Матеріальна культура західнослов’янських народів у ХХ столітті
Специфіка матеріальної культури Польщі, Чехії та Словаччини у першій половині ХХ ст. Особливості культурного життя польського чеського та словацького населення у післявоєнні роки. Вплив радянської культури на побут західнослов'янських народів у ХХ ст.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.06.2012 |
| Размер файла | 30,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Матеріальна культура не лише зберігає пам'ять про національну історію і традиції. Матеріальна культура - це культурна спадщина, накопичена віками, це історична пам'ять, генетичний код нації.
Свідомість традиційної культури як духовно-моральної основи виховання людини в силу властивої їй здатності формувати базові ціннісні характеристики особи, системної цілісності у взаємозалежності різних її сторін, явищ і процесів дозволяє розкрити зміст народних традицій, визначити місце і роль народної спадщини в сучасній соціокультурній ситуації.
Матеріальна культура західнослов'янських народів у ХХ столітті починає придбавати свою специфіку - поступово відходячи від національних традицій, побут і культура чехів, словаків і поляків стає близьким до сучасної європейської культури ХХ століття. Специфіка рис матеріальної культури західнослов'янських народів полягає в тому, що на неї був накладений відбиток культурних віянь СРСР.
Актуальність теми реферату визначається тим, що матеріальна культура є єднальною ниткою, що сполучає багато поколінь і дозволяє різним етносам зберегти свою специфічність і неповторність. Національна культура унікальна і є нескороминущою цінністю. Учені визнають не лише самоцінність національної культури, але і рівноцінність культур різних етносів. При цьому відзначається, що внесок національної культури у розвиток і становлення сучасного соціокультурного простору не залежить від чисельності народу і історичного періоду.
Джерельна та історіографічна база. Джерелами роботи є різні збірки документів дипломатичних відносин. Вивчення культури та побуту західнослов'янських народів в ХХ столітті займалися вчені історики у загальному контексті історії Південних та Західних слов'ян, зокрема це В. Гуса, Г.П. Мельников, И.В. Михутина та інші, а також посібники з історії матеріальної культури та спеціалізовані праці - О.А. Ганцька, Н.Н. Граціанська, Ф. Готтенрот та інші.
Метою роботи є надати характеристику особливостям матеріальної культури західнослов'янських народів в ХХ столітті.
Сформульована мета передбачає постановку та вирішення наступних завдань:
- розглянути специфіку матеріальної культури Польщі, Чехії та Словаччини у першій половині ХХ століття;
- виявити особливості культурного життя та побуту польського чеського та словацького населення у після воєнні роки;
- відзначити вплив радянської культури на побут західнослов'янських народів у ХХ столітті.
Об'єктом роботи є національна культура, побут та мистецтво побут західнослов'янських народів у ХХ столітті.
Предметом виступає особливості матеріальної культури Польщі, Чехії та Словаччини у ХХ століття.
культурний польський чеський побут
1. Специфіка розвитку матеріальної культури Польщі у ХХ столітті
Утворення незалежної держави створило сприятливіші умови для розвитку польської культури, освіти і науки. Міське населення, у тому числі і недавні вихідці, з сіл втрачали зв'язки з традиційною культурою, сприймали нові зразки, що створюються інтелігенцією або запозичені з-за кордону. Це торкалося одягу, облаштування жител, сімейного життя, організації вільного часу. Міський спосіб життя і культурні стереотипи проникали і в сільське середовище, особливо сприйнятливою до нових віянь була селянська молодь.
Архітектура. З сучасних класифікацій регіональних типів польського житла відома запропонована Ю. Тлочеком в роботі «Chalupy polskie». Вона створена на основі комплексу особливостей, характерних для житла різних районів. Таких районів Тлочек вказав для Польщі шість: Карпатський, Підкарпатська улоговина, смуга древніх гір і височин, смуга центральних низовин, північний озерний край, приморські низовини. У кожному районі він виділяє по декілька типів, усього їх налічується. Таке ділення здається нам занадто дробовим, деякі типи в класифікації Тлочека можна об'єднати, бо відмінності між ними незначні. Іншим недоліком цієї класифікації є недооцінка чинника часу, що призводить до змішення регіональних типів, характерних для різних хронологічних періодів. При всім тім класифікація Тлочека дає деяке уявлення про реально існуючі різновиди польського селянського житла.
Вигляд міст сильно відрізнявся і поступово мінявся, і не лише їх центральних або аристократичних районів, але і околиць, на яких зводилися будівельними кооперативами відносно недорогі житлові будинки з сучасними зручностями. Газове освітлення вулиць було всюди витіснене електричним, все більше міст будувало водопровідні і каналізаційні мережі. Але зберігалися і трущоби, що не відповідали самим елементарним санітарним нормам.
Доступнішою стала медична допомога. У 30-і рр. медичні кооперативи стали створюватися і в селах, але міста по кількості лікарів на душу населення як і раніше значно їх випереджали.
Все більшу роль в життя людей грав спорт, що перестав бути привілеєм багатих. Широке поширення отримали робочі спортивні клуби. Здоровий спосіб життя і заняття спортом активно пропагували спілки сільської молоді. Польські спортсмени вийшли на міжнародну арену. Широкої популярності у світі набули польські бігуни Я. Кусочиньський (чемпіон олімпійських ігор в Лос-Анджелесі в 1932 р.) і С. Власевич (чемпіонка олімпіади в Лос-Анджелесі і срібна призерка олімпіади у Берліні в 1936 р.), льотчики Ф. Жвирка і С. Вигура та ін. Популярністю користувалися футбол, веслування, кінний спорт.
Швидкий розвиток залізничного, морського і авіаційного транспорту, створення сучасних виробництв, а також потреби армії в нових видах озброєння стимулювали інженерну і конструкторську думку. У 1938 р. на авіаційній виставці у Белграді польський бомбардувальник «Лось» зайняв перше місце, випередивши англійські, німецькі і італійські літаки. Великим досягненням стало створення польськими фахівцями машини «Енігма», за допомогою якої військова розвідка отримала можливість дешифрування найтаємніших військових шифрів Німеччини. Під час війни поляки передали її своїм західним союзникам.
Війна і окупація нанесли великий ущерб польській культурі. Було зруйновано більше 5 тис. шкільних будівель, знищені повністю або частково багато інститутів, бібліотеки, архіви, безцінні пам'ятники архітектури. Розграбуванню і знищенню піддалися цінні музейні і приватні колекції. У руїнах лежали Варшава, Вроцлав, Гданськ та ін. міста.
Перші післявоєнні роки пішли в основному на відновлення матеріальної бази культури і освіти. Індустріалізація зажадала підготовки великого числа інженерно-технічних працівників. З цією метою була створена мережа технічних інститутів і технікумів. Разом із старими університетами з'явилися нові: в Лодзі, Вроцлаві, Торуні, Гданську, Любліні, Катовицах, Щеціні.
Якщо в міжвійськові роки основними центрами наукових досліджень були університети, то після війни ситуація змінилася. У 1951 р. на базі Польської Академії знань створюється Польська Академія наук, у рамках якої діють десятки академічних інститутів, що займаються фундаментальними дослідженнями в різних галузях науки. Третім структурним підрозділом наукових досліджень, особливо прикладного характеру, стали численні галузеві науково-дослідні інститути.
Гуманітарні науки тривалий час знаходилися під потужним ідеологічним пресом. Особливо це торкалося історії, соціології, філософії, літературознавства, політекономії, але з кінця 50-х рр. цей тиск став поступово слабшати. Цікаві дослідження, особливо історичні, проведені польськими ученими, що проживають на заході.
Система державного патронату над культурою, що склалася і кінці 40-х рр., мала як позитивні, так і негативні сторони. За допомогою держави була створена широка мережа наукових і публічних бібліотек, музеїв, палаців і будинків культури, видавництв, театрів і кінотеатрів, що дозволяло широким шарам суспільства залучатися до досягнень національної і світової культури. У 50-і рр. пануючим напрямом в мистецтві став соціалістичний реалізм. Свій помітний слід він залишив в архітектурі Варшави і ряду інших міст. Але в 60-і рр. соцреалізм втратив свої провідні позиції. Сьогодні польська культура є виключно багатою картиною, що вміщує всілякі стилі і напрями творчості від реалізму до найсучасніших напрямів авангарду.
За післявоєнні роки істотні зміни зазнало культурне місце існування поляків. Велика їх частина живе в містах, багато в стандартних багатоквартирних будинках. Іншим став вигляд сів, і тут переважає стандартна цегляна забудова. Художні смаки основної частини поляків формуються вже не традиційним фольклором, а телебаченням, у тому числі супутниковим і кабельним, кіно, радіо, пресою, різними формами поп-мистецтва, масовою модою.
Істотні зміни сталися в образі життя поляків. До їх побуту міцно увійшли автомобіль, заняття спортом, туризм, включаючи і міжнародний, аудіо- і відеотехніка і інші досягнення сучасної цивілізації.
2. Особливості матеріальної культури Чехії та Словаччини
Створення незалежної держави чехів і словаків сприяло підйому їх національної культури, що проявилося особливо в перше десятиліття його розвитку. В порівнянні з попереднім періодом посилилися творчі функції культури, спрямовані на досягнення національної консолідації. З'явилися сприятливіші умови для її усебічного розвитку.
Чеська і словацька культура розвивалася виходячи з потреб громадського розвитку в нових умовах, черпаючи стимули в національних традиціях і джерелах, але не втрачаючи при цьому зв'язків з іншими європейськими культурами, особливо французькою. Успіхам національних культур сприяв досить високий рівень освіти і грамотності усіх (особливо чеських) шарів суспільства. Була сформована розгалужена структура шкільного утворення усіх східців із застосуванням найсучасніших методів навчання.
Існувала також широка мережа установ культурно-просвітницького характеру. Чеському суспільству було властиве шанобливе ставлення до освітніх і культурних цінностей, сформоване ще в епоху національного Відродження.
Художня культура, образотворче мистецтво розвивалися в тісному контакті із загальноєвропейськими творчими і ідейними шуканнями.
Популяризації культури і наукових знань сприяли сучасні технічні засоби: кіно, радіо, а також численні періодичні видання на усіх мовах національних груп, що населяли країну.
У живописі разом з такими визнаними майстрами, як художник М. Швабинський, працюють послідовники авангарду Е. Філла, Б. Кубішта, В. Шпала, Я. Зрзави, Й. Чапек та ін. В скульптурі помітний слід залишили оригінальний традиціоналіст і містик Ф. Билек, талановиті, тяжіючі до класичних зразків монументалісти Я. Штурса і Й. Маржатка, авангардист О. Гутфройнд та ін. Сюрреалізм в образотворчому мистецтві представляли Й. Штирський, І. Шима, М. Чермінова.
Європейську популярність здобули роботи представників чеської архітектурної школи Я. Котери і Й. Гочара, П. Янака та ін. Великий внесок у розвиток сучасних течій внесла чеська школа модерну (сецессіон), функціоналізму і конструктивізму.
Спроби визначення регіональних типів житла Чехії і Словаччини були зроблені вже рядом учених Чехословаччини. При цьому враховувалися багато ознак, характерних для будинку тій: або іншій області. Ці ознаки, правда, найчастіше відносилися до зовнішньої прикраси будинку, форми його фронтону і т.д., т.е. небилиці істотними.
Перший детальний опис локальних типів житла дав старий чехословацький етнограф До. Хотек. При виділенні регіональних типів житла усередині Чехії, Моравії і Словаччини враховувався цілий комплекс ознак, специфічних для житла певного району. Це були форма поселень і двору, планування житла, його опалювальний пристрій, побутове використання окремих приміщень, зв'язок з господарськими будівлями, будівельний матеріал і техніка, поверховість дома і т.д.
З цією дробовою класифікацією Д. Хотека в цілому погоджувалися і в якійсь мірі її уточнили Е. Балаш і В. Пражак. Перший детальний опис народного житла лужицьких сербів міститься в роботі Е. Дейчмана «Лужицька дерев'яна архітектура». При виділенні регіональних типів він також враховував цілий комплекс ознак, віддаючи перевага, правда, будівельній техніці. Особливу увагу Е. Дейчман приділив будівлям типу Umgebindehaus (назва, що затвердилася в німецькій літературі), в яких дах або другий нависаючий поверх навколо хати або тільки у фронтону підпиралися стовпами, сполученими арками. Цей вид будівель зустрічається ще в північно-західних районах Чехії, польської Сілезії, Саксонії і Тюрінгії. Ймовірно, Калюжка була центром його поширення, а походження могло бути пов'язане з підсеневим типом польських будинків.
Починаючи с ХХ століття успішно розвивалася чеська наука, зосереджена в основному в університетах, передусім Карловому. Широкої популярності набули роботи в області природних і технічних наук, історії, соціології, археології.
У міжвійськове двадцятиріччя поступово набирала підйом і словацька культура, що випробовувала партнерську підтримку чеської культури. Були створені умови для формування словацької національної інтелігенції. Зникла загроза мадяризації словаків, хоча політика «чехословакізму» проявила себе і у сфері культури.
Взаємна співпраця і взаємодія чеської і словацької культур сприятливо позначалося на обох сторонах. Безпосередні контакти, що встановилися, з європейськими прогресивними течіями сприяли поступовому подоланню консервативних і клерикалізму настроїв в словацькому середовищі. У Словаччині багато в чому наново створювалася система освіти, відкривалися сотні нових шкіл, середніх учбових закладів.
У образотворчому мистецтві яскравий слід залишили такі художники, як М. Бенка, Л. Фулла, Д. Сокіл (потім працював в Мексиці), М. Галанда, Я. Желибский, Ц. Майерник (останні двоє в роки другої світової війни жили і працювали в Празі), скульптори Я. Кониарек, Ф. Штефунек, Й. Костка, Р. Прибиш, Ф. Гибала та ін.
Словацькі архітектори і будівельники звели комплекс міжнародного ярмарку на набережній Дунаю у Братиславі.
Після встановлення в 1948 р. монопольній політичній владі КПЧ почалася ідеологізація усіх сфер життя, включаючи науку і культуру. Під строгим державним патронатом розвивалася також освіта. У цій сфері влада спиралася на існуючу широку мережу учбових закладів усіх рівнів. Основний упор робився на заміну ліберального характеру колишньої системи освіти і створення новим. За законом 1948 р. про єдину школу вводилося загальне, обов'язкове і безкоштовне навчання.
Державна політика була націлена на розвиток вищої освіти і одночасно - на кардинальну зміну соціального складу студентів за рахунок залучення робочої і селянської молоді. У кінці 80-х рр. в країні налічувалося 37 вищих учбових закладів, включаючи ряд відкритих в 60-і роки чеських і ще більше - словацьких університетів і технічних вузів.
За роки «реального соціалізму» було утворено безліч науково-дослідних центрів як в області природних, так і гуманітарних наук. Чехословацька і Словацька академії наук об'єднували майже 150 науково-дослідних інститутів. Більшість фундаментальних досліджень проходили в руслі тісної науково-технічної співпраці з іншими країнами - членами СЕВ. Чеські і словацькі учені традиційно входили в найбільш впливові міжнародні наукові організації. Про світовий рівень науки свідчило присудження Нобелівської премії корифеєві полярографії (новій галузі аналітичної хімії) чехові Ярославу Гейровському.
Чеському і словацькому прикладному мистецтву, як правило, властиве уміле поєднання традиційних і нових форм. Твори із скла, текстилю, дерева і металу відомі у багатьох країнах і мають заслужений попит. По ескізах таких майстрів, як Фулла і Алекси, виконані багато словацьких гобеленів.
Неповторний колорит чеській столиці надають сучасні скульптурні шедеври, такі, як пам'ятники 50-х років - Яну Жижке на горі Жижков в Празі, художникові Й. Манесу (Богумил Кафка); Яну Гусу у дворі середньовічного університетського центру «Каролинум» (Карел Лидицький); пам'ятник письменниці Божене Немцовой на Слов'янському острові (Карел Покірні); композиція В. Маковського «Нове століття» та ін.
Помітних творчих успіхів нині досягли багато чеських і словацьких майстрів, що вийшли з майстерні Й. Вагнера у Вищому художньо-промисловому училищі в Празі. Найбільш маститі - це чеський скульптор Олбрам Зоубек, чия творчість надихається блискучою середземноморською архаїкою, і словацький майстер Людвик Коркош, що використовує невичерпні традиції національної дерев'яної скульптури. До народних традицій звернена творчість іншого видатного словацького скульптора В. Компанека.
До архітектурних досягнень післявоєнного періоду безперечно варто віднести відомий комплекс міжнародного машинобудівного ярмарку у Брно (З. Алекс, Ф. Ледерер), чехословацький павільйон на Брюссельській всесвітній виставці, будівлю телевежі і готелю на горе Йєштед (До. Губачек, 3. Патрман отримали премію ім. Перре Міжнародної унії архітекторів), аеропорт в р. Кошице, театр ім. Яначека у Брно, пам'ятник Словацькому національному повстанню в р. Банска Бистриця (Д. Кузма, Й. Янкович), комплекс будівель для чемпіонату світу по зимових видах спорту в словацьких Татрах.
Прикметами 70-80-х рр. стали такі архітектурні домінанти, як готелі «Інтернаціонал» в Празі (До. Филсак, Й. Кравець) і «Форум» у Братиславі (Й. Хаускрехт), празькі універмаг «Котва» (В. Махонини) і Палац культури (Я. Майєр, А. Марек, Я. Кралик, В. Устогал). У 70-і рр. з'явилися перші лінії Празького метро з виразно оформленими вестибюлями станцій.
Особливо вдала «Малостранська» арх. З. Дробового, прикрашена знаменитою барочною скульптурою Матіаша Брауна «Надія». До того ж часу відноситься зведення головної будівлі Матиці Словацькою в р. Мартін (Д. Кузма, А. Циммерман), а також сталевого почіпного моста у Братиславі через Дунай завдовжки 431 м (А. Тесар, Й. Лацко, І. Сламень) і моста-естакади в Празі завдовжки 485 м (арх. В. Михалек, С. Губечка за старим проектом С. Бехіне і б. Козака).
Особливо високі в післявоєнний період досягнення чеських і словацьких реставраторів архітектурних пам'ятників. До них безперечно можна віднести реконструкцію головного актового залу «Каролінум» Празького університету (Й. Фрагнер), монастиря Св. Йіржи на Празькому Граді (Ф. Цубр, Й. Грубі, 3. Покірні), середньовічного комплексу монастиря Св. Анежки, пристосованого для чеської національної галереї (Й. Главати, До. Кунц), Братиславського Граду, історичного міського комплексу р. Банска Штіавніца в Словаччині та ін.
Останніми роками реалізуються дуже оригінальні задуми перетворення історичних будівель торгового і промислового характеру в об'єкти сучасного культурного звучання - вітряного млина Рупрехта в пансіон (арх. Би. Сладекова), цегляного заводу Гегерта XVIII ст. в комплексний центр реставрації і художні майстерні, або перетворення критого ринку рубежу XIX-XX ст. у празькому районі Вінофади у фешенебельний торговий центр (арх. М. Веселі).
Висновки
Міра вивченості західнослов'янської культури дає можливості дати досить повний опис усіх її різновидів, простежити їх виникнення і розвиток. Накопичені нові дані, суцільні обстеження, які проводять останніми роками вчені Польщі, Чехії і Словаччини, значно розширюють знання в області матеріальної культури.
Матеріальна культура західнослов'янських народів на початку XX ст. досягла значних успіхів і фактично залишалася єдиною сферою життя, яка забезпечувала розвиток польської, чеської та словацької націй. Саме завдяки своїм культурним досягненням вони мали змогу нагадувати не тільки про своє існування, але й про своє право зайняти гідне місце у світовому співтоваристві.
Відновлення державності Польщі (1918) створило сприятливі умови для розвитку національної культури, освіти та науки. Змінам у житті польського суспільства сприяв також і процес урбанізації, який впливав на вигляд не тільки центральних міських районів, а й околиць, де кооперативи будували відносно недорогі будинки із вигодами. Газове освітлення вулиць було поступово витіснене електричним, споруджувалися водогінні та каналізаційні мережі. У 1925 р. розпочала роботу перша польська радіостанція, а напередодні війни радіо слухали майже мільйон абонентів.
Міський спосіб життя та його культурні стереотипи поступово проникали в селянське середовище. Усе більш важливу роль в житті поляків став відігравати спорт: зростала кількість робітничих спортивних клубів, а спілки селянської молоді активно пропагували заняття фізичною культурою. Олімпійськими чемпіонами 1932 р. стали бігуни Я. Кусочинський і С. Власевич.
Складним і суперечливим був розвиток польської архітектури. Після відновлення державності у Варшаві були зведені будівлі Військового міністерства й Національного театру, Геологічного інституту й Сільськогосподарського банку, банку «Під орлами», Міністерства закордонних справ. У цей період широкого розповсюдження набув конструктивізм, у основу якого були покладені утилітарність, ясність, простота конструкцій та відсутність декоративних прикрас. Однак пануючим в архітектурі в 30-х роках стало експериментаторство, зовнішнє прикрашення, пошук вишуканих естетичних ефектів тощо.
У цілому ж у міжвоєнній Польщі існувало п'ять моделей культури: шляхетська, селянська, інтелігентська, робітнича та міщанська. Процес національної консолідації не тільки зближував ці моделі, але й підсилював їхнє взаємопроникнення, розширював ті сфери духовного життя, в яких сприйняття цінностей певною мірою уніфікувалося, незважаючи на належність до різних станів.
Традиційне заняття словаків у ХХ столітті залишається сільське господарство: в гірських районах пасовищне відгінне скотарство (велика рогата худоба, вівці), в низинних - землеробство (зернові, виноград, садівництво). Розвивається промисловість; розосереджений характер промисловості дозволяє і сільським жителям працювати на промислових підприємствах.
Традиційні ремесла - виготовлення виробів з шкіри, дерев'яного начиння, плетіння, вишивка, виробництво мережив, набивних тканин. Найбільші керамічні майстерні в містах Модра і Поздишовце виготовляють фаянс і кераміку в традиційному стилі.
Традиційні поселення в Південній Словаччині рядового і вуличного планування. У гірських районах переважають невеликі купчасті поселення і хутори. Зустрічаються і поселення, що тягнуться ланцюжком на декілька кілометрів. Традиційні житла складаються з трьох приміщень: хижи (хата), питвора (сіни), комори (комора). У гірських районах переважають дерев'яні зрубові будівлі, на рівнинах - глинобитні і саманові, стіни яких забарвлені у світлі тони, на південному заході розписані яскравим орнаментом. Будинки обернені фасадами до вулиці, житлові і господарські приміщення розташовані в ряд під одним дахом.
У сімейному побуті до недавнього часу зберігалися патріархальні риси. До середини ХХ століття існували складні батьківські або братські сім'ї. Голова сім'ї (газда) користувався незаперечною владою. Зберігається традиційна сусідська взаємодопомога. З сімейних обрядів найурочистіший - весілля: раніше вона святкувалася усіма родичами і сусідами цілий тиждень.
На початку XX ст. чеська культура й мистецтво являли собою (за глибиною впливу та змістом) досить розгалужену і структуровану систему, яка значною мірою була не тільки орієнтована, а й інтегрована в усі культурно-мистецькі й художні процеси, що відбувалися в західноєвропейських країнах.
Багато було зроблено в Чехії в галузі архітектури та скульптурного оздоблення міст. Так, справжньою окрасою Праги стали створені в цей період пам'ятники видатним представникам чеського народу: Я. Гусу в університетському центрі «Каролініум» (скульптор К. Лідинський), Я. Жижці та художнику Й. Манесу (скульптор Б. Кафка), письменниці Б. Нємцовій на Слов'янському острові (скульптор К. Покорни), композиція «Нове сторіччя» (автор В. Маковський). До видатних досягнень у галузі архітектури слід віднести побудовані в 50-70-х роках комплекс міжнародного ярмарку в Брно (автори 3. Апекс, Ф. Ледерер), павільйон ЧССР на Брюссельській всесвітній виставці, телебашта й готель на горі Йєштет (автори К. Губачек, 3. Патрман), будівля театру імені Янічека в Брно, готель «Інтернаціональ» у Празі (автори К. Філсак, Й. Швец). У 70-ті роки в Празі запрацювало метро, однією з найкращих його станцій було визнано «Малостранську» (архітектор 3. Дробний). Значна увага в цей період приділялася також переобладнанню різних історичних будівель на об'єкти сучасного громадського й культурного призначення.
Список літератури
1. Восточная Европа в документах российских архивов. 1944-1953. / Составители [Н. Баринова, Т. Волокитина, Т. Исламов, Г. Мурашко, А. Носкова, Т. Покивайлова, Н. Смирнова, Т. Царевская] - Т. 1. 1944-1948. - М.; Новосибирск: Сибирский хронограф, 1997. - 985 с.
2. Документы и материалы по истории советско-польских отношений. 1964-1986. - Т. 12. - М.: Наука, 1988. - 591 с.
3. Документы и материалы по истории советско-чехословацких отношений. - Т. 1 - 5. - М.: Политиздат, 1973-1988.
4. Ганцкая О.А., Грацианская Н.Н. Крестьянское жилище западных славян / О.А. Ганцкая, Н.Н. Грацианская // Типы сельского жилища в странах зарубежной Европы. - М.: Наука, 1968. - С. 139 - 177.
5. Виноградова Е.К. Графика и проблемы чешского искусства конца XIX - начала XX векав. / Е.К. Виноградова. - М.: Наука, 1975. - 212 с.
6. Готтенрот Ф. Иллюстрированная история материальной культуры: одежда, оружие, предметы труда и домашнего обихода от древних до новых времен / Фридрих Готтенрот. - М.: АСТ, 2001. - 478 с.
7. Гуса В. История Чехословакии. / Вацлав Гуса. / Пер. с чеш. Можанской Л.П., Тарабрина Е.В. - Прага: Артрия, 1963. - 372 с.
8. История культур славянских народов. В 3 т. - Т. 3: Культура XX века: от модерна до постмодернизма. Народная культура славянского региона. - М.: Государственная академия славянской культуры, 2005. - 586 с.
9. История южных и западных славян: В 2 т. - Т. 2. Новейшее время: Учебник / Под ред. Г.Ф. Матвеева, З.С. Ненашевой. - 2-е издание. - М.: Изд-во МГУ, 2001. - 272 с.
10. Мельников Г.П. Культура зарубежных славянских народов. / Г.П. Мельников. - М.: Интерпракс, 1994. - 192 с.
11. Михутина И.В. Советско-польские отношения, 1931-1935. / Ирина Васильевна Михутина. - М.: Наука, 1977. - 287 с.
12. Чехословацкое изобразительное искусство XIX и XX веков / В. Новотны, Я. Томеш, Я. Лориш, К. Вацулик; Худ. З. Склен. - Прага: ОРБИС, 1953. - 88 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Iсторико-соцiальнi умови розвитку романської архiтектури в захiднослов'янських країнах перiоду середньовiччя. Процес розвитку романського стилю. Характеристика та порівняльний аналіз пам’яток архітектури західнослов’янських країн романського періоду.
дипломная работа [836,6 K], добавлен 21.11.2010- Культурні процеси в Україні у XX ст. Культура народів Закавказзя. Особливості театрального мистецтва
Особливості розвитку української культури XX ст. - періоду її національно-державного відродження, започаткованого демократичними перетвореннями з 1917 р. українською революцією. Особливості високої культури народів Закавказзя. Театральне мистецтво.
контрольная работа [42,9 K], добавлен 17.12.2010 Характерні особливості загальнослов’янської культури, історичний огляд та передумови їх формування, відображення в танцювально-музичній сфері. Специфіка танцювальної музики слов’янських народів на прикладі української коломийки, її структура та значення.
контрольная работа [23,4 K], добавлен 13.12.2015Духовні цінності різних народів. Європейска та азіатска культури. Діалог культур Заходу і Сходу. Процес проникнення на українські території інших племен і народів. Утвердження християнства. Розквіт культури арабського світу.
реферат [31,1 K], добавлен 07.02.2007Особливості впливу ідей нового часу на матеріальну культуру східних словен нового часу. Напрямки та етапи дослідження становища та розвитку культури південних слов’ян. Європейський вплив на розвиток виробництва у матеріальній культурі західних слов’ян.
реферат [26,7 K], добавлен 20.06.2012Культурно-історичний процес розвитку Польщі в епоху Середньовіччя: розвиток освіти, архітектури, образотворчого мистецтва. Середньовічна культура Чехії: суспільна думка та її вплив на ідеологічні погляди населення. Середньовічна культура Словаччини.
дипломная работа [72,0 K], добавлен 06.07.2012Еволюціоністська, функціональна та аксіологічна концепції культури. Різні погляди на співвідношення культур різних епох і народів. Сучасна світова науково-технічна культура, шляхи подолання кризи. Історичний розвиток української національної культури.
контрольная работа [46,1 K], добавлен 21.01.2011Латинська мова як носій культури римської цивілізації. Особливості матеріальної культури Римської імперії в I-II століттях нашої ери. Соціальний устрій суспільства, сім'я, освіта, економіка, військова справа, мова, релігія, мистецтво, музика, театр.
реферат [402,2 K], добавлен 10.06.2010Особливості культурного життя доби відновлення української державності (1917-1920 рр.). Радянський етап розвитку української культури. Відродження національної культури в добу розбудови незалежної України. Державна підтримка національної культури.
реферат [40,4 K], добавлен 03.10.2008Первісне поняття культури як цілеспрямований вплив людини на навколишнє, його природу. засилля теології і схоластики в Європі. процес створення культурних цінностей. Суспільство та культура: зовнішні і внутрішні чинники. Природна ізоляція народів.
реферат [25,7 K], добавлен 24.11.2014
