Спеціалізований екологічний стан території міста Маріуполь

(1.10)

деЗ_б -оцінка збиту, грн./рік;

г - множник, числове значення якого дорівнює 400 грн./умов. т;

у - показник, значення якого визначається різними типами території, що забруднюється;

? - показник, який залежить від висоти джерела забруднення атмосфери і різниці температур викиду в гирлі джерела та навколишнього повітря;

М - приведена маса річного викиду забруднень з джерела, величина якої визначається за формулою (1.11) [4]:

(1.11)

деm_i - маса забруднюючої речовини i-го виду, т/рік;

A_i - показник відносної агресивності забруднюючої речовини

i-го виду, умов. т/т.

В таблиці 1.6 наведено дані для розрахунку збитків від забруднення атмосферного повітря міста Маріуполя. Дані в таблиці приведені на підставі матеріалів Головного Управління статистики в Донецькій області за 2008 рік.

Таблиця 1.6 - Вихідні дані для розрахунку збитків від забруднення атмосферного повітря міста Маріуполя [27]

Назва речовини	Обсяги викиду (mi), т	Значення показника відносної агресивності (Аi), умовна т/т	Аi*mi, умовна т
Сажа	66,47	42,5	2824,9
Діоксид азоту	570,113	15,4	8779,7
Діоксид сірки	72,600	26,0	1887,5
CO	7550,25	1,0	7550,25

Проведемо розрахунок приведеної маси річного викиду забруднюючих речовин:



За наведеною вище формулою розрахуємо збиток від забруднення атмосферного повітря міста Маріуполя. Для цього визначимо за тимчасовою типовою методикою показник у та ? для Маріуполя, оскільки чисельність населення становить 490,000 чоловік, то у=490,000 /35000=14. Показник ? дорівнює 0,85, тому що на території Маріуполя переважають підприємства, які мають висоту труб не більше 80 м і різниця температури між викидами та навколишнім середовищем не більше 50 °C.

Таким чином, збиток від забруднення атмосферного повітря на території Маріуполя становить 13,335 тис. грн/рік.

Для компенсації збитків та фінансування природоохоронних заходів запроваджено систему збору платежів за викиди та скиди.

Посилання на відсутність фінансів не є прийнятними, оскільки в обласних бюджетах кожного року плануються чималі кошти на екологічні справи. Але витрачаються вони на різні потреби, які часто не мають відношення до покращення екологічного стану довкілля.

На регіональному рівні "екологічної політики", як такої немає, практично відсутнє фінансування на вирішення екологічних проблем, а ті кошти, які використовуються, затрачуються не на подолання причин, а на подолання наслідків.

Велика кількість керівників підприємств, що сплачують збір за забруднення, не володіють інформацією стосовно можливостей використання фондів.

Тому необхідно встановити порядок розподілу коштів фонду місцевого бюджету, який формується з надходжень збору за забруднення. Порядок повинен передбачати участь громадських організацій та незалежних експертів у розподілі коштів. Необхідно обов'язково на місцевому рівні проводити щорічні громадські слухання про виконання місцевих екологічних програм та використання екологічних фондів.

1.4 Охорона праці при організації наукових досліджень в галузі охорони навколишнього середовища

1.4.1 Організація робочого місця лаборанта Харківського університету імені В. Н. Каразіна

У зв'язку з автоматизацією процесів виробництва та управління, розвитком обчислювальної техніки і розробкою систем автоматизації проектних, дослідних та технологічних робіт широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери (ПК) - пристрої, що відображають інформацію про хід процесу або стан об'єкта спостереження на екрані дисплея. Персональні комп'ютери використовуються в інформаційних і обчислювальних центрах, на підприємствах зв'язку, поліграфії, в диспетчерських пунктах управління технологічними процесами і транспортними перевезеннями і т.д. [13].

Використання ПК в різних сферах виробничої діяльності висуває проблему оздоровлення та оптимізації умов праці операторів з огляду на формування при цьому цілого ряду несприятливих факторів: висока інтенсивність праці, монотонність виробничого процесу, гіпокінезія і гіподинамія, специфічні умови зорової роботи, наявність електромагнітних випромінювань і електростатичних полів, тепловиділень і шуму від технологічного обладнання. [12].

1.4.2 Виробнича санітарія, техніка безпеки, пожежна безпека

Створення і широке впровадження швидкодіючих електронно-обчислювальних машин ЕОМ на основі мікропроцесорної техніки зумовило значне збільшення в нашій країні кількості обчислювальних центрів і відповідно чисельності працівників, які забезпечують їх функціонування. Ускладнення функціональної структури діяльності у зв'язку із застосуванням електронно-обчислювальних систем, відеотерміналів, пред'являє нові часом підвищені вимоги до організму людини. Недооблік ролі людського фактора при проектуванні і створенні обчислювальних центрів неминуче відбивається на якісних і кількісних показниках діяльності працівників, у тому числі призводить до уповільнення або помилок в процесі прийняття рішення. Приміщення ПЦ, їх розміри (площа, об'єм) вибираються відповідно кількістю працюючих і розміщеному в них обладнанням. Для забезпечення нормальних умов праці у санітарних нормах встановлюють одного працюючого обсяг виробничого приміщення не менше 15 м³. [11]. До основних приміщень пред'являються особливі вимоги. Площа машинного залу відповідає площі, необхідної за заводськими технічним умовам для даного типу ЕОМ:- Площа на одне робоче місце з ВДТ, ЕОМ і ПЕОМ для дорослих користувачів становить не менше 6,0 м2, а об'єм не менше 20,0 м3;

- Висота залу під технічним підлогою до підвісного стелі 3 - 3,5 метра;- Відстань між підвісною і основною стелею при цьому 0,5 - 0,8 метра;- Габарити дверей машинного залу приймаються не менше 1,8 ? 1,1 метра. Площа приміщення для зберігання магнітних носіїв інформації становить не менше 16 м². Підлога, стеля і стіни сховища покривають негорючими матеріалами. Двері виготовляються металевими або дерев'яними, оббиті листовим залізом по повсті, змоченої розчином глини, або азбесту.Всі допоміжні приміщення ВЦ розташовані в нижніх та цокольних поверхах, їх висота -3,3 метра.

1.4.3 Метеоумови

З метою забезпечення комфортних умов для обслуговуючого персоналу і надійності технологічного процесу згідно з ГОСТ 12.1.005-88, п.1.4 [25] і СанПіН № 9-80 РБ98 встановлюють такі вимоги до мікрокліматичних умов табл. 4.

Для створення нормальних метеорологічних умов найбільш доцільно зменшити тепловиділення від самого джерела - монітора, що передбачається при розробці його конструкції[9].

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:

температура повітря (0С),

відносна вологість повітря (%),

швидкість руху повітря (м/с),

інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання (Вт/м2) від поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (в ливарному виробництві, при зварюванні і т. ін.).

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття та працездатність людини і, як наслідок цього, рівень травматизму.

Таблиця 1.7 - Параметри повітряного середовища на робочих місцях[9]

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, \0 С	Відносна вологість,%	Швидкість руху повітря, м / с
Холодний	легка - а	22-24	40-60	0,1
	легка - б	21-23	40-60	0,1
Теплий	легка - а	23-25	40-60	0,1
	легка - б	22-24	40-60	0,2

Для створення нормальних метеорологічних умов найбільш доцільно зменшити тепловиділення від самого джерела - монітора, що передбачається при розробці його конструкції [9].

Крім того, це досягається також забезпеченням відповідної площі і обсягу виробничого приміщення, пристроєм ефективної системи вентиляції та кондиціонування.

1.4.4 Вентиляція та опалення

Одним із заходів з оздоровлення повітряного середовища є встановлення вентиляції та опалення. Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих метеорологічних умов на робочих місцях. Чистота повітряного середовища досягається видаленням забрудненого або нагрітого повітря з приміщення і подачею до нього свіжого повітря. Робота відеотерміналів супроводжується виділенням тепла. Для підтримки нормального мікроклімату необхідний достатній обсяг вентиляції, для чого в обчислювальному центрі передбачається кондиціонування повітря, що здійснює підтримку постійних параметрів мікроклімату в приміщенні незалежно від зовнішніх умов. В обчислювальному центрі встановлені кондиціонери неповного кондиціонування марки БК-2500 (чистота повітря, температура, тиск). Параметри мікроклімату підтримуються у зазначених межах в холодну пору за рахунок системи водяного опалення з нагріванням води до 100 ° С, у теплий - за рахунок кондиціонування, що відповідають вимогам СНиП 2.04.05-8.[10].

1.4.5 Освітлення

Важливе місце в комплексі заходів з охорони праці і оздоровлення умов праці працюючих з ЕОМ займає створення оптимальної світлового середовища, тобто раціональна організація природного та штучного освітлення приміщення та робочих місць.

У денний час в обчислювальному центрі використовується природне одностороннє висвітлення, у вечірній час або при недостатніх нормах освітлення - штучне загальне рівномірне[14].

Згідно СНБ 2.04.05-98 «Природне і штучне освітлення» п.1.2 приміщення для роботи з дисплеями та відеотерміналами належать до I групи за завданнями зорової роботи.

Нормований рівень освітленості для роботи з ЕОМ - 400 лк., КПО = 4%У приміщеннях, обладнаних ЕОМ, передбачаються заходи для обмеження сліпучої дії светопроемов, що мають високу яскравість (8000 кд/м2 і більш), і прямих сонячних променів для забезпечення сприятливого розподілу світлового потоку в приміщенні і виключення на робочих поверхнях яскравих і темних плям, засвічення екранів стороннім світлом, а так само для зниження теплового ефекту від інсоляції. Це досягається шляхом відповідної орієнтації светопроемов, правильного розміщення робочих місць та використання сонцезахисних засобів.

Вимоги до зниження дискомфортною блескости і дзеркального відображення в екранах задовольняються шляхом використання світильників з комбінованим прямим і відбитим напрямком світла, яке здійснюється за допомогою подвійної хрестової оптики. Частина прямого світлового потоку лампи прямує через параболічний дзеркальний растр таким чином, що обмежується сліпуче дію прямого і відбитого світла; відображена частина випромінювання лампи направляється широким потоком на стелю[14]. У випадку якщо екран монітора звернений до віконного отвору, передбачаються спеціальні екрануючі пристрої. Вікна рекомендується забезпечувати светорассеивающими шторами (с = 0,5 - 0,7), регульованими жалюзі або сонцезахисної плівкою з металевим покриттям. У тих випадках, коли одного природного освітлення в приміщенні недостатньо, влаштовують суміщене освітлення. При цьому додаткове штучне освітлення в приміщенні і робочих місцях створює хорошу видимість інформації на екрані ВТ, машинописного і рукописного тексту та інших робочих матеріалів. При цьому в полі зору працюючих забезпечуються оптимальні співвідношення яскравості робітників і оточуючих поверхонь, виключена або максимально обмежена відображена бляклість від екрану і клавіатури в результаті відображення в них світлових потоків від світильників і джерел світла.

Для штучного освітлення приміщень ПЦ слід використовувати головним чином, люмінесцентні лампи білого світла (ЛБ) і темно-білого кольору (ЛТБ) потужністю 40 або 80 Вт [13]. Планування робочого місця задовольняє вимогам зручності виконання робіт та економії енергії оператора, раціонального використання площ і зручності обслуговування пристроїв ЕОМ. Кнопки для включення, ручки керування засобів сигналізації забезпечують мінімальні витрати.

1.4.6 Шум

За своїм походженням шум ділиться на механічний, обумовлений коливаннями деталей машини, аеродинамічний (гідравлічний), що виникає в пружних конструкціях, в газі або рідини, і шуми електричних машин. Для робочих місць ВЦ характерна наявність всіх видів шумів. Основними джерелами шуму в приміщеннях, обладнаних ЕОМ, є друкарські машинки, принтери, розмножувальна техніка та обладнання для кондиціювання повітря, в самих ЕОМ - вентилятори систем охолодження і трансформатори.

Рівень шуму в таких приміщеннях іноді досягає 85 дБА. Нормовані рівні шуму згідно з ГОСТ 12.1.003-83 і СН N9-86 РБ98 шум на робочих місцях. Гранично допустимі рівні наведені у таблиці 5 забезпечуються шляхом використання малошумного обладнання, застосуванням звуковбирних матеріалів для облицювання приміщень, а також різних звукопоглинальних пристроїв (перегородки, кожухи, прокладки і т.д.). Шум не перевищує допустимих меж, так як в обчислювальній техніку немає обертових вузлів і механізмів (за винятком вентилятора), а найбільш гучне устаткування (АЦПУ) знаходиться у спеціально відведених приміщеннях (гермозони). Шум несприятливо впливаючи на організм людини, викликає психічні та фізіологічні порушення, що знижують працездатність, призводить до збільшення числа помилок при роботі [11].

Шум - це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров'ю людини, знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів.

За часовими характеристиками шуми поділяють на постійні і непостійні. Постійними вважають шуми, у яких рівень звуку протягом робочого дня змінюється не більше ніж на 5 дБА. Непостійні шуми поділяються на переривчасті, з коливанням у часі, та імпульсні.

Таблиця 1.8- Нормовані рівні шуму[11].

Категорія норми шуму	Рівні звукового тиску, дБ в октавних смугах з середньогеометричними частотами, Гц	Рівні звуку, еквівалентні рівні звуку
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
I	86	71	61	54	49	45	42	40	38	50
II	93	79	70	63	58	55	52	50	49	60
III	96	83	74	68	63	60	57	55	54	65
IV	103	91	83	77	73	70	68	66	64	75

1.4.7 Електробезпека

Експлуатація обчислювальної техніки пов'язана із застосуванням електричної енергії. Небезпека ураження електричним струмом виникає при дотику до відкритих струмоведучих частин з порушеною ізоляцією або до обладнання, що знаходиться під напругою при відсутності або порушенні ізоляції. За ступенем ураження людей електричним струмом обчислювальний центр відноситься до класу приміщень без підвищеної небезпеки. Для усунення ураження людей електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання передбачено захисне заземлення з опором у будь-який час року не більше 4 Ом згідно з ГОСТ 12.1.030-81[12]. Основними нормативними документами захисту від ураження електрострумом є «Правила пристрою електроустановок, ПУЕ» [12], «Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів» та «Правила техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів».

Основними заходи захисту від ураження струмом:

-ізоляція;

- недоступність струмоведучих частин;

- електричне розділення мережі за допомогою спеціальних розподільних трансформаторів;

- застосування малої напруги; використання подвійної ізоляції;- захисне заземлення;

- захисне відключення.

Небезпека виникнення статичної електрики проявляється у впливі електромагнітних полів на людину, залежить від напруженостей електричного і магнітного полів, потоку енергії, частоти коливань, розміру опромінювальної поверхні тіла і індивідуальних особливостей організму. Напруженість електромагнітного поля в діапазоні 60кГц - 300 МГц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не перевищує встановлених ПДУ: за електричною складовою - 50 В / м, за магнітної складової - 5 А / м згідно з ГОСТ 12.1.006 -84 [12]. Найбільш ефективним і часто застосовуваним з названих методів захисту від електромагнітних випромінювань є установка екранів. Екранують або джерело випромінювання, або робоче місце. Напруженість електростатичного поля на робочому місці оператора не перевищує допустимого значення 20кВ / м згідно з ГОСТ 12.1.045 - 84. Для надання першої допомоги потерпілому від електричного струму необхідно швидке відключення обладнання, якого стосується потерпілий, визначення стану потерпілого і вибір заходів першої допомоги [12].

Найбільш ефективним і часто застосовуваним з названих методів захисту від електромагнітних випромінювань є установка екранів.

Таблиця 1.9 - Допустимі значення параметрів неіонізуючих електромагнітних випромінювань [12].

Найменування параметра	Допустимі значення
Напруженість електромагнітного поля. Електрична складова не більше:діапазон частот 5 Гц - 2 кГцдіапазон частот 2 - 400 кГц	25,0 В / м2,5 В / м
Щільність магнітного потоку не більше:діапазон частот 5 Гц - 2 кГцдіапазон частот 2 - 400 кГц	250нТл25нТл

1.4.8 Пожежна безпека

Однією з важливих задач пожежної профілактики є захист будівельних конструкцій від руйнувань та забезпечення їх достатньої міцності в умовах впливу високих температур при пожежі. З огляду на високу вартість електронного устаткування ВЦ, а так само категорію їх пожежної небезпеки, будинки для ВЦ та частини будинків іншого призначення, в яких передбачено розміщення ЕОМ належать до 1 або 2 ступеня вогнестійкості (СНіП 2.01.02-85). Для виготовлення будівельних конструкцій використовують, як правило цегла, залізобетон, скло та інші негорючі матеріали. [13].

Для запобігання розповсюдження вогню під час пожежі з однієї частини будинку на іншу влаштовують протипожежні перешкоди у вигляді стін, перегородок, дверей, вікон, люків, клапанів. Особлива вимога пред'являється до пристрою та розміщення кабельних комунікацій. Всі види кабелів прокладаються в металевих газових агрегатів до розподільчих щитів або стійок харчування.

Таблиця 1.10 - Зразкові норми первинних засобів пожежогасіння на діючих промислових підприємствах і складах [13]

Приміщення, споруда, установка	Одиниця виміру, м2	Вуглекислі вогнегасники ручні	Пінні, хімічні вогнегасники
Обчислювальні центри	100	1	1

Для ліквідації пожеж у початковій стадії застосовуються первинні засоби пожежогасіння:

- внутрішні пожежні водопроводи,

- вогнегасники типу ОХП-10, ОУ-2,

- сухий пісок,

- азбестові ковдри та ін.

У будівлі ВЦ пожежні крани встановлюють в коридорах, на майданчиках сходових клітин, біля входу, тобто в доступних і захисних місцях. На кожні 100 квадратних метра підлоги виробничих приміщень потрібно 1-2 вогнегасника [13].

МОДУЛЬ 2 - ДОСЛІДНИЦЬКИЙ

2.1 Стан вивчення питання накопичення хімічних елементів у рослинній продукції

Вплив на рослинність в умовах взагалі міста є важливим питанням. А тим більше якщо розглядати його окремо на геоморфологічних рівнях.

Урбанізація суспільства приводить до того, що в ґрунтах міст значно підвищується зміст важких металів. При тривалому надходженні важких металів з основних джерел забруднення в ґрунті може нагромадитися значна їхня кількість, порівнянне зі змістом у природних геохімічних аномаліях або навіть переважаюче його. Важкі метали концентруються в самому верхньому шарі ґрунту. На ріллі вмістищем їхньої надлишкової кількості стає весь орний шар. Пересування в підорну товщу таких елементів, як РЬ, Си, не виявлено[16]. Приблизно половина ( 45-50 %) валової кількості РЬ в орному шарі представлена рухливою формою (екстрагент 1 н. НС1). У підорній товщі її частка значно менше - 17-19 % Очевидно, не можна ігнорувати як джерело важких металів цементний пил. Зрозуміло, атмосферні викиди цементних заводів є екологічно й соціально небезпечні насамперед наявністю в них силікатного пилу. Однак, судячи з даних К. Рэуце й С. Кирстя [1986], у ній утримується (мг/кг) до 31, Си -- до 218, РЬ -- до 836.

Найбільш актуальної для багатьох країн стала проблема утилізації осаду міських стічних вод, що поєднують, як правило, побутові й промислові води. Осади стічних вод (ОСВ), що пройшли попередні знезаражування, могли б стати дуже коштовним органічним добривом, багатим всіма елементами харчування, особливо такими дефіцитними, як азот і фосфор. Однак у багатьох випадках ОСВ містить настільки значні кількості важких металів, що робить його широке використання в сільському господарстві проблематичним. Особливо це ставиться до ОСВ великих промислових міст. В ОСВ важкі метали перебувають у різних формах, причому органічна не завжди може бути переважної. На це вказують, зокрема, відомості про форми на частку органічної доводиться близько 24 %, тоді як на частку карбонатів нікелю - основної форми в ОСВ - 32 %Нагромадження важких металів техногенного походження в приповерхньому шарі ґрунту пояснюється тим, що основна їхня частина надходить у формі важко розчиненого або нерозчинних з'єднань. За даними Р.И. Первуниной і С.Г. Малахового [1988], у складі пилу, що викидається в атмосферу підприємством по виплавці свинцю й цинку, переважають оксиди металів (понад 50 %). На частку водорозчинної форми Си доводиться 6-7 %, водорозчинний РЬ відсутній.

При виході в атмосферу починається сепарація твердого змісту викидів: найбільш мілкі й важкі частки осідають близько від джерела забруднення, тоді як більше легкі дрібні переносяться далі. Поділ часток по розмірі й питомій масі нерідко означає також і їхню сепарацію по хімічному складі, наприклад, по насиченості важкими металами й по розчинності. Частки, що потрапили на земну поверхню металовміщуючі, перерозподіляються між елементами рельєфу, особливо навесні під час танення снігу, збагаченого за зимовий період техногенним пилом.

На частку водорозчинної форми, за численним даними, доводиться менша (нерідко менш 5 % від загальної кількості) частина металу. Однак абсолютна величина досить велика. Про це свідчать матеріали нашої лабораторії (табл. 36, дані Г.А. Гармаша). Найбільш великий зміст водорозчинної форми на території, пов'язаною з підприємствами.

Для практичних цілей становить великий інтерес розподіл важких металів по ґрунтовому покриві забруднюється території. Численними дослідниками було встановлено, що забруднення ґрунтів промисловими підприємствами простежується на значному видаленні від джерела металовміщуючих викидів -- на відстані 10-12 км, іноді більше. Постійна присутність у ґрунті з'єднань важких металів, здатних до міграції зі струмом ґрунтової вологи, може стати із часом причиною забруднення водойм і ґрунтів у знижених елементах рельєфу, тобто утворення вторинних техногенних акумуляцій. Для інших важких металів і умов співвідношення форм може бути іншим. Так, у ґрунтах, сильно забруднених Рє, участь оксидів заліза й марганцю в закріпленні Рє не є провідної. Основною формою тут стає обмінна. Порівняно невелика кількість Рє, що перебуває в залишку. Це означає, що важкий метал, що надійшов у ґрунт, в основному є присутнім у ній у рухливій формі. Дана обставина має негативне екологічне значення: обумовлює порівняно високу міграційну здатність елемента в ландшафті й приводить до підвищеного забруднення потоку речовин із ґрунту в рослини. Зміна рн убік підкислення, що можна спостерігати при випаданні кислотних дощів, сприяє переходу в ґрунтовий розчин: у діапазоні рН 6-8 у ґрунтовому розчині перебуває 1-3 % металу від його валового змісту в ґрунті, у діапазоні рН 4-6 - до 10 %, в інтервалі рН 3-4 - до 70 %[7].

Трохи інша картина виявлена нами при вивченні різного ступеня забруднених чорноземів. Для витягу основних форм важких металів використовувалася схема, запропонована У. Міллером і ін. Виявилося, що в ґрунті значна частина РЬ і Рє є присутнім у Ре-, Мп- і карбонатних формах. Кількість органічної форми бути невеликим. Порівняно багато в ґрунті втримується обмінних Рє. Все це дає підставу вважати, що в забруднених чорноземах присутній велика кількість РЬ і Рє в доступному й потенційно доступному для рослин виді.[16]

Особливу й дуже токсичну форму може утворювати ртуть у процесі свого перетворення в ґрунті - у мутил- і диметилртуть. Метилирування ртуті здійснюється в основному ферментативним шляхом у результаті життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, головним чином бактерій. На цей процес великий вплив мають зовнішні умови: температура, реакція середовища.

2.2 Методи дослідження накопичення хімічних елементів у рослинній продукції

Для визначення вмісту важких металів у ґрунті та рослинній продукції використовувався метод атомної абсорбції. Зразки біологічних об'єктів відбиралися на присадибній дослідній ділянці, що розташована в місті Маріуполі .

Надходження важких металів в навколишнє природне середовище відбувається в основному через атмосферу, тому вони нагромаджуються у поверхневих шарах ґрунту. Відбір проб проводився згідно з методичними рекомендаціями (ГОСТ 17.4.3.01 та ГОСТ 13586.3) з ділянки площею 25 м² у 5 точках з глибини для ґрунту 0-20 см на ріллі [7]. Проби ґрунту, що були відібрані з кожного горизонту, що досліджувався, перемішали; змішану пробу у кількості 1 кг у скляній банці відправили на аналіз.

Підготовка ґрунту до аналізу. Доставлені до лабораторії проби ґрунту необхідно терміново довести до повітряно-сухого стану. Для просушування ґрунт треба розсипати тонким шаром на великому листі щільного паперу, пінцетом видалити корені та інші рослинні залишки. Висушування ґрунту проводять у сухому, захищеному від доступу парів аміаку, кислот та інших газів приміщення протягом 2-3 діб [7].

Тривалість і умови зберігання проб мають суттєвий вплив на розмір похибки вимірювань вмісту окремих забруднюючих речовин, насамперед, летких та здатних до розкладу органічних речовин. Підготовлені проби ґрунту підлягають хімічному аналізу для визначення вмісту забруднюючих речовин, а також параметрів, які визначають буферну здатність ґрунту до забруднення. Важливою умовою отримання достовірних результатів при визначені важких металів є чистота аналізу - чистота повітря в приміщені, чистота приміщення, чистота води, реактивів, посуду. Тому абсолютно необхідно проводити «холостий» контрольний аналіз.

Вибір аналітичного методу дослідження. Відповідно до ГОСТ 17.4.3.03 -85 (СТ СЕВ 4469-84) методи визначення речовини, що забруднює ґрунт, повинен забезпечувати [16]:

· відтворюваність методу не більше 30%;

· селективність відносно компоненту, який підлягає аналізу;

· використовування реактивів із зазначенням їх чистоти, приборів та апаратури, які дають потрібне відтворення методу.

Атомно-абсорбційний метод (АА-метод) має цілий ряд переваг: чутливість, селективність, високу продуктивність, достатньо добре відтворення результатів і простоту виконання аналізу. Він забезпечує межу знаходження багатьох елементів на рівні 0,1-0,01 мкг/дм ³, що в багатьох випадках дає можливість аналізувати ґрунти і рослини без попереднього концентрування елементів. АА-метод ґрунтується на використанні здатності вільних атомів певних елементів селективно поглинати резонансне випромінювання з певною довжиною хвилі, яка притаманна кожному елементу.

Принцип методу полягає в тому, що для кількісного визначення використовується здатність атомізованих елементів селективно поглинати у вузькому діапазоні довжини хвиль емісію збуджених атомів тих самих елементів. Звільнення елементів від хімічних зв'язків, дисоціація, досягається вприскуванням розчину елементу, що аналізується, в полум'я, де іони металу переходять у стан атомного пару. Механізм атомізації розчину зразка складається з декількох ступенів. Розпилювач перетворює розчин у аерозоль, який подається на пальник у полум'я. В полум'ї краплі повинні висохнути, залишок - розплавитись і випаритись, а всі сполуки - дисоціювати до вільних атомів. Більшість атомів в полум'ї знаходиться в енергетичному стані, в якому вони можуть поглинати резонансне випромінювання з відповідною довжиною хвиль, яке створюється лампою з порожистим катодом, виготовленим з елементу, що визначається. Поглинання випромінювання визначається монохроматором, який ізолює дану лінію від інших ліній спектру і вимірюється реєструючим обладнанням.

Визначення вмісту рухомих форм важких металів (амонійно-ацетатний буферний розчин з рН-4,8). Обмінні форми важких металів вилучають із ґрунту груповим екстрагентом - амонійно-ацетатним буферним розчином з рН - 4,8. Цей екстрагент рекомендований як груповий екстрагент для всіх ґрунтів, включаючи карбонатні й засолені, при визначенні рухомих форм мікроелементів марганцю, цинку, міді та кобальту. Висока буферна ємність, яку має рекомендований екстрагент, забезпечує стабільність реакції середовища при вилученні металів з різних ґрунтів, у тому числі й карбонатних. За своїм складом і кислотними властивостями він не належить до агресивно діючих і наближається до здатності кореневої системи рослин розчиняти солі металів [7].

Приготування ґрунтової витяжки: 10 г розтертого і просіяного крізь сито з діаметром отворів 1мм ґрунту поміщають у поліетиленову колбочку ємкістю 150см³ і заливають 50см³ амонійно-ацетатного буферного розчину з рН-4,8, тобто при співвідношенні грунт і розчин 1:5. Струшують на ротаторі протягом години, відфільтровують крізь складчастий фільтр у поліетиленові стаканчики або колбочки. У отриманій ґрунтовій витяжці визначають метали.

Еталони готують на основі амонійно-фцетатного буферного розчину з рН-4,8 [16].

Визначення валового вмісту важких металів у рослинах. Сирий рослинний матеріал висушують у сушильних шафах при температурі 30-40^оС. Зелену масу розкладають рівним шаром на пергаменті. Коренеплоди попередньо розрізають на дрібні частини, що в подальшому полегшує їх подрібнення. Після висушування рослинний зразок подрібнюють. При підготовці рослинних проб необхідно добиватися їх дрібного розмелювання, що дозволяє точніше взяти середню пробу і зменшити варіювання даних. Усереднену пробу (50-100 г) слід відібрати аналогічно тому, як це робилося при підготовці ґрунтових зразків до аналізу. Перед взяттям проби на аналіз зразок перемішують, оскільки при засипанні подрібненого матеріалу для зберігання відбувається його перерозподіл за розміром.

Існує два основних способи озолення рослинного матеріалу: сухе й мокре. Перший спосіб більш простий і зручний. Якщо вірно витримувати режим температури, він не призводить до втрат металів. Озолення ведуть у муфельній печі (450-550^оС). Для оголення наважку (5 г) тонко подрібненого рослинного матеріалу поміщають у платинову чашку ємкістю 100 см³. Ставлять чашку в холодний муфель. Температуру муфеля поступово підвищують на протязі 2-2,5 годин до 500-550^оС (при роботі з коренеплодами не вище 400^оС). Температура не повинна різко підвищуватися, оскільки можливі втрати за рахунок механічного розкидання матеріалу при обвуглені та згорянні. Залишок після випаровування розчиняють у 1н НСl, фільтрують і приєднують до раніше отриманого фільтрату. Доводять до необхідного об'єму бідистильованою водою і в одержаному розчині визначають метали.

При визначенні концентрацій, близьких до граничних, ведуть облік неселективного поглинання або проводять попереднє концентрування металів. Метод концентрування важких металів екстракцією з розчинів золи рослин дещо відрізняється від аналітичного процесу концентрації металів із розчинів золи ґрунтів.

Нормування вмісту важких металів. Контроль та нормування вмісту важких металів у рослинній продукції та ґрунтах здійснюється у відповідності до законодавчо встановлених нормативів екологічної якості продукції. Нормування важких металів у ґрунтах слід проводити за такими показниками [6]:

1) фоновий вміст рухомих форм важких металів;

2) ГДК рухомих форм важких металів;

3) показник сумарного полі елементного забруднення (Z_c);

4) інтегральний еколого-біологічний показник;

У хімічних елементів, що не мають ГДК, допустимою межею концентрацій є п'ятиразове або десятиразове перевищення над фоном. Підставою для цього є західноєвропейські розробки [7].

Для всіх ґрунтів принципово не може бути єдиних нормативів, що зумовлюється рядом причин:

· поліфункціональністю та гетерогенністю ґрунту;

· різною стійкістю (буферністю) до забруднення важкими металами;

· різноманітністю хімічних форм сполук металів;

· синергізмом та антагонізмом іонів;

· здатністю живих організмів до адаптації до самовідновлення.

Перед нормуванням необхідно визначити, яким чином буде відбуватися збереження ґрунту. Якщо зберігати ґрунт як засіб сільськогосподарського виробництва, то не слід допускати надходження металів в рослини в токсичних концентраціях. Якщо розглядати ґрунт як компонент біоценозу, то нормування забруднення потрібно проводити за ступенем порушення екологічних функцій, показником якого деякі вчені пропонують використовувати інтегральний еколого-біологічний показник ґрунту.

Надходження важких металів в навколишнє природне середовище відбувається в основному через атмосферу, тому вони нагромаджуються у поверхневих шарах ґрунту. Відбір проб проводився згідно з методичними рекомендаціями (ГОСТ 17.4.3.01 та ГОСТ 13586.3) з ділянки площею 25 м² у 5 точках з глибини для ґрунту 0-20 см на ріллі [7].

Для оцінки поліелементного забруднення ґрунтів важких використовується сумарний показник забруднення - Z_{c ,} де враховується сумарне відношення концентрації важких металів до ГДК. (таблиця 2.1) [7]:

Таблиця 2.1 - Шкала небезпеки забруднення ґрунтів за сумарним показником забруднення

Категорії забруднення грунтів	Zc
Допустима	Менше 16,0
Помірно небезпечна	16,1-32,0
Небезпечна	32,1-128,0
Надзвичайно небезпечна	Більше 128,1

Оцінка забруднення рослинної продукції важкими металами. Оцінка ступеня забруднення сільськогосподарських рослин важкими металами проводиться з метою встановлення якості рослинної продукції і попередження негативного впливу їх на здоров'я людини.

Рисунок 2.1 - Місця відбору зразків ґрунту та овочів

Зразки рослинної продукції відбирали на тих самих ділянках, де проводився відбір ґрунтових проб. Підготовка рослинної продукції до лабораторних досліджень включала висушування сирого рослинного матеріалу, подрібнення та його сухого озоління в муфельній печі (t= 450-550?С), розчинення золи у 10 % -му розчині HCl з подальшим визначенням рухомих форм важких металів на атомно-абсорбційному спектрофотометрі.

2.3 Аналіз та узагальнення результатів дослідження

Експериментальним полігоном була присадибна ділянка східної частини міста Маріуполя. Місце дослідження відноситься до південно-східного степового району. Найбільш поширені у цьому районі чорноземи типові. Гумусованість профілю чорноземів типових складає - 90-120 см. Вміст гумусу у верхньому шарі до 4-6%. Ці ґрунти добре забезпечені важливими поживними речовинами: азотом, фосфором і калієм. На цій ділянці були відібрані проби ґрунту, рослинної продукції, атмосферних опадів та роси. Проби відбиралися у літній період, грунт у серпні; атмосферні опади на протязі двох місяців; рослинна продукція в кінці серпня, у період збирання врожаю; росу на протязі липня та серпня приблизно о п'ятій годині ранку. Потім проби були віднесені до лабораторії.

Дослідження проб ґрунту

Отримані результати аналізу вмісту у грунтах важких металів, серед яких: Mn, Zn, Fe, Cu. Al, Ni, Pb, Co, Cd, Cr та побудовані графіки .

За 2010 рік значно зменшився вміст у Mn. Фонові концентрації на даної території за 2010 рік як і був у 2009 році перевищує у Pb в 5,3 рази,був в 5,8 разів.

Рисунок 2.2 - Концентрація вмісту важких металів у ґрунті за 2009 - 2010 рік

Одержані нами данні також свідчать про те, що в процесі вегетаційного періоду має місце зміна вмісту і інших хімічних елементів протягом сезону . Так, всі хімічні елементи - знизили вміст рухомих форм за вегетаційний період. Зменшення вмісту рухомих форм в грунті можна пояснити виносом їх рослинами на протязі вегетаційного періоду в процесі їх живлення.

Для дослідження характеру та особливостей екологічної безпеки ґрунтів, які досліджуються використано один з найпростіших та оперативних методів - побудовано кумулятивний ряд накопичення важких металів. Отже для ґрунту, що відбирався, одержали наступний ряд :

Акумулятивний ряд для грунту за 2009 - 2010 рік (мг/кг)

M n (7,89) > Fe (5,63) >Zn (5,32)>Al (5)>Cu (2,86)> Pb(2,65)> Ni(2,46) >Co(2,12)>Cr(2,1)>Cd. (0,3) - 2010 рік

Mn (8,35) > Fe (5,94)> Zn(5,9)> Al (5,4)>Cu (3,06)>Ni (3)>Pb (2,84)>Co (2,2)>Cr (2,31)>Cd (0,4) - 2009 рік

Важкі метали особливо небезпечні тим, що мають здатність накопичуватись, створюючи високотоксичні металоутримуючі сполуки, які залучуються до метаболічного циклу живих організмів. Швидко змінюючи свою хімічну форму вступають у хімічні реакції один з одним та неметалами. Крім того, важкі метали виявляються каталізаторами певних хімічних реакцій у ґрунтах. Грунт у свою чергу не тільки накопичує металеві забруднення, але виступає як середовище їх природного перенесення до атмосфери, гідросфери та живої матерії.

Дослідження проб картоплі,цибулі та моркви

Таблиця 2.3 - Концентрація вмісту важких металів в картоплі за 2009 - 2010 рік

Назва показників, інгредієнтів	Визначена концентрація в картоплі за 2009 рік, мг/кг	Визначена концентрація в картоплі за 2010 рік, мг/кг	ГДК
Fe	15,6	14,2	50,0
Mn	7,1	6,8	20,0
Zn	5,4	5	10,0
Cu	1,8	1,85	5,0
Ni	0,3	0,28	0,5
Pb	0,51	0,5	0,5
Al	4,8	4	5,0
Co	0,3	0,24	1,0
Cr	0,27	0,25	0,2
Cd	0,14	0,11	0,03

Рисунок 2.3 -Концентрація вмісту важких металів в картоплі за 2009 - 2010 рік

Рисунок 2.4 - Концентрація вмісту важких металів в картоплі за 2009 - 2010 рік

Таким чином за рік концентрація хімічних елементів в картоплі значно зменшилось. Перевищення ГДК відмічено за Cr та Cd, Pb знаходиться на рівні з нормативом.

Акумулятивний ряд для картоплі за 2009 - 2010 рік

Fe 14,2 > M n 6,8> Zn 5> Al 4> Cu 1,85> Pb 0,5> Ni 0,28 > Cr 0,25 > Co 0,24> Cd 0,11. (2010р.)

Fe15,6>Mn 7,1>Zn 5,4>Al 4,8>Cu 1,8>Pb 0,51>Co 0,3 >Ni 0,3>Cr 0,27>Cd 0,14; (2009р.)

Як видно з акумулятивного ряду для картоплі в 2010 році Co змінив свою позицію в бік зменшення.

Таблиця 2.4 - Концентрація вмісту важких металів в цибулі за 2009 - 2010 рік

Назва показників, інгредієнтів	Визначена концентрація в цибулі за 2009 рік, мг/кг	Визначена концентрація в цибулі за 2010 рік, мг/кг	ГДК
Fe	13,6	11,6	50,0
Mn	8,7	7,9	20,0
Zn	7,83	6,8	10,0
Cu	3,4	3,1	5,0
Ni	0,46	0,36	0,5
Pb	1	0,77	0,5
Al	3,1	3,6	5,0
Co	0,42	0,38	1,0
Cr	0,3	0,28	0,2
Cd	0,12	0,13	0,03



Рисунок 2.5 - Концентрація вмісту важких металів в цибулі за 2009 - 2010 рік

Рисунок 2.6 - Концентрація вмісту важких металів в цибулі за 2009 - 2010 рік

Таким чином за 2010 рік концентрація майже усіх хімічних елементів зменшились порівняно з 2009, окрім Al концентрація якого збільшилась і склала. Щодо концентрації свинцю у цибулі, не відмічалось перевищеною концентрації цього елементу ,але відмічено певну динаміку до зменшення концентрації цього елементу.

Акумулятивний ряд для цибулі за 2009 - 2010 рік

Fe 11,6>Mn 7,9>Zn 6,8>Al 3,6>Cu 3,1>Pb 0,77>Co 0,38>Ni 0,36>Cr 0,28>Cd 0,13;(2010р.)

Fe 13,6>Mn 8,7>Zn 7,83>Al 3,1>Cu 3,4>Pb 1> Ni 0,46> Co 0,42 >Cr 0,3>Cd 0,12;(2009 р.)

Таблиця 2.5 - Концентрація вмісту важких металів в моркві за 2009 - 2010 рік

Назва показників, інгредієнтів	Визначена концентрація в моркві за 2009 рік, мг/кг	Визначена концентрація в моркві за 2010 рік, мг/кг	ГДК
Fe	20,1	18,3	50,0
Mn	5,5	5,2	20,0
Zn	5	4,4	10,0
Cu	1,83	1,64	5,0
Ni	0,2	0,24	0,5
Pb	0,5	0,67	0,5
Al	4,96	4,4	5,0
Co	0,3	0,32	1,0
Cr	0,14	0,18	0,2
Cd	0,09	0,1	0,03

Рисунок 2.7 - Концентрація вмісту важких металів в моркві за 2009 - 2010 рік



Рисунок 2.8 - Концентрація вмісту важких металів в моркві за 2009 - 2010 рік

Перевищення ГДК відмічено за свинцем,за кадмієм (в 3,33 рази) у 2009 році в 3 рази. Щодо концентрації хрому та свинцю їх концентрація зросла у 2010 році склала 0,18 та 0,67.

Як видно з акумулятивного ряду для картоплі в 2010 році Co змінив свою позицію в бік зменшення.

Акумулятивний ряд для моркви за 2009 - 2010 рік

Fe 18,3>Mn 5,2>Zn4,4>Al 4,4>Cu 1,64>Pb 0,67>Co 0,32>Ni 0,24>Cr 0,18>Cd 0,1 (2010р.)

Fe 20,1>Mn 5,5>Zn 5>Al 4,96>Cu 1,83>Pb 0,5>Co 0,3>Ni 0,2>Cr 0,14>Cd 0,09 (2009р.)

Головним джерелом надходження важких металів до рослин виступає ґрунтовий розчин. Поглинання іонів металів корінням рослин може бути неметаболічним та метаболічним. У першому випадку йде дифузія іонів з ґрунту у коріння, а у другому - на біологічний процес вже необхідні витрати енергії самої рослини. Поглинання металів листям теж має практичне значення, особливо в некорінній підкормці, наприклад, залізом, марганцем, цинком, кобальтом, міддю. Потім вони переносяться в інші частини рослинної тканини та в коріння, а частина металів з листя вимивається дощем.

Близько десяти металів прийнято вважати життєво необхідними для рослин (Na, Ca, Mg, Zn, Cu, Fe, Mn), ще декілька металів необхідних тільки деяким рослинам (Li, Ni, Al, V). Іони усіх цих металів беруть участь у ключових метаболічних процесах, таких як дихання, фотосинтез, фіксація азоту.[15]

Метали потрапляють до рослини з ґрунту, атмосфери та гідросфери. Рослини можуть поглинати метали та виступати колекторами металів, а також забезпечувати рух металів у біосфері шляхом біохімічних та фізіологічних реакцій. Форма находження металів у рослинній тканині, як і у ґрунті, грає вирішальну роль у переносі метала в інші живі організми. Ріст різноманітних рослин з збільшенням концентрації метала спочатку прискорюється, потім доволі швидко досягає оптимального рівня, а потім гальмується.

Вміст мікроелементів у рослинах, їх вплив на ріст, розвиток, кількісну й якісну продуктивність сільськогосподарських культур визначається вмістом мікроелементів у ґрунтах, який у свою чергу обумовлений факторами ґрунтоутворення, що визначають процеси розчинності й осадження речовин, міграції, акумуляції й перерозподілу мікроелементів у ґрунтовому профілі. Від цього залежить відповідний склад мікроелементів і їхній розподіл у генетичних горизонтах у кожного типу ґрунту.

2.4 Перспективи практичного впровадження отриманих результатів

Із проведених досліджень було зроблена оцінка екологічно стану міста Маріуполя та його околиць і найбільша увага приділялася стану ґрунтового покриву та рослинної продукції, вирощеної на цій території.

Таким чином, для порівняння з овочами взято зразок ґрунту, на якому вони вирощені. ГДК рухомих форм хімічних елементів у ґрунті знаходиться в межах норми , однак відзначено перевищення фонових концентрацій за Pb - 5,68 фону. Загалом надходження забруднюючих речовин до грунту в 2010 році зменшився за всіма елементами з порівня. Можу пов'язати даний факт із зменшенням загальних викидів забруднюючих речовин підприємствами міста у 2010 році, що підтверджує звіт про викиди ЗР державного обласного управління статистики.

В зразках рослинної продукції спостерігається тенденція до зменшення вмісту хімічних елементів. Це зменшення можна пояснити малою кількістю опадів на протязі літа 2010 року, тобто зменшенням надходження елементів до рослинної продукції аеральним шляхом. А також жаркими погодними умовами, внаслідок чого період вегетації надземної частини овочів зменшився.

Проте існує потенційна загроза забруднення рослин надзвичайно токсичним та небезпечним свинцем, концентрації якого поки що не перевищують нормативи але є набагато вищою ніж у зразках попереднього року. Причиною може бути наявність поблизу дослідної ділянки автотраси (50 м. від дослідної ділянки) .

ВИСНОВКИ

Внаслідок проведених досліджень було зроблена оцінка екологічно стану міста Маріуполя та його околиць і найбільша увага приділялася стану ґрунтового покриву та рослинної продукції, вирощеної на цій території.

В результаті проведеної роботи встановлено:

1. В державному управлінні охорони навколишнього середовища на обліку в місті Маріуполі перебуває майже 50 суб'єктів промислового господарювання, що можуть впливати на екологічний стан атмосферного повітря.

2. На території Маріуполя потенційно небезпечними об'єктами по хімічному забрудненню є завод ВАТ «Маркохім», металургійні комбінати “ ім. Ілліча“ та “Азовсталь“ , машинобудівне підприємство “ Азовмаш “.

3. В місті розташовується 1 сміттєзвалища, площа 12 га. Підлягає закриттю сміттєзвалище , його площа практично повністю заповнена відходами.

4 Клімат Маріуполя характеризується за даними метеорологічної станції , відповідно до даних він є помірно-континентальним, формується під впливом середньовеликого припливу сонячної радіації, пануванням помірно-континентального повітря помірних широт, характеризується теплим літом .

5.Природний потенціал самоочищення поверхневих вод до антропогенного навантаження на Маріуполя є середнім. Водні об'єкти біля Маріуполя вважаються здатними до відновлення, швидко повертаються до початкового стану та мають здатність повертатися до нього після значного за амплітудою відхилення.

6.Встановлено, що ґрунти на території міста (згідно наведеної методики Кочурова) здатні до відновлення і визначаються як середньостійкі.

7. Гідротермічний потенціал продуктивності фітомаси для Маріуполя та його околиць коливається від 14,6 до 15,40; тобто має середнє значення. Така різниця показника потенціалу продуктивності фітомаси пояснюється розташуванням Маріуполя степової зони.

8. До несприятливих природних процесів на території Маріуполя відносяться: атмосферні засухи, суховії, туман, тощо. До основних порушень на території Маріуполя, де має місце втручання людини, відносяться такі процеси: еродованість ґрунтів, зсуви, підтоплення території.

9. Останній розділ роботи присвячений самостійному дослідженню рослинної продукції на предмет вмісту важких металів, а саме: картоплі, цибулі та моркви. Крім того були відібрані зразки грунту. Порівнюючи вміст важких металів в рослинній продукції та в ґрунтах, які були відібрані з ділянки за 2009-2010 роки, можна зробити висновок, що між ними є пряма залежність. Таким чином, саме стан та якість ґрунтів в першу чергу впливають на екологічну якість рослинної продукції.

Вся городня продукцію відповідає санітарно-гігієнічним та екологічним вимогам. Найбільшу загрозу в рослинній продукції являє кадмій свинець та дещо меншу свинець, хром, нікель.

В зразках рослинної продукції спостерігається тенденція до зменшення вмісту хімічних елементів. Це зменшення можна пояснити малою кількістю опадів на протязі літа 2010 року, тобто зменшенням надходження елементів до рослинної продукції аеральним шляхом. А також жаркими погодними умовами, внаслідок чого період вегетації надземної частини овочів зменшився.

Отже, для покращення стану якості продуктів харчування рослинного походження, і більш детальної оцінки впливу ґрунту на овочеву продукцію, необхідно проводити подальші дослідження, з метою розробки санітарно-гігієнічних норм вмісту важких металів в продуктах овочевого походження, які б враховували їх частку в добовому раціоні людини

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балюк С.А. Охорона водних, ґрунтових та рослинних ресурсів від забруднення важкими металами в умовах зрошення / Балюка С.А., Ладних В.Я., Мошник Л.І., Тертишної Ю.І. - Харків: 2002. - 36 с.

2. Балюк С.А. Ґрунтово-геохімічне обстеження урбанізованих територій. Методичні рекомендації. / Укладачі: чл.-кор.УААН, доктор с.-г. наук, професор Балюк С.А., доктор с.-г. наук Фатєєв А.І. - Харків: ННЦ «ІГА ім. О.Н. Соколовського» УААН. 2004, - 54 с.

3. Белявский Г.А. Экология города / Белявский Г.А., Брыгинец Е.Д., Вергелес Ю.И. - Киев.: Либра,. 2000. - 463 с.

4. Быстров А. С. Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды / М.: Экономика, 1986. - 91 с.

5. Географічна енциклопедія України - К.: Укр. енциклопедія, 1993. - 480 с.

6. Географічний атлас Донецької області.

7. ГОСТ 26929-94 Общие требования к отбору проб овощной продукции.

8. ГОСТ 17.4.3.01-83 Охрана природы. Почвы. Общие требования к отбору проб.

9. ГОСТ 12,1 005-84. ССБТ. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.

10. ГОСТ 12.1.012-90.ССБТ. Вібраційна безпека. Загальні вимоги.

11. ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Загальні вимоги безпеки.

12. ГОСТ 12.1.045-84.ССБТ. Єлектростатичні поля, допустимі рівні на рабочих місцях і вимоги до проведення контролю.

13. ГОСТ 12.2.032-78. ССБТ. Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні економічні вимоги.

14. ГОСТ 6825-91. Лампи люмінісцентні трубчаті для загального освітлення.

15. Захарова Л.Л. Особливості важких металів в системі грунт-рослина / Захарова Л.Л. Київ.: Гидрометеоиздат, 1985. - 172 с.

16. Ильин В.Б. Важкі метали в системі грунт - рослина / Ильин В.Б. - Новосибирск.: Наука, 1991. - 167 с.

17. Контроль стаціонарного загрязнения почв и растений // Агрохимический. Вестник, 1997. - 9 с.

18. Крупкого Н.К. Атлас ґрунтів СССР / Крупкого Н.К., Полупана Н.И. - Київ.: Урожай, 1979. - 160 с.

19. Маринич О.М. Удосконалена схема фізико-географічного районування України / Маринич О.М., Пархоменко Г.О., Петренко О.М., Шищенко П.Г. - К.: 1990. - 203 с.

20. Молодан Г.Н. Национальный парк как форма управления, рационального использования и охраны экологической системы Азовского моря // Тезисы докладов «Научно-общественные чтения по проблемам экологии и охраны природы Азовского моря» / Молодан Г.Н. - Мариуполь: Вища освіта, 1991. - 15 с.

21. Мусієнко М.М. Екологія рослин / Мусієнко М.М. - К.: Освіта, 2006.-146 с.

22. Сибаров Ю.Г. Охрана труда в вычислительных центрах. / Сибаров Ю.Г., Сколотнев И. И. и др. - М,: Машиностроение, 1990.

23. Приходько Г.Ф. Климат України / Приходько Г.Ф. Л.: Гідроме-теовидавництво, 1967-125 с.

24. Природа Украинской ССР. Почвы. - К.: Наукова думка, 1986. - 214 с.

25. Попова В.П. Физико-географическое районирование Украинской ССР / Попова В.П., Маринича А.М., Ланько А.И - К.: Наука, 1968. - 684 с.

26. СанПін-131 РБ 2000

27. Фондові матеріали Маріупольської регіональної госінспекції екобезпеки м. Маріуполя, 2010. - 74 с.

28. Фондові матеріали Маріупольської міської ради, 2009 р.

Размещено на Allbest.ru