похідними інструментами. Сукупна ринкова капіталізація цінних паперів, що обертаються на біржах і входять до складу федерації, складає 97% сумарної капіталізації підприємств світової економіки [15, c. 57-59].

NYSE Euronext є провідною і найбільш ліквідною фондовою біржою в світі з найвищою середньодобовою вартістю торгівлі грошовими засобами та найбільшим ринком капіталізації. Біржа пропонує найбільший спектр фінансових продуктів та послуг.

NYSE Euronext - холдингова компанія, яка була утворена об'єднанням NYSE Group і Euronext та започаткована 4 квітня 2007 року. Після завершення комбінації, NYSE Euronext стала материнською компанією NYSE Group і Euronext та відповідно кожної з їх дочірніх підприємств. У Сполучених Штатах Америки компанія управляє NYSE і NYSE Arca, у Європі - п'ятьма Європейськими фондовими біржами, які охоплюють Euronext - Париж, Амстердам, Брюссель та Лісабон. NYSE Euronext є лідером у торгівлі грошовими активами, облігаціями, ф'ючерсами, опціонами, здійснює клірингові операції. До того ж NYSE Euronext є найбільшим місцем лістингу у світі, домом для корпорацій, які представляють понад 30 млрд. дол. у світовій капіталізації. Компанія зарекомендувала себе як провідну світову фінансову групу ринку за рахунок використання її сильних сторін, серед яких:

1. Найбільш широкий спектр товарів та послуг.

2. Найбільший в світі готівковий ринок цінних паперів.

3. Найбільше у світі місце проведення лістингу.

4. Висококваліфікований управлінський склад та виконавчий персонал.

5. Лідируючі технології.

NYSE Euronext працює у трьох сегментах: деривативи, грошова торгівля та лістинг, інформаційні послуги та технологічні рішення.

Сегмент деривативів містить торгівлю деривативами і кліринговий бізнес і включає NYSE Liffe, NYSE Liffe Clearing, NYSE Liffe US, NYSE Amex Options, NYSE Arca Options, New York Portfolio Clearing.

Ключові ініціативи розвитку сегменту деривативів у 2010 році були пов'язані з акцентуванням на зростанні ринку опціонів у США та на збільшенні клірингових операцій, які повинні ставати все більш важливою частиною бізнесу. У травні 2010 року було оголошено, що у Європі почнеться кліринг цінних паперів та похідних цінних паперів через створення нових спеціальних інформаційних центрів у Лондоні та Парижі, яке почнеться з середини 2012 року. Ці нові клірингові палати є частиною стратегії, для того, щоб пропонувати клірингові послуги у Великобританії і єврозоні, та сприяти ситуації, в якій компанія буде мати прямий контроль над усіма аспектами клірингових операцій, а також розвитку ринку похідних цінних паперів у Європі.

Сегмент грошової торгівлі та лістингу включає: Нью - Йоркську фондову біржу, Euronext, NYSE Amex, NYSE Arca, NYSE Alternext, NYSE Arca Europe і SmartPool, а також BlueNext and Interbolsa.

У цьому сегменті компанія у 2010 році стабілізувала ринок акцій у Америці та Європі, оголосила та почала втілювати нову Європейську клірингову стратегію. У 2010 році, 14 компаній з сумарною ринковою капіталізацією 41 млрд. дол. перевелись до NYSE з інших бірж, а також 3 компанії з капіталізацією понад 463 млн. дол. перейшли до NYSE Amex з інших бірж. В загальному 120 емітентів перерахували свої цінні папери на ринках NYSE Euronext, цим самим збільшивши їхній дохід до 44 млрд. дол. Сюди входить первинне розміщенні акцій General Motors у сумі 16 млрд. дол. - найбільше первинне розміщення акцій в історії США.

Третій сегмент інформаційних послуг та технологічних рішень стосується технологій торговельної діяльності, статистики та інфраструктури підприємств. NYSE Euronext управляє технологіями комерційної діяльності, NYSE Technologies, а також володіє NYFIX - провідний постачальник інноваційних рішень, які оптимізують торгівельну ефективність. У 2010 році було запущено два нових центри обробки даних в Базілдон (Англія) та Mahwah (Нью - Джерсі, США).

Компанія NYSE Euronext повідомила, що за 2010 рік загальний дохід, за вирахуванням операційних витрат становить 2511 млн. дол. В свою чергу, операційний та чистий прибуток становлять відповідно 745 млн. дол. та 577 млн. дол. Це можна порівняти з відповідним періодом попереднього року, де загальний дохід, за вирахуванням операційних витрат, операційний прибуток та чистий прибуток становлять відповідно 2478 млн. дол., 286 млн. дол., 219 млн. дол. Отже, за 2010 рік загальний дохід зріс на 1% у порівнянні з попереднім роком, операційний прибуток - на 160% та чистий прибуток - 163%. Збільшення загального доходу в основному відбулось за рахунок збільшення обсягу операцій з деривативами. Також відбувся приріст інформаційних послуг та технологічних рішень, що компенсує зменшення обсягів готівки на деяких американських торгових майданчиках та зміну цін на європейських торгових місцях (див. дод. А). На сьогодні NYSE Euronext домовилась про злиття з німецьким біржовим оператором Deutsche Boerse AG з метою створення глобальної біржової групи. Ця трансакція дозволить закріпити положення Франкфурта та Нью - Йорка як світових фінансових центрів і створити найбільшу у світі біржову групу. Домовленість буде здійснена шляхом приєднання NYSE Euronext до щойно створеної холдингової компанії з реєстрацією в Голандії, яка також викупить всі акції Deutsche Boerse. В результаті акціонери Deutsche Boerse отримають 60% об'єднаної компанії, а власники NYSE Euronext - 40%.

Ще однією з найбільших фондових бірж є Токійська фондова біржа (Tokyo stock exchange). Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після NYSE Euronext та Nasdaq. Значення Токійської біржі почало стрімко зростати із середини 60-х років, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і став успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капіталами. Крім того, розгортанню біржових oneрацій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень. На долю токійської біржі припадає понад 80% біржового обороту країни. Основними продавцями і покупцями є інституційні власники цінних паперів. У Японії індивідуальні власники мають лише 20% що обертаються на біржі акцій, а 80% належить фінансовим установам, страховим компаніям і корпораціям [19].

Основними стратегіями, які ставить перед собою Токійська фондова біржа є якісне підвищення та кількісне розширення. Для кількісного розширення планується урізноманітнити лінії торгових продуктів та забезпечити найкращу торгівельну систему. Щодо якісного підвищення, то біржа сприяє розширенню корпоративного управління компаній та зміцнює функції саморегулювання. Таким чином, компанія намагається розширити свій ринок та зберегти лідерську позицію на Азійському фондовому ринку.

Щодо діяльності компанії, то за 2010 рік торговельна вартість акцій, на Токійській біржі, та обсяг торгів похідними фінансовими інструментами зменшився у порівнянні з попереднім роком. Як результат, збір від участі в торгах зменшився на 17,1% в порівнянні з попереднім роком до 21 728 млн. єн. Проте, дохід від лістингових зборів у 2010 році зріс на 64,4% у порівнянні з 2009 роком і становить тепер 13 272 млн. єн. Інші операційні доходи у 2010 році становлять 7 692 млн. єн, що на 30,5% менше ніж у попередньому 2009 році. Зменшення цього пункту пов'язане з значними витратами на розвиток системи, які збільшились протягом попереднього року за рахунок дематеріалізації акцій.

Щодо витрат компанії, то у 2010 році спостерігалось їх зниження до 11 814 млн. єн, а це на 0,7% менше ніж у попередньому році. Інші операційні витрати зменшились на 44,8% до 8956 млн. єн через значне скорочення вартості системи розвитку.

Отже, в загальному операційні доходи за 2010 рік знизились на 9,6% до 60666 млн. єн, операційні витрати також зменшились на 13,4% до 45 841 млн. єн. Таким чином, операційний прибуток збільшився на 4,6% у порівнянні з попереднім роком і становив у 2010 році 14 825 млн. єн. Чистий прибуток компанії є від'ємним, а саме - 3 602 млн. єн, це пов'язано з тим, що компанія була змушена заплатити третьому за розмірами японському банку Mizuho Securities Co., Ltd 10,7 млрд. єн, як компенсацію за помилку, допущену при продажу акцій через збій в системі в 2006 році.

Отже, не зважаючи на те, що фінансові результати Токійської фондової біржі у 2010 році дещо гірші ніж у 2009 році, вона все ще продовжує займати лідируючі позиції на міжнародному фінансовому ринку.

Українська фондова біржа була створена та за реєстрова 24 жовтня 1991 року. Це акціонерне товариство закритого типу, статутний фонд якого розподілений на 288 простих іменних акцій і становить 2 217 600,00 грн. Основними акціонерами біржі є великі банки - Укрсоцбанк, Сбербанк України, Агропромбанк.

За підсумками діяльності УФБ протягом 2010 року біржовий обсяг торгів склав 54,39 млн. грн. (відповідний показник 2009 року - 58,83 млн. грн.). Зменшення обсягів торгів в 2010 році у порівнянні з 2009 роком обумовлене падінням активності на первинному ринку.

Протягом 2010 року на УФБ та її філіях відбулося 50 торгівельних сесій (за аналогічний період 2009 року - 36 сесій). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 4,5 млн. грн. (відповідний показник 2009 року - 4,9 млн. грн.), за торгівельну сесію - 1,1 млн. грн. (в 2009 році - 1,6 млн. грн.).

За звітний період на УФБ та її філіях укладено 6176 угод (в середньому 123 угоди за торговельну сесію), з них 6166 угоди укладено на УФБ, решта - на філіях біржі. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (6012) було укладено з похідними цінними паперами (опціонні сертифікати на купівлю). Найвища біржова активність спостерігалася у грудні звітного року. Обсяг торгів у грудні склав 44,16 млн. гривень, що становить 81,19% від загального обсягу торгівлі за звітний період (див. рис. 2. 3).

Отже, не зважаючи на те, що Українська фондова біржа, була першим організатором торгівлі цінними паперами в Україні, вона займає далеко не перше місце за оборотом та кількістю емітентів.

Наступною фондовою біржою, яку ми проаналізуємо буде ПФТС (Перша Фондова Торгова Система). Фондова біржа ПФТС здійснює професійну діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів України на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України. Фондова біржа ПФТС є найбільшим організатором торгівлі на ринку цінних паперів України; підтримує міжрегіональну систему електронних торгів цінними паперами в режимі реального часу.

Торговельна система Фондової біржі ПФТС функціонує з 1997 року та технологічно складається з «Ринку котировок» та «Ринку заявок». Також в ПФТС проводяться аукціони з продажу цінних паперів Фондом державного майна України, компаніями, що проводять первинне розміщення (IPO) власних цінних паперів, або навпаки, розпродають власні активи в цінних паперах.

До обігу в ПФТС допускаються акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати та інші види цінних паперів, випуск яких не заборонений чинним законодавством України.

В ПФТС укладаються угоди виключно з цінними паперами, які входять до Списку ПФТС, що містить перелік усіх цінних паперів та інших фінансових інструментів, які допущені до торгівлі в ПФТС згідно з порядком та на умовах, передбачених Правилами Фондової біржі ПФТС.

«Ринок котировок» - ринок ПФТС, побудований за принципом Quote-Driven Market - ринку конкуруючих твердих котирувань. Торги на цьому ринку відбуваються щоденно у режимі он-лайн. В рамках «Ринку котировок» в залежності від потреб учасників торгів передбачено різні варіанти виконання розрахунків через депозитарій МФС. «Ринок котировок» переважно використовується для вторинних торгів акціями, державними, муніципальними та корпоративними облігаціями, цінними паперами ІСІ та деривативами.

«Ринок заявок» - технологія торгівлі, що побудована за принципом Order-Driven Market. Ця біржова технологія:

· дозволяє учасникам торгів виводити на ринок не одну, а велику кількість різнотипних заявок на купівлю/продаж;

· передбачає автоматичне укладання угод при перехрещенні умов зустрічних заявок, що дозволяє багаторазово протягом одного дня купувати і продавати ті самі цінні папери;

· гарантує проведення розрахунків за угодами день у день за рахунок 100% перед депонування цінних паперів та грошових коштів [18].

Щодо торгів на біржі, то за 2009 рiк Товариство отримало чистий прибуток у розмiрi 29,0 тис. грн., нерозподілений прибуток Товариства становив 1337,0 тис. грн. Станом на 31.12.2009 року дохід від реалізації продукції становив 10 147 тис. грн., і у порівнянні з попереднім періодом збільшився на 1%. Відповідно чистий дохід від реалізації продукції також зріс на 3% і становив 9 591 тис. грн. Щодо витрат підприємства, то тут також спостерігається тенденція до збільшення. Наприклад, адміністративні витрати у 2008 році становили 1 021 тис. грн., а у 2009 році зросли на 39% і склали 1 427 тис. грн. Інші операційні витрати збільшились більше ніж у 2 рази і у 2009 році становили 761 тис. грн. Таке значне зростання витрат призвело до збитку товариства у розмірі 66 тис. грн. Відповідно і чистий прибуток становить всього лиш 29 тис. грн., що набагато менше ніж у попередньому періоді.

Слід зазначити, що наприкінці квітня минулого року ПФТС запустила нову торговельну систему PFTS NEXT. Вона надала можливість фізичним та юридичним особам - резидентам України, безпосередньо брати участь у торгах ПФТС за допомогою підключених до біржі систем Інтернет-трейдингу.

Основними перевагами нової ТС для інвесторів є такі: зручність (можливість укладати угоди на біржі за допомогою технології Інтернет - трейдингу); оперативність (можливість отримувати/аналізувати інформацію в режимі реального часу за допомогою клієнтських терміналів ПФТС, терміналів інформаційних агенцій Bloomberg та Thomson Reuters, терміналів систем Інтернет - трейдингу); прозоре ціноутворення; використання нового комплексу інформаційно-аналітичних продуктів ПФТС, у тому числі оприлюднення Індексу ПФТС в режимі реального часу.

Для емітентів нова система пропонує зручний механізм розміщення цінних паперів та ефективний механізм оцінки ринкової вартості компанії.

Крім того, нещодавно було презентовано нову брокерську систему «PFTS investor». Її основні модулі дозволяють брокерським компаніям забезпечити своїх клієнтів не лише високотехнологічними засобами інтерактивної торгівлі, а й інформацією для аналізу ринку в режимі «он-лайн». Загалом, фондова біржа ПФТС є найбільшим торгівельним майданчиком цінних паперів України. Незважаючи на те, що в Україні нараховується ще декілька фондових бірж більшість торгів проводиться на фондової біржі ПФТС.

Проаналізувавши діяльність двох найбільших у світі фондових бірж NYSE Eronext та Токійської фондової біржі, а також діяльність Української фондової біржі та ПФТС, можемо зробити висновок, що NYSE Eronext є найбільшою за обсягами торгів фондовою біржою світу. Токійська фондова біржа знаходиться на третьому місці після Nasdaq, проте різниця у їх розмірі є незначною. Щодо українських фондових бірж, то звичайно, за обсягами діяльності їх не можна прирівнювати до попередніх бірж. Проте, беручи до уваги те, що Україна - це держава, яка недавно стала на шлях незалежності, українські фондові біржі показують хороший результат своєї діяльності.

1.3 Розвиток фондових бірж на території України

Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов'язаний з її розвитком на території України.

В Російській імперії розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей.

Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 років була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, відміна кріпосного права у 1861 році призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місце [14, c. 30-36].

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не дуло жодної фондової біржі. Операції з цінними паперами (в основному - акціями) здійснювалися на товарних біржах у відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санки-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

Рівень розвитку ринку цінних паперів в Російській імперії за своїми масштабами і глибині операцій значно відставав від рівня розвитку фондових ринків західних країн, насамперед від Німеччини, Франції, Англії, США. Крім того, на російському ринку цінних паперів було мало випусків облігацій підприємств та компаній. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 році. Після революції, громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобів виробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати [13, c. 25-32].

В період НЕПу почалося певне пожвавлення ринку за рахунок випуску державних облігацій і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру, починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовується іноземний капітал. Проте ринок цінних паперів в період НЕПу носив досить обмежений характер.

Період так званої індустріалізації і колективізації призвів до ліквідації комерційного кредиту, реформуванню багатьох кредитних інститутів, до централізації банківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, а також до обмеженого механізму ринку цінних паперів у вигляді випуску державних позичок. Причому обертання державних позичок носило добровільно-примусовий характер і таким чином вони розміщувалися в основному серед населення. До Великої Вітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х це були виграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Головна їх мета полягала в додатковій мобілізації грошових засобів населення в народне господарство СРСР для відновлення його після війни і надалі для реалізації різних великих промислово-інвестиційних проектів.

Проте в кінці 50-х років стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускати позички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, а виплати по них заморожені на досить довгий період. Єдиним видом цінних паперів залишився Державна 3-х відсоткова виграшна позичка, яка купувалася і продавалася через систему ощадних кас. Таким чином, відбулося ще більше звуження ринку. Ліквідація похідного ринку цінних паперів в радянський період була зумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, яка замінила ринкові відносини.

З 1990 року в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондової біржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринок фінансових активів формувався в умовах економічної та політичної нестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до його успішного формування та подальшого розвитку.

В Україні у 1991 році був зроблений перший крок на шляху становлення найважливішої ланки фондової системи - фондової біржі. 1991 рік став роком утворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київська біржа, утворена у 1865 році.

Крім того, у 1991 році були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперів України. Перш за все, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж. В цьому ж році було прийнято Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання на території України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійснення операцій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняття фондової біржі, визначені її правове положення, установки та правила.

Одною з особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск нового виду паперів - приватизаційного майнового сертифікату (ПМС). Він посвідчував право його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Пізніше в обіг був випущений новий папір - компенсаційний сертифікат (КС), який надавав право його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів.

1996 рік ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні.

Як видно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового рину є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Грамотний аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країні [11].



2. Організаційно-методичні аспекти розвитку фондових бірж в Україні

2.1 Нормативно-правове забезпечення фондових бірж в Україні

Оскільки фондова біржа є складною сукупністю суспільних відносин з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження правил, критеріїв, стандартів, обов'язкових для всіх учасників фондового ринку; конкретний - обов'язкових тільки для певних учасників цього ринку.

Як правило, загальнообов'язкове правове регулювання здійснюється органами держави, тобто правила, критерії та стандарти фондового ринку встановлюються державними органами, і вони є обов'язковими для всіх індивідуальних або інституційних учасників. Більше того, вони також є обов'язковими і для самих державних органів.

Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов'язкові лише для певних (конкретних) учасників фондового ринку. Наприклад, «Правила допуску цінних паперів до котирування на Українській фондовій біржі» є обов'язковими лише для тих емітентів, цінні папери яких котируються на цій біржі.

Державно-правове регулювання фондового ринку в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ. В сучасну систему органів державно-правового регулювання фондового ринку України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади - Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади - Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підзвітні Верховній Раді України, наприклад Національний банк України, Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади, головним чином місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних інвестицій тощо) і органи судової влади, у тому числі арбітражні суди.

Практично жодний з названих органів системи державно-правового регулювання не здійснює упорядкування відносин винятково на фондовому ринку України.

Особливістю державно-правового регулювання є те, що воно виконується державними органами і здійснюється головним чином на основі застосування принципу субординації та примусовості. У більшості країн світу існують спеціальні органи центральної виконавчої влади, які узагальнено називаються комісіями з цінних паперів. Деякі з функцій, які звичайно виконуються такими комісіями, в Україні здійснює Міністерство фінансів. Зокрема, це стосується реєстрації випусків акцій та облігацій підприємств, реєстрації інформації про відкритий випуск акцій, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності з цінними паперами тощо. Проблема створення органу, який буде виконувати функції комісії з цінних паперів, актуальна і для України.

Відносини на біржовому фондовому ринку упорядковуються самоврядними інститутами-регуляторами. Фондові біржі є дуже специфічними самоврядними інститутами. Тут варто зазначити, що в різних країнах рівень самоврядності фондових бірж різний. Наприклад, в Італії та Японії - це майже державні установи, а у Франції та Німеччині - ринкові інститути, діяльність яких номінальне не підпорядковується державі, однак суворо регламентується законодавством і внутрішніми правилами, що відпрацьовувались століттями. Необхідність такого регулювання зрозуміла, адже діяльність фондової біржі має особливе значення не лише для фондового сектора-економіки, а й для функціонування економічного механізму країни в цілому. Як правило, на фондовій біржі котируються цінні папери найреспектабельніших та визнаних компаній, що складають ядро національної економіки. Водночас котирування цінних паперів на фондовій біржі є показником солідності емітента, підтверджує його репутацію і характеризує як надійного партнера. Звідси фондові біржі традиційно встановлюють набагато суворіші і більш досконалі процедури допуску цінних паперів до котирування, що полягають у перевірці господарського та фінансового стану емітентів, а також підвищені вимоги щодо контролю за угодами, які укладаються на біржових торгах [18].

Останнім часом окреслилась тенденція до наближення окремих вимог щодо участі в біржовому ринку. Проте зазначимо, це вимагає наявності на ринку певних інститутів, які в Україні поки що відсутні. Крім того, емітенти мають бути надійними компаніями з певними перспективами розвитку та посідати міцні господарські та фінансові позиції. Водночас вони повинні слідувати принципу «відкритості» щодо своїх дійсних інвесторів.

Необхідно проте зазначити, що в переважній більшості країн світу в силу високого рівня організованості саме фондова біржа виступає стабілізуючим фактором ринку цінних паперів. Особливість інституційно-правового регулювання фондового ринку полягає в тому, що воно грунтується, з одного боку, на законодавчих засадах і державному контролі, який, однак, обмежений певними рамками, з іншого - на принципах самоврядування, раціональності та моралі.В останні десятиліття у багатьох країнах, де раніше існувало декілька фондових бірж, окреслилась тенденція до їх об'єднання. Внаслідок цього процесу інститутом, який зосереджує весь біржовий сектор національного ринку, стає одна, провідна фондова біржа. Інші фондові біржі в цих країнах не були ліквідовані, але вони фактично перетворилися в філіали центральних фондових бірж. Навіть якщо об'єднання організаційно і не відбувається, певні біржі фактично виконують функції центральних фондових бірж. Тенденцію до централізації біржових національних фондових ринків, очевидно, слід вважати об'єктивною.

Державне регулювання щодо фондових бірж (як учасників ринку цінних паперів), включаючи й контроль за їх діяльністю, здійснюється НКЦПФР, Антимонопольним комітетом України, іншими державними органами у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Відповідно до ст. 7 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» вiд 30.10.1996 №448/96-ВР [6], Положення про державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах (затверджене Рішенням ДКЦПФР від 14.08.2007 №1824) [12], НКЦПФР призначає державних представників та фондових біржах, уповноважених здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» вiд 30.10.1996 №448/96-ВР [6] визначено правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Цим законом визначені повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань. Слова «Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку» була нещодавно замінена словами «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» у відповідному відмінку Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» від 07.07.2011 №3610-VI [5].

Основними завданнями НКЦПФР в частині здійснення контролю за діяльністю фондових бірж, зокрема, є:

· здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;

· захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства та рийку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

· узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

· реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів;

· встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

· встановлює порядок складання звітності учасників ринку цінних паперів відповідно до чинного законодавства України;

· визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо діяльності банків на ринку цінних паперів - також з Національним банком України особливості ведення обліку операцій з цінними паперами;

· встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж і призначає державних представників на фондових біржах та інше;

Комісія під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади і відповідними органами самоврядування.



2.2 Роль фондової біржі у розвитку фінансового ринку України

Сучасний стан розвитку фондового ринку України за відповідними показниками: обсягом торговельного обігу цінних паперів, капіталізацією ринку акцій, рівня «free-float» (частка акцій, що перебувають у вільному обігу і не належать контролюючим акціонерам), ступенем концентрації компаній відносно капіталізації й обсягу торгів - порівнюють з показниками ринків, що розвиваються (Emerqinq Market) Росії й Польщі, а також «граничних» ринків (Frontier Market) групи країн Центральної, Східної Європи й Балтії.

Український фондовий ринок є унікальний у організації ринку цінних паперів, що займає на ньому досить вузький сегмент. Проводячи паралелі провідних фондових бірж Росії, Польщі й України, відзначається неординарнарність ролі вітчизняного організованого ринку в економіці, який характеризується показником відношення відповідного торговельного обороту до ВВП країни.

Операції, здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар. Лише в цьому випадку можна сподіватися на створення умов для ринкової середи, переміщення капіталу від інвестора до виробника, переливу його з однієї галузі до іншої.

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямій залежності від формування ефективної моделі фондового ринку.

Фондова біржа є місцем котирування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (лістингу) цих паперів. Лістінгування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на біржі будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котирування цінних паперів на фондовому ринку.

2.3 Техніка і методика біржових операцій

Реєстрацію і оформлення усіх видів угод здійснює спеціальний реєстраційний відділ біржі, як під час торгів, так і протягом декількох годин після їх укладення.

При укладенні угоди сторони підписують договір про поставку. При цьому брокер-продавець надає гарантію поставки товару, а брокер-покупець - гарантію оплати товару. Протягом декількох днів брокер, як учасник угоди, зобов'язаний сплатити внесок біржі за послуги з укладення угоди, величина якого визначається у процентах від суми угоди (у валюті угоди). При оформленні і реєстрації договорів купівлі-продажу або договорів про поставку, брокери підписують три примірники документа: два видаються сторонам угоди і один примірник залишається на біржі. Біржовий реєстратор надає цьому документу реєстраційний номер і проставляє на всіх примірниках штамп відділу реєстрації угод. Договір про поставку може бути оформлений брокерами і поза біржею, але він повинен бути обов'язково зареєстрований у реєстраційному відділі в термін, передбачений правилами торгівлі (як правило, триденний).

При укладенні форвардної угоди брокери, як гарантію виконання зобов'язань, повинні оговорити неустойку за непоставку або недопоставку товару в розмірі певного процента від суми угоди (у валюті угоди).

Угода, оформлена у реєстраційній книзі (картці), має юридичну силу і може бути розірвана у встановленому порядку.

Порядок розірвання угод визначається на кожній біржі у відповідності з її правилами, але не допускається розірвання угод в односторонньому порядку.

Якщо брокер відмовляється від виконання своїх зобов'язань, то зацікавлена сторона протягом певного періоду подає заяву про розірвання угоди і визнання її недійсною в комісію з розгляду спорів. Ця заява розглядається комісією у встановлений термін. Визнання угоди недійсною здійснюється на основі чинного законодавства і правил ведення торгів на біржі.

Якщо сторона угоди не згодна з рішенням комісії, то за нею залишається право звернутися до суду або арбітражного суду.

Комісія з розгляду спорів розглядає розбіжності, що виникають між брокерами у процесі їх біржової діяльності. Якщо спори виникають з питань, що носять технічний характер, то вони вирішуються через біржовий арбітраж, який для цього формує арбітражну колегію (третейський суд).

Члени біржі не можуть ухилятися від розгляду спорів і зобов'язані виконувати рішення біржового арбітражу. Наприклад, на УАБ за період з 1 січня по 30 жовтня 1998 р. арбітраж розглянув 27 випадків розірвання контрактів. Основну масу конфліктів становить одностороннє ухилення брокера від письмового оформлення договору без пояснення причини. Була розглянута також скарга брокера на збій в каналі зв'язку УУТБ біржі, через який брокером була отримана помилкова інформація про ціни пропозиції. У всіх випадках біржовий арбітраж виніс рішення про покарання винних. При накладенні штрафу на винну сторону біржа виплачує цю суму потерпілій стороні.