Вплив екологічної ситуації території на якісний склад фруктової продукції в межах Ізяславського району Хмельницької області

3122131916969637

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ НА ЯКІСНИЙ СКЛАД ФРУКТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ В МЕЖАХ ІЗЯСЛАВСЬКОГО РАЙОНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Зміст

екологія природний рельєф довкілля

Вступ

1. Вплив різних джерел забруднення на екологічний стан природних компонентів території, що досліджується

1.1 Характеристика джерел забруднення

1.2 Екологічні дослідження геологічної структури та рельєфу як складових стану довкілля

1.3 Екологічні дослідження кліматичних показників як фактора формування стану довкілля

1.4 Екологічні дослідження водних об'єктів як складової довкілля, що зазнає впливу забруднення

1.5 Екологічні дослідження ґрунтів, що знаходяться під впливом забруднення

1.6 Екологічні дослідження флори та фауни, що потерпають від забруднення

2. Екологія та охорона природно - територіальних та природно - антропогенних комплексів (ПТК і ПАК) як інтегральних показників екологічного стану території, що досліджується

2.1 Дослідження ПТК

2.2 Дослідження ПАК

3. Експериментальна частина (згідно індивідуального завдання)

3.1 Загальні питання (сутність та стан вивчення конкретного питання)

3.2 Методи конкретного дослідження

3.3 Аналіз та узагальнення результатів (згідно напрямку дослідження)

3.4 Прогноз та розрахунки (за сутністю експерименту)

Висновки

Література

Резюме англійською мовою

Вступ

В умовах зростаючого впливу антропогенного навантаження на довкілля проблема визначення якості рослинної продукції як складової в формуванні стану здоров'я населення набуває значної актуальності. Вирішення цієї проблеми методами санітарно-епідеміологічної служби є дуже вузьким та одно аспектним. В такому випадку поза межами уваги залишається дія комплексу факторів екологічного стану території на формування стану продукції рослинництва.

Метою даної бакалаврської роботи є визначення екологічного впливу стану Ізяславського району Хмельницької області на особливості формування якості фруктової продукції.

Для досягнення даної мети необхідно було вирішити наступні задачі:

1. оцінити особливості впливу різних джерел забруднення на екологічний стан природних компонентів довкілля, в тому числі геологічну структуру, рельєф, клімат, водні об'єкти, ґрунтовий покрив, флору та фауну Ізяславського району Хмельницької області.

2. надати характеристику природно-територіальних та природно-антропогенних комплексів території дослідження

3. визначити особливості забруднення мікроелементами грунтово-рослинних систем загалі, і на території Ізяславського району Хмельницької області зокрема.

4. розглянути методичні особливості визначення мікроелементів у рослинних матеріалах та ґрунтах.

5. проаналізувати та узагальнити результати аналітичних досліджень фруктової продукції та ґрунтів на яких вона вирощувалась.

6. зробити висновки щодо впливу екологічного стану Ізяславського району Хмельницької області на формування якості фруктової продукції.

При написані даної роботи були використані матеріали літературних джерел, фондові матеріали екологічних служб, данні статистичної звітності, матеріали власних польових та аналітичних досліджень автора.

Розділ 1. Вплив екологічної ситуації території на якісний склад фруктової продукції в межах Ізяславського району Хмельницької області

1.1 Характеристика джерел забруднення

Екологічна ситуація, рівень екологічної напруженості визначаються, передусім, обсягами впливу на навколишнє середовище підприємств промислової і комунальної сфери, сільського господарства, транспорту тощо.

На території Ізяславського району функціонують підприємства наступних галузей господарства: сільського господарства, деревообробна промисловість. Серед них, деревообробна промисловість не вносить значний вклад в забруднення Ізяславського району (рис1.1)

В районі розвинуте багатогалузеве сільське господарство.

Однією з головних галузей спеціалізації сільського господарства Ізяславського району є рослинництво (вирощування зернових культур, цукрових буряків, ячменю, жита, вівса, кукурудзи) та молочно-м'ясне тваринництво.[13]

Важливе значення в агропромисловому комплексі займає рослинництво. Висока питома вага технічної культури, такої як цукровий буряк. Цукровий буряк вирощують на всій території району. На другому місці після рослинництва - тваринництво. Вирощують велику рогату худобу (ВРХ) молочно-м'ясного напрямку; м'ясо-сальну та сальну породи свиней. В тваринництві на 1.01.2001 наявність поголів'я становить:

великої рогатої худоби - близько 30000 голів, свиней близько 125000 голів, птиці 93000 голів.

Промисловість району, в основному, тісно пов'язана з переробкою сільськогосподарської сировини і представлена цукровими та маслобійними заводами, млинами. Крім того, в районі є біоміциновий завод (с. Плужне), авторемонтний завод (с. Ямпіль), музична та меблева фабрики, консервний завод (м. Ізяслав). З вище перерахованих джерел забруднення діють тільки дві фабрики, лише на 30 відсотків, тому з сказаного можна зробити деякі висновки, що вплив промислового комплексу в цілому не завдає негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, так як промисловий комплекс представлений деревопереробною промисловістю, яка працює не на повно потужність [13].

Сировиною базою для фабрики музичних інструментів та меблевої фабрики є місцевий лісовий матеріал, так як територія району добре забезпечена лісом.

Дві фабрики, які розміщені на території району (меблева та музичних інструментів) виготовляють різноманітну меблеву продукцію (ліжка, дивани, шафи, столи кухонні, серванти та інше) та музичні інструменти відповідно.

Передовою галуззю сільського господарства є землеробство - вирощування технічних (буряк, соняшник, тютюн), та зернових культур. Другою головною галуззю сільського господарства є тваринництво - вирощування великої рогатої скотини, м'ясо-молочного напрямку, а також свинарство і вівчарство [13].

Техногенний вплив на довкілля Ізяславського району представлений такими показниками: близько (4654 одиниць автотранспорту), з яких 3403 належить приватним особам, 52 користувачі водними ресурсами, 2 - надрами, 29 підприємств, організацій та установ з стаціонарними джерелами забруднення довкілля, 3 підприємства - утворювачі відходів.

На протязі 2003р. у повітряний басейн району викинуто 1.754 тис. тонн, у 2003 р - 2.058 тис тонн, що на 304 тон більше ніж у 2002 році., в цілому згідно статистичних даних у водні об'єкти скинуто 3.772 млн. м³ стоків в тому числі недостатньо чистих без очистки 1.051 млн. м³, неочищених - 0.459 млн. м³.

На міських очисних спорудах були очищені за 2003 рік 930 тис. м³ стічних вод.

Основними забруднювачами атмосферного повітря були підприємства будівельної індустрії та автотранспорт, водних ресурсів - підприємства комунального господарства та переробки сільськогосподарської продукції

Але останні 10 років підприємства будівельної індустрії не працюють, тому головним забруднювачем атмосфери залишається автотранспорт [7]

Як і в попередні роки, в усіх річках за якими велося спостереження, відмічалося перевищення встановлених для водойм рибогосподарського

призначення норм гранично - допустимих концентрацій далі (ГДК) легко окисних органічних речовин.

У 1996 -1999 роках збереглася тенденція зниження негативного впливу виробничої діяльності на довкілля. Зменшення обсягів скидів і викидів забруднюючих речовин у природне середовище та накопичення промислових відходів сприяли певній стабілізації екологічної ситуації в районі.

Таблиця 1.1 ДИНАМІКА ВИКИДІВ В АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ У ІЗЯСЛАВСЬКОМУ РАЙОНІ [8]

Загальна кількість викидів в атмосферне повітря в районі, тис. тонн	1999	2000	2001	2002	2003
	2.405	2.216	1.696	1.754	2.058
В тому числі Від стаціонарних джерел забруднення, тис. тонн	0.905	0.836	0.666	0.654	0.639
Від автотранспорту	1.5	1.38	1.103	1.1	1.419

Це стосується не тільки району, але й області. Зробимо порівняльну характеристику викидів в атмосферне повітря району та області. Дані про викиди наведемо в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 ДИНАМІКА ВИКИДІВ В АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ [8]

Загальна кількість викидів в атмосферне повітря, тис. тонн	2000	2001	2002
	70.0	62.8	66.8
В тому числі Від стаціонарних джерел забруднення, тис. тонн	18.4	18.7	22.3
Від автотранспорту	51.6	44.1	44.5

Зробивши порівняльну характеристику за 2000 рік, можна сказати, що забруднення атмосфери в Ізяславському районі в порівнянні з Хмельницькою областю становить: по викидам від стаціонарних джерел забруднення - 3%, від автотранспорту - 5 %. А за 2002 рік 3% та 2% відповідно. З цього видно, що в період з 2000 по 2002 рік викиди в атмосферне повітря від автотранспорту знизились на 3%.

До основних техногенних забруднювачів, які викликають регіональні зміни стану атмосфери та здоров'я населення, можна віднести оксиди вуглецю, двооксид сірки, оксиди азоту, галоген органічні, вуглеводні сполуки, важкі метали, аерозолі тощо. Ці забруднювачі надходять в атмосферу від стаціонарних і пересувних джерел забруднення. В останні роки, через економічну кризу, спостерігається зменшення загального обсягу викидів від стаціонарних джерел (таблиця 1.1). Наслідком цього чітко спостерігається тенденція оздоровлення повітряного басейну району [5].

Серед пересувних джерел забруднення найбільше викидів має автотранспорт. На його долю припадає майже 70 % всіх викидів Ізяславського району

В м. Ізяслав 1999 - 2000 роках відбулася паспортизація місць видалення відходів за кошти місцевого бюджету. Виконавцем цього була райдержадміністрація. [6].

Одним з найбільших небезпечним джерел забруднення не тільки Ізяславського району, але й всієї України в майбутньому може бути Хмельницька атомна електрична станція (ХАЕС), яка розміщена майже на межі району (в п'ятикілометровій зоні)

Але за даними служби радіаційної безпеки ХАЕС радіаційний стан в межах 30 - кілометрової зони (в яку входить частина району) не викликає занепокоєння. Зокрема, газо аерозольні викиди станції в атмосферу коротко - і довго живучих нуклідів коливаються в межах 0.024 до 0.12 % допустимих рівнів, тобто у сотні разів нижче норми. Викиди інертних радіоактивних газів складали 0.096 - 1.5 грам йоду, що становить 0.005 - 0.66 % допустимих норм.

Радіаційний фонд території району не перевищує 19 мікрорентген на годину, що в межах природного фону [15].

Сільське господарство є одним з забруднювачів природного навколишнього середовища. Ці забруднення проявляються через внесення мінеральних добрив до грунтів, обробіток сільськогосподарських культур різноманітними хімічними речовинами, які пізніше прямим чи непрямим шляхом потрапляють в повітря, підземні та поверхневі води, рослинні та тваринні продукти харчування.

Але так, як за останні десять років практично більше половини сільськогосподарських колгоспів району вже не існують, а їх налічувалося понад 20 по всьому району : Білівська, Білгородська, Борисівська, В. Пузирківська, Двірецька, Дертківська, Кунівська, Лютарська, Радошівська, Тишевицька, та інші. Перелік колгоспів по сільським радам наведено в таблиці 1.4. Завдяки скороченню колгоспів навантаження на навколишнє природне середовище стало значно меншим.

Але все ж таки значний вплив на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей мають мінеральні добрива та отрутохімікати, умови їх транспортування, зберігання та застосування.

В теперішній час залишився в с. Плужне склад для зберігання мінеральних добрив. Впливу на компоненти навколишнього середовища не виявлено, так як склад знаходиться на віддалі від водоймищ та має надійне поверхневе перекриття через яке опади не мають змоги потрапити всередину та сприяти розчиненню мінеральних добрив.

Незважаючи на це, в ряді господарств, як зокрема в селах Щурівці, Пузирки, Топори міндобрива та засоби захисту рослин зберігаються з порушенням санітарних та природоохоронних норм і вимог. На території цих господарств склади для зберігання отрутохімікатів та мінеральних добрив знаходяться в стометровій зоні від місцевих водоймищ. З за різних причин відбувається вилив отрутохімікатів, які пізніше потрапляють в ці водойми та забруднюють їх.

Застосування мінеральних добрив щорічно зменшується, а перевага надається органічним, більш екологічно безпечним.

Особливу небезпеку становлять заборонені і непридатні для використання отрутохімікати. В Ізяславському районі їх виявлено в 16 - ти господарствах, всього - 3.24 тон із них невідомі - 1.430 тон, заборонені - 0.610 тон, непридатні - 1.2 тон.

Випадків їх застосування, несанкціонованого захоронення та утилізації не виявлено.

Станом на 01.01.2002року в районі нараховується 52 користувача водними ресурсами, 29 підприємств, організацій та установ, які здійснюють вплив на атмосферне повітря, 3 - утворювача відходів, 2 - користувачі надрами.

Забезпечення чистоти поверхневих вод, безпечного для природи складування і переробки побутових і промислових відходів є головним питанням та екологічною проблемою району.

Особливості кліматичних умов, збільшення числа рухомого автомобільного транспорту, (а також масове спалювання у весняно - осінній період опалого листя, городнього та побутового сміття) приводять до збільшення концентрації забруднюючих речовин в атмосфері району, особливо двооксиду азоту.

У 2003 році по місті Ізяслав з промислових та комунальних вузлів скинуто 3.772 млн. м³ стоків, в т. ч. недостатньо чистих без очистки 1.051 млн. м³ , неочищених - 0.459млн.м³ у місцеву р. Горинь.[6].

Станом на 01.01.2001 року в місті Ізяслав накопичено10120 тонн побутових відходів. Із них 8122 - тверді, 1998 - рідкі, порівнюючи до попереднього року в 1.7 раз більше 2000 року.

Збирання та утилізацією побутових відходів займається Ізяславське житлове - комунальне підприємство, сільські ради на місцях [6].

В кожному селі відведенні місця для зберігання побутових відходів, це питання знаходиться на контролі сільських Рад. Але сільські Ради цим питанням не займаються, тому існує велика кількість неорганізованих звалищ. Максимальна їх кількість в с. Плужне

Моніторинг за впливом сміттєзвалищ на стан підземних вод в районі не проводиться. Всі відходи відносяться до 4 класу небезпеки.

Токсичні відходи в кількості 33 м ³ зберігаються в герметичних закритих контейнерах на заводі „Харчомаш”.

Дозвіл для зберігання відходів в Ізяславському районі мають два підприємства - ЖКП та Клембівський цукровий завод.

В м. Ізяслав проводяться пошукові роботи по підбору ділянки на будівництво типового полігону твердих побутових відходів

Забруднення навколишнього природного середовища сільським господарством є однією з найбільших проблем з якою зіткнулося людство [7].

Сільськогосподарське забруднення по І.І. Дедю (1990) - це забруднення навколишнього середовища відходами сільськогосподарського виробництва: неочищеними стічними водами з тваринницьких ферм, пестицидами, добривами, внесеними в дозах, які перевищують реальну необхідність та ін.Починаючи з 1980 року ООН включає його в число чотирьох найважливіших загроз забруднення довкілля. З одного боку сільське господарство дає нам продукти харчування , а з другого - в той же час виявляється дуже небезпечним [14].

Головними аспектами впливу сільського господарства на довкілля є:

Ущільнення ґрунту важкою технікою;

Негативний вплив відходів тваринництва на навколишнє середовище;

Велике значення для збереження родючості ґрунтів має їх захист від хімічного забруднення. Однією з важливих умов одержання високих урожаїв є хімізація сільського господарства, тобто застосування мінеральних добрив та хімічних заходів боротьби із шкідниками та бур'янами. Значна частина хімічних речовин не використовується рослинами і надходить у навколишнє середовище, забруднюючи і змінюючи його стан.

Хімізація сільського господарства досягає мети при внесенні оптимальних норм добрив і пестицидів, у терміни, коли мінеральні добрива найбільш потрібні рослинам, а пестициди найефективніше діють на шкідників. Невдалий підбір хімічних елементів, надмірне їх внесення призводять до забруднення навколишнього середовища

Що стосується Ізяславського району, то по даним ізяславської екологічної служби у 2000 році спостерігається зниження пестицидного навантаження проти базового 1996 року на 19,5 % та проти 1999 року на 8%. В 2000 році на гектар ріллі внесено 0,5 кг пестицидів.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України механізму заохочення за урожайність ґрунтів та покарання за зниження урожайності, призводить до того, що сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства знижують кількість органічних та мінеральних добрив, що може привести до зменшення кількості гумусу та зниженню родючості ґрунту.

Надлишок внесення добрив веде до переходу азоту по ґрунтовим та поверхневим водам.

Найбільшу загрозу представляють азотні добрива в наслідок великої рухомості нітратного азоту. Головною проблемою тут являється збагачення азотом водоймищ, та забруднення ними ґрунтових вод. За численними даними на частку сільськогосподарського виробництва припадає не менше половини зв'язаного азоту, який надходить у водойми.

Збагачення води поживними речовинами, в першу чергу зв'язаним азотом, призводить до надмірного росту водоростей, які, гинучи, піддаються аеробному бактеріальному розкладанню. Це призводить до загибелі риби та інших водяних істот через дефіцит кисню.

Нітрати накопичуються вище допустимих норм не лише в воді, але й в рослинах-як в продовольчих ,так і в кормових.

Якщо самі по собі нітрати не являють собою небезпеки для здоров'я людини та тварини, то нітрати, які з них утворюються, мають високу токсичність, викликають, зокрема, тяжкі захворювання крові у дітей. Крім того, із нітратів можуть утворюватися нітрозаміни, які володіють канцерогенним ефектом.

В цьому відношенні менш небезпечні фосфорні добрива. Іон фосфату малорухомий, міцно закріплюється в ґрунті та практично не токсичний для людей та тварин.

Досліди показали, що фосфор, внесений з добривами в ґрунт, практично не вимивається з нього. Навіть при поверхневому внесенні вимивання фосфору не перевищує 1 % від внесеного. Тим не менше значна кількість фосфату потрапляє в водоймища з частками ґрунту в результаті водної ерозії, що сприяє ефтрофікації водоймищ.

Специфічна здатність фосфорних добрив полягає в тому, що застосування їх великих дозах призводить до небажаного накопичування в ґрунті інших елементів: стабільного стронцію, фтору, природних радіоактивних сполук урану, радію, торію [4].

Мінеральні добрива в Ізяславському районі використовуються в меншій кількості, ніж передбачено агротехнікою, через вежке фінансове становище сільськогосподарських підприємств. Внесення органічних добрив зменшилось з 1995 року через скорочення кількості голів ВРХ [5].

В цілому визначено, що головними джерелами забруднення довкілля у Ізяславському районі Хмельницької області виступає сільське господарство. Тому ще більшої актуальності набуває досліджена проблема визначення якісного складу фруктової продукції , що вирощується у Ізяславському районі.

Таблиця 1.3 Порівняльна характеристикавикористання земельного фонду у Ізяславському районі [2]

Район, Область, країна.	Всього земель млн. га	Площа с\г угідь млн. га	С\г освність території с\г %	Рілля млн. га	Розорюваністьтериторії	Розорюваність с\г угідь	Сінокоси і пасовища
							Площа млн. га	% до заг. кл. с\г угідь
Ізяславський	0.125	0,084	7.26	0,063	0.45	57	0,020	23.8
Хмельницька	2.06	1.57	6.27	1.5	60.7	81.0	0.27	17.2
Україна	60.4	41.9	69.4	33.3	59.6	85.9	7.5	17.9

За умов відсутності об'єктів або зношеності обладнання з забезпеченості очистки стічних вод і атмосферного повітря, вичерпування ресурсу та не облаштованості полігонів побутових відходів у переважній частині населених пунктів, скорочення асигнувань на впровадження заходів боротьби з ерозією та відновлення родючості грунтів - утримувати екологічний стан району стає все важче. Забезпечення ефективної очистки виробничих і зливових стоків, безпечного для довкілля складування та переробки побутових та промислових відходів, припинення ерозії земель залишаються найголовнішими з екологічних проблем Ізяславського району.

Таблиця 1.4 Залуження деградованих земель в Ізяславському районі на період з 2001 по 2004 роки та прогноз на 2005 рік [2]

№	Назва сільських рад	Обсяги залуження земель по рокам (га)
		всього	2001	2002	2003	2004	2005
1	Білівська	900	100	170	170	200	260
2	Білогородська	200	40	40	40	40	40
3	Борисівська	1300	100	170	250	400	380
4	В. Пузирківська	680	70	70	100	150	290
5	Двірецька	350	50	70	70	70	90
6	Білівська	900	100	170	170	200	260
7	Білогородська	240	40	50	50	50	50
8	Кунівська	700	50	70	100	150	330
9	Лютарська	900	100	180	180	200	240
10	Ліщанська	380	80	80	80	80	60
11	Мислятинська	1200	100	180	250	350	320
12	Михнівська	400	50	80	80	80	110
13	Мякотівська	1300	110	150	250	350	440
14	Ново сільська	600	50	120	120	170	140
15	Поліська	800	70	160	160	160	250
16	плужненська	1200	100	180	250	350	320
17	Радошівська	1100	110	180	250	350	210
18	Ріпківська	500	50	100	100	100	150
19	Сахновецька	900	100	180	180	180	260
20	Сошненська	1700	100	200	350	400	650
21	Теліжинська	750	70	150	150	200	180
22	Тернавська	250	50	50	50	50	50
23	Тишевицька	400	80	100	80	80	60
24	Шекеринецька	1100	110	170	250	350	220
25	Щуровецька	650	50	130	130	130	210
26	Завадинецька	800	70	100	140	160	330
	Всього по району :	20200	2000	3300	4000	5000	5900

1.2 Екологічні дослідження геологічної структури та рельєфу як складових стану довкілля

В геоморфологічному відношенні Ізяславський район входить до двох регіонів Шепетівського Полісся і Горинь - Слуцького [3]. Ці геоморфологічні райони мають свої особливості в будові поверхні та тектонічній структурі.

Шепетівське Полісся відзначається слабо хвилястою поверхнею з неглибоко врізаними долинами річок, заплави яких широкі і переважно заболочені. З півдня район обмежується Шепетівським уступом, який простягається по лінії сіл Кунів - Плужне та міст Ізяслав - Шепетівка.

Поверхня Горинь - Слуцького геоморфологічного району сильно розчленована балками та річковими долинами [2]. Днища балок і заплави річкових долин заболочені. Крутизна схилів коливається в широких межах від 3^о до 12^о - 15 ^о.

З екологічної точки зору наявність таких схилів сприяє інтенсивному поверхневому стоку атмосферних опадів, а, отже, і розвиткові процесів водної ерозії. Тому на території району трапляються значні площі в різній мірі еродованих ґрунтів, які вимагають негайного захисту.

Територія Ізяславського лісгоспзагу розміщена в двох лісо рослинних зонах : Мале Полісся і лісостепу [1]. Мале Полісся розташоване між Волинською лісостеповою височиною на півночі і Подільською лісостеповою височиною на півдні. Характерними рисами природних умов малого Полісся є рівнинні території, незначні перепади висот, значне поширення пісків в складі поверхневих відкладів, переважання підзолистих і лугово - болотних грунтів.

Корінними породами Малого Полісся є вапняки та крейдові відклади, які в значній мірі перекриті четвертинними пісками і суглинками. Геологічні відклади мають потужність від 1 - 2 до 20 - 30 м. Представлені вони переважно алювіальними і водно - льодовиковими пісками. Між Шепетівкою і Плужним і між верхів'ями р. Ікви і Стирі виділяються тераси, що лежать на висоті 40 - 60 м над дном Малого Полісся і складенні пісками з галькою, піщаними суглинками.

Значний розвиток пісків та кліматичні умови сприяли формуванню еолових форм рельєфу : дюн, піщаних валів, кучугур. Зустрічаються вони в районі Брод, Бандуровки, Білотина, Славути.

Територія Ізяславського району в геологічному відношенні належить до Східноєвропейської платформи, фундамент якої складений кристалічними породами докембрійського віку. Тектонічною структурою платформи є Український кристалічний щит та Волино - Подільська плита, яка є його західною зануреною частиною щита. Докембрійський фундамент у межах Волино - Подільської плити знаходиться на глибині до 2000 - 2500 м. На нерівній поверхні кристалічного фундаменту, порушеній тектонічними розломами, майже горизонтально залягають відклади палеозою, мезозою, кайнозою. Уздовж західного краю кристалічного щита з півночі на південь простягається смуга рифейських відкладів. Вони відслонюються по долині річки Горинь в районі Ізяслав - Острог і представлені аркозовими пісками, глинистими сланцями, конгломератами і базальтами.[3]

На заході району проходить межа поширених докембрійських відкладів. На північний захід від м. Ізяслава поширені породи рифею, палеозою, крейди, що представлені мергелями та піскуватими мергелями, пісками кварцовими та глауконітовими з прошарками роговиків та кременю.

Нижній палеозой , в складі кембрію , ордовицької й силурійської систем, а також, частково, девонська система, відслонюється лише у верхів'ях р. Горинь

Потужність рифейської системи , на думку П. Л. Шульги [3] складає 1000 - 1250 м. В її складі виділяється острозька серія з ізяславською та ушицькою світами, розділеними поверхнями розмиву. В основі рифейських відкладів залягає кора вивітрюваня порід кристалічного фундаменту. Ізяславська світа починається бабинськими верствами, в підошві яких лежать долерити, потім псамітові і пелітові туфіти. Вище виділяються сергіївські верстви з туфовими алевролітами, базальтом, перекритим серією верств зеленувато сірих алевролітів, пісковиків та глин.

У межах Волино - Подільської плити відклади туронського ярусу крейди непомітними переходами пов'язані з коньяцькими наверствуваннями, що представлені сірувато-жовтими або голубоватосірими мергелями.

Крейдові відклади у більшості випадків відслонюються по річкових долинах Загальна потужність крейдової системи на платформенній частині Волино - Поділля досягає майже 500 м.

Серед органічних решток , що особливо часто зустрічаються у відкладах коньякського ярусу, переважають черепашки іноцерамусів. За цією ознакою Д. П. Найдін виділяє відклади коньяцького ярусу під назвою з inoceramus involutus S o w.[4]

Вулканізм, пов'язаний з розломними дислокаціями, на Волино - Поділлі проявлявся протягом майже всієї палеозойської ери. Завершення цього етапу відноситься до девонського періоду, коли на всій території Волино - Поділля встановилися континентальні умови і накопичувалися товщі червоних пісковиків.

Наступний тектонічний етап у розвитку геологічної структури району припадає на верхній палеозой. Почався він значними опусканнями, що відбувалися після великих піднять, якими на Волині і Поділлі в першій половині девонського періоду завершився каледонський тектоорогенічний етап. Верхньопалеозойський тектоорогенічний цикл завершився в процесі зміни низхідних коливальних рухів висхідними, які почалися з другої половини кам'яновугільного періоду і тривали на території району та за його межами до юри.

1.3 Екологічні дослідження кліматичних показників як фактора формування стану довкілля

Територія Ізяславського району Хмельницької області охоплює частину зони лісостепу і частину зони Малого полісся і входить до складу північного помірного теплого волого агрокліматичного району. Цей район характеризується помірно континентальним кліматом.

За даними Шепетівської метеорологічної станції середня річна температура у 2002 році - 8.4 - 9.2 ^о С, а за останні 5 років - 8.0 - 9.0 тепла. Максимальна - у 2002 - 32.2 - 34.4, у 1998 - 2002 - 33.8. а мінімальна -26.5 .

Середня тривалість безморозного періоду становить 154 - 169 днів.

Загальна річна кількість опадів в межах 603 - 628мм, більша частина яких 330 - 380 випадає за вегетаційний період, а максимум припадає на липень - 75 мм, мінімум на грудень - 30мм. Взимку переважають опади у твердому вигляді (сніг, крупа), однак нерідко випадають і дощі.

В цей час опади мають часто зливовий характер, що призводить до частих паводків на річках. Отже район відноситься до зони стійкого зволоження.(рис.1.5)

Сніговий покрив на території району утворюється в середині листопада, середня дата - 20 листопада. Стійкий - у другій декаді грудня. Сходить сніговий покрив у третій декаді березня, а іноді і затримується до початку травня. Середня висота снігового покрову складає 13 - 15 см, але на протязі року коливається від 6 до 25 см. Початок сходу снігового покрову 25 квітня.

Сильні відкладення паморозі, зливи, град, шквали з негативними для довкілля і господарства району наслідками стали в останні роки типовими природними явищами.

Із - за кліматичних показників вегетаційний період в районі триває в середньому - 202 дня. Щодо заморозків то вони бувають навіть і ранньою осінню. Так як це спостерігалося 20 вересня, а сама пізня дата - 25 травня.

Середня дата замерзання річок на території району - 12.12, а середні терміни початку і закінчення паводка:15.03 - 28. 03.

Ранній сніг випадає 5 та 10 жовтня.

На території району переважають західні та південно - західні вітри, що можуть приносити забруднення з сусідньої області - Ровенської, а точніше з ближнього прилеглого адміністративного району - Остріг, так як район має більш розвинену промисловість. Це що стосується західних вітрів, а південно - західні вітри приносять з собою чисте повітря, так як на границі Білогірського району розміщений лісовий масив.

Глибина промерзання ґрунту -73 см, а максимальна - 114 см.

Кількості посушливим днів - їх за рік 3, а днів зі зливами - 41, що можливо приводить до кращого розчинення хімічних елементів в ґрунті та засвоєння їх рослинністю та накопиченню в тканинах. Посушливі дні приводять до підняття в повітря забруднюючих речовин при наявності вітру таких як наприклад : пил, який може містити в собі різноманітні збудники захворювань.

Відносна вологість повітря коливається на протязі року і становить від 52 - 87 %. Максимальна в грудні, а мінімальна - травні, свідчить про кращий екологічний стан в грудні, так як зменшується можливість попадання забруднюючих речовин з ґрунту в атмосферу шляхом вивітрювання.

Табл. 1.5 Кліматичні характеристики Ізяславського району Хмельницької області.[16]

місяць	Середня температура, у градусах	Абсолютні температури оС	Середня кількість опадів, мм	Відносна вологість повітря, %
		Мінімум оС	Максимум оСМаксиму		7 год.	У13 год.	21 год
Січень	-4,8 0С	2 -25 0С	+ 9	28	88	82	88
Лютий	- 4,7 0С	33	+11	29	89	79	86
Березень	- 0,2 0С	27	+20	30	90	74	84
Квітень	6,8 0С	13	+26	38	86	60	80
Травень	13,6 0С	4	+30	55	76	52	75
Червень	16,5 0С	2	+33	75	78	56	79
Липень	18,5 0С	4	+35	85	83	59	82
Серпень	17,4 0С	4	+36	72	85	58	84
Вересень	13,1 0С	2	+32	52	91	66	86
Жовтень	7,3 0С	17	+26	46	91	68	86
листопад	1,5 0С	22	+22	42	92	80	89
Грудень	- 3,1 0С	25	+13	30	91	87	90

Протягом зими середні температури від місяця до місяця змінюються незначно: січень холодніший за грудень на 2,4 ^о С, лютий тепліший, ніж січень, на 0,8 ^о С. Різке підвищення середньомісячних температур відбувається на весні: березень тепліший за лютий на 4,5 ^о С, квітень тепліший за березень на 6,8 ^о С, травень тепліший ніж квітень, на 7 - 8 ^о С. На далі середньомісячні температури підвищуються повільніше і сягають максимуму у липні, після чого так само повільно знижується до початку осені. Різке падіння середньомісячних температур відбувається з вересня до грудня (включно) : жовтень холодніший за вересень на 5,8 ^о С, листопад холодніший за жовтень на 5,8 ^о С, грудень холодніший, ніж листопад, на 4,6 ^о С.

Вітер. У липні на території Ізяславського району переважають північно - західні вітри, що приносять основну масу атмосферних опадів (західний перенос вологи).

У січні над територією району формується область високого атмосферного тиску (відріг сибірського антициклону), і картина вітрів ускладнюється.

Зима. Початком зимового періоду вважають сталий період середньодобової температури через 0 ⁰ С. У середньому зима триває на території Ізяславського району більше чотирьох місяців - від другої половини листопада до другої декади березня. З кінця грудня звичайно встановлюється сніговий покрив товщиною 15 - 13 см. Випадання снігу часто супроводжується заметілями. Середня дата сходу снігового покриву припадає на останню декаду березня.

Узимку найчастіше спостерігається три типи погод. З континентальним помірним повітрям пов'язана значна хмарна погода без опадів або із слабкими опадами, помірно морозна (- 6 - 7 ^о ), з помірним вітром. При вторгненні морського помірного повітря з Атлантики ( в циклонах спостерігається хмарна погода із значними опадами, потеплінням, яке іноді доходить до відлиги, із сильним поривчастим вітром. З арктичним повітрям пов'язана ясна або малохмарна погода без опадів, з сильними морозами і слабким вітром.

Весна. Прихід весни співпадає у часі з останньою декадою березня, коли середньодобова температура переходить через 0 ^о.

Навесні відбувається перебудова циркуляційних процесів, що зумовлює несталість погоди : нерідко навіть у квітні можуть настати різкі похолодання, пов'язані із вторгненням арктичного повітря ( до - 10^оС, - 15^оС). Повернення холодів можуть спостерігатися і в травні, температура у цей час іноді опускається до - 4^о.

Літо настає з переходом середньодобових температур через + 15^оС, що спостерігається на території району у 20-х числах травня.

Опади влітку найчастіше мають характер злив ; за літо у середньому буває близько 41 день з грозами.

Осінь. Восени відбувається зниження температури повітря - від + 15^о до 0^о. Сезон звичайно починається у середині вересня і триває до 80 днів.

У першій половині осені температура знижується порівняно повільно, зменшуються атмосферні опади, що зумовлює формування теплої сухої погоди з частими заморозками вночі. Цей тип погоди спричиняється континентальним помірним повітрям.

У другій половині осені посилюється циклонічна діяльність, збільшується хмарність, часто йдуть затяжні мрячні дощі. Така погода пов'язана з приходом морського помірного повітря.

Восени часто виникають тумани, їх утворення зумовлено швидким охолодженням земної поверхні, над якою потім починає охолоджуватися повітря, що містить багато вологи.[16]

З екологічної точки зору, територія Ізяславського району та кліматичні показники в цілому сприятливо впливають на екологічний стан території.

Хоча є деякі показники, які мають негативні показники при формуванні екологічного стану. Наприклад, наявність заморозків в травні, що призводить до загибелі ранніх сходів сільськогосподарської продукції, цвітіння фруктових дерев. Також негативний вплив має відносно велика кількість опадів, в тому числі злив. Так, як територія району має горбистий рельєф, то значне місце посідає площинна ерозія, змивання верхнього родючого шару ґрунту.

Також негативний вплив має хоч невелика кількість, але все ж таки бувають засушливі дні. Що призводить до абсолютного висихання поверхні, і при здійманні навіть невеликого вітру відбувається вітрова ерозія, вивітрювання верхнього родючого шару ґрунту.

Якщо проаналізувати сезони, то в зимовий період з екологічної точки зору територія Ізяславського району має сприятливіші умови. Так як в цей період випадає менше опадів, і тільки у твердому вигляді, що не приводить до площинної ерозії. В літній період навпаки відбувається як вітрова так і водна ерозія. Також відбувається промерзання ґрунту, що застерігає від потрапляння в них забруднюючих речовин та навпаки з грунтів в повітря шляхом вивітрювання. Що стосується вітру, то в зимній період він не приносить більш чистого повітря , як в літній період, завдяки наявності на південному заході лісового масиву.

1.4 Екологічні дослідження водних об'єктів як складової довкілля, що зазнає впливу забруднення

Питання використання і захисту водних ресурсів набуває в даний час важливого та актуального значення.

Водні ресурси району обмеженні та розділяються по території нерівномірно. Забруднення водних об'єктів також відбувається з -за випадання кислотних дощів, випадання шкідливих речовин з атмосфери.

Річки, що протікають по території району, відносяться до категорії водойм помірного забруднення. Майже у всіх річках області фіксується перевищення норм гранично допустимих концентрацій легко окисних органічних сполук.

Найвищий рівень забруднення органічними речовинами 2 - 4 ГДК спостерігається у рр. Хоморі, Горині на ряду з іншими річками області.

Не є благополучним стан поверхневих вод по вмісту солей важких металів, в першу чергу заліза, міді. Концентрація заліза у р. Хомора перевищують ГДК у три рази, а міді у р. Горинь - в 9 -7 разів.

Останнім часом в р. Горинь фіксується наявність нафтопродуктів, їх вміст перевищує ГДК у 3 - 4 рази.

Разом з тим розвиток промисловості, сільського господарства, ріст населення ставлять все більші вимоги відносно експлуатації водних ресурсів як в кількісному так і в якісному відношенні.

Обмеженість і нерівномірність розподілу водних ресурсів з одного боку, все більш зростаючий попит на воду і погіршення її якості з другого, ставлять необхідність раціонального використання і охорони водних ресурсів в число особливо актуальних завдань.

В комплексі водоохоронних заходів, направлених на охорону водних ресурсів від виснаження, замулення та забруднення, особливе місце відводиться питанню створення водоохоронних зон і прибережних смуг малих річок і водойм [2].

Встановлення водоохоронних зон і прибережних смуг проводиться з метою розробки та здійснення заходів, спрямованих на підтримання сприятливого водного режиму річок та водойм, поліпшення санітарного стану, захист від їх замулення продуктами ерозії, запобігання забруднення пестицидами, біогенними речовинами та іншими шкідливими речовинами.

Гідрологічна мережа Ізяславського району досить розвинена і належить до басейну р. Дніпра.

Річки приймають в себе велику кількість невеликих струмків і таким чином створюють систему обводнення району.

Головними річками на території району є : Горинь, Гнилий Ріг, Хомора, Вілія, Припутинка (рис.1.3)

Всі річки мають неглибокі долини, характеризуються повільною течією води. Характерною рисою річкових долин є їх надзвичайна розгалуженість. Заплави річок в більшості випадків заболочені і мають близький до поверхні рівень ґрунтових вод.

За своїм режимом річки району належать до типу рівнинних. Для них характерні яскраво виражені весняні повені, низький рівень води влітку і деяке підвищення його восени і взимку. Основними джерелами живлення річок є сніг, дощові та підземні води.

Річка Горинь - одна з найбільших правих приток Прип'яті. Вона бере початок біля с. Волиця Тернопільської області. Довжина річки 659 км. На території району 61,4 км, площа басейну 27700 км. кв., протікає річка майже по середині району з південного заходу на північний схід. Річка вільно меандрує і створює дуже широку над заплавну терасу[7].

Лісистість басейну становить 1.8 %, заболоченість - 6%. Середньорічний стік становить 711 млн. м³. Річка має дощове живлення та талими водами, а також підземне.

Річка Вілія - ліва притока р. Горинь. Довжина річки 77 км., на території району - 19.2 км, площа басейну - 1810 км^2. Річка тече по границі району і Рівненської області. Долина річки широка, неглибока.

Річка Хомора - найбільша ліва притока р. Случі. Її довжина 110 км, а в межах району 26.2 км. Річка бере початок на південь від с. Кузминці. Площа басейну 1460 км². Долина річки широка. Лісистість басейну становить 10 %, заболоченість - 11%. Середньорічний стік становить 206.35 м^3.

Річка Гнилий Ріг бере початок біля с. Мокрець. Це права притока р. Вілії. Довжина річки28 км, площа басейну 201 км². Річка має неглибоку заболочену заплаву.

Річки району приймають в себе велику кількість струмків, а на осушених землях - канав.

Всього на території району нараховується 730 струмків, довжиною 823.7 км, в т. ч. зарегульованих ставками - 20.2 км. Струмки північної і північно - західної частини району мають широкі і неглибокі долини, а південної - глибокі долини з крутими схилами.

Характеристика річок району та притоків подана в таблиці 1.6 Під водоймами, які мають площу не менше 0.5 га, в районі зайнято 284.0 га, кількість їх 75 штук. Розміщені вони в основному в річкових долинах і використовуються для риборозведення та комплексного користування. В більшості випадків береги водойм розорані, що призводить до їх поступового замулювання.

Таблиця 1.6 Характеристика річок Ізяславського району Хмельницької області [8]

Назва річок	Куди впадає	Відстань від витоку в км	Довжина по району	Ширина русла	Похил, м/км	Ширина заплави	Площа басейну	К-сть ставків в долині річки. Шт.	Загальна протяжність річок, км
			всього	В т. ч. зарегуль ставкам
Горинь	Прип'ять	496	61,4	9,2	15 -20	0,33	800 -1000	27770	0	659
Гнилий Ріг	Вілія	-	7,6	2,2	3 - 5	1,8	2500	201	1	141
Хомора	Случ	80	26,2	2,8	5 - 8	0,67	1000-1500	1460	1	141
Припутинка	Горинь	518	0,8	2,2	4 - 6	1,2	1800	43	5	13
Вілія	Горинь	448	9,2	-	10-12	1,4	3500	1810	-	77

Річки і водойми використовуються для різних народно - господарських потреб. В основному - риборозведення, комплексне використання і водопостачання.

Внаслідок господарської діяльності стан річок і водойм за останні роки дещо погіршився. Так, менше стало риби в річках і зменшилась кількість різної водної живності, зубожіла трав'яна рослинність (осока, очерет) по берегах річок і водойм.

Все це викликано тим, що водні ресурси забруднюються промисловими і комунальними підприємствами, тваринницькими комплексами і фермами. Особливо це стосується Клембівського цукрового заводу, бані в м. Ізяслав.

Слід відмітити , що замулювання річок та водойм проходить внаслідок ерозії ґрунтів і розорювання земель до самого урізу води.

Випасання худоби негативно впливає на стан травостою в прибережних смугах, погіршує їх захисну роль, і сприяє швидкому їх замуленню. Випасання худоби на території району в межах прибережних смуг проводиться на площі понад 300 га, що становить біля 8 % від їх загальної площі.

Для створення і підтримання сприятливого водного режиму і поліпшення санітарного та екологічного стану малих річок та водойм, захист їх від замулювання продуктами ерозії ґрунтів та забруднення пестицидами та біогенними речовинами, в межах водоохоронних зон необхідно :

- на крутих схилах проводити оранку, посів та обробіток с - г культур поперек схилу. Застосування ланкування, грунтозаглиблення, переривчасте боронування, щілювання, вапнування ґрунтів, снігозатримання, посів смугами, тощо;

- розміщати тваринницькі комплекси, господарські двори та ніші об'єкти, стоки, які потребують очистки, на віддалі від водойм та річок, передбаченні санітарними та екологічними нормами;

- вносити добрива у вигляді важкорозчинних форм з приорюванням;

надавати перевагу біологічному методу боротьби з шкідниками і хворобами рослин.

В межах водоохоронних зон забороняється:

- застосування авіації з метою внесення отрутохімікатів для боротьби з шкідниками, хворобами рослин і засмічення посівів;

- будівництво сховищ для зберігання мінеральних добрив і пестицидів;

- корчування чагарнику та дрібнолісся ґрунтозахисного і медичноохоронного значення;

- будівництво тваринницьких комплексів, розміщення очисних споруд;

- застосування зрошування стічними водами.

В межах прибережних смуг забороняється:

регулярне розорювання земель;

застосування отрутохімікатів;

випасання худоби і організація літніх таборів для худоби;

будівництво баз відпочинку, палаточних містечок, стоянок автомобілів і тощо;

здійснення руслорегулюючих робіт без затвердженого

проекту;

улаштування звалищ сміття, відходів виробництва;

замивання (заповнення) без відповідних проектів, озер і старих річищ в заплавах річок, а також виконання інших робіт, які шкідливо впливають на стан водних об'єктів;

оранка, дискування, фрезерування земель на віддалі ближче 3 м від бровки русла.

Для запобігання замулюванню і забрудненню річок і водойм, а також для захисту берегів від руйнування, в технічній документації розроблені заходи по залуженню та залісенню земель в прибережних смугах.

Залуження намічено проводити по берегах річок та їх приток, якщо до їх берегів примикають орні землі і розорені кормові угіддя.

По берегах водойм та р. Горинь в прибережних смугах проектуються посадки приставкових та прируслових лісосмуг шириною 10 метрів, а якщо до водойм та річки примикають орні землі, то решту площі відводиться під залуження.

У випадках коли круті схили з еродованими ділянками включені до складу прибережних смуг з метою їх закріплення і зменшення мутності води, яка стікає по схилам. [2]

1.5 Екологічні дослідження ґрунтів, що знаходяться під впливом забруднення

Земельний фонд Ізяславського району станом на 1 січня 2001 року складає 125330 га, з них 84323 га або 67.3 % займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєнності земель.

В структурі сільськогосподарських угідь рілля складає 64304 га (75.0 %), багаторічні насадження - 1151 га (1.4 % ), сіножаті - 11900 га (14.2 %), пасовища - 7968 га (9.450 %). Розораність земель складає 61.4 % суші.

Площа лісових та дерево - чагарникових насаджень складає 2829 га, у тому числі полезахисних лісосмуг -168 га. під деградованими землями зайнято 5933 га (4.8%), болотними 1575 га (1.3 %), іншими землями -1377.3 га (1.15 %).

Територія суші складає 12380 га (98.9 %) від загальної площі області. Під водою зайнятою 1490 га (1.1 %) у тому числі водосховищами, ставками та іншими штучними водоймами 897 га. Земельний фонд району характеризується середньо високою продуктивністю угідь, родючим шаром ґрунту. Зокрема в селах Михлів, Мислятин, Васьківці, Підлісці.

Площа порушених земель становить 562 га, торфорозробками - 66 га. З урахування високого ступеня еродованих сільськогосподарських угідь, площа яких становить до 2,5 %, дедалі гострішою стає необхідність захисту грунтів від водної ерозії. Процеси реформування агропромислового комплексу і пов'язані з ними фінансові труднощі сільськогосподарських об'єднань призупинили впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно - меліоративною організацією території, не виконується програма „Земля.”

Головними типами грунтів в Ізяславському районі є:

Опідзолені ґрунти складають близько 75 % , всі остальні ґрунти в відсотковому відношенні складають менше 5 % :

сірі опідзолені ґрунти, в тому числі : слабо змиті 18,1%, середньозмиті 10,4%.

Темно - сірі опідзолені ґрунти, в тому числі: слабо змиті 29,8 %, середньзмиті 80%.

Чорноземи опідзолені в тому числі : слабо змиті 29,8 %, середньо змиті 26,4 % , сильнозмиті 0,8%.

Дерново - підзолисті ґрунти на давньоалювіальних, воднольодовикових відкладах :

дерново - слабо - і средньопідзолені піщані ґрунти.

Дерново - слабопідзолисті супіщані ґрунти, в тому числі слабозмиті 31 %

Підзолисто - дернові ґрунти:

Підзолисто - дернові оглеєні ґрунти.

Опідзолені оглеєні ґрунти переважно на лесових породах і важких глинах:

чорноземи опідзолені оглеєні, в тому числі : слабозмиті 3,8 %, середньозмиті 2,1 %, сильнозмиті 0,7 %.

Чорноземи глибокі переважно на лесових породах :

чорноземи глибокі мало гумусні

чорноземи глибокі мало гумусні вилугувані

Лучні ґрунти переважно на делювіальних та алювіальних відкладах :

чорноземно - лучні ґрунти

лучні ґрунти

Лучно - болотні ґрунти на делювіальних та алювіальних відкладах :

Лучно - болотні ґрунти

Болотні та торфово - болотні ґрунти на різних породах :

болотні ґрунти

торфовато - болотні ґрунти

торфово - болотні ґрунти

Дернові ґрунти :

піски слабо задерновані слабогумусовані і негумусовані

дернові супіщані і суглинкові ґрунти (лише в комплексі) (рис1.4)

Кислотність ґрунтів в середньому 5,5. Що стосується кількості гумусу, то він становить менше 3 %.

Головними джерелами забруднення ґрунтів району автотранспорт, сільське господарство (неправильне його ведення), фермові комплекси, які входять в склад господарства, промисловість. Нижче наведена таблиця викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, які у вигляді опадів потрапляють у ґрунти.

Таблиця 1.7 ДИНАМІКА ВИКИДІВ В АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ.

Загальна кількість викидів в атмосферне повітря в районі, тис. тонн	1999	2000	2001	2002	2003
	2.405	2.216	1.696	1.754	2.058
В тому числі Від стаціонарних джерел забруднення, тис. тонн	0.905	0.836	0.666	0.654	0.639
Від автотранспорту	1.5	1.38	1.103	1.1	1.419

На протязі 2001 року в господарствах району залісненні 14.4 га яружно - балочних земель на малопродуктивних землях , виключених із сільськогосподарського виробництва - 38.0 га..

В ґрунтовому покриві переважають дернові - підзолисті ґрунти. По долинах річок розвинуті лугові чорноземи, глеєві - лугові і болотно - торф'яні ґрунти. На елювій крейдових відкладах поширені перегнійно - карбонатні ґрунти (рендзіни), а на островах лесовані суглинки - сірі лісові ґрунти.

Ґрунти по механічному складу та походженню досить різноманітні , і представлені , в основному, флювіо - гляціальними пісками та сіро-жовтими супісками з підгрунтом із глиниі та вапняків: частіше супісками і суглинками , підстиляючими пісками, дуже рідко - суглинками, та підгрунтом із глини. За типом грунтоформування переважають дернові - підзолисті ґрунти, різної ступені опідзоленості.

За матеріалами природно масштабного ґрунтового обстеження Хмельницького філіалу інституту земле влаштування в районі нараховується більш як 120 видів ґрунтів, які відрізняються ступенем природної родючості еродованістю, зволоженістю та механічним складом.

Внаслідок інтенсивного землеробства сільськогосподарська освоєність та розораність території суші району досягла 75 та 61.4 % відповідно.

Сільськогосподарська освоєність території району в порівнянні з земельними фондами України та області надзвичайно висока.

Дані про використання земельного району, області України наведено у таблиці № 1.8

Таблиця 1.8 Використання земельного фонду

регіони	Всього земель млн. га	Площа с\г угідь млн. га	С\г освність території с\г %	Рілля млн. га	Розорювань території	Розорюваність с\г угідь	Сінокоси і пасовища
								% до заг. кл. с\г угідь
Ізяславский район	0.125	0.084	67.2	0.063	50.4	75	0.020	23.8
Хмельницька область	2.06	1.57	76.2	1.25	60.7	81.0	0.27	17.2
Україна	60.4	41.9	69.4	33.3	59.6	85.9	7.5	17.9

Наслідком високої господарської освоєнності земельного фонду, без належних заходів щодо її охорони і відтворення як виробничого ресурсу та важливої складової навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює загрозу екологічній безпеці.

Отже за такої тенденції ґрунти протягом дуже короткого проміжку часу в історії ґрунтоутворення можуть зазнати катастрофічних змін.

Тому усі землі потребують захисту від негативних процесів, забруднення і погіршення екологічного стану.

Основна мета охорони земель - це впровадження правових, організаційних та економічних заходів, спрямованих на відтворення і підвищення родючості земель, запобігання необґрунтованому їх вилученню із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів.

Стратегічними в реалізації заходів з охорони земель мають бути :

забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та еколого безпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально - економічного розвитку району, насамперед її агропромислового комплексу;