Дослідження рівня життя населення

Економічна сутність, види та джерела формування доходів населення. Доходи та рівень життя населення в системі економічних категорій. Вдосконалення державної політики регулювання рівня життя та доходів населення: світовий досвід та вітчизняна практика.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.09.2013
Размер файла 59,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дослідження рівня життя населення є завжди актуальною темою, оскільки стосується безпосередньо основних пріоритетів суспільного розвитку людської цивілізації.

Рівень життя населення як соціально-економічна категорія являє собою рівень і ступінь задоволення потреб людей у матеріальних благах, побутових і культурних послугах. Тому аналіз життєвого рівня населення дає можливість визначити основні напрямки вдосконалення соціально-економічної політики держави.

На сучасному етапі розвитку економіки України проблеми рівня життя населення і фактори, що визначають його динаміку стають дуже важливими. Від їхнього вирішення багато в чому залежить спрямованість і темпи подальших перетворень у країні й у кінцевому рахунку політична, а отже, й економічна стабільності в суспільстві. Вирішення цих проблем вимагає чіткої політики, виробленої державою, центральним моментом якої була б людина, її добробут, фізичне і соціальне здоров'я. Саме тому всі перетворення, що так чи інакше можуть спричинити зміни рівня життя, викликають великий інтерес у найрізноманітніших шарів населення.

Перехід до ринкових відносин вносить значні корективи в регулювання доходів, що у першу чергу визначають добробут людей. Насамперед зменшилася роль держави в цій області, розширилася самостійність регіонів і підприємств, а також підвищилася значимість ринкових регуляторів.

Рівень життя - багатогранне явище, що залежить від безлічі різноманітних причин, починаючи від території, де проживає населення, тобто географічних факторів, і закінчуючи загальною соціально-економічною й екологічною ситуацією, а також станом політичних справ у країні.

Метою дослідження в курсовій роботі є висвітлення основних теоретичних детермінант рівня життя населення, аналіз особливостей основних показників рівня життя в Україні, а також визначення основних напрямків та перспектив підвищення життєвого рівня населення в альтернативах подальшої державної політики.

Об'єктом дослідження в курсовій роботі виступає соціально-економічна складова суспільного розвитку.

Предметом дослідження є категорія «рівень життя населення» та основні характеристики її в Україні.

При написанні курсової роботи було використано методи як загальнонаукового характеру - аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, тощо, так і спеціальні - метод дослідження динаміки статистичних показників, графічний метод, тощо.

Дана робота має важливе значення, оскільки вона окрім огляду теоретичних особливостей поняття «рівень життя населення» містить також огляд основних показників рівня життя по Україні.

1. Економічна сутність, види та джерела формування доходів населення

економічний дохід населення

З набуттям Україною незалежності, підвищенням ролі державної статистики в процесі соціально-економічної і політичної розбудови держави, а також в результаті ухвалення курсу на інтеграцію в міжнародне Європейське співтовариство відбулися якісні зміни у підходах до визначення категорії рівня життя та структурні зміни в оцінці життєвого рівня населення [3, с. 48].

За класичним визначенням життєвий рівень населення - це складна й багатовимірна соціально-економічна категорія, що виражає ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення.

В усі часи класична модель категорії життєвого рівня є чинною і не втрачає свого значення. Але під впливом об'єктивних діалектичних закономірностей розвитку суспільства змінюються структура потреб людей та норми задоволення цих потреб. Для кожної окремої спільноти ці зміни визначаються особливостями розвитку та існування конкретного суспільства, держави і в цілому світового співтовариства.

Механізм цієї взаємодії можливо прослідити, реалізовуючи підхід до життєвого рівня як складної категорії макро- і мікрорівнів існування. Так, з розвитком НТП та звершенням НТР людство перейшло на якісно новий технологічний рівень розвитку, в усіх сферах життя суспільства і функціонування економіки запанували інформаційні технології. І структура матеріальної забезпеченості населення об'єктивно увібрала в себе потребу якщо не в «тотальному» володінні, то хоча б у вільному доступі і використанні населенням комп'ютерних технологій, мобільного зв'язку, ресурсів світової мережі Internet тощо.

Ще одним прикладом може служити осягнення світовим співтовариством екологічної проблеми, зверненням до збереження і - на даному етапі - вже до відновлення навколишнього природного середовища. І це відповідним чином вплинуло на потреби людей. В наше життя увійшли поняття «екологічно чистий продукт», «екологічно чистий регіон», «незабруднена територія», «вироблено з натуральної сировини» тощо. Отже, змінюється не лише структура потреб, але й зумовлений дією об'єктивних факторів якісний рівень їх задоволення, що безперечно має віднайти відображення у категорії життєвого рівня та підходах до його визначення.

Внаслідок соціально-політичних зрушень в українському суспільстві в рамках світового співтовариства особливо важливе значення для характеристики життєвого рівня населення здобуває реальне здійснення прав і свобод громадян: свобода слова, переконань, віросповідання, пересування, право на гідне життя, на працю, на відпочинок, на освіту, на соціальний захист тощо.

Коли дія ієрархії потреб, побудованої Маслоу, стає чинною не лише стосовно окремих індивідів, а в масштабах всього суспільства, категорія життєвого рівня не може залишатися константою і не відображати ці зміни. Вона динамічна, існує і розвивається разом з суспільством, в межах визначеного державного устрою [20, с. 54].

У зв'язку з цим необхідно розрізняти різні щаблі існування категорії життєвого рівня населення відповідно до визнаних суспільством і державою потреб, покладених в її основу. При цьому характерним є існування та використання категорії життєвого рівня разом з цілим комплексом синонімічних та близьких за значенням термінів, як от: народний добробут, вартість, якість та умови життя населення.

Так, найчастіше під рівнем життя населення розуміють його добробут, що проявляється у забезпеченості населення необхідними матеріальними благами й послугами, рівні їх споживання, який вже досягнуто, та ступеня задоволення раціональних потреб.

Грошова оцінка благ та послуг, що фактично споживаються та відповідають визначеному рівню задоволення потреб, являє собою вартість життя населення.

Термін «якість життя населення» найчастіше застосовують у випадку широкого розуміння поняття життєвого рівня через включення до нього аспектів умов життя, зайнятості населення, його здоров'я, освіти, оточуючого природного середовища. Умови життя можна укрупнено поділити на умови побуту, праці й дозвілля. В свою чергу, умови праці включають сані-тарно-гігієнічні, психофізіологічні, естетичні та соціально-психологічні умови. Умови побуту - це забезпеченість населення житлом, його якість, розвиток мережі побутового обслуговування, стан торгівлі, громадського харчування і транспорту, медичне обслуговування населення. Умови дозвілля пов'язані з використанням вільного часу людей - частини позаробочого часу, яка призначена для розвитку особистості, більш повного задоволення її соціальних, духовних та інтелектуальних потреб.

З розробкою в рамках ПРООН концепції людського розвитку спостерігається тенденція до характеристики рівня життя населення через індекс людського розвитку - ІЛР, і перехід до цієї категорії як до синоніму життєвого рівня населення, що також є відображенням об'єктивних процесів переорієнтації цінностей у міжнародному співтоваристві. Така популярність ІЛР викликана зручністю для міжнародних (територіальних) порівнянь, хоча виділення тільки індикаторів 3-х аспектів життя населення (матеріальне забезпечення, рівень освіти, демографічна ситуація), а також умовний підхід до них як до рівновагомих, перешкоджають використовувати ІЛР для всебічного аналізу життєвого рівня.

Через неможливість характеристики життєвого рівня за допомогою якого-небудь одного показника оцінювати й досліджувати цю категорію можливо лише з використанням системи статистичних показників. На сьогоднішній день створено цілий ряд систем показників рівня життя населення Якщо об'єднати і узагальнити існуючі вітчизняні та міжнародні системи показників життєвого рівня населення. На даному етапі розвитку в українському суспільстві здійснюється перехід від категорії життєвого рівня, що характеризує ступінь задоволення потреб, до категорії, що характеризує можливості суспільства із забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку людини. Життєвий рівень має виражатися сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їх свободу й правову захищеність. Підвищились вимоги до цієї категорії і, відповідно, з'явилась необхідність відпрацювати нові механізми статистичної оцінки і характеристики життєвого рівня населення [7, с. 68].

Традиційно у вітчизняній теорії та практиці категорія «рівень життя» характеризується даними досягнутого рівня доходів, витрат та споживання населенням благ та послуг, диференціацією за рівнем доходів. З метою удосконалення статистичного вивчення рівня життя ДКСУ здійснюються розрахунки модельного набору соціальних індикаторів життєвого рівня населення, що містить 27 показників, об'єднаних за групами у макроекономічні показники, показники матеріального забезпечення, особистого споживання, житлових умов та соціальної напруженості.

Статистичні показники життєвого рівня розраховуються, як правило, на одного середньостатистичного жителя. Але враховуючи сучасний підхід до населення країни як до сукупності сімей чи домогосподарств, безпосередньо в яких і формується добробут, здійснюється дослідження рівня життя по відношенню до всього населення, до сімей, домогосподарств (особливо з різною величиною доходу), до окремих соціальних груп.

Змінилися акценти у використанні показників рівня життя - вони дещо змістилися від вимірювально-оцінювальної в бік оцінювально-зіставної функції. Об'єктивні вимоги розвитку суспільства вже вимагають не часткових даних, а більш узагальнюючих, всеохоплюючих досліджень життєвого рівня з акцентом на соціальні аспекти. Підвищена увага приділяється використанню показників рівня життя для проведення на об'єктивній розрахунковій основі зіставлень у часовому розрізі, за окремими доходно-майновими групами населення, територіальних порівнянь (за різними регіонами країни, міжнародні порівняння).

Подавши представлену модель категорії життєвого рівня у розрізі статистичних показників (запропонованих у якості індикаторів), що використовуються у відповідних дослідженнях, отримуємо складну багатовимірну систему статистичних показників відносно різних об'єктів і напрямків аналізу життєвого рівня населення. Її дійсно можна назвати всеохоплюючою, такою що включає і макро-, і мікрорівні існування категорії життєвого рівня. Водночас вона не дає цілісного уявлення про рівень життя в даний момент часу й у динаміці, а також мало придатна для проведення порівняльного аналізу рівня життя населення різних соціальних груп, регіонів або держав [7, с. 70].

Більшість з показників є основними і традиційними для галузей статистики, що займаються дослідженням окремих аспектів життя населення, хоча і мають свою специфіку у вітчизняній системі статистики. Зокрема, в основу дослідження життєвого рівня населення України покладений аналіз витрат, а не доходів. Віднесення окремих показників до характеристик певних аспектів є досить умовним, наприклад, показники соціального забезпечення можуть використовуватись при аналізі доходів, споживання, умов праці тощо. Певні представлені показники не витримують критики з приводу їх обрахунку та використання у практичних дослідженнях, а показники деяких аспектів дослідження життєвого рівня взагалі складно подати в конкретних величинах, що становить певну наукову проблему. Існує також проблема інформаційного забезпечення подібного всеохоплюючого дослідження життєвого рівня населення.

Розглянуті схема та система показників свідчать, наскільки складним і багатофакторним є явище життєвого рівня населення, і наскільки складно проводити узагальнююче всеохоплююче дослідження і статистичний аналіз цього явища. Враховуючи підвищення ролі оцінювально-зіставної функції статистичних показників, виникає проблема багатовимірного зіставлення результатів такого аналізу.

Тому потрібно обґрунтовано підійти до формулювання відповідної системи показників, тобто визначити з усього апарата статистичних показників певної галузі статистики справжні індикатори даного аспекту дослідження. Таким чином, можливо вирішити не лише проблему адекватності побудованої системи, але й проблему скорочення числа показників задля розширення можливостей й підвищення зручності використання подібного аналізу. На фоні діючої в Україні системи регіонального самоврядування актуальність проведення таких досліджень не викликає сумнівів.

Через це виникає потреба визначити її базові аспекти, які в умовах сучасного соціально-економічного і політичного розвитку України дійсно можна використовувати без загрози викривлення аналітичних результатів дослідження життєвого рівня за розгорнутою моделлю трактування. Відповідно до цього доцільно проводити дослідження окремих аспектів життєвого рівня, об'єднаних категорією соціально-економічного становища населення.

Аналіз соціально-економічного становища населення як основної складової категорії життєвого рівня може проводиться за індикаторами з показників наступних аспектів:

демографічної ситуації;

економічного становища населення;

стану здоров'я;

освіти;

зайнятості;

соціальної напруги;

житлових (побутових) умов;

умов праці;

екологічної ситуації.

Фактично категорія соціально-економічного становища населення охоплює соціальний, економічний та демографічний аспекти життєвого рівня. Представлена структура її індикаторів відображає підвищення значущості соціальних аспектів у механізмі реалізації державної політики України в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. Наступним кроком побудови загального механізму дослідження соціально-економічного становища населення має стати обґрунтування системи відповідних статистичних індикаторів, виходячи з критерію існуючої інформаційної бази та практичного застосування саме до регіональних порівнянь життєвого рівня населення України.

В світі питання нормативної регламентації рівня життя населення є досить проблемний, оскільки не існує чітко визначеної розробленої універсальної правової бази. Єдиним джерелом регулювання дотримання прав та свобод людини є міжнародні угоди, договори та конвенції і хартії. На сьогодні найбільш суттєвим нормативним документом в даному відношенні є «Конвенція ООН з прав людини». Всі інші аспекти захисту прав і свобод регламентуються на основі двосторонніх та багатосторонніх домовленостей між країнами.

В Україні основними нормативними джерелами регулювання рівня життя та соціального захисту населення є ряд законодавчих актів, кодексів та інших нормативних документів [23, с. 133].

Першим важливим джерелом правового забезпечення рівня життя населення є Конституція України. В ній викладено основні принципи законодавчого регулювання рівня життя населення. Вона доктринально окреслює основні пріоритети формування соціальної політики України.

Іншими важливими нормативними документами є кодекси та закони. Кодекси містять систематизовані збірки нормативних актів, що регламентують той чи інший аспект функціонування соціальної сфери в Україні. Важливими у цьому значенні є Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю. Серед законодавчих актів на особливу увагу заслуговує такий важливий нормативний акт як Закон України «Про державний бюджет України». В цьому законі міститься фінансово-економічне підтвердження основних напрямків проведення соціально-економічної політики на відповідний рік.

Слід за законами йдуть укази Президента України (наприклад, «Про основні напрями соціальної політики» на відповідний рік, тощо), постанови Кабінету міністрів, рішення відповідних міністерств та відомств, листи, накази, інструкції.

Однак, незважаючи на величезну кількість нормативно-правових актів, що регулюють рівень життя населення, на сьогодні більшість з них носить лише умовний характер, оскільки на практиці основні вимоги та напрямки державної політики часто не виконуються. Більшість нормативних актів часто мають суперечливу основу, що створює серйозні проблеми процесі прийняття їх до виконання.

2. Доходи та рівень життя населення в системі економічних категорій

В умовах сучасного функціонування ринкового механізму та структурних змін в економіці держави зазнало трансформації формування доходів населення, їх використання та система розподілу. Найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці. Заробітна плата як соціально-економічна категорія є основним джерелом грошових доходів працівників і разом з тим є головним рушієм соціально-економічного розвитку держави. Вона забезпечує не лише відтворення робочої сили, але й стає вагомим чинником відтворення суспільного виробництва та виступає основним регулятором ринку праці.

Сутність політики доходів полягає в безпосередньому встановленні державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, яка сприяла б виконанню основних задач і реалізації пріоритетів, що стоять перед економікою.

Конкретне формулювання окремих положень політики доходів в різних країнах різне [16].

На практиці не існує двох повністю ідентичних варіантів розвитку політики доходів. У механізмі здійснення і формах прояву цієї політики в кожній конкретній державі розрізняються наступні особливості, що зумовлені:

- соціально-економічним і політичним розвитком тієї або іншої країни;

- ступенем і характером втручання держави в питання регулювання заробітної плати;

- традиціями висновку колективних договорів;

- соціальною напруженістю у суспільстві.

Головним об'єктом усіх варіантів політики доходів є заробіток робітника в цілому, у тому числі ставка заробітної плати, оплата наднормових, соціальні виплати та інше. В країнах Західної Європи, як правило, політика доходів має на увазі безпосереднє обмежувальне регулювання всіх основних категорій доходів населення, що лежать в основі особистого і виробничого споживання. Політика доходів на практиці переважно впливає на рух тільки заробітної плати.

В умовах сучасного функціонування ринкового механізму та структурних змін в економіці держави зазнало трансформації формування доходів населення, їх використання та система розподілу. Найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці. Заробітна плата як соціально-економічна категорія є основним джерелом грошових доходів працівників і разом з тим є головним рушієм соціально-економічного розвитку держави. Вона забезпечує не лише відтворення робочої сили, але й стає вагомим чинником відтворення суспільного виробництва та виступає основним регулятором ринку праці.

Сутність політики доходів полягає в безпосередньому встановленні державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, яка сприяла б виконанню основних задач і реалізації пріоритетів, що стоять перед економікою.

Доходи населення - це сума грошових коштів і матеріальних благ, які домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану людини. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від їх рівня.

Грошові доходи населення включають всі надходження грошей у вигляді оплати праці робітників, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів і нерухомості.

Натуральний дохід включає, перш за все, продукцію, вироблену домашнім господарством для власного споживання.

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування і цін, а реальний дохід характеризує номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Індекс споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів населення:

Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.

Рівень життя - це соціально-економічна категорія, яка відображає ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб.

Згідно з рекомендаціями МОП рівень життя відображають такі показники: обсяг фонду споживання на душу населення, реальні доходи, тривалість життя, освіта; обсяг споживання важливих продуктів у натуральному виразі, забезпеченість житлом, комунальними і соціальними послугами, транспортом і зв'язком; охорона здоров'я, соціальне забезпечення. Виходячи з міжнародних норм, необхідно також враховувати: зайнятість і умови праці, чинні соціальні гарантії, демографічні, екологічні умови, домашнє майно тощо. Окрім цього, необхідно брати до уваги поширення негативних соціально-економічних явищ, таких як інфляція, безробіття, бідність, злочинність, дискримінація в різних її проявах.

Рівень життя визначають в цілому по країні, на окремих територіях та соціальних групах.

У світовій практиці для характеристики рівня життя використовується такий інтегральний показник, як індекс людського розвитку, котрий включає три індикатори: національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП), тривалість життя, рівень освіти населення. Ці величини співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.

Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Джерелом підвищення рівня життя населення є зростання національного доходу, який складає частину сукупного суспільного продукту після відрахування витрачених у процесі виробництва засобів праці і матеріальних витрат, тобто новостворену вартість.

Для характеристики рівня життя у вітчизняній і зарубіжній практиці використовуються показники бідності: абсолютної і відносної.

За абсолютної бідності, бідними є частина домогосподарств, які не можуть забезпечити себе необхідною сумою благ, необхідних для збереження здоров'я і ведення помірно активного трудового життя. За відносної бідності, бідними є частина домогосподарств, які мають низькі доходи.

У зарубіжній практиці відносна бідність характеризується доходом, що не перевищує 40-60% доходу, що склався в країні.

На поняття бідності як соціально-економічного явища впливає соціальна політика, що проводиться в країні. Це поняття залежно від завдань, які виконуються, може мати різний зміст в одній і тій самій країні в різний період (наприклад, програми щодо обмеження бідності в США в післявоєнний період і сьогодні), а також в один і той самий період у різних країнах (існують певні труднощі щодо національних оцінок бідності за єдиними стандартами в Європейському Союзі). У різних країнах існують свої підходи до критеріїв зарахування органами соціального захисту конкретної особи або домогосподарства до бідних. Наприклад, у США і Англії для цього використовуються шкали державних допомог, у Франції - мінімальна заробітна плата. У цих країнах люди, які потребують допомоги, повинні довести, що їхні доходи менші від тих, що гарантує держава.

Рівень бідності і чисельність бідних залежить від межі бідності, офіційно встановленої державою. Ця мета, у свою чергу, залежить від фінансових можливостей країни, оскільки декларовані межі бідності ґрунтуються на певних розмірах соціальних програм.

Зараз чинниками, які впливають на рівень бідності в Україні, є:

- місце розташування домогосподарств (у сільських районах рівень бідності вищий, проте необхідно враховувати, що сільська і міська бідність суттєво різняться);

- висока частка дітей;

- досягнення пенсійного віку;

- безробіття, в тому числі у прихованій формі (невиплати заробітної плати, її затримки, вимушені відпустки з ініціативи наймачів без збереження утримання тощо);

- висока частка утриманців у отримувача доходів.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові. За визначенням МОП, трудовий дохід - це дохід, який отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості. Слід розрізняти також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості.

На формування доходів впливають нівелюючі та диференціюючі чинники. До перших входять заробітки сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію в бюджет сім'ї, допомоги, що одержують члени сім'ї. До диференціюючих - наявність непрацездатних членів сім'ї, їхня кількість у сім'ї, співвідношення тих членів сім'ї, які працюють і не працюють.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Нетрудові доходи - це надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від прийнятих у суспільстві державних правових норм, норм моралі та поведінки громадян.

У сучасних умовах значна частина доходів є прихованими. Вони пов'язані з тіньовою економікою, що становлять приховану економічну діяльність. До неї зараховують:

- види економічної діяльності, що не є незаконним бізнесом, проте в них приховуються або зменшуються доходи, знижується величина заробітної плати з метою ухилення від податків та інших зобов'язань;

- неформальна економічна діяльність, яка належить до законних видів діяльності або ведеться підприємствами, що належать окремим особам, домашнім господарствам, котрі не оформлюються як особи, що ведуть економічну діяльність;

- нелегальна діяльність, яка охоплює незаконні види виробництва та послуг і підпадає під кримінальну відповідальність (виробництво і продаж наркотиків, контрабанда).

Окрім того, до прихованих доходів відносять доходи осіб, які ведуть незареєстровану індивідуальну підприємницьку діяльність (доходи від виробництва продукції для продажу в особистих підсобних господарствах, продаж товарів приватними особами на ринках, від послуг з будівництва, що здійснюється неформальними бригадами, юридичних послуг, послуг з ремонту одягу, взуття, побутової техніки, індивідуальних послуг у сфері освіти і культури тощо).

Об'єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум є показником обсягу та структури споживання основних матеріальних благ та послуг на мінімально допустимому рівні, що забезпечує підтримування активного фізичного стану різних соціально-демографічних груп. Відтак, мінімальні розміри оплати праці, а також пенсії за віком, стипендії, соціальні допомоги та інші компенсаційні виплати мають орієнтуватися на величину прожиткового мінімуму, бюджет якого є вартісною оцінкою натурального набору прожиткового мінімуму, а також включає всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі.

Також прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку є одним з інструментом соціальної політики. Зазначені категорії використовуються відповідно до поставленої мети: 1) як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; 2) для обґрунтування розмірів оплати праці та регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати; 3) співвідношення в оплаті праці за галузями; 4) для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону, підприємства.

Функціональний розподіл доходів пов'язаний із способом, яким грошові доходи суспільства діляться на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Сукупні доходи розподіляються відповідно до функції, яку виконує одержувач доходу. Функціональний розподіл формує первинні доходи населення. Як засвідчує практика розвинутих країн, у змішаній економіці основна частина загального доходу припадає на заробітну плату, а дохід дрібних власників є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка.

Особистий розподіл доходів пов'язаний із способом, яким сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств, причому сукупний дохід нерівномірно розподіляється між групами сімей. Частина доходів населення надходить державі як індивідуальні податки, а залишок розподіляється на особисте споживання і заощадження.

Заробітну плати розділяють на номінальну та реальну. Номінальна заробітна плата - це сума коштів, які одержують працівники за виконаний обсяг робіт, кількість та якість витраченої праці та кінцевих результатів діяльності підприємства. Така форма зарплати дозволяє здійснювати обмін на необхідні товари, проте більш точною характеристикою доходів є реальна заробітна плата. Це сукупність матеріальних та культурних благ і послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату. Величина реальної заробітної плати напряму залежить від рівня цін на продукти споживання та послуги і величини номінальної заробітної плати. Цю залежність можна виразити так:

Ір зп = Ін зп/ Іц

де Ірзі, І нзп - відповідно індекси реальної і номінальної заробітної плати;

Іц - індекс цін.

Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата знижується.

Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже, і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома способами:

- суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;

- стримуванням зростання цін на споживчі товари та послуги, запровадженням ефективного механізму індексації заробітної плати з метою підтримання її купівельної спроможності, а також грошових доходів і збережень громадян.

До основної заробітної плати належить заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами службовців. До основної заробітної плати включено також суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата їх праці, що здійснюється за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на певному підприємстві.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям, персональні надбавки, за знання іноземної мови тощо). Сюди також належать оплата щорічних і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи і раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.

3. Фактори формування рівня життя населення

Розглянемо основні соціально-економічні показники, які визначають рівень життя населення в сучасній ринковій економіці.

Рівень задоволення життєвих потреб

Незліченна безліч товарів поділяються на товари, що задовольняють виробничі потреби, чи засоби виробництва: робітники будинку і спорудження, верстати, устаткування і т.д., і предмети споживання, що задовольняють особисті, чи індивідуальні, потреби. У свою чергу, предмети споживання поділяються на предмети короткочасного користування (продукти харчування, одяг, предмети домашнього побуту і т.д.) і тривалого користування (житлові будинки, меблі, музичні центри, автомобілі і т.д.), а також на предмети розкоші, що задовольняють потреби багатих людей .

Людські потреби дуже різноманітні. Зокрема, по суб'єктах (носіям потреб) розрізняються індивідуальні, групові, колективні і суспільні. За об'єктом (предметом, на який вони спрямовані) запити людей підрозділяються на матеріальні, духовні, етичні (стосовні до моральності) і естетичні (що стосуються мистецтва). За сферами діяльності виділяються потреби праці, спілкування, рекреації (відпочинку, відновлення працездатності) та економічні.

Вартість життя населення

Вартість життя населення безпосередньо пов'язана з такими поняттями як:

Індекс споживчих цін

Споживчий кошик

Вартість мінімального продовольчого кошика

Індекс споживчих цін характеризує рівень інфляції в країні. Ці показники здаються на перший погляд тотожними. Однак не всяке зростання цін є показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися внаслідок поліпшення якості продукції чи погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів. У цьому разі це буде неінфляційне зростання цін.

Зростання рівня цін призводить до зростання вартості мінімального продовольчого кошика і водночас призводить до зменшення рівня задоволення потреб населення, за умови, що доходи не зростатимуть в кратному розмірі відповідно до зростання рівня споживчих цін.

Споживчий попит населення

Споживчий попит це в цілому величина, яка характеризується бажанням та можливістю населення купувати певні товари на певному ринку, в певний момент часу і за визначену ціну.

Розуміння споживчого попиту на товар, що виникає внаслідок його застосування задля різних цілей, та сукупної пропозиції товару, що володіє декількома джерелами виробництва, не становить великих труднощів, оскільки кілька партій товару, що вимагаються для різних цілей чи постачаються з різних джерел, можуть бути складені разом за схемою додавання попиту багатих, середніх і бідних шарів на один і той же товар.

При зростанні споживчого попиту відбувається зростання споживчих цін, що в свою чергу впливає на зменшення рівня задоволення життєвих потреб. Однак в деяких секторах економіки домінуючим регулятором споживчого попиту є ціни - тобто для товарів тривалого користування не первинної необхідності, коли їх придбання може біти відкладеним у часі. Тоді рівень цін впливатиме на рівень задоволення споживчого попиту на ці товари.

Міра споживання

Даний показник характеризується насамперед обсягами споживання населенням основних категорій споживчих товарів. Міра споживання є дуже суттєвим показником в економіці при визначення рівня життя населення.

Зростання міри споживання є неоднозначним при визначення того факту, зростає рівень життя чи спадає. Річ у тім, що необхідно проаналізувати, споживання яких саме товарів та послуг зростає, а потім на основі цього робити певні узагальнення.

Можливі наступні схеми взаємозв'язку даного показника з переліченими у попередніх питаннях:

Зростання рівня споживання продовольчих товарів може бути зумовлене зниженням цін на окремі їх категорії, що позитивно впливатиме на зростання рівня життя, або ж може бути викликане зростанням цін на одні товари, та стабільністю цін на товари замінники, що зумовить зростання споживання товарів замінників - це негативно впливатиме на показник рівня життя.

Зростання цін на продовольчі товари та стабільність цін на непродовольчі, чи навпаки - негативно відіб'ється на рівні життя. В першому випадку результат буде більш негативним, ніж у другому, якщо враховувати порядок первинності задоволення потреб.

Міра споживання може бути викликана також дією ряду факторів, що зумовлюють ажіотажний попит на коремі категорії товарів (моеж бути викликано рядом політичних та економічних чинників, а також природних). Така схема зрсотання споживання не сприятиме зрстанню загального рівня життя населення.

Умови життя

Покращення житлових умов прямо пропорційно впливає на рівень життя населення відповідної категорії. Для аналізу цього показника доцільно використовувати середні показники умов життя по країні з врахування структури населення відповідно до рівня доходів.

Винагорода за працю

Винагорода за працю в ринковій економіці представлена в основному заробітною платою та іншими платежами, що виплачуються робітникові за виконану роботу або відпрацьовані години.

Існує багато різних класифікацій та підходів до визначення заробітної плати, однак нас цікавить механізм впливу динаміки заробітної плати на рівень життя населення.

В цілому зростання заробітної плати є позитивним фактором впливу на рівень життя населення, оскільки це призводить до зростання доходів домогосподарств, збільшує рівень споживання та рівень задоволення основних життєвих потреб .

Однак зростання заробітної плати сприяє і розвитку інфляційних процесів. Водночас розвиватиметься дві інфляційні тенденції - інфляція попиту (зростання попиту на окремі товари спричинити зростання цін на них) та інфляція витрат (зростання заробітної плати призводитиме до зростання витрат на оплату праці та відрахувань підприємств на соціальні платежі, що спричинить до зростання собівартості продукції та відповідної цін реалізації її споживачам).

Рентні платежі

Рента - це форма доходу від володіння майном. Розрізняють наступні форми ренти:

Земельна рента

Ціна виробництва на сільськогосподарську продукцію визначається не витратами, які формуються середніми суспільними умовами виробництва, як в промисловості, а витратами на найгірших за якістю і місцеположенням землях, залучених у сільськогосподарський оборот.

Орендна плата

Орендна плата - це плата за тимчасове користуванням певним майном (або активами). Орендна плата може стягуватися у різних формах, найпоширенішою з яких є грошова.

Зростання рентних платежів в економіці в цілому сприяє зрсоатнню доходів населення з одного боку, а з іншого майно знаходить ефективне застосування - все це позитивно впливає на рівеь життя населення.

Відсоток на підприємницький дохід

Відсоток на підприємницький дохід може бути виражений у двох формах - прибуток на торговельний капітал та відсоток на позичковий капітал .

Торговельний прибуток характеризує частину доходів, що залишається після відшкодування всіх витрат на збутову діяльність.

Позичковий відсоток є ціна, яку люди платять за те, щоб отримати ресурси зараз, замість того, щоб чекати доти, поки вони зароблять гроші, на які ці ресурси можна купити.

Зростання ставки відсотка на підприємницький дохід в економіці пов'язано зі зростанням вимог власників капіталу - підприємців до мінімального рівня його рентабельності. Така ситуація може бути зумовлена в основному зростанням середнього рівня цін в економіці, або ж зростанням прибутковості інших галузей, які можуть виявитися альтернативними при вкладанні капіталу. У першому випадку тенденція зростання позичкового відсотка свідчить про зниження життєвого рівня населення, у другому - навпаки.

Зростання норми прибутковості в економіці теж неоднозначно позначається на рівні життя населення. З одного боку зростання норми прибутку призводить до формування передумов щодо зростання цін, а з іншого боку - сприяє підвищенню рівня ділової активності в економіці.

Рівень зайнятості

Поняття «зайнятість» досить складне у плані визначення. На перший погляд, його можна було б трактувати в тому розумінні, що всі 100% робочої сили мають роботу. Проте це не так. Певний рівень безробіття вважається нормальним і цілком виправданим.

Рівень і структуру безробіття визначає сукупність техніко-технологічних, організаційно-виробничих, соціально-економічних та інших факторів. Ключовою проблемою регулювання зайнятості є досягнення оптимального поєднання високої ефективності праці та надійних соціальних гарантій в умовах безробіття.

Зростання рівня зайнятості сприяє зростанню рівня життя населення за рахунок зростання середньодушових доходів населення та рівня споживання в цілому по країні.

Соціальний захист населення та соціальні гарантії

Соціальний захист - це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

4. Аналіз формування доходів населення та рівня життя в Україні в сучасних умовах

Розглянемо наступні основні показники рівня життя населення в Україні:

Основним індикатором показника рівня задоволення життєвих потреб є показник виробництва в національній економіці, споживання та співвідношення між ними.

Вартість мінімального продовольчого кошика визначається як номінальна вартість найбільш життєво необхідно наборів продовольчих товарів на певну дату

Зростання рівня цін призводить до зростання вартості мінімального продовольчого кошика і водночас призводить до зменшення рівня задоволення потреб населення, за умови, що доходи не зростатимуть в кратному розмірі відповідно до зростання рівня споживчих цін.

По Україні динаміку рівня споживчих цін та динаміку мінімальної вартості споживчого кошика подано на рис. 4.2.

В останні роки, як видно зі статистичних даних, вартість життя в Україні має тенденцію до зростання, що зумовлено зростання рівня споживчих цін. Основними причинами цього процесу можна вважати зростання цін на енергоносії, що значно підвищило середній рівень цін в усіх галузях промисловості.

Також до однієї з головних причин інфляційних процесів в останній час необхідно віднести недосконалу політику минулого уряду у бюджетній сфері, яка мала чітко виражений меркантильний характер.

Важливим показником рівня життя населення в Україні є показник споживчого попиту, що безпосередньо визначає інтенсивність процесів споживання.

Таблиця 4.1. Динаміка споживання основних продуктів харчування населенням України за 2010-2012 рр. (у натуральних одиницях, кг) [10, с. 68]

Види основних груп споживчих товарів

2010

2011

2012

Приріст, %

2011/2010

2012/2011

М'ясо і м'ясопродукти

3,3

3,3

3,9

0,0

18,2

Молоко і молочні продукти

17,1

18,8

19,1

9,9

1,6

Яйця

18

17

17

-5,6

0,0

Риба і рибопродукти

1,3

1,4

1,4

7,7

0,0

Продовження табл. 4.1

Цукор

3,5

3,1

3,2

-11,4

3,2

Олія та інші рослинні жири

1,8

2

2

11,1

0,0

Картопля

10,4

10,3

9,9

-1,0

-3,9

овочі та баштанні

9,5

9,5

9

0,0

-5,3

Фрукти, ягоди, горіхи, виноград

2,5

2,4

2,5

-4,0

4,2

Хліб та хлібні продукти

10,7

10,7

10,3

0,0

-3,7

Динаміку споживання основних груп продовольчих товарів в Україні подано в таблиці 4.1.

Позитивною є тенденція до зростання споживання населенням основних видів продуктів харчування протягом 2010-2012 рр. З даних таблиці 1 можна зробити висновок, що в зв'язку зі зростанням тенденції до споживання м'яса та молока і молочних продуктів, в цілому в загальному вартісному вираженні і зросло споживання населенням основних продовольчих товарів в цілому.

Житлові умови є одним з визначальних чинників рівня життя населення в Україні. Вони визначаються наступними параметрами:

забезпеченість населення житлом (розмір загальної і житлової площі в розрахунку на одного мешканця; кількість осіб, яка припадає на одну кімнату (крім кухні і ванної; кількість кімнат, що приходяться на одного мешканця);

характеристики житлового фонду (введення в експлуатацію житлових будинків на тис. населення, м2 в розрізі джерел фінансування - державний, кооперативний, приватний житловий фонд);

показники якості житла, групування за поверховістю, за матеріалом стін, за висотою стель, за ступенем устаткування житла комунально-побутовими зручностями (електрика, газ, вода, ванна, сміттєпровід, телефон і т.д.).

Як бачимо, спостерігається постійне зменшення рівня забезпеченості населення житловою площею, що зумовлене скороченням будівництва новобудов в багатьох регіонах України. (виключенням є лише Київ та деякі інші великі міста, інвестування коштів в будівництво житла в яких є прибутковим)

Динаміку середньої заробітної плати в Україні подано в таблиці 4.2

Таблиця 4.2. Динаміка показників оплати праці по Україні [10, с. 72]

Показники

2010

2011

2012

Середньомісячна номінальна заробітна плата працівників, грн.

311.08

376.38

462.27

Темпи зростання до попереднього періоду, %

до середньомісячної зарплати за попередній рік

135.2

121.0

122.8

до грудня попереднього року

127.7

117.0

124.4

Індекс реальної заробітної плати працівників, %

до грудня попереднього року1

120.4

115.6

113

Як видно з даних таблиці, номінальні показники середньомісячної заробітної плати зростають, а реальні мають тенденцію до зменшення, що негативно відбивається на рівні життя населення.

Важливим аспектом при розгляді рівня життя є зайнятість населення України та показники безробіття. Загроза безробіття в умовах України пов'язана не з кризою надвиробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі, та наступною економічною політикою.

Показники відсотку на підприємницький дохід в Україні відображені в таблиці 4.3:

Таблиця 4.3. Динаміка показників відсотку на підприємницький дохід по Україні [10, с. 74]

Показники

2010

2011

2012

Відсоткова ставка по депозитах в національній валюті, % річних (середня рентабельність на ринку банківського капіталу для вкладників)

-

10,1

14,5

Середній рівень дивідендних виплат по акціях акціонерних товариств, % річних (середня рентабельність на недержавному фондовому ринку для інвесторів)

-

12,4

24,7

Середній рівень відсотку по ОВДП, % річних (середня рентабельність на державному фондовому ринку для інвесторів)

9,2

12,8

14,6

Динаміка наведених в таблиці 4.3 показників прямим чином відображає тенденції, що склалися в економіці України по відношенню до привабливості залучення інвестиційних ресурсів. Чим вищий рівень привабливості залучення інвестицій, тим більшу вигоду може отримати інвестор. Таким чином, інвестор буде здійснювати вкладання капіталу, який становиться робочим і бере участь у створенні доданої вартості - ВВП України (у даному випадку капітал інвестора виступає як один з факторів виробництва). Таким чином, зазначені процеси зростання інвестиційної привабливості на фондових і фінансових ринках впливають на зростання ВВП на душу населення і тим самим:

v Сприяють виробництву більшої маси товарів та більшого обсягу надання послуг на душу населення;

v Сприяють зростанню зайнятості;

v Сприяють покращенню умов праці та її оплати.

В цілому підбиваючи підсумки проаналізованих статистичних даних, а також матеріалів, опублікованих у пресі, можна зробити наступні висновки:

- Україні серед країн Європи - найнижчий рівень задоволеності громадян своїм життям. Порівнюючи індекс життєвої задоволеності в Україні та країнах ЄС, мусимо, на превеликий жаль, констатувати, що за шкалою від 0 до 10 оцінка задоволеності життям в Україні є найнижчою в Європі - 4,4 бала. Більш того, лише в Україні ця оцінка перебуває в негативній частині шкали (нижче за 5 балів), а це означає, що в Україні переважають негативні оцінки.

- Найближче до українців за рівнем задоволеності перебувають словаки та угорці (5,7). Розглядаючи ці несприятливі для України порівняльні оцінки, залишається втішатися лише тим, що щасливих людей в Україні все одно трохи більше, ніж нещасливих (про це свідчить середня оцінка, що перевищує 5 балів).

- З оптимізмом можна сприймати той факт, що особиста безпека в Україні далеко не найгірша в Європі. Так, за останні 5 років жертвами пограбування або фізичного насильства в Україні стали 18% громадян (або їхніх родичів), тоді як у вельми благополучній Швеції - 27%, у Данії - 26%, у Франції - 27%, у Польщі - 21%. Найбезпечнішим є життя громадян в Австрії й Німеччини, де від пограбувань і насильства за останні 5 років постраждало тільки 10%», - повідомив Головаха.

- За тривалістю життя, доступністю освіти, а також рівнем доходів Україна все ще відстає від Албанії, Білорусі і Колумбії, проте впевнено перегнала Туреччину й Китай. ООН у щорічній доповіді про людський розвиток поставила Україну на 76-е місце з 177 країн. Україну віднесли до держав середнього ешелону: країна за рік піднялася всього на один рядок. Згідно з даними авторів, середня тривалість життя українців складає трохи менше 68 років, хоча в більшості посткомуністичних країн вона перевищує цю цифру. Рівень освіти в наший країні, що відображає кількість учнів у школах і вузах, достатньо високий для країн СНД - більше 86%. Сильно відстаємо ми за показником ВВП на душу населення (паритет купівельної здатності) - менше 7 доларів на кожного українця. У СНД і Східній Європі в середньому припадає по 9,5 долара на людину. Роком раніше ми були в цьому списку 77-ми. Піднятися на одну строчку вгору Україні вдалося за рахунок, хоч і незначного, але поліпшення всіх показників. Так, минулого року тривалість життя складала всього 66 років, а ВВП на душу населення складав лише 6,4 долара.

5. Вдосконалення державної політики регулювання рівня життя та доходів населення: світовий досвід та вітчизняна практика

Світова практика визнає два найбільш впливових напрями функціонування і розвитку соціальної політики - ліберальний і патерналістський (соціально-демократичний). Ліберальна модель припускає надання можливостей для вирішення індивідуальних проблем самому громадянину, а держава формує умови для цього та бере на себе лише ті функції, які не може виконати власними силами особа або сім'я. Метою соціальної політики за такого підходу є забезпечення рівних можливостей, надання рівних шансів усім у досягненні соціального статусу, відповідного особистості кожного. Держава не несе відповідальності за розвиток громадян і їхню соціальну перспективу, але створює їм необхідні для цього економічні, правові й культурні умови.


Подобные документы

  • Економічна сутність, види й джерела формування доходів населення. Рівень задоволення життєвих потреб. Вартість життя, грошова оцінка благ та послуг. Вартість життя населення, його споживчий попит. Міра споживання, умови життя. Рівень зайнятості населення.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 29.04.2014

  • Основні напрями державної соціальної політики в Україні. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення України. Моніторинг доходів та рівня життя населення. Підвищення рівня життя людей. Створення умов для гармонійного розвитку людини.

    реферат [112,7 K], добавлен 23.11.2010

  • Доходи населення як політико-економічна категорія. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині. Джерела, функції та структура доходів населення. Основні показники рівня життя населення в Україні. Основні зміни структури доходів населення України, їх причини.

    курсовая работа [1000,5 K], добавлен 05.06.2009

  • Доходи населення, їхні види і джерела формування. Номінальний і реальний доходи. Рівень життя і бідність. Економічна ефективність і рівність: протистояння або єдність. Державне регулювання розподілу доходів. Проблеми формування доходів населення.

    курсовая работа [114,8 K], добавлен 08.10.2012

  • Поняття "доходи населення". Аналіз доходів українців. Коливання зарплати в територіальному розрізі, за видами економічної діяльності. Оцінка диференціації доходів за допомогою кривої Лоренца, квінтильного коефіцієнту. Шляхи підвищення рівня життя.

    курсовая работа [689,8 K], добавлен 14.09.2014

  • Поняття та показники рівня життя. Економічна суть поняття „рівень життя населення”. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки. Шляхи підвищення рівня життя в Україні.

    курсовая работа [193,0 K], добавлен 10.03.2007

  • Доходи населення як політико-економічна категорія. Сутність, види і джерела формування доходів населення. Функціональний розподіл доходів (марксистська та маржиналістична концепції). Диференціація доходів населення. Крива Лоренца і коефіцієнт Джині.

    курсовая работа [65,7 K], добавлен 19.08.2014

  • Місце доходів населення у національній економіці. Аналіз структури доходів домогосподарств, їх розподіл. Вплив світової кризи на формування доходів. Державна політика сприяння підвищення рівня доходів населення та напрями її вдосконалення в Україні.

    курсовая работа [47,7 K], добавлен 14.09.2016

  • Поняття та показники рівня життя. Показники, які застосовуються для виміру рівня життя населення. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки. Підходи до оцінки рівня життя в Україні. Шляхи підвищення рівня життя в Україні.

    курсовая работа [192,4 K], добавлен 30.03.2007

  • Сутність та джерела формування доходів та витрат населення. Оцінка впливу інфляції на рівень життя населення. Статистична оцінка споживання населенням матеріальних благ. Кореляційно-регресійний та кластерний аналіз регіонів України за рівнем доходів.

    дипломная работа [4,2 M], добавлен 15.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.