Природоохоронні технології на ВАТ "Житомирський комбінат сілікатних виробів"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Вимоги до якості атмосферного повітря, характеристика джерел його забруднення

1.1. Характеристика джерел викидів в атмосферу

1.2. Екологічний вплив підприємств металообробної промисловості на довкілля

РОЗДІЛ 2. Характеристика існуючих методів і способів очищення газопилових викидів

2.1 Заходи щодо зменшення впливу на повітряний басейн

2.2 Методи боротьби із забрудненням атмосфери

РОЗДІЛ 3. Характеристика ВАТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ КОМБІНАТ СИЛІКАТНИХ ВИРОБІВ» як джерела утворення і викидів забруднюючих речовин

3.1 Характеристика природного середовища та фону регіону розташування підприємства

3.2 Загальна характеристика об'єкту дослідження

3.3 Кількісна та якісна характеристика масштабу впливу підприємства на атмосферне повітря

РОЗДІЛ 4. ВИБІР ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРИСТРОЮ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ ГАЗОПИЛОВИХ ВИКИДІВ

4.1 Оцінка екологізації технологічних процесів та заходи їх очистки

4.2 Вибір та обгрунтування пристрою для очищення газопилових викидів

4.2.1 Шляхи вирішення існуючих проблем у природоохоронній сфері

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Важливою умовою впровадження принципів збалансованого розвитку є гармонізація стратегій розвитку ресурсних галузей, а також економіки, охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та здоров'я населення. Це сприятиме стабілізації соціально-політичної ситуації в Україні та зменшить її залежність від імпорту енергоносіїв, інвестиційної підтримки зарубіжних донорів тощо. Важливою проблемою є дотримання екологічних вимог при експлуатації підприємств, споруд та при інших видах діяльності.

Промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та на навколишнє природне середовище, а найбільш важкі форми прояву спостерігаються на промислових майданчиках та прилеглих до них територіях. Саме тут виникають найбільш високі концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі, котрі перевищують гранично допустимі концентрації в два - п'ять, а нерідко і в більше разів, і саме на цих територіях акумулюється їхня основна маса ґрунтом та поверхнею водоймищ. У зв'язку з цим особливо гострою є проблема запобігання забруднення атмосфери міст, де зосереджена більша частина населення та промисловості. Метою даної роботи є визначення питомої ваги ВАТ “Житомирський комбінат силікатних виробів” в забрудненні атмосфери, виявити, вивчити та проаналізувати компонентний склад забруднювачів та джерел надходження. Об'єкт дослідження - ДП “Житомир Ворд Білдінг Сістемс Україна”.

РОЗДІЛ 1 Вимоги до якості атмосферного повітря, характеристика джерел його забруднення

1.1 Характеристика джерел викидів в атмосферу

Як зазначає Скиба Н.М. [14], атмосфера -- одна з найважливіших складових частин біосфери. Вона надійно захищає живі організми від космічного й ультрафіолетового випромінювання, визначає загальний тепловий режим поверхні Землі, впливає на кліматичні умови, а через них на режими річок, ґрунтово-рослинний покрив та процеси формування рельєфу. Саме атмосфера регулює кількість сонячної енергії, необхідної для життя. Діапазон коливань добових температур у межах 200 °С перевищує можливості виживання переважної більшості живих організмів [14]. Справжнє чисте повітря атмосфери має певний газовий склад: азот - 78,09%; кисень - 20,95%; аргон - 0,93%; вуглекислий газ - 0,03%. У результаті антропогенної діяльності відбувається забруднення атмосфери, що призводить до зміни хімічного складу атмосферного повітря [24]. За Сухарєвим С.М., Чундак С.Ю., Сухарєвою О.Ю. [27] забруднення атмосфери це потрапляння в неї речовин будь-якого походження, які або не властиві природному складу атмосфери, або знаходяться в концентраціях, що значно відрізняються від їхнього природного вмісту в атмосфері й які шкідливо впливають на живі організми та пригнічують їхню життєдіяльність. Це, насамперед, стосується приземного шару атмосфери.

За Запольським А.К., Салюком А.І. [17], забруднення атмосфери - це несприятливі зміни стану атмосферного повітря, цілком або частково зумовлені діяльністю людини, які безпосередньо чи опосередковано впливають на розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості атмосфери та умови існування живих організмів.

Як зазначає Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Хвесик М.А. [13], забруднюючі речовини - домішки в атмосферному повітрі, які чинять при певних концентраціях несприятливий вплив на здоров'я людини, рослинний і тваринний світ та інші компоненти навколишнього природного середовища або спричиняють збитки матеріальним цінностям.

За Білявським Г.О., Фурдуй Р.С., Костіковим І.Ю. [4], забруднення атмосфери може бути природним і штучним. До природних забруднювачів повітря належать вулканічна діяльність, вивітрювання гірських порід, вітрова ерозія, пилок квіткових рослин, дим від лісових і степових пожеж. Домішками, які надходять із природних джерел, є пил вулканічного, космічного, рослинного походження; продукти ерозії ґрунту; тумани; гази вулканічного походження; дим і гази від лісових і степових пожеж.

Штучне забруднення пов'язане із викидами різних забруднюючих речовин у процесі діяльності людини. За агрегатним складом викиди шкідливих речовин в атмосферу поділяються на газоподібні (діоксид сульфуру SО₂, діоксид карбону СО₂, озон О, оксид нітрогену NО), рідкі (кислоти, луги, розчини солей тощо) і тверді (канцерогенні речовини, свинець і його сполуки, ртуть, кадмій, органічний й неорганічний пил, сажа, смолянисті речовини ) [4].

Різні джерела забруднення природного та антропогенного походження наведені в табл. 1.1. Щороку в атмосферу внаслідок спалювання палива та з інших джерел потрапляє до 25 млрд т оксиду карбону (IV), понад 200 млн токсиду карбону (II), близько 200 млн т оксиду сульфуру (IV), понад 50 млрд т різних вуглеводнів.

Одним із головних забруднення повітря є спалювання палива в теплоенергетиці. Під час спалювання 1 т вугілля в трубу викидається до 23 кг попелу, 15 кг оксиду сульфуру(IV) і значна кількість сажі. Теплові електростанції світу щороку викидають 120 млн т попелу і приблизно 60 млн т оксиду сульфуру. Найпоширенішими забрудниками, що надходять з промисловими викидами, є попіл, сажа, оксид цинку, силікати, хлорид плюмбуму, сірчистий і сірчаний ангідриди, гідрогенсульфід, меркаптани, альдегіди, вуглеводні, смоли, оксиди нітрогену, аміак, озон, оксиди карбону, фторид і хлорид гідрогену, силікофторид натрію, радіоактивні гази та аерозолі.

Промислові викиди в атмосферу поділяють на первинні й вторинні. Первинні [17] -- це викиди, що надходять в атмосферу безпосередньо від джерела, вторинні є продуктами первинних, але можуть бути більш токсичними й небезпечними, ніж первинні (наприклад, перетворення деяких речовин у результаті фотохімічного окиснення). Всі існуючі джерела забруднення атмосферного повітря розподіляються на природні та штучні, або антропогенні.

Космічний пил утворюється під час згоряння метеоритів. Природний пил є постійною складовою частиною земної атмосфери. Він складається з дрібних завислих у повітрі частинок, які мають органічне або неорганічне походження. Пил утворюється під час вивітрювання гірських порід й ґрунту, виверження вулканів, пожеж у лісах, степах і торфовищах, випаровування з поверхні морів та океанів, а також аеропланктоном, бактеріями, спорами рослин, цвільовими та іншими грибами, продуктами гниття, бродіння й розкладання тварин і рослин.

Атмосферний пил сприяє конденсації водяної пари і, таким чином, утворенню осадів, поглинає пряму сонячну радіацію й захищає організми від сонячного опромінення. Біологічне розкладання, що включає життєдіяльність ґрунтових бактерій, сприяє утворенню гідрогенсульфіду, аміаку, вуглеводнів, оксидів нітрогену й карбону. Відповідно до ГОСТ 17.2.1.01-76 "Охорона природи. Атмосфера. Класифікація викидів за складом" [32], викиди в атмосферу класифікуються за агрегатним станом та кількістю викинутих в атмосферу речовин. За агрегатним станом викиди поділяються на: газоподібні, пароподібні (пари органічних розчинників), рідкі та тверді. Всі забруднення повітряного басейну можна об'єднати в дві основні групи: матеріальні та енергетичні. Матеріальні забруднення поділяють також на дві підгрупи - хімічно інертні (нетоксичні) та хімічно активні (токсичні). В ці групи входять газоподібні, рідкі, тверді та змішані забруднення.

Таблиця 1.1 Види забруднень і джерела забруднення атмосфери

Забруднювальна речовина	Джерела забруднення
Гази	Вуглекислий газ	Вулканічна діяльність, дихання живих організмів, спалювання викопного палива
	Оксид карбону (11)	Вулканічна діяльність, двигуни внутрішнього згоряння
	Вуглеводні	Рослини, бактерії, двигуни внутрішнього згоряння
	Органічні сполуки	Хімічна промисловість, спалювання відходів, різне паливо
	Сірчистий газ та інші похідні сірки	Вулканічна діяльність, морські бризи, бактерії, спалювання викопного палива
	Похідні азоту	Бактерії, горіння
	Радіоактивні речовини	Атомні електростанції, ядерні вибухи
Тверді часточки	Важкі метали і мінеральні сполуки	Вулканічна діяльність, метеорити, вітрова ерозія, водяний пил, промисловість, двигуни внутрішнього згоряння
	Органічні речовини, природні й синтетичні	Лісові пожежі, хімічна промисловість, різне паливо, спалювання відходів, сільське господарство (пестициди)
	Радіоактивні речовини	Ядерні вибухи, аварії на атомних електростанціях

Токсичними називаються такі інгредієнти, які при перевищенні певної граничнодопустимої концентрації (ГДК) спричиняють загибель живих істот або пригнічують їхню життєдіяльність.

Нетоксичними є інгредієнти, які необхідні для розвитку живих організмів або не здійснюють негативний вплив на їхню життєдіяльність у певних межах концентрацій (вмісту), характерних для природного складу повітря. Проте, значне перевищення характерних для повітря концентраційних меж може призвести до негативного впливу нетоксичного інгредієнту на розвиток живих істот. Усі джерела забруднення атмосферного повітря промисловими викидами Запольський А.К. та Салюк А.І. [17] класифікують за такими ознаками:

1) за призначенням: технологічні, що складаються з хвостових газів після вловлювання на установках, продування апаратів та повітряних витяжок; вентиляційні викиди -- місцеві відсмоктування від обладнання та загальнообмінна витяжка;

2) за місцем розташування: незатінені або високі, що знаходяться в зоні недеформованого вітрового потоку (високі труби і точкові джерела, що видаляють забруднення на висоту, більшу від висоти будівлі в 2,5 рази); затінені, або низькі, розташовані на висоті, меншій у 2,5 рази від висоти будівлі; наземні, розміщені близько до земної поверхні (відкрито розташоване обладнання, каналізаційні колодязі, пролиті токсичні речовини і скиди відходів виробництва);

за геометричною формою: точкові (труби, шахти, дахові вентилятори), лінійні (аераційні ліхтарі, відкриті вікна, близько розташовані витяжні шахти й факели);

4) за режимом роботи: безперервні і періодичної дії, залпові та миттєві. Залпові викиди можливі під час аварій, спалювання швидкогорючих відходів виробництва на спеціальних площадках знищення. Миттєві викиди забруднення викидаються впродовж часток секунди інколи на значну висоту. Вони трапляються під час підривних робіт і аварій;

5) за місцем розташування: внутрішньо площові, коли викинуті в атмосферне повітря забруднення залишаються у високій концентрації на території промислової зони, тоді як у житлових районах забруднень не спостерігається;

6) позаплощові, коли вони можуть спричинювати значні забруднення повітря на території житлового району [17].

В результаті діяльності людини все в більших розмірах змінюється кількісне співвідношення складових газів атмосферного повітря. Зростаючими темпами збільшується концентрація вуглекислого газу та зменшується вміст кисню.

1.2 Екологічний вплив підприємств металообробної промисловості на довкілля

Виробництво металевих конструкцій є сукупність складних технологічних процесів, пов'язаних з перетворенням сировини у різні стани і з різними фізико-механічними властивостями, а також з використанням різного рівня складності технологічного обладнання та допоміжних механізмів.

Сучасна металообробна промисловість в Україні розвивається на базі великих виробничих об'єднань, що включають заготівельні, механічну обробку металів, фарбувальні цехи та інші виробничі дільниці. Також належать випробувальні станції, ТЕЦ і допоміжні виробничі підрозділи.

Цехи механічної обробки металів. Механічна обробка металів на верстатах супроводжується виділенням пилу, стружки, туманів мастил та емульсій, які викидаються через вентиляційні установки в атмосферу. В табл. 1.2. наведена кількість парів води, туману мастил та емульсій, що виділяються за 1 годину при роботі металообробних верстатів у розрахунку на 1 кВт потужності електродвигунів.

Таблиця 1.2 Інтенсивність виділення пилу під час роботи на металообробних верстатах

Обладнання	Маса, мг
	пари води	масляний туман	туман емульсія
Металообробні верстати з масляним охолодженням	-	200	-
Металообробні верстати з емульсійним охолодженням	150	-	6,3
Шліфувальні верстати з охолодженням емульсією та содовим розчином	150	-	165

Пил, що утворюється в процесі абразивної обробки, складається з 30-40%

матеріалу абразивного круга і з 60-70% - оброблюваного матеріалу. Інтенсивність виділення пилу при шліфуванні металевих деталей залежить від діаметра шліфувального круга, що наведено у табл. 1.3. Пил металів та їх окалин виділяється при холодній обробці металу і незначно (до 1,5 рази) перевищує санітарні норми.

Таблиця 1.3 Залежність інтенсивності виділення пилу від діаметра шліфувального круга

Діаметр шліфувального круга, мм	150	300	350	400	600	750	900
Виділення пилу, г/год	117	155	170	180	235	270	310

Зварювальні цехи. Кількість шкідливих речовин у повітря при зварюванні металів залежить від видів і режимів технологічного процесу, властивостей зварювальних електродів і флюсів та зварюваних матеріалів. Найбільш шкідливим є ручне електродугове зварювання. Так, при витраті 1 кг електродів у процесі ручного електродугового зварювання сталі утворюється до 40 г пилу, 2 г фтористого водню, 1,5 г оксидів вуглецю та азоту; в процесі зварювання чавуну - до 45 г пилу і 1,9 г фтористого водню.

Під час напівавтоматичного та автоматичного електродугового зварювання металів загальна маса шкідливих речовин, що виділяються у повітря менша в 1,5-2 рази, а при зварюванні під флюсом - в 4-6 разів. Валові виділення шкідливих речовин у повітря при зварюванні металів наведені в табл. 1.4.

При контактному зварюванні санітарні норми оксиду марганцю зростають до 1,3, а зварювальних аерозолів до 1,1-1,3 рази. При ручному електричному зварюванні спостерігається виділення оксиду азоту в межах норм; діоксиди вуглецю та марганцю перевищують ГДК відповідно у 1,5-2 та 1,3-3 рази, зварювальні аерозолі - в 3-4 рази.

Газове й плазмове різання металів супроводжується виділенням пилу та шкідливих газів. Пил є конденсатом оксидів металів, розмір частинок якого не перевищує 2 мкм. Хімічний склад пилу визначається в основному маркою матеріалу, що розрізають. При різанні металів переважно виділяються токсичні сполуки хрому й ніколю, марганець, шкідливі гази - CO, NO, NO₂, озон та інші.

Фарбувальні цехи. Шкідливі речовини в цих цехах виділяються таких випадках:

- при знежиренні поверхонь органічними розчинниками перед фарбуванням;

- при підготовці лакофарбових матеріалів (ЛМФ);

- при нанесенні ЛМФ на поверхні виробів;

- при сушінні лакованих і фарбованих поверхонь.

Основними джерелами загазованості повітря робочих зон та атмосфери є змішувачі ЛМФ, фарбувальні камери, сушарки, ванни з розчинами для знежирення.

Таблиця 1.4 Основні валові викиди шкідливих речовин у повітря при різних видах і режимах електродугового зварювання металів

Вид зварювання	Назва і марка зварювальних матеріалів	Зварювальний аерозоль	Гази, г/кг
		середня кількість	в тому числі	Інші речовини	NO2	CO	HF
			Mn і його сполуки	Cr2O3	SiО2
1. Ручне дугове зварювання сталі	Електроди: УОНИ 13/45	14,0	0,51	-	1,4	фториди-1,4	-	-	1,0
	АНО-3	17,0	1,85	-	-	-	-	-	-
2. Напівавтоматичне зварювання в середовищі СO2	Дріт: Св-0,8Г2С Св-Х19Н9	9,70	0,50	0,2	-	Fe2O3-7,48	-	14	-
	Ф2СЗ	7,00	0,42	0,3	-	Ni - 0,04	-	-	-
3. Напівавтоматичне зварювання алюмінієвих сплавів в інертних газах	Дріт: АМЦ	22,10	0,620	-	-	А12О3-20,4	2,450	-	-
	алюмінієвий	10,00	-	-	-	-	0,900	-	-
4. Автоматичне зварювання сталі в середовищі СO2	Флюси: ОСЦ-45	0,09	0,030	-	0,03	фториди-0,36	0,006	-	0,20
	АН-348А	0,10	0,024	-	0,05	фториди-0,16	0,001	-	0,03

При знежиренні з поверхні дзеркала ванн випаровують пари вуглеводнів (г/(м²·хв)): бензину - 67-83; гасу - 17-34; уайт-спіриту - 83-100. Концентрація шкідливих речовин, що виділяються з фарбувальних камер, залежить від характеристики ЛМФ, витрати й способу їх нанесення. Характеристика вентиляційних викидів шкідливих речовин наведена в табл. 1.5.

Масу парів розчинників (легких компонентів), що викидаються в атмосферу від фарбувальних і сушильних камер, визначають за формулою:

m_л=m₁Чk₁Чk₂Чk₃Ч(1-_л), (1.1)

де: m₁ - маса лакофарбових матеріалах при нанесенні лаку лакофарбувальною машиною;

k₁=0,6 і 0,8 - відповідно для металевих і дерев'яних деталей;

k₂ - коефіцієнт, що враховує кількість виділеного розчинника із ЛМФ при фарбуванні та сушінні (для пульверизаційних камер - 0,3, для сушарок - 0,7);

k₃ - коефіцієнт, що враховує проникання парів у робочу зону, приймають 0,975;

_л - коефіцієнт, що враховує ефективність вловлювання парів розчинників фільтрами вентиляційних установок, приймають 0,3-0,35.

Таблиця 1.5 Концентрації шкідливих речовин, що викидаються з фарбувального цеху

Лакофарбовий матеріал	Тип відсмоктування	Об'єм відсмоктуваного повітря, м3/год	Концентрація, мг/м3
			ксилол	толуол
Емаль МЛ-1-03	камера з бічним відсмоктуванням	5000	400	-
Емаль МЛ-25	камера з бічним відсмоктуванням	1700	170	-
Ґрунт ФЛ-ОЗк	решітка в підлозі	2700	-	390
Нітроемаль №924	решітка в підлозі	33000	-	70

Масу викидів аерозолів від фарбувального обладнання разом з вентиляційним повітрям в атмосферу визначають за формулою:

m_а=m₁Чk₁Чk₄Чk₅Ч(1-_а), (1.2)

де k₄ - частка ЛМФ, що витрачається на утворення фарбувального аерозолю, залежить від способу розпилення фарби (лаку);

k₅ - коефіцієнт, що враховує потрапляння фарбувального аерозолю в робочу зону, часто приймають k₅>k₃=0,975;

_а - коефіцієнт, що враховує ефективність вловлювання фарбувального аерозолю гідрофільтрами, приймають 0,92-0,98 [30] .

РОЗДІЛ 2 Характеристика існуючих методів і способів очищення газопилових викидів

2.1. Заходи щодо зменшення впливу на повітряний басейн

Сухарєв С.М., Чундак С.Ю., Сухарєва О.Ю. [27] вважають, що негативний вплив забруднення атмосфери на сторони життя:

- створення загрози для здоров'я та життя людей, може бути причиною підвищення захворюваності, передчасного старіння, виникнення важких віддалених наслідків та незворотних змін у майбутніх поколінь;

- завдання значних економічних збитків за рахунок підвищення корозії обладнання та споруд, скорочення терміну їх експлуатації, тощо;

- викликає деградацію природних екосистем, негативно впливає на флору та фауну.

Тому необхідно зменшувати викиди в атмосферу, та зберігати чистоту атмосферного повітря. Кращим способом збереження чистоти атмосферного повітря є створення нової промислової технології без викидів у атмосферу, замкнених технологічних циклів. Однак більш реальним слід вважати раціональне використання природних ресурсів й утилізацію відходів. Потрібно також замінювати шкідливі речовини у виробництві на менш шкідливі. Великого ефекту, наприклад, досягнуто внаслідок заміни вугілля на газ, автомобілів на електромобілі. Важливим профілактичним заходом є очищення сировинних матеріалів від шкідливих домішок, а також заміна сухих способів переробки на мокрі, герметизація технологічних процесів тощо. Всі заходи з охорони атмосферного повітря представлені на рис. 2.1.

Під час забудови міст та благоустрою збереженню чистоти повітря значною мірою сприяють архітектурно-планувальні заходи. Експерти ВООЗ рекомендують визначати місце розташування нових міст тільки після детального вивчення місцевих топографічних і метеорологічних умов, розміщувати підприємства таким чином, щоб звести до мінімуму шкідливий вплив забруднення повітря, надавати перевагу використанню енергії, виробленої гідроелектростанціями.

З метою охорони атмосферного повітря будують різні очисні споруди. Зокрема, для вловлювання пилу -- пилевловлювачі, апарати фільтрації, апарати мокрого очищення. Дія вловлювання великодисперсного пилу використовують циклони, пиловловлювачі, які працюють за принципом доцентрового пиловідділення. Дуже ефективним є електрофільтри, принцип дії котрих полягає в здатності пилинок приєднувати заряд у силовому полі високої напруги й осідати на електроді протилежного знака. Для мокрого очищення застосовують скрубери, які дають змогу звільняти повітря від твердих і рідких аерозолів. До паліативних методів охорони атмосферного повітря належить будівництво високих (до 300 м) труб, які знижують концентрацію забруднювальних речовин за рахунок розсіювання їх у повітрі.

Велику роль у справі охорони атмосферного повітря відіграє СЕС, яка здійснює нагляд за вибором земельної ділянки під промислове будівництво, за дотриманням норм і правил у технічних проектах під час будівництва, а також за введенням в експлуатацію промислових підприємств. Поточний санітарний нагляд полягає у проведенні обліку всіх джерел забруднення атмосферного повітря, здійсненні контролю в процесі експлуатації об'єкта, розробленні заходів, спрямованих на зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, і здійсненні контролю за рівнем забруднення атмосферного повітря. Проводиться також вивчення можливого несприятливого впливу атмосферних забруднень на умови житла і стан здоров'я населення.

Архітектурно-планувальні методи пов'язані з вибором ділянки для будівництва промислового підприємства, з правильним взаємним розміщенням джерел викидів і житлової забудови з урахуванням напрямку вітру, взаємним розташуванням цехів підприємства, облаштуванням навколо промислових підприємств зелених зон тощо.



Рис. 2.1 Заходи з охорони атмосферного повітря

Інженерно-організаційні методи спрямовані на зниження інтенсивності руху автотранспорту. Будівництво об'їзних і окружних доріг навколо міст і населених пунктів, спорудження різнорівневих розв'язок на перехрестях доріг, збільшення висоти димових труб для кращого розсіювання пилогазових викидів в атмосфері, збільшення швидкості руху газів в димовій трубі.

Екологізація виробництв, а саме впровадження безвідходних та маловідходних технологій, дає змогу значно знизити рівень забруднення атмосфери. Найперспективнішими напрямами є перехід підприємств теплоенергетики з твердого палива на природний газ; використання вторинних енергоресурсів у вигляді гарячої води і гарячих газів, відмова від використання етилованого бензину, та впровадження в якості автомобільного палива природний газ. Техніко-технологічні методи очистки викидів. Існують різні методи очистки викидів від твердих, рідких і газоподібних домішок. На основі цих методів розроблено багато пристроїв та приладів, комплексне їхнє використання забезпечує високоефективне очищення пилегазових викидів.

Для очищення газів від твердих і рідких часток використовують технології сухої інерційної очистки газів, мокрої очистки газів, фільтрації, електростатичного осадження. Сухі пиловловлювачі (осаджувальні камери, інерційні пиловловлювачі, циклони) призначені для грубого механічного очищення викидів від великих і важких часток пилу. Принцип роботи - осідання частинок під дією відцентрових сил і сили земного тяжіння [10].

Мокрі пиловловлювачі (порожнисті газопромивачі, скрубери тарілчасті, барботажні та пінні газопромивачі, газопромивачі з рухливою насадкою, мокрі апарати ударно-інерційної дії, швидкісні турбулентні газопромивачі) потре-бують подання води і працюють за принципом осадження частинок пилу на поверхні крапель під дією сил інерції та броунівського руху. Фільтри (тканинні, паперові, керамічні, із волокнистих матеріалів тощо) належать до високоефективних типів апаратів сухої очистки газів. Вони здатні затримувати тонкодисперсні частинки пилу до 0,05 мкм. В основі роботи фільтрів усіх видів є пропускання запиленого повітря через пористі середовища. При цьому частинки пилу, завислі у газі, під дією броунівської дифузії, ефекту дотику, інерційних, електростатичних та гравітаційних сил осідають у пористому середовищі.

Електрофільтри є досконалими приладами для очистки газів від пилу. Принцип роботи всіх типів електрофільтрів базується на ударній іонізації пилогазового потоку і осіданні пилу на осаджувальних і коронуючих електродах. Забруднені гази, які надходять в електрофільтр, завжди є частково іонізованими за рахунок різних зовнішніх факторів, тому вони можуть проводити струм, потрапляючи у простір між двома електродами. У просторі між; заземленими коронуючим і осаджувальним електродами утворюється електричне поле змінної напруги за силовими лініями, які спрямовані від коронуючого до осаджувального електрода або навпаки. Осаджені частинки пилу під дією сили тяжіння потрапляють у пилозбірник. Для очистки газів від токсичних газо- і пароподібних компонентів використовують методи абсорбції, адсорбції, термічні і каталітичні [5]. Абсорбцію часто називають скруберним процесом очищення атмосферного повітря від парів та газів. Принцип цього методу полягає в розкладанні газоподібної суміші на складові частини поглинанням одного або декількох газових компонентів (абсорбентів) цієї суміші рідким поглиначем (абсорбентом) з утворенням розчину. Основним при цьому є градієнт концентрації на межі фаз "газ - рідина". Розчинений у рідині адсорбат унаслідок дифузії проникає у внутрішні шари абсорбенту.

Абсорбційний метод побудований на поглинанні речовин із суміші газів рідинами з утворенням розчинів. Рідини, які використовують для поглинання газоподібних домішок, називають абсорбентами. Фізична сутність процесу абсорбції пояснюється так званою теорією плівки, згідно з якою при дотику рідини та газів на поверхні розділу фаз утворюється рідина та газова плівка. За рахунок сил дифузії розчинний у рідині компонент газоповітряної суміші проникає спочатку крізь газову плівку, а потім -- крізь рідину і потрапляє у внутрішні шари абсорбенту, розподіляючись в його об'ємі. Газоподібні ціанисті сполуки абсорбують наприклад, 5%-вим розчином залізного купоросу. Адсорбційний метод дає змогу поглинати газоподібні домішки активними поверхнями твердих речовин. Фізична основа процесу адсорбції - здатність деяких твердих тіл з ультрамікроскопічною структурою (адсорбентів) вибірково виділяти та концентрувати на своїй поверхні окремі компоненти газової пароповітряної суміші або розчину. В пористих тілах з капілярною структурою поверхневе поглинання доповнюється капілярною конденсацією.

Каталітичний метод полягає в нейтралізації шкідливих речовин, які містяться у виробничих газах, у результаті їхньої взаємодії з компонентами цього ж газу або спеціальними добавками під впливом каталізатора. На поверхні каталізатора в результаті його взаємодії з компонентами викидів утворюються проміжні сполуки, які вступають у подальші хімічні перетворення з відновленням первинного хімічного складу каталізатора та зв'язуванням шкідливих речовин у нешкідливі сполуки [15]. Метод термічної нейтралізації ґрунтується на здатності горючих токсичних компонентів (гази, пари та дуже ароматні речовини) окислювання до менш токсичних за наявності вільного кисню та високої температури газової суміші. Цей метод застосовується у випадках, коли об'єми викидів надто великі, а концентрації забруднювальних речовин перевищують 300 млн-¹.

Біохімічний метод очищення повітря від газів ґрунтується на здатності мікроорганізмів руйнувати й перетворювати різні сполуки. Речовини розпадаються під дією ферментів, вироблених мікроорганізмами під впливом окремих сполук або групи речовин, наявних у газах, що очищаються.

Біохімічний метод газоочищення найбільше застосовується для очистки відвідних газів постійного складу. При частій зміні складу газу мікроорганізми не встигають адаптуватися до нових речовин і виробляють недостатню кількість ферментів для їх розкладання, внаслідок чого біологічна система матиме слабку руйнівну здатність відносно шкідливих компонентів газів. Високий ефект газоочищення досягається за умови, що швидкість біохімічного окислення вилучених речовин більша, ніж швидкість їх надходження із газової фази [15,30]. Організація санітарно-захисних зон. Санітарно-захисна зона -- це смуга, яка відділяє джерело промислового забруднення від житлових або громадських будівель для захисту населення від впливу шкідливих чинників виробництва (викиди пилу або інші види забруднення середовища).

Майданчик промислового об'єкта повинен розташовуватися на рівному, дещо підвищеному місці відносно майданчика для житлової забудови, оскільки в іншому випадку зводиться нанівець перевага високих труб для вентиляційних викидів. При взаємному розміщенні промислових підприємств і населених пунктів повинен враховуватися напрямок пануючих вітрів. Викиди шкідливих речовин мають відноситися вітром від житлових масивів.

Ширину санітарно-захисних зон встановлюють залежно від класу виробництва, рівня шкідливості й кількості виділених в атмосферу речовин і приймають від 50 до 1000м. Наприклад, для цементних заводів, потужність яких більше 150 тис. т цементу в рік (І клас виробництва) ширина санітарно-захисної зони -- 1000 м, а для підприємств V класу виробництва - 50м.

Санітарно-захисна зона повинна бути впорядкована та озеленена газостійкими породами дерев і чагарників, наприклад, тополею пірамідальною, робінією несправжньо-акацієвою, кленом гостролистим, ялиною колючою, липою серцелистою тощо [15]. За даними, які надають Бойчук Ю. Д., Солошенко Е. М., Бугай О. В. [33] один гектар міських зелених насаджень поглинає за 1год. 8 кг вуглекислого газу, тобто стільки, скільки його виділяє за той самий час 200 чоловік. За підрахунками, 1 га 20-річних соснових насаджень поглинає за рік 9,35т вуглекислого газу і виділяє 7,25 т кисню. Ще ефективніші дубові насадження: у них за рік на 1 га поглинається 18 т вуглекислого газу і виділяється 13,98 т кисню. Листя багатьох дерев і кущів поглинає різні шкідливі гази, на них осідає 70% пилу і аерозолів. Але, недостатньо продумана система посадки зелених насаджень може призвести до негативного ефекту. Створення суцільного лісового массиву в санітарно-захисній зоні при низьких джерелах викидів шкідливих речовин, з однієї сторонни, максимально зменшує небезпеку негативного впливу піджприємства на населення, а з іншого - в може сприяти виникненню застою та росту концентрацій шкідливих речовин на самому промисловому майданчику в звязку з погіршенням природного провітрювання території.

2.2 Методи боротьби із забрудненням атмосфери

Шляхів зменшення надходжень забруднювачів в атмосферу дуже багато. Всі вони розрізняються по своїй ефективності й багато хто з них знаходять застосування тільки в певних галузях. Для очищення газоподібних і газопилових викидів з метою їхнього знешкодження або добування з них дорогих і дефіцитних компонентів застосовують різне очисне встаткування й відповідні технологічні прийоми. Для очищення газів від твердих і рідких часток застосовують технології сухого інерційного очищення газів, мокрого очищення газів, фільтрації, електростатичного осадження.

Для очищення газів від газо- і пароподібних компонентів застосовують методи абсорбції, адсорбції, термічну і термокаталітичне очищення, біохімічні реактори. Далі будуть розглянуті основні методи зменшення викидів забруднювачів в атмосферу. Очищення пилогазових викидів є основним заходом щодо захисту і відновлення повітряного басейну.

До основних вимог, які висуваються до апаратів пило- і газоочистки, відносяться висока ефективність і експлуатаційна надійність. Варто враховувати, що чим вище необхідний ступінь очищення газів і чим дрібніше частки, що уловлюються, тим більшими виявляються питомі капітальні витрати на спорудження установок і витрати на їх експлуатацію.

Для забезпечення оптимального вибору технології і конструкції апарата очищення викидів проводиться техніко-економічна оцінка. Газоочисні установки, як правило, не дають прямого прибутку. Можливість використовувати продукт, що уловлюється, покриває тільки незначну частину витрат. Тому в числі техніко-економічних показників варто враховувати відвернений збиток від можливого забруднення атмосферного повітря у випадку відсутності очищення, що створює передумови встановлення рентабельності й очікуваного прибутку від упровадження систем і апаратів очищення викидів.

Техніко-економічна оцінка проводиться шляхом порівняння показників впроваджуваного об'єкта пилогазоочистки з кращими діючими аналогами.

Оцінка ефективності систем пилогазоочистки проводиться з використанням наступних показників:

Ступінь або ефективність очищення газів - це відношення кількості уловленої забруднюючої речовини до кількості, що надходить в апарат, визначається зо формулою:

де М_ул, М_вх, М_вих - відповідно кількість уловленої в апараті забруднюючої речовини та теї, що входить і виходить з апарата, кг/с; С_вх, С_вих концентрація забруднюючої речовини в одиниця об'єму сухого газу відповідно на вході і виході з апарата, г/м³; Q_вх, Q_вих - витрата газу відповідно на вході і виході з апарата, м³.

При роботі газоочистного апарата без витоків і підсмоктувань повітря, істотної зміни температури, тиску і вологості газу, що очищається, ступінь очищення визначається в такий спосіб:

Коефіцієнт проскакування - відношення кількості забруднюючої речовини, що виходить з викидами з апарата пилегазоочистки, до кількості, що поступила до нього:

Ступінь (ефективність) очищення і коефіцієнт проскакування виражаються в частках одиниці або в %.

Ефективність уловлювання часток пилу (ступінь очищення) залежить від її дисперсного складу. У першу чергу уловлюються великі частки пилу. Ефективність пиловловлювального устаткування характеризується досягненим фракційним або парціальним ступенем очищення.

Фракційний ступінь очищення - відношення кількості пилу даної фракції, уловленої в апараті, до кількості вхідного пилу тієї ж фракції.

Парціальний ступінь очищення - відношення кількості часток даного розміру, уловлених в апараті, до кількості часток даного розміру на вході в апарат.

Найбільше широко в практиці застосовуються апарати сухого інерційного очищення газів. Принцип дії цих апаратів складається в осадженні пилу в результаті зміни напрямку і швидкості руху газового потоку, що очищається, і ударом часток пилу об стінки і поперечні перешкоди. Ці апарати відрізняються простотою конструкції і виготовлення.

Найпростішими установками для уловлювання великого дисперсного пилу, що працюють за принципом гравітаційного осадження, є пилоосаджувальні камери. Вони використовуються як перша ступінь очищення газів для уловлювання найбільш великих часток (30-100 мкм), дозволяють уникнути осадження пилу в газоходах і знижують навантаження на наступні ступіні очищення. Ступінь очищення залежить від часу перебування часток у камері. Частки, що рухаються в газовому потоці, опускаються під дією сили ваги на дно бункера. Швидкість газового потоку в пилоосаджувальній камері не повинна викликати віднесення осілих часток пилу. У залежності від щільності, форми і розміру часток вона складає 1,7-7,0 м/с.

До сухих інерційних пиловловлювачів відносяться жалюзійні, вентиляторні і радіальні пиловловлювачі. Вони ефективно уловлюють частки розміром від 20-30 мкм. Більш тонке очищення від пилу забезпечується за допомогою циклонів. Циклон - один із широко розповсюджених пиловловлювальних апаратів, призначений для уловлювання часток розміром 5-20 мкм і більш.

До високоефективних типів апаратів сухого очищення газів відносяться фільтри. В основі роботи фільтрів усіх видів лежить фільтрація запиленого повітря через пористу перегородку, у процесі якої частки пилу, зважені в газі, затримуються перегородкою, а газ безперешкодно проходить через неї.

Пористі перегородки можуть являти собою тканини, папір, волокнисті матеріали, кераміку, металеві сітки, зернисті шари. На відміну від апаратів інерційного очищення фільтри можуть з достатньою ефективністю затримувати частки будь-якого розміру. Найбільш доцільно використовувати фільтри для уловлювання часток пилу розміром менше 5 мкм.

Швидкість процесу фільтрування визначається перепадом тиску на пористій перегородці. По мірі накопичення на фільтрі часток пилу швидкість проходження газу поступово знижується. Перегородку необхідно періодично піддавати регенерації шляхом звільнення від уловленого пилу. Це істотно ускладнює експлуатацію фільтрів. Ступінь очищення газу у фільтрі залежить від пористості фільтруючого матеріалу, товщини фільтруючого шару, обсягу фільтрувального матеріалу в одиницю об'єму фільтра і сумарного коефіцієнта захоплення частки пилу фільтруючим волокном, величина якого у свою чергу залежить від механізму процесу фільтрування.

Тканинні фільтри призначені для очищення їх від твердих часток газів, що відходять, плавильних печей підприємств чорної і кольорової металургії, печей випалу в скляній і керамічній промисловості і котельнях. Як фільтруючий матеріал застосовують бельтинг, лавсан, капрон і ін.

Найбільш розповсюдженим типом тканинного фільтра є рукавний фільтр (рис. 2.2).



Рис. 2.2. Рукавний фільтр:

1 - вхід запиленого газу; 2 - рукава; 3 - корпус фільтра; 4 - повітровід очищеного газу; 5 - повітровід продувного повітря; 6 - механізм струшування; 7 - клапани; 8 - бункер для збору пилу

Запилений газ, що надходить через вхідний патрубок у нижню частину корпуса фільтра, підводиться усередину рукавів. Після проходження через фільтруючу тканину очищене повітря видаляється з апарата.

Частки пилу осідають на фільтруючій поверхні рукава, у результаті чого його опір поступово збільшується. Коли він досягає деякого граничного значення, фільтр переводиться в режим регенерації. Часто регенерація здійснюється зворотною продувкою. Для підвищення ефективності регенерації рукавів їх можуть струшувати за допомогою спеціальних механізмів. Камери фільтра переводять у режим регенерації по черзі й у такий спосіб забезпечують його безперервну роботу. Ступінь очищення від дрібнодисперсного пилу в рукавному фільтрі може досягати 99,9%. Швидкість проходження газу, що очищається, через фільтруючу тканину складає 0,5-1 м/с.

Волокнисті фільтри призначені для очищення від пилу слабозапилених потоків повітря з концентрацією пилу не більше 5 мг/м³. Вони являють собою пористі перегородки, складені з хаотично розташованих рівномірно розподілених по перетину волокон (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Волокнистий фільтр:

1 - вхід газу; 2 - вихід газу; 3 - бічна стінка; 4 - фільтруючий матеріал

Через глибоке проникнення часток пилу, що уловлюються, усередину пористого матеріалу регенерація волокнистих фільтрів утруднена. По закінченню терміну служби фільтруючий матеріал, що відробив, звичайно заміняється новим.

У волокнистих фільтрах використовуються як природні, так і спеціально виготовлені волокна товщиною від 0,01 до 100 мкм (відходи текстильного виробництва, шлакова вата, скловолокно й ін.). Ступінь очищення при уловлюванні дрібнодисперсного пилу може досягати 99%. Швидкість фільтрації, що рекомендується 0,01 - 0,1 м/с.

Зернисті фільтри застосовуються при очищенні газів з високими температурами (до 500-800° С) в умовах агресивного середовища при різких змінах тиску і температури. Вони являють собою ємність, заповнену фільтруючим матеріалом, у якості якого можуть бути застосовані пісок, щебінь, шлак, тирса, крихта руди, вугілля, графіту, пластмас і ін. Як фільтруючий шар у зернистих фільтрах використовуються насипні матеріали.

Зернисті фільтри застосовуються для уловлювання абразивних пилів, що злипаються й у тих випадках, коли утруднене застосування апаратів іншого типу. У деяких випадках у зернистих фільтрах можливе повернення фільтруючого шару в технологічний процес, якщо як зерна використовується вихідна сировина (частки вугілля, використовувані як зерна фільтра при очищенні повітря від вугільного пилу, можна повертати в топку котла).

Різновидом зернистих фільтрів є фільтри сорбційного очищення, де як фільтруюче завантаження використовуються каталізатори і сорбенти. Сорбційні фільтри призначені для уловлювання газоподібних домішок. У залежності від виду пилу, що уловлюється, і зерен фільтра ступінь очищення може досягати 95 - 99,5%, швидкість фільтрації 15 - 35 м/с.

Електрофільтри призначені для очищення промислових газів від твердих часток, що виділяються при різних технологічних процесах. Ці апарати незамінні при очищенні викидів цементних, вапняних, гіпсових і інших виробництв, де утримуються пилоподібні частки, піддані схоплюванню при контактах з вологою. Уловлений в електрофільтрах пил є коштовним готовим продуктом або вторинною мінеральною сировиною. До переваг електрофільтрів відноситься високий ступінь очищення, що досягає 99%, можливість уловлювання часток широкого діапазону розмірів, стабільна робота при високої запиленості і температурі газу, висока продуктивність і можливість повної автоматизації процесу очищення. До недоліків електрофільтрів варто віднести високу чутливість до параметрів газу, що очищується, (температура, вологість, електричний опір), неможливість використання для очищення вибухо- і пожеженебезпечних сумішей, відносно високу вартість апарата і підвищені вимоги до техніки безпеки при експлуатації. Установка для електростатичного очищення викидів складається з електрофільтра, агрегатів живлення, системи транспортування уловленого пилу.

Електрофільтр монтується в металевому корпусі прямокутного перетину. Усередині нього розташовуються осаджувавльні і коронувальні електроди. На вході в електрофільтр установлюється газорозподільний пристрій, що забезпечує рівномірний розподіл газу в активній зоні апарата. У нижній частині корпуса встановлені бункери для збору і системи для транспортування пилу.

Основою процесу очищення є іонізація пилоподібних часток і молекул газу під впливом електростатичного поля. Заряджені часточки осідають на поверхню електрода з протилежним електричним зарядом. Осаджені частки видаляються з електродів струшуванням або промивною водою. Уловлений пил (шлам) надходить у бункер електрофільтра і далі в систему видалення. У залежності від конструкції електрофільтра швидкість проходження газів, що очищаються, коливається в межах 0,8-1,7 м/с.

Мокре очищення викидів є одним з найбільш ефективних і широко розповсюджених методів пилогазоуловлювання. При мокрому очищенні досягається високий ступінь витягу твердих, рідких і газоподібних домішок.

Основою процесу мокрого очищення є осадження часток пилу на краплях або на шарі рідини. Як зрошувальну рідину найчастіше використовують воду. Іноді, у залежності від особливостей складу викидів, що очищаються, воду підлужують або підкисляють. Апарати мокрої газоочистки відрізняються простотою конструкції й експлуатації, щодо невисокою вартістю. У них можна очищати викиди будь-якої вологості, а також пожежо- і вибухонебезпечні суміші. До недоліків мокрого способу пило- газоочистки варто віднести: утворення стічних вод і шламу, що вимагають подальшої обробки; корозію устаткування при впливі агресивних зволожених газів і рідини; відносно високі питомі витрати електроенергії.

Найпростішим апаратом мокрого очищення викидів є форсуночний скрубер. Він призначений для уловлювання часток розміром більш 10-15 мкм, а також для охолодження і зволоження викидів, що очищаються.

Форсуночний скрубер являє собою циліндричну ємність, оснащену патрубками для підведення і відводу очищеного повітря. У верхній частині корпуса розташовані один або кілька ярусів форсунок для розпилення рідини, що зрошує. Рідина у виді дощу з діаметром крапель 0,6 - 1 мм як би промиває газ, що очищається, що рухається протипотоком, тобто знизу нагору, зі швидкістю 0,7 - 1,5 м/с. При великих швидкостях відбувається винос вологи і відкладення пилу на внутрішніх поверхнях вихідного патрубка скрубера. Питома витрата води в скруберах складає 1 - 6 л/м³.

У механічному скрубері розпилення рідини виконується за допомогою обертового диска. У скрубері Вентурі розпилення рідини відбувається за рахунок турбулентного руху потоку газу, що очищається, через конфузор труби Вентурі. Проходячи далі через інерційний краплеуловлювач, потік газу звільняється від крапель рідини, що утримують частки пилу, відкіля рідина приділяється через гідрозатвор.

Розмір часток, що уловлюються в скрубері Вентурі, - від 0,2 мкм і вище. При цьому ступінь очищення може досягати 96 - 99%. Швидкість газу в горловині труби Вентурі досягає 100-180 м/с, питома витрата рідини, що зрошує - 0,5-1,5 л/м³.

Апарати мокрої газоочистки ударно-інерційної дії -- пиловловлювач вентиляційний мокрий (ПВМ), ротоклон застосовуються при відсутності достатньої кількості чистої води і щодо невисоких температурах газу, що очищається, для очищення від часток пилу розміром не менш 5 - 10 мкм.

Принцип дії цих апаратів заснований на різкому повороті на 180° газового потоку, спрямованого з великою швидкістю перпендикулярно до поверхні рідини. Зважені в газі частки, ударяючись об поверхню рідини, уловлюються нею. Вода, що захоплюється газовим потоком, рухається до верхньої кромки перегородки, а потім сепарується в краплевловлювачі. Очищений газ за допомогою вентилятора викидається назовні.



Рис. 2.4. Пиловловлювач мокрий вентиляційний (ПВМ):

1 - корпус; 2, 3 - перегородки; 4 - крапле-відбійник-краплеуловлювач; 5 - отвір для входу газів, що очищаються; 6 - патрубок для виходу очищених газів; 7 - скребковий конвеєр

Апарат із щілинним каналом складної конфігурації (імпеллером) називається ротоклон. Уловлений пил осідає на дні корпуса апарата і віддаляється скребковим конвеєром. Витрата води на зрошення газу не перевищує 0,03 кг/м³. Ступінь очищення при діаметрі часток пилу до 10 мкм складає 98-99%. Швидкість газу в щілині між перегородками досягає 15 м/с.

Барботажні пінні апарати призначені для очищення невеликих витрат газу від часток пилу розміром не менше 5 мкм. Процес барботажа складається в проходженні газу, що очищається, через шар рідини. Барботажний пінний апарат - це корпус, перегороджений горизонтальними решітками з рівномірно розташованими дрібними отворами. Запилений газ подається під решітки і відводиться з верхньої частини апарата. При швидкості газу до 1 м/с спостерігається барботажний режим, при якому повітря проходить через шар рідини у виді окремих пухирців. При підвищенні швидкості барботажний режим переходить у пінний.

РОЗДІЛ 3 Характеристика ВАТ «ЖИТОМИРСЬКИЙ КОМБІНАТ СИЛІКАТНИХ ВИРОБІВ» як джерела утворення і викидів забруднюючих речовин

3.1 Характеристика природного середовища та фону регіону розташування підприємства

Об'єкт дослідження - ВАТ «Житомирський комбінат силікатних виробі» - є діючим підприємством і розташований на околиці міста в промисловій зоні. Поштова адреса : 262019 м. Житомир, вул. Промислова, 10.

В південно-східному напрямку на відстані 500 м від підприємства знаходиться приватна жила будівля Слобода - Селецька. Підприємство розташоване на одній промплощадці.

Промплощадка комбінату безпосередньо межує :

- на півночі і північному сході - полоса відчуження південно - західної залізничної дороги;

- на сході - вул. Промислова та територія асфальтно - бетонного заводу;

- на півдні - територія підприємства ,,Техцентр” і ВАТ ,,Вітязь” ;

- на заході - територія колишніх піщаних кар'єрів ;

- на південному сході - територія очисних споруд.

Рельєф промплощадки спокійніший, що підтверджується даними Житомирського обласного комітету по охороні природи, де регламентується коефіцієнт рельєфу місцевості - 1 [2]. В районі розміщення підприємства відсутні санаторії, курортні зони, дошкільні, шкільні заклади, лікарні та інші суспільні забудови, а також будинки. Враховуючи характер виробничої діяльності, промплощадки комбінату за санітарною класифікацією ГОСТ 173 96 слід віднести до ІІ класу з санітарно-захисною зоною розміром 500 м. [2]

Клімат Житомирщини, де розташований комбінат силікатних виробів, помірно-континентальний, з теплим і вологим літом і м`якою хмарною зимою. Він залежить від основних кліматотворних факторів: сонячної радіації, атмосферної циркуляції, форм рельєфу, а також лісистості і заболоченості, які впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмін.

Найбільшою водною артерією міста є річка Тетерів - площа басейну 15300 квадратних кілометрів, рівень падіння - 0,5 м на кілометр. На сьогоднішній день Тетерів просить порятунку. Протягом десятиріч промислові підприємства і комунальні служби викидали нечистоти., неочищені стічні води та побутові викиди. В Житомирі міські очисні системи перевантажені в 1,5 - 3 рази.

Грунти у межах Житомира за їх механічним складом та фізико-хімічними властивостями досить різноманітні. На їх утворення та географічне поширення впливають рельєф, материнські породи, кліматичні умови, а також рослиний покрив та тваринний світ. Грунтовий покрив міста складний і строкатий. Одним з найбільш поширених є дерево-підзолисті грунти, материнськими породами для яких служать піщані і супіщані воднольодовикові і алювіальні відклади.

У зв'язку з особливістю грунтоутворних порід спостерігається певна диференціація і закономірність в розміщенні дерново-підзолистих грунтів. На алювіальних відкладах з піщаним, механічним складом , розташованих на річкових долинах, переважають піщані грунти. Далі від річкових долин піщані грунти змінюються супіщаними, в деяких місцях - суглинковими.

3.2. Загальна характеристика об'єкту дослідження

Підприємство - ВАТ «Житомирський комбінат силікатних виробів» знаходиться за юридичною адресою - 10019 м. Житомир, вулиця Промислова, 10.