Зовнішньоекономічны зв’язки Іспанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії, загальні закономірності та принципи їх розвитку

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії

3. Зовнішня торгівля Іспанії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах

4. Зовнішні зв'язки Іспанії в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сучасна Іспанія - індустріально-аграрна країна, для галузевої структури господарства, порівняно з іншими розвинутими європейськими країнами, характерна більш висока частка добувної промисловості й сільського господарства. Тема курсової роботи є дуже актуальною, так як зовнішньоекономічні зв'язки в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки. Нині оволодіти найновішими досягненнями науки і техніки без інтенсивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послугами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і темпи розвитку. Також дослідження зовнішніх зв'язків Іспанії є актуальним на сьогоднішній день, оскільки вивчення цієї теми дає змогу більш раціонально будувати зовнішньоекономічні відносини країни

Предметом дослідження виступають регіональні аспекти зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з'ясувати основні риси, розробити рекомендації перспективних напрям удосконалення зовнішніх зв'язків Іспанії.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань:

· визначити значення і види зовнішньоекономічних зв'язків країни, загальні закономірності та принципи їх розвитку;

· охарактеризувати фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії;

· дослідити зовнішню торгівлю країни, її товарну і територіальну структура, участь у міжнародних торговельних та економічних союзах;

· проаналізувати зовнішні зв'язки Іспанії в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах.

1. Значення і види зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії, загальні закономірності та принципи їх розвитку

Зовнішні зв'язки держави -- це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.

Серед зовнішніх зв'язків найважливішими їх формами є: економічні (за спеціалізацією і кооперуванням, торговельні, інвестиційні, науково-технічні, кредитно-фінансові), соціальні (наукові, культурні, екологічні, військові, гуманітарні) та політичні.

Зовнішньоекономічні зв'язки діляться наступним чином:

- за напрямком товарного потоку: експортні, імпортні;

- за структурною ознакою: зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні.

Все більшого значення для економіки Іспанії набувають зовнішньоекономічні зв'язки, головним чином зовнішня торгівля та туризм. За рахунок імпорту Іспанія цілком задовольняє свої потреби в рідкому паливі і каучуку, майже повністю - в складних видах промислового та енергетичного обладнання та в інших товарах. Головними статтями експорту були промислові товари, продукція сільського господарства і сировину, фрукти, овочі, вино, оливкова олія. Зовнішня торгівля робить великий вплив на платіжний баланс країни. У 2011 р. експорт становив 118,6 млрд. дол і імпорті - 150,5 млрд. дол.

За оцінкою Мінекономіки Іспанії, конкурентоспроможність іспанської продукції за кордоном виросла на 3,5%.До головним зовнішньоторговельним партнерам Іспанії відносяться високорозвинені індустріальні країни Європи (особливо члени ЄЕС) і США. Протягом останніх років зберігалася стійка тенденція зростання російсько-іспанського товарообігу. Росія входить до числа перших 20 країн (14 місце) за обсягом товарообігу з Іспанією.

Зовнішньоекономічна політика спрямована на розвиток експорту, диверсифікованість його товарної і географічної структури, скорочення дефіциту торговельного балансу. Частка Іспанії в світовій торгівлі піднялася з 1,6% в 1975 до 4,4% в 2011, в т.ч. по експорту з 0,7 до 1,9%, по імпорту з 0,9 до 2,5% відповідно. Експорт товарів 111 млрд дол: на сільськогосподарську сировину і продовольство припадає 19%, напівфабрикати - 40%, готові промислові товари - 41% (з них на наукомістку продукцію - 8%, 2011).

Імпорт 144 млрд дол Майже 60% іспанського імпорту складають сільськогосподарські та продовольчі товари, сировину, енергоносії та технологічно складна продукція. У числі товарів експортної спеціалізації Іспанії-продукція чорної і кольорової металургії, харчосмакової, легкої та взуттєвої промисловості, будматеріали, цемент. В імпорті велика частка наукомісткої продукції, нафти і нафтопродуктів, хімічних товарів, металів і виробів з них, хвойних пиломатеріалів, продовольства (10%), в т.ч. зерна (30% всіх закупівель продовольства). Основні торговельні партнери: ЄС (около. 70% зовнішньоторговельного обороту); країни, що розвиваються (18%), в т.ч. країни Латинської Америки (9%); США (5%); Китай, Японія, Таїланд (3%); країни Центральної та Східної Європи (4%), включаючи РФ (1,6%).

Економіка Іспанії класифікується як змішана капіталістична економіка. За обсягом ВВП Іспанія посідає 13-е місце в світі, а дохід на душу населення приблизно відповідає аналогічному показнику в Німеччині та Франції. Однак, після майже 15 років економічного зростання, темпи зростання ВВП Іспанії почали сповільнюватися в кінці 2007 року, а в другому кварталі 2008 року економіка країни увійшла в період рецесії. У 2009 році ВВП Іспанії зменшився на 3,7%, а в 2010 році - ще на 0,2% в 2010 році. Таким чином, Іспанія стала останньою великою промислово-розвиненою країною, яка подолала світова фінансова криза 2008-2009 років.



Торгівельні партнери Іспанії

Рис. 1

Темпи росту ВВП, %

Рис 1.2

Припинення економічного зростання в Іспанії спричинило за собою істотне зниження обсягів будівництва на тлі надлишку житла і зменшення споживчих витрат, у той час як експорт фактично став рости. Зусилля уряду, спрямовані на стабілізацію економічного становища в Іспанії допомогою стимулюючих державних витрат, розширених допомоги по безробіттю і поручительств за кредитами, не запобігли різкого підвищення рівня безробіття, який виріс з приблизно 8% в Від 2005 році до 20% в 2010 році(Таб. 1.1).

Таб. 1.1 Показники ВВП, інфляції та безробіття (2005-2010рр.)

Показники	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009	2010
ВВП,% до попереднього року	4,1	4,1	2,7	1,8	0,6	3,0
Баланс держбюджету,% до ВВП	-1,1	-0,3	-0,3	0,0	0,2	-0,8
Інфляція,%	2,2	3,5	2,7	3,5	2,9	3,0
Безробіття,%	15,9	14,1	13,0	12,0	11,2	10,5

Бюджетний дефіцит збільшився з 3,8% ВВП у 2008 році до 9,2% ВВП в 2010 році і більш ніж в три рази перевищив межу, встановлену для країн Єврозони. Великий бюджетний дефіцит Іспанії і погані перспективи економічного зростання зробили країну вразливою у фінансовій плані, навіть незважаючи на зусилля уряду щодо скорочення видатків, приватизацію в ряді галузей промисловості та підвищення конкурентоспроможності шляхом проведення реформи ринку праці.

Висока залежність іспанських банків від будівельного сектора і ринку нерухомості свідчить про довгострокове ризик для фінансового сектора. Уряд спостерігало за реструктуризацією сектора ощадних банків в 2010 році і забезпечило участь в капіталі різних фінансових установ приблизно на $ 15 мільярдів. Інвестори зацікавлені в тому, щоб уряд підтримав найбільш проблемні банки. Банк Іспанії, проте, прагне підвищити довіру до фінансового сектору, чинячи тиск на банки, щоб ті розкрили дані про втрати і об'єдналися у більш сильні групи.

2. Фактори територіальної організації та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії

У територіальному аспекті торгівля країни є сукупністю торгівельних об'єктів окремих територіальних одиниць.

Мережа об'єктів торгівлі в межах області, району, міста чи села в свою чергу - це полі структурна система з внутрішніми зв'язками між елементами та відповідно функціонально-просторовою організацією. Ця система розвивається під впливом певних факторів.

Взагалі під «фактором» (від лат. factor) розуміється «умова», «причина будь-якого процесу», «рушійна сила». Фактор у будь-якій теорії посідає визначальне місце.

Враховуючи соціальну та економічну спрямованість торгівлі та критерії ефективності організації торгівлі сформулюємо поняття «фактор територіальної організації торгівлі». Отже, фактор територіальної організації торгівлі можна визначити як сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, необхідних для вибору місця розміщення та напрямків подальшого розвитку об'єкту торгівлі з метою найбільш повного задоволення потреб споживачів в матеріальних благах та максимізації прибутку.

Фактори визначають кількісні та якісні характеристики торгівлі, впливають на обсяг товарообороту і напрями товаропотоку, визначення економічних і соціальних пріоритетів, є конкретним інструментом вирішення завдань.

Кожний фактор вирізняється особливостями свого впливу та характеризується відповідними масштабами, рівнем постійності, просторовим охопленням. Поєднання цих властивостей в територіальному розрізі може бути різним, що породжує неоднакові регіональні можливості для розміщення об'єктів торгівлі.

Велика кількість та різноманітність факторів територіальної організації торгівлі, обумовлюють необхідність їх класифікації. При класифікації треба враховувати те, що фактори територіальної організації торгівлі діють об'єктивно, породжуються різними законами, є не однотипними та мають регіональні відмінності.

Зокрема, фактори територіальної організації торгівлі можна класифікувати за наступними ознаками: за місцем в соціально-економічній ієрархії(мегаекономічні,макроекономічні,мікроекономічні, мезоекономічні, наноекономічні), в територіальному аспекті (регіональні, точкові, локальні), за способом дії (мережеві, соціальні, середовищні), за характером впливу (прямі, непрямі), за походженням та соціально-економічним змістом (історичні, економічні, демографічні, соціальні, містобудівні, природно-кліматичні, інші), за способом вимірювання («м'які», «жорсткі»).

Враховуючи, те що торгівлю можна розглядати як сферу економіки та як вид економічної діяльності, вважаємо, що фактори територіальної організації торгівлі слід досліджувати в двох контекстах: фактори економіки та фактори економічної діяльності.

Перша група факторів включає фактори, що впливають на розвиток економіки, інтеграційні процеси, об'єм та структуру виробництва, зайнятість населення та його дохід, потребу в матеріальних благах, якість життя.

До другої групи факторів належать фактори, які витікають з внутрішньої сутності торгівлі, змістом задач та визначені її функціями, процесами, в тому числі характером торгово-технічних операцій, особливістю праці та його привабливістю.

В умовах глобалізація економічної, соціальної та політичної діяльності на розвиток торгівлі впливають не лише фактори внутрішнього середовища, але й широке коло зовнішніх чинників. Зокрема, культура, мова, часовий пояс, політичні умови, економічна стабільність, грошова система, націоналізм, господарське право, податкова система, методи господарювання, методи торгівлі, ризики. Вагоме місце серед них займають глобальні соціально-економічні чинники, які набирають все більше сили. Отже, фактори територіальної організації торгівлі за походженням доцільно поділяють на внутрішні та зовнішні.

Сучасний стан цивілізаційного розвитку призводить до нового порядку в територіальній організації торгівлі. Механізми глобалізації викликають зростання концентрації торгівлі в окремих регіонах. Це обумовлює формування регіональних метрополій і перефірій, певному відособленню та утвердженню зверхності окремих країн. В результаті дії глобальних ринкових механізмів виникають депресивні і високо розвинуті країни і регіони, що обумовлюється різним рівнем адаптації до нових умов.

Всі групи факторів взаємопов'язані та взаємообумовлені. Разом з тим, провідну роль у розвитку торгівлі відіграють ті з них, що висвітлюють ступінь сформованості систем розселення та рівень розвитку матеріального виробництва

Виявлення головних факторів дозволяє уточнити об'єктивні критерії територіальної організації торгівлі, зокрема:

- збалансованість торгівлі з іншими структурними утвореннями регіональної економіки, підтримання певних територіальних та видових пропорцій між окремими ланками торгівлі;

- комплексність торгівлі на регіональному рівні, рівні окремих територіально-адміністративних одиниць;

- ієрархічність територіальної організації торгівлі;

- оптимальність розмірів об'єктів торгівлі в залежності від людності та адміністративно господарського значення населеного пункту;

- відповідність можливостей об'єктів торгівлі у забезпеченні населення необхідними матеріальними благами.

Таким чином, вивчення факторів - головний напрямок дослідження проблем просторового скупчення та розвитку торгівлі на регіональному рівні. Без ретельного обліку та всебічного аналізу окремих факторів, їх структурних ланцюгів та елементів груп і класів факторів неможливо скласти оптимальну схему територіальної організації торгівлі та визначити найбільш обґрунтовані міжрайонні та внутрішньорайонні пропорції та зв'язки сфер економіки.

Дослідження факторів дає можливість визначити рівень та оцінити ефективність територіальної організації торгівлі (Таб. 2.1).

Таб. 2.1 Оцінка ефективності територіальної організації торгівлі

Фактор	Ступінь впливу(0-5)
ЕГП	4
Природні	3
Соціальні	4
Демографічні	4
Економічні	3
Історичні	4
Геополітичні	4
Екологічні	3
НТП	3

Промисловість Іспанії

За класифікацією Міжнародного економічного форуму, що аналізує конкретні позиції країн по 14 секторам виробництва, Іспанія знаходиться у верхній п'ятірці майже у всіх секторах середнього технологічного рівня, особливо виділяючись як виробник автомобільних запчастин і аксесуарів (десяте місце в світі), промислових верстатів і устаткування (15 місце ), аудіовізуальних засобів (17 місце), продукції органічної і неорганічної хімії (п'ятнадцяте місце), виробів металообробки (тринадцяте місце) і взуття (третє місце). Але по конкурентоспроможності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та випуску електронних компонентів вона знаходиться тільки в третій десятці країн.

Серед 100 найбільш відомих у світі брендів у Іспанії немає жодного, хоча є галузеві лідери: «Фрейшенет» (шипучі вина), Chupa Chups, Telefonica (телекомунікації), Repsol (енергія), «Проновіас» (вінчальні плаття) і «Льядро» (фарфорові фігурки), а також входять в першу трійку Zara, в першу п'ятірку - «Сіль Мелья» (готельний бізнес). Володіння світовим брендом вважається важливою конкурентною перевагою і однією з ознак високого рівня розвитку економіки. Найстаріша галузь промисловості - гірничодобувна. Іспанія, багата корисними копалинами, є одним зі світових лідерів по здобичі ртуті (близько 1,5 тисяч тонн на рік; головний центр - Альмаден) і піритів (близько 3 мільйонів тонн на рік; головним чином в районі Уельви); в Європі виділяється здобиччю поліметалевих і уранових руд, срібла. Видобувають залізні (1,4 мільйонів тонн в 1996 році; пров. Біскайя, Сантандер, Луго, Ов'єдо, Гранада, Мурсія), свинцево-цинкові, вольфрамові мідні, титанові руди, кварц, золото, калієві солі і ін Нафта і газ імпортуються . Щорічний видобуток нафти становить близько 30 млн т, і покриває менше 10 відсотків потреб. Іспанія займає дев'яте місце в світі і перше серед країн ЄС з видобутку металомісткого сировини. По енергоносіях - сороковому місці в світі.

Серед галузей машинобудування виділяються суднобудування (старі центри розташовані на півночі країни: Більбао, Хихон, Сантандер; нові - на північному заході: Ель-Ферроль, Віго, на сході: Картахена, Валенсія, Барселона, і на півдні: Севілья, Кадіс) автомобілебудування (виробництво автомобілів, у тому числі «Сеат» концерну «Фольксваген» 2,2 мільйона в 1996 році; центри: Барселона, Мадрид, Вальядолід, Віторія, Памплона, Віго) і електротехнічна промисловість. Розвинене також виробництво устаткування для хімічної, легкої, харчової промисловості і виробництва будматеріалів.

З галузей легкої промисловості найбільше значення мають текстильна і шкіряно-взуттєва промисловість (на частку Іспанії доводиться 4 відсотки світового експорту взуття).

У харчовій промисловості виділяються виноробство (по виробництву виноградних вин Іспанія в Європі поступається лише Франції і Італії), виробництво рослинного масла (1,7 мільйонів тонн в 1996 році; Іспанія - світовий лідер по виробництву оливкового масла (близько 0,5 мільйонів тонн в рік ), плодоовочевих і рибних консервів. Іспанія входить в першу десятку світових виробників автомобілів, судів, ковальсько-пресового устаткування і газових компресорів, верстатів, нафтопродуктів і хімічних товарів. Половина промислового виробництва зосереджено на північному сході (Каталонія), півночі країни (Астурія, Кантабрія, Країна Басків) і у Великому Мадриді.

Паливно-енергетичний комплекс Іспанії

У паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) проблема полягає в тому, що Іспанія не забезпечує себе енергією самостійно і знаходиться в залежності від іноземних експортерів. У 2004 році країна імпортувала 78,9% спожитих енергоносіїв. В Іспанії є свої запаси нафти, розробка яких почалася в 1964 році.

На січень 2005 року кількість доведених запасів нафти склало 21,6 мільйонів тонн. У 2004 році видобуток нафти скоротився до 255 тисяч тонн, хоча в 1990 році вона становила 1,4 мільйонів тонн. Дане скорочення є наслідком нестачі інвестування в розвідку нафтових і газових запасів.

Споживання нафти в 2009 році склало 63 673 тис. т. Практично вся нафта була імпортована з-за кордону. У країні експлуатується 7 нафтових родовищ (Alga, Ayoluengo, Barracuda, Boqueron, Casablanca, Chipiron, Rodaballo). Найбільше з них (Casablanca) розташоване на середземноморському шельфі країни. Останнім часом іспанський уряд приділяє велику увагу альтернативним джерелам енергії та гідроенергетиці, входячи до п'ятірки країн-інвесторів в альтернативну енергетику.

Сільське господарство Іспанії

Особливе місце в структурі економіки займає сільське господарство. У ньому зайнято 2.3% відсотка працездатного населення Іспанії. Невеликий групі землевласників належать великі ділянки землі на півдні країни. Основні показники: Іспанія третя в світі по виробництву вина, четверта - цитрусових, а також забезпечує? світового виробництва оливок та оливкової олії. Іспанія є також великим виробником пшениці (20 відсотків посівних площ), рису (найвища врожайність у світі), мигдалю, тютюну і овочів (60 відсотків посівної площі). Їй належить найбільший в Європі рибальський флот. По видобутку та обробці морепродуктів і риби Іспанія тримається в першій десятці. Успішно розвивається тваринництво: кіз і овець розводять в посушливих районах, а на півночі - велика рогата худоба.

Іспанія входить в першу десятку країн світу по улову риби і морепродуктів (1,1 мільйонів тонн в 1996 році) і їх переробці, є крупним експортером свіжої риби і рибних консервів. Основна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардин, хека, макрелі, анчоусів і тріски. Щорічно 20-25% всього улову переробляють на консерви.

Зовнішня торгівля Іспанії

Головними економічними партнерами Іспанії є країни ЄС, перш за все Великобританія, Франція, Німеччина і Польща. Іспанський капітал в свою чергу також діє на Європейському просторі через ТНК. «Ендеса» володіє потужностями з виробництва та розподілення електроенергії у всіх країнах Південної Європи, її присутність особливо помітно в Італії (7 відсотків генеруючих галузей) і у Франції (15 відсотків ринку). «Телефоніка» володіє ліцензіями на мобільний зв'язок третього покоління в Німеччині, Італії, Швейцарії та Австрії. Особливо вдало через географічне розташування йде освоєння португальського ринку: залізничні, енергетичні та банківські системи обох піренейських країн все більш тісно переплітаються і приходять всі в більш тісну взаємодію.

Іспанська «BSCH» є третім за величиною в банківських операціях у Португалії, контролюючи 10% кредитного ринку. Іспанський капітал присутній у текстильній і харчовій промисловості, в операціях з нерухомістю, в роздрібній торгівлі (найбільші мережі «Корте Інглес», «Індітекс») та ін Також за кордоном часто ведуть виробництво малі, іноді сімейні, фірми. Це, наприклад, «Фікоса» - виробник автозапчастин, 70% продукції якої випускається на підприємствах, розташованих на чотирьох континентах; парфумерна компанія «Антоніо Пуїг», яка придбала французьку «Ніна Річчі»; кооперативний комплекс «Мондрагон» з дочірніми та спільними підприємствами під Франції, Єгипті та Марроко; «Індо», що випускає оправи для окулярів в Китаї та ін.

Особливо сильна концентрація іспанського капіталу в країнах Латинської Америки. Це зумовлено як історичними, так і культурними причинами. Капітал в Аргентині, Бразилії, Чилі, Мексиці і Перу зосереджений в основному в стратегічно важливих областях - енергетиці, телекомунікаціях, банківській системі. У сфері енергетики особливо помітно присутність іспанської «Репсоль», із зарубіжними активами близько 30 млрд доларів, а також іспанських компаній «Ендеса» і «Ібердрола». «Телефоніка», з капіталізацією 86 млрд доларів, є найбільшою телекомунікаційною компанією в іспано-і португаломовних світі, число її абонентів наближається до 100 млн. Іспанські банки контролюють 45% коштів, акумульованих у приватних пенсійних системах восьми країн Латинської Америки. У двох провідних банків «SCH» і «BBVA» в Латинській Америці працює набагато більше персоналу, ніж на своїй батьківщині.

3. Зовнішня торгівля Іспанії, її товарна і територіальна структура. Участь у міжнародних торговельних та економічних союзах

У галузевій структурі ВВП Іспанії близько 65% припадає на частку сектора послуг, промисловості та сільського господарства - 32% і 3%, відповідно. Іспанія є другим після Франції найбільшим центром світового туризму (частка галузі в обсязі ВВП становить близько 12%). У промисловості найбільш розвинені судно-, автомобіле-і машинобудування, а також металургійна, текстильна, шкіряно-взуттєва, хімічна і харчова галузі.

Світова економічна криза суттєво позначилася на діловій активності в Іспанії, економіка якої в кінці 2008 року вперше за останні 15 років вступила в стадію рецесії. Найбільш серйозними наслідками кризи стали безробіття (4 млн. чоловік, або 18,8% працездатного населення), стагнація виробництва в промисловості та будівництві, а також дефіцит держбюджету, який досяг 11,4% ВВП, і сукупний держборг в 475 млрд. євро (53 % від ВВП).

Уряд ухвалив низку антикризових заходів, орієнтованих на зміцнення фінансової системи і підтримання споживчого попиту і рівня зайнятості, насамперед у будівництві та автомобільній промисловості. Через різкого погіршення становища Іспанії на ринках зовнішнього боргу за високого рівня бюджетного дефіциту уряд провів через Парламент програму заходів щодо різкого скорочення державних витрат за рахунок урізання зарплат службовців, заморожування пенсій, згортання інвестицій в інфраструктуру. На черзі - реформа трудового законодавства.

У світовій торгівлі Іспанія займає 16 місце по експорту (218 млрд. дол США) і 13 - по імпорту (288 млрд. дол США).

В загальному експорті Іспанії на поставки промислової продукції припадає 73,2%, на продовольство та сільськогосподарську сировину - 17%, на мінеральну сировину і паливно-енергетичні товари - 8,4%.

В країни Євросоюзу поставляється 68% іспанського експорту, США - 4%, Марокко - 1,9%, Туреччини - 1,6%, Російську Федерацію - 1,5%. На інші країни світу припадає 23% експортних поставок.

У структурі імпорту Іспанії переважає промислова продукція - 68,2%, а також мінеральна сировина і паливно-енергетичні товари - 19,2%, на продовольство і сільськогосподарську сировину припадає 12,2%.

Таб. 3.1 Основні торговельні партнери Іспанії з 2010 по 2011рр. (в млрд. євро)

Країна-партнер	Товарообіг	Експорт	Імпорт
	2010	2011	2010	2011	2010	2011
1	Франція	54 ,7	66,7	31, 2	38,5	23 ,4	28,3
2	Німеччина	43 ,5	52,6	17, 8	21,8	25 ,7	30,7
3	Італія	30 ,1	34,1	14, 9	17,0	15 ,1	17,1
4	Португалія	22 ,7	27,5	15, 0	17,2	7 ,7	10,3
5	Великобританія	20 ,3	24,3	10, 5	13,7	9 ,7	10,6
6	Китай	19 ,6	22,0	2, 3	3,4	17 ,2	18,6
7	США	14 ,4	18,5	5, 1	7,9	9 ,7	10,6
8	Голландія	14 ,9	16,7	5, 9	6,2	8 ,4	10,5
9	Бельгія	10 ,2	12,4	4, 7	6,0	5 ,4	6,4
1	Росія	8,1	11,0	2,0	2,5	6,1	8,5
1	Алжир	6, 2	8,1	3, 4	2,5	2, 8	5,7
1	Турція	5, 8	7,8	1, 8	4,5	4, 0	3,4
1	Марокко	5, 6	7,1	3, 1	4,1	2, 5	3,0

Найбільшими постачальниками товарів в Іспанію є: країни Євросоюзу - 55,4%, Китай - 7,2%, США - 4%, Російська Федерація - 2,6%, Алжир - 2,3%. На інші країни світу припадає 28,5% від всього іспанського імпорту.

В останнє десятиліття Іспанія мала стійке негативне сальдо зовнішньої торгівлі. У 2010 р. дефіцит зовнішньої торгівлі Іспанії сягнув 70 млрд. дол, що складає 13,6% від зовнішньоторговельного обороту цієї країни.У торгівлі послугами з країнами світу Іспанія займає 7 місце за обсягом експорту (122,1 млрд. дол США в 2010 р., частка - 3,65%), 9 місце за обсягом імпорту (86,5 млрд. дол, частка - 2,75%) і має позитивне сальдо (+35,6 млрд. дол).В експорті послуг найбільша частка (43,7%) припадає на туристичні послуги, сектор інших ділових послуг становить 41,6%, транспортні послуги - 14,7%.В імпорті послуг велика частина (60,3%) належить сектору інших ділових послуг, на транспортні послуги припадає 20,5%, на туристичні послуги - 19,2%.

4. Зовнішні зв'язки Іспанії в банківсько-кредитній, фінансово-інвестиційній, освітньо-науковій, транспортно-комунікаційній та техніко-технологічній сферах

Фінансова сфера

Іспанія відзначається гарно розвиненою фінансовою сферою, яка, незважаючи на всі труднощі, зуміла вистояти під час останьої економічної кризи 2008-2009 років. За часів режиму Франко іспанські банківські установи відігравали ключову роль у індустріальному зростанні та контролювали переважну частину промисловості країни. Контроль над банківською системою був дуже суворим і помітна лібералізація настала лише у 1974 році, у самому кінці правління режиму. У 1978 році банки з іноземним капіталом та резиденцією були допущені до операцій на фінансовому ринку, і у 1990-их вже десятки іноземних банків мали філії в Іспанії.

Наразі частка іноземних банківських установ дещо зменшилась, оскільки деякі з них припинили діяльність в Іспанії, інші ж були поглинуті місцевими банками. Центральне місце у банківській системі посідає Банк Іспанії, який з 1998 року є частиною європейської системи центробанків. Будучи державним банком, Банк Іспанії здійснює контроль над приватними банками та підзвітний Міністерству Економіки. У 1999 році Іспанія погодилась прийняти євро як державну валюту, і у 2002 році євро змінило песету як національну грошову одиницю.

Хоча в Іспанії діють багато приватних банків, кілька значних інституцій довгий час суцільно домінували у фінансовому секторі. Протягом 1990-их у рамках підготовки до вступу до Європейського валютного союзу, уряд заохочував до створення більш конкурентноспроможних фінансових установ. У ході цього процесу з'явились дві великі банківські групи: Banco de Santander Central Hispano та Banco Bilbao Vizcaya Argentaria. Проте навіть найміцніші та найбільші банки країни за світовими стандартами дотягують лише до середніх показників. Лише Banco de Santander Central Hispano вважається одним із лідируючих банків світу.

В Іспанії наявний значний сектор банків, відомий як "cajas de ahorros" - зберігальні каси, у яких покладено на рахунки майже половина депозитів країни та надано майже чверть усіх банківських кредитів. Ці неприбуткові установи спочатку мали регіональну або провінціальну прив'язку і були зобов'язані інвестувати визначену частку свого капіталу у дані провінції, але тепер ці банки здійснюють операції по всій Іспанії. Прибуток від їх діяльності надходить до державних резервів, використовується з метою покращення рівня життя населення, екологічного стану середовища, культурного та освітнього прогресу.

Найбільші банки такого типу розташовані у Барселоні та Мадриді: Зберігальний та Пенсійний Банк (La Caja de Ahorros y de Pensiones), здебільшого відомий як "La Caixa", а також Ощадний банк Мадрида (Caja Madrid).

Фондові біржі розташовані у Мадриді, Більбао, Барселоні та Валенсії. Найбільша з них, у Мадриді, є достатньо невеликою за світовими стандартами. Діяльність фондових бірж була остаточно врегульована у 1989 році і протягом 1990-их їх роль в економіці країни зросла.

Іспанія використовує трирівневу податкову систему: податки можуть збиратись центральним урядом, регіональними урядами та місцевими органами влади. Податкові ставки складені за прогресивною моделлю.

На внутрішню торгівлю Іспанії припадає приблизно 17% усіх товарів і послуг країни. У секторі внутрішньої торгівлі у 2007 році вироблялось 15,4% від валової доданої вартості у сфері послуг і 10,4% від національного ВВП. Активно ведеться будівництво супермаркетів і оптових ринків, але донині зберігається різкий дисбаланс між досить великою роздрібною мережею торгівлі і вузькою системою оптової торгівлі Іспанії.

Роздрібна торгівля складає 44,9% від кількості торгівельних установ, товарооборот склав 215 млрд. євро. У 2008 році функціонувало 843 тис. працюючих підприємств роздрібної торгівлі, що складало 25% від загальної кількості підприємств в економіці, було зайнято 1,9 млн.осіб. У галузі гуртової (оптової) торгівлі працювало 254 тис. підприємств із 1,2 млн. працівників. Оборот склав 411 млрд. євро.

Послуги зв'язку та ЗМІ

Сектор зв'язку залишається слабкою ланкою сфери послуг Іспанії незважаючи на прискорені темпи зростання (4,6% ВВП). Тому уряд затвердив програму розвитку зв'язку та цифрових технологій зв'язку як частину Національної програми реформування. Нещодавно кількість стільникових телефонів у Іспанії перевищила кількість мешканців країни. Впроваджуються технології цифрового мобільного телебачення. Кількість підприємств поштового зв'язку збільшується незважаючи на все більшу конкуренцію з боку електронної пошти у мережі Інтернет.

Телебачення є головним засобом масової інформації, серед головних телевізійних каналів - La 1, La 2, Antena 3, Cuatro, Telecinco і La Sexta. Із 2010 року цифрове телебачення є єдиним способом передачі сигналу. Існують безкоштовні та платні пакети каналів для користувачів. Інтернет-технології та рівень охоплення населення мережею Інтернет є настільки швидко зростаючими, що перетворились на одну із ключових сил росту економіки.

Інтернет-провайдери зазвичай гарантують мінімально-допустимий рівень якості Інтернет-зв'язку, його швидкості та надійності. Зростає кількість приватних і державних установ, які пропонують свої послуги череж мережу Інтернет. Проте й досі вартість Інтернет-підключення у Іспанії є однією із найдорожчих у Європі, а швидкість передачі інформації - низькою на більшій частині території.

Наймасовішими газетами Іспанії є "El Pais" ("Країна") y "El Mundo" ("Світ"), також "ABC", "La Razon", "Publico", "La Vanguardia" y "La Gaceta". Є безкоштовні видання - "20 minutos", "Que!" та "ADN". Спортивні видання - "Marca" і "As". Більшість місцевих видань, які орієнтуються на населення відповідних територіальних одиниць, об'єднані у Мережу Місцевих ЗМІ із управлінським штабом у Ла-Коруньї.

Наука і освіта

Система освіти Іспанії включає загальний та спеціальний режими освіти. В межах загального режиму виділяються наступні рівні освіти: дошкільна - до 6 років, початкова (від 6 до 12 років), середня (шкільна - обов'язковий рівень, з 12 до 16 років, бакалаврат, 3 16 до 18 років, середня професійна), вища університетська. Спеціальний режим передбачає артистичний та мовно-лінгвістичний напрями освіти.

Університетська система Іспанії об'єднує 49 державних університетів, 14 приватних і 14 універститетів при католицькій церкві Іспанії. Найбільше університетів (за провінціями) у Мадриді (14), Барселоні (8), Андалусії (8), Валенсії (6), Країні Басків (3), Галісії (3). Найкращими визнано автономний університет Барселони, університет Комплутенсе у Мадриді, університет Помпеу Фабра у Барселоні, університет Барселони, автономний універститет Мадрида, університети Ла-Лагуни, Сантьяго-де-Компостели, Саламанки, Загальний університет Валенсії та університет Алькала-де-Енарес.

Найбільш давнім академічним закладом науки є Королівська Академія Іспанії, заснована у 1713 році і організована за зразком Французької академії у Парижі. Найбільш важливим завданням академії є "підтримувати та затверджувати стандарти чистоти і краси іспанської мови". До інших академічних закладів належать Королівська академія мистецтв Сан-Фернандо, Королівська академія історії, Королівська національна академія медицини, Вища рада наукових досліджень з філіями. Інститут Сервантеса створений у 1991 році для підтримки вивчення іспанської мови і культури за кордоном.

В Іспанії зосереджено понад 6500 публічних та приватних бібліотек. Деякі з них, такі як у Ескоріалі або в університеті Саламанки, нараховують більше 4-ох століть історії існування. Національна бібліотека у Мадриді була створена у 19 століття. Представлена велика кількість громадських та приватних архівів на місцевому, провінційному, регіональному та національному рівнях. Серед найважливіших - Національний історичний архів у Мадриді, Генеральний архів адміністрації Алькала-де-Енарес, Архів Громадянської війни у Саламанці, Архіви Сіманки (засновані 1540 року) та Королівський архів Арагона у Барселоні, Архів Вест-Індії у Севільї.

Транспорт Іспанії

Барселона-Мадрид Іспанская дорожня мережа в основному централізована з 6 шосейними дорогами, що з'єднують Мадрид з Країною Басків, Каталонії, Валенсії, Андалусією, Естремадура і Галіcіей. Крім того, швидкісні шосе проходять уздовж атлантичного і середземноморського побережжя.

Перша залізниця збудована в 1848 році. Загальна довжина рейкового шляху в 2004 році становила 14781 км, з яких 8791 км електрифіковано - широка колія (1665 мм) 11829 км (електрифіковано на постійному струмі 3 кВ 6950 км), стандартна колія (1435 мм) 998 км (усі електрифіковані на змінному струмі 25 кВ), вузька колія (1040 мм) 1926 км (електрифіковано 815 км), вузька колія (914 мм) 28 км (всі електрифіковані).

Іспанія в даний час має 1272 км високошвидкісних залізничних ліній, що пов'язують Малага, Севілью, Мадрид, Барселону і Вальядолід. Якщо амбітна програма іспанських високошвидкісних залізничних ліній буде виконана, до 2020 року Іспанія матиме 7000 км (4300 миль) високошвидкісних залізничних ліній, що дозволяють дістатися з провінції до Мадрида менш ніж за 3 години і до Барселони протягом 4 годин.

Аеропорт Мадрида (Barajas) з пасажиропотоком 50800000 в 2011 році один з найзавантаженіших аеропортів у світі. Аеропорт Барселони (El Prat) обслужив 30 млн пасажирів у 2011 році. Менш завантажені аеропорти знаходяться в Гран-Канарія, Малага, Валенсії, Севільї, Мальорці, Аліканте і Більбао.

Іспанія має намір мати мільйон електромобілів до 2014 року, як частина плану уряду з економії енергії та покращення екології.

5. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії

Незважаючи на ознаки відновлення, що містяться в економічних показниках Іспанії, аналітики бачать посилення ризиків для зростання іспанської економіки. Вони полягають у:

- великій кількості безробіття,

- жорстких податкових умовах,

- великому рівні боргів приватного сектора.

У структурі експорту частка високотехнологічних галузей в 2-3,5 рази нижче, ніж у країн-лідерів ЄС. У промисловому експорті за 2010-2011 рр.. високотехнологічна продукція склала 10,4 відсотків. Для порівняння: у Великобританії він тримався на рівні 38,7 відсотків, у США - 37,5%, в Японії - 30,9 відсотків, у Німеччині - 20 відсотків, у Франції - 25,1 відсотків. Це є наслідком того, що Іспанія витрачає на НДДКР тільки 1,4 відсотка свого ВВП - проти 2 відсотків в середньому по ЄС і 2,8 відсотків у США. Близько половини цих показників забезпечує держсектор, включаючи університети, в той час як в країнах-лідерах ці витрати взяв на себе приватний сектор. Незважаючи на те, що іспанська система податкових пільг для НДДКР є однією з найщедріших в ОЕСР і практично єдиною для малих і великих підприємств, ці можливості поки використовуються слабо. Причина полягає, насамперед, в недостатній координації заходів підтримки інновацій на державному рівні і узгодженості держпроекти. Також на це впливають і причини структурного та інституційного характеру - брак людського капіталу і навичок висококласного управління.

Також неповно використовуються ресурси трудового населення, звідси - високе безробіття, яка поряд з інфляцією є бичем іспанської економіки. Причини високих темпів зростання цін криються не тільки в переході на євро або в підвищенні цін на нафту, які характерні і для інших країн ЄС, але й у тарифній політиці уряду, зростанні споживчого попиту, падінні конкурентоспроможності іспанських товарів і завищених прибутках підприємств, а також щорічному підвищенні базових тарифів на 4-6 відсотків на електроенергію, газ, воду, пр.

Незважаючи на високі темпи зростання зайнятості серед країн Європейського союзу, рівень безробіття в Іспанії в 2006-2007 рр.. скоротився незначно і склав 8,1 відсотків. Кількість зареєстрованих безробітних перевищує 2 мільйони осіб. Близько 60 відсотків іспанських безробітних - жінки, 13 відсотків - громадяни, які не досягли 25 років. За перші ж три місяці 2008 рівень безробіття в Іспанії зріс до 9,6 відсотків, досягнувши максимуму за 3 роки по країні і друге місце серед країн Європи. Особливе побоювання представляє будівельна промисловість, де найбільше число безробітних. Невтішні дані і по інших, раніше високорозвиненим, галузям. Серед 27 європейських країн Іспанія посідає друге місце за рівнем безробіття, поступаючись лише Словаччини. Переобраний соціалістичний уряд Сапатеро сподівається на зростання економіки в 2008-2009 рр.. на 2,3 відсотка; однак експерти сходяться на думці, що в 2009 безробіття в країні зросте до 10 відсотків . У першому кварталі 2009 року безробіття склала 16,5 відсотків, загальне число безробітних перевищило 3300000 челевеком, очікується, що до кінця цього року число безробітних збільшиться до 4 мільйонів.

Показники безробітних Іспанії (2002-2010рр.)

Рис. 5.1

У той же час позитивно на економічний розвиток країни позначилася оновлена ??програма «зближення», запропонована урядом Іспанії в якості плану на період 2004-2008 років. Програма передбачала збереження стабільності державного бюджету протягом всього економічного циклу, при невеликому рівні профіциту від 0,1% ВВП у 2005 році до 0,4% ВВП в 2008 році.

Криза також звернув увагу на деякі сильні сторони іспанської економіки, як то надійний фінансовий сектор, в цілому показав чудову міцність в умовах іпотечної кризи, і розширення іспанських компаній у всьому світі, особливо в Латинській Америці та Азії, експорт у яку значно збільшився.

З іншого боку, Іспанія, незважаючи на проблеми, займає важливе місце в кількох областях інновацій, таких як поновлювані джерела енергії, біотехнології, транспорт і технології промисловості, малі та середні підприємства, які є сильною основою для відновлення після кризи і зміни економічної моделі.

З 1990-х років деякі іспанські компанії отримали статус багатонаціональних і часто розширюють свою діяльність в культурно близьких країнах Латинської Америки. Іспанія є там другим за величиною іноземним інвестором, після Сполучених Штатів. Іспанські компанії теж розширили свою присутність в Азії, особливо в Китаї та Індії [17]. Ця рання глобальна експансія дає перевагу перед конкурентами і європейськими сусідами.

Іспанські компанії працюють в таких областях, як поновлювані джерела енергії (Iberdrola є найбільшим у світі оператором поновлюваних джерел енергії [18]), в області технологій, як Telefonica, Movistar, Gamesa, Індра; залізничного машинобудування, як CAF, «Тальго»; нафтовий галузі, як «Репсоль» і т. д.

Висновоки

Зовнішньоекономічні діяльність - це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці.

Як економічна категорія зовнішньоекономічні діяльність є системою економічних відносин, які виникають при переміщенні всіх видів ресурсів між державами й економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави.

Зовнішньоекономічні діяльність держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

У сучасних умовах зовнішньоекономічні діяльність країни мають позитивний потенціал можливостей, оскільки їм належить особлива роль у:

- корінному перетворенні національної економіки при переході її до ринкових відносин і інтегруванні у світове господарство;

- збереженні економічного потенціалу і задоволенні потреб внутрішнього ринку;

- підвищенні ефективності виробництва за рахунок переваг міжнародного розподілу праці;

- забезпеченні економічного росту, модернізації і інтенсифікації використання виробничого потенціалу;

- розвитку дружньої взаємодії і зростаючої довіри між країнами.

Дослідивши систему організаційного і економіко-правового механізму зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії, можна сказати, що вона складалася в умовах корінної перебудови сфери державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Економіка Іспанії займає одне з лідируючих місць у системі світових економічних відносин, що обумовлено територіальним розташуванням і й історичними зв'язками країни.

Стратегія інтеграції у світове господарство передбачає обов'язковий вибір географічного середовища, в якому найбільш ефективно і органічно досягається реалізація економічних інтересів. Найсприятливіший економічний регіон для Іспанії - Європа, з ядром - країни ЄС.

Все більшого значення для економіки Іспанії здобувають зовнішньоекономічні зв'язки, головним чином зовнішня торгівля і туризм.

Зовнішньоекономічні зв'язки Іспанії є важливою складовою частиною її економіки.

За рахунок імпорту Іспанія цілком задовольняє свої потреби в рідкому паливі й каучуку, майже повністю - у складних видах промислового й енергетичного устаткування та в інших товарах.

До головних зовнішньоторговельних партнерів Іспанії відносяться високорозвинені індустріальні країни Європи (особливо члени ЄЕС) і США.

Зовнішньоекономічна політика Іспанії спрямована на розвиток експорту, диверсифікованість його товарної й географічної структури, скорочення дефіциту торговельного балансу.

Торгівля Іспанії орієнтована на два великі регіональні сектори. Перший - торгівля із країнами ЄС, особливо з Німеччиною та Францією, і з країнами-експортерами нафти.

Головною рушійною силою промислового розвитку є сектор телекомунікацій і інформаційних технологій (8% ВВП). За вартістю своєї продукції він займає 1-е місце в економіці країни.

Туризм - важливий елемент економіки Іспанії. Він забезпечує 1,6 млн. робочих місць, стимулює будівництво, частково покриває дефіцит зовнішньої торгівлі.

На 90% національна економіка залежить від імпорту енергоносіїв.

В імпорті Іспанії переважають енергоносії (головним чином нафта), машини і транспортне устаткування, чорні метали, продукція хімічної промисловості і текстильних виробів.

Географічний розподіл зовнішньої торгівлі товарами виглядає наступним чином: країни ЄС - особливо Німеччина й Франція - (близько 70% зовнішньоторговельного обігу); країни, що розвиваються (18%), у т.ч. країни Латинської Америки (9%); США (5%); Китай і Японія (3%); країни Центральної й Східної Європи (4%).

Одна з основних проблем іспанської зовнішньої торгівлі - хронічний дефіцит торговельного балансу. Незважаючи на прискорені темпи росту товарного вивозу, коефіцієнт експортного покриття імпорту має тенденцію до скорочення. Наприклад, в 2005 він склав 74% проти 80% в 1995.

З 1982 Іспанія входить у НАТО, з 1986 - у ЄЕС (нині ЄС), з 1989 - у Європейську валютну систему (ЄВС). Іспанський уряд був одним із самих активних учасників Маастрихтського договору (1992 р.), що передбачав створення політичного, економічного й валютного союзу в Європі. Іспанія має також тісні зв'язки із країнами Латинської Америки. Традиційно вона підтримує гарні відносини з арабськими державами.

Особливе місце у зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних орієнтаціях України займає Іспанія, яка є складовою частиною Європейського Союзу.

Протягом останніх років спостерігається динамічний розвиток торговельно-економічного співробітництва між Україною та Іспанією.

Пріоритетами у торговельно-економічних відносинах України з Іспанією є підвищення обсягів залучення інвестицій та поліпшення показників товарообігу, перш за все збільшення експортної складової, у тому числі, за рахунок високотехнологічної продукції.

Перспективними напрямами співробітництва є енергетика (модернізація електростанцій, використання нетрадиційних джерел енергії, зокрема, вітряної та біопалива), транспорт (будівництво, ремонт швидкісних залізничних магістралей та поїздів, поставки устаткування), будівництво доріг, туризм, у тому числі будівництво готелів, інфраструктури, забезпечення технічної підготовки персоналу, фінансова діяльність, банківська справа та високі технології. У сільському господарстві перспективним вбачається реалізація спільних проектів з альтернативних видів палива, зокрема, "біодизелю" та "біометилових сумішей" на основі рапсової та соняшникової олії, цукрового буряку тощо.

Важливим напрямків зовнішньоекономічної політики Іспанії останніх двох десятиліть є співробітництво з міжнародними організаціями.

Основні форми зовнішньоекономічних зв'язків Іспанії різноманітні:

- зовнішня торгівля;

- міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва;

- експорт та імпорт капіталів і робочої сили;

- надання та одержання послуг (виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортно- чи імпортно посередницьких, юридичних);

- кредитування та інвестування;

- обмін технологіями.

В останні роки відзначалося загострення проблем зовнішньої торгівлі Іспанії, що виразилися в дефіциті торговельного балансу, розмір якого в 2011р. досяг рекордної цифри - 77,8 млрд. євро (в 2011р. - 61,5 млрд. євро), що становить 8% ВВП.

Серед причин, що викликають ріст зовнішньоторговельного дефіциту, відзначаються слабка диверсифікованість зовнішньої торгівлі, зростання курсу євро, стрибок цін на енергоносії, і, як наслідок, ріст цін на продукти й послуги на внутрішньому ринку. Основна ж причина полягає в низькій конкурентоспроможності іспанських товарів і послуг на зовнішньому й внутрішньому ринках.

Однією з головних стратегічних цілей економічного розвитку Іспанії в цілому повинно стати підвищення конкурентоспроможності, для чого необхідна структурна перебудова промисловості, яка передбачає перепрофілювання неконкурентоспроможних виробництв, реконструкцію, модернізацію і технічне переозброєння найбільших підприємств, створення нових експортоорієнтованих виробництв, заснованих на нових і високих технологіях.

Основними перспективами для розвитку зовнішньої торгівлі Іспанії слід розглядати наступні: зовнішньоекономічні відносини мають бути орієнтовані на співробітництво на рівні об'єднань, фірм, підприємств на основі глибокого аналізу галузевого спектра співробітництва; міждержавний рівень зовнішньоекономічних взаємин має ґрунтуватися на загальній концепції ринкового господарства, в умовах якого головним суб'єктом зовнішньоекономічних зв'язків є промислове об'єднання або підприємство.

зовнішньоекономічний іспанія торгівля

Список використаних джерел

1. Балабанов И.Т. Внешнеэкономические связи., 2001. С. 43-44

2. Испания/Espana. Киселев А.В., М., КАРО, 2008. - С. 78-86

3. Испания: стратегия экономического подъема. Буторина О.В. М., 2004. - С. 91-102

4. Іспанія /О. Супричов//Географія та основи економіки. - К., 2008. - №5 - С. 45-47

5. Понеделко Г./Испания: слабые перспективы роста//Мировая экономика и международные отношения. - Москва. 2011. - №4. - С. 60-69

6. Прохоренко И./Центр предпреятий в системе поддержки малых и средних предприятий Испании/ И Прохоренко// Мировая экономика и международные отношения Москва, 2010. - №10 - С. 32-43

7. Світові обмеження// Агро перспектива. - Київ ,2011 - №3 (133). - С. 11-14

8. Туризм и гостиничное хозяйство Испании в условиях экономического кризиса// Ресторанный и гостиничный бизнес. - Киев 2010. - №2. С. 46-48

9. Школяр Н./Инститты и инструменты государственной поддержки экспорта: испанский опыт//Вопросы экономики. - М., 2007. - №4. - С. 146-151

10. Экономика зарубежных стран. Погорлецкий А.И., М., 2008. - С. 54-56

11. Основи міжнародної торгівлі: 2-е вид., пере-роб. і доп. / За ред. Ю. Г. Козака, Н. К. Логвінової. К. I. Рже-пішевського. -- К.: Центр навчальної літератури, 2005. -- 656 с.

12. Экономическая география. Кузнецов Н.М., 2009. - С. 154-161

13. Мироваяэкономикаhttp://www.ereport.ru/articles/weconomy/spain.htm

14. http://be5.biz/ekonomika2/002/spain.htm#1

15. http://www.geograf.com.ua/spain/528-spain-services

16. http://www.statinfo.biz/HTML/M261F0S1L1.aspx



Размещено на Allbest.ru