· комплексне реформування системи соціально-трудових відносин та істотне підвищення оплати праці;

· встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних громадян та вище з метою забезпечення кваліфікаційного зростання й розвитку творчого потенціалу, підвищення конкурентоспроможності національної робочої сили, відновлення відтворювальної функції оплати праці;

· підвищення залежності заробітної плати від зростання обсягів виробництва і підвищення його рентабельності на основі широкого застосування й ефективного використання різних (внутрішніх і зовнішніх) джерел інвестиційного розвитку, відновлення стимулюючої функції оплати праці;

· підвищення питомої ваги оплати праці у ВВП, у структурі виробництва, зменшення податкового тиску на підприємство та фонд оплати праці, відновлення регулюючої функції оплати праці;

· забезпечення реального зростання заробітної плати працівників відповідно до конкретних результатів їх роботи, рівня кваліфікації і професіоналізму та пов'язаного з цим удосконалення механізму договірного регулювання оплати праці на підприємствах і організаціях на основі тарифних угод і колективних договорів, що пов'язують рівень заробітної платні з показниками ефективності праці;

· відновлення на підприємствах нормування праці за допомогою розробки й упровадження науково-обґрунтованих норм і нормативів. Держава повинна здійснювати функції організації та регулювання науково-методичних розробок з нормування праці, що мають рекомендаційний характер;

· підсилення стимулюючої функції оплати праці в госпрозрахунковій сфері, розвиток економічної активності працівників, підвищенні ефективності виробництва шляхом уведення в дію системи мінімальних гарантій залежно від кваліфікації тих, що працюють на основі погодинної оплати праці, єдиної тарифної сітки, колективних договорів і тарифних угод для забезпечення диференціації оплати праці;

· упровадження механізму тарифного регулювання заробітної плати в бюджетній сфері, передбачивши при цьому поступове наближення розмірів оплати працівників цієї сфери до її рівня у виробничій сфері.

Дослідження державного регулювання оплати праці дає змогу стверджувати, що проблема вдосконалення механізму державного регулювання оплати праці є нагальною в системі соціально-економічних відносин не тільки тому, що стосується інтересів основної частини населення країни, але й у зв'язку з тим, що впливає на всі параметри ринку праці України.

Досліджуючи сучасні важелі державного механізму регулювання доходів населення, варто звернути увагу на те, що вони склалися, формувалися в кризовий період, період початку переходу до ринкових відносин. Сучасні умови розвитку економіки повинні спричинити впровадження нових, ефективніших механізмів у системі соціально-економічних відносин.

Таким чином, удосконалювати механізм державного регулювання оплати праці в Україні необхідно поступово, а саме, на першому етапі реформування - шляхом запровадження чіткої економічно обґрунтованої правової моделі мінімальної заробітної плати та ефективної тарифної системи, на другому етапі - шляхом удосконалення податкового законодавства у сфері оплати праці, що дозволить підвищити не тільки добробут населення, а й допоможе підвищити рівень економічного розвитку держави в цілому.

Отже, державне регулювання доходів полягає у перерозподілі їх через Державний бюджет за допомогою диференційованого оподаткування різних груп одержувачів доходів і соціальних виплат. Таке регулювання сприяє підвищенню доходів незаможних, створює умови для усунення диспропорцій, пов'язаних з неоднаковими виробничими факторами регулювання зайнятості, зниження соціальної напруженості тощо.

Висновки

В умовах ринкової трансформації економіки істотно знижується життєвий рівень населення. Спад виробництва і вимушена неповна зайнятість та безробіття, відсутність законодавчих важелів впливу спричинили зменшення доходів населення. Більшість домогосподарств неспроможна задовольняти життєві потреби, не кажучи вже про заощадження.

Доходи населення - це сукупність грошових і натуральних коштів, що формуються за рахунок праці працівника і інших джерел та призначені для підтримки фізичного, морального, економічного і інтелектуального стану людини на певному рівні задоволення його потреб.

З метою підвищення ефективності державної політики доходів необхідним є її спрямування не лише на доходи населення, але й на умови їх формування, зокрема на сферу функціонування малого та середнього бізнесу, стан ринку праці, рівень споживчих цін, рівень монополізації економіки, продуктивність праці та інших факторів виробництва. В контексті розширеного трактування об'єкту регулювання доходів населення потребує вдосконалення класифікація інструментів політики доходів шляхом виділення засобів прямого та опосередкованого впливу на доходи населення, так і на чинники, що їх визначають.

Ефективними моделями застосування окремих інструментів державного регулювання доходів населення в сфері встановлення мінімальної заробітної плати доцільним є: розподіл функцій між центральними та регіональними органами управління із врахуванням інтересів усіх сторін соціального партнерства; її диференціювання за регіонами, галузями, групами професій та кваліфікацією; узгодження її рівня із вартістю життя, середньою заробітною платою, продуктивністю праці, інфляцією та безробіттям, що створює автоматичні стабілізуючі механізми.

У сфері індексації доходів необхідним є: поєднання законодавчих механізмів в бюджетній сфері з регулюванням на мікрорівні шляхом закріплення умов індексації заробітної плати найманих працівників у колективних договорах; встановлення порогу індексації; застосування пропорційної або фіксованої індексації з метою зменшення диференціації реальних доходів населення.

В сфері оподаткування доходів населення доцільно застосовувати пропорційно-прогресивну форму з високими податковими ставками та розгалуженою системою пільг, що забезпечує більш повне врахування принципу соціальної справедливості.

В сфері соціального захисту набувають поширення страхові принципи, при цьому інтенсивно зростає роль недержавних форм пенсійного забезпечення.

Раціоналізація механізму державного регулювання доходів населення потребує не лише вдосконалення сучасного інструментарію, але й розширення його традиційної моделі шляхом включення до об'єкту умов формування первинних доходів.

Дослідження сучасного стану політики доходів в Україні підтвердило необхідність радикального реформування оплати праці найманих працівників в напрямку вирішення проблеми заниження її рівня та узгодження із продуктивністю. Проведення такої реформи вимагає:

- встановлення відповідності мінімальної заробітної плати рівню мінімальних життєвих потреб населення виходячи із можливостей економічного зростання та запровадження її погодинної форми, яка найбільш повно виконує економічну стимулюючу функцію;

- запобігання виникненню заборгованості з виплат заробітної плати шляхом надання їй статусу першочергового платежу на підприємствах, запровадження штрафних санкцій у разі несвоєчасної її виплати, а також встановлення системи примусової сплати відсотків роботодавцем найманим працівникам за період її затримки;

- відновлення купівельної спроможності заробітної плати найманих працівників на основі усунення диспропорцій між змінами заробітної плати та цінами шляхом забезпечення ефективної реалізації механізму індексації;

- формування принципово нових підходів до організації виробничих процесів, які повинні бути спрямовані на трансформацію структури собівартості продукції та підвищення в ній частки заробітної плати за рахунок використання нових прогресивних технологій. В умовах дефіцитності фінансових ресурсів в країні реалізація такого завдання потребує створення економічних стимулів для підприємців, як, наприклад, шляхом використання запропонованого понижуючого коефіцієнту (k) щодо ставки податку на прибуток, який пов'язує зміну прибутку підприємства з динамікою питомої ваги витрат на оплату праці та продуктивності праці.

Проведене дослідження засвідчило, що стимулювання випереджального зростання витрат на оплату праці порівняно з прибутком підприємства шляхом надання можливості сплачувати податок на прибуток за зниженою на цей коефіцієнт ставкою забезпечуватиме підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва, а втрати податкових надходжень держави відшкодовуватимуться за рахунок податків на заробітну плату та розширення платоспроможного попиту.

Узгодження зростання оплати праці із детінізацією виробничої діяльності, зокрема шляхом зменшення стримуючого впливу надмірного податкового навантаження на основне джерело формування інвестиційних ресурсів та фонду оплати праці на підприємствах - додану вартість. Українськими вченими обґрунтовано доцільність використання пільги у сплаті податку на додану вартість, яка стимулюватиме підприємства до підвищення рівня заробітної плати. Механізм її використання полягає в тому, що у випадку зростання фонду оплати праці на визначений відсоток підприємству надається можливість сплачувати ПДВ за пільговою ставкою. На основі оцінки соціально-економічних наслідків запровадження такого заходу позитивний ефект створюватиметься не лише для населення та підприємств, але і для держави. Найбільш очевидним є виграш підприємства, який полягає у збільшенні його прибутковості та уповільненому зростанні сукупних податкових платежів.

Стабільне підвищення рівня оплати праці, незважаючи на неминуче зростання цін, забезпечуватиме збільшення реальних доходів населення і, на цій основі, - підвищення рівня життя населення. У ринковій економіці держава виконує низку функцій, однією з яких є забезпечення справедливості, а серед завдань економічної політики держави - досягнення справедливого розподілу доходів та економічної справедливості. Державне регулювання доходів населення - дуже важливий напрям соціально-економічної політики, він має охоплювати всі верстви населення, сприяти зростанню його реальних доходів.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР // Відом. Верховної Ради України. - 1995. - № 17. - Ст. 121.

2. Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI

3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-VI.

4. Валецька О. В. Правове регулювання оплати праці: автореф. дис. канд. юрид. наук / Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2011. - 20 с.

5. Галушка З. І. Нова роль держави в сучасній економіці: соціосинергетичний погляд// Економіка та держава. - 2011. - № 1. - с. 103-106

6. Дієсперов В. До проблеми реформування заробітної плати / В. Дієсперов // Україна: аспекти праці. - 2009. - № 4. - С. 18 - 22.

7. Лігум Ю. Удосконалення державного регулювання оплати праці / Ю. Лігум, Г. Куліков // Україна: аспекти праці. - 2009. - № 2. - С. 6 - 8.

8. Меленюк В. О. Вдосконалення механізмів державного регулювання  соціального розвитку України// Економіка та держава. - 2009. - № 2.- с. 103-106

9. Ярош Н. П. Державна політика у сфері заробітної плати / Енциклопедія державного управління: у 8 т. / - К.: НАДУ, 2011. Т. 4: Галузеве управління. - 2011. - 648 с.

10. Рамський А.Ю. Інвестиційний потенціал заощаджень фізичних осіб та механізми його реалізації // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 5(103). - С.172-178.

11. Суха М., Сухий О. Стан та перспективи залучення іноземних інвестицій в економіку України// Кредоінвест. - 2011, № 4.

Размещено на Allbest.ru