Аналіз проблем управління регіональними системами природокористування в Росії

22

Вступ

Актуальність теми: Природокористування - це ступінь використання природних ресурсів суб'єктами господарської діяльності. Природокористування в Росії має як позитивні, так і негативні моменти. Росія має у своєму розпорядженні практично всі види природних ресурсів і займає одне з провідних місць у світі за запасами мінеральної сировини та паливно- енергетичних ресурсів. Розвідані запаси газу, нафти та вугілля досягають відповідно 35, 13 і 12%, а залізних і нікелевих руд - 30% світових запасів. За рівнем забезпеченості загальної площі земель (11,6 га) і ріллі (0,9 га) на одного жителя Росія посідає третє місце у світі.

До проблем управління регіональними системами природокористування відносяться невирішеність окремих методичних і теоретичних питань і підходів, пов'язаних з комплексною оцінкою природних ресурсів та економічною ефективністю екологічних заходів, застосуванням економічних методів у вирішенні проблеми відходів та їх переробки, дослідженням проблем ресурсозбереження.

Екологічна ситуація в Росії посилюється тим, що до глобальних проблем додаються ще й такі, як: інтенсивна вирубка лісу і його сплав по річках; лісові пожежі; засмічення великих озер відходами целюлозно-паперової промисловості; криза сільського господарства, що приводить до опустелювання земель та їх ерозії ; недостатня робота з будівництва очисних споруд та використання відходів виробництва; невиправдана урбанізація, тобто укрупнення міст і поява в результаті цього всіх проблем мегаполісів; транспортування сировини і палива (вугілля) через всю країну; виснаження природних ресурсів; почастішали надзвичайні ситуації.

Мета курсової роботи: Головною метою курсової роботи є вивчення системи управління природокористуванням в Росії, а також звернення уваги на проблеми загострення екологічної ситуації, викликаної нераціональними підходами до використання природних ресурсів в Росії.

Головні завдання курсової роботи:

визначити сутність природокористування в Росії;

проаналізувати всі аспекти використання природних ресурсів;

розглянути економіко-екологічний вплив природокористування в Росії;

Предметом дослідження являються теоретичні та практичні підходи до покращення вже існуючої системи використання природних ресурсів.

Об'єктом дослідження є регіональні системи управління природокористуванням в Росії.

1. Управління природокористуванням в Росії: сутність та характеристика складових

Основним економічним інструментом розвитку природоохоронної діяльності на території Росії до прийняття Закону РФ "Про охорону навколишнього середовища" була плата за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, яка регулювалася постановою РМ РФРСР від 9 січня 1991 № 13 "Про затвердження на 1991 р. нормативів плати за викиди забруднюючих речовин в природне середовище та порядку їх застосування". У 1991 р. Держкомприроди РФСР запропонував Комітету з питань екології та раціонального використання природних ресурсів Державної Думи Російської Федерації концепцію формування економічного механізму природокористування в умовах перходу до ринку. В основних положеннях Концепції був побудований розділ III Закону "Про охорону навколишнього середовища", присвячений економічному механізму охорони навколишнього природного середовища. Закон обумовлює поетапну, еволюційну заміну існуючої в Росії податкової системи на програми довгострокової податкової реформи. У рамках розробки програми необхідно обгрунтувати темпи зміни пропорцій різних видів податкових надходжень, максимально можливі без істотних негативних наслідків для економіки; визначити перелік, структуру, а також терміни ухвалення законодавчих актів, що регулюють питання зміни плати за користування різними видами природних ресурсів, законів з інших видів податків, які повинні знижуватися або скасовуватися в міру збільшення плати за природокористування; розробити потужну базу економічної оцінки всіх видів природних ресурсів і на цій основі провести таку оцінку: розробити методики визначення плати за користування різними природними ресурсами з урахуванням поетапного досягнення рівня плати.

Розрахунки показують, що основна частина російського бюджету формується за рахунок: 1) податку на прибуток; 2) прибуткового податку з громадян; 3) податку з обороту; 4) акцизів; 5) податку на додану вартість.

При існуючій податковій системі складно ввести ефективну плату за природні ресурси. Прийняті законодавчі акти, що регламентують плату за землю, надра, ліс та інші природні ресурси, не пов'язані між собою. Плати, визначені на основі різної методології та методик розрахунку, концентруючись на прибутку (собівартості) реального природокористувача, не стикаються між собою за абсолютними розмірами. У зв'язку з цим важливо в умовах перехідної економіки сформувати ефективну систему плати за природні ресурси, яка б була складовою частиною податкової системи в цілому. Необхідно змінити, перш за все, концепцію оподаткування, розробити таку стратегію його здійснення, яка була б спрямована на постійне (аж до відображення у платежах повної величини економічної оцінки природних ресурсів) збільшення ролі плати за природокористування у формуванні доходної частини бюджетів за рахунок зниження ставок інших податків. Як перший крок у напрямку екологізації податкової системи Мінприроди РФ за участю наукових організацій було розроблено проект Закону Російської Федерації "Про систему платежів за користування природними ресурсами", в якому визначено загальні принципи введення, встановлення, визначення, справляння та використання платежів за природні ресурси. Проект базується на пріоритетності питання власності. Практичним завданням є отримання комплексних соціально-економічних оцінок природних ресурсів (об'єктів), що дають можливість підійти до оцінки природно-ресурсного потенціалу території в цілому. Розпорядженням Уряду Російської Федерації від 7 травня 1993 р. було прийнято рішення про експеримент по вдосконаленню обліку та соціально-економічній оцінці природного ресурсного потенціалу. Мета експерименту - відпрацювання механізму формування комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів (КТКПР) як інформаційної бази для прийняття екологічно обгрунтованих управлінських рішень у сфері природокористування з урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку територій і збереження навколишнього природного середовища. За станом на 31 грудня 1994 р. в експерименті брав участь 31 суб'єкт Федерації, адміністрації яких офіційно підтвердили свою зацікавленість у його здійсненні і приступили до формування територіальних міжвідомчих органів для реалізації цілей і завдань експерименту. Найбільш активно ця робота проводиться в Московській, Ленінградській, Ярославській та Калузькій областях. Для забезпечення заходів щодо експерименту Мінприроди РФ за участю міністерств і відомств еколого-ресурсного блоку та научних організацій розробило проект під назвою "Порядок формування і ведення комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів" та проект федеральної цільової науково-технічної програми "Кадастр природних ресурсів", а також " Методичні рекомендації з формування та ведення комплексних територіальних кадастрів природних ресурсів", націлені на координацію дій учасників експерименту на регіональному рівні в рамках першого етапу експерименту. Під керівництвом Мінприроди РФ розроблена система показників і структу баз даних за видами природних ресурсів у складі КТКПР, підготовлено прикладне програмне забезпечення для регіональних органів державного управління в частині комплексної інформації про природно-ресурсний потенціал, розроблені природно - ресурсні відомості, які використовуються в ряді регіонів з метою вдосконалення обліку природних ресурсів і оподаткування у сфері природокористування. Прийняття в 1991 р. Закону РФРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" стало дієвим важелем підвищення ефективності використання природних ресурсів, їх заощадження та передбачення небезпечного забруднення, впровадження системи економічного регулювання природокористування і охорони природного середовища. Основні елементи цієї системи описані в розділі III Закону включають в себе: облік і соціально-економічну оцінку природних ресурсів, фінансування екологічних програм і заходів, використання договорів та ліцензій на комплексне природокористування, плату за викиди і скиди, розміщення відходів, плат; за природні ресурси , питання формування екологічних фондів, екологічного страхування, економічного стимулювання i підтримки екологічного підприємництва.

2. Фактори, які впливають на формування регіональних систем управління природокористуванням Росії

Факторами формування прийнято вважати сукупність умов для найбільш раціонального вибору місця розміщення господарського об'єкту, групи об'єктів, галузі або ж конкретної територіальної структури господарства республіки або економічного району. Все різноманіття факторів, що роблять величезний вплив на формування систем управління природокористуванням, можна об'єднати в родинні групи: економічні фактори, природні фактори, що включають економічну оцінку окремих природних умов і ресурсів для розвитку окремих галузей і районів; демографічні фактори, під якими розуміються системи розселення, забезпеченість окремих територій країни трудовими ресурсами. До складу цих чинників слід включити і стан соціальної інфраструктури. При розміщенні окремих галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, а також у процесі формування районних пропорцій необхідно враховувати сукупність всіх груп факторів, але в той же час слід виділити фактори, що особливо впливають як на розміщення виробництва окремих галузей, так і на формування територіальних пропорцій.

Для розміщення галузей видобувної промисловості особливо важлива економічна оцінка ресурсів: гірничо-геологічні умови того чи іншого ресурсу, потужність пласта або рудного тіла, глибина залягання, розміри запасів, особливо балансових, якість (вміст заліза в залізних рудах, потрібних компонентів у рудах кольорових металів, калорійність вугілля, компонентний склад нафти або газу і т.д.). При розміщенні галузей добувної промисловості необхідно брати до уваги транспортний фактор, тобто наявність залізниць, водних шляхів, трубопроводів і т.п. Враховуються при цьому і умови для будівництва окремих видів транспорту, пропускна здатність, наприклад, залізниць, наявність транспортних засобів, рухомого складу залізних доріг або ж судів для водних перевезень, їх вантажопідйомність, а також вартість перевезень видобутої сировини до його споживача. Важливим фактором для розвитку та раціонального розміщення добувної промисловості є рівень науково-технічного прогресу, що забезпечує найбільшу ефективність видобутку того або іншого ресурсу. Важливим чинником у видобувній промисловості є забезпеченість районів видобутку електроенергією.

Ще більш складна сукупність факторів повинна враховуватися при розміщенні галузей обробної промисловості. Тут поєднуються енергетичний, сировинний, водний, трудовий, транспортний та інші фактори. Складність системи розміщення будь-якої галузі господарства полягає в тому, що вона передбачає сукупність цілого ряду взаємопов'язаних чинників, які необхідно враховувати.Тільки науково обгрунтований облік факторів з точними розрахунками вартості ефективності кожного фактора дозволить правильно розмістити окремі виробництва, галузі або ж групу галузей. Тому необхідно складати кілька варіантів моделей розміщення по всіх галузях з урахуванням сукупності факторів розміщення і порівняльної економічної ефективності, щоб вибрати найбільш оптимальний варіант. З групи природних факторів великий вплив на розміщення виробництва робить водний фактор. Він часто виступає в єдності з енергетичним чинником. Деякі виробництва вважаються енергоємними і в той же час водоємним (наприклад, виробництво алюмінію).При постійно зростаючих обсягах водоспоживання у народному господарстві стоїть завдання економного, раціонального витрачання водних ресурсів. При цьому слід враховувати нерівномірність розміщення водних ресурсів. Основним критерієм водоспоживання вважається витрата свіжої води на одиницю готової продукції. Введення плати за воду та встановлені ліміти на її споживання підприємствами, введення штрафів за перевищення витрачання води значно скоротять витрати води, забезпечать більш раціональне водокористування. Розвиток сільського господарства і розміщення його галузей поряд з водним фактором обумовлює земельний чинник. Земельний фонд Росії цілком достатній для забезпечення потреб усіх галузей сільськогосподарського виробництва. Проте слід мати на увазі, що щорічно йде відведення земель для несільськогосподарського призначення: для будівництва промислових підприємств, яким потрібні значні будівельні майданчики, а також для будівництва залізниць, шосейних доріг, трубопроводів, високовольтних ліній електропередачі. Щорічно при інтенсивному розвитку промислового і транспортного будівництва відчуження земель на несільськогосподарські потреби перевищує 2 млн га. Це призводить до значного скорочення сільськогосподарських площ, а отже, виникає потреба всемірної економії земельних ресурсів, раціонального їх використання, інтенсифікації сільського господарства. Великий вплив на раціональне формування регіональних систем природокористування надають демографічні фактори. При розміщенні окремих підприємств і галузей господарства необхідно враховувати як демографічну ситуацію в даному місці, так і перспективну ситуацію, а також майбутній приріст самого виробництва. При розміщенні будівництва нових господарських об'єктів слід мати на увазі, що населення у працездатному віці скорочується. Тому стоїть завдання економії трудових ресурсів, більш раціонального їх використання, вивільнення робочої сили в результаті комплексної механізації і автоматизації виробництва, кращої організації праці. Сучасна демографічна ситуація характеризується великою нерівномірністю розселення. Найбільш щільно заселена Європейська частина країни: Центральний, Північно-Західний, Південний федеральний округи. У той же час Сибірський і Далекосхідний федеральні округи, особливо їх північні райони, мають дуже низьку щільність населення. Тому при будівництві нових великих виробництв на сході та півночі країни необхідно залучити в ці райони трудові ресурси з багатонаселених європейських районів, створити для них сприятливу інфраструктуру, щоб закріпити ці кадри у знову освоюваних районах з екстремальними умовами. Велике значення має трудовий фактор і в перспективному розвитку сільського господарства, де відчувається значний недолік у трудових ресурсах. Тільки рішення найважливіших соціальних проблем на селі, приватна власність на землю, зближення рівнів життя міста і села, всебічний розвиток житлового будівництва та інших інфраструктурних галузей дасть можливість закріпити кадри, особливо молоді, на селі. Велику роль в раціональному розміщенні регіональних систем природокористування відіграє науково-технічний прогрес .

Одним з напрямків НТП є використання нових технологічних рішень при освоєнні природних багатств східних районів країни. Застосування нових технологічних схем дає можливість вести комплексну переробку сировини, замінювати традиційні джерела новими. Так, використання нових методів буріння свердловин і видобутку сировини, пристосованих до специфічних умов Півночі, дозволило значно заощадити грошові ресурси на обладнанні кожної свердловини. Вперше у світовій практиці в Росії при турбінному бурінні були широко використані гідромоніторні долота, що дозволило подвоїти механічну швидкість проходки свердловин. Застосування нових технологій допомогло також освоїти великі газоконденсатні родовища Оренбурга і Астрахані.

3. Регіональні особливості здійснення управління природокористуванням в Росії

Російська Федерація розбита на 11 економічних районів і в кожному районі свої екологічні проблеми. До екологічно неблагополучних промислових регіонів відносяться Мурманська область, Урал, Кузбас, Центральний район, Поволжжя, район видобування нафти і газу в Західній Сибірі. До екологічно неблагополучним сільськогосподарських районів відносяться Краснодарський край і Калмикія. Є проблеми в Центрально-чорноземному районі. До благополучних районів відносяться Російська Північ (крім Мурманської області), велика частина Сибіру і ДалекийСхід. Центральний район - це Москва і те, що її оточує, - території, що складають як би три шари навколо Москви. Екологічна проблема в Москві стала дуже серйозною в останні роки. За останнє сторіччя екологія Москви погіршилася так сильно, як не погіршувалася за весь час свого існування. Особливо сильно на це вплинув розвиток техніки. Серед найбільш важливих проблем охорони здоров'я населення названі заходи з охорони навколишнього середовища. Москва є найважливішим в країні політичним, промисловим, науковим і культурним центром, а також найважливішим транспортним вузлом країни. Особливості екологічної обстановки Москви є значною концентрацією промислового виробництва при високій щільності населення. На її території проживає близько 6% населення Росії, функціонують більше 2500 промислових підприємств та інших об'єктів, що надають істотний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища міста. Головною екологічною проблемою столиці залишається стан атмосферного повітря. Основними і постійними джерелами забруднення повітряного середовища є підприємства теплоенергетики, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості, транспорт і об'єкти комунального господарства. За станом повітря в Москві спостерігають десятка півтора організацій.

Як відомо Москва є найбільшим споживачем водних ресурсів. Щодня в місто подається більше 6 млн. кубометрів питної води. Тривалий час ця цифра звучала як досягнення. Нарощувалися потужності, а питання економії води відходило на другий план. В останні роки ситуація змінилася. Водні запаси виявилися скінченними. Основним споживачем води в столиці є житловий фонд, що використовує 80% води в місті. У середньому на кожного москвича витрата води становить 400 літрів на добу, у той час як у розвинених країнах Європи - близько 200. До складу центрально-чорноземного району входять: Орловська обл., Білгородська, Воронезька, Липецька, Тамбовська, Курська, Пензенська та Саранська. Особливість сучасного рельєфу є безліч ярів, розвитку яких сприяли як природні фактори (горбиста, легкоразмиваемие грунти), так і соціально-економічні. По природному зонування ЦЧР - типовий лісостеп, де раніше були поширені березові, дубові і соснові гаї. Але більшість лісів давно вирубано. Грунти району чорноземні. Аграрне перенаселення району в XX столітті змусило селян заорювати луки, тим самим одночасно підриваючи кормову базу тваринництва і підсилюючи навантаження на природний ландшафт, провокуючи ерозію грунтів. Саме надмірне розорювання і відсутність практично, яких би то не було добрив, призвели до різкого зростання водної ерозії і втрати гумусу в грунтах. Розвитку ерозійних процесів у значній мірі сприяють широке поширення схилів різної крутизни, пухкі породи, що складають територію, зливовий характер випадання опадів, швидке танення снігу. Тому першорядне значення мають заходи захисту земель, підвищення родючості грунтів. Ще одна гостра проблема - значне погіршення якості води малих і середніх річок, підземних вод. Основне джерело забруднення - каналізаційні стоки і вкрай незадовільний санітарно-технічний стан водопровідних мереж та споруд. Недоліки у забезпеченні населення доброякісною питною водою багато в чому обумовлюють підвищення ролі водного чинника у виникненні та розповсюдженні багатьох інфекційних хвороб населення міст і сільських населених пунктів. Але і промисловість не відстає: свою "лепту" вносять Лебединський гірничо-збагачувальний і Старооскольський металургійний комбінати (Білгородська область), "Воронежсинтезкаучук", Михайлівський гірничо-збагачувальний комбінат і Курська ТЕЦ, Новолипецький металургійний комбінат.

Підсилюють забруднення річок численні заводи з переробки цукрових буряків. Небезпеку для навколишнього середовища представляють і токсичні відходи. У районі немає спеціальних полігонів для їх захоронення та переробки, тому вони протягом багатьох років зберігаються на підприємствах. У сільській місцевості скупчилася велика кількість отрутохімікатів, які прийшли в непридатність або заборонені. Вони часто перебувають у непристосованих приміщеннях і можуть потрапити в навколишнє середовище. До складу Північно-Західного району входить одне місто федерального підпорядкування - Санкт-Петербург; Ленінградська, Псковська та Новгородська області. Промисловість району спеціалізується головним чином на машинобудуванні. З великого обсягу промислових викидів, що потрапляють у навколишнє середовище, на машинобудування припадає лише незначна його частина - 1-2%. У цей обсяг входять і викиди підприємств військово-орієнтованих галузей, оборонної промисловості, яка є значною складовою частиною машинобудівного комплексу. Однак на машинобудівних підприємствах технологічні процеси виробництва забезпечують забруднення навколишнього середовища. До них відносяться: внутрішньозаводське енергетичне виробництво та інші процеси, пов'язані зі спалюванням палива; ливарне виробництво; металообробка конструкцій і окремих деталей; зварювальне виробництво; гальванічне виробництво; лакофарбове виробництво.

За рівнем забруднення навколишнього середовища райони гальванічних і фарбувальних цехів як машинобудівних в цілому, так і оборонних підприємств порівняні з такими найбільшими джерелами екологічної небезпеки, як хімічна промисловість; ливарне виробництво порівнянно з металургією, території заводських котелень - з районами ТЕС, які належать до числа основних забруднювачів. Таким чином, машинобудівний комплекс вцілому і виробництва оборонних галузей промисловості, як його невід'ємна частина, є потенційними забруднювачами навколишнього середовища: повітряного простору, поверхневих вододжерел та грунту. При всьому різноманітті підгалузей машинобудування і в тому числі військово-орієнтованих, оборонних підприємств за специфікою забруднення навколишнього середовища їх можна розділити на дві групи: ресурсо та наукоємні. Особливості наукомістких підгалузей машинобудування є їх невелика матеріало і енергоємність, мале водоспоживання та значно менший викид забруднюючих речовин в навколишнє середовище в порівнянні з ресурсоємними. Ці підгалузі і виробництва характеризуються невеликим викидом в атмосферу таких традиційних масових забруднюючих речовин, як діоксиди сірки, азоту та ін, але в той же час викидаються інші забруднюючі речовини, не такі властиві для ресурсномістких галузей машинобудування. Останнім часом ресурсномісткі підгалузі переважають над наукомісткими.

Ленінградська область за допомогою Фінської затоки має вихід до Балтійського моря. Після Другої світової війни в Північному і Балтійському морях було затоплено тисячі тонн хімічних боєприпасів з арсеналів фашистської Німеччини та інших країн. Попадання отруйних речовин у воду до сих пір губить морські організми. Більш ніж за 50 років контейнери проржавіли, і в будь-який час може статися витік отрутохімікатів, що загрожує вже глобальною екологічною катастрофою. Адже забрудненню будуть піддані райони, де широко розвинене рибальство, а морепродукти використовують в їжу приблизно 250млн чоловік. Північний район включає в себе Республіку Комі, Республіку Карелія, Мурманську, Архангельську, Вологодську, Кіровську області та Ненецький автономний округ.

На Європейській Півночі, як і в усій Російській Субарктиці, освоєні тільки невеликі ділянки, в основному поблизу місць корисних копалин. У цих районах річки забруднені затонулої деревиною, стічними водами підприємств і великих тваринницьких ферм, а також побутовими стоками селищ і міст. Екологічні проблеми Мурманської області: порушення земель гірничими розробками, виснаження і забруднення води, суші, атмосфери, деградація лісових масивів і природних кормових угідь, порушення режиму особливо охоронюваних природних територій, викиди підприємств кольорової металургії, гірничо-видобувної промисловості, машинобудування, відходи військових баз, діяльність численних ГЕС на гірських річках і Кольської атомної електростанції важким тягарем лягають на природу Мурманської області. У річки та озера потрапляють промислові і побутові стоки, що містять важкі метали, в тому числі нікель (з комбінатів "Северонікель" і "Печенганікель" у містах Мончегорськ, Нікель, Заполярний), і фтор (з підприємств "Аматі" в Кіровську).

У Поволзький район входять Ульяновська, Пензенська, Самарська, Саратовська, Волгоградська та Астраханська області. А також дві республіки: Татарстан і Калмикія.

У Поволжжі залишилося дуже мало природних ландшафтів - частка освоєних і розораних земель сягає 50 - 70%. У регіоні проживає близько 80 млн. чоловік і знаходяться 11 з 46 найбільш забруднених міст Россії.

До складу Північно-кавказького району входить Ростовська область, Краснодарський і Ставропольський краї і 8 республік: Адигея, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балкарія, Північна Осетія, Інгушетія, Чечня, Дагестан і Калмикія. У Північно-Кавказькому районі протікає безліч річок і всі вони забруднені. Можна виділити найбільш забруднені річки: Кубань, Терек і Кума. Стік річок Краснодарського краю становить:

-БасейнрічкиКубань-9-15 куб.км;

-Ріки Східного Приазов'я - 0,6-1,5 куб.км;

-Річки Чорноморського узбережжя - 5-8 куб.км.

Головні річки басейну р. Кубані-Лаба, Біла, Уруп, Псекупс.

Річки Приазов'я - більше 500 малих річок, які є важливою ланкою екологічної системи, - мають величезне значення в підтримці життєзабезпечення всього регіону. Всі річки сьогодні представляють собою систему ставків, розділених дамбами, що значно загострило екологічний стан річок Єї, Челбаса, Понури, Бейсуг. Багато малих річок степової зони взагалі зникли безповоротно. Наслідком критичного стану річок стало підтоплення населених пунктів і сільгоспугідь. Основними причинами підтоплення є:

-Загальне підвищення грунтових вод;

- Втрата степовими річками функцій природного дренажу через замулення і втрати проточності; - Наявність штучних факторів, пов'язаних з погіршенням фізичних властивостей грунту на схилах річкових долин через застосування важкої техніки; - Відсутність єдиної системи регулювання підпірних споруд. Замуленню степових річок сприяє недотримання режиму водоохоронних зон і прибережних смуг, перетворення їх у систему ставків і водосховищ, які втратили в більшості своїй народногосподарське значення. В1971 -75 рр.. було побудовано Краснодарське водосховище з площею дзеркала 400 кв.км і повної ємністю 3048 млн.куб.м, розташоване в основному на заплавних землях р. Кубані та її приток - річок Біла, Пшиш, Псекупс та ін .

Можна виділити наступні функції Краснодарського водосховища: -Захист від паводкових повеней площі в 600 тис. га;

- Гарантована подача води на зрошувальні системи загальною площею 270 тис.га, в тому числі 230 тис.га - рисові системи;

- Поліпшення умов водозабезпечення рибомеліоративних систем у приазовських лиманах; -Поліпшення умов судноплавства на Нижній Кубані;

- Поліпшення постачання питної води в міста-курорти Анапу, Темрюк, населених пунктів цих районів.

Річка Кубань, що бере початок в льодовиках головного Кавказького хребта у гори Ельбрус, відрізняється у верхній течії чистотою води, але, виходячи на покривні суглинки рівнини, сильно забруднюється глинистими частинками, що додають воді жовтуватий відтінок. Останні 200 років до них приєднуються у все зростаючій обсязі рідкі стоки міст і станиць. Крім того, на річці стоять три великі греблі: Федорівського гідровузла, Краснодарського водосховища, Великого Ставропольського каналу. Тільки один цей канал забирає з Кубані 140 кубометрів води на секунду, залишаючи річці тільки 5 кубометрів. Не кажучи вже про негативний вплив цих споруд на рибальництво, зменшення в десятки разів природного річкового стоку відповідно збільшує концентрацію забруднюючих речовин у воді після скидання стоків, втрачаються властивості природного самоочищення річкової екосистеми.

При виконанні більшості з перерахованих пунктів Краснодарське водосховище істотно вплинуло на природні ландшафти по всій прибережній зоні: сильно постраждав рослинний покрив, через затоплення ріллі збільшився відсоток розораності територій до 80%, що зменшило лісистість територій, скоротилася площа широколистяних порід - дуба, бука, граба на підвищених ділянках і в'яза, вільхи, тополі, чагарникових верб - у знижених місцях.

Господарсько-питне водопостачання Краснодарського краю базується на використанні підземних вод, що видобуваються з двох артезіанських басейнів. Чорноморське побережжя і гірська частина північного схилу Головного Кавказького хребта відносяться до Більше-Кавказького басейну підземних вод, передгірська і рівнинна частина, в основному, знаходяться у межах Азово-Кубанського артезіанського басейну. У краї до теперішнього часу розвідано 37 родовищ прісних підземних вод. Експлуатаційні запаси затверджені в кількості 4,2 млн. куб. м на добу, а запаси потенційні складають близько 9 млн. куб. м на добу. У силу гідрогеологічних умов запаси підземних вод розподілені по території краю нерівномірно. Водовідбір підземних вод ведеться з перевищенням природного заповнення, що викликає щорічне зниження рівня підземних вод на 0,5-2,0 м. Чистота атмосфери міста набагато більше залежить від кількості і якості міської рослинності, ніж від кількості промислових підприємств, характеру забудови та інших факторів антропогенного ландшафту. А стан рослинності багато в чому визначається станом грунтів. В степах російського півдня формуються чорноземні грунти, що досягають в Передкавказзі найбільш повного розвитку. Тут залягають так звані південні вилужені чорноземи, відрізняються великою потужністю гумусового шару (до 150 сантиметрів) і високим вмістом карбонатів в нижніх грунтових горизонтах. Вміст гумусу (4-6%) дещо менше, ніж в типових російських чорноземах, але у поєднанні з багатющими агрокліматичними ресурсами кубанські чорноземи майже не знають собі рівних за родючістю. Але за своїми фізичними властивостями південні чорноземи дещо гірше типових чорноземів. Вони більш щільні, повітро-і водонепроникні. При змочуванні вони стають в'язкими і липкими, при висиханні - твердими, від чого й траплялися знамениті у минулому непросихаемие калюжі і непролазні бруд на міських вулицях. Частково позбутися від бруду допомогло мощення і асфальтування вулиць. Але асфальтування, при всій його необхідності, чинить негативний вплив на грунт, тому їм не слід зловживати, особливо в парках і на бульварах. Воно перешкоджає природному випаровуванню вологи, приводячи до надлишкового накопичення її у грунтових горизонтах. У поєднанні з іншими несприятливими факторами це може ініціювати процес підтоплення. Охорона навколишнього середовища та раціональне використання його ресурсів в умовах бурхливого зростання промислового виробництва стали однією з найактуальніших проблем сучасності.

Уральський район включає в себе 5 областей: Пермська, Свердловська, Челябінська, Оренбурзька, Курганська, один автономний округ - Комі-Пермятскій і дві республіки - Башкиртостан і Удмуртія.

Кузня Росії - один із самих багатих на природні ресурси та індустріально розвинених регіонів країни. Тут розташовані такі промислові центри, як Нижній Тагіл, Єкатеринбург, Челябінськ, Магнітогорськ, Омськ, Перм, Уфа, Іжевськ та ін. Вони лідирують по загальному викиду шкідливих речовин в навколишнє середовище, які потрапили в атмосферу. В околицях підприємств добувної промисловості, чорної і кольорової металургії вміст важких металів у грунтах перевищує ГДК в 50-2000 разів. Багато років на території регіону видобувають корисні копалини, працюють хімічні та нафтохімічні виробництва. Це веде до забруднення навколишнього середовища нафтою, фенолами, аміаком, бензолом, оксидами сірки, вуглецю, азоту тощо.

Недостатньо очищені промислові та побутові стоки погіршили якість води в регіоні.Найбільш сильно забруднені річки Свердловської області. Навколо багатьох промислових центрів виявлено також забруднення підземних вод, які використовуються для питного водопостачання.

Особливу небезпеку становить східноуральский радіоактивний слід (Челябінська область), що утворився в результаті промислових скидів та аварійного викиду радіоактивних речовин в басейні озера Карачай і річки Течі в 1949-1957р.р.В місті Карабаш Челябінської області, де розташований комбінат, виділена зона екологічного лиха площею 30 км . У цій зоні забруднення навколишнього середовища досягло небезпечного рівня: загальна захворюваність тут набагато вище середніх показників по Росії.

Відвали порожньої породи, шлаки і зола ТЕЦ, відходи металургійних підприємств займають десятки тисяч гектарів. Часто токсичні відходи потрапляють на міські звалища або зберігаються на підприємствах, в занедбаних кар'єрах. Удмуртії дісталася "у спадок" проблема зберігання та знищення хімічної зброї. Тут знаходиться більше 25% всіх запасів хімічних отруйних речовин РФ. Багаторічна вирубка лісів на Середньому і Південному Уралі на великих площах призводить до знищення цінних порід, заміні хвойних порід малоцінними листяними. Заходи ж по штучному лісорозведенню поки недостатні. Основні напрямки покращення екологічної ситуації - вдосконалення технологій експлуатації природних багатств, будівництво очисних споруд на заводах і фабриках, створення заповідників.

Загальний стан навколишнього середовища на Далекому Сході характеризується незбалансованістю природокористування практично у всіх регіонах, тобто порушенням відповідності розвитку і розміщення матеріального виробництва, розселення населення і екологічної ємності територій. Унікальна просторово-часова мінливість природних умов, особливо гідротехнічного режиму, широкий розвиток, сезонної та багаторічної мерзлоти визначають значно меншу відносно західних районів Росії стійкість далекосхідних екосистем, причому ця нестійкість збільшується з півдня на північ, що можна побачити хоча б на прикладі клімату. І іноді характер межресурсних зв'язків, посилений малої стійкістю екосистем, вкрай ускладнює, а деколи і повністю виключає експлуатацію на одній території, одночасно декількох ресурсів. Наприклад, розробка розсипних родовищ і видобуток червоної риби, розвиток хімічної промисловості на приморських територіях і створення плантацій на шельфі і т.д.

Ці приклади типові для Далекосхідного регіону, так як моря і ріки мають дуже велике значення для Далекого Сходу. Безліч підприємств, пов'язаних з видобувними, хімічними галузями зливають свої відходи прямо у стічні води. Зараз багато де використовується метод боротьби із забрудненням річкових вод, заснований на здатності річок до самоочищення (між тим в гідрологічної характеристиці Далекого Сходу було показано, що здатність далекосхідних річок до самоочищення мала через особливості гідрорежиму, дефіциту кисню та малої протяжності річок). Отже, цей метод полягає в розрахунку необхідного розбавлення стічних вод і ступеня очищення для виконання норм ГДК. Але метод "розбавлення", природно, не підходить, так як буде вести до забруднення вод шельфу і отруєння морепродуктів важкими металами. Дані про антропогенне навантаження на прибережні морські акваторії свідчать: основними джерелами забруднення моря є стічні води (у тому числі й господарські стоки, стоки промислових підприємств). Це веде до сумних наслідків, оскільки у зв'язку з введенням багатьма державами 200-мильної економічної зони біоресурси далекосхідних морів набувають особливо важливе значення в забезпеченні промисловості і населення країни морепродуктами.

4. Роль держави в системі управління природокористуванням в Росії

У системі центральних органів федеральної виконавчої влади є ряд органів, на які також покладено спеціальні завдання з державного управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища поряд з рішенням інших завдань. До таких органів відносяться:

* Федеральна служба Росії по гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища; *Міністерство сільського господарства РФ;

*Міністерство охорони здоров'я і соціального розвитку РФ;

*Міністерство внутрішніх справ РФ;

* Міністерство РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих.

*Федеральна служба з технічного регулювання і метрології;

*Федеральна служба з технологічного нагляду;

*Федеральна митна служба;

Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини;Федеральна служба Росії по гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища (Росгідромет) і його підвідомчі органи є спеціально уповноваженими державними органами РФ в області охорони навколишнього середовища з питань моніторингу стану і забруднення навколишнього середовища.Основні завдання Росгідромету включають:

* гідрометеорологічне та геліогеофізичне забезпечення народного господарства, органів державної влади, населення та Збройних Сил РФ і моніторинг стану і забруднення атмосфери, поверхневих вод суші, морського середовища, грунтів, навколоземного космічного простору, комплексний фоновий моніторинг і космічний моніторинг стану природних об'єктів;

* оцінку кліматичних змін, агрокліматичних і поверхневих водних ресурсів РФ і суб'єктівРФ; * дослідження гідрометеорологічних і геофізичних процесів в атмосфері, на поверхні суші та в Світовому океані, включаючи Арктику і Антарктику, навколоземному космічному просторі;

* здійснення активних впливів на гідрометеорологічні та інші геофізичні процеси і явища в інтересах народного господарства;

* державний нагляд за проведенням підприємствами, установами та організаціями робіт по активному впливу на гідрометеорологічні та інші геофізичні процеси та явища; * виконання в установленому порядку міжнародних зобов'язань РФ з питань гідрометеорології, моніторингу забруднення навколишнього середовища, стану верхніх шарів атмосфери і її озонового шару, вивчення Світового океану, Арктики й Антарктики, активного впливу на гідрометеорологічні процеси. Міністерство сільського господарства РФ займає особливе місце в системі функціональних органів, що забезпечують державне управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища, тому що є спеціально уповноваженим державним органом з охорони та регулювання використання тваринного світу на території Росії в частині охорони та регулювання використання мисливських тварин та рибальства.

На Міністерство сільського господарства РФ покладено завдання розробки і реалізації заходів з охорони навколишнього середовища та природних ресурсів у галузях сільського господарства, харчової тапереробної промисловості. Міністерство сільського господарства РФ сприяє органам виконавчої влади суб'єктів РФ в організації раціонального використання земельних, лісових, водних та інших природних ресурсів; здійснює державне управління мисливськими господарствами, охорону і контроль за мисливськими тваринами і веденням мисливського господарства; веде нагляд за дотриманням правил полювання, видачу посвідчень на право полювання та дозволів (ліцензій) на добування мисливських тварин в РФ; забезпечує відтворення родючості та збереження грунтів, захист рослин від бур'янів, шкідників, хвороб і реалізує заходи з охорони навколишнього середовища; організовує захист від проникнення на територію Російської Федерації хвороб тварин і рослин, шкідників, бур'янів та інших карантинних об'єктів. До основних завдань МОЗ РФ відносяться розробка основ державної політики в області санітарно-епідеміологічного благополуччя населення; здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, санітарно-гігієнічне нормування, координація і регулювання питань охорони здоров'я населення у зв'язку з впливом на людину несприятливих факторів середовища її проживання і умов життєдіяльності.

До головних завдань Міністерства охорони здоров'я відноситься також створення функціональної підсистеми екстреної медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях Російської системи попередження і дій у надзвичайних ситуаціях і керує її діяльністю спільно з МНС Росії. В області профілактики захворювань МОЗ РФ здійснює заходи щодо профілактики інфекційних, паразитарних захворювань, особливо небезпечних інфекційних захворювань, професійних захворювань і отруєнь, а також неінфекційних захворювань, пов'язаних з впливом на здоров'я людини несприятливих факторів середовища її проживання. В області санітарно-епідеміологічного благополуччя населення МОЗ РФ здійснює гігієнічну сертифікацію продукції; створює державну систему спостереження, оцінки і прогнозування, стану здоров'я населення у зв'язку зі станом середовища проживання людини (соціально-гігієнічний моніторинг), формує бази даних про стан охорони здоров'я людини та середовища його проживання; проводить державну реєстрацію потенційно небезпечних хімічних і біологічних речовин.

Міністерство внутрішніх справ РФ (МВС Росії) є державним органом, який виконує спеціальні функції в галузі охорони навколишнього середовища, і правоохоронним органом. Природоохранительной діяльність МВС Росії проводиться на основі Закону РРФСР від 18 квітня 1991 р. «Про міліцію», Положення, затвердженого Указом Президента РФ від 18 липня 1996, Положення про міліцію громадської безпеки (місцевої міліції) у Російській Федерації, затвердженого Указом Президента РФ від 12 лютого 1993 МВС Росії в межах своїх повноважень здійснює державне управління у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та охорони правопорядку, яка має безпосереднє відношення до охорони природи. Спеціальні природоохоронні функції МВС Росії пов'язані з тим, що дане Міністерство керує Державною автомобільною інспекцією, що здійснює нагляд за дотриманням власниками автотранспортних засобів правових вимог про охорону навколишнього середовища від забруднення вихлопними газами. Оно. організовує роботу, пов'язану з допуском автомототранспортних засобів та водіїв до участі у дорожньому русі. МВС та його органи беруть участь у реалізації заходів єдиної державної системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, а також у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій. Вони забезпечують громадський порядок при ліквідації наслідків великих аварій, катастроф, пожеж і стихійних лих. Федеральна служба з технічного регулювання і метрології покликана забезпечувати формування й реалізацію державної політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, в тому числі з питань природокористування та охорони навколишнього середовища. Федеральна служба з технічного регулювання і метрології спільно з іншими природоохоронними органами забезпечує включення в державні стандарти на продукцію, роботи, послуги обов'язкових екологічних вимог і ухвалює державні стандарти РФ, визначає номенклатуру об'єктів, що підлягають обов'язковій екологічної сертифікації, встановлює загальні правила і рекомендації з проведення сертифікації. Вона здійснює також державний контроль і нагляд за дотриманням обов'язкових вимог державних стандартів, правил метрології та сертифікації. Федеральна служба з технологічного нагляду організує і здійснює на території РФ державне регулювання промислової безпеки та державного нагляду за дотриманням центральними органами федеральної виконавчої влади, підприємствами, об'єднаннями та організаціями, незалежно від їх організаційно-правових форм, посадовими особами та громадянами вимог з безпечного ведення робіт у промисловості, пристрою і безпечної експлуатації обладнання з урахуванням екологічних вимог; організовує і проводить державний гірничий нагляд з метою забезпечення дотримання всіма користувачами надр законодавства РФ, затверджених в установленому порядку вимог (правил і норм) з безпечного ведення робіт, попередження та усунення їх шкідливого впливу на населення, навколишнє природне середовище, об'єкти народного господарства, а також з охорони надр. Також ліцензує окремі види діяльності, пов'язані з підвищеною небезпекою промислових виробництв (об'єктів) та робіт, а також забезпеченням безпеки при користуванні надрами. Федеральна митна служба Росії в процесі здійснення митної справи забезпечує захист екологічних прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій; дотримання дозвільного порядку переміщення екологічно небезпечних або значимих товарів через митний кордон; присікає незаконний обіг через митний кордон РФ видів тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення, їх частин і дериватів (похідних); сприяє здійсненню заходів щодо захисту життя і здоров'я людей, захисту тварин і рослин, охороні навколишнього середовища; проводить митний контроль за ввезенням і вивозом екологічно небезпечної продукції.

Міністерство Російської Федерації у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих (МНС Росії) здійснює керівництво і координацію робіт у сфері попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, викликаних аваріями, катастрофами, в тому числі радіаційними, стихійними лихами. Для реалізації покладених на нього завдань МНС Росії організує розробку та здійснення на території РФ заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій; керує функціонуванням єдиної державної системи попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій (РСЧС); проводить державний нагляд за виконанням встановлених нормативних вимог щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, станом готовності органів управління, сил і засобів РСЧС до виконання невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій; керує функціонуванням і розвитком федеральної системи сейсмологічних спостережень і прогнозу землетрусів; організовує спільно з зацікавленими організаціями та координує роботу з прогнозування ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру , їх моделювання, районуванню території РФ за наявністю потенційно небезпечних виробництв, об'єктів та загрози стихійних лих, розробці і впровадженню нормативних показників ступеня ризику на об'єктах народного господарства і територіях.

5. Ефективність функціонування системи управління природокористуванням на засадах стійкого розвитку Росії

У широкому сенсі під керуванням розуміється керівництво чим-небудь (або ким-небудь).Природокористування - один із самих складних об'єктів управління, воно знаходиться на стику взаємодії природних та суспільних процесів. Звідси - надзвичайно важлива роль наукового обгрунтування управлінських рішень на всіх рівнях управління природокористуванням. Управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища покликане забезпечити реалізацію екологічного законодавства. Суспільна цінність права в цілому і права громадян на сприятливе навколишнє середовище видається, перш за все, в процесі реалізації відповідних правових приписів. Управління виступає як засіб формування реальних громадських еколого-правових відносин, що утворюють саме право навколишнього середовища. Ефективність системи управління природокористуванням у вирішальній мірі визначається станом контролю та нормування використання природних ресурсів. Управління природокористуванням - це діяльність держави щодо організації раціонального використання і відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також щодо забезпечення режиму законності в еколого-економічних відносинах. Роль державного управління в цій сфері визначається значенням державних органів у механізмі охорони навколишнього середовища. У тріаді суб'єктів - громадянин, організація (підприємець) і держава - державні органи займають особливе місце. Вони володіють особливими правовими та адміністративними засобами для забезпечення реалізації екологічних вимог законодавства, маючи можливість вдатися при необхідності до державного примусу. Перш за все, на них покладена відповідальність за забезпечення охорони навколишнього середовища в рамках екологічної функції держави. Механізм управління природокористуванням об'єднує методи, функції та організаційні структури (органи управління).Методи управління - це способи впливу на поведінку і діяльність керованих об'єктів з метою забезпечення раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища.

Успішне функціонування системи управління у сфері охорони навколишнього середовища та природокористування в Російській Федерації, як і будь-якої системи управління, можливе лише за наявності таких складових: ефективної адміністративної структури органів управління;якісної нормативної правової бази, що регулює відносини в даній області;дієвих механізмів забезпечення якості навколишнього середовища:оцінки впливу на навколишнє середовище; екологічного контролю та нагляду; екологічної експертизи, екологічного аудиту, сертифікації, ліцензування; економічного механізму регулювання діяльності у даній області. Структура органів управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування, починаючи з початку 90-х років минулого століття, зазнавала постійних змін. Змінювалося як кількість органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища, так і їх повноваження. Великі і незначні реорганізації проходили з періодичністю від одного до чотирьох років. Адміністративна реформа почалася в 2004 році і триває до останнього часу. Указ Президента РФ № 314 від 9 березня 2004 р. «Про систему і структуру федеральних органів виконавчої влади» радикально змінив структуру державної влади і управління на федеральному рівні. Була введена трьохрівнева структура органів влади і управління: Міністерства, служби, агентства.

Зміни торкнулися як владні відносини по вертикалі (федеральні органи державної влади - органи державної влади суб'єктів Російської Федерації - органи місцевого самоврядування), так і по горизонталі (між федеральними органами державної влади).

Особливе значення мало реформування Міністерства природних ресурсів Російської Федерації (передача переважної більшості правозастосовних повноважень новостворений підвідомчим органам: Росприроднагляду, Росводресурсам, Рослесхозу, Роснедрах), Міністерства сільського господарства Російської Федерації (освіта Россільгоспнагляду, Росриболовства), створення Федеральної служби з екологічного, технологічного і атомногонагляду (передача останньої ряду повноважень реорганізованих та ліквідованих федеральних органів виконавчої влади) та ін.

20 травня 2004 Указом Президента Російської Федерації Федеральна служба з технологічного нагляду і Федеральна служба з атомного нагляду перетворені у Федеральну службу з екологічного, технологічного і атомного нагляду (Ростехнагляд). Таким чином, замість одного органу - Міністерства природних ресурсів Росії було створено три - Міністерство природних ресурсів Росії, Ростехнагляд (яка напряму підпорядковується прем'єру), Росприроднагляд (яка знаходиться у віданні міністра природних ресурсів). Причому кожне з цих відомств має свої територіальні органи в кожному суб'єкті Російський Федерації. Крім цих трьох відомств, навколишнє середовище фактично контролює Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини, що входить до системи Міністерства охорони здоров'я і соціального розвитку, а також Россільгоспнагляд, який теж наділений повноваженнями з регулювання природокористування та контролю за станом навколишнього середовища.