Україна у вимірі індексу людського розвитку (1998-2009 рр)

Значення категорій економічного розвитку та зростання. Загальні відомості про Програму Розвитку ООН, мета діяльності організації в Україні. Складові індексу людського розвитку. Характерна риса регіональних відмінностей даного показнику в Україні.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 29.11.2012
Размер файла 1,6 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної теорії

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

На тему:

“ Україна у вимірі індексу людського розвитку (1998-2009 рр) ”

Рівне 2011

План

Вступ

1. Загальні відомості про Програму Розвитку ООН (ПРООН)

2. ПРООН в Україні

3. Поняття та складові індексу людського розвитку

3.1 Валовий внутрішній продукт

3.2 Грамотність

3.3 Тривалість життя

3.4 Місце України за індексом людського розвитку

3.5 Людський розвиток в Україні: регіональна оцінка

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

економічний розвиток регіональний

Вступ

Сьогодні в період трансформаційних змін соціальної та економічної системи України та багатьох країн світу однією з найважливіших проблем суспільства є не лише збереження, а й примноження людського потенціалу країни. Це завдання може бути реалізовано лише за умови забезпечення стійкого та динамічного людського розвитку, що має відбуватись на якісно новій основі і який потребує адекватного та соціально гарантованого економічного забезпечення.

Поряд із цим в економічній теорії ще залишаються нерозв'язаними ряд концептуальних проблем, що пов'язані із визначенням сутності людського розвитку як соціально-економічної категорії, а також пошуком оптимальних та репрезентативних індикаторів його вимірювання, що мають врахувати як світовий досвід так і специфіку національних умов.

Актуальним в теоретичному та практичному плані є поглиблене розуміння тих тенденцій, закономірностей і факторів, що визначають стан, рівень та перспективу якісної динаміки людського розвитку населення України в складних сучасних умовах, а також наукове обґрунтування шляхів та ефективних механізмів забезпечення цього процесу.

Кінцевою метою економічного розвитку будь-якої країни та світу в цілому має бути створення умов для всебічного розвитку людини, покращення її добробуту, забезпечення її довгого та здорового життя. Саме за рівнем розвитку людського потенціалу можна судити про рівень соціально-економічного розвитку країни в цілому.

Метою даної роботи є уточнення категорій економічного розвитку та економічного зростання, а також оцінка розвитку регіонів за індексом людського розвитку.

1. Загальні відомості про Програму Розвитку ООН (ПРООН)

Програма була створена рішенням Генеральної Асамблеї ООН в 1965 р., її діяльність фінансується з добровільних внесків держав, тому зберігається їхній контроль над фінансуванням операцій. Це впливова міжнародна організація, що має численний апарат фахівців. Її штаб-квартира розташована у Нью-Йорку. У більш ніж 100 країнах миру вона має свої постійні представництва. Діяльність ПРООН у цей час ведеться майже у всіх країнах, що розвиваються. Її направляє Рада керуючих, у який входять представники близько 50 держав, що обираються ЭКОСОС строком на три роки. Головними критеріями надання Допомоги по цій програмі виступають такі ключові показники, як чисельність населення й обсяг ВВП розраховуючи на душу населення країни-одержувача допомоги. Допомога надається по п'ятирічних орієнтовних завданнях по конкретних проектах в основному в трьох формах: напрямок фахівців, доставка устаткування й підготовка національних кадрів. Частка фінансування ПРООН становить від 50 до 100%, залежно від рівня розвитку країни.

Сильні зв'язки ПРООН з Міжнародним банком реконструкції й розвитку, з яким вона координує свою діяльність. Орієнтація ПРООН чітко проглядається в тім обставині, що більшість її програм у країнах, що розвиваються, майже завжди виявляється під контролем західних фірм. У веденні Ради керуючих ЦРООН діють кілька автономних добровільних фондів допомоги; найбільш великий з них - це фонд ООН в області народонаселення (ЮНФПА).

Концепція людського розвитку розглядає розвиток людини як основну мету і критерій суспільного прогресу. Головні цілі людського розвитку мають три напрямки розвитку: по-перше, тривалість життя людини, підтримуючи задовільний стан здоров'я, по-друге, одержання освіти, яка відповідає сучасним вимогам, по-третє - доступ до засобів, що забезпечують гідний рівень життя.

Найважливішим показником є щорічний індекс людського розвитку (ІЛР) у різних країнах світу.

2. ПРООН в Україні

Програма розвитку ООН (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, організацією яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя.

Світові лідери зобов'язалися виконати Цілі Тисячоліття в галузі розвитку, включно із такою всеохоплюючою ціллю як скорочення бідності вдвічі до 2015 року. Мережа ПРООН координує та допомагає країнам об'єднувати глобальні та національні зусилля, які спрямовуються задля досягнення означених Цілей. Ми зосереджуємося на допомозі країнам спільно виробити та поділитися рішеннями щодо проблем в таких сферах діяльності:

Демократичне врядування

Подолання бідності

Запобігання кризи та її подолання

Енергетика та навколишнє природне середовище

ВІЛ/СНІД

ПРООН в Україні підтримує національні зусилля у досягненні Цілей розвитку тисячоліття шляхом впровадження низки своїх проектів задля покращання достатку українського народу.

В Україні чотири головні сфери нашої діяльності в галузі розвитку зосереджуються на демократичному врядуванні; подоланні бідності, досягненні та процвітанні українських Цілей розвитку тисячоліття; місцевому розвитку та забезпеченні безпечного середовища для людського розвитку; на енергетиці та навколишньому природному середовищі. 
ПРООН впроваджує свою діяльність в Україні з 1993 року.

Спільні зусилля ПРООН, Уряду та народу України спрямовані на запровадження та подальше просування головних принципів демократичного врядування на всіх рівнях, шляхом підтримки адміністративної реформи та залучення громадянського суспільства до участі у процесі прийняття рішень. Програми щодо малого та середнього підприємництва та проекти з надання соціальної допомоги сприяли економічному розвитку країни. ПРООН також виступає на захист концепції сталого розвитку, як істотної політики та наголошує на важливості розвитку мереж НДО екологічного спрямування.

Загальною метою ПРООН в Україні є підтримка Уряду країни у подоланні бідності, зменшення нерівності та покращення життєвих стандартів по всій країні.

ПРООН, таким чином, допомагає країні у формулюванні, втіленні та моніторингу стратегій національного розвитку основаних на ЦРТ та концентруючись на інтеграційному рості економіки. Особливо ПРООН підтримує зміцнення інституціональної спроможності Міністерства економіки України, головний орган виконавчий влади, який є відповідальним за планування та впровадження національних стратегій та програм з економічного та соціального розвитку на основі ЦРТ.

ПРООН в Україні працює заради зменшення розповсюдження ВІЛ/СНІДу та його впливу. Вона допомагає національним партнерам зробити боротьбу з ВІЛ/СНІДом пріоритетом національного розвитку, створити національну спроможність з багатовекторної та регіональної боротьби з ВІЛ/СНІД, концентруючи увагу на незахищеності та правах людей, що живуть з ВІЛ, а також їх сімей. Крім того, ПРООН розвиває національну спроможність у попередженні зловживання наркотиками та боротьбі у торгівлі ними, а також покращенні регіональної співпраці у цій сфері, в Білорусі, Молдові та Україні. В кінці, ПРООН сприяє активній інтеграції інвалідів у суспільство, включаючи відкритий ринок праці, задля захисту їх прав та можливостей, а також робить свій внесок у скорочення рівня бідності серед цієї групи населення.

У червні 2005 року Система Організації Об'єднаних Націй в Україна та уряд України підписали Рамкову програму допомоги для України, яка була розроблена на базі недавнього Звіту щодо загальної оцінки потреб країни. Згідно із визначеною стратегією допомоги, агенції ООН разом з Урядом України координуватимуть свої програми/проекти, розроблятимуть об'єднані ініціативи та плани на 2006-2010 роки.

В цей період, ПРООН разом з іншими агенціями ООН, які представлені в Україні, приділяють особливу увагу чотирьом основним сферам:

впровадження інституційних реформ, які нададуть громадянам рівний доступ до здійснення своїх прав;

посилення можливостей громадянського суспільства створювати шляхи для користування наявними послугами та правами;

охорона здоров'я та медичні послуги, з особливою увагою на покращенні їх якості та доступності;

процвітання через збалансований розвиток та підприємництво.

У серпні 2006 року Уряд України та Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні підписали новий План дій ПРООН в Україні на 2006-2010 роки.

Цей План дій є колективною, логічною та всеохоплюючою відповіддю на пріоритети національного розвитку. Документ також поглиблює наші взаємні домовленості та співпрацю, метою яких є реалізація Декларації тисячоліття, Цілей розвитку тисячоліття та конвенцій ООН, що їх зобов'язалися виконувати Уряд України та ПРООН.

Крім того, він визначає низку конкретних заходів з метою покращення умов життя на загальнонаціональному рівні.

3. Поняття та складові індексу людського розвитку

Індекс людського розвитку - ІЛР - інтегральний показник, який акумулює в собі такі показники: 1) тривалість життя; 2) грамотність та охоплення навчанням; 3) ВВП на одну особу за паритетами валют, співвідношенням цін на "споживчий кошик", що складається з декількох сотень товарів та послуг. ІЛР вимірюється у відносних величинах: 0<ІЛР<1. Місце країни в загальносвітовому рейтингу визначається в порядку зменшення названих вище зведених показників.

Для України цей індекс почали визначати з 1993 р.

ІЛР обчислюється :

У загальному вигляді індекс людського розвитку (Human development index - HDI) розраховується за формулою простої середньої арифметичної індексу тривалості життя, індексу рівня освіченості та індексу скоригованого реального ВВП на душу населення :

Індекс тривалості життя (life) обчислюється за формулою:

Де Хi - очікувана тривалість життя при народженні населення і-тої території;

Хmax - максимальне значення показника (прийняте на рівні 85 років);

Хmin - мінімальне значення показника (прийняте на рівні 25 років).

Індекс рівня освіченості (educ) обчислюється за формулою:

де Iadult - індекс грамотності дорослого населення;

Ichild - індекс сукупної частки учнів у загальній чисельності населення відповідного віку.

Індекс скоригованого реального ВВП (Iinc) на душу населення обчислюється за формулою:

де Хi - скоригований реальний ВВП у розрахунку на рік (за паритетом купівельної спроможності) на душу населення і-тої території;

Хmax - максимальне значення показника (прийняте на рівні 40 000 доларів на рік);

Хmin - мінімальне значення показника (прийняте на рівні 100 доларів на рік).

3.1 Валовий внутрішній продукт

ВВП на одну особу - найслабша ланка в структурі ІЛР для України. Цей показник в грошовому доларовому еквіваленті за паритетом купівельної спроможності наприкінці ХХ ст. дорівнював 3458 дол. США. Причина такого вразливого для України становища полягає насамперед у двократному зниженні ВВП з 1990 по 1999 рр. У країнах з плановою економікою (патерналістичних) держава здебільшого задовольняла усі повсякденні фізичні і матеріальні потреби членів суспільства. Така держава ніби-то була ефективною в економічному плані, але при цьому не враховувала потреб розвитку конкретної особи, не заохочувала її до творчості. Сфера життєдіяльності людини була чітко окреслена і значна частина її гуманітарних компонентів (свобода сумління, віра, мова, культура) не потрапляла в ці межі. Планування заперечувало можливість вибору. З переходом до ринку можливості вибору розширюються, але економічні негаразди значно обмежують цей вибір, фактично існує заборона через матеріальні проблеми. Більшість людей думає не про вибір, а про те, як звести кінці з кінцями. Таке положення вплинуло на те, що 77 місце з-поміж 177 країн світу зайняла Україна за показником індексу людського розвитку -- ці дані були оприлюднені в останній щорічній "Доповіді про розвиток людини. Поза межами влади, бідності та глобальної кризи із забезпеченням питною водою" Програми розвитку ООН. Україна вже традиційно, починаючи з 1993 року, входить до групи країн із так званим "середнім рівнем розвитку".

Глобальна стратифікація - співвідноситься із поняттям глобальної бідності. Це складна проблема, яка відбиває обмеженість промислової технології, швидкий приріст населення, традиційні культурні норми, внутрішню соціальну стратифікацію, чоловіче домінування та глобальні відносини влади.

Іммануіл Валлестайн розглядав країни із високим рівнем прибутку як пануюче "ядро" капіталістичної світової економіки, із середнім рівнем прибутку - як "напівпериферію", і бідні - як глобальну "периферію".

Глобальна соціалізація - соціалізація, яка відбувається шляхом інтеграції тієї чи іншої держави до того чи іншого геополітичного простору, в якому домінують країни із високим рівнем прибутку на душу населення (референтна група).

Першим кроком на шляху глобальної соціалізації є адаптація національних законодавств до законодавства "референтної групи", а також до цінностей і норм, які формуються цими референтними групами - моральна автономія, людська гідність, свобода та соціальний порядок.

3.2 Грамотність

Грамотність - показник, що застосовується до населення віком від 15 років і старше і передбачає уміння читати й писати нескладні тексти. Охоплення навчанням - показник, який характеризує відношення кількості тих, хто навчається (незалежно від віку) в навчальних закладах І-ІІІ рівнів освіти (початкової, середньої та вищої) до чисельності тих вікових груп, які мали бути охоплені цією освітою.

Додамо, що показник грамотності важливий для країн, які розвиваються. А для розвинених він уже давно неактуальний і не включається в програми національних переписів населення. Тому по них його умовно визначено у 99,0%. Грамотність визначається для дорослого населення (15 років і більше).

Валовий показник охоплення навчанням являє собою співвідношення учнів у навчальних закладах першого-третього рівнів (у трактуванні ЮНЕСКО), незалежно від віку учнів, до вікових контингентів, які зазвичай навчаються. У різних країнах це вікові групи від п'яти-семи до 22--25 років. Цей показник може перевищувати 100%: у країнах, що розвиваються, -- коли неграмотні дорослі навчаються читати й писати, а в розвинених -- коли частина дипломованих спеціалістів здобуває другу освіту. Останніми роками ця тенденція здобуття другої, третьої вищої освіти дедалі більше поширюється в ряді західноєвропейських держав.

У суспільстві, заснованому на знаннях, освіта й підготовка кадрів відносяться до найвищих політичних пріоритетів. Набуття високого рівня знань, навичок і кваліфікації, його постійне підвищення та оновлення вважається передумовою для особистого розвитку всіх громадян і для участі в усіх аспектах життя суспільства - від активного громадянства до інтеграції у ринок праці. Освіта впродовж життя перетворилася на всеохоплюючу стратегію надання громадянам можливості відповідати на нові виклики.

У досягненні цієї цілі, пов'язаної з «якісною освітою впродовж життя», спостерігається значний прогрес, частково завдяки, безсумнівно, досягнутому високому рівню письменності . Завдання по всіх показниках успішно виконані, а в деяких випадках є значне випередження графіка. Це, зокрема, чистий показник охоплення освітою дітей від 5 років у дошкільних навчальних закладах і чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком від 18 до 22 років (див. табл. 5.8). Має також місце вражаюче збільшення кількості спеціалістів, які отримали вищу освіту, хоча цей аспект не охоплений системою моніторингу показників ЦРТ. На жаль, немає й чітко визначених показників для відстеження змін у таких критично важливих сферах, як освіта дорослих і запровадження європейських стандартів освіти. Хоча останні охоплені конкретним завданням (Ціль 2, завдання 2) «Підвищити якість освіти» та прив'язані до показника 2.1 (частка діючих державних стандартів освіти, які відповідають вимогам ЄС), система показників для моніторингу прогресу в досягненні цих конкретних цілей не розроблена. Кількість осіб, які пройшли перепідготовку та підвищили свою професійну кваліфікацію, зросла (з 157700 у 2001 році до 193000 у 2005-му). Проте, показники охоплення освітою дорослого населення залишаються набагато нижчими, ніж відповідні показники у розвинених країнах. Це, у свою чергу, явно перешкоджає зростанню демографічного потенціалу, а також конкурентоспроможності української робочої сили.

3.3 Тривалість життя

Показник тривалості життя, який відбиває майбутню тривалість життя при народженні, вказує на число років, що їх може прожити новонароджений, коли по віковий рівень смертності залишатиметься незмінним протягом усього його життя. За 1990--2002 роки середня тривалість життя у світі збільшилася із 64,7 до 66,9 року. Найвища вона в Японії -- 81,5 року, слідом іде Швеція (80,0 років). Тривалість життя від 75 до 80 років спостерігається ще в 37 країнах світу, від 70 до 75 років -- у 50. В Україні за 1990--2002 роки тривалість життя знизилася із 70,5 до 69,5 року, і за цим показником вона займає лише 96--98 місце, ділячи його з Узбекистаном і Алжиром.

Тривалість життя менш як 50 років нині зафіксовано в 33 країнах світу, а найнижчу -- менш як 35 років -- у Сьєрра-Леоне (34,3), Зімбабве (33,9) і Замбії (32,7 року).

За статистикою, у 2010 році середня тривалість життя українських чоловіків складає 62, а жінок - 74 роки. З такими цифрами ми опинилися на 150 місці у рейтингу тривалості життя серед країн світу. З-поміж наших сусідів нам вдалося перегнати лише Росію, де чоловіки, в середньому, живуть на 3, а жінки на 1 рік менше.

Для порівняння, наші країни-сусіди: Білорусь за цими показниками опинилася на 141 місці, Молдова -- на 136, Румунія -- на 119, Угорщина -- на 109, Польща -- на 75. 39 сходинку рейтингу за тривалістю життя посідає Європейський Союз, де чоловіки живуть у середньому 76, жінки - 82 роки.

На днях екс-міністр охорони здоров'я Микола Поліщук, оприлюднюючи відповідну статистику тривалості життя українців, зазначив, що вона збільшилася на 1,3 року вперше за 100 років, адже з 1906 до 2007 року ніякого зростання не спостерігалося.

Отже, загальна тривалість життя українців складає 68 років, європейців - 79 років. Тому якщо на 1 рік збільшення нашої тривалості життя іде століття, то щоб принаймні наздогнати сьогоднішні цифри ЄС нам знадобиться близько 10 століть (!).

Місце України за індексом людського розвитку

Виступаючи під час національної презентації Звіту в Києві, п. Олів'є Адам, Координатор системи ООН і Постійний представник ПРООН в Україні, сказав:

«Україна має значний потенціал, який необхідно розвивати далі через реалізацію амбіційної національної програми реформ і досягнення Цілей розвитку тисячоліття».

Значення ІЛР України за 2010 рік дорівнює 0,710 - що відносить країну на 69 позицію з 169 держав і територій. За період з 1990 до 2010 рр. очікувана тривалість життя при народженні в Україні зменшилася приблизно на 1 рік, середня тривалість навчання зросла більш ніж на 2 роки, очікувана тривалість навчання збільшилася більш ніж на 2 роки. ВНД на душу населення в Україні за цей період зменшився на 27 відсотків.

Довготривалий прогрес можна оцінити шляхом порівняння з показниками сусідніх країн - як за географічним положенням, так і за значенням ІЛР. Наприклад, у 1990 році Україна, Румунія та Російська Федерація мали значення ІЛР, близькі до країн Європи та Центральної Азії. Проте, за період 1990-2010 рр. ці три країни продемонстрували різні ступені прогресу в підвищенні їхнього ІЛР.

ІЛР України за 2010 рік (0,710) нижче середнього (0,717) по країнах Європи та Центральної Азії. Він також нижчий за середній показник країн із високим рівнем людського розвитку (0,717). В Європі та Центральній Азії «сусідами» України за показниками ІЛР (країни зі схожим індексом і та чисельністю населення) є Казахстан і Російська Федерація, які посідають відповідно 66 та 65 місця в рейтингу ІЛР. 

3.4 Людський розвиток в Україні: регіональна оцінка

Характерна риса регіональних відмінностей у людському розвитку в Україні - відсутність будь-якої позитивної кореляції з економічним розвитком. Високі рівні смертності, особливо серед людей працездатного віку, співіснують із відносно високими рівнями доходів у найбільш економічно розвинених регіонах південного сходу країни. Регіональні відмінності в освіті незначні. Усе це дає підстави стверджувати, що плоди економічного зростання не завжди спрямовуються на досягнення цілей людського розвитку і не обов'язково сприяють людському розвитку регіону.

Якщо порівняти економічний розвиток із індексом людського розвитку окремих регіонів, то найнижче значення індексу людського розвитку регіонального (ІЛРР) буде у промислово розвинених Донецькій (0,401 - 27 позиція) та Луганській областях (0,416 - 26 місце). Водночас відносно високий ІЛРР спостерігається в аграрних і відносно бідних Закарпатській та Полтавській областях (0,511 - відповідно 5 та 6 місця), а також у Рівненській області (0,509 - 7 позиція). Донецька й Луганська області займають дві останні позиції в національному рейтингу людського розвитку за весь період 2000-2005 рр. Рівень екологічного забруднення, характерного для всіх індустріальних регіонів, у цих областях вкрай високий, що пояснюється зосередженням гірничодобувної, металургійної та інших галузей важкої промисловості. Забруднення довкілля, поряд із високою часткою людей, які працюють у шкідливих умовах, - основні причини низького рівня індексів людського розвитку в цих областях. Як наслідок, висока частота травм на виробництві супроводжується малою очікуваною тривалістю життя, високою смертністю немовлят і негативними соціальними чинниками (зокрема, алкоголізмом, злочинністю, безпритульністю). Через них, у свою чергу, погіршується сімейне середовище, зникає увага до дітей, що спричиняє низький рівень охоплення шкільною освітою.

Херсонська та Кіровоградська області також досягають стабільно низьких показників у рейтингах ІЛРР. У цих регіонах економічні проблеми співпадають із соціальними, призводячи до кризи майже в усіх аспектах людського розвитку. Недостатня розвиненість освітньої та медичної інфраструктури зумовлює низький рівень охоплення молоді вищою освітою, високу смертність немовлят, поширення соціально небезпечних захворювань і низьку очікувану тривалість життя. Рівненська область, з іншого блоку, - один із небагатьох регіонів, яким удалося значно покращити свій рейтинг. Незважаючи на низькі показники матеріального добробуту та високий рівень смертності немовлят, Рівненська область досягла великого успіху в підвищенні рівня охоплення дітей шкільною освітою, як і в більш загальному покращенні соціального середовища.

 

Ранг регіону

Регіони

1999

2004

2005

2006

2007

2008

АР Крим

16

7

9

9

16

8

Вінницька

6

15

23

24

26

24

Волинська

17

13

18

17

14

20

Дніпропетровська

25

20

11

15

12

17

Донецька

26

26

27

27

27

27

Житомирська

18

18

20

22

19

21

Закрпатська

9

4

6

7

8

9

Запорізька

13

14

19

11

18

16

Івано-Франківська

15

17

13

16

13

13

Київська

4

12

12

13

7

4

Кіровоградська

23

25

25

25

24

25

Луганська

27

27

26

26

25

26

Львівська

10

6

8

5

10

10

Миколаївська

24

21

17

14

11

15

Одеська

21

24

24

20

20

19

Полтавська

2

5

5

4

4

6

Рівненська

11

10

7

6

6

7

Сумська

22

23

22

18

22

22

Тернопільська

5

16

15

19

15

11

Харківська

14

3

3

3

2

3

Херсонська

20

19

21

21

21

18

Хмельницька

7

9

4

8

5

5

Черкаська

3

8

10

10

9

12

Чернівецька

12

11

24

12

17

14

Чернігівська

19

22

16

23

23

23

Київ

1

1

1

1

1

1

Перше місце з великим відривом - за даними 1999-2008 рр. - упевнено займає Київ, якому належать перші позиції за інтегральними індексами демографічного розвитку, матеріального добробуту, умов проживання населення та фінансування людського розвитку.

На протилежному боці шкали - Донецька (27 місце) та Луганська (26 місце) області. Також слід зазначити, що за останні п'ять років значно погіршились позиції Кіровоградської та Вінницької областей, які у 2008 році не набагато випередили аутсайдерів.

За результатами рейтингової оцінки ІЛР у 2008 році можна виділити 3 групи регіонів: регіони-лідери, які за результатами розрахунків посідають перші 4 місця; регіони основної групи (19 регіонів), які за результатами розрахунків посідають з 5 по 23 місце; регіони-аутсайдери, які за інтегральними індексами посідають 4 останніх місця.

Якщо сконцентрувати увагу на тенденціях людського розвитку, то можна відмітити, що упродовж 2000 - 2008 рр. регіони розвивались по - різному, тому вони були згруповані таким чином : стабільні регіони (коливання рейтингів не перевищує 1); регіони, що тяжіють до стабільності (коливання рейтингів становлять від 1 до 4); регіони, рейтинги яких істотно поліпшились (не менше ніж на 4); регіони, рейтинги яких істотно погіршились (не менше ніж на 4); регіони, рейтинги яких істотно змінювались в різних напрямах.

Регіони, що тяжіють до стабільності: Житомирська; Закарпатська; Ів.-Франківська; Львівська; Полтавська; Одеська; Сумська; Херсонська; Хмельницька; Черкаська.

Регіони, рейтинги яких істотно поліпшились: Рівненська; Київська.

Регіони, рейтинги яких істотно погіршились: Вінницька; Кіровоградська; Чернігівська Регіони, рейтинги яких істотно змінювались в різних напрямах : АР Крим;Волинська; Дніпропетровська; Запорізька; Миколаївська; Тернопільська; Чернівецька.

Стабільні регіони: міста: Київ; Севастополь, області: Харківська; Донецька; Луганська.

Висновок

При визначенні ІЛР та застосування його методики для побудови відповідних індексів необхідно врахувати наступне:

1) розрахунок індексу людського розвитку випливає з однакових складових людського розвитку, проте вони неоднаково впливають на людський розвиток в цілому: наприклад, на розвиток освіти і охорони здоров'я істотно впливає рівень економічного розвитку країни;

2) індекс людського розвитку залишає поза увагою негативні індикатори: екологічне забруднення, безробіття, злочинність, заборгованість заробітної плати.

Взаємозв'язок інтелектуальних технологій з управлінськими методами роботи дозволяють досягти значних успіхів у підвищенні інтелектуального рівня людського капіталу. Саме тому, місцеві органи влади повинні значно покращити людський розвиток регіону шляхом реалізації та фінансування програм, які усувають нерівномірність доходів, що в свою чергу позитивно вплине на зменшення соціальних проблем. Метою соціально-економічної політики є створення сприятливих умов для послідовного підвищення ВВП на душу населення та базових показників якості життя: очікуваної тривалості життя, збільшення витрат на освіту і охорону здоров'я . Тільки за рахунок розвитку окремих регіонів, та покращення складових показників ІЛР у кожній області, можна досягти збільшення темпів росту національної економіки. Тому, пріоритетним завданням політики соціально-економічного розвитку України повинно стати створення дієвого механізму для її ефективного забезпечення на регіональному рівні.

Список використаної літератури

www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vpu/Ekon/2009_7/10.pdf - Івасишин О.І., // „Регіональні пріоритети соціально-економічного розвитку”

www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/sre/2010_2/3.pdf - Жаворонкова Г.В.,

Всеукраїнський науково-виробничий журнал „Сталий розвиток економіки“ // „Економіка та управління національним господарством”

http://www.dt.ua/newspaper/articles/44658 - Андрій Ревенко «Дзеркало тижня» №37, 24 Вересень 2005 // Чому Україна опинилася на 78-му місці у світовому індексі людського розвитку

http://hdr.undp.org - звіти ІЛР за Програмою Розвитку ООН

Бажал Ю.М. Знаннєва економіка: теорія і державна політика // Економіка і прогнозування. - 2003. - № 3. - С.71-76.

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. / Пер. с англ. - М.: Academia, 1999. - 787 с.

Україна у вимірі економіки знань / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: "Основа", 2006.- 592 с.

Колот А., Григорович С. Теоретичні і прикладні аспекти підвищення доходів працюючих як передумови збереження та розвитку людського капіталу // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 8. - С. 19 - 27.

Михайлова Л. Економічні основи формування людського капіталу в АПК: [Монографія] / Л Михайлова. - Суми: "Довкілля", 2003. - 326 с.

Регіональний людський розвиток: Статистичний бюлетень. - К.: Держкомстат, 2009. 42 с.

Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері / За ред. В.М.Гейця. - К.: Наукова думка, 2008. - 383 с.

Додаток 1

1998

Додаток 2

1999

Додаток 3

2000

Додаток 4

2001

Додаток 5

2002

Додаток 6

2003

Додаток 7

2004

Додаток 8

2005

Додаток 9

2006

Додаток 10

2007/2008

Додаток 11

2009

1. Размещено на www.allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність людського розвитку як соціально-економічна категорія. Методологія розрахунку індексу людського розвитку. Оптимальні та репрезентативні індикатори кількісного представлення базових вимірів. Покращення рівня людського розвитку завдяки інтеграції.

    контрольная работа [24,7 K], добавлен 20.09.2014

  • Україна в міжнародних рейтингах людського розвитку. Динаміка індексу людського розвитку в Україні. Середньомісячна заробітна плата по регіонах України. Регіональна асиметрія у наданні соціальної допомоги. Сучасні проблеми у сфері зайнятості населення.

    реферат [1,8 M], добавлен 20.11.2010

  • Людський капітал як сукупність накопичених людьми знань, практичних навичок, творчих і розумових здібностей. Залежність розвитку національної економіки від рівня людського капіталу та інвестицій в нього. Головні напрямки демографічної політики України.

    реферат [31,3 K], добавлен 21.11.2015

  • Становлення, розвиток МП в Україні. Основні показники розвитку малих підприємств в Україні. Макроекономічні результати розвитку МСБ в Україні. Проблеми розвитку МСБ в Україні. Регуляторні бар’єри. Податкові та фінансові чинники. Стратегії підтримки МСБ.

    доклад [140,9 K], добавлен 10.09.2008

  • Земля як основа людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства. Загальна характеристика головних аспектів становлення ринку землі в Україні. Знайомство з особливостями визначення ціни землі.

    курсовая работа [725,6 K], добавлен 20.04.2019

  • Теоретичні засади та поняття людського капіталу, критерії його оцінювання та формування. Поява і розвиток альтернативних концепцій людського капіталу, пов'язаних з роботами американського економіста Фішера. Стан розвитку людського капіталу в Україні.

    курсовая работа [702,6 K], добавлен 12.06.2016

  • Реалізація довгострокової стратегії суспільно-економічного розвитку країни. Дослідження розвитку інвестиційного процесу в сільському господарстві Україні. Вплив інвестиційної діяльності підприємств на спад, стабілізацію та зростання їх виробництва.

    автореферат [45,8 K], добавлен 10.04.2009

  • Поняття "людський потенціал", його значення в розвитку економіки України. Сучасна оцінка та шляхи вирішення проблем розміщення, використання і зайнятості людського потенціалу Кіровоградської області. Стратегія економічного та соціального розвитку регіону.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.04.2014

  • Особливості людського капіталу як чинника економічного та соціального розвитку країни за умов ефективного його використання. Ефективність витрат Державного бюджету України на розвиток людського капіталу. Інвестування розвитку сільських підприємств.

    статья [353,7 K], добавлен 12.11.2014

  • Сутність, функції і види підприємництва; суб'єкти підприємницької діяльності. Труднощі і суперечності становлення вітчизняного малого бізнесу та перспективи його розвитку. Причини, що впливають на ефективність господарської діяльності в Україні.

    курсовая работа [412,3 K], добавлен 31.01.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.