Місто Бурштин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад "Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника"

Педагогічний факультет

Кафедра педагогіки початкової освіти

Реферат на тему:

"Місто Бурштин"

Виконала

Студентка групи ПО-11

Тернівська Олена

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук

доцент кафедри релігієзнавства, теології і культурології

Геник Л. Я.

Івано-Франківськ, 2019



План

Вступ

1. Назва міста

2. Історія міста

3. Архітектурні пам'ятки та пам'ятки мистецтв

3.1 Костел "Пресвятої Трійці"

3.2 Юдеї в Бурштині

3.3 Замок Яблоновських

3.4 Церква Всіх Святих і Священомученика Йосафата в Бурштині

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

бурштин місто архітектурний культура

Моє рідне місто досить не велике, але красиве. У минулому це був похмурий індустріальний центр України, але зараз в ньому не сильно кипить виробнича діяльність.

В ньому є безліч парків, скверів, університетів, а останнім часом місто все більше і більше розвивається. Відкриваються нові заповідники, музеї та інші цікаві місця.

Метою мого реферату є розкрити основні тенденції архітектурно-просторового розвитку міста Бурштин і розказати про нього в усій його красі.

Про місто є незначною кількість наукових публікацій. Зокрема історію міста та походження назви досліджував місцевий краєзнавець-історик Зеновій Федунків, про населення-Олійник Я.Є. та Никитюк В.Л.

Завданнями мого реферату є ознайомитися з історією, дізнатися походження назви, а також збагатити свої знання про архітектуру міста.



1. Назва міста

Назви населених пунктів є унікальним безцінним джерелом інформації. Більшість із них утворилися в період заснування поселень. Завдяки своїй живучості вони донесли до сучасності закодовані відомості про причини закладення міста чи села на даному місці, про межі розселення перших мешканців, про їх приналежність до якоїсь із етнічних груп, професію, а іноді й про давно забуті історичні події. Ключі до розшифрування цієї інформації розкидані по найрі­зноманітніших галузях науки, тому розшукати їх є справою досить непростою. В дуже незвичній для топоніміки галузі довелося шукати ключика для з'ясування походження назви міста Бурштина. Справа в тому, що зміст, вкладений у найменування населеного пункту є цілком зрозумілим: бурштин - це народна назва закам'янілої смоли дерев, більше відомої в науці як коштовний камінь янтар. Але чому містечко отримало саме таку назву ? Відповідей на це питання багато і вони неоднозначні. На даний момент існує п'ять версій пояснення назви населеного пункту. Наведемо їх, подавши всі аргументи за і проти.

Версія перша. Фольклористично-мікротопонімічна. Прагнучи зрозуміти, від чого походять назви населених пунктів і не знаходячи більш-менш логічного пояснення, жителі складали легенди, які передавалися з покоління в покоління. В більшості випадків в основу легенд лягали реальні історичні події, але передача з уст в уста протягом кількох століть змінювала їх до невпізнання. Здавна в народі побутувала легенда й про походження містечка Бурштина. В ній розповідалося, що одного разу під час полювання розлючений тур сполохав коня, на якому їхала молода княжна. Переляканий кінь поніс її в лісові нетрі. Князівську дочку врятували, та вона загубила бурштинове намисто. Батько сповістив округу, що віддасть княжну за того, хто знайде намисто. Багато охочих шукали його, та марно... А за лісовим урочищем відтоді закріпилася назва - Бурштинове. Упорядники книги "Енерговелетень Прикарпаття", в якій була передрукована легенда, вважали, що від назви урочища дістало назву поселення, яке дещо пізніше тут виникло. При всьому скептицизмі до усної народної творчості, викликаному її казковим сюжетом, мусимо визнати, що містечко цілком могло отримати свою назву від найменування урочища.

Другу легенду записав і свого часу опублікував заступник директора електростанції В. Мельничук. "У сиву давнину місцеві мешканці володіли чарівним бурштиновим намистом, яке робило їх непереможеними. Жоден ворог не міг подолати їх, бо якщо хтось знесилювався в бою, то досить було доторкнутися до чарівного намиста і сили заново повертались. І воїн ставав у ряди охоронців рідної землі. Та бояри і князі підкуплені ворогами розірвали на частини те намисто і розкидали по горах", - розповідалося у легенді. І цей варіант легенди містить у собі багато елементів фольклору, що не відповідають дійсності. Зокрема заперечення викликає хоча би те, що на час найменування населеного пункту сучасною назвою вже не існувало ні бояр, ні князів.

Версія друга. Теологічна. Топонім містечка утворено від коштовного каменю бурштину, так як воно було колись:

· обмінним чи торгівельним пунктом виробів із цієї живиці (за припущеням І. Войчишина);

· місцем, де обробляли бурштин і виготовляли з нього прикраси (за версією С. Бабишина та Ю. Кругляка);

· місцем, де його знаходили (за свідченням "Хроніки міста Бурштина").

Найвагоміші аргументи на захист цієї версії навів вже покійний івано-франківський професор С. Бабишин. Він припускав, що населений пункт дістав свою назву під впливом ремісників та торговців, які займались в основному виготовленням виробів з янтарю та їхнім продажем. "Вироби з бурштиновими прикрасами, - писав вчений, - принесли містечку славу і нове ім'я". Доказом вірності своєї гіпотези вчений вважав виявлення геологами у 1978 р. на Прикарпатті до 30 зразків цього цінного каменю.

Слід зазначити, що обробка янтарю в спеціальних майстернях дійсно велася здавна в найбільших містах Київської Русі. Так, у 1938 р. археолог М. Каргер на території Михайлівського монастиря у Києві виявив майстерню по обробці янтарю, датовану ХII-ХIII ст. Поряд з готовими виробами в ній знайдено 50 напівоброблених ювелірних заготовок. Залишки такої ж майстерні були знайдені археологами при розкопках Рязані, спаленої татарами в 1237 р. Археологи знаходили прикраси з бурштину в Галичі та Бовшеві. Асортимент цих коштовностей був великий: намисто, пряслиця, підвіски-кулони, ґудзики, персні. Майстерні окремих кустарів по обробці янтарю діяли в XIV - XV ст. Новгороді та Львові. Але у відомих на даний час історичних джерелах немає жодної документальної згадки про наявність янтарного гутиська чи місця продажу бурштинових виробів в околицях Бурштина.

Свою теперішню назву містечко Нове село отримало, як відомо, у 2-й пол. XVI ст. В цей час в ньому працювали біля 25-ти ремісників, але жоден із них не займ'ався ювелірною справою. Та й навряд чи в невеличкому малозахищеному містечку вигідно було виготовляти коштовності. Власники янтарних майстерень обрали б для такого виробництва безпечніші міста такі, як Галич, Рогатин або Бережани.

Один із найбільших торговельних центрів янтарними виробами знаходився у Вроцлаві, а другий за величиною - в польському місті Каліші. На Україні також було прийнято іменувати населені пункти назвами коштовних каменів. Крім Бурштина в нашій державі існують ще 5 населених пунктів назви яких пов'язані із коштовними каменями. Це - м. Алмазна (Кадієвської міськради Луганської області), с.м.т. Алмазівка (Ровеньківської міськради Луганської області), с. Жемчужина (Нижегорського району Кримської АР), с. Жемчужне (Павлоградського району Дніпропетровської області) і с. Янтарне (Красногвардійського району Кримської АР). Ознайомившись з історією цих населених пунктів вдалося встановити, що всі вони якимось чином були пов'язані із добуванням чи переробкою коштовних каменів. Одне з найбільших промислових родовищ янтарю знаходиться в Калінінградській області Російської Федерації. Населений пункт на березі Балтійського моря, де зосереджено головне місце добування і обробки бурштину називають Янтарне. Це означає що й Бурштин мав би мати якесь відношення до цього коштовного каменю. Цілком можливо, що саме тут його знаходили. Тому до третього різновиду цієї версії, ми повернемося дещо пізніше.

Версія третя. Антропонімічна. Велика група новозаснованих містечок Прикарпаття отримала свої назви від власних імен чи прізвищ засновників або осадників. Існують підстави вважати, що й топонім Бурштин теж утворився від антропоніма. В історичних джерелах доби середньовіччя збереглося кілька згадок про людей з такими прізвищами. Польська дослідниця Е. Горнова свого часу знайшла у архівах відомості, що у 1635 р. бурмістром містечка Підгороддя був Іван Бурштин." За даними галицьких судових актів у 1648 р. калуський староста Самуїл Понятовський подав позов на міщан та селян за участь їх у бунтах восени того ж року. Серед інших у списку повстанців значилися Іван та Гриць Бурштини із села Сівка. Отже, не виключено, що містечко названо іменем нового осадника на ймення Бурштин. Але знову ж таки це тільки здогадка, так як прямих доказів про причетність людей на прізвисько Бурштин до перейменування містечка Нового села немає.

Версія четверта. Грунтознавча. Львівський науковець О. Купчинський зараховує Бурштин до групи населених пунктів, назви яких утворилися від кольору води і грунту. На жаль, вчений не наводить аргументів на користь своєї версії, але мусимо визнати, що доля істини в ній є. Більша частина Бурштинського Опілля, як відомо вкрита чорноземом, але вздовж долини Гнилої Липи трапляються суглинки жовтого кольору, які цілком могли асоціюватися у місцевих жителів із коштовним каменем бурштином. До того ж, підмивання Гнилою Липою при­ бережних грунтів робило жовтуватим колір води у ній. Можливо, саме через це десь у XVII ст. річку Срібну Липу було перейменовано у Гнилу Липу. Через Бурштин також протікає потічок Тенітницька Рудка, названий так, очевидно, через колір води в ньому. І все ж, як і попередня, грунтознавча версія пояснення назви містечка не має достатнього джерельного підтвердження і базується тільки на здогадках.

Версія п'ята. Лінгвістична, її автором є педагог із Бурштина В. Матіїв. Він припускав, що свою назву місто отримало від кам'яного замку, який німецькі будівельники і колоністи-урядники назвали рідною мовою " burgstein " ( burg - замок, stein - камінь). Після посилення польських впливів назва міста зазнає спрощення (випадає буква "g"), що приводить до тієї назви, яку маємо зараз. З мовознавчого боку версія дійсно бездоганна: випадання приголосного цілком можливе. Автори нарису про місто в збірнику документів "Енерговелетень Прикарпаття", посилаючись на книгу "Історія міст і сіл Української РСР. Івано-Франківська область" писали, що в містечку існувала кам'яна твердиня. Перевірка джерел на яке посилалися автори допису, виявила що в ньому немає й слова про кам'яну фортифікаційну споруду. Там зазначено, що італійські (а не німецькі) будівельники збудували в містечку розкішний замок-фортецю. З інших джерел дізнаємося, що була ця форталіція дерев'яною. Власники Бурштина - польські магнати Синявські - зробили своєю родовою резиденцією Бережани, збудувавши там кам'яну твердиню. В Бурштині ж здавна існував тільки дерев'яний замок. В "Інвентарі Бережанського ключа" за 1698 р. зазначалося, що містечко мало фортифікаційну споруду оточену частоколом з чотирма баштами та двома брамами.

Отже, роблячи підсумки, слід зазначити, що всі без винятку версії про походження назви Бурштина відзначаються слабкістю джерельної бази, а тому не є достатньо аргументованими. Автору найближчою до істини видалася геологічна версія походження назви містечка. В процесі пошуку аргументів за і проти цієї версії виникло декілька запитань, відповіді на які наближують до розгадки таємниці назви міста Бурштина [4, C. 14-18].



2. Історія міста

Бурштин -- місто обласного значення в Івано-Франківській області, розташоване у заплавній долині Гнилої Липи. Населення міста у 2001 році становило 15 298 мешканців. У 1940-1962 роках Бурштин був районним центром[3, C. 89].

Перші письмові згадки про поселення, що було попередником сучасного Бурштина -- Нове село датуються 1554 (за іншими даними 1436 роком).

У 2-й половині XVI століття містечко належало польському шляхтичеві Скарбеку. В жовтні 1629 року поблизу міста відбулась відома битва, в якій реєстрові козаки та коронне військо під командуванням Стефана Хмелецького розбило нападників-татар на чолі з Саламет-Ґераєм, які поверталися з награбованим із Белзької землі. Нападників гнали далі, зокрема, до Монастириськ, де їх рештки знову погромили.

Від 1630 року власником Бурштина був магнат Яблоновський. За Середньовіччя місто зазнавало руйнацій від набігів татар і турків, зокрема у період Польсько-турецьких воєн XVII століття (1629, 1675 роки)(Додаток 1).

У 1730--1750-х роках місцеві жителі брали участь у русі опришків.

Від 2-ї половини XIX століття в місті відбувався культурний і національний підйом. У другій половині XIX століття Бурштин мав власну печатку з гербом -- зображенням сокола.

1 вересня 1866 року через станцію Бурштин пройшов перший потяг Львів--Чернівці.

Починаючи від 1939 року місто -- у складі УРСР. У роки Німецько-радянської війни (1941--1945) Бурштин окупований гітлерівцями у період від 4 серпня 1941 року до 26 серпня 1944 року. Під час війни і після в околицях Бурштина діяли загони УПА.

У повоєнний час відбувалась відбудова Бурштина, зокрема введено в експлуатацію Бурштинську державну районну електростанцію (нині Бурштинська ТЕС), розбудовано інфраструктуру. Бурштин був райцентром у 1940--1962 роки. Приміський хутір Дубки було виселено.

За незалежності Бурштинська ТЕС лишається працюючим бюджетоутворюючим підприємством, а Бурштин знову (1993) дістав статус міста.

11 березня 2014 року місто Бурштин віднесене до категорії міст обласного значення і виведено зі складу Галицького району[2, C.114].



3. Архітектурні пам'ятки та пам'ятки мистецтв

В історії Бурштина кожен визначний період залишив після себе мовчазних кам'яних свідків - історичні, архітектурні і мистецькі пам'ятки, які на своєму віку бачили чимало знаменних подій. Вони були своєрідними символами епох, предметами гордості і об'єктами поклоніння цілих поколінь бурштинців.

Війни, пожежі, повені, буревії та час завдали історико-культурній спадщині Бурштина чи не найбільшої шкоди з усіх містечок Галичини. Місто назавжди втратило такі найбільш відомі архітектурні пам'ятки як: палац Скарбеків - Яблуновських, імпозантну ратушу, двохповерхові «італійські» будиночки навколо Ринкової площі, млини, гуральні, цегельні,- які могли би багато розповісти про вкриту таємницями давнину, могли би сьогодні бути чудовою окрасою Бурштина.

Радянські керівні органи стримували розвиток української національної культури та всіляко перекручували факти з історії України, а відповідно, й упереджено ставилися до збереження древніх пам'яток корінного населення. У результаті було втрачено декілька козацьких могил та придорожніх капличок та хрестів, встановлених із нагоди скасування панщини; зруйновано символічні могили борцям за волю України.

Але невблаганний час не пощадив і пам'яток окупаційних режимів, залишивши тільки скупі відомості в літературних та архівних джерелах, зокрема про статую австрійського архікнязя Кароля в міському парку, пам'ятник червоному партизанові з Волині - Спиридонові Гнатюку, монументи більшовицьким вождям Леніну і Сталіну.

І все ж таки окремі пам'ятки минувшини дійшли до сьогодення. Вони дають змогу сучасному поколінню бурштинів краще пізнати історію рідного міста[5].



3.1 Костел "Пресвятої Трійці"

У 30-х роках XVIІІ століття у Бурштині коштом родини його власників Сенявських було споруджено дерев'яний костел. 09.09.1740р. черговий власник міста Павло Бенуа підписав акт заснування монастиря оо.-тринітаріїв, котрі мали здійснювати тут душпастирство, а 1743 року була заснована парафія. У 1755 році вже існували муровані храм і монастир тринітаріїв, проте будівлі ще потребували викінчення.

24.10.1774р. архієпископ В. Сераковський консекрував костел. 1783 року австрійська влада закрила монастир, а парафія та костел перейшли під опіку дієцезійного духовенства. У 1820-1830 роках перед фасадом храму збудували вежу-дзвіницю(Додаток 2 ).

Святиня пережила кілька пожеж, після яких, однак, зазнавши реставрації, ставала все кращою і кращою. 21 жовтня 1838 р. в результаті пожежі всередині храму згорів великий вівтар. Новий вівтар було виготовлено на замовлення І. Скарбка. Він вражав своєю красою місцевих мешканців та всіх заїзджих мандрівників. У 1915 р. дуже сильно обгорів дах храму. Та найбільше постраждала споруда під час пожежі 12 квітня 1920 р. В цей день українці влаштували великодню стрілянину, від якої почалася пожежа. Незабаром храм було відреставровано. Старожили пам'ятають, що в 20-30-х роках на його вежі знаходився годинник.

У 20-х роках ХХ століття святиню було відремонтовано після пошкоджень, завданих Ісв. війною та пожежею 21.04.1920р. У 1950-1990 роках костел тримали закритим (спортзал і склад). Нині храм відремонтовано (Додаток 3)[6].

3.2 Юдеї в Бурштині

Аптека. Найяскравішим архітектурним шедевром Бурштина є приміщення аптека № 50 на вулиці Бандери, 101. Ця споруда була зведена у центрі міста невідомим євреєм-фармацевтом. Близькими сусідами будівлі були греко-католицька церква і князівський палац-тож зодчий мусив органічно вписати її в існуючий архітектурний ансамбль, створити оригінальний, із цікавим образним звучанням будинок.

Одноповерхова цегляна споруда являє собою простий архітектурний масив у формі видовженого прямокутника, де акцентом його об'ємно-просторової композиції є головний фасад. Вхід у аптеку розміщено на триарковій лоджії із колонами іонічного ордера. На лоджію ведуть обрамлені парапетом сходи. Вікна декоровані пілястрами. Композицію фасаду завершує високий, ажурний, з балясинами атик, поверх якого видніються декоративні вази.

Синагога

Першим і найвідомішим рабином бурштинського кагалу був Гершко Носинович (він же барон Гірш). На його кошти у другій половині XVIII ст. зведено в Бурштині першу єврейську культову споруду.

У XIX ст. її кілька разів перебудовували. Муровану синагогу бурштинські євреї побудували вже на поч. XX ст. У 1920 р. у ній виникла велика пожежа, яка знищила молитовні книги та деякий інший інвентар. Перебудований у 1931 році, а під час Другої світової війни частково зруйнований Остаточно Юдейська громада містечка розпалася після вивезення в 1942--1943 pp. в гетто і розстрілу майже всіх бурштинських євреїв.

На початку 50-х його знову перебудували: реконструювали внутрішнє приміщення, добудували другий поверх і влаштували в ньому поліклініку. Із шістдесятих років тут містилася поліклініка туберкульозного диспансеру (Додаток 5) [6].



3.3 Замок Яблоновських

Одні з перших власників міста - магнати Чарторійські за допомогою італійських майстрів збудували в Бурштині дерев'яний замок, якій в середині XVIII століття розібрав новий власник міста П.Беное, побудувавши замість нього новий мурований. Але й новий простояв недовго: на початку ХІХ століття нові господарі Бурштина Скрабеки збудували на його місці родовий палац з валом і ровом навколо. Палац прикрашали колони з капітелями, навколо було закладено дендропарк з рідкісними видами чагарників та дерев, а його алеями їздили кінні екіпажі. Проте й палац не дожив до наших днів - загинув в лихолітті Першої світової… І все ж таки, в Бурштині щось залишилося і є на що подивитися.

Саме в праці Р. Афтаназі можна вичитати, що панська резиденція, була пошкоджена водами Дністра під час паводку, тому її перше поверх було перелаштовано на склади та комори, а верхні приміщення взагалі розібрали. Нову резиденцію почали зводити неподалік старої десь на межі XVIII та ХІХ століть, та процес затягнувся не на один рік.

Стіни споруди прикрасили герби Абданк та Пилява, а також барельєфи зіз зображеннями путті, що граються з тваринами. В палаці була прегарна бальна зала, бібліотека з архівом роду Сенявських, Жевуських, Беное і Скарбеків. А в палацовій галереї зберігалися картини роботи Ф. Альбані, Ф. Бубермана, Й.Ендера, Й. Лампі-старшого та Й. Грасса (учня Рубенса). Звичайно ж, не обійшлося й без портретів власників палацу та їх предків (Додаток 6).

Відомо, що в резиденції зберігалася прекрасне розп'яття з слонової кістки роботи самого Б. Челліні. Про ті часи зараз нагадують лише листівки та, кажуть, спеціальний порцеляновий сервіз, на якому були вигравіровані види Бурштина та палацу, виготовлений львівськими майстрами.

Від колишньої величі маєтку Скарбеків (пізніше - Яблоновських) залишилася споруджена у 1813 році на кладовищі родинна каплиця-усипальниця Скарбеків - Яблоновських. Каплиця прямокутна в плані, має двоскатний верх та вищу за нього вежу-дзвіницю, в якій на висоті даху каплиці зроблено нішу з півциркульним завершенням. Після смерті дружини і дочки Ігнатія Скарбека в 1822 році в цю нішу було вмонтовано пам'ятник, верхня частина якого на даний час втрачена.

До наших днів зберігся постамент пам'ятника з двома ангелами по боках та викарбуваний надпис: "Ігнатій Скарбек в Людвіці з Потоцьких, найдорожчій дружині і Целестині - улюбленій дочці, положив 1822 р.[1, C.14-15].

3.4 Церква Всіх Святих і Священомученика Йосафата в Бурштині

Величезний греко-католицький храм у місті Бурштині Івано-Франківської області; осередок духовного життя.

Церква Всіх Святих і Священомученика Йосафата -- п'ятикупольна, має складне планування. Храм розрахований на 1 800 осіб, сягає 48 метрів заввишки, розміри -- 25Ч25 м (Додаток 8).

Надзвичайно пишним є архітектурний декор культової споруди -- її прикрашають численні пілястри, козирки, аркади тощо. Існують плани функціонального використання великих підвальних приміщень (під навчальні класи, бібліотеку, архів тощо).

Будівництво фундаменту Бурштинської Церкви Всіх Святих і Священомученика Йосафата було започатковано в червні 1992 року. Подальші кризові явища в економіці держави на декілька років перервали спорудження храму.

Будівельні роботи відновилися вже у 1998--99 роках, -- тоді будівельну бригаду у складі 21 працівника очолив майстер Петро Дмитрів. Вагому допомогу в будівництві церкви надала Бурштинська ТЕС, чиє керівництво виділило будівельні матеріали, власну бригаду з 10 будівельників тощо.

Освячення нового храму відбулося 2 грудня 2001 року. На відкриття церкви Всіх Святих і Священомученика Йосафата в Бурштин прибули владика Івано-Франківської єпархії УГКЦ єпископ-ординарій Софрон Мудрий та 14 місцевих священиків, також був присутнім на відкритті і священик Бурштинської православної церкви УПЦ КП «Преображення Господнього» о. Ігор Тичинський.

Настоятелями у новій церкві стали о. митрат Богдан Демків і о. Дмитро Шмігель. У травні 2002 року головою церковного комітету став Цимбалістий Богдан Михайлович.

У 2003 році розпочалось будівництво храмової дзвіниці.



Висновок

Бурштин -- місто обласного значення в Івано-Франківській області, розташоване у заплавній долині Гнилої Липи.

Містечко має 500-літню історію. У 1940-х роках Бурштин втратив міський статус, а на початку 1960-х років -- статус райцентру. Новий виток у розвитку Бурштина пов'язаний із початком спорудження потужної електростанції у заплавній долині Гнилої Липи, останній блок якої запустили у 1969 році.

Бурштин -- це передусім промисловий центр, неподалік від якого працює Бурштинська ТЕС, що є найбільшою на Прикарпатті тепловою електростанцією. Вона під'єднана до європейської енергосистеми й забезпечує електроенергією частину Європи.

У Бурштині збереглися сліди валів міського замку XVI століття. Колись у Бурштині був зведений також розкішний палац власників містечка -- Яблоновських, фасад якого прикрашали колони з капітелями, а навколо споруди було закладено дендропарк. На тепер усе, що збереглося від родини Яблоновських в Бурштині це споруджена в 1813 році в центральній частині кладовища каплиця-усипальниця Скарбеків-Яблоновських -- прямокутна в плані споруда з двосхилим верхом та вищою за неї вежею дзвіницею.

Сучасне архітектурне обличчя міста вималювалося переважно в 1-й половині 1970-х років, коли в Бурштині звели цілий ряд житлових будинків, споруд культурного призначення, промислових об'єктів тощо(Додаток 9)[4, C.573-574].



Список використаних джерел

1. Бурштин // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - 18с.

2. Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.- К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688с.

3. Енциклопедія Сучасної України. : Т.3. Біо-Бя. / Гол. ред. колегія: Дзюба І.М., Жуковський А.І., Романів О.М. та ін.; Керівник наук.-ред. підготовки ЕСУ Железняк М.С. - [б. м.] : Координаційне бюро ЕСУ НАН України., 2004. - 696 с

4. Федунків Зеновій. Коштовний камінь Прикарпаття: Історичні нариси про минувшину й сучасність міста Бурштина. - Івано-Франківськ, «Сіверсія МВ», 2006. - 824с.

5. Статут громади м. Бурштин та с. Вигівка Івано-Франківської області. Затверджено рішення сесії №10/54-15 від 29 травня 2015 р. Електронний ресурс: http://burshtyn-rada.if.gov.ua/pro-misto/statut-gromady-m-burshtyn-ta-s-vygivka/

6. Електронний ресурс: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/krayeznavstvo_digest/35975/22-05-2007



Додаток 1

Бурштин 1837 рік. Гравюра Карела Ауера



Додаток 2

м. Бурштин, школа і костел 1917 р



Додаток 3

архівне фото костелу до 1939 р.



Додаток 4

Колишнє приміщення аптеки № 50



Додаток 5

будинок (палац) культури, споруда 1908 року

https://io.ua/33648352



Додаток 6

Палац Скарбків Яблоновських

zommersteinhof



Додаток 7

Каплиця-усипальниця Скарбеків-Яблоновських

14 серпня 2017, 11:03:50 ЯдвигаВереск



Додаток 8

Церква всіх святих і священомученика Йосафата

12:15, 5 вересня 2009



Додаток 9

Размещено на Allbest.ru