Банківська система як інфраструктурний елемент сучасної ринкової економіки

Сучасна практика розвитку банківської системи Росії зумовлює потребу у подальшому вдосконаленні побудови та функціонуванні, створенні наукової концепції стратегії розвитку банківської системи з використанням світової практики та поліпшенні співробітництва Банку Росії з банківським співтовариством з метою інтеграції Росії в європейські структури [14].

Отже, банківська система як складова частина фінансової системи будь-якої держави відіграє вирішальну роль в економічному розвитку країни, є головним механізмом фінансово-кредитних відносин у державі. Для сучасної практики характерне використання різних моделей організації і функціонування банківських систем зарубіжних країн. Банківські системи різних країн, їх організаційна структура та правове регулювання залежать від багатьох факторів, до яких поряд з історичними, політичними та національними традиціями, слід також віднести рівень розвитку товарно-грошових відносин у країні, загальний економічний розвиток, засоби регулювання грошового обігу тощо.

4. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи в Україні

Банківська система є важливою складовою ефективного розвитку економіки України. Сьогодні банківська система України знаходиться в тяжкому стані. Причиною цьому є світова економічна криза. Слід зазначити, що українська банківська система аж до вересня 2008 року працювала стабільно, а фактори, які викликали світову фінансову кризу, в нашій країні не настільки значні, щоб її підірвати. Неповернення іпотечних кредитів, як у США, у нас не мало масового характеру, їх сума становила всього 15% від ВВП, тоді як в США - 75 %. Фінансову кризу в Україні спричинили інші фактори: тривалий час у вітчизняній банківській системі спостерігалося безліч розривів між основними показниками їх діяльності. Насамперед, невідповідність термінів наповнення ресурсами українських комерційних банків і строків, на які вони надавали кредити юридичним та фізичним особам. Також значна «доларизація» операцій: реальний розрив між валютами надання кредитів та доходів, які отримують українці, що негативно впливає на фінансову стійкість комерційних банків України; слабкість юридичного захисту прав кредиторів; недостатньо ефективні стандарти надання кредитів; відставання заходів регулювання сектора і банківського нагляду від розвитку ринку. Зарубіжні інвестори під впливом кризових подій на американському і європейському фінансових ринках почали виводити свій капітал з України. Основні вітчизняні експортери переживають не кращі часи, а тому значно скоротився приплив валютної виручки в нашу державу. Всі ці чинники разом і зумовили розгортання фінансової кризи в Україні до таких масштабів [21].

Упродовж останніх років банківський сектор економіки був одним із найприбутковіших та розвивався найбільш динамічно порівняно з іншими галузями. Станом на 01.01.2008 р., власний капітал усіх банків становив 69,6 млрд. грн., а вже на 01.01.2009 - 103,2 млрд. грн., тобто зріс в 1,48 раза. Доходи банків у 2008 р. становили 104,6 млрд. грн., зокрема відсоткові доходи становили 77,5 млрд. грн. (або 74,0 % від загальних доходів), комісійні доходи - 17,6 млрд. грн. (16,8 %). Витрати банків становили 94,5 млрд. грн., зокрема відсоткові витрати - 44,5 млрд. грн. (або 47,1 % від загальних витрат), комісійні витрати - 1,9 млрд. грн. [10].

Стан активів та зобов'язань українських банків наведено у додатку Б.

До кризи банки здійснювали адекватну економічній ситуації політику. У країні був економічний бум - банки вели бізнес згідно із ситуацією. При цьому ніщо не віщувало бурі: макроекономічні прогнози 2006-2007 рр. в усьому світі й, зокрема в Україні, були позитивними. Про можливу кризу за кордоном почали активно говорити лише в першій половині 2008 р., а в Україні - ще пізніше. Фінансова криза, яка розпочалась у жовтні 2008 р., вплинула на українську банківську систему та виявила ті фундаментальні дисбаланси системи, які в умовах економічного підйому були не помітні, або ж просто ігнорувалися.

Першим проявом фінансової кризи, стала ситуація з Промінвестбанком - одним із найбільших банків України, який займав 6 місце за активами (близько 27,5 млрд. грн.). Проблеми цього банку були викликані не світовою фінансовою кризою, а фінансовим шахрайством, яке мало на меті підірвати довіру вкладників до банку. Так, люди, остерігаючись втратити власні заощадження, стояли в довгих чергах аби зняти депозити. Всього за кілька днів вкладники вилучили понад 3 млрд. грн.

Для порятунку Промінвестбанку НБУ в останніх днях вересня 2008 року відкрив кредитну лінію в розмірі 5 млрд. грн. А 7 жовтня в банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. Але ситуація навколо Промінвестбанку спровокувала кризу довіри до банківської системи України загалом. За офіційним даними НБУ, з 1 жовтня 2008 відплив депозитів з вітчизняних банків сягнув понад 3 млрд. доларів США (близько 10% від усіх строкових депозитів). У результаті 11 жовтня 2008 року Національний банк України прийняв постанову № 319, якою передбачалася можливість надання банкам стабілізаційних кредитів, обмеження обсягів активних операцій та встановлення заборони на дострокове повернення депозитів фізичних осіб, вилучення вкладниками коштів із банків. Водночас зросли обсяги коштів, які має повертати фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Ці події зумовили підвищення у банківській системі України ризиків ліквідності й неефективності діяльності. Банки почали скорочувати штати або відправляти працівників у вимушені відпустки. За таких умов вони неспроможні відповідати за своїми зобов'язаннями. Також відбувається зміна джерел фінансування, ресурси стають дорожчими [16].

За станом на 01.01.2010 року в Україні зареєстровано 197 банків. (Рис. 4.1)

Рис 4.1 Динаміка кількості банківських установ в Україні за станом на 01.01.2010р.*

*Джерело: офіційний сайт НБУ http://www.bank.gov.ua

Разом із тим, якщо поглянути на кількість банків та їх філій у розрізі регіонів, то бачимо, що фактично кожен регіон характеризується досить високою концентрацією банківських установ, які в основному представлені філіями банків, майже усі головні офіси банківських установ розташовані у м. Київ.

По суті, така велика кількість банківських установ повинна була б повністю забезпечувати потреби населення у банківських послугах. Але, як відомо, якість банківських послуг лише до певної міри залежить від кількості банківських установ представлених на ринку послуг для фізичних осіб.

Спектр та обсяги послуг що надаються банками залишаються досить обмеженими - тоді, як сучасні умови господарювання вимагають нових форм та методів банківської підтримки. У промислово-розвинутих країнах Заходу накопичений багатий досвід інновацій, в тому числі і в банків, частина якого представляє безперечний інтерес для банків, і може бути з успіхом використана з урахуванням специфічних умов України.

Однією з найважливіших проблем розвитку банківської системи є її нераціональна територіальна структура. У великих містах велика кількість банків і між ними існує конкуренція, а в глибинці, як правило, монополістом є якийсь один з великих банків.

Друга проблема полягає у невідповідності між структурною системами комерційних банків відносно власності і структурою суб'єктів господарювання. Більшість банків мають акціонерну, колективну та приватну форму власності, а більшість їх клієнтів - державну форму власності. Тобто у банківській сфері ринкові процеси значно випередили ці процеси у сфері виробництва.

Третя проблема -- недостатня загальна чисельність комерційних банків ринкового типу і монополізм банківської справи.

Ще однією проблемою являється те, що діяльність кредитної системи в Україні регулюється кількома законами. Існуюче законодавство вже застаріло і має бути суттєво переглянуте, особливо це стосується статей щодо створення та ліквідації банків. Станом на 01.02.2010 р. фінансовий результат українських банків знаходиться не в найкращому стані, прибутковість власного капіталу є із знаком «-». Детальніша інформація наведена у додатку В. Також проблемою нашої банківської системи є відсутність довгострокових кредитних ресурсів на внутрішньому ринку і як наслідок цього - відсутність умов для поновлення кредитування приватних і корпоративних клієнтів. Відтік банківських депозитів протягом 2009 року не припинявся. У даний момент фізична особа вже не є ключовою фігурою. За загальної суми зобов'язань банків станом на 01.10.09 р. в 771 млрд. грн.. фізичними особами було надано тільки 204 млрд. грн.., тобто лише 26% від загальної суми зобов'язань. Основними донорами українських банків цього року виступали НБУ й іноземні акціонерні банки. У портфелі зобов'язань банків на міжбанківські кредити і рефінансування припадало майже 40 % [26, с.30].

Рис. 4.5 Депозити фізичних осіб*

*Джерело: Офіційний сайт Асоціації українських банків - http://aub.org.ua/

Конфлікт інтересів у Національному банку України, який поєднує функції грошово-кредитного регулювання й банківського нагляду є однією з основних проблем банківської системи України. Такий конфлікт породжує ускладнений доступ до кредитів НБУ та непрозорість роботи валютного ринку. У НБУ немає чітких критеріїв визначення того, кому він надає рефінансування, а кому ні. Вже існують негативні прецеденти, коли надане рефінансування зникало із проблемних банків разом з їхнім керівництвом. Наприклад, у даний момент в розшуку перебуває екс-голова банку «Надра», також йде розслідування щодо розподілу рефінансування у фактично націоналізованому банку Родовід і т.д.

Також у системі є значно глибші проблеми, пов'язані з конфліктом інтересів між монетарною та наглядовою функціями НБУ. До таких проблем можна віднести непрозорість відносин на валютному ринку. У період кризи осені 2008 р. механізм інтервенцій на валютний ринок був абсолютно невідпрацьований. Нацбанк проводив інтервенції за заниженим курсом, але більшість учасників ринку не бачили цієї валюти, що створювало негативний інформаційний ефект і тільки підсилювало паніку на ринку.

Однак головною проблемою залишається той факт, що в Україні ліквідацією банків займається не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а НБУ, тобто той інститут, що не несе відповідальності за виплати перед вкладниками. Більше того, наприклад, в одному з банків тимчасовими адміністраторами були призначені особи, близькі до колишнього керівництва, що сприяло виведенню активів з банку. Міжнародні організації вже давно рекомендують НБУ змінити алгоритм ліквідації банків, однак робити він це не поспішає. Тому сьогодні Фонд гарантування вкладів у нас виконує тільки формальну функцію зі збору й розподілу коштів між вкладниками банків, які проходять стадію банкрутства [26, с.31].

Отже, для забезпечення фінансової стабільності банківської системи України у період економічної кризи необхідно підвищити рівень капіталізації банківського сектора шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу; підвищити прозорість фінансових установ і диверсифікованість напрямів діяльності банків; удосконалити процедури санації, реорганізації та ліквідації банків; підвищити конкурентоспроможність банківських послуг шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти; запровадити стимули для комерційних банків, які кредитують інноваційні проекти; запровадити державне обмеження відсотків за кредитами та здійснювати контроль за дотриманням цього обмеження; розробити програму покриття бюджетного дефіциту за рахунок, переважно, внутрішніх запозичень;

Спираючись на вищезазначені заходи можна сподіватись на оздоровлення національної економіки у найближчий час.

Висновки

1. Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції. Сучасну банківську систему слід розглядати як велику динамічну цілеспрямовану відкриту систему, яка характеризується: наявністю значної кількості елементів, що виконують різні функції і мають багаторівневу ієрархічну структуру; динамічністю поведінки елементів, підсистем і системи в цілому, наявністю складних взаємозв'язків, включаючи зворотні; нерегулярністю впливу зовнішнього середовища та стохастичністю в поведінці системи; наявністю визначеної процедури прийняття рішень.

2. В умовах становлення ринкового механізму господарювання в країні значення стабільної і ефективної банківської системи суттєво зростає, і вона перетворюється на одну із найважливіших складових успішного розвитку економіки. Удосконалення теоретичних засад функціонування і розвитку банківської системи з урахуванням специфіки перехідного періоду є необхідною умовою створення ринкового господарства в Україні. Банківська система України є системою перехідного типу, якій притаманні такі особливості: порушення фінансової рівноваги; надзвичайно велике значення банківського капіталу як основи фінансової стабільності банківської системи; високий рівень взаємозалежності елементів та компонентів системи; недосконала організаційна структура; низька ефективність виконання функцій; розвиток за рахунок екстенсивних факторів; більш динамічний розвиток банківських інститутів порівняно з розвитком підприємств реального сектора економіки. Визначальний вплив на розвиток банківської системи України має грошово-кредитна політика Національного банку України.

3. Застосування методів синтезу і порівняння дало змогу не тільки виділити етапи розвитку банківської системи, але й виявити тенденції у функціонуванні банківської системи України та зарубіжних країн. Отже, банківська система як складова частина фінансової системи будь-якої держави відіграє вирішальну роль в економічному розвитку країни, є головним механізмом фінансово-кредитних відносин у державі. Для сучасної практики характерне використання різних моделей організації і функціонування банківських систем зарубіжних країн. Банківські системи різних країн, їх організаційна структура та правове регулювання залежать від багатьох факторів, до яких поряд з історичними, політичними та національними традиціями, слід також віднести рівень розвитку товарно-грошових відносин у країні, загальний економічний розвиток, засоби регулювання грошового обігу тощо.

4. Проблеми сучасної банківської системи пов'язані перш за все з світовою економічною кризою. З метою підвищення рівня капіталізації комерційних банків запропоновано стимулювати злиття та об'єднання невеликих банківських установ. Це допоможе збільшити капітал, врятувати від банкрутства суспільно важливі банки, підвищити ефективність через скорочення витрат. Особливу увагу слід приділяти невеликим за капіталом, але фінансово стійким, рентабельним банкам. У методиці оцінки економічної ефективності злиття і об'єднання банківських установ запропоновано використовувати не показники дохідності акцій, а оцінку майбутньої прибутковості створених об'єднань.

Стабільний та ефективний розвиток банківської системи значною мірою залежить від державної політики в сфері банківської діяльності, основними принципами якої мають бути принципи ринковості, невтручання, добровільності, конкурентності. Одним із напрямів підвищення якості державного регулювання є розроблення стратегії розвитку банківської системи України, яка повинна відображати пріоритетні напрями забезпечення стабільного та ефективного розвитку банківської системи, шляхи її пристосування до внутрішнього і зовнішнього середовища.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність".- К.: Ін Юре, 2006.- 520 c.

2. Закон України "Про Національний банк України" - К., 2002.- 42 с.

3. Положення НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями від 06.07.2000 р. // Нормативні акти НБУ --2000- №9-с.50.

4. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Київ: КНЕУ, 2002, 276 с.

5. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001 - 320 с.

6. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Знання, 2004, 324 с.

7. Грушко В.І., Лаптєв С.М., Любунь О.С., Раєвський К.Є. Банківський нагляд. К.: ЦНЛ, 2004. -264 с.

8. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

9. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Тернопіль: Карт-бланш, 2000, 510 с.

10. Карманов Є. Банківський кодекс України - об`єктивна необхідність // Вісник Національного банку України.- 2005.- № 11.-C.44-46.

11. Коваленко В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - К.: Знання України, 2006.- 332 c.

12. Конопатська Л., Раєвський К. Деякі питання регулювання банківської діяльності в період світової економічної кризи.// Вісник НБУ, 2010. №2.

13. Лаптєв С.М., Денисенко М.П. Кабанов В.Г., Любунь О.С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід). - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 320 с.

14. Лисенков Ю.М. Грошово-кредитна політика системи зарубіжних країн. - К.: Зовнішня торгівля, 2005.- 118 с.

15. Любунь О.С. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності : - К. : Університет економіки та права "Крок", 2005. - 512 с.

16. Миськів Г.В., Пилипяк О.В. Розвиток банківської системи України в сучасних умовах. - Науковий вісник НЛТУ України. - 2009. - Вип. 19.8. - С. 203

17. Міщенко В.І., Яценюк А.П., коваленко В.В.. Коренєва О.Г. Банківський нагляд. - К.: Знання, 2004. - 406 с.

18. Мороз А.М. Банківські операції. - К.;КНЕУ, 2000. - 384 с.

19. Петрук О.М. Банківська справа.: Навч. Посібник/ За ред.. Ф.Ф.Бутинця. - К.: Кондор, 2004. -461 с.

20. Савлук М.І.:. Гроші та кредит. Підручник/ За ред. М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкін - К.: КНЕУ, 2001. - 602 с.

21. Сметанська Ю.С., Мироненко М.Ю. Сучасний стан та проблеми розвитку банківського сектору України., Наукова конференція. Вінницький торговельно-економічний університет.

22. Сорока А.А. Специфіка розвитку банківського сектору в перехідних економіках // Економіка. Фінанси. Право.- 2005.- № 1.- C. 17-22.

23. Тігіпко С.Л. Напрями розвитку банківської системи України: проблеми вибору і впровадження // Вісник Національного банку України.- 2004.- № 6.- C. 5-7.

24. Тігіпко С.Л. Стратегічні завдання розвитку банківської системи України в умовах глобалізації світової економіки // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 2.- C. 3-8.

25. Уманців Ю. Розвиток національної банківської системи в умовах глобалізації світової економіки // Вісник Національного банку України.- 2006.- № 10.-C. 60-64.

26. Шапран Н. Банківська система України: проблеми галузі.// Цінні папери України. 2009 р. №48.

27. Шевцова О.Й. Банківська система в контексті економічного розвитку та економічної безпеки // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доповідей VIIІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (10-11 листопада 2005 р.).- Суми: УАБС НБУ,2005.- C.8-10

28. Шейко О.П. Аналіз сучасного стану та перспектив розвитку національної банківської системи // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 9.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС,2004.- C.301-305.

29. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив на розвиток банківського сектору України //Актуальні проблеми економіки.- 2006.- № 2.-C.85-93.

30. Яворенко О.В. Банківські операції: Навч. Посібник. -- К.: Т-во "Знання",КОО, 2000р.--243 с.

Размещено на Allbest.ru