Економічні кризи та їх причини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Коледж Миколаївського національного університету

ім. В. О. Сухомлинського

Творча робота на тему

«Економічні кризи та їх причини»

Виконала

студентка групи ФК-210

Коледжу МНУ

ім. В. О. Сухомлинського

Іванець Ю.О.

Перевірила:

Гонитель І.В.

Миколаїв-2011

Зміст

Вступ

1. Економічна катастрофа в Україні

2. Причини економічної кризи в Україні

3. Стан економічної кризи в 2010 році

4. Шляхи виходу України з економічної кризи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Політичні кризи, одина за одною, заполонили політичний ефір українських телеканалів, занурюючи простого обивателя у нескінченну депресію. Політична криза перестала бути просто інформаційним приводом: вона паралізувала усі сфери суспільного життя, окрім ділової. Так само укладають контракти, так само виконуються зобов'язання, але, вмикнувши увечері телевізор, обиватель знову занурюється у стан неспроможності політичної системи справитися з внутрішніми і зовнішніми викликами.А все тому, що політична система України не в змозі адекватно ухвалити рішення: вважати кризу влади позитивним фактом в біографії України, або ж вважати її загостренням старого як світ політичного діагнозу - неспроможності українських демократичних інститутів? Макроекономічні проблеми впали на голови українців безробіттям, невиплатою зарплат і пенсій, інфляцією, падінням курсу гривні, фінансовими проблемами господарств, підприємців, банків. Через падіння платоспроможності підприємств і населення - клієнтів банків, - через зростання ризиків кредитування погіршується стан і банківської системи. Люди, підприємства, банки дорого платять за кожен день кризи. Для суспільства подолання економічної біди є головним. Натомість для політиків є більш важливе - боротьба за владу, їм не до економічних проблем. За цих умов у країні поширюється і поглиблюється криза. Очевидно, що економічну біду подолаємо, якщо вийдемо з політичної.

1. Економічна катастрофа

Наприкінці 1992 р. економіка зі стану глибокої кризи вступила в етап некерованої руйнації. Місячна інфляція у листопаді 1992 р. перейшла рубіж 50%, тобто вийшла на рівень гіперінфляції. У сім'ях середнього достатку майже всі грошові доходи витрачалися на харчування, а малозабезпечені опинились за межею бідності. У 1992 р. зареєструвалося 352 тис. безробітних.

Незважаючи на надзвичайні повноваження уряду Леоніда Кучми (листопад 1992 р.--жовтень 1993 р.), економіка України продовжувала розвалюватися. Стрімко скорочувався випуск товарів народного споживання, наприклад, лише у липні 1993 р. -- на 21,3%. За 9 місяців згаданого року виробництво промислової продукції знизилося на 20,9%. За умови повсюдної нестачі енергоносіїв зросла енергомісткість продукції. 1993 р. на 1000 дол. валового суспільного продукту" Україна споживала 1840 кг нафтового еквівалента усіх енергоносіїв, тоді як Франція -- 182, Німеччина -- 145, Данія -- 141 кг. Восени місячна інфляція перевищила 75%. Якщо на початку 1992 р. частка сировини і матеріалів у експорті становила 80%, то 1993 р. досягла 88%, що швидко наближало Україну до перетворення у неоколоніальну периферію розвинутих держав.

Темпи і якість ринкових перетворень були вкрай незадовільними. Уряд Кучми намагався стабілізувати становище шляхом відновлення командно-адміністративної системи управління державними підприємствами, введення директивних цін, обмеження доходів. Але ці кроки лише віддалили Україну від цивілізованої економіки. Не вдалося розгорнути й широко рекламовану боротьбу з корупцією та хабарництвом. Мафіозні структури, зміцнівши, почали ставити перед собою не лише економічні, а й політичні цілі.

Серед причин економічної катастрофи назвемо наступні. Структура виробництва в Україні була підпорядкована імперським інтересам, типовому поділу праці між метрополією і колонією. Лише третина виробничо-технологічних циклів промисловості брала початок і завершувалась у республіці. Частка проміжного продукту в 1,5 раза переважала частку кінцевого. Загалом коефіцієнт залежності України від імпорту становив 41%, тоді як Японії -- 14, США -- 9,5%. Незалежна Україна успадкувала уламок економіки колишнього СРСР, неспроможний самостійно функціонувати. Тому розрив економічних, а отже, й технологічних зв'язків, зокрема з Росією при збереженні залежної структури виробництва боляче вдарив по молодій Українській державі. Науково-технічна і технологічна відсталість української індустрії, низька конкурентноздатність її продукції не дали змоги швидко інтегруватись у міжнародний поділ праці. 50--60% основних фондів промисловості, будівництва і транспорту були застарілими, фізично і морально зношеними. Ресурси нафти, газу і лісу внаслідок інтенсивної експлуатації майже повністю вичерпалися. Негативно позначилися на економіці України її повна залежність від кредитно-фінансової політики Росії та пізній вихід з єдиного рубльового простору. Зашкодила і далека від економічної доцільності політично-кон'юнктурна практика збереження "прозорих" кордонів. Штучно занижений курс карбованця до рубля і долара дозволив за безцінь вивозити величезні багатства за межі України, Прокомуністична Верховна Рада та залежний від неї нерішучий уряд вправно гальмували демонополізацію виробництва та приватизацію державної власності. Зокрема, навіть на середину 1993 р. 75--80% валової продукції виробляли підприємства-монополісти, що виключало створення конкурентного середовища і дозволяло встановлювати монопольне високі ціни. У 1992 р. була повністю провалена Державна програма приватизації. Через викуп трудовим колективам було передано лише 22 державних підприємства з 1005 за програмою (приватизацію ще 46 було оформлено протягом першого кварталу 1993 р.), а 98% їх і надалі залишалися власністю держави. Прямо зацікавленими в інфляційному стані економіки виявились українські банки, прибутки яких різко зросли і досягли у перші місяці 1993 р. 54% прибутків промисловості.

Деяке пожвавлення експорту у першій половині 1993 р., коли Україна мала позитивне сальдо платіжного балансу із Заходом (480 млн. дол.), було загальмоване запровадженням фіксованого (офіційного) курсу карбованця щодо долара (5970 крб. за 1 долар в умовах постійного зростання курсу на чорному ринку та валютних торгах) і обов'язкового продажу державі 50% одержаної валюти. До речі, придбати валюту експортери могли лише за чотири-, п'ятикратним біржовим курсом. Ця критична для зовнішньої торгівлі ситуація була переведена у розряд катастрофічних листопадовим (1993 р.) рішенням очоленого у жовтні Президентом України Кабінету Міністрів (виконуючий обов'язки Прем'єр-міністра Юхим Звягільський) щодо стовідсоткового продажу іноземних валют, у тому числі 50% -- за фіксованим курсом, підприємствами-експортерами. Чергове розкуркулення експортерів мало наслідком дальший спад виробництва, різке зменшення валютних надходжень, їх приховування за межами України. Якщо до введення фіксованого курсу карбованця на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) продавалося 90% усієї валюти, то після його запровадження -- 20%. За Указом Президента України з 6 листопада торги на УМВБ призупинили повністю.

Не вдалося стабілізувати економіку й урядові Кравчука--Звягільського. У грудні 1993 р. інфляція перевищила 90%. Правда, в наступні місяці вона знизилася і становила в січні 1994 р. -- 19,2, в лютому -- 12,6, а в березні -- 5,7%. Але досягнуто це було заходами, які спричинили різкий спад виробництва. У першому кварталі 1994 р. національний дохід скоротився проти відповідного періоду 1993 р. на 36%, обсяг виробництва промислової продукції -- на 38,4%. До парламентських виборів 1994 р. Україна підійшла у стані глибокої господарської руїни.

2. Причини економічної кризи в Україні

На відміну від класичної кризи в Україні, як і в інших країнах СНД, з кінця 1990 р. триває не криза надвиробництва, а криза недовиробництва. За своїми масштабами вона не має аналогів у світі. Так, у США в 1929--1933 pp. спад виробництва не перевищував 25%, в СРСР під час Другої світової війни він становив 20%, тоді як в Україні обсяг ВВП у доларовому еквіваленті становив у 1990 р. 249 млрд. дол., а у 1999 р. у номінальних цінах -- 130,4 млрд. грн.Причини економічної кризи в Україні доцільно поділити на три основні групи: успадковані від СРСР; ті, що постали з часу проголошення незалежності України; причини, зумовлені процесом трансформації існуючої економічної системи.

Причини економічної кризи, що постали з часу проголошення незалежності.

1.Розрив господарських зв'язків з країнами колишнього СРСР. Порушення цих зв'язків, насамперед з Росією, призвело до втрати Україною значної кількості традиційних ринків збуту, до зупинення багатьох підприємств через відсутність комплектуючих тощо, адже лише 20% промислового виробництва в Україні мали завершений технологічний цикл. Хоча не всі господарські зв'язки були раціональними (відбувалися зустрічні перевезення, великі транспортні витрати тощо), замінювати їх ефективнішими треба було поступово.

2. Відсутність науково обґрунтованої стратегії трансформації командно-адміністративної системи в розвинутішу і досконалішу економічну систему, тобто невизначеність моделі такої трансформації (обиралася мета одночасного переходу до ринкової, соціально орієнтованої ринкової та змішаної економіки і навіть до постіндустріального суспільства).

3.Руйнування державного управління економікою і запровадження недосконалих ринкових важелів за домінування державної власності, які використовувались у розвинутих країнах майже століття тому.

4. Ухвалення численних непрацюючих або руйнівних за наслідками законів, відсутність надійного механізму реалізації багатьох законів. Тому в Україні не існує науково обґрунтованої правової бази для здійснення пакета економічних реформ. 2

5. Непродумане впровадження купона (без відповідної наукової концепції). Купоно-карбованці не були оформлені як валютні ресурси власної (національної) банківської системи, не мали надійного захисту. Це стало однією з причин їх катастрофічного знецінення. Замість виконання функцій захисту національного ринку він став засобом його спустошення. Так, купуючи нафту в Росії по 90 дол. за тонну наприкінці 1993 p., Україна повинна була експортувати товарів приблизно на 250 дол.

6. Шокова лібералізація цін і ліквідація та знецінення трудових заощаджень. Це звело до мінімуму норму заощаджень, підірвало купівельну спроможність більшості населення й відкинуло його за межу бідності.

7. Придушення національного виробництва, майже цілковита втрата внутрішнього ринку. Свідченням цього є засилля імпортних товарів (значною мірою сумнівної якості), частка яких досягла у 1999 р. 70%.

8. Відсутність комплексної військово-технічної політики держави, узгодженої з соціально-економічною політикою, руйнівний і майже некерований характер конверсійних процесів. Так, у 1991 р. питома вага військової продукції в загальному обсязі виробництва становила майже 23% , а в 1996 р. -- приблизно 3,4% .

9. Доларизація української економіки. Вільне обертання американського долара та інших іноземних валют на території країни теж негативно вплинуло на стан економіки.

10. Прийняття численних декретів, постанов уряду тощо, які поставили у невигідне становище виробника, а вигідніше -- посередника. Крім того, такі документи нерідко суперечили один одному, сіючи правовий хаос, нестабільність і непередбачуваність.

11. Відсутність надійної фінансово-банківської системи, раціонального регулювання НБУ діяльності комерційних банків. В діяльність банківської та фінансової систем України повільно впроваджувалися сучасні методи й засоби обліку і контролю. Це призвело до масового перекачування безготівкового грошового обігу в готівковий, що, у свою чергу, зумовило величезний додатковий попит на готівку, зосередження у тіньових структурах майже половини всієї грошової маси.

12. Кримінальний характер роздержавлення й приватизації.

13. Масовий відплив капіталу за кордон. Щорічно він становить до 5 млрд. дол. і в сукупності досягає майже 50 млрд. дол.

14. Відсутність сприятливого інвестиційного клімату в Україні (за цим показником вона в середині 90-х років посідала 135-те місце у світі).

15. Значне зростання управлінського апарату.

16. Майже цілковита відсутність політики структурної перебудови господарства. Занепад галузей, що виробляють товари масового вжитку, і прискорений розвиток окремих енергозатратних галузей (наприклад, металургійної), які поглиблюють енергетичну та екологічну кризи, сприяють перетворенню України на сировинний придаток.

17. Стрімке подорожчання енергоносіїв. Так, Росія продає газ на кордоні Польщі по 60 дол. за 1000 м3, на кордонах Франції та України -- по 80 дол. У другій половині 90-х років Україна щорічно переплачувала Росії за газ до 2 млрд. дол.

18. Відсутність науково обґрунтованих податкової, наукової, промислової політики, політики ціноутворення.

19. Отримання значних кредитів на невигідних умовах (для закупівлі товарів тощо) та їх непродуктивне використання. Внаслідок цього зростали зовнішній борг і виплата відсотків за ним, які не давали (або давали незначною мірою) змоги вдосконалювати систему продуктивних сил.

20. Значні витрати на відшкодування збитків від Чорнобильської катастрофи. За період 1991--2002 pp. вони оцінюються в 6 млрд. дол. та ін.

Внаслідок названих чинників тіньова економіка охопила майже 60% сукупної народногосподарської діяльності. Крім того, відчуження працівників від власності на засоби виробництва, результатів праці тощо ще більше посилилось, оскільки засоби виробництва узурповані новою кланово-номенклатурною елітою.

Причини економічної кризи, зумовлені процесом трансформації існуючої економічної системи. Кардинальні перетворення зумовлюють наявність перехідного етапу, який триває більший чи менший період часу. Світовий досвід свідчить, що цей етап, як правило, супроводжується кризовими явищами різної глибини і характеру. Щоб послабити такі негативні аспекти, необхідний науково виважений вибір стратегічного курсу і механізму реалізації перетворень.Необхідність створення нових, ефективніших елементів економічної системи, зокрема техніко-економічних відносин, форм власності та господарського механізму, є теж надзвичайно важливим фактором, впливає на соціально-економічне становище господарського механізму загалом.Усі три групи (підсистеми) причин органічно пов'язані між собою. Кризові явища в Україні були зумовлені їх комплексною дією. Однак це не означає, що поглиблення соціально-економічної кризи спричинене здобуттям Україною державної незалежності і суверенітету. Прагнення до незалежності й здобуття її -- закон розвитку світової цивілізації.

3. Стан економічної кризи в 2010 році

економічний криза економіка ринковий

За перші чотири місяці 2010 року теми приросту промислового виробництва склали 12,6% проти 10,8% в січні-березні, що було забезпечено дією чисто економічних чинників і свідчить про вихід економіки України з фази рецесії і перехід до фази активного відновлення виробництва. Про це повідомляють в Міністерстві економіки. Серед позитивних тенденцій в розвитку промисловості , зокрема, у відомстві відмічають, по-перше, те, що в квітні в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року обсяги промислового виробництва виросли на 17,4%. В цілому, повідомляє Мінекономіки, вже впрродовж шести місяців поспіль відбуваєхться ріст обсягів виробництва, але показник квітня був найвищим серед них (у листопаді 2009 року ріст склав 8,7%, в грудні -- 7,3%, в січні 2010 року -- 11,8%, в лютому -- 5,6%, в березні -- 13,8%). По-друге, зберігається тенденція поліпшення ситуації в регіональному розрізі. У січні-квітні (до аналогічного періоду попереднього року) спостерігалося нарощування виробництва в 19 регіонах (проти 17 в січні -березні),-зазначили в Мінекономіки. У повідомленні відомства говориться, що лідерами росту промислового виробництва були: Закарпатська (30,7%), Дніпропетровська (27,7%), Полтавська (23,2%), Волинська (19,6%) області і м. Севастополь (20,5%). У повідомленні також констатується, що позитивні зрушення спостерігалися в усіх підвидах машинобудівної промисловості: виробництві машин і устаткування (17,9%), виробництві електричного, електронного і оптичного устаткування (13,5%) і у виробництві транспортних засобів і устаткування (у 1,5 р.). Зазначимо, про відновлення української економіки днями заговорили і в Європі. Європейський банк реконструкції та розвитку заявив про те,що Україна повільно виходить з кризи."В Україні, яка 2009 року зазнала найбільшого падіння економіки серед усіх країн регіону, справи наразі покращуються... Настрої учасників ринку щодо України покращилися після завершення виборів та відновлення переговорів із Міжнародним валютним фондом", - йдеться у повідомленні ЄБРР, присвяченому перегляду економічних прогнозів.

4. Шляхи виходу України з економічної кризи

Економічні й політичні перетворення в нашій країні дуже тісно пов'язані, вони є складовими єдиного процесу державотворення, що протікає складно і в непростих умовах. Зважаючи на це, головною умовою успішного виходу з економічної кризи є продуктивна співпраця Верховної Ради та уряду. І вже в процесі цієї співпраці треба віднаходити й використовувати конкретний інструментарій тактичних кроків економічного оздоровлення.

Ми одержали у спадок від Радянського Союзу систему одноукладної економіки, яку слід перетворити на багатоукладну, ринкову, притаманну демократичному суспільству. Для цього потрібно створити нові умови господарювання, нове правове поле, виховати нову культуру економічних взаємин і визначити напрями внутрішньої та зовнішньої політики.

Стосовно політичної платформи. Насамперед необхідно здійснити широку програму реформування промислово-фінансової системи з метою збільшення реальних доходів громадян, відновлення роботи підприємств, захисту майнових прав та інтересів громадян. Кожен, хто хоче працювати, повинен мати можливість реалізувати себе у найбільш відповідній, природній для нього формі праці, а тим, хто працює, треба гарантувати належну й гідну оплату.

На рівні законів слід забезпечити реформування земельних відносин та рівноправність усіх форм власності, які мають бути реалізовані в приватній чи колективній формах господарювання. Важлива умова при цьому: земля належить тим, хто на ній працює.

У питаннях соціальної сфери на перший план висуваться створення гарантованої державою системи соціального захисту на базі фондів, що вивільняються внаслідок проведення податкової реформи, з одного боку, та перегляду системи фінансування соціальних видатків -- з іншого. Ми також прагнемо послідовно відстоювати необхідність проведення адміністративної реформи, в результаті якої будуть оптимізовані основні державні функції, активізувати роботу з профспілками

Даний етап державотворення вимагає наповнення конкретним духовним та ідейним змістом, тому завжди підтримували й підтримуватимемо ті законотворчі ініціативи, що консолідують українське суспільство на основі загальнонаціональної ідеї та утверджують духовні цінності нашого народу.

Надзвичайно важливо на даному етапі сформувати цілісне правове поле, яке охопить невпорядкованість економічних взаємин. Адже механізм виходу з кризи загальновідомий, рецепти не такі вже й складні, фахівців-економістів у нашій країні вистачає, та й необхідність здійснення реформ очевидна. Важливо при цьому створити міцну юридичну базу з законами, написаними чітко і зрозуміло для кожного.

Головним досягненням на сьогодні став перелом у деструктивних економічних процесах, які нарешті вдалося локалізувати й узяти під контроль. Результати очевидні: виплачено пенсійні борги, зведено до мінімуму зовнішні позики, зростають зарплати й пенсії, розвивається економіка, оздоровлюються ринкові відносини. Завдяки непростим, але результативним консультаціям між урядом і парламентом розпочалася реалізація податкової, бюджетної, пенсійної та адміністративної реформ.

Конструктивна співпраця гілок влади сприяла своєчасному прийняттю бюджету на 2001 рік, який, на думку фахівців у Верховній Раді, є найпрогресивнішим за роки незалежності. А сьогодні до цього додалося ще й прийняття надзвичайно важливого документа -- бюджетного кодексу.

Звичайно, в роботі уряду є прорахунки, зокрема й кадрові, на які ми постійно звертаємо увагу. Чимало принципових питань нами порушено щодо впорядкування ситуації в ПЕК, у питаннях реформування вугільної галузі та результативності пенсійної реформи... Однак я переконаний, що ці проблеми будуть вирішені під пильним контролем Президента України спільними зусиллями Кабінету Міністрів і Верховної Ради. Для цього ми й виступаємо за негайне підписання договору між цими найвищими гілками влади.

Гадаю, не варто розділяти проведення реформ в Україні на успіхи чи невдачі виконавчої або законодавчої влади, адже процес державотворення триває, і кожному з учасників відведена певна роль. Всі ми несемо спільну відповідальність за економічну й політичну ситуацію в країні.

Висновки

1. Сукупність факторів впливу на економіку України приводить у кінцевому результаті до її детенсивного розвитку,що є найбільш суттєвою причиною поглиблення кризових та інфляційних процесів.

2. Обвальний розвиток кризових процесів посилює детенсивний, тобто гіперзатратний характер функціонування економіки.

3. Ринок сам по собі розірвати це порочне замкнуте коло не зможе. Тут необхідне активне втручання держави на основі практичної реалізації прогресивної економічної політики, окремі фрагменти якої будуть викладені далі.

Аналіз теорії виникнення криз показав їх циклічний характер, умовне розділення їх на дві категорії: теорії, які в основному є екстернальними.
Основу економічного циклу складають економічні кризи, що періодично виникають.Дослідивши причину виникнення сучасної світової кризи можна зробити висновок, що вона стоїть на позиціях синтезування, або комбінування, екстернальних і інтервальних теорій. Таким чином можна передбачити, що з врахуванням неминучості виникнення нових криз, при виникненні нового розвитку економічного занепаду, причини його виникнення відрізнятимуться від раніше вивчених,і носитимуть комбінований вигляд.Фаза підйому економічного циклу викликається практично необмеженим доступом суб'єктів господарювання до кредитних ресурсів, що обумовлено зниженням вимог до них з боку фінансово-кредитної системи. Таким чином необхідно зробити процес доступу до кредитних ресурсів таким, аби він придбав інерцію, тобто періоду бурхливого розвитку закінчувався в той момент, коли припинявся вільний доступ до необмежених кредитних ресурсів.Результати досліджень дозволяють стверджувати, що в сучасній розвиненій ринковій економіці цикли за своєю тривалістю стають коротшими в результаті своєчасного прийняття антициклічних програм з боку держави. Забезпечення зменшення економічних, та соціальних наслідків кризи можливо завдяки прийняттю низки заходів, запропонованих авторами даної роботи.

Список використаної літератури:

1. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 328 с.

2. Історія економічних учень: Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. -- К.: КНЕУ, 1999. -- 564 с.

3. Туган-Барановский М.И. Периодические промышленные кризисы. Общая теория кризисов. - М.: Наука-РОССПЭН, 1997.- 219 с.

4. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм. XV--XVIII вв. Т. 3. Время мира. - М.: Прогресс, 1992.- 54-67 с.

5. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы.- М.: Наука, 1999. - 246 с.

6. Гореликов К.А. Антикризисное управление предприятиями и финансово-кредитными организациями. - М.:, 2008.-221с.

7. «Дзеркало тижня» №44, 22 листопада 2008

8. http://tsn.ua

9. http://2000.net.ua

Размещено на Allbest.ru