Продукція неорганічної хімії

План

1. Вступ

2. Неорганічні кислоти

3.Асортимент лугів та солей

4. Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів

5.Висновок

6. Список використаної літератури

Вступ

Неорганічна хімія - розділ хімії, пов'язаний з вивченням строю, реаакційної здатності і властивостей всіх хімічних елементів і їх неорганічних сполук . Ця область охоплює хімічні сполуки, за виключенням органічних речовин . Різниця між органічними і неорганічними сполуками склад вуглецю, являються за деякими припущеннями довільними . Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості та складні речовини ( окрім органічних сполук вуглецю ) . Забезпечує утворення матеріалів новітньої техніки . Кількість неорганічних речовин наближається до 400 тис .

Теоретичним фундаментом неорганічної хімії являється періодичний закон та заснована на ньому періодична система Д.І. Менделєєва . Найважливіша задача неорганічної хімії складається в розробці, та науковому обгрунтуванні способів створення нових матеріалів з потрібними для сучасної техніки властивостями .

Неорганічні кислоти

Кислоти - це сполуки, які утворюються при електролітичній дисоціції іони водню і не дають інших позитивних іонів . Кислоти підрозділяють затакими ознаками :

- походження - органічні ( оцтова, лимона ) і неорганічні ( сірчана, соляна, плавикова )

- агрегатному стані - тверді ( борна, лимона ) та жидкі ( соляна, азотна)

- основності - однооснові ( азотна, соляна ), двоосновні ( сірчана ), трьох - основні ( ортофосфатна )

Сірчана кислота ( H2 SO4 ) - це масляниста безкольорова дуже гігро -скопічна рідина, застигаюча при 10 .4 С в кришталеву масу . При температурі 296.2 С безводна сірчана кислота кипить з розкладанням . Реагуючи з водою, сірчана кислота виділяє велику кількість тепла .

Сірчану кислоту отримують контактним чи башеним методом .За марками і складом її підрозділяють на кмерну ( 65%), башену ( 75%), акомуляторну, реактивну, олеум, купоросне масло, регенеруючу .Використовують у виробництві мінеральних добрив ( суперфосфатів, сульфату амонія), гід рометалургії, для отримання різних мінеральних кислот та солей, органіч них продуктів, барвників, вибухових речовин,в нафтовій, металообробній, легкій ( текстильній та кожних виробництвах ), та інших галузях промисло вості .Для перевезення і зберігання концентрованої сірчаної кислоти використовують стальні ємності, для кислоти більш низької концентрації - ємності, футеровані свинцем чи кисло витривалими матеріалами . Цистерни для перевезення олеума викладають термоізоляційним матеріалом для запобігання замерзанню ( таб. 7.1.)

Технічні вимоги до сірчаної кислоти ( H2SO4)

Табл. 7.1

Сірчана кислота ( HCI ) - це безкольоровий, димлячий на повітрі розчин хлористого водню у воді . Її отримують сульфатним методом чи синте зом хлору чи водню з утворенням синтетичного хлористого водню, має різ кий запах, димить на повітрі .Максимальна концентрація у водному розчині

- 36%, з щільністю 1180 кг / м3 . Синтетична соляна кислота використовує ться в хімічній, фотохімічній, харчовій, медичній промисловості, чорній та кольоровій металургії та інших галузях . Виробляють технічну і технічно синтетичну ( марок А.Б.В ) соляну кислоту . Зберігають і транспортують її в сталевих герметично зачинених поліетиленових чи ємностях зі скла . (таб.7.2)

Технічні вимоги до соляної кислоти ( HCI)

Табл.. 7.2

Азотна кислота ( HNO3) - важка безкольорова димляча на повітрі рі дина з температурою замороження - 47 С . Щільність безводної азотної кис лоти складає 1522 кг / м 3, температура плавлення - 41 . 6 С, кипіння -82, 6

С . Технологічний процес її отримання складається в окисленні аміаку і з'єд нанні останього з водою .Випускають азотну кислоту розчинену (неконцент ровану ) і концентровану . Використовують для отримання азотних добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують в ємностях зі скла чи нержавіючої сталі, концентровану - в ємностях із алюмінію ( таб . 7.3 )

При кипінні і на світлі азотна кислота розкладається, обарвлюючись в бурий колір і видялючи NO3 .

Технічні вимоги до азотної кислоти (HNO3)

Табл.. 7.3

Асортимент лугів та солей

Лугами називають розчині у воді гідрати ( гідроксиди) окислів мета лів і складних радикалів ( наприклад амонію ) .

Типові луги - гідроксид натрію ( NaOH ) і гідроксид калію (KOH) .

Ці тверді безкольорові милкі на дотик речовини, які мають велику гігроско пічність ; вони легко розчиняються у воді, на повітрі вступають у взаємодію з вуглекислим газом .Їдкий натр отримують хімічним чи електрохімічним методами ; випускають у вигляді розчинів чи твердої речовини ( таб. 7.4 та 7.5).

Технічні вимоги до твердого гідроксиду натрію

Табл.. 7.4

Технічні вимоги до гідроксиду натрія в розчині

Табл.. 7.5

Гідроксид калію отримують електролізом водного розчину хлористого калію .

Луги використовують для очищення нафтопродуктів, в миловарінні, паперовій та текстильній промисловості .

Гідроксид натрію технічний використовують в хімічній, нафтохімічній, целувево - паперовій промисловості та кольоровій металургії, гідрок сид натрію очищений - у виробництві хімічних ниток і волокон, чистих металів, в целулево - паперовій промисловості та інших галузях .

Солями називають хімічні сполуки, кришталеві речовини, які яв ляються продуктами заміщення водню металами в кислотах . Їх поділяють на середні ( нейтральні ), кислі і основні, а також подвійні, які мають катіони різних металів і змішані, в склад входять аніони різних кислот . Розрізняють види солей : кальцинована, питна та кришталева сода, нашатир, хлорне вап- но, барій сірчанокислий акумуляторний, біхромат калію, бура технічна, нітріт натрію та ін .

Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів

Їдкі речовини пакують в пляшки зі скла, металеві банки, сталеві ба рабани, полі етилові балони та ебонітові баки . Речовини в скляній, ебонітовій і поліетиленовій тарі поміщають для зручності пересування в дерев'яні чи пластмасові ящики . Ємності герметично зачиняють .

Кислоти в скляній розфасовці упаковують в ящики з гніздечками і герметично зачиняють запобіжними ковпаками .Маса брутто одного місця не повинна перевищувати 50 кг .

Зовнішня упаковка маркується словом " Вгору ", а при наявності тари зі скла - " Обережно скло ", а також надписом " Бережись опіку ", " Небезпечно", " Їдка речовина ", " Кислота " .

Хімічні матеріали треба транспортувати та зберігати, як правило, в тарі постачальника, передбаченої стандартом чи технічними умовами, якщо ця тара придатна для довгострокового зберігання хімічних речовин без зниження їх якості .

Їдкі речовини транспортують в спеціально обладнаних транспорт них засобах . Хімічні речовини в залежності від їх властивостей і пожарної небезпеки зберігають в напівпідземних і наземних сховищах ( резервуарах ), окремо від інших матеріалів і обладнання .Забороняється зберігати хімічні матеріали в підвалах та житлових приміщеннях .

Склади для зберігання хімічних матеріалів повинні відповідати вимогам техніки безпеки промислової санітарії . Зберігати хімікати потрібно в сухих і чистих, які мають надійну вентиляцію, ізольованих складських секціях при температурі 8 -12 градусів С . Електрообладнання складу хімікатів повинно відповідати спеціальним вимогам . Скло віконних проміжків не повинно пропускати прямі сонцеві промені . Завантажувально - розвантажувальні площадки і підлоги складу повинні мати відповідні канавки для стоку рідких хімікатів . На складі у відповідності з вимогами повинен бути захисний гумовий костюм, фартух, перчатки та окуляри . Ці засоби призначенні для захисту шкіри від потрапляння на неї їдких матеріалів .

Висновок

За останні два десятиріччя неорганічна хімія вразливо змінилась завдяки тісній взаємодії з фізичною хімією, фізикою твердого тіла, органічною хімією, біохімією, а також використанню сучасних інструментальних методів дослідження .Незвичайно розширилося коло об ` єктів неорганічної хімії . До них тепер прираховують не тільки сполуки, але і матеріали, при тому окрім неорганічної складової вони часто містять органічні, полімерні чи біополімерні фрагменти .

Велика кількість об'єктів вивчаються на декількох рінях - окрім кришталевої чи молекулярної структури досліджують електрону і магнітну, структуру дефектів кришталевого строю, розподіл мікро домішок, структуру меж розділу в полі кришталевих речовинах, наноструктуру, структуру мікро та мезопор, поверхностей, а також вплив всіх перерахованих рівнів на властивості речовини .

Список використаної літератури

1. Книга для чтения по неорганической химии . Пособие для учащисхя

В.А. Крицман - М: Просвещение, 1983 с.109 - 120

2. Справочник Wikipedia, неорганічна хімія, Інтернет .