Оцінка цілісного майнового комплексу моторобудівного заводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Запорізький гідроенергетичний коледж

Запорізької державної інженерної академії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Методи і моделі оцінювання »

на тему «Оцінка цілісного майнового комплексу моторобудівного заводу»

Студента 3 курсу, гр. 3-ОД-15

Герасимова Віталія Вячеславовича

спеціальності 5.03050802 «Оціночна діяльність»

Керівник Рєпкіна. Л.К.

Запоріжжя 2017



ЗАВДАННЯ

на курсову роботу

з дисципліни «Методи і моделі оцінювання»

студентові ІІІ курсу групи 3ОД-15

спеціальності5.03050802 «Оціночна діяльність»

Герасимову Віталію Вячеславовичу

1. Тема: Оцінка цілісного майнового комплексу моторобудівного заводу

2. Термін здачі студентом закінченої роботи: 19.04. 2017 р.

3. Перелік питань, які належить розробити:

1. Основнi термiни та визначення, якi використовуються для проведення незалежної оцiнки цілісного майнового комплексу.

2. Процедура проведення оцiнки майна.

3. Аналiз інвестиційної привабливостi цілісного майнового комплексу.

4.Методичнi пiдходи, методи та оцiночнi процедури, що використовуються для оцінки цілісного майнового комплексу.

5. Визначення вартостi цілісного майнового комплексу та узгодження результатiв оцiнки отриманих з використанням методичних пiдходiв.

Дата видачі завдання 25.01.2017р.

Керівник курсової роботи /Л.К.Рєпкіна/

Завдання прийняв до виконання/В.В.Герасимов/

Завдання розглянуті і схвалені на засіданні ПЦК спеціальностей галузі знань «Економіка та підприємництво» («Фінанси і кредит»,«Оціночна діяльність», «Маркетингова діяльність», «Інформаційна діяльність підприємства»

Протокол № 6 від 25. 01,.2017р.

Голова ПЦК ___________________ Є.К Родзіна

Вихідні дані

до курсової роботи з дисципліни «Методи і моделі оцінювання» спеціальності 5.03050802 «Оціночна діяльність» (варіант №4)

Дата оцінки цілісного майнового комплексу 31грудня 2016 р..

Курс гривні до долару США на дату оцінки складає 25 грн. за 1 долар США.

Об'єктом оцінки є цілісний майновий комплекс моторобудівного заводу.

До складу цілісного майнового комплексу входять:

- будівлі та споруди, ринкова вартість яких складає - 720000 грн.;

- рухоме майно, ринкова вартість яких складає - 85000 грн.;

- незавершене будівництво - 35000 грн.;

- запаси - 20000 грн.;

- готова продукція - 20000 грн.;

- дебіторська заборгованість - 40000 грн.;

- грошові кошти - 25000 грн.;

- довгострокові зобов'язання - 40000 грн.;

- поточні зобов'язання - 45000 грн.

Валовий дохід на перший прогнозний період планується в сумі 610000 грн. без урахування ПДВ. Протягом 2-х наступних років валовий дохід буде зростати на 10% до попереднього року. З четвертого року валовий дохід цілісного майнового комплексу буде постійний.

Витрати на виробництво на перший прогнозний період плануються в сумі 515000 грн. Протягом 2-х наступних років витрати зростатимуть на 7% до попереднього року. З четвертого року витрати будуть постійними.

Капітальні інвестиції в перший рік прогнозування складають 15000,0 грн. По рокам прогнозування передбачається збільшення робочого капіталу на 10000 грн. щорічно. Для вкладення інвестицій будуть залучені власні кошти. Чисті грошові потоки розраховуються на кінець кожного року прогнозного періоду.

Ставка дисконту складає 20%.

Амортизаційні відрахування складають:

- в перший прогнозний рік - 72000 грн.;

- в другий прогнозний рік - 70000 грн.;

- в третій прогнозний рік - 68000 грн.

Підприємство сплачує податок на прибуток згідно діючого законодавства.



Зміст

ВСТУП

1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРОВЕДЕННОІ НЕЗАЛЕЖНОЇ ОЦІНКИ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

2. ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ

3. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ МОТОРОБУДІВНОГО ЗАВОДУ

4. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ, МЕТОДИ ТА ОЦІНОЧНІ ПРОЦЕДУРИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

4.1 Майновий підхід

4.2 Порівняльний підхід

4.3 Дохідний підхід

5. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА УЗГОДЖЕННЯ ВАТОСТІ РЕЗУЛЬТАТІВ ОЦІНКИ ОТРИМАНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ

5.1 Визначення вартості цілісного майнового комплексу майновим підходом

5.2 Визначення вартості цілісного майнового комплексу дохідним підходом

5.3 Узгодження результатів оцінки

ВИСНОВОК

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна. [1]

Загалом оцінка нерухомості існує більш як півстоліття. Історія говорить про те, що на землях Російської імперії існувала практика оцінки нерухомого майна в середині 18 століття. Відомими є матеріали оцінки нерухомості з метою оподаткування у Харкові, Полтаві, Києві та інших українських містах.За часів існування Радянського Союзу потреби в оцінці основних фондів підприємства задовольнялись використанням нормативних методів, які передбачали встановлення їх балансової або ж кошторисної вартості.

Практична оцінка нерухомості розпочалась в Україні з моменту переоцінки основних фондів підприємств та приватизації. У 1992 році вперше були залучені незалежні експерти для визначення ринкової вартості майна підприємств, а перші роботи з оцінки цього періоду з'явились в кінці 1992- на початку 1993 року . Як відзначають фахівці, така практика розпочалась, не маючи відповідного підґрунтя та необхідної інформації, а це, в свою чергу, знайшло відображення у викривленні реальної вартості об'єктів.

Сучасний період існування оцінки нерухомості в Україні можна поділити на три умовні етапи:

ѕ початковий етап відродження оцінки (1992-2000 рр.);

ѕ етап становлення в умовах законодавчого визнання (2001-2006 рр.);

ѕ етап розвитку на основі реформування та вдосконалення оцінки (розпочався у 2007 р).

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках:

ѕ створення підприємств (господарських товариств) на базі державного майна або майна, що є у комунальній власності;

ѕ реорганізації, банкрутства, ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств з державною часткою майна;

ѕ виділення або визначення частки майна у спільному майні, в якому є державна частка (частка комунального майна);

ѕ визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою, а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства;

ѕ приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду;

ѕ переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;

ѕ оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою;

ѕ визначення розміру відшкодування у випадках, встановлених законом;

ѕ в інших випадках за рішенням суду або у зв'язку з необхідністю захисту суспільних інтересів.

Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, внесення державними науковими (науково-дослідними, науково-технологічними, науково-технічними, науково-практичними) установами та державними університетами, академіями, інститутами майнових прав інтелектуальної власності як внеску до статутного капіталу господарських товариств, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін [1].

Основною метою курсової роботи є поглиблення, закріплення та узагальнення отриманих теоретичних знань з дисципліни «Методи і моделі оцінювання», розвиток навичок практичного використання знань з методології та інструментарію побудови економіко-математичних і статистичних моделей для практичного здійснення оціночної діяльності.

Завдання курсової роботи:

ѕ підбір та вивчення нормативно-правових актів з оцінки майна.

ѕ вивчити методичні підходи, методи та оціночні процедури, що застосовуються для оцінки підприємства ;

ѕ побудувати модель оцінки майна;

ѕ навчитися використовувати зовнішню та внутрішню інформацію, яка необхідна для оцінки підприємства ;

ѕ навчитиcь працювати з вихідними даними, необхідними для оцінки майна.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють оцінку майна є:

ѕ Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. № 2658-ІІІ.

ѕ Закон України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року № 1378-ІУ.

ѕ Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440.

ѕ Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442.

ѕ Національний стандарт №3 «Оцінка цілісних майнових комплексів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1665.

ѕ Національний стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1185.

ѕ Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. №1531.



1. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПРОВЕДЕННОІ НЕЗАЛЕЖНОЇ ОЦІНКИ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна [2].

Національний стандарт №2 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу [3].

Національний стандарт №3 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання (далі - цілісний майновий комплекс) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу [4].

Тому доцільно застосовувати такі терміни і визначення:

база оцінки - комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів;

методичні підходи - загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки;

метод оцінки - спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід;

оціночні процедури - дії (етапи), виконання яких у певній послідовності дає можливість провести оцінку;

принципи оцінки - покладені в основу методичних підходів основні правила оцінки майна, які відображають соціально-економічні фактори та закономірності формування вартості майна;

об'єкти оцінки - майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу;

об'єкти оцінки у матеріальній формі - нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно;

нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшенням, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна;

рухоме майно - матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;

об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права;

об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності;

бізнес - певна господарська діяльність, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу;

необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки;

неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування;

непрофесійна оцінка - оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість; спеціалізоване майно - майно, що, як правило, не буває самостійним об'єктом продажу на ринку і має найбільшу корисність та цінність у складі цілісного майнового комплексу;

надлишкове майно - майно, що не використовується у господарській діяльності підприємства і максимальна цінність якого досягається внаслідок відчуження;

знос (знецінення) - втрата вартості майна порівняно з вартістю нового майна. Знос за ознаками його виникнення поділяють на фізичний, функціональний та економічний (зовнішній). Фізичний та функціональний знос може бути таким, що технічно усувається, і таким, що не усувається, або усунення його є економічно недоцільним;

фізичний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки;

функціональний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних функціональних (споживчих) характеристик об'єкта оцінки;

економічний (зовнішній) знос - знос, зумовлений впливом соціально-економічних, екологічних та інших факторів на об'єкт оцінки;

дата оцінки - дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість;

вихідні дані - документи, в яких містяться характеристики об'єкта оцінки;

ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав - встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього;

вартість - еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей;

ймовірна сума грошей - найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець;

поточна вартість - вартість, приведена у відповідність із цінами на дату оцінки шляхом дисконтування або використання фактичних цін на дату оцінки;

ціна - фактична сума грошей, сплачена за об'єкт оцінки або подібне майно;

ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;

строк експозиції - строк, протягом якого об'єкт оцінки може бути виставлений для продажу на ринку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною і тривалість якого залежить від співвідношення попиту та пропонування на подібне майно, кількості потенційних покупців, їх купівельної спроможності та інших факторів;

подібна угода - цивільно-правова угода, предметом якої є подібне майно і яка має спільні ознаки з угодою, для укладення якої проводиться оцінка;

ліквідаційна вартість - вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості;

вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною;

вартість відтворення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;

залишкова вартість заміщення (відтворення) - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою);

вартість ліквідації - вартість, яку очікується отримати за об'єкт оцінки, що вичерпав корисність відповідно до своїх первісних функцій;

спеціальна вартість - сума ринкової вартості та надбавки до неї, яка формується за наявності нетипової мотивації чи особливої заінтересованості потенційного покупця (користувача) в об'єкті оцінки;

інвестиційна вартість - вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки;

вартість у використанні - вартість, яка розраховується виходячи із сучасних умов використання об'єкта оцінки і може не відповідати його найбільш ефективному використанню;

оціночна вартість - вартість, яка визначається за встановленими алгоритмом та складом вихідних даних;

дисконтування - визначення поточної вартості грошового потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє;

капіталізація - визначення вартості об'єкта оцінки на підставі очікуваного доходу від його використання. Капіталізація може здійснюватися із застосуванням ставки капіталізації (пряма капіталізація) або ставки дисконту (непряма капіталізація чи дисконтування);

ставка капіталізації - коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення;

ставка дисконту - коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в після прогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об'єкта оцінки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов'язаних з інвестуванням;

грошовий потік - сума прогнозованих або фактичних надходжень від діяльності (використання) об'єкта оцінки;

чистий операційний дохід - прогнозована сума надходжень від використання об'єкта оцінки після вирахування усіх витрат, пов'язаних з отриманням цієї суми;

вартість реверсії - вартість об'єкта оцінки, яка прогнозується на період, що настає за прогнозним;

право контролю - повноваження, отримані згідно із законодавством або відповідною угодою, які впливають на стратегію та/або дають змогу вирішувати питання управління певним підприємством. Права контролю враховуються під час проведення оцінки шляхом застосування контрольної надбавки або контрольної

знижки;

контрольна надбавка - збільшення вартості об'єкта оцінки через наявність більших прав контролю порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в меншому обсязі;

контрольна знижка - зменшення вартості об'єкта оцінки через відсутність права контролю або їх меншого обсягу порівняно з вартістю об'єктів, які характеризуються правами контролю в більшому обсязі [2];

земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами. Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень;

земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо);

невід'ємне поліпшення нерухомого майна - результати заходів, спрямованих на покращення фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких призведе до зменшення ринкової вартості відповідно земельної ділянки та (або) земельних поліпшень;

надлишкове поліпшення нерухомого майна - результати заходів, спрямованих на зміну фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких не призведе до зміни ринкової вартості земельної ділянки та (або) земельних поліпшень. Вартість надлишкових поліпшень є позитивною різницею між витратами на заміщення (відтворення) та приростом ринкової вартості, що зумовлений такими витратами;

будівлі - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо;

приміщення - частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу;

вбудовані приміщення - приміщення, що є частиною внутрішнього об'єму будівлі;

прибудовані приміщення - приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею хоча б одну спільну стіну;

вбудовано-прибудовані приміщення - приміщення, частина внутрішнього об'єму яких є частиною внутрішнього об'єму основної будівлі, а інша частина - прибудованою;

споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо);

передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо);

об'єкти незавершеного будівництва - будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у недобудованому стані;

функціональний аналог - нерухоме майно, яке за своїми функціональними (споживчими) характеристиками може бути визнане подібним майном до об'єкта оцінки;

альтернативне використання - можливі варіанти використання нерухомого майна, які відрізняються від існуючого використання та розглядаються під час аналізу найбільш ефективного використання об'єкта оцінки;

строк економічного життя земельних поліпшень - період, протягом якого дохід, що отримується або передбачається отримати від земельних поліпшень, перевищує операційні витрати, пов'язані з отриманням цього доходу. Строк економічного життя земельних поліпшень відображає строк, протягом якого витрати на підтримання земельних поліпшень у придатному для експлуатації стані є такими, що скуповуються;

залишковий строк економічного життя земельних поліпшень - строк від дати оцінки до закінчення строку економічного життя земельних поліпшень;

фактичний вік земельних поліпшень - період від початку експлуатації земельних поліпшень до дати оцінки;

валовий дохід - сукупне надходження коштів, які очікується отримати від реалізації прав, пов'язаних з об'єктом оцінки;

операційні витрати - прогнозовані витрати власника, пов'язані з отриманням валового доходу. До операційних не належать витрати на обслуговування боргу та податків, що сплачуються від величини прибутку, отриманого від використання об'єкта оцінки, єдиного податку, фіксованого податку;

чистий операційний дохід - дохід, що визначається як різниця між валовим доходом та операційними витратами;

рентний дохід (земельна рента) - дохід, що може бути отриманий із землі як засобу виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки. Рентний дохід розраховується як різниця між очікуваним валовим доходом від реалізації продукції, отримуваної на земельній ділянці, та виробничими витратами і прибутком виробника;

об'єкт оцінки - нерухоме майно, яке підлягає оцінці відповідно до умов договору на проведення оцінки майна або за інших підстав, визначених законодавством;

об'єкт порівняння - подібне майно, що відібране для застосування порівняльного підходу [3];

інвестований капітал - сума власного та запозиченого капіталу (довгострокового боргу) цілісного майнового комплексу;

капітальні інвестиції - інвестиції, що спрямовуються у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва;

корпоративна частка - частка (пай, акції) господарського товариства, що утворене на основі цілісного майнового комплексу;

мультиплікатор - коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення ціни продажу (пропонування) подібного цілісного майнового комплексу або ринкової капіталізації акціонерного товариства, цілісний майновий комплекс якого розглядається як подібний до оцінюваного цілісного майнового комплексу, на відповідний фінансово-економічний або інший показник, що характеризує його діяльність;

номінальний грошовий потік - грошовий потік у прогнозних цінах на майбутні періоди з урахуванням прогнозного рівня інфляції;

номінальна ставка дисконту - ставка дисконту, що застосовується для визначення поточної вартості номінального грошового потоку;

робочий капітал - вартість оборотних активів цілісного майнового комплексу, що зменшена на величину його короткострокових (поточних) зобов'язань;

реальний грошовий потік - грошовий потік у цінах, фіксованих на дату оцінки, без урахування прогнозного рівня інфляції;

реальна ставка дисконту - ставка дисконту, що застосовується для визначення поточної вартості реального грошового потоку[4].

Висновок по розділу: Національні стандарти є обов'язковими для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу.

2. ПРОЦЕДУРА ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ

Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:

ѕ ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;

ѕ визначення бази оцінки;

ѕ подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

ѕ укладення договору на проведення оцінки;

ѕ ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

ѕ ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

ѕ вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

ѕ узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

ѕ складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;

ѕ доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації

або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен:

ѕ зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання);

ѕ проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання;

ѕ зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту;

ѕ визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки;

ѕ обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

З метою проведення оцінки цілісного майнового комплексу необхідно здійснити:

- аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;

- ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу в обсязі, достатньому для формування уявлення про обсяг та сегментацію такого ринку, поточної частки ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу, перспектив діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, на відповідному ринку для оцінки коректності припущень, зроблених під час підготовки прогнозу діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу;

- ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, у разі коли припущення щодо перспектив розвитку ринку сировини і основних матеріалів є складовою прогнозу діяльності такого майнового комплексу;

- аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;

- аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

- підготовку обґрунтованих прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Висновок по розділу: проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап (ознайомлення з об'єктом оцінки, визначення бази оцінки, подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору). Незалежна оцінка майна проводиться у певній послідовності (укладення договору; ознайомлення з об'єктом оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур; узгодження результатів оцінки, складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел. Зібрані ним вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання.



3. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ МОТОРОБУДІВНОГО ЗАВОДУ

Об'єктом дослідження є цілісний майновий комплекс Мотор Січ. Місце авіаційного транспорту в житті суспільства зростає з кожним роком. Рівень його розвитку всебічно залежить від стану відповідної галузевої промисловості кожної окремої взятої країни. Потрібно констатувати, що авіаційно - промисловий комплекс України часів незалежності знаходиться у затяжній кризі [6].

Підприємство було засноване в місті Олександрівську Катеринославської губернії Російської імперії в 1907 році. До грудня 1915 року завод випускав сільськогосподарські механізми та інструменти, виконував різні види механічної обробки, відливав виробу з чавуну і міді. В період Першої світової війни Росії було потрібно налагодити виробництво авіадвигунів. У грудні 1915 акціонерне товариство «Дюфлон, Костянтинович » («Дека») викупило завод і змінило профіль його виробничої діяльності.

У листопаді 1916 р. був зібраний перший шестициліндровий двигун рідинного охолодження «Дека» М-100.

Відтоді на заводі освоєно виробництво і тривалий час випускалася широка гама поршневих двигунів: М-6, М-11, М-22, М-85, М-86, М-87, М-88, АШ-82ФН, АШ-62ІР, які не поступалися, а подеколи і перевершували найкращі світові аналоги тих часів. У 1953 р. на заводі розпочалося виготовлення реактивних двигунів РД-45, РД-500, що поклало початок ері газотурбінних двигунів. Представниками нового покоління стали турбогвинтові двигуни АІ-20 (1957 р.) і АІ-24 (1962 р.) конструкції А. Г. Івченко, різноманітні модифікації яких експлуатуються досі

У серпні 2014 року вантажівки російського «гум конвою» вивезли до Росії обладнання, викрадене з філіалу підприємства «Мотор Січ» у Торезі на Донеччині. Прес-центр АТО: «В районі Тореза з 16.08.2014 року було виявлено вантажівки білого кольору, що підтверджено даними космічної розвідки. Дані транспортні засоби, під виглядом „ гуманітарної місії“ вивозять з одного з філіалів заводу Мотор Січ, котрий виготовляє комплектуючі до двигунів гелікоптерів, обладнання, що виготовляється тільки в Україні. Такі ж крадіжки відбуваються в інших містах, що нині підконтрольні ДНР». Попри війну, українсько-російська співпраця в авіабудуванні продовжується. Так, підприємство 2016 року відремонтувало авіадвигуни літаків Ан-124, якими потім транспортували російські гуманітарні та військові вантажі до Сирії.

Історія головного заводу бере початок з моменту організації в 1907 р. в Олександрівську (з 1921 -- м. Запоріжжя) заводу «Дека». Головна структурна одиниця підприємства виробляє авіадвигуни, здійснює їхній ремонт та обслуговування, виготовляє приводи для газо та нафто-перекачувальних агрегатів, пересувні автоматизовані електростанції, низку товарів народного споживання. За радянських часів завод мав назву: «Моторний завод № 29».

У зв'язку з освоєнням виробництва великогабаритних двигунів Д-18Т на правобережному майданчику (м. Запоріжжя) були побудовані нова випробувальна станція, сучасний ливарний цех точного лиття деталей з жаростійких сплавів і низка інших цехів, на базі яких у 1988 був створений Запорізький машинобудівний завод.

Основний напрямок діяльності заводу -- ливарне виробництво, випробування двигунів Д-18Т. Також на заводі виготовляються газотурбінні електростанції потужністю 1000, 6000 кВт.

Навесні 2014 року уряд України заборонив військово - технічне співробітництво з Росією. Потім Президент України Петро Порошенко своїм указом № 549/2015 16 вересня ввів в дію рішення РНБО України від 2 вересня «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Під санкції потрапили російські споживачі продукції «Мотор Січ», а саме - різних модифікацій вертолітних двигунів ТВ3-117, ВК-250 і допоміжних силових установок АІ-9В.

У 2013 році «Мотор Січ» зайняв п'яте місце в рейтингу провідних підприємств високотехнологічного машинобудування України за рівнем управлінських інновацій. вартість майновий інвестиційний

До березня 2013 року підприємство очолював С. А. Богуслаєв. 3 березня 2013 року виконуючий обов'язки голови ради директорів ПАТ «Мотор Січ» став директор з виробництва і міноритарний акціонер «Мотор Січ» Войтенко Сергій Анатолійович.

Види економічної діяльності:

- Виготовлення інших готових металевих виробів;

- Виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів;

- Виробництво медичної техніки, включаючи хірургічне устаткування, та ортопедичних пристосувань;

- Виробництво літальних апаратів, включаючи космічні;

- Збирання, очищення та розподілення води;

- Авіаційні регулярні пасажирські перевезення.

Структура підприємства:

- Запорізький моторобудівний завод. Історія головного заводу бере початок з моменту організації в 1907 році в колишньому м. Олександрівськ (з 1921 року - м. Запоріжжя) заводу «Дека»;

- Запорізький машинобудівний завод ім. В.І.Омельченка. У зв'язку з освоєнням виробництва великогабаритних двигунів Д-18Т на правобережному майданчику (м. Запоріжжя) були побудовані нова випробувальна станція, сучасний ливарний цех точного лиття деталей і жароміцних сплавів і ряд інших цехів, на базі яких у 1988 році був створений Запорізький машинобудівний завод;

- Сніжнянський машинобудівний завод. У 1970 році в місті Сніжне Донецької області була організована філія заводу, яка в 1974 році була перетворена в Сніжнянський машинобудівний завод;

- Волочинський машинобудівний завод. Завод спеціалізується на виробництві промислових газотурбінних електростанцій потужністю 2,5 МВт, виготовлення та ремонту газотурбінних приводів АИ-20ДКН, АИ-20ДКЄ, АИ-20ДМЄ, АИ-20ДМН, АИ-2500М, ГТЄ-МС-2,5, виготовленню кріпильних деталей авіаційних двигунів;

- Авіакомпанія створена в 1984 році і є одним з підрозділів у складі АТ МОТОР СІЧ. Авіакомпанія оснащена пасажирськими і транспортними літаками і вертольотами, екіпажі яких мають всі необхідні сертифікати та ліцензії, що дозволяють забезпечувати доставку людей і вантажів.

Підприємство надає широкий спектр послуг в різних областях. Від обслуговування і ремонту всієї виробленої продукції до надання транспортних, телекомунікаційних, лікуально - діагностично, курортно - оздоровчих та готельних послуг. Всі послуги надаються нашим підприємством відрізняються високою якістю і персональним підходом. [8].



4. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ, МЕТОДИ ТА ОЦІНОЧНІ ПРОЦЕДУРИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ОЦІНКИ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

4.1 Майновий підхід

Майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці, зокрема під час оцінки цілісного майнового комплексу, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного

майнового комплексу.

Майновий підхід ґрунтується на принципах заміщення і корисності. Основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів. Оцінювачами може застосовуватися метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу, а також інші методи майнового підходу, доцільність застосування яких у конкретній ситуації необхідно обґрунтувати.

Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу, визначається, як різниця між вартістю активів, та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки за формулою:

ЧВ = (Н+О+М) - (В+Д+П), (4.1.1)

де:

ЧВ - чиста вартість активів;

Н - вартість необоротних активів;

О - вартість оборотних активів;

М - вартість витрат майбутніх періодів;

В - вартість забезпечень наступних витрат і платежів;

Д - вартість довгострокових зобов'язань;

П - вартість поточних зобов'язань.

Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів цілісного майнового комплексу визначається як різниця між вартістю активів та вартістю його зобов'язань, визначених на дату оцінки.

Оцінка активів та зобов'язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:

ѕ необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів;

ѕ необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку їх повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);

ѕ поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку її повернення (погашення, відшкодування) та ймовірності такого повернення (погашення, відшкодування);

ѕ матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з вартості таких активів, що відображена в бухгалтерському обліку, в інших випадках - виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;

ѕ довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості;

ѕ векселі одержані оцінюються виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення;

ѕ поточна вартість довгострокових та поточних зобов'язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює вартості, відображеній у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов'язань ставкою дисконту.

Під час визначення оціночної вартості цілісного майнового комплексу нормативно-правовими актами з оцінки можуть передбачатися інші вимоги щодо оцінки активів та зобов'язань.

Визначення поточної вартості ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу може бути окремим завданням оцінки або складовою процесу визначення ринкової вартості цілісного майнового комплексу.

Поточна вартість ймовірного результату ліквідації цілісного майнового комплексу визначається як поточна вартість доходів, що очікуються від продажу активів цілісного майнового комплексу, які зменшені на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією такого комплексу, що збільшена на суму поточної вартості грошових потоків, які очікуються від провадження господарської діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, в період ліквідації, якщо провадження такої діяльності прогнозується, та зменшена на суму поточної вартості зобов'язань цього підприємства.

У разі прийняття рішення про ліквідацію оцінюваного цілісного майнового комплексу, наслідком чого є скорочення строків погашення довгострокової заборгованості цього підприємства, поточна вартість зобов'язань підприємства визначається з урахуванням ймовірності такого скорочення.

Якщо ліквідація здійснюється за рішенням суду і передбачає примусове відчуження активів цілісного майнового комплексу у строк, значно коротший, ніж строк експозиції подібного майна, активи оцінюються відповідно до вимог, що встановлюються національними стандартами для визначення ліквідаційної вартості[4].

4.2 Порівняльний підхід

Порівняльний підхід заснований на принципах попиту і пропонування та заміщення.

Основними методами порівняльного підходу до оцінки цілісних майнових комплексів є метод ринку капіталу та метод ринкових угод. Загальним для методів порівняльного підходу є етап формування переліку подібних цілісних майнових комплексів, що використовуватимуться як об'єкти порівняння, та збирання інформації про них. Перелік подібних цілісних майнових комплексів формується з урахуванням таких критеріїв, як належність цілісного майнового комплексу (підприємства) певній галузі, його розмір, одно або багатопродуктовість бізнесу, ринки збуту продукції (товарів, робіт, послуг), структура активів та інвестованого капіталу, місцезнаходження та інших суттєвих критеріїв.

Метод ринку капіталу ґрунтується на припущенні про рівноцінність ринкової вартості цілісного майнового комплексу його ринковій капіталізації або можливій ринковій капіталізації з урахуванням вартості прав контролю.

Ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу визначається як добуток ринкового курсу однієї акції акціонерного товариства, що існує або може бути створене на базі оцінюваного цілісного майнового комплексу, на загальну кількість акцій такого товариства. Ринковий курс однієї акції визначається виходячи з даних про продаж (пропонування) акцій акціонерного товариства на фондових біржах та в позабіржових торговельно-інформаційних системах.

Ринковий курс однієї акції за даними про продаж визначається з використанням інформації про останню угоду, укладену в день, що визначений як дата оцінки, а за відсутності укладених угод у цей день - з використанням інформації про останню укладену угоду до дати оцінки, на яку визначається курс, з обґрунтуванням у звіті про оцінку можливості використання такої інформації.

Ринковий курс однієї акції за даними про пропонування (максимальна ціна, яка пропонується покупцем, або мінімальна ціна, яка пропонується продавцем) визначається за цінами пропонування, дійсними на дату, на яку визначається такий курс. У разі відсутності пропонування на дату оцінки ринковий курс однієї акції за даними про пропонування визначається за цінами пропонування, дійсними на найближчу дату, що передувала даті оцінки, на яку визначається курс, з обґрунтуванням у звіті про оцінку можливості використання таких даних.

З метою визначення ринкового курсу однієї акції використовується лише інформація про ціну продажу останньої угоди (угод) або ціни пропонування, які є репрезентативними. Обґрунтування відхилення даних про ціну продажу або ціни пропонування повинно міститися у звіті про оцінку цілісних майнових комплексів. Урахування вартості прав контролю здійснюється шляхом застосування контрольної надбавки.

Можлива ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу дорівнює добутку фінансово-економічних показників діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, на відповідні мультиплікатори, визначені на підставі інформації про подібні підприємства, виходячи з цін продажу (пропонування) їх цілісних майнових комплексів.

С = Ф*М, (4.2.1)

де:

С - Можлива ринкова капіталізація цілісного майнового комплексу;

Ф - фінансово-економічні показники діяльності підприємства;

М - мультиплікатор.

Метод ринкових угод ґрунтується на припущенні про еквівалентність ринкової вартості цілісного майнового комплексу цінам продажу подібних цілісних майнових комплексів.

Як базовий показник для зазначеного методу застосовуються ціни продажу та ціни пропонування подібних цілісних майнових комплексів або ціни продажу та ціни пропонування їх корпоративних часток, що характеризуються певними правами контролю.

У разі коли базовим показником є ціна продажу (пропонування) подібного цілісного майнового комплексу, ринкова вартість оцінюваного цілісного майнового комплексу визначається як добуток фінансово-економічних показників, що характеризують діяльність підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та відповідних мультиплікаторів, визначених на підставі інформації про подібні об'єкти.

С = Ф*М, (4.2.3)

де:

С - ринкова вартість оцінюваного цілісного майнового комплексу;

Ф - фінансово-економічні показники діяльності підприємства;

М - мультиплікатор.

Якщо базовим показником є ціна продажу (пропонування) корпоративної частки подібного цілісного майнового комплексу, попередньо здійснюється її коригування на розмір контрольної надбавки з метою врахування прав контролю за стовідсотковою корпоративною часткою з наступним визначенням мультиплікаторів [4].

4.3 Дохідний підхід

Дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість цілісного майнового комплексу. Оцінка цілісного майнового комплексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, та прогнозних показників діяльності такого майнового комплексу.

Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від використання об'єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.

За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість та інвестиційна вартість, а також інші види вартості, які ґрунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість, вартість ліквідації тощо.

Основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки цілісних майнових комплексів, є метод дисконтування грошового потоку.

Застосування методу дисконтування грошового потоку передбачає такі оціночні процедури:

ѕ вибір відповідної моделі грошового потоку;

ѕ визначення прогнозного періоду надходжень грошового потоку;

ѕ проведення прогнозування складових чистого грошового потоку та його розрахунку на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду;

ѕ обґрунтування складових ставки дисконту та її визначення;

ѕ проведення розрахунку вартості реверсії та його обґрунтування;

ѕ визначення поточної вартості чистих грошових потоків, реверсії та надлишкового майна у разі його наявності в цілісному майновому комплексі;