Главная База знаний "Allbest" Таможенная система Дослідження механізму управління митними платежами на матеріалах ТОВ "Металопродукція"

Дослідження механізму управління митними платежами на матеріалах ТОВ "Металопродукція"

Сутність, класифікація та управління митними платежами. Митні режими, використовувані при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Дослідження факторів, що впливають на остаточну суму митних платежів. Аналіз імпортно-експортних операцій підприємства.

Рубрика Таможенная система
Вид дипломная работа
Язык русский
Дата добавления 15.04.2011
Размер файла 907,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Сутність, класифікація та управління митними платежами

1.2 Митні режими, використовувані при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

1.3 Роль митного контролю та митного оформлення при здійсненні митних платежів

1.4 Вплив митних процедур на ефективність зовнішньоекономічних операцій

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

2.1 Механізм розрахунку митних платежів підприємства

2.2 Аналіз митних платежів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

2.3 Дослідження факторів, що впливають на остаточну суму митних платежів

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

3.1 Аналіз імпортно-експортних операцій підприємства

3.2 Шляхи вдосконалення ефективності управління зовнішньоекономічними операціями фірми

3.3 Напрямки оптимізації митних платежів підприємства

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ

1.1 Сутність, класифікація та управління митними платежами

Сучасний механізм митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні представлений такими основними елементами як: митна вартість, вантажна митна декларація, механізм розрахунку й сплати митних зборів, мита, акцизних зборів і ПДВ.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.98 "Про порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів", митна вартість - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари чи інші предмети на момент перетинання митного кордону України.

При визначенні митної вартості у неї включається ціна товару, зазначена у рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати, якщо вони не включені у рахунок-фактуру, у залежності від умов поставки цих товарів згідно з Правилами Інкотермс (у редакції 1990 року):

- на транспортування, завантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України;

- комісійні і брокерські;

- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, яка відноситься до цих товарів та інших предметів і яка має бути сплачена імпортером (експортером) прямо чи опосередковано як умова їх ввозу (вивозу).

Таким чином, правильне оформлення митної вартості багато в чому залежить як від фактурної вартості, так і від умов поставки. Згідно з Указом Президента України "Про використання міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.94 застосування правил "Інкотермс-90" є обов'язковим для усіх суб'єктів підприємницької діяльності при наданні ними зовнішньоекономічних договорів. Правилами обговорюються конкретні умови поставки, тобто хто, за чий рахунок здійснює транспортування продукції, фрахт, страхування вантажу, оформляє митні документи, проводить оплату податків зборів, як визначається ризик випадкової загибелі товару і та ін.

Митною службою пропонується розроблена на основі правил система розрахунку митної вартості і основних видів витрат, які впливають на неї. Так, якщо пункт поставки знаходиться на митній території України, то фактурна вартість збільшується на витрати з доставки товару до місця вивозу з митної території України. А якщо пункт призначення - за межами митної території України, то фактурна вартість відповідно зменшиться на витрати і доставку для перетинання митного кордону України.

Таким же важливим для формування митної вартості є питання: до якої групи валют відноситься валюта ціни контракту. Треба пам'ятати, що становлення ціни у слабкій валюті ставить у більш вигідне положення покупця. У свою чергу, експортер виграє при виборі сильної валюти, яка має тенденцію до підвищення.

Іноді виникають проблеми з приводу можливості правильного визначення митної вартості товарів та інших предметів. У разі неможливості визначення митної вартості на основі наданих документів, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари, митне оформлення яких здійснювалося раніше. У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі наданих документів і за відсутності інформації про ввіз ідентичних товарів митна вартість визначається на підставі ціни на подібні товари, митне оформлення яких здійснювалося раніше. У разі ж відсутності достовірної інформації органи митної служби мають право використовувати цінову інформацію, яка міститься у їх базах даних, у каталогах торгових фірм та інших і звідниках.

Вантажна митна декларація згідно з Положенням про Вантажну митну декларацію - це заява, яка містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміни митного режиму стосовно цих товарів, а також інформацію, потрібну для здійснення митного контролю, оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. Вона застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, переміщуваних через митний кордон України.

Вантажна митна декларація заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 дол. США, а також на товари, не від залежно від їх фактурної вартості.

Разом з ВМД подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товарів і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності.

При вивозі експортної продукції з митної території України митна вартість є базою для нарахування митних зборів. Розміри і ставки митних зборів встановлюються Кабінетом Міністрів України, ставки вивізного мита передбачені Законом України "Про Єдиний митний тариф", а акцизний збір непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається у ціну товару) затверджується Верховною Радою України.

При нарахуванні податку на додану вартість база оподаткування операцій з продажу товарів визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, вивізного мита, інших податків і зборів, за винятком ПДВ, які включаються в ціну товарів. Товари, імпортовані в Україну, так як і при експорті продукції, оподатковуються митним збором, ввізним митом, ПДВ і акцизним збором.

Ввізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів, які возяться по вантажній митній декларації на територію України з метою вільного використання на цій території. Ввізне мито є диференційованим:

- до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно і міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

- до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

ПДВ і акцизний збір сплачуються разом зі сплатою мита і митних зборів.

Проте, згідно з Постановою ВРУ від 19.09.97 "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні" ввізне мито й ПДВ не справляються при імпорті товарів, які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств з виробництва автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) не менше 150 млн. дол. США [15].

Митно-тарифне регулювання - сукупність митно-тарифних мір, використовуваних у якості національного торгово-економічного інструментарію для регулювання зовнішньої торгівлі. Даний вид регулювання є економічним, оскільки як основний інструментарій використовуються імпортний і експортний митний тариф, що виконує і регулюючі і фіскальні функції. У деяких випадках уводяться чи податки збори, що носять еквівалентний митному тарифу характер. Основний напрямок цього виду державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД) визначається митно-тарифною політикою кожної держави. У рамках тарифної політики регулювання зовнішньої торгівлі кожна держава самостійна визначає:

· рівень застосовуваних ставок митних і інших видів еквівалентних, податків і зборів;

· вид застосовуваних ставок (адвалерні, специфічні, комбіновані);

· порядок їхнього стягування (на базовій, тимчасовій, сезонній чи преференційній основі, ставки в рамках тарифних квот і т.д.);

· характер побудови і ступінь деталізації товарної номенклатури;

· порядок розподілу тарифних квот;

· перелік товарів і країн, що підпадають під дію національної схеми преференцій;

· принципи формування митного тарифу й інших видів мита (транспарентність, стабільність)

Відповідно до принципів, що закладені в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі і які є основними принципами Всесвітньої торгової організації (ВТО) митна - тарифна політика держави спрямована на регулювання зовнішньої торгівлі, захист внутрішнього ринку і стимулювання експорту тарифними інструментами цього виду державного регулювання ЗЕД.

Від ефективної роботи митно-тарифної системи залежить:

· по-перше, чи будуть надаватися рівні умови для конкуренції вітчизняних і іноземних товаровиробників,

· по-друге, чи будуть захищені вітчизняні товаровиробники, що здійснюють перебудову виробництва, його раціоналізацію і реструктуризацію, а також упроваджують нові методи керування з метою підвищення конкурентноздатності товарів,

· по-третє, чи буде рівень надходжень у державний бюджет.

За період своєї незалежності Україною інструменти митно-тарифної політики застосовувалися в залежності від обраного курсу на реалізацію трьох вищевказаних положень[33].

Правовою основою митно-тарифного регулювання є Закон України "Про Єдиний митний тариф", що був прийнятий 5 лютого 1992 року (N 2097-XII).

Цей Закон визначив основні напрямки митно-тарифного регулювання і ввів у законодавство України такі поняття:

· ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мито;

· митна вартість товарів, визначення країни походження товарів;

· визначив види мита - адвалерне, специфічне, комбіноване,;

· регламентував процедуру нарахування і сплати мита і надання тарифних преференцій.

Митно-тарифна політика України за період з 1993 по 2000р. здійснювалася по наступним етапах:

· застосування мір ліберальної митно-тарифної політики;

· використання політики твердих протекціоністських мір, спрямованих на захист вітчизняного виробництва;

· реалізація політики селективного протекціонізму.

Митний тариф будь-якої країни складається з конкретних ставок мита, що використовуються для цілей оподатковування ввезених чи товарів, що вивозяться.

У відповідності зі статтею 6 Закону України від 5.02.92 N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" мито, стягнуте митницею, являє собою податок на товари й інші предмети, що переміщаються через митний кордон України.

Як правило, мита виконують три основні функції:

· фіскальну, котра відноситься і до імпортних, і до експортних видів мита, оскільки вони є однієї зі статей дохідної частини державного бюджету;

· протекціоністську (захисну), що відноситься до імпортного мита, оскільки з їх допомогою держава обгороджує місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

· балансовочну, що відноситься до експортного мита, установленим з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни, на які по тим чи іншим причинам нижче світових [21].

У відповідності зі статтею 17 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставками Єдиного митного тарифу України, що діють на день надання митної декларації, і виплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, що купує Національний банк України. Мито вноситься в державний бюджет України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перелічується у валюту України за курсом Національного банку України, що застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і впливає на день надання митної декларації. Мито виплачується митним органам України, а що стосується товарів і інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки і розстрочки сплати мита встановлюється Державною митною службою України.

Практичні питання, пов'язані зі стягуванням мита викладені в наказі Державної митної служби України від 23.07.97 N 344 "Про твердження інструкції про порядок стягування ввізного (імпортного) мита".

Класифікація видів ставок мита по способі стягування:

· адвалорне - нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів (наприклад, 20% від митної вартості);

· специфічне - нараховуються у встановленому розмірі на одиницю оподатковуваного товару (наприклад, 10 дол. за 1 т); [24]

· комбіноване - сполучать обоє названих виду митного обкладання (наприклад, 20% від митної вартості, але не більш 10 дол. за т; чи 20% від митної вартості + 50 дол.).

Ставки вивізного (експортного) мита встановлені Законом України від 7.05.96 N 180/96-ВР "Про вивізний (експортної) миту на живу худобу шкіряна сировина" і Законом України від 10.09.99 N 1033-XIV "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур". Введення експортного мита на зазначені види товарів носить заборонний характер стосовно вивозу цих товарів, оскільки фіскальні надходження від його введення в даному випадку незначні.

Ставки ввізної (імпортної) мита встановлені в ЄМТУ, що є систематизованим зводом ставок увізного мита.

Увізне мито є диференційованим:

· до товарів і інших предметів, що походять з держав, що входять разом з Україною в митні союзи утворюючі з нею спеціальні митні зони, і у випадку встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

· до товарів і інших предметів, що походять з країн економічних союзів, що користаються в Україні режимом найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ;

· до інших товарів і інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені ЄМТУ [11].

Також при ввезенні деяких товарів на територію України збирається акцизний збір. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір" акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, котрий включається в ціну цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів, ставок акцизного збору, а також законодавчих актів, якими ці ставки встановлені, приведений у Додатку 1 до п. 1.2 Інструкції про порядок стягування акцизного збору при ввозі товарів суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на митну територію України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 21 січня 2000 р. N 33 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2000 р. під N 73/4294.

Цілком усі платники акцизного збору визначені статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір".

При ввозі товарів на митну територію України платниками акцизного збору є:

1. будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відділені підрозділи, що імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

2. фізичні чи резиденти нерезиденти, що ввозять (пересилають) підакцизні чи речі предмети на митну територію України у виді супроводжуваного чи несупроводжуваного багажу, а також фізичні особи, що одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (прислані) через митний кордон України у виді поштових чи інших чи відправлень несупроводжуваного багажу, у чи обсягах вартістю, що перевищують норми безмитного провозу (пересилання) для цих фізичних осіб, визначені митним законодавством;

Цілком всі об'єкти оподатковування акцизним збором визначені статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 18-92 "Про акцизний збір".

При ввозі товарів на митну територію України товарів і інших предметів об'єктом оподатковування є митна вартість товарів (продукції), що імпортуються (увозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) чи операцій без оплати їхньої чи вартості з частковою оплатою (більш повне визначення об'єктів оподатковування акцизним збором див. у п.2.1. цієї статті).

При ввозі товарів і інших предметів на митну територію України акцизний збір нараховується:

1. по ставках у відсотках від обороту з продажу імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без обліку акцизного збору. При визначенні зазначеної вартості іноземна валюта перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день пред'явлення митної декларації.

2. у твердих сумах від одиниці реалізованого товару (продукції) [20].

Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Відповідно До Закону України "Про Державний бюджет України на 1994 рік" було введене стягування митними органами України з ввезених суб'єктами підприємницької діяльності й інших юридичних осіб через межі митних кордонів України товарів (продукції) незалежно від термінів складання контрактів, їхньої оцінки і характеру здійснення імпорту (товарообмінні чи операції з розрахунками у валюті, у тому числі і через посередників) податку на додаткову вартість і акцизний збір з підакцизних товарів по діючим ставках одночасно с стягуванням митних зборів і мита при митному оформленні товарів на момент подачі вантажної митної декларації (додатково див. спільне роз'яснення Державного митного комітету і Міністерства Фінансів України від 01 березня 1994 р. N 10-330).

На усі імпортні товари нараховується ПДВ. Основним законодавчим актом, яким регулюється сплату суб'єктами підприємницької діяльності податку на додаткову вартість є Закон України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додаткову вартість".

Платники податку на додаткову вартість визначені в статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додаткову вартість".

При ввозі товарів на митну територію України платниками податку на додаткову вартість є: [33]

1. Особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України одержує від нерезидента роботи (послуги) для їхнього використання споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку, у випадку коли ці фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподатковуванню відповідно до законодавства.

2. Особа, що на митній території України надає послуги, зв'язані з транзитом пасажирів вантажів через митну територію України.

Об'єкти оподатковування податком на додаткову вартість визначені в статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додаткову вартість".

Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності об'єктами оподатковування податком на додаткову вартість є операції платників податку на додаткову вартість по:

1. Продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції по передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставника;

2. Увозу (пересиланню) товарів на митну територію України й одержанню робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їхнього використання споживання на митній території України, у тому числі операції по ввозі (пересиланню) майна по договорах оренди (лізингу), застави й іпотеки;

3. Вивозу (пересиланню) товарів за межі митної території України і наданню послуг (виконанню робіт) для їхнього споживання за межами митної території України.

Інші митні збори стягуються за:

· митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, що переміщаються через митний кордон України (у тому числі в міжнародних поштових відправленнях і вантажем), і інших предметів;

· перебування товарів і інших предметів під митним контролем;

· митне оформлення товарів і інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають ці товари й інші предмети, чи поза робочим часом, установленого для митниці;

· збереження товарів і інших предметів під відповідальністю митниці у випадках, коли їхня передача на збереження митниці у відповідності зі статтею 85 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII не є обов'язкової [1].

Розміри митних зборів установлюються Кабінетом Міністрів України. На сьогоднішній день ставки митних зборів установлені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. N 65 "Про ставки митних зборів".

Згідно статті 78 Митного кодексу України від 12 грудня 1991 року N 1970-XII митні збори платяться як у національній валюті України, так і в іноземній валюті, що купує Національний банк України, а збори за митне оформлення товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельних угод, - у національній валюті України й іноземній валюті [18].

Усі податки та збори які можуть збиратися при митному оформлені представленні у додатку А.

1.2 Митні режими використовувані при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

3 метою розвитку національного виробництва товарів і послуг митне законодавство встановлює різні умови переміщення через митний кордон товарів і предметів, які реалізуються через застосування визначених митних режимів.

Митний режим - це сукупність положень, які визначають статус товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон для митних цілей.

Товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон відповідно до їх митних режимів.

Митні режими виконують такі функції;

• встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон залежно від призначення товару;

• визначають умови перебування його на/поза митною територією;

• встановлюють рамки, в яких може використовуватися товар;

• регламентують права та обов'язки особи, що переміщує товари;

• визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний режим.

Митний кодекс містить загальний перелік видів митних режимів товарів і транспортних засобів.

Митні режими поділяються на два види (рис.1.1).

Застосовані режими означають, що при їх використанні митне оформлення вантажів не застосовується.

У зв'язку з відсутністю на сьогоднішній день достатньої законодавчої бази на території України митних режимів реекспорту, реімпорту, відмови на користь держави, вільної митної зони, вільного складу, переробки під митним контролем та знищення, ці режими при митному оформленні вантажів не застосовуються.

Застосування митних режимів дозволяє митним органам однозначно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів і контролювати виконання суб'єктами ЗЕД відповідних положень.

Відомості про митний режим зазначаються декларантом у вантажній митній декларації. Найменування та коди митних режимів наведено в табл. 1.1.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право в будь-який час обрати будь-який митний режим або змінити його на інший, незалежно від характеру, кількості, країни походження або призначення товарів і транспортних засобів, якщо інше не передбачено митним законодавством.

Роль митних органів при цьому полягає в ухваленні рішення про можливість розміщення конкретного товару у митний режим, обраний декларантом, виходячи з наявної нормативної бази та економічної доцільності.

При виборі митного режиму декларант повинен враховувати, що розміщення товарів в окремі митні режим и обмежується часом.

Існують випадки неможливості розміщення товару у визначений режим, наприклад, коли особа, що переміщує товар, не має ліцензії (дозволу) на переробку товару на (поза) митною територією або під митним контролем.

Важливу роль відіграє також статус товару. Наприклад, у режим реекспорту можуть розміщуватись тільки іноземні товари, під режим реімпорту, навпаки - тільки вітчизняні товари, вивезені з країни у режимі експорту. Говорячи про зміну митного режиму, необхідно ще раз нагадати, що це - прерогатива особи, яка переміщує товари.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Види митних режимів

Водночас існують ситуації, коли зміна одного митного режиму на інший не припускається. Наприклад, якщо товар був розміщений у режим відмови на користь держави, зміна режиму на будь-який інший не відбувається.

Таблиця 1.1 Найменування та коди митних режимів

№ п/п

Найменування митного режиму

Код

1

Експорт

10

2

Реекспорт

31

3

Тимчасове ввезення (вивезення)

31

4

Випуск у вільний обіг (доя вільного обігу)

40

5

Реімпорт

41

6

Переробка на митній території

51

7

Переробка під митним контролем

52

8

Переробка за межами митної території

61

9

Вільна митна зона

71

10

Магазин безмитної торгівлі

72

11

Вільний склад

73

12

Митний склад

74

13

Відмова на користь держави

75

14

Знищення

76

15

Транзит

80

1.3 Роль митного контролю та митного оформлення при здійсненні митних платежів

Відповідно до порядку ведення обліку суб'єктів ЗЕД у митних органах, затвердженому Наказом Державного митного комітету України від 31.05.2000р. №237 для здійснення ЗЕД, зокрема митного оформлення товарів, суб'єкту господарювання необхідно стати на облік у митному органі по місцю своєї державної реєстрації. Для постанови на облік в митних органах суб'єкт ЗЕД подає наступні документи:

1. Установчі документи з нотаріально завіреними копіями.

2. Свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

3. Свідчення про реєстрацію як платника ПДВ.

4. Довідка органів статистики про занесення юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України і присвоєння кодів території і кодів форми власності.

5. Довідка уповноваженого банку про наявність розрахункового (гривневого) і валютного рахунків із вказівкою прізвища, ім'я та по батькові головного бухгалтера, а також телефонних номерів підприємства.

6. Наказ по підприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею з вказівкою їхніх прізвищ, імен та по батькові, паспортних даних, зразків підписів.

7. Довідка про проведення декларування валютних цінностей (рахунків), що належать резиденту України і знаходяться за її кордоном.

8. Документ, що підтверджує право власності суб'єкта господарювання на його юридичну адресу.

9. Картки зі зразками підписів головного бухгалтера, керівника і зразками печатки.

Згідно зі статтею 83 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ), введеного в дію постановою Верховної Ради (ВР) № 227/94ВР від 09.12.1994р., Херсонський морський торговельний порт забезпечує державні органи нагляду, митні органи, органи прикордонних військ необхідними приміщеннями і створює нормальні умови для їх роботи.

Порядок перетинання вантажів через митну границю України регулюється Митним кодексом України (МКУ) від 12.12.1991р. № 1970 XII, зі змінами та доповненнями до нього.

Після прибуття в порт судна, судновласник (агент) зобов'язаний надати митному органу необхідні для проведення митного контролю документи на транспортний засіб (судно), документи на перевезений вантаж, валюту, цінності і т д.

Згідно зі ст. 35 КТМУ, судновими документами вважаються: судновий патент, свідоцтво про право власності на судно, обмірне свідоцтво, свідоцтво про мінімальний склад екіпажу, список пасажирів, судновий журнал, суднове санітарне свідоцтво, санітарний журнал, машинний журнал, ліцензію на право користування радіостанцією, свідоцтво про вантажну марку, журнал реєстрації заходів щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища, та інші документи, передбачені міжнародними договорами України для суден, що плавають за кордон.

За недотримання термінів подачі документів у відповідності зі ст. 108 МКУ передбачені штрафи в розмірі від 1 до 10 мінімальних заробітних плат.

Після подання всіх необхідних документів, службові особи митного пункту в ХМТП починають митний контроль судна та вантажу. Під час митного контролю заборонено причалювання до судна інших суден та плаваючих засобів без відповідного дозволу службових осіб митниці. За несанкціоноване причалювання передбачено штрафи в розмірі від 0,5 до 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Митний контроль проводитися в присутності службових осіб підприємства та уповноважених представників вантажовласника. Службові особи митниці можуть запрошувати до участі в митному обстеженні судна (вантажу) відповідних спеціалістів. Крім того, митниця бере необхідні проби та зразки вантажу для проведення його дослідження. Після проведення митного контролю, на вантажі (суднові трюми) накладаються печатки, пломби та інші митні забезпечення.

Останнім кроком митного контролю є митне оформлення вантажів та сплата вантажовласником необхідних митних зборів та мита. Обкладення митом вантажу здійснюється відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України (ЄМТУ). Операції, що входять до митного оформлення і порядок їх здійснення визначаються Державним митним комітетом України (ДМКУ). Митні документи оформлюються українською мовою, або мовами митних союзів, якщо Україна є членом цих союзів. Зазвичай вантажі окрім митного контролю підлягають санітарному, фітосанітарному, радіологічному та іншим видам контролю. Митне оформлення може бути завершеним тільки після закінчення зазначених видів контролю.

Протекціонізм і лібералізація є основними формами зовнішньоекономічної політики держави.

Протекціонізм передбачає застосування державою комплексу усіх можливих способів у зовнішньоекономічній політиці для захисту національних виробників від зарубіжних конкурентів шляхом створення цільових (податки, митні збори і та ін.) і нецільових (квоти, заборони і та ін.) бар'єрів для небажаних імпортерів та інвесторів.

В умовах перехідного періоду протекціонізм здійснюється у залежності від стану економіки тієї чи іншої країни. Під час збільшення виробництва, при стабільності внутрішнього ринку державні протекціоністські заходи не здійснюються, і, навпаки, криза в економіці, як правило, вимагає захисту національного виробника у створенні умов для його розвитку.

Лібералізація являє собою систему заходів, направлених на усунення або зниження бар'єрів на шляху міжнародної торгівлі. У основі концепції лібералізації лежить принцип порівняльної переваги, сформульований іще Адамом Смітом.

Цей принцип полягає у тому, що сукупний обсяг випуску продукції буде найбільшим тоді, коли кожний товар буде вироблятися у тій країні, де існує самий низький рівень витрат і собівартості.

В умовах перехідного періоду лібералізації зовнішньоекономічної діяльності також треба враховувати процеси створення цивілізованого ринку, завдання розширення вітчизняного експорту продукції та імпорту необхідних товарів для підтримки соціальної стабільності у суспільстві. Треба виділити також і можливість досягнення додаткової користі від лібералізації, яка полягає в тому, що остання стимулює конкуренцію й обмежує монополію. Конкуренція іноземних фірм у таких умовах посилюється й змушує вітчизняних виробників переходити на виробничі технології з мінімально низькими витратами, підвищувати якість продукції, застосовуючи нові методи виробництва, і таким чином сприяти економічному зростанню. Лібералізація торгівлі, крім того, дає споживачам можливість широкого вибору із запропонованого асортименту продукції.

За увесь час незалежності в Україні була проведена певна робота по створенню механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності як важливої передумови проведення ефективної зовнішньоекономічної політики держави. Основою цієї політики в умовах переходу до ринкових відносин стала відмова від адміністративних методів і перехід до застосування економічних методів регулювання. Проте в Україні це питання вирішувалося не зовсім послідовно, рішення приймалися, часто-густо без економічного і наукового підтвердження , без вивчення досвіду інших країн світу, які вже проходили цим шляхом, що принесло більше шкоди, ніж користі національній економіці.

Курс на вільну торгівлю шляхом лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, багато в чому зумовлений бажанням виконати вимоги провідних міжнародних організацій, таких як МВФ, Всесвітній банк, ГАТТ/ВТО, останнього часу наштовхнувся на протидію зростання протекціонізму. Об'єднання цих форм зовнішньоекономічної діяльності - дуже важлива проблема. Тому дуже актуальним стає всебічне вивчення світового досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності з метою створення оптимального протекціонізму як системи заходів з тимчасового захисту внутрішнього ринку та державної підтримки конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Формування економічно ефективної моделі зовнішньоекономічної діяльності України має на увазі пошук оптимальної комбінації заходів протекціонізму і лібералізації, які б відповідали стратегічним інтересам країни у системі взаємовідносин в рамках світової спільності.

1.4 Вплив митних процедур на ефективність зовнішньоекономічних операцій

Будь-який імпортований (експортований) товар має пройти через митницю. Митниця існує для того, щоб контролювати ввезення (вивезення) товарів.

При митному оформленні товару здійснюються наступні митні процедури:

1) визначення товару;

2) митне оцінювання товару, виходячи з якого в більшості випадків визначається сума мита і податків.

За звичайних умов товар проходить через митницю і ввозиться в країну одночасно. Виняток із цього правила має місце, коли товар потрапляє на певну територію країни імпорту, наприклад у "вільну економічну зону".

В багатьох країнах товар можна ввезти і до сплати мита. При цьому митниця одержує від імпортера (його представника) спеціальний документ. Він встановлює обов'язок імпортера сплатити суму податків, мита й інших обов'язкових платежів у зазначений у ньому термін. У багатьох випадках законодавство вимагає, щоб оплата за векселем була гарантована банками. Використовуючи систему таких векселів, можна, наприклад, відразу сплатити загальну суму мита і податків на імпорт за всі товари, завезені за визначений період.

У торгівлі можуть виникнути такі основні труднощі, пов'язані зі здійсненням митних процедур:

- дуже складні митні процедури. Вони призводять до того, що вартість товару штучно завищується. Щоб перебороти ці перешкоди в торгівлі, 1973 року у Кіото, у рамках Всесвітньої митної організації, було укладено Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних правил. 25 червня 1999 р. прийнято нову редакцію конвенції;

- для різних товарів існують різні митні ставки. Для полегшення роботи митниці в кожній країні існують спеціальні переліки товарів (класифікації), в яких товари розбиті на групи, підгрупи, і т.ін.5 Не в усіх країнах такі переліки однакові. Може трапитися і так, що той самий товар класифікується в різних країнах по-різному;

- ставки мита і зборів (плата за митне оформлення і пов'язані з ним дії державних органів), процедура їхньої сплати, порядок митного оформлення можуть бути змінені, а інформацію про це опубліковано незадовго до цього, а то і взагалі postfactum. Це питання стосується і ГАТТ, яка вимагає, щоб інформація про зміни в ставках мита і зборів публікувалася заздалегідь, з тим щоб учасники торгової діяльності могли ознайомитися з ними і вжити усіх відповідних заходів (в тому числі сплатити необхідні суми у встановленому порядку);

- багато держав стягують з того самого товару різні мита, залежно від того, з якої країни товар надходить. Методи визначення походження товарів, а також пов'язані з ними формальності і процедури в різних країнах можуть відрізнятися. Нерідко ці формальності і процедури надзвичайно складні. Все це перешкоджає нормальному процесу торгівлі;

- розмір мита (і нерідко митних зборів) часто залежить від вартості товару. При ввезенні товарів імпортер (або його представник) вказує вартість товару в митних документах, розміри мита і зборів розраховуються на основі цих даних. Але буває і так, що митна служба "не вірить" твердженням імпортера і визначає вартість товару на основі своєї інформації. При цьому часто виникають труднощі, пов'язані з методом визначення митної вартості товару.

Електронна торгівля. Сьогодні дуже часто замість того, щоб йти у магазин, покупець може увімкнути комп'ютер, обмінятися електронними повідомленнями із продавцем, і угоду буде укладено. Дуже часто для укладання таких угод використовується Інтернет.

Останнім часом укладається все більше таких "електронних" угод. У багатьох з них беруть участь особи або підприємства, які знаходяться у різних країнах, і для виконання таких угод необхідно перевезти товар з однієї країни до іншої.

В той же час, щоб ввезти куплений товар з-за кордону, потрібно пройти адміністративні процедури. Наприклад, необхідно пройти митні процедури (представити певні документи, в певному порядку сплатити необхідну суму мит та зборів тощо).

Такі процедури виникли задовго до появи електронної торгівлі і не враховують певних її особливостей.

Це зумовлює три основні проблеми в багатьох країнах:

1) неможливо заздалегідь підрахувати суму мит та зборів;

2) неможливо заздалегідь сплатити суму мит та зборів;

3) неможливо переводити валюту за кордон, якщо угода - "електронна".

З розвитком нових інформаційних технологій буде все більше можливостей для розвитку "електронної торгівлі". З іншого боку, зараз деякі адміністративні процедури є бар'єром для "електронної торгівлі", причому бар'єр навіть більший, ніж для звичайної торгівлі.

Сьогодні торгівці висловлюють все більше незадоволення таким станом речей і все активніше вимагають реформ. Під впливом цих вимог багато держав вже починають вживати заходів, спрямованих на зменшення бар'єрів в "електронній торгівлі". Наприклад, поправки до Конвенції Кіото, прийняті в рамках Всесвітньої митної організації 25 червня 1999 року, спрямовані на зменшення таких бар'єрів. На жаль, поки дуже небагато держав ратифікувало ці поправки. Але цілком очевидно, що рано чи пізно митні процедури почнуть змінюватися в багатьох країнах.

Такі зміни, що відбуваються під впливом революційних технологій, приведуть до розвитку цілком нового митного процесу. Це приклад того, як розвиток технології змінює законодавство.

Митна класифікація. Відмінності в митних класифікаціях у різних країнах нерідко викликають проблеми, які можна проілюструвати таким запитанням: „Як потрібно оформляти на митниці дерев'яну картинну раму, яка буде використана для "складання" картини?”. Варіанти відповіді:

- як картинну раму;

- як дерев'яну матрицю;

- як предмет мистецтва;

- як продукт лісу;

- як особисту річ.

Правильна відповідь: будь-який із цих варіантів можливий, усе залежить від того, в яку країну ви ввозите товар. Така непевність перешкоджає здійсненню торгівлі.

Прагнення торговців, менеджерів, юристів вирішити цю проблему в остаточному підсумку привело до того, що багато держав почали укладати міжнародні договори, їхні учасники домовлялися використовувати однакові класифікації товарів для цілей митного оформлення.

Наприклад, вже незабаром після Другої світової війни велика кількість європейських країн домовилася використовувати так звану

"Брюссельську тарифну номенклатуру". Проте багато інших держав (у тому числі США і Канада) не застосовували цю "Брюссельську тарифну номенклатуру". У вісімдесяті роки почалася робота із створення єдиної "глобальної" системи товарної класифікації. Результатом цих зусиль стала поява в середині 80-х років "Гармонізованої системи кодування й опису товарів". В основу цієї системи була покладена система "Брюссельської тарифної номенклатури", а також системи митної класифікації деяких держав. Гармонізована система опису і кодування товарів почала діяти 1 січня 1988 року. Вона включає понад 5000 шестизначних товарних позицій, які можна розподілити на більш детальні позиції, з урахуванням особливостей національних адміністративних і статистичних вимог.

Цілі "Гармонізованої системи":

- домогтися однаковості класифікації товарів з метою митного оформлення у різних країнах;

- полегшити збір, аналіз і порівняння статистичних даних;

- створити загальну міжнародну систему кодування, опису і класифікації товарів для цілей торгівлі;

- надати зацікавленим особам оновлену товарну номенклатуру, яка дозволяє судити про технологічний прогрес і зміни в міжнародній торгівлі.

На сьогодні цю систему використовують митні служби декількох десятків держав. Контроль за застосуванням державами "Гармонізованої системи опису і кодування товарів" здійснює Всесвітня митна організація. В рамках СНД уряди країн - учасниць домовилися використовувати єдину "Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності Співдружності Незалежних Держав".

Митна оцінка. Навіть у тих випадках, коли імпортеру заздалегідь відомо, за якою "статтею" буде класифікуватися товар і ставка мита, виражена у відсотках до вартості товару, можуть виникнути труднощі, якщо імпортер і митники не узгодять вартість ввезеного товару. В таких випадках представники митниці звичайно визначають вартість товару на основі свого розуміння.

Багато держав встановили спеціальні методи визначення митної вартості, які митники повинні використовувати в таких спірних ситуаціях.

Наприклад, деякі країни встановлюють "мінімальну митну вартість товару", і митниця не має права встановлювати митну вартість нижчу від цієї "мінімальної вартості". Інший спосіб - встановити митну вартість імпортного товару на основі оптової ціни того ж товару, коли він продається в країні імпорту.

Подібні методи оцінювання часто викликають незадоволення імпортерів, оскільки використання таких методів призводить до того, що вони змушені сплачувати, на їхню думку, занадто велике мито.

Торговці давно прагнули встановити загальні правила, яким повинні слідувати митні служби різних країн при обчисленні митної вартості товару.

В 1979 році в рамках ГАТТ був підписаний "Кодекс про митну оцінку". Кодекс передбачав, що вартість імпортного товару не повинна розраховуватися на основі вартості товарів, які походять з країни імпорту, або на довільних, або штучних ставках митної вартості товару.

В 1995 році набрала чинності розроблена на основі цього кодексу Угода про застосування статті VII ГАТТ. Участь у цій угоді є обов'язковою умовою членства у Світовій організації торгівлі.

Правила походження товарів. Питання про походження товарів може виникнути за найрізноманітніших обставин. Найтиповішими з них є наступні:

- товар ввозиться з країни Б, але був вироблений в країні В;

- товар ввозиться з країни Б, був вироблений у країні Б, але деякі його компоненти вироблені в країні В.

У сучасному світі все частіше мають місце ситуації, коли різні етапи виробництва товару відбуваються в різних країнах. Правила походження товарів можуть застосовуватися:

- при імпорті товарів, коли ставка мита залежить від того, з якої країни походить товар;

- при здійсненні державних закупок, коли участь іноземних підприємств у державних торгах або умови такої участі залежать від походження товарів, які вони пропонують державі.

Різні держави використовують різні критерії для оцінювання того, в якій країні вироблений імпортований товар. Як правило, використовуються такі критерії:

- товаром, виробленим у країні А, вважається товар, повністю вироблений у країні А. В різних країнах існують різні визначення поняття "повністю вироблений". Це може викликати додаткові ускладнення в торгівлі;

- товаром, виробленим у країні А, вважається товар, що виник у результаті "достатньої переробки" товарів, хоча вони були завезені і з інших країн. У різних країнах "достатню переробку" розуміють по-різному.

Два найбільш типових критерії визначення "достатньої переробки" такі:

1. Зміни в "коді" готового товару порівняно з товаром, що переробляється.

Наприклад, коди товарів у деяких товарних класифікаціях складаються з дев'яти цифр. Припустимо, що в країні А переробка вважається достатньою, якщо в кодах товару, що утворився в результаті переробки товару, використаного для переробки, відрізняються більше чотирьох чисел. Тоді якщо ми маємо товар 1 (виробництва країни А) із кодом "22 345 7864", що виник у результаті переробки товару 2 із кодом "22 345 3290" (товар 2 виготовлений в іншій країні), тобто відмінності існують тільки в останніх чотирьох цифрах, то товар 1 не буде вважатися повністю виробленим у країні А.

2. Частка вартості товару, що переробляється, у вартості кінцевої продукції.

Припустимо, що в країні А переробка вважається достатньою, якщо частка вартості переробленого товару у вартості товару, що виник у результаті переробки, менш як 50 %. Тоді якщо товар 1 (виробництва країни А) продається за ціною 100 дол. і виник в результаті переробки товару 2 (виготовленого в іншій країні), що був куплений виробником за 40 дол., то товар буде вважатися достатньо переробленим у країні А.

Розбіжності в підходах до понять "достатня переробка" і "товари, повністю вироблені в країні", різні (іноді невиправдано складні) формальності, пов'язані з правилами походження товарів (наприклад, процедури одержання документів, які засвідчують "походження" товару), створюють додаткові ускладнення в торгівлі. Торговці, менеджери, юристи давно прагнули звести ці ускладнення до мінімуму.

В 1995 році набрала чинності Угода про правила походження товарів. Участь у цій угоді є обов'язковою умовою членства у СОТ. Угода зобов'язує країни - учасниці спільно встановлювати єдині правила походження товарів, які мають бути:

- зрозумілими;

- об'єктивними;

- передбачуваними.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ МИТНИМИ ПЛАТЕЖАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ „МЕТАЛОПРОДУКЦІЯ”

2.1 Механізм розрахунку митних платежів

До митних платежів можна віднести платежі, стягувані до державного бюджету митними органами з учасників зовнішньоекономічної діяльності, нарахування яких проводиться у Вантажній митній декларації на основі митної вартості.

Розрізняються наступні види митних платежів:

-митний збір - грошовий збір за митне оформлення товарів і інших предметів, а також за їх знаходження під митним контролем;

- мито є податком на товари і інші предмети, переміщувані через митний кордон;

- акцизний збір - це непрямий податок, який включається в ціну товару, реалізовуваного підприємством, на високорентабельні і монопольні товари, перелік яких затверджуються Кабінетом Міністрів України;

- податок на додану вартість - частину знову створеної вартості на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що надійшла до бюджету після їх реалізації.

Митний збір не стягується з товарів і інших предметів, якщо їх митна вартість менше $100. За товари вартістю від $100 до $1000 митний збір стягується у розмірі $5. Якщо вартість товарів більше $1000 стягується 0,2% митної вартості, але не більше $1000. Митні збори стягуються з товарів, що ввозяться на митну територію України по ставках Єдиного митного тарифу України, діючих на день представлення Вантажної митної декларації. Передбачено три види ставок митного збору: преференційні, пільгові і повні.

Преференційні ставки, включаючи звільнення від сплати

мита, застосовуються до товарів і інших предметів, походженням з країн СНД і Балтики (за винятком Таджикистану).

Пільгові ставки застосовуються до товарів і інших предметів, походженням з переважної більшості країн світу, за винятком країн, товари яких обкладаються преференційними і повними ставками.

Повні ставки застосовуються до товарів з ЮАР, Тайваню, держав, що утворилися після розпаду Югославії, а також товарам, визначити країну походження яких неможливо.

Згідно зазначеного Порядку стягування митних зборів, що нараховуються по вантажній митній декларації, при оформленні вантажної митної декларації нараховуються і підлягають сплаті види митних зборів зазначених в табл. 2.1 і 2.2.

Таблиця 2.1 Ставки митних зборів, передбачені Митним кодексом України

Вид митного збору

Розмір ставки (доларів США)

1. За митне оформлення товарів та інших предметів при митній вартості:

до 100 доларів США

не справляється

від 100 до 1000 доларів США

5

більше 1000 доларів США

0,2 відсотка митної вартості товарів та інших предметів, але не більше еквівалента 1000 доларів США

2. За митне оформлення тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов'язання про його зворотне вивезення (ввезення):

за кожною вантажною митною декларацією

30

за кожним додатковим аркушем до неї

15

3. За митне оформлення товарів у разі ввезення на митний ліцензійний склад:

за кожною вантажною митною декларацією

30

за кожним додатковим аркушем до неї

15

4. За перебування товарів та інших предметів під митним контролем, за кожний день перебування:

за перші п'ятнадцять календарних днів

не справляється

за кожний наступний календарний день

0,05 відсотка загальної митної вартості товарів та інших предметів

Вид митного збору

Розмір ставки (доларів США)

5. За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари та інші предмети, чи поза робочим часом, встановленим для митниці (за одну годину роботи одного працівника митниці):

у робочий час

20

у неробочий час, суботу, неділю

40

святкові дні

50

6. За відмову від замовлених послуг, передбачених пунктом 6 цього додатку, без завчасного попередження в письмовій формі

20

7. За митне оформлення транспортного засобу індивідуального користування, якщо цей засіб використовується для перевезення товарів та інших предметів в обсягах, що підлягають обкладенню митом

10

8. За видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) (ввезених в Україну громадянами транспортних засобів (у тому числі ввезених тимчасово), а також номерних агрегатів, що підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены