Фінансовий механізм управління природокористуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

МВС УКРАЇНИ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Сумська філія

Реферат

з дисципліни: Екологія

на тему:

Фінансовий механізм управління природокористуванням

Виконав: слухач 1 курсу

заочної форми навчання

групи СФзср-14-1

Сольоний Валерій Михайлович

Суми - 2015



План

Вступ

1. Сутність та складові фінансового механізму управління природокористуванням

2. Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Екологічний податок

3. Фонди охорони навколишнього природного середовища

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Для реалізації напрямків, виявлених в процесі впровадження екологічного менеджменту і аудиту, необхідні фінансові механізми, які повноцінно діють в умовах ринкової економіки.

Екологічна криза, що охоплює більшу частину регіонів України значною мірою пов'язана з недосконалою системою фінансування екологічних заходів і управління природокористуванням. В умовах переходу до ринкової економіки, зміни форм власності, збереження існуючих методів оцінки збитків, завданих довкіллю внаслідок діяльності підприємств та установ, відсутність екологічно обґрунтованих нормативів плати, за використання природних ресурсів не дає можливості ефективно впливати на екологічний стан територій.

Як відомо, у спадок України залишилась екстенсивна модель використання природних ресурсів у сферах промисловості, транспорту, і комунально-побутових послуг. В цій моделі природні ресурси розглядаються як специфічна різновидність матеріальних, при визначенні ефективності їх використання не враховується повною мірою розміри прямих і непрямих збитків, завданих навколишньому середовищу, а масштаби використання визначаються виключно потребами народного господарства у даному виді ресурсів. Аналогічна ситуація виникла у галузі охорони навколишнього середовища, коли при розробці планів розвитку виробництва екологічним питанням надається другорядне значення.



1. Сутність та принципи фінансового механізму управління природокористування

Фінансово-економічний механізм захисту використання і відтворення природних ресурсів та охорони довкілля - це система фінансово-економічних методів, важелів, форм із управління заходами охорони, збереження, використання і відтворення природних ресурсів із відповідним правовим, нормативним, фінансовим та інформаційним забезпеченням [4]

К.В. Таранюк фінансовий механізм екологічного регулювання визначає як систему спеціально розроблених, законодавчо закріплених форм, методів, інструментів і важелів створення та використання фінансових ресурсів з метою досягнення еколого-економічної збалансованості функціонування суспільного виробництва та зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище [5].

Фінансовий механізм може розглядатись як частина господарського, що відображає сукупність фінансових та економічних методів, способів, форм, інструментів та важелів.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, що передбачають:

а) взаємозв'язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів;

б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

г) встановлення ставок екологічного податку;

д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища [1].

Роль економічних методів полягає в створенні механізмів управління, стимулюючих природоохоронну діяльність та пошук шляхів мінімізації економічних витрат, яких зазнає суспільство заради досягнення бажаного стану навколишнього середовища та його окремих компонентів.

Таким чином фінансово-правовий механізм в галузі екології -- це система економіко-правових засобів, які застосовуються в регулюванні еколого-економічних правовідносин, спрямованих на досягнення мети і завдань екологічної політики держави.

Запровадження фінансово-правового механізму в галузі екології можливе у разі дотримання таких вимог, як:

*дослідження і розробка систем, які використовують енергію, що регенерується;

*застосування економічних важелів при здійсненні будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів чи спроможної впливати на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

*визначення джерел фінансування системи екологічних заходів;

*встановлення нормативів плати і розмірів платежів на основі лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інших шкідливих впливів;

*надання пільг фізичним і юридичним особам при запровадженні та здійсненні системи екологічних заходів;

*визначення економічної оцінки шкоди, заподіяної порушенням екологічного законодавства та її відшкодування винними особами.

Склад фінансово-правового механізму в галузі екології являє собою сукупність взаємообумовлених елементів, які забезпечують його функціонування.

Основними елементами економіко-правового механізму можна вважати:

правові норми, які регламентують впровадження і застосування економічних методів в регулюванні екологічних правовідносин;

наявність спеціальних еколого-економічних правовідносин;

систему економіко-правових засобів здійснення екологічно обґрунтованої організаційно-правове забезпечення економічних заходів;

юридичні гарантії [6].

2. Фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Екологічний податок

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання);

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

- до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела;

- здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'язаної з такими відходами.

Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об'єктів.

Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Об'єктом та базою оподаткування є:

обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об'єкти;

обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

обсягів палива вивезених з митної території України в митних режимах експорту або реекспорту та/або переробки на митній території України засвідчених належно оформленою митною декларацією;

мазуту та пічного палива, що використовуються в процесі виробництва тепло- та електроенергії;

обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Ставки податку встановлюються:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;

- за викиди в атмосферне повітря окремих забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

- за скиди забруднюючих речовин у ставки та озера ставки податку збільшуються у 1,5 рази.

- за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах

- за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів.

Коефіцієнт до ставок екологічного податку встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Порядок обчислення податку встановлюється Податковим кодексом України [2].

Відповідно до статті 46 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти від екологічного податку (за винятком тих, що справляються за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховуються до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України [1].

фінансовий екологічний природоохоронний управління

3. Фонди охорони навколишнього природного середовища

Екологічні фонди -- це заклади, призначені для накопичення коштів на мету охорони навколишнього середовища. Ці кошти, звичайно, надходять за рахунок екологічних платежів і податків. Замість того, щоб переводити їх в загальнодержавний бюджет, їх резервують для екологічних цілей. Фонди використовують ці надходження для надавання, звичайно, на пільгових умовах, фінансової допомоги, для інвестицій та інших проектів для рішення екологічних задач. Екологічні фонди різного діапазону і характеру існують як у високо розвинутих, так і у менш розвинутих ринкових економіках. Тільки спеціальні фонди існують у розвинутих ринкових економіках; у країнах Центральної та Східної Європи майже всі фонди є фондами, які мають загальне направлення

Фонди в країнах Центральної та Західної Європи, враховуючи Нові Незалежні Держави колишнього Радянського Союзу, в основному мають спільну направленість і є національними екологічними фондами. Ці фонди використовують свої ресурси в основному для надання фінансування і допомоги (субсидування) приватним або державним підприємствам та державним організаціям для здійснення екологічних проектів. Такі фонди мають спільну спрямованість в тому розумінні, що вони надають кошти для широкого діапазону екологічних проблем; спеціальні фонди, навпаки, спеціалізуються на якійсь одній проблемі, наприклад управління якістю води. [6].

Законодавством України визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:

а) частини екологічного податку згідно із законом;

б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;

в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Розподіл коштів екологічного податку, що надходять до Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами за поданням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

а) частини екологічного податку згідно із законом;

б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень;

г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Положення про Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами, а Державного фонду охорони навколишнього природного середовища - Кабінетом Міністрів України.

В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [1].

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 21.05.2002 №189 затверджено порядок планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Планування природоохоронних заходів за бюджетними програмами Державного фонду (далі - планування) здійснюється Мінекоресурсів України, урядовими органами державного управління в його складі (далі - урядові органи), територіальними органами Мінекоресурсів відповідно до вимог Порядку.

Планування здійснюється на кожний наступний бюджетний рік, для чого формуються переліки природоохоронних заходів за бюджетними програмами Державного фонду.

Формування Переліків здійснюють підрозділи центрального апарату Мінекоресурсів та урядові органи, визначені наказом Мінекоресурсів відповідальними за виконання бюджетних програм Державного фонду (далі - відповідальні виконавці).

Основою для розгляду та включення природоохоронного заходу до проекту переліку є запит про виділення коштів з державного фонду охорони навколишнього природного середовища для здійснення природоохоронних заходів (далі - запит), що подається на визначений фінансовий рік.

Якщо для реалізації заходу передбачаються капітальні видатки, разом із запитом подаються кошторис витрат, які пропонується здійснити за рахунок коштів Державного фонду, графік реалізації заходу, копії документів, що вказані підставою для виконання заходу, або витяги з них.

Попередній розгляд запитів, що надійшли до Мінекоресурсів, здійснюється Науково-технічним управлінням і включає перевірку комплектності та правильності оформлення документів.

Відповідальні виконавці аналізують запити щодо відповідності зазначених у них заходів Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів.

Підготовлені пропозиції на паперових та електронних носіях подаються відповідальними виконавцями до Науково-технічного управління, яке узагальнює їх та подає на розгляд робочої групи Державного фонду (далі - Робоча група) разом з орієнтовним розподілом видатків за бюджетними програмами в межах прогнозних показників надходження коштів до Державного фонду.

Робоча група на підставі наданих пропозицій встановлює відповідність видатків щодо здійснення природоохоронних заходів функціональній та економічній класифікації видатків бюджету та попередньо визначає їх обсяги за бюджетними програмами. Виходячи з визначених обсягів видатків, відповідальні виконавці, спільно з Робочою групою, здійснюють попередній відбір природоохоронних заходів за бюджетними програмами.

Під час формування відповідальними виконавцями проектів бюджетних програм пріоритет надається природоохоронним і ресурсозберігаючим заходам, передбаченим законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, джерелом фінансування яких визначено Державний фонд, і спрямованим на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища.

Відбір природоохоронних заходів здійснюється відповідальними виконавцями на підставі інформації, указаної в запитах та документах за такими критеріями:

відповідність загальній меті, завданням бюджетної програми та напрямам діяльності, які забезпечують реалізацію програми;

природоохоронний ефект;

економічна ефективність (термін окупності);

ступінь масштабності екологічного впливу;

наявність показників ресурсо- та енергозбереження;

використання апробованих приладів, обладнання, технологій;

готовність заходу на час подання запиту;

наявність власних коштів як джерела фінансування;

наявність гарантованого фінансування з інших джерел;

термін реалізації заходу;

сплата збору за забруднення навколишнього природного середовища підприємствами (установами, організаціями), на об'єктах яких здійснюються природоохоронні заходи.

Видатки на заходи, передбачені Переліками, здійснюються згідно з умовами, визначеними в договорах про виконання природоохоронних заходів між замовником і виконавцем. Замовником від імені Мінекоресурсів виступає Міністр, Державний секретар, його перший заступник, заступники або уповноважені Міністром керівники урядових органів, територіальних органів Мінекоресурсів, установ природно-заповідного фонду, організацій гідрометеорологічної служби.

Виконавці природоохоронних заходів за договорами зобов'язані звітувати перед Мінекоресурсів (структурними підрозділами центрального апарату Мінекоресурсів, до компетенції яких відноситься реалізація заходів), його територіальними органами, урядовими органами, установами природно-заповідного фонду, організаціями гідрометеорологічної служби про цільове використання коштів у терміни, передбачені договорами та порядком ведення бухгалтерського обліку і звітності

Відповідальні виконавці бюджетних програм Державного фонду узагальнюють отриману інформацію, готують звіт про результати виконання природоохоронних заходів за бюджетною програмою та подають його до Науково-технічного управління, яке:

здійснює аналіз використання коштів за бюджетними програмами;

забезпечує підготовку та видання звіту Державного фонду;

надає керівництву Мінекоресурсів пропозиції щодо змін переліку бюджетних програм на наступний рік та структури видатків з Державного фонду [3].



Висновок

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що оптимізація еколого-економічних систем має слугувати базою для розробки системи заходів по ресурсозбереженню і зниженню негативного впливу антропогенних факторів на довкілля, обґрунтування перспективних планів екологічного і соціального розвитку на місцевому, регіональному і державному рівнях.

Важливо підкреслити, що антропогенне навантаження на біосферу в теперішніх умовах досягла того рівня, коли завдання суттєвих збитків довкіллю може не тільки значним чином вплинути на соціальну і демографічну ситуацію, а й призвести до гальмування технічного розвитку (вичерпання ресурсів, нездатність територій до використання, скорочення строків служби обладнання). Тому розробка ефективних методів і засобів зменшення негативного впливу виробництва на біосферу перетворюється у фактор розвитку науково-технічного прогресу. Розробка нової техніки, з меншим негативним впливом на стан атмосфери, гідросфери, біосфери, флори і фауни стає більш економічно вигідним, ніж ліквідація наслідків техногенних катастроф. Створення безвідходних територіально-виробничих комплексів надає широкі можливості для соціального розвитку регіонів. Впровадження джерел енергії, що відновлюються, може запобігти непередбаченими наслідкам у зміні клімату планети.

Розробка і впровадження систем економічної оцінки взаємовпливів суспільства і навколишнього середовища на основі програмно-цільового підходу до раціонального природокористування і захисту біосфери від шкідливих речовин дозволить здійснювати екологічно збалансований, сталий розвиток економіки з ефективним використанням природних багатств, підвищення рівня життя, покращення демографічної ситуації.



Список використаних джерел:

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 (зі змінами).

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 (зі змінами).

3. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів від 21.05.2002 №189 «Про затвердження порядку планування та фінансування природоохоронних заходів з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища».

4. Лазор О.Я. Фінансово-економічні важелі реалізації екологічної політики / О.Я. Лазор // Зб. наук. праць Української академії державного управління, 2002. - Вип. 2. - С. 188-195.

5. Таранюк К.В. Розвиток фінансового механізму еколого-збалансованого розвитку регіону / К.В. Таранюк // Вісник СумДУ. Серія Економіка. - №2. - 2009. - С. 144.

6. [Електронний ресурс] Курс «Екологічний менеджмент» Автор - розробник - Столяров Владимир Степанович, кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджмента.

Размещено на Allbest.ru