Українсько-болгарські гуманітарні зв’язки: історична перспектива

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українсько-болгарські гуманітарні зв'язки: історична перспектива

Болгарія - країна Південно-Східної Європи, яка одночасно належить до придунайських, причорноморських та балканських держав. Площа Болгарії - 111 тисяч км?. За державним устроєм - республіка. В адміністративно-територіальному відношенні поділяється на округи. За рівнем соціального та економічного розвитку посідає середнє місце в регіоні. Через її територію проходять найкоротші наземні шляхи із західної Європи до чорноморських проток і далі на Середній Схід. [15,с.153] Основне населення Болгарії - болгари складають 8,8 млн. чоловік. Загальна ж їх кількість - 9,5 млн. За межами Болгарії нараховується 500 тис. болгар. Половина з них мешкає в Україні. Дві третини населення Болгарії є жителями міст. Найбільші міста -Софія, Пловдив, Варна. Максимальна густота населення в країні характерна для межирічних улоговин і рівнинних територій.[15,с.155] Мова - болгарська, належать болгари до південної підгрупи слов'янської групи індоєвропейської сім'ї. Віруючі переважно православні, є невеликі групи католиків та протестантів, значна група мусульман.[8,с.25]

Сучасна територія Болгарії була заселена слов'янськими племенами з VI століття. В VII столітті сюди прийшли тюркомовні кочові племена болгар із Азії, дали назву країні та її народові,але в мовному і культурному відношенні були асимільовані слов'янами. В VII - XIV ст. Болгарія двічі була могутньою державою і займала значну частину Балканського півострова. Потім майже п'ять століть ( з 1396 по 1878 р.р.) вона перебувала під владою Османської імперії.Сучасні кордони Болгарії встановлені в 1940 році. [15,с.154]

Українсько-болгарські зв'язки мають давню історію. Згідно з науковим дослідженням, літописні записи на Русі велися до запровадження християнства.Найдавніші датовані історичні відомості збереглися у складі Никонівського літописного ізводу XVI ст. і відносяться до 864-867 років - часу князювання у Києві Аскольда. Йдеться про достовірність докладних записів щодо походу Кия у Болгарію. Розвивалася торгівля між Руссю і Болгарією. Вздовж узбережжя Болгарії проходив торговий шлях із "варяг у греки".Зв'язки активізувалися у Xст.Цьому сприяло входження земель уличів і тиверців,що межували з Болгарією, у сферу впливу Київської держави. Русь і Болгарія відстоювали свою незалежність, виступали проти експансії Візантії на їхні землі.

Згодом джерелом культурної спільності стала просвітительська діяльність Кирила і Мефодія, яка має непересічне значення для духовного розвитку слов'янських народів. [12,с.289] Кирило і Мефодій право називатися слов'янськими просвітителями заслужили тим, що створили слов'янську азбуку - глаголицю і витворили норми першої літературної мови слов'ян, зробили перші переклади основного корпусу християнської богослужби, а також підготували цілу низку учнів , особливо відомого на Україні Климента Охридського. [1,с.4] Становленню писемності на Русі сприяли твори Іоанна Екзарха Болгарського, Климента Охридського, Константина Преславського та ін. Найпопулярнішою на Русі була "Азбучна молитва", видатна памятка староболгарської культури.[і.к.,с.288]Після того, як Візантійське панування було повалене, до Болгарії надходять з Київської Русі оригінальні твори - "Слово про закон і благодать" Іларіона, "Слово про віру варязьку" Феодосія Печерського тощо. Давньоруські майстри в оформлленні рукописних книг йшли самобутнім шляхом, поєднуючи візантійські та болгарські традиції з елементами народного мистецтва. Така самобутність виявилася в Остромировому Євангелії. У процесі взаємообміну літературою між Болгарією та Київською Руссю були вироблені спільні принципи оформлення рукописних книжок. Взаємозв'язок Русі з Болгарією та Македонією XI ст. засвідчують спільні риси фрескового мистецтва Софії Київської та Софії Охридської. [12,с.289] А енколпіони зі зображенням Бориса і Гліба знайдені під час розкопок у болгарських містах Тирново і Преславі. Через посередництво болгар на східнослов'янських землях поширюються ідеї ісихазму (релігійно-філософське вчення богословів Григорія Синаїта і Григорія Палама). Деякі положення ісихастів лягли в основу Євтимієвої реформи слов'янської писемності, що стосувалася головних засад перекладання з грецької мови, її правопису і графіки.

На українських землях поширення Євтимієвого правопису та стилю плетіння словес пов'язане з діяльністю болгарських церковних та культурних діячів Кипріана(бл. 1330-1406) і Григорія Цамблака(бл. 1364-1420). Вони прибули в Україну разом з іншими представниками болгарської культури. Кипріан був обраний митрополитом київським і литовським. Він сприяв відбудові Софійського собору у Києві. У 1415-1419 роках митрополитом Київським став Григорій Цамблак. [12,с.290] Г. Цамблак залишив помітний слід в історії українського письменництва. Протягом XIV- 2-гої пол.XV ст. українська література не мала письменника, який міг би зрівнятися з ним красномовством і художньою досконалістю. Він завжди у всьому відстоював православну віру і самобутню культуру болгар, мав прогресивні погляди. У Болгарії Цамблака знає кожен. Там видані його найцікавіші твори. [9, с.5]

Українська культура XIV-XV століття внаслідок другого південнослов'янського впливу розвивалася в єдиному східноєвропейському культурному процесі. [12,с.290] В образотворчому мистецтві виробляється спільний візантійсько-словянський (палеологівський) стиль. Ознаки цього стилю характерні для багатьох болгарських мініатюр XIV ст. Художники значну увагу приділяють моделюванню форми, уникають надмірного дроблення деталей. В Україні подібний спосіб зображення мініатюр зустрічається в Київському євангелії(1393), Київському псалтирі(1397), Луцькому євангелії. Про поширення в Україні традицій болгарського середньовічного мистецтва свідчить мініатюра Кенінгсберського літопису, на якій зображено Кирила і Мефодія , а в XV ст. парні портрети Кирила і Мефодія входять в іконографію українського живопису та графіки. З болгарською літературою був добре ознайомлений Іван Федоров. Болгарські живописці зверталися до традицій мистецтва Київської Русі. Так, при росписах церкви Петра і Павла у Тирново вперше у болгарському монументальному мистецтві зображені давньоруські святі - Борис і Гліб. Визвольна боротьба українського і болгарського народів широко відображена у болгарському й уукраїнському фолькльорі, літературі і мистецтві. Чернець Паїсій 1762 р. написав книгу "Історія словянсько-болгарська", яка започаткувала болгарське національне відродження. Спільні українсько-болгарські тенденії помітні в XVII-XVIII ст. у станковому живописі, передусім в опрацюванні популярного сюжету про Георгія-Побідоносця. [12,с.291] В Україні у братських школах і Києво-Могилянській академії здобували освіту вихідці із Болгарії , так у Києві навчався болгарський художник Димитр Петрович. З київськими художниками підтримували підтримували творчі контакти болгарські митці з приватної школи Христо Димитрова.

Помітну роль у болгарському національному відродженні XIX ст. відіграв вчений із Закарпаття Ю.Венелін (справжнє прізвище - Гуца). Він написав граматику болгарської мови, праці з болгарської історії, літератури, етнографії, досліджував питання історії і культури українського народу, зокрема Карпатської Русі. Вагомий внесок в розвиток українсько-болгарських культурних звязків зробили вчені І. Срезневський, О.Бодянський, В. Григорович (знайшов Хілендарські листки), М.Мурзикевич. З Україною пов'язна діяльність багатьох представників болгарської культури. Найбільший болгарський культурно-освітній осередок виник в Одесі. Тут вийшла друкуом одна з найперших у світі у XIX ст. книг болгарської поезії - "Стоянъ" і "Рада" Найдена Герова(1845). В Одеській духовній семінарії здобув освіту народний поет Болгарії Добри Чинтулов.

З 1863 року в Одесі жив поет і публіцист, національний герой болгарського народу Христо Ботев(1848-1876).У його поезії звучать громадянські мотиви за визволення батьківщини("Боротьба", "Моя молитва", "Наступає темна хмара"). Він переклав болгарською мовою історичну драму М. Костомарова "Кремуцій Корд". Серед перекладачів поезії Ботева - П.Грабовськй, В.Сосюра, П.Тичина, Д.Павличко та ін.

Значний вплив на розвиток болгарської літератури і поезії мала творчість Т.Г. Шевченка. [12,с.292] В Україні деякий час жили болгарські літератори Р. Жинзифов, Л. Каравелов, П.Р. Славейков, які перекладали і пропагували твори українського поета, здебільшого Т.Г.Шевченка. Письменник І.Вазов(1850-1921) після встановлення у Болгарії реакційного режиму(1885) жив і творив у Одесі. Відомі його роман "Під ігом", вірші "Іванка", "Красуня", поема "Громада",які він тут написав. Болгарський літературознавець В. Велчев у статті "Шевченко і болгарська література" (1964) розглядав питання про вплив творчості Т.Шевченка на прогресивну літературу Болгарії. До творчості Т.Шевченка зверталися болгарські письменники Т.Влайков, Г.Бакалов, Г.Белев, Н.Вапцаров. У Болгарії також добре була відома творчість Марка Вовчка, яка сприяла розвиткові болгарської прози.

Українсько-болгарські зв'язки урізноманітнюються наприкінці XIX- на поч.XX ст. На запрошення болгарського уряду до Софії приїхав видатний український вчений М. Драгоманов. Він працював професором університету у 1889-1895 роках, виховував болгарську молодь у дусі свободи, займався також дослідженням болгарського фолькльору. [12,с.293]

В Україні деякий час перебував відомий болгарський історик-славіст М.Дринов.У 1858-1861 р.р. він жив у Києві, відвідував філософський клас Київської духовної семінарії, з 1875 року працював працював професором слов'янознавства Харківського університету, брав участь у роботі історико-філологічного товариства при Харківському університеті, очолював його у 1890-1897 роках.

Зміцненню науково-літературних зв'язків сприяла діяльність І.Шишманова, М.Павлика, В.Гнатюка. В Болгарії 1894-1895р. Леся Українка написала поезії громадянського значення ("Раді на незабудь", "І все-таки до тебе думка лине" , "Північні думи", "Товаришам"). Творче спілкування з П. Тодоровим дало поштовх О. Кобилянській для створення повісті "В неділю рано зілля копала". П.Тодоров перекладав твори О.Маковея, О.Кобилянської.

Чималий внесок у розвиток українсько-болгарських культурних зв'язків зробив І.Франко. У його творчій спадщині - переклади з болгарської мови, численні дослідження з історії болгарської літератури, фолькльору. Він спілкувався з болгарськими вченими і письменниками І.Шишмановим, Л.Мілетичем, С.Романським, П.Тодоровим. У праці "Історія української літератури" І.Франко звертається до староболгарського письменства, аналізує творчість К.Охридського, І.Екзарха. В 1986 р. І. Франко виявив і опублікував новий список азбучної молитви. Він переклав "Азбучну молитву" німецькою мовою, що дало змогу європейському світові ознайомитися з найстарішою пам'яткою слов'янської писемності. В історичному контексті І. Франко розглядає антифеодальний селянський рух в Україні (опришківський рух у Карпатах) та гайдуцький рух на Балканах. В Болгарії першою була опублікована повість І.Франка "Як пан собі біди шукав" у перекладі Г.Бакалова. Творчість І.Франка відома в Болгарії як в ідейно-тематичному, так і жанрово-стильовому аспектах. Серед перекладачів творів І.Франка - болгарські майстри слова П.Славейков, Н.Лілієв, І.Дойчинов, Л. Стоянов, Гео Мілев, П.Сімов, В.Свінтіла та ін. [12, с. 294]

У Софії 1920 - 1944 роках діяло Болгарсько-Українське товариство, засноване професором І.Шишмановим(1862 - 1928).

У післявоєнний період з'явилися болгарські переклади творів М.Рильського, М.Бажана, А.Головка, П. Воронька, О.Гончара, М.Стельмаха, Д.Павличка, І.Драча. В Україні та у Львівському та Київському університетах здійснюється підготовка болгаристів. Вийшла антологія болгарської поезії, українською мовою перекладено твори Х.Смиренського, Д.Димова, Л. Стоянова та інших.

З Болгарією повязана творчість українського скульптора М.Паращука (1878 - 1963). Він створив погрудний портрет М. Драгоманова де вчений зображений у молодому віці, пам'ятник на могилі М. Драгоманова, пам'ятники болгарським діячам культури А. Константову, П. Яворову, М. Дринову .

Українсько-болгарським культурним звязкам присвятили розвідки болгарські вчені (П. Атанасов, Е.Георгієв, О.Кетков, С.Русакієв, Л. Терезійська) та українські дослідники (І.Свєнціцький, Л.Сохань, О. Грибовська, В.Дмитрук, В. Захаржевська, М. Гольберг, О. Шпильова). За популяризацію болгарської літератури в Україні були нагороджені Д.Павличко, О.Кетков, Д.Білоус, В. Захаржевська, М,гольберг, О.Шпильова. Зараз успішно проходить обмін кінофільмами, виставками творів художників, гастролями музичних та театральних колективів. [12, с. 294]

Отже, тісні взаємини між Україною та Болгарією закладалися ще в часи Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Українсько-болгарські відносини позначаються широким спектром знакових постатей: брати Кирило та Мефодій - праотці словянської писемності , український вчений і письменник болгарського походження М. Драгоманов, поетеса Леся Українка, скульптор М. Пращук, політичний діяч Христю Ботєв, який вчив і творив на Одещині та інші.[10,с.2]

Знаковою постаттю в політичній сфері можна вважати Х.Г. Раковського , яки працював головою раднаркому України з січня 1919 року до липня 1923 року. Це видатний дипломат, який виступав проти диктаторського відношення Сталіна , зарекомендував себе, як дієвий і талановитий голова першого уряду УССР.[14,с.3] Раковський був противником насадження російської мови і закликав вчити україньку мову, намагався добитися визнання України державами Заходу.[11, с.5]

Переселення болгар на теритоію України розпочалося ще в 2-гій половині ХІХ ст. Цей процес був повязаний з Османським ярмом в Болгарії. На півдні України болгари складали значну частину населення , а процес виникнення національних районів розпочався ще в 1920-их роках . В 1925 -1926 роках вже діяло 74 болгарські школи. .[8,с.27]В 1932 році було відкрито болгарський сектор при Одеському сільськогосподарському інституті. А у культурно-освітній роботі серед болгарського населння важливе місце належало секторам всеукраїнського віділення Центрвидаву та Укрдержнауквидаву. 20.05.1934 року оформився болгарський колгоспний театр-студія імені георгія Дмитрова. Основне болгарське населення зараз зосереджено в 57 селах, а міське переважає в містах Болград та Ізмаїлі, найкомпактніше заселений Болградський район на Одещині. [8, с.28]

Понад 230 тисяч болгар проживають на території України , хоча за даними болгарської сторони ця цифра складає 1млн 300 тис. Це найбільша поза межами історичної Батьківщини болгарська спільнота. Вони мають рівні правові можливості з іншими громадянами щодо самореалізації в усіх сферах еконмічного, соціального та культурного життя. Так, у Запорізькій області до місцевої ради обрано 5 болгарських депутатів, районної - 29 ,сільської - 129. Інереси болгарської меншини представляють національно-культурні товариства, які працюють в АРК, Києві, Запорізькій, Одеській, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях. В Одесі функціонує Асоціація болгаських національно-культурних товариств і організацій. Під егідою болгарських національно-культурних товариств в Україні проводяться культурно-мистецькі заходи: свято словянської писемності та культури, художні виставки і фестивалі. За 2 роки у Києві, Одесі, Сімферополі та Бердянську створено болгарські національно-культурні центри, видаються газети, розширюється мережа шкіл, працюють недільні школи. У липні 2000 року між міністерствами освіти і науки двох країн було вирішенне питання щодо розвитку болгарської гімназії ім. Х.Раковського. Нині ця гімназія успішно функціонує у місті Приморську Запорізької області, функціонує українсько-болгарський ліцей, де викладається болгарська мова, література та історія, ліцеїсти щорічно проходять лінгвістичну практику в Болгарії. У 43 школах Одеської області майже тисяча учнів вивчає болгарску мову , 70 - факультативно. У Запорізькій області болгарську мову, як предмет вивчає 1074 учня, факультативно - 470. Культурно-мистецьке життя болгар в Україні репрезентують 5 самодіяльних художніх колективів.У с.Делени Одеської області створено фолькльорно-етнографічний центр Старовинна болгарська хата, у с. Тернівка Миколаївської - болгарський народний музей та етнографічний центр.[6,с.3] В Південній Пальмірі зявилась ще одна громадська організація - конгрес болгар України під проводом Ю.Граматика.[2,с.5] А в Києві працює товариство болгарської культури "Радолюбіє", яке з року в рік проводить присвячені святам концерти, конференції, фестивалі, демонстрації художніх фільмів, організації фотовиставок.[4,с.3] У м. Одеса виходить болгарський щотижневик "Роден край". Болгарською мовою ведуться радіо- і телепередачі. Педагогічні кадри в місцях, де компактно проживають болгари, готують Бердянський та Львівський університети, Білгород-Дністровське педагогічне училище. [8, с.28] Щорічно відбувається собор болгар України. Вперше це відбулося в 2001 році в с.Мала Перещепина, адже саме тут в 1912 році було знайдено поховання володаря Булгарії хана Курбата - надзвичайно впливової і знатної особи. Згодом цей собор став традицією і вже проходить в деяких інших містах (м.Одеса, с. Нові Санжари). [7,с.2] Після отримання Україною незалежності міністерства освіти України та Болгарії уклали двосторонній договір, в рамках якого нині щорічно на навчання у вузи сусідньої держави направляються близько 100 українських болгар. У вузах Софії, Габрово та Варни Болгарія провадить перепідготовку викладачів болгарської мови, забезпечує спеціалізовані школи України підручниками та наочними посібниками, зберігається етнічна самобутність болгарської діаспори в Україні, в чому мав змогу наочно пересвідчитися президент Болгарії Георгій Пирванов.[3,с.3] З 1991 року ведеться підготовка спеціалістів в Благоєвградському університеті. Обговорюються перспективи щодо створення кафедри україністики в даному університеті. Вже зараз тут оргнізовано цикл лекцій з української мови.[13,с.3] В 2004 р. було підписано між премєр-міністром Укаїни і Болгарії угоду про проведення допомоги в цивільних справах, про співпрацю між міністерствами юстицій, угоду про взаємну охорону секретної інформації.[5,с.4]

Отже, українсько-болгарські звязки розвивалися протягом довгого часу, чому сприяли відомі болгарські та українські діячі та і зараз вони розвиваються дуже інтенсивно, створюються двосторонні договори між державами, відбувається взаємодія в науковій, освітній, культурній, політичній сфері тощо.

історія просвіттельський культурний правопис

Список використаних джерел

1. Белий Л. Слов'янські апостоли Кирило і Мефодій на прехресті історії і сьогодення // Дзеркало тижня (Київ). - 2004 . - 22 травня. - с.4

2.Бойко Л. Болгари в Україні //Урядовий кур'єр (Київ). - 2007. - 4 вересня. -с.5

3. Бойко Л. Українсько-болгарська двостороння угода //Урядовий кур'єр (Київ). - 2003. - 4 лютого. - с.3

4. Болгарська діаспора у Києві // Український форум (Київ). - 2000. - 21 лютого. - с.3

5. Взаємовигідна співпраця // Робітнича газета (Київ). - 2004. -28 травня. -с.4

6. Відинськи В., Райлеску П. Болгари на українській землі //Урядовий кур'єр (Київ). - 2001. - 15 вересня. - с.3

7. Живейте в съгласье // Молодь України (Київ). - 2001. - 25 вересня. - с.2

8. Етнічні спільноти України: Довідник. - К.: "Фенікс", 2001. - 252 с.

9. Пелешенко Ю. Григорій Цамблак// Молодь України (Київ). - 1991. - 27 лютого. - с.2

10. Пліч-о-пліч шляхом інтеграції//Урядовий кур'єр (Київ). - 2005. - 22 січня. - с.3

11. Станчев К. Християн Раковський // Голос України (Київ). - 2005. - 30 листопада. - с. 5

12. Українська культура: історія і сучасність. - Л.: "Світ",1994. - 456 с.

13. Укрінформ. Україні потрібні національні болгарські кадри // Українське слово (Київ). - 1998. -11 травня. -с.4

14. Фатеев П.С. - Х. Г.Раковский: Краткий очерк жизни и деятельности. - К.: О-во "Знание" УССР, 1989. - 48 с.

15. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія.Зарубіжні країни: Підручник. - К.: Либідь, 2000. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru