Управління оборотним капіталом підприємства
Дослідження фінансово-економічних відносин на промислових підприємствах в процесі управління формуванням і використанням оборотного капіталу. Класифікація оборотного капіталу, структура джерел його формування та методика для визначення у його потребі.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.04.2011 |
| Размер файла | 506,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Залежність між рівнем оборотного капіталу та рівнем прибутку представлена на рис. 1.5 [63].
Рисунок 1.5 - Залежність прибутку від величини оборотного капіталу
Отже, оптимальний план короткострокового фінансування забезпечує підприємству досягнення його тактичної мети в галузі управління оборотним капіталом, що складається в забезпеченні оптимальної величини працюючого капіталу підприємства.
Процес управління оборотним капіталом можна представити, як систему, яка включає декілька підсистем, а саме: управління на кожній стадії кругообігу (в процесі формування запасів, виробництва, реалізації), управління складовими елементами оборотного капіталу (виробничі запаси, дебіторська заборгованість готова продукція, грошові кошти), кожна з яких, маючи свою специфіку і інструментарій, поєднана з іншими взаємним впливом на кінцевий результат обороту.
Склад основних підсистем управління оборотним капіталом відображено на рис. 1.6 [64].
Фінансовий стан підприємств, його ліквідність і платоспроможність безпосередньо залежать від того, наскільки ефективною виявляється його система управління оборотним капіталом, оскільки з цим пов'язані мінімально необхідна величина авансованого капіталу та виплати грошових коштів; потреба в додаткових джерелах фінансування.
Рисунок 1.6 - Система управління оборотним капіталом підприємства
Ефективна система управління оборотним капіталом забезпечить вирішення основних проблем, характерних для більшості вітчизняних підприємств: нераціональне розміщення оборотного капіталу між сферою виробництва та сферою обігу, відсутність механізму поповнення оборотного капіталу та ряд факторів, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотного капіталу (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза неплатежів, відсутність сучасних методів управління оборотним капіталом).
В основу системи управління оборотним капіталом покладено принципи комплексності, оперативності, ефективності та контролю поряд з цим ефективна система управління оборотним капіталом повинна базуватися на принципах адекватності (забезпечення виробництва оборотним капіталом у необхідних обсягах і структурі), результативності (досягнення прибутковості), гнучкості (можливості врахування впливу зовнішніх і внутрішніх факторів), керованості (можливості внесення тимчасових змін залежно від потреб виробництва). При чому, ці принципи повинні діяти одночасно, оскільки вони визначають умови рівноваги та ефективного функціонування системи управління оборотним капіталом, а рівень реалізації принципів може виступати критерієм якості самої системи управління оборотним капіталом [64]. Функції такої системи (організація, нормування, планування й прогнозування, облік і розподіл, аналіз і поточний контроль, регулювання, мотивація) реалізуються з урахуванням галузевих особливостей кожного окремого підприємства.
Як і кожна система відповідає певним вимогам, то для системи управління оборотним капіталом вони наступні: між елементами оборотних коштів повинні існувати причинно-наслідкові зв'язки; система управління оборотними коштами повинна бути динамічною; оборотним коштам повинні бути властиві параметри, впливаючи на які, можна змінити хід економічного процесу [46].
Налагодження механізму управління оборотним капіталом здійснюється відповідно до основних завдань системи управління активами.
До цієї системи необхідно включати:
- забезпечення керівництва підприємства, підрозділів і функціональних служб достатньою інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень й оперативного регулювання процесу трансформації елементів оборотних коштів;
- визначення обґрунтованості розрахунку нормативу обігових коштів;
- спостереження й постійний контроль за фактичним рівнем оборотних коштів;
- виявлення відхилень елементів оборотних коштів від запланованого рівня, як на місцях виникнення цих відхилень, так і на підприємстві в цілому;
- виявлення виробничих і внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Алгоритм системи управління оборотними коштами наведено на рис. 1.7 [64].
Рисунок 1.7 - Модель системи управління оборотним капіталом
Слід зазначити, що інформаційна підтримка процесу управління підприємства набуває особливого значення в умовах жорстокої конкуренції, з одного боку, і глибокої системної кризи вітчизняної економіки - з другого, для промислових підприємств, що долають затяжний період спаду виробництва й економічної невизначеності [44].
Необхідно додати, що до зовнішніх факторів належать особливості ринків постачання й збуту, а також тип конкурентного середовища й конкурентні стратегії цього підприємства на ринку, а до внутрівиробничих, які традиційно враховуються при виборі типу виробничої технології й структурою асортиментів продукції відносять структуру всіх основних і допоміжних внутрівиробничих процесів, рівень охоплення їхніми інформаційними технологіями. У більшості галузей промисловості темпи конкурентних і технологічних змін такі швидкі, що інформація про ринок стає недоступною або ж застарілою, у результаті чого помилкове рішення грозить банкрутством [50].
В умовах формування конкурентного середовища, що супроводжується частими змінами податкового законодавства, форм власності, умов зовнішньої торгівлі, нестабільності попиту, рішення завдань з управління оборотним капіталом промислових підприємств приймає першочергове значення. Застосування системного підходу з управління оборотним капіталом буде сприяти підвищенню конкурентноздатності вітчизняної продукції, ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств і забезпеченню їхньої фінансової стабільності в ринковій ситуації.
2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Аналіз майнового стану та фінансових результатів
Харківський приладобудівний завод імені Т.Г. Шевченка є підприємством з 100%-ною державною власністю. Підприємство належить до об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації. Також дане підприємство належить до підприємств України, які мають стратегічне значення відповідно до Постанови КМУ від 23.12.2005р. № 1734 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави".
Протягом останніх десятиліть на заводі був створений значний технологічний потенціал. Підприємство володіє практично всім спектром технологічних процесів, властивому електронному приладобудуванню: лиття чорних, кольорових металів і сплавів, виготовлення пластмасових виробів; механічна обробка; листове штампування та захисно-декоративне покриття в тому числі й порошкове покриття; механічна й електрична зборка й монтаж апаратур, виготовлення кабелів; регулювання, всі види випробувань і перевірки якості; виробництво виробів мікроелектроніки; виготовлення багатошарових друкованих плат; вхідний контроль комплектуючих виробів; інструментальне виробництво.
На заводі запроваджена система якості й надійності продукції відповідно до міжнародного стандарту ІSО-9001.
Підприємство нагороджене призами й сертифікатами виконавчого комітету міжнародної організації "Бізнес Ініціатив Дирекшн", Іспанія: 1994 р. -"Міжнародна Золота Зірка за якість"; 1996 р. - Приз "Світове визнання якості".
Поставка продукції здійснюється в країни Співдружності Незалежних Держав (СНД), Бельгію, Болгарію, Йорданію, Китай, Литву, Україну, Францію.
За період, який проаналізовано у даній роботі (з 01.01.2004 р. по 01.01.2007 р.), виробнича діяльність підприємства складалася із чотирьох основних напрямків:
1. Спеціальна продукція: системи управління космічними апаратами, системи управління бронетанковою технікою.
2. Цивільна продукція: автоматичні цифрові телекомунікаційні системи, кросове обладнання, апаратури цифрових систем передачі, апаратури упрпавління вітроелектростанціями.
3. Медичні апаратури: медичні інструменти, апарати хірургічні для кріодеструкції, апарати ультразвукові хірургічні.
4. Товари народно-господарського призначення: світлотехнічне обладнання, вироби для рухомого потягу залізниці, вироби для метрополітену, дорожні світлофори на світлодіодах, тепловентілятори, гучномовці, вироби для транспортної інфраструктури.
На сьогодні один із основних напрямів - тісна науково-технічна і виробнича співпраця із знаною в Україні компанією "Укртелеком". Останнім часом вона приділяє особливу увагу телефонізації сільської місцевості. За минулі три роки на заводі їмені Т.Г.Шевченко виготовлено та введено в дію у мережах "Укртелеком" понад 500 автоматичних телефонних станцій нового покоління. Розроблені фахівцями особливого конструкторського бюро "Моноліту" 2 комутаційні системи "ЕС-11" та "Донець-5" з унікальним програмним забезпеченням добре стикуються з будь-якими телефонними станціями, що ґрунтуються на різних принципах кодування сигналів. Ці системи відповідають останнім світовим вимогам щодо зв'язку.
Стосовно колишньої космічної слави "Моноліту", то підприємство як і віддавна виконує деякі замовлення для російського авіаційно-космічного агентства "Росавіакосмос", проте їх, уже не так багато, як було раніше при тому, що завод, завдяки своєму потенціалові спроможний здійснити.
Маючи власні ноу-хау, потужне конструкторське бюро і колектив кваліфікованих робітників, підприємство здатне швидко перелаштуватися на будь-який вид високотехнологічної продукції для базових галузей економіки України.
На даному етапі розвитку завод імені Т. Г. Шевченко пропонує наступні інвестиційні проекти: організація виробництва систем управління міським освітленням й освітлювальними приладами до них; організація виробництва систем цифрових електронних автоматизованих станцій; створення систем управління й контролю газо-мазутних, парових і водонагрівальних казанів малої, середньої й великої потужності; організація виробництва систем контролю й регулювання для теплових, атомних, гідроелектростанцій і вітроустановок.
Отже, маючи довгу історію розвитку та великий досвід виробництва різного роду продукції, приладобудівний завод продовжує освоювати нові технологічні направлення та здобувати нові простори на ринках сучасної продукції.
Для успішної діяльності підприємства, результатів роботи та довгострокової життєздатності необхідно проводити аналіз його фінансової діяльності, що дозволить виявити недоліки управлінських рішень щодо використання ресурсів підприємства.
Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства розпочинається з оцінки фінансового стану за даними фінансової звітності (додаток А).
Для визначення стратегії фінансування капіталу підприємства, а саме визначення джерел придбання активів, використовується аналіз майна підприємства та джерел його фінансування.
Аналіз майнової структури та джерел його фінансування представлено в табл. 2.1.
За досліджуваний період структура майна суттєво не змінилася. Вагомою часткою в активах підприємства залишаються необоротні активи, але порівняно з 2003 роком їхня величина зменшилась на 22%, що зумовлено зменшенням обсягів виробництва та продажем основних фондів.
Стосовно запасів та витрат підприємства, то можна сказати про поступове к зменшення, яке також визвано зменшенням обсягів виробництва, а відповідно і виробничих запасів, готової продукції.
Таблиця 2.1 - Аналіз майнової структури і джерел його фінансування
РокиПоказники |
2003 |
2004 |
Темп росту 2004 до 2003, % |
2005 |
Темп росту 2005 до 2004, % |
2006 |
Темп росту 2006 до 2005, % |
2007 |
Темп росту 2007 до 2006,% |
|
|
АКТИВ |
||||||||||
|
Необоротні активи |
82887,5 |
75475,5 |
91,06 |
71189 |
94,32 |
66064 |
92,80 |
65394 |
98,99 |
|
|
Запаси |
34192 |
28345 |
82,90 |
23845,5 |
84,13 |
22053,5 |
92,48 |
20964,5 |
95,06 |
|
|
Грошові кошти та дебіторська заборгованість |
9607 |
10759 |
111,99 |
9775 |
90,85 |
12186 |
124,66 |
15005,5 |
123,14 |
|
|
ПАСИВ |
||||||||||
|
Власні кошти |
109830 |
103234 |
93,99 |
98646,5 |
95,56 |
95669 |
96,98 |
95495 |
99,82 |
|
|
Довгострокові кредити |
465,5 |
459,5 |
98,71 |
224 |
48,75 |
211,5 |
94,42 |
185 |
87,47 |
|
|
Короткострокові кредити банків |
1613,5 |
857,5 |
53,15 |
424 |
49,45 |
718 |
169,34 |
318,5 |
44,36 |
|
|
Кредиторська заборгованість |
14777,5 |
10028,5 |
67,86 |
5515 |
54,99 |
3705 |
67,18 |
5365,5 |
144,82 |
Тенденція до збільшення спостерігається у грошових коштах та дебіторській заборгованості. Так, порівняно з 2005 роком у 2007 році величина цих активів зросла на 33%, що свідчить про вимивання коштів з кругообігу та неефективне використання грошових коштів.
У пасиві підприємства незначну частину займають довгострокові та короткострокові кредити, що свідчить про його незалежність, при чому воно змагається постійно зменшити свої зобов'язання. Так, довгострокові пасиви у 2007 році порівняно з 2003 р. зменшились на 60%, короткострокові пасиви відповідно на 80,27%.
Важливим для підприємства є визначення структури активів, тобто вкладення його капіталу в конкретне майно та матеріальні цінності.
На рис. 2.1 представлено співвідношення необоротних та оборотних активів за 2003-2007 роки.
Рисунок 2.1 - Структура активів підприємства
Приведена структура свідчить про те, що на підприємстві впродовж п'яти років структура активів балансу не змінювалась. Це обумовлено тим, що підприємство має спеціалізацію, як приладобудівного підприємства, і тому переважну частину активів складають необоротні активи. Підприємство до 2005 року поповнювало свої необоротні активи, що було визвано збільшенням обсягу виробництва. З 2005 року на підприємстві зменшується частка необоротних активів за рахунок переоцінки основних фондів та продажу фінансових інвестицій. Стосовно оборотних активів підприємство з 2005 року збільшує їх абсолютну величину за рахунок зростання незавершеного виробництва, дебіторської заборгованості та грошових коштів.
Розраховані дані табл. 2.1 свідчать про те, що на протязі досліджуваного періоду підприємство використовує агресивну модель фінансування активів, тобто стабільні та довгострокові пасиви виступають джерелом необоротних активів та постійної частини оборотних активів, саме того мінімуму, що необхідний для здійснення діяльності підприємства. При відсутності збоїв в процесі операційної діяльності такий підхід до формування майна забезпечує найбільш високий рівень ефективності їхнього використання. Однак будь-які порушення в здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією будь-яких факторів, приводять до істотних втрат через скорочення обсягу виробництва й реалізації продукції. При застосуванні такої політики фінансування вартість капіталу мінімальна, проте ризик, пов'язаний з проблемою ліквідності, досить високий.
Проаналізуємо політику фінансування капіталу за 2003-2007 р.р.
Розподілення коштів починається з того, що власний капітал направляється на придбання необоротних активів. У даному випадку для придбання необоротних активів, запасів та інших оборотних активів підприємству повністю вистачає власних коштів, що характеризує стабільний процес виробництва. Рівень довгострокової заборгованості мінімальний.
Модель фінансування оборотних та необоротних активів на протязі 2003-2004 років представлена у табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Модель формування активів на кінець 2003 року, тис. грн.
|
Актив |
Питома вага, % |
Пасив |
Питома вага, % |
|
|
1. Необоротні активи |
63,45 |
1. Власний капітал |
87,66 |
|
|
76554 |
105760 |
|||
|
2. Запаси |
27,16 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість |
0,58 |
|
|
32765 |
709 |
|||
|
3. Грошові кошти |
9,39 |
3. Кредити банків |
1,39 |
|
|
11327 |
1666 |
|||
|
4. Кредиторська заборгованість |
10,37 |
|||
|
12511 |
||||
|
Баланс: 120646 |
100,0 |
Баланс: 120646 |
100,0 |
Аналізуючи дану модель фінансування, слід зазначити, що за рахунок власного капіталу підприємства повністю були профінансовані необоротні активи (76554 тис. грн.). Решта суми власного капіталу, довгострокова заборгованість, кредити банків та частина короткострокової заборгованості були спрямовані на фінансування оборотних активів (запаси 32765 тис. грн.). Короткострокова кредиторська заборгованість повністю фінансує грошові кошти (11327 тис. грн.).
Модель формування оборотних та необоротних активів на кінець 2006 початок 2007 років представлена у табл. 2.3.
Слід зазначити, що підприємство притримується агресивної моделі фінансування активів на протязі усіх п'яти років. У 2006-2007 рр. порівняно з 2003-2004 рр. власний капітал підприємства зменшився, але тенденція фінансування зберігається.
Таким чином, можна зробити висновок, що підприємство розраховує тільки на власний капітал, оскільки розміри довгострокової та короткострокової заборгованостей мінімальні.
Таблиця 2.3 - Модель формування активів на кінець 2007 року, тис. грн.
|
Актив |
Питома вага, % |
Пасив |
Питома вага, % |
|
|
1. Необоротні активи |
64,47 |
1. Власний капітал |
95,23 |
|
|
64147 |
94753 |
|||
|
2. Запаси |
20,44 |
2. Довгострокова кредиторська заборгованість |
0,18 |
|
|
20341 |
185 |
|||
|
3. Грошові кошти |
15,09 |
3. Кредити банків |
0,65 |
|
|
637 |
||||
|
15013 |
4. Кредиторська заборгованість |
3,94 |
||
|
3926 |
||||
|
Баланс: 99501 |
Баланс: 99501 |
Обрана агресивна модель це підтверджує, оскільки даній моделі притаманний мінімальний ризик за рахунок стабільного власного капіталу.
В умовах ринкових відносин мета роботи підприємства полягає в одержанні прибутку. Прибуток забезпечує підприємству можливості самофінансування, задоволення матеріальних і соціальних потреб власника й працівників підприємства. Отже, одна з найважливіших складових частин фінансового аналізу - аналіз абсолютних та відносних фінансових показників.
До абсолютних фінансових результатів відносять показники виручки та прибутку, основні з них - сумарна виручка та чистий прибуток.
Показник "чистий прибуток" свідчить про ефективність маркетингової політики.
З точки зору аналізу абсолютних фінансових результатів найбільшої уваги потребує дослідження тенденції зміни показників "чистий прибуток" та "чистий дохід (виручка)". Ці показники характеризують відповідну суму коштів, отриманих від реалізації продукції та суму коштів, які залишаються на підприємстві після списання всіх витрат та здійснення податків та зборів.
Динаміка абсолютних показників наведена в табл. 2.4.
Таблиця 2.4 - Динаміка абсолютних показників, тис. грн..
|
Показники |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
Темп зростання, 2007-2003 рр., % |
|
|
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) |
48348 |
61017 |
55360 |
71362 |
61835 |
127,90 |
|
|
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг) |
42113 |
52860 |
46808 |
60590 |
52920 |
125,66 |
|
|
3. Валовий прибуток |
12761 |
11690 |
13218 |
8607 |
7611 |
59,64 |
|
|
4. Фінансовий результат від операційної діяльності |
3298 |
(771) |
2339 |
2510 |
2357 |
71,47 |
|
|
5. Балансовий прибуток |
3185 |
94 |
2520 |
2554 |
2536 |
79,62 |
|
|
6. Чистий прибуток |
2188 |
(1231) |
466 |
1251 |
796 |
36,38 |
На основі даних табл. 2.4 можна зробити висновок, що діяльність підприємства у 2003 та 2006 роках була найбільш прибутковою.
Стосовно 2004, 2005 та 2007 років можна сказати, .що ситуація погіршилась через різке зростання собівартості продукції та витрат на здійснення операційної діяльності. Так порівняно з 2003 роком собівартість продукції у 2004 році зросла на 40,26% та займала 77% від чистої виручки порівняно з 69% у 2003 році.
Співвідношення чистого доходу (виручки) та чистого прибутку характеризує відповідну тенденцію розвитку підприємства (рис. 2.2).
Рисунок 2.2 - Динаміка виручки від реалізації та чистого прибутку
Отже, наведена динаміка свідчить про те, що до 2004 року підприємство отримало найбільший прибуток. У період з 2005-2006 рр. зростання виручки від реалізації супроводжується зростанням чистого прибутку, але на менший відсоток, через велику собівартість продукції. Це позитивна тенденція в діяльності підприємства, головною ознакою якої є наявність стабільного прибутку, відставання якого від темпів росту виручки зумовлено накопиченням боргів минулих років та зростанням собівартості продукції. При проведенні аналізу необхідно визначити, наскільки ефективно використовувались всі ресурси, які забезпечили конкретний дохід. Для ефективного комплексного аналізу прибутковості використовується система відносних показників.
Показники рентабельності виступають своєрідним індикатором для залучення капіталу та успішного фінансування розвитку підприємства. Інвестори, власники та фінансові менеджери приділяють особливу увагу аналізу рентабельності підприємства. Ретельному вивченню підлягає використання різних активів, оскільки збільшення їхньої віддачі зменшує витрати підприємства.
Розрахунок показників рентабельності дозволяє з різних позицій оцінити прибутковість й ефективність господарської діяльності підприємства. Дані показники характеризують фінансові результати відносно отриманого доходу від реалізації, а також власного капіталу.
Показники рентабельності представлені у табл. 2.5.
Таблиця 2.5 - Показники рентабельності підприємства
|
Показник |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
1. Рентабельність продажу (%) |
7,83 |
-1,46 |
5,00 |
4,14 |
4,45 |
|
|
2. Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу (%) |
2,60 |
-0,67 |
2,23 |
2,50 |
2,33 |
|
|
3. Коефіцієнт рентабельності необоротних активів (%) |
3,98 |
-1,02 |
3,28 |
3,80 |
3,61 |
|
|
4. Рентабельність власного капіталу (%) |
2,61 |
-0,67 |
2,23 |
2,62 |
2,47 |
|
|
5. Рентабельність оборотного капіталу (%) |
7,52 |
-1,96 |
6,94 |
7,31 |
6,52 |
|
|
6. Чиста рентабельність власних коштів (%) |
1,73 |
-1,07 |
0,44 |
1,31 |
0,83 |
Проведемо детальніше аналіз отриманих показників.
Коефіцієнт рентабельності продаж характеризує змогу підприємства отримувати прибуток від продажу товару та визначає, який фінансовий результат (прибуток або збиток) отримує підприємство з однієї одиниці реалізованої продукції. Дані табл. 2.5. свідчать про те, що 2003 рік для підприємства був найбільш прибутковим, оскільки самі високі показники були в цьому році. У 2004 році підприємство отримало збиток від своєї діяльності за рахунок високої собівартості продукції, інших витрат та зменшення попиту на товари. У період з 2005-2007 рр. підприємство налагодило свою збутову політику, що показують значення коефіцієнтів.
Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу оцінює ефективність використання всього майна підприємства. Даний коефіцієнт аналогічно змінюється як і коефіцієнт рентабельності продаж, тобто 2004 рік характеризується від'ємним значенням через відсутність прибутку.
Коефіцієнт рентабельності необоротних активів показує ефективність використання основних засобів підприємства. Зростання цього коефіцієнта у 2003 та 2006 рр. свідчить про інтенсивний шлях розвитку підприємства, наприклад, про збільшення віддачі від кожної одиниці устаткування. Зменшення коефіцієнту в 2004-2005 рр. характеризує екстенсивний шлях розвитку підприємства, наприклад, збільшення кількості основних засобів, зменшення обсягів виробництва.
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу свідчить про ефективність вкладення власного капіталу в різні види активів. Даний показник свідчить, на скільки ефективно використовувався власний капітал, тобто який дохід отримало підприємство на одну грошову одиницю власних коштів. Слід зазначити, що у період з 2003 по 2007 рр. цей показник був практично однаковим, за винятком 2004 неприбуткового року, що свідчить про стабільне функціонування підприємства.
Коефіцієнт рентабельності оборотного капіталу показує ефективність використання оборотного капіталу. Зменшення цього показника у 2004 році може свідчити про наявність браку в готовій продукції, зменшення обсягу виробництва, великих витрат.
Для розрахунку коефіцієнта чистої рентабельності власних коштів використовується чистий прибуток, отриманий від виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності підприємства. Даний коефіцієнт оцінює, наскільки ефективно підприємство працювало не тільки у виробничій, а й у фінансових та інвестиційних напрямках. Значення цього показника зазвичай нижчі значень коефіцієнта рентабельності власного капіталу, але тенденції розвитку однакові.
Таким чином; можна зробити висновок, що підприємство працювало стабільно та прибутково, за винятком 2004 року, але рентабельність використання ресурсів підприємства знижується.
Така тенденція обумовлена тим, що на балансі підприємства знаходиться значна частина основних засобів, які не використовуються в процесі основної виробничої діяльності, про що свідчить зниження рентабельності всього капіталу. Оскільки обладнання підприємства в результаті тривалої експлуатації втратило свої якості і не оновлювалося, це вплинуло на зменшення віддачі від одиниці обладнання, тобто на рентабельність необоротних активів.
У 2007 році всі показники рентабельності зменшились за рахунок зростання собівартості продукції та інших витрат підприємства.
Наявність чистого прибутку в результаті діяльності підприємства характеризує прибутковість виробництва продукції, про що свідчить показник чистої рентабельності власних коштів, де за основу приймається чистий прибуток.
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства
У процесі взаємин підприємства із кредитною системою, а також з іншими організаціями постійно виникає необхідність у проведенні аналізу кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність - це здатність підприємства вчасно й повністю розрахуватися по своїм боргам.
Ліквідність балансу вказує, на можливість своєчасної виплати короткострокових і довгострокових зобов'язань за рахунок реалізації частини активів підприємства. Ліквідність балансу виражається у ступені покриття зобов'язань підприємства його активами, термін погашення яких у грошовому еквіваленті є приблизно однаковим.
Для визначення типу ліквідності балансу активи групуються за ступенем їх ліквідності й розташовуються в порядку їх зменшення: найбільш ліквідні активи; активи, які швидко реалізуються; активи, які повільно реалізуються; активи, які важко реалізуються.
Відповідно зобов'язання поділяються за термінами їх погашення і розташовуються в порядку збільшення термінів до сплати: найбільш термінові до сплати; короткострокові пасиви; довгострокові пасиви; постійні пасиви. Групування активів та пасивів наведено у табл. 2.6.
Таблиця 2.6 - Аналіз ліквідності балансу
|
Показник, тис. грн. |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
1. Найбільш ліквідні активи, Анл |
1853 |
1987,5 |
2427 |
2777 |
2312,5 |
|
|
2. Активи, які швидко реалізуються, Абр |
7669 |
8771,5 |
7348 |
9409 |
12689,5 |
|
|
3. Активи, які повільно реалізуються, Амр |
34192 |
28345 |
23845,5 |
22053 |
20968 |
|
|
4. Активи, які важко реалізуються, Авр |
82972,5 |
75475,5 |
71189 |
66064 |
65394 |
|
|
5. Найбільш термінові до сплати, Пнс |
14827,5 |
10028,5 |
5515 |
3705 |
5365,5 |
|
|
6. Короткострокові пасиви, Пкс |
1563,5 |
857,5 |
424 |
718 |
318,5 |
|
|
7. Довгострокові пасиви, Пдс |
465,5 |
459,5 |
224 |
211,5 |
185 |
|
|
8. Постійні пасиви, Пп |
109830 |
103234 |
98646,5 |
95669 |
95495 |
Згідно із методикою визначення типу ліквідності балансу, впродовж п'яти років баланс досліджуваного підприємства був відносно ліквідним, тобто за весь період зберігалася наступна ситуація (табл. 2.7).
Таблиця 2.7 - Співвідношення груп активів і пасивів балансу
|
Активи |
Відношення |
Пасиви |
|
|
Анл |
< |
Пнс |
|
|
Абр |
> |
Пкс |
|
|
Амр |
> |
Пдс |
|
|
Авр |
< |
Пп |
Визначений тип ліквідності свідчить про те, що підприємство не може розрахуватися з поточною заборгованістю, але спроможне покрити свої короткострокові зобов'язання. Слід зазначити, що підприємство зможе погасити короткострокову заборгованість при умові повернення дебіторської заборгованості, тобто питання погашення короткострокових зобов'язань є досить спірним.
Фінансовий стан підприємства у короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які характеризують можливість вчасного та в повному обсязі погашення заборгованості перед кредиторами.
Показники платоспроможності характеризують можливість підприємства покривати поточні та довгострокові зобов'язання за рахунок своїх активів. Цей показник оцінює вірогідність настання банкрутства. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його активи перевищують зовнішні зобов'язання.
Поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі по значенню. Але все ж таки існує різниця між ними, а саме: поняття ліквідності більш містке, від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. В той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, а й перспективний.
Коефіцієнти ліквідності несуть в собі інформацію про фінансову стійкість підприємства. Так, коефіцієнт проміжної ліквідності в значній мірі цікавить банківські установи та інші кредитні організації, а коефіцієнт абсолютної ліквідності важливий для постачальників товарів (робіт, послуг) та фінансових аналітиків підприємства.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити за рахунок своїх грошових коштів. Стосовно даного підприємства слід зазначити, що значення цього показника у 2003-2004 рр. не відповідало нормативному, яке признається на рівні 0,2-0,35. Тобто на грошові кошти підприємство не могло розраховувати. У період з 2005 по 2007 рр. ситуація покращилась і четверту частину заборгованості підприємство зможе виплатити за рахунок власних грошових коштів. Але слід зазначити, що у 2006 році значення коефіцієнту перевищувало норматив, що свідчить про надлишок грошових коштів та нераціональне їх використання.
Показники ліквідності представлено в табл. 2.8
Таблиця 2.8 - Показники ліквідності підприємства
|
Коефіцієнти ліквідності |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,05 |
0,08 |
0,33 |
0,60 |
0,34 |
|
|
2. Коефіцієнт проміжної ліквідності |
0,52 |
0,89 |
0,71 |
1,21 |
0,69 |
|
|
3. Коефіцієнт загальної ліквідності |
2,67 |
3,59 |
5,66 |
7,74 |
6,32 |
|
|
4. Чистий оборотний капітал |
27323 |
28218 |
27681,5 |
29816,5 |
30286 |
|
|
5. Поточні фінансові потреби |
26481,5 |
27282,5 |
25705,5 |
27145,5 |
28297,5 |
Коефіцієнт проміжної ліквідності визначає ступінь покриття поточних зобов'язань за рахунок дебіторської заборгованості та грошових коштів. Даний коефіцієнт показує змогу підприємства у разі зменшення його товарообороту покрити свої зобов'язання перед кредиторами. Спостерігається тенденція зростання коефіцієнта з 2004 року, що позитивно характеризує підприємство перед кредиторами, але цього недостатньо для виплати не тільки самих зобов'язань, а й відсотків по ним.
Коефіцієнт загальної ліквідності застосовується в тому випадку, коли необхідно оцінити зміни фінансової ситуації на підприємстві в розрізі ліквідності, а також при виборі кредиторами найбільш надійного партнера з великої кількості потенційних партнерів на основі звітності. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує платіжні можливості підприємства при умові не тільки вчасного погашення дебіторської заборгованості та реалізації готової продукції, але й продажу в разі необхідності інших елементів оборотних активів.
З 2004 року підприємство значно зменшило свою кредиторську заборгованість та отримало кошти від дебіторів, що позитивно вплинуло на показники ліквідності.
Динаміка коефіцієнтів ліквідності представлені на рис. 2.3.
Рисунок 2.3 - Динаміка коефіцієнтів ліквідності
Таким чином, з наведеного рисунку можна зробити висновок, що показники ліквідності тільки у 2006 році повністю відповідали нормативним значенням. Однак, стосовно коефіцієнта загальної ліквідності то, з однієї сторони, дуже високий його рівень є позитивним фактором для кредиторів та потенційних інвесторів, але, з іншої сторони такого високий рівень може свідчити про те, що на підприємстві надлишкові фінанси перетворюються у надлишкові оборотні кошти. На підприємстві чітко видно, що оборотний капітал фінансується за рахунок власного капіталу, тому такий високий рівень ліквідності.
Детального аналізу потребують окремі показники ліквідності: чистий оборотний капітал та поточні фінансові потреби. Чистий оборотний капітал потрібен підприємству для підтримки нормального виробничого циклу, оскільки характеризує яку частину коштів підприємство може направити на виробничі потреби без загрози невиконання фінансових зобов'язань. У період з 2003-2007 рр. величина оборотних коштів перевищує величину кредиторської заборгованості. Це означає, що підприємство може не тільки вчасно виплатити свою заборгованість, а й має достатньо коштів для проведення поточної діяльності та розширення в майбутньому.
Стосовно поточних фінансових потреб можна сказати, що величина фінансових потреб повністю може бути забезпечена за рахунок власних оборотних коштів, які залишилися на рахунках після виплати поточних зобов'язань, тобто на підприємстві для досягнення максимального фінансового факту та прибутку використовується політика приведення величини поточних фінансових потреб до величини чистого оборотного капіталу.
На рис. 2.4 наведена динаміка цих показників.
Рисунок 2.4 - Динаміка чистого оборотного капіталу та поточних фінансових потреб
На даній діаграмі можна спостерігати зростання величини чистого оборотного капіталу, але слід зазначити, що наявність великої різниці між чистим оборотним капіталом та поточними фінансовими потребами свідчить про надлишок оборотних коштів, які необхідно ефективно направити у виробництво.
Політика управління оборотним капіталом спрямована, з однієї сторони, на відносне скорочення поточних фінансових потреб за допомогою прискорення оборотності оборотних коштів: контролем за дебіторами, використанням векселів, факторингу, диверсифікованістю постачальників товарів та послуг. З іншого боку, політика управління складається в нарощуванні власних оборотних коштів шляхом довгострокових запозичень, розподілу певної частини чистого прибутку на розвиток.
Основна проблема управління оборотним капіталом полягає в тому, що ці два її аспекти підкоряються різним факторам: величина й динаміка поточних фінансових потреб залежать від виручки, а величина й динаміка власних оборотних коштів визначаються політикою інвестицій у власні активи та фінансовою стратегією формування постійних пасивів підприємства.
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів й інвесторів.
Структура капіталу, яка використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної й інвестиційної його діяльності, активно впливає на кінцеві результати діяльності.
Застосування аналізу структури капіталу визначає ступінь захищеності кредиторів та інвесторів, оскільки даний аналіз характеризує співвідношення власних та залучених коштів підприємства.
Визначення оптимальної структури капіталу є першочерговим питанням. В фінансовій літературі оптимальною вважається така структура капіталу, яка дає змогу покривати усі залучені кошти та відсотки за рахунок власних коштів. Оптимальна структура капіталу забезпечує компроміс між вигодами від використання позичкового капіталу з метою оптимізації оподаткування, вигодами від зменшення рентоорієнтованої поведінки менеджерів і витратами, обумовленими ризиком можливих фінансових ускладнень, витратами, обумовленими наявністю конфлікту інтересів між власниками і кредиторами. Розрахунок коефіцієнтів структури капіталу представлено в табл. 2.9.
Таблиця 2.9 - Показники структури капіталу підприємства
|
Показник |
2003 рік |
2004 рік |
2005 рік |
2006 рік |
2007 рік |
|
|
1. Коефіцієнт автономії |
0,996 |
0,996 |
0,997 |
0,953 |
0,942 |
|
|
2. Коефіцієнт фінансової залежності |
0,129 |
0,095 |
0,056 |
0,046 |
0,059 |
|
|
3. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами |
0,799 |
0,995 |
1,468 |
1,352 |
1,444 |
Динаміка коефіцієнтів структури капіталу наведена на рис. 2.5.
Рисунок 2.5 - Динаміка коефіцієнтів структури капіталу
Отже, наведене порівняння показує, що усі показники структури капіталу підприємства відповідають нормативним значенням. Коефіцієнт фінансової залежності менше одиниці, коефіцієнт автономії більше 0,5, а коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами більше одиниці.
Коефіцієнт автономії характеризує незалежність фінансового стану господарюючого суб'єкту від залучених коштів. На даному підприємстві значення цього показника перевищують нормативне значення, що свідчить про значну ступінь незалежності у прийнятті фінансових рішень, про низький рівень ризику фінансових проблем у майбутньому та наявність гарантій погашення підприємством своїх зобов'язань.
Коефіцієнт фінансової залежності мас прямий зв'язок з першим показником, оскільки характеризує наскільки підприємство залежить від кредиторів. У нашому випадку значення показника мінімальні, тому що підприємство забезпечує свою діяльність та свої зобов'язання власними коштами.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами допомагає визначити частину власних коштів, які підприємство виділило на придбання оборотних активів. У 2003 та 2004 рр. цей показник свідчив про те, що підприємство не могло забезпечити не тільки придбання оборотних активів, а й основних засобів. З 2005 по 2007 рр. фінансовий стан підприємства значно покращився і в розпорядженні підприємства з'явився надлишок власних коштів.
Таким чином, структура капіталу досліджуваного підприємства є стабільною та надійною для потенційних інвесторів та кредиторів.
2.3 Аналіз ефективності використання оборотних коштів підприємства
Оборотні кошти займають важливе місце в структурі витрат підприємства. В умовах нестабільної економіки та великої інфляції ця категорія витрат потребує підвищеної уваги з боку відповідних служб підприємства. Метою даного аналізу є розрахунок основних показників використання оборотних коштів підприємства як у цілому, так і по його елементах, аналізу ефективності їх використання, а також розрахунок вивільнення (залучення) оборотних коштів.
Для аналізу елементів оборотних коштів дані балансу необхідно звести до більш простого виду, а саме підсумувати складові дебіторської заборгованості (за товари, роботи та послуги, термін оплати яких ще не настав; за товари, роботи та послуги, не оплачені вчасно; резерв сумнівних боргів; по отриманих векселях; по податкових розрахунках; по бюджету; по персоналу та інших операціях; по виданих авансах; з іншими дебіторами) і грошові кошти (каса, розрахунковий рахунок, валютний рахунок, інші грошові кошти). Склад оборотних коштів за 2003-2007 роки наведено в табл. 2.10.
Зміни оборотних коштів порівняно з обсягами реалізації приведено на рис. 2.6, на якому можна побачити, що оборотні кошти на протязі 2003-2007 років перевищували обсяги реалізованої продукції. Це дозволяє зробити висновок щодо ефективності використання цієї категорії витрат на підприємстві.
Рисунок 2.6 - Динаміка обсягів оборотних коштів та реалізованої продукції
Таблиця 2.10 - Склад оборотних коштів "Приладобудівного заводу ім. Т.Г.Шевченко"
|
Елемент оборотниx коштів |
2003 рік |
2004 рік |
Зміна |
2005 рік |
Зміна |
2006 рік |
Зміна |
2007 рік |
Зміна |
||||||||||
|
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
абс. |
% |
||
|
1. Виробничі запаси |
5238 |
16,18 |
5152,5 |
13,22 |
-85,5 |
-1,63 |
3863 |
13,49 |
-1289,5 |
-25,03 |
2750.5 |
8,02 |
-1112.5 |
-28,80 |
3325 |
9,2 |
574,5 |
20,89 |
|
|
2. Незавершене виробництво |
6485,5 |
20,03 |
9222 |
23,65 |
2737 |
42,19 |
13449,5 |
29,5 |
4227,5 |
-45,8 |
13864 |
40,41 |
414,5 |
3,08 |
10510 |
29,08 |
3354 |
-24,19 |
|
|
5. Готова продукція |
11005 |
33,98 |
13536 |
34,73 |
2531 |
23,00 |
6264 |
21,87 |
-7272 |
-53,72 |
5343 |
15,57 |
-921 |
-14,70 |
6722 |
18,6 |
1379 |
25,81 |
|
|
4. Дебіторська заборгованість |
7261,5 |
22,42 |
8630,5 |
22,14 |
1369 |
18,85 |
7348 |
25,65 |
-1282,5 |
-14,86 |
9409 |
27,42 |
2061 |
28,05 |
12693 |
35.12 |
3284 |
34,90 |
|
|
5. Витрати майбутніх періодів |
90 |
0,28 |
33,5 |
0,09 |
-56,5 |
62,78 |
37,5 |
0,13 |
4 |
11,94 |
86,5 |
0,25 |
49 |
130,67 |
185 |
0,56 |
98,5 |
113,87 |
|
|
6. Грошові кошти |
1853 |
5,72 |
1987,5 |
5,1 |
134,5 |
7,26 |
2427 |
8,47 |
439,5 |
22,11 |
2777 |
8,09 |
350 |
14,42 |
2312,5 |
6,3 |
-464,5 |
-16,73 |
|
|
7. Товари |
449,5 |
1,39 |
423,5 |
1,09 |
-26 |
-5,78 |
255 |
0,89 |
-168,5 |
-39,79 |
79,5 |
0,23 |
-175,5 |
-68,82 |
388.5 |
1,1 |
309 |
388,68 |
|
|
Усього |
32382,5 |
100 |
38985,5 |
100 |
6603 |
21,11 |
33644 |
100 |
53341,5 |
-53,50 |
34309,5 |
100 |
665,5 |
63,89 |
36136 |
100 |
1826,5 |
543,23 |
Слід зазначити, що обсяги реалізованої продукції змінювалися прямо пропорційно обсягам оборотних коштів, але на підприємстві існують залишки оборотних коштів.
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Кок) розраховується відношенням величини обсягу реалізованої продукції (РП) до вартості оборотних коштів підприємства (ОК) за розрахунковий період. Цей показник інформує про те, скільки разів оборотні кошти обернулися за розрахунковий проміжок часу. За інших рівних умов максимізація цього показника свідчить про позитивні тенденції у використанні оборотних коштів підприємства.
Кок = РП : ОК (2.1)
Кок (03) = 29113 : 32382,5 = 0,90;
Кок (04) = 36860 : 38985,5 = 0,95;
Кок (05) = 30808 : 33644 = 0,92;
Кок (06) = 31590 : 34309,5 = 0,92;
Кок (07) = 35920: 36136 =0,99.
За аналізований період коефіцієнт оборотності оборотних коштів свідчить про те, що оборотні кошти не здійснили повний цикл виробництва та кругообігу, що зумовлено особливостями виробничого циклу.
На рис. 2.7 наведено порівняння динаміки коефіцієнту оборотності та величини реалізованої продукції.
Як видно з рис. 2.7 кут нахилу лінії тренда коефіцієнта оборотності стосовно горизонтальної осі більше, ніж кут нахилу лінії реалізованої продукції. Тобто оборотність оборотних коштів зростала швидше ніж обсяг реалізованої продукції.
Показник тривалості одного обороту оборотних коштів (Док) обчислюється відношенням тривалості розрахункового періоду в днях (Т) на коефіцієнт оборотності оборотних коштів.
Рисунок 2.7 - Динаміка коефіцієнту оборотності і обсягу реалізації продукції
Цей показник інформує про те, за скільки днів оборотні кошти підприємства зроблять свій повний оборот:
Док = Т : Кок (2.2.)
Док (03) = 365 : 0,90 = 405,99 (днів);
Док (04) = 365 :0,95 = 386,05 (днів);
Док (05) = 365 : 0,92 = 398,60 (днів);
Док (06) = 365 : 0,92 = 396,42 (днів);
Док (07) = 365 : 0,99 = 367,19 (днів).
За результатами розрахунків можна зробити висновок, що у 2007 році спостерігалося найбільш ефективне використання оборотних коштів, оскільки сама менша тривалість обороту. Це також відображається на значенні коефіцієнта оборотності та обсягу реалізованої продукції. Графічно тривалість обороту оборотних коштів зображена на рис. 2.8.
Рисунок 2.8 - Тривалість оборотних коштів
Скорочення тривалості обороту у 2007 році пов'язано із зростанням обсягу реалізованої продукції, тобто завдяки високому попиту на продукцію коефіцієнт оборотності оборотних коштів також зріс.
Що стосується співвідношення розмірів товарної продукції та оборотних коштів за період з 2003 по 2007 рр., то на рис 2.9 показана динаміка даних величин.
Наведена динаміка свідчить, що розмір оборотних коштів перевищував обсяги товарної продукції у 2004 та 2006 роках. Така ситуація вказує на нераціональне використання оборотних коштів. Однією з причин такого положення є неповне завантаження виробничих потужностей підприємства і тривалий виробничий цикл. Можливими шляхами оптимізації використання оборотних коштів може бути пошук нових замовників або ж зменшення оборотних коштів. Як видно з табл. 2.10, найбільш великими елементами оборотних коштів є незавершене виробництво, готова продукція та дебіторська заборгованість.
Рисунок 2.9 - Динаміка оборотних коштів та товарної продукції
Показник капіталомісткості товарної продукції по оборотних коштах ОКЕ обчислюється відношенням величини оборотних коштів підприємства (ОК) до обсягу товарної продукції (ТП).
ОКЕ = ОК : ТП (2.3.)
ОКЕ (03) - 32382,5 : 33124 = 0,978;
ОКЕ (04) = 38985,5 : 36875 = 1,057;
ОКЕ (05) = 33644 : 34695 = 0,97;
ОКЕ (06) = 34309,5 : 32256 = 1,064;
ОКЕ (07) = 36136 : 38123 = 0,948.
Капіталомісткість товарної продукції по оборотних коштах за досліджуваний період знизилася до 0,948. Це свідчить про те, що кожна одиниця товарної продукції випускалася з меншими витратами оборотних коштів. Тобто для виробництва кожної гривні товарної продукції підприємство витратило у 2007 році 0,948 гривень оборотних коштів.
Для проведення більш детального аналізу ефективності використання оборотних коштів у ракурсі економічних показників можна запропонувати розглядати економічні показники як вершину піраміди аналізу (рис. 2.10) [76].
Рисунок 2.10 - Піраміда розширеного аналізу використання оборотних коштів підприємства
Далі оцінимо ефективність використання оборотних коштів за допомогою індексного методу. В основі цього методу лежить економічний закон росту продуктивності праці, який представлений у вигляді відношення всіх видів ресурсів і витрат до кінцевих виробничих результатів діяльності.
ТПд : ТПб > ОКд : ОКб, (2.4)
де ТПд, ТПб - відповідно товарна продукція у досліджуваному та базовому
ОКд, ОКб - відповідно величина оборотних коштів у досліджуваному та базовому періодах.
Індекс будь-якого показника (Іп) розраховується таким чином:
Іп = Пр : Пб, (2.5)
де Пр, Пб - відповідно величина розрахункового й базового показників.
Алгоритм якісного аналізу ефективності використання оборотних коштів при однокроковому аналізі пропонується такий:
Е = Іок : Ітп, (2.6)
де Іок, Ітп - відповідно індекси оборотних коштів й обсягу товарної продукції за інтервал часу, що аналізується.
Визначимо, чи підвищилася ефективність використання оборотних коштів (Е) підприємства за період з 2003 рр. по 2007 рр. Для цього необхідно розрахувати індекси показників: реалізованої продукції (Ірп), оборотних коштів (Іок), товарної продукції (Ітп).
Дані розрахунків наведені в табл. 2.11.
Таблиця 2.11 - Показники ефективності використання оборотних коштів
ПоказникРоки |
Ірп |
Іок |
Ітп |
Е |
|
|
2003-2004 |
1,27 |
1,20 |
1,11 |
1,08 |
|
|
2004-2005 |
0,84 |
0,86 |
0,94 |
0,92 |
|
|
2005-2006 |
1,03 |
1,02 |
0,93 |
1,10 |
|
|
2006-2007 |
1,14 |
1,05 |
1,18 |
0,89 |
За досліджуваний період темпи росту товарної продукції та оборотних коштів були практично на одному рівні, що вплинуло на ефективність використання оборотних коштів. У періоди 2003-2004 рр. та 2005-2006 рр. темпи росту оборотних коштів перевищували темпи росту товарної продукції, тому значення ефективності перевищували 1, що свідчить про неефективне використання оборотних коштів. Оскільки значення Е на протязі 2004-2005 рр. та 2006-2007 рр. менше 1, то можна позитивно оцінити використання оборотних коштів. При цьому кожна одиниця товарної продукції вироблялася з меншими, чим у базових умовах, ресурсами, що авансуються для створення запасів, які забезпечують у свою чергу безперебійність виробництва і реалізацію продукції.
Далі проаналізуємо ефективність використання оборотних коштів окремо по елементах.
У табл. 2.12 представлені значення показників ефективності, таких як:
Евз - ефективність використання виробничих запасів;
Енв - ефективність використання незавершеного виробництва;
Егп - ефективність використання готової продукції;
Едз - ефективність використання дебіторської заборгованості;
Евмп - ефективність використання витрат майбутніх періодів;
Егк - ефективність використання грошових коштів;
Етов - ефективність використання товарів.
Таблиця 2.12 - Показники ефективності використання елементів оборотних коштів
ПоказникРоки |
Евз |
Енв |
Егп |
Едз |
Евмп |
Егк |
Етов |
|
|
2003-2004 |
0,88 |
1,28 |
1,10 |
1,07 |
0,33 |
0,96 |
0,85 |
|
|
2004-2005 |
0,80 |
1,55 |
0,49 |
0,90 |
1Л9 |
1,30 |
0,64 |
|
|
2005-2006 |
0,77 |
1,11 |
0,92 |
1,38 |
2,48 |
1,23 |
0,34 |
|
|
2006-2007 |
1,02 |
0,64 |
1,06 |
1,14 |
1,81 |
0,70 |
4,13 |
Критерієм ефективності є таке значення показника, коли Е не перевищує 1, отже, з даних таблиці видно, що за досліджуваний період на підприємстві ефективно використовувались незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та дебіторська заборгованість. Слід зазначити, що в абсолютному розмірі зросла дебіторська заборгованість, що свідчить про вимивання коштів з обороту. У період з 2004 рр. по 2006 рр. всі елементи оборотних коштів, за винятком незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та грошових коштів використовувалися ефективно. Дуже великим значенням (4,13) характеризується ефективність використання товарів у 2006-2007 рр., що свідчить про неефективне використання. Цьому сприяло збільшення товарів майже у три рази, тобто підприємству необхідно переглянути свою збутову політику.
Таким чином, можна зробити висновок, що підприємству необхідно ретельно підходити до визначення розмірів елементів оборотних коштів, що буде якісно впливати на ефективність їхнього використання.
Оскільки темпи росту реалізованої продукції перевищували темпи росту оборотних коштів, то на підприємстві була вивільнена визначена кількість оборотних коштів. Абсолютне вивільнення оборотних коштів являє собою скорочення потреби в оборотних коштах порівняно з попереднім періодом при одночасному збільшенні обсягу виробництва. Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли в результаті поліпшення їхнього використання підприємство з тією ж сумою оборотних коштів або з незначним ростом у плановому році значно збільшує обсяг виробництва.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів може бути визначене за формулою при дотриманні наступних обмежень:
Докабс = ОК2 - ОК1; ОК2 < ОК1; РП1 < РП2, (2.7)
де Докабс - величина абсолютного вивільнення оборотних коштів;
ОК2, ОК1 - величина оборотних коштів відповідно в базовому й порівняльному періодах.
За досліджуваний період на підприємстві абсолютного вивільнення не відбулося, тому що не дотримуються визначені обмеження.
Відносне вивільнення оборотних коштів відбувається у випадку прискорення оборотності й може бути визначене за формулою:
ДОКВІДН = РП2 (Д2 - Д1) : Т, (2.8)
де ДОКВІДН - відносне вивільнення оборотних коштів;
РП2 - обсяг реалізації продукції в порівняному періоді;
Д2, Д1 - тривалість одного обороту в днях у базовому і порівняному періодах;
Т - кількість днів у році.
На рис. 2.11 представлено вивільнення або залучення оборотних коштів за період 2003-2007 років.
Рисунок 2.11 - Наявність вивільнених або залучених оборотних коштів
Наведені на рис. 2.11 дані свідчать про відносне вивільнення у таких періодах: 2003-2004 рр. - 2013,67 тис. грн., 2005-2006 рр. - 187,81 тис. грн., 2006-2007 рр. - 2876,55 тис. грн.
Визначене вивільнення оборотних коштів відбулося за рахунок прискорення оборотності, про що свідчить збільшення коефіцієнта оборотності та скорочення тривалості виробничого циклу у відповідних роках.
Для зіставлення потреб підприємства в оборотних коштах з урахуванням темпів росту реалізації продукції пропонується формула розрахунку обсягу вивільнених (залучених) оборотних коштів:
Вок = ОК2 - ОК1 Ірп, (2.9.)
де Ірп - індекс реалізованої продукції.
Наведений далі рис. 2.12 показує динаміку зменшення (збільшення) потреби підприємства в оборотних коштах.
Рисунок 2.12 - Динаміка зміни потреби підприємства в оборотних коштах
Як випливає з розрахунку, з урахуванням темпів росту реалізованої продукції відбулося зменшення потреби в оборотних коштах у таких періодах: 2003-2004 рр. - 2140,27 тис. грн., 2005-2006 рр. - 343,82 тис. грн., 2006-2007 рр. - 2976,83 тис. грн.
Подобные документы
Сутність та класифікація оборотного капіталу, структура джерел його формування. Розробка структурно-функціональної моделі процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Оцінка фінансового важеля для джерел фінансування потреби в оборотних коштах.
дипломная работа [579,8 K], добавлен 28.02.2011Сутність оборотного капіталу, його значення в системі управління фінансами підприємства. Особливості формування та використання оборотного капіталу торговельних підприємств. Аналіз стану оборотних активів і джерел їх авансування на прикладі ТОВ "АД Шина".
дипломная работа [689,5 K], добавлен 14.10.2014Роль оборотного капіталу підприємства. Зміст процесу управління оборотним капіталом. Вдосконалення методів планування показників та аналіз процесу управління оборотним капіталом на підприємстві. Відмінності між основним та оборотним капіталом за Смітом.
дипломная работа [125,7 K], добавлен 14.11.2011Суть, економічна природа і система управління оборотного капіталу. Аналіз і оцінка впливу системи управління оборотним капіталом на фінансовий стан ВАТ "Полтавський тепловозоремонтний завод". Напрямки вдосконалення системі управління оборотним капіталом.
дипломная работа [267,7 K], добавлен 12.09.2010Сутність фінансового капіталу підприємства та його роль в забезпеченні ефективної діяльності підприємства. Методичні підходи до управління капіталом підприємства та його структурою. Критерії та показники оцінки ефективності управління капіталом.
курсовая работа [401,2 K], добавлен 10.06.2002Економічна сутність, функції та джерела формування оборотного капіталу підприємства. Методика планування та показники ефективності використання оборотного капіталу. Оцінка складу та структури оборотного капіталу підприємства та джерела їх формування.
курсовая работа [96,6 K], добавлен 29.12.2014Теоретико-методичні засади і практичні рекомендації з удосконалення механізму управління формуванням капіталу виноробних підприємств Південного регіону України. Економіко-математична модель оптимізації управління капіталом виноробного підприємства.
автореферат [49,9 K], добавлен 11.04.2009Поняття капіталу, його структура, загальна характеристика. Особливості позичкового капіталу, основні недоліки. Основний напрям діяльності ВАТ "Електромотор", аналіз фінансового стану, джерела формування майна. Формування оптимальної структури капіталу.
курсовая работа [181,2 K], добавлен 16.04.2012Класифікація виробничого капіталу з урахуванням його особливостей у сільському господарстві. Визначення сучасного рівня забезпеченості сільського господарства виробничим капіталом, джерел його формування та впливу факторів на ефективність використання.
автореферат [36,0 K], добавлен 11.04.2009Теоретичні засади структури капіталу підприємства. Види капіталу підприємства, його кругообіг. Поняття структури капіталу: будова, складові частини, особливості обертання у виробництві. Вплив різних форм капіталу на фінансування підприємства.
курсовая работа [143,8 K], добавлен 02.11.2007
