Психологічні аспекти екології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра психології

Психологічні аспекти екології

Виконала Студентка

Філософського факультету

Кафедри психології

групи ФФП- 22с

Воробій Катерина

Львів 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Екопсихологія та предмет і об'єкт її вивчення

Розділ 2. Завдання екологічної психології

Розділ 3. Еколого-психологічне трактування особистості

Розділ 4.Психологічні аспекти у дослідженні впливу екологічних факторів та катастроф на психологію людини.

Розділ 5. Соціально-психологічні проблеми, що виникають під час екологічних катастроф

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Сучасна наукова психологія є досить розмаїтою системою дисциплін і галузей. Однією з них є екологічна психологія. Розвиток суспільства і його взаємодія з навколишнім середовищем показує що саме людина та її технологічні досягнення та покращення умов існування стало причиною низки екологічних катастроф, а вони пов'язані не тільки із загрозою фізичному здоров'ю людини, вони викликають ще і психічні негаразди в людини. Це й стало основним чинником виникнення екологічної психології як науки про психологічні аспекти взаємодії людини з навколишнім середовищем. Екологічна проблема виходить на перший план перш за все у зв'язку із загрозою фізичному та психічному розвитку й навіть виживанню. Та не тільки вплив екології на свідомість людини вивчає егопсихологія . Також, екологічна психологія вивчає ставлення людини до екології. На мою думку, у наш час людина відноситься до природи та навколишнього середовище хижацько та експлуататорко. Внаслідок бездумності виникають екологічні катастрофи.

Психологія людини щодо екології є двозначною, навіть індивідуальною. Люди не тільки психічно відтворюють явища і події, а ще й ставляться до них по-своєму, своєрідно переживають їх і займають відповідну позицію, відповідно діють. Іншими словами, суб'єктивне у нашій екологічній свідомості не завжди співпадає з об'єктивним. Різноманітні екологічні катастрофи та наближення екологічної кризи підштовхнула вчених до вивчення саме цих явищ людської психіки. Здобутки таких знань і принципів дослідження переносяться в інші сфери суспільної практики, орієнтують нас на шляхи розв'язання екологічних проблем.

У цій роботі я висвітлила проблеми, завдання ти психологічні аспекти екології,оскільки ці проблеми останнім часом стали дуже актуальними.

Розділ 1. Екопсихологія та предмет і об'єкт її вивчення

екологічний психологія катастрофа людина

Екологічна психологія - це відносно новий напрямок, що оформився в закордонній психології два-три десятиліття тому і бурхливо розвивається у вітчизняній психології в останнє десятиліття на стику психології , екології, педагогіки, психотерапії, соціології, історії, філософії й т.д. Вихідним для екопсихологічних досліджень є подання про те, що психічний розвиток, навчання й поведінка людини в різних умовах, а також і його психологічне й психічне здоров'я не можна розглядати поза зв'язком даного індивіда з навколишнім середовищем (природної, інформаційної, утворювальної, сімейної й т.п.) і природою в цілому.

Розробці психологічного аспекту екології сприяло розвиток психології як практики й науки, що ставала усе більше значимим фактором сучасного життя. Психологія присутня в повсякденності в різних формах і на різних рівнях. Психологічні прийоми й методи використаються як у професійної, так і в непрофесійному середовищі. Широко поширилися сьогодні курси й тренінги, засновані на високоефективних психологічних технологіях і психотехніках. Активно використаються психологічні прийоми в засобах масової інформації, а в художніх творах прямо або побічно пропагуються концепції психологічних наукових шкіл і напрямків. Це не тільки данина моді, але й прояв тенденції повороту цивілізації у бік гуманістичних цінностей, повороту до людини.

В екологічній психології вивчаються психічні властивості індивіда, особистості й індивідуальності у взаємозалежності від властивостей середовища різного рівня: фізичного, хімічного, біотичного, психологічного, соціального, культурно-історичного, духовного.

З іншого боку, ефективність застосування психологічних знань при рішенні широкого кола вузькопрофесійних завдань досить висока. У цьому змісті психологія універсальна й застосовна скрізь, де є людина, суб'єкт або об'єкт діяльності.

Екологічні проблеми з психологічними тісно пов'язані тому що для екології значимий людський фактор. Щоб це зрозуміти, можна розглянути діяльність людини , у якій поєднується екологія та психологія людини.

Об'єктом екологічної психології , що розуміється в широкому змісті, є психологічні аспекти систем «Людина - Середовище» і «Людина-Природа».

Даний об'єкт існував і тоді, коли не було самої науки -екології. Таким чином, категорія “оточуючого середовища” є однією з базових. Зазначимо, що позиції дослідників поділилися на дві групи. Одні вважають, що об'єктом екологічної психології включає лише відносини “людина - природа”, інші - включають у поняття “оточуючого середовища” також техногенні та соціогенні характеристики умов життя.

Предметом екологічної психології , що розуміється в широкому змісті, є дослідження психологічних закономірностей і феноменів взаємодії людини з навколишнім середовищем з метою визначення шляхів розвитку людини й середовища в процесі цієї взаємодії.

Від народження до смерті людина знаходиться у певному екологічному просторі, який певним чином впливає на неї, але і сама людина формує цей простір, будує його, або, навпаки, руйнує. Від того, як людина сприйматиме цей простір, як побудує свої стосунки з ним, залежатиме її психологічний стан. Адже відомо, що невдало побудований екологічний простір (наприклад, тісна або темна кімната з затхлим повітрям, невдало підібрані кольори жилого або робочого приміщень ) негативно впливає на психічний стан людини. З іншого боку, сьогодні з'явились нові психотерапевтичні методи: терапія мистецтвом, природотерапія, маринатерапія, ароматерапія, які широко використовують екологічні чинники (як штучні, так і природні) для лікування психічних захворювань, депресивних станів та загального поліпшення настрою і працездатності людини.

І, нарешті, Чорнобильська катастрофа показала, як людська діяльність може вплинути на екологію у планетарному масштабі. Адже аварію на ЧАЕС за її наслідками визнано катастрофою планетарного масштабу. Наслідки цієї катастрофи вивчають не тільки екологи та радіологи, але й медики, біологи, соціологи. Психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи вивчають психологи, що працюють у різних галузях психології: соціальної, медичної та екологічної, зокрема, радіоекологічної психології.

Як відмічають експерти, Чорнобильська аварія викликала таке явище, як радіофобія, тобто підвищений страх перед радіацією, збільшення недовіри, необ'єктивності в оцінці свого здоров'я, немотивованої подразливості, емоційні зриви та ін. Виникло невідоме раніше захворювання, одержавши назву «синдром Чорнобиля». У забруднених районах стали більше використовувати алкоголь, у тому числі й підлітки. А у 30 % шестирічних малюків спостерігали відставання у психічному розвитку.

Розділ 2. Завдання екологічної психології

Головним завданням екологічної психології є визначення шляхів гармонізації відносин людини з навколишнім середовищем, їх коеволюційного розвитку. Це завдання конкретизується, виходячи зі специфіки предмету екологічної психології , у наступних, тісно зв'язаних між собою, конкретних завданнях.

Визначення психологічних умов формування ціннісних відносини людини до матеріального середовища, тих внутрішніх особистісних якостей, які дозволяють людині наповнювати індивідуальним змістом, зберігати, розвивати своє матеріальне оточення.

Установлення таких характеристик об'єктів середовища, які спонукали б людину захищати, зберігати, поліпшувати ці об'єкти, оскільки в них зафіксовані певні значення, цінності, сенс людського існування.

Дослідження психологічних умов коеволюційного розвитку особистості і її середовища в онтогенетичному плані з метою визначення психологічно обґрунтованих шляхів і способів екологічного виховання молоді.

Коло проблем екопсихології умовно розбивається на три рівні:

Група задач першого рівня: вивчення екоумов збереження й розвитку психіки людини, визначення гранично припустимих значень різних параметрів середовища, пошуки оптимуму, з'ясування впливу різних типів забруднень, у тому числі й "психологічних". До них ставляться також завдання оцінки екологічної обстановки за допомогою психологічних методів;

Група задач другого рівня: відповідає зворотному відображенню «психічного» на світ, реалізованому в процесі продуктивної діяльності людини, цілеспрямований, свідомий характер якої спричиняє відбиття в сумарному продукті, тобто перетвореному Світі (ейкосі) загальних і особливих психологічних властивостей особистості. До завдань другого рівня ставляться питання, пов'язані з дослідженням психологічних властивостей, що визначають ентропійний (руйнівний) і ектропійний (творчий) характер діяльності, розробка методів психодіагностики екологічної орієнтації особистості й способів її формування, еколого-психологічний аналіз праці, питання психології праці в природоохоронній сфері;

Група задач третього рівня: становлять психологічні проблеми ноосферогенезу. Ноосферогенез, будучи процесом природним, може, проте, відбуватися тільки під керуванням людського Розуму, організованого наукою нового типу. Бути може, саме екології як науці про будинок, у союзі із психологією - наукою про душ будівельника будинку, має зіграти цю роль.

Розділ 3. Еколого-психологічне трактування особистості та свідомості

Поняття особистості в екологічній психології має на увазі здатність психіки бачити в природі «іншого», а також здійснювати синтез за схемою «Я (ПСИХО) + ТИ (ЕЙКОС) + МИ (ПСИХО +ЕЙКОС)».

Не маючи такої здатності у відношенні до природного об'єкту, людина буде не в змозі бачити й у людях особистісний початок, а отже, про нього не можна буде говорити як про повноцінну особистість.

Із центральної позиції «психо» оглядається внутрішній нескінченний особистісний простір, що відбиває в собі все різноманіття зовнішнього світу, осмислене й емоційно підкріплене тілесними почуттєвими імпульсами. Із центральної позиції світ сприймається як би навиворіт, внутрішньо, іконічно, у зворотній перспективі.

З периферійної позиції «эйкос» оглядаються границі «Я», тобто особистість або образ «Я», занурений у реальність із усіма її зв'язками й відносинами. Це погляд на себе з боку, що формується на підставі інформації, що надходить від інших людей і природи. Цей погляд що об'єктивує, що поміщає ефемерні думки-конструкції в конкретні просторово-тимчасові рамки. Погляд на себе з боку ця умова визнання своєї внутрішньої унікальності й одночасно внутрішньої унікальності «іншого», всупереч і завдяки присутності певного ступеня тотожності з «іншим».

Із прикордонної позиції оглядаються одночасно нескінченні простори «эйкос» і «психо» і зв'язку між ними. Між периферією «ейкос» і центром «психо» установлюються еквівалентні відносини значимості, та й сама опозиція периферія-центр переборюється. Це дає підстави визнавати внутрішній особистісний простір адекватним відбиттям зовнішнього миру й навпаки.

Якість екологічності людини майже тотожно якості його личностности, оскільки особистість - це взаємозворотнє відбиття всього буття, а екологічна криза майже тождественен кризі екологічному , внутрішньособистісному. А раз так, то варто рухатися у двох підтримуючих один одного напрямках: наводити порядок у зовнішньому будинку - ейкосі, і у внутрішньому будинку - душі.

Проблеми визначення поняття «екологічна свідомість». Важливою категорією у дослідженні проблем екологічної психології є категорія екологічної свідомості.

Категорія свідомості як такої у психологічній науці визначається як вищий рівень психічного відображення та саморегуляції властивий лише людині.

Свідомість характеризується активністю та інтенціональністю, тобто спрямованістю на предмет. Отже, свідомість, це завжди усвідомлення чогось. У свою чергу, екологічна психологія вивчає, зокрема, психічне відображення (усвідомлення) людиною природного, штучного та соціального середовища, і предметом вивчення у даному випадку є екологічна свідомість.

Екологічна свідомість - це вищий рівень психічного відображення природного, штучного, соціального середовища та

свого внутрішнього світу; рефлексія місця та ролі людини у екологічному світі, а також саморегуляція даного відображення.

Для екологічної свідомості властиві усі ознаки свідомої діяльності людини з тією особливістю, що вона ініційована екологічним змістом.

Екологічна свідомість має трикомпонентну структуру:

психічне відображення природного, соціального, штучного та внутрішнього середовища - когнітивний компонент;

ставлення до цього середовища - емотивний компонент;

саморефлексія та саморегуляція у оточуючому середовищі (стратегії та технології взаємодії) - конативний (поведінковий) компонент.

Саморефлексія та саморегуляція породжується кожного разу та у кожному випадку окремо. Також окремо та кожного разу конкретно складається особисте ставлення людини до довкілля. Підкреслюючи саме цю якість - ставлення людини до довкілля - ми не тільки надаємо свідомості екологічного смислу, але й фокусуємо на ньому увагу за умови будь-якої дії: педагогічної, психологічної, інформаційної. Якщо до визначення наукових понять підходити коректно, то свідомість як психологічна категорія та як явище людської психіки не може бути за своєю природою «екологічною», «економічною», «політичною» або ще якою-небудь. Але свідомість, як і мислення, може визначатись змістом та направленістю домінуючих відносин людини до дійсності.

Екологічна свідомість, перш за все, формується завдяки стимулюванню екологічного мислення. Мислення як психічний процес взагалі виражається у пізнавальній діяльності індивіду і характеризується узагальненим та опосередкованим відображенням дійсності. Специфіка ж саме екологічного мислення, на наш погляд, у тому, що індивід мислить у категоріях, за допомогою яких будується система «індивід - середовище», відображається взаємодія, та взаємозв'язок індивіда і середовища: природного, штучного, соціального. Крім того, екологічне мислення вимагає такої інтелектуальної діяльності, завдяки якій прийняття потрібного рішення можливе лише за умов виходу за рамки завданих проблемою вимог у сфери: «біля», «навколо», «у зв'язку», «з приводу» та ін. У рамках екологічного мислення індивід визначає своє місце та роль у оточуючому середовищі, шукає напрямки діяльності у цьому середовищі й шляхи її реалізації. До категорій екологічного мислення можна віднести такі категорії, як «своє - чуже», «корисне - шкідливе», «свідоме - несвідоме», «економне - витратне» та інші. У свою чергу, розвиток екологічного мислення, як і процесу пізнання дійсності взагалі, стане більш ефективним, якщо базуватиметься на сучасних наукових знаннях та теоретичних уявленнях.

Отже, екологічне мислення є основним структурним компонентом екологічної свідомості. Але екологічна свідомість включає і інші психічні процеси.

Екологічну свідомість складають такі компоненти:

екологічна увага, яка тісно пов'язана з екологічною перцепцією (відчуття, сприймання) та екологічним мисленням (уява, мовлення);

екологічна пам'ять, яка у свою чергу пов'язана з екологічним афектом (емоції, почуття)

та екологічною волею (мотивація, дія).

Розділ 4. Психологічні аспекти у дослідженні впливу екологічних факторів та катастроф на психологію людини

Охорона природи - одна з найважливіших проблем сучасності. Певною мірою вона стосується всіх людей у всіх країнах світу, незалежно від рівня розвитку, і хоча екологічну небезпеку.

26 квітня 1986 року сталась подія, що сколихнула увесь світ - зірвався ядерний реактор на Чорнобильській АЕС. На Земній кулі не залишилось навіть куточка, куди б не докотилось відлуння цієї страшної події. Чорнобильська катастрофа - це техногенна екологічна катастрофа планетарного масштабу. Про екологію нарешті заговорили на Сході, про екологію знову заговорив увесь світ.

За винятком тих стихійних лих, що обходять стороною освоєні людиною території, катастрофи викликають тотальне потрясіння життєвих основ окремих категорій населення та суспільства у цілому. Окрім загибелі людей вони призводять до зміни звичного укладу життя

(така зміна може бути миттєвою або порівняно пролонгованою у часі), фізичні пошкодження, масові стреси, зростання девіантної поведінки. Мобілізація зусиль та ресурсів для ліквідації наслідків катастрофи не проходить безслідно і для тих, хто не був у епіцентрі подій. Наслідки найбільш значних катастроф (наприклад, Чорнобильської) відчуваються далеко за межами регіону, у якому відбулась катастрофа. Причиною технічних прорахунків став саме людський фактор, невдалий інженерний проект ЧАЕС, але ці технічні прорахунки ускладнилися дисфункціями у культурі: низька трудова мораль призвела до порушення техніки безпеки, низька цінність життя та здоров'я людини сприяли тривалому замовчуванню інформації про катастрофу та втраті часу для ефективної ліквідації наслідків катастрофи. Ділова культура часів занепаду соціалізму була катастрофічною сама по собі. Пряму дію радіації на психічний стан людини виміряти досить складно. Крім того, лише досить високі дози випромінювання можуть значно вплинути на психічний стан людини. Так у перші години ліквідації аварії на ЧАЕС у людей що отримали дозу 50 Бер спостерігалось нервове збудження, страх, а потім - депресія. Але значно більшою була опосередкована дія радіації як на окремих людей, так і на суспільство у цілому.

Поняття “криза” є одним з найбільш вживаних у сучасній дійсності - політиці, економіці, екології, психології. Його вживають у тих випадках, коли фіксуються суттєві зрушення атрибутивних ознак, глибокий занепад чогось, погіршення звичних для сприйняття чи існування параметрів з теренів духовності, економіки, з теренів духовності, економіки, культури, міждержавних та міжетнічних стосунків, мистецтва, релігії, зрештою - навколишнього світу.

Екологічна криза може впливати на людину двома шляхами - прямим та опосередкованим. Так, коли життєдіяльність людини протікає у екосистемі, яка є джерелом її існування, і ця екосистема зазнає кризи, то виникає загроза існуванню і самої людини. Наприклад, якщо скотарське плем'я знищило степ, у якому паслась його худоба, то і самому племені починає загрожувати значна небезбека. Індіанці, що мешкають у тропічному лісі втрачають основу свого існування, якщо цей ліс вирубується або спалюється. Але у сучасному суспільстві життєдіяльність людини протікає головним чином у штучному або штучно-природному середовищі. У цьому випадку екологічні кризи впливають на людину опосередковано, здебільшого вони стають негативним психологічним фактором середовища або мають віддалені наслідки. Наприклад, масове вирубування лісів Амазонії спричинить змінить газовий склад атмосфери, який у свою чергу призведе до погіршення самопочуття усього населення Землі. Руйнування озонового шару атмосфери, що спостерігається над Антарктидою галогенною промисловістю може призвести до збільшення захворювань на рак шкіри у Австралії, Аргентині та Новій Зеландії. Таким чином, локальна криза може мати досить поширені наслідки.

Існує соціально-психологічна типологія катастроф, яка враховує якість соціально-психологічного фактору, що обумовлює виникнення катастрофи. Зокрема, розглядається наскільки той або інший фактор є суб'єктивним, тобто наскільки він залежить від можливостей, бажання, волі окремих людей, держав та людства у цілому.

Розділ 5. Соціально - психологічні проблеми, що виникають під час екологічних катастроф

Соціально-психологічні проблеми, які виникають під час катастроф досить різноманітні, але можна виділити найбільш типові серед них, що виникають у багатьох типах катастрофічних ситуацій.

Паніка. Початок катастрофи, як правило супроводжується панікою серед населення: люди відчувають свою незахищеність перед загрозою і не знають, що потрібно робити. Запобігти паніці та зменшити небезпеку можуть спеціальні заходи, спрямовані на підготовку населення до виживання у небезпечних ситуаціях.

Чутки. Вкрай негативно на розвиток катастрофічної ситуації впливають чутки, що починають множитись через деякий час після початку катастрофи. У цьому випадку необхідно подбати про ефективне функціонування інформаційних засобів.

Також, спеціалісти наводять ще ряд проблем під час екологічних катастроф

Децентралізація управління.

Нечіткість розподілу функцій та взаємовідносин.

Відсутність зворотного зв'язку між управлінським апаратом та виконавцями.

“Зашкалювання” емоцій.

Низька виконавча дисципліна.

Неадекватність оцінки ситуації.

Неповна комплектація штабу з ліквідації наслідків катастрофи, відсутність деяких служб.

Відсутність єдиної диспетчерської служби.

Перевантаження начальника штабу невластивими йому функціями.

Недостатня відданість справі.

Загальний хаос.

Необлаштованість побуту.

Занадто велика кількість документів та нарад.

Незабезпеченість ресурсами на першому етапі катастрофи.

Слабке інформаційне забезпечення управлінням.

Некоординованість робіт з наявними ресурсами.

Некомплексність вирішення задач.

Неколегіальність прийняття рішень.

Відсутність мобільної системи реагування на кризові стани.

Технократизм у оцінці катастрофи та в управлінні ситуацією.

Несистематичність планування та програмування взаємозв'язків різних рівнів влади.

Недооцінки соціально-демографічних наслідків катастрофи.

Недостатнє врахування уроків минулих катастроф.

Воєнні не враховують психологію населення після катастрофи.

Пограбування та мародерство.

Як видно з наведеного списку, психологічні проблеми екологічних катастроф дуже тісно переплітаються із соціальними та економічними проблемами.

Висновок

Екологічна психологія належить до найновіших галузей психологічної науки. Її народження стимулювало, з одного боку, тотальне погіршення екологічної ситуації на планеті - зникнення численних видів флори і фауни, руйнування озонового шару, забруднення водного басейну, виснаження ґрунтів, з іншого боку - виділення людини як головної геофізичної сили, що впливає на формування обличчя планети.

Під час катастрофи люди можуть втрачати близьких, житло, заощадження та власне здоров'я. Психолог у даному випадку призваний, щоб допомогти пережити втрати, подолати стрес або депресію, допомогти знайти втрачений смисл життя та побудувати плани на майбутнє.

Багато катастроф та лих є причиною необізнаності людей у сфері екології, та найбільшою проблемою є те, що люди психологічно не підготовані до зміни життя, статусу і здоров'я.

Психологічна екологія покликана не тільки аби дослідити та розібрати психологічні аспекти екології, а й навчити людство розуміти та сприймати екологію не як науку , а як середовище проживання.

У наш час допомога спеціалістів-психологів та діагностика психологічного стану постраждалих від катастроф є невід'ємною часткою здорового суспільства.

Список використаних джерел

1.В.А. Батлук Основи екології (підручник) , 2007.,К. «Знання» с. 45.

2. Дерябо С.Д. Экологическая психология: диагностика экологического сознания. М., Московский психолого-социальный институт, 1999.

3. Крисаченко В. С. Екологічна культура: теорія і практика: Навч. Посібник. - К.: Заповіт, 1996.

4.Льовочкіна А.М. Екологічна психологія : навч. Посібник.- К. «2003

5.Майерс Д. Социальная психология/ Перев. С англ. - СПб.: Питер Ком, 1998.

6. Москалець В.П. Психологические аспекты экологической безопасности (стаття)

7.http://hghltd.yandex.net/yandbtm?fmode=inject&url=http%3a%2f%2fgzvon.pyramid.volia.ua%2fbiblioteka%2fkafedra_filosofii%2flibps%2fprogkurs%2fekopsi%2flekc.htm&text=%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F&l10n=ru&sign=af0920863bf8a9ab3cb57345ba8d8d81&keyno=0

Размещено на Allbest.ru