Свято "Жнива"
Початок жнив на Україні за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього, підготовка до них як до урочистого свята і водночас до тяжкої праці. Виникнення села Біле та походження його назви. Жниварські пісні як складова частина обрядів.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | творческая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.04.2015 |
| Размер файла | 3,8 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
Інститут філології та суспільствознавства
Факультет української філології
Індивідуальне навчально-дослідне завдання з методики українознавчих досліджень:
"Жнива"
Виконала студентка
6 групи І курсу
Лосінець Марія
Умань 2014
Зміст
- Вступ
- Лисик Євдокія Лукашівна
- Блищик Галина Іванівна
- Виникнення села Біле та походження його назви
- Загадкове та чарівне озеро Біле
- Жнива
- Жниварські пісні
- Сценарій Андріївські вечорниці
- Додаток
- Фото
Вступ
Жнива - це етап господарської діяльності людини. В Україні зі жнивами пов'язаний величезний пласт обрядової культури. Ці обряди не прив'язуються до конкретних календарних дат, але від того не є менш важливими. Напевно, уважний читач звернув увагу, що більшість народних прикмет мала на меті попередити людину про погодні умови наступного року, а відповідно, урожай, у першу чергу на зернові.
Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від зорі і до зорі. До 30-х років нашого століття єдиним знаряддям для збирання хліба був серп і коса. Мабуть тому і назвали цей місяць - серпень.
Лисик Євдокія Лукашівна
Народилась 4 травня 1934 р. у с. Біле, Володимирецього району, Рівненської області. Виховувалась у селі простих селян. Рано залишилась без батька, а так як мала ще менших братиків і сестричок мати не встигала дивитись за всіма, тому можна сказати, що її виховувала тітка, від якої вона навчилась співати українських пісень. В основному вони співали коли щось робили, для кожної роботи були спеціальні пісні. Як для своїх років, вона є доволі спритною, має невеличке господарство, з яким допомагають справлятися діти, адже роки вже не ті. З радістю зустрічає гостей і чекає внуків на гостини.
Блищик Галина Іванівна
Народилась 24 квітня 1955 року у с. Біле, Володимирецького району, Рівненської області. Все життя проживає в селі де й народилася. Вищу освіту так і не здобула. На даний момент - пенсіонерка. Доволі рано залишилась без чоловіка, має 4 дітей і багато внуків. Дві доньки живуть у с. Біле, вчителюють. Син на даний момент проживає у Чернігівській області з сім'єю. Ще одна донька проживає з чоловіком у с. Лозки, також вчителька. Всі піклуються і допомагають Галині Іванівні, хоча вона ще й сама доволі не погано справляється з домашніми сільськими турботами.
Виникнення села Біле та походження його назви
Про походження назви с. Біле в історичних документах нічого не зустрічається. Але, зробивши свої дослідження, я все ж вияснила, що назву отримано від великої наявності тут білого піску, білого озера, яке виблискувало серед темного лісу і великої кількості білої пухівки у навколишніх болотах. Про це повідали легенди старожилів села Біле - Дякової Тетяни Савівни 1914 року народження та Савсюк Оксани Кіндратівни 1910 року народження.
Легенда №1.
Колись, на території села Біле була висока гора. Навколо був густий ліс. Недалеко від гори - озеро, яке біліло серед темного лісу.
Один пан вирішив заснувати тут село. На піщаних білих горбочках з'явилися перші хати. З часом їх стало більше. Виросло ціле село, яке назвали Білим.
Легенда №2.
Колись, дуже давно, жив в одному селі пан і була в нього донька незвичайної краси. Багато парубків сваталися до неї, але вона відмовляла, бо була закохана в сільського коваля. Цей юнак був дуже бідний, тому батько дівчини не дозволяв їм зустрічатися. А хотів віддати доньку за старого, невродливого, але багатого пана. Дівчина це знала, але нічого не могла вдіяти. Тоді вона супроти волі батька повінчалася з ковалем, і вони втекли. Довго вони блукали лісами і побачили невеликий хутір. Вони пішли туди, розповіли людям про своє горе. Ті пустили їх до себе. Зажили вони добре. Та недовгим було їхнє щастя. Батько довідався де його дочка і вирушив з військом, щоб забрати доньку, а коваля вбити. Як побачила це красуня, відразу побігла до лісу, а там кругом були болота.
Вона втопилася. А на тому місці утворилося багато пухівки, яка розлетілася по всьому болоті.
Багато часу пройшло від того дня. Хутір розрісся і став селом. А так як кругом були болота із пухівкою білою, а із східної сторони була біла гора, то і село назвали Білим.
Саме на білому піску з'явилися перші будинки наших пращурів, тому що кругом були непрохідні болота, ліси і озеро, а біля озера біла гора то піщані пагорби.
Загадкове та чарівне озеро Біле
Прадавній польський край. Скільки краси та загадковості. Стало манливою колисанкою озера. Над озером ронить ранкові роси зеленочубий гай. Прибережні берези віддзеркалюються у воді.
Скільки чар навколо нього. Ранкова тиша шелестить ніжним плюскотом хвиль. Все мовчить. Лише хвилі до хвиль загукали грайливо. Війнув вітер - зашелестів загадково очерет на березі.
Озеро - загадкове і чарівне, скільки таємниць воно приховує. Наким ще не досліджене.
Із ним пов'язане минуле та сьогодення села Біле. Навіть у легендах згадується: "…недалечко в лісі біліє озеро…".
Перекази пращурів які дійшли до нинішнього покоління: давно те діялось. Стояв невеличкий хутір, обгороджений з усіх сторін валами, величезною огорожею. А в центрі поселення височіла церква із куполами. Жили люди щасливо, горя не знали, в церкву ходили, віруючими були. Та одного разу вночі, звідкіль не візьмись, почали вибиватись на вверх струмки джерела. Вода била з-під землі. Люди почали рятувати своє добро, але не встигли - всі пішли під воду. Зникли під водою і хутір і церква.
Підтвердженням цієї легенди являються знахідки. Місцеві жителі розказують, що неодноразово купаючись в озері, люди знаходять підсвічники, хрестики, навіть золоту ікону Божої Матері.
Старожили села розповідають, що їхні батьки вели рахунок утоплеників, вони казали, що кожних 10 років озеро забирає в своє царство одну молоду людину. Ніхто не знає, яка магічна сила керує цими подіями.
У 2001 році в зв'язку із загибеллю жителя села Білого, на дно озера спускалися водолази. Розповідали, що на дні озера тягнеться глиняна стіна на 10 метрів, є піщані печери, гранітні скелі, обмерзлі льодом, зустрічаються провалля, де виміряти глибину просто неможливо. Плаває багато риби, яка рівна влюдський зріст. З наукової точки зору, озеро має льодовикове походження, тому його, мабуть, не дарма називають "Син Льодовика".
Але це лише загадки озера. Згадує жителька села Біле Галина Пантелеймонівна Лосінець, що в 60-х роках вода в озері набула бурого кольору, а через кілька днів счистилась. А в 1988 році вона стала зеленого кольору. Люди казали: "Озеро цвіте!". Всі ці явища вимагають пояснення, якого поки що ніхто не може зробити.
Жнива
У селі Біле жнива розпочинались через тиждень після святкування свята Павла та Петра - 12 липня. До цього свята місцеві жителі готувались як до Великодня, тому ще свято Петра і Павла вважається престольним святом у селі.
Коли зерна вже майже достигли (через тиждень після Павла та Петра), господині ішли в поле зажинати першу ниву. З собою вони обов'язково брали хліб з сіллю та свічку освячену в церкві. Колосся з першого снопа господині обов'язково приносили додому і ставили під образами. Воно повинно було стояти до кінця збору врожаю, тоді це колосся молотили окремо від усього, зерно несли до церкви, освячували і пекли з нього хліб. А солому розкладали в хлівах у всіх кутках, вважають, що вона зберігає худобі здоров'я.
Перед тим як почати зажинати пшеницю, молодиці водили хород з пшеницею в руках і дякували природі. Це вважалось також магічним ритуалом захисту врожаю від відьм, чаклунів та знахарів.
Коли господині жали - обов'язково співали і не лише жниварських пісень. Говорять, що з піснею було легше працювати, і час проходив швидше і робота робилась не важко.
В останній день жнив, люди ходили полем та плели віночки з останніх колосків. Кілька колосків потрібно було обов'язково залишати, говорилось: "Спасові на бороду". А вже коли робилась Спасова борода, їх потрібно було зібрати і обв'язати червоною ниткою.
Так як в селі всі один одному допомагали, останній день жнив всі святкували разом, господиня накривала стіл і всіх кликала до себе на гостини. Люди співали, танцювали, таким чином проводжаючи ще один рік благополучних жнив.
Жниварські пісні
Пісні є складовою частиною обрядів. Піснями розпочинали та завершували жнива. Головним мотивом обжинкових пісень було величання господаря та господині. Головною піснею обжинок була "Толока".
ОЙ СНОПЕ, СНОПЕ
Ой снопе, снопе,
Снопе великий,
Золотом - зерном
Колос налитий.
Ой снопе, снопе,
Снопе стеблистий,
Добре вродила
Пшениця чиста.
Будемо мати
Хліба доволі,
Бо працювали
Дружно на полі.
Ой снопе, снопе,
Снопе вусатий,
Несеш достаток
У кожну хату.
Несеш достаток
Кожній родині,
Славу велику
Нашій Вкраїні.
ЙДІТЕ, ДІВОЙКИ, В ДОЛИНУ
Йдіте, дівойки, в долину
По червоную калину,
Наламаємо квіточок
Та й обтичемо віночок.
Йдіте, дівойки, до рядка,
Котора здатна до вінка.
Котора не здатна под вінок,
То ту викиньте за рядок.
Ой а ти, паничу, уважай,
На которую накладай:
Не накладайте на стару,
Бо не буде в полі врожаю.
Позаторік несла старая, -
Вродилася метлиця самая.
А вторік несла молода,
То виросло житечко, як стіна.
Ой слава ж Тобі, Боже.
1. Ой слава ж Тобі, Боже, (2)
Обробили ми збоже. (2)
2. Перепіленько мала, (2)
Де будеш ся ховала? (2)
3. А в літі під копоньку, (2)
А в зимі під стиртоньку. (2)
При долині кущ калини
При долині кущ калини
Нахилився до води.
Ти скажи, скажи, калино,
Як попала ти сюди.
Якось ранньою весною
Козак бравий прискакав.
Милувався довго мною,
А тоді з собою взяв.
Він хотів мене калину
Посадить в своїм саду.
Не довіз і в полі кинув -
Думав, що я пропаду.
Я за землю ухопилась,
Стала на ноги свої.
І навіки поселилась
Де вода і солов'ї.
Ти не дми на мене, вітре,
Я тепер не пропаду:
Наді мною сонце світить
І надалі я цвіту.
Скакав горобейко
Скакав горобейко, як було тепленько,
Гей, як було тепленько!
І скакав, і збирав дівки молодиці,
Гей, дівки-молодиці!
Дівки-молодиці на йолоньку грати,
Гей, на йолоньку!
На йолоньку грати, зиму проганяти,
Гей, зиму проганяти:
Ой іди, зимо, та й до почину,
Гей, та й до почину.
Бо юж ти, зимо, надокучила,
Гей, надокучила.
Ой іди, зимо, хай теплечко буде,
Гей, хай теплечко буде!
Прийди, весно, та й на покуття,
Гей, на покуття!
Несе Галя воду
Несе Галя воду - коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в'ється.
Галю ж моя Галю, дай води напиться,
Ти така хорошая, дай хоч подивиться.
Ти така хорошая, дай хоч подивиться.
Вода у ставочку, піди, тай напийся,
Я буду в садочку, прийди подивися.
Я буду в садочку, прийди подивися.
Прийшов у садочок, зозуля кувала,
А ти ж мене Галю, тай не шанувала.
А ти ж мене Галю, тай не шанувала.
Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися Іванку, буду шанувати.
Вернися Іванку, буду шанувати.
Скільки не стелився ти не поливала,
Скільки не вертався ти не шанувала.
Скільки не вертався ти не шанувала.
Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко, як барвінок в'ється.
За нею Іванко, як барвінок в'ється.
жнива обряд пісня свято
Сценарій Андріївські вечорниці
Селянська хата.
Господиня.
Уже вечір, а ні дівчат, ні хлопців нема. Що то молодість, тільки музики та пісні, цілу ніч прогуляли б.
Лунає пісня "Ой у вишневому садку":
Ой у вишневому саду,
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А ти мене все не пускав.
Додому я просилася,
А ти мене все не пускав.
Ой милий мій, а я твоя,
Пусти мене - зійшла зоря.
Проснеться матінка моя,
Буде питать, де була я.
Проснеться матінка моя,
Буде питать, де була я.
А ти їй дай такий отвіт:
"Така чудова майська ніч,
Весна іде, красу несе,
А тій весні радіє все.
Весна іде, красу несе,
А тій весні радіє все".
Доню моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч.
Чого розплетена коса,
А на очах блищить сльоза?
Чого розплетена коса,
А на очах блищить сльоза?
Коса моя розплетена,
Її подруга розплела,
А на очах блищить сльоза,
Бо з милим я простилася.
А на очах блищить сльоза,
Бо з милим я простилася.
Мамо моя, ти вже стара,
А я весела й молода,
Я жити хочу, я люблю,
Мамо не лай доню свою,
Я жити хочу, я люблю,
Мамо не лай доню свою.
Стук в двері.
Ой, це дівчата йдуть.
Дівчата. Добрий вечір у вашій хаті.
Хазяйка. І вам вечір добрий. Заходьте, аби щастя було в хаті, аби ми були багаті, аби було мило, небо, аби всі були щасливі. Моя хата завжди рада гостям, сідайте!
Дівчата починають поратись біля печі, а інші біля столу. Співають "Гиля, гиля, сиві гуси".
Гиля, гиля, сірі гуси,
Не колотіть води.
Посватали дівчиноньку,
Плаче козак молодий.
Не плач, не плач, козаченьку.
Не плач, не плач, не журись.
Як я сяду до посагу -
Прийди, серце, подивись.
Ой не прийду, дівчинонько,
На твій посаг дивитись.
Краще піду в синє море
В бистру річку втопитись.
Не топися, козаченьку,
Не топися, молодий.
Кажуть люди, сама знаю,
Що ти мене не любив.
Хлопці під дверима. Стукають.
Хлопці. Дівчатонька, пустіть в хату на вечорниці. Ми хочемо з вами Андрія справляти.
Господиня. Дівчата! Пускайте скоріш хлопців, що ж це за вечорниці без них. Заходьте! Будете разом з нами!
Хлопці. Доброго вечора пані! Доброго вечора дівчата, а ми вам Андрія привели.
Дівчата. Ой, та ж свято без Андрія не може відбутись.
Господиня. Сідайте ж за стіл! Та починаймо святкувати. Знаю, знаю ви вже зголодніли, ми з дівчатами тут наварили, напекли, пригощайтесь тай про дівчат не забувайте!
Всі радуються, пригощаються. Дівчата подають вареники. Співають пісню "А мій милий вареничків хоче".
Ой мій милий вареничків хоче,
Ой мій милий вареничків хоче:
"Навари, милая, навари, милая,
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая".
"Та дров же немає, милий мій миленький,
Та дров же немає, голуб мій сизенький".
"Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая".
"Та й сил же немає, милий мій миленький,
Та й сил же немає, голуб мій сизенький".
"Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, у-ха-ха, моя чорнобривая".
"А з ким будеш доживати, милий мій миленький,
А з ким будеш доживати, голуб мій сизенький?"
"Із кумою, милая, із кумою, милая,
Із кумою, у-ха-ха, моя чорнобривая".
"Так підем же додому, милий мій миленький,
Вареничків наварю, голуб мій сизенький".
"Не балуй, милая, не балуй, милая
Не балуй, у-ха-ха, моя чорнобривая".
Хлопець 1. Переставайте їсти, бо вже 12 годин скоро, ворожіння потрібно починати.
Хлопець 2. Так, і справді. Нам також цікаво яку долю наші дівчата матимуть.
Всі виходять з-за столу, а дівчата стають в купку.
Дівчина ставить на стіл миску з водою і говорить:
Дівчина 3. Гадаємо на хлопців! Дівчина кидає перстень в воду, який хлопець вустами дістане, той хай дівчину кохає!
Дівчина підходить і кидає перстень в воду. Хлопець дістає.
Хлопець 4. Прошу перстень прийняти.
Дівчина приймає. Хтось стукає у двері.
Господиня. Хто це бути може, нікого ж не чекаємо.
Господиня відчиняє двері, на порозі стоїть ворожка. Запрошують до хати.
Господиня. Сідайте до столу! А як ворожити вмієте на картах, чи на долоні?
Ворожка. Усе господине вмію! І на долоні, і на картах, і на зорях, і воду замовляти вмію!
Дівчина 1. А приворожувати вмієте, бабусю?
Ворожка. Можу, дівчатоньки! Кому першому? Підходьте!
Дівчина підходить, показує долоню. Ворожка уважно вдивляється.
Ворожка. Бачу молодице, чекає тебе і щастя і горе. Лінія життя твоя довга і більше у тебе радостей ніж розпачу. Щаслива будеш, за коханого вийдеш.
Дівчина 1. Дякую, бабусю!
Дівчина 2. А я знаю як ворожили на кінській гриві!
Хлопці. І як же?
Дівчина 5. А ось так! Зрізали пасмо волосся з кінської гриви і спалювали так, щоб хлопця дим обкурив. Тоді хлопець полюбить дівчину. Навіть у пісні співається:
Ой зрізала у коня гриву,
Козака курила, козака курила.
Хлопець 4. Ось колись чаклувати вміли, а зараз що - навіть цього не вмієте!
Дівчина 2. Та вміємо ми все! Ось наприклад, дівчата, а хто хоче знати котра з нас перша заміж вийде?
Беруть чобіт дівчини і від стіни до порога міряють: молодець, удовець, буду дівувати, - що випадало, таку долю дівчина мала.
Господиня. Вистачить вже гадати! Давайте краще поспіваємо.
Хлопці. Так, давайте! А що співати будемо?
Господиня. А заспівайте "Чом ти не прийшов", так вона мені до вподоби!
Співають всі "Чом ти не прийшов":
Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,
Я тебе чекала.
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала.
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала.
І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала
Найменша сестра бодай не зросла,
Сідельце сховала.
Найменша сестра бодай не зросла,
Сідельце сховала.
А старша сестра сідельце знайшла,
Коня осідлала,
Поїдь братику до дівчиноньки,
Що тебе чекала.
Поїдь братику до дівчиноньки,
Що тебе чекала.
Тече річенька не величенька,
Скочу-перескочу,
Віддайте мене, моя матінко,
За кого я схочу.
Віддайте мене, моя матінко,
За кого я схочу.
Чом ти не прийшов.
Чом ти не прийшов.
Чом ти не прийшов.
Господиня. Ох і гарно співаєте! Дякую вам щиро!
Дівчата і хлопці. Вам дякуємо!
Господиня. Сідайте ж до столу!
Всі сідають за стіл. Жартують, розмовляють, сміються.
Дівчина 2. От вже й світає, давайте заспіваємо щось на прощання!
Дівчина 4. Тітко Ганно, що ви почути хочете?
Господиня. Хлопці, а заспівайте щось для дівчат! Вони вам вареничків наробили, а ви їм піснею за це оддячите!
Хлопці. Та ми залюбки!
Співають пісню "Місяць на небі, зіроньки сяють…":
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає, |
А козак чує - серденько мре. | (2)
Пісня та мила, пісня та люба
Все про кохання, все про любов.
Як ми любились - тай розійшлися, |
Тепер зійшлися навіки знов. | (2)
Ой очі, очі, очі дівочі.
Темні, як нічка, ясні як день
Ви ж мене, очі, плакать навчили, |
Де ж ви навчились зводить людей? | (2)
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо по морю човен пливе.
В човні дівчина пісню співає, |
А козак чує - серденько мре. | (2)
Дівчата. Дякуємо за хорошу пісню.
Всі разом. Дякуємо господине, що нас у свою хату пустили. Дай Вам Боже здоров'я та до 100 літ дожити.
Господиня. Вам дякую, за свято в моїй хаті. Буду рада прийняти вас ще!
Молодь виходить з хати і розходиться по домівкам.
Додаток
Фото
Блищик Галина Іванівна, 1955 року народження.
Лисик Євдокія Лукашівна, 1934 року народження.
Лисик Євдокія Лукашівна, 1934 року народження, Лосінець Марія.
Лисик Євдокія Лукашівна та Блищик Галина Іванівна.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Літній обрядовий цикл, котрий триває від русалій аж до Головосіки. Свята Іоанна Богослова та великомученика Теодора Стратилата. Навський Великдень - перший обрядовий тиждень перед Зеленими святами. Жнивські звичаї та обряди. Свято Петра i Павла.
реферат [24,2 K], добавлен 31.03.2009Головні професійні та релігійни свята, які відмічаються у вересні, жовтні та листопаді. Історія виникнення деяких міжнародних та всесвітніх свят. Свята, які відмічаються тільки в УКраїні. Найулюбленіші народні календарні свята, їх значення та поширеність.
реферат [48,4 K], добавлен 31.03.2009Язичницькі обряди як коріння народного свята. Особливості режисури та драматургії народного свята. Ідейно-тематичний аналіз сценарію народно-обрядового свята "У нас нині Семик - Трійця". Задум сценарію народного свята "Сонечко червоно, гори, гори ясно".
курсовая работа [36,6 K], добавлен 12.04.2014Правядзенне народнага свята Масленіца на выснове старажытных традыцый і іх аб'яднання з сучаснай культурай. Гінезіс свята, этымалогія назвы. Агульныя рысы святкавання. Рэжысёрскі праект абрадавага свята "Масленіца". Сцэнарна-рэжысёрская распрацоўка свята.
дипломная работа [88,3 K], добавлен 12.06.2015Зимові свята на Україні. Святий Миколай як однин з найбільш шанованих в країні святих. Різдвяні традиції та "Вертеп". Свято Святого Василя. Водохреща як засвідчення таїнства Святої Трійці. "Голодна кутя". Масляна, головні особливості святкування.
презентация [2,0 M], добавлен 30.01.2015Этнаграфічная рэтраспектыва свята "Каляда" і сучаснае ўвасабленне. Персаніфікацыя калядных герояў. Спецыфіка маскі і абрадавага пераапранання на беларускіх землях. Творчая заяўка на правядзенне свята "Каляда". Сцэнарна-рэжысёрская распрацоўка свята.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 12.12.2013Купалле на Беларусі: агульная характарыстыка свята: генезіс і этымалогія назвы, паходжанне свята, асноўныя абрады і звычаі. Гульнёвыя дзеі: семантыка i сімволіка. Падрыхтоўка і правядзенне свята: творчая заяўка, рэжысерская задума, літаратурны сцэнарый.
дипломная работа [102,7 K], добавлен 12.12.2013Історія походження та зміст державних, професійних та церковних свят України: День працівників прокуратури, Міжнародний день інвалідів, День добродійності, День працівників суду, святителя Миколи Чудотворця, День працівників дипломатичної служби.
реферат [19,1 K], добавлен 08.04.2009Роль культу Діоніса в житті античного полісу і становленні аттичної трагедії. Форми культу, оргіастичні свята Діоніса в Греції. Походження і діяння Діоніса. Аттична трагедія як соціальний регулятор і механізм. Сільськогосподарські свята на честь Діоніса.
дипломная работа [98,7 K], добавлен 23.10.2010Дослідження історії становлення та поширення карнавалу як свята, пов'язаного з переодяганнями, маскарадами і барвистими ходами, що відзначається перед Великим постом. Огляд особливостей його підготовки та проведення на прикладі різних країн світу.
презентация [2,2 M], добавлен 23.11.2017
