Механізм правового регулювання митних формальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ

1.1 Сутність і зміст митних формальностей. Аспекти визначення понять

1.2 Правове регулювання митних формальностей, покладених на митні органи відповідно до законодавства України

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ

2.1 Митне оформлення як митна формальність

2.2 Митний контроль в аспекті виконання митних формальностей

2.3 Напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні

Висновок до розділу 2

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. У багатьох країнах світу, при перетинанні державних кордонів, існують жорсткі документарні вимоги та недостатньо високий рівень автоматизації обов'язкових митних процедур, що створюють серйозні перепони розвитку міжнародної торгівлі.

Так, митні операції, що не впливають на розмір митного тарифу, називають ще митними процедурами та формальностями, які здійснюють нетарифне регулювання зовнішньої торгівлі. Вони можуть перетворитись у додаткові бар'єри в торгівлі, якщо перевищують нормальні загальноприйняті норми, та затримувати митне оформлення. Витрати, пов'язані з митними формальностями, нерідко перебільшують розміри митних зборів. До таких процедур та формальностей відносять: правила прийняття товарів до митного оформлення, місце виконання митних формальностей; правила зберігання товарів, що призначені до митного оформлення; режим транзиту; взаємовідносини митних органів з особами, що переміщують товар; правила оскарження дій митних органів та інше.

У зв'язку з чим важливим аспектом спрощення процедур торгівлі є впровадження та застосування переглянутої Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур яка була укладена у м. Кіото у 1973 р [9, c. 25]. Головною особливістю Положення Конвенції полягає в тому, що її вони сформульовані не у вигляді норм прямої дії, а у вигляді принципів, які покликані виробити на їх основі конкретні правила регулювання тих чи інших процедур, що дозволить знайти баланс між прискоренням і спрощенням митних формальностей як мірою сприяння зовнішньоторговельної діяльності, а також забезпеченням надійності митного контролю, тощо.

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює нове для українського законодавство поняття митних формальностей і тому без освоєння та розуміння останього неможливо виконувати покладені на митні органи законодавством України обов'язки.

Об'єкт дослідження - теорія та практика митної діяльності

Предмет дослідження - правове регулювання митних формальностей в Україні

Мета та завдання дослідження. Метою магістерської роботи є аналіз правового регулювання митних формальностей, висвітлення самого поняття, його змісту, а також розгляд проблем та перспектив розвитку останього.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких основних взаємопов'язаних завдань:

1) порівняти визначення митних формальностей в міжнародному та національному законодавстві, а також виокремити спільні та різноманітні ознаки;

2) осмислити та сформувати поняття митних формальностей у сфері митної справи, виходячи із етимології слів “митне”, “формальність”;

3) проаналізувати правове регулювання митних формальностей, визначити основні нормативно-правові акти, та засоби правового впливу на суспільні відносини у митній сфері;

4) розглянути митне оформлення як митну формальність, з'ясувати відношення митного оформлення в сфері правового регулювання митних формальностей;

5) розглянути митний контроль в аспекті виконання митних формальностей, з'ясувати роль останього по відношенню до митних формальностей;

6) виявити актуальні напрямки та перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою магістерської роботи є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції з митного права тощо.

Наукова новизна одержаних результатів До найбільш важливих результатів, які відображають наукову новизну магістерської роботи, можна віднести наступні положення.

Вперше:

1) визначене поняття митних формальностей на основі етимології слів “митне”, “формальність”;

2) було з'ясовано певні розбіжності в понятті митних формальностей за митним кодексом України та міжнародними нормами, а також було виокремлено спільні та різноманітні їх ознаки;

Актуалізовані:

1) питання правового регулювання митних формальностей, визначено основні нормативно-правові акти, та засоби правового впливу на суспільні відносини у митній сфері;

2) питання ролі митного оформлення, та митного контролю в механізмі правового регулювання митних формальностей;

3) питання виявлення актуального напрямку розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей в Україні, та перспективи останього.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені й обґрунтовані у магістерській роботі положення, висновки і рекомендації спрямовані на вдосконалення діяльності зі спрощення митних процедур, митного оформлення та інших митних формальностей.

Окремі положення магістерської роботи можуть бути використані для законотворчого, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення митних органів, також у навчальному процесі з курсу “Митне право” у вищих закладах освіти.

Апробація результатів дослідження. Були опубліковані тези міжнародної науково-практичної конференції за різними юридичними напрямками від 22.04.2014 р. Під назвою: “Проблемні аспекти визначення митних формальностей за митним кодексом України”

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ

1.1 Сутність і зміст митних формальностей. Аспекти визначення понять

Важливим аспектом спрощення процедур торгівлі є впровадження та застосування переглянутої Міжнародної конвенції “Про спрощення і гармонізацію митних процедур” яка була укладена у м. Кіото у 1973 р. (далі - Кіотська конвенція). На даний час конвенція складається з Протоколу про зміни міжнародної Конвенції “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 26 червня 1999 р., самого зміненого тексту Кіотської конвенції, що наводиться в додатку I до зазначеного Протоколу, Загального додатку, наведеного у додатку II до зазначеного Протоколу, та Спеціальних додатків, наведених у додатку III до зазначеного Протоколу.

Необхідно також зазначити, що Кіотська конвенція є орієнтиром у побудові митного регулювання багатьох держав світу, а також є базою і орієнтиром для уніфікації митного законодавства різних держав. Положення Конвенції сформульовані у вигляді принципів, які власне і є основою для розроблення на підставі них конкретних правил регулювання митних процедур, дозволяють усунути їх розбіжності та сприяють розвитку міжнародної торгівлі.

На даний час до Кіотської конвенції приєднались 64 держави, в тому числі такі провідні країни світу як: США, Канада, Японія Австралія, Китай, держави Європейського союзу та інші. З країн СНД до неї вже приєднались Казахстан, Азербайджан, Україна та Російська Федерація. Приєднавшись до Кіотської конвенції будь-яка держава світу, відповідно до ст.13 Конвенції, повинна запровадити Стандартні правила Загального додатку, спеціальних додатків та їхніх розділів не пізніше ніж через 36 місяців після набрання ними чинності. Тим самим держава, що приєдналася, бере на себе міжнародні зобов'язання по запровадженню положень конвенції на національному рівні. Тобто, будь-яка держава світу, що приєднується до Кіотської конвенції повинна оцінити необхідність прискорення митних процедур, показники економічності, оперативності митного оформлення і достовірності митного контролю, а також ступені готовності митної служби до застосування принципів, закладених в конвенції.

Однак положення Кіотської конвенції часто встановлюють неприйняті для держав на даному етапі їх економічного та технічного розвитку стандарти у зв'язку з недостатнім технічним, правовим та матеріальним забезпеченням для їх реалізації. Саме цим пояснюється той факт, що з 174 держав-учасниць Всесвітньої митної організації до Кіотської конвенції приєдналося лише 67 держав [9, с. 28].

Так, Україна Законом України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур” від 05.10.2006 року №227-V приєдналася до оновленої Міжнародної конвенції “Про спрощення і гармонізацію митних процедур та всіх її додатків” [42].

Як вже зазначалося відповідно до ст.13 Кіотської конвенції кожна договірна сторона повинна запровадити прийняті нею Стандартні правила Загального додатку, спеціальних додатків та їхніх розділів не пізніше, ніж через 36 місяців після набрання чинності такими додатками або розділами для такої договірної сторони.

Це означає, що Україна приєднавшись до Кіотської конвенції взяла на себе зобов'язання запровадити стандарти конвенції в діяльності митних органів України на протязі 3- х років з дня її приєднання, тобто до 05 жовтня 2010 року [43].

Міжнародна Кіотська конвенція “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” спрямована, з одного боку, на стимулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом спрощення і прискорення процедур митного оформлення та митного контролю, а з іншого боку на те, щоб це прискорення та спрощення не заподіяли шкоди інтересам держави та суспільства в частині наповнення дохідної частини державного бюджету, захисту внутрішнього ринку тощо.

Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Кіотської конвенції в 2006 році. Виходячи з того факту, що Україна долучилася лише до Протоколу, вітчизняне законодавство не було приведене у відповідність з положеннями самої Кіотської конвенції.

5 березня 2011 року набрав чинності Закон “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції “Про спрощення та гармонізацію митних процедур””. Тобто, нормами Конвенції Україна почала послуговуватися з моменту набрання чинності цього Закону. Відповідно до цього, положення Кіотської конвенції були враховані в проектах Митного кодексу.

Переглянута Кіотська конвенція, що набрала чинності 3 лютого 2006 року передбачає максимальне практичне використання інформаційних технологій та розглядає їх як один з принципів митного оформлення, реалізація якого сприятиме спрощенню та гармонізації митних процедур. Вона містить також положення про сучасні митні формальності та процедури, узгодженні митні документи для використання в міжнародній торгівлі та передбачає використання методів управління ризиками [9, c. 29].

За цією конвенцією під митними формальностями слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства. Зазначене положення частково дублюється в Митному кодексі України (далі - МКУ) про що свідчить факт імплементації норм Кіотскої конвенції до українського національного законодавства [43].

Аналізуючи ряд думкок різних вчених з приводу визначення митних формальностей можна знайти безліч різноманітних дефініцій. Під останніми можна розуміти дії, виконувані митницею при ввезенні та вивезенні товарів, особистих речей та ін вантажів, що передбачають в собі законодавчо передбачені обов'язкові вимоги, без виконання яких транспортні засоби, товари та інші предмети не можуть бути пропущені через митний кордон України.

Митні формальності включають в себе виконання особою, що переміщує через митний кордон даної країни товари і транспортні засоби, необхідних процедур, що включають проходження у разі необхідності ветеринарного, фітосанітарного, екологічного та інших видів державного контролю , декларування і пред'явлення декларованих товарів і транспортних засобів, виробництво вантажних операцій, надання документів і відомостей, необхідних для митних цілей, виконання інших формальностей, пов'язаних з митним оформленням та митним контролем.

Тобто, це такі процедури, які повинні виконати власник товару або особа яка представляє його під час перевезення товару через митний кордон або приміщення його з інших підстав під митним контролем. Характер митних формальностей залежить від митного режиму, під який поміщається товар.

Як вже згадувалося, українське законодавство (згідно із п.25 ст. 4 МКУ) митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Вони включають, як правило, пред'явлення митної декларації та інших документів, передбачених митними правилами; проходження, при необхідності , встановлення процедур контролю товару та товаросупровідних документів; отримання у митній декларації та товаросупровідних документах необхідних відміток, що вирішують випуск товару [26].

Товаросупровідні документи - документи, що прямують з товарами й містять дані про товари, які переміщуються транспортним засобом. До основних товаросупровідних документів, зокрема, належать вантажна митна декларація, товаротранспортна накладна, рахунок-фактура, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист тощо [41].

Поняття “митні формальності” не слід плутати з поняттям “митні процедури”. Виходячи із п.21 ст.4 МКУ під останніми слід розуміти - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання [26].

Діяльність митних органіав пов'язана із здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, речей, валюти, цінностей, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Транспортні засоби, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню. Митні процедури, що здійснюються під час митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, якими переміщуються громадяни та товари через митний кордон України, мають уніфікований характер і не залежать від країни реєстрації або країни - власника транспортного засобу, країни, з якої прибув цей транспортний засіб, або країни, куди він прямує, крім випадків, передбачених міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, та відповідними міжнародними актами, в частині застосування санкцій та обмежень у торгівлі з окремими країнами.

Будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, підлягають митному контролю та митному оформленню.

Тому під митними процедурами слід розуміти - операції пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів [14, с. 241 - 244].

Відповідні процедури не обмежуються лише такими, що спрямовані на забезпечення товарам вільного проходження через адміністрацію митниці, а після цього можливості вільного обігу. Деякі товари залишаються під митним наглядом навіть після того, як їх пред'являють до митного контролю, і тому вони не можуть бути у вільному обігу. Також є певні процедури, спрямовані на забезпечення безперешкодного пересування товарів з однієї держави-члена до іншої. До того ж експортування товарів з території Європейського Союзу також вимагає дотримання певних формальностей [6, c. 231 - 232].

Як зазначено в Митному кодексі України (далі - МКУ), а саме в п.29 ст.4 митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи [26].

Неоднозначність даного визначення на мою думку полягає в тому, що суб'єктом митних формальностей згідно цього визначення є саме органи доходів і зборів, тобто ця дефініція більш конкретизує коло суб'єктів на яких покладено виконання митних формальностей, на відміну від визначення що нам пропонується за Кіотскою конвенцією, в який зазначено більш ширше и об'єктивніше розуміння останніх.

Аналізуючи українське законодавство важко знайти чіткого визначення органів доходів та зборів, лише в ч.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) можна знайти близьке визначення яке ототожнено з контролюючими органами, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи [33].

Якщо прийняти зазначене визначення, то можна стверджувати що здійснення митних формальностей покладається не лише на митні органи, а й на податкові органи, що в свою чергу зовсім не відповідає дійсності.

Також слід зазначити, що у зв'язку з останніми подіями в державі та на підставі Постанови ВРУ “Про вдосконалення діяльності органів доходів і зборів” від 28.02.14 р. № 838-VII було відомо про можливість ліквідування Міністерства доходів та зборів України (далі - міністерство) та ре організування останню до колишніх структур податкової та митної служби України.

У разі наявності такого факту ставить під сумнів подальшої діяльності взагалі органів доходів і зборів, що призведе до непорозуміння в самому визначенні за МКУ, оскільки в разі ліквідуванні зазначеного міністерства, ми отримуємо “мертву зону” в дефініції, назву не існуючих органів, тому вважаю за потрібним використовувати визначення, що запропоновано саме Кіотскою конвенцією, оскільки остання оперує поняттям “Митної служби” [34].

Переглянута Кіотська конвенція, що набрала чинності 3 лютого 2006 року передбачає під митними формальностями - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства.

Митна служба в даній Конвенції визначена як державна служба, на яку покладене застосування митного законодавства та стягнення мит і податків, а також застосування інших законів і правил, що стосуються ввезення, вивезення, переміщення або зберігання товарів.

Як уже зазначалося раніше, безпосереднє здійснення митної справи покладається саме на митні органи, які наділені виключною компетенцією в даній галузі діяльності, а не на будь-які інші державні органи, як наприклад, органи доходів та зборів, тому вважаю за потрібним використовувати визначення, що запропоновано саме Кіотскою конвенцією та імплементувати його до митного законодавства України [3, c. 18].

Для правильного аналізу та синтезування даного визначення не обхідно спочатку розібрати дане визначення по частинам. Митний (митна,митне,митні) - прикметник, що бере участь у формуванні величезної кількості термінів, які, з одного боку, утворюють цілі галузі в науці, законодавстві, повсякденній діяльності, з іншого - похідні від термінів, що спочатку виникли в інших галузях і для цих галузей набули системотвірної ролі.

Очевидно, що прикметник "митний" - це родова ознака, що визначає для похідного терміна точне місце в уявному "дереві", верхівкою якої є певний базовий термін (наприклад "справа", "політика", "орган", тощо.), а рівнозначними гілками - похідні терміни з іншими прикметниками, наприклад "податковий", " транспортний", "торгівельний" і т. ін.

Водночас доволится константувати неможливість побудувати нині згадане уявне "дерево". Не в останню чергу цьому заважає практика оперування похідними термінами як первинними (базовими) та тенденція розмноження варіантів тлумачення однакових, ззовні ідентичних, похідних термінів. При цьому така тенденція властива для досліджень, що здійснюєтся у краінах колишнього радянського простору.

Проблему множинності концепцій підтверджує факт, що ці два терміни "митні", "формальності", застосовуються, як правило, "в парі" та в чіткому (прямому або зворотньому) ієрархічному взаємозв'язку, відіграють роль первинних (базових) термінів у законодавствах деяких країн, у тому числі в законодавстві України. Відповідно, подолання окресленних проблем щодо згаданих термінів має не тільки наукове, але й суто практичне значення.

У цьому плані, передусім, необхідно взяти до уваги історію походження прикметника “митний” (рос. “таможенный”), яка через первинні поняття "мит", мыт", "тамга" визначила два варіанти подальшого його асоціювання:

- з "переміщенням чогось через кордон";

- з "діяльністю наділених певними повноваженнями осіб" [20, c. 8].

Взагалі “мито” - це вид митного платежу, що справляється з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввезених, вивезених або тих, що перевозяться транзитом). Поряд із суто фіскальною функцією мито виконує як стимулювальну, так і захисну функцію. Остання припускає формування бар'єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоздатних порівняно з національними, або в яких держава не зацікавлена [7, с. 367].

Аналізуючи поняття “формальності” можна сказати, що під ним можно розуміти дію або умову, яка необхідна для виконання якоїсь справи відповідно до прийнятого порядку, законності. “Майже ніхто не слухав того молодого оборонця, що нагадував дзижчання мухи. Всі знали, що це тільки суха формальність” (Мирослав Ірчан, II, 1958, 101); “Потішав, що другого свідка він [священик] сам підшукає. Це звичайна формальність, і може її виконати хто-небудь, навіть піддячий” (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 570); -- “Хай кожен з вас усвідомить значення хвилини в нашій роботі й навчанні і зрозуміє, що швидкість виконання команди -- це не проста формальність” (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 8); // Виконання якого-небудь традиційного звичаю, виробленого правила, що не має істотного значення. -- “Давайте я вас [сватів] до самих воріт підкочу! -- кинув Павло. -- Негоже так. А може, вони нам гарбуза підсунуть? -- спитав Заруба. -- Якого там гарбуза? Таке скажете!.. -- зареготав Павло. -- Це ж тільки для формальності [сватання] і через те, що вони дуже старосвітські, ці мої Чумаки...” (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 15).

Тобто “формальність” - це офіційні вимоги, умови, які обов'язково виконуються при оформленні чого-небудь. “Злагодивши потрібні судові формальності, я продав місцевому арендареві всю свою батьківщину” (Іван Франко, IV, 1950, 295); “Що ж до формальностей, які треба буде виконати на пошті, то Валерик брав це на себе” (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 85) [47, c. 621].

Офіційні вимоги, умови, обставини все це в даному контексті - слід розуміти я певні юридичні факти. Юридичні факти -- це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, припинення або зміну правових відносин.

Юридичні факти є необхідними умовами для виникнення правовідносин і характеризуються такими ознаками:

- знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов'язані з їх наявністю або відсутністю;

- прямо або опосередковано передбачені нормами права;

- викликають передбачені законом юридичні наслідки [53, c. 287].

Отже, об'єднавши два поняття “митний” та “формальності” ми можемо сказати що під митними формальностями слід розуміти сукупність обов'язкових обставин та юридичних фактів, які необхідно виконати в разі переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

1.2 Правове регулювання митних формальностей, покладених на митні органи відповідно до законодавства України

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулювання. Останнє споконвічно покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедливості, які містяться у ньому.

Правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Правове регулювання - різновид соціального регулювання, за допомогою якого відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;

Правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами. Воно має цілеспрямований характер -спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

Правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність. Останне гарантує доведення норм права до їх виконання. [45, c. 192 - 192].

Предмет правового регулювання -- це суспільні відносини, на які звернено правове регулювання. До сфери правового регулювання входять відносини, що:

- відображають як індивідуальні інтереси членів суспільства, так і загальні інтереси суспільства в цілому;

- реалізують взаємні інтереси всіх її учасників, кожний з яких йде на певний утиск своїх інтересів задля задоволення інтересів іншого;

- потребують дотримання певних правил поведінки, обов'язковість яких підкріплена силою держави. Перерахованим ознакам відповідають такі три види суспільних відносин, як:

- відносини людей, пов'язані з обміном цінностями (як матеріальними, так і нематеріальними). Тут потреба у правовому регулюванні виражена найпомітніше, адже у взаємоприйнятному обміні зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Ці відносини будуються на основі загальновизнаних правил, обов'язковість яких підкріплена силою держави;

- відносини, пов'язані з владним управлінням суспільством, бо в управлінні суспільними процесами зацікавлені як окремі особи, так і суспільство в цілому. Управління здійснюється для задоволення як індивідуальних, так і суспільних потреб відповідно до чітко встановлених правил та підкріплюються силою примусу держави;

- відносини, пов'язані із забезпеченням правопорядку, покликані забезпечити нормальне функціонування усіх сфер суспільного життя [5, c. 121].

Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін "регулювання" походить від латинського слова "regulo" (правило) і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін "вплив" означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смислове навантаження у цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним.

Правовий вплив - це взятий у єдності та різноманітті весь процес впливу права на суспільне життя, свідомість і поведінку людей за допомогою як правових, так і неправових засобів.

Правовий вплив багато в чому зводиться до інформативної та виховної ролі права, підсилити яку можуть пропаганда правових знань, система широкої юридичної освіти.

Предмет правового впливу об'ємніше (ширше) предмета правового регулювання - його складають відносини, які не регулюються правом, але на які поширюється дія права. Також слід зазначити, що в правовому впливі не завжди є точний юридичний захід (крім норм права, він містить у собі інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей), тоді як у правовому регулюванні він є обов'язковим (регулювання відбувається за допомогою певної правової норми).

За головними особливостями свого змісту правовий вплив є не специфічно правовим, а загальним, в якому діє не право як сукупність норм, а "дух" права, просліджується вплив права на систему суспільних відносин, потенціал психічного складу особи, її правову свідомість і культуру.

Коли зміст права проходить через свідомість людей, вона стає правосвідомістю. Люди повинні поводитися однаково в однотипній ситуації, якщо право встановлює певні правила поведінки. Виробляється стандарт поведінки, формується загальна нормативна культура як безпосередня передумова законослухняності громадян. Це і є правовий вплив на поведінку людей; [46, c. 488 - 490].

Більшість правознавців виокремлюють провідний характер процедурного механізму в правовому регулюванні та реалізації права. Процедури утворюють основу процесів правового регулювання та реалізації права. У вітчизняній теорії права на процедуру звертають увагу в останню чергу, хоча всі основні процеси правового регулювання та реалізації права мають діяльнісну основу, відповідно мають бути подані не тільки як система, а також як процедура [22, c. 68].

Тому слід виділити належну увагу механізму реалізації права -- у правовому регулюванні право реалізується через його механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації і застосування норм права та ін.) [46, c. 488 - 490].

Категорія "механізм правового регулювання" дозволяє охопити весь процес правового регулювання, представити його в системно-динамічному вигляді, розкрити його структуру, взаємозв'язок і взаємодію всіх елементів, з'ясувати їх характерні ознаки і функції.

Комплексне вивчення механізму правового регулювання і теоретичне опрацювання пов'язаних з ним питань дасть можливість виявити додаткові напрями в дослідженні цього правового явища, зокрема, пошук шляхів підвищення ефективності як окремих складових елементів цього механізму, так і правового регулювання в цілому.

Механізм правового регулювання представляється як діяльність, "робота" складових елементів системи правового регулювання, спрямована на досягнення суспільно корисного результату, що виявляється у втіленні правових норм у життя. Він повинен розглядатись в єдності та у взаємодії всіх його складових як категорія не лише збірна, але й системна.

Поняття механізму правового регулювання дозволяє систематизувати юридичні засоби правового впливу на суспільні відносини, визначити місце і роль того чи іншого юридичного засобу у правовому житті суспільства. [24, c. 21 - 22].

До елементів механізму правового регулювання належать: юридичні норми, нормативно-правові акти, акти офіційного тлумачення, юридичні факти, правовідносини, акти правореалізації, правосвідомість та режим законності та правопорядку, який впроваджується в результаті досягнення цілей правового регулювання.

Кожній стадії правового регулювання відповідають специфічні елементи механізму правового регулювання (див. табл.), місце яких у механізмі правового регулювання обумовлене їх функціональною роллю. Функціонування механізму правового регулювання відрізняється послідовністю: кожен з його елементів вступає в дію на певній стадії правового регулювання [50, c. 87].

Аналізуючи весь вплив правового регулювання митних формальностей в Україні, неодмінно слід прослідити за митним законодавством в сфері митної справи зокрема з питань які стосуються власне механізму реалізації митних формальностей.

Зробивши відповідний аналіз важко сказати що існує багато нормативно-правових актів, які стосуються даного питання, але особливе місце серед них займає неодноразово згадувана Міжнародна конвенція “Про спрощення та гармонізацію митних процедур” від 18 травня 1973 (далі - Конвенція Кіото), яку разом з її численними Додатками можна без перебільшення вважати своєрідним кодексом поведінки держав в їх митних відносинах один з одним.

Розроблена під егідою Ради Митного Співробітництва, вона складається з 19 статей основного тексту і 31 Програми, які є з правової точки зору, невід'ємною частиною даного договору, а фактично деякі з них (наприклад, Додаток F.3 "Митні пільги стосовно подорожуючих громадян") за своїм характером і значенням прирівнюються до окремим самостійним конвенціям [45, c. 192 - 192].

Цей документ головним чином є орієнтиром для вдосконалення й розвитку митних процедур і правил, які існують сьогодні в багатьох країнах. Коли ми говоримо про міжнародні стандарти спрощення й гармонізації митних процедур, то маємо на увазі оновлену версію Міжнародної конвенції “Про спрощення й гармонізацію митних процедур”, схвалену Всесвітньою митною організацією в 1999 році.

Справа в тому, що сама конвенція, відома в митних й близьких до них колах як Кіотська, була укладена в 1973 році, але регламент приєднання до неї країн був досить гнучким: будь-яка держава могла вибрати ті її додатки й окремі правила, які відповідають її інтересам [29, c. 211].

Конвенція Кіото на питання митних формальностей містить в собі по-перше: офіційне визначення в загальному додатку - митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства. Зазначене визначення має загальновизнаний характер, про що свідчить неодноразовий факт імплементації цього визначення до національних законодавств багатьох країн Європи, Україна також не є виключенням.

По-друге Конвенція Кіото містить в собі цілий розділ присвячений митним формальностям, Розділ 3, який має назву “Митне оформлення та інші митні формальності” яке має ряд типових правил та встановлює правовий статус уповноважених осіб та декларанта з приводу порядку проведення митних формальностей. Встановлює порядок подачі, реєстрації та перевірку декларацій на товари; Порядок перевірки товарів та їх випуск, а також відмовлення або знищення товарів.

По-третє: Конвенція Кіото містить в собі розділ в спеціальному додатку А, який стосується митних формальностей, які передують представлення митної декларації на товари під яким слід розуміти всі операції, які здійснюються відповідною особою та митною службою з моменту ввозу товарів на митну територію до моменту розміщення товарів під митний режим. Зазначений розділ має ряд типових правил, що охоплює в собі такі дії як ввіз товарів на митну територію України, їх розвантаження, збір та представлення митній службі [43].

Другим важливим джерелом, що в свою чергу є основним інструментом правового регулювання усіх митно-правових відносин це Митний кодекс України

Митний кодекс України (далі - МКУ) -- кодекс, що визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Чинний Митний кодекс України був прийнятий 13 березня 2012 року за № 4495-VI і набрав чинності 1 червня 2012 року - третій за часів незалежності України. Цей фундаментальний правовий акт, увібрав у себе як попередній, позитивний, так і сучасний досвід правового регулювання митної справи, являє собою разом з Конституцією України (далі - КУ) основу митного законодавства. Кожен кодекс охоплював певний період правового регулювання комплексу відносин, що включає в себе зазвичай поняття “митна справа”, та вводить їх в якісь правові рамки.

В результаті митне законодавство України стало набувати рис цілісності і системності. Якісно новому правовому регулюванню піддавалися деякі митні феномені й інститути, принциповою новизною відрізнялися окремі положення, істотно розширювалася нормативна база в сфері охорони праці та інтересів господарюючих суб'єктів і громадян, у тому числі і в галузі охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності.

Відбулися істотні зміни в регламентації митних режимів, оформлення, визначення митної вартості. В цілому може йти мова про посилення ролі адміністративно-процесуальних норм - було знято багато обмежень на оскарження неправомірних дій митних органів та їх посадових осіб. Це тільки деякі суттєві новели, які сприяли формуванню митного законодавства [55, c. 1018 - 1019].

МКУ по-перше містить в п.29 ст.4 власне саме поняття митних формальностей, яке майже повністю дублюється з тим поняттям яке зазначено в попередньому джерелі і зазначає що під митними формальностями слід розуміти сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

По-друге: крім самого визначення МКУ має в собі цілий розділ, що присвячений даному питанню - Розділ VI Переміщення і пропуск товарів, товарних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту, що складається із 10 глав, що по різному регулюють дане питання, в залежності від того яким видом транспорту переміщуються товари через митний кордон України.

Правове регулювання митних формальностей на морському і річковому транспорті за МКУ передбачає собою встановлення тривалості перебування суден закордонного плавання під митним контролем, що зазвичай останне може бути протягом усього часу стоянки в порту перебуває під митним контролем.

Митний орган має право в цей період здійснювати огляд і переогляд судна, пломбування та опечатування його окремих трюмів і приміщень, де розміщені товари, підстави для ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України чи транзит через територію України яких відсутні.

Строк та черговість митного оформлення суден закордоного плавання залежить від водотоннажності і призначення суден закордонного плавання їх митне оформлення проводиться у строк, який визначається керівником митного органу за погодженням з керівником відповідного органу охорони державного кордону України та іншими контрольними службами.

Митний контроль за вантажними операціями у водному сполученні, встановлення місця здійснення митного контролю на морському та річковому транспорті, що здійснюється в зонах митного контролю на територіях морських та річкових портів, а також в акваторіях портів, відкритих для міжнародних перевезень.

Якщо судно закордонного плавання внаслідок аварії, стихійного лиха або інших обставин, що мають характер непереборної сили, не в змозі досягти одного з місць здійснення митного контролю на митній території України, вивантаження з нього товарів допускається у місцях, де немає митних органів. У таких випадках капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання цих товарів та пред'явлення їх найближчому митному органу.

Встановлення митного контролю суден закордонного плавання, що прибувають на митну територію України на нетривалий час, Митне оформлення рибної продукції, виробленої українськими суднами в межах Азово-Чорноморського басейну, що здійснюється без оформлення митної декларації.

Оподаткування зазначеної продукції здійснюється відповідно до Податкового та Минтного кодексів України. Митне оформлення суден, побудованих чи придбаних за кордоном або проданих за кордон, яке здійснюється в режимі імпорту під час його першого заходу в один з українських портів після набуття резидентом права власності на таке судно. Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території України судна здійснюється в режимі експорту, якщо таке судно вивозиться за межі митної території України.

Встановдення порядку дозволу митного органу на відправлення судна закордонного плавання. Органи управління портом не дозволяють капітанові судна закордонного плавання виходити з акваторії порту без відмітки митного органу на відповідному судновому документі. Для тимчасового відходу судна з порту у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійним лихом, а також з метою рятування людей дозвіл митного органу не обов'язковий.

Правове регулювання митних формальностей на авіатранспорті за МКУ передбачає собою встановленню порядку здійснення вимушеної посадки, а саме, Командир повітряного судна, який здійснив вимушену посадку за межами міжнародного аеропорту, зобов'язаний вжити необхідних заходів для забезпечення збереження товарів, які підлягають митному контролю, та протягом доби повідомити найближчий міжнародний аеропорт про місце посадки судна.

Адміністрація міжнародного аеропорту після одержання такого повідомлення зобов'язана забезпечити перевезення посадових осіб митного органу до місця посадки судна або доставити пасажирів, екіпаж і товари, що підлягають митному контролю, до митного органу.

Встановлює переліку документів для контролю за повітряним судном, а також товарів, що перевозяться транзитними авіапасажирами. Товари, що перевозяться транзитними авіапасажирами (крім товарів, заборонених до транзиту), не підлягають оподаткуванню митними платежами та безперешкодно переміщуються в межах зони митного контролю міжнародного аеропорту.

Правове регулювання митних формальностей на залізничному транспорті за МКУ передбачає собою встановленню відповідальності за втрату чи неналежну доставку товарів до митного органу призначення, зокрема, залізниця несе передбачену за МКУ та іншими законодавчими актами України відповідальність за втрату чи неналежну доставку товарів, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення.

Здійснення митного контролю на залізничному транспорті, а також місце здійснення митних формальностей у міжнародному залізничному сполученні. Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю.

Пасажири поїздів міжнародного сполучення можуть проходити митний контроль також в інших місцях, визначених уздовж маршруту руху поїзда за погодженням між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. З метою запобігання порушенню розкладу руху поїздів митний контроль може здійснюватися поза пунктами пропуску через державний кордон або в місцях, визначених керівником митного органу за погодженням з керівниками залізничної станції та органу охорони державного кордону України. У виняткових випадках, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, на вимогу митного органу окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу для здійснення митного контролю можуть бути виключені зі складу поїзда, якщо проведення такого контролю у складі поїзда неможливе.

Відправлення залізничних транспортних засобів з місць стоянки здійснюється з дозволу митного органу та органу охорони державного кордону України.

Правове регулювання митних формальностей на автомобільному транспорті за МКУ передбачає собою встановлення порядку декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять товари через митний кордон України та порожніх автотранспортних засобів комерційного призначення, зокрема, автотранспортний засіб комерційного призначення, що використовується для переміщення товарів через митний кордон України, не потребує окремої митної декларації, якщо під час такого переміщення декларуються товари, які перевозяться цим автотранспортним засобом.

Відомості про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари, вносяться до митної декларації, за якою оформлено ці вантажі, книжки МДП, передбаченої Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, товарно-транспортних накладних, дорожнього листа, провізних та інших супровідних документів, передбачених законодавством. Та встановлення порядку декларування автотранспортних засобів комерційного призначення, які перевозять пасажирів через митний кордон України, який передбачає що порожні автотранспортні засоби комерційного призначення та автотранспортні засоби, які перевозять пасажирів через митний кордон України, декларуються шляхом подання національних реєстраційних документів.

Правове регулювання митних формальностей щодо припасів за МКУ передбачає собою встановлення загальних положень щодо порядку переміщення припасів через митний кордон України, в яктих зазначенно, що останні переміщуються через митний кордон України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно МКУ дозволи на видачу припасів або на здійснення інших операцій з припасами надаються митними органами протягом однієї години з моменту отримання відповідного звернення. У разі відмови у наданні дозволу митні органи зобов'язані невідкладно, письмово або в електронній формі, повідомити особу, яка звернулася за отриманням дозволу, про причини і підстави такої відмови.

Декларування припасів, які ввозяться на митну територію України інформація щодо яких обмежується мінімумом відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю. Допускається використання замість митної декларації на припаси облікових документів про рух товарів у вагонах-ресторанах, кафе-барах тощо.

У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, які подаються під час прибуття транспортного засобу на митну територію України, повинна враховуватися кількість припасів, які видаються з дозволу митного органу з числа припасів, що знаходяться на борту цього засобу, при цьому на зазначену кількість припасів окрема митна декларація або документ, що її замінює, не подаються.

У митній декларації на припаси або в документі, що її замінює, зазначається кількість припасів, доставлених на транспортний засіб під час його перебування на митній території України. Окрема митна декларація або документ, що її замінює, на припаси, які залишаються на борту транспортного засобу, не подається.

Також встановлює умови звільнення від оподаткування митними платежами припасів, які ввозяться на митну територію України, та видачу припасів за якими митні органи повинні дозволяти видачу припасів, ввезених на митну територію України морським (річковим) судном або доставлених на це судно під час його перебування на митній території України, для споживання пасажирами та членами екіпажу під час перебування зазначеного судна на митній території України, з урахуванням кількості пасажирів і членів екіпажу та тривалості перебування судна на цій території.

Митні органи повинні дозволяти видачу припасів, ввезених на митну територію України морським (річковим) судном або доставлених на борт цього судна під час його перебування на митній території України, для споживання членами екіпажу зазначеного судна під час його ремонту у доці або на верфі за умови, що тривалість перебування цього судна у доці або на верфі визнана обґрунтованою.

У разі якщо повітряне судно має зробити посадку в одному чи кількох аеропортах на митній території України, митні органи повинні дозволяти видачу припасів, які знаходяться на борту або доставлені на борт під час перебування цього судна на митній території України, для споживання під час стоянки повітряного судна в таких проміжних аеропортах та під час перельоту між ними. А також інші операції з припасами.

Також встановлює правила забезпечення схоронності припасів, за якими перевізники зобов'язані вживати необхідних заходів для запобігання будь-якому недозволеному використанню припасів.

Митні органи з метою забезпечення схоронності припасів можуть у разі потреби накладати на них митне забезпечення.

У випадках, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, митні органи вправі вимагати вилучення припасів з транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення, для зберігання їх в іншому місці під час перебування цих транспортних засобів на митній території України.

Встановлює порядок декларування припасів, що вивозяться за межі митної території України, за яким митне оформлення та контроль за переміщенням припасів на транспортні засоби комерційного призначення здійснюються в порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Пропуск припасів на транспортні засоби комерційного призначення здійснюється на підставі оформлених товаросупровідних документів. Декларування експорту припасів здійснюється на підставі товаросупровідних документів з накладеним митним забезпеченням та відміткою адміністрації транспортного засобу комерційного призначення про одержання припасів протягом не більше 30 календарних днів від дати накладення митного забезпечення.

Встановлює обмеження щодо пропуску алкогольних напоїв і тютюнових виробів через митний кордон України на борту транспортного засобу. На борту транспортного засобу, що здійснює міжнародний рейс і прибуває на митну територію України або відбуває з неї, дозволяється ввозити та вивозити для споживання особами, які перебувають на його борту, алкогольні напої і тютюнові вироби з розрахунку споживання однією особою на добу за нормами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Правове регулювання митних формальностей на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі за МКУ передбачає собою встановлення місця здійснення митного контролю товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, згідно яким митний контроль товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, у тому числі з метою транзиту через митну територію України, здійснюється в місцях митного контролю, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

А також встановлює порядок і строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, зокрема, строки сплати митних платежів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, виходячи з особливостей переміщення зазначених товарів через митний кордон України [26].

Окрім зазначених двох джерел в механізмі правового регулювання митних формальностей в Україні має місце також ряд підзаконних нормативно-правових актів, серед них зокрема можна виділити “Порядок та строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом” затверджений наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України) “Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі” від 30 травня 2012 року № 629 який був розробленій відповідно до статей 231, 232, 247 МКУ з метою визначення дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів під час їх переміщення через митний кордон України трубопровідним транспортом.

Цей наказ більш детальніше встановлює порядок декларування та митне оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом за кожним окремим видом газу, встановлює порядок здійснення фактичного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України трубопровідним транспортом, а також містить в додатку форму реєстру обсягів природного газу, який зберігається в підземних сховищах газу.