Роль мови у формуванні культури

Для того, що б провести аналіз ролі мови у формуванні культури, нам необхідно докладніше вивчити деякі історичні аспекти. Ми не станемо заглиблюватися і розглядати історію становлення добре відомим нам стародавніх цивілізацій, а зупинимося лише на найранішому етапі, коли сама людська цивілізація була ще в самому початку свого шляху.

Найстародавніші свідоцтва існування людської культури знайдені в Східній Африці, їх вік - 3-3,5 млн. літ. [1] Це примітивні знаряддя, виготовлені з кременя. З появою людини і перших створених їм предметів - артефактів, починається, як ми знаємо, найтриваліший період історії - кам'яне століття. Він, у свою чергу, ділиться на палеоліт (стародавнє кам'яне століття), мезоліт (середнє кам'яне століття) і неоліт (нове кам'яне століття).

В епоху палеоліту людина оволоділа вогнем, навчився виготовляти десятки типів кам'яних, кістяних і дерев'яних знарядь, будувати штучні житла, став прикривати тіло шкурами тварин - з'явився примітивний одяг.

В кінці періоду, близько 40 тис. років тому, з'явилися вкладиші з кременевих пластинок, прикраси з кістки і рогу. Був винайдений с метальний наряд, риболовецький гачок, гарпун, голка, ніж і жировий світильник з гнітом. Люди навчилися споруджувати досить складні житла - обтягувати шкурами дерев'яний каркас, як будівельний матеріал використовували також кістки крупних тварин, наприклад, мамонтів. Шили хутряний одяг.

Мезоліт характерний головним чином для Північної і Середньої Європи (10-6-е тис. до н. е). В цей період людина почала шліфувати і свердлити каміння, виготовляти сокири з рукояткою, однополозні сани, човен і весло, лук і стріли. Для наконечників стріл став використовувати мініатюрні кам'яні пластини. Винахід човна, а також сітей різко підвищило роль рибальства.

На Близькому Сході близько 9000 р. до н. е. починається перехід до господарства, що проводить, - землеробству і тваринництву ("неолітична революція"). На європейському континенті перші сліди економіки, що проводить, відносяться до рубежу 7-6-го тис. до н. е. (на півдні Балканського півострова). В Європі в цілому неоліт датується 5-3-м тис. до н. е. [4] Цій епосі належить цілий ряд культурних інновацій, серед яких посуд з обпаленої глини (кераміка), прядіння і ткацтво (за допомогою найпростішого ткацького верстата) з шерсті, конопель, кропиви, льону. Одяг з шкур став відходити в минуле. З'явилися кремнієдобувні шахти, що свідчить про початок гірської справи. Значні зміни відбулися в будівництві. Стіна і будинок, винайдений ще в період мезоліту на Близькому Сході, з'явилися і в інших районах миру. Будівельними матеріалами служили цегла-сирець, глина для обмазки, дерево (жердини і цілі стовбури); з'явилися землянки.

Одним з найбільших культурних досягнень людства з'явилася металургія, що зародилася на Близькому Сході близько 6000 років до н. е. Людина почала проводити дрібні вироби (знаряддя праці, зброя, прикраси) з саморідної міді і інших металів, оброблених методом холодного кування. Наступало міднокам'яне століття - особлива проміжна епоха, пов'язана з формуванням передумов цивілізації. Ця стадія відзначена винаходом колеса, вітрила, гончарного круга, кінської збруї. В Північній Європі мідь з'явилася тільки біля 3000-го року до н. е. Проте скрізь переважали ще неметалічні знаряддя. [5]

Залізні знаряддя отримали широке розповсюдження на початку 1-го тис. до н. е. І лише в 1-м тис. н. е. на базі розвинутої чорної металургії в Центральній і Північній Європі склалися держави і цивілізації. Якщо судити по ролі заліза і сталі в світовій економіці, залізне століття у відомому значенні продовжується дотепер.

Соціальна і сімейна організація людей (неандертальців), співпадали - плем'я складав один рід з неврегульованими статевими відносинами (проміскуїтет). Така форма суспільства була прогресивною в порівнянні з ієрархічною праобщиною, що нагадує стадо: рівність всіх чоловіків і жінок в статевих відносинах вела до усунення конфліктів, до об'єднання суспільства. Проте при невеликих розмірах первинних пологів і відсутності контактів між ними протягом великих проміжків часу всі члени їх ставали близькими родичами. Кровозмішення вело до біологічної звироднілості і зникнення вигляду. Іншим недоліком проміскуїтету була культурна замкнутість племені: поряд протягом тисяч літ співіснували стоянки людей, що належать до різних археологічних культур.

На цьому рівні розвитку у людини і суспільства вже виявилася культова свідомість. Найстародавніша його форма - фетишизм, поклоніння предметам праці, рослинам, тваринним, камінню, вогню, яке грало важливу роль в первісній життєдіяльності. Становлення первинного племені-роду, усвідомлення своєї єдності через кровну спорідненість послужило перетворенню фетишів в тотеми, які первісні люди сприймали як своїх першопредків, прародителів.

Стародавня людина була упевнена в успіху лише тієї справи, за яку приносив найцінніший дар - людське життя. Наприклад, без людської жертви не можна було побудувати будинок.

Сучасна людина з'явилася в результаті переходу від комунальної праобщини до дуальної організації: племені з двох пологів, в якому чоловіки одного племені беруть в дружини жінок з іншого. Ця зміна була пов'язана із забороною на статеві відносини усередині праобщини в період полювання, польових робіт і т.п. для підвищення працездатності. Число заборон з часом зростало, але вони не торкалися представників інших общин. Відносини між членами сусідніх общин еволюціонували: від викрадення жінок (наречених) і зустрічей в священних гаях, де парам не загрожувало переслідування, до "узаконених відносин" між жінками і чоловіками різних племен. Дуальній організації племені відповідає виникнення парної сім'ї - украй нестійкої, не локалізованої (без постійного житла).

Подальший розвиток землеробства привів суспільство до неолітичної революції. В 6-3-м тис. до н. е. привласнююче господарство змінилося тим, що проводять, намітився перший розподіл праці на землеробство і скотарство. Підвищення значущості праці чоловіка і перехід до патріархального роду відобразилися на змісті обрядів. Так, з'явився обряд, що нагадує весілля. В ході ритуалу висміювалися неодружені чоловіки, символічно ховали жіноче божество.

Звироднілість міфів кожного попереднього ступеня соціального розвитку привела до появи різних літературних жанрів (фольклору), зокрема, казок, в яких міститься не тільки моральна оцінка окремого тотема, але і всього минулого стану суспільства як аморального (з позицій людини більш пізньої культури).

Первісна культура має синкретичний характер, тобто функції окремих форм суспільної свідомості не спеціалізовані, та і самі функції виділяються вельми умовно. Майстерне виконання наскального живопису (мал.4) указує на їх естетичне призначення, але безперечна і їх культова, магічна роль. Малюнки тварин, рослин, змій - це тотемні зображення. Поранені тварини, уражені намальованими і реальними списами (про що говорять подряпини на них - сліди попадань) малювалися з явною метою забезпечити вдале полювання і т.п.

Людина вчилася виміряти простір і час, що створило передумови до виникнення наукового знання. Вимірювання часу (пізніше) було нерозривний пов'язано з конкретними трудовими процесами і важливими для їх виконання явищами природи.

Ми з Вами можемо переконатися, що не так якось просто знайти точку відліку початку культурного розвитку людства, але, судячи з усього, саме на цьому етапі можна говорити про те, що відбувається становлення культури, не в тому розумінні, можливо, яке існує зараз, зовсім неосмислене, і зовсім не для особового розвитку, а для виживання, але це і є становлення і формування культури.

Уявлення про мову в культурах стародавнього Близького Сходу

А як же виникла мова, мова, те, що тепер ми називаємо комунікацією? Коли? Чи можемо ми встановити це хоч в якому-небудь наближенні або буду вимушений задовольнятися гіпотезами і припущеннями? Давайте спробуємо знайти відповідь.

Про те, що таке мова, як він виник, як з'явився лист, люди замислювалися вже у далекому минулому. Численні свідоцтва цьому ми знаходимо і в міфології багатьох народів стародавнього Близького Сходу, в тих, що дійшли до нас шумерських, аккадських, єгипетських, хеттських переказах, в яких знаходила вираз віра в створення мови і листа богами - як правило, покровителями відповідних міст-держав, а також віра в наявність у богів своєї мови, відмінної від людської мови.

Спеціальний же інтерес до мови прокидається, як свідчить історія, тоді, коли в центрі уваги людей опиняються основні його одиниці і правила їх вживання в мові. І його пробудженню в якнайдавніших державах сприяли ті багато в чому схожі проблемні ситуації, в яких стала усвідомлюватися необхідність забезпечити письмову фіксацію результатів різноманітної господарської, адміністративної, культової, дипломатичної і іншої діяльності і тим самим зробити можливою мовну комунікацію не залежної від чинників часу і простору.

Саме в близькосхідному регіоні були створені перші засвідчені людською історією системи листа. Тут біля 4-го тис. до н. е. з'явилася єгипетська іерогліфика, в 29-28 вв. до н. е. склався шумерський клинопис. Ці дві системи листа послужили прямими джерелами для формування багато кого подальших письменностей. [2]

Мистецтво листа у власному, термінологічному значенні припускає відчуття подільності звучної мови на дискретні і багато разів відтворні, пізнавані в різних контекстах мовні одиниці (такі, наприклад, як слова) і наявність інвентаря також відтворних і пізнаваних в різних контекстах графічних знаків, регулярно що співвідносяться з певними мовними одиницями. Передуючі листу протописьменности різних видів (і зокрема твори піктографії) не відповідали цим вимогам: вони забезпечували передачу лише смислової сторони повідомлень, а не передачу найзвучнішої мови і створюючих її мовних одиниць. Вони, як правило, не володіли наборами стандартних графічних знаків, які мали б певне прочитання (значення).

Перші системи листа були ідеографічними або семасиологічними (і перш за все логографічними). Їх зв'язок з піктографією (малюнчатим листом) особливо наочно виявлявся на початковому ступені їх формування. Піктограми продовжують використовуватися в сучасних суспільствах.

Поступово, в результаті тривалої еволюції, складалися, разом з ідеографічним принципом листа, силлабічний (фтоговий) і алфавітний (буквений) принципи. Створення і розповсюдження листа з'явилося найважливішою заслугою народів стародавнього Близького Сходу перед людською цивілізацією. [7]

Та все ж на стародавньому Близькому Сході - при високорозвинутій лінгвістичній практиці і багатстві емпіричних спостережень, при дуже високо розвинутій літературі, при безлічі вірних інтуїтивних припущень і зачатків парадигматичного аналізу - ще не склалася цілісна система теоретичного лінгвістичного знання і мовознавчої традиції, що відповідно сформувалася, що знаходить своє пояснення в неопрацьованості як філософського, так і теоретичного способів пізнання миру.

Активні і всебічні контакти стародавніх греків, а потім і римлян з народами Близького Сходу надали безумовний вплив на становлення грецької і римської культур. Завдяки тривалим зв'язкам з єгиптянами, фінікіянами, сірійцями, іудеями і іншими етносами цього ареалу греки і римляни добре знали близькосхідну науку, культуру і міфологію, зокрема єгипетські міфи про божественних творців мови і листа (букв), про покровителів листа і рахунку. Вони запозичили деяких персонажів з близькосхідних міфологічних систем в свій пантеон богів. Запозичення ж у фінікіян алфавіту є найнаочнішим матеріальним свідоцтвом таких контактів.